|
Псалтир
|
ўалты'рь
|
Псалтир українською онлайн |
|
|
Псалом 1
|
ўало'мъ а~
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида (який у євреїв не надписаний)
|
ўлоM двDвъ а~, неѓ^пи'санъ эT е^вреи”
|
|
1
|
1
|
|
Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить.
|
Блаже'нъ мђж#, и%же не йде на совњтъ нечести'выхъ, и^ на пђти` грњш'ныX не ста`, и^ на сњда'лищи гђби'тель не сњ'де”
|
|
2
|
2
|
|
Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч.
|
Но въ зако'нњ гн~и во'ля е^го. и^ въ ꙁако'нњ е^го поё^чи'т#ся дн~ь и^ но'щъ”
|
|
3
|
3
|
|
І буде він як дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає, а все, що він робитиме, буде успішним.
|
И$ бђ'деть ја%ко дре'во сажено прї и^схо'дищихъ во'дъ, и%же пло'дъ свои да'стъ въ вре'мя свое`. и^ ли'стъ е^го не эTпаде'тъ, И$ вся` е^ли'ка а%ще твори'тъ, ё^спњетъ”
|
|
4
|
4
|
|
Не так нечестиві, [не так]: вони як порох, що вітер змітає [з лиця землі].
|
Не та'ко нечести'вїи, не та'ко” Но ја%ко пра'хъ е^го'же въꙁмњта'ет# вњтръ, эT лица` ꙁемли`”
|
|
5
|
5
|
|
Тому не встоять* нечестиві на суді, і грішники на зібранні праведних.
|
Сего` ра'ди не въскре'снђтъ нечести'вїи на сђдъ, ни грᲇшницы въ совTњ пра'веDныхъ”
|
|
6
|
6
|
|
Бо знає Господь путь праведних, а путь нечестивих загине.
|
ЈА/ко съвњ'сть г~ь пђть пра'веDныхъ, и^ пђть нечести'выхъ поги'бнетъ”
|
|
Псалом 2
|
ўало'мъ в~
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида (Пророчий про Христа)
|
ўалоM двDвъ, в~”
|
|
1
|
1
|
|
Навіщо бунтуються народи і люди замишляють марне?
|
Въскђю шата'шася ја%ꙁы'ци, и^ лю'дїе поё^чи'шася тъще'тнымъ;
|
|
2
|
2
|
|
Повстають царі землі, і князі змовляються разом проти Господа і проти Христа Його.
|
ПреDста'ша цр~їе зем#стїи, и^ кня'ѕи събрашася въкђпњ, на г~а и^ на х~а е^го`”
|
|
3
|
3
|
|
«Розірвемо, кажуть, пута їхні й скинемо з себе ярмо їхнє».
|
Растръгнемъ ё^ꙁы и^хъ, и^ эTве'ржемъ эT насъ и%го и^хъ”
|
|
4
|
4
|
|
Той, Хто живе на небесах, посміється з них, Господь осоромить їх.
|
Живы'и на' нб~сехъ посмње^тся и%мъ, и^ г~ь порђга'ется и%мъ”
|
|
5
|
5
|
|
Тоді Він заговорить до них у гніві Своїм і обуренням Своїм розжене їх.
|
тогда` въз#гл~етъ къ ни'мъ гнњвомъ свои^м#, и^ ја^ростїю свое^ю смђтитъ я&”
|
|
6
|
6
|
|
Я ж поставлений від Нього Царем над Сионом — горою святою Його.
|
А/з# же поста'вленъ е^смь цр~ь эT него`, наD сиэ'номъ горђ ст~ђю его`,
|
|
7
|
7
|
|
Сповіщаю волю Господню: Господь сказав до Мене: «Ти Син Мій, Я нині породив Тебе».
|
възвњща'я повелњнїе гн~е” г~ь реq къ мнњ`, сн~ъ ми е^си т^ы, А/зъ дне'сь роди'хᲆ тя”
|
|
8
|
8
|
|
«Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою і краї землі у володіння Твоє.
|
проси эT мене, и^ да'мъ ти ја%зы'ки достоя'нїе твое`, И$ ѓ%держа'нїе твое` конца ꙁемли”
|
|
9
|
9
|
|
Будеш пасти їх жезлом залізним і, як посуд глиняний, розіб’єш їх».
|
ё^пасе'ши я& па'лицею желњꙁною, ја%ко съсђды скђде'льничя сᲆкрђши'ши я&”
|
|
10
|
10
|
|
Отже, нині зрозумійте, царі, навчіться, всі судді землі.
|
И$ нн~њ цр~їе раꙁђмњйте, накажитеся вси сђдящеи` ꙁемли`”
|
|
11
|
11
|
|
Служіть Господу зі страхом і радійте [Йому] з трепетом.
|
Рабо'таи^те гв~и съ стра'хомъ, и^ ра'дђитеся е^мђ съ трепетомᲆ”
|
|
12
|
12
|
|
Вшануйте Сина, щоб не прогнівався Господь і щоб не загинули ви, зійшовши з путі праведної, бо скоро запалає гнів Його. Блаженні всі, хто надіється на Нього.
|
Прїимњте накаꙁа'нїе, да не когда` прогнњвае^тся г~ь, и^ поги'бнеᲄе эT пђти пра'веDнаh” е^гда` въꙁгори'тся въско'рњ ја%рость еh” бл~же'ни въси надњющеи`ся на'нь”
|
|
Псалом 3
|
ўало'мъ г~
|
|
1
|
1
|
|
Псалом Давида, коли він втікав від Авессалома, сина свого.
|
ўлоM двDвъ г~, вънегда` эTбњгаше эT лица а^весалома сн~а свое^го”
|
|
2
|
2
|
|
Господи, як намножилося напасників моїх, многі постають на мене,
|
Ги~, что'ся ё^мно'жиша стђжаю^щеи^ ми; Мно'ѕи въста'ютъ на' мя”
|
|
3
|
3
|
|
многі кажуть душі моїй: «Нема спасіння йому в Бозі його».
|
мно'ѕи гл~ют# дш~и моеи, нњсть сп~се'нїа е^мђ ѓ^ бѕ~њ е^го”
|
|
4
|
4
|
|
Ти ж, Господи, заступник мій єси, слава моя, Ти возносиш голову мою.
|
ты' же г~и застђпникᲆ мои е^си`, сла'ва моя, и^ въꙁнося главђ мою`”
|
|
5
|
5
|
|
Голосом моїм до Господа воззвав, і Він почув мене з гори святої Своєї.
|
Гла'сомъ мои^мъ къ г~ђ въꙁва'хъ, и^ ё^слы'ша мя эT горы ст~ыя свое^я`”
|
|
6
|
6
|
|
Я лягаю, і сплю, і встаю, бо Господь заступить мене.
|
а%з же ё^снXђ и^ спа'хъ, Въста'хъ, ја%ко г~ь ꙁастђпитъ мя”
|
|
7
|
7
|
|
Не убоюся я тьми людей, що звідусіль нападають на мене.
|
не ё^бою^ся эT темъ лю'дїи, ѓ%крестᲆ нападающиX на' мя”
|
|
8
|
8
|
|
Воскресни, Господи, спаси мене, Боже мій, бо Ти уразив усіх, що даремно ворогують зі мною, зуби грішників сокрушив єси.
|
въскрsни` г~и, сп~и' мя бж~е мо'и” ја%ко ты пораꙁи вᲆся вражDђющая ми вᲆсђе, зђбы грᲇшникомъ съкрђши'лъ е^си”
|
|
9
|
9
|
|
Господнім є спасіння, і на людей Твоїх благословення Твоє.
|
Гн~е е^сть сп~се'нїе, и^ на людехᲆ твои^х# блгsлве`нїе твое”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва”
|
|
Псалом 4
|
ўало'мъ д~
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Давида.
|
ўлоM двDвъ д~. Въ конецъ, пњ'снеи”
|
|
2
|
2
|
|
Коли взиваю я, почуй мене, Боже правди моєї. В тісноті Ти давав мені простір. Помилуй мене і почуй молитву мою.
|
Вънегда` вᲆꙁваX, ё^слы'ша мя бг~ъ пра'вды мое^я” въ скорби распространи'л# мя е^си” ё^щедри мя и^ ё^слы'ши молитвђ мою”
|
|
3
|
3
|
|
Сини людські! Доки будете ганьбити славу мою? Нащо любите марноту і шукаєте неправди?
|
Сн~ве члвчsтїи, доко'лњ тяжкосе'рдїи; въскђю лю'бите сђетная и^ и'щете лжа;
|
|
4
|
4
|
|
Знайте, що Господь обрав для Себе преподобного Свого. Господь почує мене, коли я взиватиму до Нього.
|
и^ ё^вᲇдиᲄе, ја%ко ё^диви г~ь прпDбнаго своеh. г~ь ё^слы'шит мя, вънегда` воZꙁовђ къ немђ”
|
|
5
|
5
|
|
Гніваючись, не зогрішайте, роздумуйте в серцях ваших, на постелях ваших заспокойтеся.
|
гнњ'ваитеся, и^ не съгрњша'ите” ја%же гл~ете въ срDцыхъ ва'шихъ, на ло'жихъ ва'шихъ ё^милитеся”
|
|
6
|
6
|
|
Приносьте жертву правди і уповайте на Господа.
|
пожрите жертвђ пра'вдњ, и^ ё^пова'ите на г~а”
|
|
7
|
7
|
|
Багато хто говорить: «хто покаже нам благо?» Ти явив нам світло лиця Твого, Господи.
|
Мно'ѕи гл~ют#, кто ја%витъ на'мъ бл~га'я; ꙁна'менася на на'съ свњтъ лица` твое^го г~и,
|
|
8
|
8
|
|
Ти дав веселість в серці моїм; від плоду пшениці, вина [та єлею] вона примножилася.
|
да'лъ е^си весе'лїе въ срDцы мое^мъ” эT плода пшеница, вина` і^ е^ле'я свое^го ё^мно'жишася”
|
|
9
|
9
|
|
В мирі я лягаю і сплю, бо Ти єдиний, Господи, Хто вселив у мене надію на життя.
|
въ мирњ въкђпњ ё^снђ, и^ почїю” ја%ко ты г~и е^ді'наго на ё^пова'нїе въсели'лъ мя е^си.
|
|
Псалом 5
|
ўало'мъ е~
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. На духових інструментах. Псалом Давида.
|
ўлоM двDвъ е~” ѓ^ наслDњствђющыхъ.
|
|
2
|
2
|
|
Господи, почуй слова мої, зглянься на благання мої.
|
Гл~ы моя внђши г~и, раꙁђмњи зва'нїе мое,
|
|
3
|
3
|
|
Вислухай голос моління мого, Царю мій і Боже мій, бо до Тебе молюся я,
|
воньми` глsа мл~твы мое^я, цр~ю мо'й и^ бж~е мой” ЈА/ко к тебᲇ помолю'ся г~и,
|
|
4
|
4
|
|
Господи! Зранку почуй голос мій, зранку стану я перед Тобою і буду чекати.
|
ꙁаё%тра ё^слы'ши глsа мои” Заё%тра преDста'нђ ти, и^ ё'зриши мя,
|
|
5
|
5
|
|
Бо Ти Бог, що не хочеш беззаконня, і не оселиться з Тобою лукавий.
|
ја%ко бг~ъ не хотя беꙁако'нїе ты е^си” Не прїидетъ к тебњ лђка'внђяи`,
|
|
6
|
6
|
|
Не залишаться нечестиві перед очима Твоїми, Ти зненавидів усіх, що чинять беззаконня.
|
ни пребђдђтъ же ꙁако'нопрестђ'пницы преD ѓ^чи'ма твои'ма” Въꙁненавидњлъ е^си вся творя'щая беꙁако'нїе,
|
|
7
|
7
|
|
Ти погубиш усіх, хто говорить неправду. Кровожерним і підступним гидує Господь.
|
погђбиши вся гл~ющая лжђ” Мђж'а кро'ви и^ льстива гнђша'е^тъся г~ь”
|
|
8
|
8
|
|
Я ж з великої милости Твоєї увійду в дім Твій, поклонюся до храму святого Твого зі страхом перед Тобою.
|
А/зъ же мно'жествомъ млsти твоея, внидђ в до'мъ твой, поклоню'ся къ црк~ви ст~њи твоей, въ стра'сњ твое^мъ”
|
|
9
|
9
|
|
Господи, настав мене правдою Твоєю, ворогів моїх заради виправ дорогу мою перед Тобою.
|
г~и наста'ви мя пра'вдою твое^ю, вра'гъ мои^хъ ра'ди и^спра'ви преD собо'ю пђть мо'и”
|
|
10
|
10
|
|
Бо нема істини в устах їхніх, серце їхнє лукаве, гріб відкритий — гортань їх; язиком своїм облещують.
|
ЈА/ко нњсть въ ё^стњхъ иX и%стины, срDце и%хъ сђе'тно” Гро'бъ эTвръстъ горта'нь и%хъ, ја%ꙁы'ки свои^ми льща'хђ,
|
|
11
|
11
|
|
Осуди їх, Боже, нехай відпадуть від намірів своїх, за безліч нечестя їхнього відкинь їх, бо вони повстали проти Тебе, Господи.
|
сђди и^мᲆ бж~е” да эTпадђтъ эT мы'слеи свои^хъ, по мно'жествђ нече'стїя и%хъ и^ꙁрини я&, ја%ко прогнњваша тя г~и”
|
|
12
|
12
|
|
І нехай звеселяться всі, що уповають на Тебе, і повіки радіють. Ти оселишся між ними, і будуть хвалитися Тобою ті, що люблять ім’я Твоє.
|
И$ въꙁвеселя'тся вси ё^пова'ющей на' тя” Въ вњ'ки въꙁра'дђются и^ всели'шися в ниX” и^ похва'лятся ѓ^ тебњ вси любя'щеи` и%мя твое,
|
|
13
|
13
|
|
Бо Ти благословляєш праведника, Господи, і благоволінням, наче щитом, покриваєш його.
|
ЈА/ко ты блгsви'ши пра'веDника. г~и, ја%ко ѓ^рђжїемъ блг~оволенїя вњнча'лъ е^си насъ”
|
|
Псалом 6
|
ўало'мъ ѕ~
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. На восьмиструнних інструментах. Псалом Давида.
|
ўлоM двDвъ ѕ~, В конеw въ пᲇснеX ѓ^ э%смыX”
|
|
2
|
2
|
|
Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене в гніві Твоїм.
|
Ги~, да не ја%росᲄїю твое'ю ѓ^бличиши мене`, ниже гнњвомъ твои^мъ пока'жеши мене`”
|
|
3
|
3
|
|
Помилуй мене, Господи, бо я немічний, і зціли мене, Господи, бо стривожилися кості мої.
|
Поми'лђи мя г~и, ја%ко не'мощеn е^смь. и^сцњли' мя г~и, ја%ко смятошася ко'сᲄи моя”
|
|
4
|
4
|
|
І душа моя дуже стривожена. А Ти ж, Господи, доки?
|
И$ дш~а моя` смђти'ся ѕњло`, и^ ты г~и доко'лњ;
|
|
5
|
5
|
|
Зглянься, Господи, і визволи душу мою, спаси мене ради милости Твоєї.
|
ѓ^брати` г~и, і^ и^ꙁми дш~ђ мою`” Сп~си' мя ра'ди млsти твое^я`.
|
|
6
|
6
|
|
Бо хто ж після смерти буде згадувати Тебе? І у гробі хто ж буде славити Тебе?
|
ја%ко нњсть въ сме'рти помина'яй тебе`, въ а%дњ же кто и^сповњсть ти ся;
|
|
7
|
7
|
|
Я втомився від зітхання мого; кожної ночі обмиваю ложе моє сльозами моїми, зрошую ними постіль мою.
|
ё^трђди'хся въꙁдыха'нїемъ мои^мъ, И$ꙁмы'ю на вся'кђ но'щъ ло'же мое`, слеꙁа'ми мои^ми посте'лю мою` ѓ^мочю`”
|
|
8
|
8
|
|
Висохло від печалі око моє. Змарніло від усіх ворогів лице моє.
|
смђтися эT ја%рости ѓ%ко мое, ѓ^бетᲆшаX въ всњхъ вра'ѕњхъ мои^хъ.
|
|
9
|
9
|
|
Відступіть від мене всі, хто чинить беззаконня, бо почув Господь голос плачу мого!
|
эTстђпи'те эT мене вси` творя'щеи' беꙁако'нїе, ја%ко ё^слы'ша г~ь глsа пла'чя мое^го`”
|
|
10
|
10
|
|
Почув Господь благання моє, Господь молитву мою прийняв.
|
ё^слы'ша г~ь моле'нїе мое, г~ь мл~твђ мою прїя'тъ”
|
|
11
|
11
|
|
Нехай осоромляться і устрашаться всі вороги мої і нехай з соромом побіжать і зникнуть дуже скоро.
|
да постыдя'тся и^ смятђтся вси вра'ѕи мои`, въꙁвратя'тся и^ ё^стыдя'тся ѕњло въско'рњ”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва”
|
|
Псалом 7
|
ўало'мъ з~
|
|
1
|
1
|
|
Плачевна пісня Давида, яку він співав Господу з приводу Хуса, сина Веніамінового.
|
ўлоM двDвъ, з~, е^го'же въспњтъ гв~и ѓ^ словесњхъ хђсі'евъ, сн~а е^мені'ина”
|
|
2
|
2
|
|
Господи, Боже мій! Я на Тебе надіюся, спаси мене і від усіх гонителів моїх визволи мене.
|
Ги~ б~е мой на' тя ё^пова'хъ, сп~си м^я эT всњхъ гоня'щихъ м^я, і^ и^ꙁва'ви м^я”
|
|
3
|
3
|
|
Щоб ворог не схопив, як лев, душу мою, коли нема визволителя [і спасителя].
|
да не когда` похи'ти'тъ ја%ко ле'въ мою`, ни сђщ'ђ и^ꙁбавля'ющђ, ниже сп~са'ющђ”
|
|
4
|
4
|
|
Господи, Боже мій! Якщо я вчинив щось недобре, якщо є неправда в руках моїх,
|
г~и б~е мой а%ще сътвори'хъ с^е, а%ще е^сть непра'вда въ рђ'кђ моею,
|
|
5
|
5
|
|
якщо я відплатив злом приятелям моїм або чинив зло тому, хто без причини ворогував проти мене,
|
а^ще въꙁдахъ възда'ющимъ м^и ѕл^а, да эTпадђ` ё^бо эT вра'гъ мои'хъ то'щь”
|
|
6
|
6
|
|
то нехай ворог переслідує душу мою, нехай настигне її, втопче в землю життя моє і славу мою кине в порох.
|
да пожене'т# ё^бо вра'гъ дш~ђ мою, и^ посᲄи'гнет#, и^ попере'тъ в ꙁе'млю живо'тъ мой, и^ сла'вђ мою в пе'рсть всели'тъ”
|
|
7
|
7
|
|
Встань, Господи, у гніві Твоїм, піднесися проти лютування ворогів моїх. Устань, Господи, Боже мій, на суд, що заповідав Ти.
|
Въскрsни г~и гнњвомъ твои'мъ, възнесися въ концыхъ вра'гъ твои%хᲆ” И$ въста'ни г~и бж~е мой по велњнїемъ и^мже заповњда,
|
|
8
|
8
|
|
І сонм народів оточить Тебе, над ним високо піднесись.
|
и^ со'нмъ людїи ѓ^бы'детъ т^я. и^ ѓ^ то'мъ на высотђ` ѓ^брати'ся.
|
|
9
|
9
|
|
Господь судить народи. Суди мене, Господи, за правдою моєю і за невинністю моєю.
|
г~ь сђ'дитъ людемъ” Сђди м^и г~и по пра'вдњ моей, и^ по неꙁло'бњ моей на мя”
|
|
10
|
10
|
|
Нехай припиниться злоба грішних, а праведника підкріпи, бо Ти, Боже праведний, знаєш серця й думки.
|
Да сконча'ется зло'ба грњшныX, и^ і^спра'виши правеDнаго, и^спыта'я срDца и^ ё^тро'бы бж~е” праведна
|
|
11
|
11
|
|
Поміч моя від Бога, Який спасає праведних серцем.
|
по'мощъ моя эT б~а сп~са'ющаго пра'выя срDцемъ”
|
|
12
|
12
|
|
Бог — Суддя праведний, [непохитний, довготерпеливий] і не посилає гніву щодня.
|
Бг~ъ сђди'тель пра'веденъ, и^ крњпокъ и^ долготерпелиv, и^ не гнњвъ наводя` на всяk дн~ь”
|
|
13
|
13
|
|
Коли ж хто не кається, Він гострить меч Свій, готує зброю Свою і направляє на нього.
|
А/ще не ѓ^братите'ся, ѓ^рђжїе свое ѓ^цисᲄитъ, лђкъ свой напряже`, и^ ё^гото'ва и&”
|
|
14
|
14
|
|
Готує для нього лук; стріли Свої робить палючими.
|
и^ въ немъ ё^гото'ва съсђ'ды сме'ртныя`, стрњ'лы своя` съгоря'щими сᲆдњ'ла”
|
|
15
|
15
|
|
Ось нечестивий захворів на неправду, зачав злобу і породив беззаконня.
|
Се^ болњ` непра'вдђ, ꙁача'тᲆ болњꙁнь, и^ роди` безако'нїе”
|
|
16
|
16
|
|
Копав яму, і викопав її, і впав у ту яму, яку сам приготував.
|
ро'въ и^зры`, и^ і^скопа и&, и^ впадется въ я%мђ, ю%же съдњ'ла”
|
|
17
|
17
|
|
І повернеться злоба його на голову його, і неправда його на тім’я його впаде.
|
ѓ^брати'т#ся болњꙁнь е^го на главђ е^го, и^ на ве'рхᲆ е^го непра'вда е^го сни'детъ”
|
|
18
|
18
|
|
Прославлятиму Господа за правду Його і величатиму ім’я Господа Всевишнього.
|
И$сповњмся гв~и по пра'вдњ е^го, и^ пою и%мени гн~ю вы'шне'мђ”
|
|
Псалом 8
|
ўало'мъ и~
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Давида (пророчий).
|
ўаломъ двDвъ, и~” Въ конецъ ѓ^ точи'лехъ,
|
|
2
|
2
|
|
Господи Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі! Слава Твоя піднеслася вище небес!
|
Ги~ г~ь на'шъ, ја%ко чю'дно и%мя твое по все'й ꙁемли`” ЈА/ко вꙁя'тся велелњп'ота твоя` превы'ше нб~съ”
|
|
3
|
3
|
|
Із уст дітей і немовлят вчинив єси хвалу перед ворогами Твоїми, щоб знищити ворога і месника.
|
И$ꙁъ ё^стᲆ младе'нецъ и^ с#сђщ'ихъ съвер#ши'лъ еси хвалђ, вра'гъ твои^хъ раd, раꙁрђши'ши врага` и^ ме'сᲄника”
|
|
4
|
4
|
|
Коли погляну на небо — діло рук Твоїх, на місяць і зорі, які Ти поставив,
|
ЈА/ко ё^зрю` нб~са, дњ'ла пе'р#стъ твои'хъ, лђнђ и^ ѕвњзды, ја%же ты ѓ^снова`”
|
|
5
|
5
|
|
то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, що Ти опікуєшся ним?
|
Что` е^сть чл~къ ја%ко по'мниши и&, и^ли сн~ъ чл~чь, ја%ко посњща'еши и&;
|
|
6
|
6
|
|
Ти створив його мало чим меншим за ангелів, славою й честю увінчав його.
|
ё^ма'лилъ е^си и& ма'ломъ чи'мъ эT а%гг~лъ, сла'вою и^ че'стїю вњнча'лъ е^си е^го,
|
|
7
|
7
|
|
І поставив його над творінням рук Твоїх; все підкорив під ноги його:
|
и^ поста'вилъ е^си е^го наD дњ'лы рђкђ твоею`” вс^я покори'лъ е^си поD ноѕњ е^го,
|
|
8
|
8
|
|
овець і волів усіх, ще й звірів польових;
|
ѓ^вца` и^ волы вся`, е^ще' же и^ скоᲄы полскїа”
|
|
9
|
9
|
|
птахів небесних і риб морських, що ходять стежками морськими.
|
Пти'ца нбsныя, и^ ры'бы морскы'я, преходя'щая стеѕя` морскїя”
|
|
10
|
10
|
|
Господи, Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі!
|
г~и г~ь нашъ, ја%ко чю'дно и%мя твое по все'й земли`”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа”
|
|
Псалом 9
|
ўало'мъ џ~
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида.
|
ўа'лоM, дввDъ џ~” В коне'цъ ѓ^ таи'нныX сн~а. каg в~”
|
|
2
|
2
|
|
Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.
|
Исповњм#ся тебњ г~и всњмъ срDцемъ мои'мъ, повњмъ вся чюдеса` твоя`”
|
|
3
|
3
|
|
Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній.
|
Въꙁвеселю'ся и^ въꙁра'дђюся ѓ^ тебњ, пою` и^мени твое^мђ вы'шнїи”
|
|
4
|
4
|
|
Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм.
|
Внегда` вᲆꙁврати'тися врагђ мое^мђ въспя'ть, и^знемо'гђтъ и^ поги'бнђтъ эT лица твое^го”
|
|
5
|
5
|
|
Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний.
|
ја%ко сътвори'лъ е^си сђ'дъ мои и^ прю` мою. сњлъ е^си на престо'лњ сђдя'и правдђ”
|
|
6
|
6
|
|
Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків.
|
Запрњтилъ е^си ја%зы'комᲆ, и^ поги'бе нечести'выи. и%мя е^го потреби'лъ е^си въ вњкъ, и^ въ вњкъ вњка”
|
|
7
|
7
|
|
У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього.
|
Врагђ ѓ^скђдњша ѓ^рђжїя в коне'цъ, и^ гра'ды разрђши'лъ е^си” Поги'бе па'мять е^го с шђ'момъ,
|
|
8
|
8
|
|
Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій.
|
и^ г~ь въ вњки пребыва'етᲆ” ё^готова на сђ'дъ престо'лъ свой,
|
|
9
|
9
|
|
Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю.
|
и^ то'и сђдиT вселе'ннњи в пра'вдђ, сђди'тъ лю'демъ в пра'вдђ”
|
|
10
|
10
|
|
І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі.
|
и^ бы'сть г~ь прибњжище ё^бо'гомђ, помощни'къ въ бл~го время в печя'лехъ”
|
|
11
|
11
|
|
І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи.
|
И$ да ё^пова'ютъ на' тя зна'ющеи и%мя твое, ја%ко не ѓ^ста'виl е^си въꙁыска'ющихᲆ т^я г~и”
|
|
12
|
12
|
|
Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його.
|
По'ите гв~и живё'щемђ в сїѓ'нњ, въꙁвњсти'те въ ја%ꙁы'цехъ начинанїя е^го”
|
|
13
|
13
|
|
Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених.
|
ја%ко възыская кро'ви и^хъ помянђ`, не ꙁабы` ꙁва'нїя ё^бо'гиX”
|
|
14
|
14
|
|
Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти;
|
Поми'лђи м^я г~и, ви'жDь смире'нїе мое эT вра'гъ мои^хъ. въꙁнося'и м^я эT вра'тъ сме'ртныхᲆ,
|
|
15
|
15
|
|
щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму.
|
ја%ко да въꙁвњщђ вся^ хвалы` твоя`, въ вратXњ дще'ря сїѓ'ня” Въꙁра'дђемся ѓ^ сп~се'нїи твое'мъ,
|
|
16
|
16
|
|
Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня.
|
ё^глњбо'ша ја%зыцы в па'гђбњ, ю%же сътвори'ша” въ сњти се'й, ю%же съкры'ша ё^вязе` нога` и^хъ”
|
|
17
|
17
|
|
Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх.
|
Зна'емъ е^сть г~ь сђдбы` творя`, въ дњлеX рђ'кђ своею ё^вязе` грњшникᲆ”
|
|
18
|
18
|
|
Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога.
|
да възвратя'тся грᲇшницы въ а'дъ, вси ја%зы'цы ꙁабыва'ющеи` бг~а”
|
|
19
|
19
|
|
Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине.
|
ја%ко не до конца ꙁабве'нъ бђ'детᲆ ни'щїи, и^ терпњнїе ёбо'гихъ не поги'бнетъ до конца”
|
|
20
|
20
|
|
Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи.
|
Въскрsни г~и да не крњпи'тся чл~къ. да сђдя'тся ја%ꙁы'цы прDе тобо'ю”
|
|
21
|
21
|
|
Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди.
|
Поста'ви г~и законодавца наD ни'ми, да раꙁђмњюT ја%зы'цы, ја%ко чл~цы сђть”
|
|
22
|
22
|
|
Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи?
|
Вскђ'ю г~и эTстоя` дале'че, пре'ꙁриши въ бл~го вре'мя въ печа'лехъ;
|
|
23
|
23
|
|
В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують.
|
въ го'рдости нечести'ваго вᲆꙁгара'ется ни'щїи, ё^вяꙁа'ютъ в совњтехъ ја%же помышля'ютъ”
|
|
24
|
24
|
|
Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе.
|
ЈА/ко хвали'мᲆ е^сть грњшныи в по'хотехъ дш~а своея`, И$ ѓ^бидяи` блгsвимъ”
|
|
25
|
25
|
|
В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема.
|
РаꙁрDажи` г~а грњшныи, по мно'жестђ гнњва свое^го не възы'щетъ” нњсть бг~а преD ни'мъ,
|
|
26
|
26
|
|
Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо.
|
ѓ^скверня'юᲄся пђтїе е^го на вся'ко вре'мя” эTе'млются сђдбы твоя эT лица` е^го, всњмъ враго'мᲆ свои^мъ ѓ^долњ'ет#”
|
|
27
|
27
|
|
Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха».
|
Реq бо въ срDци своеM, не подви'жђся эT рода в ро'дъ без# ꙁла”
|
|
28
|
28
|
|
Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба.
|
Є$мђже кля'твы ё^сᲄа е^го по'лна сђть, и^ го'рести и^ льсти, поD ја%зы'комъ е^го трђдъ и^ болњꙁнь”
|
|
29
|
29
|
|
Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними.
|
Присњди'тъ въ лови'телеX съ бога'тыми, в таи'нныX ё^би'ти непови'ннаго” ѓ%чи е^го на ни'щаго приꙁира'етᲇ,
|
|
30
|
30
|
|
Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої.
|
ло'виᲄъ в таи'нныX ја%ко ле'въ въ ѓ^гра'дњ свое'й” Ло'витъ въсхити'ти ё^бо'гаго, вᲆсхити'ти ни'щаго, внегда привлещї и&” въ сᲇти свое'й
|
|
31
|
31
|
|
Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його.
|
смиритъ и&, прекло'нится и^ падетъ, е^гда ё^долњ'етъ ё^бо'гиM”
|
|
32
|
32
|
|
Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи».
|
Рече б^о въ срDци своемъ, ꙁабы бг~ъ, эTврати лице свое, да не ви'дитъ до конца”
|
|
33
|
33
|
|
Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця].
|
Въскрsни г~и бж~е мой, да въꙁнесе'тся рђка твоя, не ꙁабђди ни'щихъ свои^хᲆ до конца`”
|
|
34
|
34
|
|
Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»?
|
Чесо` радиD прогнњва нечести'выи бг~а; реq бо в срDцы свое'мъ, не вꙁы'щетᲆ”
|
|
35
|
35
|
|
Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом.
|
види'ши. ја%ко ты болᲇꙁнь и^ ја%росᲄь сматря'еши, да преда'нъ бђ'детъ въ рђцњ твои`” тебњ ѓ^ста'вленъ е^сть ни'щїи, си'рђ ты бђ'ди помо'щникᲆ”
|
|
36
|
36
|
|
Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його.
|
съкрђши` мы'шцђ грњшномђ и^ лђка'вомђ. вꙁы'щется грXњ е^го, и^ не ѓ^бря'щется”
|
|
37
|
37
|
|
Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його.
|
г~ь цр~ь в# вњкъ, и^ въ вњкъ вњка, поги'бнете ја%зы'цы эT ꙁемля е^го”
|
|
38
|
38
|
|
Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє,
|
Жела'нїе ё^бо'гихъ ё^слы'шалᲆ е^си г~и, ё^гото'ванїе срDца и^хᲆ внятъ ё%хо твое”
|
|
39
|
39
|
|
щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі.
|
сђди` си'рђ и^ смире'нђ, да не приложиT потомъ велича'тися чл~кᲆ на зеMли`”
|
|
Псалом 10
|
ўало'мъ і~
|
|
0
|
0
|
|
Начальнику хору. Псалом Давида.
|
Въ конецъ, ўлоM двDвᲆ, і~”
|
|
1
|
1
|
|
На Господа я надіюся, як же ви кажете душі моїй: «Відлітай на гору вашу, як птах»?
|
На' г~а ё^пова'хъ, ка'ко речеT дш~и мое'и, превита'и по гора'мъ ја%ко пти'ца;
|
|
2
|
2
|
|
Бо ось грішники напружили лук, наготували стріли, щоб стріляти в темряві у непорочних серцем.
|
ја%ко с^е грњшницы напряго'ша лђкъ, ё^гото'ваша стрњ'лы въ тђлњ, състрњля'ти въ мра'цᲇ пра'выя срDцеM”
|
|
3
|
3
|
|
Бо те, що Ти довершив, вони зруйнували. Що зробить праведний?..
|
Зане ја%же ты съверши`, ѓ^ни раꙁDрђши'ша” пра'веDникъ же что сътвори`;
|
|
4
|
4
|
|
Господь у храмі святім Своїм. Господь — на небі Престіл Його. Очі Його [на вбогих] споглядають, зір Його випробовує синів людських.
|
г~ь въ цр~кви ст~њй своей. г~ь, на нб~си прsтлъ е^го” ѓ%чи е^го на ни'щаго призира'етњ, вњжди е^го и^спыта'етњ сн~ы чл~чьскїа”
|
|
5
|
5
|
|
Господь випробовує праведного і нечестивого, той же, хто любить неправду, ненавидить душу свою.
|
г~ь и^спыта'етъ пра'вед#наго, и^ нечести'ваго. любя'и же непра'вдђ, ненави'дитъ свою дш~ђ”
|
|
6
|
6
|
|
Дощем проллє Він на грішників палаюче вугілля, вогонь і сірку. Палючий вітер — частка чаші скорботи їхньої.
|
ѓ^дожди'тᲆ на грᲇшники сњти. ѓ%гнь и^ жђ'пелъ и^ дђхᲆ бђ'ренᲆ, ча'сть ча'ша и^хъ”
|
|
7
|
7
|
|
Бо праведний Господь і любить правду. На праведних дивиться лице Його.
|
ЈА/ко пра'веденъ г~ь, и^ пра'вды възлюби, пра'вая видњ лице е^го” Слаv
|
|
Псалом 11
|
ўало'мъ а~і
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. На восьмиструнному інструменті. Псалом Давида.
|
въ конеw ѓ^ э^смњй ўлоM двDвъ а~і”
|
|
2
|
2
|
|
Спаси [мене], Господи, бо не стало праведного, бо нема вірних між синами людськими.
|
Сп~си мя г~и, ја%ко ѓ^скђдњ преподобныи, ја%ко ё^ма'лишася и%стины эT сн~о'вᲆ чл~чьскихъ,
|
|
3
|
3
|
|
Неправду говорить кожен ближньому своєму; уста улесливі говорять від серця лукавого.
|
Сђе'тная гл~а ко'ждо къ и^скренемђ свое^мђ” ё^стны льсᲄи'выя въ срDци, и^ въ срDци гл~аша ꙁла'я”
|
|
4
|
4
|
|
Погубить Господь уста облесливі та язик гордовитий,
|
Потреби'тᲆ г~ь вся ё^сᲄны льсти'выа, и ја%ꙁы'кᲆ велерњ'чивᲆ,
|
|
5
|
5
|
|
тих, що говорять: «Язиком нашим переможемо, уста наші з нами, хто нам є Господь?»
|
ре'кшая, ја%ꙁы'къ нашь въꙁвели'чимъ, ё^стны` на'ша при на'съ сђть. кто намъ г~ь е^сть;
|
|
6
|
6
|
|
«Ради страждання вбогих і зітхання бідних нині воскресну, — говорить Господь, — стану спасінням людей і відкриюся в ньому.»
|
страсти ра'ди ни'щихᲆ и^ въꙁдыха'нїа ё^бо'гихъ, нн~њ въскрsнђ гл~еть г~ь” положђся въ сп~се'нїе, не ѓ^бинђ'яся ѓ^ немъ”
|
|
7
|
7
|
|
Слова Господні — слова чисті, срібло, очищене від землі, сім разів переплавлене.
|
Словеса` гн~я, словеса` чи'ста. сребро` раждеже'но, и^скђше'но земли`, ѓ^чище'но седмори'цею”
|
|
8
|
8
|
|
Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і повік.
|
Ты г~и съхрани'ши ны, и^ съблюде'ши ны эT рода сего, и^ въ вњки”
|
|
9
|
9
|
|
Навкруги нечестиві ходять, коли підносяться нікчемні з синів людських.
|
ѓ^крsтъ нечести'вїи хо'дятъ, по высотњ твое'й ё^мно'жилъ е^си сн~ы чл~ческия”
|
|
Псалом 12
|
ўало'мъ в~і
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Псалом Давида.
|
В коне'цъ, ўлоM, двDвъ, в~і”
|
|
2
|
2
|
|
Доки, Господи, забуватимеш мене до кінця? Доки відвертатимеш лице Твоє від мене?
|
Доколњ г~и забђ'деши мя до кон#ца`; доко'лњ эTвраща'еши лице свое эT мене`;
|
|
3
|
3
|
|
Доки носитиму думи мої в душі моїй і скорботи в серці моїм день [і ніч]? Доки буде підноситися ворог мій наді мною?
|
доко'лњ положђ совњты въ дш~и моей, болњзни въ срDци мое^мъ дн~ь и но'щь; доколњ въꙁнесе'тся врагъ мой на мя;
|
|
4
|
4
|
|
Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій. Просвіти очі мої, щоб не заснув я сном смертним.
|
при'ꙁри, и^ ё^слы'ши мя г~и бж~е мои” просвњти` ѓ%чи мои`, да не когда` ё^снђ в сме'рть,
|
|
5
|
5
|
|
Щоб не сказав ворог мій: «Я переміг його» і щоб не зраділи вороги мої, коли б я похитнувся.
|
да не когда` рече'тъ вра'гᲆ мой, ё^крᲇпиXся на'нь” стђжа'ющеи` ми вᲆꙁра'дђются, а^ще ся подви'жђ,
|
|
6
|
6
|
|
Я ж на милість Твою уповаю, серце моє возрадіє спасінням Твоїм. Славитиму Господа, що добро вчинив мені, [і співатиму імені Господа Всевишнього].
|
а^ꙁᲆ же на млsть твою ё^повахъ” Въꙁра'дђется срDце мое ѓ^ сп~се'нїи твое'мъ. въспою гв~и бл~годњя^вшемђ мн^њ, и^ пою` и%мени гн~ю вы'ш#немђ”
|
|
Псалом 13
|
ўало'мъ г~і
|
|
0
|
0
|
|
Начальнику хору. Псалом Давида.
|
Въ конеw ўа'лоM, двDвъ, г~і”
|
|
1
|
1
|
|
Сказав безумний у серці своїм: «Бога нема». Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро.
|
Рече беꙁђменᲆ вᲆ срDцы сво'емъ, нњсть бг~а” растлњша, и^ ѓ^мраꙁи'шася в начина'ниX, нњсть творяи` бл~госты'ня, нњсть до е^ді'наго”
|
|
2
|
2
|
|
Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога?
|
г~ь сᲆ нб~се приниче на' сн~ы чл~ческїя, ви'дњти, а^ще е^сть раꙁђмᲇва'яи`, и^ли вꙁыска'яи` бг~а”
|
|
3
|
3
|
|
Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного.
|
вси ё^клони'шася, вкђпњ неключи'ми быша. нᲇсть ᲄворяй бл~госты'ня, нњсть до е^ді'наго”
|
|
4
|
4
|
|
Невже не прийдуть до розуму всі, що роблять беззаконня, заїдають людей моїх, мов їдять хліб, і Господа не призивають?
|
ни` ли разђмᲇюᲄъ вс^и дњ'лающей безако'нїе, снњда'ющеи` лю'ди моя въ мњсто хлᲇба” г~а не приꙁва'ша.
|
|
5
|
5
|
|
Вони убояться там, [де немає страху]. Бо Господь в роді праведних:
|
та'мо ё^бояшася стра'ха, и^дᲇже не бњ стра'ха” ЈА/ко г~ь в ро'дњ пра'веDныхъ.
|
|
6
|
6
|
|
ви насміялися над убогим, а Господь — надія його.
|
съвњтъ ни'щаго посрами'сте, ја%ко г~ь ё^пова'нїе е^го е^сть”
|
|
7
|
7
|
|
«Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві?» Коли поверне Господь з неволі народ Свій, тоді зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.
|
Кто да'сᲄь эT сїѓ'на сп~се'нїе і^и^л~во; внегда` въꙁрати'тъ г~ь плњне'нїе людїи свои^хъ, Възра'дђется і^а'ковъ, и^ възвесели'тся і^и^л~ь”
|
|
1001
|
|
|
Слава…
|
|
|
Псалом 14
|
ўало'мъ д~і
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида.
|
Въ конеw, ўлоM, двDвъ, д~і”
|
|
1
|
1
|
|
Господи, хто може жити в оселі Твоїй? Хто оселиться на святій горі Твоїй?
|
Ги~, кто` ѓ^бита'етъ въ жили'щи твое'мъ; ли` кто всели'тся въ ст~ђ'ю го'рђ твою;
|
|
2
|
2
|
|
Той, хто ходить непорочно, і чинить правду, і говорить істину у серці своєму.
|
ходя'и бес поро'ка, и^ дњ'лаяй пра'вдђ, гл~яи` и^стинђ вᲆ срDцы своемъ,
|
|
3
|
3
|
|
Той, хто не улещує язиком своїм, не чинить ближньому своєму зла і не слухає наклепів на ближніх своїх.
|
и^же не ё^льсᲄи ја%зыкоM своиM” и^ не сътвори` и%скренемђ свое^мђ ѕла`, и^ поноше'ния не прия'тъ на бли'жняа своя`”
|
|
4
|
4
|
|
Той, в очах якого лукава людина є нікчемною, а в пошані ті, що бояться Господа, той, хто дає клятву ближньому і не відмовляється від неї.
|
ё^ничиже'нъ е^сть пред ни'мъ лђка'выи, боя%щая же ся г~а сла'виT” Клены'ися и%скренемђ свое^мђ. и^ не эTмᲇа'яся.
|
|
5
|
5
|
|
Хто не дає срібла свого на нечесний прибуток і не приймає підкупу на невинного. Хто так чинить, той не захитається повіки.
|
сребра` свое^го не да'стᲆ в ли'хвђ, и^ м#ꙁды` на непови'нныX не прия'тъ” Творя'и сїа, не подви'жится въ вњ'ки”
|
|
Псалом 15
|
ўало'мъ е~і
|
|
0
|
0
|
|
Пісня Давида.
|
Столпописа'нїе” ўало'мъ, двDвъ, е~і”
|
|
1
|
1
|
|
Охорони мене, Господи, бо я на Тебе надіюся.
|
Съхрани` мя г~и, ја%ко на тя ё^повахъ”
|
|
2
|
2
|
|
Я сказав Господу: «Ти Господь мій! Блага мої Тобі не потрібні».
|
рњхᲆ гв~и, г~ь мои е^си ты, ја%ко бл~гыX мои^хъ не требђ'еши”
|
|
3
|
3
|
|
Святим, що на землі Його, сотворив Господь усі бажання Свої в них.
|
Ст~ы'мᲆ и^же сђтᲆ на ꙁемли` е^го ё^диви` г~ь, вся хотњнїа своя в ни'хъ”
|
|
4
|
4
|
|
Нехай примножуються скорботи в тих, що біжать до ідолів, я ж не принесу їм жертви кривавої і не спом’яну імен їхніх устами моїми.
|
ё^мно'жишася не'мощи и^хъ, по си'хъ ё^скори'ша” не съберђ събо'ры иX эT кровїи, ни помянђ же и^ме'нъ и%хъ ё^стна'ма мои'ма”
|
|
5
|
5
|
|
Господь — частина спадку мого і чаші моєї. В Тобі, Господи, вся спадщина моя.
|
г~ь ча'сть достоа'нїа мое^го, и^ ча'ша моея`. ты е^си ё^строа'й достоя'нїе мое мнњ`”
|
|
6
|
6
|
|
Межі мої пролягли в кращих місцях, спадок мій приємний для мене.
|
ю^жа допадо'ша ми вᲆ держа'вныхъ” и^бо достоа'нїе мое держа'вно ми е^сть”
|
|
7
|
7
|
|
Славитиму Господа, що просвітив мене, бо навіть і вночі повчає мене серце моє.
|
Блгsвлю г~а враꙁђми'вшаго мя, е^ще же и^ до' нощи покаꙁа мя ё^тро'ба моя`”
|
|
8
|
8
|
|
Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся.
|
преDꙁрњхъ г~а предо мною вы'нђ, ја%ко ѓ^деснђю мене е^сть, да ся не подви'жђ”
|
|
9
|
9
|
|
Тому радіє серце моє і веселиться язик мій, навіть тіло моє спочиває в надії,
|
Сего ра'ди въꙁвесели'ся срDце мое, и^ вᲆꙁра'довася ја%зыкъ мо'и, е^ще' же и^ плоть моя` всели'тся на ё^пова'нїе”
|
|
10
|
10
|
|
що Ти, Господи, не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління.
|
ЈА/ко не ѓ^ста'виши дш~ђ мою въ а^дњ, ни даси же преподо'бномђ свое^мђ ви'дњти и^стлњнїа”
|
|
11
|
11
|
|
Ти покажеш мені дорогу життя; перед лицем Твоїм повнота радости і в правиці Твоїй блаженство вічне.
|
Скаꙁалъ ми е^си пђти` живота`, и^спо'лниши мя весе'лїа с лнцеM твои^мъ. красота в десници твоей в коне'цᲆ”
|
|
Псалом 16
|
ўало'мъ ѕ~і
|
|
0
|
0
|
|
Молитва Давида.
|
Моли'тва двд~ва. ѕ~і”
|
|
1
|
1
|
|
Почуй, Господи, правду [мою], зваж на благання моє, вислухай молитву мою з уст неулесливих.
|
Оу^слы'ши г~и пра'вдђ мою`, вънми` моле'нїе мое” внђши` мл~твђ мою, не вᲆ ё^стна'хᲆ льсти'вахᲆ”
|
|
2
|
2
|
|
Від Тебе Самого нехай вийде суд мій, очі Твої нехай побачать правоту.
|
эT лица твое^го сђдба` моя и^ꙁы'детъ, ѓ%чи мои да видњта правоты”
|
|
3
|
3
|
|
Ти випробував серце моє, відвідав мене вночі. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди; думки мої не розходяться з устами моїми.
|
и^скђси'лᲆ е^си срDце мое, посњти'лъ е^си но'щїю. и^скђсилъ мя е^си, и^ не ѓ^брњтеся въ мнњ` непра'вда”
|
|
4
|
4
|
|
В ділах людських, за словами уст Твоїх, я охороняв себе від дороги гнобителя.
|
ја%ко да не въꙁ#гл~ют# ё^ста` моя` дњ'лъ чл~чьскихᲆ, ꙁа словеса ё^сте'нъ твои^хъ а%ꙁъ съхранихъ пђти` жестоки”
|
|
5
|
5
|
|
Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої.
|
сᲆверши` стопы моа` въ стеꙁяхъ твои^хᲆ да не подви'жђт#ся стопы` моя`”
|
|
6
|
6
|
|
Тебе благаю, бо Ти вислухаєш мене, Боже. Нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої.
|
А/ꙁъ възва'хъ ја%ко ё^слы'ша м^я б~е. приклони` ё^хо ᲄвое мнњ, и^ ё^слы'ши гл~ы моя”
|
|
7
|
7
|
|
Покажи дивну милість Твою, бо Ти спасаєш тих, що уповають [на Тебе], від противників правиці Твоєї.
|
ё^диви` млsти твоя, сп~сааи` ё^пова'ющихъ на' тя” эT проти'вящихся десници твоей,
|
|
8
|
8
|
|
Охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх,
|
съхрани` мя г~и ја%ко ѕњницђ ѓ%ка” Въ кровᲇ крилђ твоею покры'еши мя,
|
|
9
|
9
|
|
укрий мене від лиця нечестивих, що нападають на мене, від ворогів душі моєї, що оточили мене.
|
эT лица нечести'выхъ ѓ^стра'стьшихᲆ мя” Вра'ѕи мои` дш~ђ мою` ё^держаша,
|
|
10
|
10
|
|
Ожиріло серце їхнє, устами їхніми промовляє гординя.
|
тђкъ свои ꙁатвори'ша, ё^ста иX гл~аша горды'ню”
|
|
11
|
11
|
|
Ті, що переслідують мене, нині оточили мене; очі свої спрямували на мене, щоб розтоптати мене на землі.
|
и^ꙁгоня'щеи мя нн~њ ѓ^быдоша мя, ѓ%чи свои` вᲆꙁложи'ша ё^клони'ти на' ꙁемлю”
|
|
12
|
12
|
|
Вони, як той лев, що здобичі шукає, як звір, що причаївся.
|
ѓ^бья'ша мя ја%ко ле'вᲆ гото'въ на ловᲆ, и^ ја%ко ски'менъ ѓ^бита'я въ скро'вищихᲆ”
|
|
13
|
13
|
|
Воскресни, Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого мечем Твоїм;
|
Въскрsни` г~и, предвари` я&, и^ ꙁапни иM” и^зми дш~ђ мою эT нечести'выхъ, ѓ^рђжїа твоя
|
|
14
|
14
|
|
від ворогів — рукою Твоєю, Господи, від людей світу цього, доля яких — у цьому житті; черево своє вони наповнюють від скарбів Твоїх; сини їхні ситі і залишають спадщину дітям своїм.
|
эT рђкъ врагᲆ твои^хъ” г~и, эT маль эT ꙁемля раздњли я& в животᲇ и^хъ, и^ съкрове'ныхᲆ твои^хᲆ и^спо'лнися ё^тро'ба и^хᲆ” насы'тишася сн~оv, и^ ѓ^ста'виша ѓ^ста'нки младе'нцемъ свои'мъ”
|
|
15
|
15
|
|
А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю.
|
А/ꙁъ же пра'вдою ја%влю'ся лицђ твоемђ, насы'щђся вънегда` ја%ви'т ми ся сла'ва твоя”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слаv.
|
|
Псалом 17
|
ўало'мъ з~і
|
|
0
|
0
|
|
(Пісня Давида.)
|
|
|
1
|
|
|
Начальнику хору. Раба Господнього Давида, який виголосив слова пісні цієї до Господа, коли Господь визволив його від рук усіх ворогів його і від руки Саула. І він сказав:
|
|
|
2
|
1
|
|
ВозлюблюТебе, Господи, кріпосте моя.
|
в# конеw ѓ^трока гн~я двDва, ја%же гл~а гв~и словеса` пњ'сни сея`, в# дн~ь воньже и^зба'ви е^го г~ь и^з рђкъ всXњ врагъ е^го, и^ і^з рђки` саё^ля и^ реq. ꙁ~і. каg г~”
|
|
3
|
2
|
|
Господь — твердиня моя і пристановище моє, визволитель мій, Бог мій, поміч моя; на Нього моя надія, оборонець мій, ріг спасіння мого, заступник мій.
|
Въꙁлю`блю тя г~и крњ'пости моя`.
|
|
4
|
3
|
|
З хвалою прикличу Господа і від ворогів моїх спасуся.
|
г~ь ё^тверже'нїе мое, и^ прибњжище мое, и^ і^ꙁба'витель мой” бг~ъ мой помо'щ#никᲆ мой, и^ ё^пова'ю на'нь” Защи'титель мой, и^ рогъ сп~се'нїя мое^го, и^ застђ'пникъ мой”
|
|
5
|
4
|
|
Огорнули мене муки смертельні, і ріки беззаконня засмутили мене.
|
ХвалаM приꙁовђ г~а, и^ эT вра'гъ моиX сп~сђ'ся”
|
|
6
|
5
|
|
Кайдани пекельні скували мене, і сіті смертні обплутали мене.
|
ѓ^держа'ша мя болњꙁни сме'ртныя, и^ пото'ци беꙁако'нїя смђти'ша мя”
|
|
7
|
6
|
|
У тісноті моїй я призивав Господа і до Бога мого взивав, і Він почув голос мій із храму [святого] Свого, і благання моє дійшло до слуху Його.
|
Болњꙁни а%довы ѓ^быдо'ша мя, преDвари'ша мя сњти сме'ртныя”
|
|
8
|
7
|
|
І затряслася, захиталася земля, тремтіли й тряслися підвалини гір, бо запалав гнівом [Господь].
|
И$ вънегда` скорбњти ми приꙁвахᲆ г~а, и^ къ бг~ђ мое^мђ въꙁваX” ё^слыша эT цр~кве ст~ы'я свое^я гла'съ мои, и^ во'пль мой преD ни'мъ вни'детъ въ ё^ши е^го”
|
|
9
|
8
|
|
Піднявся дим від гніву Його і з вуст Його — вогонь палючий, палаюче вугілля сипалося від Нього.
|
и^ подви'жася и^ трепетна бы'сть ꙁеMля`, и^ ѓ^снова'нїя го'ръ смђти'шася, и^ подвиꙁа'шася. ја%ко прогнњвася на' ня бг~ъ”
|
|
10
|
9
|
|
Він прихилив небеса й зійшов, і морок — під ногами Його.
|
в#ꙁы'де ды'мъ гнњвомъ е^го, и^ ѓ%гнь эT лица е^го въспланеTся, ё%глїа въꙁгорњшася эT него”
|
|
11
|
10
|
|
І возсів на херувимів, і полетів, понісся на крилах вітру.
|
И$ преклони` нб~са, и^ сни'де, и^ примракъ поD нога'ма е^го”
|
|
12
|
11
|
|
Хмарами, як покровом, Він покрив Себе, темними хмарами води Він огорнув Себе.
|
и^ въꙁы'де на херђви'мъ, и^ летњ, възлетњ на крилђ вњтреню,
|
|
13
|
12
|
|
Від блиску Його перед Ним летіли хмари, град і вогненне вугілля.
|
и^ положи` ᲄмђ ꙁа кровᲆ свой, ѓ^крsтᲆ е^го селе'нїе е^го, темна` вода` въ ѓ^блацехᲆ въꙁдђш'ныX”
|
|
14
|
13
|
|
І загримів у небесах Господь, і Всевишній подав голос Свій.
|
эT ѓ^блиста'нїя преD ниM ѓ%блацы проидо'ша, граD и^ ё'глїе ѓ^гненно”
|
|
15
|
14
|
|
Пустив стріли Свої і розігнав їх. Метнув безліч блискавок і розсіяв їх.
|
И$ въꙁгремњ съ нб~се г~ь, и^ вы'шнїи да'сть глаs свой”
|
|
16
|
15
|
|
І відкрилися джерела вод, відкрилися основи всесвіту від заборони Твоєї, Господи, від подиху гніву Твого.
|
пђсти` стрњлы, и^ разгна я&, и^ моlнїя ё^множи, и^ смђти иX”
|
|
17
|
16
|
|
Він простяг руку з висоти і взяв мене, і з глибокої води визволив мене.
|
и^ ја%ви'шася и^сто'чницы воднїи, и^ эTкры'шася ѓ^снова'нїя вселе'нныя” эT ꙁапреще'нїа твое^го г~и, эT дᲆхнове'нїа дх~а гнњва твое^го”
|
|
18
|
17
|
|
Він визволив мене від ворогів моїх сильних і від ненависників моїх, що були сильнішими від мене.
|
посла` свы'ше, и^ прїа'тᲆ мя, въспрїяT м^я эT водъ мно'гъ”
|
|
19
|
18
|
|
Вони повстали на мене в час біди моєї, та Господь укріпив мене.
|
И$зба'витᲆ мя эT вра'гъ мои^хᲆ си'лныX, и^ эT ненави'дящихъ м^я, ја%ко ё^крњпи'шася па'че мене”
|
|
20
|
19
|
|
Він вивів мене на простір і визволив мене, бо Він возлюбив мене.
|
Предвари'ша мя въ дн~ь ѓ^ꙁлобле'нїя мое^го, и^ бы'сть г~ь ё^тверже'нїе мое`”
|
|
21
|
20
|
|
Господь воздав мені за правдою моєю і за чистотою рук моїх відплатив мені.
|
и^ и^ꙁведе м^я на широтђ. и^ꙁба'витъ мя, ја%ко въсхотњ мя”
|
|
22
|
21
|
|
Бо я зберіг путі Господні і не був нечестивим перед Богом моїм.
|
и^ въꙁда'стъ м^и г~ь по пра'вдњ моей, и^ по чи'стотњ рђкђ мое^ю` въꙁда'стъ ми”
|
|
23
|
22
|
|
Бо всі заповіді Його були переді мною, і від повелінь Його я не відхилявся.
|
ја%ко съхраниX пђти` гн~я, и^ не нече'ствовахъ эT бг~а мое^го”
|
|
24
|
23
|
|
Я був непорочний перед Ним і берігся, щоб не згрішити мені.
|
ја%ко вс^я сђдбы` е^го предо мно'ю, и^ ѓ^правда'нїя е^го не эTстђпи'ша эT мене”
|
|
25
|
24
|
|
І воздав мені Господь за правдою моєю і за чистотою рук моїх перед очима Його.
|
и^ бђ'дђ непороченъ с ни'мъ, и^ съхраню'ся эT беꙁако'нїя мое^го”
|
|
26
|
25
|
|
Господи, Ти чиниш з милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його,
|
и^ възда'сть м^и г~ь по пра'вдњ моей, и^ по чи'стотњ рђкђ моею, преD ѓ^чи'ма е^го”
|
|
27
|
26
|
|
з чистим — за чистотою його, а з лукавим — за лукавством його.
|
Съ прпDбныM прпDбнъ бђ'деши, и^ съ мђжемъ непови'нномъ непови'ненъ бђдеши,
|
|
28
|
27
|
|
Бо Ти народ поневолений спасаєш і пиху гордих приборкуєш.
|
и^ съ и^ꙁбра'ннымъ и^ꙁбра'нъ бђ'деши, и^ сᲆ стропти'вымъ раꙁ#врати'шися”
|
|
29
|
28
|
|
Ти засвічуєш світильник мій. Господь Бог мій просвічує темряву мою.
|
ја%ко ты люди смире'ныя сп~се'ши, и^ ѓ%чи гордыхъ смири'ши”
|
|
30
|
29
|
|
З Тобою я перемагаю військо, з Богом моїм я через мур перейду.
|
ЈА/ко ты просвᲇща'еши свњти'лникᲆ мой г~и, б~е мой просвᲇща'еши тмђ мою`”
|
|
31
|
30
|
|
Бог мій! Непорочні путі Його, чисте слово Його, Він оборонець усіх, що надіються на Нього.
|
ја%ко тобо'ю и^ꙁба'влюся эT и^скђше'нїя, и^ ѓ' бз~њ моемъ прелњꙁђ стњнђ”
|
|
32
|
31
|
|
Бо хто Бог, крім Господа? Хто захисник, крім Бога нашого?
|
Бг~ъ мой, непоро'ченъ пђтъ е^го, словеса` гн~я ражDеже'на. ꙁащи'титель е^сть всњм# ё^пова'ющимъ на'нь”
|
|
33
|
32
|
|
Бог підперізує мене силою, рівняє переді мною дорогу мою.
|
ја%ко кт^о бг~ъ ра'ꙁвњ г~а; и^ли кт^о бг~ъ ра'звњ бг~а на'шего;
|
|
34
|
33
|
|
Робить ноги мої швидкими, як у оленя, і на висотах моїх ставить мене.
|
бг~ъ препоа'са мя си'лою, и^ положи` непоро'ченъ пђть мои”
|
|
35
|
34
|
|
Привчає руки мої до боротьби і м’язи мої робить, як лук мідний.
|
Съверша'а но'ѕњ мои` ја%ко е^ле'ни, и^ на высо'киX поставля'а м^я”
|
|
36
|
35
|
|
Ти, Господи, даєш мені щит спасіння Твого, правиця Твоя підтримує мене і ласка Твоя звеличує мене.
|
наё^ча'а рђцњ мои` на' брань, и^ положи лђкъ мњдянᲆ мы'шцамъ мои^мъ”
|
|
37
|
36
|
|
Ти розширюєш кроки мої піді мною, і не хитаються ноги мої.
|
и^ да'лъ м^и е^си ꙁащище'нїе сп~се'нїа, и^ десни'ца твоя` прїятъ мя” и^ накаꙁа'нїе твое, и^спра'витъ м^я в ко'нецъ, и^ накаꙁа'нїе твое т^о мя наё^чи'тᲆ”
|
|
38
|
37
|
|
Я жену ворогів моїх і настигаю їх, і не повертаюся, аж доки не знищу їх.
|
ё^ши'рил# е^си стопы моа подо мно'ю, и^ не и^ꙁнемо'жетњ плеснњ мои`”
|
|
39
|
38
|
|
Уражаю їх, і вони не можуть встати, падають під ногами моїми.
|
поженђ врагы моя`, и^ пости'гнђ я&, и^ не въꙁвращђся до'ндеже сконча'ются”
|
|
40
|
39
|
|
Бо Ти підперезав мене силою на битву, кинув під ноги мої тих, що повстали на мене.
|
ѓ^скорблю и^хъ, и^ не вᲆꙁмо'гђтъ сᲄа'ти, падђтъ поD нога'ма мои'ма”
|
|
41
|
40
|
|
Ти повернув до мене спиною ворогів моїх, і я нищив тих, що ненавиділи мене.
|
И$ препоя'сал# м^я е^си си'лою на' брань, спя'лъ е^си въся воста'ющая на мя поD мя”
|
|
42
|
41
|
|
Вони кричали, та нікому було рятувати; до Господа — але Він не послухав їх.
|
и^ вра'г# мои^хъ да'лъ ми е^си хребе'тъ, и^ ненави'дящая мя потреби'лъ е^си”
|
|
43
|
42
|
|
Я розсіваю їх, як порох перед вітром, як багно на вулиці, топчу їх.
|
въꙁва'ша, и^ не бњ сп~са'яи`. кᲆ г~ђ, и^ не ё^слы'шаше и^хъ”
|
|
44
|
43
|
|
Ти врятував мене від людського заколоту, поставив мене на чолі народів. Народ, якого не знав я, служить мені.
|
и^ і^стню и^хъ ја%ко праX преD лицемъ вњтрђ, ја%ко бренїе пђти погла'жDђ и^хᲆ”
|
|
45
|
44
|
|
Лише почувши про мене, народи підкоряються мені, чужинці запобігають переді мною,
|
И$ꙁба'виᲄъ мя эT прерᲇка'нїа людїи, поста'виши мя въ главђ ја%зы'комъ” людїе и%хже не видњх#, поработа'ша м^и,
|
|
46
|
45
|
|
навіть в укріпленнях своїх іноплемінники бліднуть і тремтять.
|
въ слђхъ ё^ха ё^слы'шаша м^я. сн~ове чюжїи сълга'ша м^и,
|
|
47
|
46
|
|
Живий Господь і благословенний Бог. І нехай прославлений буде Бог спасіння мого!
|
сн~ове чюжїи ѓ^бетша`ша, и^ ѓ^хромо'ша эT сте'ѕь свои%хъ”
|
|
48
|
47
|
|
Бог, що відплачує за мене і підкорює мені народи,
|
Жи'въ г~ь, и^ блгsве'нъ бг~ъ” и^ въꙁнсе'тся бг~ъ сп~се'нїя моего`”
|
|
49
|
48
|
|
Він визволив мене від ворогів моїх, підніс мене над тими, що воювали проти мене, і від чоловіка неправедного визволив мене.
|
бг~ъ даяи` эTмще'нїе мн^њ, и^ повинђяи` люди поD мя,
|
|
50
|
49
|
|
За те буду славити Тебе, Господи, між народами й співатиму імені Твоєму.
|
и^ꙁба'витель мой эT вра'гъ моиX гнњвли'выхъ” эT въста'ющиX на' мя въꙁнесе'ши м^я, эT мђжа непра'ведна и^ꙁба'виши м^я”
|
|
51
|
50
|
|
Ти велично спасаєш царя і виявляєш милість до помазаника Свого Давида і роду його навіки.
|
Сего раd и^сповMњ'ся тебњ въ ја%ꙁыцеX г~и, и^ і^мени твое^мђ пою”
|
|
1001
|
51
|
|
Слава…
|
Велича'а сп~се'нїа цр~ева, и^ творя млsть х~ђ свое^мђ, дв~дђ и^ сњмени е^го до' вњка”
|
|
Псалом 18
|
ўало'мъ и~і
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Псалом Давида.
|
В коне'цъ, ўало'мъ двд~въ, и~і”
|
|
2
|
2
|
|
Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь.
|
Нб~са повᲇдђютᲆ сла'вђ бж~їю, творе'нїе же рђкђ е^го въꙁвњща'етъ твердь”
|
|
3
|
3
|
|
День дневі сповіщає про них, і одна ніч ночі дає звістку.
|
дн~ь дн~и эTрыга'етъ гл~ъ, и^ нощъ но'щи въꙁвњща'етъ ра'ꙁђмᲆ”
|
|
4
|
4
|
|
Нема ні мови, ні говору, де не чувся б голос їх.
|
нњ' сђть рњчи ни словеса, и%хже не слы'шатся гла'си и%хъ”
|
|
5
|
5
|
|
По всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх. Він поставив у них сонце,
|
Въ всю` ꙁе'млю и^зы'де вњщанїе ихъ, и^ в кон#ца вселе'нныя гл~ы и^хъ” въ слн~ци положи селе'нїе свое,
|
|
6
|
6
|
|
і воно, мов жених, виходить із весільного чертога свого. Радіє, мов велетень, щоб обійти коло своє.
|
и то'и ја%ко женихъ и^сходя` эT черто'га свое^го” Вᲆꙁрадђется ја%ко и^споли'нᲆ тещи` пђть,
|
|
7
|
7
|
|
Від краю небес вихід його, і захід його на краю їх, і ніщо не сховається від тепла його.
|
эT конца нб~съ и^схо'дъ е^го. и^ срњтенїе е^го до конца` нб~съ, и^ нњ'сть и^же ё^кры'ется тепло'ты е^го”
|
|
8
|
8
|
|
Закон Господній непорочний, душу оживляє: свідчення Господні вірні, навчають простих.
|
ꙁако'нъ гн~ь непоро'ченᲆ, ѓ^браща'а дш~а. свњдителство гн~е вњрно, ё^мђдря'а младе'нца”
|
|
9
|
9
|
|
Повеління Господні праведні — звеселяють серце. Заповідь Господня світла — просвітлює очі.
|
ѓ^правда'нїа гн~я пра'ва, веселящая срDце, за'повњдь гн~я свњтла, просвњща'ющи ѓ%чи”
|
|
10
|
10
|
|
Страх Господній чистий і перебуває вічно. Суди Господні — істина, всі справедливі,
|
страX гн~ь чистъ, пребывая въ вњкъ вњка” сђдбы` гн~я и^стин#ны, ѓ^правда'нны въкђ'пњ,
|
|
11
|
11
|
|
дорожчі за золото й дорогоцінне каміння; солодші за мед із сотів.
|
въжDелᲇнны па'че ꙁла'та, и^ ка'мене че'стна мно'га, и^ сла'жDьша паq ме'да и^ со'та”
|
|
12
|
12
|
|
Бо раб Твій охороняється ними. І хто додержує їх, тому нагорода велика.
|
и^бо ра'бъ тво'и храниT и%хъ. внегда` съхрани'ти и%хъ въздая'нїе мно'го”
|
|
13
|
13
|
|
Хто зрозуміє гріхи свої? І від тайних моїх очисти мене.
|
грњхопаде'нїа кт^о разђмњ'етъ; эT таинныхъ мои^хъ ѓ^чи'сти м^я,
|
|
14
|
14
|
|
І від навмисних утримай мене, раба Твого, щоб не оволоділи вони мною. Тоді я буду непорочним і очищеним від гріха великого.
|
и^ эT чюжDихъ пощади раба` твое^го” А/ще не ё^долњ'ютᲆ ми, тогда` непорочен# бђ'дђ, и^ ѓ^чи'щђся эT грњха` велика”
|
|
15
|
15
|
|
Нехай же слова уст моїх і думки серця мого будуть приємні Тобі, Господи, Твердине моя і Спасителю мій.
|
и^ бђ'дђтъ въ бл~говоле'нїе словеса` ё^сᲄъ мои^хъ, и^ поё^че'нїе срDца мое^го предᲆ тобою вы'нђ” г~и помо'щниче мой, и^ і^ꙁба'вителю мой”
|
|
Псалом 19
|
ўало'мъ џ~і
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Псалом Давида.
|
В конецъ ўлоM двд~въ, џі”
|
|
2
|
2
|
|
Вислухає тебе Господь в день скорботи, захистить тебе ім’я Бога Якова.
|
Оу^слы'шитᲆ т^я г~ь в дн~ь печа'ли, защи'титъ т^я и%мя бг~а і^а'ковля”
|
|
3
|
3
|
|
Він пошле тобі поміч із святині і з Сиону підкріпить тебе.
|
после'тъ ти по'мощъ эT ст~ого, и^ эT сїѓ^на застђ'питъ т^я”
|
|
4
|
4
|
|
Він пом’яне всі жертви твої, і всепалення твоє буде приємне.
|
помяне'тъ вся'кђ же'ртвђ твою`, и^ всясъжже'нїа ᲄвоя тђ'чна бђди”
|
|
5
|
5
|
|
[Господь] дасть тобі за серцем твоїм і наміри твої здійснить.
|
да'жDь т^и г~ь по' срDцђ твоемђ, и^ ве'сь совњтъ твой и^спо'лнитъ”
|
|
6
|
6
|
|
Звеселімося ж спасінням твоїм, і в ім’я Господа Бога нашого звеличмося; Господь виконає всі прохання твої.
|
възра'дђемся ѓ^ сп~се'нїи твоемъ, и^ въ и^мя г~а бг~а на'шего вᲆꙁвели'чимся” и^сполнитъ г~ь вс^я проше'нїа твоя”
|
|
7
|
7
|
|
Тепер я знаю, що Господь спасає Христа Свого; з святих небес Своїх відповідає Йому могутністю спасаючої правиці Своєї.
|
нн~њ поꙁнаX, ја%ко спsлъ е^сᲄь г~ь х~а свое^го” ё^слы'шиT е^го, съ нб~се` ст~го свое^го, въ си'лахᲆ сп~се'нїе десни'ца е^го”
|
|
8
|
8
|
|
Одні хваляться колісницями, інші кіньми, а ми хвалимося іменем Господа Бога нашого.
|
сїи на колесни'цахъ, и^ сїи на кониX, мы же въ и^мя г~а бг~а на'шего призове'мᲆ”
|
|
9
|
9
|
|
Вони хитаються й падають, а ми стоїмо твердо.
|
Тїи спя'ти бы'ша, и^ падо'ша. мы же въста'хомъ и^ и^спра'вихомся”
|
|
10
|
10
|
|
Господи, спаси царя і вислухай нас, в який би день ми не звертались [до Тебе].
|
г~и, сп~си цр~я, и^ ё^слы'ши ны, во'нже дн~ь а%ще приꙁовемъ т^я”
|
|
Псалом 20
|
ўало'мъ к~
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Псалом Давида.
|
ўалоM двд~въ, к~”
|
|
2
|
2
|
|
Господи, силою Твоєю звеселиться цар і спасінню Твоєму вельми возрадується.
|
Ги~ си'лою ᲄвоею` вᲆꙁвесели'тся цр~ь, и^ ѓ^ сп~се'нїи твоемъ възра'дђется ѕњло`”
|
|
3
|
3
|
|
Ти дав йому бажання серця його і прохання уст його Ти не відкинув.
|
жела'нїе срDца е^го да'лъ е^си е^мђ, и^ хотњнїе ё^стнђ е^го нᲇси лишилъ е^го”
|
|
4
|
4
|
|
Ти зустрів його благословенням благісним і поклав на голову його вінець із чистого золота.
|
ја%ко прDевари'лъ е^си е^го блгsве'нїемъ бл~госты'ннымъ, поло'жилъ е^си на главᲇ е^го вᲇнеw эT ка'мене чтsна”
|
|
5
|
5
|
|
Життя він просив у Тебе, і Ти дав йому довголіття на віки віків.
|
Живота` проси'лъ е^сть эT тебе, и^ дал# е^си е^мђ долготђ дн~їи въ вњкъ вњка”
|
|
6
|
6
|
|
Велика слава його у спасінні Твоїм, славою й величчю Ти прикрасив його.
|
ве'лїа сла'ва е^го сп~се'нїемъ твои^мъ, сла'вђ и^ велелњпїе въꙁложиши на'нь”
|
|
7
|
7
|
|
Ти дав йому благословення, навіки звеселив його радістю перед лицем Твоїм.
|
ја%ко даси` е^мђ блгsве'нїе въ вњкᲆ вњка, въꙁвесели'ши е^го ра'достїю съ лицемᲆ твои^мъ”
|
|
8
|
8
|
|
Бо цар уповає на Господа і милістю Всевишнього не захитається.
|
ЈА/ко цр~ь ё^пова'етъ на' г~а, и^ млsтїю вы'шняго не подви'жит#ся”
|
|
9
|
9
|
|
Рука Твоя, Господи, нехай знайде [всіх] ворогів Твоїх, правиця Твоя нехай досягне всіх, що ненавидять Тебе.
|
ѓ^бря'щется рђка твоя` всњм# врагомъ твои^мъ, десни'ца твоя ѓбря'щетᲆ вс^я ненавидящая ᲄебе”
|
|
10
|
10
|
|
В час гніву Твого Ти розпалиш їх, як піч. У гніві Своїм Господь погубить їх, і поїсть їх вогонь.
|
ја%ко положи'ши и^хъ ја%ко пещь ѓ%гненнђ въ время лица твоего, г~ь гнњ'вомъ своимъ смђтитъ я&, и^ снњсть и%хᲆ ѓ%гнь”
|
|
11
|
11
|
|
Ти знищиш плід їх із землі і рід їх з-поміж синів людських.
|
пло'дъ и%хъ эT земля погђби'ши, и^ сњмя и^хъ эT сн~о'въ члчsкыX”
|
|
12
|
12
|
|
Бо вони замислили ворожнечу проти Тебе — злий намір, якого не можуть [здійснити].
|
ЈА/ко ё^клониша на' тя ꙁла'я, помыслиша совњты и%хже не въꙁмого'ша съста'вити”
|
|
13
|
13
|
|
Ти поженеш їх перед Собою, з луків Твоїх пустиш стріли в лице їх.
|
ја%ко положи'ши я& хребе'тъ въ и^ꙁбы'тцњхъ твои^хъ, ё^гото'ваеши лице и^хъ”
|
|
14
|
14
|
|
Піднесися, Господи, силою Твоєю! Будемо співати й прославляти могутність Твою.
|
Въꙁнеси'ся г~и си'лою твоею`, въспое^мъ и^ пое^мъ си'лы твоя”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слаv”
|
|
Псалом 21
|
ўало'мъ к~а
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа).
|
В коне'цъ, ѓ^ ꙁастђпле'нїи ё^тренемъ. ўало'мъ, двд~въ, к~а”
|
|
2
|
2
|
|
Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого.
|
Бж~е бж~е мой вонми` м^и, въскђ'ю ѓ^ста'ви мя; дале'че эT сп~се'нїа мое^го словеса` грњхопаде'нїи мои^хъ”
|
|
3
|
3
|
|
Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою.
|
бж~е мои въз#ꙁовђ въ днеX, и^ не ё^слы'шиши. и^ в нощи, и^ не в безђ'мїе мнњ”
|
|
4
|
4
|
|
Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля.
|
ты же въ ст~њмъ живе'ши, хвала` і^ил~ва”
|
|
5
|
5
|
|
На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх.
|
на' тя ё^пова'ша эTц~ы на'ши. ё^пова'ша, и^ и^ꙁба'вилъ е^си и^хъ”
|
|
6
|
6
|
|
До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились.
|
к тебњ въꙁва'ша, и^ сп~сошася. на' тя ё^пова'ша, и^ не постыдњшася”
|
|
7
|
7
|
|
А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів.
|
А$зъ же е^смь че'рвь, а^ не чл~къ. поноше'нїе чл~комъ, и^ ё^ничиже'нїе лю'демъ”
|
|
8
|
8
|
|
Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою:
|
Вс^и ви'дящеи` мя порђга'ша ми ся, гл~аша ё^стна'ми, покива'ша главђ`”
|
|
9
|
9
|
|
«Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому».
|
ё^пова` на' г~а, да и^ꙁба'витъ и&. да сп~се'тᲆ е^го, ја%ко хо'щетъ е^го”
|
|
10
|
10
|
|
Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї.
|
ја%ко ᲄы е^си и^з#тръгїи мя иꙁ чре'ва, ё^пова'нїе мое эT сосцђ мт~ре моея.
|
|
11
|
11
|
|
На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій.
|
к тебњ приве'рженъ е^смь эT ложе'снъ, эT чрева мт~ре моея` бг~ъ мой е^си ты”
|
|
12
|
12
|
|
Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема.
|
не эTсᲄђпи` эT мене, ја%ко ско'рбь бли'ꙁъ, ја%ко нњ'сть помага'ющаго м^и”
|
|
13
|
13
|
|
Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене.
|
ѓ^быдо'ша м^я телцы мно'ѕи, ю^нъцы тђчънїи ѓ^держа'шя мя”
|
|
14
|
14
|
|
Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає.
|
эTверꙁо'ша на' мя ё^сᲄа своя`, ја%ко ле'в# въсхища'я и^ рыка'я”
|
|
15
|
15
|
|
Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх.
|
ја%ко вода` и^ꙁлїа^ся, и^ раZсыпашася вся ко'сᲄи моя” бысть срDце мое ја%ко во'скᲆ та'а, посредњ чре'ва мое^го”
|
|
16
|
16
|
|
Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене.
|
и%сше ја%ко скђде'ль крњпость моя, и^ ја%зы'кᲆ мой прильпе гор#та'ни мое^мђ, и^ в пе'рсть сме'рти съве'лъ мя е^си”
|
|
17
|
17
|
|
Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої.
