|
Псалтир
|
Псалтир
|
Псалтир українською онлайн |
Псалтир Київський ізвод онлайн |
|
Псалом 1
|
Псалом 1
|
|
0
|
|
| Псалом Давида (який у євреїв не надписаний) | Псало́м Дави́ду, 1. |
|
1
|
1
|
| Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить. | Блаже́н муж, і́же не і́де на сові́т нечести́вих, і на путі́ грі́шних не ста, і на сіда́лищі губи́телей не сі́де; |
|
2
|
2
|
| Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч. | но в зако́ні Госпо́дні во́ля єго́, і в зако́ні Єго́ поучи́ться день і нощ. |
|
3
|
3
|
| І буде він як дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає, а все, що він робитиме, буде успішним. | І бу́деть я́ко дре́во насажде́нноє при ісхо́дищих вод, є́же плод свой дасть во вре́м'я своє́, і лист єго́ не отпаде́ть, і вся, єли́ка а́ще твори́ть, успі́єть. |
|
4
|
4
|
| Не так нечестиві, [не так]: вони як порох, що вітер змітає [з лиця землі]. | Не та́ко нечести́вії, не та́ко: но я́ко прах, єго́же возмета́єть вітр от лиця́ землі́. |
|
5
|
5
|
| Тому не встоять* нечестиві на суді, і грішники на зібранні праведних. | Сего́ ра́ди не воскре́снуть нечести́вії на суд, ніже́ грі́шници в сові́т пра́ведних. |
|
6
|
6
|
| Бо знає Господь путь праведних, а путь нечестивих загине. | Я́ко вість Госпо́дь путь пра́ведних, і путь нечести́вих поги́бнеть. |
|
Псалом 2
|
Псалом 2
|
|
0
|
|
| Псалом Давида (Пророчий про Христа) | Псало́м Дави́ду, 2. |
|
1
|
1
|
| Навіщо бунтуються народи і люди замишляють марне? | Вску́ю шата́шася язи́ци, і лю́діє поучи́шася тще́тним? |
|
2
|
2
|
| Повстають царі землі, і князі змовляються разом проти Господа і проти Христа Його. | Предста́ша ца́ріє зе́мстії, і кня́зі собра́шася вку́пі на Го́спода і на Христа́ Єго́. |
|
3
|
3
|
| «Розірвемо, кажуть, пута їхні й скинемо з себе ярмо їхнє». | Расто́ргнем [расто́ргним] у́зи їх і отве́ржем [отве́ржим] от нас і́го їх. |
|
4
|
4
|
| Той, Хто живе на небесах, посміється з них, Господь осоромить їх. | Живи́й на небесі́х посміє́ться їм, і Госпо́дь поруга́ється їм. |
|
5
|
5
|
| Тоді Він заговорить до них у гніві Своїм і обуренням Своїм розжене їх. | Тогда́ возглаго́леть к ним гні́вом Свої́м і я́ростію Своє́ю см'яте́ть я; |
|
6
|
6
|
| Я ж поставлений від Нього Царем над Сионом — горою святою Його. | Аз же поста́влен єсьм Цар от Него́ над Сіо́ном, горо́ю свято́ю Єго́, |
|
7
|
7
|
| Сповіщаю волю Господню: Господь сказав до Мене: «Ти Син Мій, Я нині породив Тебе». | возвіща́яй повелі́ніє Госпо́днє. Госпо́дь рече́ ко Мні: Син Мой єси́ Ти, Аз днесь роди́х Тя; |
|
8
|
8
|
| «Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою і краї землі у володіння Твоє. | проси́ от Мене́, і дам Ті язи́ки достоя́ніє Твоє́, і одержа́ніє Твоє́ конці́ землі́; |
|
9
|
9
|
| Будеш пасти їх жезлом залізним і, як посуд глиняний, розіб’єш їх». | упасе́ши я жезло́м желі́зним, я́ко сосу́ди скуде́льничі сокруши́ши я. |
|
10
|
10
|
| Отже, нині зрозумійте, царі, навчіться, всі судді землі. | І ни́ні, ца́ріє, разумі́йте, накажі́теся* всі судя́щії землі́. |
|
11
|
11
|
| Служіть Господу зі страхом і радійте [Йому] з трепетом. | Рабо́тайте Го́сподеві со стра́хом і ра́дуйтеся Єму́ со тре́петом. |
|
12
|
12
|
| Вшануйте Сина, щоб не прогнівався Господь і щоб не загинули ви, зійшовши з путі праведної, бо скоро запалає гнів Його. Блаженні всі, хто надіється на Нього. | Приймі́те наказа́ніє, да не когда́ прогні́вається Госпо́дь, і поги́бнете от путі́ пра́веднаго, єгда́ возгори́ться вско́рі я́рость Єго́; блаже́нні всі наді́ющіїся Нань. |
|
Псалом 3
|
Псалом 3
|
|
1
|
1
|
| Псалом Давида, коли він втікав від Авессалома, сина свого. | Псало́м Дави́ду, внегда́ отбіга́ше от лиця́ Авессало́ма, си́на своєго́, 3. |
|
2
|
2
|
| Господи, як намножилося напасників моїх, многі постають на мене, | Го́споди, что ся умно́жиша стужа́ющії мі? Мно́зі востаю́ть на м'я, |
|
3
|
3
|
| многі кажуть душі моїй: «Нема спасіння йому в Бозі його». | мно́зі глаго́лють душі́ моє́й: ність спаcе́нія єму́ в Бо́зі єго́. |
|
4
|
4
|
| Ти ж, Господи, заступник мій єси, слава моя, Ти возносиш голову мою. | Ти же, Го́споди, засту́пник мой єси́, сла́ва моя́, і вознося́й главу́ мою́. |
|
5
|
5
|
| Голосом моїм до Господа воззвав, і Він почув мене з гори святої Своєї. | Гла́сом мої́м ко Го́споду воззва́х, і усли́ша м'я от гори́ святи́я Своєя́. |
|
6
|
6
|
| Я лягаю, і сплю, і встаю, бо Господь заступить мене. | Аз усну́х, і спах, воста́х, я́ко Госпо́дь засту́пить м'я. |
|
7
|
7
|
| Не убоюся я тьми людей, що звідусіль нападають на мене. | Не убою́ся от тем люді́й, о́крест напа́дающих на м'я. |
|
8
|
8
|
| Воскресни, Господи, спаси мене, Боже мій, бо Ти уразив усіх, що даремно ворогують зі мною, зуби грішників сокрушив єси. | Воскресни́, Го́споди, спаси́ м'я, Бо́же мой: я́ко Ти порази́л єси́ вся вражду́ющия мі всу́є, зу́би грі́шников сокруши́л єси́. |
|
9
|
9
|
| Господнім є спасіння, і на людей Твоїх благословення Твоє. | Госпо́днє єсть спасе́ніє, і на лю́дех Твої́х благослове́ніє Твоє́. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 4
|
Псалом 4
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Давида. | В коне́ць, в пі́снех, псало́м Дави́ду, 4. |
|
2
|
2
|
| Коли взиваю я, почуй мене, Боже правди моєї. В тісноті Ти давав мені простір. Помилуй мене і почуй молитву мою. | Внегда́ призва́ти мі, усли́ша м'я Бог пра́вди моєя́; в ско́рбі распространи́л м'я єси́; уще́дри м'я і усли́ши моли́тву мою́. |
|
3
|
3
|
| Сини людські! Доки будете ганьбити славу мою? Нащо любите марноту і шукаєте неправди? | Си́нове челові́честії, доко́лі тяжкосе́рдії? Вску́ю лю́бите суєту́ і і́щете лжі? |
|
4
|
4
|
| Знайте, що Господь обрав для Себе преподобного Свого. Господь почує мене, коли я взиватиму до Нього. | І уві́дите, я́ко удиви́ Госпо́дь преподо́бнаго Своєго́. Госпо́дь усли́шить м'я, внегда́ воззва́ти мі к Нему́. |
|
5
|
5
|
| Гніваючись, не зогрішайте, роздумуйте в серцях ваших, на постелях ваших заспокойтеся. | Гні́вайтеся, і не согріша́йте, я́же глаго́лете в сердця́х ва́ших, на ло́жах ва́ших умилі́теся; |
|
6
|
6
|
| Приносьте жертву правди і уповайте на Господа. | пожрі́те же́ртву пра́вди і упова́йте на Го́спода. |
|
7
|
7
|
| Багато хто говорить: «хто покаже нам благо?» Ти явив нам світло лиця Твого, Господи. | Мно́зі глаго́лють: кто яви́ть нам блага́я? Зна́менася на нас світ лиця́ Твоєго́, Го́споди. |
|
8
|
8
|
| Ти дав веселість в серці моїм; від плоду пшениці, вина [та єлею] вона примножилася. | Дал єси́ весе́ліє в се́рдці моє́м; от плода́ пшени́ці, вина́ і єле́я своєго́ умно́жишася; |
|
9
|
9
|
| В мирі я лягаю і сплю, бо Ти єдиний, Господи, Хто вселив у мене надію на життя. | в ми́рі вку́пі усну́ і почи́ю, я́ко Ти, Го́споди, єди́наго на упова́нії всели́л м'я єси́. |
|
Псалом 5
|
Псалом 5
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На духових інструментах. Псалом Давида. | О наслі́дствующем, псало́м Дави́ду, 5. |
|
2
|
2
|
| Господи, почуй слова мої, зглянься на благання мої. | Глаго́ли моя́ внуши́, Го́споди, разумі́й зва́ніє моє́. |
|
3
|
3
|
| Вислухай голос моління мого, Царю мій і Боже мій, бо до Тебе молюся я, | Воньми́ гла́су моле́нія моєго́, Царю́ мой і Бо́же мой, я́ко к Тебі́ помолю́ся, Го́споди. |
|
4
|
4
|
| Господи! Зранку почуй голос мій, зранку стану я перед Тобою і буду чекати. | Зау́тра усли́ши глас мой, зау́тра предста́ну Ті, і у́зриши м'я; |
|
5
|
5
|
| Бо Ти Бог, що не хочеш беззаконня, і не оселиться з Тобою лукавий. | я́ко Бог не хотя́й беззако́нія Ти єси́, не присели́ться к Тебі́ лука́внуяй, |
|
6
|
6
|
| Не залишаться нечестиві перед очима Твоїми, Ти зненавидів усіх, що чинять беззаконня. | ніже́ пребу́дуть беззако́нници пред очи́ма Твої́ма; возненави́діл єси́ вся ді́лающия беззако́ніє, |
|
7
|
7
|
| Ти погубиш усіх, хто говорить неправду. Кровожерним і підступним гидує Господь. | погуби́ши вся глаго́лющия лжу; му́жа крове́й і льсти́ва гнуша́ється Госпо́дь. |
|
8
|
8
|
| Я ж з великої милости Твоєї увійду в дім Твій, поклонюся до храму святого Твого зі страхом перед Тобою. | Аз же мно́жеством ми́лости Твоєя́ вни́ду в дом Твой, поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоєму́, в стра́сі Твоє́м. |
|
9
|
9
|
| Господи, настав мене правдою Твоєю, ворогів моїх заради виправ дорогу мою перед Тобою. | Го́споди, наста́ви м'я пра́вдою Твоє́ю, враг мої́х ра́ди іспра́ви пред Тобо́ю путь мой. |
|
10
|
10
|
| Бо нема істини в устах їхніх, серце їхнє лукаве, гріб відкритий — гортань їх; язиком своїм облещують. | Я́ко ність во усті́х їх і́стини, се́рдце їх су́єтно, гроб отве́рст горта́нь їх, язи́ки свої́ми льща́ху. |
|
11
|
11
|
| Осуди їх, Боже, нехай відпадуть від намірів своїх, за безліч нечестя їхнього відкинь їх, бо вони повстали проти Тебе, Господи. | Суди́ їм, Бо́же, да отпаду́ть от ми́слей свої́х; по мно́жеству нече́стія їх ізри́ни я, я́ко преогорчи́ша Тя, Го́споди. |
|
12
|
12
|
| І нехай звеселяться всі, що уповають на Тебе, і повіки радіють. Ти оселишся між ними, і будуть хвалитися Тобою ті, що люблять ім’я Твоє. | І да возвеселя́ться всі упова́ющії на Тя, во вік возра́дуються, і всели́шися в них, і похва́ляться о Тебі́ лю́б'ящії і́м'я Твоє́. |
|
13
|
13
|
| Бо Ти благословляєш праведника, Господи, і благоволінням, наче щитом, покриваєш його. | Я́ко Ти благослови́ши пра́ведника, Го́споди, я́ко ору́жієм благоволе́нія вінча́л єси́ нас. |
|
Псалом 6
|
Псалом 6
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На восьмиструнних інструментах. Псалом Давида. | В коне́ць, в пі́снех о осьмі́м, псало́м Дави́ду, 6. |
|
2
|
2
|
| Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене в гніві Твоїм. | Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ніже́ гні́вом Твої́м нака́жеши мене́. |
|
3
|
3
|
| Помилуй мене, Господи, бо я немічний, і зціли мене, Господи, бо стривожилися кості мої. | Поми́луй м'я, Го́споди, я́ко не́мощен єсьм; ізціли́ м'я, Го́споди, я́ко см'ято́шася ко́сті моя́, |
|
4
|
4
|
| І душа моя дуже стривожена. А Ти ж, Господи, доки? | і душа́ моя́ см'яте́ся зіло́; і Ти, Го́споди, доко́лі? |
|
5
|
5
|
| Зглянься, Господи, і визволи душу мою, спаси мене ради милости Твоєї. | Обрати́ся, Го́споди, ізба́ви ду́шу мою́, спаси́ м'я ра́ди ми́лости Твоєя́; |
|
6
|
6
|
| Бо хто ж після смерти буде згадувати Тебе? І у гробі хто ж буде славити Тебе? | я́ко ність в сме́рті помина́яй Тебе́, во а́ді же кто іспові́сться Тебі́? |
|
7
|
7
|
| Я втомився від зітхання мого; кожної ночі обмиваю ложе моє сльозами моїми, зрошую ними постіль мою. | Утруди́хся воздиха́нієм мої́м, ізми́ю на вся́ку нощ ло́же моє́, слеза́ми мої́ми посте́лю мою́ омочу́. |
|
8
|
8
|
| Висохло від печалі око моє. Змарніло від усіх ворогів лице моє. | См'яте́ся от я́рости о́ко моє́, обетша́х во всіх вразі́х мої́х. |
|
9
|
9
|
| Відступіть від мене всі, хто чинить беззаконня, бо почув Господь голос плачу мого! | Отступі́те от мене́, всі ді́лающії беззако́ніє, я́ко усли́ша Госпо́дь глас пла́ча моєго́, |
|
10
|
10
|
| Почув Господь благання моє, Господь молитву мою прийняв. | усли́ша Госпо́дь моле́ніє моє́, Госпо́дь моли́тву мою́ прия́т. |
|
11
|
11
|
| Нехай осоромляться і устрашаться всі вороги мої і нехай з соромом побіжать і зникнуть дуже скоро. | Да постидя́ться і см'яту́ться всі вразі́ мої́, да возвратя́ться і устидя́ться зіло́ вско́рі. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 7
|
Псалом 7
|
|
1
|
1
|
| Плачевна пісня Давида, яку він співав Господу з приводу Хуса, сина Веніамінового. | Псало́м Дави́ду, єго́же воспі́т Го́сподеві о словесі́х Хусі́євих, си́на Іємені́їна, 7. |
|
2
|
2
|
| Господи, Боже мій! Я на Тебе надіюся, спаси мене і від усіх гонителів моїх визволи мене. | Го́споди Бо́же мой, на Тя упова́х, спаси́ м'я от всіх гоня́щих м'я і ізба́ви м'я; |
|
3
|
3
|
| Щоб ворог не схопив, як лев, душу мою, коли нема визволителя [і спасителя]. | да не когда́ похи́тить, я́ко лев, ду́шу мою́, не су́щу ізбавля́ющу, ніже́ спаса́ющу. |
|
4
|
4
|
| Господи, Боже мій! Якщо я вчинив щось недобре, якщо є неправда в руках моїх, | Го́споди Бо́же мой, а́ще сотвори́х сіє́, а́ще єсть непра́вда в руку́ моє́ю, |
|
5
|
5
|
| якщо я відплатив злом приятелям моїм або чинив зло тому, хто без причини ворогував проти мене, | а́ще возда́х воздаю́щим мі зла, да отпаду́ у́бо от враг мої́х тощ; |
|
6
|
6
|
| то нехай ворог переслідує душу мою, нехай настигне її, втопче в землю життя моє і славу мою кине в порох. | да пожене́ть у́бо враг ду́шу мою́, і да пости́гнеть, і попере́ть в зе́млю живо́т мой, і сла́ву мою́ в персть всели́ть. |
|
7
|
7
|
| Встань, Господи, у гніві Твоїм, піднесися проти лютування ворогів моїх. Устань, Господи, Боже мій, на суд, що заповідав Ти. | Воскресни́, Го́споди, гні́вом Твої́м, вознеси́ся в конця́х враг Твої́х, і воста́ни, Го́споди Бо́же мой, повелі́нієм, і́мже запові́дал єси́, |
|
8
|
8
|
| І сонм народів оточить Тебе, над ним високо піднесись. | і сонм люді́й оби́деть Тя, і о том на висоту́ обрати́ся. |
|
9
|
9
|
| Господь судить народи. Суди мене, Господи, за правдою моєю і за невинністю моєю. | Госпо́дь су́дить лю́дем; суди́ мі, Го́споди, по пра́вді моє́й і по незло́бі моє́й на м'я. |
|
10
|
10
|
| Нехай припиниться злоба грішних, а праведника підкріпи, бо Ти, Боже праведний, знаєш серця й думки. | Да сконча́ється зло́ба грі́шних, і іспра́виши пра́веднаго, іспита́яй сердця́ і утро́би, Бо́же, пра́ведно. |
|
11
|
11
|
| Поміч моя від Бога, Який спасає праведних серцем. | По́мощ моя́ от Бо́га, спаса́ющаго пра́вия се́рдцем. |
|
12
|
12
|
| Бог — Суддя праведний, [непохитний, довготерпеливий] і не посилає гніву щодня. | Бог суди́тель пра́веден, і крі́пок, і долготерпіли́в, і не гнів наводя́й на всяк день. |
|
13
|
13
|
| Коли ж хто не кається, Він гострить меч Свій, готує зброю Свою і направляє на нього. | А́ще не обратите́ся, ору́жіє своє́ очи́стить, лук Свой напряже́, і угото́ва ї, |
|
14
|
14
|
| Готує для нього лук; стріли Свої робить палючими. | і в нем угото́ва сосу́ди сме́ртния, стрі́ли Своя́ сгара́ємим соді́ла. |
|
15
|
15
|
| Ось нечестивий захворів на неправду, зачав злобу і породив беззаконня. | Се, болі́ непра́вдою, зача́т болі́знь і роди́ беззако́ніє; |
|
16
|
16
|
| Копав яму, і викопав її, і впав у ту яму, яку сам приготував. | ров ізри́ і іскопа́ ї, і паде́ть в я́му, ю́же соді́ла. |
|
17
|
17
|
| І повернеться злоба його на голову його, і неправда його на тім’я його впаде. | Обрати́ться болі́знь єго́ на главу́ єго́, і на верх єго́ непра́вда єго́ сни́деть. |
|
18
|
18
|
| Прославлятиму Господа за правду Його і величатиму ім’я Господа Всевишнього. | Іспові́мся Го́сподеві по пра́вді Єго́ і пою́ і́мені Го́спода Ви́шняго. |
|
Псалом 8
|
Псалом 8
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Давида (пророчий). | В коне́ць, о точи́ліх, псало́м Дави́ду, 8. |
|
2
|
2
|
| Господи Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі! Слава Твоя піднеслася вище небес! | Го́споди Госпо́дь наш, я́ко чу́дно і́м'я Твоє́ по всей землі́, я́ко взя́тся великолі́піє Твоє́ преви́ше небе́с! |
|
3
|
3
|
| Із уст дітей і немовлят вчинив єси хвалу перед ворогами Твоїми, щоб знищити ворога і месника. | Із уст младе́нець і ссу́щих соверши́л єси́ хвалу́, враг Твої́х ра́ди, є́же разруши́ти врага́ і ме́стника. |
|
4
|
4
|
| Коли погляну на небо — діло рук Твоїх, на місяць і зорі, які Ти поставив, | Я́ко узрю́ небеса́, діла́ перст Твої́х, луну́ і зві́зди, я́же Ти основа́л єси́; |
|
5
|
5
|
| то що? є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, що Ти опікуєшся ним? | что єсть челові́к, я́ко по́мниши єго́? іли́ син челові́ч, я́ко посіща́єши єго́? |
|
6
|
6
|
| Ти створив його мало чим меншим за ангелів, славою й честю увінчав його. | Ума́лил єси́ єго́ ма́лим чим от а́нгел, сла́вою і че́стію вінча́л єси́ єго́; |
|
7
|
7
|
| І поставив його над творінням рук Твоїх; все підкорив під ноги його: | і поста́вил єси́ єго́ над ді́ли руку́ Твоє́ю, вся покори́л єси́ под но́зі єго́; |
|
8
|
8
|
| овець і волів усіх, ще й звірів польових; | о́вці і воли́ вся, єще́ же і скоти́ польські́я, |
|
9
|
9
|
| птахів небесних і риб морських, що ходять стежками морськими. | пти́ці небе́сния і ри́би морські́я, преходя́щия стезі́ морські́я. |
|
10
|
10
|
| Господи, Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі! | Го́споди Госпо́дь наш, я́ко чу́дно і́м'я Твоє́ по всей землі́! |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 9
|
Псалом 9
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида. | В коне́ць, о та́йних си́на, псало́м Дави́ду, 9. |
|
2
|
2
|
| Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої. | Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м, пові́м вся чудеса́ Твоя́. |
|
3
|
3
|
| Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній. | Возвеселю́ся і возра́дуюся о Тебі́, пою́ і́мені Твоєму́, Ви́шній. |
|
4
|
4
|
| Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм. | Внегда́ возврати́тися врагу́ моєму́ всп'ять, ізнемо́гуть і поги́бнуть от лиця́ Твоєго́. |
|
5
|
5
|
| Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний. | Я́ко сотвори́л єси́ суд мой і прю мою́; сіл єси́ на Престо́лі, судя́й пра́вду. |
|
6
|
6
|
| Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків. | Запрети́л єси́ язи́ком, і поги́бе нечести́вий, і́м'я єго́ потреби́л єси́ в вік і в вік ві́ка. |
|
7
|
7
|
| У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього. | Врагу́ оскуді́ша ору́жія в коне́ць, і гра́ди разруши́л єси́; поги́бе па́м'ять єго́ с шу́мом. |
|
8
|
8
|
| Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій. | І Госпо́дь во вік пребива́єть, угото́ва на суд Престо́л Свой; |
|
9
|
9
|
| Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю. | і Той суди́ти і́мать вселе́нній в пра́вду, суди́ти і́мать лю́дем в правоті́. |
|
10
|
10
|
| І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі. | І бисть Госпо́дь прибі́жище убо́гому, помо́щник во благовре́меніїх, в ско́рбіх. |
|
11
|
11
|
| І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи. | І да упова́ють на Тя зна́ющії і́м'я Твоє́, я́ко не оста́вил єси́ взиска́ющих Тя, Го́споди. |
|
12
|
12
|
| Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його. | По́йте Го́сподеві, живу́щему в Сіо́ні, возвісті́те во язи́ціх начина́нія Єго́; |
|
13
|
13
|
| Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених. | я́ко взиска́яй кро́ви їх пом'яну́, не заби́ зва́нія убо́гих. |
|
14
|
14
|
| Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти; | Поми́луй м'я, Го́споди, виждь смире́ніє моє́ от враг мої́х, вознося́й м'я от врат сме́ртних; |
|
15
|
15
|
| щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму. | я́ко да возвіщу́ вся хвали́ Твоя́ во враті́х дще́ре Сіо́ні; возра́дуємся о спасе́нії Твоє́м. |
|
16
|
16
|
| Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня. | Углібо́ша язи́ци в па́губі, ю́же сотвори́ша; в сі́ті сей, ю́же скри́ша, ув'язе́ нога́ їх. |
|
17
|
17
|
| Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх. | Зна́єм єсть Госпо́дь судьби́ Творя́й; в ді́ліх руку́ своє́ю ув'язе́ грі́шник. |
|
18
|
18
|
| Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога. | Да возвратя́ться грі́шници во ад, всі язи́ци забива́ющії Бо́га. |
|
19
|
19
|
| Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине. | Я́ко не до конця́ забве́н бу́деть ни́щий, терпі́ніє убо́гих не поги́бнеть до конця́. |
|
20
|
20
|
| Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи. | Воскресни́, Го́споди, да не кріпи́ться челові́к, да су́дяться язи́ци пред Тобо́ю. |
|
21
|
21
|
| Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди. | Поста́ви, Го́споди, законоположи́теля над ни́ми, да разумі́ють язи́ци, я́ко челові́ци суть. |
|
22
|
22
|
| Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи? | Вску́ю, Го́споди, отстоя́ дале́че, презира́єши во благовре́меніїх, в ско́рбіх? |
|
23
|
23
|
| В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують. | Внегда́ горди́тися нечести́вому, возгара́ється ни́щий; ув'яза́ють в сові́тіх, я́же помишля́ють. |
|
24
|
24
|
| Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе. | Я́ко хвали́м єсть грі́шний в по́хотех душі́ своєя́, і оби́дяй благослови́м єсть. |
|
25
|
25
|
| В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема. | Раздражи́ Го́спода грі́шний; по мно́жеству гні́ва Своєго́ не взи́щеть; ність Бо́га пред ним. |
|
26
|
26
|
| Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо. | Оскверня́ються путіє́ єго́ на вся́ко вре́м'я; оте́млються судьби́ Твоя́ от лиця́ єго́; всі́ми враги́ свої́ми облада́єть. |
|
27
|
27
|
| Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха». | Рече́ бо в се́рдці своє́м: не подви́жуся от ро́да в род без зла; |
|
28
|
28
|
| Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба. | Єго́же кля́тви уста́ єго́ по́лна суть, і го́рести і льсти; под язи́ком єго́ труд і болі́знь. |
|
29
|
29
|
| Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними. | Присіди́ть в лови́тельстві с бога́тими в та́йних, є́же уби́ти непови́ннаго; о́чі єго́ на ни́щаго призира́єті. |
|
30
|
30
|
| Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої. | Лови́ть в та́йні, я́ко лев, во огра́ді своє́й, лови́ть є́же восхи́тити ни́щаго, восхи́тити ни́щаго, внегда́ привлещи́ ї в сі́ті своє́й. |
|
31
|
31
|
| Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його. | Смири́ть єго́, преклони́ться і паде́ть, внегда́ єму́ облада́ти убо́гими. |
|
32
|
32
|
| Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи». | Рече́ бо в се́рдці своє́м: заби́ Бог, отврати́ лице́ своє́, да не ви́дить до конця́. |
|
33
|
33
|
| Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця]. | Воскресни́, Го́споди Бо́же мой, да вознесе́ться рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гих Твої́х до конця́. |
|
34
|
34
|
| Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»? | Чесо́ ра́ди прогні́ва нечести́вий Бо́га; рече́ бо в се́рдці своє́м: не взи́щеть. |
|
35
|
35
|
| Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом. | Ви́диши, я́ко Ти болі́знь і я́рость смотря́єши, да пре́дан бу́деть в ру́ці Твої́; Тебі́ оста́влен єсть ни́щий, си́ру Ти бу́ди помо́щник. |
|
36
|
36
|
| Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його. | Сокруши́ ми́шцю грі́шному і лука́вому; взи́щеться гріх єго́ і не обря́щеться. |
|
37
|
37
|
| Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його. | Госпо́дь Цар во вік і в вік ві́ка; поги́бнете, язи́ци, от землі́ Єго́. |
|
38
|
38
|
| Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє, | Жела́ніє убо́гих усли́шал єси́, Го́споди, угото́ванію се́рдця їх внят у́хо Твоє́. |
|
39
|
39
|
| щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі. | Суди́ си́ру і смире́ну, да не приложи́ть ктому́ велича́тися челові́к на землі́. |
|
Псалом 10
|
Псалом 10
|
|
0
|
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. | В коне́ць, псало́м Дави́ду, 10. |
|
1
|
1
|
| На Господа я надіюся, як же ви кажете душі моїй: «Відлітай на гору вашу, як птах»? | На Го́спода упова́х, ка́ко рече́те душі́ моє́й: превита́й по гора́м, я́ко пти́ця? |
|
2
|
2
|
| Бо ось грішники напружили лук, наготували стріли, щоб стріляти в темряві у непорочних серцем. | Я́ко се, грі́шници наляко́ша лук, угото́ваша стрі́ли в ту́лі, состріля́ти во мра́ці пра́вия се́рдцем. |
|
3
|
3
|
| Бо те, що Ти довершив, вони зруйнували. Що зробить праведний?.. | Зане́ я́же Ти соверши́л єси́, они́ разруши́ша; пра́ведник же что сотвори́? |
|
4
|
4
|
| Господь у храмі святім Своїм. Господь — на небі Престіл Його. Очі Його [на вбогих] споглядають, зір Його випробовує синів людських. | Госпо́дь во хра́мі святі́м Своє́м. Госпо́дь, на небесі́ Престо́л Єго́; о́чі Єго́ на ни́щаго призира́єті, ві́жди Єго́ іспита́єті си́ни челові́чеськія. |
|
5
|
5
|
| Господь випробовує праведного і нечестивого, той же, хто любить неправду, ненавидить душу свою. | Госпо́дь іспита́єть пра́веднаго і нечести́ваго; люб'я́й же непра́вду ненави́дить свою́ ду́шу. |
|
6
|
6
|
| Дощем проллє Він на грішників палаюче вугілля, вогонь і сірку. Палючий вітер — частка чаші скорботи їхньої. | Одожди́ть на грі́шники сі́ти; огнь і жу́пел, і дух бу́рен часть ча́ші їх. |
|
7
|
7
|
| Бо праведний Господь і любить правду. На праведних дивиться лице Його. | Я́ко пра́веден Госпо́дь і пра́вди возлюби́; правоти́ ви́ді лице́ Єго́. |
|
Псалом 11
|
Псалом 11
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На восьмиструнному інструменті. Псалом Давида. | В коне́ць, о осьмі́й, псало́м Дави́ду, 11. |
|
2
|
2
|
| Спаси [мене], Господи, бо не стало праведного, бо нема вірних між синами людськими. | Спаси́ м'я, Го́споди, я́ко оскуді́ преподо́бний, я́ко ума́лишася і́стини от сино́в челові́чеських. |
|
3
|
3
|
| Неправду говорить кожен ближньому своєму; уста улесливі говорять від серця лукавого. | Су́єтная глаго́ла ки́йждо ко і́скреннему своєму́; устні́ льсти́вия в се́рдці, і в се́рдці глаго́лаша зла́я. |
|
4
|
4
|
| Погубить Господь уста облесливі та язик гордовитий, | Потреби́ть Госпо́дь вся устни́ льсти́вия, язи́к велері́чивий, |
|
5
|
5
|
| тих, що говорять: «Язиком нашим переможемо, уста наші з нами, хто нам є Господь?» | ре́кшия: язи́к наш возвели́чим, устни́ на́ша при нас суть, кто нам Госпо́дь єсть? |
|
6
|
6
|
| «Ради страждання вбогих і зітхання бідних нині воскресну, — говорить Господь, — стану спасінням людей і відкриюся в ньому.» | Стра́сти ра́ди ни́щих і воздиха́нія убо́гих ни́ні воскресну́, — глаго́леть Госпо́дь, — положу́ся во спасе́ніє, не обиню́ся о нем. |
|
7
|
7
|
| Слова Господні — слова чисті, срібло, очищене від землі, сім разів переплавлене. | Словеса́ Госпо́дня — словеса́ чи́ста, сребро́ разжже́но, іскуше́но землі́, очище́но седмери́цею. |
|
8
|
8
|
| Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і повік. | Ти, Го́споди, сохрани́ши ни і соблюде́ши ни от ро́да сего́ і во вік. |
|
9
|
9
|
| Навкруги нечестиві ходять, коли підносяться нікчемні з синів людських. | О́крест нечести́вії хо́дять; по висоті́ Твоє́й умно́жил єси́ си́ни челові́чеськія. |
|
Псалом 12
|
Псалом 12
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. | В коне́ць, псало́м Дави́ду, 12. |
|
2
|
2
|
| Доки, Господи, забуватимеш мене до кінця? Доки відвертатимеш лице Твоє від мене? | Доко́лі, Го́споди, забу́деши м'я до конця́? Доко́лі отвраща́єши лице́ Твоє́ от мене́? |
|
3
|
3
|
| Доки носитиму думи мої в душі моїй і скорботи в серці моїм день [і ніч]? Доки буде підноситися ворог мій наді мною? | Доко́лі положу́ сові́ти в душі́ моє́й, болі́зні в се́рдці моє́м день і нощ? Доко́лі вознесе́ться враг мой на м'я? |
|
4
|
4
|
| Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій. Просвіти очі мої, щоб не заснув я сном смертним. | При́зри, усли́ши м'я, Го́споди Бо́же мой, просвіти́ о́чі мої́, да не когда́ усну́ в смерть; |
|
5
|
5
|
| Щоб не сказав ворог мій: «Я переміг його» і щоб не зраділи вороги мої, коли б я похитнувся. | да не когда́ рече́ть враг мой: укріпи́хся на него́. |
|
6
|
6
|
| Я ж на милість Твою уповаю, серце моє возрадіє спасінням Твоїм. Славитиму Господа, що добро вчинив мені, [і співатиму імені Господа Всевишнього]. | Стужа́ющії мі возра́дуються, а́ще подви́жуся. |
|
Псалом 13
|
Псалом 13
|
|
0
|
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. | В коне́ць, псало́м Дави́ду, 13. |
|
1
|
1
|
| Сказав безумний у серці своїм: «Бога нема». Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро. | Рече́ безу́мен в се́рдці своє́м: ність Бог. Растлі́ша і омерзи́шася в начина́ніїх; ність творя́й благости́ню. |
|
2
|
2
|
| Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога? | Госпо́дь с небесе́ прини́че на си́ни челові́чеськія, ви́діти, а́ще єсть разуміва́яй, іли́ взиска́яй Бо́га. |
|
3
|
3
|
| Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного. | Всі уклони́шася, вку́пі неключи́ми би́ша: ність творя́й благости́ню, ність до єди́наго. |
|
4
|
4
|
| Невже не прийдуть до розуму всі, що роблять беззаконня, заїдають людей моїх, мов їдять хліб, і Господа не призивають? | Ні ли разумі́ють всі ді́лающії беззако́ніє, сніда́ющії лю́ди моя́ в снідь хлі́ба? Го́спода не призва́ша. |
|
5
|
5
|
| Вони убояться там, [де немає страху]. Бо Господь в роді праведних: | Та́мо убоя́шася стра́ха, іді́же не бі страх; я́ко Госпо́дь в ро́ді пра́ведних. |
|
6
|
6
|
| ви насміялися над убогим, а Господь — надія його. | Сові́т ни́щаго посрами́сте, Госпо́дь же упова́ніє єго́ єсть. |
|
7
|
7
|
| «Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві?» Коли поверне Господь з неволі народ Свій, тоді зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль. | Кто дасть от Сіо́на спасе́ніє Ізра́їлево? |
|
1001
|
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 14
|
Псалом 14
|
|
0
|
|
| Псалом Давида. | В коне́ць, псало́м Дави́ду, 14. |
|
1
|
1
|
| Господи, хто може жити в оселі Твоїй? Хто оселиться на святій горі Твоїй? | Го́споди, кто обита́єть в жили́щі Твоє́м? Іли́ кто всели́ться во святу́ю го́ру Твою́? |
|
2
|
2
|
| Той, хто ходить непорочно, і чинить правду, і говорить істину у серці своєму. | Ходя́й непоро́чен і ді́лаяй пра́вду, глаго́ляй і́стину в се́рдці своє́м; |
|
3
|
3
|
| Той, хто не улещує язиком своїм, не чинить ближньому своєму зла і не слухає наклепів на ближніх своїх. | і́же не ульсти́ язи́ком свої́м і не сотвори́ і́скреннему своєму́ зла, і поноше́нія не прия́т на бли́жнія своя́; |
|
4
|
4
|
| Той, в очах якого лукава людина є нікчемною, а в пошані ті, що бояться Господа, той, хто дає клятву ближньому і не відмовляється від неї. | унічиже́н єсть пред ним лука́внуяй, боя́щияжеся Го́спода сла́вить; клени́йся і́скреннему своєму́ і не отмета́яся; |
|
5
|
5
|
| Хто не дає срібла свого на нечесний прибуток і не приймає підкупу на невинного. Хто так чинить, той не захитається повіки. | сребра́ своєго́ не даде́ в ли́хву і мзди на непови́нних не прия́т. Творя́й сія́ не подви́житься во вік. |
|
Псалом 15
|
Псалом 15
|
|
0
|
|
| Пісня Давида. | Столпописа́ніє, Дави́ду, 15. |
|
1
|
1
|
| Охорони мене, Господи, бо я на Тебе надіюся. | Сохрани́ м'я, Го́споди, я́ко на Тя упова́х. |
|
2
|
2
|
| Я сказав Господу: «Ти Господь мій! Блага мої Тобі не потрібні». | Ріх Го́сподеві: Госпо́дь мой єси́ Ти, я́ко благи́х мої́х не тре́буєши. |
|
3
|
3
|
| Святим, що на землі Його, сотворив Господь усі бажання Свої в них. | Святи́м, і́же суть на землі́ Єго́, удиви́ Госпо́дь вся хоті́нія Своя́ в них. |
|
4
|
4
|
| Нехай примножуються скорботи в тих, що біжать до ідолів, я ж не принесу їм жертви кривавої і не спом’яну імен їхніх устами моїми. | Умно́жишася не́мощі їх, по сих ускори́ша; не соберу́ собо́ри їх от крове́й, ні пом'яну́ же іме́н їх устна́ма мої́ма. |
|
5
|
5
|
| Господь — частина спадку мого і чаші моєї. В Тобі, Господи, вся спадщина моя. | Госпо́дь часть достоя́нія моєго́ і ча́ші моєя́; Ти єси́ устроя́яй достоя́ніє моє́ мні. |
|
6
|
6
|
| Межі мої пролягли в кращих місцях, спадок мій приємний для мене. | У́жа нападо́ша мі в держа́вних мої́х, і́бо достоя́ніє моє́ держа́вно єсть мні. |
|
7
|
7
|
| Славитиму Господа, що просвітив мене, бо навіть і вночі повчає мене серце моє. | Благословлю́ Го́спода вразуми́вшаго м'я, єще́ же і до но́щі наказа́ша м'я утро́би моя́. |
|
8
|
8
|
| Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся. | Предзрі́х Го́спода пре́до мно́ю ви́ну, я́ко одесну́ю мене́ єсть, да не подви́жуся. |
|
9
|
9
|
| Тому радіє серце моє і веселиться язик мій, навіть тіло моє спочиває в надії, | Сего́ ра́ди возвесели́ся се́рдце моє́, і возра́довася язи́к мой, єще́ же і плоть моя́ всели́ться на упова́нії. |
|
10
|
10
|
| що Ти, Господи, не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління. | Я́ко не оста́виши ду́шу мою́ во а́ді, ніже́ да́си преподо́бному Твоєму́ ви́діти істлі́нія. |
|
11
|
11
|
| Ти покажеш мені дорогу життя; перед лицем Твоїм повнота радости і в правиці Твоїй блаженство вічне. | Сказа́л мі єси́ путі́ живота́; іспо́лниши м'я весе́лія с лице́м Твої́м; красота́ [сла́дость] в десни́ці Твоє́й в коне́ць. |
|
Псалом 16
|
Псалом 16
|
|
0
|
0
|
| Молитва Давида. | Моли́тва Дави́ду, 16. |
|
1
|
1
|
| Почуй, Господи, правду [мою], зваж на благання моє, вислухай молитву мою з уст неулесливих. | Усли́ши, Го́споди, пра́вду мою́, воньми́ моле́нію моєму́, внуши́ моли́тву мою́ не во устна́х льсти́вих. |
|
2
|
2
|
| Від Тебе Самого нехай вийде суд мій, очі Твої нехай побачать правоту. | От лиця́ Твоєго́ судьба́ моя́ ізи́деть; о́чі мої́ да ви́діта правоти́. |
|
3
|
3
|
| Ти випробував серце моє, відвідав мене вночі. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди; думки мої не розходяться з устами моїми. | Іскуси́л єси́ се́рдце моє́, посіти́л єси́ но́щію; іскуси́л м'я єси́, і не обрі́теся во мні непра́вда. |
|
4
|
4
|
| В ділах людських, за словами уст Твоїх, я охороняв себе від дороги гнобителя. | Я́ко да не возглаго́лють уста́ моя́ діл челові́чеських, за словеса́ усте́н Твої́х аз сохрани́х путі́ же́стокі. |
|
5
|
5
|
| Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої. | Соверши́ стопи́ моя́ во стезя́х Твої́х, да не подви́жуться стопи́ моя́. |
|
6
|
6
|
| Тебе благаю, бо Ти вислухаєш мене, Боже. Нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої. | Аз воззва́х, я́ко усли́шал м'я єси́, Бо́же; приклони́ у́хо Твоє́ мні і усли́ши глаго́ли моя́. |
|
7
|
7
|
| Покажи дивну милість Твою, бо Ти спасаєш тих, що уповають [на Тебе], від противників правиці Твоєї. | Удиви́ ми́лості Твоя́, спаса́яй упова́ющия на Тя от проти́в'ящихся десни́ці Твоє́й; |
|
8
|
8
|
| Охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх, | сохрани́ м'я, Го́споди, я́ко зі́ницю о́ка; в кро́ві крилу́ Твоє́ю покри́єши м'я |
|
9
|
9
|
| укрий мене від лиця нечестивих, що нападають на мене, від ворогів душі моєї, що оточили мене. | от лиця́ нечести́вих остра́стших [оби́дящих] м'я; вразі́ мої́ ду́шу мою́ одержа́ша |
|
10
|
10
|
| Ожиріло серце їхнє, устами їхніми промовляє гординя. | тук свой затвори́ша, уста́ їх глаго́лаша горди́ню. |
|
11
|
11
|
| Ті, що переслідують мене, нині оточили мене; очі свої спрямували на мене, щоб розтоптати мене на землі. | Ізгоня́щії м'я ни́ні обидо́ша м'я, о́чі свої́ возложи́ша уклони́ти на зе́млю. |
|
12
|
12
|
| Вони, як той лев, що здобичі шукає, як звір, що причаївся. | Об'я́ша м'я, я́ко лев гото́в на лов, і я́ко ски́мен обита́яй в та́йних. |
|
13
|
13
|
| Воскресни, Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого мечем Твоїм; | Воскресни́, Го́споди, предвари́ я і запни́ їм; ізба́ви ду́шу мою́ от нечести́ваго, ору́жіє Твоє́ |
|
14
|
14
|
| від ворогів — рукою Твоєю, Господи, від людей світу цього, доля яких — у цьому житті; черево своє вони наповнюють від скарбів Твоїх; сини їхні ситі і залишають спадщину дітям своїм. | от враг руки́ Твоєя́, Го́споди, от ма́лих от землі́; разділи́ я в животі́ їх, і сокрове́нних Твої́х іспо́лнися чре́во їх; наси́тишася сино́в, і оста́виша оста́нки младе́нцем свої́м. |
|
15
|
15
|
| А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю. | Аз же пра́вдою явлю́ся лицю́ Твоєму́, наси́щуся, внегда́ яви́тимися сла́ві Твоє́й. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 17
|
Псалом 17
|
|
0
|
|
| (Пісня Давида.) | |
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Раба Господнього Давида, який виголосив слова пісні цієї до Господа, коли Господь визволив його від рук усіх ворогів його і від руки Саула. І він сказав: | В коне́ць, о́троку Госпо́дню Дави́ду, я́же глаго́ла Го́сподеві словеса́ пі́сні сея́, в день, в о́ньже ізба́ви єго́ Госпо́дь от руки́ всіх враг єго́ і із руки́ Сау́ли; і рече́: 17. |
|
2
|
2
|
| ВозлюблюТебе, Господи, кріпосте моя. | Возлюблю́ Тя, Го́споди, крі́посте моя́; |
|
3
|
3
|
| Господь — твердиня моя і пристановище моє, визволитель мій, Бог мій, поміч моя; на Нього моя надія, оборонець мій, ріг спасіння мого, заступник мій. | Госпо́дь — утвержде́ніє моє́, і прибі́жище моє́, і ізба́витель мой, Бог мой, помо́щник мой, і упова́ю на Него́; защи́титель мой, і рог спаcе́нія моєго́, і засту́пник мой. |
|
4
|
4
|
| З хвалою прикличу Господа і від ворогів моїх спасуся. | Хваля́ призову́ Го́спода і от враг мої́х спасу́ся. |
|
5
|
5
|
| Огорнули мене муки смертельні, і ріки беззаконня засмутили мене. | Одержа́ша м'я болі́зні сме́ртния, і пото́ци беззако́нія см'ято́ша м'я; |
|
6
|
6
|
| Кайдани пекельні скували мене, і сіті смертні обплутали мене. | болі́зні а́дови обидо́ша м'я, предвари́ша м'я сі́ті сме́ртния. |
|
7
|
7
|
| У тісноті моїй я призивав Господа і до Бога мого взивав, і Він почув голос мій із храму [святого] Свого, і благання моє дійшло до слуху Його. | І внегда́ скорбі́ти мі, призва́х Го́спода і к Бо́гу моєму́ воззва́х; усли́ша от хра́ма свята́го Своєго́ глас мой, і вопль мой пред Ним вни́деть во у́ші Єго́. |
|
8
|
8
|
| І затряслася, захиталася земля, тремтіли й тряслися підвалини гір, бо запалав гнівом [Господь]. | І подви́жеся і тре́петна бисть земля́, і основа́нія гор см'ято́шася і подвиго́шася, я́ко прогні́вася на ня Бог. |
|
9
|
9
|
| Піднявся дим від гніву Його і з вуст Його — вогонь палючий, палаюче вугілля сипалося від Нього. | Взи́де дим гні́вом Єго́, і огнь от лиця́ Єго́ воспла́мениться; у́гліє возгорі́ся от Него́. |
|
10
|
10
|
| Він прихилив небеса й зійшов, і морок — під ногами Його. | І приклони́ небеса́ і сни́де, і мрак под нога́ма Єго́. |
|
11
|
11
|
| І возсів на херувимів, і полетів, понісся на крилах вітру. | І взи́де на херуви́ми і леті́, леті́ на крилу́ ві́треню. |
|
12
|
12
|
| Хмарами, як покровом, Він покрив Себе, темними хмарами води Він огорнув Себе. | І положи́ тьму закро́в Свой; о́крест Єго́ селе́ніє Єго́; темна́ вода́ во о́блаціх возду́шних. |
|
13
|
13
|
| Від блиску Його перед Ним летіли хмари, град і вогненне вугілля. | От облиста́нія пред Ним о́блаці пройдо́ша, град і у́гліє о́гненноє. |
|
14
|
14
|
| І загримів у небесах Господь, і Всевишній подав голос Свій. | І возгремі́ с небесе́ Госпо́дь, і Ви́шній даде́ глас Свой. |
|
15
|
15
|
| Пустив стріли Свої і розігнав їх. Метнув безліч блискавок і розсіяв їх. | Низпосла́ стрі́ли і разгна́ я, і мо́лнії умно́жи і см'яте́ я. |
|
16
|
16
|
| І відкрилися джерела вод, відкрилися основи всесвіту від заборони Твоєї, Господи, від подиху гніву Твого. | І яви́шася істо́чници водні́ї, і откри́шася основа́нія вселе́нния от запреще́нія Твоєго́, Го́споди, от дохнове́нія ду́ха гні́ва Твоєго́. |
|
17
|
17
|
| Він простяг руку з висоти і взяв мене, і з глибокої води визволив мене. | Низпосла́ с висоти́ і прия́т м'я, восприя́т м'я от вод мно́гих. |
|
18
|
18
|
| Він визволив мене від ворогів моїх сильних і від ненависників моїх, що були сильнішими від мене. | Ізба́вить м'я от враго́в мої́х си́льних і от ненави́дящих м'я; я́ко утверди́шася па́че мене́. |
|
19
|
19
|
| Вони повстали на мене в час біди моєї, та Господь укріпив мене. | Предвари́ша м'я в день озлобле́нія моєго́; і бисть Госпо́дь утвержде́ніє моє́. |
|
20
|
20
|
| Він вивів мене на простір і визволив мене, бо Він возлюбив мене. | І ізведе́ м'я на широту́; ізба́вить м'я, я́ко восхоті́ м'я. |
|
21
|
21
|
| Господь воздав мені за правдою моєю і за чистотою рук моїх відплатив мені. | І возда́сть мі Госпо́дь по пра́вді моє́й, і по чистоті́ руку́ моє́ю возда́сть мі, |
|
22
|
22
|
| Бо я зберіг путі Господні і не був нечестивим перед Богом моїм. | я́ко сохрани́х путі́ Госпо́дні і не нече́ствовах от Бо́га моєго́. |
|
23
|
23
|
| Бо всі заповіді Його були переді мною, і від повелінь Його я не відхилявся. | Я́ко вся судьби́ Єго́ пре́до мно́ю, і оправда́нія Єго́ не отступи́ша от мене́. |
|
24
|
24
|
| Я був непорочний перед Ним і берігся, щоб не згрішити мені. | І бу́ду непоро́чен с Ним і сохраню́ся от беззако́нія моєго́. |
|
25
|
25
|
| І воздав мені Господь за правдою моєю і за чистотою рук моїх перед очима Його. | І возда́сть мі Госпо́дь по пра́вді моє́й і по чистоті́ руку́ моє́ю пред очи́ма Єго́. |
|
26
|
26
|
| Господи, Ти чиниш з милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його, | С преподо́бним преподо́бен бу́деши, і с му́жем непови́нним непови́нен бу́деши, |
|
27
|
27
|
| з чистим — за чистотою його, а з лукавим — за лукавством його. | і со ізбра́нним ізбра́н бу́деши, і со стропти́вим разврати́шися. |
|
28
|
28
|
| Бо Ти народ поневолений спасаєш і пиху гордих приборкуєш. | Я́ко Ти лю́ди смире́нния спасе́ши і о́чі го́рдих смири́ши. |
|
29
|
29
|
| Ти засвічуєш світильник мій. Господь Бог мій просвічує темряву мою. | Я́ко Ти просвіти́ши світи́льник мой, Го́споди; Бо́же мой, просвіти́ши тьму мою́. |
|
30
|
30
|
| З Тобою я перемагаю військо, з Богом моїм я через мур перейду. | Я́ко Тобо́ю ізба́влюся от іскуше́нія, і Бо́гом мої́м прейду́ сті́ну. |
|
31
|
31
|
| Бог мій! Непорочні путі Його, чисте слово Його, Він оборонець усіх, що надіються на Нього. | Бог мой, непоро́чен путь Єго́: словеса́ Госпо́дня разжже́на. Защи́титель єсть всіх упова́ющих на Него́. |
|
32
|
32
|
| Бо хто Бог, крім Господа? Хто захисник, крім Бога нашого? | Я́ко кто Бог, ра́зві Го́спода? Іли́ кто Бог, ра́зві Бо́га на́шего? |
|
33
|
33
|
| Бог підперізує мене силою, рівняє переді мною дорогу мою. | Бог препоясу́яй м'я си́лою, і положи́ непоро́чен путь мой; |
|
34
|
34
|
| Робить ноги мої швидкими, як у оленя, і на висотах моїх ставить мене. | соверша́яй но́зі мої́ я́ко єле́ні, і на висо́ких поставля́яй м'я; |
|
35
|
35
|
| Привчає руки мої до боротьби і м’язи мої робить, як лук мідний. | науча́яй ру́ці мої́ на брань, і положи́л єси́ лук мі́дян ми́шця моя́; |
|
36
|
36
|
| Ти, Господи, даєш мені щит спасіння Твого, правиця Твоя підтримує мене і ласка Твоя звеличує мене. | і дал мі єси́ защище́ніє спаcе́нія, і десни́ця Твоя́ восприя́т м'я; і наказа́ніє Твоє́ іспра́вить м'я в коне́ць, і наказа́ніє Твоє́ то м'я научи́ть. |
|
37
|
37
|
| Ти розширюєш кроки мої піді мною, і не хитаються ноги мої. | Ушири́л єси́ стопи́ моя́ подо мно́ю, і не ізнемого́сті плесні́ мої́. |
|
38
|
38
|
| Я жену ворогів моїх і настигаю їх, і не повертаюся, аж доки не знищу їх. | Пожену́ враги́ моя́, і пости́гну я, і не возвращу́ся, до́ндеже сконча́ються; |
|
39
|
39
|
| Уражаю їх, і вони не можуть встати, падають під ногами моїми. | оскорблю́ їх, і не возмо́гуть ста́ти, паду́ть под нога́ма мої́ма. |
|
40
|
40
|
| Бо Ти підперезав мене силою на битву, кинув під ноги мої тих, що повстали на мене. | І препоя́сал м'я єси́ си́лою на брань, сп'ял єси́ вся востаю́щия на м'я под м'я. |
|
41
|
41
|
| Ти повернув до мене спиною ворогів моїх, і я нищив тих, що ненавиділи мене. | І враго́в мої́х дал мі єси́ хребе́т і ненави́дящия м'я потреби́л єси́. |
|
42
|
42
|
| Вони кричали, та нікому було рятувати; до Господа — але Він не послухав їх. | Воззва́ша, і не бі спаса́яй; ко Го́споду, і не усли́ша їх. |
|
43
|
43
|
| Я розсіваю їх, як порох перед вітром, як багно на вулиці, топчу їх. | І істню́ я я́ко прах пред лице́м ві́тра, я́ко бре́ніє путі́й погла́жду я. |
|
44
|
44
|
| Ти врятував мене від людського заколоту, поставив мене на чолі народів. Народ, якого не знав я, служить мені. | Ізба́виши м'я от преріка́нія люді́й; поста́виши м'я во главу́ язи́ков; лю́діє, ї́хже не ві́діх, рабо́таша мі, |
|
45
|
45
|
| Лише почувши про мене, народи підкоряються мені, чужинці запобігають переді мною, | в слух у́ха послу́шаша м'я. Си́нове чужді́ї солга́ша мі, |
|
46
|
46
|
| навіть в укріпленнях своїх іноплемінники бліднуть і тремтять. | си́нове чужді́ї обетша́ша і охромо́ша от стезь свої́х. |
|
47
|
47
|
| Живий Господь і благословенний Бог. І нехай прославлений буде Бог спасіння мого! | Жив Госпо́дь, і благослове́н Бог, і да вознесе́ться Бог спаcе́нія моєго́, |
|
48
|
48
|
| Бог, що відплачує за мене і підкорює мені народи, | Бог дая́й отмще́ніє мні і покори́вий лю́ди под м'я. |
|
49
|
49
|
| Він визволив мене від ворогів моїх, підніс мене над тими, що воювали проти мене, і від чоловіка неправедного визволив мене. | Ізба́витель мой от враг мої́х гнівли́вих; от возстаю́щих на м'я вознесе́ши м'я, от му́жа непра́ведна ізба́виши м'я. |
|
50
|
50
|
| За те буду славити Тебе, Господи, між народами й співатиму імені Твоєму. | Сего́ ра́ди іспові́мся Тебі́ во язи́ціх, Го́споди, і і́мені Твоєму́ пою́; |
|
51
|
51
|
| Ти велично спасаєш царя і виявляєш милість до помазаника Свого Давида і роду його навіки. | велича́яй спасе́нія царе́ва і творя́й ми́лость христу́ Своєму́ Дави́ду і сі́мені єго́ до ві́ка. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 18
|
Псалом 18
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. | В коне́ць, псало́м Дави́ду, 18. |
|
2
|
2
|
| Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь. | Небеса́ пові́дають сла́ву Бо́жию, творе́ніє же руку́ Єго́ возвіща́єть твердь. |
|
3
|
3
|
| День дневі сповіщає про них, і одна ніч ночі дає звістку. | День дні отрига́єть глаго́л, і нощ но́щі возвіща́єть ра́зум. |
|
4
|
4
|
| Нема ні мови, ні говору, де не чувся б голос їх. | Не суть рі́чі, ніже́ словеса́, ї́хже не сли́шаться гла́си їх. |
|
5
|
5
|
| По всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх. Він поставив у них сонце, | Во всю зе́млю ізи́де віща́ніє їх, і в конці́ вселе́нния глаго́ли їх; в со́лнці положи́ селе́ніє Своє́; |
|
6
|
6
|
| і воно, мов жених, виходить із весільного чертога свого. Радіє, мов велетень, щоб обійти коло своє. | і той я́ко жени́х ісходя́й от черто́га своєго́, возра́дується я́ко ісполи́н тещи́ путь. |
|
7
|
7
|
| Від краю небес вихід його, і захід його на краю їх, і ніщо не сховається від тепла його. | От кра́я небесе́ ісхо́д єго́, і срі́теніє єго́ до кра́я небесе́; і ність, і́же укри́ється теплоти́ єго́. |
|
8
|
8
|
| Закон Господній непорочний, душу оживляє: свідчення Господні вірні, навчають простих. | Зако́н Госпо́день непоро́чен, обраща́яй ду́ші; свиді́тельство Госпо́днє ві́рно, умудря́ющеє младе́нці. |
|
9
|
9
|
| Повеління Господні праведні — звеселяють серце. Заповідь Господня світла — просвітлює очі. | Оправда́нія Госпо́дня пра́ва, веселя́щая се́рдце; за́повідь Госпо́дня світла́, просвіща́ющая о́чі. |
|
10
|
10
|
| Страх Господній чистий і перебуває вічно. Суди Господні — істина, всі справедливі, | Страх Госпо́день чист, пребива́яй в вік ві́ка; судьби́ Госпо́дні і́стинни, оправда́нни вку́пі, |
|
11
|
11
|
| дорожчі за золото й дорогоцінне каміння; солодші за мед із сотів. | вожделі́нни па́че зла́та і ка́мене че́стна мно́га, і сла́ждша па́че ме́да і со́та. |
|
12
|
12
|
| Бо раб Твій охороняється ними. І хто додержує їх, тому нагорода велика. | І́бо раб Твой храни́ть я; внегда́ сохрани́ти я, воздая́ніє мно́го. |
|
13
|
13
|
| Хто зрозуміє гріхи свої? І від тайних моїх очисти мене. | Гріхопаде́нія кто разумі́єть? От та́йних мої́х очи́сти м'я, |
|
14
|
14
|
| І від навмисних утримай мене, раба Твого, щоб не оволоділи вони мною. Тоді я буду непорочним і очищеним від гріха великого. | і от чужди́х пощади́ раба́ Твоєго́; а́ще не облада́ють мно́ю, тогда́ непоро́чен бу́ду, і очи́щуся от гріха́ вели́ка. |
|
15
|
15
|
| Нехай же слова уст моїх і думки серця мого будуть приємні Тобі, Господи, Твердине моя і Спасителю мій. | І бу́дуть во благоволе́ніє словеса́ уст мої́х, і поуче́ніє се́рдця моєго́ пред Тобо́ю ви́ну, Го́споди, Помо́щниче мой і Ізба́вителю мой. |
|
Псалом 19
|
Псалом 19
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. | В коне́ць, псало́м Дави́ду, 19. |
|
2
|
2
|
| Вислухає тебе Господь в день скорботи, захистить тебе ім’я Бога Якова. | Усли́шить тя Госпо́дь в день печа́лі, защити́ть Тя і́м'я Бо́га Іа́ковля. |
|
3
|
3
|
| Він пошле тобі поміч із святині і з Сиону підкріпить тебе. | По́слеть ті по́мощ от свята́го, і от Сіо́на засту́пить тя. |
|
4
|
4
|
| Він пом’яне всі жертви твої, і всепалення твоє буде приємне. | Пом'яне́ть вся́ку же́ртву твою́, і всесожже́ніє твоє́ ту́чно бу́ди. |
|
5
|
5
|
| [Господь] дасть тобі за серцем твоїм і наміри твої здійснить. | Дасть ті Госпо́дь по се́рдцю твоєму́, і весь сові́т твой іспо́лнить. |
|
6
|
6
|
| Звеселімося ж спасінням твоїм, і в ім’я Господа Бога нашого звеличмося; Господь виконає всі прохання твої. | Возра́дуємся о спасе́нії твоє́м, і во і́м'я Го́спода Бо́га на́шего возвели́чимся; іспо́лнить Госпо́дь вся проше́нія твоя́. |
|
7
|
7
|
| Тепер я знаю, що Господь спасає Христа Свого; з святих небес Своїх відповідає Йому могутністю спасаючої правиці Своєї. | Ни́ні позна́х, я́ко спасе́ Госпо́дь Христа́ Своєго́; усли́шить Єго́ с небесе́ Свята́го Своєго́; в си́лах спасе́ніє десни́ці Єго́. |
|
8
|
8
|
| Одні хваляться колісницями, інші кіньми, а ми хвалимося іменем Господа Бога нашого. | Сі́ї на колесни́цях, і сі́ї на ко́нех; ми же во і́м'я Го́спода Бо́га на́шего призове́м. |
|
9
|
9
|
| Вони хитаються й падають, а ми стоїмо твердо. | Ті́ї сп'я́ті би́ша і падо́ша; ми же воста́хом і іспра́вихомся. |
|
10
|
10
|
| Господи, спаси царя і вислухай нас, в який би день ми не звертались [до Тебе]. | Го́споди, спаси́ царя́, і усли́ши ни, в о́ньже а́ще день призове́м Тя. |
|
Псалом 20
|
Псалом 20
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. | Псало́м Дави́ду, 20. |
|
2
|
2
|
| Господи, силою Твоєю звеселиться цар і спасінню Твоєму вельми возрадується. | Го́споди, си́лою Твоє́ю возвесели́ться цар, і о спасе́нії Твоє́м возра́дується зіло́. |
|
3
|
3
|
| Ти дав йому бажання серця його і прохання уст його Ти не відкинув. | Жела́ніє се́рдця єго́ дал єси́ єму́, і хоті́нія устну́ єго́ ні́си лиши́л єго́. |
|
4
|
4
|
| Ти зустрів його благословенням благісним і поклав на голову його вінець із чистого золота. | Я́ко предвари́л єси́ єго́ благослове́нієм благости́нним, положи́л єси́ на главі́ єго́ віне́ць от ка́мене че́стна. |
|
5
|
5
|
| Життя він просив у Тебе, і Ти дав йому довголіття на віки віків. | Живота́ проси́л єсть у Тебе́, і дал єси́ єму́ долготу́ дній во вік ві́ка. |
|
6
|
6
|
| Велика слава його у спасінні Твоїм, славою й величчю Ти прикрасив його. | Ве́лія сла́ва єго́ спасе́нієм Твої́м; сла́ву і велелі́піє возложи́ши на него́. |
|
7
|
7
|
| Ти дав йому благословення, навіки звеселив його радістю перед лицем Твоїм. | Я́ко да́си єму́ благослове́ніє во вік ві́ка; возвесели́ши єго́ ра́достію с лице́м Твої́м. |
|
8
|
8
|
| Бо цар уповає на Господа і милістю Всевишнього не захитається. | Я́ко цар упова́єть на Го́спода, і ми́лостію Ви́шняго не подви́житься. |
|
9
|
9
|
| Рука Твоя, Господи, нехай знайде [всіх] ворогів Твоїх, правиця Твоя нехай досягне всіх, що ненавидять Тебе. | Да обря́щеться рука́ Твоя́ всім враго́м Твої́м, десни́ця Твоя́ да обря́щеть вся ненави́дящия Тебе́. |
|
10
|
10
|
| В час гніву Твого Ти розпалиш їх, як піч. У гніві Своїм Господь погубить їх, і поїсть їх вогонь. | Я́ко положи́ши їх, я́ко пещ о́гненную во вре́м'я лиця́ Твоєго́; Госпо́дь гні́вом Свої́м см'яте́ть я, і сність їх огнь. |
|
11
|
11
|
| Ти знищиш плід їх із землі і рід їх з-поміж синів людських. | Плод їх от землі́ погуби́ши, і сі́м'я їх от сино́в челові́чеських. |
|
12
|
12
|
| Бо вони замислили ворожнечу проти Тебе — злий намір, якого не можуть [здійснити]. | Я́ко уклони́ша на Тя зла́я, поми́слиша сові́ти, ї́хже не возмо́гуть соста́вити. |
|
13
|
13
|
| Ти поженеш їх перед Собою, з луків Твоїх пустиш стріли в лице їх. | Я́ко положи́ши я хребе́т; во ізби́тціх Твої́х угото́виши лице́ їх. |
|
14
|
14
|
| Піднесися, Господи, силою Твоєю! Будемо співати й прославляти могутність Твою. | Вознеси́ся, Го́споди, си́лою Твоє́ю; воспоє́м і поє́м си́ли Твоя́. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 21
|
Псалом 21
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа). | В коне́ць, о заступле́нії у́треннем, псало́м Дави́ду, 21. |
|
2
|
2
|
| Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого. | Бо́же, Бо́же мой, воньми́ мі, вску́ю оста́вил м'я єси́? Дале́че от спаcе́нія моєго́ словеса́ гріхопаде́ній мої́х. |
|
3
|
3
|
| Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою. | Бо́же мой, воззову́ во дні, і не усли́шиши, і в нощі́, і не в безу́міє мні. |
|
4
|
4
|
| Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля. | Ти же во святі́м живе́ши, хвало́ Ізра́їлева. |
|
5
|
5
|
| На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх. | На Тя упова́ша отці́ на́ші; упова́ша, і ізба́вил єси́ я; |
|
6
|
6
|
| До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились. | к Тебі́ воззва́ша, і спасо́шася; на Тя упова́ша, і не постиді́шася. |
|
7
|
7
|
| А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів. | Аз же єсьм черв, а не челові́к, поноше́ніє челові́ков і унічиже́ніє люді́й. |
|
8
|
8
|
| Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою: | Всі ви́дящії м'я поруга́шамися, глаго́лаша устна́ми, покива́ша главо́ю; |
|
9
|
9
|
| «Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому». | упова́ на Го́спода, да ізба́вить єго́, да спасе́ть єго́, я́ко хо́щеть єго́. |
|
10
|
10
|
| Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї. | Я́ко Ти єси́ істо́ргий м'я із чре́ва, упова́ніє моє́ от сосцю́ ма́тере моєя́. |
|
11
|
11
|
| На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій. | К Тебі́ приве́ржен єсьм от ложе́сн, от чре́ва ма́тере моєя́ Бог мой єси́ Ти. |
|
12
|
12
|
| Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема. | Да не отсту́пиши от мене́, я́ко скорб близ, я́ко ність помога́яй мі. |
|
13
|
13
|
| Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене. | Обидо́ша м'я тельці́ мно́зі, юнці́ ту́чнії одержа́ша м'я; |
|
14
|
14
|
| Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає. | отверзо́ша на м'я уста́ своя́, я́ко лев восхища́яй і рика́яй. |
|
15
|
15
|
| Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх. | Я́ко вода́ ізлія́хся, і разси́пашася вся ко́сті моя́; бисть се́рдце моє́ я́ко воск та́яй посреді́ чре́ва моєго́. |
|
16
|
16
|
| Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене. | І́зсше, я́ко скуде́ль, крі́пость моя́, і язи́к мой прильпе́ горта́ни моєму́, і в персть сме́рті свел м'я єси́. |
|
17
|
17
|
| Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої. | Я́ко обидо́ша м'я пси мно́зі, сонм лука́вих одержа́ша м'я; іскопа́ша ру́ці мої́ і но́зі мої́. |
|
18
|
18
|
| Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене. | Ісчето́ша вся ко́сті моя́; ті́ї же смотри́ша і презрі́ша м'я. |
|
19
|
19
|
| Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб. | Разділи́ша ри́зи моя́ себі́, і о оде́жді моє́й мета́ша жре́бій. |
|
20
|
20
|
| Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди! | Ти же, Го́споди, не удали́ по́мощ Твою́ от мене́; на заступле́ніє моє́ воньми́. |
|
21
|
21
|
| Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою. | Ізба́ви от ору́жія ду́шу мою́, і із руки́ пе́сії єдоноро́дную мою́. |
|
22
|
22
|
| Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене. | Спаси́ м'я от уст льво́вих, і от рог єдиноро́ж смире́ніє моє́. |
|
23
|
23
|
| Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе. | Пові́м і́м'я Твоє́ бра́тії моє́й, посреді́ це́ркве воспою́ Тя. |
|
24
|
24
|
| Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля! | Боя́щіїся Го́спода, восхвалі́те Єго́, все сі́м'я Іа́ковле, просла́віте Єго́, да убої́ться же от Него́ все сі́м'я Ізра́їлево; |
|
25
|
25
|
| Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його. | я́ко не унічижи́, ніже́ негодова́ моли́тви ни́щаго, ніже́ отврати́ лице́ Своє́ от мене́, і єгда́ воззва́х к Нему́, усли́ша м'я. |
|
26
|
26
|
| Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його. | От Тебе́ похвала́ моя́, в це́ркві вели́цій іспові́мся Тебі́; моли́тви моя́ возда́м пред боя́щимися Єго́. |
|
27
|
27
|
| Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки. | Ядя́ть убо́зії і наси́тяться, і восхва́лять Го́спода взиска́ющії Єго́; жива́ бу́дуть сердця́ їх в вік ві́ка. |
|
28
|
28
|
| Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів. | Пом'яну́ться і обратя́ться ко Го́споду всі конці́ землі́, і покло́няться пред ним вся оте́чествія язи́к; |
|
29
|
29
|
| Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами. | я́ко Госпо́днє єсть Ца́рствіє, і Той облада́єть язи́ки. |
|
30
|
30
|
| Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе. | Ядо́ша і поклони́шася всі ту́чнії землі́; пред Ним припаду́ть всі низходя́щії в зе́млю; і душа́ моя́ Тому́ живе́ть. |
|
31
|
31
|
| Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки. | І сі́м'я моє́ порабо́таєть Єму́; возвісти́ть Го́сподеві род гряду́щий; |
|
32
|
32
|
| Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь. | і возвістя́ть пра́вду Єго́ лю́дем ро́ждшимся [роди́тися іму́щим], я́же сотвори́ Госпо́дь. |
|
Псалом 22
|
Псалом 22
|
|
0
|
0
|
| Псалом Давида. | Псало́м Дави́ду, 22. |
|
1
|
1
|
| Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме. | Госпо́дь пасе́ть м'я, і нічто́же м'я лиши́ть. |
|
2
|
2
|
| На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене. | На мі́сте зла́чні, та́мо всели́ м'я, на воді́ поко́йні воспита́ м'я. |
|
3
|
3
|
| Душу мою навернув; навів мене на стежки правди задля імені Свого. | Ду́шу мою́ обрати́, наста́ви м'я на стезі́ пра́вди і́мене ра́ди Своєго́. |
|
4
|
4
|
| Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя — вони потішили мене. | А́ще бо і пойду́ посреді́ сі́ні сме́ртния, не убою́ся зла, я́ко Ти со мно́ю єси́; жезл Твой і па́лиця Твоя́, та м'я уті́шиста. |
|
5
|
5
|
| Ти наготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що напоює, найкраща. | Угото́вал єси́ пре́до мно́ю трапе́зу сопроти́в стужа́ющим мні; ума́стил єси́ єле́йом главу́ мою́, і ча́ша Твоя́ упоява́ющи м'я, я́ко держа́вна. |
|
6
|
6
|
| І милість [Твоя] буде йти слідом за мною по всі дні життя мого, й оселюся в домі Господнім на довгі дні. | І ми́лость Твоя́ пожене́ть м'я вся дні живота́ моєго́, і є́же всели́тимися в дом Госпо́день в долготу́ дній. |
|
Псалом 23
|
Псалом 23
|
|
0
|
0
|
| Псалом Давида. [У перший день тижня]. | Псало́м Дави́ду, єди́ния от суббо́т, 23. |
|
1
|
1
|
| Господня земля і все, що наповнює її, вселенна і всі, що живуть у ній. | Госпо́дня земля́, і ісполне́ніє єя́, вселе́нная і всі живу́щії на ней. |
|
2
|
2
|
| Він на морях заснував її і на ріках утвердив її. | Той на моря́х основа́л ю єсть і на ріка́х угото́вал ю єсть. |
|
3
|
3
|
| Хто зійде на гору Господню, і хто стане на місці святому Його? | Кто взи́деть на го́ру Госпо́дню? Іли́ кто ста́неть на мі́сті святі́м Єго́? |
|
4
|
4
|
| Той, у кого невинні руки і чисте серце, хто не марнував на суєту душу свою і не присягався [ближньому своєму] зрадливо, | Непови́нен рука́ма і чист се́рдцем, І́же не прия́т всу́є ду́шу свою́ і не кля́тся ле́стію і́скреннему своєму́; |
|
5
|
5
|
| той матиме благословення від Господа і милість від Бога, Спаса свого. | сей при́йметь благослове́ніє от Го́спода і ми́лостиню от Бо́га Спа́са Своєго́. |
|
6
|
6
|
| Це рід тих, що шукають Господа, шукають лиця Твого, Боже Яковів. | Сей род і́щущих Го́спода, і́щущих лице́ Бо́га Іа́ковля. |
|
7
|
7
|
| Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави! | Возьмі́те врата́ кня́зі ва́ша, і возьмі́теся врата́ ві́чная; і вни́деть Цар сла́ви. |
|
8
|
8
|
| Хто є цей Цар слави? Господь кріпкий і сильний, Господь могутній в бою. | Кто єсть сей Цар сла́ви? Госпо́дь крі́пок і си́лен, Госпо́дь си́лен в бра́ні. |
|
9
|
9
|
| Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави! | Возьмі́те врата́ кня́зі ва́ша, і возьмі́теся врата́ ві́чная; і вни́деть Цар сла́ви. |
|
10
|
10
|
| Хто є цей Цар слави? Господь Сил, Він є Цар слави. | Кто єсть сей Цар сла́ви? Госпо́дь сил, Той єсть Цар сла́ви. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 24
|
Псалом 24
|
|
0
|
0
|
| Псалом Давида. | Псало́м Дави́ду, 24. |
|
1
|
1
|
| До Тебе, Господи, підношу душу мою. | К Тебі́, Го́споди, воздвиго́х ду́шу мою́, Бо́же мой, на Тя упова́х, да не постижу́ся во вік, ніже́ да посмію́тьмися вразі́ мої́; |
|
2
|
2
|
| Боже мій, на Тебе я уповаю. Не дай мені осоромитися, не допусти, щоб вороги мої втішилися перемогою наді мною. | і́бо всі терп'я́щії Тя не постидя́ться. |
|
3
|
3
|
| Нехай не осоромляться всі, що надіються на Тебе, а осоромляться ті, що беззаконствують даремно. | Да постидя́ться беззако́ннующії вотще́. |
|
4
|
4
|
| Господи, вкажи мені путі Твої і навчи мене стежок Твоїх. | Путі́ Твоя́, Го́споди, скажи́ мі і стезя́м Твої́м научи́ м'я. |
|
5
|
5
|
| Настав мене на істину Твою і навчи, бо Ти — Бог спасіння мого, на Тебе повсякчас я надію покладаю. | Наста́ви м'я на і́стину Твою́ і научи́ м'я; я́ко Ти єси́ Бог спас мой, і Тебе́ терпі́х весь день. |
|
6
|
6
|
| Згадай про милосердя Твоє, Господи, і про милість Твою, що подаєш від віку. | Пом'яни́ щедро́ти Твоя́, Го́споди, і ми́лості Твоя́, я́ко от ві́ка суть. |
|
7
|
7
|
| Гріхів юности моєї і несвідомости моєї не поминай, пом’яни мене в милості Твоїй, Господи, заради благости Твоєї. | Гріх ю́ности моєя́ і неві́дінія моєго́ не пом'яни́; по ми́лості Твоє́й пом'яни́ м'я Ти, ра́ди бла́гости Твоєя́, Го́споди. |
|
8
|
8
|
| Господь благий і праведний, тому наставляє грішника на путь спасіння. | Благ і прав Госпо́дь, сего́ ра́ди законоположи́ть согріша́ющим на путі́. |
|
9
|
9
|
| Він веде покірливих до правди і навчає лагідних путей Своїх. | Наста́вить кро́ткия на суд, научи́ть кро́ткия путе́м Свої́м. |
|
10
|
10
|
| Всі путі Господні — милість і істина для тих, хто шанує завіти Його і свідчення Його. | Всі путіє́ Госпо́дні ми́лость і і́стина, взиска́ющим заві́та Єго́ і свиді́нія Єго́. |
|
11
|
11
|
| Ради імені Твого, Господи, прости провину мою, бо вона велика. | Ра́ди і́мене Твоєго́, Го́споди, і очи́сти гріх мой, мног бо єсть. |
|
12
|
12
|
| Хто та людина, що боїться Господа? Він укаже їй дорогу, яку треба обирати. | Кто єсть челові́к боя́йся Го́спода? Законоположи́ть єму́ на путі́, єго́же ізво́ли. |
|
13
|
13
|
| Душа її буде у блаженстві, і рід її успадкує землю. | Душа́ єго́ во благи́х водвори́ться, і сі́м'я єго́ наслі́дить зе́млю. |
|
14
|
14
|
| Сила Господня — тим, що бояться Його, і завіт Свій відкриває їм. | Держа́ва Госпо́дь боя́щихся Єго́, і заві́т Єго́ яви́ть їм. |
|
15
|
15
|
| Очі мої завжди до Господа, бо Він визволить із сіті ноги мої. | О́чі мої́ ви́ну ко Го́споду, я́ко той істо́ргнеть от сі́ті но́зі мої́. |
|
16
|
16
|
| Зглянься на мене, Господи, і помилуй мене, бо я самотній і знесилений. | При́зри на м'я і поми́луй м'я, я́ко єдиноро́д і нищ єсьм аз. |
|
17
|
17
|
| Страждання серця мого примножилися, з біди моєї визволи мене. | Ско́рбі се́рдця моєго́ умно́жишася, от нужд мої́х ізведи́ м'я. |
|
18
|
18
|
| Поглянь на скорботи мої і знесилення моє і прости всі гріхи мої. | Виждь смире́ніє моє́ і труд мой, і оста́ви вся гріхи́ моя́. |
|
19
|
19
|
| Поглянь на ворогів моїх, як багато їх і якою лютою ненавистю ненавидять мене! | Виждь враги́ моя́, я́ко умно́жишася, і ненавиді́нієм непра́ведним возненави́діша м'я. |
|
20
|
20
|
| Охорони душу мою і спаси мене, щоб я не осоромився, уповаючи на Тебе. | Сохрани́ ду́шу мою́ і ізба́ви м'я, да не постижу́ся, я́ко упова́х на Тя. |
|
21
|
21
|
| Непорочність і правда нехай охороняють мене, бо я надіюся на Тебе. | Незло́бивії і пра́вії приліпля́хуся мні, я́ко потерпі́х Тя, Го́споди. |
|
22
|
22
|
| Спаси, Боже, народ Твій від усіх страждань його. | Ізба́ви, Бо́же, Ізра́їля от всіх скорбе́й єго́. |
|
Псалом 25
|
Псалом 25
|
|
0
|
0
|
| Псалом Давида. | Псало́м Дави́ду, 25. |
|
1
|
1
|
| Розсуди мене, Господи, бо я ходив у невинності моїй; на Господа я надіявся і не похитнувся. | Суди́ мі, Го́споди, я́ко аз незло́бою моє́ю ходи́х; і на Го́спода упова́я не ізнемогу́. |
|
2
|
2
|
| Випробуй мене, Господи, досліди мене, розпали серце моє і всю істоту мою. | Іскуси́ м'я, Го́споди, і іспита́й м'я, разжжи́ утро́би моя́ і се́рдце моє́. |
|
3
|
3
|
| Бо милість Твоя перед моїми очима, і я ходив у істині Твоїй. | Я́ко ми́лость Твоя́ пред очи́ма мої́ма єсть, і благоугоди́х во і́стині Твоє́й. |
|
4
|
4
|
| Не сидів я з людьми нечестивими, і з підступними не піду. | Не сідо́х с со́ньмом су́єтним, і со законопресту́пними не вни́ду. |
|
5
|
5
|
| Я зненавидів збори беззаконників і з нечестивцями не сяду. | Возненави́діх це́рков лука́внующих, і с нечести́вими не ся́ду. |
|
6
|
6
|
| Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи, | Уми́ю в непови́нних ру́ці мої́, і оби́ду же́ртвенник Твой, Го́споди, |
|
7
|
7
|
| щоб сповіщати голосом хвали про всі дивні діла Твої. | є́же усли́шати мі глас хвали́ Твоєя́ і пові́дати вся чудеса́ Твоя́. |
|
8
|
8
|
| Господи, полюбив я красу дому Твого і місце оселі слави Твоєї. | Го́споди, возлюби́х благолі́піє до́му Твоєго́ і мі́сто селе́нія сла́ви Твоєя́. |
|
9
|
9
|
| Не погуби з нечестивими душі моєї і життя мого з людьми кровожерними, | Да не погуби́ши с нечести́вими ду́шу мою́ і с му́жі крове́й живо́т мой, |
|
10
|
10
|
| що руки їхні готові на беззаконня, а правиця їхня повна підкупів. | ї́хже в руку́ беззако́нія, десни́ця їх іспо́лнися мзди. |
|
11
|
11
|
| Я ж у непорочності моїй ходжу. Спаси мене, [Господи], і помилуй мене. | Аз же незло́бою моє́ю ходи́х; ізба́ви м'я, Го́споди, і поми́луй м'я. |
|
12
|
12
|
| Нога моя стоїть на дорозі правди. У церквах буду благословляти Тебе, Господи. | Нога́ моя́ ста на правоті́; в це́рквах благословлю́ Тя, Го́споди. |
|
Псалом 26
|
Псалом 26
|
|
0
|
0
|
| Псалом Давида. [До помазання]. | Псало́м Дави́ду, пре́жде пома́занія, 26. |
|
1
|
1
|
| Господь — Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся? Господь — Захисник життя мого, кого устрашуся? | Госпо́дь — Просвіще́ніє моє́ і Спаси́тель мой, кого́ убою́ся? Госпо́дь — Защи́титель живота́ моєго́, от кого́ устрашу́ся? |
|
2
|
2
|
| Коли нападуть на мене противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони спотикаються і падають. | Внегда́ приближа́тися на м'я зло́бующим, є́же сні́сти пло́ті моя́, оскорбля́ющії м'я і вразі́ мої́, ті́ї ізнемого́ша і падо́ша. |
|
3
|
3
|
| Коли й військо проти мене стане, не злякається серце моє; коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього. | А́ще ополчи́ться на м'я полк, не убої́ться се́рдце моє́; а́ще воста́неть на м'я брань, на Него́ аз упова́ю. |
|
4
|
4
|
| Одного прошу я у Господа, одного бажаю, щоб жити мені в домі Господньому усі дні життя мого, дивитися на красу Господню, щоранку молитися у храмі Його. | Єди́но проси́х от Го́спода, то взищу́: є́же жи́ти мі в дому́ Госпо́дні вся дні живота́ моєго́, зрі́ти мі красоту́ Госпо́дню і посіща́ти храм святи́й Єго́. |
|
5
|
5
|
| Бо Він сховає мене в домі Своїм у день біди, сховає в оселі Своїй, на скелю піднесе мене. | Я́ко скри м'я в селе́нії Своє́м в день зол мої́х, покри́ м'я в та́йні селе́нія Своєго́, на ка́мень вознесе́ м'я. |
|
6
|
6
|
| Я піднесу голову мою вище за ворогів моїх, що оточують мене. Принесу в домі Його жертву хвали. Буду співати й прославляти Господа. | І ни́ні се, вознесе́ главу́ мою́ на враги́ моя́; обидо́х і пожро́х в селе́нії Єго́ же́ртву хвале́нія і воскликнове́нія; пою́ і воспою́ Го́сподеві. |
|
7
|
7
|
| Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю до Тебе; зглянься на мене і помилуй мене. | Усли́ши, Го́споди, глас мой, і́мже воззва́х, поми́луй м'я і усли́ши м'я. |
|
8
|
8
|
| Від Тебе говорить серце моє: «Шукайте Господа!» Я шукаю лиця Твого, Господи. | Тебі́ рече́ се́рдце моє́: Го́спода взищу́, взиска́ Тебе́ лице́ моє́, лиця́ Твоєго́, Го́споди, взищу́. |
|
9
|
9
|
| Не відвертай же від мене лиця Твого і не відкидай у гніві раба Твого. Ти — Поміч моя, не відкинь мене і не покинь мене, Боже, Спасителю мій. | Не отврати́ лиця́ Твоєго́ от мене́ і не уклони́ся гні́вом от раба́ Твоєго́; Помо́щник мой бу́ди, не отри́ни мене́ і не оста́ви мене́, Бо́же, Спаси́телю мой. |
|
10
|
10
|
| Бо коли батько й мати покинули мене, то Ти, Господи, прийняв мене. | Я́ко оте́ць мой і ма́ти моя́ оста́виста м'я, Госпо́дь же восприя́т м'я. |
|
11
|
11
|
| Навчи ж мене, Господи, путей Твоїх і настанови на стежку правди, задля ворогів моїх. | Законоположи́ мі, Го́споди, в путі́ Твоє́м, і наста́ви м'я на стезю́ пра́вую враг мої́х ра́ди. |
|
12
|
12
|
| Не віддавай мене в руки ворогам моїм, бо повстали проти мене лжесвідки і злобою палають на мене. | Не преда́ждь мене́ в ду́ші стужа́ющих мі; я́ко воста́ша на м'я свиді́теле непра́веднії, і солга́ непра́вда себі́. |
|
13
|
13
|
| Але я вірю, що побачу милість Господню на землі живих. | Ві́рую ви́діти блага́я Госпо́дня на землі́ живи́х. |
|
14
|
14
|
| Надійся ж на Господа і будь мужнім. Нехай кріпиться серце твоє. Чекай допомоги від Господа. | Потерпи́ Го́спода, мужа́йся, і да кріпи́ться се́рдце Твоє́, і потерпи́ Го́спода. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 27
|
Псалом 27
|
|
0
|
0
|
| Псалом Давида. | Псало́м Дави́ду, 27. |
|
1
|
1
|
| До Тебе, Господи, взиваю я. Боже мій! Не будь мовчазний до мене. Бо коли не будеш зважати на мене, то я стану як ті, що сходять у могилу. | К Тебі́, Го́споди, воззову́, Бо́же мой! Да не премолчи́ши от мене́ [о мні]; да не когда́ премолчи́ши от мене́ [о мні], і уподо́блюся низходя́щим в ров. |
|
2
|
2
|
| Почуй, Господи, голос моління мого, коли я молюся до Тебе, коли підношу руки мої до храму святого Твого. | Усли́ши, Го́споди, глас моле́нія моєго́, внегда́ моли́тимися к Тебі́, внегда́ возді́ти мі ру́ці мої́ ко хра́му свято́му Твоєму́. |
|
3
|
3
|
| Не осуди мене з нечестивими і не погуби з тими, що чинять неправду, що говорять про мир до ближніх своїх, а на серці у них зло. | Не привлеци́ мене́ со грі́шники і с ді́лающими непра́вду не погуби́ мене́, глаго́лющими мир с бли́жніми свої́ми, зла́я же в сердця́х свої́х. |
|
4
|
4
|
| Воздай їм, Господи, за ділами їхніми, за лукавством вчинків їх: за ділами рук їхніх відплати їм заслужене ними. | Даждь їм, Го́споди, по діло́м їх і по лука́вству начина́ній їх, по діло́м руку́ їх даждь їм, возда́ждь воздая́ніє їх їм. |
|
5
|
5
|
| За те, що вони не зважали на діла Господні, на діла рук Його, Він зруйнує їх і вже не відбудує. | Я́ко не разумі́ша в діла́ Госпо́дня і в діла́ руку́ Єго́; разори́ши я і не сози́ждеши я. |
|
6
|
6
|
| Нехай буде благословенний Господь, бо Він почув голос моління мого. | Благоcлове́н Госпо́дь, я́ко усли́ша глас моле́нія моєго́. |
|
7
|
7
|
| Господь — помічник мій і захисник мій. На Нього уповало серце моє. Він допоміг мені і оновив тіло моє. Я віддам Йому хвалу піснею моєю. | Госпо́дь — помо́щник мой і защи́титель мой; на Него́ упова́ се́рдце моє́, і помо́же мі, і процвіте́ плоть моя́; і во́лею моє́ю іспові́мся Єму́. |
|
8
|
8
|
| Господь — кріпость людей Своїх, захист і Спаситель помазаника Свого. | Госпо́дь — утвержде́ніє люді́й Свої́х і защи́титель спасе́ній христа́ Своєго́ єсть. |
|
9
|
9
|
| Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє: паси їх і піднось їх повіки. | Спаси́ лю́ди Твоя́, і благослови́ достоя́ніє Твоє́, і упаси́ я, і возьми́ [і вознеси́] я до ві́ка. |
|
Псалом 28
|
Псалом 28
|
|
0
|
0
|
| Псалом Давида. [Після закінчення свята кущів]. | Псало́м Дави́ду, ісхо́да ски́нії, 28. |
|
1
|
1
|
| Принесіть Господу, сини Божі, принесіть Господу молодих ягнят, принесіть Господу славу і честь. | Принесі́те Го́сподеві, си́нове Бо́жії, принесі́те Го́сподеві си́ни о́вні, принесі́те Го́сподеві сла́ву і честь; |
|
2
|
2
|
| Віддавайте Господу славу імені Його. Поклоняйтеся Господу в дивній святині Його. | принесі́те Го́сподеві сла́ву і́мені Єго́; поклоні́теся Го́сподеві во дворі́ святі́м Єго́. |
|
3
|
3
|
| Голос Господній над водами, Бог слави загримів. Загримів Господь над водами великими. | Глас Госпо́день на вода́х, Бог сла́ви возгремі́, Госпо́дь на вода́х мно́гих. |
|
4
|
4
|
| Голос Господа могутній, голос Господа величний. | Глас Госпо́день в крі́пості, глас Госпо́день в великолі́пії. |
|
5
|
5
|
| Голос Господа ламає кедри, Господь сокрушає кедри ливанські. | Глас Го́спода, сокруша́ющаго ке́дри; і стри́єть Госпо́дь ке́дри лива́нськія, |
|
6
|
6
|
| Від голосу Його гори скачуть, як телята, Ливан і Сиріон — як молоді єдинороги. | і істни́ть я я́ко тельця́ лива́нська; і возлю́бленний я́ко син єдиноро́ж. |
|
7
|
7
|
| Голос Господа викрешує полум’я вогню, | Глас Го́спода, пресіца́ющаго пла́мень огня́. |
|
8
|
8
|
| від голосу Господа трясеться пустеля. Потрясає Господь пустелю Кадеську. | Глас Го́спода, стряса́ющаго пусти́ню; і стрясе́ть Госпо́дь пусти́ню Кадді́йскую. |
|
9
|
9
|
| Голос Господа розроджує ланей і оголює ліси. В храмі Його все говорить про Його велич. | Глас Госпо́день, сверша́ющий єле́ні, і откри́єть дубра́ви; і в хра́мі Єго́ вся́кий глаго́леть сла́ву. |
|
10
|
10
|
| Господь возсів на Престолі над водами великими і як Цар буде над нами повіки. | Госпо́дь пото́п населя́єть, і ся́деть Госпо́дь Цар в вік. |
|
11
|
11
|
| Господь дасть силу народу Своєму, Господь миром благословить людей Своїх. | Госпо́дь крі́пость лю́дем Свої́м дасть, Госпо́дь благослови́ть лю́ди Своя́ ми́ром. |
|
Псалом 29
|
Псалом 29
|
|
1
|
1
|
| Псалом Давида; пісня на оновлення дому. | Псало́м пі́сні обновле́нія до́му Дави́дова, 29. |
|
2
|
2
|
| Прославлю Тебе, Господи, бо Ти підняв мене і не допустив, щоб вороги мої тішилися наді мною. | Вознесу́ Тя, Го́споди, я́ко под'я́л м'я єси́, і не возвесели́л єси́ враго́в мої́х о мні. |
|
3
|
3
|
| Господи, Боже мій! Я взивав до Тебе, і Ти зцілив мене. | Го́споди Бо́же мой, воззва́х к Тебі́, і ізціли́л м'я єси́. |
|
4
|
4
|
| Господи, Ти вивів душу мою з пекла, Ти повернув мене до життя, визволив мене з-поміж тих, що сходять у могилу. | Го́споди, возве́л єси́ от а́да ду́шу мою́, спасл м'я єси́ от низходя́щих в ров. |
|
5
|
5
|
| Співайте Господу, всі святі Його, прославляйте святу пам’ять Його, | По́йте Го́сподеві, преподо́бнії Єго́, і іспові́дайте па́м'ять святи́ні Єго́; |
|
6
|
6
|
| бо на мить гнів Його і на все життя — милість Його; звечора плач, а на ранок — радість. | я́ко гнів в я́рості Єго́, і живо́т в во́лі Єго́; ве́чер водвори́ться плач, і зау́тра ра́дость. |
|
7
|
7
|
| І я говорив у дні благоденства мого: «Не похитнуся я повіки». | Аз же ріх во оби́лії моє́м: не подви́жуся во вік. |
|
8
|
8
|
| Господи, Ти з милости Своєї укріпив гору мою, але відвернув Ти лице Твоє, і я захитався. | Го́споди, во́лею Твоє́ю пода́ждь добро́ті моє́й си́лу; отврати́л же єси́ лице́ Твоє́, і бих смуще́н. |
|
9
|
9
|
| Тоді до Тебе, Господи, я взивав і до Бога [мого] молився, кажучи: | К Тебі́, Го́споди, воззову́, і к Бо́гу моєму́ помолю́ся. |
|
10
|
10
|
| «Яка користь у крові моїй, коли я зотлію? Чи ж буде порох славити Тебе та сповіщати про істину Твою? | Ка́я по́льза в кро́ві моє́й, внегда́ сходи́ти мі во істлі́ніє? Єда́ іспові́сться Тебі́ персть? Іли́ возвісти́ть і́стину Твою́? |
|
11
|
11
|
| Господи, почуй мене і помилуй мене; Господи, прийди на поміч мені». | Сли́ша Госпо́дь і поми́лова м'я; Госпо́дь бисть помо́щник мой. |
|
12
|
12
|
| І Ти змінив плач мій на радість, зняв з мене одежу смутку і одягнув мене веселістю. | Обрати́л єси́ плач мой в ра́дость мні, растерза́л єси́ вре́тище моє́ і препоя́сал м'я єси́ весе́лієм, |
|
13
|
13
|
| Нехай же славить Тебе душа моя і не вмовкає. Господи, Боже мій, буду славити Тебе повік. | я́ко да воспоє́ть Тебі́ сла́ва моя́, і не умилю́ся. Го́споди Бо́же мой, во вік іспові́мся Тебі́. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 30
|
Псалом 30
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. [Під час повстання]. | В коне́ць, псало́м Дави́ду, ізступле́нія, 30. |
|
2
|
2
|
| На Тебе, Господи, уповаю. Не дай мені осоромитися повіки, правдою Твоєю спаси мене. | На Тя, Го́споди, упова́х, да не постижу́ся во вік; пра́вдою Твоє́ю ізба́ви м'я і ізми́ м'я. |
|
3
|
3
|
| Прихили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене; будь мені Богом Заступником і Домом пристановища, щоб спасти мене. | Приклони́ ко мні у́хо Твоє́, ускори́ із'я́ти м'я; бу́ди мі в Бо́га Защи́тителя і в Дом прибі́жища, є́же спасти́ м'я. |
|
4
|
4
|
| Бо Ти сила моя і пристановище моє. Заради імені Твого наставляєш мене і насичуєш мене. | Я́ко держа́ва моя́ і прибі́жище моє́ єси́ Ти; і і́мене Твоєго́ ра́ди наста́виши м'я і препита́єши м'я. |
|
5
|
5
|
| Виведи мене з сіті, яку таємно поставили на мене, бо Ти Заступник мій, Господи. | Ізведе́ши м'я от сі́ті сея́, ю́же скри́ша мі; я́ко Ти єси́ Защи́титель мой, Го́споди. |
|
6
|
6
|
| В руки Твої віддаю дух мій — Ти визволив мене, Господи, Боже істини. | В ру́ці Твої́ предложу́ дух мой; ізба́вил м'я єси́, Го́споди Бо́же і́стини. |
|
7
|
7
|
| Я ненавиджу тих, що надіються на ідолів, я ж на Господа уповаю. | Возненави́діл єси́ храня́щия суєти́ вотще́; аз же на Го́спода упова́х. |
|
8
|
8
|
| Возрадуюсь і звеселюся милістю Твоєю, бо Ти зглянувся на смирення моє і визволив з недолі душу мою. | Возра́дуюся і возвеселю́ся о ми́лості Твоє́й, я́ко призрі́л єси́ на смире́ніє моє́, спасл єси́ от нужд ду́шу мою́ |
|
9
|
9
|
| Не віддав мене в руки ворогів, а поставив на просторі ноги мої. | і ні́си мене́ затвори́л в рука́х вра́жіїх, поста́вил єси́ на простра́нні но́зі мої́. |
|
10
|
10
|
| Помилуй мене, Господи, бо я у скорботі; висохло від горя око моє, і душа моя і все нутро моє. | Поми́луй м'я, Го́споди, я́ко скорблю́; см'яте́ся я́ростію о́ко моє́, душа́ моя́ і утро́ба моя́. |
|
11
|
11
|
| Бо виснажилося у недузі життя моє, і роки мої в зітханнях. У стражданнях моїх знемогла сила моя, і кості мої висохли. | Я́ко ізчезе́ в болі́зні живо́т мой, і лі́та моя́ в воздиха́ніїх; ізнемо́же нището́ю крі́пость моя́, і ко́сті моя́ см'ято́шася. |
|
12
|
12
|
| Від нападів ворогів моїх я став посміховиськом навіть у сусідів моїх і страхіттям для знайомих моїх; ті, що бачать мене, геть тікають від мене. | От всіх враг мої́х бих поноше́ніє, і сосі́дом мої́м зіло́, і страх зна́ємим мої́м; ви́дящії м'я вон біжа́ша от мене́. |
|
13
|
13
|
| Я забутий у серцях, як мертвий; я став наче посуд розбитий. | Забве́н бих я́ко мертв от се́рдця; бих я́ко сосу́д погубле́н. |
|
14
|
14
|
| Бо я чую, як мене ганьблять ті, що живуть навколо мене, коли вони збираються та радяться, щоб взяти душу мою. | Я́ко сли́шах гажде́ніє [укоре́ніє] мно́гих живу́щих о́крест, внегда́ собра́тися їм вку́пі на м'я, прия́ти ду́шу мою́ совіща́ша. |
|
15
|
15
|
| Але я на Тебе, Господи, уповаю і кажу: «Ти — Бог мій». | Аз же на Тя, Го́споди, упова́х, ріх: Ти єси́ Бог мой. |
|
16
|
16
|
| У руці Твоїй доля моя. Визволи мене з рук ворогів моїх, від гонителів моїх. | В руку́ Твоє́ю жре́бії мої́; ізба́ви м'я із руки́ враг мої́х і от гоня́щих м'я. |
|
17
|
17
|
| Просвіти лице Твоє на раба Твого, спаси мене милістю Твоєю, Господи. | Просвіти́ лице́ Твоє́ на раба́ Твоєго́; спаси́ м'я ми́лостію Твоє́ю. |
|
18
|
18
|
| Нехай не осоромлюся тим, що призиваю Тебе, нехай осоромляться нечестиві і зійдуть у пекло. | Го́споди, да не постижу́ся, я́ко призва́х Тя; да постидя́ться нечести́вії і сни́дуть во ад. |
|
19
|
19
|
| Нехай замовкнуть уста улесливі, що говорять беззаконня проти праведного, гордовито і зневажливо. | Ні́ми да бу́дуть устни́ льсти́вия, глаго́лющия на пра́веднаго беззако́ніє, горди́нею і унічиже́нієм. |
|
20
|
20
|
| Яке велике множество благости Твоєї, Господи, яку зберігаєш Ти для тих, що бояться Тебе, яку наготував Ти для тих, що уповають на Тебе перед синами людськими! | Коль мно́гоє мно́жество бла́гости Твоєя́, Го́споди, ю́же скрил єси́ боя́щимся Тебе́, соді́лал єси́ упова́ющим на Тя, пред си́ни челові́чеськими! |
|
21
|
21
|
| Ти сховаєш їх у сяйві лиця Твого від заколотів людських, укриєш їх під покровом Твоїм від ворожнечі народів. | Скри́єши їх в та́йні лиця́ Твоєго́ от м'яте́жа челові́чеська, покри́єши їх в кро́ві от преріка́нія язи́к. |
|
22
|
22
|
| Благословенний Господь, Який явив мені дивну милість Свою у місті захищеному. | Благослове́н Госпо́дь, я́ко удиви́ ми́лость Свою́ во гра́ді огражде́нія. |
|
23
|
23
|
| Я ж сказав у відчаї моїм: «Відкинутий я від очей Твоїх». Але почув Ти голос молитви моєї, коли я взивав до Тебе. | Аз же ріх во ізступле́нії моє́м: отве́ржен єсьм от лиця́ о́чію Твоє́ю; сего́ ра́ди усли́шал єси́ глас моли́тви моєя́, внегда́ воззва́х к Тебі́. |
|
24
|
24
|
| Любіть Господа, всі преподобні Його, бо Господь охороняє вірних Своїх і з лишком відплачує гордовитим. | Возлюбі́те Го́спода, всі преподо́бнії Єго́; я́ко і́стини взиска́єть Госпо́дь і воздає́ть ізли́ше творя́щим горди́ню. |
|
25
|
25
|
| Будьте мужні, і нехай кріпиться серце ваше, всі, хто уповає на Господа. | Мужа́йтеся, і да кріпи́ться се́рдце ва́ше, всі упова́ющії на Го́спода. |
|
Псалом 31
|
Псалом 31
|
|
0
|
0
|
| Псалом Давида. Повчання. | Псало́м Дави́ду, ра́зума, 31. |
|
1
|
1
|
| Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї гріхи покрито. | Блаже́нні, ї́хже оста́вишася беззако́нія, і ї́хже прикри́шася грісі́. |
|
2
|
2
|
| Блажен муж, якому Господь не поставить у провину гріха і в устах якого нема лукавства. | Блаже́н муж, єму́же не вміни́ть Госпо́дь гріха́, ніже́ єсть во усті́х єго́ лесть. |
|
3
|
3
|
| Коли я замовк, постарілися кості мої від благання мого увесь день. | Я́ко умолча́х, обетша́ша ко́сті моя́, от є́же зва́ти мі весь день, |
|
4
|
4
|
| Бо день і ніч тяжіла наді мною рука Твоя, і свіжість лиця мого зникла, як у літню посуху. | я́ко день і нощ отяготі́ на мні рука́ Твоя́; возврати́хся на страсть, єгда́ уньзе́ мі терн. |
|
5
|
5
|
| Беззаконня мої я пізнав і гріха мого не утаїв. Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої, і Ти простив провини серця мого. | Беззако́ніє моє́ позна́х і гріха́ моєго́ не покри́х, ріх: іспові́м на м'я беззако́ніє моє́ Го́сподеві, і Ти оста́вил єси́ нече́стіє се́рдця моєго́. |
|
6
|
6
|
| Тому помолиться Тобі кожен праведник у слушний час, навіть велика повінь не досягне його. | За то помо́литься к Тебі́ всяк преподо́бний во вре́м'я благопотре́бно; оба́че в пото́пі вод мно́гих к нему́ не прибли́жаться. |
|
7
|
7
|
| Ти Пристановище моє у скорботі, що огорнула мене; Радосте моя, визволи мене від тих, що оточили мене. | Ти єси́ Прибі́жище моє́ от ско́рби обдержа́щия м'я; Ра́досте моя́, ізба́ви м'я от обише́дших м'я. |
|
8
|
8
|
| «Врозумлю тебе й наставлю тебе на путь, що нею ходитимеш; пильнуватиме тебе око Моє. | Вразумлю́ тя, і наста́влю тя на путь сей, в о́ньже по́йдеши; утвержу́ на тя о́чі Мої́. |
|
9
|
9
|
| Не будьте як кінь і мул, що розуму не мають; віжками та вуздечкою стягни щелепи їх, якщо не наближаються до тебе». | Не бу́діте я́ко конь і меск, ї́мже ність ра́зума; брозда́ми і уздо́ю че́люсті їх востя́гнеши, не приближа́ющихся к тебі́. |
|
10
|
10
|
| Багато покарань грішникові, а того, хто уповає на Господа, оточить милість. | Мно́гі ра́ни грі́шному; упова́ющаго же на Го́спода ми́лость оби́деть. |
|
11
|
11
|
| Веселіться в Господі і радуйтеся, праведні, і торжествуйте всі, праві серцем. | Веселі́теся о Го́споді і ра́дуйтеся, пра́веднії, і хвалі́теся, всі пра́вії се́рдцем. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 32
|
Псалом 32
|
|
0
|
0
|
| [Псалом Давида.] | Псало́м Дави́ду, не надпи́сан у євре́й, 32. |
|
1
|
1
|
| Радуйтеся, праведні, у Господі; праведним подобає похвала. | Ра́дуйтеся, пра́веднії, о Го́споді; пра́вим подоба́єть похвала́. |
|
2
|
2
|
| Прославляйте Господа на гуслях, співайте Йому на десятиструнній псалтирі. | Іспові́дайтеся Го́сподеві в гу́слех, во псалти́рі десятостру́ннім по́йте Єму́; |
|
3
|
3
|
| Співайте Йому пісню нову, співайте радісно, з піднесенням. | воспо́йте Єму́ піснь но́ву, до́брі по́йте Єму́ со восклица́нієм; |
|
4
|
4
|
| Бо слово Господнє праве і всі діла Його праведні. | я́ко пра́во сло́во Госпо́днє, і вся діла́ Єго́ в ві́рі. |
|
5
|
5
|
| Господь любить правду і праведний суд, милости Його повна земля. | Лю́бить ми́лостиню і суд Госпо́дь, ми́лости Госпо́дні іспо́лнь земля́. |
|
6
|
6
|
| Словом Господнім сотворено небеса, і духом уст Його — вся сила їх. | Сло́вом Госпо́днім небеса́ утверди́шася, і Ду́хом уст Єго́ вся си́ла їх; |
|
7
|
7
|
| Він зібрав, наче в міх, води морські, утворив у глибині їх безодні. | собира́яй, я́ко міх, во́ди морські́я, полага́яй в сокро́вищих бе́здни. |
|
8
|
8
|
| Нехай боїться Господа вся земля, нехай тремтять перед Ним усі, що живуть на світі. | Да убої́ться Го́спода вся земля́, от Него́же да подви́жуться всі живу́щії по вселе́нній; |
|
9
|
9
|
| Бо Він сказав — і сталося, Він повелів — і створилося. | я́ко Той рече́ — і би́ша; Той повелі́ — і созда́шася. |
|
10
|
10
|
| Господь нищить змови народів, відкидає злі задуми людей, [розбиває змови князів]. | Госпо́дь разоря́єть сові́ти язи́ков, отмета́єть же ми́слі люді́й і отмета́єть сові́ти князе́й. |
|
11
|
11
|
| Рада ж Господня стоїть вічно, і думки серця Його — з роду в рід. | Сові́т же Госпо́день во вік пребива́єть, помишле́нія се́рдця Єго́ — в род і род. |
|
12
|
12
|
| Блаженний народ, у якого Бог є Господом, — люди, яких обрав Господь у насліддя Собі. | Блаже́н язи́к, єму́же єсть Госпо́дь Бог Єго́, — лю́діє, я́же ізбра́ в наслі́діє Себі́. |
|
13
|
13
|
| Господь з неба дивиться і бачить усіх синів людських. | С небесе́ призрі́ Госпо́дь, ви́ді вся си́ни челові́чеськія; |
|
14
|
14
|
| Дивиться з Престолу, на якому сидить, і бачить усіх, що живуть на землі. | от гото́ваго жили́ща Своєго́ призрі́ на вся живу́щия на землі́; |
|
15
|
15
|
| Він створив серця всіх їх і знає всі діла їхні. | созда́вий на єди́ні сердця́ їх, разуміва́яй на вся діла́ їх. |
|
16
|
16
|
| Не захистить царя велике військо його, і велетня не спасе велика сила його. | Не спаса́ється цар мно́гою си́лою, і ісполи́н не спасе́ться мно́жеством крі́пости своєя́. |
|
17
|
17
|
| Ненадійний кінь для спасіння, не спасе він великою силою своєю. | Ложь конь во спасе́ніє, во мно́жестві же си́ли своєя́ не спасе́ться. |
|
18
|
18
|
| Бо ось очі Господні на тих, що бояться Його, і на тих, що надіються на милість Його. | Се, о́чі Госпо́дні на боя́щияся Єго́, упова́ющия на ми́лость Єго́; |
|
19
|
19
|
| Він спасе душі їхні від смерти, і в часи голоду наситить їх. | ізба́вити от сме́рти ду́ші їх, і препита́ти я в глад. |
|
20
|
20
|
| Душа ж наша нехай уповає на Господа, бо Він поміч і захист наш. | Душа́ же на́ша ча́єть Го́спода, я́ко помо́щник і защи́титель наш єсть; |
|
21
|
21
|
| Ним звеселиться серце наше, бо ми надіємося на святе ім’я Його. | я́ко о Нем возвесели́ться се́рдце на́ше, і во і́м'я свято́є Єго́ упова́хом. |
|
22
|
22
|
| Милість Твоя, Господи, нехай буде над нами, бо ми уповаємо на Тебе. | Бу́ди, Го́споди, ми́лость Твоя́ на нас, я́коже упова́хом на Тя. |
|
Псалом 33
|
Псалом 33
|
|
1
|
1
|
| Псалом Давида, коли він прикинувся безумним перед Авимелехом, який через це відпустив його. | Псало́м Дави́ду, внегда́ ізміни́ лице́ своє́ пред Авімеле́хом; і отпусти́ єго́, і оти́де, 33. |
|
2
|
2
|
| Благословлю Господа на всякий час, завжди хвала Йому в устах моїх. | Благословлю́ Го́спода на вся́коє вре́м'я, ви́ну хвала́ Єго́ во усті́х мої́х. |
|
3
|
3
|
| Господом буде хвалитися душа моя; нехай почують вірні і звеселяться. | О Го́споді похва́литься душа́ моя́; да усли́шать кро́тції і возвеселя́ться. |
|
4
|
4
|
| Величайте Господа зі мною, і прославмо ім’я Його всі вкупі. | Возвели́чіте Го́спода со мно́ю, і вознесе́м і́м'я Єго́ вку́пі. |
|
5
|
5
|
| Я шукав Господа, і Він почув мене і від усіх скорбот визволив мене. | Взиска́х Го́спода, і усли́ша м'я, і от всіх скорбе́й мої́х ізба́ви м'я. |
|
6
|
6
|
| Приступіть до Нього й просвітіться, і лиця ваші не осоромляться. | Приступі́те к Нему́ і просвіті́теся, і ли́ця ва́ша не постидя́ться. |
|
7
|
7
|
| Ось убогий благав, і Господь почув його і від усіх скорбот спас його. | Сей ни́щий воззва́, і Госпо́дь усли́ша ї, і от всіх скорбе́й єго́ спасе́ ї. |
|
8
|
8
|
| Ангел Господній охороняє тих, що бояться Його, і визволяє їх. | Ополчи́ться а́нгел Госпо́день о́крест боя́щихся Єго́ і ізба́вить їх. |
|
9
|
9
|
| Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього. | Вкусі́те і ви́діте, я́ко Благ Госпо́дь; блаже́н муж, і́же упова́єть Нань. |
|
10
|
10
|
| Бійтеся Господа, [всі] святі Його, бо не знають нестатку ті, що бояться Його. | Бо́йтеся Го́спода, всі святі́ї Єго́, я́ко ність лише́нія боя́щимся Єго́. |
|
11
|
11
|
| Багаті зубожіли і зголодніли, а ті, що шукають Господа, не будуть позбавлені всякого блага. | Бога́тії обнища́ша і взалка́ша; взиска́ющії же Го́спода не лиша́ться вся́каго бла́га. |
|
12
|
12
|
| Прийдіть, діти, послухайте мене, я страху Господнього навчу вас. | Прийді́те, ча́да, послу́шайте мене́, стра́ху Госпо́дню научу́ вас. |
|
13
|
13
|
| Хто з людей бажає жити і бачити дні благі — | Кто єсть челові́к хотя́й живо́т, люб'я́й дні ви́діти бла́гі? |
|
14
|
14
|
| стримуй язик свій від зла, і уста твої нехай не будуть облесливі. | Удержи́ язи́к твой от зла і устні́ твої́, є́же не глаго́лати льсти. |
|
15
|
15
|
| Ухиляйся від всього злого і роби добро, будь мирний і пильнуй того. | Уклони́ся от зла і сотвори́ бла́го; взищи́ ми́ра і пожени́ ї. |
|
16
|
16
|
| Очі Господні звернені до праведних, і вуха Його до молитви їх. | О́чі Госпо́дні на пра́ведния, і у́ші Єго́ в моли́тву їх. |
|
17
|
17
|
| Лице ж Господнє проти тих, що чинять зло, щоб знищити з землі й пам’ять про них. | Лице́ же Госпо́днє на творя́щия зла́я, є́же потреби́ти от землі́ па́м'ять їх. |
|
18
|
18
|
| Взивали [праведні], і Господь почув їх і від усіх скорбот визволив їх. | Воззва́ша пра́веднії, і Госпо́дь усли́ша їх, і от всіх скорбе́й їх ізба́ви їх. |
|
19
|
19
|
| Близько Господь до скорботних серцем, і смиренних духом Він спасає. | Близ Госпо́дь сокруше́нних се́рдцем, і смире́нния ду́хом спасе́ть. |
|
20
|
20
|
| Багато скорбот у праведника, та від усіх них визволить його Господь. | Мно́гі ско́рбі пра́ведним, і от всіх їх ізба́вить я Госпо́дь. |
|
21
|
21
|
| Господь охороняє всі кості їх, і ні одна з них не зламається. | Храни́ть Госпо́дь вся ко́сті їх, ні єди́на от них сокруши́ться. |
|
22
|
22
|
| Смерть же грішників люта, і ті, що ненавидять праведного, загинуть. | Смерть грі́шников люта́, і ненави́дящії пра́веднаго прегріша́ть. |
|
23
|
23
|
| Господь визволить душі рабів Своїх, і не загине ніхто з тих, що уповають на Нього. | Ізба́вить Госпо́дь ду́ші раб свої́х, і не прегріша́ть всі упова́ющії на Него́. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 34
|
Псалом 34
|
|
0
|
0
|
| Псалом Давида. (Пророчий). | Псало́м Дави́ду, 34. |
|
1
|
1
|
| Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене. | Суди́, Го́споди, оби́дящия м'я, побори́ борю́щия м'я. |
|
2
|
2
|
| Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені. | Прийми́ ору́жіє і щит і воста́ни в по́мощ мою́; |
|
3
|
3
|
| Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння». | ізсу́ни меч і заключи́ сопроти́в гоня́щих м'я; рци душі́ моє́й: спасе́ніє твоє́ єсьм Аз. |
|
4
|
4
|
| Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене. | Да постидя́ться і посра́м'яться і́щущії ду́шу мою́, да возвратя́ться всп'ять і постидя́ться ми́слящії мі зла́я. |
|
5
|
5
|
| Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх. | Да бу́дуть я́ко прах пред лице́м ві́тра, і а́нгел Госпо́день оскорбля́я їх; |
|
6
|
6
|
| Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх. | да бу́деть путь їх тьма і по́лзок, і а́нгел Госпо́день погоня́яй їх; |
|
7
|
7
|
| Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї. | я́ко ту́не скри́ша мі па́губу сі́ті своєя́, всу́є поноси́ша душі́ моє́й. |
|
8
|
8
|
| Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель. | Да при́йдеть єму́ сіть, ю́же не вість, і лови́тва, ю́же скри, да оби́меть ї, і в сіть да впаде́ть в ню. |
|
9
|
9
|
| А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього. | Душа́ же моя́ возра́дується о Го́споді, возвесели́ться о спасе́нії Єго́. |
|
10
|
10
|
| Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти возволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його». | Вся ко́сті моя́ реку́ть: Го́споди, Го́споди, кто подо́бен Тебі́? Ізбавля́яй ни́ща із руки́ крі́пльших єго́, і ни́ща, і убо́га от расхища́ющих єго́. |
|
11
|
11
|
| Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене. | Воста́вше на м'я свиді́теле непра́веднії, я́же не ві́дях, вопроша́ху м'я. |
|
12
|
12
|
| Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою. | Возда́ша мі лука́вая воз блага́я, і безча́діє душі́ моє́й. |
|
13
|
13
|
| Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася. | Аз же, внегда́ они́ стужа́ху мі, облача́хся во вре́тище і смиря́х посто́м ду́шу мою́, і моли́тва моя́ в ні́дро моє́ возврати́ться. |
|
14
|
14
|
| Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю. | Я́ко бли́жнему, я́ко бра́ту на́шему, та́ко угожда́х; я́ко пла́чя і сі́туя, та́ко смиря́хся. |
|
15
|
15
|
| А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що; | І на м'я возвесели́шася і собра́шася; собра́шася на м'я ра́ни, і не позна́х; разділи́шася, і не умили́шася. |
|
16
|
16
|
| спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами. | Іскуси́ша м'я, подражни́ша м'я подражне́нієм, поскрежета́ша на м'я зуби́ свої́ми. |
|
17
|
17
|
| Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою. | Го́споди, когда́ у́зриши? Устро́й ду́шу мою́ от злоді́йства їх, от лев єдоноро́дную мою́. |
|
18
|
18
|
| Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе, | Іспові́мся Тебі́ в це́ркві мно́зі, в лю́дех тя́жціх восхвалю́ Тя. |
|
19
|
19
|
| щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини. | Да не возра́дуються о мні вражду́ющії мі непра́ведно, ненави́дящії м'я ту́не і помиза́ющії очи́ма; |
|
20
|
20
|
| Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли. | я́ко мні у́бо ми́рная глаго́лаху, і на гнів ле́сти помишля́ху. |
|
21
|
21
|
| Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші». | Разшири́ша на м'я уста́ своя́, рі́ша: бла́гоже, бла́гоже, ви́діша о́чі на́ші. |
|
22
|
22
|
| Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене. | Ви́діл єси́, Го́споди, да не премолчи́ши; Го́споди, не отступи́ от мене́. |
|
23
|
23
|
| Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій! | Воста́ни, Го́споди, і воньми́ суду́ моєму́, Бо́же мой і Го́споди мой, на прю мою́. |
|
24
|
24
|
| Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною. | Суди́ мі, Го́споди, по пра́вді Твоє́й, Го́споди Бо́же мой, і да не возра́дуються о мні. |
|
25
|
25
|
| Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його». | Да не реку́ть в сердця́х свої́х: бла́гоже, бла́гоже душі́ на́шей; ніже́ да реку́ть: пожро́хом єго́. |
|
26
|
26
|
| Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене. | Да постидя́ться і посра́м'яться вку́пі ра́дующіїся злом мої́м; да облеку́ться в студ і срам велері́чующії на м'я. |
|
27
|
27
|
| І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!» | Да возра́дуються і возвеселя́ться хотя́щії пра́вди моєя́; і да реку́ть ви́ну: да возвели́читься Госпо́дь, хотя́щії ми́ра рабу́ Єго́. |
|
28
|
28
|
| А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні. | І язи́к мой поучи́ться пра́вді Твоє́й, весь день хвалі́ Твоє́й. |
|
Псалом 35
|
Псалом 35
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Раба Господнього Давида. | В коне́ць, о́троку Госпо́дню Дави́ду, 35. |
|
2
|
2
|
| Навчився беззаконник грішити в серці своїм; нема страху Божого перед очима його. | Глаго́лет пребеззако́нний согріша́ти в себі́; ність стра́ха Бо́жия пред очи́ма єго́; |
|
3
|
3
|
| Сам себе він обманює в очах своїх, ніби шукає гріхів своїх, щоб зненавидіти їх. | я́ко ульсти́ пред ним обрісти́ беззако́ніє своє́ і возненави́діти. |
|
4
|
4
|
| Але слова уст його — неправда і лукавство, він не хоче навчитися чинити добро. | Глаго́ли уст єго́ — беззако́ніє і лесть; не восхоті́ разумі́ти є́же ублажи́ти. |
|
5
|
5
|
| На ліжку своєму він замишляє беззаконня, стає на недобру дорогу, не соромиться зла. | Беззако́ніє поми́сли на ло́жі своє́м; предста́ вся́кому путі́ небла́гу, о зло́бі же не негодова́. |
|
6
|
6
|
| Господи, милість Твоя до небес, істина Твоя понад хмарами. | Го́споди, на небесі́ ми́лость Твоя́, і і́стина Твоя́ до о́блак; |
|
7
|
7
|
| Правда Твоя, — як гори Божі, а присуди Твої, — як безодня велика, про людей і про тварин піклуєшся Ти, Господи. | пра́вда Твоя́ — я́ко го́ри Бо́жия, судьби́ Твоя́ — бе́здна мно́га; челові́ки і скоти́ спасе́ши, Го́споди. |
|
8
|
8
|