|
ја%ко ѓ^быдо'ша мя ўи мно'ѕи, со'нмъ лђка'выхъ ѓ^держа'ша мя” и^скопа'ша рђцᲇ мои и^ но'ѕᲇ мои`,
|
|
18
|
18
|
|
Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене.
|
и^счето'ша вся ко'сти моя. тїи же смоᲄриша, и^ презрњша мя”
|
|
19
|
19
|
|
Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб.
|
раздњли'ша ри'ꙁы моя себњ, и^ ѓ^ э^де'жDи мое'и мета'ша жре'бїа”
|
|
20
|
20
|
|
Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди!
|
ᲄы же г~и не ё^да'ли по'мощъ твою эT мене`, на застђпле'нїе мое воньми`”
|
|
21
|
21
|
|
Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою.
|
и^ꙁми` эT ѓ^рђжїа дш~ђ мою, и^ і^з рђки` пе'сїа е^ді'нороDнђю мою”
|
|
22
|
22
|
|
Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене.
|
сп~си` мя эT ё%стъ льво'въ, и^ эT ро'гъ е^ді'норождь, смире'нїе мое”
|
|
23
|
23
|
|
Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе.
|
повњмъ и%мя твое бра'тїи мое'и, посредњ цр~кве въспою' тя”
|
|
24
|
24
|
|
Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля!
|
боя'щеися г~а въсхвали'те и&, все сњмя і^а'ковле просла'вите и&” да ё^бои'т же ся эT него все` сњмя і^ил~ево,
|
|
25
|
25
|
|
Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його.
|
ја%ко не ё^ничижи` ни негодова` мл~твы ни'щаго” ни эTврати же лица` свое^го эT мене`. и^ е^гда` възва'хъ къ немђ, ё^слы'ша мя”
|
|
26
|
26
|
|
Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його.
|
ѓ^ тебњ похвала моя, в# цр~кви вели'цњ и^сповњмся тебњ” мл~твы моя въздаM прDе боя'щимися е^го”
|
|
27
|
27
|
|
Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки.
|
ја%дя'тъ ни'щїи, и^ насы'тятся” и^ въсхва'лятъ г~а взыскаю^щеи` е^го, жива бђдђтъ срDца и^хъ въ вњкъ вњка”
|
|
28
|
28
|
|
Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів.
|
Помянђтся, и^ ѓ^братя'тся къ г~ђ вси концы` земля`, и^ покло'нятся преD ниM вся эTч~ьствїа ја%зы'къ”
|
|
29
|
29
|
|
Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами.
|
ЈА/ко гн~е е^сть црsтвїе, и^ то'и ѓ^блада'етᲆ ја%ꙁы'ки”
|
|
30
|
30
|
|
Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе.
|
ја%до'ша и^ поклони'шася вси тђчнїи ꙁемля, преD ни'мᲆ преDпадђтᲆ вси низ#ходя'щеи въ ꙁе'млю” и^ дш~а моа томђ живе'тъ,
|
|
31
|
31
|
|
Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки.
|
и^ сњмя мое порабо'таетᲆ е^мђ” Въꙁвњститъ гв~и ро'дъ грядђщ'їи,
|
|
32
|
32
|
|
Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь.
|
и^ въꙁвњстятъ пра'вдђ е^го лю'демъ ро'ждьшимся, и%хже сътвори` г~ь”
|
|
Псалом 22
|
ўало'мъ к~в
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида.
|
ўлоM двDвъ, к~в”
|
|
1
|
1
|
|
Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме.
|
Гь~ пасе'тᲆ мя, и^ ничᲄо'же мя лиши'тъ,
|
|
2
|
2
|
|
На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене.
|
на мњ'стњ ꙁла'ч#нњ, та'мо всели` мя” на водњ поко'йнњ въспита` мя,
|
|
3
|
3
|
|
Душу мою навернув; навів мене на стежки правди задля імені Свого.
|
дш~ђ мою ѓ^брати`” наста'ви мя на стеѕя` пра'вы, и^мени ра'ди е^го”
|
|
4
|
4
|
|
Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя — вони потішили мене.
|
А/ще бо и^ пойдђ посредњ сњнїи сме'ртныхъ, не ё^бою'ся ꙁла, ја^ко ты съ мною е^си” Же'ꙁлъ твой и^ па'лица твоя, та мя ё^тњшиста”
|
|
5
|
5
|
|
Ти наготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що напоює, найкраща.
|
ё^готовалъ е^си предо мно'ю трапе'ꙁђ, преD стђжа'ющимъ ми`” ё^мастиl е^си е^ле'ѓ^мъ главђ` мою`, и^ ча'ша твоя` ё^поя'ющи мя ја%ко держа'вна”
|
|
6
|
6
|
|
І милість [Твоя] буде йти слідом за мною по всі дні життя мого, й оселюся в домі Господнім на довгі дні.
|
и^ ми'лость твоя` пожене'тъ мя, вся дн~и живота` мое^го” И$ вселиᲄи ми ся в# доM гн~ь в долготђ` дн~їи”
|
|
Псалом 23
|
ўало'мъ к~г
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида. [У перший день тижня].
|
ўлоM двDвᲆ к~г, въ е^ді'нђ эT сђботъ”
|
|
1
|
1
|
|
Господня земля і все, що наповнює її, вселенна і всі, що живуть у ній.
|
Гн~я е^сть ꙁемля`, и^ и^сполне'нїе ея`. вселе'н#ная, и^ вси живђщей на не'й”
|
|
2
|
2
|
|
Він на морях заснував її і на ріках утвердив її.
|
то'й на' морњхъ ѓ^снова'лъ ю& е^сть, и^ на рњкаX ё^гото'валъ ю& е^сть”
|
|
3
|
3
|
|
Хто зійде на гору Господню, і хто стане на місці святому Його?
|
кто взыдетъ на' горђ гн~ю, и^ли кто ста'нетᲆ на мњ'стњ ст~њмᲆ е^го;
|
|
4
|
4
|
|
Той, у кого невинні руки і чисте серце, хто не марнував на суєту душу свою і не присягався [ближньому своєму] зрадливо,
|
непови'ненъ рђка'ма и^ чи'стъ срDцемъ, и^же не прїя'тъ на сђ'е дш~ђ свою`, и^ не кля'тся ле'стїю и%скренемђ свое^мђ”
|
|
5
|
5
|
|
той матиме благословення від Господа і милість від Бога, Спаса свого.
|
се'и прїиметъ блsве'нїе эT г~а, и^ млsтыню эT бг~а сп~са свое^го”
|
|
6
|
6
|
|
Це рід тих, що шукають Господа, шукають лиця Твого, Боже Яковів.
|
сїи ро'дъ и%щђщиX г~а, и%щђщиX лице бг~а і^а'ковля”
|
|
7
|
7
|
|
Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави!
|
Въꙁмњте врата кня'ѕи ваша, и^ вᲆзмњтеся вра'та вњ'чная, и^ вни'деT цр~ь славы”
|
|
8
|
8
|
|
Хто є цей Цар слави? Господь кріпкий і сильний, Господь могутній в бою.
|
кто е^сть се'и цр~ь сла'вы; г~ь крњпокъ и^ си'ленᲆ, г~ь си'ленᲆ въ бра'ни”
|
|
9
|
9
|
|
Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави!
|
Въꙁмњте врата` княѕи ва'ша, и^ въꙁмњтеся врата вњ'чнаа, и^ вни'детъ цр~ь сла'вы”
|
|
10
|
10
|
|
Хто є цей Цар слави? Господь Сил, Він є Цар слави.
|
кто е%сть се'и цр~ь сла'вы; г~ь си'лаM, то'и е%сть цр~ь славы”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва”
|
|
Псалом 24
|
ўало'мъ к~д
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида.
|
ўлоM двDвъ, к~д.
|
|
1
|
1
|
|
До Тебе, Господи, підношу душу мою.
|
К тебњ г~и въꙁдвиго'хъ дш~ђ мою, б~е мо'и на' тя ёповаX, да не постыжђ'ся въ вњкъ” ни посмњюT ми ся вра'ѕи мои`.
|
|
2
|
2
|
|
Боже мій, на Тебе я уповаю. Не дай мені осоромитися, не допусти, щоб вороги мої втішилися перемогою наді мною.
|
и^бо вси терпя'щеи` тя, не постидя'тся”
|
|
3
|
3
|
|
Нехай не осоромляться всі, що надіються на Тебе, а осоромляться ті, що беззаконствують даремно.
|
да постыдя'тся беꙁако'нђющеи` всђ'е”
|
|
4
|
4
|
|
Господи, вкажи мені путі Твої і навчи мене стежок Твоїх.
|
пђти` твоа` г~и скажи` ми, и^ стезя'мъ твои^мъ наё^чи` мя”
|
|
5
|
5
|
|
Настав мене на істину Твою і навчи, бо Ти — Бог спасіння мого, на Тебе повсякчас я надію покладаю.
|
Наста'ви мя на и^сᲄинђ твою, и^ наё^чи мя” ја%ко ты е^си б~ъ сп~съ мои, и^ тебе терпXњ ве'сь дн~ь”
|
|
6
|
6
|
|
Згадай про милосердя Твоє, Господи, і про милість Твою, що подаєш від віку.
|
помяни` щедро'тъ твоихъ г~и, и^ ми'лости твоя, ја%ко эT вᲇка сђть”
|
|
7
|
7
|
|
Гріхів юности моєї і несвідомости моєї не поминай, пом’яни мене в милості Твоїй, Господи, заради благости Твоєї.
|
грXњ ю%ности моея` и^ невњ'денїя мое^го не помяни`. по млsти твоей помяни` мя ты, ра'ди блгsти твоея г~и”
|
|
8
|
8
|
|
Господь благий і праведний, тому наставляє грішника на путь спасіння.
|
бл~гᲆ и^ пра'въ г~ь, сего ра'ди ꙁако'нополо'житᲆ съгрᲇша'ющимъ на пђти`”
|
|
9
|
9
|
|
Він веде покірливих до правди і навчає лагідних путей Своїх.
|
наста'витъ кроткі'я на сђ'дъ, наё^чи'тъ кро'тъкїа пђте'мъ свои^мᲆ”
|
|
10
|
10
|
|
Всі путі Господні — милість і істина для тих, хто шанує завіти Його і свідчення Його.
|
Вси пђтїе гн~и млsть и^ и'стинна, въꙁыска'ющимъ завњта е^го и^ свњдᲇнїя е^го”
|
|
11
|
11
|
|
Ради імені Твого, Господи, прости провину мою, бо вона велика.
|
ра'ди и%мени твое^го г~и и^ ѓ^ци'сти грXњ мой, мно'гъ бо` е^сть”
|
|
12
|
12
|
|
Хто та людина, що боїться Господа? Він укаже їй дорогу, яку треба обирати.
|
кто е^сть чл~къ боя'и^ся г~а; ꙁако'нополо'житъ е^мђ на пђти и^же и^ꙁво'ли”
|
|
13
|
13
|
|
Душа її буде у блаженстві, і рід її успадкує землю.
|
дш~а е^го въ бл~гихᲆ въдворится, и^ сњмя е^го наслњдит# зе'млю”
|
|
14
|
14
|
|
Сила Господня — тим, що бояться Його, і завіт Свій відкриває їм.
|
держа'ва г~ь боя%щиMся е^го, и^ завњтъ е^го ја%ви'тъ и^м#”
|
|
15
|
15
|
|
Очі мої завжди до Господа, бо Він визволить із сіті ноги мої.
|
ѓ%чи мои` вы'нђ къ г~ђ, ја%ко то'и и^сто'ргнетъ эT сњти но'ѕњ мои`”
|
|
16
|
16
|
|
Зглянься на мене, Господи, і помилуй мене, бо я самотній і знесилений.
|
При'ꙁри на' мя, и^ поми'лђи мя, ја%ко е^ді'нородъ и^ ни'щь е^смь а^ꙁъ”
|
|
17
|
17
|
|
Страждання серця мого примножилися, з біди моєї визволи мене.
|
ско'рби срDца моего ё^мно'жишася, эT бњдъ моиX и^ꙁведи мя`”
|
|
18
|
18
|
|
Поглянь на скорботи мої і знесилення моє і прости всі гріхи мої.
|
ви'жDь смире'нїе мое` и^ трђдъ мой, и^ эTпђсти` вся` грњхи моя`”
|
|
19
|
19
|
|
Поглянь на ворогів моїх, як багато їх і якою лютою ненавистю ненавидять мене!
|
ви'жDь враги' моя, ја%ко ё^мно'жишася, и^ ненавидњнїемъ непра'ведным въꙁненавидњша мя`”
|
|
20
|
20
|
|
Охорони душу мою і спаси мене, щоб я не осоромився, уповаючи на Тебе.
|
съхрани` дш~ђ мою, и^ і^зба'ви мя`. да не постыжђ'ся, ја%ко ё^повахᲆ на' тя”
|
|
21
|
21
|
|
Непорочність і правда нехай охороняють мене, бо я надіюся на Тебе.
|
неꙁло'бивїи и^ пра'вїи прилњпляхђся мнњ, ја%ко потерпXњ тя г~и”
|
|
22
|
22
|
|
Спаси, Боже, народ Твій від усіх страждань його.
|
иꙁба'ви бж~е і^и^л~я эT всњхъ скор#бїи е^го”
|
|
Псалом 25
|
ўало'мъ к~е
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида.
|
ўало'мъ двд~въ, к~е”
|
|
1
|
1
|
|
Розсуди мене, Господи, бо я ходив у невинності моїй; на Господа я надіявся і не похитнувся.
|
Сђди` ми г~и, ја%ко аZ незло'бою моею` ходи'хъ. и^ на' г~а ё^пова'я не и^ꙁнемогђ`”
|
|
2
|
2
|
|
Випробуй мене, Господи, досліди мене, розпали серце моє і всю істоту мою.
|
И$скђси' мя г~и, и^ и^стяжи` мя`, раждези` ё^тро'бы моя`, и^ срDце мое”
|
|
3
|
3
|
|
Бо милість Твоя перед моїми очима, і я ходив у істині Твоїй.
|
ја%ко млsть твоя` преD ѓ^чи'ма мои^ма е%сть, и^ бл~гоё^годи'хъ въ и%стинњ твое'й”
|
|
4
|
4
|
|
Не сидів я з людьми нечестивими, і з підступними не піду.
|
не сњдо'хъ съ сонмомъ сђе^тнымᲆ, и^ съ ꙁаконопрестђ'пными не въни'дђ”
|
|
5
|
5
|
|
Я зненавидів збори беззаконників і з нечестивцями не сяду.
|
въꙁненави'дњхъ цр~кви лђка'внђющихъ, и^ съ нечести'выми не ся'дђ”
|
|
6
|
6
|
|
Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи,
|
ё^мы'ю в непови'нныхъ рђцњ мои`, и^ ѓ^бы'дђ ѓ^лта'рь тво'и г~и”
|
|
7
|
7
|
|
щоб сповіщати голосом хвали про всі дивні діла Твої.
|
ё^слы'шати ми глsа хвалы` твоея`, и^ повњдати вся` чюдеса твоя”
|
|
8
|
8
|
|
Господи, полюбив я красу дому Твого і місце оселі слави Твоєї.
|
г~и въꙁлюби'хъ бл~голњпїе до'мђ твоего, и^ мњ'сто вселе'нїа сла'вы твоея”
|
|
9
|
9
|
|
Не погуби з нечестивими душі моєї і життя мого з людьми кровожерними,
|
да не погђби'ши сᲆ нечесᲄи'выми дш~ђ мою, и^ с мђ'жи кро'вїи живоT мой.
|
|
10
|
10
|
|
що руки їхні готові на беззаконня, а правиця їхня повна підкупів.
|
и%хъ же в рђ'кђ беꙁако'нїя, десни'ца и^хъ спо'лнися м#ꙁды”
|
|
11
|
11
|
|
Я ж у непорочності моїй ходжу. Спаси мене, [Господи], і помилуй мене.
|
А$зᲆ же неꙁло'бою моею` ходиX, и^зба'ви мя г~и и^ поми'лђи мя”
|
|
12
|
12
|
|
Нога моя стоїть на дорозі правди. У церквах буду благословляти Тебе, Господи.
|
нога моя` ста на правотњ, вᲆ цр~квахъ блгsвя тя г~и”
|
|
Псалом 26
|
ўало'мъ к~ѕ
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида. [До помазання].
|
ўлоM двDвъ к~ѕ, прежDе пома'ꙁанїя”
|
|
1
|
1
|
|
Господь — Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся? Господь — Захисник життя мого, кого устрашуся?
|
Гь~ просвњще'нїе мое, и^ сп~си'тель мои, кого' ся ё^бою; г~ь защи'тиᲄель животђ` моемђ`, эT кого` ся ё^страшђ;
|
|
2
|
2
|
|
Коли нападуть на мене противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони спотикаються і падають.
|
Внегда` приближаᲄися на мя ꙁлобђюще, снњ'сти плоᲄїи моихᲆ” ѓ^скорбля'ющеи` м^я и^ вра'ѕи мои`, тїи и^знемого'ша, и^ падо'ша”
|
|
3
|
3
|
|
Коли й військо проти мене стане, не злякається серце моє; коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього.
|
а%ще ѓ^пол#чи'тся на' мя по'лкъ, не ё^бои'тᲆся срDце мое” а%ще въста'нетъ на' мя брань, на'нь а%ꙁъ ё^пова'ю”
|
|
4
|
4
|
|
Одного прошу я у Господа, одного бажаю, щоб жити мені в домі Господньому усі дні життя мого, дивитися на красу Господню, щоранку молитися у храмі Його.
|
е^ді'но проси'хъ эT г~а, то вꙁыщђ, е^же жи'ти ми въ домђ гн~и вся` дн~и живота' моего, ꙁрᲇти ми красоᲄы` гн~я, и^ посњща'ти цр~ковь ст~ђ'ю е^го”
|
|
5
|
5
|
|
Бо Він сховає мене в домі Своїм у день біди, сховає в оселі Своїй, на скелю піднесе мене.
|
ја%ко съкры` мя въ кровњ свое'мъ, в# дн~ь ꙁла моего покры` мя в та'инᲇ кро'ва свое^го” на ка'мень вᲆꙁнесе` мя,
|
|
6
|
6
|
|
Я піднесу голову мою вище за ворогів моїх, що оточують мене. Принесу в домі Його жертву хвали. Буду співати й прославляти Господа.
|
и^ нн~њ с^е възнесе` главђ` мою на враги` моя” ѓ^быдоX, и^ пожрохъ въ кро'вњ е^го жертвђ хвале'нїя и^ въскликнове'нїя, въспою, и^ пою` гв~и”
|
|
7
|
7
|
|
Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю до Тебе; зглянься на мене і помилуй мене.
|
ё^слы'ши г~и глsа мои, и%м#же въꙁва'хъ. поми'лђи мя, и^ ё^слы'ши мя”
|
|
8
|
8
|
|
Від Тебе говорить серце моє: «Шукайте Господа!» Я шукаю лиця Твого, Господи.
|
тебњ рече срDце мое, г~а въꙁы'щђ. вᲆꙁыска` тебе лице мое`, лица` твоего г~и въꙁы'щђ”
|
|
9
|
9
|
|
Не відвертай же від мене лиця Твого і не відкидай у гніві раба Твого. Ти — Поміч моя, не відкинь мене і не покинь мене, Боже, Спасителю мій.
|
не эTврати лица` твоего эT мене, и^ не ё^клони'ся гнњ'вомъ эT раба` твоего” помощниk ми` бђди, не эTри'ни мене`, и^ не ѓ^ста'ви мене б~е сп~си'телю мой”
|
|
10
|
10
|
|
Бо коли батько й мати покинули мене, то Ти, Господи, прийняв мене.
|
ја%ко эTц~ъ мои и^ ма'ти моя` ѓ^ста'виста мя, г~ь же въсприя'тъ мя”
|
|
11
|
11
|
|
Навчи ж мене, Господи, путей Твоїх і настанови на стежку правди, задля ворогів моїх.
|
ꙁако'ноположи ми г~и въ пђти` твоемᲆ, и^ наста'ви мя на пђть пра'выи, вра'гъ моихъ ра'ди”
|
|
12
|
12
|
|
Не віддавай мене в руки ворогам моїм, бо повстали проти мене лжесвідки і злобою палають на мене.
|
не преда'жDь мене въ дш~ахъ стђжа'ющимъ ми, ја%ко въста'ша на' мя свњдњтеле непра'веднїи, и^ солга` непра'вда себᲇ”
|
|
13
|
13
|
|
Але я вірю, що побачу милість Господню на землі живих.
|
вњрою ви'дњти бл~гаа гн~я, на ꙁемли` живыX”
|
|
14
|
14
|
|
Надійся ж на Господа і будь мужнім. Нехай кріпиться серце твоє. Чекай допомоги від Господа.
|
потерпи` г~а, мђжа'ися, и^ да крњпи'тся срDце твое, и^ поᲄерпи` г~а”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
слаv
|
|
Псалом 27
|
ўало'мъ к~з
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида.
|
ўлоM двDъ к~з.
|
|
1
|
1
|
|
До Тебе, Господи, взиваю я. Боже мій! Не будь мовчазний до мене. Бо коли не будеш зважати на мене, то я стану як ті, що сходять у могилу.
|
К тебњ г~и въз#ꙁовђ, бж~е мои не премолчи` эT мене, да не когда` премолчи'ши эT мене`, и^ ё^подо'блюся низходя'щиM в ровъ.
|
|
2
|
2
|
|
Почуй, Господи, голос моління мого, коли я молюся до Тебе, коли підношу руки мої до храму святого Твого.
|
ё^слы'ши г~и гласъ моле'нїя мое^го, е^гда` молю'ся к тебњ, внегда` въꙁдњти м^и рђцњ мои` к цр~ькви ст~њи твоеи”
|
|
3
|
3
|
|
Не осуди мене з нечестивими і не погуби з тими, що чинять неправду, що говорять про мир до ближніх своїх, а на серці у них зло.
|
Не привлецы мене съ грњшники, и^ сᲆ дњла'ющими непра'вдђ не погђби мене, гл~ющими ми'ръ съ бли'жними свои'ми, зла' же в# срDцыX свои^хъ”
|
|
4
|
4
|
|
Воздай їм, Господи, за ділами їхніми, за лукавством вчинків їх: за ділами рук їхніх відплати їм заслужене ними.
|
Да'жDь и^мъ г~и по дњл'омъ и^хъ, и^ по лђка'вствђ начина'нїя иX” По дњломъ рђкђ и^хъ, да'жDь и^мъ, въздаждᲆ въꙁданїе и^хъ и%мъ”
|
|
5
|
5
|
|
За те, що вони не зважали на діла Господні, на діла рук Його, Він зруйнує їх і вже не відбудує.
|
ЈА/ко не разђмњша в дњла гн~я, и^ в дњла рђкђ е^го” Разори'ши иX, и^ не съѕи'ждеши и^хъ”
|
|
6
|
6
|
|
Нехай буде благословенний Господь, бо Він почув голос моління мого.
|
блsвенъ г~ь, ја%ко ё^слы'ша гласъ моле'нїя мое^го”
|
|
7
|
7
|
|
Господь — помічник мій і захисник мій. На Нього уповало серце моє. Він допоміг мені і оновив тіло моє. Я віддам Йому хвалу піснею моєю.
|
г~ь помо'щникъ мои, и^ ꙁащи'титель мо'и” На'нь ё^пова` срDце мое`, и^ помо'же м^и. и^ процъвете плоть моя`, и^ во'лею мое^ю` и^сповњмся е^мђ”
|
|
8
|
8
|
|
Господь — кріпость людей Своїх, захист і Спаситель помазаника Свого.
|
г~ь ё^тверже'нїе лю'дем# своимъ, И$ ꙁащитиᲄель сп~се'нїемъ хsа свое^го е^сть”
|
|
9
|
9
|
|
Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє: паси їх і піднось їх повіки.
|
Сп~си люd своя, и^ бл~гослови достоя'нїе свое`, и^ ё^пасї я& и^ въꙁмї я&, до' вњка”
|
|
Псалом 28
|
ўало'мъ к~и
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида. [Після закінчення свята кущів].
|
ўлоM двDвъ к~и” и^схода сњннаго.
|
|
1
|
1
|
|
Принесіть Господу, сини Божі, принесіть Господу молодих ягнят, принесіть Господу славу і честь.
|
Принесњте гв~и сн~ове бж~їи, принесњте гв~и сн~ы ѓ%вня” принесњте гв~и сла'вђ и^ че'сᲄь,
|
|
2
|
2
|
|
Віддавайте Господу славу імені Його. Поклоняйтеся Господу в дивній святині Його.
|
принесњте гв~и сла'вђ и^мени е^го” Поклони'теся гв~и въ дворњ ст~њмъ е^го”
|
|
3
|
3
|
|
Голос Господній над водами, Бог слави загримів. Загримів Господь над водами великими.
|
Глsа гн~ь на водаX. бг~ъ сла'вы въꙁ#грњмњ, г~ь на вода'хъ мно'гахъ”
|
|
4
|
4
|
|
Голос Господа могутній, голос Господа величний.
|
гласъ гн~ь в крњпости, гласъ гн~ь в велелњпотњ”
|
|
5
|
5
|
|
Голос Господа ламає кедри, Господь сокрушає кедри ливанські.
|
Глsа гн~ь съкрђша'ющаго ке'дры, и^ сътры'етᲆ г~ь ке'дры лїван#скїя”
|
|
6
|
6
|
|
Від голосу Його гори скачуть, як телята, Ливан і Сиріон — як молоді єдинороги.
|
И$ и^стънит# я& ја%ко теле'ць лљ=ва'нъскїи, и^ възлюбленныи ја%ко сн~ъ е^ді'норожDь”
|
|
7
|
7
|
|
Голос Господа викрешує полум’я вогню,
|
Гла'съ гн~ь пресњца'ющаго пла'мень ѓ^гня,
|
|
8
|
8
|
|
від голосу Господа трясеться пустеля. Потрясає Господь пустелю Кадеську.
|
глsа' гн~ь сътряса'ющаго пђсты'ню, и^ сътрясе'тъ г~ь пђсты'ню каDдїискђю”
|
|
9
|
9
|
|
Голос Господа розроджує ланей і оголює ліси. В храмі Його все говорить про Його велич.
|
гла'съ гн~ь съвръша'ющаго е^ле'ни, и^ эTкры'етъ дђбра'вы, и^ въ цр~кви е^го вся'къ кт^о гл~етъ сла'вђ”
|
|
10
|
10
|
|
Господь возсів на Престолі над водами великими і як Цар буде над нами повіки.
|
г~ь пото'пᲆ населя'етъ, и^ сњди'ть г~ь цр~ь въ вњкъ”
|
|
11
|
11
|
|
Господь дасть силу народу Своєму, Господь миром благословить людей Своїх.
|
г~ь крњпость лю'демъ сво'имъ да'стъ” г~ь бл~гослови'тъ лю'ди своя ми'ромъ”
|
|
Псалом 29
|
ўало'мъ к~џ
|
|
1
|
1
|
|
Псалом Давида; пісня на оновлення дому.
|
ўало'мъ двд~въ к~џ” пњсни ѓ^бновленїя хра'ма”
|
|
2
|
2
|
|
Прославлю Тебе, Господи, бо Ти підняв мене і не допустив, щоб вороги мої тішилися наді мною.
|
Възнесђ тя г~и, ја%ко подъя'т# м^я, и^ не вᲆꙁвесели'лᲆ е^си вра'гъ моиX ѓ^ мнњ”
|
|
3
|
3
|
|
Господи, Боже мій! Я взивав до Тебе, і Ти зцілив мене.
|
г~и бж~е мои, въꙁва'хъ к тебњ, и^ і^сцњли м^я”
|
|
4
|
4
|
|
Господи, Ти вивів душу мою з пекла, Ти повернув мене до життя, визволив мене з-поміж тих, що сходять у могилу.
|
г~и възве'лъ е^си эT а%да дш~ђ мою, сплsъ мя е^си эT низ#ходя'щиX в ро'въ”
|
|
5
|
5
|
|
Співайте Господу, всі святі Його, прославляйте святу пам’ять Його,
|
По'йте гвsи прпDбнїи е^го, і^ и^сповњ'даите па'мяT ст~ыня е^го”
|
|
6
|
6
|
|
бо на мить гнів Його і на все життя — милість Його; звечора плач, а на ранок — радість.
|
ЈА/ко гнњвъ въ ја%рости е^го, и^ живо'тъ въ во'ли е^го” Ве'черъ въдвориTся плаq, и^ ꙁаё%тра ра'дость”
|
|
7
|
7
|
|
І я говорив у дні благоденства мого: «Не похитнуся я повіки».
|
А/ꙁ же рњхъ въ ѓ^билїи моеM, не подви'жђся въ вњкᲆ.
|
|
8
|
8
|
|
Господи, Ти з милости Своєї укріпив гору мою, але відвернув Ти лице Твоє, і я захитався.
|
г~и во'лею твоею, пода'ждь добро'тњ моей си'лђ” эTвратилᲆ же е^си лица` свое^го, и^ бы'хъ смђще'нъ”
|
|
9
|
9
|
|
Тоді до Тебе, Господи, я взивав і до Бога [мого] молився, кажучи:
|
К тебњ г~и въз#ꙁовђ, и^ к б~ђ моемђ помолю'ся.
|
|
10
|
10
|
|
«Яка користь у крові моїй, коли я зотлію? Чи ж буде порох славити Тебе та сповіщати про істину Твою?
|
кая' польꙁа в кро'ви моей, внегда` сходи'ти ми въ и^стлњнїе; е^да` и^сповњсть ти ся пе'рсть, и^ли въꙁвњстиᲄъ и%стинђ твою`;
|
|
11
|
11
|
|
Господи, почуй мене і помилуй мене; Господи, прийди на поміч мені».
|
слы'ша г~ь, и^ поми'лова м^я, г~ь бы'сть помо'щникъ мой”
|
|
12
|
12
|
|
І Ти змінив плач мій на радість, зняв з мене одежу смутку і одягнув мене веселістю.
|
ѓ^братилъ е^си пла'чъ мой въ ра'дость мнњ`, расᲄерза'лъ е^си вре'тище мое`, и^ препоя'сал мя е^си весе'лїемъ”
|
|
13
|
13
|
|
Нехай же славить Тебе душа моя і не вмовкає. Господи, Боже мій, буду славити Тебе повік.
|
ја%ко да въспое'тъ ᲄебњ сла'ва моя`, и^ не ё^милю'ся. г~и бж~е мои`, вᲆ вњки и^сповњм ти ся”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа.
|
|
Псалом 30
|
ўало'мъ л~
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Псалом Давида. [Під час повстання].
|
ўлоM двDвᲆ, л~” В коне'цъ и^стђпленїя”
|
|
2
|
2
|
|
На Тебе, Господи, уповаю. Не дай мені осоромитися повіки, правдою Твоєю спаси мене.
|
На' тя г~и ё^пова'хъ, да не постыжDђся в# вњкъ, пра'вдою твоею и^ꙁба'ви мя, и^ і^ꙁми' мя”
|
|
3
|
3
|
|
Прихили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене; будь мені Богом Заступником і Домом пристановища, щоб спасти мене.
|
Приклони` кᲆ мнњ ё^хо твое, ё^скори` и^ꙁя'ти мя. бђ'ди ми в# бг~ъ ꙁащититель, и^ въ до'мъ прибњжища спsти м^я”
|
|
4
|
4
|
|
Бо Ти сила моя і пристановище моє. Заради імені Твого наставляєш мене і насичуєш мене.
|
ја%ко дръжа'ва моа, и^ прибњжище мое е^си ты`, и^ і'мени твоего ради насᲄа'виши мя, и^ препита'еши мя”
|
|
5
|
5
|
|
Виведи мене з сіті, яку таємно поставили на мене, бо Ти Заступник мій, Господи.
|
и^стр'ъгнеши мя` эT сњти сеа` ю%же съкры'ша ми, ја%ко ты' е^си ꙁащи'титеl мои г~и.
|
|
6
|
6
|
|
В руки Твої віддаю дух мій — Ти визволив мене, Господи, Боже істини.
|
в рђцњ твои` предаю дх~ъ мои`” И$ꙁба'вилъ мя е^си г~и бж~е и%стинњ”
|
|
7
|
7
|
|
Я ненавиджу тих, що надіються на ідолів, я ж на Господа уповаю.
|
Въꙁненави'дњлъ е^си храня'щая сђ'етная` затще'е, а%ꙁъ же на' г~а ё^поваX”
|
|
8
|
8
|
|
Возрадуюсь і звеселюся милістю Твоєю, бо Ти зглянувся на смирення моє і визволив з недолі душу мою.
|
възра'дђюся и^ възвеселю'ся ѓ^ млsти твое'й, ја%ко призрњлᲆ е^си на смире'нїе мое`, спsлъ е^си эT бњдъ дш~ђ мою”
|
|
9
|
9
|
|
Не віддав мене в руки ворогів, а поставив на просторі ноги мої.
|
и^ нњ'си мене` затвори'лъ в рђка'хъ вра'жїаX, поста'виl е^си на пространнњ но'ѕᲇ мои`.
|
|
10
|
10
|
|
Помилуй мене, Господи, бо я у скорботі; висохло від горя око моє, і душа моя і все нутро моє.
|
поми'лђй мя г~и, ја%ко скоръблю`. смђти'ся эT ја%рости ѓ%ко мое`, дш~а моа` и^ ё^тро'ба моя`”
|
|
11
|
11
|
|
Бо виснажилося у недузі життя моє, і роки мої в зітханнях. У стражданнях моїх знемогла сила моя, і кості мої висохли.
|
ЈА/ко и^счеꙁе` въ болњꙁни живо'тъ мой, и^ лњта моя` въ воꙁдыха'нїихъ” И$ꙁнеможе ни'щетою крњпость моя`, и^ ко'сти моя смђти'шася”
|
|
12
|
12
|
|
Від нападів ворогів моїх я став посміховиськом навіть у сусідів моїх і страхіттям для знайомих моїх; ті, що бачать мене, геть тікають від мене.
|
эT всњхъ вра'гъ мои^хᲆ быхъ поношенїе, и^ съсњдоM моимъ ѕњло, и^ стра'хъ ꙁна'емымъ мои^мᲆ” Ви'дящеи^ мя во'нъ бњжа'ша эT мене,
|
|
13
|
13
|
|
Я забутий у серцях, як мертвий; я став наче посуд розбитий.
|
ꙁабвеn быхъ ја%ко ме'ртвъ эT срDца” Быхъ ја%ко съсђдъ погђбленъ,
|
|
14
|
14
|
|
Бо я чую, як мене ганьблять ті, що живуть навколо мене, коли вони збираються та радяться, щоб взяти душу мою.
|
ја%ко слы'шах# гажденїе мно'гихъ живђщиX ѓ^крsтъ. внегда` събира'тися и^мъ вкђпњ на' мя, прїа'ти дш~ђ мою съвњща'ша”
|
|
15
|
15
|
|
Але я на Тебе, Господи, уповаю і кажу: «Ти — Бог мій».
|
А$з# же на тя г~и ё^поваX” Рњхъ ты е^си бг~ъ мои,
|
|
16
|
16
|
|
У руці Твоїй доля моя. Визволи мене з рук ворогів моїх, від гонителів моїх.
|
въ рђ'кђ твоею жрњбїи мой” И$ꙁба'ви мя и^ꙁ рђки вра'гъ мои^хъ, и^ эT гоня'щихъ мя”
|
|
17
|
17
|
|
Просвіти лице Твоє на раба Твого, спаси мене милістю Твоєю, Господи.
|
Просвњти` лице твое на раба` твое^го, сп~си мя ми'лостїю твое^ю.
|
|
18
|
18
|
|
Нехай не осоромлюся тим, що призиваю Тебе, нехай осоромляться нечестиві і зійдуть у пекло.
|
г~и да не постыжђ'ся, ја%ко приꙁва'х тя” да постидятся нечести'вїи, и^ снидђтъ въ а%дъ”
|
|
19
|
19
|
|
Нехай замовкнуть уста улесливі, що говорять беззаконня проти праведного, гордовито і зневажливо.
|
Нњмы да бђдёT ё^стны` льсти'выя, гл~ющая на пра'веднаго без#ꙁаконїе, горды'нею и^ ё^ничиже'нїемъ”
|
|
20
|
20
|
|
Яке велике множество благости Твоєї, Господи, яку зберігаєш Ти для тих, що бояться Тебе, яку наготував Ти для тих, що уповають на Тебе перед синами людськими!
|
Ко'ль мно'го мно'жество бл~гости твоея г~и, я%же съкры'лъ еси боя'щимся тебе`. съдњ'лалъ е^си ё^пова'ющимъ на' тя, преD сн~ы чл~чьскими”
|
|
21
|
21
|
|
Ти сховаєш їх у сяйві лиця Твого від заколотів людських, укриєш їх під покровом Твоїм від ворожнечі народів.
|
Съкры'еши иX, в та'инњ лица` твоего, эT мњте'жа чл~чьска” Покры'еши и^хъ въ кровњ эT пре'рњканїя я^ꙁы'къ”
|
|
22
|
22
|
|
Благословенний Господь, Який явив мені дивну милість Свою у місті захищеному.
|
Бл~гослове'нъ г~ь, ја%ко ё^диви` млsть свою` въ градњ ѓ^бьстоя'нїя”
|
|
23
|
23
|
|
Я ж сказав у відчаї моїм: «Відкинутий я від очей Твоїх». Але почув Ти голос молитви моєї, коли я взивав до Тебе.
|
А/ꙁ же рњхъ въ и^з#стђпле'нїи мое'мᲆ, эTверженъ е^смь эT лица` ѓ%чїю твоею” Сего ра'ди ё^слы'ша глsа мл~твы моея`, вънегда` въꙁва'хъ к тебњ”
|
|
24
|
24
|
|
Любіть Господа, всі преподобні Його, бо Господь охороняє вірних Своїх і з лишком відплачує гордовитим.
|
Въꙁлюби'те г~а вси прпDбнїи е^го, ја%ко и^стины въꙁыска'етъ г~ь, и^ въꙁдае'тъ и^ꙁли'ха творя'щимъ гор#ды'ню”
|
|
25
|
25
|
|
Будьте мужні, і нехай кріпиться серце ваше, всі, хто уповає на Господа.
|
Мђжа'итеся, и^ да крᲇпиTся срDце ва'ше, вси ё^пова'ющеи на' г~а”
|
|
Псалом 31
|
ўало'мъ л~а
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида. Повчання.
|
ўало'мъ двд~въ, л~а, ра'зђма”
|
|
1
|
1
|
|
Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї гріхи покрито.
|
Блае'жни*, и%мже эTпђсти'шася без#ꙁако'нїя, и^ і%мже прикры'шася грњси`”
|
|
2
|
2
|
|
Блажен муж, якому Господь не поставить у провину гріха і в устах якого нема лукавства.
|
Бл~же'нъ мёQ, е^мђже не въмњни'тъ г~ь грњха`, ниже е%сть въ ё^стњхъ е^го лесть”
|
|
3
|
3
|
|
Коли я замовк, постарілися кості мої від благання мого увесь день.
|
ја%ко ё^молчаX, ѓ^бет#ша'ша ко'сти моя`, ꙁовђщђ ми ве'сь дн~ь.
|
|
4
|
4
|
|
Бо день і ніч тяжіла наді мною рука Твоя, і свіжість лиця мого зникла, як у літню посуху.
|
ја%ко дн~ь и^ нощь ѓ^тяготњ на мнњ рђка твоя`, възврати'хъся на' страсть е^гда` ё^ньꙁе' ми те'рнъ”
|
|
5
|
5
|
|
Беззаконня мої я пізнав і гріха мого не утаїв. Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої, і Ти простив провини серця мого.
|
Без#ꙁако'нїе мое` поꙁнаX, и^ грњха мое^го не покрыX” Рњхъ, и^сповњмъ на' мя без#ꙁако'нїе мое` гв~и, и^ ты эTпђсти'лᲆ е^си нечестїе срDца мое^го”
|
|
6
|
6
|
|
Тому помолиться Тобі кожен праведник у слушний час, навіть велика повінь не досягне його.
|
За то` помо'лится к тебњ вся'къ преподо'бный, въ вре'мя бл~гопотре'бно” ѓ^ба'че в потопњ во'дъ мно'гъ, к немђ не прибли'жатся”
|
|
7
|
7
|
|
Ти Пристановище моє у скорботі, що огорнула мене; Радосте моя, визволи мене від тих, що оточили мене.
|
Ты' еси прибњжище мое` эT скорби ѓ^держа'щая мя, радости моя` и^ꙁба'ви мя эT ѓ^быше'дъшихъ мя`”
|
|
8
|
8
|
|
«Врозумлю тебе й наставлю тебе на путь, що нею ходитимеш; пильнуватиме тебе око Моє.
|
Въраꙁђмлю` т^я, и^ наставлю т^я на пђть се'и во'ньже по'идеши, ё^твержђ на ᲄя ѓ%чи мои`”
|
|
9
|
9
|
|
Не будьте як кінь і мул, що розуму не мають; віжками та вуздечкою стягни щелепи їх, якщо не наближаються до тебе».
|
Не бђдњте ја%ко конь и^ мᲆскъ, и^мъже нњсть ра'зђма” Броꙁда'ми и^ ё^ꙁдо'ю челюсти и^хъ въстягнеши, не приближа'ющимся к тебњ”
|
|
10
|
10
|
|
Багато покарань грішникові, а того, хто уповає на Господа, оточить милість.
|
Мно'ги ра'ны грњшномђ, ё^пова'ющаго же на' г~а млsть ѓ^бы'детъ”
|
|
11
|
11
|
|
Веселіться в Господі і радуйтеся, праведні, і торжествуйте всі, праві серцем.
|
Весели'теся ѓ^ г~њ, и^ ра'дђитеся пра'веDнїи, и^ хвали'теся вси пра'вїи срDцемъ”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа”
|
|
Псалом 32
|
ўало'мъ л~в
|
|
0
|
0
|
|
[Псалом Давида.]
|
ўалоM двDвъ. л~в, неѓ^пи'санᲆ эT е^вре'и.
|
|
1
|
1
|
|
Радуйтеся, праведні, у Господі; праведним подобає похвала.
|
Ра'дђйтеся пра'веднїи ѓ' г~њ, пра'вымъ подобаеT похвала`”
|
|
2
|
2
|
|
Прославляйте Господа на гуслях, співайте Йому на десятиструнній псалтирі.
|
И$сповњдайтеся гв~и вᲆ гђ'слеX, Въ ўалты'ри десятострђннMњ по'ите е^мђ”
|
|
3
|
3
|
|
Співайте Йому пісню нову, співайте радісно, з піднесенням.
|
въспо'ите е^мђ пњснь но'вђ, до'брњ по'йте е^мђ съ въсклица'нїемъ”
|
|
4
|
4
|
|
Бо слово Господнє праве і всі діла Його праведні.
|
ЈА/ко право сло'во гн~е, и^ вся дњ'ла е^го въ вњрњ”
|
|
5
|
5
|
|
Господь любить правду і праведний суд, милости Його повна земля.
|
Лю'битъ млsтню и^ сђдъ г~ь, млsти гн~я и^сполнь ꙁемля`”
|
|
6
|
6
|
|
Словом Господнім сотворено небеса, і духом уст Його — вся сила їх.
|
Словесе'мъ гн~имъ нб~са ё^тверди'шася, и^ дх~омъ ё^стъ е^го вся си'ла и%хъ”
|
|
7
|
7
|
|
Він зібрав, наче в міх, води морські, утворив у глибині їх безодні.
|
Събира'я ја^ко мњхъ воды мор#скїя, полага'я въ скро'вищиX бе'ꙁDны”
|
|
8
|
8
|
|
Нехай боїться Господа вся земля, нехай тремтять перед Ним усі, що живуть на світі.
|
да ё^бои'тъся г~а вся` ꙁемля, эT негоже подви'жатся вси` живђщеи` на вселе'ннњи”
|
|
9
|
9
|
|
Бо Він сказав — і сталося, Він повелів — і створилося.
|
ЈА/ко то'и рече, и^ быша. то'и повелњ, и^ сᲆꙁда'шася.
|
|
10
|
10
|
|
Господь нищить змови народів, відкидає злі задуми людей, [розбиває змови князів].
|
г~ь раꙁаря'етъ совњты я^зы'комъ, эTмњта'етъ же мы'сли лю'демъ, и^ эTмњта'етъ совњты княѕь”
|
|
11
|
11
|
|
Рада ж Господня стоїть вічно, і думки серця Його — з роду в рід.
|
Совњт же гн~ь въ вњки пребыва'етъ, помы'шле'нїя срDца е^го в родъ и^ родъ”
|
|
12
|
12
|
|
Блаженний народ, у якого Бог є Господом, — люди, яких обрав Господь у насліддя Собі.
|
Бл~жен# ја%зыкᲆ, е^мђже е^сть г~ь бг~ъ е^го, лю'ди я%же и^ꙁбра` въ достоя'нїе себњ”
|
|
13
|
13
|
|
Господь з неба дивиться і бачить усіх синів людських.
|
Съ нб~се` приꙁрњ` г~ь, видњ вся` сн~ы чл~чьскїя”
|
|
14
|
14
|
|
Дивиться з Престолу, на якому сидить, і бачить усіх, що живуть на землі.
|
Съ гото'ваго жили'ща свое^го приꙁрњ` на въся` живђщ'ая на ꙁемли`”
|
|
15
|
15
|
|
Він створив серця всіх їх і знає всі діла їхні.
|
съꙁдавый на е^ді'нњ срDца и%хъ, разђмњва'яи` на въся` дњла и%хъ”
|
|
16
|
16
|
|
Не захистить царя велике військо його, і велетня не спасе велика сила його.
|
не сп~се'тся цр~ь мно'гою силою, и^ и^споли'нъ не сп~се'тся мно'жествоM си'лы своея`”
|
|
17
|
17
|
|
Ненадійний кінь для спасіння, не спасе він великою силою своєю.
|
ло'жь конь въ сп~се'нїе, въ мно'жествњ же си'лы своея` не сп~сеTся”
|
|
18
|
18
|
|
Бо ось очі Господні на тих, що бояться Його, і на тих, що надіються на милість Його.
|
с^е ѓ%чи гн~и на боя'щаяся е^го, ё^пова'ющая на млsть е^го,
|
|
19
|
19
|
|
Він спасе душі їхні від смерти, і в часи голоду наситить їх.
|
и^ꙁба'вити эT сᲆмр~ти дш~а и%хъ, и^ препита'ти и%хъ въ гладъ”
|
|
20
|
20
|
|
Душа ж наша нехай уповає на Господа, бо Він поміч і захист наш.
|
дш~а же на'ша чя'еᲄъ г~а, ја%ко помо'щᲆникъ и^ ꙁащи'тникᲆ на'шь е^сть”
|
|
21
|
21
|
|
Ним звеселиться серце наше, бо ми надіємося на святе ім’я Його.
|
ја%ко ѓ^ немъ възвесели'тся срDце на'ше, и^ въ и^мя ст~о'е е^го ё^пова'хомъ”
|
|
22
|
22
|
|
Милість Твоя, Господи, нехай буде над нами, бо ми уповаємо на Тебе.
|
бђ'ди г~и млsть твоя на насъ, ја%коже ё^пова'хомъ на' тя”
|
|
Псалом 33
|
ўало'мъ л~г
|
|
1
|
1
|
|
Псалом Давида, коли він прикинувся безумним перед Авимелехом, який через це відпустив його.
|
ўало'м# двDвъ л~г, вънегда и^змњни` лице свое преD а^вимеле'ха. и^ эTпђсти е^го, и^ эTи^де”
|
|
2
|
2
|
|
Благословлю Господа на всякий час, завжди хвала Йому в устах моїх.
|
Бл~гословлю г~а на вся^ко врᲇмя, вы'нђ хвала` е^го въ ё^стњхъ мои%хъ”
|
|
3
|
3
|
|
Господом буде хвалитися душа моя; нехай почують вірні і звеселяться.
|
ѓ^ г~њ похва'лится дш~а моя, да' ё^слы'шатᲆ кроTці'и, и^ въꙁвеселятся”
|
|
4
|
4
|
|
Величайте Господа зі мною, і прославмо ім’я Його всі вкупі.
|
вᲆзвели'чите г~а съ мною, и^ въꙁнесемъ и^мя е^го въкђпњ`”
|
|
5
|
5
|
|
Я шукав Господа, і Він почув мене і від усіх скорбот визволив мене.
|
въꙁы'скахъ г~а, и^ ё^слы'ша мя” и^ эT въсњх# скорбїй мои^хъ и^зба'ви мя^”
|
|
6
|
6
|
|
Приступіть до Нього й просвітіться, і лиця ваші не осоромляться.
|
пристђпи'те к немђ, и^ просвњтитеся, и^ ли'ца ва'ша не постыдятся”
|
|
7
|
7
|
|
Ось убогий благав, і Господь почув його і від усіх скорбот спас його.
|
с^е ни'щїи въꙁва`, и^ г~ь ё^слы'ша и&, и^ эT всњхъ скорбїй е^го сп~се и&”
|
|
8
|
8
|
|
Ангел Господній охороняє тих, що бояться Його, і визволяє їх.
|
ѓ^полчится а^г~глъ гн~ь ѓ^крестъ боя'щихся е^го, и^ и^зба'витъ иX.
|
|
9
|
9
|
|
Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього.
|
Въкђсите, и^ ви'дите, ја%ко бл~гъ г~ь. бл~же'нъ мђжᲆ, и^же ё^пова'етᲆ нань”
|
|
10
|
10
|
|
Бійтеся Господа, [всі] святі Його, бо не знають нестатку ті, що бояться Його.
|
бо'итеся г~а въси ст~їи е^го, ја%ко нњсть лише'нїя боя'щим#ся е^го”
|
|
11
|
11
|
|
Багаті зубожіли і зголодніли, а ті, що шукають Господа, не будуть позбавлені всякого блага.
|
бога'тїи ѓ^бнища'ша и^ въꙁалка'ша. въꙁыска'ющїи` же г~а, не лишатся эT въсякого бл~га”
|
|
12
|
12
|
|
Прийдіть, діти, послухайте мене, я страху Господнього навчу вас.
|
прїидњте чя'да, послђшаите мене, стра'хђ гн~ю наё^чю ваs”
|
|
13
|
13
|
|
Хто з людей бажає жити і бачити дні благі —
|
кто е^сть чл~къ хотяи` живоT, любяи` дн~и ви'дњти бл~ги;
|
|
14
|
14
|
|
стримуй язик свій від зла, і уста твої нехай не будуть облесливі.
|
ё^держи' я^ꙁыкᲆ свой эT ꙁла`, и^ ё^стнњ` свои` е^же не гл~ати льсти”
|
|
15
|
15
|
|
Ухиляйся від всього злого і роби добро, будь мирний і пильнуй того.
|
ё^клонися эT ꙁла`, и^ сътвори` бл~го” въꙁыщи` ми'ръ, и^ пожени` и&.
|
|
16
|
16
|
|
Очі Господні звернені до праведних, і вуха Його до молитви їх.
|
ѓ%чи гн~и на праведныя, и^ ё^ши' его въ моли'твђ и%хᲆ”
|
|
17
|
17
|
|
Лице ж Господнє проти тих, що чинять зло, щоб знищити з землі й пам’ять про них.
|
лице' же гн~е на творя'щаа ꙁла'а, е^же потреби'ти эT зеMля па'мять и%х#”
|
|
18
|
18
|
|
Взивали [праведні], і Господь почув їх і від усіх скорбот визволив їх.
|
възва'ша пра'венїи`, и^ г~ь ё^слы'ша иX, и^ эT всњхᲆ печа'лей иX, и^зба'ви и%хъ”
|
|
19
|
19
|
|
Близько Господь до скорботних серцем, і смиренних духом Він спасає.
|
бли'ꙁъ г~ь съкрђше'ныX срDцемъ, и^ смире'нныя дх~омъ сп~сеT”
|
|
20
|
20
|
|
Багато скорбот у праведника, та від усіх них визволить його Господь.
|
мно'гы ско'рби пра'веднымъ, и^ эT всXњ и^хъ и^ꙁба'витъ я& г~ь”
|
|
21
|
21
|
|
Господь охороняє всі кості їх, і ні одна з них не зламається.
|
храни'тъ г~ь въся ко'сти и^х#, ни е^ді'на эT нихъ, не съкрђши'тся”
|
|
22
|
22
|
|
Смерть же грішників люта, і ті, що ненавидять праведного, загинуть.
|
съмр~ть грњшникоM люта`, и^ ненави'дящеи пра'веднаго прегрњшатъ”
|
|
23
|
23
|
|
Господь визволить душі рабів Своїх, і не загине ніхто з тих, що уповають на Нього.
|
и^ꙁба'витъ г~ь дш~а рабъ своихъ, и^ не прегрњшатъ въси ё^пова'ющеи на'нь”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва
|
|
Псалом 34
|
ўало'мъ л~д
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида. (Пророчий).
|
ўало'мъ давы'довъ, л~д”
|
|
1
|
1
|
|
Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене.
|
Сђди` г~и ѓ^би'дящая мя, въꙁбрани` борю'щая мя”
|
|
2
|
2
|
|
Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені.
|
прїими` ѓ^рђжїе и^ щитъ, и^ въста'ни въ по'мощь мою”
|
|
3
|
3
|
|
Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння».
|
и^ꙁᲆсђни ѓ^рђжїе, и^ ꙁаври` сᲆпротиv гонящихъ мя^” ръцы дш~и моеи, сп~сенїе твое е^смь а%зъ”
|
|
4
|
4
|
|
Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене.
|
да посты'дятся, и^ посрамяTся и%щђщеи дш~ђ мою” да въꙁвратяTся въспяᲄь, и^ постыдяᲄся мыслящеи^ ми ꙁла'я.
|
|
5
|
5
|
|
Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх.
|
да бђ'дђть ја%ко прахᲆ пред# лицемᲆ вњтрђ, и^ а%г~глᲆ гн~ь ѓ^скорбля'я и%хᲆ”
|
|
6
|
6
|
|
Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх.
|
бђ'ди пђть иX тма^ и^ полꙁокᲆ, и^ а%гг~лъ гн~ь погоня'а и%хъ”
|
|
7
|
7
|
|
Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї.
|
ја%ко въсђ'е съкры'ша ми^ пагђбђ сњти своей, въсђе поносиша дш~и моеи”
|
|
8
|
8
|
|
Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель.
|
да прїидетъ е^мђ сњть ю%же не съвњсть, и^ лови'тва ю%же съкры`, да ѓ^бъи'метъ и&, и^ в сњть да въпаде'ться въ ню`”
|
|
9
|
9
|
|
А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього.
|
дш~а же моя възра'дђется ѓ^ г~њ, въꙁвеселится ѓ^ сп~се'нїи твоемъ”
|
|
10
|
10
|
|
Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти возволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його».
|
въся` кости моя рекђтъ, г~и г~и, кт^о подо'бенᲆ тебњ; и^ꙁбавля'аи` ні'ща и^ꙁ рђкъ крњпльших# е^го, и^ ни'ща и^ ё^бо'га эT расхыща'ющихъ е^го”
|
|
11
|
11
|
|
Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене.
|
въста'ша ми свњдњтеле непра'ведни, ја%же не вњдяхъ въпрашя'хђ мя”
|
|
12
|
12
|
|
Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою.
|
въꙁда'ша ми лђка'вая въз бл~га'я, и^ без#чядїе дш~и мо'ей”
|
|
13
|
13
|
|
Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася.
|
а%ꙁъ же вънегда ѓ^ни` стђжа'хђ ми, ѓ^бла'чяXся въ врᲇтище” и^ смиряхъ посто'мъ дш~ђ мою, и^ мл~тва моя въ нњдра' моя вњꙁврати'тся”
|
|
14
|
14
|
|
Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю.
|
ја%ко бли'ж#немђ, ја%ко братђ на'шемђ, тако ё^га'жахъ” ја%ко пла'чя и^ сњтђя, тако смиряXся”
|
|
15
|
15
|
|
А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що;
|
и^ на' мя въꙁвесели'шяся, и^ събра'шася” събра'шася на' мя ра'ны, и^ не чюX. раздњли'шася, и^ не ё^мили'шася”
|
|
16
|
16
|
|
спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами.
|
и^скђсі'ша мя`, подража'ша мя поDража'нїеM, поскрежеᲄа'ша на' мя ꙁђбы` свои'ми”
|
|
17
|
17
|
|
Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою.
|
г~и, къгда ё^зриши; ё^стро'й дш~ђ мою эT ꙁлодњ'иства иX, эT ле'въ е^ді'нороднђю мою”
|
|
18
|
18
|
|
Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе,
|
И$сповњмся тебњ въ цр~кви мно'ѕњ, в# лю'дехъ тяж#цњхъ въсхвалю тя”
|
|
19
|
19
|
|
щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини.
|
да не вᲆзрадђюT ми ся вра'ждђющеи` ми бес пра'вды, ненави'дящеи` м^я всђ'е, и^ помиꙁа'юще ѓ^чи'ма”
|
|
20
|
20
|
|
Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли.
|
ја%ко мн^њ ё^бо ми'рно гл~ахђ, и^ на гнњвъ льсти` помышля'хђ”
|
|
21
|
21
|
|
Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші».
|
и^ раꙁши'риша на мя ё^ста` своя, рњша, бл~гоже бл~гоже, видњша ѓ%чи на'ши”
|
|
22
|
22
|
|
Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене.
|
ви'дњлъ е^си г~и, да не премолчи'ши, г~и не эTстђпи эT мене”
|
|
23
|
23
|
|
Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій!
|
въста'ни г~и, и^ вонми` сђд мой. бж~е мой и^ г~и мой на прю мою`”
|
|
24
|
24
|
|
Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною.
|
сђди' ми^ г~и по пра'вдњ твое'и” г~и бж~е мои, и^ да не пора'дђютъ ми ся”
|
|
25
|
25
|
|
Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його».
|
да не рекђтъ въ срDцыхъ свои^хъ, бл~гоже бл~гоже дш~и нашей” и^ да не рекђтъ, пожремᲆ и&”
|
|
26
|
26
|
|
Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене.
|
да посᲄыдя'тся и^ посрамятся вкђпњ ра'дђющеи`ся зломъ мои%мъ” да ѓ^блекђт#ся в стђдъ и^ срамъ велерњчюю^щеи` на мя”
|
|
27
|
27
|
|
І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!»
|
да въꙁрадђются и^ въꙁвеселятся хотящеи пра'вдњ моей” и^ рекёT вы'нђ да възвели'чится г~ь, хоᲄя'щеи` миръ рабђ е^го”
|
|
28
|
28
|
|
А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні.
|
и^ я^ꙁыкъ мо'и поё^чится пра'вдњ твое'й, весь дн~ь хвалњ твоей”
|
|
Псалом 35
|
ўало'мъ л~е
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Раба Господнього Давида.
|
В конеw раба бж~їя двDа” л~е
|
|
2
|
2
|
|
Навчився беззаконник грішити в серці своїм; нема страху Божого перед очима його.
|
Рече ꙁаконопрестђ'пныи съгрᲇшати в себњ, нњ'сть стра'ха бж~їя преD ѓ^чима е^го”
|
|
3
|
3
|
|
Сам себе він обманює в очах своїх, ніби шукає гріхів своїх, щоб зненавидіти їх.
|
ја%ко ё^льсти` пред ни'мъ” ѓ^брњсти` беꙁаконїе свое`, и^ въꙁненави'дњти”
|
|
4
|
4
|
|
Але слова уст його — неправда і лукавство, він не хоче навчитися чинити добро.
|
гл~ы ё%стъ е^го беꙁаконїе и^ лесть, не въсхотњ разђмњти да ё^бл~жиT”
|
|
5
|
5
|
|
На ліжку своєму він замишляє беззаконня, стає на недобру дорогу, не соромиться зла.
|
беꙁаконїе помы'сли на ло'жи своемъ, предъста` вся'комђ пђти` не бл~гђ, ѓ^ зло'бњ же не негодова`”
|
|
6
|
6
|
|
Господи, милість Твоя до небес, істина Твоя понад хмарами.
|
г~и на' нб~си млsть твоя, и^ і^стина твоа` до ѓ%блакъ”
|
|
7
|
7
|
|
Правда Твоя, — як гори Божі, а присуди Твої, — як безодня велика, про людей і про тварин піклуєшся Ти, Господи.
|
пра'вда твоя` ја%ко го'ры бж~їя, сђдбы` твоя бе'ꙁдна мно'га” чл~кы и^ скоты` сп~се'ши г~и,
|
|
8
|
8
|
|
Яка велика милість Твоя, Боже! Сини людські під захистом крил Твоїх спокійні.
|
ја%ко ё^мно'жилъ е^си млsть ᲄвою бж~е” сн~ове же члчsтїи вᲆ кровњ крилђ твоею` надњются”
|
|
9
|
9
|
|
Вони живляться від достатків дому Твого, і з джерела солодощів Твоїх Ти напуваєш їх.
|
и^ ё^пию'тся эT ѓ^би'лїа до'мђ твое^го, и^ пото'комъ пи'ща твоея напои'ши и%хъ”
|
|
10
|
10
|
|
Бо в Тобі джерело життя: в сяйві Твоїм ми бачимо світло.
|
ја%ко эT тебе и^сто'чникъ животђ, въ свњтњ тво'емъ ё%ꙁриM свњтъ”
|
|
11
|
11
|
|
Нехай буде милість Твоя на тих, що визнають Тебе, і правда Твоя на добрих серцем.
|
пробави млsть твою вњ'дђщим т^я, и^ пра'вдђ твою пра'выM срDцемъ”
|
|
12
|
12
|
|
Нехай не наступить на мене нога гордині, і рука грішника нехай не досягне мене.
|
да не прїидетъ мн^њ нога` горды'ня, и^ рђка` грᲇшничя да не поDві'житъ мене.
|
|
13
|
13
|
|
Бо впали ті, що чинили беззаконня, впали і не можуть встати.
|
та'мо падоша вси` дњлающеи` безако'нїе, и^ꙁринове'ни быша, и^ не мо'гђтъ ста'ти”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва
|
|
Псалом 36
|
ўало'мъ л~ѕ
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида.
|
ўлоM дввDъ” л~ѕ”
|
|
1
|
1
|
|
Не ревнуй злочинцям, не май заздрощів до тих, що чинять беззаконня,
|
Не ревнђй лђка'внђющиM, ниже ꙁави'ди творя'щимъ беꙁаконїе”
|
|
2
|
2
|
|
бо вони, як трава, скоро посохнуть і, як пожовкле листя, скоро опадуть.
|
зане ја%ко трава ско'ро и'съшђтᲆ, и^ ја^ко ꙁе'лїе злака ско'ро эTпадђтъ”
|
|
3
|
3
|
|
Надійся на Бога, твори добро, живи за правдою на землі і будеш ситий з багатства її.
|
ё^пова'й на г~а, и^ твори` бл~госты'ню” и^ насели` зе'млю, и^ ё^пасе'шися в бога'тьствњ е^я`”
|
|
4
|
4
|
|
Утішайся Господом, і Він дасть тобі бажання серця твого.
|
наслади'ся гв~и, и^ да'стъ т^и проше'нїе срDца твое^го.
|
|
5
|
5
|
|
Відкрий Господу путь твою і надійся на Нього, Він допоможе.
|
эTкры'и кᲆ г~ђ пђть твой, и^ ё^повай на'нь, и^ тои сътвори'тъ”
|
|
6
|
6
|
|
Він виявить правоту твою, як світло, і правду твою, як полудень.
|
и^ і^ꙁведе'тъ ја%ко свњтъ пра'вдђ твою, и^ сђдбђ твою ја%ко полђдн~е”
|
|
7
|
7
|
|
Підкорись Господу і надійся на Нього. Не заздри чоловікові лукавому, хоч би й щастило йому в цьому житті.
|
повини'ся гв~и, и^ ђмоли' и&” не ревнђй спњющемђ пђтеM свои'м#, чл~кђ творя'щемђ законопрестђпле'нїе”
|
|
8
|
8
|
|
Не гнівайся і не розпалюйся, не спокушайся чинити зло.
|
преста'ни эT гнњ'ва, и^ ѓ^ста'ви ја%рость, не ревнђй е^же лђка'в#новати”
|
|
9
|
9
|
|
Бо всі, хто чинить зло, будуть знищені, а ті, що надіються на Господа, успадкують землю.
|
ја%ко лђка'внђющеи` потребяᲄся” терпя'щеи же г~а, тїи наслњдятъ ꙁе'млю”
|
|
10
|
10
|
|
Ще трохи, і не стане грішника, поглянеш на місце його і не знайдеш його.
|
и^ е^ще ма'ло, и^ не бђдетъ грњшника, и^ въꙁы'щеши мњ'ста е^го, и^ не ѓ^бря'щеши”
|
|
11
|
11
|
|
А люди лагідні успадкують землю і будуть втішатися великим спокоєм.
|
праведницы же наслњдя'тъ ꙁе'млю, и^ насладятся ѓ^ мно'жествњ ми'ра”
|
|
12
|
12
|
|
Нечестивий задумує зло проти праведного і скрегоче на нього зубами своїми.
|
назира'етъ грњшныи пра'веднаго, и^ поскреже'щетъ на'нь зђбы` свои'ми”
|
|
13
|
13
|
|
Господь же сміється з нього, бо бачить, що приходить день його.
|
г~ь же посмњ'ется емђ, ја%ко про'ꙁритъ, ја%ко прїиде дн~ь е^го”
|
|
14
|
14
|
|
Нечестиві виймають меч свій, готують стріли свої, щоб повалити убогого і бідного, заколоти тих, що йдуть дорогою правди.
|
ѓ^рђжїе и%ꙁвлекоша грњшници, напряго'шя лђкъ свои`” състрᲇля'ти нища и^ ё^бо'га, закла'ти пра'выя срDцемъ.
|
|
15
|
15
|
|
Меч їхній увійде в їхнє ж серце, і луки їхні поламаються.
|
ѓ^рђжїе и%хъ внидетъ въ срDца и%хъ, и^ лђ'цы и%хъ съкрђшатся”
|
|
16
|
16
|
|
Краще мале праведника, аніж багатство у багатьох беззаконних,
|
лђ'че ма'ло пра'веDникђ, па'че бога'тъства грњшныхъ мно'га”
|
|
17
|
17
|
|
бо сила грішників буде знищена, а праведних підкріпить Господь.
|
ја%ко мы'шца грњшныхъ съкрђшатся, ё^твержа'ет же правед#ныя г~ь”
|
|
18
|
18
|
|
Господь знає дні людей непорочних, і надбання їх перебуватиме повік.
|
съвњсть г~ь пђти непоро'чьныхъ, и^ достоя'нїе и%хъ, в вњкъ бђдетъ”
|
|
19
|
19
|
|
Не будуть вони посоромлені в лиху годину, і в дні голоду будуть насичені. А грішники загинуть.
|
не просты`дяᲄся въ время люто, и% въ дн~ехъ гла'да насытят#ся, ја%ко грњшницы поги'бнђт#.
|
|
20
|
20
|
|
Вороги Господні в пишноті й гордині своїй, як дим, щезнуть.
|
вра'ѕи же гн~и кђ'пно, просла'витися иM и^ вᲆꙁнести`, и%счеꙁа'юще ја%ко ды'мъ и%счезо'ша”
|
|
21
|
21
|
|
Нечестивий позичає і не віддає, а праведник милостивий щедро дає.
|
зае%млетъ грњшныи, и^ не въꙁвраща'етъ. пра'ведный же, щедритъ и^ дае'тъ”
|
|
22
|
22
|
|
Отже, ті, хто прославляє Господа, успадкують землю, а хто проклинає Його, буде знищений.
|
ја%ко блsвящеи` е^го наслњдяT ꙁе'млю, кленђщеи` же е^го потребяTся.
|
|
23
|
23
|
|
Господь стверджує кроки такого чоловіка і сприяє йому в дорозі його.
|
эT г~а стопы чл~кђ и^спра'вятся, и^ пђти` е^го въсхо'щетъ ѕњло”
|
|
24
|
24
|
|
Коли буде падати, то не впаде, бо Господь підтримує за руку його.
|
е^гда ся паде'тъ, не разбїе'тся, ја%ко г~ь поDкрњпля'етъ рђкђ е^го”
|
|
25
|
25
|
|
Я був молодим і постарів уже, але не бачив праведника покинутим або щоб діти його просили хліба.
|
ю^нњишїи быхъ, и^бо съста'рњхся, и^ не видњхъ пра'ведника ѓ^ста'влена, ниже сњмени е^го прося'ща хлњбы”
|
|
26
|
26
|
|
Він щодня дає милостиню, позичає, і рід його в благословенні перебуває.
|
весь дн~ь ми'лђетъ и^ въꙁаи'мъ дае'тъ пра'ведныи, и^ сњмя е^го въ бл~гослове'нїи бђ'детъ”
|
|
27
|
27
|
|
Ухиляйся від зла і твори добро, і житимеш довіку.
|
ё^клони'ся эT ꙁла`, и^ съᲄвори` бл~го, и^ всели'ся въ вњкъ вњка”
|
|
28
|
28
|
|
Бо Господь любить правду і не покидає святих Своїх; Він береже їх, [а беззаконні будуть викинуті,] і нащадки нечестивців будуть знищені.
|
ја%ко г~ь лю'битᲆ сђдъ, и^ не ѓ^ста'витъ прпDбныхъ свои^хъ, въ вњкы съхраня'тся” беꙁаконницы же и^жденђтся” и^ сњмя нечести'выхъ потреби'тся,
|
|
29
|
29
|
|
Праведні ж успадкують землю і будуть жити на ній повік.
|
правеDницы же наслњдять ꙁе'млю, и^ вселяTся въ вњкъ вњка на не'й”
|
|
30
|
30
|
|
Уста праведного промовляють премудрість, і язик його, сповіщає правду.
|
ё^ста` правеDнаго поё^чя'тся премё'дросᲄи, и^ я^ꙁыk е^го въꙁ#гл~тъ сђдъ.
|
|
31
|
31
|
|
Закон Бога його в серці його, і не спіткнуться ноги його.
|
ꙁаконᲆ бг~а е^го в# срDцы е^го, и^ не ꙁа'пнђтся сᲄопы е^го”
|
|
32
|
32
|
|
Беззаконник підглядає за праведним і шукає — як вбити його.
|
Сматря'етъ грњшныи пра'веDнаго, и^ і'щетъ е^же ё^мр~тви'ти е^го”
|
|
33
|
33
|
|
Та Господь не дасть праведника в руки його і не допустить звинуватити його на суді.
|
г~ь же не ѓ^ста'виᲄъ е^го въ рђкђ е^го, ниже ѓ^сђ'дитъ е^го, е^гда` сђ'диT е^мђ”
|
|
34
|
34
|
|
Надійся на Господа і тримайся шляхів Його, Він піднесе тебе, щоб ти успадкував землю, і коли буде нищити нечестивців, ти побачиш.
|
потер#пи` г~а, и^ съхрани` пђти е^го” и^ възнесе'тъ тя е^же наслᲇдити ꙁе'млю, вънегда` потребля'тися грњшникомᲆ, ё^ꙁриши”
|
|
35
|
35
|
|
Я бачив беззаконника, як він пишався і підносився, наче кедри ливанські.
|
ви'дњхъ нечести'ваго превъзнося'щася, и^ вы'сящася, ја^ко ке'дры лива'н#скыя”
|
|
36
|
36
|
|
Але минув він, не стало його, шукаю його і не знаходжу.
|
и^ мимои^дохъ, и^ се` не бњ. и^ вꙁыска'хъ е^го, и не ѓ^брњтеся мњ'сто е^го”
|
|
37
|
37
|
|
Пильнуй непорочність, дивись на праведного, бо майбутнє таких людей — мир.
|
храни` незлѓ'бїе, и^ ви'жDъ правотђ`, ја^ко е^сть ѓ^сᲄа'нокъ чл~кђ ми'рнђ,
|
|
38
|
38
|
|
А беззаконники всі будуть знищені, і майбутнє нечестивців — загибель.
|
беꙁако'нницы же, потребя'тся вкђпњ, ѓ^ста'нцы же нечести'выхъ потребя'тся,
|
|
39
|
39
|
|
Спасіння ж праведним від Господа. Він захистить їх у час скорбот.
|
сп~се'нїе же пра'веднымᲆ эT г~а, и^ защи'титель и^мъ е^сть въ вре'мя ско'рби”
|
|
40
|
40
|
|
Господь допоможе їм і визволить їх. Він визволить їх від нечестивих і спасе їх, бо вони надіялися на Нього.
|
помо'жетъ и%мъ г~ь, и^ і^зба'витъ иX, и^ і^зметъ и^хъ эT грњшникъ, и^ сп~сетъ и^хъ, ја%ко ё^пова'ша на'нь”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва”
|
|
Псалом 37
|
ўало'мъ л~з
|
|
1
|
1
|
|
Псалом Давида. На спомин [про суботу].
|
ўлоM двDвъ, л~ꙁ” Вспомина'нїе ѓ^ сђбо'тњ”
|
|
2
|
2
|
|
Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм.
|
Ги~ не ја^ростїю твоею ѓ^бличи` мене, ни гнњвоM твои^мᲆ покажи` мене”
|
|
3
|
3
|
|
Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою.
|
ја^ко стрњ'лы ᲄвоя ё^нзо'ша м^и, и^ ё^твердиl е^си на мнњ рђ'кђ твою`”
|
|
4
|
4
|
|
Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх.
|
нњсть и^сцњле'нїя въ плоти мое'й эT лица` гнњва твоего, нњсть мира в ко'стеX мои^хъ эT лица` грњхъ мои^хъ”
|
|
5
|
5
|
|
Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене.
|
ја%ко безаконїа моа превꙁыдо'ша главђ` мою, ја%ко бремя тя'жко ѓ^тяготњша на мнњ”
|
|
6
|
6
|
|
Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого.
|
въсмердњша и^ сᲆгни'шася ра'ны моя, эT лица` беꙁђмїа моего”
|
|
7
|
7
|
|
Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу.
|
Пострадахъ и^ сми'рихся до конца`, весь дн~ь сњтђя хождаX”
|
|
8
|
8
|
|
Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй.
|
ја%ко лядвїа моя напо'лнишася порђга'нїй, и^ нњсть и^сцњле'нїа вᲆ плоти` мое'й”
|
|
9
|
9
|
|
Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого.
|
ѓ^ꙁлоблен# быхъ и^ смириXся до ѕњла, рыкахъ эT вᲆꙁдыха'нїа срDца моего”
|
|
10
|
10
|
|
Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться.
|
г~и, преD тобо'ю все желанїе мое, и^ въꙁдыханїе мое эT тебе` не ё^ᲄаи^ся”
|
|
11
|
11
|
|
Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене.
|
срDце мое смђтися, ѓ^ста'ви мя си'ла моа`. и^ свTњ ѓ^чїю моею`, и^ той нњсть съ мною”
|
|
12
|
12
|
|
Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене.
|
Дрђ'зи мои` и^ і'скрьнїи мои`, пря'мо мнᲇ приближишася, и^ ста'ша”
|
|
13
|
13
|
|
А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи.
|
и^ бли'ж#нїи мои` эTдале'че мене ста'ша, и^ нђж#дахђся и^щђщеи` дш~ђ мою`” И$ и'щђщеи` ѕлая мн^њ гл~ахђ сђе'тная, и^ льсти'вная весь дн~ь поё^ча'хђся”
|
|
14
|
14
|
|
Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх.
|
а%ꙁᲆ же ја%ко глђхъ не слышаX, и^ ја%ко нњмъ не эTверꙁая ё^стъ своиX”
|
|
15
|
15
|
|
І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання.
|
и^ быхъ ја%ко чл~къ не слы'ша, и^ не и^мы` въ ё^стњх# свои^хъ ѓ^бличе'нїа”
|
|
16
|
16
|
|
Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій.
|
ја%ко на тя г~и ё^поваX, ты ё^слы'шиши г~и, б~е мой”
|
|
17
|
17
|
|
Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною.
|
ја%ко рњхъ, да не когда` пора'дђюT ми ся вра'ѕи мои'. и^ внегда` подвижа'тися нога'мъ моиM, на' мя велерњчеваша”
|
|
18
|
18
|
|
Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною.
|
ЈА/ко а^ꙁъ на ра'ны готовъ, и^ болњꙁнь моа предо мною е^сть вынђ”
|
|
19
|
19
|
|
Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій.
|
ЈА/ко безако'нїе мое а^ꙁᲆ въꙁвњщђ, и^ попекђ'ся ѓ^ грњсᲇ моеM”
|
|
20
|
20
|
|
Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді.
|
Враꙁи же мои` живђтᲆ, и^ ё^крњпи'шася па'че мене, и^ ё^мно'жишася ненави'дящеи` м^я без пра'вды”
|
|
21
|
21
|
|
Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю.
|
Вᲆꙁдаю'щеи` м^и зл^а вᲆꙁ бл~гаа, ѓ^болга'хђ мя, зане гоняX блsгты'ню”
|
|
22
|
22
|
|
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене.
|
Не ѓ^стави мене г~и б~е мой, не эTстђпи` эT мене”
|
|
23
|
23
|
|
Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого.
|
вᲆньми` в# по'мощь мою, г~и сп~се'нїа мое^го”
|
|
Псалом 38
|
ўало'мъ л~и
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида.
|
в коне'цъ, ѓ^и^диџђ'мњ пњснь двDва, л~и”
|
|
2
|
2
|
|
Я сказав: «Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною».
|
Рњхъ, съхраню` пђти` моя`, е^же не съгрњшати ја%ꙁы'ком# мои^мъ” положихъ ё^стоM мои^мᲆ храни'ло, внегда въстаᲄи грᲇшномђ предо мною”
|
|
3
|
3
|
|
Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася.
|
ѓ^немњхъ, и^ смири'хся, и^ ё^молчаX эT бл~гъ, и^ болњꙁнь моа` ѓ^бновися”
|
|
4
|
4
|
|
Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм:
|
съгрња'ся срDце мое въ мнњ, и^ в поё^ченїи мое'мъ разгори'тся ѓ^гнь” гл~ахᲆ ја^зы'комᲆ моиM,
|
|
5
|
5
|
|
«Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій».
|
скажи м^и г~и кончи'нђ мою, и^ число` дн~їи мои^хᲆ кое е^сть, да разђмњю, что` лишаюся а^ꙁъ”
|
|
6
|
6
|
|
Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою.
|
се пя'дїю и^ꙁмњрены положи'лъ е^си дн~и моя, и^ съставъ мой ја^ко ни вᲆчтоже преD тобою” ѓ^ба'че всяческаа сђе'та, всякъ чл~къ живыи” и%де
|
|
7
|
7
|
|
Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться.