| Яка велика милість Твоя, Боже! Сини людські під захистом крил Твоїх спокійні. | Я́ко умно́жил єси́ ми́лость Твою́, Бо́же; си́нове же челові́честії в кро́ві крилу́ Твоє́ю наді́ятися і́муть. |
|
9
|
9
|
| Вони живляться від достатків дому Твого, і з джерела солодощів Твоїх Ти напуваєш їх. | Упію́ться от ту́ка до́му Твоєго́, і пото́ком сла́дости Твоєя́ напої́ши я. |
|
10
|
10
|
| Бо в Тобі джерело життя: в сяйві Твоїм ми бачимо світло. | Я́ко у Тебе́ істо́чник живота́, во сві́ті Твоє́м у́зрим світ. |
|
11
|
11
|
| Нехай буде милість Твоя на тих, що визнають Тебе, і правда Твоя на добрих серцем. | Проба́ви ми́лость Твою́ ві́дущим Тя і пра́вду Твою́ пра́вим се́рдцем. |
|
12
|
12
|
| Нехай не наступить на мене нога гордині, і рука грішника нехай не досягне мене. | Да не при́йдеть мні нога́ горди́ни, і рука́ грі́шнича да не подви́жить мене́. |
|
13
|
13
|
| Бо впали ті, що чинили беззаконня, впали і не можуть встати. | Та́мо падо́ша всі ді́лающії беззако́ніє; ізринове́ні би́ша і не возмо́гуть ста́ти. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 36
|
Псалом 36
|
|
0
|
0
|
| Псалом Давида. | Псало́м Дави́ду, 36. |
|
1
|
1
|
| Не ревнуй злочинцям, не май заздрощів до тих, що чинять беззаконня, | Не ревну́й лука́внующим, ніже́ зави́ди творя́щим беззако́ніє. |
|
2
|
2
|
| бо вони, як трава, скоро посохнуть і, як пожовкле листя, скоро опадуть. | Зане́ я́ко трава́ ско́ро і́зсшуть, і я́ко зе́ліє зла́ка ско́ро отпаду́ть. |
|
3
|
3
|
| Надійся на Бога, твори добро, живи за правдою на землі і будеш ситий з багатства її. | Упова́й на Го́спода і твори́ благости́ню; і насели́ зе́млю і упасе́шися в бога́тстві єя́. |
|
4
|
4
|
| Утішайся Господом, і Він дасть тобі бажання серця твого. | Наслади́ся Го́сподеві, і дасть ті проше́нія се́рдця твоєго́. |
|
5
|
5
|
| Відкрий Господу путь твою і надійся на Нього, Він допоможе. | Откри́й ко Го́споду путь твой і упова́й на Него́, і Той сотвори́ть. |
|
6
|
6
|
| Він виявить правоту твою, як світло, і правду твою, як полудень. | І ізведе́ть, я́ко світ, пра́вду твою́ і судьбу́ твою́, я́ко полу́дне. |
|
7
|
7
|
| Підкорись Господу і надійся на Нього. Не заздри чоловікові лукавому, хоч би й щастило йому в цьому житті. | Повини́ся Го́сподеві і умоли́ Єго́. Не ревну́й спі́ющему в путі́ своє́м, челові́ку, творя́щему законопреступле́ніє. |
|
8
|
8
|
| Не гнівайся і не розпалюйся, не спокушайся чинити зло. | Преста́ни от гні́ва і оста́ви я́рость; не ревну́й, є́же лука́вновати, |
|
9
|
9
|
| Бо всі, хто чинить зло, будуть знищені, а ті, що надіються на Господа, успадкують землю. | зане́ лука́внующії потреб'я́ться, терп'я́щії же Го́спода, ті́ї наслі́дять зе́млю. |
|
10
|
10
|
| Ще трохи, і не стане грішника, поглянеш на місце його і не знайдеш його. | І єще́ ма́ло, і не бу́деть грі́шника; і взи́щеши мі́сто єго́ і не обря́щеши. |
|
11
|
11
|
| А люди лагідні успадкують землю і будуть втішатися великим спокоєм. | Кро́тції же наслі́дять зе́млю і насладя́ться о мно́жестві ми́ра. |
|
12
|
12
|
| Нечестивий задумує зло проти праведного і скрегоче на нього зубами своїми. | Назира́єть грі́шний пра́веднаго і поскреже́щеть нань зуби́ свої́ми; |
|
13
|
13
|
| Господь же сміється з нього, бо бачить, що приходить день його. | Госпо́дь же посміє́ться єму́, зане́ прозира́єть, я́ко при́йдеть день єго́. |
|
14
|
14
|
| Нечестиві виймають меч свій, готують стріли свої, щоб повалити убогого і бідного, заколоти тих, що йдуть дорогою правди. | Мечь ізвлеко́ша грі́шници, напряго́ша лук свой, низложи́ти убо́га і ни́ща, закла́ти пра́вия се́рдцем. |
|
15
|
15
|
| Меч їхній увійде в їхнє ж серце, і луки їхні поламаються. | Мечь їх да вни́деть в сердця́ їх, і лу́ці їх да сокруша́ться. |
|
16
|
16
|
| Краще мале праведника, аніж багатство у багатьох беззаконних, | Лу́чше ма́лоє пра́веднику, па́че бога́тства грі́шних мно́га. |
|
17
|
17
|
| бо сила грішників буде знищена, а праведних підкріпить Господь. | Зане́ ми́шці грі́шних сокруша́ться, утвержда́єть же пра́ведния Госпо́дь. |
|
18
|
18
|
| Господь знає дні людей непорочних, і надбання їх перебуватиме повік. | Вість Госпо́дь путі́ непоро́чних, і достоя́ніє їх в вік бу́деть. |
|
19
|
19
|
| Не будуть вони посоромлені в лиху годину, і в дні голоду будуть насичені. А грішники загинуть. | Не постидя́ться во вре́м'я лю́тоє і во днех гла́да наси́тяться, я́ко грі́шници поги́бнуть. |
|
20
|
20
|
| Вороги Господні в пишноті й гордині своїй, як дим, щезнуть. | Вразі́ же Госпо́дні, ку́пно просла́витися їм і вознести́ся, ізчеза́юще, я́ко дим, ізчезо́ша. |
|
21
|
21
|
| Нечестивий позичає і не віддає, а праведник милостивий щедро дає. | Зає́млеть грі́шний і не возврати́ть; пра́ведний же ще́дрить і дає́ть. |
|
22
|
22
|
| Отже, ті, хто прославляє Господа, успадкують землю, а хто проклинає Його, буде знищений. | Я́ко благословя́щії Єго́ наслі́дять зе́млю, клену́щії же Єго́ потреб'я́ться. |
|
23
|
23
|
| Господь стверджує кроки такого чоловіка і сприяє йому в дорозі його. | От Го́спода стопи́ челові́ку ісправля́ються, і путі́ єго́ восхо́щеть зіло́. |
|
24
|
24
|
| Коли буде падати, то не впаде, бо Господь підтримує за руку його. | Єгда́ паде́ть, не разбіє́ться, я́ко Госпо́дь подкріпля́єть ру́ку єго́. |
|
25
|
25
|
| Я був молодим і постарів уже, але не бачив праведника покинутим або щоб діти його просили хліба. | Юні́йшій бих, і́бо состарі́хся, і не ви́діх пра́ведника оста́влена, ніже́ сі́мене єго́ прося́ща хлі́би. |
|
26
|
26
|
| Він щодня дає милостиню, позичає, і рід його в благословенні перебуває. | Весь день ми́луєть і взайм дає́ть пра́ведний, і сі́м'я єго́ во благослове́ніє бу́деть. |
|
27
|
27
|
| Ухиляйся від зла і твори добро, і житимеш довіку. | Уклони́ся от зла і сотвори́ бла́го, і всели́ся в вік ві́ка. |
|
28
|
28
|
| Бо Господь любить правду і не покидає святих Своїх; Він береже їх, [а беззаконні будуть викинуті,] і нащадки нечестивців будуть знищені. | Я́ко Госпо́дь лю́бить суд і не оста́вить преподо́бних Свої́х; во вік сохраня́ться; беззако́нници же ізжену́ться, і сі́м'я нечести́вих потреби́ться. |
|
29
|
29
|
| Праведні ж успадкують землю і будуть жити на ній повік. | Пра́ведници же наслі́дять зе́млю і вселя́ться в вік ві́ка на ней. |
|
30
|
30
|
| Уста праведного промовляють премудрість, і язик його, сповіщає правду. | Уста́ пра́веднаго поуча́ться прему́дрости, і язи́к єго́ возглаго́леть суд. |
|
31
|
31
|
| Закон Бога його в серці його, і не спіткнуться ноги його. | Зако́н Бо́га єго́ се́рдці єго́, і не за́пнуться стопи́ єго́. |
|
32
|
32
|
| Беззаконник підглядає за праведним і шукає — як вбити його. | Сматря́єть грі́шний пра́веднаго і і́щеть, є́же умертви́ти єго́; |
|
33
|
33
|
| Та Господь не дасть праведника в руки його і не допустить звинуватити його на суді. | Госпо́дь же не оста́вить єго́ в руку́ єго́, ніже́ осу́дить єго́, єгда́ су́дить єму́. |
|
34
|
34
|
| Надійся на Господа і тримайся шляхів Його, Він піднесе тебе, щоб ти успадкував землю, і коли буде нищити нечестивців, ти побачиш. | Потерпи́ Го́спода і сохрани́ путь Єго́, і вознесе́ть Тя, є́же наслі́дити зе́млю; внегда́ потребля́тися грі́шником, у́зриши. |
|
35
|
35
|
| Я бачив беззаконника, як він пишався і підносився, наче кедри ливанські. | Ви́діх нечести́ваго превознося́щася і ви́сящася, я́ко ке́дри лива́нськія; |
|
36
|
36
|
| Але минув він, не стало його, шукаю його і не знаходжу. | і ми́мо ідо́х, і се не бі, і взиска́х єго́, і не обрі́теся мі́сто єго́. |
|
37
|
37
|
| Пильнуй непорочність, дивись на праведного, бо майбутнє таких людей — мир. | Храни́ незло́біє і виждь правоту́, я́ко єсть оста́нок челові́ку ми́рну. |
|
38
|
38
|
| А беззаконники всі будуть знищені, і майбутнє нечестивців — загибель. | Беззако́нници же потреб'я́ться вку́пі; оста́нци же нечести́вих потреб'я́ться. |
|
39
|
39
|
| Спасіння ж праведним від Господа. Він захистить їх у час скорбот. | Спасе́ніє же пра́ведних от Го́спода, і Защи́титель їх єсть во вре́м'я ско́рби; |
|
40
|
40
|
| Господь допоможе їм і визволить їх. Він визволить їх від нечестивих і спасе їх, бо вони надіялися на Нього. | і помо́жеть їм Госпо́дь, і ізба́вить їх, і і́зметь їх от грі́шник, і спасе́ть їх, я́ко упова́ша на Него́. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 37
|
Псалом 37
|
|
1
|
1
|
| Псалом Давида. На спомин [про суботу]. | Псало́м Дави́ду, в воспомина́ніє о субо́ті, 37. |
|
2
|
2
|
| Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм. | Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ніже́ гні́вом Твої́м нака́жеши мене́; |
|
3
|
3
|
| Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою. | я́ко стрі́ли Твоя́ уньзо́ша во мні, і утверди́л єси́ на мні ру́ку Твою́. |
|
4
|
4
|
| Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх. | Ність ізціле́нія в пло́ті моє́й от лиця́ гні́ва Твоєго́, ність ми́ра в косте́х мої́х от лиця́ гріх мої́х. |
|
5
|
5
|
| Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене. | Я́ко беззако́нія моя́ превзидо́ша главу́ мою́, я́ко бре́м'я тя́жкоє отяготі́ша на мні. |
|
6
|
6
|
| Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого. | Возсмерді́ша і согни́ша ра́ни моя́, от лиця́ безу́мія моєго́. |
|
7
|
7
|
| Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу. | Пострада́х і сляко́хся до конця́, весь день сі́туя хожда́х; |
|
8
|
8
|
| Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй. | я́ко ля́двія моя́ напо́лнишася поруга́ній, і ність ізціле́нія в пло́ті моє́й. |
|
9
|
9
|
| Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого. | Озло́блен бих і смири́хся до зіла́, рика́х от воздиха́нія се́рдця моєго́. |
|
10
|
10
|
| Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться. | Го́споди, пред Тобо́ю все жела́ніє моє́, і воздиха́ніє моє́ от Тебе́ не утаї́ся. |
|
11
|
11
|
| Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене. | Се́рдце моє́ см'яте́ся, оста́ви м'я си́ла моя́, і світ о́чію моє́ю — і той ність со мно́ю. |
|
12
|
12
|
| Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене. | Дру́зі мої́ і і́скреннії мої́ пря́мо мні прибли́жишася і ста́ша. |
|
13
|
13
|
| А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи. | І бли́жнії мої́ отдале́че мене́ ста́ша, і нужда́хуся і́щущії ду́шу мою́; і і́щущії зла́я мні глаго́лаху су́єтная, і льсти́вним весь день поуча́хуся. |
|
14
|
14
|
| Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх. | Аз же, я́ко глух, не сли́шах, і я́ко нім не отверза́яй уст свої́х; |
|
15
|
15
|
| І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання. | і бих я́ко челові́к не сли́шай і не іми́й во усті́х свої́х обличе́нія. |
|
16
|
16
|
| Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій. | Я́ко на Тя, Го́споди, упова́х, Ти усли́шиши, Го́споди, Бо́же мой. |
|
17
|
17
|
| Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною. | Я́ко ріх: да не когда́ пора́дуютьмися вразі́ мої́; і внегда́ подвижа́тися нога́м мої́м, на м'я велері́чеваша. |
|
18
|
18
|
| Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною. | Я́ко аз на ра́ни гото́в, і болі́знь моя́ пре́до мно́ю єсть ви́ну. |
|
19
|
19
|
| Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій. | Я́ко беззако́ніє моє́ аз возвіщу́ і попеку́ся о грісі́ моє́м. |
|
20
|
20
|
| Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді. | Вразі́ же мої́ живу́ть і укріпи́шася па́че мене́, і умно́жишася ненави́дящії м'я без пра́вди; |
|
21
|
21
|
| Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю. | воздаю́щії мі зла́я воз блага́я оболга́ху м'я, зане́ гоня́х благости́ню. |
|
22
|
22
|
| Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене. | Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мой, не отступи́ от мене́; |
|
23
|
23
|
| Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого. | воньми́ в по́мощ мою́, Го́споди спасе́нія моєго́. |
|
Псалом 38
|
Псалом 38
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида. | В коне́ць, Ідифу́му, піснь Дави́ду, 38. |
|
2
|
2
|
| Я сказав: «Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною». | Ріх: сохраню́ путі́ моя́, є́же не согріша́ти мі язи́ком мої́м; положи́х усто́м мої́м храни́ло, внегда́ воста́ти грі́шному пре́до мно́ю. |
|
3
|
3
|
| Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася. | Онімі́х і смири́хся, і умолча́х от благ, і болі́знь моя́ обнови́ся. |
|
4
|
4
|
| Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм: | Согрі́яся се́рдце моє́ во мні, і в поуче́нії моє́м разгори́ться огнь; глаго́лах язи́ком мої́м: |
|
5
|
5
|
| «Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій». | скажи́ мі, Го́споди, кончи́ну мою́ і число́ дній мої́х, ко́є єсть, да разумі́ю, что лиша́юся аз. |
|
6
|
6
|
| Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою. | Се, п'я́ді положи́л єси́ дні моя́, і соста́в мой — я́ко нічто́же пред Тобо́ю; оба́че вся́чеськая суєта́ всяк челові́к живи́й. |
|
7
|
7
|
| Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться. | У́бо о́бразом хо́дить челові́к, оба́че всу́є м'яте́ться; сокро́вищствуєть, і не вість, кому́ собере́ть я. |
|
8
|
8
|
| І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе. | І ни́ні кто терпі́ніє моє́? Не Госпо́дь ли? І соста́в мой от Тебе́ єсть. |
|
9
|
9
|
| Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному. | От всіх беззако́ній мої́х ізба́ви м'я; поноше́ніє безу́мному дал м'я єси́. |
|
10
|
10
|
| Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це. | Онімі́х і не отверзо́х уст мої́х, я́ко Ти сотвори́л єси́. |
|
11
|
11
|
| Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну. | Отста́ви от мене́ ра́ни Твоя́; от крі́пости бо руки́ Твоєя́ аз ізчезо́х. |
|
12
|
12
|
| Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина. | Во обличе́ніїх о беззако́нії наказа́л єси́ челові́ка, і іста́ял єси́, я́ко паучи́ну, ду́шу єго́; оба́че всу́є всяк челові́к. |
|
13
|
13
|
| Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої. | Усли́ши моли́тву мою́, Го́споди, і моле́ніє моє́ внуши́, слез мої́х не премолчи́; я́ко пресе́льник аз єсьм у Тебе́ і пришле́ць, я́коже всі отці́ мої́. |
|
14
|
14
|
| Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде. | Осла́би мі, да почи́ю, пре́жде да́же не отиду́, і ктому́ не бу́ду. |
|
Псалом 39
|
Псалом 39
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий). | В коне́ць, псало́м Дави́ду, 39. |
|
2
|
2
|
| Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене і почув молитву мою. | Терп'я́ потерпі́х Го́спода, і внят мі і усли́ша моли́тву мою́; |
|
3
|
3
|
| Він вивів мене з ями пристрастей і в’язкого болота, поставив на камені ноги мої і зміцнив стопи мої. | і возведе́ м'я от ро́ва страсте́й і от бре́нія ти́ни, і поста́ви на ка́мені но́зі мої́ і іспра́ви стопи́ моя́; |
|
4
|
4
|
| Він вклав в уста мої пісню нову — хвалу Богу нашому. Многі побачать, і убояться, і будуть уповати на Господа. | і вложи́ во уста́ моя́ піснь но́ву, пі́ніє Бо́гу на́шему. У́зрять мно́зі і убоя́ться, і упова́ють на Го́спода. |
|
5
|
5
|
| Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа і не звертається до гордих і до тих, що схиляються до неправди. | Блаже́н муж, єму́же єсть і́м'я Госпо́днє упова́ніє єго́, і не призрі́ в суєти́ і неістовле́нія ло́жная. |
|
6
|
6
|
| Господи, Боже мій! Як багато створив Ти чудес Твоїх для нас! Хто уподібниться Тобі помислами Твоїми про нас! Хотів би я говорити і перелічити, але вони перевищують всяке число. | Мно́га сотвори́л єси́ Ти, Го́споди Бо́же мой, чудеса́ Твоя́, і помишле́нієм Твої́м ність кто уподо́биться Тебі́; возвісти́х і глаго́лах; умно́жишася па́че числа́. |
|
7
|
7
|
| Жертви і принесення Ти не захотів, але Ти відкрив мені вуха*. Всепалення і жертви за гріх Ти не бажав. | Же́ртви і приноше́нія не восхоті́л єси́, ті́ло же сверши́л мі єси́; всесожже́ній і о грісі́ не взиска́л єси́. |
|
8
|
8
|
| Тоді я сказав: «Ось іду; у свитку книжному написано про мене. | Тогда́ ріх: се, прийду́; в глави́зні кни́жні пи́сано єсть о мні; |
|
9
|
9
|
| Я бажаю виконати волю Твою, Боже мій, і закон Твій у серці моїм». | є́же сотвори́ти во́лю Твою́, Бо́же мой, восхоті́х, і зако́н Твой посреді́ чре́ва моєго́. |
|
10
|
10
|
| Я сповіщав про правду Твою в зібранні великому і не спиняв уст моїх. Ти знаєш, Господи. | Благовісти́х пра́вду в це́ркві вели́цій, се, устна́м мої́м не возбраню́; Го́споди, Ти разумі́л єси́. |
|
11
|
11
|
| Не втаїв я правди Твоєї в серці моїм; я всім сповіщав про істину й спасіння Твоє. Не затаїв милости й вірности Твоєї перед зібранням великим. | Пра́вду Твою́ не скрих в се́рдці моє́м, і́стину Твою́ і спасе́ніє Твоє́ ріх, не скрих ми́лость Твою́ і і́стину Твою́ от со́нма мно́га. |
|
12
|
12
|
| Ти ж, Господи, не віддаляй від мене милосердя Твого. Милість Твоя й істина Твоя нехай завжди охороняють мене. | Ти же, Го́споди, не удали́ щедро́т Твої́х от мене́; ми́лость Твоя́ і і́стина Твоя́ ви́ну да засту́питі м'я. |
|
13
|
13
|
| Бо обступила мене біда велика: оточили мене беззаконня мої, і я не можу побачити їх, бо їх більше, ніж волосся на голові моїй, і серце моє стиснулося в мені. | Я́ко одержа́ша м'я зла́я, ї́мже ність числа́; постиго́ша м'я беззако́нія моя́, і не возмого́х зрі́ти; умно́жишася па́че влас глави́ моєя́, і се́рдце моє́ оста́ви м'я. |
|
14
|
14
|
| Благозволь, Господи, визволити мене. Господи, поспіши на допомогу мені! | Благоволи́, Го́споди, ізба́вити м'я; Го́споди, во є́же помощи́ мі, воньми́. |
|
15
|
15
|
| Нехай постидяться і осоромляться ті, що шукають душі моєї, щоб погубити її. Нехай повернуть назад ті, що бажають зла мені. | Да постидя́ться і посра́м'яться вку́пі і́щущії ду́шу мою́, із'я́ти ю; да возвратя́ться всп'ять і постидя́ться хотя́щії мі зла́я. |
|
16
|
16
|
| Нехай покриються соромом ті, що говорили мені: «Добре, добре!» | Да при́ймуть а́біє студ свой глаго́лющії мі: бла́гоже, бла́гоже! |
|
17
|
17
|
| Але нехай зрадіють і звеселяться Тобою ті, що шукають Тебе, Боже, і ті, що люблять спасіння Твоє, нехай безперестанку виголошують: «Великий Господь!» | Да возра́дуються і возвеселя́ться о Тебі́ всі і́щущії Тебе́, Го́споди, і да реку́ть ви́ну «Да возвели́читься Госпо́дь!» лю́б'ящії спасе́ніє Твоє́. |
|
18
|
18
|
| Я ж немічний і вбогий, Господи, допоможи мені! Ти поміч моя і моє спасіння, Боже мій, поспіши! | Аз же нищ єсьм і убо́г, Госпо́дь попече́ться о мні; Помо́щник мой і Защи́титель мой єси́ Ти, Бо́же мой, не закосни́. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 40
|
Псалом 40
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий). | В коне́ць, псало́м Дави́ду, 40. |
|
2
|
2
|
| Блаженний, хто дбає про [вбогих і] бідних, в день скорботи спасає його Господь. | Блаже́н разуміва́яй на ни́ща і убо́га, в день лют ізба́вить єго́ Госпо́дь. |
|
3
|
3
|
| Господь збереже його й охоронить життя його. Блаженним він буде на землі, і Ти, Господи, не віддаси його в руки ворогів його. | Госпо́дь да сохрани́ть єго́ і живи́ть єго́, і да ублажи́ть єго́ на землі́, і да не преда́сть єго́ в ру́ки враго́в єго́. |
|
4
|
4
|
| Господь допоможе йому в час хвороби його, все ложе його Ти оздоровиш у болісті його. | Госпо́дь да помо́жеть єму́ на одрі́ болі́зні єго́; все ло́же єго́ обрати́л єси́ в болі́зні єго́. |
|
5
|
5
|
| Я сказав: «Господи, помилуй мене і зціли душу мою, бо згрішив я перед Тобою». | Аз ріх: Го́споди, поми́луй м'я, ізціли́ ду́шу мою́, я́ко согріши́х Ті. |
|
6
|
6
|
| Вороги мої в злобі кажуть про мене: «Коли він помре та згине ім’я його?» | Вразі́ мої́ рі́ша мні зла́я: когда́ у́мреть, і поги́бнеть і́м'я єго́? |
|
7
|
7
|
| А коли приходять провідати мене, говорять облесливо, ховають злобу в серці, а вийшовши, змовляються. | І вхожда́ше ви́діти, всу́є глаго́лаше се́рдце єго́; собра́ беззако́ніє себі́, ісхожда́ше вон і глаго́лаше вку́пі. |
|
8
|
8
|
| Ненависники шепочуть між собою, замишляють зло проти мене. | На м'я шепта́ху всі вразі́ мої́, на м'я помишля́ху зла́я мні. |
|
9
|
9
|
| Словом лихим ображають мене, говорячи: «Він ліг і вже не встане». | Сло́во законопресту́пноє возложи́ша на м'я: єда́ сп'яй не приложи́ть воскресну́ти? |
|
10
|
10
|
| Навіть чоловік, що жив у згоді зі мною, що їв хліб мій і на якого я надіявся, — підняв проти мене п’яту свою. | І́бо челові́к ми́ра моєго́, на него́же упова́х, яди́й хлі́би моя́, возвели́чи на м'я запина́ніє. |
|
11
|
11
|
| Ти ж, Господи, помилуй мене, підійми мене, щоб я віддав їм. | Ти же, Го́споди, поми́луй м'я і возста́ви м'я, і возда́м їм. |
|
12
|
12
|
| З того дізнаюсь я, що Ти любиш мене, коли ворог мій не потішиться наді мною. | В сем позна́х, я́ко восхоті́л м'я єси́, я́ко не возра́дується враг мой о мні. |
|
13
|
13
|
| А мене Ти охорониш заради лагідности моєї, і поставиш перед лицем Твоїм навіки. | Мене́ же за незло́біє прия́л і утверди́л м'я єси́ пред Тобо́ю в вік. |
|
14
|
14
|
| Благословенний Господь, Бог Ізраїля од віку й до віку! Амінь, амінь! | Благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев от ві́ка і до ві́ка! Бу́ди, бу́ди. |
|
Псалом 41
|
Псалом 41
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. (Псалом Давида). | В коне́ць, в ра́зум сино́в Коре́йових, псало́м Дави́ду, 41. |
|
2
|
2
|
| Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже. | І́мже о́бразом жела́єть єле́нь на істо́чники водни́я, си́це жела́єть душа́ моя́ к Тебі́, Бо́же. |
|
3
|
3
|
| Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим? | Возжада́ душа́ моя́ к Бо́гу крі́пкому, живо́му; когда́ прийду́ і явлю́ся лицю́ Бо́жию? |
|
4
|
4
|
| Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?» | Би́ша сле́зи моя́ мні хліб день і нощ, внегда́ глаго́латися мні на всяк день: гді єсть Бог твой? |
|
5
|
5
|
| Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування. | Сія́ пом'яну́х і ізлія́х на м'я ду́шу мою́; я́ко пройду́ в мі́сто селе́нія ди́вна, да́же до до́му Бо́жия, во гла́сі ра́дованія і іспові́данія, шу́ма пра́зднующаго. |
|
6
|
6
|
| Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого. | Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? І вску́ю смуща́єши м'я? Упова́й на Бо́га, я́ко іспові́мся Єму́, спасе́ніє лиця́ моєго́ і Бог мой. |
|
7
|
7
|
| Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої. | Ко мні самому́ душа́ моя́ см'яте́ся; сего́ ра́ди пом'яну́х Тя от землі́ іорда́нськи і єрмонії́мськи, от гори́ ма́лия. |
|
8
|
8
|
| Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною. | Бе́здна бе́здну призива́єть во гла́сі хля́бій Твої́х; вся висоти́ Твоя́ і во́лни Твоя́ на мні прейдо́ша. |
|
9
|
9
|
| Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого. | В день запові́сть Госпо́дь ми́лость Свою́, і но́щію піснь Єго́ от мене́ [у мене́] — моли́тва Бо́гу живота́ моєго́. |
|
10
|
10
|
| Кажу я до Бога: «Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене»? | Реку́ Бо́гу: Засту́пник мой єси́, почто́ м'я заби́л єси́? І вску́ю сі́туя хожду́, внегда́ оскорбля́єть враг? |
|
11
|
11
|
| Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: «Де Бог твій?» | Внегда́ сокруша́тися косте́м мої́м, поноша́ху мі вразі́ мої́, внегда́ глаго́лати їм мні на всяк день: гді єсть Бог Твой? |
|
12
|
12
|
| Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого. | Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? І вску́ю смуща́єши м'я? Упова́й на Бо́га, я́ко іспові́мся Єму́, спасе́ніє лиця́ моєго́ і Бог мой. |
|
Псалом 42
|
Псалом 42
|
|
0
|
0
|
| (Псалом Давида). | Псало́м Дави́ду, не надпи́сан у євре́й, 42. |
|
1
|
1
|
| Суди мене, Боже, і розсуди тяжбу мою з народом недобрим. Від людини лукавої і злої визволи мене. | Суди́ мі, Бо́же, і разсуди́ прю мою́; от язи́ка не преподо́бна, от челові́ка непра́ведна і льсти́ва ізба́ви м'я. |
|
2
|
2
|
| Бо Ти — Бог сили моєї. Навіщо Ти відкинув мене? Чому я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене? | Зане́ Ти єси́, Бо́же, крі́пость моя́, вску́ю отри́нул м'я єси́? І вску́ю сі́туя хожду́, внегда́ оскорбля́єть враг? |
|
3
|
3
|
| Пошли світло Твоє й істину Твою, нехай вони ведуть мене і виведуть на святу гору Твою і в оселі Твої. | Посли́ світ Твой і і́стину Твою́; та м'я наста́виста, і введо́ста м'я в го́ру святу́ю Твою́ і в селе́нія Твоя́. |
|
4
|
4
|
| І ввійду я до жертовника Божого, що наповнює радістю серце моє, і буду славити Тебе піснями, як на гуслях, Боже, Боже мій. | І вни́ду к же́ртвеннику Бо́жию, к Бо́гу веселя́щему ю́ность мою́; іспові́мся Тебі́ в гу́слех, Бо́же, Бо́же мой. |
|
5
|
5
|
| Чому сумуєш, душе моя? Навіщо хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого. | Вску́ю приско́рбна єси́, душе́ моя́? І вску́ю смуща́єши м'я? Упова́й на Бо́га, я́ко іспові́мся Єму́, спасе́ніє лиця́ моєго́ і Бог мой. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 43
|
Псалом 43
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. | В коне́ць, сино́в Коре́йових, в ра́зум, псало́м, 43. |
|
2
|
2
|
| Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні. | Бо́же, уши́ма на́шима усли́шахом, і отці́ на́ші возвісти́ша нам ді́ло, є́же соді́лал єси́ во днех їх, во днех дре́вніх. |
|
3
|
3
|
| Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив. | Рука́ Твоя́ язи́ки потреби́, і насади́л я єси́; озло́бил єси́ лю́ди і ізгна́л єси́ я. |
|
4
|
4
|
| Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них. | Не бо мече́м свої́м наслі́диша зе́млю, і ми́шця їх не спасе́ їх, но десни́ця Твоя́ і ми́шця Твоя́ і просвіще́ніє лиця́ Твоєго́, я́ко благоволи́л єси́ в них. |
|
5
|
5
|
| Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову. | Ти єси́ Сам Цар мой і Бог мой, запові́даяй спасе́нія Іа́ковля. |
|
6
|
6
|
| З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас. | О Тебі́ враги́ на́ша ізбоде́м ро́ги, і о і́мені Твоє́м уничижи́м востаю́щия на ни. |
|
7
|
7
|
| Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене, | Не на лук бо мой упова́ю, і меч мой не спасе́ть мене́; |
|
8
|
8
|
| а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас. | спасл бо єси́ нас от стужа́ющих нам, і ненави́дящих нас посрами́л єси́. |
|
9
|
9
|
| Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки. | О Бо́зі похва́лимся весь день, і о і́мені Твоє́м іспові́мися во вік. |
|
10
|
10
|
| Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим. | Ни́ні же отри́нул єси́ і посрами́л єси́ нас, і не ізи́деши, Бо́же, в си́лах на́ших. |
|
11
|
11
|
| Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас. | Возврати́л єси́ нас всп'ять при вразі́х на́ших, і ненави́дящії нас расхища́ху себі́. |
|
12
|
12
|
| Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами. | Дал єси́ нас, я́ко о́вці, сні́ди і во язи́ціх разсі́ял ни єси́. |
|
13
|
13
|
| Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього. | Отда́л єси́ лю́ди Твоя́ без ціни́, і не бі мно́жество в восклица́ніїх на́ших. |
|
14
|
14
|
| Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас. | Положи́л єси́ нас поноше́ніє сосі́дом на́шим, подражне́ніє і поруга́ніє су́щим о́крест нас. |
|
15
|
15
|
| Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми. | Положи́л єси́ нас в при́тчу во язи́ціх, покива́нію глави́ в лю́дех. |
|
16
|
16
|
| Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє | Весь день срам мой пре́до мно́ю єсть, і студ лиця́ моєго́ покри́ м'я, |
|
17
|
17
|
| від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника. | от гла́са поноша́ющаго і оклевета́ющаго, от лиця́ вра́жия і ізгоня́щаго. |
|
18
|
18
|
| Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого. | Сія́ вся прийдо́ша на ни, і не заби́хом Тебе́, і не непра́вдовахом в заві́ті Твоє́м, |
|
19
|
19
|
| Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї, | і не отступи́ всп'ять се́рдце на́ше; і уклони́л єси́ стезі́ на́ша от путі́ Твоєго́, |
|
20
|
20
|
| коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас. | я́ко смири́л єси́ нас на мі́сті озлобле́нія, і прикри́ ни сінь сме́ртная. |
|
21
|
21
|
| Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого, | А́ще заби́хом і́м'я Бо́га на́шего, і а́ще возді́хом руки́ на́ша к бо́гу чужде́му, |
|
22
|
22
|
| то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця. | не Бог ли взи́щеть сих? Той бо вість та́йная се́рдця. |
|
23
|
23
|
| Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення. | Зане́ Тебе́ ра́ди умерщвля́ємся весь день, вміни́хомся, я́ко о́вці заколе́нія. |
|
24
|
24
|
| Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди. | Воста́ни, вску́ю спи́ши, Го́споди? воскресни́, і не отри́ни до конця́. |
|
25
|
25
|
| Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу? | Вску́ю лице́ Твоє́ отвраща́єши? Забива́єши нищету́ на́шу і скорб на́шу? |
|
26
|
26
|
| Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане. | Я́ко смири́ся в персть душа́ на́ша, прильпе́ землі́ утро́ба на́ша. |
|
27
|
27
|
| Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради. | Воскресни́, Го́споди, помози́ нам і ізба́ви нас і́мене ра́ди Твоєго́. |
|
Псалом 44
|
Псалом 44
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На музичному інструменті шошан. Повчання синам Кореєвим. Пісня про Улюбленого. | В коне́ць, о ізміня́ємих сино́м коре́йовим в ра́зум, піснь о возлю́бленнім, 44. |
|
2
|
2
|
| Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника-скорописця. | Отри́гну се́рдце моє́ сло́во бла́го, глаго́лю аз діла́ моя́ Царе́ві; язи́к мой — трость кни́жника скоропи́сця. |
|
3
|
3
|
| Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки. | Красе́н добро́тою па́че сино́в челові́чеських, ізлія́ся благода́ть во устна́х Твої́х; сего́ ра́ди благослови́ Тя Бог во вік. |
|
4
|
4
|
| Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю. | Препоя́ши меч Твой по бедрі́ Твоє́й, Си́льне, |
|
5
|
5
|
| І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя. | красото́ю Твоє́ю і добро́тою Твоє́ю; і наляци́, і успіва́й, і ца́рствуй і́стини ра́ди і кро́тости і пра́вди; і наста́вить Тя ди́вно десни́ця Твоя́. |
|
6
|
6
|
| Гострі стріли Твої, [Сильний]! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою. | Стрі́ли Твоя́ ізощре́ни, Си́льне; лю́діє под Тобо́ю паду́ть в се́рдці враг Царе́вих. |
|
7
|
7
|
| Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого. | Престо́л Твой, Бо́же, в вік ві́ка; жезл пра́вости — жезл Ца́рствія Твоєго́. |
|
8
|
8
|
| Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх. | Возлюби́л єси́ пра́вду і возненави́діл єси́ беззако́ніє; сего́ ра́ди пома́за Тя, Бо́же, Бог Твой єле́єм ра́дости па́че прича́стник Твої́х. |
|
9
|
9
|
| Вся одежа Твоя — як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кості звеселять Тебе. | Сми́рна, і ста́кти, і касі́я от риз Твої́х, от тя́жестей слоно́вих [от хра́мов слоно́вих], із ни́хже возвесели́ша Тя. |
|
10
|
10
|
| Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена. | Дще́рі царе́й в че́сті Твоє́й; предста́ цари́ця одесну́ю Тебе́, в ри́зах позлаще́нних оді́яна преіспещре́на. |
|
11
|
11
|
| Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого. | Сли́ши, дщи, і виждь, і приклони́ у́хо твоє́, і забу́ди лю́ди твоя́ і дом отця́ твоєго́; |
|
12
|
12
|
| І забажає Цар доброти твоєї, бо Він — Бог твій, і поклонишся Йому. | і возжела́єть Цар добро́ти твоєя́, зане́ Той єсть Госпо́дь твой, і поклони́шися Єму́, |
|
13
|
13
|
| І дочка Тира з дарами, і найбагатші з народів помоляться лицю Твоєму. | і дщи Ти́рова с да́ри; лицю́ Твоєму́ помо́ляться бога́тії лю́дстії. |
|
14
|
14
|
| Вся слава дочки царя в ній самій, одежа її шита золотом. | Вся сла́ва дще́ре Царе́ві внутр; ря́сни злати́ми оді́яна і преіспещре́на. |
|
15
|
15
|
| В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її. | Приведу́ться Царю́ ді́ви вслід єя́, і́скреннія єя́ приведу́ться Тебі́; |
|
16
|
16
|
| Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя. | приведу́ться в весе́лії і ра́дованії, введу́ться в храм Царе́в. |
|
17
|
17
|
| Замість батьків Твоїх будуть сини Твої. Ти поставиш їх князями по всій землі. | Вмі́сто оте́ць Твої́х би́ша си́нове Твої́; поста́виши я кня́зі по всей землі́. |
|
18
|
18
|
| Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді. Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку. | Пом'яну́ і́м'я Твоє́ во вся́ком ро́ді і ро́ді; сего́ ра́ди лю́діє іспові́дяться Тебі́ в вік і во вік ві́ка. |
|
Псалом 45
|
Псалом 45
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Синів Кореєвих. На музичному інструменті аламоф. Пісня. | В коне́ць, о сині́х Коре́йових, о та́йних, псало́м, 45. |
|
2
|
2
|
| Бог нам пристановище і сила, скора допомога в біді, що надходить на нас. | Бог нам прибі́жище і си́ла, помо́щник в ско́рбіх обрі́тших ни зіло́. |
|
3
|
3
|
| Тому не будемо боятися, хоч би захиталася земля, і гори зрушились у безодню моря. | Сего́ ра́ди не убої́мся, внегда́ смуща́ється земля́, і прелага́ються го́ри в сердця́ морська́я. |
|
4
|
4
|
| Нехай шумлять і хвилями здіймаються води і трясуться гори від хвиль їхніх. | Возшумі́ша і см'ято́шася во́ди їх, см'ято́шася го́ри крі́постію Єго́. |
|
5
|
5
|
| Потоки рік веселять місто Боже, святу оселю Всевишнього. | Рі́чная устремле́нія веселя́ть град Бо́жий; освяти́л єсть селе́ніє Своє́ Ви́шній. |
|
6
|
6
|
| Бог посеред нього — воно не захитається; Бог допоможе йому зранку. | Бог посреді́ єго́, і не подви́житься; помо́жеть єму́ Бог у́тро зау́тра. |
|
7
|
7
|
| Стривожилися народи, захиталися царства: [Всевишній] подав голос Свій, і похитнулася земля. | См'ято́шася язи́ци, уклони́шася ца́рствія; даде́ глас Свой Ви́шній, подви́жеся земля́. |
|
8
|
8
|
| Господь Сил з нами, Бог Якова — захисник наш. | Госпо́дь сил с на́ми, засту́пник наш Бог Іа́ковль. |
|
9
|
9
|
| Прийдіть і погляньте на діла Божі, які чуда вчинив Він на землі. | Прийді́те і ви́діте діла́ Бо́жія, я́же положи́ чудеса́ на землі́; |
|
10
|
10
|
| Він спинив війни до країв землі, поламав лук, знищив зброю і колісниці попалив вогнем. | оте́мля бра́ні до коне́ць землі́, лук сокруши́ть і сло́мить ору́жіє, і щити́ сожже́ть огне́м. |
|
11
|
11
|
| «Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог, піднесуся між народами і прославлюся на землі». | Упраздні́теся і разумі́йте, я́ко Аз єсьм Бог; вознесу́ся во язи́ціх, вознесу́ся на землі́. |
|
12
|
12
|
| Господь Сил з нами, Захисник наш — Бог Якова. | Госпо́дь сил с на́ми, засту́пник наш Бог Іа́ковль. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 46
|
Псалом 46
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом. | В коне́ць, о сині́х Коре́йових, псало́м, 46. |
|
2
|
2
|
| Всі народи, заплещіть руками, вигукніть до Бога голосом радости. | Всі язи́ци, восплещі́те рука́ми, воскли́кніте Бо́гу гла́сом ра́дованія; |
|
3
|
3
|
| Бо Господь Всевишній страшний, — великий Цар усієї землі. | я́ко Госпо́дь Ви́шній стра́шен, Цар ве́лій по всей землі́; |
|
4
|
4
|
| Він підкорив людей нам, і народи — під ноги наші. | покори́ лю́ди нам і язи́ки под но́ги на́ша; |
|
5
|
5
|
| Обрав нам насліддя наше, красу Якова, якого полюбив. | ізбра́ нам достоя́нія своє́, добро́ту Іа́ковлю, ю́же возлюби́. |
|
6
|
6
|
| Зійшов Бог при окликах радости, Господь — при звуках сурмних. | Взи́де Бог в воскликнове́нії, Госпо́дь во гла́сі тру́бні. |
|
7
|
7
|
| Співайте Богу нашому, співайте! Співайте Цареві нашому, співайте! | По́йте Бо́гу на́шему, по́йте; по́йте Царе́ві на́шему, по́йте; |
|
8
|
8
|
| Бо Бог — Цар усієї землі, співайте розумно. | я́ко Цар всея́ землі́ Бог, по́йте разу́мно. |
|
9
|
9
|
| Бог став Царем над усіма народами. Бог возсів на святім Престолі Своїм. | Воцари́ся Бог над язи́ки; Бог сіди́ть на Престо́лі святі́м Своє́м. |
|
10
|
10
|
| Князі народів зібралися до народу Бога Авраамового, бо влада над землею — Божа. Він вищий за все. | Кня́зі лю́дстії собра́шася с Бо́гом Авраа́млим; я́ко Бо́жії держа́внії землі́ зіло́ вознесо́шася. |
|
Псалом 47
|
Псалом 47
|
|
1
|
1
|
| Пісня синів Кореєвих. | Псало́м пі́сні сино́в Коре́йових, втори́я субо́ти, 47. |
|
2
|
2
|
| Великий Господь і вельми хвальний у місті Бога нашого, на горі святій Його. | Ве́лій Госпо́дь і хва́лен зіло́ во гра́ді Бо́га на́шего, в горі́ святі́й Єго́, |
|
3
|
3
|
| Велика радість всій землі — гора Сион; з північного боку її — місто Царя великого. | благокоре́нним ра́дованієм всея́ землі́; го́ри Сіо́нськия, ре́бра сі́верова, град Царя́ вели́каго. |
|
4
|
4
|
| Бог у храмі Своєму знаний як захисник, | Бог в тя́жестіх [во хра́міх] Єго́ зна́єм єсть, єгда́ заступа́єть ї. |
|
5
|
5
|
| бо ось зібралися царі, зійшлися докупи, | Я́ко се, ца́ріє зе́мстії собра́шася, снидо́шася вку́пі; |
|
6
|
6
|
| побачили, здивувалися, злякалися і відступили. | ті́ї ви́дівше та́ко, удиви́шася, см'ято́шася, подвиго́шася; |
|
7
|
7
|
| Страх обійняв їх і муки, як у жінок під час родин. | тре́пет прия́т я та́мо, болі́зні я́ко ражда́ющия. |
|
8
|
8
|
| Східним вітром Ти потопив кораблі фарсийські. | Ду́хом бу́рним сокруши́ши кораблі́ Фарси́йськія. |
|
9
|
9
|
| Як чули ми, так і побачили у місті Господа Сил, у місті Бога нашого: Бог утвердив його навіки. | Я́коже сли́шахом, та́ко і ви́діхом во гра́ді Го́спода Сил, во гра́ді Бо́га на́шего; Бог основа́ і в вік. |
|
10
|
10
|
| Ми роздумували, Боже, про милість Твою посеред храму Твого. | Прия́хом, Бо́же, ми́лость Твою́ посреді́ люді́й Твої́х. |
|
11
|
11
|
| Яке ім’я Твоє, Боже, така і хвала Твоя аж до країв землі. Повна правди правиця Твоя. | По і́мені Твоєму́, Бо́же, та́ко і хвала́ Твоя́ на конця́х землі́; пра́вди іспо́лнь десни́ця Твоя́. |
|
12
|
12
|
| Нехай веселиться гора Сион, [і] нехай радіють дочки народу Божого заради судів Твоїх, [Господи]. | Да возвесели́ться гора́ Сіо́нськая, і да возра́дуються дще́рі Іуде́йськія, суде́б ра́ди Твої́х, Го́споди. |
|
13
|
13
|
| Обійдіть навколо Сиона і розгляньте його, перелічіть вежі його, | Обиді́те Сіо́н і обимі́те єго́, пові́діте в столпі́х єго́; |
|
14
|
14
|
| зверніть серця ваші до могутності його, щоб переказати поколінням майбутнім. | положі́те сердця́ ва́ша в си́лу єго́, і разділі́те до́ми єго́, я́ко да пові́сте в ро́ді іні́м. |
|
15
|
15
|
| Бо цей Бог є Бог наш повіки. Він буде провадити нас повік віку. | Я́ко Той єсть Бог наш во вік і в вік ві́ка; Той упасе́ть нас во ві́ки. |
|
Псалом 48
|
Псалом 48
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом. | В коне́ць, сино́м Коре́йовим, псало́м, 48. |
|
2
|
2
|
| Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, — | Усли́шіте сія́, всі язи́ци, внуші́те, всі живу́щії по вселе́нній, |
|
3
|
3
|
| І прості, і знані, і багаті, й убогі. | земноро́днії же і си́нове челові́честії, вку́пі бога́т і убо́г. |
|
4
|
4
|
| Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум. | Уста́ моя́ возглаго́лють прему́дрость, і поуче́ніє се́рдця моєго́ — ра́зум. |
|
5
|
5
|
| Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою. | Приклоню́ в при́тчу у́хо моє́, отве́рзу во псалти́рі гана́ніє моє́. |
|
6
|
6
|
| Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене? | Вску́ю бою́ся в день лют? Беззако́ніє п'яти́ моєя́ оби́деть м'я. |
|
7
|
7
|
| Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм! | Наді́ющіїся на си́лу свою́ і о мно́жестві бога́тства своєго́ хва́лящіїся; |
|
8
|
8
|
| Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього. | брат не ізба́вить, ізба́вить ли челові́к? Не дасть Бо́гу ізмі́ни за ся, |
|
9
|
9
|
| Дорога ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки, | і ці́ну ізбавле́нія душі́ своєя́; і утруди́ся в вік, |
|
10
|
10
|
| щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти. | і жив бу́деть до конця́, не у́зрить па́губи. |
|
11
|
11
|
| Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим. | Єгда́ уви́дить прему́дрия умира́ющия, вку́пі безу́мен і несми́слен поги́бнуть, і оста́в'ять чужди́м бога́тство своє́. |
|
12
|
12
|
| Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами. | І гро́би їх жили́ща їх во вік, селе́нія їх в род і род, нареко́ша імена́ своя́ на земля́х. |
|
13
|
13
|
| І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм. | І челові́к в че́сті сий не ра́зумі, приложи́ся ското́м несми́сленним і уподо́бися їм. |
|
14
|
14
|
| Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його. | Сей путь їх собла́зн їм, і по сих во усті́х свої́х благоволя́ть. |
|
15
|
15
|
| Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім. | Я́ко о́вці во а́ді положе́ни суть, смерть упасе́ть я; і облада́ють ї́ми пра́вії зау́тра, і по́мощ їх обетша́єть во а́ді; от сла́ви своєя́ ізринове́ні би́ша. |
|
16
|
16
|
| Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене. | Оба́че Бог ізба́вить ду́шу мою́ із руки́ а́дови, єгда́ приє́млеть м'я. |
|
17
|
17
|
| Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її. | Не убо́йся, єгда́ разбогаті́єть челові́к, іли́ єгда́ умно́житься сла́ва до́му єго́; |
|
18
|
18
|
| Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її. | я́ко внегда́ умре́ти єму́, не во́зьметь вся, ніже́ сни́деть с ним сла́ва єго́. |
|
19
|
19
|
| Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі, | Я́ко душа́ єго́ в животі́ єго́ благослови́ться, іспові́сться Тебі́, єгда́ благосотвори́ши єму́. |
|
20
|
20
|
| але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла. | Вни́деть да́же до ро́да оте́ць свої́х, да́же до ві́ка не у́зрить сві́та. |
|
21
|
21
|
| Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм. | І челові́к в че́сті сий не ра́зумі, приложи́ся ското́м несми́сленним і уподо́бися їм. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 49
|
Псалом 49
|
|
0
|
0
|
| Псалом Асафа. | Псало́м Аса́фу, 49. |
|
1
|
1
|
| Бог богів, Господь промовив і закликає землю від сходу сонця і до заходу. | Бог бого́в Госпо́дь глаго́ла, і призва́ зе́млю от восто́к со́лнця до за́пад. |
|
2
|
2
|
| Від Сиону велич краси Його. | От Сіо́на благолі́піє красоти́ Єго́; |
|
3
|
3
|
| Гряде Бог наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря. | Бог я́ві при́йдеть, Бог наш, і не премолчи́ть; огнь пред Ним возгори́ться, і о́крест Єго́ бу́ря зі́льна. |
|
4
|
4
|
| Він закликає з висоти небо і землю — судити народ Свій: | Призове́ть не́бо сви́ше, і зе́млю, разсуди́ти лю́ди Своя́. |
|
5
|
5
|
| «Зберіть до Мене святих Моїх, що вступили в завіт зі Мною при жертві!» | Собері́те Єму́ преподо́бния Єго́, завіща́ющия заві́т Єго́ о же́ртвах. |
|
6
|
6
|
| Небеса проголосять правду Його, бо Суддя цей є Бог. | І возвістя́ть небеса́ пра́вду Єго́; я́ко Бог Судія́ єсть. |
|
7
|
7
|
| «Слухай, народе Мій, Я буду говорити. Ізраїлю! Я буду свідчити проти тебе. Я — Бог, твій Бог. | Усли́шіте, лю́діє Мої́, і возглаго́лю вам, Ізра́їлю, і засвиді́тельствую тебі́: Бог, Бог Твой єсьм Аз. |
|
8
|
8
|
| Не за жертви твої буду докоряти тобі, бо всепалення твої завжди переді Мною. | Не о же́ртвах твої́х обличу́ тя, всесожже́нія же твоя́ пре́до Мно́ю суть ви́ну; |
|
9
|
9
|
| Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх, | не прийму́ от до́му твоєго́ тельце́в, ніже́ от стад твої́х козло́в. |
|
10
|
10
|
| бо Мої всі звірі лісові і тварини на всіх горах. | Я́ко мої́ суть всі зві́ріє дубра́внії, ско́ти в гора́х і воло́ве; |
|
11
|
11
|
| Я знаю всіх птахів небесних і вся краса поля переді Мною. | позна́х вся пти́ці небе́сния, і красота́ се́льная со Мно́ю єсть. |
|
12
|
12
|
| Коли б я зголоднів, то не сказав би тобі, бо світ увесь Мій і все, що є в ньому. | А́ще вза́лчу, не реку́ тебі́; Моя́ бо єсть вселе́нная і ісполне́ніє єя́. |
|
13
|
13
|
| Хіба Я споживаю м’ясо телят чи п’ю кров козлів? | Єда́ ям м'яса́ ю́нча? Іли́ кров козло́в пію́? |
|
14
|
14
|
| Принеси Богу жертву хвали і виконай перед Всевишнім обітниці твої. | Пожри́ Бо́гові же́ртву хвали́ і возда́ждь Ви́шнему моли́тви твоя́; |
|
15
|
15
|
| І призови Мене в день скорботи твоєї, Я спасу тебе, і ти прославиш Мене». | і призови́ М'я в день ско́рби твоєя́, і ізму́ тя, і просла́виши М'я. |
|
16
|
16
|
| А до грішника каже Бог: «Навіщо говориш ти про настанови Мої і завіт Мій береш у вуста свої? | Грі́шнику же рече́ Бог: вску́ю ти пові́даєши оправда́нія Моя́ і восприє́млеши заві́т Мой усти́ твої́ми? |
|
17
|
17
|
| Ти ж зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе. | Ти же возненави́діл єси́ наказа́ніє і отве́ргл єси́ словеса́ Моя́ всп'ять. |
|
18
|
18
|
| Коли бачиш злодія, то сходишся з ним, і з перелюбником спілкуєшся. | А́ще ви́діл єси́ та́тя, текл єси́ с ним і с прелюбоді́єм уча́стіє твоє́ полага́л єси́; |
|
19
|
19
|
| Уста твої невпинно злословлять, і язик твій сплітає підступи. | уста́ твоя́ умно́жиша зло́бу, і язи́к твой сплета́ше льще́нія; |
|
20
|
20
|
| Сидиш і наговорюєш на брата твого і на сина матері твоєї зводиш наклеп. | сідя́ на бра́та твоєго́ клевета́л єси́ і на си́на ма́тере твоєя́ полага́л єси́ собла́зн. |
|
21
|
21
|
| Ти це робив, а Я мовчав; ти гадав, що й Я такий, як ти. Але Я викрию тебе і поставлю перед тобою [гріхи твої]. | Сія́ сотвори́л єси́ і умолча́х, вознепщева́л єси́ беззако́ніє, я́ко бу́ду тебі́ подо́бен; обличу́ тя і предста́влю пред лице́м твої́м гріхи́ твоя́. |
|
22
|
22
|
| Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб я не зловив вас, і тоді вже ніхто не врятує вас. | Разумі́йте у́бо сія́, забива́ющії Бо́га, да не когда́ похи́тить, і не бу́деть ізбавля́яй. |
|
23
|
23
|
| Хто приносить жертву хвали, той прославляє Мене, і це дорога, якою Я явлю йому спасіння Моє». | Же́ртва хвали́ просла́вить М'я, і та́мо путь, і́мже явлю́ єму́ спасе́ніє Моє́. |
|
Псалом 50
|
Псалом 50
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Псалом Давида, | В коне́ць, псало́м Дави́ду, внегда́ вни́ти к нему́ Нафа́ну проро́ку, |
|
2
|
2
|
| коли приходив до нього пророк Нафан, після того, як Давид увійшов до Вирсавії. (Молитва покаяння). | єгда́ вни́де к Вирсаві́ї, жені́ Урі́єві, 50. |
|
3
|
3
|
| Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої. | Поми́луй м'я, Бо́же, по вели́цій ми́лості Твоє́й і по мно́жеству щедро́т Твої́х очи́сти беззако́ніє моє́. |
|
4
|
4
|
| Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. | Найпа́че оми́й м'я от беззако́нія моєго́ і от гріха́ моєго́ очи́сти м'я; |
|
5
|
5
|
| Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. | я́ко беззако́ніє моє́ аз зна́ю, і гріх мой пре́до мно́ю єсть ви́ну. |
|
6
|
6
|
| Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. | Тебі́ єди́ному согріши́х і лука́воє пред Тобо́ю сотвори́х; я́ко да оправди́шися во словесі́х Твої́х і побіди́ши, внегда́ суди́ти Ті. |
|
7
|
7
|
| Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. | Се бо, в беззако́ніїх зача́т єсьм, і во грісі́х роди́ м'я ма́ти моя́. |
|
8
|
8
|
| Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости [Твоєї] явив Ти мені. | Се бо, і́стину возлюби́л єси́, безві́стная і та́йная прему́дрости Твоєя́ яви́л мі єси́. |
|
9
|
9
|
| Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу. | Окропи́ши м'я іссо́пом, і очи́щуся; оми́єши м'я, і па́че сні́га убілю́ся. |
|
10
|
10
|
| Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені. | Слу́ху моєму́ да́си ра́дость і весе́ліє; возра́дуються ко́сті смире́нния. |
|
11
|
11
|
| Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. | Отврати́ лице́ Твоє́ от гріх мої́х і вся беззако́нія моя́ очи́сти. |
|
12
|
12
|
| Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму. | Се́рдце чи́сто сози́жди во мні, Бо́же, і дух прав обнови́ во утро́бі моє́й. |
|
13
|
13
|
| Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. | Не отве́ржи мене́ от лиця́ Твоєго́ і Ду́ха Твоєго́ Свята́го не отими́ от мене́. |
|
14
|
14
|
| Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. | Возда́ждь мі ра́дость спасе́нія Твоєго́ і ду́хом влади́чним утверди́ м'я. |
|
15
|
15
|
| Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. | Научу́ беззако́нния путе́м Твої́м, і нечести́вії к Тебі́ обратя́ться. |
|
16
|
16
|
| Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою. | Ізба́ви м'я от крове́й, Бо́же, Бо́же спасе́нія моєго́; возра́дується язи́к мой пра́вді Твоє́й. |
|
17
|
17
|
| Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою. | Го́споди, устні́ мої́ отве́рзеши, і уста́ моя́ возвістя́ть хвалу́ Твою́. |
|
18
|
18
|
| Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. | Я́ко а́ще би восхоті́л єси́ же́ртви, дал бих у́бо: всесожже́нія не благоволи́ши. |
|
19
|
19
|
| Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. | Же́ртва Бо́гу — дух сокруше́н; се́рдце сокруше́нно і смире́нно Бог не унічижи́ть. |
|
20
|
20
|
| Ублажи, [Господи], благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські. | Ублажи́, Го́споди, благоволе́нієм Твої́м Сіо́на, і да сози́ждуться сті́ни Ієрусали́мськія; |
|
21
|
21
|
| Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців. | тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вди, возноше́ніє і всесожега́ємая; тогда́ возложа́ть на олта́р Твой тельці́. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 51
|
Псалом 51
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Повчання Давида, | В коне́ць, ра́зума Дави́ду, |
|
2
|
2
|
| після того, як приходив Доїк ідумеянин і доніс Саулу, сказавши йому, що Давид прийшов у дім Авимелеха. | внегда́ прийти́ Дої́ку Ідуме́йську, і возвісти́ти Сау́лу, і рещи́ єму́: при́йде Дави́д в дом Авімеле́хов, 51. |
|
3
|
3
|
| Чого хвалишся злодійством, сильний? Зловживаєш милосердям Божим кожен день? | Что хва́лишися во зло́бі, си́льне? Беззако́ніє весь день, |
|
4
|
4
|
| Неправду висловлює язик твій, як бритва вигострена — таке твоє лукавство. | непра́вду уми́сли язи́к твой; я́ко бри́тву ізощре́ну сотвори́л єси́ лесть. |
|
5
|
5
|
| Ти полюбив зло більше, ніж добро, більше неправду, ніж говорити правду. | Возлюби́л єси́ зло́бу па́че благости́ні, непра́вду, не́же глаго́лати пра́вду; |
|
6
|
6
|
| Ти полюбив слова погибелі, розмову улесливу. | возлюби́л єси́ вся глаго́ли пото́пния, язи́к льстив. |
|
7
|
7
|
| За те знищить тебе Бог до кінця. Викине тебе й виселить тебе з дому [твого], викоренить тебе із землі живих. | Сего́ ра́ди Бог разруши́ть тя до конця́; восто́ргнеть тя, і пресели́ть тя от селе́нія твоєго́ і ко́рень твой от землі́ живи́х. |
|
8
|
8
|
| Побачать це праведні і убояться, посміються над тобою [і скажуть]: | У́зрять пра́веднії і убоя́ться, і о нем возсмію́ться і реку́ть: |
|
9
|
9
|
| «Ось чоловік, що не у Бога шукав собі сили, а сподівався на силу багатства свого та зміцнювався злочинством своїм». | се, челові́к, і́же не положи́ Бо́га помо́щника себі́, но упова́ на мно́жество бога́тства своєго́, і возмо́же суєто́ю своє́ю. |
|
10
|
10
|
| А я, мов оливкове зелене дерево в домі Божім, я уповаю на милість Божу повік. | Аз же, я́ко ма́слина плодови́та в дому́ Бо́жиї; упова́х на ми́лость Бо́жию во вік і в вік ві́ка. |
|
11
|
11
|
| Буду вічно славити Тебе, Боже, за все, що Ти вчинив для мене. Буду надіятися на ім’я Твоє, бо Ти милостивий до праведних Твоїх. | Іспові́мся Тебі́ в вік, я́ко сотвори́л єси́; і терплю́ і́м'я Твоє́, я́ко бла́го пред преподо́бними Твої́ми. |
|
Псалом 52
|
Псалом 52
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На духових інструментах. Повчання Давида. | В коне́ць, о Маєле́фі, ра́зума Дави́ду, 52. |
|
2
|
2
|
| Сказав безумний у серці своїм: «Немає Бога». Розпусні стали, огидне діють у беззаконнях. Нема тих, хто чинив би добро. | Рече́ безу́мен в се́рдці своє́м: ність Бог. Растлі́ша і омерзи́шася в беззако́ніїх, ність творя́й благо́є. |
|
3
|
3
|
| Бог з неба поглянув на синів людських, щоб побачити: чи є хто розумний, що шукає Бога? | Бог с небесе́ прини́че на си́ни челові́чеськія, ви́діти, а́ще єсть разуміва́яй іли́ взиска́яй Бо́га. |
|
4
|
4
|
| Всі відвернулися, всі нікчемні стали; нема вже такого, хто чинить добро, немає жодного. | Всі уклони́шася, вку́пі непотре́бні би́ша; ність творя́й благо́є, ність до єди́наго. |
|
5
|
5
|
| Невже не прийдуть до розуму ті, що чинять беззаконня, що з’їдають людей моїх, наче хліб, а Господа не призивають? | Ні ли разумі́ють всі ді́лающії беззако́ніє, сніда́ющії лю́ди моя́ в снідь хлі́ба? Го́спода не призва́ша. |
|
6
|
6
|
| Вони будуть боятися страху там, де нема його, бо розсипле Бог кістки самовпевнених. Осоромлені будуть вони, бо Бог відкинув їх. | Та́мо устраши́шася стра́ха, іді́же не бі страх; я́ко Бог разси́па ко́сті человікоуго́дников; постиді́шася, я́ко Бог уничижи́ їх. |
|
7
|
7
|
| Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві? Коли поверне Бог із полону людей Своїх, зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль. | Кто дасть от Сіо́на спасе́ніє Ізра́їлево? Внегда́ возврати́ть Бог пліне́ніє люді́й Свої́х, возра́дується Іа́ков і возвесели́ться Ізра́їль. |
|
Псалом 53
|
Псалом 53
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида, | В коне́ць, в пі́снех ра́зума Дави́ду, |
|
2
|
2
|
| коли прийшли зифеї і сказали Саулу: «Чи не в нас ховається Давид?» | внегда́ прийти́ Зіфе́єм і рещи́ Сау́лові: не се ли Дави́д скри́ся в нас? 53. |
|
3
|
3
|
| Боже, в ім’я Твоє спаси мене і силою Твоєю допоможи мені. | Бо́же, во і́м'я Твоє́ спаси́ м'я і в си́лі Твоє́й суди́ мі. |
|
4
|
4
|
| Боже, почуй молитву мою і вислухай слова уст моїх. | Бо́же, усли́ши моли́тву мою́, внуши́ глаго́ли уст мої́х; |
|
5
|
5
|
| Бо чужі повстали на мене, і сильні шукають душі моєї, і не мають вони Бога перед собою. | я́ко чу́ждії воста́ша на м'я, і крі́пції взиска́ша ду́шу мою́, і не предложи́ша Бо́га пред собо́ю. |
|
6
|
6
|
| Та ось Бог помагає мені, і Господь підкріпляє душу мою. | Се бо, Бог помога́єть мі, і Госпо́дь засту́пник душі́ моє́й; |
|
7
|
7
|
| Він відплатить за зло ворогам моїм. Істиною Твоєю, Боже, Ти погубиш їх. | отврати́ть зла́я враго́м мої́м; і́стиною Твоє́ю потреби́ їх. |
|
8
|
8
|
| Від серця принесу жертву Тобі і прославлю ім’я Твоє, бо воно благе. | Во́лею пожру́ Тебі́, іспові́мся і́мені Твоєму́, Го́споди, я́ко бла́го; |
|
9
|
9
|
| Бо Ти визволив мене від усякої скорботи, і на ворогів моїх сміливо дивиться око моє. | я́ко от вся́кия печа́лі ізба́вил м'я єси́, і на враги́ моя́ воззрі́ о́ко моє́. |
|
Псалом 54
|
Псалом 54
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида. | В коне́ць, в пі́снех ра́зума, Аса́фу, псало́м, 54. |
|
2
|
2
|
| Вислухай, Боже, молитву мою і не зневаж благання мого. | Внуши́, Бо́же, моли́тву мою́ і не пре́зри моле́нія моєго́; |
|
3
|
3
|
| Прихилися і вислухай мене, я плачу від туги моєї. | воньми́ мі і усли́ши м'я; возскорбі́х печа́лію моє́ю [во іскуше́нії моє́м], і см'ято́хся |
|
4
|
4
|
| І тривожуся від голосу ворожого і від утисків нечестивців. | от гла́са вра́жия і от стуже́нія грі́шнича; я́ко уклони́ша на м'я беззако́ніє і во гні́ві враждова́ху мі. |
|
5
|
5
|
| Бо вони чинять мені беззаконня й у гніві ворогують проти мене. | Се́рдце моє́ см'яте́ся во мні, і боя́знь сме́рти нападе́ на м'я; |
|
6
|
6
|
| Серце моє стривожилося в мені, смертельні страхіття напали на мене. | страх і тре́пет при́йде на м'я, і покри́ м'я тьма. |
|
7
|
|
| Страх і трепет прийшли на мене, і жах огорнув мене. | І ріх: кто дасть мі крилі́ я́ко голуби́ні? І полещу́, і почи́ю. |
|
8
|
8
|
| І я сказав: хто дав би мені крила, як у голуба, я б полетів та відпочив би. | Се, удали́хся бі́гая і водвори́хся в пусти́ні. |
|
9
|
9
|
| Полетів би якнайдалі, став би жити в пустелі, ждучи Бога, щоб спас мене від слабкодухости і від бурі. | Ча́ях Бо́га спаса́ющаго м'я от малоду́шія і от бу́рі. |
|
10
|
10
|
| Розбий, Господи, і роз’єднай змову їхню, бо беззаконня та ворожнечу бачу я в місті. | Потопи́, Го́споди, і разділи́ язи́ки їх; я́ко ви́діх беззако́ніє і преріка́ніє во гра́ді. |
|
11
|
11
|
| Вдень і вночі вони обходять його по мурах його, а усередині його — беззаконня та кривда. | Днем і но́щію оби́деть ї по стіна́м єго́; беззако́ніє і труд посреді́ єго́, і непра́вда; |
|
12
|
12
|
| І не зникають з вулиць його насильство і зрада. | і не оскуді́ от стогн єго́ ли́хва і лесть. |
|
13
|
13
|
| Та якби це ворог ганьбив мене, я стерпів би, або якби це ненависник мій величався наді мною, я не зважав би на нього. | Я́ко а́ще би враг поноси́л мі, претерпі́л бих у́бо; і а́ще би ненави́дяй м'я на м'я велері́чевал, укри́лбихся от него́. |
|
14
|
14
|
| Але ти, чоловіче, — однодумцю мій, приятелю і друже мій, | Ти же, челові́че равноду́шне, влади́ко мой і зна́ємий мой, |
|
15
|
15
|
| з яким ми щиро сходилися і до дому Божого разом ходили! | і́же ку́пно наслажда́лся єси́ со мно́ю бра́шен; в дому́ Бо́жиї ходи́хом єдиномишле́нієм. |
|
16
|
16
|
| Нехай загибель прийде на них, бо лукавство в оселях їхніх, посеред них. | Да при́йдеть же смерть на ня, і да сни́дуть во ад жи́ві; я́ко лука́вство в жили́щих їх, посреді́ їх. |
|
17
|
17
|
| Я ж до Бога взиваю, і Господь почує мене. | Аз к Бо́гу воззва́х, і Госпо́дь усли́ша м'я. |
|
18
|
18
|
| Увечері, і вранці, і опівдні буду благати й молити, і Він почує голос мій. | Ве́чер, і зау́тра, і полу́дне пові́м і возвіщу́, і усли́шить глас мой. |
|
19
|
19
|
| Він визволить миром душу мою від напасників моїх, бо їх багато в мене. | Ізба́вить ми́ром ду́шу мою́ от приближа́ющихся мні; я́ко во мно́зі бя́ху со мно́ю. |
|
20
|
20
|
| Почує мене Бог, і упокорить їх Той, Хто перебуває вічно, бо нема в них каяття, і не бояться вони Бога. | Усли́шить Бог, і смири́ть я Сий пре́жде вік; ність бо їм ізміне́нія, я́ко не убоя́шася Бо́га. |
|
21
|
21
|
| Підіймають руки свої на невинних і оскверняють завіт Його. | Простре́ ру́ку свою́ на воздая́ніє; оскверни́ша заві́т Єго́. |
|
22
|
22
|
| Уста їх масніші від масла, а в серці їх злоба. Масні, як олива, слова їх, але то гострі стріли. | Разділи́шася от гні́ва лиця́ Єго́, і прибли́жишася сердця́ їх; ум'я́кнуша словеса́ їх па́че єле́я, і та суть стрі́ли. |
|
23
|
23
|
| Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе. Ніколи не дасть Він упасти праведникові. | Возве́рзи на Го́спода печа́ль твою́, і Той тя препита́єть; не дасть в вік молви́ пра́веднику. |
|
24
|
24
|
| Ти, Боже, кинеш їх у яму погибелі. Кровожерні й підступні не доживуть і до половини віку свого. Я ж, [Господи], уповаю на Тебе. | Ти же, Бо́же, низведе́ши їх в студене́ць істлі́нія; му́жіє крове́й і льсти не преполов'я́ть дній свої́х. Аз же, Го́споди, упова́ю на Тя. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 55
|
Псалом 55
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Про голубку, що мовчить на самоті. Пісня Давида, коли филистимляни захопили його в Гефі. | В коне́ць, о лю́дех от святи́х удале́нних, Дави́ду в столпописа́ніє, внегда́ удержа́ша ї іноплеме́нници в Ге́фі, псало́м, 55. |
|
2
|
2
|
| Помилуй мене Боже, бо нападає на мене чоловік і день у день гнобить мене. | Поми́луй м'я, Бо́же, я́ко попра́ м'я челові́к; весь день боря́ стужи́ мі. |
|
3
|
3
|
| Щодня нападають на мене вороги мої, бо багато тих, що поборюють мене. | Попра́ша м'я вразі́ мої́ весь день; я́ко мно́зі борю́щії м'я с висоти́. |
|
4
|
4
|
| Вдень я не буду боятися, бо уповаю на Тебе. | В день не [сей рі́чи [не] в ні́кіїх не імі́ється] убою́ся, аз же упова́ю на Тя. |
|
5
|
5
|
| Богом я хвалюсь у словах моїх, на Бога покладаю надію і не боюся; що зробить мені плоть? | О Бо́зі похвалю́ словеса́ моя́; на Бо́га упова́х, не убою́ся; что сотвори́ть мні плоть? |
|
6
|
6
|
| Щодня зневажають слова мої, всі думки їхні про мене — на зло. | Весь день слове́с мої́х гнуша́хуся; на м'я вся помишле́нія їх на зло. |
|
7
|
7
|
| Збираються й ховаються, стежать за кожним кроком моїм, щоб уловити душу мою. | Вселя́ться і скри́ють, ті́ї п'я́ту мою́ сохраня́ть, я́коже потерпі́ша ду́шу мою́ [ті́ї п'я́ту мою́ наблюда́ти бу́дуть, я́коже жда́ху душі́ моєя́]. |
|
8
|
8
|
| Вони гадають, що не покараєш Ти їх за неправду їхню. | Ні о чесо́мже отри́неши я, гні́вом лю́ди низведе́ши. |
|
9
|
9
|
| Боже, Тобі відомі всі страждання мої; збери сльози мої та поклади їх перед Собою. Запиши їх у книгу Твою. | Бо́же, живо́т мой возвісти́х Тебі́; положи́л єси́ сле́зи моя́ пред Тобо́ю, я́ко і во обітова́нії Твоє́м. |
|
10
|
10
|
| Вороги мої втікають від мене, коли я кличу Тебе. З того знаю, що Ти, Боже, зі мною. | Да возвратя́ться вразі́ мої́ всп'ять, в о́ньже а́ще день призову́ Тя; се позна́х, я́ко Бог мой єси́ Ти. |
|
11
|
11
|
| Богом я хвалюся в словах, в Господі хвалю слово Його. | О Бо́зі похвалю́ глаго́л, о Го́споді похвалю́ сло́во. |
|
12
|
12
|
| На Бога я уповаю і не боюся: що заподіє мені людина? | На Бо́га упова́х, не убою́ся; что сотвори́ть мні челові́к? |
|
13
|
13
|
| В мені, Боже, молитва до Тебе, щоб возносити Тобі хвалу, | Во мні, Бо́же, моли́тви, я́же возда́м хвали́ Твоєя́; |
|
14
|
14
|
| бо Ти визволив душу мою від смерти, [очі мої від сліз], ноги мої від спотикання. Буду ходити перед лицем Господа у світлі живих. | я́ко ізба́вил єси́ ду́шу мою́ от сме́рти, о́чі мої́ от слез і но́зі мої́ от поползнове́нія; благоугожду́ пред Го́сподем во сві́ті живи́х. |
|
Псалом 56
|
Псалом 56
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Не погуби. Молитва Давида, коли він утік від Саула в печеру. | В коне́ць, да не растли́ши, Дави́ду в столпописа́ніє, внегда́ єму́ отбіга́ти от лиця́ Сау́лова в пеще́ру, 56. |
|
2
|
2
|
| Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надіється душа моя, і в тіні крил Твоїх я сховаюсь, аж доки перейде беззаконня. | Поми́луй м'я, Бо́же, поми́луй м'я; я́ко на Тя упова́ душа́ моя́, і на сінь крилу́ Твоє́ю наді́юся, до́ндеже пре́йдеть беззако́ніє. |
|
3
|
3
|
| Буду взивати до Бога Всевишнього, Який допомагав мені. | Воззову́ к Бо́гу Ви́шнему, Бо́гу благоді́явшему мні. |
|
4
|
4
|
| Він пошле поміч з неба і спасе мене. Пошле Бог милість Свою й істину Свою і осоромить тих, що шукають погубити мене. | Посла́ с небесе́ і спасе́ м'я, даде́ в поноше́ніє попира́ющия м'я; посла́ Бог ми́лость Свою́ і і́стину Свою́, |
|
5
|
5
|
| Душа моя серед звірів, я серед людей, що дишуть полум’ям, зуби їхні, як списи, і язик їхній — меч гострий. | і ізба́ви ду́шу мою́ от среди́ ски́мнов. Поспа́х смуще́н; си́нове челові́честії, зу́би їх ору́жія і стрі́ли, і язи́к їх меч остр. |
|
6
|
6
|
| Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя. | Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всей землі́ сла́ва Твоя́. |
|
7
|
7
|
| Сітку поставили вони для ніг моїх і ловлять душу мою; викопали для мене яму і самі впали в неї. | Сіть угото́ваша нога́м мої́м, і сляко́ша ду́шу мою́; іскопа́ша пред лице́м мої́м я́му, і впадо́ша в ню. |
|
8
|
8
|
| Готове серце моє, Боже; готове серце моє: буду співати і славити Тебе. | Гото́во се́рдце моє́, Бо́же, гото́во се́рдце моє́; воспою́ і пою́ во сла́ві моє́й. |
|
9
|
9
|
| Вставай, славо моя! Встаньте, псалтир і гуслі! Встану я рано. | Воста́ни, сла́ва моя́, воста́ни, псалти́рю і гу́слі; воста́ну ра́но. |
|
10
|
10
|
| Буду славити Тебе, Господи, між народами, буду оспівувати Тебе між людьми. | Іспові́мся Тебі́ в лю́дех, Го́споди, воспою́ Тебі́ во язи́ціх; |
|
11
|
11
|
| Бо до небес піднеслася милість Твоя і до хмар істина Твоя. | я́ко возвели́чися до небе́с ми́лость Твоя́ і да́же до о́блак і́стина Твоя́. |
|
12
|
12
|
| Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя. | Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всей землі́ сла́ва Твоя́. |
|
Псалом 57
|
Псалом 57
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Не погуби. Псалом Давида. | В коне́ць, да не растли́ши, Дави́ду в столпописа́ніє, 57. |
|
2
|
2
|
| Чи правду говорите ви, сильні; чи за правдою судите ви, сини людські? | А́ще воі́стину у́бо пра́вду глаго́лете, пра́вая суді́те, си́нове челові́честії. |
|
3
|
|
| Ні, беззаконня складаєте ви в серці. Неправду сплітають руки ваші на землі. | І́бо в се́рдці беззако́ніє ді́лаєте на землі́, непра́вду ру́ки ва́ша сплета́ють. |
|
4
|
4
|
| Від правди відступили грішні, від народження свого, від утроби матері блудять, кажучи неправду. | Очужди́шася грі́шници от ложе́сн, заблуди́ша от чре́ва, глаго́лаша лжу. |
|
5
|
5
|
| Отрута в них, як у змії, як у глухого аспида, що затикає вуха свої, | Я́рость їх по подо́бію зміїну́, я́ко а́спида глу́ха і затика́ющаго у́ші свої́, |
|
6
|
6
|
| щоб не чути того, хто проклинає, хоч би й як умів він заклинати. | і́же не усли́шить гла́са обава́ющих*, обава́єм обава́ється от прему́дра. |
|
7
|
7
|
| Боже, сокруши зуби їхні у щелепах їхніх. Розірви, Господи, пащі звірів. | Бог сокруши́ть зу́би їх во усті́х їх; члено́вния* львов сокруши́л єсть Госпо́дь. |
|
8
|
8
|
| Нехай щезнуть вони, як вода розлита, а коли пустять вони стріли свої, нехай вони не матимуть сили. | Унічижа́ться, я́ко вода́ мимотеку́щая; напряже́ть лук свой, до́ндеже ізнемо́гуть. |
|
9
|
9
|
| Нехай упаде на них вогонь, щоб розтанули, як віск, і вже не побачили сонця. | Я́ко воск раста́яв оти́муться; паде́ огнь на них, і не ви́діша со́лнця. |
|
10
|
10
|
| Раніше, ніж закиплять котли злоби їхньої, нехай буря гніву Божого рознесе вогонь їхній. | Пре́жде є́же разумі́ти те́рнія ва́шего ра́мна, я́ко жи́ви, я́ко во гні́ві пожре́ть я. |
|
11
|
11
|
| А праведник звеселиться, коли побачить помсту Божу та пройде ногами по крові нечестивців. | Возвесели́ться пра́ведник, єгда́ уви́дить отмще́ніє; ру́ці свої́ уми́єть в кро́ві грі́шника. |
|
12
|
12
|
| І скажуть люди: «Справді добре бути праведним! Бо є Бог, є Суддя справедливий на землі!» | І рече́ть челові́к: а́ще у́бо єсть плод пра́веднику, у́бо єсть Бог судя́ їм на землі́. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 58
|
Псалом 58
|
|
1
|
|
| Начальнику хору. Не погуби. Молитва Давида, коли Саул послав стерегти дім його, щоб умертвити його. | В коне́ць, да не растли́ши, Дави́ду в столпописа́ніє, внегда́ посла́ Сау́л і стреже́ дом єго́, є́же умертви́ти єго́, 58. |
|
2
|
2
|
| Визволи мене від ворогів моїх, Боже мій, від тих, що повстали на мене, захисти мене. | Ізми́ м'я от враг мої́х, Бо́же, і от возстаю́щих на м'я ізба́ви м'я; |
|
3
|
3
|
| Спаси мене від тих, що чинять беззаконня, і від кровожерних врятуй мене. | ізба́ви м'я от ді́лающих беззако́ніє, і от муж крове́й спаси́ м'я. |
|
4
|
4
|
| Бо ось вони підстерігають душу мою, збираються на мене сильні, не за беззаконня мої і не за гріх мій. | Я́ко се, улови́ша ду́шу мою́, нападо́ша на м'я крі́пції; ніже́ беззако́ніє моє́, ніже́ гріх мой, Го́споди; |
|
5
|
5
|
| Господи! Без провини моєї вони йдуть на мене. Встань же на допомогу мені і поглянь. | без беззако́нія теко́х і іспра́вих; воста́ни в срі́теніє моє́ і виждь. |
|
6
|
6
|
| Господи, Боже Сил, Боже Ізраїлів, встань, відвідай усі народи, не помилуй нікого з тих, що чинять беззаконня. | І Ти, Го́споди Бо́же Сил, Бо́же Ізра́їлев, воньми́ посіти́ти вся язи́ки; да не уще́дриши вся ді́лающия беззако́ніє. |
|
7
|
7
|
| Щовечора сходяться вони, жадібні до крови, як пес, і обходять місто. | Возвратя́ться на ве́чер, і вза́лчуть, я́ко пес, і оби́дуть град. |
|
8
|
8
|
| Ось вони лихословлять язиками своїми, в устах їхніх не слова, а мечі, бо думають: хто їх чує? | Се, ті́ї отвіща́ють усти́ свої́ми, і меч во устна́х їх: я́ко кто сли́ша? |
|
9
|
9
|
| Але Ти, Господи, посмієшся з них, осоромиш усі народи. | І Ти, Го́споди, посміє́шися їм, уничижи́ши вся язи́ки. |
|
10
|
10
|
| Сила моя в Тобі, Боже! Ти Заступник мій. | Держа́ву мою́ к Тебі́ сохраню́; я́ко Ти, Бо́же, Засту́пник мой єси́. |
|
11
|
11
|
| Ти — Бог мій, і милість Твоя попередить мене. Бог дасть мені перемогу над ворогами моїми. | Бог мой, ми́лость Єго́ предвари́ть м'я; Бог мой, яви́ть мні на вразі́х мої́х. |
|
12
|
12
|
| Не убивай їх, щоб люди не забули Закону Твого. Розвій їх силою Твоєю, Захиснику мій, Господи. | Не убі́й їх, да не когда́ забу́дут зако́н Твой; расточи́ я си́лою Твоє́ю і низведи́ я, Защи́тниче мой, Го́споди, |
|
13
|
13
|
| Слова уст їхніх — то гріх душі їхньої; хай будуть спіймані у гордині їхній за прокльони їхні та за неправду, яку вони говорять. | гріх уст їх, сло́во усте́н їх; і я́ти да бу́дуть в горди́ни своє́й, і от кля́тви і лжі возвістя́ться в кончи́ні, |
|
14
|
14
|
| Розвій їх гнівом Твоїм так, щоб не стало їх, та щоб пізнали люди, що Бог володіє народами в усіх кінцях землі. | во гні́ві кончи́ни, і не бу́дуть; і уві́дять, я́ко Бог влади́чествуєть Іа́ковом і конці́ землі́. |
|
15
|
15
|
| Вони сходяться вечорами, спраглі крови, як пси, і обходять місто. | Возвратя́ться на ве́чер, і вза́лчуть, я́ко пес, і оби́дуть град; |
|
16
|
16
|
| Вони шукають поживи, але неситі лягають спати. | ті́ї рази́дуться я́сти; а́ще ли же не наси́тяться, і поро́пщуть. |
|
17
|
17
|
| А я буду оспівувати силу Твою, щоранку прославлятиму милість Твою, бо Ти був оборонцем моїм і захисником моїм у час біди моєї. | Аз же воспою́ си́лу Твою́ і возра́дуюся зау́тра о ми́лості Твоє́й; я́ко бил єси́ засту́пник мой і прибі́жище моє́ в день ско́рби моєя́. |
|
18
|
18
|
| Сило моя! Тобі я буду співати, бо Ти Заступник мій і Бог мій, Який милує мене. | Помо́щник мой єси́, Тебі́ пою́; я́ко Бог Засту́пник мой єси́, Бо́же мой, ми́лость моя́. |
|
Псалом 59
|
Псалом 59
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На музичному інструменті шушан-едуф. Псалом Давида, | В коне́ць, о ізміни́тися хотя́щих, в столпописа́ніє Дави́ду, в науче́ніє; |
|
2
|
2
|
| коли він воював з Сирією Месопотамською і з Сирією Цованською, коли Іоав, повертаючись, знищив дванадцять тисяч ідумеїв у долині Соляній. | внегда́ сожже́ Средорі́чіє Сирі́йськоє і Cирі́ю Cова́лськую, і возврати́ся Іоа́в і порази́ Едо́ма в де́брі соле́й двана́десять ти́сящ, 59. |
|
3
|
3
|
| Боже! Ти розгнівався на нас, відвернувся від нас і покарав нас. Але змилуйся над нами! | Бо́же, отри́нул ни єси́ і низложи́л єси́ нас, разгні́вался єси́ і уще́дрил єси́ нас. |
|
4
|
4
|
| Ти потряс землю, порушив її; зціли рани її, бо вона захиталася. | Стрясл єси́ зе́млю і смути́л єси́ ю; ізціли́ сокруше́ніє єя́, я́ко подви́жеся. |
|
5
|
5
|
| Ти дав людям Твоїм зазнати гіркоти, напоїв нас вином скорбот. | Показа́л єси́ лю́дем Твої́м жесто́кая; напої́л єси́ нас вино́м умиле́нія. |
|
6
|
6
|
| Дай же знамення тим, що бояться Тебе, щоб вони могли втекти від стріли ворожої. | Дал єси́ боя́щимся Тебе́ зна́меніє, є́же убіжа́ти от лиця́ лу́ка. |
|
7
|
7
|
| Щоб спаслися улюблені Твої, спаси їх правицею Твоєю і вислухай мене. | Я́ко да ізба́в'яться возлю́бленнії Твої́, спаси́ десни́цею Твоє́ю і усли́ши м'я. |
|
8
|
8
|
| Бог сказав у святині Своїй: «Возрадуюся, і розділю Сихем, і долину Сокхоф розміряю. | Бог возглаго́ла во святі́м Своє́м: возра́дуюся, і разділю́ Сики́му, і юдо́ль жили́щ размі́рю. |
|
9
|
9
|
| Мій Галаад, Мій Манассія, Єфрем — твердиня глави Моєї, Іуда — цар Мій. | Мой єсть Галаа́д, і Мой єсть Манассі́й, Єфре́м — крі́пость глави́ Моєя́, Іу́да — цар Мой. |
|
10
|
10
|
| Моав — чаша уповання Мого; на Едом покладу чобіт Мій. Чужинці скорилися Мені». | Моа́в — коно́б упова́нія Моєго́; на Ідуме́ю простру́ сапо́г Мой; Мні іноплеме́нници покори́шася. |
|
11
|
11
|
| Хто введе мене в укріплене місто? Або доведе мене до Едому? | Кто введе́ть м'я во град огражде́нія? Іли́ кто наста́вить м'я до Ідуме́ї? |
|
12
|
12
|
| Чи не Ти, Боже, що відвернувся від нас і не виходиш, Боже, з військом нашим? | Не Ти ли, Бо́же, отри́нувий нас? І не ізи́деши, Бо́же, в си́лах на́ших? |
|
13
|
13
|
| Пошли нам поміч у скорботах, бо марна допомога людська. | Даждь нам по́мощ от ско́рби; і су́єтно спасе́ніє челові́чесько. |
|
14
|
14
|
| З Богом ми покажемо силу, і Він подолає гнобителів наших. | О Бо́зі сотвори́м си́лу; і Той унічижи́ть стужа́ющия нам. |
|
Псалом 60
|
Псалом 60
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На струнному інструменті. Псалом Давида. | В коне́ць, в пі́снех, Дави́ду псало́м, 60. |
|
2
|
2
|
| Почуй, Боже, молитву мою, вислухай благання моє. | Усли́ши, Бо́же, моле́ніє моє́, воньми́ моли́тві моє́й; |
|
3
|
3
|
| Від краю землі взиваю до Тебе, бо ниє серце моє. Виведи мене на скелю, що для мене недосяжна. | от коне́ць землі́ к Тебі́ воззва́х, внегда́ уни́ се́рдце моє́; на ка́мень возне́сл м'я єси́, наста́вил м'я єси́, |
|
4
|
4
|
| Бо Ти — Надія моя, Ти — Скеля моя, Ти — Захист мій від ворога. | я́ко бил єси́ упова́ніє моє́, столп крі́пости от лиця́ вра́жия. |
|
5
|
5
|
| Дай мені, Боже, навіки оселитися в оселі Твоїй та знайти спокій під покровом крил Твоїх. | Вселю́ся в селе́нії Твоє́м во ві́ки, покри́юся в кро́ві крил Твої́х. |
|
6
|
6
|
| Бо Ти, Боже, почув молитви мої і дав мені насліддя з тими, що бояться імені Твого. | Я́ко Ти, Бо́же, усли́шал єси́ моли́тви моя́, дал єси́ достоя́ніє боя́щимся і́мене Твоєго́. |
|
7
|
7
|
| Дні до днів цареві приклади і роки його продовжи від роду до роду. | Дні на дні царе́ви приложи́ши, лі́та єго́ до дне ро́да і ро́да. |
|
8
|
8
|
| Хай буде він вічно перед Богом; милість і істина нехай охороняють його. | Пребу́деть в вік пред Бо́гом; ми́лость і і́стину Єго́ кто взи́щеть? |
|
9
|
9
|
| Я буду співати імені Твоєму повіки і сповнятиму обітниці мої кожного дня. | Та́ко воспою́ і́мені Твоєму́ во ві́ки, возда́ти мі моли́тви моя́ день от дне. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 61
|
Псалом 61
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору Ідифумового. Псалом Давида. | В коне́ць, о Ідіфу́мі, псало́м Дави́ду, 61. |
|
2
|
2
|
| Тільки в Богові спокій душі моїй, тільки від Нього спасіння моє. | Не Бо́гу ли повине́ться душа́ моя́? От Того́ бо спасе́ніє моє́. |
|
3
|
3
|
| Тільки Він — Твердиня моя і Спаситель мій, Заступник мій, і не похитнуся повіки. | І́бо Той — Бог мой і Спас мой, Засту́пник мой; не подви́жуся найпа́че. |
|
4
|
4
|
| Доки будете нападати на людину? Ви всі налягаєте, мов стіна, що похилилася, або мур, що розвалюється. | Доко́лі належите́ на челові́ка? Убива́єте всі ви, я́ко стіні́ преклоне́ні і опло́ту возринове́ну. |
|
5
|
5
|
| Вони задумали скинути його з висоти, кривлять душею: устами благословляють, а в серці проклинають. | Оба́че ці́ну мою́ совіща́ша отри́нути, теко́ша в жа́жді; усти́ свої́ми благословля́ху, і се́рдцем свої́м кленя́ху. |
|
6
|
6
|
| Тільки в Богові спокій, душе моя, тільки на Нього надія моя. | Оба́че Бо́гові повини́ся, душе́ моя́, я́ко от Того́ терпі́ніє моє́. |
|
7
|
7
|
| Він — Бог мій і Спаситель мій, Заступник мій, і не похитнуся повіки. | І́бо Той — Бог мой і Спас мой, Засту́пник мой; не преселю́ся. |
|
8
|
8
|
| У Богові спасіння моє і слава моя. Бог — поміч моя і пристановище моє. | О Бо́зі спасе́ніє моє́ і сла́ва моя́; Бог по́мощі моєя́, і упова́ніє моє́ на Бо́га. |
|
9
|
9
|
| Уповайте на Нього, всі народи, виливайте перед Ним серця ваші, бо Він захист наш. | Упова́йте на Него́, весь сонм люді́й; ізлія́йте пред Ним сердця́ ва́ша, я́ко Бог помо́щник наш. |
|
10
|
10
|
| А сини людські — тільки суєта, сини сильних — тільки неправда. Якщо покласти їх на ваги, то всі вони легші за порожнечу. | Оба́че су́єтні си́нове челові́честії, лжи́ві си́нове челові́честії в мі́риліх є́же непра́вдовати; ті́ї от суєти́ вку́пі. |
|
11
|
11
|
| Не надійтеся на грабіжництво, не вдавайтеся до насильства, а коли багатство примножується, не віддавайте йому серце. | Не упова́йте на непра́вду і на восхище́ніє не жела́йте; бога́тство а́ще тече́ть, не прилага́йте се́рдця. |
|
12
|
12
|
| Один раз сказав Бог, і двічі чув я, що вся сила в Богові. | Єди́ною глаго́ла Бог, дво́я сія́ сли́шах, зане́ держа́ва Бо́жия, |
|
13
|
13
|
| і в Тебе, Господи, милість, бо Ти даєш кожному за ділами його. | і Твоя́, Го́споди, ми́лость; я́ко Ти возда́си кому́ждо по діло́м єго́. |
|
Псалом 62
|
Псалом 62
|
|
1
|
1
|
| Псалом Давида, коли він був у пустелі Юдейській. | Псало́м Дави́ду, внегда́ би́ти єму́ в пусти́ні Іуде́йстій, 62. |
|
2
|
2
|
| Боже, Боже мій, до Тебе з ранку лину я, жадає Тебе душа моя, за Тобою знемагає плоть моя в землі пустельній, непрохідній і безводній. | Бо́же, Бо́же мой, к Тебі́ у́тренюю; возжада́ Тебе́ душа́ моя́, коль мно́жицею Тебі́ плоть моя́, в землі́ пу́сті і непрохо́дні і безво́дні. |
|
3
|
3
|
| Як у святиню явився я до Тебе, щоб бачити силу Твою і славу Твою. | Та́ко во святі́м яви́хся Тебі́ ви́діти си́лу Твою́ і сла́ву Твою́. |
|
4
|
4
|
| Бо милість Твоя краща за життя, уста мої прославлятимуть Тебе. | Я́ко лу́чші ми́лость Твоя́ па́че живо́т; устні́ мої́ похвали́ті Тя. |
|
5
|
5
|
| Так благословлятиму Тебе в житті моїм, і в ім’я Твоє піднесу руки свої. | Та́ко благословлю́ Тя в животі́ моє́м і о і́мені Твоє́м воздіжу́ ру́ці мої́. |
|
6
|
6
|
| Як ситтю та єлеєм, наповнюється душа моя, і голосом радости вихваляють Тебе уста мої, | Я́ко от ту́ка і ма́сти да іспо́лниться душа́ моя́, і устна́ма ра́дости восхва́лять Тя уста́ моя́. |
|
7
|
7
|
| коли згадую Тебе на постелі моїй і в усі години ночі розмірковую про Тебе, | А́ще помина́х Тя на посте́лі моє́й, на у́тренніх поуча́хся в Тя; |
|
8
|
8
|
| бо Ти єси Помічник мій, і під покровом крил Твоїх возрадуюся. | я́ко бил єси́ Помо́щник мой, і в кро́ві крилу́ Твоє́ю возра́дуюся. |
|
9
|
9
|
| Припала душа моя до Тебе, і правиця Твоя підтримує мене. | Прильпе́ душа́ моя́ по Тебі́; мене́ же прия́т десни́ця Твоя́. |
|
10
|
10
|
| Ті ж, що даремно шукають душу мою, впадуть у безодню підземну, | Ті́ї же всу́є іска́ша ду́шу мою́; вни́дуть в преіспо́дняя землі́; |
|
11
|
11
|
| уразить їх сила меча, стануть здобиччю лисів. | предадя́ться в ру́ки ору́жія, ча́сті ли́совом бу́дуть. |
|
12
|
12
|
| Цар же звеселиться в Бозі: прославиться кожний, хто клянеться Ним, і замовкнуть уста тих, що говорять неправедно. | Цар же возвесели́ться о Бо́зі; похва́литься всяк клени́йся Ім, я́ко загради́шася уста́ глаго́лющих непра́ведная. |
|
Псалом 63
|
Псалом 63
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. | В коне́ць, псало́м Дави́ду, 63. |
|
2
|
2
|
| Почуй, Боже, голос мій у молитві моїй. Від лютого ворога охорони життя моє. | Усли́ши, Бо́же, глас мой, внегда́ моли́тимися к Тебі́; от стра́ха вра́жия ізми́ ду́шу мою́. |
|
3
|
3
|
| Укрий мене від намірів злодіїв і від зборища беззаконників. | Покри́й м'я от со́ньма лука́внующих, от мно́жества ді́лающих непра́вду; |
|
4
|
4
|
| Вони наче меч нагострили язик свій і, мов стріли, кидають слова образи, | і́же ізостри́ша я́ко меч язи́ки своя́, напряго́ша лук свой, вещ го́рку, |
|
5
|
5
|
| щоб таємно стріляти в неповинного; стріляють в нього несподівано і не бояться. | состріля́ти в та́йних непоро́чна; внеза́пу состріля́ють єго́, і не убоя́ться. |
|
6
|
6
|
| Вони утвердились у злому намірі, змовляються поставити таємно сітку і кажуть: хто їх побачить? | Утверди́ша себі́ сло́во лука́воє; пові́даша скри́ти сіть, рі́ша: кто у́зрить їх? |
|
7
|
7
|
| Вони вигадують всіляку неправду, вишукують, розслідують, заглядають аж до глибини серця. | Іспита́ша беззако́ніє; ізчезо́ша іспита́ющії іспита́нія; присту́пить челові́к, і се́рдце глубоко́. |
|
8
|
8
|
| Але уразить їх Бог стрілою. Несподівано стріла Божа вдарить їх. | І вознесе́ться Бог; стрі́ли младе́нець би́ша я́зви їх, |
|
9
|
9
|
| Вони покарають себе своїми ж словами. Всі, хто побачить їх, відійдуть від них. | і ізнемого́ша на ня язи́ци їх; смути́шася всі ви́дящії їх. |
|
10
|
10
|
| І нападе страх на всіх людей, вони сповістять про діла Божі, бо зрозуміють, що то — Його діло. | І убоя́ся всяк челові́к; і возвісти́ша діла́ Бо́жія, і творе́нія Єго́ разумі́ша. |
|
11
|
11
|
| Звеселиться праведник у Господі і уповає на Нього. І похваляться всі праведні серцем. | Возвесели́ться пра́ведник о Го́споді і упова́єть на Него́; і похва́ляться всі пра́вії се́рдцем. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 64
|
Псалом 64
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Псалом Давида для співу. | В коне́ць, псало́м пі́сні Дави́ду, піснь Ієремі́єва і Ієзекі́їлева, люді́й преселе́нія, єгда́ хотя́ху ісходи́ти, 64. |
|
2
|
2
|
| Тобі подобає пісня, Боже, в Сионі, і Тобі піднесеться молитва [в Єрусалимі]. | Тебі́ подоба́єть піснь, Бо́же, в Сіо́ні, і Тебі́ возда́сться моли́тва во Ієрусали́мі. |
|
3
|
3
|
| Почуй молитву мою. До Тебе приходить всяка плоть. | Усли́ши моли́тву мою́; к Тебі́ вся́ка плоть при́йдеть. |
|
4
|
4
|
| Безліч гріхів перемагає нас, але Ти очистиш беззаконня наші. | Словеса́ беззако́нник премого́ша нас; і нече́стія на́ша Ти очи́стиши. |
|
5
|
5
|
| Блаженні, кого Ти обрав і прийняв, щоб він оселився у дворах твоїх. Наситимось добром дому Твого, святого храму Твого. | Блаже́н, єго́же ізбра́л єси́ і прия́л, всели́ться во дво́ріх Твої́х. Іспо́лнимся во благи́х до́му Твоєго́; свят храм Твой. |
|
6
|
6
|
| Дивний у правосудді, вислухай нас, Боже Спасителю наш, надія всіх кінців землі і тих, що в морі далеко. | Ди́вен в пра́вді, усли́ши ни, Бо́же, Спаси́телю наш, упова́ніє всіх конце́й землі́ і су́щих в мо́рі дале́че; |
|
7
|
7
|
| Ти Той, що поставив гори силою Твоєю і підперезаний могутністю. | уготовля́яй го́ри крі́постію Своє́ю, препоя́сан си́лою; |
|
8
|
8
|
| Ти втихомирюєш бурхливість моря, шуми хвиль його і повстання народів. | смуща́яй глубину́ морську́ю, шу́му волн Єго́ кто постої́ть? См'яту́ться язи́ци, |
|
9
|
9
|
| Устрашаться від знамень Твоїх усі, що живуть на землі. Ранок і вечір красою прославлять Тебе. | і убоя́ться живу́щії в конця́х от зна́меній Твої́х; ісхо́ди у́тра і ве́чера украси́ши. |
|
10
|
10
|
| Ти дбаєш про землю і напуваєш її, примножуєш багатства її. Ріка Божа повна води. Ти вирощуєш хліб від землі, бо так впорядкував її. | Посіти́л єси́ зе́млю і упої́л єси́ ю, умно́жил єси́ обогати́ти ю; ріка́ Бо́жия напо́лнися вод; угото́вал єси́ пи́щу їм, я́ко та́ко (єсть) угото́ваніє. |
|
11
|
11
|
| Ти напоюєш борозни її, рівняєш груди її, дощами пом’якшуєш її та прикрашаєш її рослинами. | Бразди́ єя́ упо́й, умно́жи жи́та єя́; в ка́плях єя́ возвесели́ться возсія́ющи [прозяба́ющи]. |
|
12
|
12
|
| Ти благословиш вінець року благости Твоєї, і поля Твої сповняться врожаєм. | Благослови́ши віне́ць лі́та бла́гости Твоєя́, і поля́ Твоя́ іспо́лняться ту́ка; |
|
13
|
13
|
| Вкриється травою пустеля, і радістю узгір’я наповняться. | разботі́ють кра́сная пусти́ні, і ра́достію хо́лми препоя́шуться. |
|
14
|
14
|
| Долини наповнюються отарами, і лани покриваються пшеницею. Все радіє, все співає. | Оді́яшася о́вні о́вчії, і удо́лія умно́жать пшени́цю; воззову́ть, і́бо воспою́ть. |
|
Псалом 65
|
Псалом 65
|
|
0
|
|
| Начальнику хору. Пісня. | |
|
1
|
1
|
| Викликніть Господу, вся земле! | В коне́ць, піснь псалма́ воскресе́нія, 65. |
|
2
|
2
|
| Співайте ж імені Його, віддайте славу й хвалу Йому. | Воскли́кніте Го́сподеві вся земля́, по́йте же і́мені Єго́, даді́те сла́ву хвалі́ Єго́. |
|
3
|
3
|
| Промовляйте Богові: «Як величні діла Твої, перед множеством сили Твоєї скоряться Тобі вороги Твої». | Рці́те Бо́гу: коль стра́шна діла́ Твоя́? Во мно́жестві си́ли Твоєя́ со́лжуть Тебі́ вразі́ Твої́. |
|
4
|
4
|
| Вся земля нехай поклониться Тобі й співає Тобі. Нехай співає імені Твоєму, Всевишній!» | Вся земля́ да покло́ниться Тебі́ і поє́ть Тебі́, да поє́ть же і́мені Твоєму́, Ви́шній. |
|
5
|
5
|
| Прийдіть, погляньте на діла Божі, Який страшний Він у Своїх ділах над синами людськими! | Прийді́те і ви́діте діла́ Бо́жія, коль стра́шен в сові́тіх па́че сино́в челові́чеських. |
|
6
|
6
|
| Він море обернув на сушу, ріку перейшли ногами. Там ми веселилися в Ньому. | Обраща́яй мо́ре в су́шу, в ріці́ про́йдуть нога́ми; та́мо возвеселі́мся о Нем, |
|
7
|
7
|
| Він могутністю Своєю світом володіє вічно. Очі Його дивляться на всі народи, щоб не підносились у собі гнобителі. | влади́чествующем си́лою Своє́ю ві́ком; о́чі Єго́ на язи́ки призира́єті; преогорчева́ющії да не возно́сяться в себі́. |
|
8
|
8
|
| Благословляйте, народи, Бога нашого і проголошуйте хвалу Йому. | Благослові́те, язи́ци, Бо́га на́шего, і усли́шан сотворі́те глас хвали́ Єго́, |
|
9
|
9
|
| Він дав життя душі нашій і не попустив, щоб ноги наші захиталися. | поло́жшаго ду́шу мою́ в живо́т, і не да́вшаго во см'яте́ніє ног мої́х. |
|
10
|
10
|
| Ти випробував нас, Боже, Ти переплавив нас, як переплавляється срібло. | Я́ко іскуси́л ни єси́, Бо́же, разже́гл ни єси́, я́коже разжиза́ється сребро́. |
|
11
|
11
|
| Ти попустив нам потрапити в сітку, поклав тягарі на плечі наші. | Ввел ни єси́ в сіть, положи́л єси́ ско́рбі на хребті́ на́шем. |
|
12
|
12
|
| Ти допустив, щоб чужі люди сіли на шию нам. Ми йшли через вогонь і воду, але Ти вивів нас на волю. | Возве́л єси́ челові́ки на глави́ на́ша; пройдо́хом сквозі́ огнь і во́ду, і ізве́л єси́ ни в поко́й. |
|
13
|
13
|
| Увійду в дім Твій з жертвами всепалення, виконаю перед Тобою обітниці мої, | Вни́ду в дом Твой со всесожже́нієм, возда́м Тебі́ моли́тви моя́, |
|
14
|
14
|
| що їх проголосили уста мої і висловив язик мій у скорботі моїй. | я́же ізреко́сті устні́ мої́, і глаго́лаша уста́ моя́ в ско́рбі моє́й. |
|
15
|
15
|
| Великі жертви принесу Тобі з пахощами, принесу Тобі овець, волів і козлів. | Всесожже́нія ту́чна вознесу́ Тебі́ с кади́лом, і овни́, вознесу́ Тебі́ воли́ с козли́. |
|
16
|
16
|
| Прийдіть усі, хто боїться Бога, послухайте мене, і я скажу вам, що вчинив Він для душі моєї. | Прийді́те, усли́шіте, і пові́м вам, всі боя́щіїся Бо́га, єли́ка сотвори́ душі́ моє́й. |
|
17
|
17
|
| Я взивав до Нього устами моїми і величав Його язиком моїм. | К Нему́ усти́ мої́ми воззва́х, і вознесо́х под язи́ком мої́м. |
|
18
|
18
|
| І якби була неправда в серці моїм, то не почув би мене Господь. | Непра́вду а́ще узрі́х в се́рдці моє́м, да не усли́шить мене́ Госпо́дь. |
|
19
|
19
|
| А Господь почув мене і прихилився до голосу благання мого. | Сего́ ра́ди усли́ша м'я Бог, внят гла́су моле́нія моєго́. |
|
20
|
20
|
| Благословенний Господь, що не відкинув моління мого і милости Своєї не відвернув від мене. | Благослове́н Бог, І́же не отста́ви моли́тву мою́ і ми́лость Свою́ от мене́. |
|
Псалом 66
|
Псалом 66
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом. Пісня. | В коне́ць, в пі́снех, псало́м пі́сні Дави́ду, 66. |
|
2
|
2
|
| Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас. | Бо́же, уще́дри ни і благослови́ ни, просвіти́ лице́ Твоє́ на ни і поми́луй ни; |
|
3
|
3
|
| Щоб пізнали ми на землі путь Твою, в усіх народах — спасіння Твоє. | позна́ти на землі́ путь Твой, во всіх язи́ціх спасе́ніє Твоє́. |
|
4
|
4
|
| Нехай сповідують Тебе люди, Боже, нехай сповідують Тебе люди всі. | Да іспові́дяться Тебі́ лю́діє, Бо́же, да іспові́дяться Тебі́ лю́діє всі. |
|
5
|
5
|
| Нехай веселяться і радіють племена, бо Ти судиш народи праведно і керуєш всіма племенами на землі. | Да возвеселя́ться і да возра́дуються язи́ци; я́ко су́диши лю́дем правото́ю і язи́ки на землі́ наста́виши. |
|
6
|
6
|
| Нехай славлять Тебе народи, Боже, нехай славлять Тебе народи всі. | Да іспові́дяться Тебі́ лю́діє, Бо́же, да іспові́дяться Тебі́ лю́діє всі. |
|
7
|
7
|
| Земля дає плід свій: благослови нас, Боже, Боже наш. | Земля́ даде́ плод Свой; благослови́ ни, Бо́же, Бо́же наш, |
|
8
|
8
|
| Нехай благословить нас Бог, і нехай бояться Його всі краї землі. | благослови́ ни, Бо́же; і да убоя́ться Єго́ всі конці́ землі́. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 67
|
Псалом 67
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. Пісня. (Пророчий). | В коне́ць, псало́м пі́сні Дави́ду, 67. |
|
2
|
2
|
| Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його; нехай побіжать від лиця Його всі ненависники Його. | Да воскре́снеть Бог, і расточа́ться вразі́ Єго́, і да біжа́ть от лиця́ Єго́ ненави́дящії Єго́. |
|
3
|
3
|
| Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть грішники від лиця Божого. | Я́ко ізчеза́єть дим, да ізче́знуть; я́ко та́єть воск от лиця́ огня́, та́ко да поги́бнуть грі́шници от лиця́ Бо́жия; |
|
4
|
4
|
| А праведники нехай звеселяться, нехай радіють перед Богом, нехай святкують у радості. | а пра́ведници да возвеселя́ться, да возра́дуються пред Бо́гом, да насладя́ться в весе́лії. |
|
5
|
5
|
| Співайте Богові, співайте імені Його, рівняйте дорогу перед Тим, Хто йде, як Переможець. Господь — ім’я Йому, радійте перед лицем Його. | Воспо́йте Бо́гу, по́йте і́мені Єго́; путесотворі́те возше́дшему на за́пади, Госпо́дь — і́м'я Єму́; і ра́дуйтеся пред Ним. |
|
6
|
6
|
| Отець сиріт і Суддя вдовиць — Бог, Він у святих оселях Своїх. | Да см'яту́ться от лиця́ Єго́, Отця́ си́рих і Судії́ вдови́ць; Бог в мі́сті святі́м Своє́м. |
|
7
|
7
|
| Бог одиноких вводить у дім; визволяє в’язнів із кайданів, а непокірні живуть у гробах. | Бог вселя́єть єдиноми́сленния в дом, ізводя́ окова́нния му́жеством, тако́жде преогорчева́ющия живу́щия во гробі́х. |
|
8
|
8
|
| Боже, коли йшов Ти поперед народу Твого, коли проходив Ти через пустелю, | Бо́же, внегда́ ісходи́ти Тебі́ пред людьми́ Твої́ми, внегда́ мимоходи́ти Тебі́ в пусти́ні, |
|
9
|
9
|
| земля тряслася, навіть небеса танули від лиця Божого, і Синай — від лиця Бога, Бога Ізраїлевого. | земля́ потрясе́ся, і́бо небеса́ ка́нуша от лиця́ Бо́га Сина́їна, от лиця́ Бо́га Ізра́їлева. |
|
10
|
10
|
| Рясний дощ проливав Ти, Боже, на насліддя Твоє, і коли знесилювалося воно, Ти підкріпляв його. | Дождь во́лен отлучи́ши, Бо́же, достоя́нію Твоєму́, і ізнемо́же, Ти же соверши́л єси́ є. |
|
11
|
11
|
| Народ Твій Ти оселив на землі Твоїй, і з благости Твоєї Ти все приготував для бідного. | Живо́тная Твоя́ живу́ть на ней; угото́вал єси́ бла́гостію Твоє́ю ни́щему, Бо́же. |
|
12
|
12
|
| Господь дасть слово тим, що благовістять з великою силою. | Госпо́дь дасть глаго́л благовіству́ющим си́лою мно́гою; |
|
13
|
13
|
| Царі з військом утікають, утікають, а ті, що сидять вдома, ділять здобич. | Цар Сил возлю́бленнаго, красото́ю [ра́ди красоти́] до́му разділи́ти кори́сти. |
|
14
|
14
|
| Коли ж ви оселялися на землях [своїх], то стали мов голубка, у якої крила — як срібло, а пір’я сяє золотом. | А́ще поспите́ посреді́ преді́л, крилі́ голуби́ні посре́брені, і междора́мія єя́ в блеща́нії зла́та; |
|
15
|
15
|
| Коли ж Всевишній розсіяв царів на цій землі, вона забіліла, як сніг на горі Селмоні. | внегда́ ра́знствить Небе́сний царі́ на ней, осніжа́ться в Селмо́ні. |
|
16
|
16
|
| Гора Божа — гора велика, гора кріпка, гора висока. | Гора́ Бо́жия, гора́ ту́чная, гора́ усире́нная, гора́ ту́чная. |
|
17
|
17
|
| Чого ви заздрите, гори високі, на гору, що на ній Бог благоволив жити і буде перебувати на ній вічно? | Вску́ю непщу́єте, го́ри усире́нния? Гора́, ю́же благоволи́ Бог жи́ти в ней; і́бо Госпо́дь всели́ться до конця́. |
|
18
|
18
|
| Колісниць Божих тьма і тисячі тисяч. Серед них Господь на Синаї, у святині. | Колесни́ця Бо́жия тьма́ми тем, ти́сяща гобзу́ющих; Госпо́дь в них в Сина́ї во святі́м. |
|
19
|
19
|
| Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей, щоб і непокірні могли жити у Господа. | Возше́л єси́ на висоту́, пліни́л єси́ плін; прия́л єси́ дая́нія в челові́ціх, і́бо не покаря́ющияся, є́же всели́тися. |
|
20
|
20
|
| Господь Бог благословенний; благословенний Господь допоможе нам кожного дня. | Госпо́дь Бог благослове́н, благослове́н Госпо́дь день дне; поспіши́ть нам Бог спаcе́ній на́ших. |
|
21
|
21
|
| Бог — Спаситель наш, Бог наш, Бог, щоб спасати. У владі Господа ворота смерти. | Бог наш — Бог, є́же спаса́ти; і Госпо́дня, Госпо́дня ісхо́дища сме́ртная. |
|
22
|
22
|
| Бог сокрушить голови ворогів Своїх, волохате тім’я того, хто закам’янів у беззаконні. | Оба́че Бог сокруши́ть глави́ враго́в Свої́х, верх влас преходя́щих в прегріше́ніїх свої́х. |
|
23
|
23
|
| Сказав Господь: «Від Васана поверну тебе, виведу з глибини моря, | Рече́ Госпо́дь: от Васа́на обращу́, обращу́ во глубина́х морськи́х; |
|
24
|
24
|
| щоб обмочив ти ногу твою, як пси язик свій, у крові ворога». | я́ко да омо́читься нога́ твоя́ в кро́ві, язи́к пес твої́х от враг от него́. |
|
25
|
25
|
| Ми бачили, як ішов Ти, Боже, як ішов Ти — Цар мій і Бог мій — у святиню. | Ви́діна би́ша ше́ствія Твоя́, Бо́же, ше́ствія Бо́га моєго́ Царя́, І́же во святі́м. |
|
26
|
26
|
| Попереду князі і ті, що співали, за ними — ті, що грали на струнах, а кругом — діви з тимпанами. | Предвари́ша кня́зі близ пою́щих, посреді́ дів тимпа́нниць. |
|
27
|
27
|
| В церквах благословляйте Бога — Господа від джерел Ізраїлевих. | В це́рквах благослові́те Бо́га — Го́спода от істо́чник Ізра́їлевих. |
|
28
|
28
|
| Там Веніамін молодший — князь їхній, князі Іуди — владики їхні, князі Завулонові, князі Неффалимові. | Та́мо Веніамі́н юні́йшій во у́жасі, кня́зі Іу́дови влади́ки їх, кня́зі Завуло́ні, кня́зі Неффали́млі. |
|
29
|
29
|
| Бог твій дав тобі таку силу. Утверди, Боже, те, що Ти створив для нас. | Запові́ждь, Бо́же, си́лою Твоє́ю; укріпи́, Бо́же, сіє́, є́же соді́лал єси́ в нас. |
|
30
|
30
|
| Ради храму твого в Єрусалимі царі принесуть Тобі дари. | От хра́ма Твоєго́ во Ієрусали́м Тебі́ принесу́ть ца́ріє да́ри. |
|
31
|
31
|
| Утихомир звіра, що в очереті, зібрання биків серед тихих телят — гордих народів, що хваляться сріблом своїм; розвій тих, що готують війни. | Запрети́ звіре́м тро́стним; сонм юне́ць в ю́ницях людськи́х, є́же затвори́ти іскуше́нния сребро́м; расточи́ язи́ки, хотя́щия бра́нем. |
|
32
|
32
|
| Прийдуть з Єгипту вельможі молитися; Ефіопія простягне руку свою до Бога. | При́йдут моли́твенници от Єги́пта; Ефіо́пія предвари́ть ру́ку свою́ к Бо́гу. |
|
33
|
33
|
| Царства землі! Хваліть Бога, оспівуйте Господа, | Ца́рства земна́я, по́йте Бо́гу, воспо́йте Го́сподеві, |
|
34
|
34
|
| Який зійшов на небо небес превічно. Ось Він дає голосу Своєму голос сили. | возше́дшему на Не́бо небесе́ на восто́ки; се, дасть гла́су Своєму́ глас си́ли. |
|
35
|
35
|
| Віддайте славу Богу; на Ізраїлі велич Його і могутність Його на хмарах. | Даді́те сла́ву Бо́гові; на Ізра́їлі велелі́пота Єго́, і си́ла Єго́ на о́блаціх. |
|
36
|
36
|
| Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів; Він дає силу й твердість народу [Своєму]. Благословенний Бог! | Ди́вен Бог во святи́х свої́х; Бог Ізра́їлев, той дасть си́лу і держа́ву лю́дем Свої́м. Благослове́н Бог. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 68
|
Псалом 68
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На шошаннимі. Псалом Давида. (Пророчий). | В коне́ць, о ізмі́ншихся [о іму́щих ізміни́тися], псало́м Дави́ду, 68. |
|
2
|
2
|
| Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі [моєї]. | Спаси́ м'я, Бо́же, я́ко внидо́ша во́ди до душі́ моєя́. |
|
3
|
3
|
| Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене. | Углібо́х в тимі́нії глубини́, і ність постоя́нія; прийдо́х во глубини́ морські́я, і бу́ря потопи́ м'я. |
|
4
|
4
|
| Я знемігся від благань, і гортань моя зашерхла. Втомилися очі мої від очікування Бога [мого]. | Утруди́хся зови́й, ізмолче́ горта́нь мой; ісчезо́сті о́чі мої́, от є́же упова́ти мі на Бо́га моєго́. |
|
5
|
5
|
| Бо тих, що ненавидять мене без вини, більше, ніж волосся на голові моїй. Вороги мої, що переслідують мене даремно, зміцніли, і чого я не відбирав, того вимагають від мене. | Умно́жишася па́че влас глави́ моєя́ ненави́дящії м'я ту́не; укріпи́шася вразі́ мої́, ізгоня́щії м'я непра́ведно; я́же не восхища́х, тогда́ воздая́х. |
|
6
|
6
|
| Боже, Ти знаєш, як тяжко мені, і гріхи мої не втаєні від Тебе. | Бо́же, Ти уві́діл єси́ безу́міє моє́, і прегріше́нія моя́ от Тебе́ не утаї́шася. |
|
7
|
7
|
| Нехай не осоромляться через мене ті, що надіються на Тебе, Господи, Боже Сил. Нехай не осоромляться через мене ті, що шукають Тебе, Боже. | Да не постидя́ться о мні терп'я́щії Тебе́, Го́споди, Го́споди Сил; ніже́ да посра́м'яться о мні і́щущії Тебе́, Бо́же Ізра́їлев. |
|
8
|
8
|
| Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє. | Я́ко Тебе́ ра́ди претерпі́х поноше́ніє, покри́ срамота́ лице́ моє́. |
|
9
|
9
|
| Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї. | Чуждь бих бра́тії моє́й і стра́нен синово́м ма́тере моєя́; |
|
10
|
10
|
| Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене. | я́ко ре́вность до́му Твоєго́ сніде́ м'я, і поноше́нія понося́щих Ті нападо́ша на м'я. |
|
11
|
11
|
| Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене. | І покри́х посто́м ду́шу мою́, і бисть в поноше́ніє мні; |
|
12
|
12
|
| Замість одежі я обгортав себе веретищем — і тим став посміховиськом для них. | і положи́х одія́ніє моє́ вре́тище, і бих їм в при́тчу. |
|
13
|
13
|
| Про мене говорять ті, що сидять біля воріт, про мене співають ті, що п’ють вино. | О мні глумля́хуся сідя́щії во враті́х, і о мні поя́ху пію́щії вино́. |
|
14
|
14
|