|
ё^бо ѓ%браꙁоM ходитъ чл~къ, ѓ^ба'че въсђе' мяте'т#ся” съкрывае^тᲆ, и^ не вњсть комђ събираетъ я&”
|
|
8
|
8
|
|
І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе.
|
и^ нн~њ кт^о терпњнїе мое, не г~ь л^и; и^ състаv мой эT тебе е^сть”
|
|
9
|
9
|
|
Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному.
|
эT всњхъ беꙁако'нїи моиX и^ꙁба'ви мя, поношенїе беꙁђ'мномђ далъ мя е^си”
|
|
10
|
10
|
|
Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це.
|
ѓ^немњхъ, и^ не эTверзо'хъ ё%стъ свои^хъ, ја^ко ты съᲄвори.
|
|
11
|
11
|
|
Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну.
|
эTста'ви эT мене ра'ны твоя” эT крњпости бо рђки тоеа` а^ꙁъ и^ꙁчеꙁоX.
|
|
12
|
12
|
|
Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина.
|
въ ѓ^бличенїи ѓ^ безако'нїи покаꙁалъ е^си чл~ка. и^ и^стая^лъ е^си ја%ко паё^чи'нђ дш~ђ е^го, ѓ^ба'че всђе всякъ чл~къ”
|
|
13
|
13
|
|
Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої.
|
ё^слы'ши мл~твђ мою г~и, и^ моле'нїе мое. внђши` слезъ моиX, не премолчи, ја%ко пресе'лниk а^зъ эT тебе, и^ пришлеw, ја%коже вси эTц~и мои`”
|
|
14
|
14
|
|
Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде.
|
ѓ^слаби ми, да почїю прежде даже не эTи^дђ и^ кᲄомђ` не бђ'дђ”
|
|
Псалом 39
|
ўало'мъ л~џ
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий).
|
В коw ўлоM двDв# л~џ
|
|
2
|
2
|
|
Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене і почув молитву мою.
|
Терпя` потерпᲇхᲆ г~а, и^ вняT ми, и^ ё^слыши м~лᲄвђ мою”
|
|
3
|
3
|
|
Він вивів мене з ями пристрастей і в’язкого болота, поставив на камені ноги мої і зміцнив стопи мої.
|
и^ вᲆꙁведе мя эT рова стрsте'й, и^ эT тимњнїа глђбины`. и^ поста'ви на ка'мени но'ѕњ мои`, и%спра'ви стопы` моя”
|
|
4
|
4
|
|
Він вклав в уста мої пісню нову — хвалу Богу нашому. Многі побачать, і убояться, і будуть уповати на Господа.
|
и^ вложи въ ё^ста` моя пњ'снь но'вђ, пњнїе б~а на'шего” ё^зрят# мно'ѕи, и^ ё%боя'тся, и^ ё^пова'ютъ на' г~а”
|
|
5
|
5
|
|
Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа і не звертається до гордих і до тих, що схиляються до неправди.
|
блаже'нᲆ мђж#, е^мђже е^сть и^мя гн~е ё^пова'нїе е^го, и^ не приꙁрњв# сђе'тнаа, и^ неи^стовленїа ло'жна”
|
|
6
|
6
|
|
Господи, Боже мій! Як багато створив Ти чудес Твоїх для нас! Хто уподібниться Тобі помислами Твоїми про нас! Хотів би я говорити і перелічити, але вони перевищують всяке число.
|
мно'га съᲄворил# е^си т^ы г~и бж~е мой чюдеса` твоа, и^ помышле'нїеM ᲄвои^мъ нњ'сть кт^о ё^подо'биT ти ся” ВъꙁвњстиX и^ гл~ахᲆ, ё^мно'жишася паче числа”
|
|
7
|
7
|
|
Жертви і принесення Ти не захотів, але Ти відкрив мені вуха*. Всепалення і жертви за гріх Ти не бажав.
|
же'ртвђ и^ приношенїе не въсхотᲇ, тњ'ло же сᲆвершиl ми е^си” всесъжже'нїа и^ ѓ^ грњсњхъ не вꙁыскаl е^си.
|
|
8
|
8
|
|
Тоді я сказав: «Ось іду; у свитку книжному написано про мене.
|
тогда рњх#, с^е прїидђ” въ глави'ꙁнњ книжнњ пи'шетъ ѓ^ мнњ,
|
|
9
|
9
|
|
Я бажаю виконати волю Твою, Боже мій, і закон Твій у серці моїм».
|
сътвори'ти во'лю твою б~е мой въсхотXњ, и^ зако'нъ твой посредњ чрева мое^го”
|
|
10
|
10
|
|
Я сповіщав про правду Твою в зібранні великому і не спиняв уст моїх. Ти знаєш, Господи.
|
бл~говњстиX пра'вдђ в# цр~кви мно'ѕњ, с^е ё^стнњ мои` не вᲆꙁбраню. г~и т^ы разђмњ”
|
|
11
|
11
|
|
Не втаїв я правди Твоєї в серці моїм; я всім сповіщав про істину й спасіння Твоє. Не затаїв милости й вірности Твоєї перед зібранням великим.
|
пра'вдђ твою не съкрыX въ срDци мое'мъ, и^стинђ твою и^ сп~се'нїе твое рњхъ” не съкрыX млsть твою, и^ и'стинђ твою эT со'нма мно'га”
|
|
12
|
12
|
|
Ти ж, Господи, не віддаляй від мене милосердя Твого. Милість Твоя й істина Твоя нехай завжди охороняють мене.
|
ты же г~и не ё^да'ли щедро'тъ твои^хᲆ эT мене, млsть твоя и^ и^стина твоа вы'нђ ꙁастђпи'ста мя”
|
|
13
|
13
|
|
Бо обступила мене біда велика: оточили мене беззаконня мої, і я не можу побачити їх, бо їх більше, ніж волосся на голові моїй, і серце моє стиснулося в мені.
|
ЈА/ко ѓ^держа'ша мя ꙁла, и^мже нњсть числа`. постиго'ша мя беꙁако'нїя моя, и^ не въꙁмого'хъ ꙁрњти” ё^мно'жишася паче власъ главы моея`, и^ срDце мое ѓ^ста'ви мя”
|
|
14
|
14
|
|
Благозволь, Господи, визволити мене. Господи, поспіши на допомогу мені!
|
блг~оволи г~и и^ꙁбавиᲄи мя, г~и помощи` м^и потщися”
|
|
15
|
15
|
|
Нехай постидяться і осоромляться ті, що шукають душі моєї, щоб погубити її. Нехай повернуть назад ті, що бажають зла мені.
|
да посᲄыдятся и^ посрамятся вкђ'пњ и^щђщеи` дш~ђ мою, и^ꙁяти` ю&” да въꙁвраᲄятся въспять и^ постыдяᲄся хотя'щеи` м^и ꙁлаа”
|
|
16
|
16
|
|
Нехай покриються соромом ті, що говорили мені: «Добре, добре!»
|
да прїимђтᲆ а%бїе стђдъ свой, гл~ющеи` м^и, бл~гоже бл~гоже”
|
|
17
|
17
|
|
Але нехай зрадіють і звеселяться Тобою ті, що шукають Тебе, Боже, і ті, що люблять спасіння Твоє, нехай безперестанку виголошують: «Великий Господь!»
|
да въꙁрадђются и^ въꙁвеселятся ѓ^ тебᲇ, вси и^щђщеи` тебе` г~и” и^ рекђтъ. вы'нђ да въꙁвели'чится г~ь, любящеи` сп~се'нїе твое”
|
|
18
|
18
|
|
Я ж немічний і вбогий, Господи, допоможи мені! Ти поміч моя і моє спасіння, Боже мій, поспіши!
|
А$ꙁ# же ё^богъ е^смь и^ ни'щъ, г~ь попече'нїе мое” Помощникъ мой и^ ꙁащититель мои е^си ты, б~е мой, не ꙁакосни`”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слава”
|
|
Псалом 40
|
ўало'мъ м~
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий).
|
В коне'цъ ўлоM двDвъ” м~”
|
|
2
|
2
|
|
Блаженний, хто дбає про [вбогих і] бідних, в день скорботи спасає його Господь.
|
Блаже'нъ раꙁђмњва'ай на ни'ща и^ ё^бо'га, в# дн~ь лютъ и^збавитъ и& г~ь”
|
|
3
|
3
|
|
Господь збереже його й охоронить життя його. Блаженним він буде на землі, і Ти, Господи, не віддаси його в руки ворогів його.
|
г~ь съхраниT и&, и^ живитᲆ и&, и^ ё^блажиT и& на ꙁемли`, и^ не преда'стъ е^го в рђкы врагомъ е^го”
|
|
4
|
4
|
|
Господь допоможе йому в час хвороби його, все ложе його Ти оздоровиш у болісті його.
|
г~ь помо'жеT е^мђ на ѓ^дрњ болњꙁни е^го, все ло'же е^го ѓ^братилъ е^си в болњꙁни е^го”
|
|
5
|
5
|
|
Я сказав: «Господи, помилуй мене і зціли душу мою, бо згрішив я перед Тобою».
|
а^зъ рњхᲆ, г~и поми'лђй мя, и^сцњли` дш~ђ мою, ја%ко съгрњшиX ти”
|
|
6
|
6
|
|
Вороги мої в злобі кажуть про мене: «Коли він помре та згине ім’я його?»
|
враѕи мои` рњша мнᲇ ꙁла'а, когда` ё^мретъ и^ поги'бнетъ и^мя е^го;
|
|
7
|
7
|
|
А коли приходять провідати мене, говорять облесливо, ховають злобу в серці, а вийшовши, змовляються.
|
и^ вхождаше ви'дњти, всђ'е гл~аше срDце е^го. събра` беꙁако'нїе е^мђ, и^схождааше вонъ, и^ гл~аше в#кђ'пњ”
|
|
8
|
8
|
|
Ненависники шепочуть між собою, замишляють зло проти мене.
|
На' мя шепта'хђ вс^и вра'ѕи мои`, на' мя помышля'хђ ꙁла'я мн^њ”
|
|
9
|
9
|
|
Словом лихим ображають мене, говорячи: «Він ліг і вже не встане».
|
сло'во ꙁако'нопрестђпно въъꙁложиша на' мя, е^да` спяи` не приложитᲆ въскрsнђти;
|
|
10
|
10
|
|
Навіть чоловік, що жив у згоді зі мною, що їв хліб мій і на якого я надіявся, — підняв проти мене п’яту свою.
|
и^бо чл~къ ми'ра моего наньже ё^повах#, ја%дыи хлњбы моа, въꙁвеличи на' мя пя'тђ”
|
|
11
|
11
|
|
Ти ж, Господи, помилуй мене, підійми мене, щоб я віддав їм.
|
ты же г~и поми'лђй м^я и^ въꙁдви'гни мя, и^ въꙁдамъ и^м#”
|
|
12
|
12
|
|
З того дізнаюсь я, що Ти любиш мене, коли ворог мій не потішиться наді мною.
|
ѓ^ семъ познаX ја%ко вᲆсхотњ мя, ја%ко не въꙁрадђ'ется враh мой ѓ^ мн^њ”
|
|
13
|
13
|
|
А мене Ти охорониш заради лагідности моєї, і поставиш перед лицем Твоїм навіки.
|
Мене же ꙁа неꙁло'бїе прия'тъ, и^ ё^тверди'л# мя е^си преD собо'ю в# вњкъ”
|
|
14
|
14
|
|
Благословенний Господь, Бог Ізраїля од віку й до віку! Амінь, амінь!
|
Блгsве'нъ г~ь бг~ъ і^ил~евъ, эT вњка и^ до' вњка. бђ'детъ бђ'дет#”
|
|
Псалом 41
|
ўало'мъ м~а
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. (Псалом Давида).
|
в конеw, ра'ꙁђм# сн~в# коре'ѓ^в#, м~а.
|
|
2
|
2
|
|
Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже.
|
Им#же ѓ%браꙁомъ жела'етъ е^ле'нь на и^сточникы водны'а, сі'це жела'етъ дш~а моя к тебњ бж~е”
|
|
3
|
3
|
|
Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?
|
възжада дш~а моя к# б~ђ, крᲇпкомђ, живо'мђ” когда прїидђ, и^ ја^влюся лицђ бж~їю;
|
|
4
|
4
|
|
Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?»
|
быша сле'зы моя мнњ хлњбъ дн~ь и^ ноu, внегда гл~ати м^и на вся'къ дн~ь, гдњ е^сть б~ъ твой;
|
|
5
|
5
|
|
Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування.
|
Сїа помянђхъ, и^ и^ꙁлїахъ на' мя дш~ђ мою, ја%ко проидђ` в мњсто кро'ва ди'вна, да'же до до'мђ бж~їа, въ гласњ ра'дованїа, и^ и^сповњданїа шђма праꙁнDђющаго”
|
|
6
|
6
|
|
Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.
|
в#скђ'ю приско'рбна е^си дш~е моя, и^ в#скђю съмђща'еши мя; ё^пова'й на' б~а, ја%ко и^сповњмся е^мђ, сп~се'нїе лицђ мое^мђ и^ б~ъ мои”
|
|
7
|
7
|
|
Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої.
|
къ мнњ дш~а моя смђтися, сего ради помянђхъ т^я эT ꙁемля и^ѓ^рда'нскы і^ е^рмонїимскы, эT горы ма'лы”
|
|
8
|
8
|
|
Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною.
|
безнDа бе'ꙁднђ приꙁываеT, въ гласњ хля'бїи твои^х#” вс^я высоты` твоя` и^ волны` твоа по мнњ преидо'ша”
|
|
9
|
9
|
|
Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого.
|
в дн~ь заповњсть г~ь млsть свою, и^ но'щїю пњснь е^го эT мене” мл~тва б~ђ живота` мое^го,
|
|
10
|
10
|
|
Кажу я до Бога: «Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене»?
|
рекђ` б~ђ, ꙁастђ'пникъ мой е^си” Почто` мя ꙁабы`, и^ в#скђ'ю сњтђа хождђ внегда стђжа'етъ ми врагъ;
|
|
11
|
11
|
|
Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: «Де Бог твій?»
|
Внегда съкрђшахђся косᲄи моя, понашахђ ми враѕи мои`” в#негда гл~ати и^мъ мн^њ на всяk дн~ь, гд^њ е^сть б~ъ ᲄвой;
|
|
12
|
12
|
|
Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.
|
Вскђю прискорбна е^си дш~е моя`, и^ в#скђю смђща'еши мя`; ё^повай на' б~а, ја%ко и^сповᲇмся` е^мђ. сп~се'нїе лицђ моемђ, и^ б~ъ мой”
|
|
Псалом 42
|
ўало'мъ м~в
|
|
0
|
0
|
|
(Псалом Давида).
|
ўлоM двDвъ м~в, неѓ^пі'санъ эT е^вре'й”
|
|
1
|
1
|
|
Суди мене, Боже, і розсуди тяжбу мою з народом недобрим. Від людини лукавої і злої визволи мене.
|
Сђди` ми бж~е, и^ раꙁсђди` прю мою, эT ја^зы'ка непреподо'б#на, эT чл~ка неправеDна и^ льсᲄи'ва и^ꙁба'ви м^я”
|
|
2
|
2
|
|
Бо Ти — Бог сили моєї. Навіщо Ти відкинув мене? Чому я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене?
|
ЈА/ко т^ы е^си бж~е держа'ва моя`, в#скђ'ю эTри'нђ мя, и^ в#скђю сњтђя хожDђ внегда стђжа'етъ врагъ;
|
|
3
|
3
|
|
Пошли світло Твоє й істину Твою, нехай вони ведуть мене і виведуть на святу гору Твою і в оселі Твої.
|
посли свTњ твой, и^ і'стинђ твою. та` м^я насᲄа'виста, и^ в#ведо'ста м^я в# горђ ст~ђ'ю твою, и^ в# жили`ща твоя”
|
|
4
|
4
|
|
І ввійду я до жертовника Божого, що наповнює радістю серце моє, і буду славити Тебе піснями, як на гуслях, Боже, Боже мій.
|
И$ в#ни'дђ к# жертвеникђ бж~їю, к# бг~ђ веселящемђ ю'ность мою” и^сповњмся тебњ в# гђ'слеX б~е, б~е мой”
|
|
5
|
5
|
|
Чому сумуєш, душе моя? Навіщо хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого.
|
Вскђю' прі'ско'рбна е^си дш~е моя`, и^ в#скђю смђща'еши м^я; ё^повай на' б~а, ја%ко и^сповњмся е^мђ. сп~се'нїе лица` мое^го, и^ бг~ъ мой”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва”
|
|
Псалом 43
|
ўало'мъ м~г
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим.
|
В конеw, сн~въ коре'ѓv, разђмъ” м~г”
|
|
2
|
2
|
|
Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні.
|
Бе~ ё^ши'ма на'шіма ё^слы'шахоM, и^ эTц~ы на'ши възвњсᲄі'ша нам#” дњ'ло, е^же сᲆдњ'ла въ дн~ехᲆ иX, вᲆ дн~ех# пе'рвыX”
|
|
3
|
3
|
|
Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив.
|
Рђка` твоя` ја^ꙁы'кы потреби` и^ насади я&” ѓ^зло'би лю'ди, и^ і^ꙁгна я&”
|
|
4
|
4
|
|
Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них.
|
не ѓ^рђжїем# бо свои^м# наслњдиша ꙁе'млю, и^ мы'шца и^х# не сп~се` иX” н^о десни'ца твоя` и^ мы'шца твоя`, и^ просвᲇщенїе лица твое^го, ја%ко бл~говолил# е^си в нихъ”
|
|
5
|
5
|
|
Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову.
|
Ты е^си саM цр~ю мой и^ б~е мой, ꙁаповњдааи` сп~се'нїа і^а'ковля”
|
|
6
|
6
|
|
З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас.
|
ѓ^ тебњ врагы` на'ша и^ꙁбодемъ рогы`, и^ ѓ^ и'мени твое^м# ё^ничижи'м# вᲆста'ющаа на ны”
|
|
7
|
7
|
|
Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене,
|
не на лђкъ бо^ мой ё^пова'ю, и^ ѓ^рђжїе мое не сп~се'т# мене”
|
|
8
|
8
|
|
а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас.
|
спsлъ бо е^си насᲆ эT стђжа'ющыX нам#, и^ ненавидящиX насᲆ посрамилъ е^си”
|
|
9
|
9
|
|
Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки.
|
ѓ% бѕ~њ похва'лимся весь дн~ь, и^ ѓ^ и'мени твоеM и^сповњмыся въ вњкы”
|
|
10
|
10
|
|
Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим.
|
Нн~њ же эTри'нђ, и^ посрамилъ е^си наs, и^ не и^ꙁы'деши б~е в си'лахъ на'шиX”
|
|
11
|
11
|
|
Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас.
|
Възвратил# е^си наs в#спять при враѕᲇх# нашиX, и^ ненави'дящеи насъ расхыща'хђ себњ”
|
|
12
|
12
|
|
Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами.
|
дал# е^си насъ ја%ко ѓ^вця снњди, и^ въ ја^ꙁы'цехᲆ раꙁ#сњялᲆ ны е^си”
|
|
13
|
13
|
|
Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього.
|
эTдастъ люди своя бес цњны`, и^ не бњ мно'жество в# восклица'ниX на'шиX”
|
|
14
|
14
|
|
Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас.
|
Положилᲆ е^си наs поношенїе съсњ'домъ на'шим#, подража'нїе и^ порђга'нїе сђщыM ѓ^крsтъ насъ”
|
|
15
|
15
|
|
Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми.
|
положилъ е^си наs в# при'тчђ въ ја%ꙁы'цеX, покива'нїю главᲇ в лю'деX”
|
|
16
|
16
|
|
Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє
|
Ве'сь дн~ь сраM мой предо' мною е^сть, и^ стђдъ лица` мое^го покры` мя”
|
|
17
|
17
|
|
від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника.
|
эT гласа понаша'ющиX и^ ѓ^клевета'ющыX, эT лица` вражїя и^ і^ꙁгоня'щаго”
|
|
18
|
18
|
|
Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого.
|
Сїа вс^я прїидо'ша на ны, и^ не ꙁабы'хом# тебе`, и^ не непра'вдихоM в# ꙁавњтњ твое'мᲆ.
|
|
19
|
19
|
|
Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї,
|
и^ не эTстђпи` въспять срDце на'ше, и^ ё^клонил# е^си стеѕя на'ша эT пђти` твое^го”
|
|
20
|
20
|
|
коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас.
|
ја%ко смириl е^си наs на мњ'стњ ѓ^ꙁлобле'нїя, и^ прикры` н^ы сњнь смертная”
|
|
21
|
21
|
|
Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого,
|
А/ще ꙁабы'хом# и'мя б~а на'шего, и^ а'ще въꙁдњхоM рђ'ки на'ша к# бг~ђ чюжемђ,
|
|
22
|
22
|
|
то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця.
|
не бг~ъ ли взы'щетъ сихъ; той б^о совᲇсть таи'нная срDца”
|
|
23
|
23
|
|
Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення.
|
ЈА/ко тебе ради ё^мерщ#вя'еми е^смы весь дн~ь, в#мᲇнихомся ја%ко ѓ^вця` ꙁаколенїа”
|
|
24
|
24
|
|
Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди.
|
в#ста'ни, вᲆскђ'ю спи'ши г~и; въскрsни, и^ не эTри'ни до конца”
|
|
25
|
25
|
|
Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу?
|
в#скђю лице твое эTвраща'еши, ꙁабыва'еши ни'щетђ на'шђ и^ печаль на'шђ;
|
|
26
|
26
|
|
Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане.
|
ја%ко смирися в# перьсть дш~а на'ша, прилпе ꙁемли ё^тро'ба на'ша”
|
|
27
|
27
|
|
Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради.
|
Вᲆскрsни г~и, помоѕи` наM, и^ и^ꙁба'ви насъ и^мени ради твое^го”
|
|
Псалом 44
|
ўало'мъ м~д
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. На музичному інструменті шошан. Повчання синам Кореєвим. Пісня про Улюбленого.
|
В конеw, ѓ^ и^ꙁмᲇншиXся сн~в# коре'ѓv в# ра'зMђ, пњснь ѓ^ въꙁлюбленнеM м~д
|
|
2
|
2
|
|
Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника-скорописця.
|
Оры'гнђ срDце мое сло'во бл~го, гл~ю а%ꙁъ дњла моя цр~е'ви” ЈА/ꙁыk мой, тросᲄь кни'жника скоропі'сца”
|
|
3
|
3
|
|
Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки.
|
красе'нъ добро'тою паче сн~въ члчsкыX, и^ꙁлїа'ся блгDдть въ ё^стнаX твои^х#, сего ради блsви тя б~ъ в# вњкъ”
|
|
4
|
4
|
|
Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю.
|
Препоя'ши ѓ^рђжїе свое по' бедрᲇ твой си'лне”
|
|
5
|
5
|
|
І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя.
|
Красото'ю твоею` и^ добро'тою твоею`, и^ наляци, и^ ё^спњва'й, и^ црsтвђй” и%стины раd и^ кро'тосᲄи и^ пра'вды, и^ наста'виT тя ди'вно десни'ца твоя`”
|
|
6
|
6
|
|
Гострі стріли Твої, [Сильний]! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою.
|
стрњлы твоя и^з#ѓ^щре'ны си'лне, людїе поD тобою падђт#, в# срDци врагъ цр~е'въ”
|
|
7
|
7
|
|
Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого.
|
прsтлъ твой б~е в# вњкъ вњка, же'ꙁлъ пра'вости, же'ꙁлᲆ црsтвїа твоего”
|
|
8
|
8
|
|
Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх.
|
вᲆꙁлюбилъ е^си правдђ, и^ въꙁненави'дњ безаконїе” Сего ради пома'ꙁа т^я бж~е б~ъ твой, е^ле'ѓ^мъ радости паче прича'стникᲆ твоиX”
|
|
9
|
9
|
|
Вся одежа Твоя — як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кості звеселять Тебе.
|
Змљ=рна и^ стакти и^ касі'а, эT ри'ꙁъ твоиX, эT тяжести слоновых#, и^ꙁ ниXже въꙁвесели'ша т^я
|
|
10
|
10
|
|
Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена.
|
дще'ря цре'й въ чsти` твоей” ПреDста цр~ца ѓ^деснђ'ю тебе, в ри'ꙁаX поꙁлаще'ннахъ ѓ^дња'на, преё^краше'нна”
|
|
11
|
11
|
|
Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого.
|
Слы'ши дщи`, и^ ви'ждь, и^ приклони` ё^хо твое`, и^ ꙁабђ'ди лю'ди твоя, и^ домъ эTц~а твоего”
|
|
12
|
12
|
|
І забажає Цар доброти твоєї, бо Він — Бог твій, і поклонишся Йому.
|
И$ вожделњеT цр~ь добро'тњ твой, ја%ко ᲄой е^сть г~ь твой, и^ поклони'шися е^мђ”
|
|
13
|
13
|
|
І дочка Тира з дарами, і найбагатші з народів помоляться лицю Твоєму.
|
и^ дщи` ти'рова съ да'ры, лицђ твое^мђ помо'лятся бога'тїи людьстїи”
|
|
14
|
14
|
|
Вся слава дочки царя в ній самій, одежа її шита золотом.
|
Вся` сла'ва дщере цр~е'вы в#нђт'рь, рясны` ꙁлаты'ми ѓ^дња'на преё^краше'на”
|
|
15
|
15
|
|
В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її.
|
приведђтся цр~ю дв~ы в# слњдъ ея`, бли'ж#няа` ея` приведђт'ся тебᲇ,
|
|
16
|
16
|
|
Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя.
|
приведђт'ся въ весе'лїе и^ радость. в#ведђтся в# цр~ковь цр~е'вђ”
|
|
17
|
17
|
|
Замість батьків Твоїх будуть сини Твої. Ти поставиш їх князями по всій землі.
|
Вмњ'сто эTц~ъ твоиX быша сн~ове твои`, ё^ста'виши иX кн~ѕя по все'й ꙁемли`”
|
|
18
|
18
|
|
Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді. Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку.
|
Помянђ` и%мя твое` во вся'коM ро'дњ и^ ро'дњ” Сего ради людїе и^сповњдятся тебᲇ в# вњк#, и^ вᲆ вњк# вњка”
|
|
Псалом 45
|
ўало'мъ м~е
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Синів Кореєвих. На музичному інструменті аламоф. Пісня.
|
В конеw, сн~въ, коре'ѓ^въ, ѓ^ таи'нныX ўало'мъ, м~е”
|
|
2
|
2
|
|
Бог нам пристановище і сила, скора допомога в біді, що надходить на нас.
|
Бг~ъ намъ прибᲇжище и^ си'ла, помо'щникъ в# скорбехъ ѓ^брᲇтших# ны ѕњло”
|
|
3
|
3
|
|
Тому не будемо боятися, хоч би захиталася земля, і гори зрушились у безодню моря.
|
Сего ради не ё^бои'мся в#негда смђщае^тся ꙁемля, и^ прелагаюTся го'ры в срDця морская”
|
|
4
|
4
|
|
Нехай шумлять і хвилями здіймаються води і трясуться гори від хвиль їхніх.
|
Въꙁ#шђмњша и^ смђти'шася во'ды и^х#, смђти'шася го'ры крњпостїю е^го”
|
|
5
|
5
|
|
Потоки рік веселять місто Боже, святу оселю Всевишнього.
|
Рњчная ё^стромле'нїа веселятъ граD бж~їи, ѓ^ст~илъ е^сть село` свое вы'шнїи”
|
|
6
|
6
|
|
Бог посеред нього — воно не захитається; Бог допоможе йому зранку.
|
Бг~ъ посредњ` е^го, и^ не подви'жится, помо'жетъ е^мђ бг~ъ ё%тро ꙁаё%тра”
|
|
7
|
7
|
|
Стривожилися народи, захиталися царства: [Всевишній] подав голос Свій, і похитнулася земля.
|
Смђтишася ја^зы'ци, ё^клони'шася црsтвїа, дастъ глаs свой вы'шнїи, потрясе'ся земля”
|
|
8
|
8
|
|
Господь Сил з нами, Бог Якова — захисник наш.
|
г~ь силъ с на'ми, ꙁастђ'пниk нашь бг~ъ і^а'ковль”
|
|
9
|
9
|
|
Прийдіть і погляньте на діла Божі, які чуда вчинив Він на землі.
|
Прїидњте, и^ ви'дњте дњ'ла бж~їя, ја^же положи чюдеса` на ꙁемли`,
|
|
10
|
10
|
|
Він спинив війни до країв землі, поламав лук, знищив зброю і колісниці попалив вогнем.
|
эTе^мля бра'ни до конца ꙁемли” Лђ'къ съкрђшиT, и^ сло'митъ ѓ^рђжїе, и^ щиты` съж#жеT ѓ^гнемъ”
|
|
11
|
11
|
|
«Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог, піднесуся між народами і прославлюся на землі».
|
ё^пра'знDитеся, и^ раꙁђмњите, ја^ко а^ꙁъ е^смь бг~ъ. въꙁнесђ'ся въ ја%зы'цеX, въꙁнесђ'ся на ꙁеMли`”
|
|
12
|
12
|
|
Господь Сил з нами, Захисник наш — Бог Якова.
|
г~ь си'лъ с нами, ꙁастђ'пникъ на'шъ бг~ъ і^а'ковлъ”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва”
|
|
Псалом 46
|
ўало'мъ м~ѕ
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.
|
В конеw сн~въ коре'ѓv. ўалоM, м~ѕ” кgа з~”
|
|
2
|
2
|
|
Всі народи, заплещіть руками, вигукніть до Бога голосом радости.
|
Вси ја^ꙁы'цы вᲆсплеща'те рђка'ми, въскли'кнњте бг~ђ гла'сомъ ра'дости.
|
|
3
|
3
|
|
Бо Господь Всевишній страшний, — великий Цар усієї землі.
|
ја%ко г~ь вы'ш#нїи, стра'шенъ, цр~ь ве'леи по всеи ꙁеMли`,
|
|
4
|
4
|
|
Він підкорив людей нам, і народи — під ноги наші.
|
покори люd наM, и^ ја^зы'кы поD ногы на'шя”
|
|
5
|
5
|
|
Обрав нам насліддя наше, красу Якова, якого полюбив.
|
и^збра на'м# достоа'нїе свое, добро'тђ і^а'ковлю ю&же въꙁлюби`”
|
|
6
|
6
|
|
Зійшов Бог при окликах радости, Господь — при звуках сурмних.
|
в#зы'де б~ъ в# въскликнове'нїи, г~ь въ гла'сњ трђ'бнᲇ”
|
|
7
|
7
|
|
Співайте Богу нашому, співайте! Співайте Цареві нашому, співайте!
|
по'йте б~ђ на'шемђ, по'иᲄе. по'ите цр~е'ви на'шемђ, по'ите”
|
|
8
|
8
|
|
Бо Бог — Цар усієї землі, співайте розумно.
|
ја%ко цр~ь всей зеMли б~ъ, по'иᲄе раꙁђ'мно”
|
|
9
|
9
|
|
Бог став Царем над усіма народами. Бог возсів на святім Престолі Своїм.
|
Въц~ри'ся б~ъ наD ја%зы'кы, б~ъ сњди'тъ на престо'лњ ст~њм# свое^мъ”
|
|
10
|
10
|
|
Князі народів зібралися до народу Бога Авраамового, бо влада над землею — Божа. Він вищий за все.
|
Кн~ѕи люDстїи събра'шася съ бм~ъ а^враа'млем#, ја%ко бж~їи держа'внїи земли ѕњло` възнесо'шася”
|
|
Псалом 47
|
ўало'мъ м~з
|
|
1
|
1
|
|
Пісня синів Кореєвих.
|
Пњснь ўалма, сн~въ коре'ѓвъ, втораго сђбо'ты, м~з”
|
|
2
|
2
|
|
Великий Господь і вельми хвальний у місті Бога нашого, на горі святій Його.
|
Ве'леи г~ь, и^ хваленъ ѕњло, в# градњ бг~а нашего, в# горњ ст~њй е^го,
|
|
3
|
3
|
|
Велика радість всій землі — гора Сион; з північного боку її — місто Царя великого.
|
бл~гокоре'нномᲆ ра'дованїем# всея` ꙁемля`, го'ры сїѓ'нскїа ре'бра сњ'верова, граD цр~я вели'каго”
|
|
4
|
4
|
|
Бог у храмі Своєму знаний як захисник,
|
бг~ъ в тяжестеX е^го зна'ем# е^сть, е^гда ꙁастђпа'етъ и&”
|
|
5
|
5
|
|
бо ось зібралися царі, зійшлися докупи,
|
ја^ко с^е цр~їе ꙁем#стїи събра'шася, снидошася в#кђ'пњ”
|
|
6
|
6
|
|
побачили, здивувалися, злякалися і відступили.
|
тїи видњвше та'ко диви'шася, смђти'шася поDвиза'шася,
|
|
7
|
7
|
|
Страх обійняв їх і муки, як у жінок під час родин.
|
тре'петъ прїа'тъ я&” т^ђ болњꙁни ја%ко раждающой,
|
|
8
|
8
|
|
Східним вітром Ти потопив кораблі фарсийські.
|
дх~омъ бђрноM съкрђши'ши корабля` џарсїискїа”
|
|
9
|
9
|
|
Як чули ми, так і побачили у місті Господа Сил, у місті Бога нашого: Бог утвердив його навіки.
|
ја%коже слы'шахом#, тако и^ видњхоM. въ градњ г~а си'лъ, въ градњ бг~а на'шего” б~ъ ѓ^снова` и& в# вњкъ”
|
|
10
|
10
|
|
Ми роздумували, Боже, про милість Твою посеред храму Твого.
|
Прїа'хомъ б~е млsть твою, посредњ` людїи ᲄвоиX”
|
|
11
|
11
|
|
Яке ім’я Твоє, Боже, така і хвала Твоя аж до країв землі. Повна правди правиця Твоя.
|
по' и^мени твое^мђ бж~е, та'ко и^ хвала` твоя` на концыX ꙁемля`, пра'вды и^сполнь десни'ца твоя”
|
|
12
|
12
|
|
Нехай веселиться гора Сион, [і] нехай радіють дочки народу Божого заради судів Твоїх, [Господи].
|
да въꙁвесели'т#ся гора сїѓ'нская, и^ въꙁрадђются дще'ря і^ю^де'йскыя, сђдебъ ради твои^хъ г~и”
|
|
13
|
13
|
|
Обійдіть навколо Сиона і розгляньте його, перелічіть вежі його,
|
ѓ^быдњте сїѓ'нъ, и^ прїимᲇте и&, въꙁвњсти'те в# столпXњ е^го”
|
|
14
|
14
|
|
зверніть серця ваші до могутності його, щоб переказати поколінням майбутнім.
|
положи'те срDца ва'ша в^ си'лђ е^го, и^ раꙁдњли'те домъ е^го, ја%ко да повњ'сте в ро'дњ и^номᲆ”
|
|
15
|
15
|
|
Бо цей Бог є Бог наш повіки. Він буде провадити нас повік віку.
|
ја%ко то'и е^сть б~ъ нашᲆ в вњкᲆ, и^ въ вᲇкъ вњка, то'и ё^пасе'тъ насъ въ вњ'кы”
|
|
Псалом 48
|
ўало'мъ м~и
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом.
|
В конеw сн~въ коре'ѓвъ, ўалоM, м~и”
|
|
2
|
2
|
|
Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, —
|
Оу^слы'шите сїя вс^и ја^зы'цы, вънђши'те вс^и живђщеи` по вселе'ннњй”
|
|
3
|
3
|
|
І прості, і знані, і багаті, й убогі.
|
земнїи же, и^ сн~ве члчsтїи, в#кђ'пњ богатъ и^ ё^богъ”
|
|
4
|
4
|
|
Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум.
|
ё^ста` моя` въꙁ#гл~тюᲆ премђ'дросᲄь, и^ поё^че'нїе срDца мое^го ра'ꙁёM”
|
|
5
|
5
|
|
Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою.
|
Приклоню въ притчяX ё^хо мое, эTве'рꙁђ въ ўалты'ри гана'нїе мое,
|
|
6
|
6
|
|
Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене?
|
в#скђю бою'ся в# дн~ь лют#; беꙁако'нїе пяты` моеа` ѓ^быдеT м^я”
|
|
7
|
7
|
|
Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм!
|
надњющеи`ся си'лᲇ своей, и^ мно'жествоM бога'т#ства свое^го хваля'щеся”
|
|
8
|
8
|
|
Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього.
|
браT не и^ꙁба'витъ, и^ꙁба'вить л^и чл~къ; не дастᲆ бг~ђ и^змњны ꙁа ся,
|
|
9
|
9
|
|
Дорога ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки,
|
и^ цњнђ збавле'нїа дш~а своеа`, и^ ё^трђди'ся в# вњкъ,
|
|
10
|
10
|
|
щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти.
|
и^ живъ бђдет# до конца” не ё^ꙁритъ па'гђбы,
|
|
11
|
11
|
|
Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим.
|
е^гда ви'дитъ премђ'дрыя ё^мира'ющя” в#кђ'пњ безђ'менъ и^ несмы'сленъ поги'бнета, и^ ѓ^ста'вяT чюжи'мъ богатᲆство свое,
|
|
12
|
12
|
|
Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами.
|
и^ гро'би и^хъ, жили'ща и^хъ в# вњкъ” селе'нїа и^хъ в ро'дъ и^ ро'дъ, нареко'ша и^мена` своя на земных#”
|
|
13
|
13
|
|
І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
|
И$ чл~къ въ чести` сый не разђмњ`, приложи'ся скотомъ несмы'сленымᲆ, и^ ё^подобися и^мъ”
|
|
14
|
14
|
|
Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його.
|
Сей пђть иX съблазнъ иM, и^ по си'х# въ ё^стњхъ своиX бл~гои^зво'ляT”
|
|
15
|
15
|
|
Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім.
|
ЈА/ко ѓ^вця въ а'дњ положе'ни сђть, смерть ё^пасе'тъ и^х#, и^ ѓ^блада'ютᲆ и^ми пра'вїи заё^тра, и^ по'мощъ и^хᲆ ѓ^бетшае^тъ въ а^дњ, эT сла'вы своеа` и^зриновени бы'ша”
|
|
16
|
16
|
|
Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене.
|
ѓ^баче б~ъ и^зба'віT дш~ђ мою` и^з рђкы а%довы, е^гда прїеMлеT мя”
|
|
17
|
17
|
|
Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її.
|
не ёбо'йся, е^гда разбога'тњетъ чл~кᲆ, и^ли е^гда ё^мно'жится сла'ва до'мђ е^го”
|
|
18
|
18
|
|
Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її.
|
ЈА/ко е^гда ё^мира'етъ, не ѓ^ста'вит# ли вс^я, ниже сни'детъ с ни'мъ слава е^го.
|
|
19
|
19
|
|
Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі,
|
ја%ко дш~а е^го во животњ` е^го блsви'тся, и^сповњсть ти ся е^гда бл~го сътвори'ши е^мђ”
|
|
20
|
20
|
|
але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла.
|
вселится да'же до ро'да эTц~ь свои'хъ, да'же до' вњка не ё'зритъ свњта”
|
|
21
|
21
|
|
Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм.
|
и^ чл~къ въ чsти сый не разђмᲇ, приложи'ся скотњхъ несмы'сленыX, и^ ё^подо'бися иM”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слаv,
|
|
Псалом 49
|
ўало'мъ м~џ
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Асафа.
|
ўлоM а^са'фовᲆ м~џ”
|
|
1
|
1
|
|
Бог богів, Господь промовив і закликає землю від сходу сонця і до заходу.
|
Бг~ъ бг~о'мъ г~ь гл~а, и^ приꙁва ꙁе'млю, эT въстокᲆ сл~нца до ꙁападъ.
|
|
2
|
2
|
|
Від Сиону велич краси Його.
|
эT сїѓ'на бл~голᲇпїе красоты е^го”
|
|
3
|
3
|
|
Гряде Бог наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря.
|
Бг~ъ ја^вњ прїидетъ, б~ъ нашъ, и^ не премолчи'тъ” ѓ%гнь преD ни'мъ въꙁгори'тся” и^ ѓ'крестъ е^го бђ'ря ѕњлна”
|
|
4
|
4
|
|
Він закликає з висоти небо і землю — судити народ Свій:
|
Призоветъ нб~о свы'ше, и^ ꙁемлю раз#сђди'ти лю'ди своя”
|
|
5
|
5
|
|
«Зберіть до Мене святих Моїх, що вступили в завіт зі Мною при жертві!»
|
Съберњте е^мђ прпDбныя е^го, ꙁавњща'ющая завᲇт# е^го ѓ^ жертваX”
|
|
6
|
6
|
|
Небеса проголосять правду Його, бо Суддя цей є Бог.
|
и^ въꙁвњстятᲆ нб~са пра'вдђ е^го, ја%ко бг~ъ сђдїи е^сть”
|
|
7
|
7
|
|
«Слухай, народе Мій, Я буду говорити. Ізраїлю! Я буду свідчити проти тебе. Я — Бог, твій Бог.
|
Слы'шите людїе мои`, и^ въꙁг~лю вамъ і^ил~ю, И$ ꙁасвњдительствђю т^и. бг~ъ бг~ъ твой е^смь а^ꙁъ”
|
|
8
|
8
|
|
Не за жертви твої буду докоряти тобі, бо всепалення твої завжди переді Мною.
|
не ѓ^ жертвах# твои^хъ ѓ^бличю` т^я, вс^есож#женїа же предо мно'ю сђть вы'нђ”
|
|
9
|
9
|
|
Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх,
|
не прїимђ эT домђ твоего телця`, ни эT стDа твои^хъ козлы`”
|
|
10
|
10
|
|
бо Мої всі звірі лісові і тварини на всіх горах.
|
ЈА/ко мои` сђть вс^и ѕвњ'рїе дђбра'внїи, скоти в горахъ и^ въло'ве”
|
|
11
|
11
|
|
Я знаю всіх птахів небесних і вся краса поля переді Мною.
|
Позн^ахъ вс^я птица небесныя, и^ красота се'льнаа` съ мною е^сть;
|
|
12
|
12
|
|
Коли б я зголоднів, то не сказав би тобі, бо світ увесь Мій і все, що є в ньому.
|
А/ще вза'лчю, не рекђ тебњ” моя` бо е^сть вселе'н#ная, и^ и^сполне'нїе е^я`”
|
|
13
|
13
|
|
Хіба Я споживаю м’ясо телят чи п’ю кров козлів?
|
е^да я'мъ мяса` ю'нча; и^ли кро'вь козлїю пїю;
|
|
14
|
14
|
|
Принеси Богу жертву хвали і виконай перед Всевишнім обітниці твої.
|
пожри` бв~и жер#твђ хвалњ, и^ възда'ждь вы'шнемђ ѓ^бњты твоя”
|
|
15
|
15
|
|
І призови Мене в день скорботи твоєї, Я спасу тебе, і ти прославиш Мене».
|
И$ призови` м^я в# дн~ь печя'ли твоеа, и^ и^зба'влю т^я, и^ просла'виши м^я”
|
|
16
|
16
|
|
А до грішника каже Бог: «Навіщо говориш ти про настанови Мої і завіт Мій береш у вуста свої?
|
Грњшникђ же рече бг~ъ, в#скђ'ю ты повњдаеши ѓ^правDанїя моя, и^ въспрїе'млеши завњтъ мои ё^сты` твои'ми;
|
|
17
|
17
|
|
Ти ж зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе.
|
Ты же възненавидњ наказа'нїе, и^ эTврьже словеса моя в#спять;
|
|
18
|
18
|
|
Коли бачиш злодія, то сходишся з ним, і з перелюбником спілкуєшся.
|
А$ще видяше та'тя, теча'ше с нимъ, и^ съ прелюбодње'мъ ё^ча'стїе свое полага'ше”
|
|
19
|
19
|
|
Уста твої невпинно злословлять, і язик твій сплітає підступи.
|
Оу^ста ᲄвоа` ё^мно'жиша зло'бђ, и^ ја^зы'къ твой съплета'ше льще'нїя”
|
|
20
|
20
|
|
Сидиш і наговорюєш на брата твого і на сина матері твоєї зводиш наклеп.
|
Сњдя на браᲄа' своего клевета'ше, и^ на сн~а мт~ре свое^я полага'ше събла'знъ”
|
|
21
|
21
|
|
Ти це робив, а Я мовчав; ти гадав, що й Я такий, як ти. Але Я викрию тебе і поставлю перед тобою [гріхи твої].
|
Сїя сътворилъ е^си, и^ ё^молчах#” възнепщевалъ е^си беꙁаконїе, ја%ко бђдђ тебњ подо'бенъ” ѓ^бличю' т^я, и^ предьпоста'влю пред# лицемъ твои'мъ грњхи твоя”
|
|
22
|
22
|
|
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб я не зловив вас, і тоді вже ніхто не врятує вас.
|
разђмњте же сїя` ꙁабываю'щеи` бг~а, да не когда` похи'титъ, и^ не бђ'детᲆ и^збавляаи`,
|
|
23
|
23
|
|
Хто приносить жертву хвали, той прославляє Мене, і це дорога, якою Я явлю йому спасіння Моє».
|
жертва хвалњ` просла'вит м^я, и^ т^ђ пђть, и^мъже ја%вля е^мђ сп~се'нїе мое”
|
|
Псалом 50
|
ўало'мъ н~
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Псалом Давида,
|
В конеw ўлоM двDвъ н~” внегда прїити к немђ наџа'нђ пррoкђ”
|
|
2
|
2
|
|
коли приходив до нього пророк Нафан, після того, як Давид увійшов до Вирсавії. (Молитва покаяння).
|
е^гда вниде к вирсавеи` к женњ ё^рїевњ”
|
|
3
|
3
|
|
Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої.
|
Поми'лђи м^я бж~е, по велицей млsти твоей” И$ по мно'жествђ щедро'т# твои^хᲆ, ѓ^цысти беꙁако'нїа моа`”
|
|
4
|
4
|
|
Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене.
|
наи^паче ѓ^мы'и мя эT беꙁако'нїя мое^го`, и^ эT грњха` мое^го` ѓ^чисти м^я”
|
|
5
|
5
|
|
Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною.
|
ја%ко беꙁако'нїе мое` а^ꙁъ ꙁна'ю, и^ грњх# мой предо мною е^сть вынђ”
|
|
6
|
6
|
|
Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм.
|
тебњ е^ді'номђ съгрњшихъ, и^ лђка'вое преD тобою сътворихᲆ” ја%ко да ѓ^правди'шися в# слов#есњхъ свои^хъ, и^ побњдиши внегда сђдити т^и”
|
|
7
|
7
|
|
Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя.
|
Се б^о въ беꙁако'нихъ ꙁачатъ е^смь, и^ вᲆ грᲇсњхъ роди м^я мт~и моа”
|
|
8
|
8
|
|
Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости [Твоєї] явив Ти мені.
|
се` б^о и'стинђ въꙁлюбилъ е^си, беꙁвњстная и^ та'инная премђдрости твоеа` ја%ви'л# м^и е^си”
|
|
9
|
9
|
|
Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу.
|
ѓ^кропи'ши м^я љ=ссо'помъ, и^ ѓ^чи'щђся. ѓ^мые'ши м^я, и^ паче снњга ё^бњлю'ся”
|
|
10
|
10
|
|
Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені.
|
слђ'хђ мое^мђ даси ра'дость и^ веселїе, вᲆꙁрадђются кости` смире'нныя”
|
|
11
|
11
|
|
Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої.
|
эTврати` лице твое эT грњхъ мои^хъ, и^ вся беꙁаконїя моа ѓ^цисти”
|
|
12
|
12
|
|
Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму.
|
СрDце чи'сто съѕи'жди въ мнњ бж~е, и^ дх~ъ пра'въ ѓ^бнови` въ ё^тробњ мое'й”
|
|
13
|
13
|
|
Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.
|
Не эTве'рѕи мене эT лица твое^го, и^ дх~а ст~аго твое^го не эTи'ми эT мене”
|
|
14
|
14
|
|
Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене.
|
воздажDь м^и ра'дость сп~се'нїа твое^го, и^ дх~ом# влDчномъ ё^тверди' мя”
|
|
15
|
15
|
|
Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе.
|
Наё^чю беꙁако'нныа` пђтеM твои'мᲆ, и^ нечести'вїи к тебњ ѓ^братя'тся”
|
|
16
|
16
|
|
Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою.
|
и^ꙁба'ви м^я эT кровїи б~е, бж~е сп~се'нїя моего, възра'дђется ја%ꙁы'къ мой пра'вдњ твоей
|
|
17
|
17
|
|
Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою.
|
г~и ё^стнᲇ мой эTве'рꙁеши, и^ ё^ста` моя` въꙁвњстят# хвалђ` твою”
|
|
18
|
18
|
|
Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш.
|
ЈА/ко а%ще бы въсхотњлъ же'ртвњ, далъ бымъ' ё^бо” Всесож#же'нїя не бл~говоли'ши.
|
|
19
|
19
|
|
Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш.
|
жрьтва бг~ђ, дх~ъ съкрђшеn” срDце съкрђшено и^ смиренно бг~ъ не ё^ничижи'тъ”
|
|
20
|
20
|
|
Ублажи, [Господи], благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські.
|
Оу^блажи` г~и бл~говоле'нїем# твои'мъ сїѓ'на, и^ да съѕи'ждђтся стњны і^ерsли'мъскїа”
|
|
21
|
21
|
|
Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців.
|
Тогда бл~говолиши жертвђ пра'вдњ, въꙁноше'нїе и^ всесъжега'емая” тогда въꙁложа'тъ на ѓ^лта'рь твой телця”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва.
|
|
Псалом 51
|
ўало'мъ н~а
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Повчання Давида,
|
В конеw разђма дввDъ, н~а.
|
|
2
|
2
|
|
після того, як приходив Доїк ідумеянин і доніс Саулу, сказавши йому, що Давид прийшов у дім Авимелеха.
|
внегда` прїити дои'кђ и^дђме'искђ, и^ въꙁвњстити саё^лђ, и^ рещи` е^мђ, прїиде двDъ, в доM а^ві'мелехоv”
|
|
3
|
3
|
|
Чого хвалишся злодійством, сильний? Зловживаєш милосердям Божим кожен день?
|
Что' ся хва'лиши в# зло'бњ си'лне, беꙁа'конїе ве'сь дн~ь;
|
|
4
|
4
|
|
Неправду висловлює язик твій, як бритва вигострена — таке твоє лукавство.
|
Непра'вдђ ё^мы'сли ја%ꙁыкъ твой, ја^ко бри'тва и^ꙁᲆѓ^щре'на сътворилъ е^си лесть”
|
|
5
|
5
|
|
Ти полюбив зло більше, ніж добро, більше неправду, ніж говорити правду.
|
Въꙁлюби'лъ е^си ꙁлобђ па'че бл~гостыня, непра'вдђ неже гл~ати правдђ”
|
|
6
|
6
|
|
Ти полюбив слова погибелі, розмову улесливу.
|
въꙁлюбилъ е^си вс^я гл~ы потопныа`, ја^зыкъ льсти'въ”
|
|
7
|
7
|
|
За те знищить тебе Бог до кінця. Викине тебе й виселить тебе з дому [твого], викоренить тебе із землі живих.
|
Сего ради бг~ъ раꙁрђшиT т^я до конца, вᲆсто'ргнеT т^я, и^ пресели'тъ т^я эT селе'нїя твое^го, и^ ко'рень твой эT ꙁемля` живыхᲆ”
|
|
8
|
8
|
|
Побачать це праведні і убояться, посміються над тобою [і скажуть]:
|
ё^ꙁрятъ пра'веднїи и^ ё^боя'тся, и^ ѓ^ немъ въсмњю'тся и^ рекђтъ”
|
|
9
|
9
|
|
«Ось чоловік, що не у Бога шукав собі сили, а сподівався на силу багатства свого та зміцнювався злочинством своїм».
|
с^е чл~къ, и^же не положи бг~а помощника себњ” но^ ё^пова` на мно'жество богаTства свое^го, и^ въꙁмо'же сђетою своею.
|
|
10
|
10
|
|
А я, мов оливкове зелене дерево в домі Божім, я уповаю на милість Божу повік.
|
А$ꙁъ же ја%ко ма'слина плодови'та в# домђ бж~їи” Оу^пова'хъ на млsть бж~їю в# вњкъ, и^ въ вњкъ вњка”
|
|
11
|
11
|
|
Буду вічно славити Тебе, Боже, за все, що Ти вчинив для мене. Буду надіятися на ім’я Твоє, бо Ти милостивий до праведних Твоїх.
|
и^сповᲇмся тебњ в# вњкъ, ја%ко сътворилъ е^си” и^ теръплю` и%мя твое, ја%ко бл~го преD прпDбными твои^ми”
|
|
Псалом 52
|
ўало'мъ н~в
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. На духових інструментах. Повчання Давида.
|
В конецъ, ѓ^ мае^ле'џњ, раꙁђмъ дввDъ, н~в”
|
|
2
|
2
|
|
Сказав безумний у серці своїм: «Немає Бога». Розпусні стали, огидне діють у беззаконнях. Нема тих, хто чинив би добро.
|
Рече беꙁђ'менᲆ в# срDци свое'мъ, нњсть бг~а” Растлњша и^ ѓ^мраꙁи'шася в безако'нихъ, нњсть творяи` блгsты'ня”
|
|
3
|
3
|
|
Бог з неба поглянув на синів людських, щоб побачити: чи є хто розумний, що шукає Бога?
|
б~ъ сᲆ нб~се прини'че на' сн~ы чл~ческыа, ви'дњти, а%ще е^сть разђмᲇва'а, и^ли в#ꙁыска'я б~а”
|
|
4
|
4
|
|
Всі відвернулися, всі нікчемні стали; нема вже такого, хто чинить добро, немає жодного.
|
вс^и ё^клони'шася, в#кђпᲇ непоᲄребни бы'ша. нњсть творяи` бл~гое, нᲇсть до е^ді'ного”
|
|
5
|
5
|
|
Невже не прийдуть до розуму ті, що чинять беззаконня, що з’їдають людей моїх, наче хліб, а Господа не призивають?
|
Ни` л^и раꙁђмњваютъ вс^и дњ'лающеи` беꙁаконїе, снњда'ющеи` люди моя в# хлњба мњсто; Бг~а не приꙁва'ша,
|
|
6
|
6
|
|
Вони будуть боятися страху там, де нема його, бо розсипле Бог кістки самовпевнених. Осоромлені будуть вони, бо Бог відкинув їх.
|
та'мо ё^страши'шася сᲄра'ха, и^дњже не бњ` страха” ЈА/ко б~ъ рассы'па кости чл~коё^гоDником#. постыдᲇшася, ја%ко б~ъ ё^ничижи` и^х#”
|
|
7
|
7
|
|
Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві? Коли поверне Бог із полону людей Своїх, зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.
|
кт^о дасть эT сїѓ'на сп~се'нїе і^ил~ево; в#негда въꙁвратиT б~ъ плњне'нїе людїи свои^хъ, въꙁра'дђется і^а'ковъ, и^ възвесели'тся і^ил~ь”
|
|
Псалом 53
|
ўало'мъ н~г
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида,
|
В конеw В пњснеX ра'ꙁђма дввDъ.
|
|
2
|
2
|
|
коли прийшли зифеї і сказали Саулу: «Чи не в нас ховається Давид?»
|
в#негда прїити ѕифе'ѓм#, и^ ре'щи саё^ло'ви. не се л^и двDъ кры'ется в# наs, н~г”
|
|
3
|
3
|
|
Боже, в ім’я Твоє спаси мене і силою Твоєю допоможи мені.
|
Бе~ въ и^мя твое сп~си' мя, и^ вᲆ си'лњ твое'й сђди` ми”
|
|
4
|
4
|
|
Боже, почуй молитву мою і вислухай слова уст моїх.
|
б~е ё^слы'ши мл~твђ мою, в#нђши` гл~ы ё^стᲆ моиX”
|
|
5
|
5
|
|
Бо чужі повстали на мене, і сильні шукають душі моєї, і не мають вони Бога перед собою.
|
ЈА/ко чюжді'и в#ста'ша на' мя, и^ крњпці'и вꙁыскаша дш~ђ мою`, и^ не преDложи'ша б~а преD собою”
|
|
6
|
6
|
|
Та ось Бог помагає мені, і Господь підкріпляє душу мою.
|
Се` бо^ б~ъ помога'етъ м^и, и^ г~ь ꙁастђ'пникъ дш~и мое'й”
|
|
7
|
7
|
|
Він відплатить за зло ворогам моїм. Істиною Твоєю, Боже, Ти погубиш їх.
|
эTврати'тъ ꙁла'я врагом# мои^мъ, и^стиною твоею` потреби` иX”
|
|
8
|
8
|
|
Від серця принесу жертву Тобі і прославлю ім’я Твоє, бо воно благе.
|
во'лею пожрђ` тебњ, и^сповњмся и^мени твое^мђ г~и, ја%ко бл~го”
|
|
9
|
9
|
|
Бо Ти визволив мене від усякої скорботи, і на ворогів моїх сміливо дивиться око моє.
|
ја%ко эT вся'кыя печали и^ꙁба'ви м^я, и^ на враги` моя въꙁZрњ ѓ%ко мое”
|
|
Псалом 54
|
ўало'мъ н~д
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида.
|
В конеw пњснеX, раꙁђмъ а^са'фовъ, н~д
|
|
2
|
2
|
|
Вислухай, Боже, молитву мою і не зневаж благання мого.
|
Внђши` б~е мл~твђ мою, и^ не преꙁри` моле'нїа мое^го.
|
|
3
|
3
|
|
Прихилися і вислухай мене, я плачу від туги моєї.
|
воньми` м^и, и^ ё^слы'ши м^я” Въꙁ#скор#бњх# печалїю моею`, и^ смђтиXся
|
|
4
|
4
|
|
І тривожуся від голосу ворожого і від утисків нечестивців.
|
эT гласа вражїа, и^ эT стђженїа грᲇшнича” ја%ко ё^клони'ша на мя беꙁако'нїе, и^ въ гнњвњ враждова'хђ м^и”
|
|
5
|
5
|
|
Бо вони чинять мені беззаконня й у гніві ворогують проти мене.
|
срDце мое смђти'ся въ мнњ, и^ страX смерти нападе` на' мя”
|
|
6
|
6
|
|
Серце моє стривожилося в мені, смертельні страхіття напали на мене.
|
боя^ꙁнь и^ тре'петъ прїиде на' мя, и^ покры` м^я тм^а”
|
|
7
|
7
|
|
Страх і трепет прийшли на мене, і жах огорнув мене.
|
и^ рњхъ, кто` дасть м^и крилњ` ја%ко голђби; и^ полещђ, и^ почі'ю”
|
|
8
|
8
|
|
І я сказав: хто дав би мені крила, як у голуба, я б полетів та відпочив би.
|
Се^ ё^да'лихся бњгаа, и^ въдвориXся в# пђсты'ни”
|
|
9
|
9
|
|
Полетів би якнайдалі, став би жити в пустелі, ждучи Бога, щоб спас мене від слабкодухости і від бурі.
|
чаяX б~а сп~сающаго м^я, эT малодш~їа, и^ бђ'ря”
|
|
10
|
10
|
|
Розбий, Господи, і роз’єднай змову їхню, бо беззаконня та ворожнечу бачу я в місті.
|
Потопи` г~и, и^ раꙁдњли` ја^ꙁы'кы и^х#. ја^ко видњх# безаконїе, и^ прерњканїе въ градњ”
|
|
11
|
11
|
|
Вдень і вночі вони обходять його по мурах його, а усередині його — беззаконня та кривда.
|
дн~ь и^ но'щъ ѓ^бы'детъ и& по стњнам# е^го, и^ беꙁако'нїе и^ трђдъ посредњ е^го, и^ непра'вда”
|
|
12
|
12
|
|
І не зникають з вулиць його насильство і зрада.
|
и^ не ѓ^скђдњ` эT пђти` е^го ли'хва и^ лесᲄь”
|
|
13
|
13
|
|
Та якби це ворог ганьбив мене, я стерпів би, або якби це ненависник мій величався наді мною, я не зважав би на нього.
|
ја%ко а^ще бы врагᲆ поносиl ми, претерпњлъ бым# ё^бо” И$ а'ще бы ненаві'дяи` м^я на' мя велерњчевалъ, ё^крылᲆ би ся эT него”
|
|
14
|
14
|
|
Але ти, чоловіче, — однодумцю мій, приятелю і друже мій,
|
ᲄы же чл~че равнодш~не, влDко мой, и^ ꙁна'емый мой”
|
|
15
|
15
|
|
з яким ми щиро сходилися і до дому Божого разом ходили!
|
и^же кђпно наслади'лъ м^я е^си бра'шна, в# храмњ бж~їи ходи'ховᲇ е^ді'номышле'нїеM”
|
|
16
|
16
|
|
Нехай загибель прийде на них, бо лукавство в оселях їхніх, посеред них.
|
да прїидеT же смр~ть на ня, и^ сни'дђт# въ а'дъ жи'ви” ја%ко лђка'в#ство в# жили'щыX и^хъ посредњ и^хъ”
|
|
17
|
17
|
|
Я ж до Бога взиваю, і Господь почує мене.
|
А$ꙁъ к# б~ђ въꙁвахъ, и^ г~ь ё^слыша м^я”
|
|
18
|
18
|
|
Увечері, і вранці, і опівдні буду благати й молити, і Він почує голос мій.
|
Вечер# и^ заё^тра и^ полђ'дне повњмъ и^ вᲆꙁвњщђ, и^ ё^слы'шиT гласъ мой”
|
|
19
|
19
|
|
Він визволить миром душу мою від напасників моїх, бо їх багато в мене.
|
и^ꙁба'витъ ми'ромъ дш~ю мою` эT приближа'ющих#ся мн^њ, ја%ко въ мноѕњ бᲇхђ со мною”
|
|
20
|
20
|
|
Почує мене Бог, і упокорить їх Той, Хто перебуває вічно, бо нема в них каяття, і не бояться вони Бога.
|
ё^слы'шитъ б~ъ, и^ смириT и^хъ, сый прежDе вњкъ” нњсть бо^ иM и^ꙁмњне'нїа, ја%ко не ё^боя'шася б~а.
|
|
21
|
21
|
|
Підіймають руки свої на невинних і оскверняють завіт Його.
|
про'стретᲆ рё'кђ свою на въꙁдаа'нїе. ѓ^скверни'ша ꙁвњтъ е^го,
|
|
22
|
22
|
|
Уста їх масніші від масла, а в серці їх злоба. Масні, як олива, слова їх, але то гострі стріли.
|
раꙁдњли'шася эT гнњва лица` е^го, и^ приблі'жишася срDца иX” Оу^мя'кнђша словеса` иX паче е^ле'я, и^ та сђть срњлы”
|
|
23
|
23
|
|
Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе. Ніколи не дасть Він упасти праведникові.
|
Въꙁве'рꙁи на' г~а печа'ль твою и^ той т^я препита'етъ” не дасть в# вᲇкъ млъвы правеDникђ”
|
|
24
|
24
|
|
Ти, Боже, кинеш їх у яму погибелі. Кровожерні й підступні не доживуть і до половини віку свого. Я ж, [Господи], уповаю на Тебе.
|
ты же бж~е ниꙁведе'ши иX въ стђденецъ и^стлњнїа” мђжїе кро'ви и^ льсти`, не преполовяT дн~і'и своиX, а^ꙁ же г~и ё^пова'ю на' тя”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слаv”
|
|
Псалом 55
|
ўало'мъ н~е
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Про голубку, що мовчить на самоті. Пісня Давида, коли филистимляни захопили його в Гефі.
|
в конеw ѓ^ людехъ, е^же эT ст~ыX ё^да'леныхъ, двDвъ, в# столпописанїе, в#негда ё^держа'ша и& и^ноплеменници в ге'џњ, н~е” Каg и~”
|
|
2
|
2
|
|
Помилуй мене Боже, бо нападає на мене чоловік і день у день гнобить мене.
|
Помилђй мя^ бж~е, ја%ко попра' м^я чл~къ ве'сь дн~ь боря сᲄђжи` м^и”
|
|
3
|
3
|
|
Щодня нападають на мене вороги мої, бо багато тих, що поборюють мене.
|
Попраша м^я вра'ѕи мои` ве'сь дн~ь, ја%ко мноѕи борю'щеи` м^я свы'ше”
|
|
4
|
4
|
|
Вдень я не буду боятися, бо уповаю на Тебе.
|
Вᲆ дн~е не ё^боюся а^з же ё^пова'ю на ᲄя”
|
|
5
|
5
|
|
Богом я хвалюсь у словах моїх, на Бога покладаю надію і не боюся; що зробить мені плоть?
|
ѓ^ бз~њ похвалю` словеса` моя, на' б~а ё^поваX, не ё^бою'ся, чт^о сᲆтвориT мн^њ плоть”
|
|
6
|
6
|
|
Щодня зневажають слова мої, всі думки їхні про мене — на зло.
|
Ве'сь дн~ь словесъ мои^хъ гнђша'хђся, на мя вс^я помышле'нїа и^хъ на ꙁло`”
|
|
7
|
7
|
|
Збираються й ховаються, стежать за кожним кроком моїм, щоб уловити душу мою.
|
Вселя'тся и^ съкры'ютъ. тїи пя'тђ мою хранятᲆ” ЈА/коже потръпњша дш~ю мою,
|
|
8
|
8
|
|
Вони гадають, що не покараєш Ти їх за неправду їхню.
|
ни ѓ^ че'сом# же ѓ^сᲄа'виши иX, гнњвомъ люди ниꙁбїе'ши”
|
|
9
|
9
|
|
Боже, Тобі відомі всі страждання мої; збери сльози мої та поклади їх перед Собою. Запиши їх у книгу Твою.
|
Бж~е живо'тъ мой въꙁвњстихъ тебњ, положилъ е^си сле'зы моя прDе собою, ја%ко и^ вᲆ ѓ^бњтованїи твое'мъ”
|
|
10
|
10
|
|
Вороги мої втікають від мене, коли я кличу Тебе. З того знаю, що Ти, Боже, зі мною.
|
Да въꙁрвратятся вра'ꙁи мои` в#спять. во'ньже дн~ь а^ще приꙁовђ т^я, с^е поꙁнахъ ја%ко б~ъ мой е^си ты”
|
|
11
|
11
|
|
Богом я хвалюся в словах, в Господі хвалю слово Його.
|
ѓ^ бз~њ похвалю` гл~ъ, ѓ^ г~њ похвалю` сло'во”
|
|
12
|
12
|
|
На Бога я уповаю і не боюся: що заподіє мені людина?
|
На' б~а ё^повах#, не ё^боюся чт^о сътвориT мн^њ чл~къ”
|
|
13
|
13
|
|
В мені, Боже, молитва до Тебе, щоб возносити Тобі хвалу,
|
Во мнњ бж~е мл~ивы, ја%же възда'мъ хвалњ` твое'й”
|
|
14
|
14
|
|
бо Ти визволив душу мою від смерти, [очі мої від сліз], ноги мої від спотикання. Буду ходити перед лицем Господа у світлі живих.
|
ЈА/ко и^ꙁятъ дш~ю мою эT смр~ти, ѓ%чи мои` эT слеZ, и^ но'зњ мой эT поплъꙁнове'нїа” Бл~гоё^гожDё прDе гм~ъ, въ' свњтњ живыхъ”
|
|
Псалом 56
|
ўало'мъ н~ѕ
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Не погуби. Молитва Давида, коли він утік від Саула в печеру.
|
В коне'цъ да не растли'ши, двDвъ, в столпописа'нїе, внегда е^мђ эTбњгаᲄи эT лица саё^лова в пеще'рђ. н~ѕ”
|
|
2
|
2
|
|
Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надіється душа моя, і в тіні крил Твоїх я сховаюсь, аж доки перейде беззаконня.
|
Поми'лђи м^я бж~е, поми'лђй м^я, ја%ко на тя ё^пова` дш~а моа`” И$ на сᲇнь крилђ твоею` надњ'юся, до'ндеже прейдеT беꙁако'нїе”
|
|
3
|
3
|
|
Буду взивати до Бога Всевишнього, Який допомагав мені.
|
Въз#ꙁовђ к# б~ђ вы'шнемђ, б~ђ бл~годњ'авшемђ мнњ”
|
|
4
|
4
|
|
Він пошле поміч з неба і спасе мене. Пошле Бог милість Свою й істину Свою і осоромить тих, що шукають погубити мене.
|
Посла` съ нб~се, и^ сп~се` м^я, дастъ в# поношенїе попира'ющая м^я” Посла бг~ъ млsть свою`, и^ і'стинђ свою,
|
|
5
|
5
|
|
Душа моя серед звірів, я серед людей, що дишуть полум’ям, зуби їхні, як списи, і язик їхній — меч гострий.
|
и^ и^ꙁяT дш~ђ мою эT среды` скљ=менъ, поспаX смђщенъ” Сн~ве члчsтїи, ꙁё'бы и^хъ ѓ^рђжїя и^ стрњ'лы, ја^зы'къ и^хъ мечᲆ ѓ%стрᲆ”
|
|
6
|
6
|
|
Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя.
|
Въꙁнеси'ся на нб~са б~е, и^ по всей ꙁемли` сла'ва твоя”
|
|
7
|
7
|
|
Сітку поставили вони для ніг моїх і ловлять душу мою; викопали для мене яму і самі впали в неї.
|
Сњть ё^гото'вашя ногамъ мои'мъ, и^ смири'шя дш~ђ мою” И$скопа'ша прDе лицеM мои'мъ ја%мђ, и^ впадо'шася в н^ю”
|
|
8
|
8
|
|
Готове серце моє, Боже; готове серце моє: буду співати і славити Тебе.
|
Гото'во срDце мое б~е, гото'во срDце мое`” пою`, и^ въспою` в# сла'вњ мое'и”
|
|
9
|
9
|
|
Вставай, славо моя! Встаньте, псалтир і гуслі! Встану я рано.
|
Въста'ни сла'ва моа`, вᲆста'ни ўалты'рю и^ гђсли, в#ста'нђ ра'но”
|
|
10
|
10
|
|
Буду славити Тебе, Господи, між народами, буду оспівувати Тебе між людьми.
|
И$сповњмся тебњ в# лю'дех# г~и, пою` тебњ въ ја%ѕы'цеX”
|
|
11
|
11
|
|
Бо до небес піднеслася милість Твоя і до хмар істина Твоя.
|
ЈА/ко въꙁвели'чися до нб~съ, млsть твоа, и^ да'же до ѓ'блакъ и^стинна твоа”
|
|
12
|
12
|
|
Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя.
|
Въꙁнеси'ся на нб~са бж~е, и^ по всеи ꙁемли` сла'ва твоа`”
|
|
Псалом 57
|
ўало'мъ н~з
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Не погуби. Псалом Давида.
|
В конецъ да не растли'ши, двDвᲆ в# столпописа'нїе, н~з”
|
|
2
|
2
|
|
Чи правду говорите ви, сильні; чи за правдою судите ви, сини людські?
|
Аще въи^стинђ ё^бо правDђ гл~ете, пра'вая сђди'те сн~ве чл~чьстїи”
|
|
3
|
3
|
|
Ні, беззаконня складаєте ви в серці. Неправду сплітають руки ваші на землі.
|
И$бо в# срDци безаконїе дњ'лае^те на ꙁемли, неправдђ рђ'кы вашя съплета'ютъ”
|
|
4
|
4
|
|
Від правди відступили грішні, від народження свого, від утроби матері блудять, кажучи неправду.
|
эTчюжени быша грᲇшницы эT ложе'снъ, заблђдиша эT чрева, гл~ашя лжђ`”
|
|
5
|
5
|
|
Отрута в них, як у змії, як у глухого аспида, що затикає вуха свої,
|
ЈА/рость и^хъ по подо'бїю змїи'нђ, ја%ко а%спидъ глђхїи и^ заᲄыкааи` ё%ши свои`”
|
|
6
|
6
|
|
щоб не чути того, хто проклинає, хоч би й як умів він заклинати.
|
и^же не слы'шитъ гла'са ѓ^бава'ющыхᲆ, ѓ^баваеM ѓ^бава'ется эT премђдра”
|
|
7
|
7
|
|
Боже, сокруши зуби їхні у щелепах їхніх. Розірви, Господи, пащі звірів.
|
Бг~ъ сᲆкрђшитъ ꙁђбы и^хъ въ ё^стњхъ иX, члњно'вныа львомъ сᲆкрђшилъ е^сть г~ь”
|
|
8
|
8
|
|
Нехай щезнуть вони, як вода розлита, а коли пустять вони стріли свої, нехай вони не матимуть сили.
|
ё^ничижа'тся ја%ко вода` мимотекђщїа, напря'жетъ лђкъ сво'й дондеже и^ꙁнемогђтъ”
|
|
9
|
9
|
|
Нехай упаде на них вогонь, щоб розтанули, як віск, і вже не побачили сонця.
|
ЈА/ко воскъ растаяв# эTи^мђтся. паде ѓ^гнь на ни^хᲆ, и^ не видњша сл~нца”
|
|
10
|
10
|
|
Раніше, ніж закиплять котли злоби їхньої, нехай буря гніву Божого рознесе вогонь їхній.
|
ПрежDе даже разђмᲇти те'рьнїа вашего ра'мна, ја%ко жи'вы, ја%ко въ гнњвњ по'жретъ и^хъ”
|
|
11
|
11
|
|
А праведник звеселиться, коли побачить помсту Божу та пройде ногами по крові нечестивців.
|
Въꙁвесели'тся пра'вDеникъ, е^гда ви'дитъ эTмще'нїе, рђцњ свои` ё^мы'ет# в# крови` грњшника”
|
|
12
|
12
|
|
І скажуть люди: «Справді добре бути праведним! Бо є Бог, є Суддя справедливий на землі!»
|
И$ речетъ чл~к#, а^ще ё^бо е^сть плDо праведника, ё^бо е^сть б~ъ сђдя` и^мъ на земли”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва.
|
|
Псалом 58
|
ўало'мъ н~и
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Не погуби. Молитва Давида, коли Саул послав стерегти дім його, щоб умертвити його.
|
В коне'цъ да не растли'ши. двDвъ. в# столпописа'нїе. е'гда посла` саё^лъ, и^ ё^дръжа` домъ е^го, е^же ё^морити е^го” н~и”
|
|
2
|
2
|
|
Визволи мене від ворогів моїх, Боже мій, від тих, що повстали на мене, захисти мене.
|
Изми` м^я эT врагъ мои'хъ б~е, и^ эT въста'ющиX на' мя и^ꙁба'ви м^я”
|
|
3
|
3
|
|
Спаси мене від тих, що чинять беззаконня, і від кровожерних врятуй мене.
|
И$зми` м^я эT творящыхᲆ безако'нїе, и^ эT мђжъ кровїи сп~си' м^я”
|
|
4
|
4
|
|
Бо ось вони підстерігають душу мою, збираються на мене сильні, не за беззаконня мої і не за гріх мій.
|
ЈА/ко с^е ё^лови'шя дш~ђ мою, напа'дошя на мя крњпцїи” Ни беꙁаконїе мое`, ни грњхъ мой г~и,
|
|
5
|
5
|
|
Господи! Без провини моєї вони йдуть на мене. Встань же на допомогу мені і поглянь.
|
без беꙁако'нїа текоX, и^ напра'вихᲆ” Въстани въ срᲇтенїе мое, и^ вижDь”
|
|
6
|
6
|
|
Господи, Боже Сил, Боже Ізраїлів, встань, відвідай усі народи, не помилуй нікого з тих, що чинять беззаконня.
|
И$ ты` г~и б~е силъ, бж~е і^ил~евъ” Вонми` посњтити вс^я ја^зы'кы, не ё^щедриши вс^я дњлающая безако'нїе”
|
|
7
|
7
|
|
Щовечора сходяться вони, жадібні до крови, як пес, і обходять місто.
|
Въꙁвратя'тся на' вечеръ, й взалчютъ ја^ко пе'съ, и^ ѓ^быдђтъ грDа”
|
|
8
|
8
|
|
Ось вони лихословлять язиками своїми, в устах їхніх не слова, а мечі, бо думають: хто їх чує?
|
Се` тїи эTвњща'ютъ ё^сты` свои'ми, и^ ѓ^рђжїе въ ё^стнаX и^хъ. ја%ко кт^о слы'ша;
|
|
9
|
9
|
|
Але Ти, Господи, посмієшся з них, осоромиш усі народи.
|
И$ ты г~и посмње'шися и^мъ, ё^ничижи'ши вс^я ја^зы'кы”
|
|
10
|
10
|
|
Сила моя в Тобі, Боже! Ти Заступник мій.
|
дрᲆжа'вђ мою к# тебњ съхраню`, ја%ко т^ы бж~е ѕастђп'никъ мой е^си”
|
|
11
|
11
|
|
Ти — Бог мій, і милість Твоя попередить мене. Бог дасть мені перемогу над ворогами моїми.
|
Бг~ъ мой, млsть е^го прDевари'т# м^я, бг~ъ мой ја^ви'тъ мн^њ на враѕXњ мои^хъ”
|
|
12
|
12
|
|
Не убивай їх, щоб люди не забули Закону Твого. Розвій їх силою Твоєю, Захиснику мій, Господи.
|
Не ё^бі'й и^хъ, да не когда` забђ'дђтъ ꙁаконъ твой” РажDени` и^хъ си'лою твоею`, и^ ниꙁложи и^хъ защи'тниче мой г~и”
|
|
13
|
13
|
|
Слова уст їхніх — то гріх душі їхньої; хай будуть спіймані у гордині їхній за прокльони їхні та за неправду, яку вони говорять.
|
Грњхъ ё^стъ иX, сло'во ё^стенъ и^хъ, и^ ја%ти бђ'дђтъ в# грᲆдыни своей” И$ эT кля'твы и^ лжа` възвњстяᲄся в кончі'нњ,
|
|
14
|
14
|
|
Розвій їх гнівом Твоїм так, щоб не стало їх, та щоб пізнали люди, що Бог володіє народами в усіх кінцях землі.
|
въ гнњвᲇ кон#чи'ны, и^ не бђ'дђтъ” И$ ё^вᲇдяT ја%ко б~ъ ѓ^блада'етъ і^а'ковомъ, и^ концы ꙁемля”
|
|
15
|
15
|
|
Вони сходяться вечорами, спраглі крови, як пси, і обходять місто.
|
Възвратя'тся на' вечеръ, и^ взалчютᲆ ја%ко ўи, и^ ѓ^бы'дђтᲆ грDа”
|
|
16
|
16
|
|
Вони шукають поживи, але неситі лягають спати.
|
Тїи разы'дђтся ја%сти. а^ще ли же не насы'тятся, и^ поропъщђтъ”
|
|
17
|
17
|
|
А я буду оспівувати силу Твою, щоранку прославлятиму милість Твою, бо Ти був оборонцем моїм і захисником моїм у час біди моєї.
|
А$з же въспою` си'лђ твою, и^ възрадђюся ꙁаё^тра млsти ᲄвоей” ЈА/ко бысть ꙁастђ'пникъ мой, и^ прибњжище мое, в# дн~ь печа'ли моеа”
|
|
18
|
18
|
|
Сило моя! Тобі я буду співати, бо Ти Заступник мій і Бог мій, Який милує мене.
|
Помощникъ мой е^си, тебњ пою. ја%ко бг~ъ ꙁастђ'пникъ мой е^си. бж~е мой, млsть моа`”
|
|
Псалом 59
|
ўало'мъ н~џ
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. На музичному інструменті шушан-едуф. Псалом Давида,
|
В конецъ, и^змњншихъся е^ще в# столпописа'нїе, двDвъ, в накаꙁа'нїе,
|
|
2
|
2
|
|
коли він воював з Сирією Месопотамською і з Сирією Цованською, коли Іоав, повертаючись, знищив дванадцять тисяч ідумеїв у долині Соляній.
|
е^гда ꙁажDеже` средорᲇчїе сљ=рїиское и^ сљ=рїа совалъ. и^ възвратися и^ѓ^а'въ, и^ порази` е^до'ма. вᲆ ю^доли а^ло'ни, в~і, тысђщъ” н~џ”
|
|
3
|
3
|
|
Боже! Ти розгнівався на нас, відвернувся від нас і покарав нас. Але змилуйся над нами!
|
Бе~ эTри'нђлъ н^ы е^си, и^ низложилъ е^си наs, разгнњвался е^си, и^ ё^щеDриl еси наs”
|
|
4
|
4
|
|
Ти потряс землю, порушив її; зціли рани її, бо вона захиталася.
|
Сᲆᲄря'слᲆ е^си зеMлю, и^ смђтї ю&. и^сцњли` сᲆкрђше'нїе еа`, ја%ко поDвижася”
|
|
5
|
5
|
|
Ти дав людям Твоїм зазнати гіркоти, напоїв нас вином скорбот.
|
ЈА/вилъ е^си лю'демъ своиM жестокаа`, напои'лъ е^си насъ вино'мᲆ ё^миле'нїа”
|
|
6
|
6
|
|
Дай же знамення тим, що бояться Тебе, щоб вони могли втекти від стріли ворожої.
|
далъ е^си боя'щим#ся ᲄебе зна'менїе, е^же ё^бњжа'ти эT лица лђкђ”
|
|
7
|
7
|
|
Щоб спаслися улюблені Твої, спаси їх правицею Твоєю і вислухай мене.
|
ЈА/ко да и^зба'вятся въꙁлюбленїи твои`, сп~си десни'цею твоею`, и^ ё^слы'ши м^я”
|
|
8
|
8
|
|
Бог сказав у святині Своїй: «Возрадуюся, і розділю Сихем, і долину Сокхоф розміряю.
|
Бг~ъ въꙁгл~а вᲆ ст~њмъ свое'мъ, въꙁра'дђюся, и^ раꙁдњлю` сики'мђ, и^ ю^долъ жили'щъ раꙁмњрю”
|
|
9
|
9
|
|
Мій Галаад, Мій Манассія, Єфрем — твердиня глави Моєї, Іуда — цар Мій.
|
мой е^сть галаа'дъ, и^ мой е^сть манассїи, и^ е^фрњмъ крњпость главы` моеа`” И$ё%да цр~ь мой,
|
|
10
|
10
|
|
Моав — чаша уповання Мого; на Едом покладу чобіт Мій. Чужинці скорилися Мені».
|
моа'въ коно'бъ ё^пованїа моего” На и^дђме'ю прострђ` сапогъ мой, мнњ и^ноплеменници покори'шася”
|
|
11
|
11
|
|
Хто введе мене в укріплене місто? Або доведе мене до Едому?
|
Кт^о в#ведетъ м^я въ грDа ѓ^бъстоа'нїа; и^ли кт^о наста'вит# м^я до љ=дђме'я;
|
|
12
|
12
|
|
Чи не Ти, Боже, що відвернувся від нас і не виходиш, Боже, з військом нашим?
|
не ты ли б~е эTрі'нђвыи` насъ; и^ не и^зыдеши бж~е в силахъ нашиX”
|
|
13
|
13
|
|
Пошли нам поміч у скорботах, бо марна допомога людська.
|
дажDь наM по'мощъ эT печали, и^ сђе'тно сп~се'нїе чл~чьско”
|
|
14
|
14
|
|
З Богом ми покажемо силу, і Він подолає гнобителів наших.
|
Э/ бз~њ сътворимъ си'лђ, и^ то'и ё^ничижиT стђжа'ющая нам#”
|
|
Псалом 60
|
ўало'мъ ћE~
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. На струнному інструменті. Псалом Давида.
|
в# конеw в пњснеX ўлоM двDв# ћE”
|
|
2
|
2
|
|
Почуй, Боже, молитву мою, вислухай благання моє.
|
Оу^слы'ши бж~е моле'нїе мое, вонми` мл~твњ мое'й”
|
|
3
|
3
|
|
Від краю землі взиваю до Тебе, бо ниє серце моє. Виведи мене на скелю, що для мене недосяжна.
|
эT коне'цъ земля, к тебњ въз#вахъ, е^гда ё^ны` срDце мое, на ка'мень възнесе` м^я” Наста'вилъ м^я е^си,
|
|
4
|
4
|
|
Бо Ти — Надія моя, Ти — Скеля моя, Ти — Захист мій від ворога.
|
ја%ко бысть ё^пова'нїе мое, сто'лпъ крњпости эT лица` вражїя”
|
|
5
|
5
|
|
Дай мені, Боже, навіки оселитися в оселі Твоїй та знайти спокій під покровом крил Твоїх.
|
Вселюся в# жили'щи твое^м# в вњкъ, покры'юся въ кровњ крилъ твои^хъ”
|
|
6
|
6
|
|
Бо Ти, Боже, почув молитви мої і дав мені насліддя з тими, що бояться імені Твого.
|
ја%ко т^ы б~е ё^слы'ша мл~итвы моя, далъ е^си достоа'нїе боя'щїмся и'мени ᲄвое^го”
|
|
7
|
7
|
|
Дні до днів цареві приклади і роки його продовжи від роду до роду.
|
Дн~ь эT дн~е цр~е'ви приложи'ши, лњта его до' дне ро'да и^ ро'да”
|
|
8
|
8
|
|
Хай буде він вічно перед Богом; милість і істина нехай охороняють його.
|
Пребыва'етъ в# вњкъ прDе бг~оM. млsть и^ і'стинђ е^го кт^о в#ꙁы'щетъ;
|
|
9
|
9
|
|
Я буду співати імені Твоєму повіки і сповнятиму обітниці мої кожного дня.
|
та'ко пою и'мени ᲄвое^мђ въ вњкы, вᲆздати м^и мл~твы моа` дн~ь дн~е”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва”
|
|
Псалом 61
|
ўало'мъ ћE~а
|
|
1
|
2
|
|
Начальнику хору Ідифумового. Псалом Давида.
|
Не б~ђ л^и повинеTся дш~а моа`; эT того б^о сп~се'нїе мое”
|
|
2
|
3
|
|
Тільки в Богові спокій душі моїй, тільки від Нього спасіння моє.
|
И$б^о то'и бг~ъ мой, и^ сп~съ мой, застђ'пникъ мой, не поDви'жђся паче”
|
|
3
|
4
|
|
Тільки Він — Твердиня моя і Спаситель мій, Заступник мій, і не похитнуся повіки.
|
доко'лᲇ належите` на чл~ка; ё^бива'ете вс^и вы, ја%ко стњнђ преклоненђ, и^ плотᲆ възринове'нъ”
|
|
4
|
5
|
|
Доки будете нападати на людину? Ви всі налягаєте, мов стіна, що похилилася, або мур, що розвалюється.
|
Э$баче цњнђ мою съвᲇща'ша эTри'нђти, теко'шя в# жажDи” ё^сты свои'ми блsвя'хђ, и^ срDцем# своиM кленя'хђ”
|
|
5
|
6
|
|
Вони задумали скинути його з висоти, кривлять душею: устами благословляють, а в серці проклинають.
|
Э$ба'че бв~и повинися дш~е моа`, ја%ко эT того` трьпњнїе мое”
|
|
6
|
7
|
|
Тільки в Богові спокій, душе моя, тільки на Нього надія моя.
|
И$бо то'и б~ъ мой, и^ сп~съ мой, засᲄђпникъ мой, не подви'жюся”
|
|
7
|
8
|
|
Він — Бог мій і Спаситель мій, Заступник мій, і не похитнуся повіки.
|
ѓ^ б~зᲇ сп~се'нїе мое, и^ сла'ва моа” Бг~ъ по'мощи моеа`, и^ ё^пова'нїе мое` на' б~а.
|
|
8
|
9
|
|
У Богові спасіння моє і слава моя. Бог — поміч моя і пристановище моє.
|
ё^пова'ите нань весь со'нмъ людїи” И$злїа'ите прDе нимъ срDця ваша, ја%ко бг~ъ помощникъ нашь”
|
|
9
|
10
|
|
Уповайте на Нього, всі народи, виливайте перед Ним серця ваші, бо Він захист наш.
|
Э$ба'че сђе'тни сн~ове чл~чьсᲄїи, лжи'ви сн~ве члчsтїи в# мњрилехъ, не ѓ^пра'вдити тїи эT сђе'ты в#кђпњ”
|
|
10
|
11
|
|
А сини людські — тільки суєта, сини сильних — тільки неправда. Якщо покласти їх на ваги, то всі вони легші за порожнечу.
|
Не ё^пова^иᲄе на непра'вдђ, и^ на въсхище'нїе не жела'ите” Бога'тьство аще течетъ, не прилага'ите срDца”
|
|
11
|
12
|
|
Не надійтеся на грабіжництво, не вдавайтеся до насильства, а коли багатство примножується, не віддавайте йому серце.
|
Є$ді'ною гл~а б~ъ, двое с^е слы'шахъ. ја%ко дръжа'ва бж~їа,
|
|
12
|
13
|
|
Один раз сказав Бог, і двічі чув я, що вся сила в Богові.
|
и^ твоа` г~и млsть” ЈА/ко т^ы въздаси` комђжDо по дњ'ломъ е^го”
|
|
13
|
|
|
і в Тебе, Господи, милість, бо Ти даєш кожному за ділами його.
|
|
|
Псалом 62
|
ўало'мъ ћE~в
|
|
1
|
1
|
|
Псалом Давида, коли він був у пустелі Юдейській.
|
ўлоM двDвъ, ћEв. Внегда` быти е^мђ в пђстыни и^ю^дейстњи”
|
|
2
|
2
|
|
Боже, Боже мій, до Тебе з ранку лину я, жадає Тебе душа моя, за Тобою знемагає плоть моя в землі пустельній, непрохідній і безводній.
|
Бж~е, б~е мой, к тебњ ё^тренюю” Възжада` тебе дш~а моа, коль мно'жицею тебњ плоть моа`” в# земли` пђстњ и^ непрохо'днњ и^ беꙁво'днњ,
|
|
3
|
3
|
|
Як у святиню явився я до Тебе, щоб бачити силу Твою і славу Твою.
|
та'ко въ ст~њмъ ја^ви'хᲆся тебњ, ви'дњти си'лђ твою, и^ сла'вђ твою”
|
|
4
|
4
|
|
Бо милість Твоя краща за життя, уста мої прославлятимуть Тебе.
|
ЈА/ко лђч'е млsть твоа паче животъ, ё^стнњ мои` похвали'та т^я”
|
|
5
|
5
|
|
Так благословлятиму Тебе в житті моїм, і в ім’я Твоє піднесу руки свої.
|
Та'ко блsвя т^я в# животњ` мое'мъ, ѓ% и^мени твое'мъ въꙁдежђ` рђ'кы моя”
|
|
6
|
6
|
|
Як ситтю та єлеєм, наповнюється душа моя, і голосом радости вихваляють Тебе уста мої,
|
ЈА/ко эT тђка и^ масти и^спо'лнися дш~а моа`, и^ ё^стнњ ра'дости въсхва'ляT т^я ё^ста моа”
|
|
7
|
7
|
|
коли згадую Тебе на постелі моїй і в усі години ночі розмірковую про Тебе,
|
А/ще поминахъ т^я на постели моей, на ё%тренихᲆ поё^ча'хъся в т^я”
|
|
8
|
8
|
|
бо Ти єси Помічник мій, і під покровом крил Твоїх возрадуюся.
|
ЈА/ко бысть помо'щьникъ мой, и^ въ кровњ крилђ твоею възра'дђю`ся”
|
|
9
|
9
|
|
Припала душа моя до Тебе, і правиця Твоя підтримує мене.
|
Прилпе дш~а моа` по тебᲇ, мене же прїатъ десни'ца твоа”
|
|
10
|
10
|
|
Ті ж, що даремно шукають душу мою, впадуть у безодню підземну,
|
Тїи же всђ'е и^ска'ша дш~ю мою, в#ни'дђтъ в# преи^споDняа` земли”
|
|
11
|
11
|
|
уразить їх сила меча, стануть здобиччю лисів.
|
Предадя'тся в рђ'кы ѓ^рђжїю, чя'сти лисовомъ бђдђтъ”
|
|
12
|
12
|
|
Цар же звеселиться в Бозі: прославиться кожний, хто клянеться Ним, і замовкнуть уста тих, що говорять неправедно.
|
Цр~ь же въꙁвесели'т#ся ѓ^ бз~њ, похва'лится всякъ кленыи`ся и^мъ” ЈА/ко ꙁагради'шася ё^ста` гл~ющыхᲆ непра'вдђ”
|
|
Псалом 63
|
ўало'мъ ћE~г
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Псалом Давида.
|
В конеw ўалоM двDвъ, ћEг”
|
|
2
|
2
|
|
Почуй, Боже, голос мій у молитві моїй. Від лютого ворога охорони життя моє.
|
Оу^слы'ши бж~е глsа мой, в#негда` моли'ти ми ся к тебњ” эT страха вра'жїя и^ꙁми` дш~ђ мою”
|
|
3
|
3
|
|
Укрий мене від намірів злодіїв і від зборища беззаконників.
|
Покрыи м^я эT со'нма лђка'внђю^щыхъ, эT мно'жества дњ'лающых# неправдђ”
|
|
4
|
4
|
|
Вони наче меч нагострили язик свій і, мов стріли, кидають слова образи,
|
и^же и^ꙁъѓ^стрі'шя ја%ко ѓ^рђжїе ја%ѕы'кы своя, напрягошя лђкъ свой, вещь го'ркђ.
|
|
5
|
5
|
|
щоб таємно стріляти в неповинного; стріляють в нього несподівано і не бояться.
|
състрњля'ти в таи'ныхъ непоро'чна, в#неꙁа'пђ състрњля'ютъ е^го, и^ не ё^бояTся”
|
|
6
|
6
|
|
Вони утвердились у злому намірі, змовляються поставити таємно сітку і кажуть: хто їх побачить?
|
ё^тверди'шя себњ сло'во лђка'во, повњдашя съкры'ти сњть” Рњша, кт^о ё'зритъ и^хъ;
|
|
7
|
7
|
|
Вони вигадують всіляку неправду, вишукують, розслідують, заглядають аж до глибини серця.
|
и^спыта'ша беꙁаконїе, и^ꙁчезо'шя и^спыᲄа'ющеи` и^спыта'нїа” Пристђп'итъ чл~кь, и^ срDце глђбоко,
|
|
8
|
8
|
|
Але уразить їх Бог стрілою. Несподівано стріла Божа вдарить їх.
|
и^ въꙁнесе'тся б~ъ” стрњлы младе'нецъ бы'шя ја%звы иX,
|
|
9
|
9
|
|
Вони покарають себе своїми ж словами. Всі, хто побачить їх, відійдуть від них.
|
и^ і^знемго'шя в нихъ ја%ѕы'ци и^хъ” Смђти'шяся вс^и видящеи` и^хъ,
|
|
10
|
10
|
|
І нападе страх на всіх людей, вони сповістять про діла Божі, бо зрозуміють, що то — Його діло.
|
и^ ё^боа'ся вся'къ чл~къ” И$ възвњсᲄи'шя дњла бж~їа, и^ творе'нїя е^го разђмњша”
|
|
11
|
11
|
|
Звеселиться праведник у Господі і уповає на Нього. І похваляться всі праведні серцем.
|
Възвесели'тся правеDникᲆ ѓ% г~њ и^ ё^пова'етъ нань. и^ похва'лятся вс^и пра'вїи срDцемъ”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва”
|
|
Псалом 64
|
ўало'мъ ћE~д
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Псалом Давида для співу.
|
В конецъ, ўалоM пњснїи двDвъ. пњснь и^е^ремі'ева, и^ е^зекі'илева, лдюїи прише'лствїа е^гDа хотяхђ и^ ходи'ти” ћEд” Каg, џ~”
|
|
2
|
2
|
|
Тобі подобає пісня, Боже, в Сионі, і Тобі піднесеться молитва [в Єрусалимі].
|
Тебњ подоба`етъ пњ'снь б~е в сїѓ'нњ, и^ тебњ възда'стᲆся млт~ва въ і^е^рsли'мњ”
|
|
3
|
3
|
|
Почуй молитву мою. До Тебе приходить всяка плоть.
|
ё^слы'ши мл~твђ мою, к тебњ вся'ка плоть прїидетъ”
|
|
4
|
4
|
|
Безліч гріхів перемагає нас, але Ти очистиш беззаконня наші.
|
Словеса' беꙁако'нникᲆ премого'ша нsа, и^ нече'стїа на'шя т^ы ѓ^чи'стиши”
|
|
5
|
5
|
|
Блаженні, кого Ти обрав і прийняв, щоб він оселився у дворах твоїх. Наситимось добром дому Твого, святого храму Твого.
|
блаже'нъ, е^гоже и^збра`, и^ прї'атъ, всели'ши въ дворы` своя” И$спо'лним#ся въ бл~гыхъ до'мђ твоего. ст~а цр~к#ви твоа,
|
|
6
|
6
|
|
Дивний у правосудді, вислухай нас, Боже Спасителю наш, надія всіх кінців землі і тих, що в морі далеко.
|
дивна в# пра'вдђ” ё^слы'ши н^ы б~е сп~си'телю нашь, ё^пова'нїе всњмъ концемъ земли`, и^ сђщ'имъ в# мо'ри дале'че”
|
|
7
|
7
|
|
Ти Той, що поставив гори силою Твоєю і підперезаний могутністю.
|
Готовая го'ры крњпостїю своею, препоя'санᲆ силою,
|
|
8
|
8
|
|
Ти втихомирюєш бурхливість моря, шуми хвиль його і повстання народів.
|
смђща'аи` глђбины` морскїа`. шђмђ во'лнᲆ е^го кт^о постои'т#; смђтяᲄся ја^зы'цы,
|
|
9
|
9
|
|
Устрашаться від знамень Твоїх усі, що живуть на землі. Ранок і вечір красою прославлять Тебе.
|
и^ ё^боя'тся живђщеи в концыX эT зна'менїи твои^хъ” И$схо'ды ё%трђ и^ ве'черђ ё^красиши,
|
|
10
|
10
|
|
Ти дбаєш про землю і напуваєш її, примножуєш багатства її. Ріка Божа повна води. Ти вирощуєш хліб від землі, бо так впорядкував її.
|
посњтилъ е^си ꙁемлю, и^ ё^пои` еа`, ё^мно'жилᲆ е^си ѓ^бога'тити еа`” Рњка' бж~їа наплъ'нися водъ” ё^гото'валъ е^си пи'щђ и^мъ, ја%ко тако е^сть ё^гото'ванїе,
|
|
11
|
11
|
|
Ти напоюєш борозни її, рівняєш груди її, дощами пом’якшуєш її та прикрашаєш її рослинами.
|
браѕды еа` ё^пои`” Оу^мно'жи жита еа`, в# капляX еа` въꙁвесели'тся въз#сїа'ющи”
|
|
12
|
12
|
|
Ти благословиш вінець року благости Твоєї, і поля Твої сповняться врожаєм.
|
Блsві'ши вњнецъ лњтђ бл~гости твоеа`, и^ поля` твоя насы'тятся тђ'ка”
|
|
13
|
13
|
|
Вкриється травою пустеля, і радістю узгір’я наповняться.
|
Раз#ботњ'ютъ кра'сная пђсты'ни, и^ радостїю хо'лми препоя'шђтся”
|
|
14
|
14
|
|
Долини наповнюються отарами, і лани покриваються пшеницею. Все радіє, все співає.
|
ѓ^дᲇяшася ѓ^вни` ѓ^вчїи, і^ ё^до'лїа ё^мно'жятъ пшени'цђ, въз#ꙁовђтъ, и^бо въспою'тъ”
|
|
Псалом 65
|
ўало'мъ ћE~е
|
|
0
|
0
|
|
Начальнику хору. Пісня.
|
В конецъ, пњснь ўалъма въскресе'нїя” ћEе”
|
|
1
|
|
|
Викликніть Господу, вся земле!
|
|
|
2
|
1
|
|
Співайте ж імені Його, віддайте славу й хвалу Йому.
|
Въспо'ите гв~и вс^я земля,
|
|
3
|
2
|
|
Промовляйте Богові: «Як величні діла Твої, перед множеством сили Твоєї скоряться Тобі вороги Твої».
|
по'йте же и%мени е^го. дади'те сла'вђ хвалњ е^го”
|
|
4
|
3
|
|
Вся земля нехай поклониться Тобі й співає Тобі. Нехай співає імені Твоєму, Всевишній!»
|
Рцњте б~ђ, коль страшна дњла твоя; въ мно'жествњ си'лы твоеа со'лжђтᲆ тебњ вра'ѕи ᲄвои`”
|
|
5
|
4
|
|
Прийдіть, погляньте на діла Божі, Який страшний Він у Своїх ділах над синами людськими!
|
Вс^я земля да покло'нит# ти ся, и^ поетъ тебњ, да пое'тъ же и'мени твое^мђ вы'шне”
|
|
6
|
5
|
|
Він море обернув на сушу, ріку перейшли ногами. Там ми веселилися в Ньому.
|
Прїидњте и^ ви'дите дњ'ла бж~їа, ко'ль стра'шенъ в совњтеX паче сн~овъ члчsкыхъ”
|
|
7
|
6
|
|
Він могутністю Своєю світом володіє вічно. Очі Його дивляться на всі народи, щоб не підносились у собі гнобителі.
|
Э$браща'ай море в# сђшђ, в рњцњ пройдђтъ нога'ми” т^ђ въꙁвесели'мся ѓ^ немъ,
|
|
8
|
7
|
|
Благословляйте, народи, Бога нашого і проголошуйте хвалу Йому.
|
ѓ%блада'ющемђ си'лою своею` вњкђ” ѓ^чи е^го на ја^зы'кы приꙁира'етᲇ” Прогнњвающеи` да не възно'сяᲄся в себᲇ”
|
|
9
|
8
|
|
Він дав життя душі нашій і не попустив, щоб ноги наші захиталися.
|
блsви'те ја^зыцы б~а на'шего, и^ ё^слы'шанъ сътвори'те гласᲆ хвалы е^го.
|
|
10
|
9
|
|
Ти випробував нас, Боже, Ти переплавив нас, як переплавляється срібло.
|
поло'жшаго дш~ђ мою в# живо'тъ, и^ не давшаго в# смяте'нїе но'гъ мои^хъ”
|
|
11
|
10
|
|
Ти попустив нам потрапити в сітку, поклав тягарі на плечі наші.
|
ЈА/ко и^скђси'л# н^ы е^си б~е, ражDежен^ы, ја%коже ражDиза'ется сребро`,
|
|
12
|
11
|
|
Ти допустив, щоб чужі люди сіли на шию нам. Ми йшли через вогонь і воду, але Ти вивів нас на волю.
|
в#велъ н^ы е^си в сњть” Положи` ско'рби на хрептњ на'шемᲆ,
|
|
13
|
12
|
|
Увійду в дім Твій з жертвами всепалення, виконаю перед Тобою обітниці мої,
|
възведе чл~ки на главы` на'шя” Проидо'хомᲆ сквозᲇ ѓ^гнь и^ во'дђ, и^ і^зведе` насъ в поко'й”
|
|
14
|
13
|
|
що їх проголосили уста мої і висловив язик мій у скорботі моїй.
|
Вни'дђ в домъ твои` съ всесъжже'нїемъ. въздамъ тебњ мл~твы моя,
|
|
15
|
14
|
|
Великі жертви принесу Тобі з пахощами, принесу Тобі овець, волів і козлів.
|
ја%же и^зреко'ста ё^стнњ мой, и^ гл~ашя ё^ста` моа в# печали мо'ей.
|
|
16
|
15
|
|
Прийдіть усі, хто боїться Бога, послухайте мене, і я скажу вам, що вчинив Він для душі моєї.
|
вс^есъжже'нїа тђчна вᲆзнесђ тебᲇ с кади'ломъ и^ ѓ^вны`, въꙁдамъ тебњ волы` с козлы`”
|
|
17
|
16
|
|
Я взивав до Нього устами моїми і величав Його язиком моїм.
|
Прїидњте ё^слы'шите и^ повњмъ вамъ, вси` боя'щеи'ся б~а, е^ли'ка сътвори дш~и моеи`”
|
|
18
|
17
|
|
І якби була неправда в серці моїм, то не почув би мене Господь.
|
К немђ` ё^сты` мои'ми възвахъ, и^ възнесохъ пDо ја%ꙁы'комᲆ мои^мъ”
|
|
19
|
18
|
|
А Господь почув мене і прихилився до голосу благання мого.
|
Непра'вдђ а^ще позрњхᲆ в# срDци мо'емъ, да не ё^слы'шитъ мене г~ь”
|
|
20
|
19
|
|
Благословенний Господь, що не відкинув моління мого і милости Своєї не відвернув від мене.
|
сего ради ё^слы'ша м^я бг~ъ, внятъ глsа моленїя моего”
|
|
Псалом 66
|
ўало'мъ ћE~ѕ
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом. Пісня.
|
В конецъ, в# пњнихъ, ўало'мъ двDвъ” ћEѕ”
|
|
2
|
2
|
|
Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас.
|
Бж~е ё^щедри н^ы, и^ блsви' н^ы, просвњти лице твое` на ны`, и^ поми'лђй н^ы.
|
|
3
|
3
|
|
Щоб пізнали ми на землі путь Твою, в усіх народах — спасіння Твоє.
|
позна'ти на ꙁемли` пђть твой, вᲆ всᲇхъ я^зы'цехъ сп~се'нїе твое”
|
|
4
|
4
|
|
Нехай сповідують Тебе люди, Боже, нехай сповідують Тебе люди всі.
|
Да и^сповњдятся тебњ людїе бж~е, да и^сповњдятся тебњ людїе вс^и”
|
|
5
|
5
|
|
Нехай веселяться і радіють племена, бо Ти судиш народи праведно і керуєш всіма племенами на землі.
|
да възвеселя'тся и^ възра'дђются ја%зы'цы, ја%ко сђдиши лю'демъ. правотою, и^ ја^ѕы'кы на земли` наста'виши”
|
|
6
|
6
|
|
Нехай славлять Тебе народи, Боже, нехай славлять Тебе народи всі.
|
Да и^сповњдятся тебњ людїе бж~е, да и^сповњдятся тебњ лю'дїе вс^и,
|
|
7
|
7
|
|
Земля дає плід свій: благослови нас, Боже, Боже наш.
|
земля дастъ плодъ свой” блsви` н^ы б~е, б~е нашь,
|
|
8
|
8
|
|
Нехай благословить нас Бог, і нехай бояться Його всі краї землі.
|
блsви` н^ы б~е” И$ да ё^бояTся е^го вс^и концы зеMля”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва”
|
|
Псалом 67
|
ўало'мъ ћE~з
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Псалом Давида. Пісня. (Пророчий).
|
В конецъ, пњснїи ўалоM двDвъ” ћEз”
|
|
2
|
2
|
|
Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його; нехай побіжать від лиця Його всі ненависники Його.
|
Да въскрsнетъ б~ъ, и^ разы'дђтся враѕи е^го, и^ да бњжатᲆ эT лица е^го ненави'дящей е^го”
|
|
3
|
3
|
|
Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть грішники від лиця Божого.
|
ЈА$ко и^зчеꙁа'етъ дыM, да и^зчеꙁнђтъ. ја%ко та'ет# во'скъ эT лица ѓ^гню, та'ко да поги'бнђтъ грњшници эT лица` бж~їя”
|
|
4
|
4
|
|
А праведники нехай звеселяться, нехай радіють перед Богом, нехай святкують у радості.
|
А$ правеDници да възвеся'тся, възрадђются прDе бг~оM, насладя'тся в# весе'лїи”
|
|
5
|
5
|
|
Співайте Богові, співайте імені Його, рівняйте дорогу перед Тим, Хто йде, як Переможець. Господь — ім’я Йому, радійте перед лицем Його.
|
Вᲆспо'ите б~ђ по'ите и'мени е^го, пђть сᲆтвори'те възшDешемђ на ꙁа'пады” г~ь и^мя е^мђ, и^ радђитеся прDе ни'мъ”
|
|
6
|
6
|
|
Отець сиріт і Суддя вдовиць — Бог, Він у святих оселях Своїх.
|
Смятђт'ся эT лица` е^го, эTц~а си'рыX, и^ сђдїа в#дови'ц#” Бг~ъ в мњстњ ст~њмъ свое^мъ”
|
|
7
|
7
|
|
Бог одиноких вводить у дім; визволяє в’язнів із кайданів, а непокірні живуть у гробах.
|
б~ъ вселя'етъ е^ді'номысленыа в# домъ, възводя` ѓ^кова'ныя мђжествомъ, такоже прогнњвающая, живђщ'аа въ гробњхъ”
|
|
8
|
8
|
|
Боже, коли йшов Ти поперед народу Твого, коли проходив Ти через пустелю,
|
Бж~е, е^гда и^схожDаше прDе люDми` свои'ми, е^гда мимохожа'ше в# пђсты'ни,
|
|
9
|
9
|
|
земля тряслася, навіть небеса танули від лиця Божого, і Синай — від лиця Бога, Бога Ізраїлевого.
|
ꙁемля поᲄрясе'ся” И$бо нб~са ка'нђша эT лица` б~а сїна'ина, эT лица б~а і^ил~ева”
|
|
10
|
10
|
|
Рясний дощ проливав Ти, Боже, на насліддя Твоє, і коли знесилювалося воно, Ти підкріпляв його.
|
До'жDь во'ленᲆ эTлђчи'ши б~е достоа'нїю твое^мђ, и^ і^знемо'же, ты же съверши ю&”
|
|
11
|
11
|
|
Народ Твій Ти оселив на землі Твоїй, і з благости Твоєї Ти все приготував для бідного.
|
Живот#ная твоя живђтъ на не'й, ё^гото'валъ е^си блгsтїю твоею` нищемђ б~е”
|
|
12
|
12
|
|
Господь дасть слово тим, що благовістять з великою силою.
|
г~ь дасть гл~ъ бл~говњствђющиM си'лђ мно'гђ,
|
|
13
|
13
|
|
Царі з військом утікають, утікають, а ті, що сидять вдома, ділять здобич.
|
цр~ь силъ възлюбленаго, лњпотою до'мђ раꙁдњли'ти користь”
|
|
14
|
14
|
|
Коли ж ви оселялися на землях [своїх], то стали мов голубка, у якої крила — як срібло, а пір’я сяє золотом.
|
А$ще поспите` посредњ предњлъ, крилњ` голђбинњ посребренњ, и^ междора'мїа еа` в# блеща'нїи зла'та”
|
|
15
|
15
|
|
Коли ж Всевишній розсіяв царів на цій землі, вона забіліла, як сніг на горі Селмоні.
|
Є$гда разньстви'тъ нбsныи цр~я на не'й, ѓ^снᲇжа'тся в селмо'нњ”
|
|
16
|
16
|
|
Гора Божа — гора велика, гора кріпка, гора висока.
|
Гора бж~їа, гора тђчнаа, гора ё^сы'ренаа, гора тђчная”
|
|
17
|
17
|
|
Чого ви заздрите, гори високі, на гору, що на ній Бог благоволив жити і буде перебувати на ній вічно?
|
Вскђ'ю непщђе'те горы ё^сы'реныа; гора ю&же бл~говоли б~ъ жити в не'и” И$бо г~ь всели'тся до конца,
|
|
18
|
18
|
|
Колісниць Божих тьма і тисячі тисяч. Серед них Господь на Синаї, у святині.
|
колесни'ца бж~їа тмами темъ, ты'сящя гобзђ'ющыхъ” г~ь в нихъ в# синаинњ въ ст~емъ”
|
|
19
|
19
|
|
Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей, щоб і непокірні могли жити у Господа.
|
Вᲆз#шел# е^си на высотђ`, плњнилъ е^си плњнъ” Прїа'лъ е^си даа'нїе в# чл~цехъ, и^бо не покаря'ющаа`ся е^же вселитися”
|
|
20
|
20
|
|
Господь Бог благословенний; благословенний Господь допоможе нам кожного дня.
|
г~ь бг~ъ блsвенъ, блsвенъ г~ь дн~ь дн~е” Поспᲇшитъ намъ б~ъ сп~се'нїи нашихъ,
|
|
21
|
21
|
|
Бог — Спаситель наш, Бог наш, Бог, щоб спасати. У владі Господа ворота смерти.
|
б^ъ нашь, б~ъ сп~са'ти, и^ гн~я гн~я и^сходища смр~тнаа”
|
|
22
|
22
|
|
Бог сокрушить голови ворогів Своїх, волохате тім’я того, хто закам’янів у беззаконні.
|
Э$баче б~ъ съкрђшитъ главы` врагъ своиX, врьхъ власъ преходящыхъ в# прегрњше'них# свои^хъ”
|
|
23
|
23
|
|
Сказав Господь: «Від Васана поверну тебе, виведу з глибини моря,
|
Рече г~ь, эT васа'на ѓ^бращђ, ѓ^бращђ въ глђбинахᲆ морскыX.
|
|
24
|
24
|
|
щоб обмочив ти ногу твою, як пси язик свій, у крові ворога».
|
ја%ко да ѓ^мо'чится нога твоа в# крови`, ја%зы'къ псовъ твоиX эT врагъ эT него”
|
|
25
|
25
|
|
Ми бачили, як ішов Ти, Боже, як ішов Ти — Цар мій і Бог мій — у святиню.
|
Видњна бы'шя шествїа твоа бж~е, шествїа б~а мое^го цр~я е^же въ ст~ем#”
|
|
26
|
26
|
|
Попереду князі і ті, що співали, за ними — ті, що грали на струнах, а кругом — діви з тимпанами.
|
Предвари'шя кн~ѕи близъ пою'щиX, посредњ дв~ъ тљ=мпа'нницъ”
|
|
27
|
27
|
|
В церквах благословляйте Бога — Господа від джерел Ізраїлевих.
|
Въ цр~квахъ блsвите б~а, г~а эT и^сто'чниk іил~евъ”
|
|
28
|
28
|
|
Там Веніамін молодший — князь їхній, князі Іуди — владики їхні, князі Завулонові, князі Неффалимові.
|
т^ђ венїами'нь ю'ношя въ ё^жасњ, кн~ѕи і^ё^дови влDкы и^хъ, кн~ѕи завђло'ни, кня'ѕи нефџали'мли”
|
|
29
|
29
|
|
Бог твій дав тобі таку силу. Утверди, Боже, те, що Ти створив для нас.
|
ЗаповњжDь бж~е си'лђ твою, ё^крњпи бж~е с^е, е^же съдњла в насъ,
|
|
30
|
30
|
|
Ради храму твого в Єрусалимі царі принесуть Тобі дари.
|
эT цр~кви твоеа` въ і^е^рлsи'мъ” Тебњ` принесђтъ цр~їе да'ры,
|
|
31
|
31
|
|
Утихомир звіра, що в очереті, зібрання биків серед тихих телят — гордих народів, що хваляться сріблом своїм; розвій тих, що готують війни.
|
запрети` ѕвњремъ тростнымъ” Со'нмъ ю^нецъ въ ю'ницяхъ лDюскыхъ, ꙁатвори'ти и^скђшеныа сребромъ” Разрђши` ја%зы'кы хотящая бра'немъ”
|
|
32
|
32
|
|
Прийдуть з Єгипту вельможі молитися; Ефіопія простягне руку свою до Бога.
|
Прїидђтъ молитвеницы эT е^гљ=пта, е^џїѓ'пїа прDевари`тъ рђка е^а` б~ђ”
|
|
33
|
33
|
|
Царства землі! Хваліть Бога, оспівуйте Господа,
|
Цр~ьства ꙁемна'я по'ите б~ђ, въспо'ите гв~и”
|
|
34
|
34
|
|
Який зійшов на небо небес превічно. Ось Він дає голосу Своєму голос сили.
|
ВъзшеDшемђ на' нб~о нбsное на въсто'кы” Се^ дасть гла'сђ свое^мђ глsа си'лы,
|
|
35
|
35
|
|
Віддайте славу Богу; на Ізраїлі велич Його і могутність Його на хмарах.
|
дади'те сла'вђ бв~и” На і^ил~и велелњ'пота е^го, и^ си'ла е^го на ѓ%блацехъ”
|
|
36
|
36
|
|
Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів; Він дає силу й твердість народу [Своєму]. Благословенний Бог!
|
ди'венъ бг~ъ въ ст~ыX своиX, б~ъ і^ил~евъ” То'и дастъ си'лђ и^ дръжа'вђ лю'демъ свои^мъ. бла'гословенъ бг~ъ”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва”
|
|
Псалом 68
|
ўало'мъ ћE~и
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. На шошаннимі. Псалом Давида. (Пророчий).
|
В конецъ, ўало'мъ дввDъ. ћEи” Э$ и^змњншиXся”
|
|
2
|
2
|
|
Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі [моєї].
|
Сп~си м^я б~е, ја%ко внидоша во'ды до дш~а моеа`”
|
|
3
|
3
|
|
Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене.
|
Оу^глњбоX в# тимњнїа глђбины, и^ нњсть постоа'нїа. прїидоX въ глђбины` морскы'а, и^ бђ'ря потопи` м^я”
|
|
4
|
4
|
|
Я знемігся від благань, і гортань моя зашерхла. Втомилися очі мої від очікування Бога [мого].
|
Оу^трђдиXся ꙁовы`, и^змолче горта'нь мо'и” И$ꙁчеѕо'сᲄњ ѓ%чи мои`, ё^пова'ющђ м^и на' б~а мое^го”
|
|
5
|
5
|
|
Бо тих, що ненавидять мене без вини, більше, ніж волосся на голові моїй. Вороги мої, що переслідують мене даремно, зміцніли, і чого я не відбирав, того вимагають від мене.
|
Оу^мно'жишася паче влsа главы моеа`, ненави'дящеи` м^я всђе” Оу^крњпи'шася враѕи мои, и^ꙁгоня'щеи` м^я беꙁ пра'в#ды” ЈА/же не въсхищааX, тогда въздаяхъ”
|
|
6
|
6
|
|
Боже, Ти знаєш, як тяжко мені, і гріхи мої не втаєні від Тебе.
|
Бж~е т^ы ё^вњдњ беꙁђ'мїе мое`, и^ прегрᲇше'нїа моя эT тебе не ё^таи'шяся”
|
|
7
|
7
|
|
Нехай не осоромляться через мене ті, що надіються на Тебе, Господи, Боже Сил. Нехай не осоромляться через мене ті, що шукають Тебе, Боже.
|
да не постыдятся ѓ^ мнњ трьпя'щеи` тебе г~и, г~и силъ, ниже посрамятся ѓ^ мнњ и^щђщеи` тебе, бж~е і^и^л~евъ”
|
|
8
|
8
|
|
Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє.
|
ЈА/ко тебе ради прїа'хъ поноше'нїе, покры` срамота лице` мое”
|
|
9
|
9
|
|
Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї.
|
Чю'жь быхъ братїи мое'й, и^ стра'ненъ сн~овомъ матере моеа`”
|
|
10
|
10
|
|
Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене.
|
ЈА/ко ре'вность до'мђ твоего снњсть м^я, и^ поношенїа поно'сящиX т^и нападошя на' мя”
|
|
11
|
11
|
|
Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене.
|
И$ покрыхъ посто'мъ дш~ђ мою, и^ бысть в поноше'нїе мн^њ”
|
|
12
|
12
|
|
Замість одежі я обгортав себе веретищем — і тим став посміховиськом для них.
|
И$ положиX ѓ^дњянїе мое вретище, и^ быX и^мᲆ в# при'тчю”
|
|
13
|
13
|
|
Про мене говорять ті, що сидять біля воріт, про мене співають ті, що п’ють вино.
|
Э$ мнњ глђмля'хђся сњдящеи` вᲆ вратњх#, и^ ѓ^ мнᲇ поя'хђ пїющеи` вино`”
|
|
14
|
14
|
|
А я з молитвою моєю до Тебе, Господи, в час, угодний Тобі, Боже. З великої милости Твоєї, почуй мене в істині спасіння Твого.
|
А$ꙁъ же мл~твою моею к ᲄебњ бж~е, вре'мя бл~говоленїя” Бж~е, въ множествњ млsти твоея ёслыши м^я” Въ и^стинᲇ сп~се'нїа твоего,
|
|
15
|
15
|
|
Виведи мене з болота, щоб не потонув я, спаси мене від ненависників моїх і від глибокої води.
|
сп~си м^я эT бренїя, да не ё^глᲇбнђ” И$зба'ви м^я эT ненави'дящыX м^я, и^ эT глђбо'кыX водъ”
|
|
16
|
16
|
|
Нехай не затопить мене буря повені, нехай не потону я в глибині.
|
да не потопи'тъ мене бђ'ря воDна'я, ниже пожреᲄъ мене глђбина, ниже сведетъ ѓ^ мнњ ровеникъ ё^стᲆ свои'х#”
|
|
17
|
17
|
|
Вислухай мене, Господи, бо велика милість Твоя, заради великих щедрот Твоїх зглянься на мене.
|
Оу^слы'ши м^я г~и, ја%ко бл~га млsть твоа, по мно'жествђ щедро'т# твоиX при'зри на мя”
|
|
18
|
18
|
|
Не відверни лиця Твого, бо я сумую, скоро почуй мене.
|
Не эTврати лица твоего эT ѓ^трока твоего, ја%ко скорблю`. ско'ро ё^слы'ши м^я,
|
|
19
|
19
|
|
Поглянь на душу мою і спаси її, від ворогів моїх спаси мене.
|
вонми` дш~и мое'й, и^ і^ꙁба'ви еа`” Врагᲆ моиX ради и^ꙁба'ви м^я.
|
|
20
|
20
|
|
Ти знаєш приниження моє, ганьбу мою і сором мій. Вороги мої всі перед Тобою.
|
ты` б^о съвᲇси` поноше'нїе мое, и^ стђд# мой, и^ срамотђ` мою” ПреD тобою вс^и стђжа'ющеи` м^и,
|
|
21
|
21
|
|
Наруга сокрушила душу мою, і страждання. Я знеміг. Я очікував, що хтось буде співчувати мені, і не було, очікував, хто б заспокоїв мене, і не знайшлося.
|
поношенїе прича'я дш~а моа и страсть” И$ ждаX и^же со мною поскорби'тъ, и^ не бњ`. и^ ё^тњша'ющыхъ, и^ не ѓ^брњтохъ”
|
|
22
|
22
|
|
І дали в їжу мені жовч і у спрагу мою напоїли мене оцтом.
|
И$ дашя в снњдь мою же'лчь, и^ в жа'жDђ мою напои'шя м^я ѓ^цта`”
|
|
23
|
23
|
|
Нехай буде трапеза їхня тенетами їм, і мирна вечеря — пасткою.
|
да бђ'деT трапе'ꙁа иX преD ними в сњть, и^ въ въздаа'нїе, и^ в собла'ꙁнъ”
|
|
24
|
24
|
|
Нехай потемніють очі їхні, щоб не бачили, і спини їхні назавжди зігни.
|
Помрачы'тњся ѓ%чи иX не ви'дњти, и^ хребе'тъ и^хъ эTнќдь сляци`”
|
|
25
|
25
|
|
Вилий на них гнів Твій, і полум’я його нехай обійме їх.
|
Пролњй на' ня гнњвъ твой, и^ ја%рость гнᲇва твоего пости'гнетъ и^хъ”
|
|
26
|
26
|
|
Нехай житло їхнє стане пустим, і в наметах їхніх нехай не залишиться нікого живого.
|
да бђ'деT дворъ и^хъ пђстъ, и^ в жили'щыхъ и^хъ да не бђ'детᲆ живђщаго”
|
|
27
|
27
|
|
Бо кого покарав Ти, над тим вони ще й знущаються. І тому, кого поранив Ти, вони ще збільшують страждання.
|
Зане е^гоже т^ы порази`, тїи погна'шя, и^ к# болᲇꙁни ја%ꙁвᲆ моиX приложи'шя”
|
|
28
|
28
|
|
Збери докупи всі беззаконня їхні, і нехай не увійдуть вони в правду Твою.
|
Приложи безаконїе къ беꙁако'нїю и^хᲆ, и^ да не вни'дђтъ в# пра'вдђ твою”
|
|
29
|
29
|
|
Нехай буде викреслено їх із книг живих, і між праведними нехай не напишуться.
|
да потребя'тся эT книгъ живо'тныхъ, и^ с правеDными не напи'шђтся”
|
|
30
|
30
|
|
А я бідний і страждаю, поміч Твоя, Боже, нехай визволить мене.
|
Ни'щъ и^ боля` е^смь а^ꙁъ, сп~се'нїе твое б~е прїа'тъ м^я”
|
|
31
|
31
|
|
Я буду славити в піснях ім’я Бога [мого], буду прославляти Його хвалою.
|
Въсхвалю` и%мя б~а моего с пњ'снїю, въꙁвели'чю е^го въ хвале'нїи”
|
|
32
|
32
|
|
І це буде більш приємне Господу, ніж жертви волів і телят з рогами і копитами.
|
И$ ё^гоDно бђ'детᲆ б~ђ паче телца` ю'на, ро'гы и^ꙁдаю'ща и^ па'ꙁнокᲄи.
|
|
33
|
33
|
|
Побачать це принижені і звеселяться. І оживуть серця ваші, ви, що шукаєте Господа.
|
да ё^ꙁряT ни'щїи, и^ въꙁвеселяTся” Вꙁыщате б~а, и^ жива бђ'детъ дш~а башя”
|
|
34
|
34
|
|
Бо почув Господь убогих Своїх і не забув в’язнів Своїх.
|
ЈА/ко ё^слы'ша ни'щая г~ь, и^ ѓ^кова'ныхъ своиX не ё^ничижи'тъ”
|
|
35
|
35
|
|
Нехай хвалять Його небо і земля, море і все, що живе в них.
|
да въсхвалятъ е^го нб~са и^ земля, море, и вся живђщая в немᲆ”
|
|
36
|
36
|
|
Бо спасе Господь Сион, і збудує міста Іуди для людей Своїх, і поселяться там, і будуть нащадками Його.
|
ЈА/ко бг~ъ сп~се'тъ сїѓ'на, и^ съѕи'ждђтся гради і^ю^де'истїи. и^ вселятся та'мо, и^ наслњдятъ и&,
|
|
37
|
37
|
|
І нащадки рабів Його утвердяться в ньому, і ті, що люблять ім’я Його, будуть жити в ньому.
|
и^ сњмя рабъ твоиX ё^дръжиT и&” И$ любящеи` и'мя твое, вселятся в немъ”
|
|
Псалом 69
|
ўало'мъ ћE~џ
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Псалом Давида. На спомин.
|
В конецъ, двDвъ. в#спомина'нїе, вᲆ е^же сп~си м^я г~и. ћEџ”
|
|
2
|
2
|
|
Боже, на поміч мені прийди, Господи, поспіши допомогти мені.
|
Бе~ в# по'мощь мою` вонми`, г~и помощи` м^и потщи'ся”
|
|
3
|
3
|
|
Нехай постидяться й осоромляться ті, що шукають душі моєї.
|
да постыдя'тся и посрамятся и^щђщеи` дш~ђ мою” да вᲆꙁвратятся в#спять, и^ постыдятся мы'слящеи` м^и ѕла'а”
|
|
4
|
4
|
|
Нехай відступлять осоромленими ті, що шукають загибелі моєї. Нехай біжать назад ті, що кажуть [мені]: «Добре, добре!»
|
да въꙁ#вратя'тся а'бїе стыдя'щеся, гл~ющеи м^и, бл~гоже бл~гоже”
|
|
5
|
5
|
|
Але нехай зрадуються і звеселяться ті, що шукають Тебе, Боже. І ті, що люблять спасіння Твоє, нехай завжди кажуть: «Великий Господь!»
|
да въꙁрадђются и^ вᲆꙁвеселя'тся ѓ^ тебњ, вс^и и^щђщеи` тебе бж~е” И$ гл~юT вынђ, да въꙁвели'чится г~ь, любящеи` сп~се'нїе твое”
|
|
6
|
6
|
|
А я немічний і убогий: Боже, допоможи мені. Ти — Поміч моя і Спаситель мій. Господи, не забарись.
|
А@з# же ни'щъ е^смь и^ ё^бо'гъ, бж~е помоꙁи` м^и. помощ#никъ мой и^ і^зба'витель мой е^си т^ы, г~и не ꙁакосни`”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа”
|
|
Псалом 70
|
ўало'мъ ѓ~
|
|
0
|
0
|
|
(Псалом Давида.)
|
ўлоM двDвᲆ, сн~овᲆ и^ѓ^нада'воv. и^ пе'рвыхъ плњншиXся. неѓ^пи'санъ эT е^вре'й. ѓ~” каg і~”
|
|
1
|
1
|
|
На Тебе, Господи, я уповаю, не дай мені осоромитися повік.
|
На тя г~и ё^поваX, да не посᲄыжђ'ся в# вњкᲆ”
|
|
2
|
2
|
|
Правдою Твоєю врятуй мене і визволи мене, прихили до мене вухо Твоє і спаси мене.
|
Пра'вдою твоею и^ꙁбави м^я, і^ изми` м^я” Приклони` къ мнᲇ ё^хо ᲄвое, и сп~си м^я”
|
|
3
|
3
|
|
Будь мені Богом Захисником, твердинею пристановища, щоб спасти мене.
|
Бђ'ди м^и в# бг~ъ ꙁащи'титель, и^ в мњ'сто крᲇпко спасти м^я” ЈА/ко ё^тверженїе мое`, и^ прибњжище мое` е^си т^ы”
|
|
4
|
4
|
|
Боже мій, визволи мене з руки нечестивого, з руки беззаконника, що гнобить мене.
|
Бж~е мой и^зми` м^я и^ꙁ рђкы` грњш#наго, и^ꙁ рђкы` ꙁаконопрестђпнаго, и^ ѓ^бидящаго”
|
|
5
|
5
|
|
Бо Ти надія моя, Господи Боже мій, надія моя від юности моєї.
|
ЈА/ко т^ы е^си тръпњнїе мое г~и, г~и ё^пованїе мое эT ю'носᲄи моеа`”
|
|
6
|
6
|
|
В Тобі утвердився я від утроби матері моєї, від народження мого Ти мій покровитель, і Тобі хвала моя завжди.
|
В ᲄебњ ё^твердиXся эT ё^тро'бы, эT чрева мт~ре моеа` т^ы е^си мой покровиᲄель” ѓ^ тебњ пᲇнїе мое вы'нђ,
|
|
7
|
7
|
|
Для багатьох я був наче диво, але Ти тверда моя надія.
|
ја%ко чю'дђ быX мно'гымъ. и^ ты` помощникъ мой крњпокъ”
|
|
8
|
8
|
|
Нехай наповняться уста мої хвалою Тобі, [щоб я оспівував славу Твою і] кожен день — велич Твою.
|
да и^сполнятся ё^ста` моа` похвалы`, ја%ко да въспою сла'вђ твою, весь дн~ь велелњпотђ твою”
|
|
9
|
9
|
|
Не покинь мене в час старості, коли буде покидати мене сила моя. Не залиш мене.
|
Не эTвръзи мене въ время ста'росᲄи, внегда и^ꙁ#чеꙁати крњпости моей не ѓ^ста'ви мене”
|
|
10
|
10
|
|
Бо вороги мої говорять проти мене, і ті, що підстерігають душу мою, радяться між собою,
|
ЈА/ко рᲇшя враѕи мои` мн^њ, и^ стрегђщеи` дш~ђ мою совᲇща'шя в#кђпњ,
|
|
11
|
11
|
|
кажучи: «Бог покинув його, переслідуйте і схопіть його, бо нема визволителя».
|
гл~юще, б~ъ ѓ^ста'вилᲆ е^сть е^го. поженњте и^ і^мњте е^го, ја%ко нњсть и^збавля'аи`”
|
|
12
|
12
|
|
Боже, не віддаляйся від мене. Боже, на поміч мені прийди.
|
Бж~е мой, не ё^да'лися эT мене, б~е мой в# по'мощ# мою вонми`”
|
|
13
|
13
|
|
Нехай осоромляться, нехай щезнуть усі, що повстали на душу мою. Нехай покриють сором і безчестя тих, що шукають загибелі моєї.
|
да постыдя'тся и^ і^ꙁ#че'ꙁ#нђтᲆ ѓ^клевета'ющеи` дш~ђ мою, да ѓ^блекђтся в# стDђ и^ срамᲆ и%щђщеи` ѕла'я мн^њ”
|
|
14
|
14
|
|
А я завжди буду уповати [на Тебе] і примножувати всяку похвалу Тобі.
|
А/зъ же всегда ё^пова'ю на' тя, и^ приложђ` на вся'кђ похвалђ` твою”
|
|
15
|
15
|
|
Уста мої будуть звіщати правду Твою, кожен день — благодіяння Твої, що їм я не знаю числа.
|
Оу^ста` моа` възвњстя'тъ пра'вдђ твою, ве'сь дн~ь сп~се'нїе ᲄвое” ЈА/ко не поꙁнаX кни'жна,
|
|
16
|
16
|
|
Завжди буду думати про силу Господа Бога, згадувати правду Твою. Тільки Твою, Боже.
|
вни'дђ в си'лњ гн~и. г~и помянђ` правдђ твою е^ді'ного”
|
|
17
|
17
|
|
Ти навчав мене від юности моєї, і донині я сповіщаю про чудеса Твої.
|
Бж~е мой ја%же наё^чилъ м^я е^си эT ю'ности моеа`, и^ до нн~њ въꙁвњщђ чюдеса твоя,
|
|
18
|
18
|
|
І до старості, і до сивини не покинь мене, Боже, доки не розкажу про силу Твою всьому народові і всьому грядущому про могутність Твою.
|
и^ даже до ста'рости и^ ма'тор#ства” Бж~е мой, не ѓ^ста'ви мене, до'ндеже въꙁвњщђ мы'шцђ твою ро'дђ всемђ грядђщемђ,
|
|
19
|
19
|
|
Правда Твоя, Боже, до небес. Великі діла вчинив Ти; Боже, хто подібний до Тебе?
|
си'лђ твою и^ пра'вдђ твою, б~е, даже до вы'шниX, ја%же сътвори'лъ м^и е^си вели'чїа” Бж~е, кто` подо'бенъ тебᲇ;
|
|
20
|
20
|
|
Ти посилав на мене люту біду, але знову оживляв мене і з безодні землі виводив мене.
|
е^ли'кы ја%вилъ м^и е^си ско'рби мно'гы и^ ѕлы`, и^ ѓ^бра'щъ ѓ^живилъ м^я е^си, и^ эT беꙁнDъ ꙁемли` въꙁведе` м^я”
|
|
21
|
21
|
|
Ти показав на мені правосуддя Твоє, але, обернувшись, Ти втішав мене [і з безодні землі знову виводив мене],
|
Оу^мно'жилъ е^си на мнᲇ вели'чествїе ᲄвое, и^ ѓ^бращъ ё^тњшилъ м^я е^си. и^ эT безднъ земли` па'кы възведе` м^я”
|
|
22
|
22
|
|
тому буду прославляти Тебе знову між народами, на струнних органах славитиму істину Твою, Боже. Буду оспівувати Тебе на гуслях, святий Ізраїлів.
|
И$бо а^зъ и^сповњмся тебњ в лю'де г~и, в# сосђ'дехъ ўало'мъскыхъ и'стиннђ твою б~е” Пою` тебњ в# гђ'слеX, ст~ыи і^и^л~евъ”
|
|
23
|
23
|
|
Радіють уста мої, коли співаю Тобі, і душа моя, яку Ти визволив;
|
Въꙁра'дђетася ё^стнњ` мои` е^гда пою` тебњ, и^ дш~а моя` ю^же е^си и^зба'вил#”
|
|
24
|
24
|
|
і язик мій щодня буде прославляти правду Твою, бо осоромлені ті, що шукали загибелі мені.
|
Є$ще же и^ ја%зы'кᲆ мой, весь дн~ь поё^чи'тся пра'вдњ твоей, е^гда постыдя'тся и^ посрамятся и^щђщеи` зла'я мн^њ”
|
|
Псалом 71
|
ўало'мъ ѓ~а
|
|
0
|
0
|
|
Про Соломона. [Псалом Давида.] (Про Христа).
|
Въ соло'монь ўлоM двDвъ о~а”
|
|
1
|
1
|
|
Боже, Суд Твій цареві дай і синові царя — правду Твою.
|
Бе~, сђдъ твой цр~е'ви дажDь, и^ правдђ твою сн~ђ ц~ре'вђ,
|
|
2
|
2
|
|
Щоб судив справедливо народ Твій, і вбогих Твоїх — судом праведним.
|
сђдити лю'демъ твои'мъ в# пра'вдђ, и^ ни'щымъ твоиM в сDђ”
|
|
3
|
3
|
|
Щоб гори принесли мир людям, і пагорби — правду.
|
да вᲆспрїимђтᲆ го'ры ми'ръ людїи, и^ хо'лми правдђ”
|
|
4
|
4
|
|
Щоб судив убогих у народі, спасав синів бідних та смирив гнобителя.
|
Сђдитъ ни'щимъ люDскымъ, и^ сп~се'т# сн~ы ё^бо'гыX” И$ смиритᲆ клеветника`,
|
|
5
|
5
|
|
Він раніше сонця, раніше місяця з роду в рід.
|
и^ пребђ'детъ съ сл~нцемъ, и^ пре'жде лђны` ро'да родовᲆ”
|
|
6
|
6
|
|
Він зійде, як дощ на траву, і як роса, що падає на землю.
|
Снидетъ ја%ко дожDь на рђно`, и^ ја%ко ка'пля ка'плющїа на ꙁемлю”
|
|
7
|
7
|
|
В часи днів його засяє правда і буде великий мир, аж доки світить місяць.
|
Восїа'етъ въ дн~ехъ е^го правда, и^ мно'жество ми'ра, дондеже эTи'мется лђна`”
|
|
8
|
8
|
|
І заволодіє від моря до моря, і від ріки* — до краю землі.
|
И$ ѓ^блада'етъ эT моря до' моря, и^ эT рњкъ до конецъ вселе'нныа”
|
|
9
|
9
|
|
Скоряться перед ним жителі пустелі, і вороги його перед ним уклоняться до землі.
|
ПреD ни'мъ припа'даютъ е^џїѓ'пляне, и вра'ѕи е^го пръсть поли'жђтᲆ”
|
|
10
|
10
|
|
Царі фарсійські з островів дари піднесуть, царі Аравії і Сави дари принесуть.
|
Цр~їе џарсїистїи и^ ѓ'строви да'ры принесђтъ” Цр~їе а^ра'в#сᲄїи и^ са'ва да'ры приведђтᲆ”
|
|
11
|
11
|
|
І вклоняться Йому всі царі землі, і всі народи будуть служити йому.
|
И$ покло'нятся е^мђ вс^и цр~їе зеMстїи, вс^и ја%ѕы'цы порабо'таютᲆ е^мђ”
|
|
12
|
12
|
|
Бо він визволить безсилого від сильного, і убогого, що не мав захисника.
|
ЈА/ко и^ꙁба'ви ни'ща эT си'лна, и^ ё^бо'га е^мђже не бњ` помощника”
|
|
13
|
13
|
|
Буде милостивий до вбогих і бідних, і душі їхні спасе.
|
Пощади'тъ ни'ща и^ ё^бо'га, и^ дш~а ё^бо'гыхъ сп~се'тъ”
|
|
14
|
14
|
|
Від кривди і від насильства спасе душі їхні, і кров їхня буде дорогоцінна перед очима його.
|
эT ли'хвы и^ эT непра'вды и^ꙁба'виT дш~я и^хъ, и^ че'стно и'мя е^го преD ни'ми”
|
|
15
|
15
|
|
І буде він жити, і принесуть йому золото Аравії; будуть молитися за Нього, завжди і щодня будуть благословляти його.
|
И$ живъ бђ'детъ, и^ дасться е^мђ эT ꙁлата а^равїиска, и^ помо'ляᲄся ѓ^ неM вы'нђ” Ве'сь дн~ь блsвя'тъ и&,
|
|
16
|
16
|
|
Буде достаток хліба на землі і на верхах гір; плоди його піднесуться вище Ливану, і розмножаться люди, як трава на землі.
|
бђ'дет# ё^твеженїе на ꙁеMли`, на ве'рхᲆ го'рᲆ” Превъꙁнесе'тся паче лљ=вана плоD е^го, и^ процвњтђтъ эT града ја^ко трава ꙁемна'а”
|
|
17
|
17
|
|
Нехай буде ім’я його [благословенне] навіки; раніше сонця перебуває ім’я його, і в ньому благословляться [всі покоління землі] і всі народи будуть прославляти його.
|
Бђ'детъ и'мя е^го блsве'но въ вњки, прежDе сл~нца пребыва'еᲄъ и'мя е^го” и^ блsвятся ѓ^ немᲆ вс^я колњна ꙁеMна'я, вс^и ја%ѕы'цы ё^блажя'тᲆ и&”
|
|
18
|
18
|
|
Благословен Господь, Бог Ізраїлів, що творить чудеса єдиний.
|
блsве'нъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ, творя'и чюдеса` е^ді'нъ”
|
|
19
|
19
|
|
І благословенне ім’я слави Його повіки. Славою Його буде повна вся земля. Амінь. Так буде. Амінь.
|
И$ блsве'но и'мя сла'вы е^го, в# вњкъ, и^ въ вњкъ вњка” І$ и^спо'лънится сла'вы е^го вс^я ꙁемля. бђ'дет# бђ'дет”
|
|
20
|
|
|
Закінчилися молитви Давида, сина Ієссеєвого.
|
|
|
1001
|
20
|
|
Слава…
|
И$зъѓ^ста'шя пњнїа двDва сн~а и^е^с#се'ѓ^ва.
|
|
Псалом 72
|
ўало'мъ ѓ~в
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Асафа.
|
ўлоM а^са'фовъ, о~в”
|
|
1
|
1
|
|
Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем!
|
Ко'ль бл~гъ б~ъ і^ил~евᲆ, пра'выM срDцемъ”
|
|
2
|
2
|
|
Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої.
|
Мнњ же в#ма'лњ не подвижя'стњся ноѕњ, в#ма'лњ не пролїа'шяся стопы моя”
|
|
3
|
3
|
|
Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних.
|
ЈА/ко възревновахъ на беꙁако'нныя, ми'ръ грњшникомъ зря`”
|
|
4
|
4
|
|
Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні.
|
ЈА/ко нњсть въсклоненїя в# смерти и^хъ, и^ ё^тверженїе в ра'нњ иX”
|
|
5
|
5
|
|
У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди.
|
В трђдњхъ члчsкыхъ нњ' сђть, и^ съ чл~кы не прїимђтъ ра'нъ,
|
|
6
|
6
|
|
Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої.
|
сего ради ё^дръжа` и^хъ гръдыни до конца`” ѓ^дњ'ашяся непра'вдою и^ нече'стїемъ свои'мъ,
|
|
7
|
7
|
|
Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця.
|
и^зы'детъ ја%ко и^с тђка непра'вда иX” Преидо'ша в# любовь срDца,
|
|
8
|
8
|
|
З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють.
|
помы'слишя и^ гла~шя в# лђка'в#ствᲇ, непра'вдђ в# высотђ` гл~аша”
|
|
9
|
9
|
|
До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю.
|
Положи'шя на нб~си` ё^ста` своя, и^ ја%зыкъ иX пре'иде по ꙁемли`”
|
|
10
|
10
|
|
Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею,
|
Сего ради ѓ^братя'тся людїе мои` сњмо, и^ дн~їе и^сполнь ѓ^бря'щђтся в ниX”
|
|
11
|
11
|
|
і кажуть: «Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?»
|
И$ рњшя, како ё^вњдњ б~ъ, и^ а'ще е^сть ра'ꙁђмъ в# вы'шнемъ;
|
|
12
|
12
|
|
І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство.
|
с^е сїи грњшници, и^ гобꙁђюще в# вњкᲆ ё^дръжа'шя богаTство”
|
|
13
|
13
|
|
[І я сказав: ] «Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої;
|
И рXњ, е^да всђ'е ѓ^пра'вдихъ срDце мое, и^ ё^мыхъ в непови'нныхъ рђцњ мои`”
|
|
14
|
14
|
|
віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?»
|
И$ быхъ јаꙁвенᲆ весь дн~ь, и^ ѓ^бли'чник# мой на ё^трениX”
|
|
15
|
15
|
|
Але коли б я сказав: «Буду і я так жити», то я став би зрадником перед родом синів Твоїх.
|
А/ще гл~ахъ повMњ та'ко, с^е ро'дђ сн~овᲆ твоиX е^мђже ѓ^бᲇщаXся
|
|
16
|
16
|
|
І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх.
|
и^ непщевахъ раꙁђмᲇти” Се^ трђдъ е^сᲄь предо мною,
|
|
17
|
17
|
|
Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього.
|
до'ндеже вни'дђ вᲆ ст~и'ло бж~їе, и^ раꙁђмᲇю в# послDњняа иX”
|
|
18
|
18
|
|
Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони.
|
ѓ^баче ꙁа лще'нїа и^хᲆ положиl и^мъ е^си ѕлая, ниꙁложилъ я& е^си в#негда разгръдњти”
|
|
19
|
19
|
|
Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої.
|
Ка'ко бы'шя в# ꙁапђстњнїе внеꙁа'пђ; и^ꙁчеѕо'шя, погибо'шя ꙁа беꙁаконїе свое”
|
|
20
|
20
|
|
Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм.
|
ЈА/ко со'нїе въста'ющаго, г~и въ градњ твоеM ѓ^браꙁъ иX ё^ничижи'ши”
|
|
21
|
21
|
|
Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя,
|
ЈА/ко ражDеже'ся срDце мое`, и^ ё^тро'бы моа` и^ꙁмњнишяся”
|
|
22
|
22
|
|
я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою.
|
И$ а'ꙁъ ё^ничиженъ, и^ не раꙁђмњхъ, ско'тенᲆ быX ё^ тебе`,
|
|
23
|
23
|
|
Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою.
|
и^ аꙁъ вы'нђ с тобою” Оу^дръжалъ е^си рђ'кђ деснђю мою,
|
|
24
|
24
|
|
Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене.
|
и^ съ совњтомᲆ твои'мъ наста'вилᲆ м^я е^си, и^ съ сла'вою прїа'тъ м^я”
|
|
25
|
25
|
|
Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі?
|
Чт^о б^о ми е^сть на нб~си, и^ эT тебе что` въсхотXњ на ꙁем#ли`;
|
|
26
|
26
|
|
Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки.
|
и^ꙁчезе` срDце мое и^ плоть моа, б~е срDца моего, и^ часть моя б~е мои въ вњкы”
|
|
27
|
27
|
|
Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе.
|
ЈА/ко с^е ё^даля'ющеи`ся эT тебе` поги'бнђтъ, потребилᲆ е^си вся'кого любы` дњющаго эT тебе`”
|
|
28
|
28
|
|
А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової].
|
Мнᲇ же прилњпля'тися бв~и бл~го е^сть, полага'ти на' г~а ё^пованїе мое” Въꙁвњсᲄи'ти м^и вс^я хвалы` твоя, въ вратњх# дщере сїѓ'ня”
|
|
Псалом 73
|
ўало'мъ ѓ~г
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Асафа. (Повчання.)
|
ра'ꙁђма а^са'фова, ѓ~г”
|
|
1
|
1
|
|
Навіщо, Боже, відкинув Ти нас назавжди? Навіщо розпалився гнів Твій на овець стада Твого?
|
Вскђю б~е эTри'нђ до конца, раꙁгнњвася ја%рость твоа на ѓ^вця` па'ствы ᲄвоеа`;
|
|
2
|
2
|
|
Пом’яни людей Твоїх, яких спочатку зібрала рука Твоя. Ти обрав, як жезл насліддя Твого, гору Сион, на якій оселився Ти.
|
помяни` со'нмъ твой, и^же стяжа` и^спе'рва, и^ꙁба'вилъ е^си же'злъ достоа'нїа твоего” Гора сїѓ'нъ с^и ја%же всели'ся в ней,
|
|
3
|
3
|
|
Піднеси руку Твою і поглянь на злочинство їх: що наробив ворог у святині Твоїй — у храмі Твоїм!
|
въздви'гни рђцњ твои` на гръды'ня иX вконецъ” Є$ли'ка лђка'внова врагᲆ въ ст~њмъ твоемъ,
|
|
4
|
4
|
|
Як звірі, рикають вороги Твої у храмі зібрання Твого. Поставили знамена свої замість знамен наших.
|
и^ въсхвали'шяся ненавидящеи` т^я, посредњ пра'ꙁдника твое^го” Положиша ѕна'менїа своя зна'менїя, и^ не поꙁна'шя,
|
|
5
|
5
|
|
Наче в гущавині лісовій, високо змахували сокирами.
|
ја%ко въ и^схо'дњ превы'ше” ЈА/ко в# дђбра'вњ дре'вянњ, секи'рами разсњко'шя
|
|
6
|
6
|
|
Всі двері і всі оздоби ломами та молотами порозбивали.
|
двери е^го вкђ'пњ, сᲇчивомъ и^ ѓ^скордомъ разрђшишя и&”
|
|
7
|
7
|
|
Вогнем спалили святиню Твою на землі, осквернили оселю імені Твого.
|
Вжего'шя ѓ^гнемъ ст~и'ло твое, на ꙁемли ѓ^скверни'ша жили'ще и'мени твоего”
|
|
8
|
8
|
|
Сказали вони в серці своїм: «Зруйнуємо їх зовсім». І спалили всі міста зібрань Божих на землі.
|
Рњшя в# срDцыX своихъ ю'жикы и^хъ вкђ'пњ, прїидњте и^ эTста'вимъ вся пра'здникы бж~їа эT ꙁемля”
|
|
9
|
9
|
|
Знамен наших ми вже не бачимо, нема вже й пророка. І нема між нами такого, хто сказав би, доки це буде.
|
Зна'менїа и^хᲆ не видњхоM, нњсть ктомђ` пррoка, и^ наs не поꙁна'етъ ктомђ”
|
|
10
|
10
|
|
Доки, Боже, буде ворог мучити нас, доки противник буде ображати ім’я Твоє?
|
доко'лњ б~е понашает# врагъ, раздража'етъ проти'вныи и'мя твое до конца`;
|
|
11
|
11
|
|
Навіщо відхиляєш руку Твою і силу Твою? Гнівом могутности Твоєї урази їх.
|
в#скђ'ю эTвраща'еши рђ'кђ твою, и^ десни'цђ твою эT среды` ја^дръ твоиX в коне'цъ;
|
|
12
|
12
|
|
Бог же, Цар наш, раніше віків учинив спасіння посеред землі.
|
б~ъ же цр~ь нашь прежDе вњкᲆ, съдњ'ла сп~се'нїе посредњ земля”
|
|
13
|
13
|
|
Ти розділив силою Твоєю море, Ти знищив голови зміїв у воді.
|
Ты^ ё^твердилъ е^си си'лою твоею` море. ты сте'рлᲆ е^си главы ꙁмїе'мъ в# водњ”
|
|
14
|
14
|
|
Ти розбив голову дракона, дав його на поживу людям [ефіопським].
|
Ты^ съкрђшилᲆ е^си главђ` ꙁмїе'вђ, далъ е^си ᲄого бра'шно лю'демъ е^џїѓ'пскымъ”
|
|
15
|
15
|
|
Ти відкрив джерела й потоки, і Ти ж висушив великі ріки.
|
Ты` растрᲆже и^сто'чникы и^ пото'кы, т^ы и^ссђши` рњки и^џа'м#скыа”
|
|
16
|
16
|
|
Твій день і Твоя ніч. Ти створив зорі і сонце.
|
Твой е^сть дн~ь, и^ твоа е^сть но'щъ. т^ы съверши` заря` и^ сл~нце”
|
|
17
|
17
|
|
Ти поставив межі землі, і Ти ж установив літо й зиму.
|
Ты^ сътвори вс^я предњлы земли`, лᲇто и^ ве'снђ, т^ы сътворилъ е^си иX,
|
|
18
|
18
|
|
Згадай це: ворог зневажає Господа, і люди нечестиві ображають ім’я Твоє.
|
помяни` сїа” Враг# поноси` гв~и, и^ лю'дїе беꙁђ'мнїи раꙁрDажишя и%мя твое”
|
|
19
|
19
|
|
Не віддавай звірам душ тих, що прославляють Тебе. Душ убогих Твоїх не забудь до кінця.
|
Не преда'жDь ѕвњре'мъ дш~я и^сповњдающая ти ся, дш~ъ ё^бо'гыX твоиX не ꙁабђ'ди до коnца”
|
|
20
|
20
|
|
Подивись на завіт Твій, бо всі темні місця землі наповнилися домами беззаконня.
|
Призри на ꙁавњтъ твой, ја%ко и^сполнишяся помраче'нїи ꙁемля домо'вᲆ непра'ведныхъ”
|
|
21
|
21
|
|
Нехай не повернеться смиренний осоромленим, принижений і убогий нехай прославляють ім’я Твоє.
|
да не въꙁ#врати'т#ся смиренъ сра'мленъ. ни'щъ и^ ё^бо'гъ вᲆсхвалита и'мя твое”
|
|
22
|
22
|
|
Встань, Боже, захисти діло Твоє, згадай зневажання Тебе від беззаконного кожен день.
|
Встани б~е, сђди пр^ю ᲄвою, помяни поноше'нїе твое е^же эT беꙁђ'мнаго весь дн~ь”
|
|
23
|
23
|
|
Не забудь голосу тих, що благають Тебе, бо гординя тих, що ненавидять Тебе, підіймається проти Тебе завжди.
|
Не ꙁабђ'ди гла'са мл~твеникъ твоиX, гръды'ни ненавидящыхъ тя в#ꙁыде вы'нђ”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа”
|
|
Псалом 74
|
ўало'мъ ѓ~д
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Не погуби. Псалом Асафа. Пісня.
|
в# конецᲆ дн~е растли'ши. ўлоM пњ'сни а^са'фовъ, о~д”
|
|
2
|
2
|
|
Славимо Тебе, Боже, прославляємо Тебе, і призиваємо ім’я Твоє, про нього сповіщають чудеса Твої.
|
Исповњмыся тебњ бж~е, и^сповњмыся тебњ, и^ приꙁовемъ и'мя твое” Повњм# вс^я чюдеса твоа,
|
|
3
|
3
|
|
«Коли виберу час, каже Господь, Я буду судити за правдою.
|
е^гда прїимђ вре'мя, а'ꙁъ пра'воты сђжDђ”
|
|
4
|
4
|
|
Хоч захиталася земля і всі, що живуть на ній, Я утверджу стовпи її».
|
Разтаася ꙁеMля, и^ вси живђщеи` на не'й” А$ꙁъ ё^твердиX столпы` еа`”
|
|
5
|
5
|
|
Я кажу нечестивцям: «Не беззаконствуйте!» І до злих: «Не надійтеся на силу свою!
|
Рњхъ беꙁако'ннђющымъ, не безако'ннђите. и^ съгрᲇшя'ющыM, не въꙁноси'те ро'га”
|
|
6
|
6
|
|
Не підносьте високо ріг ваш і [не] говоріть [на Бога] неправду.»
|
Не въздви'жите на высотђ` ро'га ва'шего, и^ не гл~ите на' б~а непра'вдђ”
|
|
7
|
7
|
|
Бо не від сходу й не від заходу, і не з гір пустелі піднесення.
|
ЈА/ко ни эT сходъ ни эT ꙁапаD, ни эT пђстъ горъ,
|
|
8
|
8
|
|
А Бог є Суддя: одного принижує, а іншого підносить.
|
ја%ко б~ъ сђди'и е^сть” Сего смиря'еᲄъ, и^ сего въꙁно'ситᲆ.
|
|
9
|
9
|
|
Бо чаша в руці Господній, в ній кипить вино, повне приправ, і Він наливає з неї; а гущу його вижмуть і вип’ють усі грішники землі.
|
ја%ко ча'шя в рђцњ гн~и вина` нерастворе'на и^сполнь расᲄворе'нїа, и^ ё^клони` эT сеа` в сїю, ѓ^баче дро'ждїе е^го не и^скы'дашяся” И$спїю'тъ вс^и грњшнїи ꙁемля,
|
|
10
|
10
|
|
Я ж буду радіти повік, буду співати Богу нашому.
|
а^ꙁъ же въꙁрадђюся в# вњкъ, пою` б~ђ і^а'ковлю”
|
|
11
|
11
|
|
Всі роги нечестивців зломлю, і піднесеться сила праведного.
|
И$ вс^я ро'гы грњшныхъ сломлю`, и^ въꙁнесе'тся рогъ пра'веднаго”
|
|
Псалом 75
|
ўало'мъ ѓ~е
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Асафа. Пісня.
|
В конецъ, в пњснехъ ўлоM а^са'фовъ, пњснь къ а^ссљ=рїю. о~е”
|
|
2
|
2
|
|
Знаний Бог в Юдеї, в Ізраїлі велике ім’я Його.
|
Вњдомъ въ і^ю^де'и` б~ъ, въ і^ил~и велїе и'мя е^го”
|
|
3
|
3
|
|
І була в Салимі оселя Його, і перебування Його на Сионі.