| А я з молитвою моєю до Тебе, Господи, в час, угодний Тобі, Боже. З великої милости Твоєї, почуй мене в істині спасіння Твого. | Аз же моли́твою моє́ю к Тебі́, Бо́же; вре́м'я благоволе́нія, Бо́же; во мно́жестві ми́лости Твоєя́ усли́ши м'я, во і́стині спаcе́нія Твоєго́. |
|
15
|
15
|
| Виведи мене з болота, щоб не потонув я, спаси мене від ненависників моїх і від глибокої води. | Спаси́ м'я от бре́нія, да не углі́бну; да ізба́влюся от ненави́дящих м'я і от глубо́ких вод. |
|
16
|
16
|
| Нехай не затопить мене буря повені, нехай не потону я в глибині. | Да не потопи́ть мене́ бу́ря водна́я, ніже́ да пожре́ть мене́ глубина́, ніже́ сведе́ть о мні рове́нник уст свої́х. |
|
17
|
17
|
| Вислухай мене, Господи, бо велика милість Твоя, заради великих щедрот Твоїх зглянься на мене. | Усли́ши м'я, Го́споди, я́ко бла́га ми́лость Твоя́; по мно́жеству щедро́т Твої́х при́зри на м'я. |
|
18
|
18
|
| Не відверни лиця Твого, бо я сумую, скоро почуй мене. | Не отврати́ лиця́ Твоєго́ от о́трока Твоєго́, я́ко скорблю́; ско́ро усли́ши м'я. |
|
19
|
19
|
| Поглянь на душу мою і спаси її, від ворогів моїх спаси мене. | Воньми́ душі́ моє́й і ізба́ви ю; враг мої́х ра́ди ізба́ви м'я. |
|
20
|
20
|
| Ти знаєш приниження моє, ганьбу мою і сором мій. Вороги мої всі перед Тобою. | Ти бо ві́си поноше́ніє моє́, і студ мой, і срамоту́ мою́; пред Тобо́ю всі оскорбля́ющії м'я. |
|
21
|
21
|
| Наруга сокрушила душу мою, і страждання. Я знеміг. Я очікував, що хтось буде співчувати мені, і не було, очікував, хто б заспокоїв мене, і не знайшлося. | Поноше́ніє ча́яше душа́ моя́ і страсть; і ждах соскорб'я́щаго, і не бі, і утіша́ющих, і не обріто́х. |
|
22
|
22
|
| І дали в їжу мені жовч і у спрагу мою напоїли мене оцтом. | І да́ша в снідь мою́ желчь, і в жа́жду мою́ напої́ша м'я о́цта. |
|
23
|
23
|
| Нехай буде трапеза їхня тенетами їм, і мирна вечеря — пасткою. | Да бу́деть трапе́за їх пред ни́ми в сіть, і в воздая́ніє, і в собла́зн. |
|
24
|
24
|
| Нехай потемніють очі їхні, щоб не бачили, і спини їхні назавжди зігни. | Да помрача́ться о́чі їх, є́же не ви́діти, і хребе́т їх ви́ну сляци́. |
|
25
|
25
|
| Вилий на них гнів Твій, і полум’я його нехай обійме їх. | Проли́й на ня гнів Твой, і я́рость гні́ва Твоєго́ да пости́гнеть їх. |
|
26
|
26
|
| Нехай житло їхнє стане пустим, і в наметах їхніх нехай не залишиться нікого живого. | Да бу́деть двор їх пуст, і в жили́щих їх да не бу́деть живи́й. |
|
27
|
27
|
| Бо кого покарав Ти, над тим вони ще й знущаються. І тому, кого поранив Ти, вони ще збільшують страждання. | Зане́ єго́же Ти порази́л єси́, ті́ї погна́ша, і к болі́зні язв мої́х приложи́ша. |
|
28
|
28
|
| Збери докупи всі беззаконня їхні, і нехай не увійдуть вони в правду Твою. | Приложи́ беззако́ніє к беззако́нію їх, і да не вни́дуть в пра́вду Твою́. |
|
29
|
29
|
| Нехай буде викреслено їх із книг живих, і між праведними нехай не напишуться. | Да потреб'я́ться от кни́ги живи́х, і с пра́ведними да не напи́шуться. |
|
30
|
30
|
| А я бідний і страждаю, поміч Твоя, Боже, нехай визволить мене. | Нищ і боля́й єсьм аз; спасе́ніє Твоє́, Бо́же, да при́йметь м'я. |
|
31
|
31
|
| Я буду славити в піснях ім’я Бога [мого], буду прославляти Його хвалою. | Восхвалю́ і́м'я Бо́га моєго́ с пі́снію, возвели́чу Єго́ во хвале́нії; |
|
32
|
32
|
| І це буде більш приємне Господу, ніж жертви волів і телят з рогами і копитами. | і уго́дно бу́деть Бо́гу па́че тельця́ ю́на, ро́ги ізнося́ща і па́знокти. |
|
33
|
33
|
| Побачать це принижені і звеселяться. І оживуть серця ваші, ви, що шукаєте Господа. | Да у́зрять ни́щії і возвеселя́ться; взищі́те Бо́га, і жива́ бу́деть душа́ ва́ша. |
|
34
|
34
|
| Бо почув Господь убогих Своїх і не забув в’язнів Своїх. | Я́ко усли́ша убо́гія Госпо́дь, і окова́нния Своя́ не унічижи́. |
|
35
|
35
|
| Нехай хвалять Його небо і земля, море і все, що живе в них. | Да восхва́лять Єго́ небеса́ і земля́, мо́ре і вся живу́щая в нем. |
|
36
|
36
|
| Бо спасе Господь Сион, і збудує міста Іуди для людей Своїх, і поселяться там, і будуть нащадками Його. | Я́ко Бог спасе́ть Сіо́на, і сози́ждуться гра́ди Іуде́йстії, і вселя́ться та́мо і наслі́дять ї; |
|
37
|
37
|
| І нащадки рабів Його утвердяться в ньому, і ті, що люблять ім’я Його, будуть жити в ньому. | і сі́м'я рабо́в Твої́х удержи́ть ї, і лю́б'ящії і́м'я Твоє́ вселя́ться в нем. |
|
Псалом 69
|
Псалом 69
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. На спомин. | В коне́ць Дави́ду, в воспомина́ніє, во є́же спасти́ м'я Го́споду, 69. |
|
2
|
2
|
| Боже, на поміч мені прийди, Господи, поспіши допомогти мені. | Бо́же, в по́мощ мою́ воньми́; Го́споди, помощи́ мі потщи́ся. |
|
3
|
3
|
| Нехай постидяться й осоромляться ті, що шукають душі моєї. | Да постидя́ться і посра́м'яться і́щущії ду́шу мою́, да возвратя́ться всп'ять і постидя́ться хотя́щії мі зла́я; |
|
4
|
4
|
| Нехай відступлять осоромленими ті, що шукають загибелі моєї. Нехай біжать назад ті, що кажуть [мені]: «Добре, добре!» | да возратя́ться а́біє стидя́щеся глаго́лющії мі: бла́гоже, бла́гоже! |
|
5
|
5
|
| Але нехай зрадуються і звеселяться ті, що шукають Тебе, Боже. І ті, що люблять спасіння Твоє, нехай завжди кажуть: «Великий Господь!» | Да возра́дуються і возвеселя́ться о Тебі́ всі і́щущії Тебе́, Бо́же; і да глаго́лють ви́ну: «Да возвели́читься Госпо́дь!», лю́б'ящії спасе́ніє Твоє́. |
|
6
|
6
|
| А я немічний і убогий: Боже, допоможи мені. Ти — Поміч моя і Спаситель мій. Господи, не забарись. | Аз же нищ єсьм і убо́г, Бо́же, помози́ мі; Помо́щник мой і Ізба́витель мой єси́ Ти, Го́споди, не закосни́. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 70
|
Псалом 70
|
|
0
|
0
|
| (Псалом Давида.) | Дави́ду псало́м, сино́в Іонада́вових і пе́рвих плі́ншихся, не надпи́сан у євре́й, 70. |
|
1
|
1
|
| На Тебе, Господи, я уповаю, не дай мені осоромитися повік. | На Тя, Го́споди, упова́х, да не постижу́ся во вік. |
|
2
|
2
|
| Правдою Твоєю врятуй мене і визволи мене, прихили до мене вухо Твоє і спаси мене. | Пра́вдою Твоє́ю ізба́ви м'я і ізми́ м'я; приклони́ ко мні у́хо Твоє́ і спаси́ м'я. |
|
3
|
3
|
| Будь мені Богом Захисником, твердинею пристановища, щоб спасти мене. | Бу́ди мі в Бо́га Защи́тителя і в мі́сто крі́пко спасти́ м'я, я́ко утвержде́ніє моє́ і прибі́жище моє́ єси́ Ти. |
|
4
|
4
|
| Боже мій, визволи мене з руки нечестивого, з руки беззаконника, що гнобить мене. | Бо́же мой, ізба́ви м'я із руки́ грі́шнаго, із руки́ законопресту́пнаго і оби́дящаго. |
|
5
|
5
|
| Бо Ти надія моя, Господи Боже мій, надія моя від юности моєї. | Я́ко Ти єси́ терпі́ніє моє́, Го́споди, Го́споди, упова́ніє моє́ от ю́ности моєя́. |
|
6
|
6
|
| В Тобі утвердився я від утроби матері моєї, від народження мого Ти мій покровитель, і Тобі хвала моя завжди. | В Тебі́ утверди́хся от утро́би, от чре́ва ма́тере моєя́ Ти єси́ мой покрови́тель, о Тебі́ пі́ніє моє́ ви́ну. |
|
7
|
7
|
| Для багатьох я був наче диво, але Ти тверда моя надія. | Я́ко чу́до бих мно́гим, і Ти помо́щник мой крі́пок. |
|
8
|
8
|
| Нехай наповняться уста мої хвалою Тобі, [щоб я оспівував славу Твою і] кожен день — велич Твою. | Да іспо́лняться уста́ моя́ хвале́нія, я́ко да воспою́ сла́ву Твою́, весь день великолі́піє Твоє́. |
|
9
|
9
|
| Не покинь мене в час старості, коли буде покидати мене сила моя. Не залиш мене. | Не отве́ржи мене́ во вре́м'я ста́рости, внегда́ оскудіва́ти крі́пості моє́й, не оста́ви мене́. |
|
10
|
10
|
| Бо вороги мої говорять проти мене, і ті, що підстерігають душу мою, радяться між собою, | Я́ко рі́ша вразі́ мої́ мні, і стрегу́щії ду́шу мою́ совіща́ша вку́пі, |
|
11
|
11
|
| кажучи: «Бог покинув його, переслідуйте і схопіть його, бо нема визволителя». | глаго́люще: Бог оста́вил єсть єго́, пожені́те і імі́те єго́, я́ко ність ізбавля́яй. |
|
12
|
12
|
| Боже, не віддаляйся від мене. Боже, на поміч мені прийди. | Бо́же мой, не удали́ся от мене́; Бо́же мой, в по́мощ мою́ воньми́. |
|
13
|
13
|
| Нехай осоромляться, нехай щезнуть усі, що повстали на душу мою. Нехай покриють сором і безчестя тих, що шукають загибелі моєї. | Да постидя́ться і ізче́знуть оклевета́ющії ду́шу мою́, да облеку́ться в студ і срам і́щущії зла́я мні. |
|
14
|
14
|
| А я завжди буду уповати [на Тебе] і примножувати всяку похвалу Тобі. | Аз же всегда́ возупова́ю на Тя, і приложу́ на вся́ку похвалу́ Твою́. |
|
15
|
15
|
| Уста мої будуть звіщати правду Твою, кожен день — благодіяння Твої, що їм я не знаю числа. | Уста́ моя́ возвістя́ть пра́вду Твою́, весь день — спасе́ніє Твоє́, я́ко не позна́х кни́жная. |
|
16
|
16
|
| Завжди буду думати про силу Господа Бога, згадувати правду Твою. Тільки Твою, Боже. | Вни́ду в си́лі Госпо́дні; Го́споди, пом'яну́ пра́вду Тебе́ єди́наго. |
|
17
|
17
|
| Ти навчав мене від юности моєї, і донині я сповіщаю про чудеса Твої. | Бо́же мой, ї́мже научи́л м'я єси́ от ю́ности моєя́, і дони́ні возвіщу́ чудеса́ Твоя́. |
|
18
|
18
|
| І до старості, і до сивини не покинь мене, Боже, доки не розкажу про силу Твою всьому народові і всьому грядущому про могутність Твою. | І да́же до ста́рости і престарі́нія, Бо́же мой, не оста́ви мене́, до́ндеже возвіщу́ ми́шцю Твою́ ро́ду всему́ гряду́щему, |
|
19
|
19
|
| Правда Твоя, Боже, до небес. Великі діла вчинив Ти; Боже, хто подібний до Тебе? | си́лу Твою́ і пра́вду Твою́, Бо́же, да́же до ви́шніх, я́же сотвори́л мі єси́ вели́чія; Бо́же, кто подо́бен Тебі́? |
|
20
|
20
|
| Ти посилав на мене люту біду, але знову оживляв мене і з безодні землі виводив мене. | Єли́ки яви́л мі єси́ ско́рбі мно́гі і зли? І обра́щся оживотвори́л м'я єси́ і от бездн землі́ возве́л м'я єси́. |
|
21
|
21
|
| Ти показав на мені правосуддя Твоє, але, обернувшись, Ти втішав мене [і з безодні землі знову виводив мене], | Умно́жил єси́ на мні вели́чествіє Твоє́, і обра́щся уті́шил м'я єси́, і от бездн землі́ па́ки возве́л м'я єси́. |
|
22
|
22
|
| тому буду прославляти Тебе знову між народами, на струнних органах славитиму істину Твою, Боже. Буду оспівувати Тебе на гуслях, святий Ізраїлів. | І́бо аз іспові́мся Тебі́ в лю́дех, Го́споди, в сосу́діх псало́мських і́стину Твою́, Бо́же. Воспою́ Тебі́ в гу́слех, Святи́й Ізра́їлев. |
|
23
|
23
|
| Радіють уста мої, коли співаю Тобі, і душа моя, яку Ти визволив; | Возра́дуєтіся устні́ мої́, єгда́ воспою́ Тебі́, і душа́ моя́, ю́же єси́ ізба́вил. |
|
24
|
24
|
| і язик мій щодня буде прославляти правду Твою, бо осоромлені ті, що шукали загибелі мені. | Єще́ же і язи́к мой весь день поучи́ться пра́вді Твоє́й, єгда́ постидя́ться і посра́м'яться і́щущий зла́я мні. |
|
Псалом 71
|
Псалом 71
|
|
0
|
0
|
| Про Соломона. [Псалом Давида.] (Про Христа). | О Соломо́ні, псало́м Дави́ду, 71. |
|
1
|
1
|
| Боже, Суд Твій цареві дай і синові царя — правду Твою. | Бо́же, суд Твой царе́ві даждь, і пра́вду Твою́ си́ну царе́ву; |
|
2
|
2
|
| Щоб судив справедливо народ Твій, і вбогих Твоїх — судом праведним. | суди́ти лю́дем Твої́м в пра́вді і ни́щим Твої́м в суді́. |
|
3
|
3
|
| Щоб гори принесли мир людям, і пагорби — правду. | Да воспри́ймуть го́ри мир лю́дем і хо́лми пра́вду. |
|
4
|
4
|
| Щоб судив убогих у народі, спасав синів бідних та смирив гнобителя. | Су́дить ни́щим людськи́м, і спасе́ть си́ни убо́гих, і смири́ть клеветника́. |
|
5
|
5
|
| Він раніше сонця, раніше місяця з роду в рід. | І пребу́деть с со́лнцем, і пре́жде луни́ ро́да родо́в. |
|
6
|
6
|
| Він зійде, як дощ на траву, і як роса, що падає на землю. | Сни́деть, я́ко дождь на руно́, і я́ко ка́пля ка́плющая на зе́млю. |
|
7
|
7
|
| В часи днів його засяє правда і буде великий мир, аж доки світить місяць. | Возсія́єть во днех єго́ пра́вда і мно́жество ми́ра, до́ндеже оти́меться луна́. |
|
8
|
8
|
| І заволодіє від моря до моря, і від ріки* — до краю землі. | І облада́єть от мо́ря до мо́ря, і от рік до коне́ць вселе́нния. |
|
9
|
9
|
| Скоряться перед ним жителі пустелі, і вороги його перед ним уклоняться до землі. | Пред ним припаду́ть ефіо́пляне, і вразі́ єго́ персть поли́жуть. |
|
10
|
10
|
| Царі фарсійські з островів дари піднесуть, царі Аравії і Сави дари принесуть. | Ца́ріє Фарсі́йстії і о́строві да́ри принесу́ть, ца́ріє Ара́встії і Сава́ да́ри приведу́ть; |
|
11
|
11
|
| І вклоняться Йому всі царі землі, і всі народи будуть служити йому. | і покло́няться єму́ всі ца́ріє зе́мстії, всі язи́ци порабо́тають єму́. |
|
12
|
12
|
| Бо він визволить безсилого від сильного, і убогого, що не мав захисника. | Я́ко ізба́ви ни́ща от си́льна, і убо́га, єму́же не бі помо́щника. |
|
13
|
13
|
| Буде милостивий до вбогих і бідних, і душі їхні спасе. | Пощади́ть ни́ща і убо́га, і ду́ші убо́гих спасе́ть; |
|
14
|
14
|
| Від кривди і від насильства спасе душі їхні, і кров їхня буде дорогоцінна перед очима його. | от ли́хви і от непра́вди ізба́вить ду́ші їх, і че́стно і́м'я єго́ пред ни́ми. |
|
15
|
15
|
| І буде він жити, і принесуть йому золото Аравії; будуть молитися за Нього, завжди і щодня будуть благословляти його. | І жив бу́деть, і да́сться єму́ от зла́та араві́йська; і помо́ляться о нем ви́ну, весь день благослов'я́ть єго́. |
|
16
|
16
|
| Буде достаток хліба на землі і на верхах гір; плоди його піднесуться вище Ливану, і розмножаться люди, як трава на землі. | Бу́деть утвержде́ніє на землі́ на версі́х гор; превознесе́ться па́че Лива́на плод єго́, і процвіту́ть от гра́да, я́ко трава́ земна́я. |
|
17
|
17
|
| Нехай буде ім’я його [благословенне] навіки; раніше сонця перебуває ім’я його, і в ньому благословляться [всі покоління землі] і всі народи будуть прославляти його. | Бу́деть і́м'я єго́ благослове́но во ві́ки, пре́жде со́лнця пребива́єть і́м'я єго́; і благослов'я́ться в нем вся колі́на земна́я, всі язи́ци ублажа́ть єго́. |
|
18
|
18
|
| Благословен Господь, Бог Ізраїлів, що творить чудеса єдиний. | Благослове́н Госпо́дь, Бог Ізра́їлев, творя́й чудеса́ єди́н, |
|
19
|
19
|
| І благословенне ім’я слави Його повіки. Славою Його буде повна вся земля. Амінь. Так буде. Амінь. | і благослове́нно і́м'я сла́ви Єго́ во вік і в вік ві́ка; і іспо́лниться сла́ви Єго́ вся земля́. Бу́ди, бу́ди. |
|
20
|
|
| Закінчилися молитви Давида, сина Ієссеєвого. | |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 72
|
Псалом 72
|
|
0
|
0
|
| Псалом Асафа. | Оконча́шася пі́сні Дави́да, си́на Ієссе́йова. Псало́м Аса́фу, 72. |
|
1
|
1
|
| Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем! | Коль благ Бог Ізра́їлев пра́вим се́рдцем. |
|
2
|
2
|
| Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої. | Мої́ же вма́лі не подвижа́стіся но́зі; вма́лі не пролія́шася стопи́ моя́; |
|
3
|
3
|
| Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних. | я́ко возревнова́х на беззако́нния, мир грі́шников зря; |
|
4
|
4
|
| Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні. | я́ко ність восклоне́нія в сме́рті їх і утвержде́нія в ра́ні їх; |
|
5
|
5
|
| У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди. | в труді́х челові́чеських не суть, і с челові́ки не при́ймуть ран. |
|
6
|
6
|
| Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої. | Сего́ ра́ди удержа́ я горди́ня їх до конця́; оді́яшася непра́вдою і нече́стієм свої́м. |
|
7
|
7
|
| Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця. | Ізи́деть, я́ко із ту́ка, непра́вда їх; прейдо́ша в любо́в се́рдця. |
|
8
|
8
|
| З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють. | Поми́слиша і глаго́лаша в лука́встві, непра́вду в висоту́ глаго́лаша; |
|
9
|
9
|
| До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю. | положи́ша на небесі́ уста́ своя́, і язи́к їх пре́йде по землі́. |
|
10
|
10
|
| Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею, | Сего́ ра́ди обратя́ться лю́діє мої́ сі́мо, і дні́є іспо́лнені обря́щуться в них. |
|
11
|
11
|
| і кажуть: «Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?» | І рі́ша: ка́ко уві́ді Бог? І а́ще єсть ра́зум в ви́шнім? |
|
12
|
12
|
| І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство. | Се, сі́ї грі́шници і гобзу́ющії в вік удержа́ша бога́тство. |
|
13
|
13
|
| [І я сказав: ] «Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої; | І ріх: єда́ [у́бо] всу́є оправди́х се́рдце моє́ і уми́х в непови́нних ру́ці мої́, |
|
14
|
14
|
| віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?» | і бих я́звен весь день, і обличе́ніє моє́ на у́треніх? |
|
15
|
15
|
| Але коли б я сказав: «Буду і я так жити», то я став би зрадником перед родом синів Твоїх. | А́ще глаго́лах, пові́м та́ко: се, ро́ду сино́в Твої́х, єму́же обіща́хся [се, ро́ду сино́в Твої́х преступи́х]; |
|
16
|
16
|
| І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх. | і непщева́х разумі́ти; сіє́ труд єсть пре́до мно́ю, |
|
17
|
17
|
| Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього. | до́ндеже вни́ду во святи́ло Бо́жиє і разумі́ю в послі́дняя їх. |
|
18
|
18
|
| Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони. | Оба́че за льще́нія їх положи́л єси́ їм зла́я, низложи́л єси́ я, внегда́ разгорди́шася. |
|
19
|
19
|
| Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої. | Ка́ко би́ша в запусті́ніє? Внеза́пу ізчезо́ша, погибо́ша за беззако́ніє своє́. |
|
20
|
20
|
| Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм. | Я́ко со́ніє востаю́щаго, Го́споди, во гра́ді Твоє́м о́браз їх уничижи́ши. |
|
21
|
21
|
| Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя, | Я́ко разжже́ся се́рдце моє́, і утро́би моя́ ізміни́шася; |
|
22
|
22
|
| я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою. | і аз унічиже́н, і не разумі́х, ско́тен бих у Тебе́. |
|
23
|
23
|
| Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою. | І аз ви́ну с Тобо́ю; удержа́л єси́ ру́ку десну́ю мою́, |
|
24
|
24
|
| Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене. | і сові́том Твої́м наста́вил м'я єси́, і со сла́вою прия́л м'я єси́. |
|
25
|
25
|
| Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі? | Что бо мі єсть на небесі́? І от Тебе́ что восхоті́х на землі́? |
|
26
|
26
|
| Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки. | Ізчезе́ се́рдце моє́ і плоть моя́, Бо́же се́рдця моєго́, і часть моя́, Бо́же, во вік. |
|
27
|
27
|
| Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе. | Я́ко се, удаля́ющії себе́ от Тебе́ поги́бнуть; потреби́л єси́ вся́каго любоді́ющаго от Тебе́. |
|
28
|
28
|
| А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової]. | Мні же приліпля́тися Бо́гові бла́го єсть, полага́ти на Го́спода упова́ніє моє́, возвісти́ти мі вся хвали́ Твоя́, во враті́х дще́ре Сіо́ні. |
|
Псалом 73
|
Псалом 73
|
|
0
|
0
|
| Псалом Асафа. (Повчання.) | Ра́зума Аса́фу, 73. |
|
1
|
1
|
| Навіщо, Боже, відкинув Ти нас назавжди? Навіщо розпалився гнів Твій на овець стада Твого? | Вску́ю, Бо́же, отри́нул єси́ до конця́? Разгні́вася я́рость Твоя́ на о́вці па́житі Твоєя́? |
|
2
|
2
|
| Пом’яни людей Твоїх, яких спочатку зібрала рука Твоя. Ти обрав, як жезл насліддя Твого, гору Сион, на якій оселився Ти. | Пом'яни́ сонм Твой, єго́же стяжа́л єси́ іспе́рва, ізба́вил єси́ жезло́м достоя́нія Твоєго́, гора́ Сіо́н сія́ [жезл достоя́нія Твоєго́, го́ру Сіо́н сію́], в не́йже всели́лся єси́. |
|
3
|
3
|
| Піднеси руку Твою і поглянь на злочинство їх: що наробив ворог у святині Твоїй — у храмі Твоїм! | Воздви́гни ру́ці Твої́ на горди́ні їх в коне́ць, єли́ка лука́внова враг во святі́м Твоє́м. |
|
4
|
4
|
| Як звірі, рикають вороги Твої у храмі зібрання Твого. Поставили знамена свої замість знамен наших. | І восхвали́шася ненави́дящії Тя посреді́ пра́здника Твоєго́; положи́ша зна́менія своя́ зна́менія, і не позна́ша, |
|
5
|
5
|
| Наче в гущавині лісовій, високо змахували сокирами. | я́ко во ісхо́ді преви́ше; я́ко в дубра́ві дре́в'яні сіки́рами разсіко́ша |
|
6
|
6
|
| Всі двері і всі оздоби ломами та молотами порозбивали. | две́рі єго́ вку́пі, сі́чивом і оско́рдом разруши́ша ї. |
|
7
|
7
|
| Вогнем спалили святиню Твою на землі, осквернили оселю імені Твого. | Возжго́ша огне́м святи́ло Твоє́; на землі́ оскверни́ша жили́ще і́мене Твоєго́. |
|
8
|
8
|
| Сказали вони в серці своїм: «Зруйнуємо їх зовсім». І спалили всі міста зібрань Божих на землі. | Рі́ша в се́рдці своє́м ю́жики їх вку́пі: прийді́те, і отста́вим вся пра́здники Бо́жия от землі́. |
|
9
|
9
|
| Знамен наших ми вже не бачимо, нема вже й пророка. І нема між нами такого, хто сказав би, доки це буде. | Зна́мєнія їх [зна́меній на́ших] не ви́діхом; ність ктому́ проро́ка, і нас не позна́єть ктому́. |
|
10
|
10
|
| Доки, Боже, буде ворог мучити нас, доки противник буде ображати ім’я Твоє? | Доко́лі, Бо́же, поно́сить враг? Раздражи́ть проти́вний і́м'я Твоє́ до конця́? |
|
11
|
11
|
| Навіщо відхиляєш руку Твою і силу Твою? Гнівом могутности Твоєї урази їх. | Вску́ю отвраща́єши ру́ку Твою́ і десни́цю Твою́ от среди́ ні́дра Твоєго́ в коне́ць? |
|
12
|
12
|
| Бог же, Цар наш, раніше віків учинив спасіння посеред землі. | Бог же, Цар наш, пре́жде ві́ка соді́ла спасе́ніє посреді́ землі́. |
|
13
|
13
|
| Ти розділив силою Твоєю море, Ти знищив голови зміїв у воді. | Ти утверди́л єси́ си́лою Твоє́ю мо́ре; Ти стерл єси́ глави́ зміє́в в воді́; |
|
14
|
14
|
| Ти розбив голову дракона, дав його на поживу людям [ефіопським]. | Ти сокруши́л єси́ главу́ змі́єву, дал єси́ того́ бра́шно лю́дем ефіо́пським. |
|
15
|
15
|
| Ти відкрив джерела й потоки, і Ти ж висушив великі ріки. | Ти расто́ргл єси́ істо́чники і пото́ки; Ти ізсуши́л єси́ рі́ки Іфа́мськия. |
|
16
|
16
|
| Твій день і Твоя ніч. Ти створив зорі і сонце. | Твой єсть день, і Твоя́ єсть нощ; Ти соверши́л єси́ зарю́ і со́лнце. |
|
17
|
17
|
| Ти поставив межі землі, і Ти ж установив літо й зиму. | Ти сотвори́л єси́ вся преді́ли землі́; жа́тву і ве́сну Ти созда́л єси́ я. |
|
18
|
18
|
| Згадай це: ворог зневажає Господа, і люди нечестиві ображають ім’я Твоє. | Пом'яни́ сія́; враг поноси́ Го́сподеві, і лю́діє безу́мнії раздражи́ша і́м'я Твоє́. |
|
19
|
19
|
| Не віддавай звірам душ тих, що прославляють Тебе. Душ убогих Твоїх не забудь до кінця. | Не преда́ждь звіре́м ду́шу іспові́дающуюся Тебі́; душ убо́гих Твої́х не забу́ди до конця́. |
|
20
|
20
|
| Подивись на завіт Твій, бо всі темні місця землі наповнилися домами беззаконня. | При́зри на заві́т Твой; я́ко іспо́лнишася помраче́ннії землі́ домо́в беззако́ній. |
|
21
|
21
|
| Нехай не повернеться смиренний осоромленим, принижений і убогий нехай прославляють ім’я Твоє. | Да не возврати́ться смире́нний посра́млен; нищ і убо́г восхвали́та і́м'я Твоє́. |
|
22
|
22
|
| Встань, Боже, захисти діло Твоє, згадай зневажання Тебе від беззаконного кожен день. | Воста́ни, Бо́же, суди́ прю Твою́; пом'яни́ поноше́ніє Твоє́, є́же от безу́мнаго весь день. |
|
23
|
23
|
| Не забудь голосу тих, що благають Тебе, бо гординя тих, що ненавидять Тебе, підіймається проти Тебе завжди. | Не забу́ди гла́са моли́твенник Твої́х; горди́ня ненави́дящих Тя взи́де ви́ну [да восхо́дить ви́ну к Тебі́]. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 74
|
Псалом 74
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Не погуби. Псалом Асафа. Пісня. | В коне́ць, да не растли́ши, псало́м пі́сні Аса́фу, 74. |
|
2
|
2
|
| Славимо Тебе, Боже, прославляємо Тебе, і призиваємо ім’я Твоє, про нього сповіщають чудеса Твої. | Іспові́мися Тебі́, Бо́же, іспові́мися Тебі́ і призове́м і́м'я Твоє́; пові́м вся чудеса́ Твоя́. |
|
3
|
3
|
| «Коли виберу час, каже Господь, Я буду судити за правдою. | Єгда́ прийму́ вре́м'я, аз правоти́ возсужду́. |
|
4
|
4
|
| Хоч захиталася земля і всі, що живуть на ній, Я утверджу стовпи її». | Раста́яся земля́ і всі живу́щії на ней, аз утверди́х столпи́ єя́. |
|
5
|
5
|
| Я кажу нечестивцям: «Не беззаконствуйте!» І до злих: «Не надійтеся на силу свою! | Ріх беззако́ннующим: не беззако́ннуйте! І согріша́ющим: не возносі́те ро́га. |
|
6
|
6
|
| Не підносьте високо ріг ваш і [не] говоріть [на Бога] неправду.» | Не воздвиза́йте на висоту́ ро́га ва́шего і не глаго́літе на Бо́га непра́вду; |
|
7
|
7
|
| Бо не від сходу й не від заходу, і не з гір пустелі піднесення. | я́ко ніже́ от ісхо́д, ніже́ і за́пад, ніже́ от пусти́х гор. |
|
8
|
8
|
| А Бог є Суддя: одного принижує, а іншого підносить. | Я́ко Бог Судія́ єсть; cего́ смиря́єть, і cего́ возно́сить. |
|
9
|
9
|
| Бо чаша в руці Господній, в ній кипить вино, повне приправ, і Він наливає з неї; а гущу його вижмуть і вип’ють усі грішники землі. | Я́ко ча́ша в руці́ Госпо́дні, вина́ нерастворе́на іспо́лнь растворе́нія, і уклони́ от сея́ в сію́; оба́че дро́ждіє Єго́ не істощи́ся, іспію́ть всі грі́шнії землі́. |
|
10
|
10
|
| Я ж буду радіти повік, буду співати Богу нашому. | Аз же возра́дуюся в вік, воспою́ Бо́гу Іа́ковлю; |
|
11
|
11
|
| Всі роги нечестивців зломлю, і піднесеться сила праведного. | і вся ро́ги грі́шних сломлю́, і вознесе́ться рог пра́веднаго. |
|
Псалом 75
|
Псалом 75
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Асафа. Пісня. | В коне́ць, в пі́снех, псало́м Аса́фу, піснь ко ассирі́анину, 75. |
|
2
|
2
|
| Знаний Бог в Юдеї, в Ізраїлі велике ім’я Його. | Ві́дом во Іуде́ї Бог; во Ізра́їлі ве́ліє і́м'я Єго́. |
|
3
|
3
|
| І була в Салимі оселя Його, і перебування Його на Сионі. | І бисть в ми́рі мі́сто Єго́, і жили́ще Єго́ в Сіо́ні. |
|
4
|
4
|
| Там знищив Він стріли лука, щит і меч і війну. | Та́мо сокруши́ крі́пості луко́в, ору́жіє і меч і брань. |
|
5
|
5
|
| Ти славний, і силою світиш з висот вічних. | Просвіща́єши Ти ди́вно от гор ві́чних. |
|
6
|
6
|
| Не встояли всі нерозумні серцем, заснули сном своїм і не знайшли сили в руках своїх. | См'ято́шася всі неразу́мнії се́рдцем; усну́ша сном свої́м, і нічто́же обріто́ша всі му́жіє бога́тства в рука́х свої́х. |
|
7
|
7
|
| Від гніву Твого, Боже Якова, заснули кінь і колісниця. | От запреще́нія Твоєго́, Бо́же Іа́ковль, воздрема́ша всі́дшії на ко́ні. |
|
8
|
8
|
| Страшний Ти, і хто встоїть перед лицем Твоїм у час гніву Твого? | Ти стра́шен єси́, і кто противоста́неть Тебі́? Отто́лі гнів Твой. |
|
9
|
9
|
| З небес Ти сповістив суд; земля вжахнулась і замовкла, | С небесе́ сли́шан сотвори́л єси́ суд; земля́ убоя́ся і умолча́, |
|
10
|
10
|
| коли встав Бог на суд, щоб спасти всіх пригноблених на землі. | внегда́ воста́ти на суд Бо́гу, спасти́ вся кро́ткия землі́. |
|
11
|
11
|
| І гнів людський обернеться на славу Твою; залишок гніву Ти приборкаєш. | Я́ко помишле́ніє челові́чеськоє іспові́сться Тебі́, і оста́нок помишле́нія пра́зднуєть Ті. |
|
12
|
12
|
| Помоліться і віддайте хвалу Господу, Богу нашому; всі, хто навколо Нього, принесуть дари страшному. | Помолі́теся і воздаді́те Го́сподеві Бо́гу на́шему; всі, і́же о́крест Єго́, принесу́ть да́ри |
|
13
|
13
|
| Він смиряє дух князів, Він страшний для царів землі. | Стра́шному і от'ємлющему ду́хи князе́й, стра́шному па́че царе́й земни́х. |
|
Псалом 76
|
Псалом 76
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору Ідифумового. Псалом Асафа. | В коне́ць, о Ідіфу́мі, псало́м Аса́фу, 76. |
|
2
|
2
|
| Голосом моїм до Господа я буду взивати. Голос мій до Бога, і Він почує мене. | Гла́сом мої́м ко Го́споду воззва́х, гла́сом мої́м к Бо́гу, і внят мі. |
|
3
|
3
|
| В день скорботи моєї шукав я Господа, вночі підносив руки мої і не опускав їх — душа моя не мала втіхи. | В день ско́рби моєя́ Бо́га взиска́х рука́ма мої́ма, но́щію пред Ним, і не прельще́н бих; отве́ржеся уті́шитися душа́ моя́. |
|
4
|
4
|
| Згадував я Бога і тремтів, став роздумувати, і знемагав дух мій. | Пом'яну́х Бо́га і возвесели́хся, поглумля́хся [размишля́х], і малоду́шствоваше дух мой. |
|
5
|
5
|
| Не змикалися очі мої вночі, я сумував і не міг говорити. | Предвари́сті стражби́ о́чі мої́; см'ято́хся і не глаго́лах. |
|
6
|
6
|
| Я роздумував про дні давні, пригадував роки віків минулих. | Поми́слих дні пе́рвия, і лі́та ві́чная пом'яну́х, і поуча́хся; |
|
7
|
7
|
| Вночі роздумувало серце моє і допитувався дух мій: | но́щію се́рдцем мої́м глумля́хся, і тужа́ше [размишля́х, і іспи́товаше] дух мой; |
|
8
|
8
|
| невже навіки відкинув мене Господь і не виявить більше до мене милости Своєї? | єда́ во ві́ки отри́неть Госпо́дь і не приложи́ть благоволи́ти па́ки? |
|
9
|
9
|
| Невже назавжди спинилася милість Його і скінчилося слово Його з роду в рід? | іли́ до конця́ ми́лость Свою́ отсіче́ть, сконча́ глаго́л от ро́да в род? |
|
10
|
10
|
| Невже забув милувати Бог і в гніві Своїм зачинив щедроти Свої? | єда́ забу́деть уще́дрити Бог? Іли́ удержи́ть во гні́ві Своє́м щедро́ти Своя́? |
|
11
|
11
|
| І я сказав: «Ось, горе мені — це зміна правиці Всевишнього». | І ріх: ни́ні нача́х, сія́ ізмі́на десни́ці Ви́шняго. |
|
12
|
12
|
| Буду згадувати про діла Господні, згадувати від початку чудеса Твої. | Пом'яну́х діла́ Госпо́дня; я́ко пом'яну́ от нача́ла чудеса́ Твоя́, |
|
13
|
13
|
| Буду вдумуватися в усі діла Твої, роздумувати про всі діяння Твої. | і поучу́ся во всіх ді́ліх Твої́х, і в начина́ніїх Твої́х поглумлю́ся [размишля́ти бу́ду]. |
|
14
|
14
|
| Боже! Свята путь Твоя. Хто бог великий, як Бог [наш]?! | Бо́же, во святі́м путь Твой; кто Бог ве́лій, я́ко Бог наш? |
|
15
|
15
|
| Ти єси Бог, що твориш чудеса. Ти показав між народами силу Твою. | Ти єси́ Бог творя́й чудеса́; сказа́л єси́ в лю́дех си́лу Твою́, |
|
16
|
16
|
| Ти визволив силою Твоєю народ Твій — синів Якова та Йосифа. | ізба́вил єси́ ми́шцею Твоє́ю лю́ди Твоя́, си́ни Іа́ковлі і Іо́сифови. |
|
17
|
17
|
| Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й убоялися, затремтіли безодні. | Ви́діша Тя во́ди, Бо́же, ви́діша Тя во́ди і убоя́шася; см'ято́шася бе́здни. |
|
18
|
18
|
| З хмар лилися води, гриміли громи і стріли блискавиць летіли. | Мно́жество шу́ма вод; глас да́ша о́блаці, і́бо стрі́ли Твоя́ прехо́дять. |
|
19
|
19
|
| Голос грому Твого котився по небу, і блискавки Твої освітили всю піднебесну, земля захиталася й тряслася. | Глас гро́ма Твоєго́ в колесі́, освіти́ша мо́лнія Твоя́ вселе́нную; подви́жеся і тре́петна бисть земля́. |
|
20
|
20
|
| Шляхи Твої в морі, і стежки Твої — у водах великих, а сліди Твої недовідомі. | В мо́рі путіє́ Твої́, і стезі́ Твоя́ в вода́х мно́гих, і сліди́ Твої́ не позна́ються. |
|
21
|
21
|
| Як стадо, вів Ти народ Твій рукою Мойсея і Аарона. | Наста́вил єси́, я́ко о́вці, лю́ди Твоя́ руко́ю Моїсе́йовою і Ааро́нею. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 77
|
Псалом 77
|
|
0
|
0
|
| Повчання Асафа. | Ра́зума Аса́фу, 77. |
|
1
|
1
|
| Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх. | Внемлі́те, лю́діє мої́, зако́ну моєму́, приклоні́те у́хо ва́ше во глаго́ли уст мої́х. |
|
2
|
2
|
| Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх. | Отве́рзу в при́тчах уста́ моя́, провіща́ю гана́нія іспе́рва. |
|
3
|
3
|
| Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам, | Єли́ка сли́шахом і позна́хом я, і отці́ на́ші пові́даша нам; |
|
4
|
4
|
| не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив. | не утаї́шася от чад їх в род ін, возвіща́юще хвали́ Госпо́дні, і си́ли Єго́, і чудеса́ Єго́, я́же сотвори́. |
|
5
|
5
|
| Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім, | І воздви́же свиді́ніє во Іа́кові, і зако́н положи́ во Ізра́їлі, єли́ка запові́да отце́м на́шим сказа́ти я синово́м свої́м, |
|
6
|
6
|
| щоб знав рід майбутній — діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм. | я́ко да позна́єть род ін, си́нове родя́щіїся, і воста́нуть, і пові́дять я синово́м свої́м; |
|
7
|
7
|
| Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його. | да положа́ть на Бо́га упова́ніє своє́, і не забу́дуть діл Бо́жиїх, і за́повіді Єго́ взи́щуть; |
|
8
|
8
|
| Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм. | да не бу́дуть я́коже отці́ їх, род стропти́в і преогорчева́яй, род і́же не іспра́ви се́рдця своєго́ і не уві́ри с Бо́гом ду́ха своєго́. |
|
9
|
9
|
| Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви. | Си́нове Єфре́млі, наляца́юще і стріля́юще лу́ки, возврати́шася в день бра́ні; |
|
10
|
10
|
| Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити. | не сохрани́ша заві́та Бо́жия, і в зако́ні Єго́ не восхоті́ша ходи́ти. |
|
11
|
11
|
| Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм. | І заби́ша благодія́нія Єго́ і чудеса́ Єго́, я́же показа́ їм |
|
12
|
12
|
| Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан. | пред отці́ їх, я́же сотвори́ чудеса́ в землі́ Єги́петстій, на по́лі Танео́сі; |
|
13
|
13
|
| Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною. | разве́рзе мо́ре і проведе́ їх; предста́ви во́ди, я́ко міх, |
|
14
|
14
|
| Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню. | і наста́ви я о́блаком во дні і всю нощ просвіще́нієм огня́. |
|
15
|
15
|
| Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні. | Разве́рзе ка́мень в пусти́ні і напої́ я, я́ко в бе́здні мно́зі; |
|
16
|
16
|
| Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки. | і ізведе́ во́ду із ка́мене, і низведе́, я́ко рі́ки, во́ди. |
|
17
|
17
|
| Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі. | І приложи́ша єще́ согріша́ти Єму́, преогорчи́ша Ви́шняго в безво́дній; |
|
18
|
18
|
| Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй. | і іскуси́ша Бо́га в сердця́х свої́х, воспроси́ти бра́шна душа́м свої́м. |
|
19
|
19
|
| Говорили проти Бога й сказали: «Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі? | І клевета́ша на Бо́га і рі́ша: єда́ возмо́жеть Бог угото́вати трапе́зу в пусти́ні? |
|
20
|
20
|
| Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?» | Поне́же порази́ ка́мень, і потеко́ша во́ди, і пото́ци наводни́шася; єда́ і хліб мо́жеть да́ти? Іли́ угото́вати трапе́зу лю́дем Свої́м? |
|
21
|
21
|
| Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем, | Сего́ ра́ди сли́ша Госпо́дь і презрі́, і огнь возгорі́ся во Іа́кові, і гнів взи́де на Ізра́їля; |
|
22
|
22
|
| за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його. | я́ко не ві́роваша Бо́гові, ніже́ упова́ша на спасе́ніє Єго́. |
|
23
|
23
|
| Він наказав хмарам і відчинив двері неба. | І запові́да облако́м сви́ше, і две́рі небесе́ отве́рзе; |
|
24
|
24
|
| Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм. | і одожди́ їм ма́нну я́сти, і хліб небе́сний даде́ їм. |
|
25
|
25
|
| Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости. | Хліб а́нгелський яде́ челові́к; бра́шно посла́ їм до си́тости. |
|
26
|
26
|
| Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю. | Воздви́же юг с небесе́, і наведе́ си́лою Своє́ю ли́ва; |
|
27
|
27
|
| І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський. | і одожди́ на ня, я́ко прах, пло́ті, і, я́ко песо́к морськи́й, пти́ці перна́ти. |
|
28
|
28
|
| Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх, | І нападо́ша посреді́ ста́на їх, о́крест жили́щ їх. |
|
29
|
29
|
| і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм. | І ядо́ша і наси́тишася зіло́, і жела́ніє їх пренесе́ їм. |
|
30
|
30
|
| Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх, | Не лиши́шася от жела́нія своєго́; єще́ бра́шну су́щу во усті́х їх, |
|
31
|
31
|
| гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув. | і гнів Бо́жий взи́де на ня, і уби́ мно́жайшая їх, і ізбра́нним Ізра́їлевим зап'я́т. |
|
32
|
32
|
| Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його. | Во всіх сих согріши́ша єще́ і не ві́роваша чудесе́м Єго́; |
|
33
|
33
|
| І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі. | і ізчезо́ша в суєті́ дні́є їх, і лі́та їх со тща́нієм. |
|
34
|
34
|
| Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його. | Єгда́ убива́ше я, тогда́ взиска́ху Єго́ і обраща́хуся і у́треневаху к Бо́гу; |
|
35
|
35
|
| І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній. | і пом'яну́ша, я́ко Бог Помо́щник їм єсть, і Бог Ви́шній Ізба́витель їм єсть; |
|
36
|
36
|
| Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому, | і возлюби́ша Єго́ усти́ свої́ми, і язи́ком свої́м солга́ша Єму́; |
|
37
|
37
|
| але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували. | се́рдце же їх не бі пра́во с Ним, ніже́ уві́ришася в заві́ті Єго́. |
|
38
|
38
|
| Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє. | Той же єсть щедр, і очи́стить гріхи́ їх, і не растли́ть; і умно́жить отврати́ти я́рость Свою́, і не разжже́ть всего́ гні́ва Своєго́. |
|
39
|
39
|
| Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається. | І пом'яну́, я́ко плоть суть, дух ходя́й і не обраща́яйся; |
|
40
|
40
|
| Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім! | колькра́ти преогорчи́ша Єго́ в пусти́ні, прогні́ваша Єго́ в землі́ безво́дній? |
|
41
|
41
|
| І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого, | і обрати́шася, і іскуси́ша Бо́га, і Свята́го Ізра́їлева раздражи́ша; |
|
42
|
42
|
| не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя. | і не пом'яну́ша руки́ Єго́ в день, в о́ньже ізба́ви я із руки́ оскорбля́ющаго; |
|
43
|
43
|
| Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан. | я́коже положи́ во Єги́пті зна́менія Своя́, і чудеса́ Своя́ на по́лі Танео́сі; |
|
44
|
44
|
| Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити. | і преложи́ в кров рі́ки їх і істо́чники їх, я́ко да не пію́ть. |
|
45
|
45
|
| Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх. | Посла́ на ня пе́сія му́хи, і поядо́ша я, і жа́би, і растли́ я; |
|
46
|
46
|
| Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані. | і даде́ ржі плоди́ їх, і труди́ їх пруго́м. |
|
47
|
47
|
| Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю. | Уби́ гра́дом виногра́ди їх і черни́чіє їх сла́ною; |
|
48
|
48
|
| Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка. | і предаде́ гра́ду скоти́ їх, і імі́ніє їх огню́. |
|
49
|
49
|
| Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву. | Посла́ на ня гнів я́рости Своєя́, я́рость, і гнів, і скорб, посла́ніє а́ггели лю́тими. |
|
50
|
50
|
| Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель. | Путесотвори́ стезю́ гні́ву Своєму́, і не пощаді́ от сме́рти душ їх, і скоти́ їх в сме́рті заключи́; |
|
51
|
51
|
| Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових. | і порази́ вся́коє перворо́дноє в землі́ Єги́петстій, нача́ток вся́каго труда́ їх в селе́ніїх Ха́мових. |
|
52
|
52
|
| І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі. | І воздви́же, я́ко о́вці, лю́ди Своя́, і возведе́ я, я́ко ста́до, в пусти́ні; |
|
53
|
53
|
| Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море. | і наста́ви я на упова́ніє, і не убоя́шася; і враги́ їх покри́ мо́ре. |
|
54
|
54
|
| І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його. | І введе́ я в го́ру святи́ні Своєя́, го́ру сію́, ю́же стяжа́ десни́ця Єго́. |
|
55
|
55
|
| Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх. | І ізгна́ от лиця́ їх язи́ки, і по жре́бію даде́ їм (зе́млю) у́жем жребодая́нія, і всели́ в селе́ніїх їх колі́на Ізра́їлєва. |
|
56
|
56
|
| Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували. | І іскуси́ша і преогорчи́ша Бо́га Ви́шняго, і свиді́ній Єго́ не сохрани́ша; |
|
57
|
57
|
| Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований. | і отврати́шася і отверго́шася, я́коже і отці́ їх; преврати́шася в лук развраще́н; |
|
58
|
58
|
| Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його. | і прогні́ваша Єго́ в хо́лміх свої́х, і во істука́нних свої́х раздражи́ша Єго́. |
|
59
|
59
|
| Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля. | Сли́ша Бог і презрі́, і унічижи́ зіло́ Ізра́їля; |
|
60
|
60
|
| Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми. | і отри́ну ски́нію Сило́мськую, селе́ніє є́же [селе́ніє Своє́, іді́же] всели́ся в челові́ціх; |
|
61
|
61
|
| І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів. | і предаде́ в плін крі́пость їх, і добро́ту їх в ру́ки враго́в; |
|
62
|
62
|
| Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє. | і затвори́ во ору́жії лю́ди Своя́ і достоя́ніє Своє́ презрі́. |
|
63
|
63
|
| Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень. | Ю́ноші їх пояде́ огнь, і ді́ви їх не осі́товани би́ша; |
|
64
|
64
|
| Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть. | свяще́нници їх мече́м падо́ша, і вдови́ці їх не опла́кани бу́дуть. |
|
65
|
65
|
| Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином. | І воста́, я́ко сп'я, Госпо́дь, я́ко си́лен і шу́мен от вина́; |
|
66
|
66
|
| І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх. | і порази́ враги́ Своя́ всп'ять, поноше́ніє ві́чноє даде́ їм; |
|
67
|
67
|
| Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав. | і отри́ну селе́ніє Іо́сифово, і колі́но Єфре́мово не ізбра́; |
|
68
|
68
|
| А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив. | і ізбра́ колі́но Іу́дово, го́ру Сіо́ню, ю́же возлюби́; |
|
69
|
69
|
| І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки. | і созда́, я́ко єдиноро́га, святи́лище Своє́; на землі́ основа́ ї в вік. |
|
70
|
70
|
| І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його. | І ізбра́ Дави́да раба́ Своєго́, і восприя́т єго́ от стад о́вчих; |
|
71
|
71
|
| Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля. | от дої́лиць поя́т єго́ пасти́ Іа́кова — раба́ Своєго́, і Ізра́їля — достоя́ніє Своє́. |
|
72
|
72
|
| І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх. | І упасе́ я в незло́бії се́рдця своєго́, і в ра́зуміх руку́ своє́ю наста́вил я єсть. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 78
|
Псалом 78
|
|
0
|
0
|
| Псалом Асафа. | Псало́м Аса́фу, 78. |
|
1
|
1
|
| Боже, прийшли язичники в насліддя Твоє, осквернили святий храм Твій, Єрусалим обернули на руїну. | Бо́же, прийдо́ша язи́ци в достоя́ніє Твоє́, оскверни́ша храм святи́й Твой, |
|
2
|
2
|
| Кинули трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла святих Твоїх — звірам земним. | положи́ша Ієрусали́м, я́ко ово́щноє храни́лище; положи́ша тру́пія раб Твої́х бра́шно пти́цям небе́сним, пло́ти преподо́бних Твої́х звіре́м земни́м; |
|
3
|
3
|
| Розлили кров їх, як воду, навкруги Єрусалима, і не було кому поховати їх. | пролія́ша кров їх, я́ко во́ду, о́крест Ієрусали́ма, і не бі погреба́яй. |
|
4
|
4
|
| Ми стали посміховиськом для сусідів наших, наругою й соромом для тих, що оточують нас. | Би́хом поноше́ніє сосі́дом на́шим, подражне́ніє і поруга́ніє су́щим о́крест нас. |
|
5
|
5
|
| Доки, Господи, будеш безупинно гніватися на нас, доки буде палати, як вогонь, обурення Твоє? | Доко́лі, Го́споди, прогні́ваєшися до конця́? Разжже́ться, я́ко огнь, рве́ніє Твоє́? |
|
6
|
6
|
| Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які імені Твого не призивають. | Проли́й гнів Твой на язи́ки, незна́ющия Тебе́, і на ца́рствія, я́же і́мене Твоєго́ не призва́ша; |
|
7
|
7
|
| Бо вони поглинули народ Твій і місце його спустошили. | я́ко поядо́ша Іа́кова і мі́сто єго́ опустоши́ша. |
|
8
|
8
|
| Не згадуй давніх гріхів батьків наших, але скоро пошли нам милість Твою, бо дуже зубожіли ми. | Не пом'яни́ на́ших беззако́ній пе́рвих; ско́ро да предваря́ть ни щедро́ти Твоя́, Го́споди, я́ко обнища́хом зіло́. |
|
9
|
9
|
| Поможи нам, Боже, Спасителю наш, задля слави імені Твого. Визволи нас, Господи, і очисти гріхи наші ради імені Твого. | Помози́ нам, Бо́же, Спаси́телю наш, сла́ви ра́ди і́мене Твоєго́; Го́споди, ізба́ви ни і очи́сти гріхи́ на́ша і́мене ра́ди Твоєго́. |
|
10
|
10
|
| Щоб не сказали язичники: «Де Бог їх?» Нехай на очах наших пізнають вони помсту за пролиту кров рабів Твоїх. | Да не когда́ реку́ть язи́ци: гді єсть Бог їх? І да уві́сться во язи́ціх пред очи́ма на́шима отмще́ніє кро́ве раб Твої́х пролити́я. |
|
11
|
11
|
| Нехай прийде перед лице Твоє стогін ув’язнених; могутністю Твоєю збережи засуджених на смерть. | Да вни́деть пред Тя воздиха́ніє окова́нних; по вели́чію ми́шці Твоєя́ снабди́ си́ни умерщвле́нних. |
|
12
|
12
|
| Семикратно поверни в серце ворогам нашим наругу їх, якою вони зневажили Тебе, Господи. | Возда́ждь сосі́дом на́шим седмери́цею в ні́дро їх поноше́ніє їх, і́мже поноси́ша Тя, Го́споди. |
|
13
|
13
|
| А ми, народ Твій і вівці стада Твого, будемо вічно прославляти Тебе і з роду в рід сповіщати хвалу Твою. | Ми же, лю́діє Твої́ і о́вці па́житі Твоєя́, іспові́мися Тебі́, Бо́же, во вік, в род і род возвісти́м хвалу́ Твою́. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 79
|
Псалом 79
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На музичному інструменті шошанним-едуф. Псалом Асафа. | В коне́ць, о ізмі́ншихся, свиді́ніє Аса́фу, псало́м 79. |
|
2
|
2
|
| Пастирю Ізраїля, поглянь! Ти, Який водив Йосифа, наче ягня, і сидиш на херувимах, явися. | Паси́й Ізра́їля, воньми́! Наставля́яй, я́ко овча́, Іо́сифа, сідя́й на херуви́міх, яви́ся; |
|
3
|
3
|
| Перед Єфремом, Веніаміном, Манассією, Господи, піднеси силу Твою і прийди, спаси нас. | пред Єфре́мом, і Веніамі́ном, і Манассі́єм воздви́гни си́лу Твою́, і прийди́, во є́же спасти́ нас. |
|
4
|
4
|
| Боже, наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося. | Бо́же, обрати́ ни і просвіти́ лице́ Твоє́, і спасе́мся. |
|
5
|
5
|
| Господи, Боже Сил! Доки будеш гніватися на молитву рабів Твоїх? | Го́споди, Бо́же Сил, доко́лі гні́ваєшися на моли́тву раб Твої́х? |
|
6
|
6
|
| Ти наситив нас хлібом слізним і напоїв нас сльозами великою мірою. | Напита́єши нас хлі́бом сле́зним і напої́ши нас слеза́ми в мі́ру. |
|
7
|
7
|
| Ти поклав нас на осудження сусідам нашим, і вороги наші знущаються з нас. | Положи́л єси́ нас в преріка́ніє сосі́дом на́шим, і вразі́ на́ші подражни́ша ни. |
|
8
|
8
|
| Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося. | Го́споди, Бо́же Сил, обрати́ ни і просвіти́ лице́ Твоє́, і спасе́мся. |
|
9
|
9
|
| З Єгипту приніс Ти, Господи, виноградну лозу, прогнав народи і насадив її. | Виногра́д із Єги́пта прене́сл єси́; ізгна́л єси́ язи́ки і насади́л єси́ ї; |
|
10
|
10
|
| Ти очистив місце для неї, зміцнив коріння її і вона заповнила землю. | путесотвори́л єси́ пред ним, і насади́л єси́ коре́нія єго́, і іспо́лни зе́млю. |
|
11
|
11
|
| Гори покрилися тінню її, і віття її стало як у кедрів Божих. | Покри́ го́ри сінь єго́, і ві́твія єго́ ке́дри Бо́жия; |
|
12
|
12
|
| Вона простягла паростки свої аж до моря, і віття свої — до ріки (Євфрату). | простре́ ро́зги єго́ [своя́] до мо́ря і да́же до рік отра́сли єго́ [своя́]. |
|
13
|
13
|
| Навіщо зруйнував Ти огорожу навкруги виноградника цього? Обриває його кожний, хто йде дорогою. | Вску́ю низложи́л єси́ опло́т єго́, і обима́ють ї всі мимоходя́щії путе́м? |
|
14
|
14
|
| Підриває коріння його вепр лісовий, і дикий звір пожирає його. | Озоба́ ї вепр от дубра́ви, і уєдине́нний ди́вій пояде́ ї. |
|
15
|
15
|
| Боже Сил, обернися! Споглянь з небес, Боже, і подивись! Завітай у виноградник цей. | Бо́же Сил, обрати́ся у́бо і при́зри с небесе́ і виждь, і посіти́ виногра́д сей; |
|
16
|
16
|
| І охорони його, бо його насадила правиця Твоя і сина людського, якого Ти виростив для Себе. | і соверши́ ї, єго́же насади́ десни́ця Твоя́, і на си́на челові́чеськаго, єго́же укрепи́л єси́ Себі́. |
|
17
|
17
|
| Спалено його вогнем і порубано його; від грізного погляду лиця Твого загинуть. | Пожже́н огне́м і раско́пан; от запреще́нія лиця́ Твоєго́ поги́бнуть. |
|
18
|
18
|
| Але нехай буде рука Твоя над мужем правиці Твоєї, і над сином людським, якого Ти укріпив для Себе. | Да бу́деть рука́ Твоя́ на му́жа десни́ці Твоєя́ і на си́на челові́чеськаго, єго́же укріпи́л єси́ Себі́, |
|
19
|
19
|
| А ми не відступимо від Тебе. Оживи нас, і ми будемо призивати ім’я Твоє. | і не отсту́пим от Тебе́; оживи́ши ни, і і́м'я Твоє́ призове́м. |
|
20
|
20
|
| Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося. | Го́споди, Бо́же Сил, обрати́ ни і просвіти́ лице́ Твоє́, і спасе́мся. |
|
Псалом 80
|
Псалом 80
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Асафа. | В коне́ць, о точи́ліх, псало́м Аса́фу, 80. |
|
2
|
2
|
| Радісно співайте Богу — твердині нашій, викликуйте славу Богові Якова. | Ра́дуйтеся Бо́гу — Помо́щнику на́шему, воскли́кніте Бо́гу Іа́ковлю; |
|
3
|
3
|
| Візьміть псалом, дайте тимпан, псалтир милозвучний з гуслями. | приймі́те псало́м і даді́те тимпа́н, псалти́р красе́н с гу́сльми; |
|
4
|
4
|
| Засурміть у новомісяччя сурмою у пресвітлий день свята вашого. | вострубі́те в новомісячії трубо́ю, во благознамени́тий день пра́здника ва́шего; |
|
5
|
5
|
| Бо це закон для Ізраїля, повеління Бога нашого. | я́ко повелі́ніє Ізра́їлеві єсть, і судьба́ Бо́гу Іа́ковлю. |
|
6
|
6
|
| Він установив це як свідчення для Йосифа, коли він вийшов із землі Єгипетської, де почув мову, якої не знав. | Свиді́ніє во Іо́сифі положи́ є, внегда́ ізи́ти єму́ от землі́ єги́петськия; язи́ка, єго́же не ві́дяше, усли́ша. |
|
7
|
7
|
| «Я зняв тягарі з плечей його і руки його звільнив від корзин. | От'я́т от бре́мене хребе́т єго́; ру́ці єго́ в коші́ порабо́тасті. |
|
8
|
8
|
| В біді ти прикликав Мене, і Я визволив тебе; серед грому Я почув тебе, при водах Мериви випробував тебе. | В ско́рбі призва́л М'я єси́, і ізба́вих тя; усли́шах тя в та́йні бу́рні; іскуси́х тя на воді́ преріка́нія. |
|
9
|
9
|
| Слухай, народе Мій, і Я дам свідчення тобі; о, коли б ти послухав Мене, Ізраїлю! | Сли́шіте, лю́діє мої́, і засвиді́тельствую вам, Ізра́їлю, а́ще послу́шаєши Мене́; |
|
10
|
10
|
| Нехай не буде в тебе іншого бога, і не вклоняйся перед богом чужим. | не бу́деть тебі́ бог нов, ніже́ поклони́шися бо́гу чужде́му. |
|
11
|
11
|
| Я — Господь Бог твій, що вивів тебе із землі Єгипетської. Розкрий уста твої, і Я наповню їх. | Аз бо єсьм Госпо́дь, Бог твой, ізведи́й тя от землі́ Єги́петськия; разшири́ уста́ твоя́, і іспо́лню я. |
|
12
|
12
|
| Але не послухав народ Мій голосу Мого, Ізраїль не підкорився Мені. | І не послу́шаша лю́діє Мої́ гла́са Моєго́, і Ізра́їль не внят Мі; |
|
13
|
13
|
| Тому Я покинув їх на волю серця їх — ходити за похотями своїми. | і отпусти́х я по начина́нієм серде́ць їх, по́йдуть в начина́ніїх свої́х. |
|
14
|
14
|
| О, коли б народ Мій послухав Мене, коли б Ізраїль ходив дорогами Моїми. | А́ще би́ша лю́діє Мої́ послу́шали Мене́, Ізра́їль а́ще би в путі́ Моя́ ходи́л; |
|
15
|
15
|
| Я скоро смирив би ворогів їхніх і на гнобителів їхніх поклав би руку Мою. | ні о чесо́мже у́бо враги́ єго́ смири́л бих, і на оскорбля́ющия їх возложи́л бих ру́ку Мою́. |
|
16
|
16
|
| Ненависники Господні підкорилися б їм, а добробут їх був би повіки. | Вразі́ Госпо́дні солга́ша Єму́, і бу́деть вре́м'я їх в вік; |
|
17
|
17
|
| Я хлібом пшеничним годував би їх, і медом із скелі насичував би їх». | і напита́ їх от ту́ка пшени́чна, і от ка́мене ме́да наси́ти їх. |
|
Псалом 81
|
Псалом 81
|
|
0
|
0
|
| Псалом Асафа. | Псало́м Аса́фу, 81. |
|
1
|
1
|
| Бог став у сонмі богів, посеред них, щоб богів судити. | Бог ста в со́нмі бого́в, посреді́ же бо́ги разсу́дить. |
|
2
|
2
|
| «Доки будете судити неправедно і догоджати грішникам? | Доко́лі су́дите непра́вду і ли́ця грі́шников приє́млете? |
|
3
|
3
|
| Судіть сироту і вбогого по правді, смиренного і бідного виправдайте. | Суді́те си́ру і убо́гу, смире́на і ни́ща оправда́йте; |
|
4
|
4
|
| Визволіть бідного й убогого, від руки грішника звільніть його. | ізмі́те ни́ща і убо́га, із руки́ грі́шничі ізба́віте єго́. |
|
5
|
5
|
| Не пізнали і не зрозуміли, бо в темряві ходять. Нехай захитаються всі основи землі. | Не позна́ша, ніже́ уразумі́ша, во тьмі хо́дять; да подви́жаться вся основа́нія землі́. |
|
6
|
6
|
| Я сказав: ви — боги і сини Всевишнього всі, | Аз ріх: бо́зі єсте́, і си́нове Ви́шняго всі; |
|
7
|
7
|
| але вмираєте, як люди, і, як кожен князь, падаєте». | ви же, я́ко челові́ци, умира́єте, і, я́ко єди́н от князе́й, па́даєте. |
|
8
|
8
|
| Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи. | Воскресни́, Бо́же, суди́ землі́; я́ко Ти наслі́диши во всіх язи́ціх. |
|
Псалом 82
|
Псалом 82
|
|
1
|
1
|
| Пісня. Псалом Асафа. | Піснь псалма́ Аса́фу, 82. |
|
2
|
2
|
| Боже, хто подібний до Тебе? Не мовчи і не будь спокійним, Боже. | Бо́же, кто уподо́биться Тебі́? Не премолчи́, ніже́ укроти́ [ніже́ укроти́ся], Бо́же; |
|
3
|
3
|
| Бо ось вороги Твої зашуміли і ті, що ненавидять Тебе, підняли голови. | я́ко се, вразі́ Твої́ возшумі́ша, і ненави́дящії Тя воздвиго́ша главу́. |
|
4
|
4
|
| Вони підступно змовляються проти народу Твого і радяться проти святих Твоїх. | На лю́ди Твоя́ лука́вноваша во́лею, і совіща́ша на святи́я Твоя́. |
|
5
|
5
|
| Сказали: «Підемо й винищимо їх з-поміж народів, щоб ніхто не згадував більше імені Ізраїля». | Рі́ша: прийді́те і потреби́м я от язи́к, і не пом'яне́ться і́м'я Ізра́їлево ктому́. |
|
6
|
6
|
| Змовилися і однодушно уклали союз проти Тебе. | Я́ко совіща́ша єдиномишле́нієм вку́пі, на Тя заві́т завіща́ша; |
|
7
|
7
|
| Сини Едома, ізмаїліти, Моав і агаряни, | селе́нія Ідуме́йська і Ісма́їліте, Моа́в і ага́ряне, |
|
8
|
8
|
| Гевал і Аммон, Амалик і филистимляни з людьми тирськими. | Гева́л і Аммо́н і Амали́к, іноплеме́нници с живу́щими в Ти́рі; |
|
9
|
9
|
| І Ассур пішов з ними; вони стали на поміч синам Лотовим. | і́бо і Ассу́р при́йде с ни́ми, би́ша в заступле́ніє синово́м Ло́товим; |
|
10
|
10
|
| Зроби з ними так, як з Мадіамом, Сисарою та Іавимом біля потоку Кисана, | сотвори́ їм, я́ко Мадіа́му і Сиса́рі, я́ко Іави́му в пото́ці Ки́ссові; |
|
11
|
11
|
| які були знищені в Аендорі і стали гноєм для землі. | потреби́шася во Аендо́рі, би́ша, я́ко гной земни́й. |
|
12
|
12
|
| Зроби з ними та князями їхніми, як з Оривом, Зивом, Зевеєм і Салманом — вельможами їхніми, | Положи́ кня́зі їх, я́ко Ори́ва і Зи́ва, і Зеве́я і Салма́на, вся кня́зі їх, |
|
13
|
13
|
| які говорили: «Візьмемо собі у володіння святиню Божу». | і́же рі́ша: да наслі́дим себі́ святи́лище Бо́жиє. |
|
14
|
14
|
| Боже мій! Нехай стануть вони як порох у вихорі, як солома перед вітром, | Бо́же мой, положи́ я я́ко ко́ло, я́ко трость пред лице́м ві́тра. |
|
15
|
15
|
| як вогонь спалює ліси, як полум’я, що обпалює гори, | Я́ко огнь попаля́яй дубра́ви, я́ко пла́мень пожига́яй го́ри; |
|
16
|
16
|
| так пожени їх бурею Твоєю і гнівом Твоїм приведи їх у замішання. | та́ко пожене́ши я бу́рею Твоє́ю і гні́вом Твої́м см'яте́ши я. |
|
17
|
17
|
| Покрий їх безчестям, щоб вони шукали імені Твого, Господи. | Іспо́лни ли́ця їх безче́стія, і взи́щуть і́мене Твоєго́, Го́споди. |
|
18
|
18
|
| Нехай будуть осоромлені й застрашені навіки, і з соромом своїм загинуть. | Да постидя́ться і см'яту́ться в вік ві́ка, і посра́м'яться і поги́бнуть. |
|
19
|
19
|
| І нехай узнають, що ім’я Тобі — Господь і що Ти єдиний Всевишній на всій землі. | І да позна́ють, я́ко і́м'я Тебі́ — Госпо́дь, Ти єди́н Ви́шній по всей землі́. |
|
Псалом 83
|
Псалом 83
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом синів Кореєвих. | В коне́ць, о точи́ліх, сино́м Коре́йовим, псало́м, 83. |
|
2
|
2
|
| Які любі оселі Твої, Господи Сил! | Коль возлю́бленна селе́нія Твоя́, Го́споди Сил. |
|
3
|
3
|
| Жадає і лине душа моя до двору Господнього; серце моє й тіло моє возрадувалися Богу живому. | Жела́єть і скончава́ється душа́ моя́ во двори́ Госпо́дні; се́рдце моє́ і плоть моя́ возра́довастася о Бо́зі жи́ві. |
|
4
|
4
|
| Бо й пташка знаходить собі домівку, і ластівка гніздо собі, щоб вивести пташенят своїх, біля вівтарів Твоїх, Господи Сил, Царю мій і Боже мій. | І́бо пти́ця обрі́те себі́ хра́мину, і го́рлиця гніздо́ себі́, іді́же положи́ть птенці́ своя́, олтарі́ Твоя́, Го́споди Сил, Царю́ мой і Бо́же мой. |
|
5
|
5
|
| Блаженні ті, що живуть у домі Твоїм, повіки вони будуть хвалити Тебе. | Блаже́нні живу́щії в дому́ Твоє́м; в ві́ки віко́в восхва́лять Тя. |
|
6
|
6
|
| Блаженний муж, який має заступництво своє у Тобі і в якого у серці дорога до Тебе. | Блаже́н муж, єму́же єсть заступле́ніє єго́ у Тебе́; восхожде́нія в се́рдці своє́м положи́, |
|
7
|
7
|
| Ідучи долиною плачу, вони знаходять джерела води, Законодавець покриває їх благословенням. | во юдо́ль плаче́вную, в мі́сто є́же положи́ [во юдо́лі плаче́вній, в мі́сті, є́же положи́]; і́бо благослове́ніє дасть законополага́яй. |
|
8
|
8
|
| Вони перейдуть від сили в силу і являться перед Богом на Сионі. | По́йдуть от си́ли в си́лу; яви́ться Бог бого́в в Сіо́ні. |
|
9
|
9
|
| Господи, Боже Сил, почуй молитву мою! Зглянься, Боже Яковів. | Го́споди, Бо́же Сил, усли́ши моли́тву мою́, внуши́, Бо́же Іа́ковль. |
|
10
|
10
|
| Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого. | Защи́тниче наш, виждь, Бо́же, і при́зри на лице́ христа́ Твоєго́. |
|
11
|
11
|
| Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників. | Я́ко лу́чше день єди́н во дво́ріх Твої́х па́че ти́сящ; ізво́лих примета́тися в дому́ Бо́га моєго́ па́че, не́же жи́ти мі в селе́ніїх грі́шничих. |
|
12
|
12
|
| Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті. | Я́ко ми́лость і і́стину лю́бить Госпо́дь, Бог благода́ть і сла́ву дасть; Госпо́дь не лиши́ть благи́х ходя́щих незло́бієм. |
|
13
|
13
|
| Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе. | Го́споди, Бо́же сил, блаже́н челові́к упова́яй на Тя. |
|
Псалом 84
|
Псалом 84
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Псалом синів Кореєвих. | В коне́ць, сино́м Коре́йовим, псало́м, 84. |
|
2
|
2
|
| Господи, Ти змилувався над землею Твоєю, повернув з неволі синів Якова. | Благоволи́л єси́, Го́споди, зе́млю Твою́, возврати́л єси́ плін Іа́ковль. |
|
3
|
3
|
| Ти простив беззаконня народу Твого, покрив усі гріхи їх. | Оста́вил єси́ беззако́нія люді́й Твої́х, покри́л єси́ вся гріхи́ їх. |
|
4
|
4
|
| Ти спинив увесь гнів Твій і відвернувся від гніву ярости Твоєї. | Укроти́л єси́ весь гнів Твой, возврати́лся єси́ от гні́ва я́рости Твоєя́. |
|
5
|
5
|
| Поверни нас, Боже, Спасителю наш, і спини гнів Твій проти нас. | Возврати́ нас, Бо́же спасе́ній на́ших, і отврати́ я́рость Твою́ от нас. |
|
6
|
6
|
| Чи ж довіку будеш гніватися на нас? Невже ж продовжиш гнів Твій від роду до роду? | Єда́ во ві́ки прогні́ваєшися на ни? Іли́ простре́ши гнів Твой от ро́да в род? |
|
7
|
7
|
| Боже, повернися і оживи нас, щоб зрадувався Тобою народ Твій. | Бо́же, Ти обра́щся оживи́ши ни, і лю́діє Твої́ возвеселя́ться о Тебі́. |
|
8
|
8
|
| Яви нам, Господи, милість Твою і Твоє спасіння дай нам! | Яви́ нам, Го́споди, ми́лость Твою́, і спасе́ніє Твоє́ даждь нам. |
|
9
|
9
|
| Почую, що скаже про мене Господь Бог. Він скаже мир народові Своєму і преподобним Своїм, тим, що звертають серця свої до Нього. | Усли́шу, что рече́ть о мні Госпо́дь Бог; я́ко рече́ть мир на лю́ди Своя́, і на преподо́бния Своя́, і на обраща́ющия сердця́ к Нему́. |
|
10
|
10
|
| Так близько спасіння Його до тих, що бояться Його, щоб слава Його перебувала на землі нашій. | Оба́че близ боя́щихся Єго́ спасе́ніє Єго́, всели́ти сла́ву в зе́млю на́шу. |
|
11
|
11
|
| Милість і істина зустрілися, правда і мир поцілувалися. | Ми́лость і і́стина сріто́стіся, пра́вда і мир облобиза́стася; |
|
12
|
12
|
| Істина від землі засяяла, а правда з неба прихилилася. | і́стина от землі́ возсія́, і пра́вда с небесе́ прини́че; |
|
13
|
13
|
| Бо Господь пошле нам добро, і земля наша дасть плід свій. | і́бо Госпо́дь дасть бла́гость, і земля́ на́ша дасть плод свой. |
|
14
|
14
|
| Правда піде перед Ним і направить на путь стопи наші. | Пра́вда пред Ним преди́деть, і положи́ть в путь стопи́ своя́. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 85
|
Псалом 85
|
|
0
|
0
|
| Молитва Давида. | Моли́тва Дави́ду, 85. |
|
1
|
1
|
| Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй мене, бо я немічний і вбогий. | Приклони́, Го́споди, у́хо Твоє́, і усли́ши м'я, я́ко нищ і убо́г єсьм аз. |
|
2
|
2
|
| Охорони душу мою, бо я відданий Тобі. Боже мій, спаси раба Твого, що уповає на Тебе. | Сохрани́ ду́шу мою́, я́ко преподо́бен єсьм; спаси́ раба́ Твоєго́, Бо́же мой, упова́ющаго на Тя. |
|
3
|
3
|
| Помилуй мене, Господи, бо я взиваю до Тебе кожного дня. | Поми́луй м'я, Го́споди, я́ко к Тебі́ воззову́ весь день. |
|
4
|
4
|
| Звесели душу раба Твого, бо до Тебе я підношу душу мою. | Возвесели́ ду́шу раба́ Твоєго́, я́ко к Тебі́ взях ду́шу мою́. |
|
5
|
5
|
| Бо Ти, Господи, благий і лагідний і многомилостивий до тих, що призивають Тебе. | Я́ко Ти, Го́споди, благ і кро́ток і многоми́лостив всім призива́ющим Тя. |
|
6
|
6
|
| Почуй, Господи, молитву мою і вислухай голос благання мого. | Внуши́, Го́споди, моли́тву мою́ і воньми́ гла́су моле́нія моєго́. |
|
7
|
7
|
| В день скорботи моєї я взиваю до Тебе, бо Ти почуєш мене, Боже. | В день ско́рби моєя́ воззва́х к Тебі́, я́ко усли́шал м'я єси́. |
|
8
|
8
|
| Немає між богами такого, як Ти, Господи, і ніщо не може зрівнятися з ділами Твоїми. | Ність подо́бен Тебі́ в бозі́х, Го́споди, і ність по діло́м Твої́м. |
|
9
|
9
|
| Всі народи, що їх створив Ти, прийдуть і поклоняться Тобі, Господи, і прославлять ім’я Твоє. | Всі язи́ци, єли́кі сотвори́л єси́, при́йдуть і покло́няться пред Тобо́ю, Го́споди, і просла́в'ять і́м'я Твоє́; |
|
10
|
10
|
| Бо Ти великий і твориш чудеса. Ти — Бог єдиний. | я́ко ве́лій єси́ Ти і творя́й чудеса́, Ти єси́ Бог єди́н. |
|
11
|
11
|
| Настав мене, Господи, на путь Твою, і буду ходити в істині Твоїй. Утверди серце моє в страху перед іменем Твоїм. | Наста́ви м'я, Го́споди, на путь Твой, і пойду́ во і́стині Твоє́й; да возвесели́ться се́рдце моє́ боя́тися і́мене Твоєго́. |
|
12
|
12
|
| Буду вихваляти Тебе, Господи, Боже мій, всім серцем моїм і прославлятиму ім’я Твоє повіки. | Іспові́мся Тебі́, Го́споди Бо́же мой, всім се́рдцем мої́м і просла́влю і́м'я Твоє́ в вік; |
|
13
|
13
|
| Бо велика милість Твоя наді мною: Ти визволив душу мою з пекла найглибшого. | я́ко ми́лость Твоя́ ве́лія на мні, і ізба́вил єси́ ду́шу мою́ от а́да преіспо́днійшаго. |
|
14
|
14
|
| Боже! Беззаконники повстали проти мене, і натовп сильних шукає душі моєї, і не мають Тебе перед собою. | Бо́же, законопресту́пници воста́ша на м'я, і сонм держа́вних взиска́ша ду́шу мою́, і не предложи́ша Тебе́ пред собо́ю. |
|
15
|
15
|
| Ти ж, Господи, щедрий і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний. | І Ти, Го́споди Бо́же мой, ще́дрий і ми́лостивий, долготерпіли́вий і многоми́лостивий і і́стинний, |
|
16
|
16
|
| Зглянься на мене і помилуй мене; дай силу рабу Твоєму, спаси сина раби Твоєї. | при́зри на м'я і поми́луй м'я; даждь держа́ву Твою́ о́троку Твоєму́ і спаси́ си́на раби́ Твоєя́. |
|
17
|
17
|
| Покажи на мені ознаку милости Твоєї, щоб побачили ненависники мої і посоромилися, бо Ти, Господи, допоміг мені і втішив мене. | Сотвори́ со мно́ю зна́меніє во бла́го; і да ви́дять ненави́дящії м'я, і постидя́ться, я́ко Ти, Го́споди, помо́гл мі і уті́шил м'я єси́. |
|
Псалом 86
|
Псалом 86
|
|
1
|
1
|
| Псалом синів Кореєвих. Пісня (про Єрусалим, що є прообраз Єрусалима небесного). | Сино́м коре́йовим, псало́м пі́сні, 86. |
|
2
|
2
|
| Основи його на горах святих, любить Господь врата Сиону більше за поселення Якова. | Основа́нія Єго́ на гора́х святи́х; лю́бить Госпо́дь врата́ Сіо́ня па́че всіх селе́ній Іа́ковлих. |
|
3
|
3
|
| Преславне говорять про тебе, місто Боже. | Пресла́вная глаго́лашася о Тебі́, гра́де Бо́жий. |
|
4
|
4
|
| Згадаю Єгипет і Вавилон перед тими, що знають мене. Ось филистимляни і Тир з людьми ефіопськими скажуть: це все сталося там. | Пом'яну́ Раа́в і Вавило́на ві́дущим м'я; і се, іноплеме́нници і Тир і лю́діє Ефіо́пстії, сі́ї би́ша та́мо. |
|
5
|
5
|
| І про Сион скажуть: і цей, і той чоловік народився в ньому, і Сам Всевишній заснував його. | Ма́ти Сіо́н рече́ть: челові́к і челові́к роди́ся в нем, і Той основа́ ї Ви́шній. |
|
6
|
6
|
| Господь напише в переписі народів: ось такий народився там. | Госпо́дь пові́сть в писа́нії люді́й і князе́й, сих би́вших в нем. |
|
7
|
7
|
| Бо в Тобі оселя всіх, що співають і веселяться. | Я́ко веселя́щихся всіх жили́ще в Тебі́. |
|
Псалом 87
|
Псалом 87
|
|
1
|
1
|
| Начальнику хору на махалаф, для співу. Повчання Емана Езрахіта. Псалом синів Кореєвих. (Пісня-молитва.) | Піснь псалма́ сино́м Коре́йовим, в коне́ць, о Маєле́фі* є́же отвіща́ти, ра́зума Ема́ну Ізра́їльтянину, 87. |
|
2
|
2
|
| Господи, Боже спасіння мого, вдень я взиваю і вночі перед Тобою. | Го́споди Бо́же спаcе́нія моєго́, во дні воззва́х і в нощі́ пред Тобо́ю; |
|
3
|
3
|
| Нехай дійде до Тебе молитва моя, прихили вухо Твоє до моління мого. | да вни́деть пред Тя моли́тва моя́, приклони́ у́хо Твоє́ к моле́нію моєму́. |
|
4
|
4
|
| Бо стражданнями сповнилася душа моя, і життя моє до пекла наблизилося. | Я́ко іспо́лнися зол душа́ моя́, і живо́т мой а́ду прибли́жися. |
|
5
|
5
|
| Приєднався я до тих, що сходять у могилу: я став як людина без сили, | Привміне́н бих с низходя́щими в ров; бих я́ко челові́к без по́мощі, |
|
6
|
6
|
| між мертвими кинутий я, — як убиті, що сплять у гробі, про яких Ти вже не згадуєш і які від руки Твоєї відринуті. | в ме́ртвих свобо́дь; я́ко я́звеннії сп'я́щії во гро́бі, ї́хже не пом'яну́л єси́ ктому́, і ті́ї от руки́ Твоєя́ отринове́ні би́ша. |
|
7
|
7
|
| Ти поклав мене у рові преісподнім, у темряві і тіні смертній. | Положи́ша м'я в ро́ві преіспо́днім, в те́мних і сі́ні сме́ртній. |
|
8
|
8
|
| На мені утвердилася ярість Твоя, і всі хвилі Твої навів Ти [на мене]. | На мні утверди́ся я́рость Твоя́, і вся во́лни Твоя́ наве́л єси́ на м'я. |
|
9
|
9
|
| Віддалив Ти знайомих моїх від мене, зробив мене огидним для них. Я в неволі й не можу вийти. | Уда́лил єси́ зна́ємих мої́х от мене́; положи́ша м'я ме́рзость себі́; пре́дан бих і не ісхожда́х. |
|
10
|
10
|
| Очі мої знемоглися від горя. Взивав до Тебе, Господи, весь день, підносив до Тебе руки мої. | О́чі мої́ ізнемого́сті от нищети́; воззва́х к Тебі́, Го́споди, весь день, возді́х к Тебі́ ру́ці мої́. |
|
11
|
11
|
| Хіба для мертвих Ти твориш чудеса? А чи мертві воскреснуть і прославлятимуть Тебе? | Єда́ ме́ртвими твори́ши чудеса́? Іли́ вра́чеве воскреся́ть, і іспові́дяться Тебі́? |
|
12
|
12
|
| Хіба розповість хто у гробі про милість Твою і про істину Твою — в погибелі? | Єда́ пові́сть кто во гро́бі ми́лость Твою́ і і́стину Твою́ в поги́белі? |
|
13
|
13
|
| Чи пізнані будуть у темряві чудеса Твої і правда Твоя — в землі забуття? | Єда́ позна́на бу́дуть во тьмі чудеса́ Твоя́ і пра́вда Твоя́ в землі́ забве́нній? |
|
14
|
14
|
| Я ж до Тебе, Господи, взиваю, і вранці молитва моя упередить Тебе. | І аз к Тебі́, Го́споди, воззва́х, і у́тро моли́тва моя́ предвари́ть Тя. |
|
15
|
15
|
| Чому, Господи, відкидаєш душу мою, відвертаєш лице Твоє від мене? | Вску́ю, Го́споди, отрі́єши ду́шу мою́? Отвраща́єши лице́ Твоє́ от мене́? |
|
16
|
16
|
| Убогий я, і страждаю від юности моєї, смирився і знеміг. | Нищ єсьм аз і в труді́х от ю́ности моєя́; возне́сжеся смири́хся і ізнемого́х. |
|
17
|
17
|
| По мені пройшов гнів Твій, і страхання Твої сокрушили мене. | На мні прейдо́ша гні́ви Твої́, устраше́нія Твоя́ возмути́ша м'я; |
|
18
|
18
|
| Оточили мене, як вода, весь день, облягли мене всі вкупі. | обидо́ша м'я я́ко вода́ весь день, одержа́ша м'я вку́пі. |
|
19
|
19
|
| Віддалив Ти від мене друга й ближнього, знайомих моїх — від моїх пристрастей. | Уда́лил єси́ от мене́ дру́га і і́скренняго, і зна́ємих мої́х от страсте́й. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 88
|
Псалом 88
|
|
1
|
1
|
| Повчання Ефама Езрахіта. | Ра́зума Ефа́ма Ізра́їльтянина, 88. |
|
2
|
2
|
| Милості [Твої], Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми. | Ми́лості Твоя́, Го́споди, во вік воспою́, в род і род возвіщу́ і́стину Твою́ усти́ мої́ми. |
|
3
|
3
|
| Бо Ти сказав: навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя. | Зане́ рекл єси́: в вік ми́лость сози́ждеться, на небесі́х угото́виться і́стина Твоя́. |
|
4
|
4
|
| «Я заповів завіт обраним Моїм, клявся Давидові, рабу Моєму: | Завіща́х заві́т ізбра́нним Мої́м, кля́хся Дави́ду, рабу́ Моєму́: |
|
5
|
5
|
| навіки утверджу нащадків твоїх і збудую з роду в рід престіл твій». | до ві́ка угото́ваю сі́м'я твоє́, і сози́жду в род і род престо́л твой. |
|
6
|
6
|
| Прославлятимуть небеса дивні діла Твої, Господи, і правду Твою в Церкві святих. | Іспові́дять небеса́ чудеса́ Твоя́, Го́споди, і́бо і́стину Твою́ в Це́ркві святи́х. |
|
7
|
7
|
| Бо хто на небесах зрівняється з Господом? І хто подібний до Нього між синами Божими? | Я́ко кто во о́блаціх уравни́ться Го́сподеві? Уподо́биться Го́сподеві в сині́х Бо́жиїх? |
|
8
|
8
|
| Бог, що Його прославляють собори святих, великий і страшний для всіх, хто навкруги Нього. | Бог прославля́єм в сові́ті святи́х, ве́лій і стра́шен єсть над всі́ми окре́стними Єго́. |
|
9
|
9
|
| Господи, Боже Сил! Хто подібний до Тебе?! Всесильний Ти, Господи, і правда Твоя навкруги Тебе. | Го́споди Бо́же сил, кто подо́бен Тебі́? Си́лен єси́, Го́споди, і і́стина Твоя́ о́крест Тебе́. |
|
10
|
10
|
| Ти володарюєш над силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його. | Ти влади́чествуєши держа́вою морсько́ю, возмуще́ніє же волн єго́ Ти укроча́єши. |
|
11
|
11
|
| Ти смирив гордого, немов пораненого, і кріпкістю сили Твоєї Ти розсипав ворогів Твоїх. | Ти смири́л, єси́, я́ко я́звена, го́рдаго, ми́шцею си́ли Твоєя́ расточи́л єси́ враги́ Твоя́. |
|
12
|
12
|
| Твої небеса і Твоя земля. Ти створив всесвіт і все, що наповнює його. | Твоя́ суть небеса́, і Твоя́ єсть земля́; вселе́нную і ісполне́ніє єя́ Ти основа́л єси́. |
|
13
|
13
|
| Північ і південь Ти створив єси. Фавор і Єрмон іменем Твоїм радуються. | Сі́вер і мо́ре Ти созда́л єси́; Фаво́р і Єрмо́н о і́мені Твоє́м возра́дуєтася. |
|
14
|
14
|
| Сильні рамена Твої, міцна рука Твоя, високо піднесена правиця Твоя. | Твоя́ ми́шця с си́лою, да укріпи́ться рука́ Твоя́, і вознесе́ться десни́ця Твоя́. |
|
15
|
15
|
| Правосуддя і справедливість — основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм. | Пра́вда і судьба́ — угото́ваніє Престо́ла Твоєго́; ми́лость і і́стина преди́деті пред лице́м Твої́м. |
|
16
|
16
|
| Блаженні люди, що знають глас святковий: Господи, у світлі лиця Твого вони ходять, | Блаже́нні лю́діє ві́дущії воскликнове́ніє: Го́споди, во сві́ті лиця́ Твоєго́ по́йдуть, |
|
17
|
17
|
| і іменем Твоїм вони радуються весь день, і правдою Твоєю підносяться. | і о і́мені Твоє́м возра́дуються весь день, і пра́вдою Твоє́ю вознесу́ться. |
|
18
|
18
|
| Бо Ти похвала сили їхньої, і милістю Твоєю підноситься ріг наш. | Я́ко похвала́ си́ли їх Ти єси́, і во благоволе́нії Твоє́м вознесе́ться рог наш. |
|
19
|
19
|
| Бо Господь — Захист наш і Святий Ізраїлів — Цар наш. | Я́ко Госпо́днє єсть заступле́ніє і Свята́го Ізра́їлева Царя́ на́шего. |
|
20
|
20
|
| Колись говорив Ти у видінні святому Твоєму і сказав: «Я подав поміч мужньому, підніс обраного з людей Моїх. | Тогда́ глаго́лал єси́ в виді́нії синово́м Твої́м і рекл єси́: положи́х по́мощ на си́льнаго, вознесо́х ізбра́ннаго от люді́й Мої́х; |
|
21
|
21
|
| Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його. | обріто́х Дави́да, раба́ Моєго́, єле́єм святи́м Мої́м пома́зах єго́. |
|
22
|
22
|
| Рука Моя захистить його і сила Моя підкріпить його. | І́бо рука́ моя́ засту́пить єго́, і ми́шця моя́ укріпи́ть єго́; |
|
23
|
23
|
| Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його. | нічто́же успі́єть враг на него́, і син беззако́нія не приложи́ть озло́бити єго́. |
|
24
|
24
|
| Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його. | І ссіку́ от лиця́ єго́ враги́ єго́, і ненави́дящия єго́ побіжду́; |
|
25
|
25
|
| Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його. | і і́стина Моя́ і ми́лость Моя́ с ним, і о і́мені Моє́м вознесе́ться рог єго́; |
|
26
|
26
|
| І покладу на море руку його і на ріки — правицю його. | і положу́ на мо́рі ру́ку єго́, і на ріка́х десни́цю єго́. |
|
27
|
27
|
| І буде він звати Мене: «Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого.» | Той призове́ть М'я: Оте́ць мой єси́ Ти, Бог мой і засту́пник спаcе́нія моєго́. |
|
28
|
28
|
| І Я первенця піднесу Мого* високо, вище царів землі. | І Аз пе́рвенця положу́ єго́, висока́ па́че царе́й земни́х; |
|
29
|
29
|
| Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому. | в вік сохраню́ єму́ ми́лость Мою́, і заві́т Мой ві́рен єму́; |
|
30
|
30
|
| І продовжу навіки рід його, і престіл його — як дні неба. | і положу́ в вік ві́ка сі́м'я єго́, і престо́л єго́ я́ко дні́є не́ба. |
|
31
|
31
|
| А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити за заповідями Моїми, | А́ще оста́в'ять си́нове єго́ зако́н Мой і в судьба́х Мої́х не по́йдуть, |
|
32
|
32
|
| якщо зневажать устави Мої і повелінь моїх не збережуть, | а́ще оправда́нія Моя́ оскверня́ть і за́повідій Мої́х не сохраня́ть, |
|
33
|
33
|
| то Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою — на неправду їх. | посіщу́ жезло́м беззако́нія їх і ра́нами непра́вди їх, |
|
34
|
34
|
| Милості ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї, | ми́лость же Мою́ не разорю́ от них, ні преврежду́ во і́стині Моє́й; |
|
35
|
35
|
| не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх. | ніже́ оскверню́ заві́та Моєго́ і ісходя́щих от уст Мої́х не отве́ргуся. |
|
36
|
36
|
| Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду. | Єди́ною кля́хся о святі́м Моє́м: а́ще Дави́ду солжу́? |
|
37
|
37
|
| Насіння його перебуватиме повіки, і престіл його — як сонце переді Мною, | Сі́м'я єго́ во вік пребу́деть, і престо́л єго́ — я́ко со́лнце пре́до Мно́ю, |
|
38
|
38
|
| як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний». | і я́ко луна́ соверше́на в вік, і свиді́тель на небесі́ ві́рен. |
|
39
|
39
|
| А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого. | Ти же отри́нул єси́ і унічижи́л, негодова́л єси́ пома́заннаго Твоєго́; |
|
40
|
40
|
| Зневажив завіт Твій з рабом Твоїм і скинув на землю вінець його. | разори́л єси́ заві́т раба́ Твоєго́, оскверни́л єси́ на землі́ святи́ню єго́; |
|
41
|
41
|
| Ти зруйнував навкруги мури його і твердині його обернув на руїну. | разори́л єси́ вся опло́ти єго́, положи́л єси́ тве́рдая єго́ страх. |
|
42
|
42
|
| Грабують його всі, хто проходить шляхом, став він посміховиськом у сусідів своїх. | Расхища́ху єго́ всі мимоходя́щії путе́м, бисть поноше́ніє сосі́дом свої́м. |
|
43
|
43
|
| Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх ворогів його. | Возви́сил єси́ десни́цю стужа́ющих єму́, возвесели́л єси́ вся враги́ єго́; |
|
44
|
44
|
| Ти обернув назад вістря меча його і не підкріпив його в бою. | отврати́л єси́ по́мощ меча́ єго́ і не заступи́л єси́ єго́ во бра́ні; |
|
45
|
45
|
| Відібрав славу його і престіл його повалив на землю. | разори́л єси́ от очище́нія єго́, престо́л єго́ на зе́млю пове́ргл єси́: |
|
46
|
46
|
| Ти вкоротив дні влади його і вкрив його соромом. | Ума́лил єси́ дні вре́мене єго́, облія́л єси́ єго́ студо́м. |
|
47
|
47
|
| Доки ж, Господи, будеш відвертати від нас лице Твоє, доки буде палати над нами гнів Твій? | Доко́лі, Го́споди, отвраща́єшися в коне́ць, разжже́ться я́ко огнь гнів Твой? |
|
48
|
48
|
| Спом’яни, який вік мій. Хіба не на марне Ти створив усіх синів людських? | Пом'яни́, кий мой соста́в: єда́ бо всу́є созда́л єси́ вся си́ни челові́чеськія? |
|
49
|
49
|
| Хто з людей пожив і не зазнав смерти? Хто визволив душу свою від руки пекла? | Кто єсть челові́к, і́же поживе́ть і не у́зрить сме́рти, ізба́вить ду́шу свою́ із руки́ а́дови? |
|
50
|
50
|
| Де давні милості Твої, Господи, що ними клявся Ти Давидові в істині Твоїй? | Гді суть ми́лості Твоя́ дре́внія, Го́споди, ї́миже кля́лся єси́ Дави́ду во і́стині Твоє́й? |
|
51
|
51
|
| Згадай, Господи, наругу над слугами Твоїми, яку я ношу в серці своїм від сильніших народів. | Пом'яни́, Го́споди, поноше́ніє раб Твої́х, є́же удержа́х в ні́дрі моє́м мно́гих язи́к; |
|
52
|
52
|
| Від ворогів Твоїх, Господи, що знеславлюють ім’я помазаника Твого. | і́мже поноси́ша вразі́ Твої́, Го́споди, і́мже поноси́ша ізміне́нію христа́ Твоєго́. |
|
53
|
53
|
| Благословен Господь навіки. Амінь, амінь. | Благослове́н Госпо́дь во вік! Бу́ди, бу́ди. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 89
|
Псалом 89
|
|
1
|
1
|
| Молитва Мойсея, чоловіка Божого. | Моли́тва Моїсе́я, челові́ка Бо́жия, 89. |
|
2
|
2
|
| Господи! Пристановищем нашим був Ти з роду в рід. | Го́споди, прибі́жище бил єси́ нам в род і род. |
|
3
|
3
|
| Перше, ніж з’явилися гори і створилися Земля і Вселенна, — од віку й до віку Ти єси. | Пре́жде да́же гора́м не би́ти і созда́тися землі́ і вселе́нній, і от ві́ка і до ві́ка Ти єси́. |
|
4
|
4
|
| Ти повертаєш людину у тління і кажеш: «Верніться, сини людські!» | Не отврати́ челові́ка во смире́ніє, і рекл єси́: обраті́теся, си́нове челові́честії. |
|
5
|
5
|
| Бо тисяча літ перед очима Твоїми — як день учорашній, що пройшов, як сторожа нічна. | Я́ко ти́сяща літ пред очи́ма Твої́ма, Го́споди, я́ко день вчера́шній, і́же ми́мо і́де, і стра́жа нощна́я. |
|
6
|
6
|
| Ти, наче повінню, зносиш їх. Вони як сон, як трава, що зранку зеленіє й цвіте, а ввечері опадає, в’яне й сохне. | Уничиже́нія їх лі́та бу́дуть; у́тро я́ко трава́ ми́мо і́деть, у́тро процвіте́ть і пре́йдеть; на ве́чер отпаде́ть, ожесті́єть і і́зсхнеть; |
|
7
|
7
|
| Бо ми в страху від гніву Твого, і від ярости Твоєї ми в тривозі. | я́ко ізчезо́хом гні́вом Твої́м, і я́ростію Твоє́ю смути́хомся. |
|
8
|
8
|
| Ти поклав перед Собою беззаконня наші і таємне наше перед світлом лиця Твого. | Положи́л єси́ беззако́нія на́ша пред Тобо́ю, вік наш в просвіще́ніє лиця́ Твоєго́. |
|
9
|
9
|
| Всі дні наші минають у гніві Твоїм, і роки наші щезають, як мрії. | Я́ко всі дні́є на́ші оскуді́ша, і гні́вом Твої́м ізчезо́хом; |
|
10
|
10
|
| Дні віку нашого — сімдесят літ, а як при силі — вісімдесят літ, і найкраща пора їх — труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо. | лі́та на́ша я́ко паучи́на поуча́хуся; дні́є літ на́ших в ни́хже се́дьмдесят літ, а́ще же в си́лах — о́сьмдесят літ, і мно́жає їх труд і болі́знь: я́ко при́йде кро́тость на ни, і нака́жемся. |
|
11
|
11
|
| Хто знає силу гніву Твого, щоб страхом перед Тобою виміряти ярість Твою? | Кто вість держа́ву гні́ва Твоєго́, і от стра́ха Твоєго́ я́рость Твою́ ізчести́? |
|
12
|
12
|
| Навчи нас так обчисляти дні наші, щоб ми придбали серце мудре. | Десни́цю Твою́ та́ко скажи́ мі, і окова́нния [і нака́занния] се́рдцем в му́дрості. |
|
13
|
13
|
| Повернися, Господи, доки ж? Змилосердься над слугами Твоїми. | Обрати́ся, Го́споди, доко́лі? І умоле́н бу́ди на раби́ Твоя́. |
|
14
|
14
|
| Наповни нас вранці милістю Твоєю, Господи, і зрадіємо та звеселимось. | Іспо́лнихомся зау́тра ми́лости Твоєя́, Го́споди, і возра́довахомся і возвесели́хомся; |
|
15
|
15
|
| Звесели нас у всі дні наші — за ті дні, коли Ти смиряв нас, за літа, коли ми бачили зло. | во вся дні на́ша возвесели́хомся, за дні, в ня́же смири́л ни єси́, лі́та, в ня́же ви́діхом зла́я. |
|
16
|
16
|
| І подивись на рабів Твоїх і на діла Твої і навчи синів їх. | І при́зри на раби́ Твоя́ і на діла́ Твоя́, і наста́ви си́ни їх. |
|
17
|
17
|
| І нехай буде милість Господа Бога нашого на нас. Діла рук наших виправ і в ділах рук наших допомагай нам. | І бу́ди сві́тлость Го́спода Бо́га на́шего на нас, і діла́ рук на́ших іспра́ви на нас, і ді́ло рук на́ших іспра́ви. |
|
Псалом 90
|
Псалом 90
|
|
0
|
0
|
| [Хвалебна пісня Давида] (у євреїв не надписаний). | Хвала́ пі́сні Дави́дови, не надпи́сан у євре́й, 90. |
|
1
|
1
|
| Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. | Живи́й в по́мощі Ви́шняго, в кро́ві Бо́га Небе́снаго водвори́ться, |
|
2
|
2
|
| Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе». | рече́ть Го́сподеві: засту́пник мой єси́ і прибі́жище моє́, Бог мой, і упова́ю на Него́. |
|
3
|
3
|
| Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної. | Я́ко Той ізба́вить тя от сі́ті ло́вчі і от словесе́ м'яте́жна; |
|
4
|
4
|
| Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його. | Плещма́ Свої́ма осіни́ть тя, і под крилі́ Єго́ наді́єшися; ору́жієм оби́деть тя і́стина Єго́. |
|
5
|
5
|
| Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень. | Не убої́шися от стра́ха нощна́го, от стріли́ летя́щия во дні, |
|
6
|
6
|
| Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні. | от ве́щі во тьмі преходя́щия, от сря́ща [от нападе́нія] і бі́са полу́деннаго. |
|
7
|
7
|
| Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться. | Паде́ть от страни́ твоєя́ ти́сяща і тьма одесну́ю тебе́, к тебі́ же не прибли́житься; |
|
8
|
8
|
| Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити. | оба́че очи́ма твої́ма смо́триши і воздая́ніє грі́шников у́зриши. |
|
9
|
9
|
| Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі. | Я́ко Ти, Го́споди, упова́ніє моє́; Ви́шняго положи́л єси́ прибі́жище твоє́. |
|
10
|
10
|
| Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї. | Не при́йдеть к тебі́ зло, і ра́на не прибли́житься тілесі́ твоєму́ [селе́нію твоєму́]; |
|
11
|
11
|
| Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх. | я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о тебі́ сохрани́ти тя во всіх путе́х твої́х. |
|
12
|
12
|
| На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь. | На рука́х во́зьмуть тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу твою́; |
|
13
|
13
|
| На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія. | на а́спида і васили́ска насту́пиши і попере́ши льва і змі́я. |
|
14
|
14
|
| Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє. | Я́ко на М'я упова́, і ізба́влю ї; покри́ю ї, я́ко позна́ і́м'я Моє́. |
|
15
|
15
|
| Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його. | Воззове́ть ко Мні, і усли́шу єго́; с ним єсьм в ско́рбі, ізму́ єго́ і просла́влю єго́; |
|
16
|
16
|
| Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє». | Долгото́ю дній іспо́лню єго́ і явлю́ єму́ спасе́ніє Моє́. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… |
Сла́ва: |
|
Псалом 91
|
Псалом 91
|
|
1
|
1
|
| Пісня в день суботній. | Псало́м пі́сні, в день субо́тний, 91. |
|
2
|
2
|
| Благо є сповідуватися Господу і співати імені Твоєму, Вишній. | Благо єсть іспові́датися Го́сподеві і пі́ти і́мені Твоєму́, Ви́шній; |
|
3
|
3
|
| Сповіщати зранку милість Твою і істину Твою на всяку ніч, | возвіща́ти зау́тра ми́лость Твою́ і і́стину Твою́ на вся́ку нощ, |
|
4
|
4
|
| на десятиструннім псалтирі, з піснею на гуслях. | в десятостру́ннім псалти́рі с пі́снію в гу́слех. |
|
5
|
5
|
| Бо Ти звеселив мене, Господи, і я радію від діл рук Твоїх. | Я́ко возвесели́л м'я єси́, Го́споди, в творе́нії Твоє́м, і в ді́ліх руку́ Твоє́ю возра́дуюся. |
|
6
|
6
|
| Які величні діла Твої, Господи, і які дивні помисли Твої. | Я́ко возвели́чишася діла́ Твоя́, Го́споди; зіло́ углуби́шася помишле́нія Твоя́. |
|
7
|
7
|
| Безумний не збагне їх і нерозумний не зрозуміє. | Муж безу́мен не позна́єть, і неразуми́в не разумі́єть сих. |
|
8
|
8
|
| Ось грішники зійшли, як трава, і беззаконники цвітуть, щоб щезнути навіки, — | Внегда́ прозябо́ща грі́шници я́ко трава́, і пронико́ша всі ді́лающії беззако́ніє, я́ко да потреб'я́ться в вік ві́ка; |
|
9
|
9
|
| Ти ж Всевишній навіки, Господи! | Ти же Ви́шній во вік, Го́споди. |
|
10
|
10
|
| Ось бо вороги Твої, Господи, ось вороги Твої загинуть, і розсіються всі ті, що чинять беззаконня; | Я́ко се вразі́ Твої́, Го́споди, я́ко се вразі́ Твої́ поги́бнуть і рази́дуться всі ді́лающії беззако́ніє. |
|
11
|
11
|
| і піднесеться, як у єдинорога ріг, сила моя; і старість моя — в чистому єлеї; | І вознесе́ться я́ко єдиноро́га рог мой, і ста́рость моя́ в єле́ї масти́ті; |
|
12
|
12
|
| і погляне око моє на ворогів моїх, і про лукавих, що повстають проти мене, почує вухо моє. | і воззрі́ о́ко моє́ на враги́ моя́, і востаю́щия на м'я лука́внующия усли́шить у́хо моє́. |
|
13
|
13
|
| Праведник, як фінік, розцвіте, і як кедр, що в Ливані, примножиться. | Пра́ведник, я́ко фі́ніx процвіте́ть, я́ко кедр, і́же в Лива́ні, умно́житься. |
|
14
|
14
|
| Насаджені в домі Господнім у дворах Бога нашого розцвітуть. | Насажде́ні в дому́ Госпо́дні во дво́ріх Бо́га на́шего процвіту́ть; |
|
15
|
15
|
| Вони і в старості будуть множитися, і в доброму здоров’ї перебуватимуть, | єще́ умно́жаться в ста́рості масти́ті, і благоприє́млюще бу́дуть. |
|
16
|
16
|
| щоб сповіщати, що праведний Господь — Бог наш, і нема неправди в Ньому. | Да возвістя́ть, я́ко прав Госпо́дь Бог наш, і ність непра́вди в Нем. |
|
Псалом 92
|
Псалом 92
|
|
0
|
0
|
| [Хвалебна пісня Давида. В день передсуботній, коли була населена земля.] | В день предсубо́тний, внегда́ насели́ся земля́, хвала́ пі́сні Дави́ду, 92. |
|
1
|
1
|
| Господь воцарився, у красу зодягнувся. Зодягнувся Господь у силу [і] опоясався. Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона. | Госпо́дь воцари́ся, в лі́поту облече́ся; облече́ся Госпо́дь в си́лу і препоя́сася; і́бо утверди́ вселе́нную, я́же не подви́житься. |
|
2
|
2
|
| Престіл Твій, Господи, од вічності, споконвіку Ти єси Бог. | Гото́в престо́л Твой отто́лі; от ві́ка Ти єси́. |
|
3
|
3
|
| Ріки підносять голос, Господи, ріки підносять голос свій, ріки піднесли хвилі свої. | Воздвиго́ша рі́ки, Го́споди, воздвиго́ша рі́ки гла́си своя́; |
|
4
|
4
|
| Але Господь у вишніх могутніший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря. | во́зьмуть рі́ки сотре́нія своя́, от гласо́в вод мно́гих. |
|
5
|
5
|
| Одкровення Твої вельми правдиві. Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні. | Ди́вни висоти́ морські́я; ди́вен в висо́ких Госпо́дь. |
|
Псалом 93
|
Псалом 93
|
|
0
|
0
|
| [Псалом Давида в четвертий день тижня.] | Псало́м Дави́ду, в четве́ртий субо́ти, 93. |
|
1
|
1
|
| Боже помсти, Господи Боже помсти, яви Себе! | Бог отмще́ній Госпо́дь, Бог отмще́ній не обину́лся єсть. |
|
2
|
2
|
| Встань, Судде землі, дай відплату гордим. | Вознеси́ся, судя́й землі́, возда́ждь воздая́ніє го́рдим. |
|
3
|
3
|
| Доки, Господи, доки нечестивці будуть вихвалятися? | Доко́лі грі́шници, Го́споди, доко́лі грі́шници восхва́ляться? |
|
4
|
4
|
| Вони говорять неправдиві слова, величають себе всі, що чинять беззаконня. | Провіща́ють і возглаго́лють непра́вду, возглаго́лють всі ді́лающії беззако́ніє? |
|
5
|
5
|
| Народ Твій, Господи, поневолили і гноблять насліддя Твоє. | Лю́ди Твоя́, Го́споди, смири́ша, і достоя́ніє Твоє́ озло́биша: |
|
6
|
6
|
| Вдовиць і сиріт уморюють і пришельців убивають. | вдови́цю і си́ра умори́ша, і прише́лця уби́ша, |
|
7
|
7
|
| І кажуть: «Не побачить Господь, не дізнається Бог Якова». | і рі́ша: не у́зрить Госпо́дь, ніже́ уразумі́єть Бог Іа́ковль. |
|
8
|
8
|
| Зрозумійте ж, нерозумні люди! Коли ви прийдете до розуму? | Разумі́йте же, безу́мнії в лю́дех, і бу́її ні́когда, умудрі́теся; |
|
9
|
9
|
| Той, Хто створив вухо, чи не почує? І той, Хто створив око, чи не побачить? | насажде́й у́хо, не сли́шить ли? Іли́ созда́вий о́ко, не сматря́єть ли? |
|
10
|
10
|
| Той, що врозумляє народи і дає людям розуміння, невже не покарає вас? | Наказу́яй язи́ки, не обличи́ть ли, уча́й челові́ка ра́зуму? |
|
11
|
11
|
| Знає Господь замисли людські, що вони марні. | Госпо́дь вість помишле́нія челові́чеськая, я́ко суть су́єтна. |
|
12
|
12
|
| Блаженна та людина, яку врозумляєш Ти, Господи, і навчаєш закону Твого, | Блаже́н челові́к, єго́же а́ще нака́жеши, Го́споди, і от зако́на Твоєго́ научи́ши єго́; |
|
13
|
13
|
| щоб у тяжкі дні вона мала спокій, доки нечестивому викопають яму. | укроти́ти єго́ от дній лю́тих, до́ндеже ізри́ється грі́шному я́ма. |
|
14
|
14
|
| Бо не відкине Господь народу Свого і не забуде насліддя Свого. | Я́ко не отри́неть Госпо́дь люді́й Свої́х, і достоя́нія Своєго́ не оста́вить; |
|
15
|
15
|
| Бо в суд прийде правда, і за нею прийдуть усі праведні серцем. | до́ндеже пра́вда обрати́ться на суд, і держа́щіїся єя́ всі пра́вії се́рдцем. |
|
16
|
16
|
| Хто стане за мене проти злочинців? І хто стане за мене проти тих, що чинять беззаконня? | Кто воста́неть мі на лука́внующия? Іли́ кто спредста́неть мі на ді́лающия беззако́ніє? |
|
17
|
17
|
| Якби б Господь не поміг мені, то скоро зійшла б до пекла душа моя. | А́ще не Госпо́дь помо́гл би мі, вма́лі всели́лася би во ад душа́ моя́. |
|
18
|
18
|
| Коли я сказав: «Похитнулися ноги мої», тоді милість Твоя, Господи, підтримувала мене. | А́ще глаго́лах: подви́жеся нога́ моя́, ми́лость Твоя́, Го́споди, помога́ше мі: |
|
19
|
19
|
| Коли ж намножувалися скорботи в серці моїм, Твоя втіха насолодою наповнювала душу мою. | по мно́жеству болі́зней мої́х в се́рдці моє́м, утіше́нія Твоя́ возвесели́ша ду́шу мою́. |
|
20
|
20
|
| Чи допустиш Ти, щоб поблизу Тебе постала оселя розбійників, що чинять насильство наперекір закону? | Да не пребу́деть Тебі́ престо́л беззако́нія, созида́яй труд на повелі́ніє. |
|
21
|
21
|
| Вони натовпом нападають на душу праведника і кров неповинну судять. | Улов'я́ть на ду́шу пра́ведничу, і кров непови́нную осу́дять. |
|
22
|
22
|
| Але Господь — захист мій, і Бог мій — твердиня надії моєї. | І бисть мні Госпо́дь в прибі́жище, і Бог мой в по́мощ упова́нія моєго́; |
|
23
|
23
|
| Він поверне на них беззаконня їхні і злочинством їхнім погубить їх, знищить їх Господь Бог наш. | і возда́сть їм Госпо́дь беззако́ніє їх, і по лука́вствію їх погуби́ть я Госпо́дь Бог наш. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 94
|
Псалом 94
|
|
0
|
0
|
| [Хвалебна пісня Давида.] | Хвала́ пі́сні Дави́ду, не надпи́сан у євре́й, 94. |
|
1
|
1
|
| Прийдіть, у радості заспіваємо Господу, виголосимо славу Спасителю нашому. | Прийді́те, возра́дуємся Го́сподеві, воскли́кнем Бо́гу Спаси́телю на́шему; |
|
2
|
2
|
| Станьмо перед лицем Його з хвалою, піснями прославимо Його. | предвари́м лице́ Єго́ во іспові́данії, і во псалмі́х воскли́кнем Єму́; |
|
3
|
3
|
| Бо Господь — Бог великий і Цар великий над усіма сильними землі. | я́ко Бог ве́лій Госпо́дь, і Цар ве́лій по всей землі́; |
|
4
|
4
|
| Бо в руці Його всі глибини землі, і висоти гір всі Його. | я́ко в руці́ Єго́ всі конці́ землі́, і висоти́ гор Того́ суть. |
|
5
|
5
|
| І море — Його, бо Він створив його, і сушу створили руки Його. | Я́ко Того́ єсть мо́ре, і Той сотвори́ є, і су́шу ру́ці Єго́ созда́сті. |
|
6
|
6
|
| Прийдіть, поклонімось і припадімо до Нього, та, схиливши коліна, помолимось перед Господом, Який створив нас. | Прийді́те, поклоні́мся і припаде́м Єму́, і воспла́чемся пред Го́сподем сотво́ршим нас; |
|
7
|
7
|
| Бо Він — Бог наш, а ми, люди, — паства Його і вівці руки Його. О, коли б ви нині послухали голосу Його: | я́ко Той єсть Бог наш, і ми лю́діє па́житі Єго́ і о́вці руки́ Єго́. Днесь а́ще глас Єго́ усли́шіте, |
|
8
|
8
|
| «Не робіть жорстокими сердець ваших, як у Мереві, як у день випробовування в пустелі, | не ожесточі́те серде́ць ва́ших, я́ко в прогні́ванії, по дні іскуше́нія в пусти́ні; |
|
9
|
9
|
| де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене, хоч бачили діла Мої. | в о́ньже [іді́же] іскуси́ша М'я отці́ ва́ші, іскуси́ша М'я, і ви́діша діла́ Моя́. |
|
10
|
10
|
| Сорок років гнівив Мене рід цей, і Я сказав: народ цей заблукав серцем; вони не пізнали шляхів Моїх. | Чети́редесять літ негодова́х ро́да того́, і ріх: при́сно заблужда́ють се́рдцем, ті́ї же не позна́ша путі́й Мої́х; |
|
11
|
11
|
| Тому Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть у спокій Мій». | я́ко кля́хся во гні́ві Моє́м, а́ще вни́дуть в поко́й Мой. |
|
Псалом 95
|
Псалом 95
|
|
0
|
0
|
| [Хвалебна пісня Давида. На спорудження дому.] | Хвала́ пі́сні Дави́ду, внегда́ дом созида́шеся по пліне́нії, не надпи́сан у євре́й, 95. |
|
1
|
1
|
| Заспівайте Господу пісню нову. Заспівайте Господу, вся земле. | Воспо́йте Го́сподеві піснь но́ву, воспо́йте Го́сподеві вся земля́; |
|
2
|
2
|
| Співайте Господу і благословляйте ім’я Його. Благовістіть день у день про спасіння Його. | воспо́йте Го́сподеві, благослові́те і́м'я Єго́; благовісті́те день от дне спасе́ніє Єго́. |
|
3
|
3
|
| Сповіщайте в народах про славу Його, між усіма поколіннями про чудеса Його. | Возвісті́те во язи́ціх сла́ву Єго́, во всіх лю́дех чудеса́ Єго́. |
|
4
|
4
|
| Бо великий Господь і вельми хвальний, страшний для всіх богів. | Я́ко ве́лій Госпо́дь і хва́лен зіло́, стра́шен єсть над всі́ми бо́ги. |
|
5
|
5
|
| Бо ті боги народів ніщо — ідоли, а Господь небеса сотворив. | Я́ко всі бо́зі — язи́к бі́сове; Госпо́дь же небеса́ сотвори́. |
|
6
|
6
|
| Слава і велич перед лицем Його, сила й краса у святині Його. | Іспові́даніє і красота́ пред Ним, святи́ня і великолі́піє во святи́лі Єго́. |
|
7
|
7
|
| Воздайте, покоління народів, воздайте Господу славу і честь. | Принесі́те Го́сподеві, оте́чествія язи́к, принесі́те Го́сподеві сла́ву і честь. |
|
8
|
8
|
| Воздайте Господу славу імені Його. Принесіть дари і ввійдіть у двори Його. | принесі́те Го́сподеві сла́ву і́мені Єго́; возьмі́те же́ртви і вході́те во двори́ Єго́. |
|
9
|
9
|
| Поклоніться Господу у величній святині Його. Нехай тремтить перед лицем Його вся земля. | Поклоні́теся Го́сподеві во дворі́ святі́м Єго́. Да подви́житься от лиця́ Єго́ вся земля́. |
|
10
|
10
|
| Сповіщайте народам, що Господь царює, що Він утвердив вселенну і не захитається вона. Він буде судити народи за правдою. | Рці́те во язи́ціх, я́ко Госпо́дь воцари́ся; і́бо іспра́ви вселе́нную, я́же не подви́житься; су́дить лю́дем пра́востію. |
|
11
|
11
|
| Нехай веселяться небеса і нехай радіє вся земля; хай шумить море і все, що наповнює його. | Да возвеселя́ться небеса́, і ра́дується земля́; да подви́житься мо́ре і ісполне́ніє єго́; |
|
12
|
12
|
| Нехай радіють поля і все, що на них, і нехай веселяться всі дерева в лісах перед лицем Господа. | возра́дуються поля́ і вся я́же на них; тогда́ возра́дуються вся древа́ дубра́вная |
|
13
|
13
|
| Бо ось Він гряде, Він гряде судити землю. Він буде судити вселенну за правдою і всі народи за істиною Своєю. | от лиця́ Госпо́дня, я́ко гряде́ть, я́ко гряде́ть суди́ти землі́; суди́ти вселе́нній в пра́вду і лю́дем і́стиною Своє́ю. |
|
Псалом 96
|
Псалом 96
|
|
0
|
0
|
| [Псалом Давида, коли упорядковувалася земля його.] | Псало́м Дави́ду, єгда́ земля́ єго́ устроя́шеся, не надпи́сан у євре́й, 96. |
|
1
|
1
|
| Господь царює — нехай радіє земля, нехай веселяться численні острови її. | Госпо́дь воцари́ся, да ра́дується земля́, да веселя́ться о́строві мно́зі. |
|
2
|
2
|
| Хмара і морок навкруги Нього, суд і правда — підвалини Престолу Його. | О́блак і мрак о́крест Єго́; пра́вда і судьба́ — ісправле́ніє Престо́ла Єго́. |
|
3
|
3
|
| Вогонь іде перед Ним і навколо спалює ворогів Його. | Огнь пред Ним преди́деть і попали́ть о́крест враги́ Єго́. |
|
4
|
4
|
| Блискавки Його осявають всесвіт, земля бачить це і трясеться. | Освіти́ша мо́лнія Єго́ вселе́нную; ви́ді і подви́жеся земля́. |
|
5
|
5
|
| Гори, наче віск, тануть від лиця Господа, від лиця Господа всієї землі. | Го́ри, я́ко воск, раста́яша от лиця́ Госпо́дня, от лиця́ Го́спода всея́ землі́. |
|
6
|
6
|
| Небеса сповіщають правду Його, і всі народи бачать славу Його. | Возвісти́ша небеса́ пра́вду Єго́, і ви́діша всі лю́діє сла́ву Єго́. |
|
7
|
7
|
| Нехай посоромляться всі, що вклоняються перед ідолами та ще й хваляться ними. Поклоніться Йому, всі ангели Його. | Да постидя́ться всі кла́няющіїся істука́нним, хва́лящіїся о і́доліх свої́х; поклоні́теся Єму́, всі а́нгели Єго́. |
|
8
|
8
|
| Чує Сион і радіє, і веселяться дочки юдейські через суди Твої, Господи. | Сли́ша і возвесели́ся Сіо́н, і возра́довашася дще́рі іуде́йськия, суде́б ра́ди Твої́х, Го́споди; |
|
9
|
9
|
| Бо Ти, Господи, високий над усією землею, Ти високо піднісся над усіма богами. | я́ко Ти Госпо́дь Ви́шній над все́ю земле́ю, зіло́ превозне́слся єси́ над всі́ми бо́ги. |
|
10
|
10
|
| Ви, що любите Господа, ненавидьте зло, Він охороняє душі святих Своїх, із рук баззаконників визволяє їх. | Лю́б'ящії Го́спода, ненави́діте зла́я; храни́ть Госпо́дь ду́ші преподо́бних Свої́х, із руки́ грі́шничі ізба́вить я. |
|
11
|
11
|
| Світло сяє на праведника, і на правих серцем — радість. | Світ возсія́ пра́веднику, і пра́вим се́рдцем весе́ліє. |
|
12
|
12
|
| Веселіться, праведні, у Господі, і прославляйте пам’ять святині Його. | Веселі́теся, пра́веднії, о Го́споді, і іспові́дайте па́м'ять святи́ні Єго́. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 97
|
Псалом 97
|
|
0
|
0
|
| Псалом [Давида]. | Псало́м Дави́ду, 97. |
|
1
|
1
|
| Заспівайте Господу пісню нову, бо дивне сотворив Господь. Правиця Його і сила Його дали Йому перемогу. | Воспо́йте Го́сподеві піснь но́ву, я́ко ди́вна сотвори́ Госпо́дь; спасе́ Єго́ десни́ця Єго́ і ми́шця свята́я Єго́. |