|
И$ бысᲄь в# ми'рњ мњсто е^го, и^ жили'ще е^го в сїѓ'нњ”
|
|
4
|
4
|
|
Там знищив Він стріли лука, щит і меч і війну.
|
Тђ съкрђши` крњпости лђкъ, щиT, и^ ѓ^рђжїе и^ брань”
|
|
5
|
5
|
|
Ти славний, і силою світиш з висот вічних.
|
Просвᲇща'еши т^ы ди'вно эT го'ръ вњчныхъ,
|
|
6
|
6
|
|
Не встояли всі нерозумні серцем, заснули сном своїм і не знайшли сили в руках своїх.
|
смђти'шяся вс^и нераꙁђ'мнїи срDцемъ” Оу^снђшя сномъ свои'мъ, и^ не ѓ^брњто'шя ничтоже, вс^и мђжїе бога'тьства рђ'къ своиX”
|
|
7
|
7
|
|
Від гніву Твого, Боже Якова, заснули кінь і колісниця.
|
эT ꙁапрещенїя твоего б~е і^а'ковль, въꙁдрњма'шя всDњшеи` на коня”
|
|
8
|
8
|
|
Страшний Ти, і хто встоїть перед лицем Твоїм у час гніву Твого?
|
Ты^ страшенᲆ е^си, и^ кто проти'вђ станетъ т^и; эTтолњ гнњвᲆ твой.
|
|
9
|
9
|
|
З небес Ти сповістив суд; земля вжахнулась і замовкла,
|
с# нб~се` слы'шанъ съᲄворилъ е^си сђдъ” Земля` ё^боася и^ ё^молча,
|
|
10
|
10
|
|
коли встав Бог на суд, щоб спасти всіх пригноблених на землі.
|
в#негда въстати на сDђ б~ђ, спsти` вс^я крот#кы'я ꙁемли`”
|
|
11
|
11
|
|
І гнів людський обернеться на славу Твою; залишок гніву Ти приборкаєш.
|
ЈА/ко помышленїе члчsко и^сповњсться тебњ, и^ ѓ^ста'нокъ помышленїя пра'зднђетъ т^и”
|
|
12
|
12
|
|
Помоліться і віддайте хвалу Господу, Богу нашому; всі, хто навколо Нього, принесуть дари страшному.
|
Помоли'теся и^ въздади'те гв~и б~ђ на'шемђ, вс^и и^же ѓ%крестъ е^го принесTђ дары
|
|
13
|
13
|
|
Він смиряє дух князів, Він страшний для царів землі.
|
сᲄрашно'мђ и^ эTе'млющемђ дђхы кн~ѕемъ, страшномђ паче цр~їи ꙁемныхъ”
|
|
Псалом 76
|
ўало'мъ ѓ~ѕ
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору Ідифумового. Псалом Асафа.
|
В концъ, ѓ^ і^дїџђмњ, ўлоM а^са'фовъ, о~ѕ”
|
|
2
|
2
|
|
Голосом моїм до Господа я буду взивати. Голос мій до Бога, і Він почує мене.
|
Гла'сомъ моиM къ г~ђ въꙁваX, гла'сомᲆ моиM к# б~ђ, и^ внят# м^и”
|
|
3
|
3
|
|
В день скорботи моєї шукав я Господа, вночі підносив руки мої і не опускав їх — душа моя не мала втіхи.
|
в# дн~ь печа'ли моеа` б~а в#ꙁыскаX, рђка'ма мои'ма но'щїю преD нимᲆ, и^ не прелщен# быхъ” эTврьжеся ё^тњшитися дш~а моа`,
|
|
4
|
4
|
|
Згадував я Бога і тремтів, став роздумувати, і знемагав дух мій.
|
помянђхъ б~а, и^ въꙁвеселиXся” Въꙁ#скорбњх#, и^ пренемо'же дх~ь мой”
|
|
5
|
5
|
|
Не змикалися очі мої вночі, я сумував і не міг говорити.
|
Предвари'стњ стражбы ѓ%чи мои`” СмђтиXся, и^ не гл~ах#”
|
|
6
|
6
|
|
Я роздумував про дні давні, пригадував роки віків минулих.
|
Помы'слиX дн~и пе'рвыа, и^ лњта вњчная помянђхъ, и^ поё^чиXся”
|
|
7
|
7
|
|
Вночі роздумувало серце моє і допитувався дух мій:
|
Но'щїю срDцемъ мои'мъ глђмляXся, и тђжаше дђхъ мой”
|
|
8
|
8
|
|
невже навіки відкинув мене Господь і не виявить більше до мене милости Своєї?
|
Є$да въ вњкы эTри'неT г~ь, и^ не приложитъ бл~говолити па'кы,
|
|
9
|
9
|
|
Невже назавжди спинилася милість Його і скінчилося слово Його з роду в рід?
|
и^ли до конца млsть свою эTсᲇчеT; сконча гл~ы эT рода в родъ”
|
|
10
|
10
|
|
Невже забув милувати Бог і в гніві Своїм зачинив щедроти Свої?
|
Є$да ꙁабђдетъ ё^щедрити б~ъ, и^ли ё^дръжиT въ гнњвњ свое'мъ щедро'ты своа;
|
|
11
|
11
|
|
І я сказав: «Ось, горе мені — це зміна правиці Всевишнього».
|
и^ рњхъ, нн~њ начахъ. си и^змњна десни'ца вы'шняго”
|
|
12
|
12
|
|
Буду згадувати про діла Господні, згадувати від початку чудеса Твої.
|
Помянђхъ дњла гн~я. ја%ко помянђ` эT зачала чюдесъ твоиX,
|
|
13
|
13
|
|
Буду вдумуватися в усі діла Твої, роздумувати про всі діяння Твої.
|
и^ поё^чюся въ всXњ дњлеX твоиX, и^ в начинаниX твои'хъ поглђмлюся”
|
|
14
|
14
|
|
Боже! Свята путь Твоя. Хто бог великий, як Бог [наш]?!
|
Бж~е, въ ст~емъ пђть твой” Кт^о б~ъ ве'лїи, ја%ко б~ъ нашъ;
|
|
15
|
15
|
|
Ти єси Бог, що твориш чудеса. Ти показав між народами силу Твою.
|
т^ы е^си б~ъ творя'и` чюдеса`” Поꙁна'нђ сътвориl е^си в лю'дехъ си'лђ твою,
|
|
16
|
16
|
|
Ти визволив силою Твоєю народ Твій — синів Якова та Йосифа.
|
и^ꙁба'вилъ е^си мы'шцею твоею` лю'ди твоя, сы'ны і^а'ковля, и^ і^ѓ'сифовы”
|
|
17
|
17
|
|
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й убоялися, затремтіли безодні.
|
Видᲇша т^я во'ды б~е, видњшя т^я во'ды, и^ ё^боа'шяся” Смђти'шяся бе'ꙁ#дны,
|
|
18
|
18
|
|
З хмар лилися води, гриміли громи і стріли блискавиць летіли.
|
мно'жествомъ шђма водъ. глsа да'шя ѓ%блацы” И$бо стрњ'лы твоя прехо'дятъ
|
|
19
|
19
|
|
Голос грому Твого котився по небу, і блискавки Твої освітили всю піднебесну, земля захиталася й тряслася.
|
глsа грома твоего в колеси” ѓ^свњти'шя млънїа твоа вселе'ннђю, подвижася, и^ трепет#на бысть ꙁемля”
|
|
20
|
20
|
|
Шляхи Твої в морі, і стежки Твої — у водах великих, а сліди Твої недовідомі.
|
В мо'ри пђтїе твои`, и^ стеꙁя твоя в# водаX мно'гах#, и^ стопы твоя не поꙁна'ются”
|
|
21
|
21
|
|
Як стадо, вів Ти народ Твій рукою Мойсея і Аарона.
|
Наставиl е^си ја%ко ѓ^вця люди твоя, рђко'ю мољ=се'ѓвою и^ а^а^ро'нею”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа.
|
|
Псалом 77
|
ўало'мъ ѓ~з
|
|
0
|
0
|
|
Повчання Асафа.
|
ра'зђм# а^са'фовъ, о~з” кgа а~і”
|
|
1
|
1
|
|
Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх.
|
Внемлњте лю'дїе мои` ꙁако'нъ мой, приклони'те ё^хо ва'ше въ гл~ы ё^стъ мои'хъ”
|
|
2
|
2
|
|
Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх.
|
эTвръꙁђ въ притчяX ё^ста` моа, провњща'ю гана'нїа и^спе'рва,
|
|
3
|
3
|
|
Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам,
|
е^ли'ка слы'шахомъ, и^ раꙁђмњхомъ я&, и^ эTц~ы на'ши повᲇдаша намъ.
|
|
4
|
4
|
|
не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив.
|
не ё^таи'ся эT чядъ и^хъ в род# и'нъ” Възвњща'юще хвалы гн~я, и^ си'лы е^го, и^ чюдеса е^го ја%же сътвори.
|
|
5
|
5
|
|
Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім,
|
и^ въꙁDви'же свDњнїе въ і^а'ковњ, и^ ꙁакоn положи` въ і^ил~и” Є$ли'ка ꙁаповњда эTц~емъ на'шимъ, скаꙁа'ти я& сн~овоM свои'мъ,
|
|
6
|
6
|
|
щоб знав рід майбутній — діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм.
|
ја%ко да поꙁна'етъ родᲆ и'н#, сн~ве родящеи`ся, и^ въста'нђтъ и^ повњдятъ я& сн~вомъ свои^м#” ЈА/ко
|
|
7
|
7
|
|
Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його.
|
да поло'жятъ на' б~а ё^пова'нїе свое`, и^ не ꙁабђ'дђтъ дњлъ бж~їиX, и^ за'повᲇди е^го в#зы'щђтъ” ЈА/ко
|
|
8
|
8
|
|
Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм.
|
да не бђ'дђт# ја%коже эTц~ы и^хъ, родъ стропти'въ и^ прегръчева'а, роD и^же не и^спра'ви срDца свое^го, и^ не ё^вњ'ри съ бм~ъ дх~а свое^го”
|
|
9
|
9
|
|
Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви.
|
Сн~ове е^фрњмли напряꙁа'юще и^ спњюще лђкы, въꙁ#врати'шяся в# дн~ь бра'ни”
|
|
10
|
10
|
|
Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити.
|
Не съхрани'шя завњта бж~їа, и^ в законњ е^го не и^ꙁволиша ходи'ти”
|
|
11
|
11
|
|
Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм.
|
И$ ꙁабыша бл~годњянїи е^го и^ чюде'съ е^го, и%хъже ја%ви` и^мъ.
|
|
12
|
12
|
|
Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан.
|
преD эTц~ы иX ја%же сᲆтвори` чюдеса`, в# ꙁемли` е^гљ'пет#стᲇй, на' поли ᲄанеѓ'си”
|
|
13
|
13
|
|
Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною.
|
Раꙁве'рзе мо'ре, и^ проведе` иX, преDста'ви во'ды ја%ко мXњ”
|
|
14
|
14
|
|
Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню.
|
И$ наста'ви я& ѓ%блакомᲆ въ дн~е, и^ всю` нощъ просвњще'нїеM ѓ^гня`”
|
|
15
|
15
|
|
Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні.
|
Разве'рꙁе ка'мень в# пђсты'ни, и^ напои и^хᲆ ја%ко в# без#днњ мно'ѕᲇ”
|
|
16
|
16
|
|
Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки.
|
И$ і^ꙁведе во'дђ и^с ка'мене, и^ низведе` ја^ко рњкы во'ды.
|
|
17
|
17
|
|
Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі.
|
и^ приложи'шя е^ще сᲆгрњшя'ти е^мђ” Прегръчи'шя вышняго в# безводнњ,
|
|
18
|
18
|
|
Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй.
|
и^ іскђси'шя б~а в# срDцыX свои'х#, въспроси'ти бра'шна дш~ямъ свои'мъ”
|
|
19
|
19
|
|
Говорили проти Бога й сказали: «Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі?
|
И$ клевета'шя на' б~а, и^ рњшя. е^да възмо'жетъ б~ъ ё^гото'вати трапе'ꙁђ в# пђсᲄы'ни;
|
|
20
|
20
|
|
Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?»
|
понеже пораꙁи` ка'мень, и^ потеко'шя воды, и^ пото'цы навоDни'шяся” Є$да и^ хлњбъ мо'жеT да'ти, и^ли ё^готоваᲄи трапе'ꙁђ лю'демъ свои'мъ;
|
|
21
|
21
|
|
Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем,
|
сего ради слы'ша б~ъ и^ преꙁрᲇ, и^ ѓ'гнь възгорњся въ і^а'ковњ, и^ гнњв# в#зы'де на і^ил~я”
|
|
22
|
22
|
|
за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його.
|
ЈА/ко не вњ'ровашя бв~и, ни ё^пова'ша на сп~се'нїе е^го”
|
|
23
|
23
|
|
Він наказав хмарам і відчинив двері неба.
|
И$ заповњда ѓ^блакомᲆ свы'ше, и^ двери нб~се` эTве'рꙁе”
|
|
24
|
24
|
|
Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм.
|
И$ ѓ^дожди и^мᲆ ма'ннђ ја^сти, и^ хлњбъ нбsный дасть и^м#”
|
|
25
|
25
|
|
Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости.
|
Хлњбъ а%гг~льскїи ја^де` чл~кᲆ, бра'шно посла` и^мъ до ѓ^билїа”
|
|
26
|
26
|
|
Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю.
|
ВъꙁDви'же ю^гᲆ с# нб~се`, и^ наведе` си'лою своею ли'вђ,
|
|
27
|
27
|
|
І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський.
|
и^ ѓ^дожди` на' ня ја%ко праX плоти, и^ ја%ко песо'къ морскїи пти'ця перна'ты,
|
|
28
|
28
|
|
Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх,
|
и^ нападо'шя посредњ ста'на и^хъ, ѓ%крестъ жили'щъ и^хъ”
|
|
29
|
29
|
|
і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм.
|
И$ ја^до'шя, и^ насы'тишяся ѕњло. и^ жела'нїе и^хᲆ принесе` и^мъ,
|
|
30
|
30
|
|
Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх,
|
не лиши'шяся эT жела'нїи своиX” Є$ще бра'шнђ сђщђ въ ё^стњхъ и^хъ,
|
|
31
|
31
|
|
гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув.
|
и^ гнњвᲆ бж~їи вꙁыде на ня” И$ ё^би` мно'жайшая и^хъ, и^ и^ꙁбра'ннымъ і^ил~евомъ ꙁапятъ”
|
|
32
|
32
|
|
Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його.
|
Въ всњхъ сихъ съгрњши'шя е^ще, и^ не вњ'роваша чюдесемъ е^го”
|
|
33
|
33
|
|
І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі.
|
И$ і^ꙁчеѕо'шя в сђе'тњ дн~їе и^хъ, и^ лњта и^х# съ тща'нїемᲆ”
|
|
34
|
34
|
|
Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його.
|
Є$гда ё^бива'ше иX, ᲄогда в#зыска'хђ е^го. и^ въꙁвраща'ахђся, и^ ётреневахђ к# б~ђ”
|
|
35
|
35
|
|
І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній.
|
И помянђшя, ја^ко б~ъ помощникᲆ и^мъ е^сть, и^ б~ъ вы'шнїи и^ꙁба'витель и^мᲆ е^сть”
|
|
36
|
36
|
|
Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому,
|
И$ въꙁлюби'шя е^го ё^сты` свои'ми, и^ ја^зы'комъ свои^мъ солга'шя е^мђ”
|
|
37
|
37
|
|
але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували.
|
СрDце же и^хъ не бњ` пра'во с нимъ, ни ё^вњ'ришяся в завњтњ е^го,
|
|
38
|
38
|
|
Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє.
|
То'иже е^сть ще'дръ, и^ ѓ^ци'ститᲆ грᲇхы иX, и^ не растлитъ. и^ ё^множитъ въз#врати'ти ја^росᲄь свою, и^ не ражDеже'т# всего гнњва своего”
|
|
39
|
39
|
|
Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається.
|
И$ помянђ ја%ко плоть сђть, дх~ъ ходя и^ не ѓ^браща'ася” Коль
|
|
40
|
40
|
|
Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім!
|
краты прогнᲇвашя и& в# пђсты'ни, раздра'жишя и& в# ꙁемли без#во'днњ;
|
|
41
|
41
|
|
І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого,
|
и^ ѓ^брати'шяся, и^ і^скђси'шя б~а, и^ ст~го і^ил~ева прогнᲇваша”
|
|
42
|
42
|
|
не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя.
|
И$ не помянђша рђкы е^го дн~е, воньже иꙁба'ви и^хъ и^ꙁ рђкы` ѓ^скръбля'ющаго”
|
|
43
|
43
|
|
Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан.
|
ЈА/коже положи въ е^гљ=птњ ѕна'менїя своя, и^ чюдеса` своя на' поли ᲄанеѓ'си”
|
|
44
|
44
|
|
Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити.
|
И$ преложи в# кро'вь рњкы иX, и^ и^сто'чникы и^хᲆ, ја^ко да не пию'т#”
|
|
45
|
45
|
|
Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх.
|
Посла` на' ня пе'сїа мђхы, и^ поядо'шя ихъ. и^ жя'бы, и^ растли` и^хъ”
|
|
46
|
46
|
|
Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані.
|
И$ дастъ ржњ плодъ и^хъ, и^ трђды` и^х# прђгомъ”
|
|
47
|
47
|
|
Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю.
|
И$ ё^би` градо'мъ виногра'ды и^хъ, и^ трънїе и^хъ мра'зомъ.
|
|
48
|
48
|
|
Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка.
|
и$ преда'сть градђ` скоты` иX, и і^мᲇнїе иX ѓ^гню`”
|
|
49
|
49
|
|
Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву.
|
Посла` на' ня гнњвъ ја%рости своеа`, ја%рость и^ гнњвъ и^ ско'рбь, посла'нїе а%гг~лы лђка'выми”
|
|
50
|
50
|
|
Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель.
|
Пђть сътвори'ти стеꙁю гнњвђ своемђ, и^ не пощадњ эT смр~ти дш~я и^хъ и^ скоты` и^хъ в# смр~ти ꙁаᲄвори`”
|
|
51
|
51
|
|
Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових.
|
И$ пораꙁи всяk пръвенецъ в# ꙁемли` е^ги'петᲆстњи, эT начатка вся'кого трђда` и^хъ, в селе'ниX ха'мовыX”
|
|
52
|
52
|
|
І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі.
|
И$ въꙁдви'же ја%ко ѓ^в#ця` лю'ди своя, и въꙁведе` я& ја%ко ста'до в# пђсты'ни”
|
|
53
|
53
|
|
Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море.
|
И$ наста'ви я& на ё^пованїе, и^ не ё^страши'шяся, и^ врагы` и^хᲆ покры` мо'ре”
|
|
54
|
54
|
|
І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.
|
И$ введе` я& в# горђ ст~ня своеа, гора` с^и, ю^же сᲄяжа` десни'ца е^го”
|
|
55
|
55
|
|
Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх.
|
И$ і^ꙁгна` эT лица` и^хᲆ ја%ѕы'ки, и^ по жребїю дастъ и^мъ ю'жемъ дњло мњрномᲆ. и^ всели` в селехъ иX колњна і^ил~ева”
|
|
56
|
56
|
|
Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували.
|
И$ і^скђси'ша, и^ прогнњвашя б~а вы'шняго, и^ свњдњнїа е^го не съхрани'ша”
|
|
57
|
57
|
|
Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований.
|
И$ ѓ^брати'шася, и^ эTверго'шася, ја%коже и^ эTц~ы иX, преврати'шяся в# лђкъ раꙁвращенᲆ”
|
|
58
|
58
|
|
Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його.
|
И$ прогнњвашя и& в# холмњхъ своиX, и^ вᲆ и^стђка'нныхъ своиX раꙁдражишя и&”
|
|
59
|
59
|
|
Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля.
|
Слы'ша б~ъ, и^ презрњ, и^ ё^ничижи` ѕњло і^ил~я”
|
|
60
|
60
|
|
Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми.
|
И$ эTри'нђ ски'нїю силом#скђю, селе'нїе е^же всели'ся в# чл~цехᲆ”
|
|
61
|
61
|
|
І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів.
|
И$ предастᲆ в# плњнъ крњпость и^хъ, и^ добро'тђ иX в рђ'кы враго'мъ”
|
|
62
|
62
|
|
Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє.
|
И$ ꙁатвори` въ ѓ^рђжїи люди своя, и^ досᲄоа'нїе свое` презрњ”
|
|
63
|
63
|
|
Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень.
|
ю^ношя и^хъ поја%сᲄь ѓ'гнь, и^ дв~ы иX не ѓ^сᲇтоганы быша”
|
|
64
|
64
|
|
Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть.
|
Сщ~енницы иX ѓ^рђжїемъ падошя, и^ вдови'ця и^хъ не ѓ^пла'каны бышя”
|
|
65
|
65
|
|
Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином.
|
И$ въста` ја%ко спя` г~ь, ја^ко си'ленᲆ и^ шђменъ эT вина`”
|
|
66
|
66
|
|
І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх.
|
И$ пораꙁи` врагы` своя в#спять, поноше'нїе вњ'чно дастъ и^хъ”
|
|
67
|
67
|
|
Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав.
|
И$ эTри'нђ селе'нїе і^ѓ'сифово, и^ колњно е^фрᲇмово не и^збра`”
|
|
68
|
68
|
|
А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив.
|
И$ і^ꙁбра` колњно і^ю'дово, го'рђ сїѓ'ню, ю'же въꙁлюби`”
|
|
69
|
69
|
|
І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки.
|
И$ соꙁда` ја%ко и^норо'гᲆ ст~ы'ню свою`, на земли`, ѓ^снова` ю& в# вњкъ”
|
|
70
|
70
|
|
І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його.
|
И$ і^збра` дв~да раба` свое^го, и^ вᲆспрїаT и& эT стадъ ѓ%вчиX”
|
|
71
|
71
|
|
Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля.
|
эT дои'лицъ поя'тъ е^го, пасти` і^а'кова раба` свое^го, і^и^л~я достоа'нїе свое”
|
|
72
|
72
|
|
І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх.
|
И$ ё^пасе` иX в неꙁло'бїи срDца своего, и^ в ра'зђмњхъ рђкђ своею` наставилъ и^хъ е^сть”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа”
|
|
Псалом 78
|
ўало'мъ ѓ~и
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Асафа.
|
ўлоM а^са'фовъ, ѓ~и”
|
|
1
|
1
|
|
Боже, прийшли язичники в насліддя Твоє, осквернили святий храм Твій, Єрусалим обернули на руїну.
|
Бе~, прїидо'ша ја%ѕы'цы в# досᲄоя'нїе твое, ѓ^скверни'шя цр~ковь ст~ђю ᲄвою”
|
|
2
|
2
|
|
Кинули трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла святих Твоїх — звірам земним.
|
Положи'ша і^ерsли'ма ја^ко ѓ^во'щное храни'лище, положишя ᲄрђпїа рабъ твоиX бра'шно пти'цамъ нбsныM, плоти прпDбныX твои'хъ ѕвњремъ земнымъ”
|
|
3
|
3
|
|
Розлили кров їх, як воду, навкруги Єрусалима, і не було кому поховати їх.
|
пролїа'ша кровь и^хъ ја%ко во'дђ ѓ%крестъ і^ерsли'ма, и^ не бњ погреба'аи`”
|
|
4
|
4
|
|
Ми стали посміховиськом для сусідів наших, наругою й соромом для тих, що оточують нас.
|
Бы'хомъ поноше'нїе съсњдомъ на'шимъ, подража'нїе и^ порђганїе сђщымᲆ ѓ%крстъ наs”
|
|
5
|
5
|
|
Доки, Господи, будеш безупинно гніватися на нас, доки буде палати, як вогонь, обурення Твоє?
|
доко'лњ г~и прогнњваешися до конца, ражDеже'тся ја%ко ѓ%гнь рвенїе твое;
|
|
6
|
6
|
|
Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які імені Твого не призивають.
|
пролњи гнњвᲆ твой на ја^ѕы'кы не зна'ющая` тебе, и^ на црsтвїя ја%же и'мени твое^го не призваша”
|
|
7
|
7
|
|
Бо вони поглинули народ Твій і місце його спустошили.
|
ЈА/ко поја%до'ша і^а'кова, и^ мᲇсто е^го ѓ^пђсти'ша”
|
|
8
|
8
|
|
Не згадуй давніх гріхів батьків наших, але скоро пошли нам милість Твою, бо дуже зубожіли ми.
|
Не помяни` на'шихъ беꙁако'нїй пе'рвыхᲆ” Ско'ро да преDварятъ н^ы щедро'ты твоя г~и, ја%ко ѓ^бнищахомъ ѕњло”
|
|
9
|
9
|
|
Поможи нам, Боже, Спасителю наш, задля слави імені Твого. Визволи нас, Господи, і очисти гріхи наші ради імені Твого.
|
Помоꙁи` наM б~е сп~си'телю нашъ” Славы ради и%мени твое^го г~и и^ꙁми` насъ” И$ ѓ^цысти грњхы на'шя, ради и%мени твое^го”
|
|
10
|
10
|
|
Щоб не сказали язичники: «Де Бог їх?» Нехай на очах наших пізнають вони помсту за пролиту кров рабів Твоїх.
|
да не когда рекђтъ ја%ѕы'цы, гдњ` е^сть б~ъ и^хъ; и^ ё^вњсться въ ја%ѕы'цеX преD ѓ%чима нашима, эTмщенїе кро'ве рабъ твоиX пролиты'я”
|
|
11
|
11
|
|
Нехай прийде перед лице Твоє стогін ув’язнених; могутністю Твоєю збережи засуджених на смерть.
|
да вни'детъ преD т^я въꙁдыха'нїе ѓ^кованыхъ” По вели'чїю мышца твоеа, снабди` сн~ы ё^мр~щве'ныX”
|
|
12
|
12
|
|
Семикратно поверни в серце ворогам нашим наругу їх, якою вони зневажили Тебе, Господи.
|
Възда'жDь съсњдомъ нашымᲆ сеDмори'цею в# нᲇдра и^хъ поноше'нїе и^хъ, и%мже поноси'ша т^я г~и”
|
|
13
|
13
|
|
А ми, народ Твій і вівці стада Твого, будемо вічно прославляти Тебе і з роду в рід сповіщати хвалу Твою.
|
Мы же людїе твои`, и^ ѓ^вца па'жити твоеа`” И$сповњмыся тебњ б~е в# вњкъ, в родъ и^ ро'дᲆ въꙁвᲇстіM хвалђ твою”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
|
|
Псалом 79
|
ўало'мъ ѓ~џ
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. На музичному інструменті шошанним-едуф. Псалом Асафа.
|
В конецъ, ѓ^ и^ꙁмњншихся свњдᲇнїе, а^са'фово, ўлоM ѓ^ а^ссљ=рїи ѓ~џ”
|
|
2
|
2
|
|
Пастирю Ізраїля, поглянь! Ти, Який водив Йосифа, наче ягня, і сидиш на херувимах, явися.
|
Пасы'и і^ил~я вонми`, наставля'аи` ја%ко ѓ^вча` і^ѓ'сифа” Сњдяи` на херђві'мᲇ ја^ви'ся,
|
|
3
|
3
|
|
Перед Єфремом, Веніаміном, Манассією, Господи, піднеси силу Твою і прийди, спаси нас.
|
преD е^фрњмомъ, и^ венїами'номъ и^ мана сїемъ” Въз#дви'гни си'лђ твою, и^ прїиди` спасти` насъ”
|
|
4
|
4
|
|
Боже, наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.
|
Бж~е ѓ^брати н^ы, и^ просвњти` лице твое, и^ сп~се'мся”
|
|
5
|
5
|
|
Господи, Боже Сил! Доки будеш гніватися на молитву рабів Твоїх?
|
г~и б~е сил#, доко'лњ гнњ'ваешися на мл~твђ ра'бъ твоиX;
|
|
6
|
6
|
|
Ти наситив нас хлібом слізним і напоїв нас сльозами великою мірою.
|
пита'еши насъ хлњбомᲆ слеꙁным#, и^ пои'ши насᲆ слеѕъ в мњ'рђ”
|
|
7
|
7
|
|
Ти поклав нас на осудження сусідам нашим, і вороги наші знущаються з нас.
|
положилъ е^си насъ в# прерᲇканїе съсњ'доM на'шымᲆ, и^ вра'ѕи на'ши подражаша насъ”
|
|
8
|
8
|
|
Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.
|
г~и б~е силъ ѓ^брати` н^ы, и^ просвњти` лице твое, и^ сп~се'ни бђдем#”
|
|
9
|
9
|
|
З Єгипту приніс Ти, Господи, виноградну лозу, прогнав народи і насадив її.
|
Виноградъ и^ꙁъ е^гљ=пта пренесе`, и^ꙁ#гналъ е^си ја%ѕы'ки, и^ насадилᲆ е^си и&” пђть
|
|
10
|
10
|
|
Ти очистив місце для неї, зміцнив коріння її і вона заповнила землю.
|
сътворилъ е^си преD ни'мъ, и^ насади коренїа е^го, і^ и^сполни ꙁемлю”
|
|
11
|
11
|
|
Гори покрилися тінню її, і віття її стало як у кедрів Божих.
|
Покры` го'ры сњнь е^го, и^ сте'блїа е^го ке'дры бж~їа”
|
|
12
|
12
|
|
Вона простягла паростки свої аж до моря, і віття свої — до ріки (Євфрату).
|
Про'стретъ ро'ꙁги е^го до' моря, и^ да'же до рњкъ эTрасли е^го”
|
|
13
|
13
|
|
Навіщо зруйнував Ти огорожу навкруги виноградника цього? Обриває його кожний, хто йде дорогою.
|
Вскђ'ю раꙁори` ѓ^пло'тᲆ е^го, и^ ѓ^бъи^маютъ и& вс^и мимоходя'щеи` пђтемᲆ;
|
|
14
|
14
|
|
Підриває коріння його вепр лісовий, і дикий звір пожирає його.
|
ѓ^ꙁоба` и& ве'прь эT лђга, і^ и'нокᲆ ди'вїи поя'лъ и& е^сть”
|
|
15
|
15
|
|
Боже Сил, обернися! Споглянь з небес, Боже, і подивись! Завітай у виноградник цей.
|
Бж~е силъ ѓ^браᲄи же, и^ приꙁри съ нб~се, и^ ви'жDь” И$ посᲇти` виноградъ сеи,
|
|
16
|
16
|
|
І охорони його, бо його насадила правиця Твоя і сина людського, якого Ти виростив для Себе.
|
и^ сверши` е^го. е^гоже насади десни'ца твоа`” И$ на сн~ы чл~чьскыа, ја%же ё^крњпилъ е^си себњ.
|
|
17
|
17
|
|
Спалено його вогнем і порубано його; від грізного погляду лиця Твого загинуть.
|
пож#женъ ѓ^гнемъ и^ раско'панъ” эT ꙁапрњщенїя лица твоего погы'бнђт#”
|
|
18
|
18
|
|
Але нехай буде рука Твоя над мужем правиці Твоєї, і над сином людським, якого Ти укріпив для Себе.
|
Бђди рђка` твоа` на' мђжа десни'ца твоя, и^ на' сн~а чл~ча е^гоже ё^крњпилᲆ е^си себњ.
|
|
19
|
19
|
|
А ми не відступимо від Тебе. Оживи нас, і ми будемо призивати ім’я Твоє.
|
и^ не эTстђпимъ эT тебе, живи'ши н^ы, и^ і'мя твое призовемъ”
|
|
20
|
20
|
|
Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося.
|
г~и бж~е силъ ѓ^брати` н^ы, и^ ја%ви` лице твое, и^ сп~се'ни бђдемъ”
|
|
Псалом 80
|
ўало'мъ п~
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Асафа.
|
В конец#, ѓ^ точи'леX, ўлоM пњснїи а^са'фов#, п~”
|
|
2
|
2
|
|
Радісно співайте Богу — твердині нашій, викликуйте славу Богові Якова.
|
Радђитеся б~ђ помощникђ на'шемђ, въскли'кнᲇте б~ђ і^а'ковлю”
|
|
3
|
3
|
|
Візьміть псалом, дайте тимпан, псалтир милозвучний з гуслями.
|
Прїимњте ўлоM, и^ дади'те тљ=мпанъ, ўал#ты'рь красе'нъ съ гђ'сльми”
|
|
4
|
4
|
|
Засурміть у новомісяччя сурмою у пресвітлий день свята вашого.
|
Въꙁ#трђби'те новомᲇсячною ᲄрђбою, в наро'читыи дн~ь пра'зDника ва'шего”
|
|
5
|
5
|
|
Бо це закон для Ізраїля, повеління Бога нашого.
|
ЈА/ко повелњ'нїе і^ил~ево е^сть, и сDђба` б~а і^а'ковля”
|
|
6
|
6
|
|
Він установив це як свідчення для Йосифа, коли він вийшов із землі Єгипетської, де почув мову, якої не знав.
|
свᲇдњнїе въ і^ѓ'сїфᲇ положи` е^мђ, в#негда и^зыᲄи е^мђ эT ꙁемля` е^ги'петскыа” ЈА/зы'ка е^гоже не вњ'дяше, ё^слыша,
|
|
7
|
7
|
|
«Я зняв тягарі з плечей його і руки його звільнив від корзин.
|
эTя'тᲆ эT бремене хребе'тᲆ е^го” Рђцњ е^го в# коши` порабо'тасᲄњ,
|
|
8
|
8
|
|
В біді ти прикликав Мене, і Я визволив тебе; серед грому Я почув тебе, при водах Мериви випробував тебе.
|
в скорби приꙁва` м^я и^ і^збавиX т^я” ё^слы'шаX тя в та'инњ бђр#нᲇ” И$скђсиX т^я на водњ` прерᲇка'нїа”
|
|
9
|
9
|
|
Слухай, народе Мій, і Я дам свідчення тобі; о, коли б ти послухав Мене, Ізраїлю!
|
Слы'шите людїе мои`, и^ ꙁасвDњтельствђю ваM” І$ил~ю а%ще послђшаеши мене,
|
|
10
|
10
|
|
Нехай не буде в тебе іншого бога, і не вклоняйся перед богом чужим.
|
не бђ'деT в тебњ б~ъ новъ, ниже покло'нїшися бо'гђ чюже'мђ”
|
|
11
|
11
|
|
Я — Господь Бог твій, що вивів тебе із землі Єгипетської. Розкрий уста твої, і Я наповню їх.
|
А/зъ б^о е^смь г~ь бг~ъ твои, и^ꙁведы'и` т^я эT ꙁемля` е^гљ=пеTскыя” Разши'ри ё^ста` твоя, и^ і^спо'лню я&”
|
|
12
|
12
|
|
Але не послухав народ Мій голосу Мого, Ізраїль не підкорився Мені.
|
И$ не послђшашя людїе мои` гласа мое^го, и^ і^ил~ь не вняT м^и”
|
|
13
|
13
|
|
Тому Я покинув їх на волю серця їх — ходити за похотями своїми.
|
И$ эTпђстиX и^хъ по начина'нїю срDцъ иX, поидђтъ в# начина'ниX своиX”
|
|
14
|
14
|
|
О, коли б народ Мій послухав Мене, коли б Ізраїль ходив дорогами Моїми.
|
А$ще бы'шя людїе мои послђшали мене, і^ил~ь а%ще б^ы в# пђти` моа ходилъ,
|
|
15
|
15
|
|
Я скоро смирив би ворогів їхніх і на гнобителів їхніх поклав би руку Мою.
|
ни ѓ^ чесо'мьже ё^бо врагы` е^го смирилъ быхъ, и^ на стђжа'ющаа и^мъ възложилъ быM рђ'кђ мою”
|
|
16
|
16
|
|
Ненависники Господні підкорилися б їм, а добробут їх був би повіки.
|
Вра'ѕи гн~и сᲆлга'ша е^мђ, и^ бђ'детъ время иX в# вњкъ”
|
|
17
|
17
|
|
Я хлібом пшеничним годував би їх, і медом із скелі насичував би їх».
|
И$ напита и^хъ эT тђка пшени'чна, и^ эT ка'мене меда насы'ти и^хъ” Сла'ва,
|
|
Псалом 81
|
ўало'мъ п~а
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Асафа.
|
ўлоM, а^сафовъ, п~а”
|
|
1
|
1
|
|
Бог став у сонмі богів, посеред них, щоб богів судити.
|
Бг~ъ ста` в сонмњ бого'въ, посредњ же бого'въ разсђ'диT”
|
|
2
|
2
|
|
«Доки будете судити неправедно і догоджати грішникам?
|
доко'лњ сђ'дите неправдђ, и^ лицъ грњшничь ѓ^бинђетеся;
|
|
3
|
3
|
|
Судіть сироту і вбогого по правді, смиренного і бідного виправдайте.
|
сђди'те си'рђ и^ ё^богђ, смире'на и^ нища ѓ^правдайте”
|
|
4
|
4
|
|
Визволіть бідного й убогого, від руки грішника звільніть його.
|
И$з#мњте ни'ща и ё^бога, и^з рђкы` грњшнича и^ꙁба'вите и&”
|
|
5
|
5
|
|
Не пізнали і не зрозуміли, бо в темряві ходять. Нехай захитаються всі основи землі.
|
Не ё^вњдњша ниже разђмњшя, въ тмњ` хо'дяT” да подви'жяᲄся вс^я ѓ^снова'нїа зеMли`”
|
|
6
|
6
|
|
Я сказав: ви — боги і сини Всевишнього всі,
|
А/ꙁъ рњхъ, бо'ѕи бђ'дњте и^ сн~ве вы'шняго вс^и.
|
|
7
|
7
|
|
але вмираєте, як люди, і, як кожен князь, падаєте».
|
вы же ја%ко чл~цы ё^мира'ете” и^ ја%ко е^ді'нъ эT княѕь па'даете”
|
|
8
|
8
|
|
Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи.
|
Въскрsни б~е сђди` ꙁемли`, ја%ко ты наслњдиши въ всњхъ ја%ѕы'цеX”
|
|
Псалом 82
|
ўало'мъ п~в
|
|
1
|
1
|
|
Пісня. Псалом Асафа.
|
Пњснь ўа'лма аса'фова п~в”
|
|
2
|
2
|
|
Боже, хто подібний до Тебе? Не мовчи і не будь спокійним, Боже.
|
Бж~е, кт^о ё^подо'бится тебњ; не премолчи`, ни ё^кроти` б~е”
|
|
3
|
3
|
|
Бо ось вороги Твої зашуміли і ті, що ненавидять Тебе, підняли голови.
|
ЈА/ко с^е вра'ѕи твои` възшђмњша, и^ ненави'дящеи` т^я въꙁдвиго'шя главђ.
|
|
4
|
4
|
|
Вони підступно змовляються проти народу Твого і радяться проти святих Твоїх.
|
на' люди твоя лђка'вновашя во'лею, и^ съвᲇщаша на ст~ы'а твоя”
|
|
5
|
5
|
|
Сказали: «Підемо й винищимо їх з-поміж народів, щоб ніхто не згадував більше імені Ізраїля».
|
Рњша, прїидњте, и^ потребимъ я& эT ја%зы'къ, и^ не помяне'тся и'мя і^ил~ево кᲄомђ”
|
|
6
|
6
|
|
Змовилися і однодушно уклали союз проти Тебе.
|
ЈА/ко съвњща'шя е^ді'номышле'нїемъ в#кђпњ, на' тя ꙁавTњ завњщашя”
|
|
7
|
7
|
|
Сини Едома, ізмаїліти, Моав і агаряни,
|
Селе'нїа и^дђме'йска, и^ і^смаилите, моа'въ, и^ а^гарњне.
|
|
8
|
8
|
|
Гевал і Аммон, Амалик і филистимляни з людьми тирськими.
|
гевалъ, и^ а^м#мо'нъ, и^ а^мали'к#. и^ноплеме'нницы съ живђщими в тљ=рњ”
|
|
9
|
9
|
|
І Ассур пішов з ними; вони стали на поміч синам Лотовим.
|
И/бо и^ а^ссђръ прїиде с ни'ми, бышя в# ꙁастђпле'нїе сн~во'мъ лотовомъ”
|
|
10
|
10
|
|
Зроби з ними так, як з Мадіамом, Сисарою та Іавимом біля потоку Кисана,
|
Сътвори` и^м# ја%ко мадїа'мђ, и^ сиса'рᲇ, ја%ко и^а^ві'мђ в# потоцњ ки'ссовњ”
|
|
11
|
11
|
|
які були знищені в Аендорі і стали гноєм для землі.
|
Потреби'шася въ а^ендо'рњ, быша ја%ко гной ꙁеMныи`”
|
|
12
|
12
|
|
Зроби з ними та князями їхніми, як з Оривом, Зивом, Зевеєм і Салманом — вельможами їхніми,
|
Положи кн~ѕя и^хъ ја%ко ѓ^ри'ва и^ ꙁи'ва и^ зиве'е и^ салмана, вс^я кн~ѕя иX,
|
|
13
|
13
|
|
які говорили: «Візьмемо собі у володіння святиню Божу».
|
и^же рњшя, да наслњдимъ себњ ст~и'ло бж~їе”
|
|
14
|
14
|
|
Боже мій! Нехай стануть вони як порох у вихорі, як солома перед вітром,
|
Бж~е мой положи иX ја%ко коло, ја%ко трость преD лице'мᲆ вњтрђ”
|
|
15
|
15
|
|
як вогонь спалює ліси, як полум’я, що обпалює гори,
|
ЈА/ко ѓ^гнь попаляаи` дђбра'вы, ја%ко пламень пожига'аи` го'ры.
|
|
16
|
16
|
|
так пожени їх бурею Твоєю і гнівом Твоїм приведи їх у замішання.
|
тако пожене'ши я& бђ'рею твоею`, и^ гнњвомъ твои'мъ смђти'ши я&”
|
|
17
|
17
|
|
Покрий їх безчестям, щоб вони шукали імені Твого, Господи.
|
И$спо'лни лиця` и^хъ безче'стїа, и^ в#ꙁы'щђтᲆ и%мени твое^го г~и”
|
|
18
|
18
|
|
Нехай будуть осоромлені й застрашені навіки, і з соромом своїм загинуть.
|
да постыдятся, и^ смятђт#ся въ вњкъ вњка, и^ посрамя'тся, и^ поги'бнђтъ”
|
|
19
|
19
|
|
І нехай узнають, що ім’я Тобі — Господь і що Ти єдиний Всевишній на всій землі.
|
И$ ё^вњдятᲆ, ја%ко и%мя тебњ г~ь, т^ы е^ді'нъ вы'шнїи по все'й ꙁемли`”
|
|
Псалом 83
|
ўало'мъ п~г
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом синів Кореєвих.
|
В конецъ, ѓ^ точи'леX, сн~овъ коре'ѓв#, ўлоM, п~г”
|
|
2
|
2
|
|
Які любі оселі Твої, Господи Сил!
|
Ко'ль въꙁлюбленна се'ла твоа, г~и силъ”
|
|
3
|
3
|
|
Жадає і лине душа моя до двору Господнього; серце моє й тіло моє возрадувалися Богу живому.
|
Желаетъ и^ скон#чева'ется дш~а моа въ дворы` гн~я” СрDце мое и^ плоть моа въꙁрадовастася ѓ% бѕ~њ живњ”
|
|
4
|
4
|
|
Бо й пташка знаходить собі домівку, і ластівка гніздо собі, щоб вивести пташенят своїх, біля вівтарів Твоїх, Господи Сил, Царю мій і Боже мій.
|
Ибо птица ѓ^брњте себᲇ хра'минђ, и^ го'рьлица гнњꙁдо себњ, идњже положи птенця своа” ѓ^лтаря ᲄвоа г~и силъ, цр~ю мой и^ б~е мой”
|
|
5
|
5
|
|
Блаженні ті, що живуть у домі Твоїм, повіки вони будуть хвалити Тебе.
|
Блаже'ни живђщеи` в# домђ` твое'мъ, въ вњк# вњка въсхва'лятъ т^я”
|
|
6
|
6
|
|
Блаженний муж, який має заступництво своє у Тобі і в якого у серці дорога до Тебе.
|
Блаже'нъ мђжъ, е^мђже е^сть ꙁастђпле'нїе е^го эT тебе, въсхожде'нїа в# срDцы свое'мъ положи`.
|
|
7
|
7
|
|
Ідучи долиною плачу, вони знаходять джерела води, Законодавець покриває їх благословенням.
|
въ юдо'ли плачевнњ, в мњстњ и^дњже положи`” И/бо блsве'нїе дастъ за'конъ дааи`”
|
|
8
|
8
|
|
Вони перейдуть від сили в силу і являться перед Богом на Сионі.
|
Поидђтᲆ эT си'лы в си'лђ, ја%ви'тся б~ъ бого'м# в сїѓ'нњ”
|
|
9
|
9
|
|
Господи, Боже Сил, почуй молитву мою! Зглянься, Боже Яковів.
|
г~и б~е си'лъ ё^слы'ши мл~твђ мою`, внђши` б~е і^а'ковль”
|
|
10
|
10
|
|
Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого.
|
Защи'тниче нашь ві'жDь б~е, и^ призри на лице` х~а ᲄвое^го”
|
|
11
|
11
|
|
Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників.
|
ЈА/ко лђче дн~ь е^дінъ въ дворњхъ твоиX паче ты'сящъ” И$зво'лихъ примњта'тися в домђ б~а мое^го, паче неже жи'ти м^и в се'лњхъ грњшничих#”
|
|
12
|
12
|
|
Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті.
|
ЈА/ко млsть и^ і'стинђ лю'битъ г~ь, б~ъ блгDть и^ сла'вђ дастъ, г~ь не лиши'т# бл~гая ходя'щихъ неꙁло'бїе^мъ”
|
|
13
|
13
|
|
Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе.
|
г~и бж~е силъ, бл~же'нъ чл~къ ё^поваяи` на тя”
|
|
Псалом 84
|
ўало'мъ п~д
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Псалом синів Кореєвих.
|
В конецъ, сн~о'въ коре'ѓвъ, ўлоM, п~д”
|
|
2
|
2
|
|
Господи, Ти змилувався над землею Твоєю, повернув з неволі синів Якова.
|
Бл~говолилᲆ е^си г~и ꙁеMлю твою, въꙁвратилъ е^си плᲇнъ і^а'ковль”
|
|
3
|
3
|
|
Ти простив беззаконня народу Твого, покрив усі гріхи їх.
|
ѓ^ста'вилъ е^си беꙁако'нїа лю'демъ твои'мъ, покрылъ е^си вс^я грњхы иX”
|
|
4
|
4
|
|
Ти спинив увесь гнів Твій і відвернувся від гніву ярости Твоєї.
|
Оу^кроти'лъ е^си весь гнњвъ твой, въꙁ#вратилъ е^си эT гнњва ја%рости твоеа”
|
|
5
|
5
|
|
Поверни нас, Боже, Спасителю наш, і спини гнів Твій проти нас.
|
Възврати` насᲆ б~е сп~се'нїи нашиX, и^ вᲆꙁврати ја%рость твою эT насъ”
|
|
6
|
6
|
|
Чи ж довіку будеш гніватися на нас? Невже ж продовжиш гнів Твій від роду до роду?
|
Є$да` въ вњкы прогнњваешися на ны; и^ли про'стреши гнњвъ свой эT рода в родъ;
|
|
7
|
7
|
|
Боже, повернися і оживи нас, щоб зрадувався Тобою народ Твій.
|
б~е т^ы ѓ^бращь живи'ши н^ы, и^ людїе твои` въꙁвеселя'тся ѓ^ тебњ”
|
|
8
|
8
|
|
Яви нам, Господи, милість Твою і Твоє спасіння дай нам!
|
ЈА/ви` намъ г~и млsть твою, и^ сп~се'нїе твое да'жDь намъ”
|
|
9
|
9
|
|
Почую, що скаже про мене Господь Бог. Він скаже мир народові Своєму і преподобним Своїм, тим, що звертають серця свої до Нього.
|
Оу^слы'шђ что` речетъ ѓ^ мнњ г~ь б~ъ, ја%ко речетъ ми'ръ на люd своя` и^ на прпDбныя своя, и^ на ѓ^браща'ющая срDця к# немђ”
|
|
10
|
10
|
|
Так близько спасіння Його до тих, що бояться Його, щоб слава Його перебувала на землі нашій.
|
ѓ^баче бли'ꙁъ боа'щимся е^го сп~сенїе е^го, всели'ти сла'вђ в# ꙁемлю нашђ”
|
|
11
|
11
|
|
Милість і істина зустрілися, правда і мир поцілувалися.
|
Млsть и^ і'стина срњто'стася, пра'вда и^ ми'рᲆ ѓ^блобыза'стася”
|
|
12
|
12
|
|
Істина від землі засяяла, а правда з неба прихилилася.
|
И$стина эT ꙁемля восїа, и^ пра'вда съ нб~се прини'че”
|
|
13
|
13
|
|
Бо Господь пошле нам добро, і земля наша дасть плід свій.
|
И/бо г~ь дасть бл~гость, и^ ꙁемля на'шя дасть плоD свой”
|
|
14
|
14
|
|
Правда піде перед Ним і направить на путь стопи наші.
|
Пра'вда преD ни'мъ преDи'деT, и^ положитъ в пђть стопы` своя”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва.
|
|
Псалом 85
|
ўало'мъ п~е
|
|
0
|
0
|
|
Молитва Давида.
|
молитва двDва, п~е” кgа, в~і”
|
|
1
|
1
|
|
Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй мене, бо я немічний і вбогий.
|
Приклони` г~и ё^хо твое, и^ ё^слы'ши м^я, ја%ко ни'щъ и^ ё^бо'гъ е^смь а%зъ”
|
|
2
|
2
|
|
Охорони душу мою, бо я відданий Тобі. Боже мій, спаси раба Твого, що уповає на Тебе.
|
съхрани дш~ђ мою, ја%ко прпDбеn е^смь. сп~си` раба твое^го б~е мой ё^повающаго на тя”
|
|
3
|
3
|
|
Помилуй мене, Господи, бо я взиваю до Тебе кожного дня.
|
Поми'лђй м^я г~и, ја%ко к тебᲇ въз#ꙁовђ весь дн~ь”
|
|
4
|
4
|
|
Звесели душу раба Твого, бо до Тебе я підношу душу мою.
|
Въꙁвесели` дш~ђ раба` твоего, ја%ко к тебњ взяхъ дш~ђ мою`”
|
|
5
|
5
|
|
Бо Ти, Господи, благий і лагідний і многомилостивий до тих, що призивають Тебе.
|
ЈА/ко т^ы г~и бл~гᲆ, и^ длъготрьпњливъ, и^ мно'гомлsтив# всњмъ приꙁыва'ющиM т^я”
|
|
6
|
6
|
|
Почуй, Господи, молитву мою і вислухай голос благання мого.
|
Внђши` г~и мл~твђ мою`, и вонми` гла'сђ моле'нїа мое^го”
|
|
7
|
7
|
|
В день скорботи моєї я взиваю до Тебе, бо Ти почуєш мене, Боже.
|
В дн~ь печали моеа` въꙁваX к# тебњ, ја%ко ё^слы'ша м^я”
|
|
8
|
8
|
|
Немає між богами такого, як Ти, Господи, і ніщо не може зрівнятися з ділами Твоїми.
|
Нᲇсть подобенъ тебњ в# бѕ~њхъ г~и, и нᲇсть по дњ'ломъ твои'мъ”
|
|
9
|
9
|
|
Всі народи, що їх створив Ти, прийдуть і поклоняться Тобі, Господи, і прославлять ім’я Твоє.
|
Вси` ја%ꙁы'цы, е^ли'ко съᲄвори` прїидђть, и^ покло'нятся преD тобою г~и, и^ просла'вятъ и%мя твое”
|
|
10
|
10
|
|
Бо Ти великий і твориш чудеса. Ти — Бог єдиний.
|
ЈА/ко ве'лїй е^си т^ы, и^ творяи` чюдеса` т^ы е^си б~ъ е^ді'нъ”
|
|
11
|
11
|
|
Настав мене, Господи, на путь Твою, і буду ходити в істині Твоїй. Утверди серце моє в страху перед іменем Твоїм.
|
Насᲄа'ви м^я г~и на пђть твой, и^ поидђ въ и'стинњ твое'й” да въꙁвесели'тся срDце мое, боя'тися и'мени твое^го”
|
|
12
|
12
|
|
Буду вихваляти Тебе, Господи, Боже мій, всім серцем моїм і прославлятиму ім’я Твоє повіки.
|
Исповњмся тебњ г~и б~е мой всњмъ срDцемъ моиM, и^ просла'влю и'мя твое в вњкъ”
|
|
13
|
13
|
|
Бо велика милість Твоя наді мною: Ти визволив душу мою з пекла найглибшого.
|
ЈА/ко млsть твоя ве'лїа на мнњ, и^ꙁба'ви дш~ђ мою эT а'да преи^споDняго”
|
|
14
|
14
|
|
Боже! Беззаконники повстали проти мене, і натовп сильних шукає душі моєї, і не мають Тебе перед собою.
|
б~е ꙁако'нопрестђпници въста'шя на' мя, и^ со'нмъ дръжяв#ныхᲆ в#ꙁыска'ша дш~ђ мою, и^ не преDложишя тебе преD собою”
|
|
15
|
15
|
|
Ти ж, Господи, щедрий і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний.
|
И$ т^ы г~и б~е мой щедръ и^ млsтивъ, длъготрьпᲇливъ и^ мно'гомлsтивᲆ, и^ і'стинен#”
|
|
16
|
16
|
|
Зглянься на мене і помилуй мене; дай силу рабу Твоєму, спаси сина раби Твоєї.
|
Призри на' мя, и^ поми'лђй м^я. даждь дрᲆжа'вђ твою ѓ%трокђ твоемђ, и^ сп~си` сн~а рабы` твоеа`”
|
|
17
|
17
|
|
Покажи на мені ознаку милости Твоєї, щоб побачили ненависники мої і посоромилися, бо Ти, Господи, допоміг мені і втішив мене.
|
Сᲆтвори со мною зна'менїе вᲆ бл~го, и^ да ви'дят# ненави'дящеи` м^я, и^ постыдяTся” ЈА/ко т^ы г~и помо'же м^и, и^ ё^тњшиl м^я е^си”
|
|
Псалом 86
|
ўало'мъ п~ѕ
|
|
1
|
1
|
|
Псалом синів Кореєвих. Пісня (про Єрусалим, що є прообраз Єрусалима небесного).
|
Сн~овъ коре'ѓвъ, ўало'мъ пњсни” п~ѕ”
|
|
2
|
2
|
|
Основи його на горах святих, любить Господь врата Сиону більше за поселення Якова.
|
Основа'нїа е^го на гораX ст~ыX” Лю'битъ г~ь врата сїѓ'ня, паче всXњ селе'нїи и^а'ковлиX”
|
|
3
|
3
|
|
Преславне говорять про тебе, місто Боже.
|
Пресла'вная гл~ашяся ѓ^ тебњ гра'де бж~їи”
|
|
4
|
4
|
|
Згадаю Єгипет і Вавилон перед тими, що знають мене. Ось филистимляни і Тир з людьми ефіопськими скажуть: це все сталося там.
|
Помянђ раа'въ и^ вавило'на, свњдђщих# м^я” И$ с^е и^ноплеме'нницы, и^ тљ'ръ и^ лю'дїе е^џїѓ'пстїи, сїи бы'ша т^ђ”
|
|
5
|
5
|
|
І про Сион скажуть: і цей, і той чоловік народився в ньому, і Сам Всевишній заснував його.
|
ма'ти сїѓ'нъ речетъ, чл~къ. и^ чл~кь роди'ся в немъ, и^ тои ѓ^снова и& вы'шнїи”
|
|
6
|
6
|
|
Господь напише в переписі народів: ось такий народився там.
|
г~ь повњсть в# кни'гаX лю'демъ, и^ кн~ѕе'м# симъ бывшымъ в немъ”
|
|
7
|
7
|
|
Бо в Тобі оселя всіх, що співають і веселяться.
|
ЈА/ко веселя'щимся всњмъ жили'ще ё^ тебе`”
|
|
Псалом 87
|
ўало'мъ п~з
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору на махалаф, для співу. Повчання Емана Езрахіта. Псалом синів Кореєвих. (Пісня-молитва.)
|
Пњснь ўалма сн~овъ кореѓвъ, В конецъ, ѓ^ маеле'џњ эTвњщати. раꙁђм# е^џа'ма і^ил~ьтенина” п~з”
|
|
2
|
2
|
|
Господи, Боже спасіння мого, вдень я взиваю і вночі перед Тобою.
|
Ги~, б~е сп~се'нїа мое^го, въ дн~е въꙁвахъ, и^ в нощи преD тобою”
|
|
3
|
3
|
|
Нехай дійде до Тебе молитва моя, прихили вухо Твоє до моління мого.
|
да вни'детъ преD тя мл~тва моа, приклони` ё^хо твое` к# моленїю мое^мђ”
|
|
4
|
4
|
|
Бо стражданнями сповнилася душа моя, і життя моє до пекла наблизилося.
|
ЈАко испо'лнися ꙁолъ дш~а моа`, и^ живо'тъ мой а'дђ прибли'жися”
|
|
5
|
5
|
|
Приєднався я до тих, що сходять у могилу: я став як людина без сили,
|
Привмњненᲆ быX с ниZходя'щыми в ровъ” Быхᲆ ја%ко чл~кь беꙁ помощи,
|
|
6
|
6
|
|
між мертвими кинутий я, — як убиті, що сплять у гробі, про яких Ти вже не згадуєш і які від руки Твоєї відринуті.
|
в# мр~твыX свободь” ЈА/ко ја%ѕвенїи спящеи` вᲆ гробњхъ, и%хъже не помянђлъ е^си ктомђ. и^ тїи эT рђкы твоеа` эTрїновени бышя”
|
|
7
|
7
|
|
Ти поклав мене у рові преісподнім, у темряві і тіні смертній.
|
Положи'шя м^я в ро'вњ преи^споDнемъ, в те'мныхᲆ и^ сњни смр~тънњй”
|
|
8
|
8
|
|
На мені утвердилася ярість Твоя, і всі хвилі Твої навів Ти [на мене].
|
На мнњ` ё^тверди'ся ја%рость твоя, и вся` волны` твоя наведе` на мя”
|
|
9
|
9
|
|
Віддалив Ти знайомих моїх від мене, зробив мене огидним для них. Я в неволі й не можу вийти.
|
Оу^далилъ е^си ѕна'емыX мои^х# эT мене, положи'шя м^я ме'рзость себњ” Преданъ быхъ, и^ не и^схождаахъ,
|
|
10
|
10
|
|
Очі мої знемоглися від горя. Взивав до Тебе, Господи, весь день, підносив до Тебе руки мої.
|
ѓ^чи мои` и^ꙁнемого'стњ эT ни'щеты” Възвахъ к тебњ г~и весь дн~ь, въꙁдњхъ к# тебњ рђцњ` мои`”
|
|
11
|
11
|
|
Хіба для мертвих Ти твориш чудеса? А чи мертві воскреснуть і прославлятимуть Тебе?
|
Є$да мр~твыми твори'ши чюдеса`, ли вра'чеве въскреся'тъ, и^ і^сповњдя'тся тебњ;
|
|
12
|
12
|
|
Хіба розповість хто у гробі про милість Твою і про істину Твою — в погибелі?
|
е^да повњсть кт^о въ гробњ млsть твою, и^ і'стинђ твою в# поги'бели;
|
|
13
|
13
|
|
Чи пізнані будуть у темряві чудеса Твої і правда Твоя — в землі забуття?
|
е^да поꙁна'на бђ'дђтъ во тмњ` чюдеса` твоя, и^ пра'вда твоа` в ꙁеMли` ꙁабве'ннњй;
|
|
14
|
14
|
|
Я ж до Тебе, Господи, взиваю, і вранці молитва моя упередить Тебе.
|
и^ а'зъ к# тебњ г~и въꙁъвахъ, и^ ё%тро мл~тва моа` прDеварит# т^я”
|
|
15
|
15
|
|
Чому, Господи, відкидаєш душу мою, відвертаєш лице Твоє від мене?
|
Вскђю г~и эTрњеши дш~ђ мою, эTвращаеши лице` свое эT мене;
|
|
16
|
16
|
|
Убогий я, і страждаю від юности моєї, смирився і знеміг.
|
ни'щᲆ е^смь а^ꙁъ, и^ въ трђдњхъ эT ю'ности моеа`” Въꙁне'съ же смирихся, и^ і^ꙁнемогохъ”
|
|
17
|
17
|
|
По мені пройшов гнів Твій, і страхання Твої сокрушили мене.
|
На мнњ` преи^доша гнњви твои`, ё^страшенїа твоя въꙁ#мђтишя м^я,
|
|
18
|
18
|
|
Оточили мене, як вода, весь день, облягли мене всі вкупі.
|
ѓ^быдоша м^я ја%ко вода. весь дн~ь ѓ^дрᲆжа'шя м^я в#кђ'пᲇ”
|
|
19
|
19
|
|
Віддалив Ти від мене друга й ближнього, знайомих моїх — від моїх пристрастей.
|
Оу^далилъ е^си эT мене дрђга и^ і'скреняго, и^ ѕна'емыX мои'хъ эT страсте'й”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва”
|
|
Псалом 88
|
ўало'мъ п~и
|
|
1
|
1
|
|
Повчання Ефама Езрахіта.
|
Ра'ꙁђма е^џа'ма, і^ил~ьтянина, п~и”
|
|
2
|
2
|
|
Милості [Твої], Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми.
|
Ми'лости твоя г~и въ вњкы въспою, в рDо и^ ро'дъ въꙁвњщђ и'стиннђ твою у^сты` мои'ми”
|
|
3
|
3
|
|
Бо Ти сказав: навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя.
|
ЈА/ко рече, в# вњкъ ми'лость сᲆѕи'жDется, на нб~сеX ё^гото'вается и'стина твоа”
|
|
4
|
4
|
|
«Я заповів завіт обраним Моїм, клявся Давидові, рабу Моєму:
|
ЗавњщаX ꙁавњтъ и^збра'ннымъ мои'м#, кляхся дв~дђ рабђ` мое^мђ
|
|
5
|
5
|
|
навіки утверджу нащадків твоїх і збудую з роду в рід престіл твій».
|
до' вњка” Оу^готоваю сњмя твое, и^ съѕи'жDђ в рDо и^ ро'дъ прsтлъ твой”
|
|
6
|
6
|
|
Прославлятимуть небеса дивні діла Твої, Господи, і правду Твою в Церкві святих.
|
И$сповњдяT нб~са чюдеса` твоя, г~и, и%бо и'стинђ твою в# цр~кви ст~ых#”
|
|
7
|
7
|
|
Бо хто на небесах зрівняється з Господом? І хто подібний до Нього між синами Божими?
|
ЈА/ко кт^о въ ѓ^блацехъ сравнится гв~и, ё^подо'биTся гв~и в# сн~охъ бж~їихъ;
|
|
8
|
8
|
|
Бог, що Його прославляють собори святих, великий і страшний для всіх, хто навкруги Нього.
|
бг~ъ прославля'емъ в# совњтехъ ст~ыхъ, ве'леи и^ стра'шенъ е^сть наD всњми ѓ'крестными е^го”
|
|
9
|
9
|
|
Господи, Боже Сил! Хто подібний до Тебе?! Всесильний Ти, Господи, і правда Твоя навкруги Тебе.
|
г~и б~е силъ, кт^о подо'бенъ тебᲇ; си'ленъ е^си г~и, и^ і'стина ᲄвоа ѓ%крестъ тебе`”
|
|
10
|
10
|
|
Ти володарюєш над силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його.
|
Ты` владњ'еши дръжа'вою мор#ско'ю, въꙁмђще'нїе же воlн# е^го т^ы ё^кротиши”
|
|
11
|
11
|
|
Ти смирив гордого, немов пораненого, і кріпкістю сили Твоєї Ти розсипав ворогів Твоїх.
|
Ты` смирилъ е^си ја^ко ја%ꙁвена гордаго, мы'шцею си'лы твоеа раꙁгналъ е^си врагы твоя”
|
|
12
|
12
|
|
Твої небеса і Твоя земля. Ти створив всесвіт і все, що наповнює його.
|
твоя сђтъ нб~са, и^ твоя` е^сть зем#ля. вселе'ннђю и^ конця` еа` т^ы ѓ^сновалъ е^си,
|
|
13
|
13
|
|
Північ і південь Ти створив єси. Фавор і Єрмон іменем Твоїм радуються.
|
сњверъ и^ мо'ре т^ы съꙁда`” Џаво'ръ и^ е^рмо'нъ ѓ^ и^мени твое'мъ въꙁрадђетася.
|
|
14
|
14
|
|
Сильні рамена Твої, міцна рука Твоя, високо піднесена правиця Твоя.
|
твоя мы'шца съ си'лою” да ё^тверди'тся рђка` твоа`, вᲆꙁнесе'тся десница твоа”
|
|
15
|
15
|
|
Правосуддя і справедливість — основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм.
|
Пра'вда и^ сђдба`, ё^готованїе престола твое^го” Млsть и^ і'стина преDи'дета преD лицемъ твои'мъ”
|
|
16
|
16
|
|
Блаженні люди, що знають глас святковий: Господи, у світлі лиця Твого вони ходять,
|
Бл~же'ни людїе вᲇдђщеи` въскликнове'нїе” г~и въ свњтњ лица твоего по'идђтъ,
|
|
17
|
17
|
|
і іменем Твоїм вони радуються весь день, і правдою Твоєю підносяться.
|
и^ ѓ^ и^мени твоемъ възрадђются весь дн~ь, и^ пра'вдою твоею вᲆзнесђтся”
|
|
18
|
18
|
|
Бо Ти похвала сили їхньої, і милістю Твоєю підноситься ріг наш.
|
ЈА/ко похвала` си'лы иX т^ы е^си, и^ въ бл~говоленїи твое'мъ въꙁнесе'тся ро'гъ наш#”
|
|
19
|
19
|
|
Бо Господь — Захист наш і Святий Ізраїлів — Цар наш.
|
ЈА/ко гн~е е^сть застђпленїе, и^ ст~го і^ил~ева цр~я на'шего”
|
|
20
|
20
|
|
Колись говорив Ти у видінні святому Твоєму і сказав: «Я подав поміч мужньому, підніс обраного з людей Моїх.
|
Тогда гл~алъ е^си в# видњнїи сн~ово'мъ твои'мъ, и^ рече`, положихъ по'мощъ на си'лнаго, възнесоX и^ꙁбра'ннаго эT людїи моиX”
|
|
21
|
21
|
|
Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його.
|
ѓ^брњтохъ дв~да раба` мое^го, е^ле'ѓм# ст~ымъ мои'мъ пома'ꙁахъ и&”
|
|
22
|
22
|
|
Рука Моя захистить його і сила Моя підкріпить його.
|
И$бо рђка` моа` застђ'питъ и&; и^ мы'шца моа` ё^крњпитᲆ и&”
|
|
23
|
23
|
|
Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його.
|
Ничтоже ё^спᲇетъ врагъ на'нь и^ сынъ беꙁако'нїя не приложитъ ѓ^ꙁло'бити е^го”
|
|
24
|
24
|
|
Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його.
|
И$ссњкђ эT лица е^го врагы` е^го, и^ ненави'дящая е^го побњждђ”
|
|
25
|
25
|
|
Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його.
|
И$ і'стина моя` и млsть моа` с ни'мъ, и^ ѓ^ и'мени моем# въꙁнесе'тся рогъ е^го”
|
|
26
|
26
|
|
І покладу на море руку його і на ріки — правицю його.
|
И$ положђ на мори рђ'кђ е^го, и^ на рњкахъ десницђ е^го”
|
|
27
|
27
|
|
І буде він звати Мене: «Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого.»
|
Тои въз#ꙁове'тᲆ м^я, эTц~ь мой е^си т^ы, бг~ъ мой, и^ ꙁастђпникъ сп~се'нїа моего”
|
|
28
|
28
|
|
І Я первенця піднесу Мого* високо, вище царів землі.
|
И$ а'ꙁъ первенца положђ и&, высока` паче цр~е'й ꙁемныX”
|
|
29
|
29
|
|
Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому.
|
В вњкъ сᲆхраню` е^мђ млsть мою, и^ ꙁавTњ мой вњ'ренъ е^мђ”
|
|
30
|
30
|
|
І продовжу навіки рід його, і престіл його — як дні неба.
|
И$ положђ въ вњкъ вњка сњмя е^го, и^ престо'лᲆ е^го ја%ко дн~їе нб~ђ”
|
|
31
|
31
|
|
А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити за заповідями Моїми,
|
А$ще ѓ^ста'вятъ сн~ове е^го законъ мой, и^ в сDђбахъ моиX не по'идTђ.
|
|
32
|
32
|
|
якщо зневажать устави Мої і повелінь моїх не збережуть,
|
а^ще ѓ^правданїа моя ѓ^сквернятъ, и^ ꙁаповњди моя не съхранятъ,
|
|
33
|
33
|
|
то Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою — на неправду їх.
|
посњщђ` жеꙁло'мъ беꙁако'нїа и^хъ, и^ ранами непра'вды и^хᲆ”
|
|
34
|
34
|
|
Милості ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї,
|
Млsть же мою не раꙁорю` эT нихъ, ни приврежDђ въ и'стинњ моей”
|
|
35
|
35
|
|
не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх.
|
Ни ѓ^скверню же ꙁавњта мое^го, и^ і^сходящая эT ё^стъ мои'хъ не эTврьгђся”
|
|
36
|
36
|
|
Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду.
|
Є$ді'ною кляхса в# ст~о'е мое, а^ще дв~дђ солжђ”
|
|
37
|
37
|
|
Насіння його перебуватиме повіки, і престіл його — як сонце переді Мною,
|
Сњмя е^го в# вњкъ пребђ'детъ, и^ прsто'л# е^го ја%ко слн~це предо мною,
|
|
38
|
38
|
|
як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний».
|
и^ ја%ко лђна` съверше'на в# вњкъ, и^ свњдњтель на нб~си вњ'ренъ”
|
|
39
|
39
|
|
А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого.
|
Ты` же эTринђ, и^ ё^ничижи, негодова пома'ꙁанаго твое^го”
|
|
40
|
40
|
|
Зневажив завіт Твій з рабом Твоїм і скинув на землю вінець його.
|
Разорилъ е^си завњтъ раба` твое^го, ѓ^сквернилъ е^си на ꙁемли` ст~ыню е^го.
|
|
41
|
41
|
|
Ти зруйнував навкруги мури його і твердині його обернув на руїну.
|
раꙁорилъ е^си вс^я ѓ^пло'ты е^го” Положилъ е^си тве'рдая е^го страхъ”
|
|
42
|
42
|
|
Грабують його всі, хто проходить шляхом, став він посміховиськом у сусідів своїх.
|
Расхищя'хђть и& вс^и мимоходящеи` пђтемъ, бысть поноше'нїе съсњдомъ своиM”
|
|
43
|
43
|
|
Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх ворогів його.
|
Въꙁвы'силᲆ е^си десни'цђ стђжя'ющыX е^мђ, въꙁ#веселилъ еси вс^я врагы е^го”
|
|
44
|
44
|
|
Ти обернув назад вістря меча його і не підкріпив його в бою.
|
Въꙁвратилъ е^си по'мощъ ѓ^рђжїа его, и^ не застђпи` е^го в# браны”
|
|
45
|
45
|
|
Відібрав славу його і престіл його повалив на землю.
|
Разорилъ е^си эT ѓ^чище'нїа е^го, прsтлъ е^го на' ꙁемлю поврьже”
|
|
46
|
46
|
|
Ти вкоротив дні влади його і вкрив його соромом.
|
Оу^ма'лилъ е^си дн~и вре'мени е^го, ѓ^блїа'лъ е^си и& стђдомъ”
|
|
47
|
47
|
|
Доки ж, Господи, будеш відвертати від нас лице Твоє, доки буде палати над нами гнів Твій?
|
доко'лњ г~и эTвраща'ешися в# коне'ць, ражDежется ја%ко ѓ^гнь гнњвъ твой;
|
|
48
|
48
|
|
Спом’яни, який вік мій. Хіба не на марне Ти створив усіх синів людських?
|
помяни`, кі'и мой състав#, е^да б^о всђе съꙁда` вс^я сн~ы члчsкыа;
|
|
49
|
49
|
|
Хто з людей пожив і не зазнав смерти? Хто визволив душу свою від руки пекла?
|
кт^о е^сть чл~кь, и^же поживетъ, и^ не ё'ꙁрит# смерти, и^ꙁба'витъ дш~ђ свою и^ꙁ рђкы` а'довы;
|
|
50
|
50
|
|
Де давні милості Твої, Господи, що ними клявся Ти Давидові в істині Твоїй?
|
гдњ сђть млsти твоя древняа г~и, ја%же кляᲄся дв~дђ въ и'стинњ твоей;
|
|
51
|
51
|
|
Згадай, Господи, наругу над слугами Твоїми, яку я ношу в серці своїм від сильніших народів.
|
помяни г~и поноше'нїе раb твоиX, е^же ё^дръжа в# надрњ мое'мъ мно'гы ја%зы'кы”
|
|
52
|
52
|
|
Від ворогів Твоїх, Господи, що знеславлюють ім’я помазаника Твого.
|
Є$же поноси'шя вра'ѕи твои` г~и, е^же поноси'шя и^змњне'нїе х~а твоего”
|
|
53
|
53
|
|
Благословен Господь навіки. Амінь, амінь.
|
Блsве'нъ г~ь в# вњкъ. бђ'детъ, бђ'детъ”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа”
|
|
Псалом 89
|
ўало'мъ п~џ
|
|
1
|
1
|
|
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
|
Мл~тва мољ=се'а чл~ка бж~їа, п~џ”
|
|
2
|
2
|
|
Господи! Пристановищем нашим був Ти з роду в рід.
|
Ги~ прибњжище бысть нам#, в роD и^ ро'дъ”
|
|
3
|
3
|
|
Перше, ніж з’явилися гори і створилися Земля і Вселенна, — од віку й до віку Ти єси.
|
прежDе да'же горамъ не быти, и^ създатися ꙁемли и^ вселе'ннњй, и^ эT вњка и^ до вњка т^ы е^си”
|
|
4
|
4
|
|
Ти повертаєш людину у тління і кажеш: «Верніться, сини людські!»
|
Не въꙁврати чл~ка въ смире'нїе. и^ ре'клᲆ е^си, ѓ^брати'теся сн~ове члчsтїи”
|
|
5
|
5
|
|
Бо тисяча літ перед очима Твоїми — як день учорашній, що пройшов, як сторожа нічна.
|
ЈА/ко ты'сяща лњтъ преD ѓ^чи'ма твои'ма г~и, ја%ко дн~ь вчера'шнїи и^же ми'мои'де, и^ стра'жа нощнаа”
|
|
6
|
6
|
|
Ти, наче повінню, зносиш їх. Вони як сон, як трава, що зранку зеленіє й цвіте, а ввечері опадає, в’яне й сохне.
|
Оу^ничиже'нїа и^хъ е^ще бђ'дђтъ” Оу^тро ја%ко трава` ми'мои'детъ, ё^тро процвњте'тъ и^ пре'идетъ, на вечеръ эTпадетъ, ѓ^жестњ'етъ, и^ і^схнеT”
|
|
7
|
7
|
|
Бо ми в страху від гніву Твого, і від ярости Твоєї ми в тривозі.
|
ЈА/ко и^счеꙁо'хомъ гнњвомъ твои'мᲆ, и^ ја%ростїю твоею смђти'хомся”
|
|
8
|
8
|
|
Ти поклав перед Собою беззаконня наші і таємне наше перед світлом лиця Твого.
|
Положилᲆ е^си безако'нїа наша преD собою, вњкъ нашь в# просвњщенїе лица твоего”
|
|
9
|
9
|
|
Всі дні наші минають у гніві Твоїм, і роки наші щезають, як мрії.
|
ЈА/ко вс^и дн~їе наши ѓ^скђдњша, и^ гнњвомъ твои'мъ и^ꙁчеѕо'хомъ”
|
|
10
|
10
|
|
Дні віку нашого — сімдесят літ, а як при силі — вісімдесят літ, і найкраща пора їх — труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо.
|
Лњта нашя ја%ко паё^чи'на паё^ча'хђся, дн~їе лњтъ нашихъ в ниX же сеDмьдесятъ лњтъ. а%ще же в си'лахъ, ѓ^смъдесятъ лњтъ. и^ множае и^х# трђдъ и^ болњзнь” ЈА/ко прїиде кротость на ны, и^ нака'жемся”
|
|
11
|
11
|
|
Хто знає силу гніву Твого, щоб страхом перед Тобою виміряти ярість Твою?
|
Кто` съвњсть дръжа'вђ гнњва твоего, и^ эT страха твоего ја%рость твою и^ꙁчести`;
|
|
12
|
12
|
|
Навчи нас так обчисляти дні наші, щоб ми придбали серце мудре.
|
десни'цђ твою та'ко скажи` м^и, и^ ѓ^коаанныа срDцемъ в# мђ'дрости”
|
|
13
|
13
|
|
Повернися, Господи, доки ж? Змилосердься над слугами Твоїми.
|
ѓ^брати г~и доко'лњ, и^ ё^моленъ бђ'ди на рабы` своя”
|
|
14
|
14
|
|
Наповни нас вранці милістю Твоєю, Господи, і зрадіємо та звеселимось.
|
И$спо'лнихомся ꙁаё'тра млsти твоя г~и, и^ въꙁрадовахомся и^ въꙁвеселихомся”
|
|
15
|
15
|
|
Звесели нас у всі дні наші — за ті дні, коли Ти смиряв нас, за літа, коли ми бачили зло.
|
Въ вся` дн~и нашя въꙁвеселихомся, ꙁа дн^и в# няже смирилъ н^ы е^си, лᲇта в ня'же видᲇхомъ злая”
|
|
16
|
16
|
|
І подивись на рабів Твоїх і на діла Твої і навчи синів їх.
|
И$ призри на рабы` своя и на дњ'ла твоя, и^ насᲄа'ви сн~ы иX”
|
|
17
|
17
|
|
І нехай буде милість Господа Бога нашого на нас. Діла рук наших виправ і в ділах рук наших допомагай нам.
|
И$ бђ'ди свњтлость г~а б~а на'шего на насъ, и^ дњ'ла рђкъ на'шихъ и^справи на насъ, и^ дњло рђкᲆ наших# и^спра'ви”
|
|
Псалом 90
|
ўало'мъ ч~
|
|
0
|
0
|
|
[Хвалебна пісня Давида] (у євреїв не надписаний).