|
2
|
2
|
| Явив Господь спасіння Своє, перед народами відкрив правду Свою. | Сказа́ Госпо́дь спасе́ніє Своє́, пред язи́ки откри́ пра́вду Свою́. |
|
3
|
3
|
| Згадав Він милість Свою [до Якова] і вірність Свою до дому Ізраїлевого. Побачили всі кінці землі спасіння Бога нашого. | Пом'яну́ ми́лость Свою́ Іа́кову і і́стину Свою́ до́му Ізра́їлеву; ви́діша всі конці́ землі́ спасе́ніє Бо́га на́шего. |
|
4
|
4
|
| Викликніть Господу, вся земля; радійте, веселіться й співайте! | Воскли́кніте Бо́гові, вся земля́, воспо́йте і ра́дуйтеся і по́йте. |
|
5
|
5
|
| Співайте Господу з гуслями, з гуслями і з голосом псалмоспівів. | По́йте Го́сподеві в гу́слех, в гу́слех і гла́сі псало́мсті, |
|
6
|
6
|
| Звуками труб і голосом рога радісно святкуйте перед Царем Господом. | в труба́х ко́ваних і гла́сом труби́ ро́жани; вострубі́те пред Царе́м Го́сподем. |
|
7
|
7
|
| Нехай співає море і все, що живе в ньому; вселенна і все, що наповнює її. | Да подви́житься мо́ре і ісполне́ніє єго́, вселе́нная і всі живу́щії на ней. |
|
8
|
8
|
| Нехай плещуть хвилями ріки і нехай радіють гори | Рі́ки воспле́щуть руко́ю вку́пі, го́ри возра́дуються |
|
9
|
9
|
| перед лицем Господа, бо ось Він гряде судити землю; Він буде судити вселенну за справедливістю і народи — за правдою. | от лиця́ Госпо́дня, я́ко гряде́ть, я́ко і́деть суди́ти землі́; суди́ти вселе́нній в пра́вду, і лю́дем пра́востію. |
|
Псалом 98
|
Псалом 98
|
|
0
|
0
|
| [Псалом Давида.] | Псало́м Дави́ду, 98. |
|
1
|
1
|
| Господь воцарився — нехай бояться народи! Возсів на херувимах, — нехай захитається земля. | Госпо́дь воцари́ся — да гні́ваються лю́діє; сідя́й на херуви́міх — да подви́житься земля́. |
|
2
|
2
|
| Господь в Сионі великий і високий над усіма людьми. | Госпо́дь в Сіо́ні вели́к і висо́к єсть над всі́ми людьми́. |
|
3
|
3
|
| Нехай прославляють велике і страшне ім’я Твоє, бо воно святе. | Да іспові́дяться і́мені Твоєму́ вели́кому, я́ко стра́шно і свя́то єсть. |
|
4
|
4
|
| І честь Царева любить правосуддя: Ти утвердив правду, суд і правоту встановив Ти у синів Якова. | І честь царе́ва суд лю́бить; Ти угото́вал єси́ правоти́, суд і пра́вду во Іа́кові Ти сотвори́л єси́. |
|
5
|
5
|
| Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо воно святе. | Возносі́те Го́спода Бо́га на́шего і покланя́йтеся подно́жію но́гу Єго́, я́ко свя́то єсть. |
|
6
|
6
|
| Мойсей і Аарон між ієреями Його, і Самуїл між тими, що призивають ім’я Його. Взивали вони до Господа, і Він вислухав їх. | Моїсе́й і Ааро́н во ієре́ех Єго́, і Самуї́л в призива́ющих і́м'я Єго́; призива́ху Го́спода, і Той послу́шаше їх. |
|
7
|
7
|
| У стовпі хмарному Він говорив до них, і вони виконували, зберігали заповіді Його і повеління Його, що Він дав їм. | В столпі́ о́блачні глаго́лаше к ним, я́ко храня́ху свиді́нія Єго́ і повелі́нія Єго́, я́же даде́ їм. |
|
8
|
8
|
| Господи, Боже наш! Ти вислухав благання їхні; Боже, Ти був милостивим до них, але й карав за провини їхні. | Го́споди Бо́же наш, Ти послу́шал єси́ їх; Бо́же, Ти ми́лостив бива́л єси́ їм і мща́я на вся начина́нія їх. |
|
9
|
9
|
| Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся на горі святій Його, бо Святий Господь, Бог наш. | Возносі́те Го́спода Бо́га на́шего і покланя́йтеся в горі́ святі́й Єго́; я́ко Свят Госпо́дь Бог наш. |
|
Псалом 99
|
Псалом 99
|
|
0
|
0
|
| Псалом [Давида] хвалебний. | Псало́м Дави́ду во іспові́даніє, 99. |
|
1
|
1
|
| Викликніть Господу, вся земля! | Воскли́кніте Бо́гові, вся земля́; |
|
2
|
2
|
| Служіть Господу з радістю. Ідіть перед лице Його з піснями хвали. | рабо́тайте Го́сподеві в весе́лії, вни́діте пред Ним в ра́дості. |
|
3
|
3
|
| Знайте, що Він — Господь Бог наш, Він створив нас. Ми — народ Його і вівці пастви Його. | Уві́діте, я́ко Госпо́дь — Той єсть Бог наш; Той сотвори́ нас, а не ми; ми же лю́діє Єго́ і о́вці па́житі Єго́. |
|
4
|
4
|
| Входьте у ворота Його з хвалою, у двори Його — з піснями хвальними. Хваліть Його і прославляйте ім’я Його. | Вни́діте во врата́ Єго́ во іспові́данії, во двори́ Єго́ в пі́ніїх; іспові́дайтеся Єму́, хвалі́те і́м'я Єго́. |
|
5
|
5
|
| Бо Господь милосердний, милість Його вічна й істина Його з роду в рід. | Я́ко Благ Госпо́дь, в вік ми́лость Єго́, і да́же до ро́да і ро́да і́стина Єго́. |
|
Псалом 100
|
Псалом 100
|
|
0
|
0
|
| Псалом Давида. | Псало́м Дави́ду, 100. |
|
1
|
1
|
| Про милість і правосуддя буду співати Тобі, Господи. | Ми́лость і суд воспою́ Тебі́, Го́споди; |
|
2
|
2
|
| Буду розмірковувати про путі непорочні; коли Ти, Господи, прийдеш до мене? Буду ходити в домі моїм у чистоті серця мого. | пою́ і разумі́ю в путі́ непоро́чні; когда́ при́йдеши ко мні? Прехожда́х в незло́бії се́рдця моєго́ посреді́ до́му моєго́. |
|
3
|
3
|
| Не покладу перед очима моїми діла протизаконного; тих, що чинять беззаконня, я ненавиджу. | Не предлага́х пред очи́ма мої́ма вещ законопресту́пную; творя́щия преступле́ніє возненави́діх; |
|
4
|
4
|
| Серце нечестивого не пристане до мене. Злого я не хочу знати. | не прильпе́ мні се́рдце стропти́во; уклоня́ющагося от мене́ лука́ваго не позна́х. |
|
5
|
5
|
| Того, що потай очорнює ближнього свого, я прожену. З гордим оком і неситим серцем не сяду за стіл. | Оклевета́ющаго тай і́скренняго своєго́, cего́ ізгоня́х; го́рдим о́ком і неси́тим се́рдцем, с сим не ядя́х. |
|
6
|
6
|
| Очі мої на вірних землі, щоб перебували вони біля мене. І хто ходить шляхом непорочности, той буде служити мені. | О́чі мої́ на ві́рния землі́, посажда́ти я со мно́ю; ходя́й по путі́ непоро́чну, сей мі служа́ше. |
|
7
|
7
|
| Не буде жити в моїм домі той, хто діє підступно. Не залишиться перед очима моїми той, хто говорить неправду. | Не живя́ше посреді́ до́му моєго́ творя́й горди́ню; глаго́ляй непра́ведная не ісправля́ше пред очи́ма мої́ма. |
|
8
|
8
|
| Щоранку буду нищити всіх грішників землі, щоб викоренити з міста Господнього всіх, що чинять беззаконня. | Воу́трія ізбива́х вся грі́шния землі́, є́же потреби́ти от гра́да Госпо́дня вся ді́лающия беззако́ніє. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 101
|
Псалом 101
|
|
1
|
1
|
| Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє. | Моли́тва ни́щаго, єгда́ уни́єть і пред Го́сподем проліє́ть моле́ніє своє́, 101. |
|
2
|
2
|
| Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде. | Го́споди, усли́ши моли́тву мою́, і вопль мой к Тебі́ да при́йдеть. |
|
3
|
3
|
| Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене. | Не отврати́ лиця́ Твоєго́ от мене́; в о́ньже а́ще день скорблю́, приклони́ ко мні у́хо Твоє́; в о́ньже а́ще день призову́ Тя, ско́ро усли́ши м'я. |
|
4
|
4
|
| Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли. | Я́ко ізчезо́ша, я́ко дим, дні́є мої́, і ко́сті моя́, я́ко суши́ло, сосхо́шася. |
|
5
|
5
|
| Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій. | Уя́звлен бих, я́ко трава́, і і́зсше се́рдце моє́, я́ко заби́х сні́сти хліб мой. |
|
6
|
6
|
| Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї. | От гла́са воздиха́нія моєго́ прильпе́ кость моя́ пло́ті моє́й. |
|
7
|
7
|
| Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах. | Уподо́бихся нея́сити пусти́нній, бих, я́ко нощни́й вран на ни́рищі [на разва́лині]. |
|
8
|
8
|
| Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі. | Бдіх і бих, я́ко пти́ця осо́б'ящаяся на зді [на кро́ві]. |
|
9
|
9
|
| Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене. | Весь день поноша́ху мі вразі́ мої́, і хва́лящії м'я мно́ю [на м'я] кленя́хуся. |
|
10
|
10
|
| Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами. | Зане́ пе́пел, я́ко хліб, ядя́х і питіє́ моє́ с пла́чем растворя́х, |
|
11
|
11
|
| Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене. | от лиця́ гні́ва Твоєго́ і я́рости Твоєя́ — я́ко возне́с низве́ргл м'я єси́. |
|
12
|
12
|
| Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава. | Дні́є мої́ я́ко сінь уклони́шася, і аз я́ко сі́но ізсхо́х. |
|
13
|
13
|
| Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід. | Ти же, Го́споди, во вік пребива́єши, і па́м'ять Твоя́ в род і род. |
|
14
|
14
|
| Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час. | Ти воскре́с уще́дриши Сіо́на; я́ко вре́м'я уще́дрити єго́, я́ко при́йде вре́м'я. |
|
15
|
15
|
| Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його. | Я́ко благоволи́ша раби́ Твої́ ка́меніє [о ка́менії] єго́, і персть єго́ уще́дрять. |
|
16
|
16
|
| І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї. | І убоя́ться язи́ци і́мене Госпо́дня, і всі ца́ріє зе́мстії сла́ви Твоєя́; |
|
17
|
17
|
| Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй. | я́ко сози́ждеть Госпо́дь Сіо́на і яви́ться во сла́ві Своє́й. |
|
18
|
18
|
| Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх. | Призрі́ на моли́тву смире́нних і не унічижи́ моле́нія їх. |
|
19
|
19
|
| І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа. | Да напи́шеться сіє́ в род ін, і лю́діє зи́ждемії восхва́лять Го́спода; |
|
20
|
20
|
| Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю, | я́ко прини́че с висоти́ святи́я Своєя́, Госпо́дь с небесе́ на зе́млю призрі́, |
|
21
|
21
|
| щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених, | усли́шати воздиха́ніє окова́нних, разріши́ти си́ни умерщвле́нних; |
|
22
|
22
|
| щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі, | возвісти́ти в Сіо́ні і́м'я Госпо́днє і хвалу́ Єго́ во Ієрусали́мі, |
|
23
|
23
|
| коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу. | внегда́ собра́тися лю́дем вку́пі і царе́м, є́же рабо́тати Го́сподеві. |
|
24
|
24
|
| Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого. | Отвіща́ Єму́ на путі́ крі́пости Єго́; умале́ніє дній мої́х возвісти́ мі; |
|
25
|
25
|
| І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно. | не возведи́ мене́ во преполове́ніє дній мої́х; в ро́ді родо́в лі́та Твоя́. |
|
26
|
26
|
| На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх. | В нача́ліх Ти, Го́споди, зе́млю основа́л єси́, і діла́ руку́ Твоє́ю суть небеса́. |
|
27
|
27
|
| Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться. | Та поги́бнуть, Ти же пребива́єши; і вся, я́ко ри́за, обетша́ють, і, я́ко оде́жду, свіє́ши я, і ізміня́ться. |
|
28
|
28
|
| Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться. | Ти же То́йжде єси́, і лі́та Твоя́ не оскуді́ють. |
|
29
|
29
|
| Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік». | Си́нове раб Твої́х вселя́ться, і сі́м'я їх во вік іспра́виться. |
|
Псалом 102
|
Псалом 102
|
|
0
|
0
|
| Псалом Давида. | Псало́м Дави́ду, 102. |
|
1
|
1
|
| Благослови, душе моя, Господа і, вся істото моя, ім’я святеє Його. | Благослови́, душе́ моя́, Го́спода, і, вся вну́тренняя моя́, і́м'я свято́є Єго́; |
|
2
|
2
|
| Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств Його. | благослови́, душе́ моя́, Го́спода, і не забива́й всіх воздая́ній Єго́; |
|
3
|
3
|
| Він очищає всі беззаконня твої, зціляє всі недуги твої. | очища́ющаго вся беззако́нія твоя́, ізціля́ющаго вся неду́ги твоя́, |
|
4
|
4
|
| Він звільняє від тління життя твоє, вінчає тебе милістю і щедротами. | ізбавля́ющаго от істлі́нія живо́т твой, вінча́ющаго тя ми́лостію і щедро́тами, |
|
5
|
5
|
| Він виконує благі бажання твої: оновиться, подібно орляті, юність твоя. | ісполня́ющаго во благи́х жела́ніє твоє́; обнови́ться, я́ко о́рля, ю́ность твоя́. |
|
6
|
6
|
| Господь творить справедливість і суд усім покривдженим. | Творя́й ми́лостині Госпо́дь і судьбу́ всім оби́димим. |
|
7
|
7
|
| Показав путі Свої Мойсеєві, синам Ізраїлевим — хотіння Свої. | Сказа́ путі́ Своя́ Моїсе́йові, синово́м Ізра́їлевим хоті́нія Своя́. |
|
8
|
8
|
| Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий. | Щедр і ми́лостив Госпо́дь, долготерпіли́в і многоми́лостив. |
|
9
|
9
|
| Не до кінця прогнівається і повік не ворогуватиме. | Не до конця́ прогні́вається, ніже́ во вік вражду́єть; |
|
10
|
10
|
| Не за беззаконнями нашими вчинив нам і не за гріхами нашими воздав нам. | не по беззако́нієм на́шим сотвори́л єсть нам, ніже́ по гріхо́м на́шим возда́л єсть нам. |
|
11
|
11
|
| Бо як високо небо над землею, так утвердив Господь милість Свою над тими, що бояться Його. | Я́ко по висоті́ небе́сній от землі́, утверди́л єсть Госпо́дь ми́лость Свою́ на боя́щихся Єго́; |
|
12
|
12
|
| Як далеко схід від заходу, так віддалив Він від нас беззаконня наші. | єли́ко отстоя́ть восто́ци от за́пад, уда́лил єсть от нас беззако́нія на́ша. |
|
13
|
13
|
| Як отець милує дітей, так милує Господь тих, що бояться Його. | Я́коже ще́дрить оте́ць си́ни, уще́дри Госпо́дь боя́щихся Єго́. |
|
14
|
14
|
| Бо Він знає сутність нашу, пам’ятає, що ми — порох землі. | Я́ко Той позна́ созда́ніє на́ше, пом'яну́, я́ко персть єсьми́. |
|
15
|
15
|
| Людина — як трава, дні її — немов цвіт польовий, цвіте й відцвітає. | Челові́к — я́ко трава́, дні́є єго́ — я́ко цвіт се́льний, та́ко оцвіте́ть; |
|
16
|
16
|
| Повіє вітер над нею, і не стане її: не знайти вже й місця по ній. | я́ко дух про́йде в нем, і не бу́деть, і не позна́єть ктому́ мі́ста своєго́. |
|
17
|
17
|
| Милість же Господня від віку й до віку на тих, що бояться Його. | Ми́лость же Госпо́дня от ві́ка і до ві́ка на боя́щихся Єго́, |
|
18
|
18
|
| І правда Його на синах синів, що бережуть завіти Його і пам’ятають заповіді Його, щоб виконувати їх. | і пра́вда Єго́ на сині́х сино́в, храня́щих заві́т Єго́ і по́мнящих за́повіді Єго́ твори́ти я. |
|
19
|
19
|
| Господь на небесах уготував Престіл Свій, і Царство Його усім володіє. | Госпо́дь на небесі́ угото́ва Престо́л Свой, і Ца́рство Єго́ всі́ми облада́єть. |
|
20
|
20
|
| Благословіть Господа, [всі] ангели Його, сильні міцністю, що виконуєте слово Його, слухаючи голосу слів Його. | Благослові́те Го́спода, всі а́нгели Єго́, си́льнії крі́постію, творя́щії сло́во Єго́, усли́шати глас слове́с Єго́. |
|
21
|
21
|
| Благословіть Господа, всі Сили Його, слуги Його, що творите волю Його. | Благослові́те Го́спода, вся си́ли Єго́, слуги́ Єго́, творя́щії во́лю Єго́. |
|
22
|
22
|
| Благословіть Господа, всі діла Його. На всіх місцях володіння Його благослови, душе моя, Господа! | Благослові́те Го́спода, вся діла́ Єго́ на вся́ком мі́сті влади́чества Єго́; благослови́, душе́ моя́, Го́спода. |
|
Псалом 103
|
Псалом 103
|
|
0
|
0
|
| [Псалом Давида про сотворіння світу.] | Псало́м Дави́ду, о мирсті́м битії́, 103. |
|
1
|
1
|
| Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу. | Благослови́, душе́ моя́, Го́спода. Го́споди Бо́же мой, возвели́чился єси́ зіло́; во іспові́даніє і в велелі́поту обле́клся єси́; |
|
2
|
2
|
| Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро. | одія́йся сві́том, я́ко ри́зою, простира́яй не́бо, я́ко ко́жу; |
|
3
|
3
|
| Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш. | покрива́яй вода́ми преви́спренняя Своя́, полага́яй о́блаки на восхожде́ніє Своє́, ходя́й на крилу́ ві́треню; |
|
4
|
4
|
| Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я. | творя́й а́нгели Своя́ ду́хи, і слуги́ Своя́ — пла́мень о́гненний; |
|
5
|
5
|
| Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку. | основа́яй зе́млю на тве́рді єя́; не преклони́ться в вік ві́ка. |
|
6
|
6
|
| Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води. | Бе́здна, я́ко ри́за, одія́ніє єя́, на гора́х ста́нуть во́ди; |
|
7
|
7
|
| Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають. | от запреще́нія Твоєго́ побі́гнуть, от гла́са гро́ма Твоєго́ убоя́ться. |
|
8
|
8
|
| Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них. | Восхо́дять го́ри, і низхо́дять поля́, в мі́сто, є́же основа́л єси́ їм. |
|
9
|
9
|
| Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю. | Преді́л положи́л єси́, єго́же не пре́йдуть, ніже́ обратя́ться покри́ти зе́млю. |
|
10
|
10
|
| Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.] | Посила́яй істо́чники в де́брех, посреді́ гор про́йдуть во́ди. |
|
11
|
11
|
| Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою. | Напая́ють вся зві́рі се́льния, ждуть [воспри́ймуть] она́гри* в жа́жду свою́. |
|
12
|
12
|
| Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям. | На тих пти́ці небе́сния привита́ють; от среди́ ка́менія дадя́ть глас. |
|
13
|
13
|
| Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля. | Напая́яй го́ри от преви́спренних Свої́х; от плода́ діл Твої́х наси́титься земля́. |
|
14
|
14
|
| Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі. | Прозяба́яй траву́ ското́м, і злак на слу́жбу челові́ком, ізвести́ хліб от землі́; |
|
15
|
15
|
| І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини. | і вино́ весели́ть се́рдце челові́ка, ума́стити лице́ єле́єм; і хліб се́рдце челові́ка укріпи́ть. |
|
16
|
16
|
| Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх. | Наси́тяться древа́ польська́я, ке́дри лива́нстії, ї́хже єси́ насади́л; |
|
17
|
17
|
| Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище. | та́мо пти́ці вогніздя́ться, єроді́єво* жили́ще предводи́тельствуєть ї́ми. |
|
18
|
18
|
| Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців. | Го́ри висо́кия єле́нем, ка́мень — прибі́жище за́яцем. |
|
19
|
19
|
| Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій. | Сотвори́л єсть луну́ во времена́; со́лнце позна́ за́пад свой. |
|
20
|
20
|
| Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова. | Положи́л єси́ тьму, і бисть нощ, в не́йже про́йдуть всі зві́ріє дубра́внії, |
|
21
|
21
|
| Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі. | ски́мні рика́ющії восхи́тити і взиска́ти от Бо́га пи́щу себі́. |
|
22
|
22
|
| Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх. | Возсія́ со́лнце, і собра́шася, і в ло́жах свої́х ля́гуть. |
|
23
|
23
|
| Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора. | Ізи́деть челові́к на ді́ло своє́ і на ді́ланіє своє́ до ве́чера. |
|
24
|
24
|
| Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого. | Я́ко возвели́чишася діла́ Твоя́, Го́споди; вся прему́дростію сотвори́л єси́; іспо́лнися земля́ тва́рі Твоєя́. |
|
25
|
25
|
| Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої. | Сіє́ мо́ре вели́коє і простра́нноє; та́мо га́ди, ї́хже ність числа́, живо́тная ма́лая с вели́кими; |
|
26
|
26
|
| Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому. | та́мо кораблі́ препла́вають, змій сей, єго́же созда́л єси́ руга́тися єму́. |
|
27
|
27
|
| Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час. | Вся к Тебі́ ча́ють, да́ти пи́щу їм во бла́го вре́м'я. |
|
28
|
28
|
| Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом. | Да́вшу Тебі́ їм, соберу́ть; отве́рзшу Тебі́ ру́ку, вся́чеськая іспо́лняться бла́гости; |
|
29
|
29
|
| Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться. | отвра́щшу же Тебі́ лице́, возм'яту́ться; оти́меши дух їх, і ізче́знуть і в персть свою́ возвратя́ться; |
|
30
|
30
|
| Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі. | по́слеши Ду́ха Твоєго́, і сози́ждуться, і обнови́ши лице́ землі́. |
|
31
|
31
|
| Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх. | Бу́ди сла́ва Госпо́дня во ві́ки; возвесели́ться Госпо́дь о ді́ліх Свої́х; |
|
32
|
32
|
| Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять. | призира́яй на зе́млю і творя́й ю трясти́ся; прикаса́яйся гора́м, і дим'я́ться. |
|
33
|
33
|
| Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу. | Воспою́ Го́сподеві в животі́ моє́м, пою́ Бо́гу моєму́, до́ндеже єсьм; |
|
34
|
34
|
| Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі. | да услади́ться Єму́ бесі́да моя́, аз же возвеселю́ся о Го́споді. |
|
35
|
35
|
| Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя! | Да ізче́знуть грі́шници от землі́, і беззако́нници, я́коже не би́ти їм. Благослови́, душе́ моя́, Го́спода. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 104
|
Псалом 104
|
|
0
|
0
|
| (Алилуя.) | Аллилу́я, 104. |
|
1
|
1
|
| Прославляйте Господа і призивайте ім’я Його. Сповіщайте між народами про діла Його. | Іспові́дайтеся Го́сподеві і призива́йте і́м'я Єго́, возвісті́те во язи́ціх діла́ Єго́; |
|
2
|
2
|
| Співайте Йому і славте Його, розповідайте про всі чудеса Його. | воспо́йте Єму́ і по́йте Єму́, пові́діте вся чудеса́ Єго́. |
|
3
|
3
|
| Хваліться іменем святим Його. Нехай радіє серце тих, що шукають Господа. | Хвалі́теся о і́мені святі́м Єго́; да возвесели́ться се́рдце і́щущих Го́спода; |
|
4
|
4
|
| Шукайте Господа й сили Його, шукайте лиця Його завжди. | взищі́те Го́спода і утверді́теся, взищі́те лиця́ Єго́ ви́ну. |
|
5
|
5
|
| Згадуйте чуда Його, що він створив, знамення Його й суди уст Його. | Пом'яні́те чудеса́ Єго́, я́же сотвори́, чудеса́ Єго́ і судьби́ уст Єго́, |
|
6
|
|
| Ви, насіння Авраамове, раби Його, сини Якова — обрані Його. | сі́м'я Авраа́мле, раби́ Єго́, си́нове Іа́ковлі — ізбра́ннії Єго́. |
|
7
|
7
|
| Він є Господь Бог наш: по всій землі суди Його. | Той — Госпо́дь Бог наш: по всей землі́ судьби́ Єго́. |
|
8
|
8
|
| Він навіки пам’ятає завіт Свій, слово, [яке] заповідав у тисячі родів, | Пом'яну́ в вік заві́т Свой, сло́во, є́же запові́да в ти́сящі родо́в, |
|
9
|
9
|
| яке заповідав Авраамові, і клятву Свою Ісаакові. | є́же завіща́ Авраа́му, і кля́тву Свою́ Ісаа́ку; |
|
10
|
10
|
| І поставив його законом для Якова та Ізраїля в завіт вічний, | і поста́ви ю Іа́кову в повелі́ніє і Ізра́їлю в заві́т ві́чен, |
|
11
|
11
|
| кажучи: «Дам тобі землю Ханаанську в поділ насліддя вашого». | глаго́ля: тебі́ дам зе́млю Ханаа́ню, у́же достоя́нія ва́шего. |
|
12
|
12
|
| Коли їх було ще мало за кількістю, дуже мало, і були вони чужинцями в ній, | Внегда́ би́ти їм ма́лим число́м, малі́йшим і прише́льцем в ней, |
|
13
|
13
|
| і переходили вони від народу до народу, з царства до племені іншого, | і прейдо́ша от язи́ка в язи́к і от ца́рствія в лю́ди і́ни; |
|
14
|
14
|
| Він не дозволив нікому кривдити їх і забороняв про них царям: | не оста́ви челові́ка оби́діти їх і обличи́ о них царі́; |
|
15
|
15
|
| «Не доторкайтеся до помазаних Моїх і не чиніть зла пророкам Моїм». | не прикаса́йтеся пома́занним Мої́м, і во проро́ціх Мої́х не лука́внуйте. |
|
16
|
16
|
| І прикликав голод на землю, і знищив усяке хлібне стебло. | І призва́ глад на зе́млю, вся́ко утвержде́ніє хлі́бноє сотри́. |
|
17
|
17
|
| Послав перед ними чоловіка; в рабство був проданий Йосиф. | Посла́ пред ни́ми челові́ка; в раба́ про́дан бисть Іо́сиф. |
|
18
|
18
|
| Скували кайданами ноги йому, в залізних путах була душа його, | Смири́ша во око́вах но́зі єго́, желі́зо про́йде душа́ єго́, |
|
19
|
19
|
| аж поки сповнилося слово Його, слово Господнє випробувало його. | до́ндеже при́йде сло́во Єго́; сло́во Госпо́днє разжже́ єго́. |
|
20
|
20
|
| Послав цар і звільнив його, володар народу випустив його. | Посла́ цар і разріши́ єго́, князь люді́й, і оста́ви [отпусти́] єго́. |
|
21
|
21
|
| І поставив його господарем над усім домом своїм і правителем над усім володінням своїм. | Поста́ви єго́ господи́на до́му своєму́ і кня́зя всему́ стяжа́нію своєму́, |
|
22
|
22
|
| Щоб він настановляв вельмож його за душею своєю і старійшин його навчав мудрости. | наказа́ти кня́зі єго́, я́ко себе́, і ста́рці єго́ умудри́ти. |
|
23
|
23
|
| Тоді прийшов Ізраїль до Єгипту, і переселився Яків у землю Хамову. | І вни́де Ізра́їль во Єги́пет, і Іа́ков прише́льствова в зе́млю Ха́мову. |
|
24
|
24
|
| І дуже розмножив Бог людей Своїх, і зробив їх сильнішими від ворогів їхніх. | І возрасти́ лю́ди Своя́ зіло́ і укріпи́ я па́че враго́в їх. |
|
25
|
25
|
| Попустив серце єгиптян зненавидіти народ Його, чинити напасті рабам Його. | Преврати́ се́рдце їх возненави́діти лю́ди Єго́, лесть сотвори́ти в рабі́х Єго́. |
|
26
|
26
|
| Тоді послав Мойсея, раба Свого, і Аарона, якого вибрав. | Посла́ Моїсе́я, раба́ Своєго́, Ааро́на, єго́же ізбра́ Себі́; |
|
27
|
27
|
| Вони показали між ними слова знамень Його і чудеса [Його] в землі Хамовій. | положи́ в них словеса́ зна́меній Свої́х і чуде́с Свої́х в землі́ Ха́мові. |
|
28
|
28
|
| Наслав темряву і зробив морок, і не могли суперечити слову Його. | Посла́ тьму і помрачи́, я́ко преогорчи́ша словеса́ Єго́. |
|
29
|
29
|
| Перемінив воду їх на кров і поморив усю рибу їх. | Преложи́ во́ди їх в кров і ізмори́ ри́би їх. |
|
30
|
30
|
| Закишіла земля їх жабами, навіть у покоях царів їхніх. | Воскипі́ земля́ їх жа́бами в сокро́вищницях царе́й їх. |
|
31
|
31
|
| Сказав Він, і роями з’явились оводи й комарі у всій країні їх. | Рече́, і прийдо́ша пе́сія му́хи і скни́пи во вся преді́ли їх. |
|
32
|
32
|
| Послав на них град замість дощу, і вогонь палючий на землю їх. | Положи́ дожди́ їх гра́ди, огнь попаля́ющ в землі́ їх; |
|
33
|
33
|
| Побив виноград і смоковниці їх, і дерева поламав у країні їх. | і порази́ виногра́ди їх і смо́кви їх, і сотри́ вся́коє дре́во преді́л їх. |
|
34
|
34
|
| Сказав, і прийшли сарана та гусінь — без ліку. | Рече́, і прийдо́ша пру́зі і гу́сениці, ї́мже не бі числа́, |
|
35
|
35
|
| І пожерли всю траву на землі їх, поїли увесь урожай на полях їх. | і снідо́ша вся́ку траву́ в землі́ їх, і поядо́ша всяк плод землі́ їх. |
|
36
|
36
|
| І умертвив всякого первістка в землі їх, початки всієї сили їх. | І порази́ вся́каго пе́рвенця в землі́ їх, нача́ток вся́каго труда́ їх; |
|
37
|
37
|
| І вивів ізраїльтян із сріблом і золотом, і не було хворого в колінах (поколіннях) їх. | і ізведе́ я с сребро́м і зла́том; і не бі в колі́ніх їх боля́й. |
|
38
|
38
|
| Зрадів Єгипет, коли вийшли вони, бо обійняв його страх перед ними. | Возвесели́ся Єги́пет во ісхожде́нії їх; я́ко нападе́ страх їх на ня. |
|
39
|
39
|
| Господь розпростер над ними хмару, як покров [їм], і вогняний стовп, — щоб світив [їм] уночі. | Распростре́ о́блак в покро́в їм, і огнь, є́же просвіти́ти їм но́щію. |
|
40
|
40
|
| Просили вони, і Він послав їм перепелиць і хлібом небесним насичував їх. | Проси́ша, і прийдо́ша кра́стелі*, і хлі́ба небе́снаго наси́ти я; |
|
41
|
41
|
| Розколов скелю, і потекла вода, зашуміла рікою по землі сухій. | разве́рзе ка́мень, і потеко́ша во́ди, потеко́ша в безво́дних рі́ки; |
|
42
|
42
|
| Бо згадав Він слово Своє до Авраама, раба Свого, | я́ко пом'яну́ сло́во свято́є Своє́, є́же ко Авраа́му, рабу́ Своєму́. |
|
43
|
43
|
| і вивів народ Свій з радощами, обраних Своїх — з веселощами. | І ізведе́ лю́ди Своя́ в ра́дості і ізбра́нния Своя́ в весе́лії. |
|
44
|
44
|
| І дав їм землю народів, і успадкували вони працю чужих народів. | І даде́ їм страни́ язи́к, і труди́ люді́й наслі́доваша; |
|
45
|
45
|
| Щоб заповіді Його виконували й дотримувалися закону Його. Алилуя! | я́ко да сохраня́ть оправда́нія Єго́ і зако́на Єго́ взи́щуть. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 105
|
Псалом 105
|
|
0
|
0
|
| Алилуя. | Аллилу́я, 105. |
|
1
|
1
|
| Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. | Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́. |
|
2
|
2
|
| Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його? | Кто возглаго́леть си́ли Госпо́дні, сли́шани сотвори́ть вся хвали́ Єго́? |
|
3
|
3
|
| Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости. | Блаже́нні храня́щії суд і творя́щії пра́вду во вся́коє вре́м'я. |
|
4
|
4
|
| Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм, | Пом'яни́ нас, Го́споди, во благоволе́нії люді́й Твої́х, посіти́ нас спасе́нієм Твої́м, |
|
5
|
5
|
| щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм. | ви́діти во бла́гості ізбра́нния Твоя́, возвесели́тися в весе́лії язи́ка Твоєго́, хвали́тися с достоя́нієм Твої́м. |
|
6
|
6
|
| Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня. | Согріши́хом со отці́ на́шими, беззако́нновахом, непра́вдовахом; |
|
7
|
7
|
| Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря. | отці́ на́ші во Єги́пті не разумі́ша чуде́с Твої́х, ні пом'яну́ша мно́жества ми́лости Твоєя́; і преогорчи́ша восходя́ще в Чермно́є мо́ре. |
|
8
|
8
|
| Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою. | І спасе́ їх і́мене Своєго́ ра́ди, сказа́ти си́лу Свою́; |
|
9
|
9
|
| І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю. | і запрети́ Чермно́му мо́рю, і ізся́че; і наста́ви [преведе́] я в бе́здні я́ко в пусти́ні. |
|
10
|
10
|
| І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога. | І спасе́ я із руки́ ненави́дящих і ізба́ви я із руки́ враго́в. |
|
11
|
11
|
| Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився. | Покри́ вода́ стужа́ющия їм; ні єди́н от них ізби́сть. |
|
12
|
12
|
| І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому. | І ві́роваша словесі́ Єго́ і воспі́ша хвалу́ Єго́. |
|
13
|
13
|
| Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його. | Ускори́ша, заби́ша діла́ Єго́, не стерпі́ша сові́та Єго́; |
|
14
|
14
|
| Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній. | і похоті́ша жела́нію в пусти́ні і іскуси́ша Бо́га в безво́дній. |
|
15
|
15
|
| Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні. | І даде́ їм проше́ніє їх, посла́ си́тость в ду́ші їх. |
|
16
|
16
|
| І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа. | І прогні́ваша Моїсе́я в стану́, Ааро́на, свята́го Госпо́дня. |
|
17
|
17
|
| Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона. | Отве́рзеся земля́ і пожре́ Дафа́на і покри́ на со́нмищи Авиро́на; |
|
18
|
18
|
| Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних. | і разжже́ся огнь в со́нмі їх, пла́мень попали́ грі́шники. |
|
19
|
19
|
| Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові. | І сотвори́ша тельця́ в Хори́ві і поклони́шася істука́нному; |
|
20
|
20
|
| Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву. | і ізміни́ша сла́ву Єго́ в подо́біє тельця́ яду́щаго траву́. |
|
21
|
21
|
| Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті, | І заби́ша Бо́га спаса́ющаго їх, сотво́ршаго ве́лія во Єги́пті, |
|
22
|
22
|
| дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі. | чудеса́ в землі́ Ха́мові, стра́шная в мо́рі Чермні́м. |
|
23
|
23
|
| І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх]. | І рече́ потреби́ти їх, а́ще не би Моїсе́й ізбра́нний Єго́ стал в сокруше́нії пред Ним, возврати́ти я́рость Єго́, да не погуби́ть їх. |
|
24
|
24
|
| І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його; | І унічижи́ша зе́млю жела́нную, не я́ша ві́ри словесі́ Єго́; |
|
25
|
25
|
| Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього. | і поропта́ша в селе́ніїх свої́х, не усли́шаша гла́са Госпо́дня. |
|
26
|
26
|
| І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі, | І воздви́же ру́ку Свою́ на ня, низложи́ти я в пусти́ні, |
|
27
|
27
|
| розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі. | і низложи́ти сі́м'я їх во язи́ціх, і расточи́ти я в страни́. |
|
28
|
28
|
| Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих, | І причасти́шася Веєльфего́ру і снідо́ша же́ртви ме́ртвих; |
|
29
|
29
|
| і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх. | і раздражи́ша Єго́ в начина́ніїх свої́х, і умно́жися в них паде́ніє. |
|
30
|
30
|
| Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася. | І ста Фінеє́с і уми́лостиви, і преста́ січ; |
|
31
|
31
|
| І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки. | і вміни́ся єму́ в пра́вду, в род і род до ві́ка. |
|
32
|
32
|
| І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них, | І прогні́ваша єго́ на воді́ преріка́нія, і озло́блен бисть Моїсе́й їх ра́ди; |
|
33
|
33
|
| бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми. | я́ко преогорчи́ша дух єго́ і ра́знствова устна́ма свої́ма. |
|
34
|
34
|
| Не знищили народів, про яких говорив їм Господь, | Не потреби́ша язи́ки, я́же рече́ Госпо́дь їм. |
|
35
|
35
|
| але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх, | І сміси́шася во язи́ціх і навико́ша діло́м їх; |
|
36
|
36
|
| стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою, | і порабо́таша істука́нним їх, і бисть їм в собла́зн. |
|
37
|
37
|
| приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх; | І пожро́ша си́ни своя́ і дще́рі своя́ бісово́м, |
|
38
|
38
|
| проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю; | і пролія́ша кров непови́нную, кров сино́в свої́х і дще́рей, я́же пожро́ша істука́нним ханаа́нським; і убіє́на бисть земля́ їх кровми́ |
|
39
|
39
|
| осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх. | і оскверни́ся в ді́ліх їх; і соблуди́ша в начина́ніїх свої́х. |
|
40
|
40
|
| Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його. | І разгні́вася я́ростію Госпо́дь на лю́ди Своя́ і омерзи́ достоя́ніє Своє́; |
|
41
|
41
|
| і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними. | і предаде́ я в ру́ки враго́в, і облада́ша ї́ми ненави́дящії їх. |
|
42
|
42
|
| Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою. | І стужи́ша їм вразі́ їх; і смири́шася под рука́ми їх. |
|
43
|
43
|
| Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє. | Мно́жицею ізба́ви я; ті́ї же преогорчи́ша Єго́ сові́том свої́м, і смири́шася в беззако́ніїх свої́х. |
|
44
|
44
|
| Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх. | І ви́ді Госпо́дь, внегда́ скорбі́ти їм, внегда́ усли́шаше моле́ніє їх; |
|
45
|
45
|
| Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його. | і пом'яну́ заві́т Свой, і раска́яся по мно́жеству ми́лости Своєя́; |
|
46
|
46
|
| І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх. | і даде́ я в щедро́ти пред всі́ми пліни́вшими я. |
|
47
|
47
|
| Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю. | Спаси́ ни, Го́споди, Бо́же наш, і собери́ ни от язи́к, іспові́датися і́мені Твоєму́ свято́му, хвали́тися во хвалі́ Твоє́й. |
|
48
|
48
|
| Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя! | Благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев от ві́ка і до ві́ка. І реку́ть всі лю́діє: бу́ди, бу́ди! |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 106
|
Псалом 106
|
|
0
|
0
|
| [Алилуя.] | Аллилу́я, 106. |
|
1
|
1
|
| Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. | Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́. |
|
2
|
2
|
| Так нехай скажуть визволені Господом, яких Він визволив із руки ворога, | Да реку́ть ізба́вленнії Го́сподем, ї́хже ізба́ви із руки́ врага́, |
|
3
|
3
|
| і зібрав їх із усіх країв — зі сходу й заходу, з півночі і півдня. | і от стран собра́ їх, от восто́к і за́пад, і сі́вера і мо́ря; |
|
4
|
4
|
| Блукали вони по пустелі безлюдними шляхами і не знаходили міста заселеного. | заблуди́ша в пусти́ні безво́дній, путі́ гра́да оби́тельнаго не обріто́ша; |
|
5
|
5
|
| Голод і спрагу терпіли вони, знемагала в них душа їхня. | а́лчуще і жа́ждуще, душа́ їх в них ізчезе́. |
|
6
|
6
|
| Тоді взивали до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх із біди їхньої. | І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх ізба́ви я; |
|
7
|
7
|
| І привів їх прямою дорогою до міста заселеного. | і наста́ви я на путь прав, вни́ти во град оби́тельний. |
|
8
|
8
|
| Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських, | Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським; |
|
9
|
9
|
| бо Він наситив душу спраглу і душу голодну сповнив добром. | я́ко наси́тил єсть ду́шу тщу, і ду́шу а́лчущу іспо́лни благ; |
|
10
|
10
|
| Вони сиділи в темряві і тіні смертній, сковані скорботою та залізом, | сідя́щия во тьмі і сі́ні сме́ртній, окова́нния нището́ю і желі́зом, |
|
11
|
11
|
| бо не скорилися словам Божим і зневажали вони Всевишнього. | я́ко преогорчи́ша словеса́ Бо́жія, і сові́т Ви́шняго раздражи́ша. |
|
12
|
12
|
| Він же смирив серця їхні стражданнями, вони падали, і не було кому допомогти їм. | І смири́ся в труді́х се́рдце їх, і ізнемого́ша, і не бі помага́яй. |
|
13
|
13
|
| Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх, | І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх спасе́ я; |
|
14
|
14
|
| вивів їх із темряви і тіні смертної і кайдани їх розірвав. | і ізведе́ я із тьми і сі́ні сме́ртния, і у́зи їх растерза́. |
|
15
|
15
|
| Нехай же прославляють Господа за милість Його і дивні діла Його для синів людських: | Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським; |
|
16
|
16
|
| бо розбив Він брами мідні і замки залізні зламав. | я́ко сокруши́ врата́ мі́дная, і вереї́ желі́зния сломи́. |
|
17
|
17
|
| Непокірні страждали через беззаконне життя своє і за неправди свої терпіли. | Восприя́т я от путі́ беззако́нія їх; беззако́ній бо ра́ди свої́х смири́шася. |
|
18
|
18
|
| Душа їхня відверталася від усякої поживи, і наблизилися вони до воріт смерти. | Вся́каго бра́шна возгнуша́ся душа́ їх, і прибли́жишася до врат сме́ртних. |
|
19
|
19
|
| Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх, | І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх спасе́ я; |
|
20
|
20
|
| послав їм слово Своє і зцілив їх, і з могил їхніх вивів їх. | посла́ сло́во своє́, і ізціли́ я, і ізба́ви я от растлі́ній їх. |
|
21
|
21
|
| Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських. | Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським; |
|
22
|
22
|
| Нехай приносять Йому жертви хвали, і піснями радости нехай сповіщають про діла Його. | і да пожру́ть Єму́ же́ртву хвали́ і да возвістя́ть діла́ Єго́ в ра́дості. |
|
23
|
23
|
| Ті, що на кораблях плавають по морю і виконують роботу свою на водах великих, | Сходя́щії в мо́ре в корабле́х, творя́щії ді́ланія в вода́х мно́гих, |
|
24
|
24
|
| вони бачать діла Господні і чудеса Його на глибині: | ті́ї ви́діша діла́ Госпо́дня і чудеса́ Єго́ во глубині́. |
|
25
|
25
|
| скаже Він — і здійметься буйний вітер, який високо підносить хвилі, — | Рече́ — і ста дух бу́рен, і вознесо́шася во́лни єго́; |
|
26
|
26
|
| піднімає їх до неба, і опускає в безодню, і від страху мліє душа людей. | восхо́дять до небе́с і низхо́дять до бездн; душа́ їх в злих та́яше; |
|
27
|
27
|
| Кружляють вони і хитаються, наче п’яні, — зникає вся мудрість їхня. | см'ято́шася, подвиго́шася, я́ко пія́ний, і вся му́дрость їх поглощена́ бисть. |
|
28
|
28
|
| Тоді взивають вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволяє їх від біди. | І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх ізведе́ я; |
|
29
|
29
|
| Він повелів бурі, і настала тиша, і хвилі затихли. | і повелі́ бу́рі, і ста в тишину́, і умолко́ша во́лни єго́. |
|
30
|
30
|
| І радіють вони, що море втихло, а Він приводить їх до бажаної пристані. | І возвесели́шася, я́ко умолко́ша, і наста́ви я в приста́нище хоті́нія Своєго́. |
|
31
|
31
|
| Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських. | Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським; |
|
32
|
32
|
| Нехай вихваляють Його в зібранні людей і прославляють Його на зборах старійшин. | да вознесу́ть єго́ в Це́ркві людсті́й, і на сіда́лищі ста́рець восхва́лять Єго́. |
|
33
|
33
|
| Він перетворює ріки на пустелю і джерела води на безводну землю, | Положи́л єсть рі́ки в пусти́ню і ісхо́диша водна́я в жа́жду, |
|
34
|
34
|
| землю родючу на солончаки за беззаконня тих, що живуть в ній. | зе́млю плодоно́сную в сла́ность, от зло́би живу́щих на ней. |
|
35
|
35
|
| Він перетворює пустелю на озера, і землю засохлу — на джерела води. | Положи́л єсть пусти́ню во єзе́ра водна́я і зе́млю безво́дную во ісхо́дища водна́я. |
|
36
|
36
|
| І оселяє там голодних; вони будують міста — оселі собі, | І насели́ та́мо а́лчущия, і соста́виша гра́ди оби́тельни; |
|
37
|
37
|
| засівають поля, насаджують виноградники, що приносять їм великий урожай. | і насі́яша се́ла, і насади́ша виногра́ди, і сотвори́ша плод жи́тен. |
|
38
|
38
|
| Він благословляє їх, і вони швидко розмножуються, і тварин у них не зменшується. | І благослови́ я, і умно́жишася зіло́; і скоти́ їх не ума́ли. |
|
39
|
39
|
| Вони занепадали від гноблення, біди і скорботи, | І ума́лишася і озло́бишася от ско́рби зол і болі́зні; |
|
40
|
40
|
| тоді Він посилав безчестя на князів їхніх і залишав їх блукати по пустелі, де немає шляхів. | ізлія́ся унічиже́ніє на кня́зі їх, і облазни́ [заблужда́ти сотвори́] я по непрохо́дній, а не по путі́. |
|
41
|
41
|
| Убогого Він спасав від біди і примножував рід його, як отари овець. | І помо́же убо́гу от нищети́ і положи́, я́ко о́вці, оте́чествія. |
|
42
|
42
|
| Бачать це праведники і радіють, а беззаконні замикають уста свої. | У́зрять пра́вії і возвеселя́ться, і вся́коє беззако́ніє загради́ть уста́ своя́. |
|
43
|
43
|
| Хто мудрий, той помітить це і зрозуміє милості Господні. | Кто прему́др і сохрани́ть сія́? І разумі́ють ми́лості Госпо́дні. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 107
|
Псалом 107
|
|
1
|
1
|
| Пісня. Псалом Давида. | Піснь, псало́м Дави́ду, 107. |
|
2
|
2
|
| Готове серце моє, Боже, [готове серце моє]. Буду співати і прославляти в славі моїй. | Гото́во се́рдце моє́, Бо́же, гото́во се́рдце моє́; воспою́ і пою́ во сла́ві моє́й. |
|
3
|
3
|
| Встань, славо моя, встаньте, псалтирю і гуслі, я встану рано. | Воста́ни, сла́ва моя́, воста́ни, псалти́рю і гу́слі; воста́ну ра́но. |
|
4
|
4
|
| Буду славити Тебе, Господи, між народами. Буду оспівувати Тебе серед племен. | Іспові́мся Тебі́ в лю́дех, Го́споди, пою́ Тебі́ во язи́ціх; |
|
5
|
5
|
| Бо вище небес милість Твоя, і до хмар істина Твоя. | я́ко ве́лія верху́ небе́с ми́лость Твоя́ і до о́блак і́стина Твоя́. |
|
6
|
6
|
| Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя, | Вознеси́ся на небеса́, Бо́же, і по всей землі́ сла́ва Твоя́. |
|
7
|
7
|
| щоб спаслися всі улюблені Твої. Спаси правицею Твоєю і почуй мене. | я́ко да ізба́в'яться возлю́бленнії Твої́; спаси́ десни́цею Твоє́ю і усли́ши м'я. |
|
8
|
8
|
| Бог сказав у святині Своїй: «Піднесуся і розділю Сихем, і долину осель розмірю: | Бог возглаго́ла во святі́м Своє́м: вознесу́ся і разділю́ Сики́му, і удо́ль селе́ній размі́рю. |
|
9
|
9
|
| Мій — Галаад, Мій — Манассія, Єфрем — сила глави Моєї, Іуда — скіпетр Мій, | Мой єсть Галаа́д, і Мой єсть Манассі́й, і Єфре́м — заступле́ніє глави́ Моєя́; Іу́да — цар Мой, |
|
10
|
10
|
| Моав — умивальна чаша Моя, на Едома стану ногою Моєю, земля филистимська скориться Мені». | Моа́в — коно́б упова́нія Моєго́; на Ідуме́ю наложу́ сапо́г Мой; Мні іноплеме́нници покори́шася. |
|
11
|
11
|
| Хто введе мене в укріплене місто? Хто приведе мене до Едома? | Кто введе́ть м'я во град огражде́нія? Іли́ кто наста́вить м'я до Ідуме́ї? |
|
12
|
12
|
| Чи не Ти, Боже, що відкинув нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим? | Не Ти ли, Бо́же, отри́нувий нас, і не ізи́деши, Бо́же, в си́лах на́ших? |
|
13
|
13
|
| Дай нам поміч у скорботі, бо марна надія на захист людський. | Даждь нам по́мощ от ско́рби, і су́єтно спасе́ніє челові́чесько. |
|
14
|
14
|
| З Богом ми покажемо силу, Він знищить ворогів наших. | О Бо́зі сотвори́м си́лу, і Той унічижи́ть враги́ на́ша. |
|
Псалом 108
|
Псалом 108
|
|
0
|
0
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. | В коне́ць, псало́м Дави́ду, 108. |
|
1
|
1
|
| Боже хвали моєї! Не мовчи. | Бо́же, хвали́ моєя́ не премолчи́; |
|
2
|
2
|
| Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди. | я́ко уста́ грі́шнича і уста́ льсти́ваго на м'я отверзо́шася, глаго́лаша на м'я язи́ком льсти́вим, |
|
3
|
3
|
| Словами ненависти звідусіль оточують мене і повстають проти мене без причини; | і словеси́ ненави́стними обидо́ша м'я, і бра́шася со мно́ю ту́не. |
|
4
|
4
|
| за любов мою вони ворогують проти мене, я ж молюся; | Вмі́сто є́же люби́ти м'я, оболга́ху м'я, аз же моля́хся; |
|
5
|
5
|
| віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою. | і положи́ша на м'я зла́я за блага́я, і не́нависть за возлюбле́ніє моє́. |
|
6
|
6
|
| Постав над ним нечестивого, і диявол нехай стане праворуч нього. | Поста́ви на него́ грі́шника, і дия́вол да ста́неть одесну́ю єго́; |
|
7
|
7
|
| Коли стане на суд, хай він вийде осудженим, і молитва його буде йому за гріх. | внегда́ суди́тися єму́, да ізи́деть осужде́н, і моли́тва єго́ да бу́деть в гріх. |
|
8
|
8
|
| Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший. | Да бу́дуть дні́є єго́ ма́лі, і єпи́скопство єго́ да при́йметь ін; |
|
9
|
9
|
| Діти його хай будуть сиротами і дружина його — вдовою. | да бу́дуть си́нове єго́ си́рі, і жена́ єго́ — вдова́; |
|
10
|
10
|
| Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх. | дви́жущеся да преселя́ться си́нове єго́ і воспро́сять, да ізгна́ні бу́дуть із домо́в свої́х. |
|
11
|
11
|
| Хай позичкодавець його забере в нього все, і чужі розтягнуть добро його. | Да взи́щеть займода́вець вся, єли́ка суть єго́; і да восхи́тять чужді́ї труди́ єго́. |
|
12
|
12
|
| Хай не буде йому заступника, і ніхто не приголубить сиріт його; | Да не бу́деть єму́ засту́пника, ніже́ да бу́деть ущедря́яй сироти́ єго́; |
|
13
|
13
|
| нехай згинуть усі нащадки його, і вже в наступному поколінні ніхто не згадає й імені його. | да бу́дуть ча́да єго́ в погубле́ніє, в ро́ді єди́нім да потреби́ться і́м'я єго́. |
|
14
|
14
|
| Нехай згадаються перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його не буде очищений. | Да воспом'яне́ться беззако́ніє оте́ць єго́ пред Го́сподем, і гріх ма́тере єго́ да не очи́ститься; |
|
15
|
15
|
| Нехай будуть вони повсякчас перед Господом, і Він знищить і спомин про них на землі, | да бу́дуть пред Го́сподем ви́ну, і да потреби́ться от землі́ па́м'ять їх; |
|
16
|
16
|
| за те, що не виявив він милости, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її. | зане́же не пом'яну́ сотвори́ти ми́лость, і погна́ челові́ка ни́ща і убо́га, і умиле́на се́рдцем умертви́ти. |
|
17
|
17
|
| Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, — і воно одійшло від нього. | І возлюби́ кля́тву, і при́йдеть єму́; і не восхоті́ благослове́нія, і удали́ться от него́. |
|
18
|
18
|
| Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його; | І облече́ся в кля́тву, я́ко в ри́зу, і вни́де, я́ко вода́, во утро́бу єго́ і, я́ко єле́й, в ко́сті єго́; |
|
19
|
19
|
| і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується. | да бу́деть єму́, я́ко ри́за, в ню́же облачи́ться, і, я́ко по́яс, і́мже ви́ну опоясу́ється. |
|
20
|
20
|
| Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою! | Сіє́ ді́ло оболга́ющих м'я у Го́спода і глаго́лющих лука́вая на ду́шу мою́. |
|
21
|
21
|
| Ти ж, Господи, Господи, захисти мене заради імені Твого, бо блага милість Твоя. | І Ти, Го́споди, Го́споди, сотвори́ со мно́ю і́мене ра́ди Твоєго́, я́ко бла́га ми́лость Твоя́; |
|
22
|
22
|
| Спаси мене, бо я знеможений і вбогий, і серце моє поранене в мені. | ізба́ви м'я, я́ко нищ і убо́г єсьм аз, і се́рдце моє́ см'яте́ся внутр мене́. |
|
23
|
23
|
| Я зникаю, як та тінь, що відхиляється; стрясаюся, як та сарана, що гонять її. | Я́ко сінь, внегда́ уклони́тися єй, отя́хся; стрясо́хся, я́ко пру́зи. |
|
24
|
24
|
| Коліна мої знесиліли від посту, і тіло моє сохне без поживи. | Колі́на моя́ ізнемо́госта от посту, і плоть моя́ ізміни́ся єле́я ра́ди. |
|
25
|
25
|
| І став я посміховиськом для них: ті, що дивляться на мене, похитують головами. | І аз бих поноше́ніє їм; ви́діша м'я, покива́ша глава́ми свої́ми. |
|
26
|
26
|
| Допоможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене з милости Твоєї. | Помози́ мі, Го́споди Бо́же мой, і спаси́ м'я по ми́лості Твоє́й; |
|
27
|
27
|
| Нехай пізнають, що це — Твоя рука і що це Ти, Господи, вчинив. | і да разумі́ють, я́ко рука́ Твоя́ сія́, і Ти, Го́споди, сотвори́л єси́ ю. |
|
28
|
28
|
| Вони проклинають, а Ти благослови. Вони нападають, але нехай будуть посоромлені; а раб Твій нехай возрадується. | Проклену́ть ті́ї, і Ти благослови́ши; востаю́щії на м'я да постидя́ться, раб же Твой возвесели́ться. |
|
29
|
29
|
| А ворогів моїх нехай покриє безчестя і, як одежею, нехай вони покриються соромом своїм. | Да облеку́ться оболга́ющії м'я в срамоту́ і оде́ждуться, я́ко оде́ждою, студо́м свої́м. |
|
30
|
30
|
| А я голосно буду славити Господа устами моїми і серед багатьох буду прославляти Його, | Іспові́мся Го́сподеві зіло́ усти́ мої́ми і посреді́ мно́гих восхвалю́ Єго́; |
|
31
|
31
|