|
Хвала` пњснїи двDвъ. неѓ^пи'санъ эT е^вре'й, ч~”
|
|
1
|
1
|
|
Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться.
|
Живый в по'мощи вы'шняго, въ кровњ б~а нбsнаго въдворится”
|
|
2
|
2
|
|
Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе».
|
Рече'тъ гв~и, ꙁастђ'пникъ мой е^си, и^ прибᲇжище мое, б~ъ мой, и^ ё^поваю нань”
|
|
3
|
3
|
|
Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної.
|
ЈА/ко тои и^ꙁба'витъ т^я эT сњти ло'вча и^ эT словесе` мяте'жна”
|
|
4
|
4
|
|
Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його.
|
Пле'щма свои'ма ѓ^сњнитъ т^я, и^ поD крилњ` е^го надњ'ешися” ѓ^рђжїе ѓ^бы'детᲆ т^я и^стина е^го,
|
|
5
|
5
|
|
Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень.
|
не ёбои'шися эT страха нощна'го, эT стрᲇлы` летящаа въ дн~е,
|
|
6
|
6
|
|
Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні.
|
эT вещи въ тмњ преходя'щая, эT сря'ща и бњса полђдн~ьнаго”
|
|
7
|
7
|
|
Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться.
|
Падетъ эT страны` твоеа` ты'сяща, и^ тма` ѓ^деснђю тебе`, к тебњ же не прибли'жится”
|
|
8
|
8
|
|
Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити.
|
ѓ^ба'че ѓ^чи'ма свои'ма смо'триши, и^ въздаа'нїе грњшникомъ ё^ꙁриши”
|
|
9
|
9
|
|
Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі.
|
ЈА/ко т^ы г~и ё^пова'нїе мое, вы'шняго положил# е^си прибњжище твое,
|
|
10
|
10
|
|
Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї.
|
Не прїидетъ к тебњ ѕл^о, и^ ра'на не прибли'жится тњлеси твое^мђ”
|
|
11
|
11
|
|
Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх.
|
ЈА/ко а^гг~ломъ свои'мъ ꙁаповњсть ѓ^ тебњ, съхранити т^я въ всњхъ пђтехъ твоих#”
|
|
12
|
12
|
|
На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь.
|
На рђкаX въꙁмђтъ т^я, да не когда пре'ткнеши ѓ^ камень ногы твоеа”
|
|
13
|
13
|
|
На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія.
|
На а'спидђ и^ васили'ска настђ'пиши, и^ попере'ши лва` и^ змїа”
|
|
14
|
14
|
|
Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє.
|
ЈА/ко на мя ё^пова, и^ і^ꙁба'влю и&. покры'ю и&, ја^ко позна и'мя мое`”
|
|
15
|
15
|
|
Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його.
|
Въз#ꙁоветъ къ мнњ, и^ ё^слы'шђ и&, с нимᲆ е^смь в# скорби” И$змђ` и&, и^ просла'влю е^го”
|
|
16
|
16
|
|
Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє».
|
долготђ дн~їи и^спо'лню и&, и^ ја%влю е^мђ сп~се'нїе мое`”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа”
|
|
Псалом 91
|
ўало'мъ ч~а
|
|
1
|
1
|
|
Пісня в день суботній.
|
ўлоM пњсни в# дн~ь сђбо'тныи” ч~а” кgа г~і”
|
|
2
|
2
|
|
Благо є сповідуватися Господу і співати імені Твоєму, Вишній.
|
Бл~го е^сть и^сповњдатися гв~и, и^ пњти и'мени ᲄвоемђ вы'шне.
|
|
3
|
3
|
|
Сповіщати зранку милість Твою і істину Твою на всяку ніч,
|
въꙁвњщати ꙁа ё^тра млsть твою, и^ і'стинђ твою на вся'кђ нощь.
|
|
4
|
4
|
|
на десятиструннім псалтирі, з піснею на гуслях.
|
в# десятострђннемᲆ ўалты'ри, с пᲇснїю в# гђ'слехъ”
|
|
5
|
5
|
|
Бо Ти звеселив мене, Господи, і я радію від діл рук Твоїх.
|
ЈА/ко въꙁвеселилъ м^я е^си г~и в тва'ри твоей, и^ в дњлехъ рђ'кђ твоею въꙁрадђюся”
|
|
6
|
6
|
|
Які величні діла Твої, Господи, і які дивні помисли Твої.
|
ЈА/ко въꙁвели'чишяся дњла твоя г~и, ѕњло` ё^глђби'шяся помышле'нїа твоа”
|
|
7
|
7
|
|
Безумний не збагне їх і нерозумний не зрозуміє.
|
Мђжᲆ беꙁђ'менъ не позна'етъ, и^ нераꙁђмивъ, не раꙁђмњетъ сихъ”
|
|
8
|
8
|
|
Ось грішники зійшли, як трава, і беззаконники цвітуть, щоб щезнути навіки, —
|
Є$гда проꙁябошя грњшницы ја%ко трава`, и^ проникоша вси дњ'лающеи` беꙁако'нїе, ја%ко да потребятся въ вњкъ вњка”
|
|
9
|
9
|
|
Ти ж Всевишній навіки, Господи!
|
Ты же вышнїи в# вњкъ г~и”
|
|
10
|
10
|
|
Ось бо вороги Твої, Господи, ось вороги Твої загинуть, і розсіються всі ті, що чинять беззаконня;
|
ЈА/ко с^е враѕи твои` г~и, ја%ко с^е вра'ѕи твои` поги'бнђт#, и^ раꙁы'дђтся вс^и дњ'лающеи` беꙁако'нїе”
|
|
11
|
11
|
|
і піднесеться, як у єдинорога ріг, сила моя; і старість моя — в чистому єлеї;
|
И$ въꙁнесе'т#ся ја%ко и^норо'га рогъ мой, и^ ста'рос`ть моа въ е^леи масти'тњ”
|
|
12
|
12
|
|
і погляне око моє на ворогів моїх, і про лукавих, що повстають проти мене, почує вухо моє.
|
И$ въꙁрњ ѓ%ко мое на врагы` моя, и^ въстающаа на' мя, лђка'внђющая ё^слы'шитъ ё^хо мое`”
|
|
13
|
13
|
|
Праведник, як фінік, розцвіте, і як кедр, що в Ливані, примножиться.
|
Пра'ведникъ ја%ко фљ=нићᲆ процвњтетъ, ја%ко ке'дръ и^же в лљ=ванњ ё^мно'жится”
|
|
14
|
14
|
|
Насаджені в домі Господнім у дворах Бога нашого розцвітуть.
|
Насаждени в домђ гн~и, въ дворXњ б~а на'шего процвњтђтъ”
|
|
15
|
15
|
|
Вони і в старості будуть множитися, і в доброму здоров’ї перебуватимуть,
|
Є$ще ё^мно'жатся в# ста'рости масти'тњ, и^ бл~гопрїе'млюще бђдђтъ,
|
|
16
|
16
|
|
щоб сповіщати, що праведний Господь — Бог наш, і нема неправди в Ньому.
|
да въꙁвњстятъ” ЈА/ко правъ г~ь б~ъ нашь, и^ нњсть неправды в немъ”
|
|
Псалом 92
|
ўало'мъ ч~в
|
|
0
|
0
|
|
[Хвалебна пісня Давида. В день передсуботній, коли була населена земля.]
|
В дн~ь сђбо'тныи, в#негда насели'ся земля. хвала` пњсни двDвы, ч~в”
|
|
1
|
1
|
|
Господь воцарився, у красу зодягнувся. Зодягнувся Господь у силу [і] опоясався. Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.
|
Гь~ въцр~ися, в лњпотђ ся ѓ^блече`” ѓ^блече'ся г~ь в си'лђ, и^ препоя'сася. и%бо ё^твер#ди` вселе'ннђю, ја%же не поDвижится”
|
|
2
|
2
|
|
Престіл Твій, Господи, од вічності, споконвіку Ти єси Бог.
|
Готовъ прsтлъ твой эTто'лњ, эT вњка ты е^си”
|
|
3
|
3
|
|
Ріки підносять голос, Господи, ріки підносять голос свій, ріки піднесли хвилі свої.
|
Въꙁдвигошя рњки г~и въꙁдвигошя рњкы` глsа свой” Во'змђтъ рњкы стрђгы своя
|
|
4
|
4
|
|
Але Господь у вишніх могутніший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря.
|
эT гласовъ воD мно'гᲆ” ди'вны высоты мор#скыа, ди'венъ в# высокыX г~ь”
|
|
5
|
5
|
|
Одкровення Твої вельми правдиві. Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні.
|
Свњдњнїа твоя ё^вњришася ѕњло, до'мђ твоемђ подобает# ст~ы'ни г~и, в# долготђ дн~їи”
|
|
Псалом 93
|
ўало'мъ ч~г
|
|
0
|
0
|
|
[Псалом Давида в четвертий день тижня.]
|
ўлоM дввDъ, четвори'ца сђботы. неѓ^пи'санъ эT е^вреи” ч~г”
|
|
1
|
1
|
|
Боже помсти, Господи Боже помсти, яви Себе!
|
Бг~ъ эTм#ще'нїи г~ь, бг~ъ эTм#щенїи не ѓ^бинђлся е^сть”
|
|
2
|
2
|
|
Встань, Судде землі, дай відплату гордим.
|
Въꙁнеси'ся сђдяи` ꙁемли`, вᲆꙁдажDь вᲆꙁдаа'нїе гордыM”
|
|
3
|
3
|
|
Доки, Господи, доки нечестивці будуть вихвалятися?
|
доко'лњ грњшници г~и, доколњ грњшницы въсхва'лятся;
|
|
4
|
4
|
|
Вони говорять неправдиві слова, величають себе всі, що чинять беззаконня.
|
провњща'ютъ, и^ въꙁгл~ють неправдђ, въꙁгл~ютъ вс^и дњ'лающеи` беꙁако'нїе”
|
|
5
|
5
|
|
Народ Твій, Господи, поневолили і гноблять насліддя Твоє.
|
Люди твоа г~и смири'ша, и^ досто'анїе твое ѓ^ꙁло'биша”
|
|
6
|
6
|
|
Вдовиць і сиріт уморюють і пришельців убивають.
|
Вдови'цђ и^ си'ра ё^мори'шя, и^ пришельца ё^би'ша”
|
|
7
|
7
|
|
І кажуть: «Не побачить Господь, не дізнається Бог Якова».
|
И$ рњшя, не ё^зритъ г~ь. ниже раꙁђмњетъ б~ъ і^аковль”
|
|
8
|
8
|
|
Зрозумійте ж, нерозумні люди! Коли ви прийдете до розуму?
|
Раꙁђмњите же безђ'мнїи` в людехъ, и^ бђ'ии нњкогда ё^мђдритеся”
|
|
9
|
9
|
|
Той, Хто створив вухо, чи не почує? І той, Хто створив око, чи не побачить?
|
Насаждеи` ё^хо, не слы'шитᲆ л^и; и^ли съꙁда'выи ѓко, не сматряетъ ли;
|
|
10
|
10
|
|
Той, що врозумляє народи і дає людям розуміння, невже не покарає вас?
|
наказааи` ја%ѕыки, не ѓ^бличи'тъ л^и, ё^чаи` чл~ка ра'зђмђ;
|
|
11
|
11
|
|
Знає Господь замисли людські, що вони марні.
|
г~ь съвњсть помыш#ле'нїя члчsка, ја%ко сђть сђе'тна”
|
|
12
|
12
|
|
Блаженна та людина, яку врозумляєш Ти, Господи, і навчаєш закону Твого,
|
Блаже'нъ чл~къ, е^гоже а^ще накажеши г~и, и^ эT зако'на твое^го наё^чи'ши и&”
|
|
13
|
13
|
|
щоб у тяжкі дні вона мала спокій, доки нечестивому викопають яму.
|
ё^кроᲄи'ти е^го эT дн~їи лютъ, до'ндеже и^зры'ется грᲇшномђ я'ма”
|
|
14
|
14
|
|
Бо не відкине Господь народу Свого і не забуде насліддя Свого.
|
ЈА/ко не эTри'нетъ г~ь людїи свои^хъ, и^ достоянїа свое^го не ѓ^ста'витᲆ,
|
|
15
|
15
|
|
Бо в суд прийде правда, і за нею прийдуть усі праведні серцем.
|
дон#деже пра'вда ѓ^брати'тъся на сђ'дъ, и^ блиꙁъ еа` вс^и правїи срDцемъ”
|
|
16
|
16
|
|
Хто стане за мене проти злочинців? І хто стане за мене проти тих, що чинять беззаконня?
|
кт^о въста'нетъ м^и на лђкавнђющаа`, и^ли кт^о съпрDеста'нетъ м^и на дњ'лающая безако'нїе;
|
|
17
|
17
|
|
Якби б Господь не поміг мені, то скоро зійшла б до пекла душа моя.
|
а^ще не г~ь помо'глᲆ б^ы ми в ма'лᲇ вселилася б^ы вᲆ а'дъ дш~а моа”
|
|
18
|
18
|
|
Коли я сказав: «Похитнулися ноги мої», тоді милість Твоя, Господи, підтримувала мене.
|
А$ще гл~ахъ поDвижася нога` моа” Млsть твоа г~и помага'ше м^и”
|
|
19
|
19
|
|
Коли ж намножувалися скорботи в серці моїм, Твоя втіха насолодою наповнювала душу мою.
|
По мно'жествђ болњꙁнїи мои^хᲆ в# срDци мое'мъ, ё^тњшенїа твоя възвесели'шя дш~ђ мою”
|
|
20
|
20
|
|
Чи допустиш Ти, щоб поблизу Тебе постала оселя розбійників, що чинять насильство наперекір закону?
|
да не пребђ'детъ тебњ престолъ безако'нїа, съѕидааи` трђдъ на повелњнїе”
|
|
21
|
21
|
|
Вони натовпом нападають на душу праведника і кров неповинну судять.
|
ё^ловя'тᲆ на' дш~ђ правеDничђ, и^ кро'вь непови'ннђю ѓ^сђ'дятъ”
|
|
22
|
22
|
|
Але Господь — захист мій, і Бог мій — твердиня надії моєї.
|
И$ бысть мн^њ г~ь в# прибњжище, и^ б~ъ мой в# помощᲆ ё^пова'нїа моего”
|
|
23
|
23
|
|
Він поверне на них беззаконня їхні і злочинством їхнім погубить їх, знищить їх Господь Бог наш.
|
и^ въздастъ и^мъ г~ь беꙁако'нїе и^хъ, и^ по лђка'в#ствїю иX погђбитъ и^хъ г~ь б~ъ”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва”
|
|
Псалом 94
|
ўало'мъ ч~д
|
|
0
|
0
|
|
[Хвалебна пісня Давида.]
|
Хвала пњснїи дввDъ. неѓ^пи'санъ эT е^врей, ч~д”
|
|
1
|
1
|
|
Прийдіть, у радості заспіваємо Господу, виголосимо славу Спасителю нашому.
|
Прїидњте вᲆзрадђемся гв~и, въскли'кнемъ б~ђ, сп~си'телю на'шемђ”
|
|
2
|
2
|
|
Станьмо перед лицем Його з хвалою, піснями прославимо Його.
|
ПрDеваримъ лице е^го въ и^сповњданїи, и^ въ ўалмњхъ въскли'кнемъ е^мђ”
|
|
3
|
3
|
|
Бо Господь — Бог великий і Цар великий над усіма сильними землі.
|
ЈА/ко б~ъ ве'лей г~ь, и^ цр~ь ве'лей по все'й ꙁемли”
|
|
4
|
4
|
|
Бо в руці Його всі глибини землі, і висоти гір всі Його.
|
ја%ко в рђцњ е^го вс^и концы` земля`, и^ высоᲄы` го'ръ того сTђ”
|
|
5
|
5
|
|
І море — Його, бо Він створив його, і сушу створили руки Його.
|
ЈА/ко того` е^сть мо'ре, и^ той съᲄвори е&, и^ сђ'шђ рђцњ е^го създа'стњ”
|
|
6
|
6
|
|
Прийдіть, поклонімось і припадімо до Нього, та, схиливши коліна, помолимось перед Господом, Який створив нас.
|
Прїидᲇте покло'нимся, и^ припадемъ е^мђ, и^ въсплаче'мся прDе гм~ъ сътвор#шим# насъ”
|
|
7
|
7
|
|
Бо Він — Бог наш, а ми, люди, — паства Його і вівці руки Його. О, коли б ви нині послухали голосу Його:
|
ЈА/ко той е^сть б~ъ нашь, и^ мы` людїе па'ствы е^го, и^ ѓ^вця рђкы` е^го. днsе а^ще глsа е^го ё^слышите,
|
|
8
|
8
|
|
«Не робіть жорстокими сердець ваших, як у Мереві, як у день випробовування в пустелі,
|
не ѓ^жести'те срDцъ вашихъ, ја%ко въ прогнњванїи, по дн~и и^скђшенїа в# пђсты'ни,
|
|
9
|
9
|
|
де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене, хоч бачили діла Мої.
|
воньже и^скђси'ша м^я эTц~ы ваши” И$скђси'ша м^я, и^ видњшя дњ'ла моа.
|
|
10
|
10
|
|
Сорок років гнівив Мене рід цей, і Я сказав: народ цей заблукав серцем; вони не пізнали шляхів Моїх.
|
четы'редесятъ лњтъ негодоваX ро'да того” И$ рњхъ, прнsо блђдятъ срDцемъ, тїи же не позна'шя пђтїи мои'хъ”
|
|
11
|
11
|
|
Тому Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть у спокій Мій».
|
ја%ко кляXся въ гнњвњ моеM, а^ще внидђтъ в# покои мой”
|
|
Псалом 95
|
ўало'мъ ч~е
|
|
0
|
0
|
|
[Хвалебна пісня Давида. На спорудження дому.]
|
Хвала` пњснїи дввDъ, в#негда храмъ ѕида'шеся по плененїи. неѓ^писанъ эT е^вре'и^, ч~е
|
|
1
|
1
|
|
Заспівайте Господу пісню нову. Заспівайте Господу, вся земле.
|
Въспо'ите гв~и пњснь новђ, въспо'ите гв~и вс^я ꙁемля”
|
|
2
|
2
|
|
Співайте Господу і благословляйте ім’я Його. Благовістіть день у день про спасіння Його.
|
въспо'ите гв~и, блsвиᲄе и'мя е^го” Бл~говњстите дн~ь, эT дн~е сп~се'нїе бж~їе”
|
|
3
|
3
|
|
Сповіщайте в народах про славу Його, між усіма поколіннями про чудеса Його.
|
Възвᲇсти'те въ ја^ѕы'цехᲆ сла'вђ е^го, въ всXњ лю'дехᲆ чюдеса е^го”
|
|
4
|
4
|
|
Бо великий Господь і вельми хвальний, страшний для всіх богів.
|
ЈА/ко ве'леи г~ь и^ хва'ленъ ѕњло, стра'шенъ е^сть нDа всњми бо'гы”
|
|
5
|
5
|
|
Бо ті боги народів ніщо — ідоли, а Господь небеса сотворив.
|
ЈА/ко вси бо'ѕи ја^зы'къ бњ'сове, г~ь же нб~са сътвои”
|
|
6
|
6
|
|
Слава і велич перед лицем Його, сила й краса у святині Його.
|
И$сповњданїе и^ красота прDе ни'мᲆ, ст~ы'ни и^ велелњпїе въ ст~и'лњ е^го”
|
|
7
|
7
|
|
Воздайте, покоління народів, воздайте Господу славу і честь.
|
Принесњте гв~и эTч~ьствїа ја^ѕыкъ, принесњте гв~и славђ и^ честь”
|
|
8
|
8
|
|
Воздайте Господу славу імені Його. Принесіть дари і ввійдіть у двори Його.
|
принесњте гв~и сла'вђ и'мени е^го” Прїимњте жрътвы, и^ входи'те в# дворы е^го”
|
|
9
|
9
|
|
Поклоніться Господу у величній святині Його. Нехай тремтить перед лицем Його вся земля.
|
поклони'теся гв~и в# дворњ` ст~емъ е^го” да подви'жится эT лица` е^го вс^я земля`”
|
|
10
|
10
|
|
Сповіщайте народам, що Господь царює, що Він утвердив вселенну і не захитається вона. Він буде судити народи за правдою.
|
Рцњте въ ја^ѕы'цехъ, ја^ко г~ь въцр~и'ся” И$бо и^справи вселе'ннђю ја^же не поDви'жится, сђдитъ лю'демъ пра'востїю”
|
|
11
|
11
|
|
Нехай веселяться небеса і нехай радіє вся земля; хай шумить море і все, що наповнює його.
|
да вᲆзвеселяTся нб~са`, и^ радђется ꙁемля” да подви'жится мо'ре и^ і^сполненїе еа`”
|
|
12
|
12
|
|
Нехай радіють поля і все, що на них, і нехай веселяться всі дерева в лісах перед лицем Господа.
|
възрадђюTся поля и^ вс^я ја^же на нихᲆ” Тогда възрадђюTся вс^я дре'ва дђбравная,
|
|
13
|
13
|
|
Бо ось Він гряде, Він гряде судити землю. Він буде судити вселенну за правдою і всі народи за істиною Своєю.
|
эT лица гн~я, ја%ко грядетъ, ја%ко грядетъ сђди'ти земли” Сђдити вселеннњй в# правдђ, и^ лю'демъ и^стинною своею^”
|
|
Псалом 96
|
ўало'мъ ч~ѕ
|
|
0
|
0
|
|
[Псалом Давида, коли упорядковувалася земля його.]
|
ўало'мъ дввDъ,. е^гда земля` е^мђ населяшеся. неѓ^пи'санъ эT е^врей, ч~ѕ”
|
|
1
|
1
|
|
Господь царює — нехай радіє земля, нехай веселяться численні острови її.
|
Гь~ воцр~и'ся, да радђется земля, да веселя'тся ѓ%строви мно'ѕи”
|
|
2
|
2
|
|
Хмара і морок навкруги Нього, суд і правда — підвалини Престолу Його.
|
ѓ^блакъ и^ примракъ ѓ^кресᲄъ е^го, правда и^ сђдьба и^справленїе престо'ла е^го”
|
|
3
|
3
|
|
Вогонь іде перед Ним і навколо спалює ворогів Його.
|
ѓ^гнь прDе ни'мъ прDеи'детъ, и^ попа'литъ ѓ^крестъ врагы е^го”
|
|
4
|
4
|
|
Блискавки Його осявають всесвіт, земля бачить це і трясеться.
|
Э$свњти'ша млънїа е^го вселе'ннђю, видњ и^ поDвижася земля”
|
|
5
|
5
|
|
Гори, наче віск, тануть від лиця Господа, від лиця Господа всієї землі.
|
Го'ры ја%ко воскъ раста'яша эT лица гн~я, эT лица г~а всея земля”
|
|
6
|
6
|
|
Небеса сповіщають правду Його, і всі народи бачать славу Його.
|
Възвњсти'шя нб~са пра'вдђ е^го, и^ видњшя вс^и людїе сла'вђ е^го”
|
|
7
|
7
|
|
Нехай посоромляться всі, що вклоняються перед ідолами та ще й хваляться ними. Поклоніться Йому, всі ангели Його.
|
Да посты'дятся вси, кланяющеи`ся и^стђка'ннымъ, хваля'щеи`ся ѓ^ и^долњхъ свои^хᲆ” Поклони'теся е^мђ в#си а^гг~ли е^го”
|
|
8
|
8
|
|
Чує Сион і радіє, і веселяться дочки юдейські через суди Твої, Господи.
|
Слыша и^ въꙁвесели'ся сїѓ'нъ и^ възрадовашася дщеря і^ю^де'йскыя, сђде'бъ ради твои^хъ г~и”
|
|
9
|
9
|
|
Бо Ти, Господи, високий над усією землею, Ти високо піднісся над усіма богами.
|
ЈА/ко т^ы г~ь вышнїи нDа всею ꙁемле'ю, ѕњло превъзнесе'ся нDа всњми бо'гы”
|
|
10
|
10
|
|
Ви, що любите Господа, ненавидьте зло, Він охороняє душі святих Своїх, із рук баззаконників визволяє їх.
|
Лю'бящей г~а, ненавиди'те ѕл^а” Хранитъ г~ь дш~я преподобныX свои^хъ, и^з рђкы` грњшнича и^зба'витъ и^хъ”
|
|
11
|
11
|
|
Світло сяє на праведника, і на правих серцем — радість.
|
Свњтъ восїа правDеникђ, и^ правымъ срDцемъ весе'лїе”
|
|
12
|
12
|
|
Веселіться, праведні, у Господі, і прославляйте пам’ять святині Його.
|
Възвесели'теся праведнїи ѓ^ г~њ, и^ и^сповњдайте памяT ст~ы'ня е^го”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа.
|
|
Псалом 97
|
ўало'мъ ч~з
|
|
0
|
0
|
|
Псалом [Давида].
|
ўлоM дввDъ, ч~з”
|
|
1
|
1
|
|
Заспівайте Господу пісню нову, бо дивне сотворив Господь. Правиця Його і сила Його дали Йому перемогу.
|
Въспо'ите гв~и пњснь но'вђ, ја%ко ди'вна сътвори г~ь” спасе е^го десни'ца е^го, и^ мы'шца ст~а'а е^го”
|
|
2
|
2
|
|
Явив Господь спасіння Своє, перед народами відкрив правду Свою.
|
ЈА/ви' г~ь сп~се'нїе свое, прDе ја%зы'кы эTкры` пра'вдђ свою”
|
|
3
|
3
|
|
Згадав Він милість Свою [до Якова] і вірність Свою до дому Ізраїлевого. Побачили всі кінці землі спасіння Бога нашого.
|
Помянђ` млsть свою` і^а'ковђ, и^ і'стины своеа` до'мђ і^ил~евђ” Видњшя вс^и концы` земля сп~се'нїе б~а на'шего”
|
|
4
|
4
|
|
Викликніть Господу, вся земля; радійте, веселіться й співайте!
|
въскли'кнњте бв~и вся земля`, въспо'ите и^ радђитеся и^ по'ите”
|
|
5
|
5
|
|
Співайте Господу з гуслями, з гуслями і з голосом псалмоспівів.
|
по'ите гв~и в# гђ'слехъ в гђслеX, и^ гла'сᲇ ўалоMстњ,
|
|
6
|
6
|
|
Звуками труб і голосом рога радісно святкуйте перед Царем Господом.
|
в# трђбахᲆ кова'ныM, и^ гла'сомъ трђбы` ро'жаны” въстрђбите прDе цр~емъ гм~ъ”
|
|
7
|
7
|
|
Нехай співає море і все, що живе в ньому; вселенна і все, що наповнює її.
|
да поDви'жит#ся мо'ре и^ і^сполне'нїе е^го, вселе'ннаа и^ вс^и живђщеи` на не'й”
|
|
8
|
8
|
|
Нехай плещуть хвилями ріки і нехай радіють гори
|
Рњкы` вᲆспле'щђтъ рђками вкђ'пњ, го'ры възрадђются
|
|
9
|
9
|
|
перед лицем Господа, бо ось Він гряде судити землю; Він буде судити вселенну за справедливістю і народи — за правдою.
|
эT лица гн~я, ја%ко грядет#, ја^ко прїиде сђдити земли`” Сђдиᲄи вселе'ннњй в# правдђ, и^ людемъ пра'востїю”
|
|
Псалом 98
|
ўало'мъ ч~и
|
|
0
|
0
|
|
[Псалом Давида.]
|
ўлоM дввDъ, ч~и”
|
|
1
|
1
|
|
Господь воцарився — нехай бояться народи! Возсів на херувимах, — нехай захитається земля.
|
Гь~ въц~ри'ся, да гнњваются людїе” Сњдя'и на херђви'мњ, да подви'жится земля”
|
|
2
|
2
|
|
Господь в Сионі великий і високий над усіма людьми.
|
г~ь в# сїѓ'нњ великъ, и^ высокъ е^сть нDа въсњми люDми”
|
|
3
|
3
|
|
Нехай прославляють велике і страшне ім’я Твоє, бо воно святе.
|
да и^сповњдятся и^мени твое^мђ вели'комђ” ја^ко стра'шно и^ ст~о е^сть,
|
|
4
|
4
|
|
І честь Царева любить правосуддя: Ти утвердив правду, суд і правоту встановив Ти у синів Якова.
|
и^ чесᲄь цр~е'ва, сђдъ лю'биT” Ты ё^готова пра'вины`, сђд# и^ правдђ въ і^а'ковњ т^ы сътвори`”
|
|
5
|
5
|
|
Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо воно святе.
|
Възносите г~а б~а нашего, и^ кла'няитеся пDоножїю но'гђ е^го ја^ко ст~ъ е^сть”
|
|
6
|
6
|
|
Мойсей і Аарон між ієреями Його, і Самуїл між тими, що призивають ім’я Його. Взивали вони до Господа, і Він вислухав їх.
|
Мољ=сїи і^ а^а^ро'нъ въ і^ереѓ'х# е^го, и^ самђилъ в призыва'ющиX и^мя е^го” призыва'хђ г~а, и^ той послђшаше и^хᲆ.
|
|
7
|
7
|
|
У стовпі хмарному Він говорив до них, і вони виконували, зберігали заповіді Його і повеління Його, що Він дав їм.
|
в# столпњ` ѓ%блачнњ гл~аше к ним#” ЈА/ко храняхђ свњдњнїа е^го, и^ повелњнїа его я^же дастъ и^мъ”
|
|
8
|
8
|
|
Господи, Боже наш! Ти вислухав благання їхні; Боже, Ти був милостивим до них, але й карав за провини їхні.
|
г~и б~е нашь т^ы послђшаше и^хъ. бж~е т^ы млsтивъ бываше и^мъ, и^ мща'я на вся` начина'нїа иX”
|
|
9
|
9
|
|
Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся на горі святій Його, бо Святий Господь, Бог наш.
|
Възноси'те г~а б~а нашего, и^ покланяйтеся в# горњ` ст~њй е^го, ја^ко ст~ᲆ г~ь б~ъ нашь”
|
|
Псалом 99
|
ўало'мъ ч~џ
|
|
0
|
0
|
|
Псалом [Давида] хвалебний.
|
ўало'мъ дввDъ, въ и^сповњданїе, ч~џ”
|
|
1
|
1
|
|
Викликніть Господу, вся земля!
|
Въскли'кнᲇте бв~и вс^я земля`
|
|
2
|
2
|
|
Служіть Господу з радістю. Ідіть перед лице Його з піснями хвали.
|
рабо'таите гв~и в# весе'лїи” внидњте преD ним# в ра'досᲄи,
|
|
3
|
3
|
|
Знайте, що Він — Господь Бог наш, Він створив нас. Ми — народ Його і вівці пастви Його.
|
ё^вњдите, ја%ко г~ь той е^сть бг~ъ нашь” Той съᲄвори насъ, а^ не мы. мы же людїе е^го, и ѓ^вця па'жити е^го”
|
|
4
|
4
|
|
Входьте у ворота Його з хвалою, у двори Його — з піснями хвальними. Хваліть Його і прославляйте ім’я Його.
|
Внидњте въ врата его въ и^сповњданїи, в# дворы` е^го в# пњнїи^хъ” И$сповњдаитеся е^мђ, хвалите и^мя е^го.
|
|
5
|
5
|
|
Бо Господь милосердний, милість Його вічна й істина Його з роду в рід.
|
ја%ко бл~гъ г~ь, въ вњкь ми'лость е^го, и^ да'же до' рода и^ ро'да и'стинна е^го”
|
|
Псалом 100
|
ўало'мъ р~
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида.
|
ўалоM двDвъ, р~”
|
|
1
|
1
|
|
Про милість і правосуддя буду співати Тобі, Господи.
|
Ми'лость и^ сђ'дъ въспою тебњ г~и,
|
|
2
|
2
|
|
Буду розмірковувати про путі непорочні; коли Ти, Господи, прийдеш до мене? Буду ходити в домі моїм у чистоті серця мого.
|
пою` и^ раꙁђмњю в пђти` непоро'чнњ” Когда прїидеши ко мн^њ; прехожаX в неꙁло'бїи срDца мое^го, посредњ` до'мђ мое^го”
|
|
3
|
3
|
|
Не покладу перед очима моїми діла протизаконного; тих, що чинять беззаконня, я ненавиджу.
|
Не прDелага'хъ прDе ѓ^чи'ма мои'ма вещь ꙁаконопрестђ'пнђ, творящая престђпле'нїе вᲆꙁненави'дњхъ”
|
|
4
|
4
|
|
Серце нечестивого не пристане до мене. Злого я не хочу знати.
|
Не прилпе мн^њ срDце лђка'во, ё^кланя'ющагося эT мене лђка'ваго не поꙁнахъ”
|
|
5
|
5
|
|
Того, що потай очорнює ближнього свого, я прожену. З гордим оком і неситим серцем не сяду за стіл.
|
ѓ^клевета'ющаго та'й и^скреняго свое^го, сего и^згоняхъ” Гръдымъ ѓ'комъ и^ несы'тымъ срDцемъ, с# си'мъ не ја^дя'хъ”
|
|
6
|
6
|
|
Очі мої на вірних землі, щоб перебували вони біля мене. І хто ходить шляхом непорочности, той буде служити мені.
|
ѓ%чи мои на вњрныа` ꙁемли` посаждати иX с# собою” ходя'и по пђти` непоро'чнђ, сей м^и слђжаше”
|
|
7
|
7
|
|
Не буде жити в моїм домі той, хто діє підступно. Не залишиться перед очима моїми той, хто говорить неправду.
|
Не живяше посредњ до'мђ мое^го, творяи` горды'ню” Гл~яи` неправеднаа, не и^справля'ше прDе ѓ^чи'ма мои'ма”
|
|
8
|
8
|
|
Щоранку буду нищити всіх грішників землі, щоб викоренити з міста Господнього всіх, що чинять беззаконня.
|
Въ ё^трїа и^ꙁбивахъ вс^я грњшныя ꙁемли`, потребити эT града гн~я вс^я дњлающая беꙁако'нїе”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа,
|
|
Псалом 101
|
ўало'мъ ра~
|
|
1
|
1
|
|
Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє.
|
мл~тва ё^бо'гаго е^гда ё^ны'етᲆ, и^ прDе бг~омъ пролње'т# мольбђ свою`, р~а. каg д~і”
|
|
2
|
2
|
|
Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде.
|
Ги~, ё^слы'ши мл~твђ мою`, и^ во'пль мой к# тебњ` да прїидетъ”
|
|
3
|
3
|
|
Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене.
|
Не эTврати лица твое^го эT мене`” Во'ньже дн~ь а^ще скорблю` приклони` ко мн^њ ё^хо твое” Воньже дн~ь а^ще призовђ т^я, ско'ро ё^слы'ши мя”
|
|
4
|
4
|
|
Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли.
|
ЈА/ко и^ꙁчеѕо'шя ја%ко дымъ дн~їе мои`, и^ ко'сти моя ја%ко сђши'ло съсхошяся”
|
|
5
|
5
|
|
Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій.
|
ё^я'ꙁвенъ быхъ ја%ко трава`, и^ і'сше срDце мое`, ја^ко забыхъ снњ'сти хлњбᲆ мой”
|
|
6
|
6
|
|
Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї.
|
эT гла'са въꙁдыханїа мое^го, прилпе кость моа пло'ти моей”
|
|
7
|
7
|
|
Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах.
|
ё^подобихся неја%сыти пђстыннњй, быX ја^ко нощный вранъ на ныри'щи”
|
|
8
|
8
|
|
Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі.
|
Забдњхъ, и^ бых# ја^ко пти'ца ѓ^со'бящїася на здњ`”
|
|
9
|
9
|
|
Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене.
|
Весь дн~ь понашяхђ м^и вра'ѕи мой, и^ хваля'щеи м^я мною кленя'хђся”
|
|
10
|
10
|
|
Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами.
|
Зане пе'пелъ ја%ко хлњбъ ја^дяхъ, и^ питїе мое съ плачемъ растворяхъ”
|
|
11
|
11
|
|
Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене.
|
эT лица гнњва твое^го и^ ја%рости твоеа`, ја^ко възнесᲆ ниꙁвер#же м^я”
|
|
12
|
12
|
|
Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава.
|
дн~їе мо'и ја%ко сњнь ё^клони'шася, и^ а^ꙁъ ја%ко сњно и^схоX”
|
|
13
|
13
|
|
Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
|
ты` же г~и в# вњкᲆ пребыва'еши, и^ па'мяT твоа в роD и^ родъ”
|
|
14
|
14
|
|
Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час.
|
т^ы вᲆскр~съ ё^ще'дриши сїѓ'на ја^ко вре'мя ё^щедриᲄи е^го, ја%ко прїиде вре'мя”
|
|
15
|
15
|
|
Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його.
|
ЈА$ко бл~говоли'шя раби` твои` ка'менїе е^го, и^ пе'рсᲄь е^го ё^щеDрятъ”
|
|
16
|
16
|
|
І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї.
|
и^ ё^бояTся ја^ꙁы'цы и^мени гн~я, и^ вси цр~їе ꙁеMстїи сла'вы твоеа`”
|
|
17
|
17
|
|
Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй.
|
ЈА/ко съѕиждетъ г~ь сїѓ'на, и^ ја%виTся въ сла'вњ своей”
|
|
18
|
18
|
|
Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх.
|
Призрњ` на мл~твђ ё^бо'гыхъ, и^ не ё^ничижи моленїя и^хъ”
|
|
19
|
19
|
|
І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа.
|
да напишђтся сїи в родъ и^нъ, и^ лю'дїе ѕи'ждемїи въсхва'лятᲆ г~а”
|
|
20
|
20
|
|
Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю,
|
ја%ко призрњ с высоты ст~ы'а своеа`, г~ь съ нб~се на' ꙁемлю призрњ`”
|
|
21
|
21
|
|
щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених,
|
Оу^слы'шати въꙁдыха'нїе ѓ^кованныхъ, разрᲇши'ти сн~ы ё^мръщвеныX”
|
|
22
|
22
|
|
щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі,
|
Въꙁвњсти'ти в# сїѓ'нњ и'мя гн~е, и^ хвалђ` е^го въ і^ерsли'мњ”
|
|
23
|
23
|
|
коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу.
|
внегда събратися лю'демъ в#кђ'пњ, и^ цр~їе рабоᲄати гв~и” эT
|
|
24
|
24
|
|
Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого.
|
вњща е^мђ на пђти крњпости е^го, ё^мале'нїе днїи моиX въꙁвњсти` ми”
|
|
25
|
25
|
|
І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно.
|
Не въꙁведи' мене вᲆ преполовле'нїе дн~їи мои^хъ, в рDо и^ ро'дъ лњта твоя”
|
|
26
|
26
|
|
На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх.
|
в# нача'лњхъ т^ы г~и землю ѓ^снова`, и^ дњ'ла рђкъ твои^хъ сђть нб~са”
|
|
27
|
27
|
|
Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться.
|
т^а поги'бнђтᲆ, ты же пребыва'еши” И$ вси` ја%ко ри'за ѓ^бетшя'ютъ, и^ ја^ко ѓ^де'ждђ съвњ'еши и^хъ, и^ і^змњня'т#ся”
|
|
28
|
28
|
|
Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться.
|
Ты же то'жде еси, и^ лњта твоа не ѓ^скђдњютъ”
|
|
29
|
29
|
|
Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік».
|
Сн~ве рабъ твои^х# в#селятся, и^ сњмя и^хъ въ вњкъ и^спра'вится”
|
|
Псалом 102
|
ўало'мъ рв~
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида.
|
ўалоM дввDъ, р~в”
|
|
1
|
1
|
|
Благослови, душе моя, Господа і, вся істото моя, ім’я святеє Його.
|
Блsви` дш~е моа г~а, и^ вс^я внђтреняа" моя и'мя ст~о'е е^го”
|
|
2
|
2
|
|
Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств Його.
|
блsви дш~е моа г~а, и^ не забывай всњхъ въздая'нїи е^го,
|
|
3
|
3
|
|
Він очищає всі беззаконня твої, зціляє всі недуги твої.
|
ѓ^чищающаго вс^я беꙁаконїа твоя, и^сцњля'ющаго вс^я недђ'гы твоя,
|
|
4
|
4
|
|
Він звільняє від тління життя твоє, вінчає тебе милістю і щедротами.
|
и^ꙁбавля'ющаго эT и^стлњнїа животъ твой” Вњнча'ющаго т^я млsтїю и^ щедро'тами,
|
|
5
|
5
|
|
Він виконує благі бажання твої: оновиться, подібно орляті, юність твоя.
|
и^сплъня'ющаго въ бл~гыхᲆ жела'нїе твое” ѓ^бнови'тся ја%ко ѓ^рлђ ю'ность твоа”
|
|
6
|
6
|
|
Господь творить справедливість і суд усім покривдженим.
|
Творяи' млsтыню г~ь, и^ сђдбђ` всњмъ ѓ^би'димымъ”
|
|
7
|
7
|
|
Показав путі Свої Мойсеєві, синам Ізраїлевим — хотіння Свої.
|
Скаꙁа' пђти` своя мољ=се'ѓ^ви, сн~вомъ і^ил~евоM хотњнїа своа”
|
|
8
|
8
|
|
Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий.
|
ще'дръ и^ млsтивъ г~ь, длъготръпњливъ, и^ мно'гомлsтивъ”
|
|
9
|
9
|
|
Не до кінця прогнівається і повік не ворогуватиме.
|
Не до конца` прогнњва'ется, ни в# вњкъ враждђе^тъ.
|
|
10
|
10
|
|
Не за беззаконнями нашими вчинив нам і не за гріхами нашими воздав нам.
|
не по беꙁаконїемъ нашимъ сᲆтворилъ е^сть намъ, ни по грњхо'м# нашимъ въздалъ е^сть намᲆ”
|
|
11
|
11
|
|
Бо як високо небо над землею, так утвердив Господь милість Свою над тими, що бояться Його.
|
ЈА/ко по высотњ нбsнњй эT земля, ё^тврᲆди'лъ е^сть г~ь млsть свою на боя'щихся е^го”
|
|
12
|
12
|
|
Як далеко схід від заходу, так віддалив Він від нас беззаконня наші.
|
Є$ли'ко эTстоя'тъ въстоцы эT запDа, ё^далилъ е^сть эT насъ беꙁаконїя нашя”
|
|
13
|
13
|
|
Як отець милує дітей, так милує Господь тих, що бояться Його.
|
ја%коже ще'дритъ эTц~ь сн~ы, ё^ще'дритъ г~ь боя'щиXся е^го”
|
|
14
|
14
|
|
Бо Він знає сутність нашу, пам’ятає, що ми — порох землі.
|
ЈА/ко тои позна създа'нїе на'ше, помянђ` ја%ко пе'рсть е^смы”
|
|
15
|
15
|
|
Людина — як трава, дні її — немов цвіт польовий, цвіте й відцвітає.
|
члк~ъ, ја%ко трава днїе е^го, ја%ко цвњтъ се'лныи та'ко ѓ^цвњтетᲆ”
|
|
16
|
16
|
|
Повіє вітер над нею, і не стане її: не знайти вже й місця по ній.
|
ја%ко дх~ъ про'идеT в немъ, и^ не бђ'детъ, и^ не позна'ет# ктомђ` мњста свое^го”
|
|
17
|
17
|
|
Милість же Господня від віку й до віку на тих, що бояться Його.
|
Млsть же гн~я эT вњка и^ до' вњка на боя'щиXся е^го
|
|
18
|
18
|
|
І правда Його на синах синів, що бережуть завіти Його і пам’ятають заповіді Його, щоб виконувати їх.
|
и^ пра'вда е^го на сн~ехъ сн~въ, храня'щихъ ꙁавњтъ е^го, и^ помнящихъ за'повњди е^го твори'ти я&”
|
|
19
|
19
|
|
Господь на небесах уготував Престіл Свій, і Царство Його усім володіє.
|
г~ь на нбс~и ё^готова престо'лъ свой, и^ црsтво е^го всњми ѓ^блада'етъ”
|
|
20
|
20
|
|
Благословіть Господа, [всі] ангели Його, сильні міцністю, що виконуєте слово Його, слухаючи голосу слів Його.
|
блsвите г~а вс^и а%гг~ли е^го, си'лнїи крњпостїю творя'щеи` сло'во е^го, ё^слы'шати гласъ словесъ е^го”
|
|
21
|
21
|
|
Благословіть Господа, всі Сили Його, слуги Його, що творите волю Його.
|
блsви'те г~а вс^я си'лы е^го, слђгы е^го творящеи` во'лю е^го”
|
|
22
|
22
|
|
Благословіть Господа, всі діла Його. На всіх місцях володіння Його благослови, душе моя, Господа!
|
блsви'те г~а вс^я дњла е^го, на всякоM мњсᲄњ влDчьства е^го, блsви дш~е моа г~а” Сла'ва”
|
|
Псалом 103
|
ўало'мъ рг~
|
|
0
|
0
|
|
[Псалом Давида про сотворіння світу.]
|
ўлоM дввDъ” ѓ^ мирьстњмъ бы'тїи, р~г”
|
|
1
|
1
|
|
Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу.
|
Блsви дш~е моа` г~а” г~и б~е мой възвели'чилъся е^си ѕњло” вᲆ и^сповњданїе и^ велелњпоᲄђ ся ѓ^блече`”
|
|
2
|
2
|
|
Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро.
|
ѓ^дњ'ася свњтоM ја%ко ри'зою, пропина'я нб~о ја^ко ко'жђ”
|
|
3
|
3
|
|
Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш.
|
Покрыва'аи` водами превы'спреняа своя, полага'яи` ѓ%блакы на въсхоже'нїе свое” ходяи` на крилђ вњтреню,
|
|
4
|
4
|
|
Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я.
|
творяи` а%гг~лы своя дх~ы, и^ слђгы` своя ѓ^гнь палящъ”
|
|
5
|
5
|
|
Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку.
|
ѓ^сновааи` землю на тверди еа`, не приклониTся въ вњкъ вњка,
|
|
6
|
6
|
|
Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води.
|
бе'знDа ја^ко ри'ꙁа ѓ^дња`нїе еа`, на горахъ ста'нђтъ во'ды”
|
|
7
|
7
|
|
Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають.
|
эT запрњщенїа твое^го побњгнђтъ, эT гласа гро'ма твое^го ё^страшаᲄся”
|
|
8
|
8
|
|
Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них.
|
Въсхо'дятъ горы, и^ нисхо'дятъ поля` в# мњсто е^же ѓ^сновалъ е^си и^мъ”
|
|
9
|
9
|
|
Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю.
|
Предњлъ положи, е^гоже не пре'идђт#, ниже ѓ^братя'тся покрыти ꙁе'млю”
|
|
10
|
10
|
|
Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.]
|
Посылаяи` и^сто'чникы в# де'брехъ, посредњ` горъ про'йдђтъ во'ды”
|
|
11
|
11
|
|
Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою.
|
Напая'ютъ вс^я звњря се'лныа, ждђтᲆ ѓ^на'гри в# жаждђ свою`”
|
|
12
|
12
|
|
Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям.
|
На ты` пти'ця небесныа привита'ютъ, эT среды ка'менїя дадя'тъ гласъ”
|
|
13
|
13
|
|
Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля.
|
напаа'а го'ры эT превы'спренихъ свои^хъ, эT плода` дњлъ твои^хъ насы'тится ꙁемля”
|
|
14
|
14
|
|
Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі.
|
Прозяба'а па'жить ското'мъ, и^ травђ на слђж'бђ чл~ком#, и^звести хлњбъ эT ꙁемля`,
|
|
15
|
15
|
|
І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини.
|
и^ вино` веселиT срDце чл~кђ” ё^мастити лице` е^леѓ^мъ, и^ хлњбᲆ срDце чл~кђ ё^крњпи'тъ”
|
|
16
|
16
|
|
Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх.
|
Насы'тят#ся дре'ва полска'я, ке'дри лива'н#стїи и^хже е^си насадилъ”
|
|
17
|
17
|
|
Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище.
|
т^ђ пти'ця въгнњздяTся, е^роди'ево жили'ще ѓ^блада'етъ и'ми”
|
|
18
|
18
|
|
Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців.
|
Го'ры высо'кыа е^ленеM, камень прибњжище за'јацемъ”
|
|
19
|
19
|
|
Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій.
|
Сътворилъ е^си лђнђ` въ времена, слн~це позна` ꙁапDа свой”
|
|
20
|
20
|
|
Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова.
|
положи` тмђ` и^ бысть нощь, в не'иже про'идTђ вс^и ѕвњ'рїе дђбра'внїи”
|
|
21
|
21
|
|
Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі.
|
Ски'мни рыка'юще въсхити'ти, и^ і^спроси'ти эT б~а пи'щђ себњ”
|
|
22
|
22
|
|
Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх.
|
Восїа слн~це, и^ събра'шяся, и^ в ло'жахъ свои'хъ ля'гђтъ”
|
|
23
|
23
|
|
Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора.
|
И$ꙁы' детъ чл~кь на дњ'ло свое`, и^ на дњланїе свое` до' вечера”
|
|
24
|
24
|
|
Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого.
|
ЈА/ко възвели'чишася дњ'ла твоя г~и, вс^я премђ'дростїю сътворилъ е^си” И$сполнися земля тва'ри твоеа`,
|
|
25
|
25
|
|
Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої.
|
с^е мо'ре вели'ко и^ простра'нно” т^ђ га'ди, и^мже нњсть числа`, живо'тна малая с# вели'кими”
|
|
26
|
26
|
|
Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому.
|
т^ђ корабле` препла'ваютъ, змі'и се'и, е^гоже съꙁда` рђга'тися е^мђ”
|
|
27
|
27
|
|
Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час.
|
Вс^я к# тебњ чяютъ, да'ти пищђ и^мъ въ' бл~го вре'мя.
|
|
28
|
28
|
|
Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом.
|
да'вшђ тебњ и^мъ, съберђтᲆ” эTвръзшђ тебњ рђкђ, вся'ческая и^сполнятся бл~гости”
|
|
29
|
29
|
|
Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться.
|
эTвра'щђ же тебњ лице, въꙁмятђтся” эTи'меши дх~ъ и^хъ, и^ і^сче'ꙁнђтъ, и^ в# пе'рсть свою вз#вратятся”
|
|
30
|
30
|
|
Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі.
|
послеши дх~ъ свой, и^ съѕи'ждђтся, и^ ѓ^бнови'ши лице ꙁемли`”
|
|
31
|
31
|
|
Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх.
|
Бђ'ди сла'ва гн~я въ' вњкы” Възвеселится г~ь ѓ^ дњлехъ свои^хъ”
|
|
32
|
32
|
|
Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять.
|
Приꙁира'аи` на' землю, и творя ю& трясти'ся. прикаса'яи`ся гораX, и^ въꙁды'мятся”
|
|
33
|
33
|
|
Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу.
|
въспою гв~и в животњ` мое^мᲆ, пою` б~ђ мое^мђ дондеже е^смъ”
|
|
34
|
34
|
|
Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі.
|
да наслади'тся е^мђ бесњда моа`, а^з же въꙁвеселюся ѓ^ г~и”
|
|
35
|
35
|
|
Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!
|
скончя'ются грњшницы эT земля`, и^ беꙁако'нницы ја^ко не быти и^мъ” блsви' дш~е моа` г~а”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа.
|
|
Псалом 104
|
ўало'мъ рд~
|
|
0
|
0
|
|
(Алилуя.)
|
а^ллилђйа, р~д”
|
|
1
|
1
|
|
Прославляйте Господа і призивайте ім’я Його. Сповіщайте між народами про діла Його.
|
Исповњ'даитеся гв~и, и^ призыва'ите и'мя е^го” Въꙁвњсти'те въ ја%зы'цеX дњ'ла е^го,
|
|
2
|
2
|
|
Співайте Йому і славте Його, розповідайте про всі чудеса Його.
|
Въспо'ите е^мђ, и^ по'ите е^мђ” Повњдите вс^я чюдеса` е^го,
|
|
3
|
3
|
|
Хваліться іменем святим Його. Нехай радіє серце тих, що шукають Господа.
|
хвали'теся въ и^мя ст~ое е^го” да воꙁвесели'тся срDце и'щђщиX г~а”
|
|
4
|
4
|
|
Шукайте Господа й сили Його, шукайте лиця Його завжди.
|
в#ꙁыща'те г~а, и^ ё^тверди'теся” в#ꙁыща'те лица е^го вынђ,
|
|
5
|
5
|
|
Згадуйте чуда Його, що він створив, знамення Його й суди уст Його.
|
помянњте чюдеса е^го ю&же сътвори`” Чюдеса е^го, и^ сђдбы` ё^стъ е^го”
|
|
6
|
6
|
|
Ви, насіння Авраамове, раби Його, сини Якова — обрані Його.
|
сњмя а^враа'мле раби е^го, сн~ве і^а'ковли и^ꙁбра'ннїи е^го”
|
|
7
|
7
|
|
Він є Господь Бог наш: по всій землі суди Його.
|
То'и г~ь бг~ъ нашъ, по все'й ꙁемли` сђдбы е^го”
|
|
8
|
8
|
|
Він навіки пам’ятає завіт Свій, слово, [яке] заповідав у тисячі родів,
|
Помянђ` в# вњкъ ꙁавњтъ свои, слово е^же ꙁаповњда в ты'сяща родо'въ”
|
|
9
|
9
|
|
яке заповідав Авраамові, і клятву Свою Ісаакові.
|
Є$же завњща` а^враа'мђ, и^ кля'твђ свою і^саа'кђ”
|
|
10
|
10
|
|
І поставив його законом для Якова та Ізраїля в завіт вічний,
|
И$ поста'ви я& і^а'ковђ в# повелњнїе, и^ і^ил~ю в# завњтъ вњченъ”
|
|
11
|
11
|
|
кажучи: «Дам тобі землю Ханаанську в поділ насліддя вашого».
|
Гл~я, тебњ дам# ꙁе'млю ханаа'ню, ю^же достоа'нїа ва'шего”
|
|
12
|
12
|
|
Коли їх було ще мало за кількістю, дуже мало, і були вони чужинцями в ній,
|
Зане быти и^мъ ма'ломъ число'мъ, и^ не мно'ѕи пришельцы в не'й.
|
|
13
|
13
|
|
і переходили вони від народу до народу, з царства до племені іншого,
|
и^ преидо'ша эT ја^ѕы'ка въ ја^ѕыкъ, и^ эT црsтвїа в лю'ди и'ны”
|
|
14
|
14
|
|
Він не дозволив нікому кривдити їх і забороняв про них царям:
|
Не ѓ^ста'ви чл~ка ѓ^би'дњти иX, и^ ѓ^бличи` ѓ^ ниX цр~я`”
|
|
15
|
15
|
|
«Не доторкайтеся до помазаних Моїх і не чиніть зла пророкам Моїм».
|
Не прикасайтеся помаꙁа'номђ мое^мђ, и^ въ пррoцехъ моиX не лђка'внђите”
|
|
16
|
16
|
|
І прикликав голод на землю, і знищив усяке хлібне стебло.
|
И$ приꙁва` глаD на' ꙁемлю, вся'ко ё^тверженїе хлњбное сътры`”
|
|
17
|
17
|
|
Послав перед ними чоловіка; в рабство був проданий Йосиф.
|
Посла` предᲆ ними чл~ка, в# рабъ проданъ бысть і^ѓ'сифъ”
|
|
18
|
18
|
|
Скували кайданами ноги йому, в залізних путах була душа його,
|
Смири'ша въ ѓ^ко'вахъ но'ѕњ е^го, желњꙁо про'иде дш~а е^го.
|
|
19
|
19
|
|
аж поки сповнилося слово Його, слово Господнє випробувало його.
|
до'ндеже прїиде слово е^го, сло'во гн~е ражDеже и&”
|
|
20
|
20
|
|
Послав цар і звільнив його, володар народу випустив його.
|
Посла цр~ь и^ разрњши` и& кн~ѕя людїи, и^ ѓ^ста'ви е^го”
|
|
21
|
21
|
|
І поставив його господарем над усім домом своїм і правителем над усім володінням своїм.
|
Оу^сᲄа'ви е^го господи'на до'мђ свое^мђ, и^ кня'ѕя всемђ стяжа'нїю свое^мђ,
|
|
22
|
22
|
|
Щоб він настановляв вельмож його за душею своєю і старійшин його навчав мудрости.
|
наказати кн~ѕя е^го ја^ко себе`, и^ старця е^го ё^мђ'дрити”
|
|
23
|
23
|
|
Тоді прийшов Ізраїль до Єгипту, і переселився Яків у землю Хамову.
|
И$ вни'де і^ил~ь въ е^гі'пеT, и^ і^а'ковъ пришельствова в зе'млю ха'мовђ”
|
|
24
|
24
|
|
І дуже розмножив Бог людей Своїх, і зробив їх сильнішими від ворогів їхніх.
|
И$ возрасти` люди своа ѕњло, и^ ё^крњпи` и& паче врагъ е^го”
|
|
25
|
25
|
|
Попустив серце єгиптян зненавидіти народ Його, чинити напасті рабам Його.
|
Преврати` срDце и^хъ, въꙁненави'дњти лю'ди е^го, лесть сътвори'ти в рабњхъ е^го”
|
|
26
|
26
|
|
Тоді послав Мойсея, раба Свого, і Аарона, якого вибрав.
|
Посла` мољ=се'я раба` свое^го, и^ а^аро'на, е^гоже и^збра` себњ”
|
|
27
|
27
|
|
Вони показали між ними слова знамень Його і чудеса [Його] в землі Хамовій.
|
Положи в нихъ словеса` ꙁна'менїи е^го, и^ чюдесъ е^го в# ꙁемли` ха'мовњ”
|
|
28
|
28
|
|
Наслав темряву і зробив морок, і не могли суперечити слову Його.
|
Посла` тмђ`, и^ померче, ја^ко прегръчиша словеса` е^го.
|
|
29
|
29
|
|
Перемінив воду їх на кров і поморив усю рибу їх.
|
преложи во'ды и^хъ в# кровь и^ і^ꙁмори` ры'бы ихᲆ”
|
|
30
|
30
|
|
Закишіла земля їх жабами, навіть у покоях царів їхніх.
|
Въскипњ` земля и^хъ жя'бами, въ скро'вищихъ цр~і'и и^хᲆ”
|
|
31
|
31
|
|
Сказав Він, і роями з’явились оводи й комарі у всій країні їх.
|
Рече` и^ прїидо'шя песїа мђхы и^ скни'пы въ вся предњлы и^хъ”
|
|
32
|
32
|
|
Послав на них град замість дощу, і вогонь палючий на землю їх.
|
Положи дожда и^хъ грады, ѓ^гнь попаля'ющь в земли и^хъ”
|
|
33
|
33
|
|
Побив виноград і смоковниці їх, і дерева поламав у країні їх.
|
И$ пораꙁи` винограды и^хъ, и^ смокви и^хъ, и^ сътры вся'ко древо предњлъ и^хъ”
|
|
34
|
34
|
|
Сказав, і прийшли сарана та гусінь — без ліку.
|
Рече, и^ прїидо'шя прђѕи, и^ гђсе'ница, и%мже не бњ числа`.
|
|
35
|
35
|
|
І пожерли всю траву на землі їх, поїли увесь урожай на полях їх.
|
и^ снњдо'ша всякђ травђ` в ꙁемли` иX. и^ поја^до'ша вся'къ плоD земля иX”
|
|
36
|
36
|
|
І умертвив всякого первістка в землі їх, початки всієї сили їх.
|
И$ пораꙁи` всякъ прьвенец# в земли` и^хъ, эT нача'тка всякого ᲄрђда` и^хъ”
|
|
37
|
37
|
|
І вивів ізраїльтян із сріблом і золотом, і не було хворого в колінах (поколіннях) їх.
|
И$ꙁведе` иX съ среброM и^ зла'томъ и^ не бњ` в колњнехъ иX боляи`”
|
|
38
|
38
|
|
Зрадів Єгипет, коли вийшли вони, бо обійняв його страх перед ними.
|
Въꙁвесели'ся е^гипетᲆ въ и^схожденїи и^хъ, ја%ко нападе` страX и^хъ на' ня”
|
|
39
|
39
|
|
Господь розпростер над ними хмару, як покров [їм], і вогняний стовп, — щоб світив [їм] уночі.
|
Распро'стретъ ѓ%блакъ в покровъ иM, и^ ѓ^гнь просвњти'ти иM но'щїю”
|
|
40
|
40
|
|
Просили вони, і Він послав їм перепелиць і хлібом небесним насичував їх.
|
Проси'шя, и^ прїидо'ша крастели, и^ хлњба нбsнаго насы'ти иX”
|
|
41
|
41
|
|
Розколов скелю, і потекла вода, зашуміла рікою по землі сухій.
|
Разверз#е камень и^ потеко'ша воды`, и^ потеко'ша въ безвоDныX рњки`”
|
|
42
|
42
|
|
Бо згадав Він слово Своє до Авраама, раба Свого,
|
ЈА/ко помянђ` сло'во ст~ое свое е^же къ а^враа'мђ рабђ` свое^мђ.
|
|
43
|
43
|
|
і вивів народ Свій з радощами, обраних Своїх — з веселощами.
|
и^ і^зведе` лю'ди своа в радости, и^ і^збра'нныя своя в# веселїи”
|
|
44
|
44
|
|
І дав їм землю народів, і успадкували вони працю чужих народів.
|
И$ дастъ иM страны` ја^ѕы'кᲆ, и^ трDђ людїи наслњдоваша.
|
|
45
|
45
|
|
Щоб заповіді Його виконували й дотримувалися закону Його. Алилуя!
|
ја%ко да съхраняT ѓ^правDанїа е^го и^ закона е^го въꙁыщTђ”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа.
|
|
Псалом 105
|
ўало'мъ ре~
|
|
0
|
0
|
|
Алилуя.
|
А$ллилђйа, р~е” каg, е~і”
|
|
1
|
1
|
|
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
|
Исповњ'даитеся гв~и, ја^ко бл~гъ, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
|
|
2
|
2
|
|
Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його?
|
Кт^о и^з#гл~етъ си'лы гн~я слы'шаны сътворит# вс^я хвалы` е^го;
|
|
3
|
3
|
|
Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости.
|
Блаже'ни храня'щеи сђдъ, и^ творящеи` правDђ въ вся'ко вре'мя”
|
|
4
|
4
|
|
Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм,
|
Помяни насъ г~и въ бл~говоле'нїи людїи твои'хъ, посњти` насъ спс~е'нїемъ твоимъ”
|
|
5
|
5
|
|
щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм.
|
Ви'дњти въ бл~госᲄи и^збра'нныа твоя, въꙁвесели'тися в# весе'лїи ја^ѕы'ка твое^го, хвали'тися съ достоа'нїемᲆ твои'м#”
|
|
6
|
6
|
|
Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня.
|
Съгрњши'хомъ съ эTц~ы на'шими, безако'нновахом#, не ѓ^прав#дихоM”
|
|
7
|
7
|
|
Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря.
|
эTц~ы на'ши въ еги'птњ не разђмњшя чюде'съ твои^хᲆ, ни помянђ'ша мно'жества млsти твое'я” И$ прогнњваша вᲆсходяще в# черьмно'е море
|
|
8
|
8
|
|
Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою.
|
и^ спасе и^хᲆ имени своего ради, да ꙁна'ема бђдетᲆ си'ла е^го”
|
|
9
|
9
|
|
І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю.
|
И$ ꙁапрњти чрьмномђ мо'рю, и^ і^з#сяче. и^ наста'ви я& в# безднњ ја%ко в# пђсты'ни,
|
|
10
|
10
|
|
І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога.
|
и^ сп~се и^хъ и^ꙁ рђкы` ненави'дящыхᲆ, и^ і^збави иX и^з рђкы` врага`”
|
|
11
|
11
|
|
Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився.
|
Покры вода` стђжа'ю^щая и^мъ, ни е^ді'нъ эT нихъ не и^ꙁбысть”
|
|
12
|
12
|
|
І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому.
|
И$ вњ'роваша словеси е^го, и^ въспњша хвалђ е^го,
|
|
13
|
13
|
|
Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його.
|
ё^скори'шя, забы'шя дњлъ е^го, не стрьпњша совњта е^го”
|
|
14
|
14
|
|
Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній.
|
И$ похотњшя жела'нїю в# пђсты'ни, и^ і^скђси'шя б~а в# безвоDнњ.
|
|
15
|
15
|
|
Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні.
|
и^ дастъ и^мъ прошенїе и^хъ, посла` сы'тость в# дш~яхъ иX”
|
|
16
|
16
|
|
І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа.
|
И$ прогнњвашя мољ=се'я в# станђ, а^а^ро'на ст~го гн~я”
|
|
17
|
17
|
|
Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона.
|
эTврьзеся ꙁемля`, и^ пожрет# даџа'на, и^ покры` на со'нмищи а^виро'на”
|
|
18
|
18
|
|
Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних.
|
И$ ражDеже'ся ѓ%гнь в# со'нмњ иX, пла'мень попали` грњшники.
|
|
19
|
19
|
|
Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові.
|
и^ сътвори'шя телецъ в# хори'вњ, и^ поклони'шяся и^стђка'нномђ”
|
|
20
|
20
|
|
Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву.
|
И$ и^змњни'шя славђ е^го в# подо'бїе телца` јадђщаго травђ`.
|
|
21
|
21
|
|
Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті,
|
и^ забы'шя ба~ сп~са'ющаго и^хъ, сътворшаго ве'лїа вᲆ е^ги'птњ
|
|
22
|
22
|
|
дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі.
|
чюдеса` в ꙁемли` ха'мовњ, страшна в# мо'ри чрьмнњм#”
|
|
23
|
23
|
|
І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх].
|
И$ рече потребити и^хъ, а^ще не бы` мољ=сїи и^збра'нныи е^го сталъ в# сокрђшенїе пред нимъ, въꙁврати'ти ја^рость е^го да не погђбитъ и^хъ”
|
|
24
|
24
|
|
І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його;
|
И$ ё^ничижи'шя зе'млю жела'ннђю, не я%ша вњ'ры словеси` е^го,
|
|
25
|
25
|
|
Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього.
|
И$ поропта'ша в селенихъ свои^хъ, не ё^слы'шашя гла'са гн~я”
|
|
26
|
26
|
|
І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі,
|
И$ възDви'же рђкђ свою` на' ня, низложи'ти и^хъ в пђстыни,
|
|
27
|
27
|
|
розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі.
|
и^ ниꙁложи'ти сњмя и^хᲆ въ ја^зы'цехъ, и^ расᲄочи'ти я& въ страны`.
|
|
28
|
28
|
|
Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих,
|
и^ причасти'шяся во е^льфегор#, и^ снњдо'яша жрътвы мр~твыхъ”
|
|
29
|
29
|
|
і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх.
|
И$ прогнњвашя и& в# начина'нихъ свои^хъ, и^ ё^мно'жися в нихᲆ паденїе”
|
|
30
|
30
|
|
Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася.
|
И$ ста фљнее'съ, и^ ё^годи`, и^ преста` сњчь,
|
|
31
|
31
|
|
І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки.
|
и вмњнися е^мђ в# пра'вдђ, в рDо и^ ро'дъ до' вњка”
|
|
32
|
32
|
|
І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них,
|
И$ прогнњваша и& на водњ` прерњка'нїя, и^ ѓ^ѕло'бленнъ бы'сть мољ=сїи иX ра'ди,
|
|
33
|
33
|
|
бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми.
|
ја%ко ѓ^горчи'шя дх~ъ е^го, и^ ра'ꙁньствова ё^стна'ма своима”
|
|
34
|
34
|
|
Не знищили народів, про яких говорив їм Господь,
|
Не потреби'шя ја^зы'кы ја%же рече г~ь и^мъ,
|
|
35
|
35
|
|
але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх,
|
и^ смњси'шяся въ ја^зы'цехъ, и^ навыко'ша дњла и^хъ,
|
|
36
|
36
|
|
стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою,
|
и^ порабо'ташя и^стђка'нныM и^хъ, и^ бы'сть и^мъ в събла'ꙁнъ”
|
|
37
|
37
|
|
приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх;
|
И$ пожро'ша сн~ы своя и^ дще'ря своя бњсовомъ”
|
|
38
|
38
|
|
проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю;
|
И$ пролїа'ша кро'вь непови'ннђ, кро'вь сн~овь свои'хъ и^ дще'рїи, ја%же пожро'ша и^стђка'нныM ханаанскимъ” И$ ё^бїена бы'сть земля и^хъ кро'вьми,
|
|
39
|
39
|
|
осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх.
|
и^ ѓ^скверни'ся в# дᲇлехъ и^хъ, и^ съблђди'ша в начина'ниX свои^хъ”
|
|
40
|
40
|
|
Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його.
|
и^ раꙁгнњ'вася ја%ростїю г~ь на' люди своя, и^ ѓ^мрази` достоа'нїе свое.
|
|
41
|
41
|
|
і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними.
|
и^ преда'стъ и^хъ в рђ'кы врагоM, и^ ѓ^блада'шя и'ми ненави'дящеи иX”
|
|
42
|
42
|
|
Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою.
|
И$ стђжи'шя и^мъ вра'ѕи и^х#, и^ смири'шяся поD рђка'ми и^хъ”
|
|
43
|
43
|
|
Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє.
|
Множицею и^ꙁба'ви и^хъ, тїи же разгнњвишя и& совњтомъ свои'мъ, и^ смири'шяся въ безако'нихъ свои^хъ”
|
|
44
|
44
|
|
Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх.
|
И$ ви'дњ г~ь в#негда` скорбњти и^мъ, в#негда ё^слы'шаше моленїе и^хъ”
|
|
45
|
45
|
|
Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його.
|
И$ помянђ` ꙁавњт# свой, и^ раскаа'ся по мно'жесᲄвђ млsти своеа”
|
|
46
|
46
|
|
І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх.
|
И$ дастъ я& в# щедро'ты прDе всњми плњни'вшими я&”
|
|
47
|
47
|
|
Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю.
|
Сп~си насъ г~и б~е нашь, и^ сᲆбери` н^ы эT ја^зыкъ, и^сповњда'тися и'мени твое^мђ ст~мђ, хвали'тися въ хвалњ твое'й”
|
|
48
|
48
|
|
Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя!
|
Блsвенъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ, эT вњка и^ до' вњка, и^ рекђтъ вс^и лю'дїе, бђдетъ бђдеT”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа,
|
|
Псалом 106
|
ўало'мъ рѕ~
|
|
0
|
0
|
|
[Алилуя.]
|
а^ллїлђїа, р~ѕ”
|
|
1
|
1
|
|
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
|
Исповњда'ите гв~и, ја^ко бл~гъ ја^ко в# вњкъ млsть е^го.
|
|
2
|
2
|
|
Так нехай скажуть визволені Господом, яких Він визволив із руки ворога,
|
да рекђтъ и^ꙁба'вленїи гм~ь и^хже и^зба'ви и^ꙁ рђки врагъ,
|
|
3
|
3
|
|
і зібрав їх із усіх країв — зі сходу й заходу, з півночі і півдня.
|
и^ эT стра'нᲆ собра` и^хъ, эT востокъ и^ запDа, и^ сњвера и^ мо'ря”
|
|
4
|
4
|
|
Блукали вони по пустелі безлюдними шляхами і не знаходили міста заселеного.
|
Заблђди'шя в# пђсты'ни беꙁвоDнњ, пђти` гра'да ѓ^би'телна не ѓ^брᲇто'ша
|
|
5
|
5
|
|
Голод і спрагу терпіли вони, знемагала в них душа їхня.
|
а%лчюще и^ жа'ждђще, дш~я и^хъ в ниX и^зчеѕе”
|
|
6
|
6
|
|
Тоді взивали до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх із біди їхньої.
|
И$ възва'шя къ г~ђ внегда` скорбњти и^мъ. и^ эT бњдъ и^хъ и^ꙁба'ви и^хъ”
|
|
7
|
7
|
|
І привів їх прямою дорогою до міста заселеного.
|
И$ наста'ви и^хъ на пђть пра'въ, внити въ градъ ѓ^би'телныи
|
|
8
|
8
|
|
Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських,
|
да и^сповњдятся гв~и млsти е^го, и^ чюдеса` е^го сн~ово'мъ члчsкымъ”
|
|
9
|
9
|
|
бо Він наситив душу спраглу і душу голодну сповнив добром.
|
ЈА/ко насы'тилъ е^сть дш~ђ тщђ`, и^ дш~ђ а^л#чющђ и^спо'лни бл~гъ”
|
|
10
|
10
|
|
Вони сиділи в темряві і тіні смертній, сковані скорботою та залізом,
|
Сњдя'щая вᲆ тмњ и^ сњ'ни смр~тнњй, ѓ^кова'ныхъ ни'щетою и^ желњ'зомъ”
|
|
11
|
11
|
|
бо не скорилися словам Божим і зневажали вони Всевишнього.
|
ЈА/ко разгнᲇва'шя словеса` бж~їя, и^ совњтᲆ выш#няго раздра'жиша”
|
|
12
|
12
|
|
Він же смирив серця їхні стражданнями, вони падали, і не було кому допомогти їм.
|
И$ смири'ся в# трђдњхъ срDце и^хъ, и^ꙁнемого'шя, и^ не бњ пома'гаи`.
|
|
13
|
13
|
|
Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,
|
и^ възва'шя къ г~ђ внегда скорбњти и^мъ. и^ эT бњ'дъ иX сп~се и^хъ”
|
|
14
|
14
|
|
вивів їх із темряви і тіні смертної і кайдани їх розірвав.
|
И$зведе иX и^з# тмы` и^ сњни см~рътныа, и^ ю'зы и^хъ разтръза`”
|
|
15
|
15
|
|
Нехай же прославляють Господа за милість Його і дивні діла Його для синів людських:
|
Да и^сповњдятся гв~и млsти е^го, и^ чюдеса` е^го сн~вом# члчsкымᲆ”
|
|
16
|
16
|
|
бо розбив Він брами мідні і замки залізні зламав.
|
ЈА/ко съкрђши` врата` мњдная, и^ вереа` желњ'ꙁныа сломи`”
|
|
17
|
17
|
|
Непокірні страждали через беззаконне життя своє і за неправди свої терпіли.
|
Въспрїа'тъ и^хъ эT пђти безако'нїи и^хъ, беꙁако'нїи б^о ради своиX смири'шяся”
|
|
18
|
18
|
|
Душа їхня відверталася від усякої поживи, і наблизилися вони до воріт смерти.
|
Вся'кого брашна въꙁ#гнђшяся дш~а иX, и^ прибли'жишяся до вратъ смр~тныхъ”
|
|
19
|
19
|
|
Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,
|
И$ възва'шя къ г~ђ внегда скорбњти и^мъ, и^ эT бњд# и^хъ сп~се и^хъ”
|
|
20
|
20
|
|
послав їм слово Своє і зцілив їх, і з могил їхніх вивів їх.
|
Посла` сло'во свое и^ і^сцᲇли и^хъ, и і^зба'ви и^хᲆ эT поги'бели иX”
|
|
21
|
21
|
|
Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.
|
да и^сповњдяᲄся гв~и млsти е^го, и^ чюдеса` е^го сн~вомъ члчsкымъ”
|
|
22
|
22
|
|
Нехай приносять Йому жертви хвали, і піснями радости нехай сповіщають про діла Його.
|
И$ по'жрTђ е^мђ жрътвђ хвалњ`, и^ да повњдят# дњ'ла е^го в ра'дости”
|
|
23
|
23
|
|
Ті, що на кораблях плавають по морю і виконують роботу свою на водах великих,
|
Сходя'щеи` в# мо'ри в# кораблиX, творя'щеи дњ'ланїа в# водаX мно'гах#,
|
|
24
|
24
|
|
вони бачать діла Господні і чудеса Його на глибині:
|
тїи видњша дњ'ла гн~я, и^ чюдеса` его въ глђбинњ`”
|
|
25
|
25
|
|
скаже Він — і здійметься буйний вітер, який високо підносить хвилі, —
|
Рече и^ ста` дђхъ бђ'ренᲆ, и^ въꙁнесо'шяся волны` его”
|
|
26
|
26
|
|
піднімає їх до неба, і опускає в безодню, і від страху мліє душа людей.
|
Въсхо'дятъ до нб~съ, и^ ниꙁхо'дятъ до беꙁDнъ” дш~я и^хъ в# злыхъ та'яше.
|
|
27
|
27
|
|
Кружляють вони і хитаються, наче п’яні, — зникає вся мудрість їхня.
|
смђти'шася, поDвиꙁа'шася ја^ко пїа'ныи, и^ вс^я мђ'дрость и^хъ поглаще'на бысть”
|
|
28
|
28
|
|
Тоді взивають вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволяє їх від біди.
|
И$ въꙁваша къ г~ђ в#негда` скорбњти и^мъ, и^ эT бњдъ и^х# и^зведе` и^хъ”
|
|
29
|
29
|
|
Він повелів бурі, і настала тиша, і хвилі затихли.
|
и^ повелњ бђ'ри, и^ ста в тишинђ, и^ ё^млᲆко'шя волны` е^го”
|
|
30
|
30
|
|
І радіють вони, що море втихло, а Він приводить їх до бажаної пристані.
|
и^ възвесели'шяся, ја^ко ё^млъко'ша и^ наста'вї я& в# приста'нище хотњнїа свое^го”
|
|
31
|
31
|
|
Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.
|
да и^сповњдяᲄся гв~и млsти е^го, и^ чюдеса' е^го сн~овомъ члчsкымᲆ”
|
|
32
|
32
|
|
Нехай вихваляють Його в зібранні людей і прославляють Його на зборах старійшин.
|
да въꙁнесђтъ е^го вᲆ црк~ви лDюстњй, и^ на сњда'лищи ста'рецъ въсхва'лят# е^го”
|
|
33
|
33
|
|
Він перетворює ріки на пустелю і джерела води на безводну землю,
|
положилъ е^сть рњкы` в пђсты'ня, и^ і^схо'дища воDнаа в жа'жDђ.
|
|
34
|
34
|
|
землю родючу на солончаки за беззаконня тих, що живуть в ній.
|
землю плодоно'снђю в# слати'нђ, эT зло'б# живђщыX на не'й.
|
|
35
|
35
|
|
Він перетворює пустелю на озера, і землю засохлу — на джерела води.
|
Положи'лъ е^сть пђсты'ня въ е^ѕе'ра вDона'я, и^ ꙁемлю беꙁвоDнђю вᲆ и^сходища воDнаа”
|
|
36
|
36
|
|
І оселяє там голодних; вони будують міста — оселі собі,
|
И$ насели` т^ђ а%лчющая, и^ съста'вишя грады ѓ^би'телны”
|
|
37
|
37
|
|
засівають поля, насаджують виноградники, що приносять їм великий урожай.
|
И$ насњяшя се'ла, и^ насадишя виногра'ды, и^ сътвори'шя плDо жи'тенъ”
|
|
38
|
38
|
|
Він благословляє їх, і вони швидко розмножуються, і тварин у них не зменшується.
|
И$ блsви` и^хъ, и^ ё^мно'жишяся ѕњло, и^ скоты` и^хъ не ё^ма'ли,
|
|
39
|
39
|
|
Вони занепадали від гноблення, біди і скорботи,
|
и^ ё^ма'лишяся ѓ^ꙁло'бишася эT печали золъ и^ болњзни”
|
|
40
|
40
|
|
тоді Він посилав безчестя на князів їхніх і залишав їх блукати по пустелі, де немає шляхів.
|
и^злїа'ся ё^ничиженїе на' кн~ѕя и^хъ, и^ ѓ^блазни` иX по непроходнњ, а^ не по пђти”
|
|
41
|
41
|
|
Убогого Він спасав від біди і примножував рід його, як отари овець.
|
И$ помо'же ё^богђ эT ни'щеты, и^ положи ја^ко ѓ^вца эTч~ьствїа”
|
|
42
|
42
|
|
Бачать це праведники і радіють, а беззаконні замикають уста свої.
|
Оу%зрятъ пра'вїи, и^ въꙁвеселя'тся, и^ всяко безако'нїе заградитъ ё^ста` своа`”
|
|
43
|
43
|
|
Хто мудрий, той помітить це і зрозуміє милості Господні.
|
Кто` премђ'дръ, и^ съхранитъ сих#; и^ разђмњюT млsти гн~я”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва”
|
|
Псалом 107
|
ўало'мъ рз~
|
|
1
|
1
|
|
Пісня. Псалом Давида.
|
пњснь ўалъма дввDъ, р~з”
|
|
2
|
2
|
|
Готове серце моє, Боже, [готове серце моє]. Буду співати і прославляти в славі моїй.
|
Гото'во срDце мое б~е, гото'во срDце мое`. въспою` и^ пою в# сла'вњ моей”
|
|
3
|
3
|
|
Встань, славо моя, встаньте, псалтирю і гуслі, я встану рано.
|
Въста'ни сла'ва моа`, въста'ни ўалты'рю и^ гђ'сли, въста'нђ рано”
|
|
4
|
4
|
|
Буду славити Тебе, Господи, між народами. Буду оспівувати Тебе серед племен.
|
И$сповњмся тебњ в людехъ г~и, пою тебњ въ я^ѕы'цњхᲆ”
|
|
5
|
5
|
|
Бо вище небес милість Твоя, і до хмар істина Твоя.
|
ЈА/ко ве'лїа верхђ` нб~съ млsть твоя, и^ до ѓ'блакъ и'стина твоя”
|
|
6
|
6
|
|
Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя,
|
Възнеси'ся на нб~са б~е, и^ по все'й ꙁемли` сла'ва твоя”
|
|
7
|
7
|
|
щоб спаслися всі улюблені Твої. Спаси правицею Твоєю і почуй мене.
|
ја^ко да и^зба'вятся възлюбленїи твои`, сп~си` десни'цею твоею`, и^ ё^слы'ши м^я”
|
|
8
|
8
|
|
Бог сказав у святині Своїй: «Піднесуся і розділю Сихем, і долину осель розмірю:
|
б~ъ възгл~а въ ст~е'мъ свое^м#, възнесђ'ся и^ раздᲇлю` сики'мђ, и^ ю^доl селе'нїемъ размњ'рю”
|
|
9
|
9
|
|
Мій — Галаад, Мій — Манассія, Єфрем — сила глави Моєї, Іуда — скіпетр Мій,
|
Мой е^сть галааD, и^ мой е^сть манасїи, и^ е^фрњм# ꙁастђпленїе главы` моеа`” И$ ю'да цр~ь мой,
|
|
10
|
10
|
|
Моав — умивальна чаша Моя, на Едома стану ногою Моєю, земля филистимська скориться Мені».
|
моа'въ коно'бъ ё^пова'нїа мое^го” На љ=дђме'ю наложђ` сапо'гᲆ мой мнњ и^ноплеме'нницы` покори'шяся”
|
|
11
|
11
|
|
Хто введе мене в укріплене місто? Хто приведе мене до Едома?
|
Кт^о в#ведетъ м^я въ' градъ ѓ^бъстоа'нїа; и^ли кт^о наста'витᲆ м^я до љ=дђме'а;
|
|
12
|
12
|
|
Чи не Ти, Боже, що відкинув нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим?
|
не ты` ли б~е эTри'нђвыи` насъ, и^ не и^зы'деши б~е в# силахъ на'шыхъ”
|
|
13
|
13
|
|
Дай нам поміч у скорботі, бо марна надія на захист людський.
|
да'жDь намᲆ по'мощь эT печали, и^ сђе'т#но сп~се'нїе члчsко”
|
|
14
|
14
|
|
З Богом ми покажемо силу, Він знищить ворогів наших.
|
ѓ% бѕ~њ сътворимъ си'лђ, и^ той ё^ничижитъ врагы` наша.
|
|
Псалом 108
|
ўало'мъ ри~
|
|
0
|
0
|
|
Начальнику хору. Псалом Давида.
|
в# конецъ, ўаломъ дввDъ, р~и”
|
|
1
|
1
|
|
Боже хвали моєї! Не мовчи.
|
Бж~е хвалђ мою` не премолчи`,
|
|
2
|
2
|
|
Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди.
|
ја%ко ё^ста грњшнича, и^ ё^ста` льсти'ваго на' мя эTврьзо'шася” Гл~ашя на' мя ја^ꙁы'комъ льсти'вымъ,
|
|
3
|
3
|
|
Словами ненависти звідусіль оточують мене і повстають проти мене без причини;
|
и^ словесы` ненави'стными ѓ^быдо'шя м^я, и^ бра'шяся со мно'ю тђ'не”
|
|
4
|
4
|
|
за любов мою вони ворогують проти мене, я ж молюся;
|
Вᲆ мњсто любве` ѓ^блъга'хђ м^я, а^з же мл~твђ дњ'ахъ”
|
|
5
|
5
|
|
віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою.
|
И$ положи'ша на' м^я ѕл^а въꙁ#блага'я, и^ не'нависть ꙁа въꙁлюбле'нїе мое`”
|
|
6
|
6
|
|
Постав над ним нечестивого, і диявол нехай стане праворуч нього.
|
Поста'ви на'нь грњш#ника, и^ дїа'волъ да ста'нетъ ѓ^деснђю е^го”
|
|
7
|
7
|
|
Коли стане на суд, хай він вийде осудженим, і молитва його буде йому за гріх.
|
Внегда` сђди'тися е^мђ да и^ꙁы'детъ ѓ^сђже'нъ, и^ мл~тва е^го бђ'ди вᲆ грњхъ”
|
|
8
|
8
|
|
Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший.
|
да бђ'дђтъ днїе е^го ма'ли, и^ е^пі'скоп#ство е^го прїйметъ и'нъ”
|
|
9
|
9
|
|
Діти його хай будуть сиротами і дружина його — вдовою.
|
да бђ'дђтᲆ сн~ве е^го сљ=ры, и^ жена` е^го вдова`”
|
|
10
|
10
|
|
Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх.
|
дви'жащеся да преселятся сн~ове е^го, и^ въꙁ#про'сятъ, да и^ꙁгнани бђ'дђтъ и^ꙁ домовъ свои'хъ”
|
|
11
|
11
|
|
Хай позичкодавець його забере в нього все, і чужі розтягнуть добро його.
|
да вꙁы'щетъ ꙁаимода'вецъ вся е^ли'ка сђть е^го, и^ да въсхи'тятъ чђжїи трђды` е^го”
|
|
12
|
12
|
|
Хай не буде йому заступника, і ніхто не приголубить сиріт його;
|
да не бђдетъ е^мђ ꙁасᲄђ'пника, ниже бђ'детъ и^же ё^ще'дритъ сљ=роты е^го”
|
|
13
|
13
|
|
нехай згинуть усі нащадки його, і вже в наступному поколінні ніхто не згадає й імені його.
|
да бђ'дђтъ чяда е^го в па'гђбђ, в роD е^ді'нъ да потребится и'мя е^го”
|
|
14
|
14
|
|
Нехай згадаються перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його не буде очищений.
|
да въспомяне'тся беꙁако'нїе эTц~ъ е^го преD гм~ь, и^ грᲇхъ ма'тере е^го да не ѓ^чи'стится”
|
|
15
|
15
|
|
Нехай будуть вони повсякчас перед Господом, і Він знищить і спомин про них на землі,
|
да бђдђтъ преD гм~ь вы'нђ, и^ да потреби'тся эT земля память иX”
|
|
16
|
16
|
|
за те, що не виявив він милости, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її.
|
ꙁанеже не помянђ` сътворити млsть, и^ погна` чл~ка ни'ща и^ ё^бога, и^ смире'на срDцемъ ё^мрьтви'ти”
|
|
17
|
17
|
|
Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, — і воно одійшло від нього.
|
И$ въꙁлюби кля'твђ, и^ прїидетъ е^мђ. и^ не въсхотњ блsве'нїа, и^ ё^да'лится эT него”
|
|
18
|
18
|
|
Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його;
|
И$ ѓ^блече'ся в# кляᲄвђ ја%ко в ри'ꙁђ, и^ вни'де ја%ко вода` въ ё^тробђ е^го, и^ ја^ко е^лей въ ко'сти е^го”
|
|
19
|
19
|
|
і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується.
|
да бђдет# е^мђ ја%ко ри'ꙁа в нюже ѓ^блачи'тся, и^ ја^ко по'ясъ, и'миже вы'нђ ѓ^поя'сђется
|
|
20
|
20
|
|
Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою!
|
Се^ дњ'ло ѓ^блъга'ющихъ м^я эT г~а, и^ гл~ющыхъ лђкавая на дш~ђ мою”
|
|
21
|
21
|
|
Ти ж, Господи, Господи, захисти мене заради імені Твого, бо блага милість Твоя.
|
И$ ты г~и г~и сътвори со мною и'мени ради своего, ја%ко бл~га млsть твоа”
|
|
22
|
22
|
|
Спаси мене, бо я знеможений і вбогий, і серце моє поранене в мені.
|
Иꙁба'ви м^я, ја%ко ни'щь и^ ё^бо'гъ е^смь а^ꙁ# и^ срDце мое, смђтися во мнᲇ”
|
|
23
|
23
|
|
Я зникаю, як та тінь, що відхиляється; стрясаюся, як та сарана, що гонять її.
|
ЈА/ко сњнь е^гда ё^кло'нится эTяXся, сътрясохся ја%ко прђ'ѕи”
|
|
24
|
24
|
|
Коліна мої знесиліли від посту, і тіло моє сохне без поживи.
|
Колњнњ мои` и^ꙁнемого'стњ эT поста, и^ плоть моа` и^змᲇни'ся е^ле'я ради”
|
|
25
|
25
|
|
І став я посміховиськом для них: ті, що дивляться на мене, похитують головами.
|
И$ а'ꙁъ быX поноше'нїе и^мъ. видњшя мя, покиваша глава'ми свои'ми”
|
|
26
|
26
|
|
Допоможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене з милости Твоєї.
|
Помози` м^и г~и бж~е мой, и^ сп~си` м^я по млsти твое'й”
|
|
27
|
27
|
|
Нехай пізнають, що це — Твоя рука і що це Ти, Господи, вчинив.
|
и^ раꙁђмњютъ, ја%ко рђка твоа` си, и^ т^ы г~и сътворилъ е^си я&”
|
|
28
|
28
|
|
Вони проклинають, а Ти благослови. Вони нападають, але нехай будуть посоромлені; а раб Твій нехай возрадується.
|
ПрокленTђ тїи, и^ ты` блsви'ши” Въста'ющеи` на мя постыдятся, ра'бъ же твой въꙁвесели'тся”
|
|
29
|
29
|
|
А ворогів моїх нехай покриє безчестя і, як одежею, нехай вони покриються соромом своїм.
|
да ѓ^блекђтся ѓ^блъга'ющеи` м^я в# срамъ, и^ ѓ^де'жют#ся ја^ко ѓ^дежею стђдо'мъ свои'мъ”
|
|
30
|
30
|
|
А я голосно буду славити Господа устами моїми і серед багатьох буду прославляти Його,
|
И$сповњмся гв~и ѕᲇло` ё^сты` мои'ми, и^ посредњ мно'гᲆ въсхваю` и&”
|
|
31
|
31
|
|
бо Він стоїть праворуч бідного, щоб спасти його від тих, що шукають душу мою.
|
ЈА/ко ста` ѓ^деснђю ё^бо'гаго, спасти` эT гоня'щых# дш~ђ мою`”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа,
|
|
Псалом 109
|
ўало'мъ рџ~
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида.
|
а^ллїлђі"а ўлоM двDв# р~џ, каg ѕ~і”
|
|
1
|
1
|
|
Сказав Господь Господу моєму: «Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх».
|
Рече` г~ь гв~и моемђ, сᲇди` ѓ^деснђю мене, дондеже положђ врагы` твоа поDно'жїе ногама твои'ма”
|
|
2
|
2
|
|
Жезл сили Твоєї пошле Господь із Сиона; царюй посеред ворогів Твоїх.
|
Же'ꙁлъ си'лы по'слетъ т^и г~ь эT сїѓ'на, и^ ё^долњеши посредњ врагъ твои'хъ”
|
|
3
|
3
|
|
З Тобою народ Твій у день сили Твоєї, у світлостях святих Твоїх. «Із утроби раніше віків Я породив Тебе».
|
С тобою началсᲄво в# дн~ь си'лы твоеа`, въ свњтлостеX ст~ыхъ твои^х#” И$ꙁ# чрева прежDе дн~ьни'ца родиX т^я.
|
|
4
|
4
|
|
Клявся Господь і не розкається: «Ти священик повік за чином Мелхиседековим».
|
клятся г~ь и^ не раска'ется” т^ы і^ере'й вᲆ вњкы, чинђ мельхиседе'ковђ”
|
|
5
|
5
|
|
Господь праворуч Тебе, Він у день гніву Свого уразить царів.
|
г~ь ѓ^деснђю тебе, съкрђшилъ е^сть въ дн~ь гнњва свое^го цр~я”
|
|
6
|
6
|
|
Він учинить суд над народами, покриє землю трупами, знищить голови багатьох у великій країні.
|
Сђ'дитъ въ ја^ѕы'цехъ, и^сполнитъ паде'нїа, съкрђши'тъ главы` на ꙁемли` мно'гыM”
|
|
7
|
7
|
|
І з потоку в дорозі буде пити, тому високо піднесе голову.
|
эT пото'ка на пђти` пїетъ, сего ради възнесе'тъ главђ”
|
|
Псалом 110
|
ўало'мъ рі~
|
|
0
|
0
|
|
Алилуя.
|
А$ллилђйа. р~і”
|
|
1
|
1
|
|
Прославляю [Тебе], Господи, всім серцем [моїм] в раді праведників і в зібранні.
|
Исповњмся тебњ г~и всњмъ срDцемъ мои'мъ, в# совњтеX пра'выхъ и^ сонмњ”
|
|
2
|
2
|
|
Великі діла Господні, вони жадані для всіх, що люблять їх.
|
Ве'лїа дњла гн~я, и^ꙁы'скана во всXњ во'ляхъ е^го,
|
|
3
|
3
|
|
Діла Його — краса і слава; правда Його перебуває вічно.
|
И$сповњданїе и^ велелњпота дњ'ло е^го, и^ пра'вда е^го пребыва'етъ въ вњкъ вњка”
|
|
4
|
4
|
|
Незабутніми зробив Він чудеса Свої; щедрий і милостивий Господь.
|
Память сътворилъ е^сть чюде'съ свои'хъ” Ми'лостивъ и^ щедръ г~ь,
|
|
5
|
5
|
|
Він дає поживу всім тим, що бояться Його. Завіт Свій пам’ятає вічно.
|
пи'щђ далъ е^ст# боя'щимся е^го” Помяне'тъ в# вњкᲆ завњтъ свой,
|
|
6
|
6
|
|
Могутність діянь Своїх явив Він народові Своєму, щоб дати йому насліддя народів.
|
крњпость дњлъ своиX вњзвњсти` лю'демъ свои^мъ” да'ти и^мъ достоа'нїе ја^ѕыкъ,
|
|
7
|
7
|
|
Діла рук Його — істина й правосуддя; всі заповіді Його вірні,
|
дњ'ла рђкъ е^го и^стина и^ сђдъ” Вњрны вся ꙁа'повњди е^го,
|
|
8
|
8
|
|
тверді на віки вічні, встановлені на істині й правоті.
|
ё^тверже'ны въ вњкъ вњка, сътворены въ и^стинњ и^ пра'вотњ”
|
|
9
|
9
|
|
Визволення послав Господь народові Своєму, навіки поставив завіт Свій. Святе і страшне ім’я Його.
|
И$ꙁбавленїе посла` лю'демъ свои'мъ” Заповњда в# вњкᲆ ꙁавњт# свой” Ст~о и^ стра'шно и^мя е^го”
|
|
10
|
10
|
|
Початок премудрости — страх Господній, і розум добрий мають ті, що додержуються заповідей Його. Хвала Йому на віки віків.
|
зача'ло премђ'дрости, страхъ гн~ь. ра'зђмъ же бл~гъ всњмъ творящымъ его” Хвала` е^го пребыва'етъ въ вњк# вњка”
|
|
Псалом 111
|
ўало'мъ ра~і
|
|
0
|
0
|
|
Алилуя.
|
А$ллилђйа. ра~і”
|
|
1
|
1
|
|
Блажен муж, що боїться Господа і дуже любить заповіді Його.
|
Блаже'нъ мђжъ боаи`ся г~а, в# ꙁа'повњдехъ е^го въсхо'щеT ѕњло`”
|
|
2
|
2
|
|
Сильним на землі буде покоління його. Рід праведних буде благословенний.
|
Силно на ꙁемли бђдетъ сњмя е^го, родᲆ пра'выX блsвится”
|
|
3
|
3
|
|
Слава і багатство буде в домі його; праведність його перебуватиме вічно.
|
Сла'ва и^ бога'т#ство в домђ е^го, и^ пра'вда е^го пребыва'етъ въ вњкъ вњка”
|
|
4
|
4
|
|
У темряві сяє світло праведникові; він лагідний, милосердний і справедливий.
|
Въ сїа` во тмњ` свњтъ пра'вымъ, млsтивъ и^ ще'дръ и^ пра'веденъ”
|
|
5
|
5
|
|
Добрий чоловік має милосердя і в позику дає; на суді він твердо говорить слово своє.
|
Бл~гъ мђжъ щедряи` и^ даа`, расмо'тритъ словеса своа` на сђдњ, ја%ко в# вњкъ не подви'жится”
|
|
6
|
6
|
|
Він повіки не захитається. Пам’ять праведникові буде вічна.
|
в# па'мять вњчнђю бђ'детъ пра'веDник#,
|
|
7
|
7
|
|
Лихих наклепів він не убоїться; серце його надіється на Господа.
|
эT слђха ѕла` не ё^бои'тся,
|
|
8
|
8
|
|
Упевнене серце його: він не злякається, коли побачить ворогів своїх.
|
гото'во срᲆдце е^го ё^пова'ти на' г~а, ё^тверди'ся срDце е^го, не ё^бои'тся, дондеже во'ꙁ#ритъ на врагы` своя”
|
|
9
|
9
|
|
Він роздає щедро, подає вбогим, праведність його перебуватиме вічно, сила його піднесеться у славі.
|
расточи, дастъ ё^бо'гымъ, пра'вда е^го пребыва'е^тъ въ вњкъ вњка, ро'гъ е^го въꙁнесется въ сла'вњ”
|
|
10
|
10
|
|
Побачить це нечестивий і розгнівається, заскрегоче зубами і згине. Бажання нечестивців не здійсниться.
|
Грњшникъ ё^ꙁриT и^ прогнњвае^тся, ѕђбы` свои'ми поскреже'щеT, и^ раста'етᲆ. жела'нїе грњшника поги'бнеT”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа'
|
|
Псалом 112
|
ўало'мъ рв~і
|
|
0
|
0
|
|
Алилуя.
|
а^ллилђі"а” рв~і
|
|
1
|
1
|
|
Хваліть, раби Господні, хваліть ім’я Господнє!
|
Хвали'те ѓ^троцы г~а, хвали'те и^мя гн~е”
|
|
2
|
2
|
|
Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку.
|
Бђди и'мя гн~е блsве'но, эT нн~ᲇ и^ до' вᲇка”
|
|
3
|
3
|
|
Від сходу сонця й до заходу нехай буде прославлене ім’я Господнє.
|
эT въсто'къ сл~нца до ꙁа'пад#, хва'лно и'мя гн~е”
|
|
4
|
4
|
|
Високо над усіма народами Господь, вище небес слава Його.
|
высо'къ наD всњми ја^зы'кы г~ь, нDа нб~сы` сла'ва е^го”
|
|
5
|
5
|
|
Хто — як Господь Бог наш?! Він перебуває на небесах.
|
Кт^о ја^ко г~ь б~ъ нашь, на высо'кыX живыи`,
|
|
6
|
6
|
|
Він нахиляється, щоб доглядати небо й землю;
|
и^ на смиреныа приꙁираа; на нб~си и^ на ꙁемли`”
|
|
7
|
7
|
|
з пороху піднімає бідного і з гноїща підносить убогого,
|
Въздвиꙁа'аи` эT земля` ё^бога, и^ эT гно'ища въꙁнося` ни'ща”
|
|
8
|
8
|
|
щоб посадити його з князями народу Свого;
|
Посадити е^го с# кн~ѕи`, съ кн~ѕи` людїи своиX”
|
|
9
|
9
|
|
неплідну робить матір’ю, яка в домі своїм втішається дітьми. Алилуя!
|
вселя'аи` непло'дове в# доM, мт~рь ѓ^ чядXњ веселя'щђся”
|
|
Псалом 113
|
ўало'мъ рг~і
|
|
0
|
0
|
|
[Алилуя.]
|
А$ллилђйа. рг~і”
|
|
1
|
1
|
|
Коли вийшов Ізраїль з Єгипту, дім Якова — від людей чужих,
|
Въ и^сходњ і^ил~евњ эT е^ги'пта, до'мђ і^а'ковля и^з людїи ва'рᲆваръ,
|
|
2
|
2
|
|
Юдея стала святинею Його, а Ізраїль — володінням Його.
|
бысть і^ю^де'я ст~ни е^го, і^ил~ь ѓ%бласть е^го”
|
|
3
|
3
|
|
Море побачило і розступилося, Йордан повернув назад.
|
Мо'ре видњ` и^ побњже, и^ѓ'рданъ възврати'ся в#спяT”
|
|
4
|
4
|
|
Гори підстрибували, як вівці, і пагорби — наче ягнята.
|
Го'ры въꙁыгра'шяся ја^ко ѓ'вни, и^ хлъми` ја^ко а%гньцы ѓ^вчїи”
|
|
5
|
5
|
|
Чого ти, море, розступилося? І ти, Йордане, чого повернув назад?
|
Что т^и бысть мо'ре ја^ко побњже. и^ тебњ и^ѓ^рда'ню, ја^ко възврати'ся в#спять;
|
|
6
|
6
|
|
Чого ви, гори, як вівці, скачете, і ви, пагорби, наче ягнята?
|
го'ры ја%ко вꙁыграстеся, ја^ко ѓ^вни. и^ хлъми, ја%ко а^гньцы ѓ^вчїи;
|
|
7
|
7
|
|
Перед лицем Господа затряслася земля, перед лицем Бога Якова,
|
эT лица` гн~я поDвижася ꙁемля`, эT лица бг~а і^а'ковля,
|
|
8
|
8
|
|
що перетворив камінь на озеро води, скелю — на джерело потоків.
|
ѓ^бращшаго ка'мень въ е^зе'ра воDна'я, и^ несњко'мыи въ и^сточникы вDоныя”
|
|
9
|
9
|
|
Не нам, Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу з милости Твоєї.
|
Не намъ г~и не на'мъ, н^о и'мени твоемђ дажDь сла'вђ” Э$ млsти твое'и, и^ і'стинњ твоей,
|
|
10
|
10
|
|
Щоб не сказали народи: «Де Бог їх?»
|
да не когда` рекђтъ ја^ѕы'цы, гдњ е^сть б~ъ и^х#;
|
|
11
|
11
|
|
Бог наш на небесах [і на землі], все, що захотів, створив.
|
б~ъ же наj на нб~си и^ на ꙁемли`” Вс^я е^ли'ка въсхотњ`, сътвори`”
|
|
12
|
12
|
|
Ідоли язичників — срібло й золото, діло рук людських:
|
И/доли ја%ѕыкᲆ, сребро` и^ ꙁла'то, дњ'ла рђкъ чл~чьскъ”
|
|
13
|
13
|
|
мають уста, та не говорять, мають очі, та не бачать,
|
Оу^ста` и'мђтъ, и^ не гл~ютъ” ѓ^чи и^мђтъ, и^ не ви'дятъ”
|
|
14
|
14
|
|
мають вуха, та не чують, мають ніздрі, та нема в них нюху;
|
ё^ши и^мђтъ, и^ не слы'шятъ” Ноꙁдри и^мђтъ, и^ не ѓ^боня'ютъ”
|
|
15
|
15
|
|
руки їх не діють, ноги їх не ходять, жодного звуку немає в гортані їх.
|
Рђцњ и^мђтъ, и^ не ѓ^ся'жђтъ” Но'ѕњ и^мђтъ, и^ не по'идђтъ” Не въꙁгласяT горта'немъ свои'мъ”
|
|
16
|
16
|
|
Подібні до них і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них.
|
Подо'бни и'мъ да бђдђтъ творящеи` я&, и^ в#си` надњющеи`ся на ня”
|
|
17
|
17
|
|
[Доме] Ізраїля! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист.
|
домъ і^ил~евъ ё^пова` на г~а, помощникъ и^ защи'титель иM е^сть”
|
|
18
|
18
|
|
Доме Аарона! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист.
|
доM а^аро'нь ё^пова` на' г~а, помощниk и^ ꙁащи'тиᲄель иM е^сть”
|
|
19
|
19
|
|
Всі, що боїтеся Господа, уповайте на Господа, Він — наша поміч і захист.
|
Боя'щеи`ся г~а ё^пова'шя на' г~а, помощникъ и^ защитиᲄель иM е^сть”
|
|
20
|
20
|
|
Господь пам’ятає про нас і благословляє [нас]: Він благословив дім Ізраїля, благословив дім Аарона,
|
г~ь помянђв# н^ы, блsвилъ е^сть наs” блsвилъ е^сть доM і^ил~ев#, блsвилъ е^сть домᲆ а^а^ро'нь”
|
|
21
|
21
|
|
Він благословляє тих, що бояться Господа — малих і великих.
|
блsвилᲆ е^сть боя'щася г~а ма'лая с# вели'кы ми”
|
|
22
|
22
|
|
Нехай же додасть вам Господь все більше й більше, вам і дітям вашим.
|
приложитъ г~ь на в^ы, на' вы и^ на сн~ы вашя”
|
|
23
|
23
|
|
Нехай благословить вас Господь, що сотворив небо і землю.
|
блsве'ни в^ы гв~и, сътво'ршемђ нб~о и^ ꙁе'млю”
|
|
24
|
24
|
|
Небо над небесами — оселя Господа, а землю Він дав синам людським.
|
Нб~о нб~си гв~и, ꙁе'млю же дастъ сн~овомъ чл~чьскыM”
|
|
25
|
25
|
|
Не мертві хвалитимуть Господа, і не всі, що сходять у могилу.
|
Не мр~твїи въсхва'ляT тя г~и, ни вси низходящеи` въ а^дъ”
|
|
26
|
26
|
|
А ми, [живі,] будемо благословляти Господа віднині й довіку. Алилуя.
|
н^о мы` живїи блsви'мъ г~а, эT нн~њ и^ до' вњка”
|
|
Псалом 114
|
ўало'мъ рд~і
|
|
0
|
0
|
|
[Алилуя.]
|
А$ллилђйа. рд~і”
|
|
1
|
1
|
|
Я люблю Господа, Він почув голос благання мого.
|
Възлюбихъ, ја^ко ё^слы'шиT г~ь глsа моленїа мое^го”
|
|
2
|
2
|
|
Прихилив до мене вухо Своє; буду призивати Його в усі дні мої.
|
ЈА/ко приклони` ё^хо свое` мн^њ, и^ въ дн~и моа приꙁовђ”
|
|
3
|
3
|
|
Обійняли мене болі смертельні, і муки пекельні найшли на мене: я зустрів скорботу й утиски.
|
ѓ^бья'ша м^я болᲇꙁни см~ртныа, бњды` а^довы ѓ^брњто'ша м^я” Ско'рбь и^ болњзнь ѓ^брњтохъ, и^ і'мя гн~е приꙁвах#”
|
|
4
|
4
|
|
Тоді я призвав ім’я Господнє: «Господи, спаси душу мою!»
|
ЭO г~и и^зба'ви дш~ђ мою” Млsтивъ г~ь и^ пра'веденъ, и^ б~ъ нашь ми'лђетъ”
|
|
5
|
5
|
|
Милостивий і праведний Господь; Бог наш милує нас.
|
Храня'и` младенця г~ь, сми'рихся и^ сп~се м^я”
|
|
6
|
6
|
|
Господь охороняє немовлят: я знесилився, і Він допоміг мені.
|
Възврати'ся дш~е моя в# покой твой, ја^ко г~ь бл~го сᲆтвори` тебњ”
|
|
7
|
7
|
|
Повернися, душе моя, у спокій твій, бо Господь облагодіяв тебе.
|
ја^ко и^зба'ви дш~ђ мою эT сме'рти, ѓ%чи мои` эT слеѕъ, и^ но'ѕᲇ мои` эT въспополъзнове'нїа”
|
|
8
|
8
|
|
Ти, Господи, спас душу мою від смерти, очі мої — від сліз, ноги мої — від спотикання. Буду ходити перед Господом у країні живих.
|
Бл~гоё^жDђ прDе гм~ь въ странњ живыX”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа.
|
|
Псалом 115
|
ўало'мъ ре~і
|
|
0
|
0
|
|
[Алилуя.]
|
Аeллїлђйа. ре~і”
|
|
1
|
1
|
|
Вірував я, тому й заговорив, і я смирився вельми.
|
Вњровахъ тњмже възгл~аX. а^з же смирихъся ѕњло”
|
|
2
|
2
|
|
І сказав я в нестямі моїй: «Кожна людина говорить неправду!»
|
А$з# же рњхъ въ ё^жасњ моемъ, всякъ чл~кь ло'жъ”
|
|
3
|
3
|
|
Що віддам Господу за все, що Він воздав мені?
|
Чт^о въздамъ гв~и ѓ^ всњхъ, и%хже въздастъ м^и;
|
|
4
|
4
|
|
Чашу спасіння прийму й ім’я Господнє призву.
|
Ча'шђ сп~сенїа прїимђ и^ і'мя гн~е призовђ`”
|
|
5
|
5
|
|
Молитви мої Господу воздам перед усіма людьми Його.
|
Мл~твы моа гв~и въздамъ прDе всњми лDюми е^го”
|
|
6
|
6
|
|
Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
|
Честна прDе гм~ь смр~ть прпDбныхᲆ е^го”
|
|
7
|
7
|
|
О Господи, я раб Твій, я раб Твій і син рабині Твоєї. Ти розірвав кайдани мої.
|
ЭO г~и, а^зъ ра'бъ твой, а^ꙁъ ра'бъ твой, и^ сн~ъ рабы твоеа`. растръза` ю%зы моя”
|
|
8
|
8
|
|
Тобі принесу я жертву хваління й ім’я Господнє призву.
|
Тебњ пожрђ жр~твђ хвалњ, и^ въ и^мя гн~е призовђ”
|
|
9
|
9
|
|
Молитви мої Господу воздам перед усіма людьми Його.
|
Мо'литвы моя гв~и въꙁда'мъ, прDе всњми лDюми е^го.
|
|
10
|
10
|
|
У дворах дому Господнього, посеред тебе, Єрусалиме. Алилуя.
|
въ дворњхъ домђ гн~я, посредњ тебе і^ерsли'мъ”
|
|
Псалом 116
|
ўало'мъ рѕ~і
|
|
0
|
0
|
|
[Алилуя.]
|
А/ллилђйа. рѕ~і”
|
|
1
|
1
|
|
Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди.
|
Хвали'те г~а вс^и ја^ѕы'ци, похвали'те е^го вс^и лю'дїе.
|
|
2
|
2
|
|
Бо велика милість Його над нами й істина Його [перебуває] вічно. Алилуя.
|
ја^ко ё^твердися ми'лость е^го на насъ, и^ і'стина гн~я пребыва'етъ въ' вњки”
|
|
Псалом 117
|
ўало'мъ рз~і
|
|
0
|
0
|
|
[Алилуя.]
|
А/ллилђйа, рз~і”
|
|
1
|
1
|
|
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
|
Исповњдаитеся гв~и, ја^ко бл~гᲆ ја^ко в# вњкъ млsть е^го”
|
|
2
|
2
|
|
Нехай же промовить [дім] Ізраїлів, що Господь благий, і повіки милість Його.
|
да рече'тъ ё^бо домъ і^ил~евъ, ја^ко бл~гъ, ја^ко в# вњкъ млsть е^го”
|
|
3
|
3
|
|
Нехай говорить дім Ааронів, що Господь благий, і повіки милість Його.
|
да рече'тъ ё^бо домъ а^а^ро'нь, ја^ко бл~гъ, ја^ко в' вњкъ млsть е^го”
|
|
4
|
4
|
|
Нехай говорять всі, що бояться Господа, бо [Він благий,] і повіки милість Його.
|
да рекTђ ё^бо вс^и боя'щеи`ся г~а, ЈА/ко бл~гъ, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
|
|
5
|
5
|
|
У скорботі взивав я до Господа, і Він почув мене і вивів мене на простір.
|
эT скорби приꙁвахъ г~а, и^ приꙁва` м^я в# простра'нтво”
|
|
6
|
6
|
|
Господь — мій помічник, і я не боюся, що зробить мені людина.
|
г~ь мн^њ помщникъ, и^ не ё^бою'ся чт^о съᲄворитъ мнњ чл~к#”
|
|
7
|
7
|
|
Господь — мій помічник, і я сміливо дивлюся на ворогів моїх.
|
г~ь мн^њ помощникᲆ, и^ а%зъ въз#ꙁрю на врагы моя”
|
|
8
|
8
|
|
Краще уповати на Господа, аніж надіятися на людину.
|
Бл~го е^сть надњ'атися на' г~а, не'жели надᲇ'атися на чл~ка”
|
|
9
|
9
|
|
Краще уповати на Господа, аніж покладатися на князів.
|
Бл~го е^сть ё^повати на' г~а, не'же ё^повати на' кн~зя”
|
|
10
|
10
|
|
Обступили й оточили мене, я ж іменем Господнім переміг їх.
|
Вс^и ја^ѕы'ци ѓ^быдошя м^я, и^ і'менемъ гн~имъ противляXся и^мъ”
|
|
11
|
11
|
|
Оточили мене, але я іменем Господнім подолав їх,
|
ѓ^бышDеше ѓ^быдо'шя м^я, и^ і'менеM гн~имъ противляXся иM”
|
|
12
|
12
|
|
обсіли мене, наче бджоли [соти], розгорілися, як вогонь у сухому терні, але я іменем Господнім подолав їх.
|
ѓ^быдо'ша мя ја^ко пче'лы сот#, и^ раз#горњшася ја^ко ѓ%гнь в# терьнїи, и^ і'менеM гн~иM противляXся и^м#”
|
|
13
|
13
|
|
Вони били мене, щоб я впав, але Господь підтримав мене,
|
Възриновенᲆ преклониXся па'сти, и^ г~ь прїа'т# мя”
|
|
14
|
14
|
|
Господь — моя сила і пісня моя, і став моїм спасінням.
|
Крњпость моа и^ пњнї мое` г~ь, и^ бы'сть м^и въ сп~се'нїе”
|
|
15
|
15
|
|
Голос радости і спасіння в оселях праведників. Правиця Господня дає їм силу,
|
Глsа ра'дости и^ сп~се'нїа в се'лехᲆ правDеникᲆ” десни'ца гн~я сътвори си'лђ,
|
|
16
|
16
|
|
правиця Господня піднесла мене, правиця Господня дала мені силу.
|
десни'ца гн~я възнес'е м^я” десни'ца гн~я сътвори` си'лђ”
|
|
17
|
17
|
|
Не умру, а житиму і повідатиму про діла Господні.
|
не ё^мрђ` н^о живᲆ бђдђ, и^ повњм# дњ'ла гн~я”
|
|
18
|
18
|
|
Караючи, покарав мене Господь, але смерті не віддав мене.
|
Показђа накаꙁа` м^я г~ь, см~рьти же не предастъ м^я”
|
|
19
|
19
|
|
Відчиніть мені врата правди, і я ввійду ними і прославлю Господа.
|
эTврьзњте мнњ враᲄа` пра'вды, и^ вшDе в н^я и^сповњмся гв~и”
|
|
20
|
20
|
|
Ось врата Господні; праведні увійдуть ними.
|
Сїи врата гн~я пра'вDенїи вни'дђтъ в ня”
|
|
21
|
21
|
|
Прославляю Тебе, Господи, що Ти почув мене і став моїм спасінням.
|
И$сповњмся тебњ, ја^ко ё^слы'ша м^я, и^ бысть мн^њ вᲆ спасе'нїе”
|
|
22
|
22
|
|
Камінь, що занедбали будівничі, став в основу (наріжним каменем).
|
Ка'мень е^гоже небрего'шя ѕи'ждђщей, сей бысть вᲆ главђ` ё^глђ”
|
|
23
|
23
|
|
Від Господа це сталося, і дивне воно в очах наших.
|
эT г~а бысть с^и, и^ е^сть ди'вна въ ѓ^чїю на'шею”
|
|
24
|
24
|
|
Цей день, його ж створив Господь, радіймо й веселімось в нім.
|
Сі'и дн~ь и^же сътвори` г~ь, възрадђемся и^ вᲆзвеселимся вонь”
|
|
25
|
25
|
|
О Господи! Спаси, о Господи! Допоможи.
|
ЭO г~и сп~си же, ЭO г~и поспњши же”
|
|
26
|
26
|
|
Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Благословляємо вас із дому Господнього.
|
блsве'нъ грядыи` въ и^мя гн~е, блsви'хоM в^ы и^з домђ гн~я”
|
|
27
|
27
|
|
Бог Господь і явився нам. Вчиніть свято, несіть жертви до Жертовника Господнього.
|
б~ъ г~ь, и^ ја^ви'ся намᲆ” Съста'вите празDникᲆ въ ё^крашеныX, до ро'гъ ѓ^лтаре'выхъ”
|
|
28
|
28
|
|
Ти — Бог мій, буду хвалити Тебе. Ти Бог мій, [буду славити Тебе. Бо Ти почув мене і став моїм спасінням].
|
б~ъ мой е^си т^ы, и^ і^сповњмтися” б~ъ мой е^си т^ы, и^ възнесђ` т^я” и^сповᲇмся тебњ, ја^ко ё^слы'ша м^я, и^ бысть мн^њ вᲆ сп~се'нїе”
|
|
29
|
29
|
|
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
|
И$сповњдайтеся гв~и ја^ко бл~гъ, ја^ко в# вњкъ млsть е^го”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа.
|
|
Псалом 118
|
ўало'мъ ри~і
|
|
0
|
0
|
|
[Алилуя.]
|
А$ллилђйа, ри~і” Каg з~і”
|
|
1
|
1
|
|
Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім.
|
Блаже'ни непоро'чнїи в# пђть, ходя'щеи` в# ꙁако'нњ гн~и”
|
|
2
|
2
|
|
Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його.
|
блаже'ни и^спыта'ющеи` свњдњнїа е^го, всњмъ срDцемъ в#ꙁы'щђтъ е^го”
|
|
3
|
3
|
|
Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять.
|
Не дњлающеи б^о беꙁако'нїе в пђтеX его ходиша”
|
|
4
|
4
|
|
Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно.
|
Ты^ ꙁаповњда ѕа'повњди твоя, съхранити ѕњло”
|
|
5
|
5
|
|
О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх!
|
Є$да и^спра'вилися бышя пђтїе мои`, съхранити ѓ^правданїа твоа”
|
|
6
|
6
|
|
Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої.
|
Тогда` не постыжDђся е^гда призрю` на вся` ꙁа'повᲇди твоа”
|
|
7
|
7
|
|
Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї.
|
И$сповњмся тебњ в# пра'вости срDца, внегда` наё^чи'ти ми ся сђдбам# пра'в#ды твоеа`”
|
|
8
|
8
|
|
Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене.
|
ѓ^правданїа твоя съхраню`, не ѓ^ста'ви мене до ѕњла”
|
|
9
|
9
|
|
Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх.
|
в чеM и^спра'витъ ю'нный пђть свой; в#негда съхранити словеса` твоя”
|
|
10
|
10
|
|
Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх.
|
ВсMњ срDцемъ мои'мъ вꙁыскахъ тебе, не эTри'ни мене эT ꙁа'повњдей твои'хъ”
|
|
11
|
11
|
|
Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою.
|
в# срDци мое'мъ съкрыX словеса` твоя, да не съгрᲇшю` тебњ”
|
|
12
|
12
|
|
Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх.
|
Блsве'нъ е^си г~и, наё^чи` м^я ѓ^правда'нїемъ твои'м#”
|
|
13
|
13
|
|
Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх.
|
Оу^стна'ма мои'ма въꙁвњстихъ вся сђдбы` ё^стъ твои'хъ”
|
|
14
|
14
|
|
Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством.
|
На пђти` свᲇдњнїи твоиX насладихся, ја%ко ѓ^ вся'комъ бога'тьствњ”
|
|
15
|
15
|
|
Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої.
|
В ꙁа'повњдехᲆ твоиX поглђмлю'ся, и^ раꙁђмᲇю пђти твоя”
|
|
16
|
16
|
|
Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого.
|
Въ ѓ^правда'нихъ твои'х# поё^чюся, не ꙁабђ'дђ словесъ твоих#”
|
|
17
|
17
|
|
Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого.
|
въꙁда'жDь рабђ твоемђ, живи` м^я, и^ съхраню словеса твоа”
|
|
18
|
18
|
|
Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого.
|
эTкрый ѓ'чи мои`, и^ раꙁђмᲇю чђдеса` эT ꙁако'на твое^го”
|
|
19
|
19
|
|
Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх.
|
Пришле'цъ а^зъ е^смь на ꙁеMли`, не съкрый эT мене ѕа'повњди твоя”
|
|
20
|
20
|
|
Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої.
|
Въꙁлюби` дш~а моа, въжделњти сDђбы` твоя на вся'ко вре'мя”
|
|
21
|
21
|
|
Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх.
|
Запрњтилъ е^си гръды'мъ, про'кляти ё^кланя'ющеися эT ꙁа'повњдей твоиX”
|
|
22
|
22
|
|
Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх.
|
эTи'ми эT мене поно'съ и^ ё^ничиже'нїе, ја^ко свњдњнїи твоиX вꙁыскахъ”
|
|
23
|
23
|
|
Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої.
|
И$бо сњдоша кня'ѕи, и^ на мя клевеᲄа'хђ. ра'бъ же твой глђмля'шеся въ ѓ^прав#да'нихъ твоиX”
|
|
24
|
24
|
|
Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої.
|
И$бо свњдњнїа твоа поё^че'нїе мое` е^сть, и^ совњти мои` ѓ^правданїа твоа”
|
|
25
|
25
|
|
В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм.
|
Прильпе ꙁемли дш~а моя`, живи` мя по словеси` твоемђ”
|
|
26
|
26
|
|
Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх.
|
пђти моя и^сповњдахᲆ, и^ ё^слы'ша м^я. наё^чи м^я ѓ^правда'нїем# твои'мъ”
|
|
27
|
27
|
|
Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої.
|
Пђти ѓ^правда'нїи твоиX вразђми` м^я, и^ поглђмлюся в чюдесеX твои'хъ”
|
|
28
|
28
|
|
Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм.
|
Въꙁдрњма` дш~а моа эT ё^ны'нїа, ё^тверди` м^я в# словесњхъ ᲄвои'хъ”
|
|
29
|
29
|
|
Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене.
|
Пђть непра'вды эTстави эT мене, и^ ꙁако номъ твои'мъ поми'лђй м^я”
|
|
30
|
30
|
|
Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої.
|
Пђть и'стинный и^ꙁ волихъ, и^ сDђбы` твоя не ꙁабыX”
|
|
31
|
31
|
|
Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене.
|
Прилњпихся свњдњнїи твои'хъ, г~и, не посрами` мене”
|
|
32
|
32
|
|
Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє.
|
Пђть ꙁа'повњдей твоих# текоX, е^гда разши'рилъ е^си срDце мое”
|
|
33
|
33
|
|
Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого.
|
Законополо'жи мн^њ г~и пђть ѓ^правданїи твои'хъ, и^ вꙁы'щђ и& вы'нђ”
|
|
34
|
34
|
|
Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм.
|
вразђми` м^я, и^ і^спытаю ꙁаконъ ᲄвой, и^ съхраню` и& всњмъ срDцемъ мои'мъ”
|
|
35
|
35
|
|
Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її.
|
Настави м^я на пђть ꙁа'повњдей твоихъ, ја%ко тои въсхотњхъ”
|
|
36
|
36
|
|
Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи.
|
Приклони` срDце мое въ свњдᲇнїа твоа, а^ не в лихои'м#ство”
|
|
37
|
37
|
|
Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй.
|
эTврати` ѓ%чи мои`, не ви'дњти сђе'ты, в пђти твое'мъ живи` м^я”
|
|
38
|
38
|
|
Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою.
|
Поста'ви рабђ твоемђ сло'во твое, въ страX твой”
|
|
39
|
39
|
|
Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві.
|
эTи'ми поноше'нїе мое, е^же непщевахъ, ја%ко сђдбы твоя бл~гы”
|
|
40
|
40
|
|
Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю.
|
Се^ въжделњхъ за'повњди твоя, в# правдњ твое'й живи` м^я”
|
|
41
|
41
|
|
І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм.
|
И$ да прїидетъ на мя млsть твоя, г~и, сп~се'нїе твое по словеси твое^мђ”
|
|
42
|
42
|
|
І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої.
|
И$ эTвњща'ю поношя'ющиM м^и сло'во, ја%ко ё^поваX на словеса ᲄвоа”
|
|
43
|
43
|
|
Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя.
|
И$ не эTи'ми эT ё^стъ мои'хъ словесе и'стинна до ѕњла`, ја%ко на сђдбы твоя ё^повахъ”
|
|
44
|
44
|
|
Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків.
|
И$ сохраню зако'нъ твой всегда, в# вњкъ, и^ въ вњкъ вњка”
|
|
45
|
45
|
|
Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх.
|
И$ хождахъ в# широтњ, ја%ко ꙁа'повᲇди твоя в#ꙁыскахъ”
|
|
46
|
46
|
|
Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся.
|
И$ гл~ахъ ѓ^ свњдњнихᲆ твоиX пред# цр~и, и^ не стыдяXся”
|
|
47
|
47
|
|
Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю.
|
И$ поё^чахся в# за'повњдехъ твои'хᲆ, ихже въꙁлюбиX ѕњло`”
|
|
48
|
48
|
|
Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої.
|
И$ въꙁдигох# рђцњ мои` к# ꙁаповњдемъ твои'мъ, и%хже въꙁлюбихъ, и^ глђмля'х#ся вᲆ ѓ^правданихъ твои'хъ”
|
|
49
|
49
|
|
Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати.
|
Помяни слове'съ твоихъ рабђ твоемђ, и'хже ё^пова'нїе далъ м^и е^си,
|
|
50
|
50
|
|
Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене.
|
та мя ё^тᲇши въ смиренїи моемᲆ, ја%ко сло'во ᲄвое живи м^я”
|
|
51
|
51
|
|
Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого.
|
Гръдїи ꙁаконопрестђпова'хђ ѕњло`, эT ꙁако'на же твоего не ё^клонихся”
|
|
52
|
52
|
|
Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся.
|
Помянђхъ сDђбы твоя эT вњка, г~и, и^ ё^тњшихся”
|
|
53
|
53
|
|
Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій.
|
Печаль прїа'тъ м^я, эT грњшникъ, ѓ^ставля'ющыхъ ꙁаконъ твой”
|
|
54
|
54
|
|
Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого.
|
Пњта бњхђ мн^њ ѓ^правда'нїя твоя, на мњстњ пришельствїа мое^го”
|
|
55
|
55
|
|
Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого.
|
Помянђхъ в нощи` и^мя твое г~и, и^ съхранихъ законъ твой”
|
|
56
|
56
|
|
Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх.
|
Си^ бысть мнњ ја^ко ѓ^правда'нїи твои'хъ вꙁыскахъ”
|
|
57
|
57
|
|
Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої.
|
Часть моа` е^си г~и, рњхъ съхрани'ти законъ твой”
|
|
58
|
58
|
|
Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм.
|
Помолихся лицђ твое^мђ всњмъ срDцемъ моиM, поми'лђй м^я по словеси` твоемђ”
|
|
59
|
59
|
|
Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх.
|
Помыслихъ пђти` твоя, и^ възвратихъ но'ѕњ мои` въ свњдњнїа твоя”
|
|
60
|
60
|
|
Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої.
|
ёгото'вихᲆся и^ не смђтихся съхрани'ти ꙁа'повњди твоя”
|
|
61
|
61
|
|
Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого.
|
ю^жя грњшникъ ѓ^бяꙁа'шяся мн^њ, и^ закона твоего не ꙁабых#”
|
|
62
|
62
|
|
Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої.
|
Полђнощи въстаа'хъ, и^сповњдатися тебᲇ на сђдбы` правды твоеа`”
|
|
63
|
63
|
|
Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої.
|
прича'стникъ а^ꙁъ е^смь всњмᲆ боя'щиMся тебе, и^ храня'щиM за'повњди твоя”
|
|
64
|
64
|
|
Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх.
|
Млsти твоеа` г~и и^сполнь ꙁемля`, ѓ^правданїемъ твои'мъ наё^чи м^я”
|
|
65
|
65
|
|
Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм.
|
бла'гость сътворилъ е^си с рабомъ твои^м# г~и, по словеси твое^мђ”
|
|
66
|
66
|
|
Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю.
|
Бл~гости и^ накаꙁа'нїю и^ ра'зђмђ наё^чи` м^я, ја^ко заповњдемъ твои'мъ вњ'ровахъ”
|
|
67
|
67
|
|
Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого.
|
ПрежDе даже не смирихся а^зъ прегрњших#, сего ради слово твое сᲆхраних”
|
|
68
|
68
|
|
Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх.
|
Бл~гъ е^си ты г~и, и^ бл~гостїю твоею` наё^чи м^я ѓ^правда'нїемъ твои'мᲆ”
|
|
69
|
69
|
|
Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх.
|
ё^множися на мя непра'вда гордыX; Аз же всњмъ срDцемъ мои'мъ и^спыᲄа'ю за'повњди твоя”
|
|
70
|
70
|
|
Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм.
|
ё^сы'рися ја%ко млеко срDце и^хъ, а^з же зако'нђ твоемђ поё^чихся”
|
|
71
|
71
|
|
Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх.
|
Бл~го мн^њ, ја^ко смирилъ мя е^си, да наё^чю'ся ѓ^правда'нїемъ твои'мъ”
|
|
72
|
72
|
|
Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла.
|
Бл~гъ мн^њ зако'нъ ё^стъ твои'хъ, паче ты'сђщъ злата` и^ сребра`”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва”
|
|
73
|
73
|
|
Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх.
|
Рђцњ` твои` сътвори'ста м^я, и^ създа'ста м^я” Вразђми` м^я, и^ і^спыта'ю ꙁаповњди твоя”
|
|
74
|
74
|
|
Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє.
|
Боя'щеи`ся тебе ё^зрятъ м^я, и^ въꙁвеселятся, ја^ко на словеса твоя ё^повах#”
|
|
75
|
75
|
|
Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене.
|
Раꙁђмњхᲆ г~и, ја^ко правда повелњнїа твоя и^ въи^стинђ смирилъ м^я е^си”
|
|
76
|
76
|
|
Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого.
|
Бђди же млsть твоа`, да ё^тњшитᲆ м^я по словеси твое^мђ раба твоего”
|
|
77
|
77
|
|
Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє.
|
да прїидђтъ мн^њ щедро'ты твоя, и^ живъ бђ'дђ, ја^ко законъ твой поё^че мое е^сть.
|
|
78
|
78
|
|
Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх.
|
да постыдяᲄся грᲆдїи, ја^ко без# пра'вды беꙁаконоваша на' мя. а%з же поглђмлюся в# заповњдехъ твои^хъ”
|
|
79
|
79
|
|
Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої.
|
да ѓ^братят# м^я боящеи`ся тебе, и^ вњдђщеи` свDњнїа твоя”
|
|
80
|
80
|
|
Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я.
|
Бђди срDце мое непоро'чно въ ѓ^правданиX твои^хъ, ја^ко да ся не постыждђ”
|
|
81
|
81
|
|
Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє.
|
И$счеꙁа'етъ въ сп~се'нїе твое дш~а моа, в# сло'во твое ё^повахъ”
|
|
82
|
82
|
|
Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?»
|
И$ꙁчезо'шя ѓ%чи мои` в# сло'во твое, гл~юще, когда ё^тњшиши м^я;
|
|
83
|
83
|
|
Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув.
|
ја%ко быхъ ја%ко мњхъ на сланњ, ѓ^правда'нїи твои^хъ не забыхъ”
|
|
84
|
84
|
|
Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд?
|
коли'ко е^сть днїи раба твое^го, когда сътвори'ши эT гоня'щыхъ м^я сђдъ;
|
|
85
|
85
|
|
Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму.
|
повњдашя мн^њ ꙁаконопрестђпницы глђмле'нїа, н^о не ја%ко закон# твой г~и”
|
|
86
|
86
|
|
Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені.
|
Вс^я ꙁа'повњди твоя и^стина” Беꙁ пра'вды погна'ша м^я помози м^и”
|
|
87
|
87
|
|
Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх.
|
Ма'ла не сконча'ша мене на земли`, а^з же не ѓ^ставихᲆ ꙁаповњди твоя”
|
|
88
|
88
|
|
Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх.
|
По млsти твоей живи м^я, и^ съхраню` свњдњнїа ё^стъ твои'хᲆ”
|
|
89
|
89
|
|
Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах.
|
Въ' вњкы г~и сло'во твое пребыва'етъ на' нб~си,
|
|
90
|
90
|
|
З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо.
|
в роD и^ родᲆ и^сти'на твоа” ѓ^сновалъ е^си землю, и^ пребыва'етъ
|
|
91
|
91
|
|
З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі.
|
ё^чиненїемъ твои'мъ. пребываеT дн~ь, ја%ко вся'ческая рабо'тна тебњ”
|
|
92
|
92
|
|
Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй.
|
ЈА/ко а^ще не законъ твой поё^ченїе мое е^сть тогда ё^бо поги'блъ быхᲆ въ смиренїи моемъ”
|
|
93
|
93
|
|
Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене.
|
Въ вњкъ не ꙁабђдђ ѓ^правDанїи твои^хъ, ја%ко въ нихъ живи'лъ м^я е^си”
|
|
94
|
94
|
|
Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої.
|
Статїя, в~” Твой е^смь а^ꙁъ, сп~си м^я, ја%ко ѓ^правда'нїи твоиX в#ꙁыскахъ”
|
|
95
|
95
|
|
Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої.
|
Мене жда'шя грᲇшницы, погђбити м^я. свњдњнїа твоя раꙁђмXњ”
|
|
96
|
96
|
|
Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно.
|
Всякоа кончи'ны видњхъ конецъ, широка ꙁа'повњдь твоя ѕњло`”
|
|
97
|
97
|
|
О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього.
|
Коль въꙁлюбихъ ꙁаконъ твой г~и, весь дн~ь поё^ченїе мое е^сть”
|
|
98
|
98
|
|
Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною.
|
Паче вра'гᲆ мои'хъ ё^мђ'дрилъ м^я е^си ꙁа'повᲇдїю твоею, ја%ко в вњкъ моя е^сть.
|
|
99
|
99
|
|
Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої.
|
па'че всњхъ ё^чящыхъ м^я раꙁђмњх#, ја%ко свњдњнїа ᲄвоа поё^че'нїе мое е^сть”
|
|
100
|
100
|
|
Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх.
|
Па'че ста'рецъ раꙁђмњхᲆ, ја^ко ꙁа'повњди твоя вꙁыскахъ”
|
|
101
|
101
|
|
Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє.
|
эT вся'кого пђти лђкава въꙁбранихъ ногамᲆ мои'м#, ја%ко да съхраню` словеса` твоя”
|
|
102
|
102
|
|
Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене.
|
эT сђдебъ твои'хъ не ё^да'лихся, ја%ко ты ꙁаконополо'жилъ м^я е^си”
|
|
103
|
103
|
|
Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм.
|
Коль слDака грᲆтани моемђ словеса` твоя, паче ме'да ё^сто'мъ мои'мъ”
|
|
104
|
104
|
|
Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди.
|
эT ꙁаповњдей твои'хъ раꙁђмXњ, сего ради въꙁненавидњхъ всякъ пђть непра'вды”
|
|
105
|
105
|
|
Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх.
|
Свњтилникᲆ нога'ма мои'ма ꙁаконъ твой, и^ свњтъ стеѕямъ мои'мъ”
|
|
106
|
106
|
|
Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь.
|
Кляхся, и^ поста'вихъ съхрани'ти сђдбы` пра'вды твоеа`”
|
|
107
|
107
|
|
Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм.
|
Смирихся до ѕњла, г~и, живи` м^я по словеси твоемђ”
|
|
108
|
108
|
|
Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх.
|
Во'лная ё^стъ мои'хъ бл~говоли же г~и, и^ сђдбы` твоа наё^чи` м^я”
|
|
109
|
109
|
|
В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого.
|
дш~а моа в рђ'кђ твоею вы'нђ, и^ ꙁако'на твоего не ꙁабыхъ”
|
|
110
|
110
|
|
Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився.
|
Положи'шя грњшницы сњть мн^њ, и эT ꙁаповњдей твои'хъ не ꙁаблђдиX”
|
|
111
|
111
|
|
Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого.
|
наслњдовахъ свњдᲇнїа твоя в# вњк#, ја^ко радованїе срDца моего сђть”
|
|
112
|
112
|
|
Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого.
|
ѓ^братихъ срDце мое, сътвори'ти ѓ^правDанїя твоя в# вᲇкъ ꙁа въꙁдаа'нїе”
|
|
113
|
113
|
|
Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив.
|
Законопрестђпныа въꙁненавидXњ, ꙁаконъ же твой въꙁлюбихъ”
|
|
114
|
114
|
|
Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє.
|
Помощникъ мой, и^ ꙁастђпникъ мои е^си т^ы, на словеса твоя ё^повахъ”
|
|
115
|
115
|
|
Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого.
|
ё^клони'теся эT мене лђка'внђющеи`, и^ і'спытаю ꙁа'повњди б~а моего”
|
|
116
|
116
|
|
Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй.
|
Застђпи` м^я по словеси` твое^мђ, и^ жив# бђ'дђ. и^ не посрами` мене эT чаа'нїа моего”
|
|
117
|
117
|
|
Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх.
|
Помоꙁи м^и и^ сп~сђся, и^ поё^чюся въ ѓ^правда'нихъ твоиX вынђ”
|
|
118
|
118
|
|
Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда.
|
Оу^ничижилъ е^си вс^я эTстђпа'ющая эT ѓ^правда'нїи твоиX, ја%ко неправеDно помышленїе и'хъ”
|
|
119
|
119
|
|
Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої.
|
Престђпа'ющаа непщевахъ вся грњшныя ꙁемли, сего ради възлюбиX свњдњнїа твоя”
|
|
120
|
120
|
|
Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся.
|
Пригвозди` эT страха твое^го плоти моя, эT сђдебъ бо твоиX ё^боя'хся”
|
|
121
|
121
|
|
Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх.
|
сътворихъ сђдъ и^ пра'вдђ, не преда'жDь мене ѓби'дящымъ м^я”
|
|
122
|
122
|
|
Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді.
|
Вᲆспрїими` раба` твоего въ бл~го, да не ѓ^клеветаютъ мене грᲆдїи”
|
|
123
|
123
|
|
Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї.
|
ѓ%чи мои` и^счеꙁо'стњ въ сп~се'нїе твое`, и^ в# сло'во правды твоеа`”
|
|
124
|
124
|
|
Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене.
|
Сътвори` с# рабомъ твои'мъ по млsти твоей, и^ сђдбамᲆ твои'мъ наё^чи` м^я”
|
|
125
|
125
|
|
Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої.
|
Рабъ твой е^смь а^ꙁъ, враꙁђми` м^я, и^ наё^чюся свᲇдњнїемъ твои'мъ”
|
|
126
|
126
|
|
Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій.
|
Вре'мя сътворити гв~и, раꙁориша ꙁаконᲆ твой”
|
|
127
|
127
|
|
Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння.
|
Сего ради възлюбиX ꙁа'повᲇди твоя, паче зла'та и^ топаꙁи'а”
|
|
128
|
128
|
|
Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу.
|
Сего ради къ всњмъ ꙁа'повњдемъ твои'мъ направляхся, всякъ пђть неправды въꙁненавидњхᲆ”
|
|
129
|
129
|
|
Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя.
|
ди'вна свњдњнїа твоя, сего ради и^спытаетᲆ я& дш~а моя”
|
|
130
|
130
|
|
Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят.
|
ЈА/вленїе словесъ твои'хъ просвњщаетъ, и^ вразђмля'етᲆ младенца”
|
|
131
|
131
|
|
Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю.
|
Оу^ста` моя` эTвръꙁохъ, и^ привлекохъ дх~ъ, ја%ко ꙁа'повњди твоя` желахъ”
|
|
1002
|
1002
|
|
Слава…
|
Сла'ва”
|
|
132
|
132
|
|
Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє.
|
Призри на' мя, и^ поми'лђй м^я, по сђдђ` любящиX и'мя твое”
|
|
133
|
133
|
|
Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня.
|
Стопы` моя напра'ви по словеси твоемђ, и^ да не ѓ^долњетъ м^и вся'ко безаконїе”
|
|
134
|
134
|
|
Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої.
|
И$зба'ви м^я эT клеветы` члчsкыа, и^ съхраню` за'повњди твоа”
|
|
135
|
135
|
|
Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх.
|
Лице твое просвњти` на раба ᲄвое^го, и^ наё^чи м^я ѓ^правда'нїемъ твоиM”
|
|
136
|
136
|
|
Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого.
|
И$схо'дища вDона'я и^зведо'ста ѓ^чи мои`, понеже не съхранихᲆ ꙁаконъ ᲄвой”
|
|
137
|
137
|
|
Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої.
|
пра'веденъ е^си г~и, и^ пра'ви сђди` твой”
|
|
138
|
138
|
|
Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина.
|
Заповњда пра'вдђ свњдᲇнїа твоя, и^ і'стинђ ѕњло`”
|
|
139
|
139
|
|
Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої.
|
и^ста'яла м^я е^сть жа'лость твоа, ја%ко ꙁабы'ша словеса твоя вра'ѕи мои`”
|
|
140
|
140
|
|
Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його.
|
РажDеже'но сло'во твое ѕњло`, и^ рабъ твой възлюби е&”
|
|
141
|
141
|
|
Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув.
|
ю'ноша а^зъ е^смь, и^ ё^ничиженъ, ѓ^правда'нїи твои^хъ не забыхъ”
|
|
142
|
142
|
|
Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина.
|
Пра'вда твоа` пра'вда в# вњкъ, и^ законъ твой и'стина”
|
|
143
|
143
|
|
Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя.
|
Ско'рби и^ нђжDа ѓ^брᲇто'шя м^я, ꙁа'повњди твоя поё^че'нїе мое”
|
|
144
|
144
|
|
Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити.
|
Пра'вда свDњнїа твоя в# вњкъ, враꙁђми` м^я, и^ жи'въ бђ'дђ”
|
|
145
|
145
|
|
Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму.
|
Възвахъ всњмъ срDцемъ мои'мъ, ё^слы'ши м^я г~и ѓ^правда'нїи твои^хᲆ взыщђ”
|
|
146
|
146
|
|
Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої.
|
Въꙁва'хъ т^и, сп~си м^я, и^ сᲆхраню` свњдњнїа твоя”
|
|
147
|
147
|
|
Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю.
|
ПрDеварихъ в# беZго'дїи, и^ възваX, на словеса твоя ё^повахъ”
|
|
148
|
148
|
|
Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх.
|
прDевари'стњ ѓ%чи мои кᲆ ё^трђ, поё^читися словесеM твоиM”
|
|
149
|
149
|
|
Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене.
|
Глsа мой ё^слы'ши г~и по млsти твоеи^, по сDђбњ твоей живи' м^я”
|
|
150
|
150
|
|
Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали.
|
Прибли'жишя гонящей м^я беꙁаконїе, эT ꙁако'на же твое^го ё^далишася”
|
|
151
|
151
|
|
Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина.
|
Блиꙁъ е^си т^ы г~и, и^ вс^и пђтїе ᲄвои` и'стина”
|
|
152
|
152
|
|
Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти.
|
И$сперва поꙁнахъ эT свњдњнїи твоиX, ја^ко в# вњкъ ѓ^сновалъ я& е^си”
|
|
153
|
153
|
|
Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув.
|
Ви'ждь смире'нїе мое, и^ і^зми м^я, ја%ко ꙁакона твое^го не ꙁабыхъ”
|
|
154
|
154
|
|
Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене.
|
Сђди` сђдъ мой, и^ і^зба'ви м^я, по словеси твое^мђ живи` м^я”
|
|
155
|
155
|
|
Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого.
|
далече эT грњшникъ сп~се'нїе, ја^ко ѓ^правда'нїи твои^хъ не вꙁыска'шя
|
|
156
|
156
|
|
Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм.
|
щедро'ты твоа мно'гы г~и, по сђдбњ твоей живи` м^я”
|
|
157
|
157
|
|
Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився.
|
Мн'оѕи и^згоня'щеи` м^я и^ стђжа'ющеи` ми, эT свњдњнїи твои^хъ не ё^клонихся.
|
|
158
|
158
|
|
Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого.
|
видXњ нераꙁђмњва'ющая, и^ и^стаа^хъ, ја^ко словесъ твои^хъ не съхрани'ша”
|
|
159
|
159
|
|
Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене.
|
ви'ждь ја^ко за'повњди твоя въꙁлюбихъ, г~и, по млsти твоей живи м^я”
|
|
160
|
160
|
|
Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї.
|
Нача'ло словесъ твои'хъ и'стина, и^ в вњкъ вс^я сDђбы пра'вды твоеа”
|
|
161
|
161
|
|
Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого.
|
Княѕи погна'шя м^я тђ'не, и^ эT словесᲆ твоиX ё^стра'шися срDце мое”
|
|
162
|
162
|
|
Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство.
|
Възрадђюся а^зъ ѓ^ словесехъ твоиX, ја%ко ѓ^брᲇтааи` користь мно'гђ”
|
|
163
|
163
|
|
Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю.
|
Неправдђ възненавидњхъ и^ ѓ^мерзњ м^и, зако'н# же твой въꙁлюбиX”
|
|
164
|
164
|
|
Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї.
|
СеDми'цею дн~емъ хвали'хъ т^я, ѓ^ сђдбахъ правды твоеа`”
|
|
165
|
165
|
|
Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони.
|
Ми'ръ мно'гᲆ любящиM ꙁако'нъ твой, и^ нњсть и^мъ събла'ѕны”
|
|
166
|
166
|
|
Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої.
|
Ча'яхᲆ спасе'нїе твое г~и, и^ ꙁаповњди твоя въꙁ#любихъ”
|
|
167
|
167
|
|
Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх.
|
Съхрани` дш~а моа` свњдњнїя твоя, и^ възлюби я& ѕњло`”
|
|
168
|
168
|
|
Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи.
|
Съхранихъ за'повњди твоя и^ свњдњнїя твоя, ја%ко вс^и пђтїе мои` прDе тобою г~и”
|
|
169
|
169
|
|
Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене.
|
да прибли'жится мл~тва моя` прDе тя г~и, по словеси твое^мђ вразђми` м^я”
|
|
170
|
170
|
|
Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене.
|
да вни'детъ прошенїе мое прDе т^я г~и, по словеси твое^мђ и^зба'ви м^я”
|
|
171
|
171
|
|
Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх.
|
эTры'гнђтъ ё^стнњ` мои` пњнїе, е^гда` наё^чиши мя ѓ^правда'нїеM твои'мъ”
|
|
172
|
172
|
|
Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда.
|
Провњща'етъ ја%зы'къ мой словеса` твоя, ја%ко вс^я за'повњди твоа правда”
|
|
173
|
173
|
|
Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої.
|
Бђди рђка твоя спsти` м^я, ја%ко за'повњди твоя и^ꙁволихъ”
|
|
174
|
174
|
|
Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя.
|
ВъжDелњхᲆ сп~се'нїе твое г~и, и^ законъ ᲄвой поё^ченїе мое е^сть”
|
|
175
|
175
|
|
Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені.
|
Жива` бђдетъ дш~а моа, и^ въсхва'литᲆ т^я, и^ сђд#бы твоя помогђтъ мн^њ”
|
|
176
|
176
|
|
Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув.
|
Заблђдихъ ја%ко ѓ^вча` поги'бшее, вᲆꙁыщи раба твоего, ја%ко за'повњди твоя не ꙁа'быхъ”
|
|
1003
|
1003
|
|
Слава…
|
Сла'ва”
|
|
Псалом 119
|
ўало'мъ рџ~і
|
|
0
|
0
|
|
Пісня ступенів.
|
Пњснь степеннаа`, рџ~і” Каg, и~і”
|
|
1
|
1
|
|
До Господа взивав я в скорботі моїй, і Він вислухав мене.
|
Къ г~ђ внегда скорбXњ въꙁваX, и^ ё^слы'ша мя”
|
|
2
|
2
|
|
Господи, визволи душу мою від уст неправдивих, від язика облесливого.
|
г~и и^ꙁбави дш~ю мою эT ё^стенᲆ непра'веденъ, и^ эT ꙁыка льсти'ва”
|
|
3
|
3
|
|
Що дасть Тобі або що додасть Тобі язик зрадливий?
|
Чт^о дастᲆ ти ся, и^ли чт^о приложиT ти ся къ ја%ꙁы'кђ льсти'вђ;
|
|
4
|
4
|
|
Він — як гострі стріли сильного з палаючим вугіллям, що спустошує.
|
стрњ'лы си'лнаго и^ꙁъѓ^щре'ны, съ ќ'гльми пђсты'нными”
|
|
5
|
5
|
|
Горе мені, що я перебуваю у Мосоха, живу біля шатрів кидарських.
|
Оу^вы` мн^њ, ја%ко пришельсᲄвїе мое ё^далися, вселихся съ се'лы кљ=дарскыми,
|
|
6
|
6
|
|
Довго перебувала душа моя з тими, що не бажають миру.
|
мно'го прише'лъствова дш~а моя`” Съ ненави'дящыми ми'ра, бњхъ ми'ренъ”
|
|
7
|
7
|
|
Я бажаю жити мирно, але, як тільки заговорю до них, вони повстають проти мене без вини.
|
Є$гда гл~ахъ и^мъ, боря'хђ м^я тђ'не”
|
|
Псалом 120
|
ўало'мъ рк~
|
|
0
|
0
|
|
Пісня ступенів.
|
Пњснь степе'ннаа, р~к”
|
|
1
|
1
|
|
Звів я очі мої в гори, звідкіля прийде поміч моя.
|
Въꙁведохъ ѓ'чи мои` в# горы, эTнђ'дђ же прїидетᲆ по'мощь моа”
|
|
2
|
2
|
|
Поміч моя від Господа, що створив небо і землю.
|
Помощь моа эT г~а, сътворшаго нб~о и^ зе'млю”
|
|
3
|
3
|
|
Він не дасть нозі твоїй спіткнутися, не задрімає Охоронитель твій.
|
Не даждь въ смяте'нїе ногы` твоеа`, ниже въꙁдрᲇмлетъ храняи` т^я”
|
|
4
|
4
|
|
Не задрімає і не засне Той, Хто охороняє Ізраїля.
|
Се^ не въꙁдрњмлетъ ни ё^снеT храняи` і^ил~я”
|
|
5
|
5
|
|
Господь — Охорона твоя, Господь — покрова твоя на правиці твоїй.
|
г~ь съхранитъ т^я, г~ь покровъ ᲄвой наD рђкђ деснђ'ю твою”
|
|
6
|
6
|
|
Удень сонце не опалить тебе, а вночі — місяць.
|
Въ дн~е сл~це не ѓ^жеже'тъ тебе, ни лђна` но'щїю.
|
|
7
|
7
|
|
Господь охоронить тебе від усякого зла, охоронить душу твою [Господь].
|
г~ь съхрани'тъ т^я эT вся'кого ѕл^а, съхранитъ дш~ђ твою г~ь”
|
|
8
|
8
|
|
Господь охоронить вхід і вихід твій віднині й навіки.
|
г~ь съхрани'тъ в#хоженїе твое, и^ і^схоже'нїе твое, эT нн~њ и^ до' вњка”
|
|
Псалом 121
|
ўало'мъ рк~а
|
|
0
|
0
|
|
Пісня ступенів. Давида.
|
Пњснь степе'ннаа, рк~а”
|
|
1
|
1
|
|
Звеселився я тим, що сказали мені: ходімо до дому Господнього.
|
Въꙁвесели'хся ѓ^ рекшиX мнᲇ, в домъ гн~ь вни'демᲆ”
|
|
2
|
2
|
|
Стояли ноги наші у дворах твоїх, Єрусалиме.
|
Стоя'ще бњхђ но'гы нашя вᲆ дворњхъ твои'хъ і^ерsли'мъ”
|
|
3
|
3
|
|
Єрусалим створений як місто, і доля його з народом його.
|
І$е^рsли'мᲆ ѕи'ждемъ ја%ко граD, е^мђже причастїе е^го вкђ'пњ”
|
|
4
|
4
|
|
Бо туди увійшли коліна, коліна Господні, за законом Ізраїля, щоб прославляти ім’я Господнє.
|
Тамо б^о вꙁыдоша колњна, колњна гн~я свᲇдњнїе і^ил~ево, и^сповᲇдатися и'мени гн~ю”
|
|
5
|
5
|
|
Бо там стоять престоли, щоб судити, престоли в домі Давидовому.
|
ЈА/ко т^ђ сᲇдошя прsтли на сDђ, престоли в домђ` двDвњ”
|
|
6
|
6
|
|
Просіть про мир для Єрусалима, і благоденство тим, що люблять тебе.
|
Вопроси'те же ја%же ѓ% мирњ і^ерsли'мђ, и^ ѓ^билїе любящымъ т^я”
|
|
7
|
7
|
|
І нехай буде мир силою твоєю і благоденство у стінах твоїх.
|
Бђ'ди же миръ в# си'лᲇ твоей, и^ ѓ^билїе в# столпђстњнахъ твои'хъ”
|
|
8
|
8
|
|
Заради братів моїх і ближніх моїх промовляю: мир тобі.
|
Ради братїи моиX и^ ближ#нихъ мои'х#, гл~аX ё^бо ми'ръ ѓ^ тебᲇ”
|
|
9
|
9
|
|
Заради дому Господа Бога нашого жадаю я блага тобі.
|
домђ ради г~а б~а нашего, в#зыскахъ бл~гаа тебњ”
|
|
Псалом 122
|
ўало'мъ рк~в
|
|
0
|
0
|
|
Пісня ступенів.
|
Пњснь степенаа, рк~в”
|
|
1
|
1
|
|
До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої.
|
К тебњ` въꙁведохъ ѓ%чи мои`, живђщемђ на нб~си”
|
|
2
|
2
|
|
Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас.
|
Се^ ја%ко ѓ%чи рабъ в рђ'кђ господїи свои'хъ, ја%ко ѓ^чи рабыни в рђ'кђ госпожа` своеа`, ᲄа'ко ѓ^чи на'ши къ г~ђ б~ђ на'шемђ, до'ндеже ё^щедриT н^ы”
|
|
3
|
3
|
|
Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження.
|
Поми'лђй наs г~и, поми'лђй насъ, ја^ко по мно'гђ и^сполнихоMся ё^нишиже'нїа”
|
|
4
|
4
|
|
Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих.
|
По многђ и^сполнися дш~я на'шя, ё^ничиже'нїе гобꙁђ'ющыхъ, и^ ё^ничиже'нїе гръдыM”
|
|
Псалом 123
|
ўало'мъ рк~г
|
|
0
|
0
|
|
Пісня ступенів. Давида.
|
Пњснь степе'ннаа рк~г”
|
|
1
|
1
|
|
Якби не Господь був з нами, — нехай скаже Ізраїль,
|
ЈАко а%ще не бы` г~ь в# насъ, да речетъ нн~њ і^ил~ь.
|
|
2
|
2
|
|
якби не Господь був з нами, коли повстали проти нас люди, —
|
ја%ко а^ще не бы г~ь в# насъ, в#негда` въста'ти чл~комъ на' ны`, ё^бо живы по'жръли бышя наs,
|
|
3
|
3
|
|
вони б живих поглинули нас, коли гнів їх розпалився на нас.
|
в#негда прогнњватися ја%росᲄи е^го на' ны” Оу^бо вода потопила б^ы насъ,
|
|
4
|
4
|
|
Вода б затопила нас; потоки залили б душу нашу.
|
поток# пре'йде дш~а наша”
|
|
5
|
5
|
|
Бурхливі хвилі води прийшли б над душею нашою.
|
Оу^бо пре'иде дш~а наша во'дђ непостояннђю”
|
|
6
|
6
|
|
Благословен Господь, Який не дав нас на здобич у зуби їхні.
|
Блsвенᲆ г~ь, и^же не дастъ насъ в# лови'твђ ѕђбо'мъ и^хъ”
|
|
7
|
7
|
|
Душа наша, як пташка, вирвалася з сітки тих, що ловили. Сітка розірвалась, і ми спаслися.
|
дш~а на'шя ја%ко пти'ца и^ꙁбавися эT сњти ловящыX” Сњть съкрђши'ся, и^ мы и^ꙁбавлени быхоM”
|
|
8
|
8
|
|
Поміч наша в імені Господа, що створив небо і землю.
|
По'мощъ на'шя въ и^мя гн~е, сътво'ршаго нб~о и^ ꙁе'млю”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
слvа,
|
|
Псалом 124
|
ўало'мъ рк~д
|
|
0
|
0
|
|
Пісня ступенів.
|
пњснь степе'ннаа, рк~д”
|
|
1
|
1
|
|
Ті, що надіються на Господа, не похитнуться, як гора Сион, що стоїть вічно.
|
Надᲇющеи`ся на' г~а, ја^ко гора сиѓ'нъ, не подвижится вᲆ вњкъ живыи` въ і^ерsли'мњ”
|
|
2
|
2
|
|
Гори навкруги Єрусалима, а Господь — навкруги народу Свого віднині і навіки.
|
Го'ры ѓ%крестъ е^го, и^ г~ь ѓ%крестъ людїи своиX, эT нн~њ и^ до' вњка”
|
|
3
|
3
|
|
Бо не залишить [Господь] жезла нечестивих над долею праведних, щоб праведні не простягли рук своїх до беззаконня.
|
ЈА/ко не ѓ^ста'витъ г~ь жеꙁла` грњшныхъ, на жребїи правеDныхъ, ја%ко да не про'стрђтᲆ правеDнїи в# беꙁако'нїи рђкъ своиX”
|
|
4
|
4
|
|
Благодій, Господи, добрим і праведним серцем.
|
Оу^блажи` г~и бл~гыM, и^ пра'вымъ срDцемъ”
|
|
5
|
5
|
|
А тих, що звернули на криву дорогу неправди, нехай залишить Господь разом з тими, що чинять беззаконня. Мир на Ізраїля!
|
Оу^кланя'ющая же ся в раз#вращенїе поведетъ г~ь съ дњлающими безако'нїе, ми'ръ на і^ил~я”
|
|
Псалом 125
|
ўало'мъ рк~е
|
|
0
|
0
|
|
Пісня ступенів.
|
Пњснь степе'ннаа, рк~е”
|
|
1
|
1
|
|
Коли повертав Господь з полону Сион, нам здавалося, що то був сон.
|
Внегда` въз#вратиT г~ь плњнъ сїѓ'нъ, бы'хомъ ја%ко ё^тњшени”
|
|
2
|
2
|
|
Тоді були душі наші повні радости, і з уст наших лилася пісня. Тоді між народами говорили: «Велике сотворив Господь над ними».
|
Тогда и^спо'лнишяся ра'дости ё^ста` нашя, и^ ја%ꙁыкъ нашь веселїа” Тогда рекђтъ въ ја%ꙁы'цехъ, въꙁвели'чилъ е^сть г~ь сътворити с ни'ми”
|
|
3
|
3
|
|
Так, Господь явив над нами велике; ми раділи серцем.
|
Въꙁвели'чилъ е^сть г~ь сᲆтвори'ти с нами, бы'хомᲆ веселя'щеся”
|
|
4
|
4
|
|
Поверни ж, Господи, невільників наших, як потоки на південь.
|
Въз#врати г~и плененїе на'ше, ја%ко пото'кы ю'гомъ”
|
|
5
|
5
|
|
Ті, що сіють зі сльозами, пожнуть з радістю.
|
Сњющеи` слеѕа'ми, радостїю по'жнђтъ”
|
|
6
|
6
|
|
Хто з плачем ніс сіяти зерно своє, той повернеться веселий, несучи снопи свої.
|
Ходя'щеи` хожDаахђ, и^ пла'кахђся метающе сњмена своя” Грядђще же прїидђтъ ра'достїю, в#землюще рђкоя'ти своя”
|
|
Псалом 126
|
ўало'мъ рк~ѕ
|
|
0
|
0
|
|
Пісня ступенів. Соломона.
|
Пњснь степеннаа, рк~ѕ”
|
|
1
|
1
|
|
Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа.
|
Аще не г~ь съꙁи'жDетъ до'мђ, всђе трђди'шяся ѕи'ждђщеи” А$ще не г~ь сᲆхранит# граD, всђе бдњ` стрегїи”
|
|
2
|
2
|
|
Даремно встаєте ви рано і лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий, тоді як Господь дає улюбленим Своїм спокійний сон.
|
Всђе вамъ е^сть ё^тренева'ти” Въста'нњте посњдани, ја^дђщеи` хлњб# болњꙁни, внегда дасть въꙁлюбленымъ свои'мъ сонъ”
|
|
3
|
3
|
|
Ось і діти — насліддя від Господа; нагорода від Нього — плід утроби.
|
Се^ достоа'нїе гн~е сн~ове, м#зда` плода чревна'го”
|
|
4
|
4
|
|
Як стріли в руках сильного, так і сини молоді.
|
ЈА/ко стрњ'лы в рђцњ си'лнаго, тако сн~ве эTя'тыхъ”
|
|
5
|
5
|
|
Блаженний, хто здобув таку поміч собі. Не осоромляться вони, коли біля брами міста свого говоритимуть з ворогами.
|
Блаженъ, и^же и^спо'лнитъ жела'нїе свое эT нихъ, не постыдятся е^гда гл~ютъ врагомъ свои'мъ въ вратехъ”
|
|
Псалом 127
|
ўало'мъ рк~з
|
|
0
|
0
|
|
Пісня ступенів.
|
Пњснь степе'ннаа, рк~з”
|
|
1
|
1
|
|
Блаженні всі, що бояться Господа. Ті, що ходять путями Його.
|
Блаже'ни вс^и боя'щеи`ся г~а, ходя'щеи` в пђтехъ его”
|
|
2
|
2
|
|
Ти житимеш трудами рук твоїх. Блаженний ти, і добро тобі буде.
|
Трђды` плоD свои^хъ снњ'си, блаже'нъ е^си, и^ добро` тебњ бђ'детъ”
|
|
3
|
3
|
|
Жона твоя в домі твоїм як родюча лоза виноградна. Сини твої, як паростки дерева оливкового, навколо трапези твоєї.
|
Жена` твоя ја%ко лоꙁа` плодови'та въ странахъ до'мђ твоего” Сн~ве твои` ја%ко лњторасли ма'сличныа ѓ%крестъ трапезы твоеа`”
|
|
4
|
4
|
|
Ось так буде благословенний чоловік, що боїться Господа.
|
Се^ тако блsви'тся чл~къ, боаи`ся г~а”
|
|
5
|
5
|
|
Нехай благословить тебе Господь від Сиону. І побачиш блаженство Єрусалима по всі дні життя твого.
|
Блsви'тъ т^я г~ь эT сїѓ'на, и^ ё'зриши бл~агая і^ерsли'мђ вс^я дн~и живота` твоего”
|
|
6
|
6
|
|
Щоб побачив ти дітей синів твоїх. Мир на Ізраїля!
|
И$ ё^зриши сн~ы сн~въ твои'хъ, ми'ръ на і^ил~я”
|
|
Псалом 128
|
ўало'мъ рк~и
|
|
0
|
0
|
|
Пісня ступенів.
|
Пњснь степе'нная, рк~и”
|
|
1
|
1
|
|
Багато разів бороли мене від юности моєї, — нехай скаже Ізраїль,
|
Мно'жицею бра'шася со мно'ю эT ю'ности моеа`, да рече'тъ нн~њ і^ил~ь,
|
|
2
|
2
|
|
багато разів бороли мене від юности моєї, але не перемогли мене.
|
мно'жицею бра'шася со мною эT ю'носᲄи моеа, и^бо не премого'шя м^я”
|
|
3
|
3
|
|
На хребті моїм орали плугарі, проклали довгі борозни свої,
|
На хрњбтњ` моемъ дњ'лаша грњшници, продлъжи'шя безаконїа своя”
|
|
4
|
4
|
|
але Господь справедливий, Він розсік пута беззаконників.
|
г~ь пра'веденъ съсњчеT вы'я грњшникоM”
|
|
5
|
5
|
|
Нехай осоромляться і відступлять ті, що ненавидять Сион.
|
да постыдятся и^ въꙁвратятся въспять вс^и ненави'дящеи` сїѓ'на”
|
|
6
|
6
|
|
Нехай будуть як трава на покрівлі, що сохне раніше, ніж вирвуть її,
|
да бђ'дђтъ ја%ко трава` на зда'них#, ја%же прежDе въсртъже'нїа и'сше”
|
|
7
|
7
|
|
якою жнець не наповнює руки своєї, і в’язальниця не зв’яже снопа.
|
ЈА/же не и^спо'лни рђкы` своеа` жняи`, и^ ло'на свое^го рђкоя'ти събира'аи`”
|
|
8
|
8
|
|
А перехожі не скажуть: «Благословення Господнє на вас; благословляємо вас іменем Господнім».
|
И$ не рњшя мимоходя'щеи, блsве'нїе гн~е на вы, блsвихомъ в^ы въ и^мя гн~е”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва,
|
|
Псалом 129
|
ўало'мъ рк~џ
|
|
0
|
0
|
|
Пісня ступенів.
|
Пњснь степе'ннаа, рк~џ”
|
|
1
|
1
|
|
З глибини взиваю до Тебе, Господи, Господи, почуй голос мій.
|
Из глђбины въꙁва'хъ к тебњ г~и, г~и ё^слы'ши глsа мой”
|
|
2
|
2
|
|
Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого.
|
да бђ'дђтъ ё^ши твои` в#немлюще глsа мл~твы моеа`”
|
|
3
|
3
|
|
Якщо на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть?
|
А$ще беꙁаконїа назриши г~и, г~и кт^о постои'тᲆ;
|
|
4
|
4
|
|
Але у Тебе прощення; нехай благоговіють перед Тобою.
|
ја%ко эT тебе` ѓ^цище'нїе е^сть,
|
|
5
|
5
|
|
Ради імені Твого я надіюся на Тебе, Господи; терпіла душа моя у слові Твоїм. Уповає душа моя на Господа.
|
и'мени раd твоего потрьпњхъ т^я, г~и, потрьпњ дш~а моа в# слово твое, ё^пова` дш~а моа` на' г~а”
|
|
6
|
6
|
|
Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповає Ізраїль на Господа.
|
эT стража ё^треняа до' нощи, эT стража ётреняа да ё^поваетъ і^ил~ь на' г~а”
|
|
7
|
|
|
Бо у Господі милість і велике у Нього визволення,
|
|
|
8
|
7
|
|
і Він визволить Ізраїля від усіх беззаконь його.
|
ЈА/ко эT г~а млsть, и^ мно'го эT него и^ꙁбавленїе”
|
|
Псалом 130
|
ўало'мъ рл~
|
|
0
|
0
|
|
Пісня ступенів. Давида.
|
Пњснь степе'нная, р~л”
|
|
1
|
1
|
|
Господи, не зазнавалося серце моє, не підносилися гордо очі мої; я не входив у велике і дивне, недосяжне для мене.
|
Ги~, не възнесе'ся срDце мое`, ни въꙁнесо'стᲇся ѓ^чи мои`” Ни ходихъ в# вели'кыхъ, ни в дивных паче мене”
|
|
2
|
2
|
|
Чи не смиряв я душу свою, наче дитину, відлучену від грудей матері? Душа моя в мені жадає Тебе, як дитя грудей матері своєї.
|
А$ще не смиреномђдрᲆствовах#, н^о въꙁнесохъ дш~ђ мою” ЈА/ко эTдое'ное на ма'терь свою`, ја%ко въꙁдаси` на' дш~ђ мою”
|
|
3
|
3
|
|
Нехай надіється Ізраїль на Господа віднині і навіки.
|
да ё^пова'етᲆ і^ил~ь на' г~а, эT нн~њ и^ до' вњка”
|
|
Псалом 131
|
ўало'мъ рл~а
|
|
0
|
0
|
|
Пісня ступенів.
|
Пњснь степе'нная, рл~а”
|
|
1
|
1
|
|
Пом’яни, Господи, Давида і всю лагідність його.
|
Помяни` г~и двDа, и^ вс^ю кро'тость е^го”
|
|
2
|
2
|
|
Як він присягався Господу, давав обітниці Богу Якова:
|
ЈА/ко кляᲄся гв~и, ѓ^бњщяся бг~ђ і^а'ковлю”
|
|
3
|
3
|
|
«Не ввійду в світлицю дому мого, не ляжу на постіль мою,
|
А$ще вселюся в# селенїе до'мђ моего, л^и вꙁы'дђ на ѓ%дръ посте'ля моеа`,
|
|
4
|
4
|
|
не дам заснути очам моїм і задрімати повікам моїм;
|
а%ще дамъ со'нъ ѓ^чи'ма мои'ма, и^ вњжDама мои'ма дрᲇма'нїе, и^ поко'й скранїя'мъ мои'мᲆ,
|
|
5
|
5
|
|
не заспокоюся, поки не знайду оселі для Господа, дому для Бога Якова».
|
до'ндеже ѓ^бря'щђ мњсто гв~и, селе'нїе б~ђ і^а'ковлю”
|
|
6
|
6
|
|
Ось ми чули про Нього в Єфрафі, знайшли Його на полях Іарима.
|
Се^ слы'шяхомъ я& въ е^фраџњ, ѓ^брњто'хомъ я& в# полиX дђбра'вы”
|
|
7
|
7
|
|
Ходімо в оселі Його, поклонімося підніжжю ніг Його.
|
Вни'демъ в селе'нїа е^го, покло'нимся на мњстњ, и^дњже стоя'стњ ноѕњ е^го”
|
|
8
|
8
|
|
Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї.
|
Въскрsни г~и в# покой твой, т^ы и^ кљ=во'тᲆ ст~ы'ня ᲄвоеа”
|
|
9
|
9
|
|
Священики Твої зодягнуться в правду, і преподобні Твої зрадіють.
|
Сщ~е'нницы твои` ѓ^блекђтся правдою, и^ прпDбнїи твои` възрадђются,
|
|
10
|
10
|
|
Ради Давида, раба Твого, не відверни лиця від помазаника Твого.
|
двDа ради раба` твоего не эTврати лице пома'занаго своего”
|
|
11
|
11
|
|
Клявся Господь Давиду істиною і не зречеться її: «Із синів роду твого посаджу на престолі твоїм.
|
Клятся г~ь дв~дђ и'стиною, и^ не эTве'ржеᲄся еа`” эT плода чре'ва твоего посажђ на прsтлᲇ твое'мъ,
|
|
12
|
12
|
|
А коли сини твої зберігатимуть завіт Мій і повеління Мої, яких Я навчу їх, то й сини їхні навіки сидітимуть на престолі твоїм».
|
а^ще съхраняT сн~ве твои` завњтъ мой, и^ свњдњнїа моа` сїа и%мже наё^чю` я&” И$ сн~ве и^хъ до' вњка ся'дђтъ на прsтлњ твоемъ”
|
|
13
|
13
|
|
Вибрав Господь Сион, забажав [його] на оселю для Себе.
|
ЈА/ко и^ꙁбра` г~ь сїѓ'на, и^ꙁволи и& в жили'ще себњ”
|
|
14
|
14
|
|
«Це місце спокою Мого повік віку, сказав Господь, тут оселюся, бо Я полюбив його.
|
Се^ покой мой в# вњкъ вњка, зд^њ вселюся, ја^ко и^ꙁво'лихъ и&”
|
|
15
|
15
|
|
Поживу його Я, благословляючи, благословлю, і вбогих його Я нагодую хлібом.
|
Лови'твђ е^го бл~госло'в#ствђ'а блsвлю, ни'щая е^го насы'щђ хлњ'ба”
|
|
16
|
16
|
|
Священиків його Я зодягну в спасіння, і праведні його будуть радіти радістю.
|
Сщ~е'нникы е^го ѓ^блекђ въ сп~се'нїе, и^ прпDбнїи е^го ра'достїю възрадђются”
|
|
17
|
17
|
|
Там Я вирощу спасіння Давидові, поставлю світильник помазанику Моєму.
|
Тђ възращђ` ро'гъ двDви, ё^гото'ва свњти'лникъ пома'ꙁаномђ моемђ”
|
|
18
|
18
|
|
Ворогів його осоромлю Я, на ньому ж розцвіте святиня Моя».
|
Врагы` е^го ѓ^блекђ` стђдо'м#, на не'м#же процвњтетъ ст~ыни моя”
|
|
Псалом 132
|
ўало'мъ рл~в
|
|
0
|
0
|
|
Пісня ступенів. Давида.
|
Пњснь степе'нная, рл~в”
|
|
1
|
1
|
|
Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді!
|
Се нн~њ что` добро`, и^ли что` красно`, н^о е^же жиᲄи бра'тїи в#кђ'пᲇ;
|
|
2
|
2
|
|
Як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його.
|
ја^ко мљ=ро на главђ`, сходя'щее на' брадђ, брадђ а^а^роню” Сходя'щее на ѓ^ме'ты ѓ^дежDа е^го”
|
|
3
|
3
|
|
Як роса єрмонська, що спадає на гори Сионські. Бо там посилає Господь благословення і життя навіки.
|
ЈА/ко роса` а^е^рмон#скаа, сходя'щїа на' горы сїѓ'нскыа” ЈА/ко т^ђ ꙁаповњда г~ь блsве'нїе, живоT до' вњка”
|
|
Псалом 133
|
ўало'мъ рл~г
|
|
0
|
0
|
|
Пісня ступенів.
|
Пњ'снь степе'нная, рл~г”
|
|
1
|
1
|
|
Нині благословляйте Господа, всі раби Господні, що стоїте у храмі Господнім, [у дворах дому Бога нашого].
|
Се нн~њ блsви'те г~а вс^и раби` гн~и, стоя'щеи` въ храмњ гн~и, въ дворњхъ домђ б~а нашего”
|
|
2
|
2
|
|
Вночі підносьте руки ваші до святині і благословляйте Господа.
|
В но'щехъ въздњжи'те рђкы ва'шя въ ст~а'а, и^ блsви'те г~а”
|
|
3
|
3
|
|
Благословить і тебе з небесного Сиону Господь, Який створив небо і землю.
|
Блsви'тъ т^я г~ь эT сїѓ'на сътвори'выи` нб~о и^ ꙁе'млю”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва,
|
|
Псалом 134
|
ўало'мъ рл~д
|
|
0
|
0
|
|
Алилуя.
|
а^ллилђїа, рл~д” каg џ~і”
|
|
1
|
1
|
|
Хваліть ім’я Господнє, хваліть, раби Господні,
|
Хвали'те и'мя гн~е, хвали'те раби` г~а,
|
|
2
|
2
|
|
що стоїте у храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого.
|
стоя'щеи` въ храмњ гн~и, въ дворњхъ домђ б~а на'шего”
|
|
3
|
3
|
|
Хваліть Господа, бо Господь благий; співайте імені Його, бо це добре.
|
Хвали'те г~а, ја%ко бл~гъ г~ь. по'ите и'мени его, ја^ко добро`”
|
|
4
|
4
|
|
Господь обрав Собі Якова, — обрав Ізраїля у насліддя Собі.
|
ЈА/ко і^а'кова и^ꙁбра` себњ г~ь, і^ил~я в# достоа'нїе себњ”
|
|
5
|
5
|
|
Я пізнав, що Господь великий, і що Бог наш над усіма богами.
|
ЈА/ко а^ꙁъ поꙁнаX, ја%ко ве'лей г~ь, и^ г~ь нашь наD всњми бо'гы”
|
|
6
|
6
|
|
Все, що хоче, Господь творить на небесах і на землі, в морях і у всіх безоднях;
|
Вс^я е^ли'ка въсхотњ` г~ь, сътвори`, на нб~си и^ на ꙁемли” В мо'рихъ и^ въ всXњ бе'з#днахъ”
|
|
7
|
7
|
|
підносить хмари від країв землі, сяє блискавкою серед дощу, виводить вітри зі сховищ Своїх.
|
Въꙁводя` ѓ%блакы эT послDњнихъ ꙁемли, млънїю в# до'жDь сътвори`” И$ꙁводяи` вњтры эT съкро'вищь своиX,
|
|
8
|
8
|
|
Він умертвив первістків у Єгипті від людей до тварин,
|
и^же пораꙁи пе'рвенца е^гљ=пет#скыя эT чл~ка до скота”
|
|
9
|
9
|
|
явив знамення й чудеса посеред тебе, Єгипте, над фараоном і над усіма рабами його,
|
Посла` ꙁнаменїа и^ чђдеса` посредњ тебе еги'п#те, на фараѓ'на и^ на вся` рабы` е^го”
|
|
10
|
10
|
|
уразив багато народів і знищив могутніх царів:
|
И$же пораꙁи` ја%ꙁы'кы мно'гы, и^ і^ꙁби` цр~я крᲇпкы,
|
|
11
|
11
|
|
Сигона, царя Аморрейського, і Ога, царя Васанського, і всі царства ханаанські;
|
сїѓ'на цр~я а^мор#ре'иска, и ѓ'га цр~я васанска, и^ вся` црsтвїа ханаа'нска”
|
|
12
|
12
|
|
і віддав землю їх у насліддя Ізраїлю, в насліддя людям Своїм.
|
И$ дастъ зе'млю и^хъ достоа'нїе, достоа'нїе і^ил~ю лю'демъ свои'мъ”
|
|
13
|
13
|
|
Господи, ім’я Твоє навіки, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
|
г~и и'мя твое в# вњкъ, и^ па'мять твоа` в роD и^ ро'дъ”
|
|
14
|
14
|
|
Бо Господь буде судити народ Свій і змилосердиться над рабами Своїми.
|
ЈА/ко сђ'диT г~ь лю'демъ свои'мъ, и^ ѓ^ рабњхъ своиX ё^мо'лится”
|
|
15
|
15
|
|
Ідоли язичників — срібло й золото, творіння рук людських.
|
И@доли ја%ꙁыкъ, сребро` и^ зла'то, дњ'ла рђкъ члчsкъ”
|
|
16
|
16
|
|
Мають уста і не говорять, мають очі і не бачать,
|
Оу^ста` и^мђтъ, и^ не гл~ютъ” ѓ^чи и^мђтъ, и^ не ви'дятъ”
|
|
17
|
17
|
|
мають вуха і не чують, і нема дихання в устах їх.
|
Оу%ши и^мђтъ, и^ не слы'шятъ” Ни б^о е^сᲄь дђ'ха въ ё^стехъ и^хъ”
|
|
18
|
18
|
|
Подібні до них будуть і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них.
|
Подо'бни иM да бђ'дђтъ творя'щеи` я&, и^ вси` надњющеи`ся на' ня”
|
|
19
|
19
|
|
Доме Ізраїлів! Благословляйте Господа. Доме Ааронів, благословляйте Господа!
|
до'мъ і^ил~евъ, блsви'те г~а” до'мъ а^аро'нъ, блsви'те г~а” до'мъ левїинъ, блsви'те г~а”
|
|
20
|
20
|
|
Доме Левія, благословляйте Господа. Всі, хто боїться Господа, благословляйте Господа.
|
Боя'щеи`ся г~а блsви'те г~а”
|
|
21
|
21
|
|
Благословен Господь від Сиона, що живе в Єрусалимі. Алилуя!
|
Блsве'нъ г~ь эT сїѓ'на, живыи` въ і^ерsли'мњ”
|
|
Псалом 135
|
ўало'мъ рл~е
|
|
0
|
0
|
|
[Алилуя.]
|
А$ллилђїа, рл~е”
|
|
1
|
1
|
|
Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.
|
Исповњдайтеся гв~и, ја%ко бл~гъ, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
|
|
2
|
2
|
|
Прославляйте Бога богів, бо повіки милість Його.
|
И$сповњдайтеся б~ђ бого'мъ, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
|
|
3
|
3
|
|
Прославляйте Господа володарів, бо повіки милість Його.
|
И$сповњдайтеся гв~и господе'м#, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
|
|
4
|
4
|
|
Він Один творить чудеса великі, бо повіки милість Його.
|
Сътво'ршемђ чюдеса` ве'лїа е^ди'номђ, ја%ко в# вᲇкъ млsть е^го”
|
|
5
|
5
|
|
Він створив небеса премудро, бо повіки милість Його;
|
Сътво'ршемђ нб~са ра'ꙁђмомъ, ја%ко в# вњкъ млsть е'го”
|
|
6
|
6
|
|
утвердив землю на водах, бо повіки милість Його.
|
ё^тверди'вшемђ ꙁе'млю на водахъ, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
|
|
7
|
7
|
|
Він створив великі світила, бо повіки милість Його;
|
Соᲄворшемђ свњти'ла ве'лїа е^ди'номђ, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
|
|
8
|
8
|
|
сонце, щоб творило день, бо повіки милість Його;
|
Сл~нце въ ѓ^бласᲄь дн~и, ја%ко в# вњкъ млsтᲆ е^го”
|
|
9
|
9
|
|
місяць і зорі, щоб світили вночі, бо повіки милість Його;
|
Лђнђ и^ ꙁвњ'ꙁды въ ѓ'бласть но'щи, ја^ко в# вњк# млsть е^го”
|
|
10
|
10
|
|
покарав Єгипет у первістках його, бо повіки милість Його;
|
Пораждьшемђ е^гљ=пта с# первенцы е^го, ја%ко в# вњкᲆ млsть е^го”
|
|
11
|
11
|
|
і вивів з нього Ізраїля, бо повіки милість Його;
|
и і^ꙁведшемђ і^и^л~я эT среды иX, ја%ко в# вᲇкъ млsть е^го”
|
|
12
|
12
|
|
рукою кріпкою і силою могутньою, бо повіки милість Його;
|
рђко'ю крњпкою и^ мы'шцею высо'кою, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
|
|
13
|
13
|
|
Він розділив море Червоне, бо повіки милість Його;
|
Раꙁдњльшемђ чрьмное мо'ре в раꙁдњленїе, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
|
|
14
|
14
|
|
і провів Ізраїля посеред нього, бо повіки милість Його;
|
И$ провед#шемђ і^и^л~я посредњ е^го, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
|
|
15
|
15
|
|
і потопив фараона й військо його у морі, бо повіки милість Його;
|
І$ и^стря'сшемђ фараѓ'на и^ си'лђ е^го в мо'ре чермное, ја%ко в вњкъ ми'лость е^го”
|
|
16
|
16
|
|
Він провів народ Свій через пустелю, бо повіки милість Його;
|
провеDшемђ лю'ди своя в пђстыни, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
|
|
17
|
17
|
|
і покарав царів великих, бо повіки милість Його;
|
Порази'вшемђ цр~я ве'лїа, ја%ко в# вњкᲆ млsть е^го”
|
|
18
|
18
|
|
знищив царів сильних, бо повіки милість Його;
|
И$ ё^бившемђ цр~я крњпкы'я, ја%ко в# вњкъ млsть е^го.
|
|
19
|
19
|
|
Сигона, царя аморреїв, бо повіки милість Його;
|
сїѓ'на цр~я а^морре'иска, ја%ко в# вᲇкъ млsть е^го”
|
|
20
|
20
|
|
і Ога, царя Васанського, бо повіки милість Його;
|
И$ ѓ'га цр~я васа'н#ска, ја%ко в# вᲇкъ млsть е^го”
|
|
21
|
21
|
|
і віддав землю їх у насліддя, бо повіки милість Його;
|
И$ да'вшемђ зе'млю и^хъ достоа'нїе, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
|
|
22
|
22
|
|
в насліддя Ізраїлю, рабу Своєму, бо повіки милість Його;
|
достоа'нїе і^и^л~ю рабђ` свое^мђ, ја%ко в# вᲇкъ млsть е^го”
|
|
23
|
23
|
|
Він пом’янув нас у смиренні нашому, бо повіки милість Його;
|
ЈА/ко въ смиренїй на'шеM помянђ` н^ы г~ь, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
|
|
24
|
24
|
|
і визволив нас від ворогів наших, бо повіки милість Його;
|
И$ і^зба'вїлᲆ н^ы е^сть эT врагъ на'шихъ, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
|
|
25
|
25
|
|
Він дає поживу всім творінням, бо повіки милість Його.
|
дааи` пи'щђ вся'кой пло'ти, ја%ко в# вњкъ млsть е^го”
|
|
26
|
26
|
|
Прославляйте Бога Небесного, бо повіки милість Його.
|
И$сповᲇда'итеся б~ђ нбsномђ, ја%ко в# вњкъ ми'лость е^го”
|
|
Псалом 136
|
ўало'мъ рл~ѕ
|
|
0
|
0
|
|
Давида.] (Пісня перед Богом про неволю прор. Єремії).
|
двDвъ, и^ли і^е^ремїиn, рл~ѕ”
|
|
1
|
1
|
|
На ріках вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш.
|
На рњцњ` вављ=ло'нстњй, тамо сњдохомъ и^ пла'кахом#, внегда помянђти намъ сїѓ'на”
|
|
2
|
2
|
|
На вербах посеред нього повісили ми арфи наші.
|
На ве'рбїи посредњ` еа` ѓ^бњсихомᲆ ѓ^рга'ны наша”
|
|
3
|
3
|
|
Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: «Заспівайте нам пісень сионських».
|
ЈА/ко т^ђ въпросиша насъ плњншеи` насъ, словесъ пњ'сней, и^ веDшеи` нас# пњнїе” Въспо'ите намъ эT пњ'сней сїѓ'нскыхъ”
|
|
4
|
4
|
|
Як же нам співати пісню Господню на землі чужій?
|
Ка'ко въспоемъ пњ'снь гн~ю на земли` чђже'й;
|
|
5
|
5
|
|
Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя.
|
а^ще ꙁабђ'дђ тебе і^ерsли'мъ, ꙁабве'на бђди десни'ца моа`”
|
|
6
|
6
|
|
Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалим початком радости моєї.
|
Прильпни` ја%ꙁыкъ мой грътани мое^мђ, а^ще не помянђ тебе, а^ще не преDложђ і^ерsли'ма ја%ко в нача'ло весе'лїа мое^го”
|
|
7
|
7
|
|
Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: «Руйнуйте його до останку».
|
Помяни` г~и сн~ы е^до'м#скыа, в# дн~ь і^ерsли'мль, гл~ющая, и^стоща'те, и'стъща'те до ѓ^снова'нїи е^го”
|
|
8
|
8
|
|
Дочко Вавилона, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам.
|
дщи` вављ=ло'ня ѓ^каа'ннаа” Бл~женъ и^же въꙁдасть тебњ въꙁдаа'нїе твое, е^же въꙁдасть намъ”
|
|
9
|
9
|
|
Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь.
|
Бл~же'нъ, и^же и^ме'тъ, и^ раꙁбїетъ младенця твоя ѓ^ ка'мень”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа,
|
|
Псалом 137
|
ўало'мъ рл~з
|
|
0
|
0
|
|
Давида. (Аггея й Захарії).
|
ўлоM двDвъ, а^гге'а и^ ꙁаха'рїа, рл~з”
|
|
1
|
1
|
|
Прославляю Тебе, Господи, від усього серця мого. Перед ангелами співатиму похвалу Тобі за те, [що Ти почув усі слова уст моїх].
|
Исповњ'мся тебњ г~и всњмъ срDцемъ мои'м#, и^ преD а'гг~лы въспою` тебњ” ЈА/ко ёслы'ша вс^я гл~ы ё^стъ моиX.
|
|
2
|
2
|
|
Буду поклонятися перед святим храмом Твоїм і славити ім’я Твоє за милість Твою і правду Твою, бо Ти звеличив слово Твоє вище від усякого імені Твого.
|
Поклоню'ся къ цр~кви ст~њй твоеи, и ісповMњся и'мени твое^мђ, ѓ^ млsти твое'й и^ і'стинњ твоей” ЈА/ко възвели'чилъ е^си ѓ^ всњмъ и'мя твое ст~о'е”
|
|
3
|
3
|
|
В день, коли я взивав до Тебе, Ти почув мене і вселив у душу мою силу.
|
Во'ньже дн~ь а'ще призовђ т^я, ско'ро ё^слы'ши м^я” Оу^мно'жиши м^я в# дш~и мое'й си'лою твоею`”
|
|
4
|
4
|
|
Будуть прославляти Тебе, Господи, всі царі землі, коли почують слова уст Твоїх.
|
да и^сповњдятся тебњ г~и вс^и цр~їе ꙁем#стїи, ја^ко ё^слы'шашя вся гл~ы ё^стъ твоиX”
|
|
5
|
5
|
|
Будуть у піснях прославляти путі Господні, бо велика слава Господня.
|
И въспоютъ в# пњснехъ гн~яхъ, ја%ко велїа сла'ва гн~я”
|
|
6
|
6
|
|
Високий Господь: смиренного бачить і гордого пізнає здалека.
|
ЈА/ко высокъ г~ь, и^ смиреная призирает#, и^ высо'кая и^ꙁдале'ча съвᲇсть”
|
|
7
|
7
|
|
Якщо я піду серед напастей, Ти оживиш мене, простягнеш руку Твою на ворогів моїх, і спасе мене правиця Твоя.
|
А$ще поидђ` посредњ ско'рби, живи'ши м^я” На гнњвъ врагъ моиX про'стретъ рђкђ свою, и^ сп~се м^я десни'ца твоя”
|
|
8
|
8
|
|
Господь воздасть за мене; Господи, милість Твоя повік. Не покидай творіння рук Твоїх.
|
г~ь въздастъ ꙁа' мя” г~и млsть твоя в# вњкъ, дњла рђкᲆ твоиX не презри`”
|
|
Псалом 138
|
ўало'мъ рл~и
|
|
0
|
0
|
|
Начальнику хору. Псалом Давида. (Захарії).
|
В конецъ, ўлоM, двDвъ, ꙁаха'рїа, рл~и”
|
|
1
|
1
|
|
Господи, Ти випробував мене і знаєш мене.
|
Ги~ и^скђсилᲆ м^я е^си, и^ поꙁнаl м^я е^си” Ты^ поꙁна сᲇданїе мое, и^ въста'нїе мое”
|
|
2
|
2
|
|
Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої.
|
Ты^ раꙁђмњ помышле'нїа моя и^ꙁдале'че”
|
|
3
|
3
|
|
Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі.
|
Стеѕю` мою и^ потлаченђю мою т^ы е^си и^ꙁ#слᲇдоваl” И$ вся пђти` моя провидњ`,
|
|
4
|
4
|
|
Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш.
|
ја%ко нњсᲄь льсти въ ја%ꙁыцњ мое'мъ” Се^ г~и, т^ы раꙁђмњ
|
|
5
|
5
|
|
Ти ствердив мене і поклав на мене руку Твою.
|
вся послDњняа и^ древняа” Ты^ соꙁда м^я, и^ положи на мнњ рђ'кђ твою”
|
|
6
|
6
|
|
Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його.
|
Оу^диви'ся ра'ꙁђм# твой эT мене`, ё^твердися, не въꙁмогђ` к немђ”
|
|
7
|
7
|
|
Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу?
|
Ка'мо пойдђ` эT дх~а твое^го, и^ эT лица твоего камо бњжђ;
|
|
8
|
8
|
|
Зійду на небо — Ти там перебуваєш; зійду в пекло — і там Ти.
|
а^ще взыдђ на' нб~о, т^ы та'мо е^си, а^ще сни'дђ въ а'дъ, тамо е^си”
|
|
9
|
9
|
|
Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря,
|
А$ще возмђ крилњ` мои` ра'но, и^ вселю'ся в# послDњнихъ моря,
|
|
10
|
10
|
|
і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене.
|
и^ та'мо б^о рђка` твоа наставитъ м^я, и^ ё^дръжитъ м^я десни'ца твоа”
|
|
11
|
11
|
|
Сказав би я: може, темрява сховає мене, то й темрява стане світлою перед Тобою.
|
И$ рњхъ, е^да тма` попере'тъ м^я, и^ нощъ просвњщенїе в пи'щи моей”
|
|
12
|
12
|
|
Не сховає від Тебе й темрява, бо й ніч перед Тобою як день; і пітьма перед Тобою як світло.
|
ЈА/ко тма` не помрачи'тся эT тебе, и^ нощъ ја%ко дн~ь просвњтится” ЈА/ко тма` еа`, тако и^ свTњ еа`”
|
|
13
|
13
|
|
Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї.
|
ЈА/ко т^ы соꙁда` ё^тробы моя, въспрїяT м^я и^з# чрева ма'тере моеа`”
|
|
14
|
14
|
|
Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає.
|
И$сповњмся тебњ, ја%ко страшно ё^дивился е^си” ЧюDна дњ'ла твоя, и^ дш~а моя ꙁна'етъ ѕњло`”
|
|
15
|
15
|
|
Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє.
|
Не ё^таи'ся ко'сть моа` эT тебе`, ю&же сътвориl е^си в# та'йнњ, и^ съста'въ мои в# преи^споDнихъ ꙁемли`”
|
|
16
|
16
|
|
Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було.
|
Не съдњ'ланое мое` видњста ѓ'чи твои`, и^ въ кни'зњ твое'й вс^и напи'шђтся” Въ дн~е съꙁи'жDђтся, и^ ничтоже в нихъ”
|
|
17
|
17
|
|
О, які величні для мене замисли Твої, Боже! І яка велика кількість їх!
|
Мнњ же ѕњло` че'стни бышя дрђ'ѕи ᲄвои` б~е, ѕњло ё^тверди'шяся влDчьствїа иX”
|
|
18
|
18
|
|
Став би лічити їх, та їх більше, ніж піску; коли я пробуджуюсь, я все ще перед Тобою.
|
И$зъчтђ` и^хъ, и^ паче пњска ё^мно'жатся” Въстахъ и^ е^ще е^смь с тобою,
|
|
19
|
19
|
|
О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого! Відійдіть від мене, кровожерні!
|
а^ще иꙁбїе'ши грњшникы б~е” Мђжїе кро'ви ё^клони'теся эT мене,
|
|
20
|
20
|
|
Вороги Твої, Господи, говорять проти Тебе зневажливо; марне замишляють вороги Твої.
|
ја%ко ревни'ви е^сте в помышле'нихъ, прїимђтъ в сђе'тђ грады твоя”
|
|
21
|
21
|
|
Чи ж мені не мати ненависти проти тих, що Тебе, Господи, ненавидять? І чи не цуратися тих, що повстають проти Тебе?
|
Не ненави'дящая ли т^я г~и въꙁненавидњхъ, и^ ѓ^ враѕXњ твои'хъ и^ста'яX;
|
|
22
|
22
|
|
Повною ненавистю ненавиджу їх; ворогами моїми стали вони.
|
съверше'ною ненавистїю вᲆꙁненавидXњ и^хъ; въ врагы` бы'шя м^и”
|
|
23
|
23
|
|
Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої.
|
И$скђси мя б~е, и^ ё^вњжDь срDце мое`” И$ стяжи` м^я, и^ раꙁђмњй пђти моя”
|
|
24
|
24
|
|
Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну.
|
И$ ви'жDь а^ще пђть беꙁаконїа во мнњ, и наста'ви м^я на пђть вњ'ченъ”
|
|
Псалом 139
|
ўало'мъ рл~џ
|
|
0
|
0
|
|
Псалом.
|
В конец#, ўлоM двDвъ, рл~џ”
|
|
1
|
1
|
|
Начальнику хору. Псалом Давида.
|
Изми` м^я г~и эT чл~ка лђка'ва, эT мђжа неправеDна и^ꙁба'ви м^я”
|
|
2
|
2
|
|
Спаси мене, Господи, від людей лукавих; захисти мене від гнобителів:
|
И$же помыслишя непра'вдђ в# срDци, весь дн~ь ѓ^полча'хђ брани”
|
|
3
|
3
|
|
вони замишляють неправду в серці; щодня готуються до битви,
|
И$ꙁъѓ^стри'шя ја%зыкъ свои ја%ко ѕмїи'нъ” ЈА/дъ а'спиденъ под# ё^стнами и^хъ”
|
|
4
|
4
|
|
гострять язики свої, як змія, отрута аспида в устах їхніх.
|
Съхрани` мя г~и и^з рђки` грњшнича, эT чл~къ неправеденъ и^ꙁми` м^я” И$же помы'слишя ꙁапяти` стопы` моя,
|
|
5
|
5
|
|
Збережи мене, Господи, від руки беззаконника; захисти від гнобителів, що задумали спинити кроки життя мого.
|
съкры'шя гръдїи сᲇть мн^њ” И$ ю'жи препяшя сњть нога'ма мои'ма,
|
|
6
|
6
|
|
Горді розставили таємно сіті на мене при дорозі; приготували для мене яму.
|
при стеꙁи` събла'ѕны положи'шя м^и”
|
|
7
|
7
|
|
Я сказав Господу: Ти — Бог мій! Почуй, Господи, голос моління мого!
|
Рњхъ гв~и, б~ъ мой е^си т^ы, в#нђши г~и гласъ моле'нїа моего”
|
|
8
|
8
|
|
Господи, Господи! Сило спасіння мого! Ти покрив голову мою в день битви.
|
г~и г~и си'ла сп~се'нїа моего, ѓ^сᲇнилъ е^си наD главою моею` в# дн~ь бра'ни”
|
|
9
|
9
|
|
Не допусти, Господи, здійснитися наміру нечестивого; не дай успіху замислам його, щоб вони не загордилися.
|
Не прадажDь мене г~и эT жела'нїа моего грњшникђ” Помы'слишя на' мя, не ѓ^ста'ви мене, да не когда` въꙁнесђтся”
|
|
10
|
10
|
|
Голови тих, що оточили мене, нехай покриє зло уст їхніх.
|
Глава` ѓ^крђже'нїа и^хъ, трDђ ё^сте'нъ и^хъ покрыетъ и^хъ”
|
|
11
|
11
|
|
Нехай впаде на них гаряче вугілля; нехай впадуть вони у вогонь і у безодню, так щоб не встали.
|
Падђтъ на ниX ю'глїа ѓгнена ниꙁложи'ши иX, в# страстеX, и^ не постоя'тъ”
|
|
12
|
12
|
|
Людина злоязична не утвердиться на землі; злоба приведе гнобителя до загибелі.
|
Мђжъ ја%зыченᲆ, не и^спра'вится на земли`” Мђж'а неправеDна зл^о ё^лови'тъ въ и^стлᲇнїе”
|
|
13
|
13
|
|
Знаю, що Господь учинить суд пригнобленим і справедливість бідним.
|
Поꙁнахъ ја%ко сътворитъ г~ь сђдъ ни'щымъ, и^ ме'сть ё^бо'гымъ”
|
|
14
|
14
|
|
І будуть праведні прославляти ім’я Твоє; непорочні оселяться перед лицем Твоїм.
|
ѓ^баче правеDнїи и^сповњдятся и^мени твоемђ, и^ вселя'тся пра'вїи с лицемъ твои'мъ”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа,
|
|
Псалом 140
|
ўало'мъ рм~
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида.
|
ўлоM двDвъ, р~м”
|
|
1
|
1
|
|
Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли взиваю до Тебе.
|
Ги~ въꙁваX к тебњ, ё^слы'ши м^я” Вонми гла'съ мл~твы моеа`, е^гда` въз#ꙁовђ` к тебњ”
|
|
2
|
2
|
|
Нехай стане молитва моя як кадило перед Тобою; піднесення рук моїх — як жертва вечірня.
|
дася и^справитъ молитва моя ја%ко кади'ло преD тобою, въздњ'анїе рђ'кђ моею` жрътва вечерная”
|
|
3
|
3
|
|
Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх.
|
Положи` г~и храненїе ё^сто'мъ мои'мъ, и^ две'рь ѓ^граже'нїа ѓ^ ё^стнахъ мои'хъ”
|
|
4
|
4
|
|
Не відхили серця мого до слів лукавих — виправдовувати мої гріхи, разом з людьми, що чинять беззаконня, щоб не став я спільником пристрастей їхніх.
|
Не ё^клони срDце мое в# словеса лђкав#сᲄвїа, непщевати вины` ѓ^ грњсњхъ” Съ чл~кы дњ'лающими беꙁаконїе, и^ не съчета'юся съ избранными и^хъ”
|
|
5
|
5
|
|
Нехай навчає мене праведник милістю, нехай і викриває мене; єлей же слів грішника нехай не намастить голови моєї.
|
Пока'жеT м^я правеDникъ млsтїю, и^ ѓ^бличи'т# мя, е^ле'и же грᲇшнаго да не намастиT главы` моеа`” ЈА/ко е^ще и^ мл~тва моа въ вл~говоле'нихъ и^хъ,
|
|
6
|
6
|
|
І молитва моя проти злодіянь їхніх. Пожерла земля в безодні суддів їхніх.
|
пожръты бышя при ка'мени сђдїя и^хъ” Оу^слы'шатся гл~и мои`, ја%ко въꙁмо'гшя,
|
|
7
|
7
|
|
Почуті ж були слова мої як переможні; як груддя землі розметалися вони по землі; так розсипалися кості їхні над пеклом.
|
ја%ко тлъща ꙁемли` просњдеся на ꙁем#ли. раз#сыпашяся ко'сти и^хъ прї а'дњ”
|
|
8
|
8
|
|
На Тебе ж, Господи, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї.
|
ЈА/ко к тебњ г~и г~и ѓ%чи мои`, на тя ё^повахъ, не эTи'ми дш~ю мою”
|
|
9
|
9
|
|
Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, і від спокус, що їх наставили беззаконні.
|
Съхрани мя эT сᲇти ю&же съста'вїша м^и, и^ эT събла'ѕнъ дњ'лающыX беꙁаконїе”
|
|
10
|
10
|
|
У сіть свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду.
|
Впадђтся въ мре'жя своя грњшницы, е^ді'нъ е^смь а^ꙁъ до'ндеже прейдђ”
|
|
Псалом 141
|
ўало'мъ рм~а
|
|
0
|
0
|
|
Повчання Давида. Молитва його, коли він був у печері.
|
ра'ꙁђма двDвъ. внегда` быти емђ в# пещерњ. мл~тва. рм~а”
|
|
1
|
|
|
Голосом моїм до Господа взиваю: голосом моїм до Господа молюся.
|
|
|
2
|
1
|
|
Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу.
|
Гла'сомъ моиM къ г~ђ въꙁваX, гла'сомъ мои'мъ къ г~ђ помолюся”
|
|
3
|
2
|
|
Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене.
|
Пролњю преD ни'мъ мл~твђ мою, печаль мою преD ни'мъ въꙁвњщђ`”
|
|
4
|
3
|
|
Дивився я навкруги — і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою.
|
Внегда` и^зчеꙁаетъ эT мене дђхъ мой, и^ т^ы поꙁна` стеꙁя` моя” На пђти` сем#, по немђже хождааX, съкры'шя сњть мнњ”
|
|
5
|
4
|
|
Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих.
|
сматряхъ ѓ^деснђ'ю, и^ въз#гля'дахъ, и^ не бњ` ꙁнааи` мене” Поги'бе бњг#ство эT мене`, и^ нњсть вꙁыска'аи` дш~ю мою”
|
|
6
|
5
|
|
Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене.
|
ВъꙁваX к тебᲇ г~и, рњхъ, т^ы е^си ё^пованїе мое, часть моа е^си на ꙁемли` живыхъ”
|
|
7
|
6
|
|
Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє. На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.
|
Воньми` мл~твђ мою, ја%ко смириXся ѕњло`” И$зба'ви м^я эT гоня'щыхъ м^я, ја%ко ё^крњпи'шяся паче мене”
|
|
Псалом 142
|
ўало'мъ рм~в
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида, [коли його переслідував син — Авессалом.]
|
ўлоM двDвъ, е^гда гоня'ше и& а^весаломᲆ сн~ъ е^го, рм~в”
|
|
1
|
1
|
|
Господи, почуй молитву мою, зглянься на моління моє в істині Твоїй, вислухай мене у правді Твоїй.
|
Ги~ ё^слы'ши мл~твђ мою, вᲆнђши моле'нїе мое въ и'стинᲇ твоей” ё^слы'ши м^я в# пра'вдњ твое'й,
|
|
2
|
2
|
|
І не входь у суд з рабом Твоїм, бо не виправдається перед Тобою ніхто з живих.
|
и^ не вни'ди в# сђд# с рабомъ твои'мᲆ, ја%ко не ѓ^пра'вдится преD тобою всяк# живыи`”
|
|
3
|
3
|
|
Бо ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, посадив мене в темряву, як давно померлих.
|
ЈА$ко погна` врагъ дш~ю мою, смирилᲆ е^сть в ꙁемли` животᲆ мой” Посадил# м^я е^сть в темныX ја%ко ме'рᲄвыа вњкђ,
|
|
4
|
4
|
|
І впав у мені дух мій, стривожилось у мені серце моє.
|
и^ ё^ны` во мнњ` дх~ь мой” Въ мнњ смђтися срDце мое,
|
|
5
|
5
|
|
Я згадую дні давні, розмірковую про всі діла Твої і в творінні рук Твоїх повчаюся.
|
помянXђ дн~и дре'вняа” Поё^чиXся въ всњхъ дњлехъ твои'х#, и^ в дњлеX рђкђ твоею поё^чаXся”
|
|
6
|
6
|
|
До Тебе простягаю руки мої: душа моя, як земля безводна, перед Тобою.
|
ВъздXњ к тебњ рђцњ мои`, дш~а моа` јако ꙁемля` безвоDнаа тебњ”
|
|
7
|
7
|
|
Скоро почуй мене, Господи, згасає дух мій. Не відверни лиця Твого від мене, бо уподібнюся тим, що сходять у могилу.
|
Ско'ро ё^слы'ши м^я г~и, и^зчеѕе` дх~ь мои” Не эTврати` лица твоего эT мене, и^ ё^подоблюся низходя'щиM в ров#”
|
|
8
|
8
|
|
Дай мені зрання відчути милість Твою, бо на Тебе уповаю. Вкажи мені, [Господи], путь, якою піду, бо до Тебе підношу душу мою.
|
Слы'шанђ сътвори мн^њ ꙁаё'тра млsть твою, ја%ко на' тя ё^повахъ” Скажи` м^и г~и пђть, воньже поидђ`, ја%ко к тебњ` вꙁяX дш~ю мою`”
|
|
9
|
9
|
|
Визволи мене від ворогів моїх, Господи, до Тебе вдаюся,
|
И$ꙁми` м^я эT врагъ моиX г~и, к тебњ прибњгох#,
|
|
10
|
10
|
|
навчи мене творити волю Твою, бо Ти єси Бог мій. Дух Твій благий наставить мене на землю правди;
|
наё^чи` м^я творити во'лю ᲄвою” ЈАко т^ы е^си б~ъ мой, дх~ь твой бл~гы'й наста'витᲆ м^я на' землю пра'вђ”
|
|
11
|
11
|
|
імені Твого ради, Господи, оживи мене правдою Твоєю. Виведи з печалі душу мою
|
И@мени твоего ради г~и живиши м^я, пра'вдою ᲄвоею и^ꙁведеши эT печали дш~ђ мою,
|
|
12
|
12
|
|
і милістю Твоєю знищ ворогів моїх. І вигуби гнобителів душі моєї, бо я раб Твій є.
|
и^ млsтїю твоею` потреби'ши врагы` моя” И$ погђби'ши вс^я стђжа'ющаа дш~и мое'й, ја%ко а^зᲆ рабᲆ твой е^смь”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа,
|
|
Псалом 143
|
ўало'мъ рм~г
|
|
0
|
0
|
|
Псалом Давида. [Проти Голіафа.]
|
ўлоM двDвъ къ голїа'џђ, рм~г” кgа к~”
|
|
1
|
1
|
|
Благословенний Господь Бог мій, що навчає руки мої до боротьби і пальці мої до битви.
|
Блвsенъ г~ь б~ъ мой, наё^ча'аи` рђцњ мои` на ѓ^плъченїе, прᲆсты моа н'а брань”
|
|
2
|
2
|
|
Він — милість моя і охорона моя; твердиня моя і Спаситель мій; Він — щит мій, і я надіюся на Нього; Він прихиляє народ мій до мене.
|
Млsть моя и^ прибњжище мое, ꙁастђ'пникᲆ мой и^ і^ꙁба'вител# мой, ꙁащи'ти`тель мой, и^ на'нь ё^повахъ” Повинђ'аи люди моя подъ мя”
|
|
3
|
3
|
|
Господи! Що таке людина, що Ти виявляєш їй Себе, і сини людські, що Ти піклуєшся про них?
|
г~и, чт^о е^сть чл~кᲆ, ја%ко скаꙁаlся е^си е^мђ, л^и сн~ъ чл~чь, ја%ко вмᲇня'е^ши и&;
|
|
4
|
4
|
|
Людина — як подих вітру; дні її — як тінь, що зникає.
|
чл~къ сђ'етњ ё^подобися дн~їе е^го ја%ко сњнь прехо'дятъ”
|
|
5
|
5
|
|
Господи! Прихили небо Твоє і зійди; торкнися гір — і з них піде дим.
|
г~и преклоn нб~са, и^ сни'ди, косни'ся гора'мъ и^ възды'мятся”
|
|
6
|
6
|
|
Блисни блискавкою — і розжени ворогів моїх; пусти стріли Твої — і розвій їх.
|
Блесни мо'лънїя, и^ ражDене'ши иX” посли` стрњлы твоа, и^ смђти'ши иX”
|
|
7
|
7
|
|
Простягни руку Твою з висоти, визволи мене і спаси мене з вод великих, — з руки синів чужих,
|
Посли` рђ'кђ твою свы'ше, и^ꙁми м^я и^ і^ꙁба'ви м^я эT воD мно'г#, эT рђкъ сн~о'въ чђжихъ”
|
|
8
|
8
|
|
що їх уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди.
|
и^хъ же ё^сᲄа` гл~ашя сђ'етђ, и^ десни'ца и^хъ десни'ца неправды”
|
|
9
|
9
|
|
Боже! Нову пісню Тобі співаю; на десятиструннім псалтирі буду співати Тобі,
|
Бж~е пњснь но'вђ вᲆспою тебњ, въ ўалᲄы'ри десятострђ'ннњмᲆ пою ᲄебњ”
|
|
10
|
10
|
|
бо Ти даєш спасіння царям; визволив Давида, раба Твого, від меча лютого.
|
даю'щемђ сп~сенїе цр~емъ, и^ꙁбавля'ющемђ двDа раба свое^го эT ѓ^рђжїя лю'та”
|
|
11
|
11
|
|
Визволи мене і спаси мене від руки синів чужих, що їхні уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди.
|
и^зба'ви м^я и^ і^ꙁми` м^я и^з рђки сн~о'въ чђжихъ” И$хже ё^сᲄа` гл~ашя сђ'етђ, и десница иX десни'ца непра'вды”
|
|
12
|
12
|
|
Нехай сини наші будуть як розквітлі рослини у молодості своїй; і дочки наші нехай будуть прибрані й прикрашені, як стовп у царських палатах.
|
И$хᲆ же сн~ове и^хᲆ ја%ко новосажDена, вᲆдрђжена вᲆ ю'носᲄи своей” дщеря и^хъ ё^добре'ны, преё^крашены ја%ко подобїе цр~кве”
|
|
13
|
13
|
|
Нехай житниці наші будуть повні і всяким хлібом багаті. Нехай множаться тисячами вівці на пасовищах наших.
|
храни'лищя иX и^спо'лнь, эTрыга'ющя эT сея въ ѓ^нђ” ѓ^вця иX мно'гоплодны, мно'жащася въ исхо'дищыхъ своихъ” Въло'ве иX то'лсти,
|
|
14
|
14
|
|
Нехай воли наші будуть ситі, і не буде ні розкрадання, ні пропажі, ні стогону на вулицях наших.
|
нњсть паде'нїя граде'жђ, ни прохо'да, ни во'пля в# сто'гнахъ иX”
|
|
15
|
15
|
|
Блаженний народ, у якого все це є. Блаженний народ, у якого Господь — Бог його.
|
Оу^блажи'шя лю'дїе и^м#же сїя сђть. блаже'ни лю'дїе и'м#же г~ь б~ъ и^хъ”
|
|
Псалом 144
|
ўало'мъ рм~д
|
|
0
|
0
|
|
Хвала Давида.
|
Хвала`, двDва, рм~д”
|
|
1
|
1
|
|
Величатиму Тебе, Боже мій, Царю [мій], і благословлятиму ім’я Твоє повіки й повік віку.
|
Възнесђ` т^я б~е мой цр~ю мой. и^ блsвю и^мя твое в# вњкъ, и^ въ вњкъ вњка”
|
|
2
|
2
|
|
Кожного дня благословлятиму Тебе і хвалитиму ім’я Твоє повіки й повік віку.
|
На всякъ дн~ь блsвя` т^я, и^ въсхвалю` и'мя твое в# вњкъ, и^ въ вᲇкᲆ вњка”
|
|
3
|
3
|
|
Великий Господь і преславний, і немає меж величі Його.
|
Ве'лїй г~ь и^ хваленъ ѕњло`, и^ вели'чїю е^го нњсть конца`”
|
|
4
|
4
|
|
З роду в рід будуть прославляти діла Твої і сповіщати про могутність Твою,
|
Ро'дъ и^ ро'дъ въсхва'ляᲄъ дњ'ла ᲄвоя, и^ си'лђ твою възвњстяᲄъ”
|
|
5
|
5
|
|
а я буду говорити про велич слави святині Твоєї і розповідати про чуда Твої.
|
Вели'колњпїе сла'вы ст~ы'ня твоея` въꙁгл~ютъ, и^ чюдеса` твоя повњдятᲆ”
|
|
6
|
6
|
|
Скажуть про силу дивних діянь Твоїх, і я розповідатиму про велич Твою.
|
и^ си'лђ стра'шныX твои^хъ рекђтъ, и^ величїе твое повњдятъ”
|
|
7
|
7
|
|
Будуть проголошувати пам’ять великої благости Твоєї і правдою Твоєю будуть радуватися.
|
Па'мять мнѓ'жества бл~гости твоеа` эTрыгнђтъ, и^ пра`вдою твоею въꙁра'дђюᲄся”
|
|
8
|
8
|
|
Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий.
|
ще'дрᲆ и^ млsтивᲆ г~ь, долготрьпњливъ и мнѓ'гомлsтивъ”
|
|
9
|
9
|
|
Благий Господь до всіх, і милість Його на всіх ділах Його.
|
Бл~гъ г~ь вся'ческымъ, и^ щедро'ты е^го на всᲇхъ дᲇлехᲆ е^го”
|
|
10
|
10
|
|
Нехай славлять Тебе, Господи, всі діла Твої, і святі Твої нехай благословляють Тебе.
|
да исповᲇдяTся тебњ г~и вс^я дњ'ла твоя, и^ прпDбнїи твои` да блsвяᲄъ т^я”
|
|
11
|
11
|
|
Нехай скажуть про славу Царства Твого і проповідують про силу Твою,
|
Сла'вђ црsтвїа твое^го рекTђ, и^ си'лђ твою въꙁгл~юT,
|
|
12
|
12
|
|
щоб дізналися сини людські про могутність Твою і про славну велич Царства Твого.
|
сказати сн~овомъ члчsкыM силђ твою, и^ сла'вђ великолᲇпїа црsтвїа твоего”
|
|
13
|
13
|
|
Царство Твоє — Царство всіх віків, і влада Твоя через усі роди. [Вірний Господь у всіх словах Своїх і праведний у всіх ділах Своїх.]
|
Црsтво твое, црsтво всњхъ вњкъ, и влDчество твое вᲆ всякоM родњ и^ ро'дᲇ” Вњ'ренъ г~ь въ всњхъ словесехъ своиX, и^ прпDбнъ въ всњхъ дњлехъ своиX”
|
|
14
|
14
|
|
Зміцнює Господь усіх, що падають, і піднімає тих, що впали.
|
ПоDе'млеT г~ь вс^я низпадающая, и^ і^справля'етъ вс^я низве'рженыа”
|
|
15
|
15
|
|
Очі всіх з надією на Тебе, Господи, дивляться, і Ти даєш їм поживу в час свій.
|
ѓ'чи всXњ на тя ё^поваютъ, и^ т^ы дае'ши и^м# пи'щђ въ бл~говре'мя”
|
|
16
|
16
|
|
Відкриваєш руку Твою і насичуєш усі творіння благами Твоїми.
|
эTверꙁа'еши ты рђкђ твою, и^ насы'щаеши вся'ко живо'тно бл~говоленїа”
|
|
17
|
17
|
|
Праведний Господь у всіх путях Своїх і благий у всіх ділах Своїх.
|
Пра'веденъ г~ь въ всњхъ пђтехъ своиX, и прпDбнъ въ всњхъ дњлехъ своиX”
|
|
18
|
18
|
|
Господь близько до всіх, хто призиває Його, хто призиває Його праведно.
|
Блиꙁъ г~ь всњм# приꙁывающыM и&, всMњ приꙁыва'ющиM и& въи'стинђ”
|
|
19
|
19
|
|
Він сповняє бажання тих, що бояться Його, чує молитву їхню і спасає їх.
|
Во'лю боя'щиXся е^го сътворитъ, и^ мл~твђ и^х# ё^слы'шиT, и^ сп~се'тъ и^хъ”
|
|
20
|
20
|
|
Господь охороняє всіх, що люблять Його, а всіх нечестивців знищить.
|
Хранитъ г~ь вс^я любя'щая е^го, и^ вся грњшникы потреби'тъ”
|
|
21
|
21
|
|
Хвалу Господню будуть виголошувати уста мої. І всі творіння нехай прославляють ім’я Його повік віку.
|
Хвалђ` гн~ю въꙁ#гл~ютъ ё^ста` моа, и да блsвиT вся'ка плоть и'мя ст~о'е е^го, в# вњкъ и^ въ вkњ вᲇка”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа,
|
|
Псалом 145
|
ўало'мъ рм~е
|
|
0
|
0
|
|
[Алилуя. Аггея й Захарії.]
|
а^ллїлђїа, а^гге'а, і^ ꙁаха'рїа, рм~е”
|
|
1
|
1
|
|
Хвали, душе моя, Господа! Буду хвалити Господа, поки й життя мого.
|
Хвали` дш~е моа г~а,
|
|
2
|
2
|
|
Співатиму Богові моєму, поки й живу.
|
въсхвалю г~а в# жївотњ` мое'м#” пою` б~ђ моемђ, дондеже е^смь”
|
|
3
|
3
|
|
Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння.
|
Не надњитеся на' кн~ѕя, на' сыны члчsкыа, в ниXже нњсть сп~се'нїа”
|
|
4
|
4
|
|
Вийде дух його і вернеться в землю свою; в той день загинуть усі помисли його.
|
И$зы'детъ дх~ь е^го, и^ въз#врати'тся в# ꙁеMлю свою. в# тои дн~ь поги'бнђтъ вс^я помышле'нїа е^го”
|
|
5
|
5
|
|
Блажен, кому Бог Якова — помічник його; у кого надія на Господа Бога свого,
|
Блаже'нъ, е^мђже б~ъ і^а'ковль помощник# е^го, ё^пова'нїе е^го, на' г~а б~а своего”
|
|
6
|
6
|
|
що створив небо і землю, море і все, що в них; Він береже істину повік,
|
Сътво'ршаго нб~о и^ ꙁе'млю, мо'ре, и^ вс^я ја%же в ниX” Храня'щаго и'стинђ в# вњкъ,
|
|
7
|
7
|
|
творить суд покривдженим, дає поживу голодним.
|
творя'щаго сDђ ѓ^би'димыM, даю'щаго пи'щђ а%лчющыM” г~ь рњшиT ѓ^кова'нныX,
|
|
8
|
8
|
|
Господь визволяє закованих, Господь умудряє сліпців, Господь підносить повалених, Господь любить праведників;
|
г~ь ё^мђдряеT слњпця” г~ь възводїтъ низверже'ныа, г~ь любиT правеDникы”
|
|
9
|
9
|
|
Господь охороняє пришельців; сироту і вдову прийме, а путь грішників погубить.
|
г~ь храниT пришельца, си'ра и^ вдовђ` прїе'млет#, и^ пђть грњш#ныX погђби'т#”
|
|
10
|
10
|
|
Царюватиме Господь повіки, Бог твій, Сионе, з роду в рід. Алилуя.
|
въцр~и'тся г~ь в# вњк#, б~ъ твой сїѓ'не, в роD и^ родъ”
|
|
Псалом 146
|
ўало'мъ рм~ѕ
|
|
0
|
0
|
|
[Алилуя.] (Аггея й Захарії.)
|
а^ллилђїа, рм~ѕ”
|
|
1
|
1
|
|
Хваліть Господа, бо благо співати Богу нашому: нехай буде Йому насолодою наша хвала.
|
Хвали'те г~а, ја%ко бл~гъ, ўалоM бв~и на'шемђ, да насладиTся хвале'нїе”
|
|
2
|
2
|
|
Господь будує Єрусалим, і розсіяних людей Своїх збере.
|
ЗижDаи` і^ерsли'ма г~ь, раз#сњянная і^ил~ева събереT”
|
|
3
|
3
|
|
Він зціляє розбитих серцем і перев’язує рани їхні.
|
И$сцњля'аи` съкрђше'ныа срDцем#, и^ ѓ^бяꙁа'а съкрђше'нїа и^хъ”
|
|
4
|
4
|
|
Знає кількість усіх зірок, і всіх їх за іменами називає.
|
И$зчитааи` множество ѕвњздъ, и^ всMњ и^мъ и^мена` нарица'а”
|
|
5
|
5
|
|
Великий Господь наш, і велика сила [Його], і розуму Його немає числа.
|
Ве'лей г~ь нашь, и^ велїа крњпость е^го, и^ ра'зђмђ е^го нњсть числа”
|
|
6
|
6
|
|
Смиренних підносить Господь, а нечестивих принижує до землі.
|
Прїе'мля кроткы'а г~ь, смиря'а же грњшникы до земля”
|
|
7
|
7
|
|
Співайте Господу хвалу, співайте Богу нашому на гуслях.
|
Начнњте гв~и въ и^сповњданїи, по'ите бв~и на'шемђ в# гђслеX”
|
|
8
|
8
|
|
Він покриває небо хмарами і посилає на землю дощ, вирощує на горах траву [і всяку рослину на поживу людям].
|
ѓ^дњва'ющемђ нб~о ѓ^блакы, гото'вающемђ земли` дожDь” Прозяба'ющемђ на гораX сњно, и^ травђ на слђж'бђ чл~ком#.
|
|
9
|
9
|
|
Дає поживу тваринам і всім птахам, що прославляють Його.
|
дающемђ ско'тоM пи'щђ иX, и^ птенцеM врановоM призыва'ющым# и&”
|
|
10
|
10
|
|
Не на силу коня дивиться Він, і не на швидкість людських ніг зважає.
|
Не в си'лњ коньстњи въсхо'щетъ, ни в# лы'стеX мђжескыхъ бл~говолитъ”
|
|
11
|
11
|
|
Господь любить тих, що бояться Його і уповають на милість Його.
|
Бл~говолитъ г~ь на боя'щыXся е^го, и^ на ё^пова'ющыхъ на млsть е^го”
|
|
Псалом 147
|
ўало'мъ рм~з
|
|
0
|
0
|
|
(Аггея й Захарії.)
|
а^ллилђїа, а^гге'а, и^ ꙁаха'рїа рм~з”
|
|
1
|
1
|
|
Прославляй, Єрусалиме, Господа! Хвали Бога твого, Сионе!
|
Похвали` і^ерsли'мъ г~а, хвали` б~а твоего сїѓ'не”
|
|
2
|
2
|
|
Бо Він укріпив засуви врат твоїх, і благословив синів твоїх у тобі.
|
ЈА/ко ё^крњпи` верея` вратъ твоиX, блsви сн~ы твоя в тебњ” ЈА/ко
|
|
3
|
3
|
|
Він утвердив у межах твоїх мир і поживною пшеницею насичує тебе.
|
положи` предњлы твоа ми'р#, и тђ'ка пшени'чна насыща'а т^я”
|
|
4
|
4
|
|
Він посилає слово Своє на землю, і скоро поширюється слово Його.
|
Посылааи` сло'во свое` земли`, до скорости тече'тъ сло'во е^го”
|
|
5
|
5
|
|
Сипле сніг Свій, як вовну, іній, як попіл, розсипає.
|
даю'щаго снњгъ свой ја%ко во'лнђ, м#глђ` ја%ко пе'пелᲆ посыпа'ющаго”
|
|
6
|
6
|
|
Кидає град Свій грудками, а проти морозів Його хто встоїть?
|
Мета'ющаго го'лоᲄь свой ја%ко хлњбы, проти'вђ лицђ мра'за е^го кт^о постои'тъ;
|
|
7
|
7
|
|
Пошле слово Своє, і розтануть вони; подме вітер Його, і потечуть води.
|
послеᲄъ сло'во свое`, и^ і^стаетᲆ я&” д#хне'тъ дх~ь е^го, и^ потекђтъ во'ды”
|
|
8
|
8
|
|
Він сповістив слово Своє Якову, і суди Свої — Ізраїлю.
|
Възвњщааи` слово свое і^а'ковђ, ѓ^правда'нїа и^ сђдбы своя і^ил~еви”
|
|
9
|
9
|
|
Не вчинив Він цього нікому іншому з народів, і судів Його вони не знають.
|
Не сътвори` та'ко вся'комђ ја%зы'кђ, и^ сђдбы` своа не сказа` и^мᲆ”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Слvа
|
|
Псалом 148
|
ўало'мъ рм~и
|
|
0
|
0
|
|
[Алилуя.]
|
а^ллилђїа а^гге'а и^ заха'рїа рм~и”
|
|
1
|
1
|
|
Хваліть Господа з небес! Хваліть Його у вишніх.
|
Хвали'те г~а сᲆ нбsъ, хвали'те е^го в# вы'шниX”
|
|
2
|
2
|
|
Хваліть Його, всі ангели Його, хваліть Його, всі Сили Його.
|
хвали'те е^го вс^и а'гг~ли е^го, хвали'те е^го вс^я си'лы е^го”
|
|
3
|
3
|
|
Хваліть Його, сонце й місяць, хваліть Його, всі зорі й світло.
|
хвали'те е^го слн~це и^ лђна`, хвали'те е^го вс^я ѕвњзды и^ свњтᲆ”
|
|
4
|
4
|
|
Хваліть Його, небеса небес; і вода, що вище небес.
|
хвали'те е^го нб~са нбsъ, и^ вода` ја^же превы'ше нб~съ,
|
|
5
|
5
|
|
Нехай хвалять ім’я Господнє, бо Він [промовив — і сталося,] Він повелів — і створилося.
|
да въсхва'лятъ и'мя гн~е” ја^ко тои рече', и^ бы'шя. тои повелᲇ, и^ съꙁ#да'шася”
|
|
6
|
6
|
|
Поставив їх на віки вічні; дав їм закон, що не змінюється.
|
Поста'вї я& в# вњкъ, и^ въ вњкъ вњка” повелњнїе положи, и^ не ми'мои'детъ”
|
|
7
|
7
|
|
Хваліть Господа від землі: всі моря, всі риби і всі безодні.
|
хвали'те г~а эT земля`, змие'ве и^ вся безнDы”
|
|
8
|
8
|
|
Хваліть Його вогонь, град, сніг, туман, вітер буйний, що виконує волю Його;
|
ѓ^гнь, грDа, снњгᲆ, го'лоть, дђхъ бђ'рен#, творя'щая сло'во е^го”
|
|
9
|
9
|
|
хваліть Його гори і всі горби, дерева плодові і всі ліси,
|
Го'ры, и^ вси хо'лми. дре'ва плодоно'сна, и^ вси` ке'дри”
|
|
10
|
10
|
|
звірі і всі тварини, всі плазуни і птахи крилаті,
|
ѕвњрїе и^ вси` скоти`. га'ды, и^ пти'ця перна'ты”
|
|
11
|
11
|
|
царі земні і всі народи, князі і всі судді,
|
цр~їе зеMстїи&, и^ вси` людїе. кн~ѕи, и^ вси` сђдїе земᲄсїи&”
|
|
12
|
12
|
|
юнаки й діви, старі з молодими —
|
ю'ношя, и^ дв~ы. ста'рцы съ ю'ноᲄами,
|
|
13
|
13
|
|
нехай хвалять ім’я Господнє, бо прославилось ім’я Його Одного. Слава Його на небі і на землі.
|
да въсхва'лятъ и%мя гн~е, ја^ко вᲆꙁнесе'ся имя ᲄо'го е^ди'ного” и^сповᲇданїе е^го на ꙁемли` и^ на нбsи,
|
|
14
|
14
|
|
Він підніс силу людей Своїх, славу всіх святих Своїх, синів Ізраїлевих, близьких Йому. Алилуя.
|
и^ вᲆꙁнесетᲆ ро'г# люди'и своиX” Пњснь всᲇмᲆ прпDбнымъ е^го, сн~ово'мъ и^і^л~евомъ, людемъ приближя`ющимся е^мъ”
|
|
Псалом 149
|
ўало'мъ рм~џ
|
|
0
|
0
|
|
[Алилуя.]
|
а^ллилђїа, рм~џ”
|
|
1
|
1
|
|
Співайте Господу пісню нову! Хвала Йому в Церкві преподобних Його.
|
Въспо'йте гв~и пњснь но'вђ, хваленїе е^го в# цр~кви преподо'бныхъ”
|
|
2
|
2
|
|
Нехай звеселиться духовний Ізраїль Сотворителем своїм, сини Сиону нехай возрадуються Царю своєму.
|
да въꙁвесели'тся і^ил~ь ѓ^ сътво'ршемъ е^го, и^ сн~ове сїѓ'ни възрадђются ѓ^ цр~и свое'мъ”
|
|
3
|
3
|
|
Нехай хвалять ім’я Його хором, з тимпанами і гуслями нехай співають Йому,
|
да въсхва'лятъ и'мя е^го в# ли'цњ, в# тљ=мпанњ и^ ўалтыри да пою'тъ е^мђ”
|
|
4
|
4
|
|
бо любить Господь людей Своїх і покірних підносить до спасіння.
|
ЈА/ко бл~говолитъ г~ь в# лю'дехъ своихъ, и^ въꙁнесе'тъ крот#кыа въ сп~сенїе”
|
|
5
|
5
|
|
Нехай звеличаться преподобні у славі і зрадіють в оселях своїх.
|
Въсхва'лятся преподобнїи в# славњ, и^ възрадђются на ло'жехъ свои'х#”
|
|
6
|
6
|
|
Нехай буде хвала Богові в устах їхніх, і мечі двогострі в руках їхніх,
|
Възноше'нїа бж~їа в# горта'ни и'х#, и^ мечи` ѓ^бою'дђ ѓ^стры в рђкахъ и^хъ.
|
|
7
|
7
|
|
щоб учинити помсту над нечестивими і кару над беззаконними;
|
сътворити эTмще'нїе въ ја%ꙁы'цехъ, ѓ^бличе'нїа в# людехᲆ”
|
|
8
|
8
|
|
зв’язати царів їхніх путами і славних їхніх — кайданами залізними,
|
Связа'ти цр~я иX пђты, и^ сла'вныа иX рђчны'ми ѓ^ко'вы желᲇꙁными,
|
|
9
|
9
|
|
вчинити над ними суд написаний. Слава ця буде всім святим Його. Алилуя.
|
сътвори'ти в нихъ сђдъ напи'санъ” Сла'ва с^и е^сть всњмъ прпDбнымъ е^го”
|
|
Псалом 150
|
ўало'мъ рн~
|
|
0
|
0
|
|
[Алилуя.]
|
а^ллилђїа, р~н”
|
|
1
|
1
|
|
Хваліть Бога в святих Його, хваліть Його в утвердженні сили Його.
|
Хвали'те бг~а въ ст~ыхъ е^го, хвали'те е^го вᲆ ё^тверже'нїи силъ е^го”
|
|
2
|
2
|
|
Хваліть Його в могутності сили Його; хваліть його за безмежну велич Його.
|
Хвали'те е^го на си'лахъ е^го, хвали'те е^го по премно'гомђ вели'чествїю е^го”
|
|
3
|
3
|
|
Хваліть Його голосом сурми; хваліть його на арфі і гуслях.
|
Хвали'те е^го въ гласњ трђб#нњ, хвали'те е^го въ ўалты'ри и^ гђслехъ”
|
|
4
|
4
|
|
Хваліть Його хором під тимпани; хваліть його на струнах і органах.
|
Хвали'те е^го в тљ=мпанњ и^ ли'цњ, хвали'те е^го въ стрђнахъ и^ ѓ^рганњхъ”
|
|
5
|
5
|
|
Хваліть Його на органах милозвучних; хваліть Його на органах і зі співами.
|
Хвали'те е^го в# кљ=мвалXњ доброгла'сныхъ, хвали'те е^го в# кљ=м#ва'лњхъ восклица'нїа”
|
|
6
|
6
|
|
Все, що дише, нехай хвалить Господа. Алилуя.
|
Вся'ко дыханїе да хвали'тъ г~а”
|
|
1001
|
1001
|
|
Слава…
|
Сла'ва”
|
|
Псалом 151
|
ўало'мъ рн~а
|
|
0
|
0
|
|
[Псалом Давида на поєдинок з Голіафом*
|
Сеи ўало'мъ ѓ^собъ пи'санъ, и^ внњ` числа`, двDвъ. е^гда е^ді'нъ бра'ся, и^ ё^би'тъ голїа'џа”
|
|
1
|
1
|
|
Я був найменшим серед братів моїх і наймолодшим у домі батька мого; пас овець батька мого.
|
Ма'лъ бњхъ в# братїи моей, и^ ю^ннњишїи в# домђ эTц~а моего, пасяхъ ѓ^вця` эTц~а мое^го”
|
|
2
|
2
|
|
Руки мої зробили орган, пальці мої настроювали псалтир.
|
Рђцњ мои` сътворишя ѓ^рганъ, и^ пе'рсти мои` съста'виша ўалты'рь”
|
|
3
|
3
|
|
І хто сповістить Господу моєму? Сам Господь, Сам почув.
|
И$ кто` въꙁвњсти'тъ гв~и моемђ; самъ г~ь, самъ ё^слы'шитъ”
|
|
4
|
4
|
|
Він послав ангела Свого і взяв мене від овець батька мого, і помазав мене єлеєм помазання Свого.
|
Самъ посла` а%гг~ла своего, и^ і^ꙁятъ м^я эT па'ств# ѓ%вчыX эTц~а мое^го, и^ пома'ꙁа м^я е^ле'ѓM пома'ꙁанїа своего”
|
|
5
|
5
|
|
Брати мої прекрасні і великі, але Господь не благозволив обрати з них.
|
Бра'тїа моя добри и^ вели'цы, и^ не бл~говоли в ниX г~ь”
|
|
6
|
6
|
|
Я вийшов назустріч іноплеміннику, і він прокляв мене ідолами своїми.
|
Изыдохъ въ срњтенїе и^ноплеме`нникђ, и^ проклятᲆ м^я и'долы свои'ми”
|
|
7
|
7
|
|
Але я, вихопивши у нього меч, обезглавив його і звільнив від ганьблення синів Ізраїлевих.]
|
А/зъ же и^сто'ргъ ме'чъ эT него, ѓ^беꙁ#главихъ е^го, и^ эTја%хъ поноше'нїе эT сн~о'въ і^ил~евъ”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.