| бо Він стоїть праворуч бідного, щоб спасти його від тих, що шукають душу мою. | я́ко преста́ одесну́ю убо́гаго, є́же спасти́ от гоня́щих ду́шу мою́. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 109
|
Псалом 109
|
|
0
|
0
|
| Псалом Давида. | Псало́м Дави́ду, 109. |
|
1
|
1
|
| Сказав Господь Господу моєму: «Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх». | Рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє ног Твої́х. |
|
2
|
2
|
| Жезл сили Твоєї пошле Господь із Сиона; царюй посеред ворогів Твоїх. | Жезл си́ли по́слеть Ті Госпо́дь от Сіо́на, і Госпо́дствуй посреді́ враго́в Твої́х. |
|
3
|
3
|
| З Тобою народ Твій у день сили Твоєї, у світлостях святих Твоїх. «Із утроби раніше віків Я породив Тебе». | С Тобо́ю нача́ло в день си́ли Твоєя́, во сві́тлостех святи́х Твої́х; із чре́ва пре́жде денни́ці роди́х Тя. |
|
4
|
4
|
| Клявся Господь і не розкається: «Ти священик повік за чином Мелхиседековим». | Кля́тся Госпо́дь і не раска́ється: Ти ієре́й во вік по чи́ну Мелхіседе́кову. |
|
5
|
5
|
| Господь праворуч Тебе, Він у день гніву Свого уразить царів. | Госпо́дь одесну́ю Тебе́ сокруши́л єсть в день гні́ва Своєго́ царі́; |
|
6
|
6
|
| Він учинить суд над народами, покриє землю трупами, знищить голови багатьох у великій країні. | су́дить во язи́ціх, іспо́лнить паде́нія, сокруши́ть глави́ на землі́ мно́гих. |
|
7
|
7
|
| І з потоку в дорозі буде пити, тому високо піднесе голову. | От пото́ка на путі́ піє́ть; сего́ ра́ди вознесе́ть главу́. |
|
Псалом 110
|
Псалом 110
|
|
0
|
0
|
| Алилуя. | Аллилу́я, 110. |
|
1
|
1
|
| Прославляю [Тебе], Господи, всім серцем [моїм] в раді праведників і в зібранні. | Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м в сові́ті пра́вих і со́нмі. |
|
2
|
2
|
| Великі діла Господні, вони жадані для всіх, що люблять їх. | Ве́лія діла́ Госпо́дня, ізи́скана во всіх во́лях Єго́; |
|
3
|
3
|
| Діла Його — краса і слава; правда Його перебуває вічно. | іспові́даніє і великолі́піє — ді́ло Єго́, і пра́вда Єго́ пребива́єть в вік ві́ка. |
|
4
|
4
|
| Незабутніми зробив Він чудеса Свої; щедрий і милостивий Господь. | Па́м'ять сотвори́л єсть чуде́с Свої́х; ми́лостив і щедр Госпо́дь. |
|
5
|
5
|
| Він дає поживу всім тим, що бояться Його. Завіт Свій пам’ятає вічно. | Пи́щу даде́ боя́щимся Єго́; пом'яне́ть в вік заві́т Свой. |
|
6
|
6
|
| Могутність діянь Своїх явив Він народові Своєму, щоб дати йому насліддя народів. | Крі́пость діл Свої́х возвісти́ лю́дем Свої́м, да́ти їм достоя́ніє язи́к. |
|
7
|
7
|
| Діла рук Його — істина й правосуддя; всі заповіді Його вірні, | Діла́ рук Єго́ — і́стина і суд, ві́рни вся за́повіді Єго́, |
|
8
|
8
|
| тверді на віки вічні, встановлені на істині й правоті. | утверже́ни в вік ві́ка, сотворе́ни во і́стині і правоті́. |
|
9
|
9
|
| Визволення послав Господь народові Своєму, навіки поставив завіт Свій. Святе і страшне ім’я Його. | Ізбавле́ніє посла́ лю́дем Свої́м; запові́да в вік заві́т Свой; свя́то і стра́шно і́м'я Єго́. |
|
10
|
10
|
| Початок премудрости — страх Господній, і розум добрий мають ті, що додержуються заповідей Його. Хвала Йому на віки віків. | Нача́ло прему́дрости — страх Госпо́день, ра́зум же благ всім творя́щим ї; хвала́ Єго́ пребива́єть в вік ві́ка. |
|
Псалом 111
|
Псалом 111
|
|
0
|
0
|
| Алилуя. | Аллилу́я, псало́м, 111 |
|
1
|
1
|
| Блажен муж, що боїться Господа і дуже любить заповіді Його. | Блаже́н муж боя́йся Го́спода, в за́повідех Єго́ восхо́щеть зіло́. |
|
2
|
2
|
| Сильним на землі буде покоління його. Рід праведних буде благословенний. | Си́льно на землі́ бу́деть сі́м'я єго́, род пра́вих благослови́ться; |
|
3
|
3
|
| Слава і багатство буде в домі його; праведність його перебуватиме вічно. | сла́ва і бога́тство в дому́ єго́, і пра́вда єго́ пребива́єть в вік ві́ка. |
|
4
|
4
|
| У темряві сяє світло праведникові; він лагідний, милосердний і справедливий. | Возсія́ во тьмі світ пра́вим; ми́лостив, і щедр, і пра́веден. |
|
5
|
5
|
| Добрий чоловік має милосердя і в позику дає; на суді він твердо говорить слово своє. | Благ муж ще́дря і дая́; устро́їть словеса́ своя́ на суді́, я́ко в вік не подви́житься. |
|
6
|
6
|
| Він повіки не захитається. Пам’ять праведникові буде вічна. | В па́м'ять ві́чную бу́деть пра́ведник. |
|
7
|
7
|
| Лихих наклепів він не убоїться; серце його надіється на Господа. | От слу́ха зла не убої́ться; |
|
8
|
8
|
| Упевнене серце його: він не злякається, коли побачить ворогів своїх. | гото́во се́рдце єго́ упова́ти на Го́спода; утверди́ся се́рдце єго́, не убої́ться, до́ндеже воззри́ть на враги́ своя́. |
|
9
|
9
|
| Він роздає щедро, подає вбогим, праведність його перебуватиме вічно, сила його піднесеться у славі. | Расточи́, даде́ убо́гим; пра́вда єго́ пребива́єть во вік ві́ка: рог єго́ вознесе́ться в сла́ві. |
|
10
|
10
|
| Побачить це нечестивий і розгнівається, заскрегоче зубами і згине. Бажання нечестивців не здійсниться. | Грі́шник у́зрить і прогні́вається, зуби́ свої́ми поскреже́щеть і раста́єть; жела́ніє грі́шника поги́бнеть. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 112
|
Псалом 112
|
|
0
|
0
|
| Алилуя. | Аллилу́я, 112. |
|
1
|
1
|
| Хваліть, раби Господні, хваліть ім’я Господнє! | Хвалі́те, о́троци, Го́спода, хвалі́те і́м'я Госпо́днє. |
|
2
|
2
|
| Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку. | Бу́ди і́м'я Госпо́днє благослове́но отни́ні і до ві́ка. |
|
3
|
3
|
| Від сходу сонця й до заходу нехай буде прославлене ім’я Господнє. | От восто́к со́лнця до за́пад хва́льно і́м'я Госпо́днє. |
|
4
|
4
|
| Високо над усіма народами Господь, вище небес слава Його. | Висо́к над всі́ми язи́ки Госпо́дь; над небесі́ сла́ва Єго́. |
|
5
|
5
|
| Хто — як Господь Бог наш?! Він перебуває на небесах. | Кто — я́ко Госпо́дь Бог наш? На висо́ких живи́й, |
|
6
|
6
|
| Він нахиляється, щоб доглядати небо й землю; | і на смире́нния призира́яй на небесі́ і на землі́; |
|
7
|
7
|
| з пороху піднімає бідного і з гноїща підносить убогого, | воздвиза́яй от землі́ ни́ща і от гно́їща возвиша́яй убо́га; |
|
8
|
8
|
| щоб посадити його з князями народу Свого; | посади́ти єго́ с кня́зі, с кня́зі люді́й Свої́х; |
|
9
|
9
|
| неплідну робить матір’ю, яка в домі своїм втішається дітьми. Алилуя! | вселя́я непло́дов в дом, ма́тер о ча́діх веселя́щуся. |
|
Псалом 113
|
Псалом 113
|
|
0
|
0
|
| [Алилуя.] | Аллилу́я, 113. |
|
1
|
1
|
| Коли вийшов Ізраїль з Єгипту, дім Якова — від людей чужих, | Во ісхо́ді Ізра́їлеві от Єги́пта, до́му Іа́ковля із люді́й ва́рвар, |
|
2
|
2
|
| Юдея стала святинею Його, а Ізраїль — володінням Його. | бисть Іуде́я святи́ня Єго́, Ізра́їль — о́бласть Єго́. |
|
3
|
3
|
| Море побачило і розступилося, Йордан повернув назад. | Мо́ре ви́ді і побіже́, Іорда́н возврати́ся всп'ять; |
|
4
|
4
|
| Гори підстрибували, як вівці, і пагорби — наче ягнята. | го́ри взигра́шася, я́ко овні́, і хо́лми, я́ко а́гнці о́вчії. |
|
5
|
5
|
| Чого ти, море, розступилося? І ти, Йордане, чого повернув назад? | Что ті єсть, мо́ре, я́ко побі́гло єси́? І тебі́, Іорда́не, я́ко возврати́лся єси́ всп'ять? |
|
6
|
6
|
| Чого ви, гори, як вівці, скачете, і ви, пагорби, наче ягнята? | го́ри, я́ко взигра́стеся, я́ко овні́, і хо́лми, я́ко а́гнці о́вчії. |
|
7
|
7
|
| Перед лицем Господа затряслася земля, перед лицем Бога Якова, | От лиця́ Госпо́дня подви́жеся земля́, от лиця́ Бо́га Іа́ковля; |
|
8
|
8
|
| що перетворив камінь на озеро води, скелю — на джерело потоків. | обра́щшаго ка́мень во єзе́ра водна́я і несіко́мий во істо́чники водни́я. |
|
9
|
9
|
| Не нам, Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу з милости Твоєї. | Не нам, Го́споди, не нам, но і́мені Твоєму́ даждь сла́ву о ми́лості Твоє́й і і́стині Твоє́й; |
|
10
|
10
|
| Щоб не сказали народи: «Де Бог їх?» | Да не когда́ реку́ть язи́ци: гді єсть Бог їх? |
|
11
|
11
|
| Бог наш на небесах [і на землі], все, що захотів, створив. | Бог же наш на небесі́ і на землі́, вся єли́ка восхоті́, сотвори́. |
|
12
|
12
|
| Ідоли язичників — срібло й золото, діло рук людських: | І́доли язи́к — сребро́ і зла́то, діла́ рук челові́чеських; |
|
13
|
13
|
| мають уста, та не говорять, мають очі, та не бачать, | уста́ і́муть і не возглаго́лють; о́чі і́муть і не у́зрять; |
|
14
|
14
|
| мають вуха, та не чують, мають ніздрі, та нема в них нюху; | у́ші і́муть, і не усли́шать; но́здри і́муть, і не обоня́ють; |
|
15
|
15
|
| руки їх не діють, ноги їх не ходять, жодного звуку немає в гортані їх. | ру́ці і́муть, і не ося́жуть; но́зі і́муть, і не по́йдуть; не возглася́ть горта́нем свої́м. |
|
16
|
16
|
| Подібні до них і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них. | Подо́бні їм да бу́дуть творя́щії я і всі наді́ющіїся на ня. |
|
17
|
17
|
| [Доме] Ізраїля! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист. | Дом Ізра́їлев упова́ на Го́спода: Помо́щник і Защи́титель їм єсть. |
|
18
|
18
|
| Доме Аарона! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист. | Дом Ааро́нь упова́ на Го́спода: Помо́щник і Защи́титель їм єсть. |
|
19
|
19
|
| Всі, що боїтеся Господа, уповайте на Господа, Він — наша поміч і захист. | Боя́щіїся Го́спода упова́ша на Го́спода: Помо́щник і Защи́титель їм єсть. |
|
20
|
20
|
| Господь пам’ятає про нас і благословляє [нас]: Він благословив дім Ізраїля, благословив дім Аарона, | Госпо́дь пом'яну́в ни благослови́л єсть нас, благослови́л єсть дом Ізра́їлев, благослови́л єсть дом Ааро́нь, |
|
21
|
21
|
| Він благословляє тих, що бояться Господа — малих і великих. | благослови́л єсть боя́щияся Го́спода, ма́лия с вели́кими. |
|
22
|
22
|
| Нехай же додасть вам Господь все більше й більше, вам і дітям вашим. | Да приложи́ть Госпо́дь на ви, на ви і на си́ни ва́ша; |
|
23
|
23
|
| Нехай благословить вас Господь, що сотворив небо і землю. | благослове́нні ви Го́сподеві, сотво́ршему не́бо і зе́млю. |
|
24
|
24
|
| Небо над небесами — оселя Господа, а землю Він дав синам людським. | Не́бо небесе́ — Го́сподеві, зе́млю же даде́ синово́м челові́чеським. |
|
25
|
25
|
| Не мертві хвалитимуть Господа, і не всі, що сходять у могилу. | Не ме́ртвії восхва́лять Тя, Го́споди, ніже́ всі низходя́щії во ад; |
|
26
|
26
|
| А ми, [живі,] будемо благословляти Господа віднині й довіку. Алилуя. | но ми живі́ї благослови́м Го́спода отни́ні і до ві́ка. |
|
Псалом 114
|
Псалом 114
|
|
0
|
0
|
| [Алилуя.] | Аллилу́я, 114. |
|
1
|
1
|
| Я люблю Господа, Він почув голос благання мого. | Возлюби́х, я́ко усли́шить Госпо́дь глас моле́нія моєго́, |
|
2
|
2
|
| Прихилив до мене вухо Своє; буду призивати Його в усі дні мої. | я́ко приклони́ у́хо Своє́ мні; і во дні моя́ призову́. |
|
3
|
3
|
| Обійняли мене болі смертельні, і муки пекельні найшли на мене: я зустрів скорботу й утиски. | Об'я́ша м'я болі́зні сме́ртния, біди́ а́дови обріто́ша м'я; скорб і болі́знь обріто́х і і́м'я Госпо́днє призва́х. |
|
4
|
4
|
| Тоді я призвав ім’я Господнє: «Господи, спаси душу мою!» | О Го́споди, ізба́ви ду́шу мою́; ми́лостив Госпо́дь і пра́веден, і Бог наш ми́луєть. |
|
5
|
5
|
| Милостивий і праведний Господь; Бог наш милує нас. | Храня́й младе́нці Госпо́дь; смири́хся, і спасе́ м'я. |
|
6
|
6
|
| Господь охороняє немовлят: я знесилився, і Він допоміг мені. | Обрати́ся, душе́ моя́, в поко́й твой, я́ко Госпо́дь благоді́йствова тя. |
|
7
|
7
|
| Повернися, душе моя, у спокій твій, бо Господь облагодіяв тебе. | я́ко із'я́т ду́шу мою́ от сме́рти, о́чі мої́ от слез і но́зі мої́ от поползнове́нія. |
|
8
|
8
|
| Ти, Господи, спас душу мою від смерти, очі мої — від сліз, ноги мої — від спотикання. Буду ходити перед Господом у країні живих. | Благоугожду́ пред Го́сподем во страні́ живи́х. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 115
|
Псалом 115
|
|
0
|
0
|
| [Алилуя.] | Аллилу́я, 115. |
|
1
|
1
|
| Вірував я, тому й заговорив, і я смирився вельми. | Ві́ровах, ті́мже возглаго́лах: аз же смири́хся зіло́. |
|
2
|
2
|
| І сказав я в нестямі моїй: «Кожна людина говорить неправду!» | Аз же ріх во ізступле́нії моє́м: всяк челові́к лож. |
|
3
|
3
|
| Що віддам Господу за все, що Він воздав мені? | Что возда́м Го́сподеві о всіх, Я́же воздаде́ мі? |
|
4
|
4
|
| Чашу спасіння прийму й ім’я Господнє призву. | Ча́шу спаcе́нія прийму́ і і́м'я Госпо́днє призову́; |
|
5
|
5
|
| Молитви мої Господу воздам перед усіма людьми Його. | моли́тви моя́ Го́сподеві возда́м пред всі́ми людьми́ Єго́. |
|
6
|
6
|
| Чесна перед Господом смерть преподобних Його. | Честна́ пред Го́сподем смерть преподо́бних Єго́. |
|
7
|
7
|
| О Господи, я раб Твій, я раб Твій і син рабині Твоєї. Ти розірвав кайдани мої. | О Го́споди, аз раб Твой, аз раб Твой і син раби́ні Твоєя́. Растерза́л єси́ у́зи моя́. |
|
8
|
8
|
| Тобі принесу я жертву хваління й ім’я Господнє призву. | Тебі́ пожру́ же́ртву хвали́ і во і́м'я Госпо́днє призову́. |
|
9
|
9
|
| Молитви мої Господу воздам перед усіма людьми Його. | Моли́тви моя́ Го́сподеві возда́м пред всі́ми людьми́ Єго́, |
|
10
|
10
|
| У дворах дому Господнього, посеред тебе, Єрусалиме. Алилуя. | во дво́ріх до́му Госпо́дня, посреді́ тебе́, Ієрусали́ме. |
|
Псалом 116
|
Псалом 116
|
|
0
|
0
|
| [Алилуя.] | Аллилу́я, 116. |
|
1
|
1
|
| Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди. | Хвалі́те Го́спода, всі язи́ци, похвалі́те Єго́, всі лю́діє; |
|
2
|
2
|
| Бо велика милість Його над нами й істина Його [перебуває] вічно. Алилуя. | я́ко утверди́ся ми́лость Єго́ на нас, і і́стина Госпо́дня пребива́єть во вік. |
|
Псалом 117
|
Псалом 117
|
|
0
|
0
|
| [Алилуя.] | Аллилу́я, 117. |
|
1
|
1
|
| Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. | Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́. |
|
2
|
2
|
| Нехай же промовить [дім] Ізраїлів, що Господь благий, і повіки милість Його. | Да рече́ть у́бо дом Ізра́їлев: я́ко благ, я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
3
|
3
|
| Нехай говорить дім Ааронів, що Господь благий, і повіки милість Його. | Да рече́ть у́бо дом Ааро́нь: я́ко благ, я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
4
|
4
|
| Нехай говорять всі, що бояться Господа, бо [Він благий,] і повіки милість Його. | Да реку́ть у́бо всі боя́щіїся Го́спода: я́ко благ, я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
5
|
5
|
| У скорботі взивав я до Господа, і Він почув мене і вивів мене на простір. | От ско́рби призва́х Го́спода, і усли́ша м'я в простра́нство. |
|
6
|
6
|
| Господь — мій помічник, і я не боюся, що зробить мені людина. | Госпо́дь мні помо́щник, і не убою́ся; что сотвори́ть мні челові́к? |
|
7
|
7
|
| Господь — мій помічник, і я сміливо дивлюся на ворогів моїх. | Госпо́дь мні помо́щник, і аз воззрю́ на враги́ моя́. |
|
8
|
8
|
| Краще уповати на Господа, аніж надіятися на людину. | Благо єсть наді́ятися на Го́спода, не́жели наді́ятися на челові́ка; |
|
9
|
9
|
| Краще уповати на Господа, аніж покладатися на князів. | бла́го єсть упова́ти на Го́спода, не́жели упова́ти на кня́зі. |
|
10
|
10
|
| Обступили й оточили мене, я ж іменем Господнім переміг їх. | Всі язи́ци обидо́ша м'я, і і́менем Госпо́днім противля́хся їм; |
|
11
|
11
|
| Оточили мене, але я іменем Господнім подолав їх, | Обише́дше обидо́ша м'я, і і́менем Госпо́днім противля́хся їм. |
|
12
|
12
|
| обсіли мене, наче бджоли [соти], розгорілися, як вогонь у сухому терні, але я іменем Господнім подолав їх. | обидо́ша м'я, я́ко пче́ли сот, і разгорі́шася, я́ко огнь в те́рнії; і і́менем Госпо́днім противля́хся їм. |
|
13
|
13
|
| Вони били мене, щоб я впав, але Господь підтримав мене, | Отринове́н преврати́хся па́сти, і Госпо́дь прия́т м'я. |
|
14
|
14
|
| Господь — моя сила і пісня моя, і став моїм спасінням. | Крі́пость моя́ і пі́ніє моє́ — Госпо́дь, і бисть мі во спасе́ніє. |
|
15
|
15
|
| Голос радости і спасіння в оселях праведників. Правиця Господня дає їм силу, | Глас ра́дости і спаcе́нія в селе́ніїх пра́ведних; десни́ця Госпо́дня сотвори́ си́лу. |
|
16
|
16
|
| правиця Господня піднесла мене, правиця Господня дала мені силу. | Десни́ця Госпо́дня вознесе́ м'я, десни́ця Госпо́дня сотвори́ си́лу. |
|
17
|
17
|
| Не умру, а житиму і повідатиму про діла Господні. | Не умру́, но жив бу́ду і пові́м діла́ Госпо́дня. |
|
18
|
18
|
| Караючи, покарав мене Господь, але смерті не віддав мене. | Наказу́я наказа́ м'я Госпо́дь, сме́рті же не предаде́ м'я. |
|
19
|
19
|
| Відчиніть мені врата правди, і я ввійду ними і прославлю Господа. | Отве́рзіте мні врата́ пра́вди; вшед в ня, іспові́мся Го́сподеві. |
|
20
|
20
|
| Ось врата Господні; праведні увійдуть ними. | Сія́ врата́ Госпо́дня; пра́веднії вни́дуть в ня. |
|
21
|
21
|
| Прославляю Тебе, Господи, що Ти почув мене і став моїм спасінням. | Іспові́мся Тебі́, я́ко усли́шал м'я єси́ і бил єси́ мні во спасе́ніє. |
|
22
|
22
|
| Камінь, що занедбали будівничі, став в основу (наріжним каменем). | Ка́мень, єго́же небрего́ша зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла. |
|
23
|
23
|
| Від Господа це сталося, і дивне воно в очах наших. | От Го́спода бисть сей, і єсть ди́вен во очесі́х на́ших. |
|
24
|
24
|
| Цей день, його ж створив Господь, радіймо й веселімось в нім. | Сей день, єго́же сотвори́ Госпо́дь, возра́дуємся і возвеселі́мся в онь. |
|
25
|
25
|
| О Господи! Спаси, о Господи! Допоможи. | О, Го́споди, спаси́ же, о, Го́споди, поспіши́ же. |
|
26
|
26
|
| Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Благословляємо вас із дому Господнього. | Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє; благослови́хом ви із до́му Госпо́дня. |
|
27
|
27
|
| Бог Господь і явився нам. Вчиніть свято, несіть жертви до Жертовника Господнього. | Бог Госпо́дь, і яви́ся нам; соста́віте пра́здник во учаща́ющих до рог олтаре́вих. |
|
28
|
28
|
| Ти — Бог мій, буду хвалити Тебе. Ти Бог мій, [буду славити Тебе. Бо Ти почув мене і став моїм спасінням]. | Бог мой єси́ Ти, і іспові́мся Тебі́; Бог мой єси́ Ти, і вознесу́ Тя; іспові́мся Тебі́, я́ко усли́шал м'я єси́ і бил єси́ мні во спасе́ніє. |
|
29
|
29
|
| Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. | Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 118
|
Псалом 118
|
|
0
|
0
|
| [Алилуя.] | Аллилу́я, 118. |
|
1
|
1
|
| Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім. | Блаже́нні непоро́чнії в путь [в путі́], ходя́щії в зако́ні Госпо́дні. |
|
2
|
2
|
| Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його. | Блаже́нні іспита́ющії свиді́нія Єго́, всім се́рдцем взи́щуть Єго́. |
|
3
|
3
|
| Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять. | Не ді́лающії бо беззако́нія в путе́х Єго́ ходи́ша. |
|
4
|
4
|
| Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно. | Ти запові́дал єси́ за́повіді Твоя́ сохрани́ти зіло́; |
|
5
|
5
|
| О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх! | даби́ іспра́вилися путіє́ мої́, сохрани́ти оправда́нія Твоя́. |
|
6
|
6
|
| Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої. | Тогда́ не постижу́ся, внегда́ призрі́ти мі на вся за́повіді Твоя́. |
|
7
|
7
|
| Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї. | Іспові́мся Тебі́ в пра́вості се́рдця, внегда́ научи́тимися судьба́м пра́вди Твоєя́. |
|
8
|
8
|
| Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене. | Оправда́нія Твоя́ сохраню́; не оста́ви мене́ до зіла́. |
|
9
|
9
|
| Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх. | В чесо́м іспра́вить юні́йшій путь свой? Внегда́ сохрани́ти словеса́ Твоя́. |
|
10
|
10
|
| Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх. | Всім се́рдцем мої́м взиска́х Тебе́; не отри́ни мене́ от за́повідій Твої́х. |
|
11
|
11
|
| Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою. | В се́рдці моє́м скрих словеса́ Твоя́, я́ко да не согрішу́ Тебі́. |
|
12
|
12
|
| Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх. | Благослове́н єси́, Го́споди; научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. |
|
13
|
13
|
| Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх. | Устна́ма мої́ма возвісти́х вся судьби́ уст Твої́х. |
|
14
|
14
|
| Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством. | На путі́ свиді́ній Твої́х наслади́хся, я́ко о вся́ком бога́тстві. |
|
15
|
15
|
| Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої. | В за́повідех Твої́х поглумлю́ся, і уразумі́ю путі́ Твоя́. |
|
16
|
16
|
| Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого. | Во оправда́ніїх Твої́х поучу́ся; не забу́ду слове́с Твої́х. |
|
17
|
17
|
| Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого. | Возда́ждь рабу́ Твоєму́; живи́ м'я, і сохраню́ словеса́ Твоя́. |
|
18
|
18
|
| Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого. | Откри́й о́чі мої́, і уразумі́ю чудеса́ от зако́на Твоєго́. |
|
19
|
19
|
| Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх. | Пришле́ць аз єсьм на землі́; не скрий от мене́ за́повіді Твоя́. |
|
20
|
20
|
| Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої. | Возлюби́ душа́ моя́ возжела́ти судьби́ Твоя́ на вся́коє вре́м'я. |
|
21
|
21
|
| Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх. | Запрети́л єси́ го́рдим; про́кляті уклоня́ющіїся от за́повідій Твої́х. |
|
22
|
22
|
| Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх. | Отими́ от мене́ поно́с [поноше́ніє] і унічиже́ніє, я́ко свиді́ній Твої́х взиска́х. |
|
23
|
23
|
| Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої. | І́бо сідо́ша кня́зі і на м'я клевета́ху, раб же Твой глумля́шеся во оправда́ніїх Твої́х; |
|
24
|
24
|
| Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої. | і́бо свиді́нія Твоя́ — поуче́ніє моє́ єсть, і сові́ти мої́ — оправда́нія Твоя́. |
|
25
|
25
|
| В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм. | Прильпе́ землі́ душа́ моя́; живи́ м'я по словесі́ Твоєму́. |
|
26
|
26
|
| Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх. | Путі́ моя́ возвісти́х, і усли́шал м'я єси́; научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. |
|
27
|
27
|
| Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої. | Путь оправда́ній Твої́х вразуми́ мі, і поглумлю́ся в чудесі́х Твої́х. |
|
28
|
28
|
| Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм. | Воздрема́ душа́ моя́ от уни́нія; утверди́ м'я в словесі́х Твої́х. |
|
29
|
29
|
| Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене. | Путь непра́вди отста́ви от мене́ і зако́ном Твої́м поми́луй м'я. |
|
30
|
30
|
| Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої. | Путь і́стини ізво́лих і судьби́ Твоя́ не заби́х. |
|
31
|
31
|
| Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене. | Приліпи́хся свиді́нієм Твої́м, Го́споди, не посрами́ мене́. |
|
32
|
32
|
| Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє. | Путь за́повідій Твої́х теко́х, єгда́ разшири́л єси́ се́рдце моє́. |
|
33
|
33
|
| Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого. | Законоположи́ мні, Го́споди, путь оправда́ній Твої́х, і взищу́ ї ви́ну; |
|
34
|
34
|
| Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм. | Вразуми́ м'я, і іспита́ю зако́н Твой, і сохраню́ ї всім се́рдцем мої́м. |
|
35
|
35
|
| Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її. | Наста́ви м'я на стезю́ за́повідій Твої́х, я́ко ту́ю восхоті́х. |
|
36
|
36
|
| Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи. | Приклони́ се́рдце моє́ во свиді́нія Твоя́, а не в лихої́мство. |
|
37
|
37
|
| Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй. | Отврати́ о́чі мої́, є́же не ви́діти суєти́; в путі́ Твоє́м живи́ м'я. |
|
38
|
38
|
| Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою. | Поста́ви рабу́ Твоєму́ сло́во Твоє́ в страх Твой. |
|
39
|
39
|
| Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві. | Отими́ поноше́ніє моє́, є́же непщева́х; я́ко судьби́ Твоя́ бла́гі. |
|
40
|
40
|
| Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю. | Се, возжела́х за́повіді Твоя́; в пра́вді Твоє́й живи́ м'я. |
|
41
|
41
|
| І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм. | І да при́йдеть на м'я ми́лость Твоя́, Го́споди, спасе́ніє Твоє́ по словесі́ Твоєму́; |
|
42
|
42
|
| І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої. | і отвіща́ю поноша́ющим мі сло́во, я́ко упова́х на словеса́ Твоя́. |
|
43
|
43
|
| Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя. | І не отими́ от уст мої́х словесе́ і́стинна до зіла́, я́ко на судьби́ Твоя́ упова́х; |
|
44
|
44
|
| Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків. | і сохраню́ зако́н Твой ви́ну, в вік і в вік ві́ка. |
|
45
|
45
|
| Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх. | І хожда́х в широті́, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х; |
|
46
|
46
|
| Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся. | і глаго́лах о свиді́ніїх Твої́х пред царі́ і не стидя́хся; |
|
47
|
47
|
| Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю. | і поуча́хся в за́повідех Твої́х, я́же возлюби́х зіло́; |
|
48
|
48
|
| Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої. | і воздвиго́х ру́ці мої́ к за́повідем Твої́м, я́же возлюби́х, і глумля́хся во оправда́ніїх Твої́х. |
|
49
|
49
|
| Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати. | Пом'яни́ словеса́ Твоя́ рабу́ Твоєму́, ї́хже упова́ніє дал мі єси́. |
|
50
|
50
|
| Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене. | То м'я уті́ши во смире́нії моє́м, я́ко сло́во Твоє́ живи́ м'я. |
|
51
|
51
|
| Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого. | Го́рдії законопреступова́ху до зіла́; от зако́на же Твоєго́ не уклони́хся. |
|
52
|
52
|
| Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся. | Пом'яну́х судьби́ Твоя́ от ві́ка, Го́споди, і уті́шихся. |
|
53
|
53
|
| Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій. | Печа́ль прия́т м'я от грі́шник, оставля́ющих зако́н Твой. |
|
54
|
54
|
| Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого. | Пі́та бя́ху мні оправда́нія Твоя́ на мі́сті прише́льствія моєго́. |
|
55
|
55
|
| Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого. | Пом'яну́х в нощі́ і́м'я Твоє́, Го́споди, і сохрани́х зако́н Твой. |
|
56
|
56
|
| Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх. | Сей бисть мні, я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х. |
|
57
|
57
|
| Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої. | Часть моя́ єси́, Го́споди; ріх сохрани́ти зако́н Твой. |
|
58
|
58
|
| Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм. | Помоли́хся лицю́ Твоєму́ всім се́рдцем мої́м; поми́луй м'я по словесі́ Твоєму́. |
|
59
|
59
|
| Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх. | Поми́слих путі́ Твоя́ і возврати́х но́зі мої́ во свиді́нія Твоя́. |
|
60
|
60
|
| Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої. | Угото́вихся і не смути́хся сохрани́ти за́повіді Твоя́. |
|
61
|
61
|
| Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого. | У́жя грі́шник об'яза́шася мні, і зако́на Твоєго́ не заби́х. |
|
62
|
62
|
| Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої. | Полу́нощі воста́х іспові́датися Тебі́ о судьба́х пра́вди Твоєя́. |
|
63
|
63
|
| Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої. | Прича́стник аз єсьм всім боя́щимся Тебе́ і храня́щим за́повіді Твоя́. |
|
64
|
64
|
| Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх. | Ми́лости Твоєя́, Го́споди, іспо́лнь земля́; оправда́нієм Твої́м научи́ м'я. |
|
65
|
65
|
| Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм. | Благость сотвори́л єси́ с рабо́м Твої́м, Го́споди, по словесі́ Твоєму́; |
|
66
|
66
|
| Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю. | бла́гості, і наказа́нію, і ра́зуму научи́ м'я, я́ко за́повідем Твої́м ві́ровах. |
|
67
|
67
|
| Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого. | Пре́жде да́же не смири́тимися, аз прегріши́х; сего́ ра́ди сло́во Твоє́ сохрани́х. |
|
68
|
68
|
| Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх. | Благ єси́ Ти, Го́споди; і бла́гостію Твоє́ю научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. |
|
69
|
69
|
| Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх. | Умно́жися на м'я непра́вда го́рдих; аз же всім се́рдцем мої́м іспита́ю за́повіді Твоя́. |
|
70
|
70
|
| Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм. | Усири́ся, я́ко млеко́, се́рдце їх; аз же зако́ну Твоєму́ поучи́хся. |
|
71
|
71
|
| Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх. | Благо мні, я́ко смири́л м'я єси́, я́ко да научу́ся оправда́нієм Твої́м. |
|
72
|
72
|
| Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла. | Благ мні зако́н уст Твої́х па́че ти́сящ зла́та і сребра́. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
73
|
73
|
| Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх. | Ру́це Твої́ сотвори́сті м'я і созда́сті м'я; вразуми́ м'я, і научу́ся за́повідем Твої́м. |
|
74
|
74
|
| Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє. | Боя́щіїся Тебе́ у́зрять м'я і возвеселя́ться, я́ко на словеса́ Твоя́ упова́х. |
|
75
|
75
|
| Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене. | Разумі́х, Го́споди, я́ко пра́вда судьби́ Твоя́, і воі́стину смири́л м'я єси́. |
|
76
|
76
|
| Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого. | Бу́ди же ми́лость Твоя́, да уті́шить м'я, по словесі́ Твоєму́ рабу́ Твоєму́; |
|
77
|
77
|
| Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє. | да при́йдуть мні щедро́ти Твоя́, і жив бу́ду, я́ко зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть. |
|
78
|
78
|
| Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх. | Да постидя́ться го́рдії, я́ко непра́ведно беззако́нноваша на м'я; аз же поглумлю́ся [размишля́ти бу́ду] в за́повідех Твої́х. |
|
79
|
79
|
| Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої. | Да обратя́ть м'я боя́щіїся Тебе́ і ві́дящії свиді́нія Твоя́. |
|
80
|
80
|
| Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я. | Бу́ди се́рдце моє́ непоро́чно во оправда́ніїх Твої́х, я́ко да не постижу́ся. |
|
81
|
81
|
| Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє. | Ізчеза́єть во спасе́ніє Твоє́ душа́ моя́, на словеса́ Твоя́ упова́х; |
|
82
|
82
|
| Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?» | ізчезо́ша о́чі мої́ в сло́во Твоє́, глаго́люще: когда́ уті́шиши м'я? |
|
83
|
83
|
| Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув. | зане́ бих я́ко міх на сла́ні; оправда́ній Твої́х не заби́х. |
|
84
|
84
|
| Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд? | Коли́ко єсть дній раба́ Твоєго́? Когда́ сотвори́ши мі от гоня́щих м'я суд? |
|
85
|
85
|
| Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму. | Пові́даша мні законопресту́пници глумле́нія, но не я́ко зако́н Твой, Го́споди. |
|
86
|
86
|
| Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені. | Вся за́повіді Твоя́ — і́стина; непра́ведно погна́ша м'я, помози́ мі. |
|
87
|
87
|
| Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх. | Вма́лі не сконча́ша мене́ на землі́; аз же не оста́вих за́повідій Твої́х. |
|
88
|
88
|
| Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх. | По ми́лості Твоє́й живи́ м'я, і сохраню́ свиді́нія уст Твої́х. |
|
89
|
89
|
| Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах. | Во вік, Го́споди, сло́во Твоє́ пребива́єть на небесі́. |
|
90
|
90
|
| З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо. | В род і род і́стина Твоя́; основа́л єси́ зе́млю, і пребива́єть. |
|
91
|
91
|
| З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі. | Учине́нієм Твої́м пребива́єть день; я́ко вся́чеськая рабо́тна Тебі́. |
|
92
|
92
|
| Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй. | Я́ко а́ще би не зако́н Твой поуче́ніє моє́ бил, тогда́ у́бо поги́бл бих во смире́нії моє́м; |
|
93
|
93
|
| Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене. | во вік не забу́ду оправда́ній Твої́х, я́ко в них оживи́л м'я єси́. |
|
94
|
94
|
| Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої. | Твой єсьм аз, спаси́ м'я; я́ко оправда́ній Твої́х взиска́х. |
|
95
|
95
|
| Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої. | Мене́ жда́ша грі́шници погуби́ти м'я; свиді́нія Твоя́ разумі́х. |
|
96
|
96
|
| Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно. | Вся́кия кончи́ни ви́діх коне́ць; широка́ за́повідь Твоя́ зіло́. |
|
97
|
97
|
| О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього. | Коль возлюби́х зако́н Твой, Го́споди; весь день поуче́ніє моє́ єсть. |
|
98
|
98
|
| Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною. | па́че враг мої́х умудри́л м'я єси́ за́повідію Твоє́ю, я́ко в вік моя́ єсть. |
|
99
|
99
|
| Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої. | па́че всіх уча́щих м'я разумі́х, я́ко свиді́нія Твоя́ поуче́ніє моє́ єсть. |
|
100
|
100
|
| Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх. | па́че ста́рець разумі́х, я́ко за́повіді Твоя́ взиска́х. |
|
101
|
101
|
| Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє. | От вся́каго путі́ лука́ва возбрани́х нога́м мої́м, я́ко да сохраню́ словеса́ Твоя́; |
|
102
|
102
|
| Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене. | от суде́б Твої́х не уклони́хся, я́ко Ти законоположи́л мі єси́. |
|
103
|
103
|
| Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм. | Коль сладка́ горта́ні моєму́ словеса́ Твоя́; па́че ме́да усто́м мої́м. |
|
104
|
104
|
| Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди. | От за́повідій Твої́х разумі́х; сего́ ра́ди возненави́діх всяк путь непра́вди. |
|
105
|
105
|
| Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх. | Світи́льник нога́ма мої́ма зако́н Твой, і світ стезя́м мої́м. |
|
106
|
106
|
| Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь. | Кля́хся і поста́вих сохрани́ти судьби́ пра́вди Твоєя́. |
|
107
|
107
|
| Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм. | Смири́хся до зіла́; Го́споди, живи́ м'я по словесі́ Твоєму́. |
|
108
|
108
|
| Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх. | Во́льная уст мої́х благоволи́ же, Го́споди, і судьба́м Твої́м научи́ м'я. |
|
109
|
109
|
| В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого. | Душа́ моя́ в руку́ Твоє́ю [Алекс.: моє́ю] ви́ну, і зако́на Твоєго́ не заби́х. |
|
110
|
110
|
| Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився. | Положи́ша грі́шници сіть мні; і от за́повідій Твої́х не заблуди́х. |
|
111
|
111
|
| Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого. | Наслі́довах свиді́нія Твоя́ во вік, я́ко ра́дованіє се́рдця моєго́ суть; |
|
112
|
112
|
| Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого. | приклони́х се́рдце моє́ сотвори́ти оправда́нія Твоя́ в вік за воздая́ніє. |
|
113
|
113
|
| Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив. | Законопресту́пния возненави́діх, зако́н же Твой возлюби́х. |
|
114
|
114
|
| Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє. | Помо́щник мой і Засту́пник мой єси́ Ти; на словеса́ Твоя́ упова́х. |
|
115
|
115
|
| Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого. | Уклоні́теся от мене́, лука́внующії, і іспита́ю за́повіді Бо́га моєго́. |
|
116
|
116
|
| Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй. | Заступи́ м'я по словесі́ Твоєму́, і жив бу́ду; і не посрами́ мене́ от ча́янія моєго́; |
|
117
|
117
|
| Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх. | помози́ мі, і спасу́ся, і поучу́ся во оправда́ніїх Твої́х ви́ну. |
|
118
|
118
|
| Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда. | Уничижи́л єси́ вся отступа́ющия от оправда́ній Твої́х; я́ко непра́ведно помишле́ніє їх. |
|
119
|
119
|
| Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої. | Преступа́ющия непщева́х вся грі́шния землі́; сего́ ра́ди возлюби́х свиді́нія Твоя́. |
|
120
|
120
|
| Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся. | Пригвозди́ стра́ху Твоєму́ пло́ті моя́; от суде́б бо Твої́х убоя́хся. |
|
121
|
121
|
| Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх. | Сотвори́х суд і пра́вду; не преда́ждь мене́ оби́дящим м'я. |
|
122
|
122
|
| Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді. | Восприйми́ раба́ Твоєго́ во бла́го, да не оклевета́ють мене́ го́рдії. |
|
123
|
123
|
| Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї. | О́чі мої́ ізчезо́сті во спасе́ніє Твоє́ і в сло́во пра́вди Твоєя́; |
|
124
|
124
|
| Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене. | сотвори́ с рабо́м Твої́м по ми́лості Твоє́й і оправда́нієм Твої́м научи́ м'я. |
|
125
|
125
|
| Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої. | Раб Твой єсьм аз; вразуми́ м'я, і уві́м свиді́нія Твоя́. |
|
126
|
126
|
| Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій. | Вре́м'я сотвори́ти Го́сподеві; разори́ша зако́н Твой. |
|
127
|
127
|
| Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння. | Сего́ ра́ди возлюби́х за́повіді Твоя́ па́че зла́та і топа́зія. |
|
128
|
128
|
| Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу. | Сего́ ра́ди ко всім за́повідем Твої́м направля́хся, всяк путь непра́вди возненави́діх. |
|
129
|
129
|
| Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя. | Ди́вна свиді́нія Твоя́; сего́ ра́ди іспита́ я душа́ моя́. |
|
130
|
130
|
| Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят. | Явле́ніє слове́с Твої́х просвіща́єть і вразумля́єть младе́нці. |
|
131
|
131
|
| Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю. | Уста́ моя́ отверзо́х і привлеко́х дух, я́ко за́повідій Твої́х жела́х. |
|
1002
|
1002
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
132
|
132
|
| Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє. | При́зри на м'я і поми́луй м'я, по суду́ лю́б’ящих і́м'я Твоє́. |
|
133
|
133
|
| Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня. | Стопи́ моя́ напра́ви по словесі́ Твоєму́, і да не облада́єть мно́ю вся́коє беззако́ніє; |
|
134
|
134
|
| Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої. | ізба́ви м'я от клевети́ челові́чеськия, і сохраню́ за́повіді Твоя́. |
|
135
|
135
|
| Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх. | Лице́ Твоє́ просвіти́ на раба́ Твоєго́ і научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. |
|
136
|
136
|
| Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого. | Ісхо́дища водна́я ізведо́сті о́чі мої́, поне́же не сохрани́х зако́на Твоєго́. |
|
137
|
137
|
| Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої. | Пра́веден єси́, Го́споди, і пра́ві суди́ Твої́; |
|
138
|
138
|
| Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина. | запові́дал єси́ пра́вду свиді́нія Твоя́, і і́стину зіло́. |
|
139
|
139
|
| Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої. | Іста́яла м'я єсть ре́вность Твоя́, я́ко заби́ша словеса́ Твоя́ вразі́ мої́. |
|
140
|
140
|
| Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його. | Разжже́но сло́во Твоє́ зіло́, і раб Твой возлюби́ є. |
|
141
|
141
|
| Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув. | Юні́йшій аз єсьм і унічиже́н; оправда́ній Твої́х не заби́х. |
|
142
|
142
|
| Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина. | Пра́вда Твоя́ — пра́вда во вік, і зако́н Твой — і́стина. |
|
143
|
143
|
| Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя. | Ско́рбі і ну́жди обріто́ша м'я; за́повіді Твоя́ — поуче́ніє моє́. |
|
144
|
144
|
| Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити. | Пра́вда свиді́нія Твоя́ — в вік; вразуми́ м'я, і жив бу́ду. |
|
145
|
145
|
| Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму. | Воззва́х всім се́рдцем мої́м, усли́ши м'я, Го́споди; оправда́нія Твоя́ взищу́. |
|
146
|
146
|
| Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої. | Воззва́х Ті, спаси́ м'я, і сохраню́ свиді́нія Твоя́. |
|
147
|
147
|
| Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю. | Предвари́х в безго́дії і воззва́х; на словеса́ Твоя́ упова́х. |
|
148
|
148
|
| Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх. | Предвари́сті о́чі мої́ ко у́тру поучи́тися словесе́м Твої́м. |
|
149
|
149
|
| Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене. | Глас мой усли́ши, Го́споди, по ми́лості Твоє́й; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я. |
|
150
|
150
|
| Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали. | Прибли́жишася гоня́щії м'я беззако́нієм; от зако́на же Твоєго́ удали́шася. |
|
151
|
151
|
| Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина. | Близ єси́ Ти, Го́споди, і всі путіє́ Твої́ — і́стина. |
|
152
|
152
|
| Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти. | Іспе́рва позна́х от свиді́ній Твої́х, я́ко в вік основа́л я єси́. |
|
153
|
153
|
| Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув. | Виждь смире́ніє моє́ і ізми́ м'я, я́ко зако́на Твоєго́ не заби́х. |
|
154
|
154
|
| Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене. | Суди́ суд мой і ізба́ви м'я; словесе́ ра́ди Твоєго́ живи́ м'я. |
|
155
|
155
|
| Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого. | Дале́че от грі́шник спасе́ніє, я́ко оправда́ній Твої́х не взиска́ша. |
|
156
|
156
|
| Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм. | Щедро́ти Твоя́ мно́гі, Го́споди; по судьбі́ Твоє́й живи́ м'я. |
|
157
|
157
|
| Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився. | Мно́зі ізгоня́щії м'я і стужа́ющії мі; от свиді́ній Твої́х не уклони́хся. |
|
158
|
158
|
| Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого. | Ви́діх неразуміва́ющия і іста́ях, я́ко слове́с Твої́х не сохрани́ша. |
|
159
|
159
|
| Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене. | Виждь, я́ко за́повіді Твоя́ возлюби́х; Го́споди, по ми́лості Твоє́й живи́ м'я. |
|
160
|
160
|
| Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї. | Нача́ло слове́с Твої́х — і́стина, і во вік вся судьби́ пра́вди Твоєя́. |
|
161
|
161
|
| Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого. | Кня́зі погна́ша м'я ту́не; і от слове́с Твої́х убоя́ся се́рдце моє́. |
|
162
|
162
|
| Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство. | Возра́дуюся аз о словесі́х Твої́х, я́ко обріта́яй кори́сть мно́гу. |
|
163
|
163
|
| Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю. | Непра́вду возненави́діх і омерзи́х; зако́н же Твой возлюби́х. |
|
164
|
164
|
| Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї. | Седмери́цею днем хвали́х Тя о судьба́х пра́вди Твоєя́. |
|
165
|
165
|
| Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони. | Мир мног лю́б'ящим зако́н Твой, і ність їм собла́зна. |
|
166
|
166
|
| Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої. | Ча́ях спаcе́нія Твоєго́, Го́споди, і за́повіді Твоя́ возлюби́х. |
|
167
|
167
|
| Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх. | Сохрани́ душа́ моя́ свиді́нія Твоя́ і возлюби́ я зіло́. |
|
168
|
168
|
| Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи. | Сохрани́х за́повіді Твоя́ і свиді́нія Твоя́, я́ко всі путіє́ мої́ пред Тобо́ю, Го́споди. |
|
169
|
169
|
| Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене. | Да прибли́житься моле́ніє моє́ пред Тя, Го́споди; по словесі́ Твоєму́ вразуми́ м'я. |
|
170
|
170
|
| Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене. | Да вни́деть проше́ніє моє́ пред Тя; Го́споди, по словесі́ Твоєму́ ізба́ви м'я. |
|
171
|
171
|
| Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх. | Отри́гнуть устні́ мої́ пі́ніє, єгда́ научи́ши м'я оправда́нієм Твої́м. |
|
172
|
172
|
| Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда. | Провіща́єть язи́к мой словеса́ Твоя́, я́ко вся за́повіді Твоя́ — пра́вда. |
|
173
|
173
|
| Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої. | Да бу́деть рука́ Твоя́ є́же спасти́ м'я, я́ко за́повіді Твоя́ ізво́лих. |
|
174
|
174
|
| Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя. | Возжела́х спасе́ніє Твоє́, Го́споди, і зако́н Твой поуче́ніє моє́ єсть. |
|
175
|
175
|
| Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені. | Жива́ бу́деть душа́ моя́ і восхва́лить Тя; і судьби́ Твоя́ помо́гуть мні. |
|
176
|
176
|
| Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув. | Заблуди́х, я́ко овча́ поги́бшеє; взищи́ раба́ Твоєго́, я́ко за́повідій Твої́х не заби́х. |
|
1003
|
1003
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 119
|
Псалом 119
|
|
0
|
0
|
| Пісня ступенів. | Піснь степе́ней, 119. |
|
1
|
1
|
| До Господа взивав я в скорботі моїй, і Він вислухав мене. | Ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти мі, воззва́х, і усли́ша м'я. |
|
2
|
2
|
| Господи, визволи душу мою від уст неправдивих, від язика облесливого. | Го́споди, ізба́ви ду́шу мою́ от усте́н непра́ведних і от язи́ка льсти́ва. |
|
3
|
3
|
| Що дасть Тобі або що додасть Тобі язик зрадливий? | Что да́сться Тебі́ іли́ что приложи́ться Тебі́ к язи́ку льсти́ву? |
|
4
|
4
|
| Він — як гострі стріли сильного з палаючим вугіллям, що спустошує. | Стрі́ли си́льнаго ізощре́ни со у́гльми пусти́нними. |
|
5
|
5
|
| Горе мені, що я перебуваю у Мосоха, живу біля шатрів кидарських. | Уви мні, я́ко прише́льствіє моє́ продолжи́ся, всели́хся с селе́нії кида́рськими; |
|
6
|
6
|
| Довго перебувала душа моя з тими, що не бажають миру. | мно́го прише́льствова душа́ моя́; с ненави́дящими ми́ра біх ми́рен; |
|
7
|
7
|
| Я бажаю жити мирно, але, як тільки заговорю до них, вони повстають проти мене без вини. | єгда́ глаго́лах їм, боря́ху м'я ту́не. |
|
Псалом 120
|
Псалом 120
|
|
0
|
0
|
| Пісня ступенів. | Піснь степе́ней, 120. |
|
1
|
1
|
| Звів я очі мої в гори, звідкіля прийде поміч моя. | Возведо́х о́чі мої́ в го́ри, отню́дуже при́йдеть по́мощ моя́. |
|
2
|
2
|
| Поміч моя від Господа, що створив небо і землю. | По́мощ моя́ от Го́спода, сотво́ршаго не́бо і зе́млю. |
|
3
|
3
|
| Він не дасть нозі твоїй спіткнутися, не задрімає Охоронитель твій. | Не даждь во см'яте́ніє ноги́ твоєя́, ніже́ воздре́млеть храня́й тя; |
|
4
|
4
|
| Не задрімає і не засне Той, Хто охороняє Ізраїля. | се, не воздре́млеть, ніже́ у́снеть храня́й Ізра́їля. |
|
5
|
5
|
| Господь — Охорона твоя, Господь — покрова твоя на правиці твоїй. | Госпо́дь сохрани́ть тя, Госпо́дь — покро́в твой на ру́ку десну́ю твою́. |
|
6
|
6
|
| Удень сонце не опалить тебе, а вночі — місяць. | Во дні со́лнце не ожже́ть тебе́, ніже́ луна́ но́щію. |
|
7
|
7
|
| Господь охоронить тебе від усякого зла, охоронить душу твою [Господь]. | Госпо́дь сохрани́ть тя от вся́каго зла, сохрани́ть ду́шу твою́ Госпо́дь; |
|
8
|
8
|
| Господь охоронить вхід і вихід твій віднині й навіки. | Госпо́дь сохрани́ть вхожде́ніє твоє́ і ісхожде́ніє твоє́, отни́ні і до ві́ка. |
|
Псалом 121
|
Псалом 121
|
|
0
|
0
|
| Пісня ступенів. Давида. | Піснь степе́ней, 121. |
|
1
|
1
|
| Звеселився я тим, що сказали мені: ходімо до дому Господнього. | Возвесели́хся о ре́кших мні: в дом Госпо́день по́йдем. |
|
2
|
2
|
| Стояли ноги наші у дворах твоїх, Єрусалиме. | Стоя́ще бя́ху но́ги на́ша во дво́ріх твої́х, Ієрусали́ме. |
|
3
|
3
|
| Єрусалим створений як місто, і доля його з народом його. | Ієрусали́м зи́ждемий я́ко град, єму́же прича́стіє єго́ вку́пі. |
|
4
|
4
|
| Бо туди увійшли коліна, коліна Господні, за законом Ізраїля, щоб прославляти ім’я Господнє. | Та́мо бо взидо́ша колі́на, колі́на Госпо́дня, свиді́ніє Ізра́їлево, іспові́датися і́мені Госпо́дню; |
|
5
|
5
|
| Бо там стоять престоли, щоб судити, престоли в домі Давидовому. | я́ко та́мо сідо́ша престо́ли на суд, престо́ли в дому́ Дави́дові. |
|
6
|
6
|
| Просіть про мир для Єрусалима, і благоденство тим, що люблять тебе. | Вопросі́те же я́же о ми́рі Ієрусали́ма, і оби́ліє лю́б'ящим тя. |
|
7
|
7
|
| І нехай буде мир силою твоєю і благоденство у стінах твоїх. | Бу́ди же мир в си́лі твоє́й, і оби́ліє в столпостіна́х твої́х. |
|
8
|
8
|
| Заради братів моїх і ближніх моїх промовляю: мир тобі. | Ра́ди бра́тій мої́х і бли́жніх мої́х глаго́лах у́бо мир о тебі́. |
|
9
|
9
|
| Заради дому Господа Бога нашого жадаю я блага тобі. | До́му ра́ди Го́спода Бо́га на́шего взиска́х блага́я тебі́. |
|
Псалом 122
|
Псалом 122
|
|
0
|
0
|
| Пісня ступенів. | Піснь степе́ней, 122. |
|
1
|
1
|
| До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. | К Тебі́ возведо́х о́чі мої́, живу́щему на небесі́. |
|
2
|
2
|
| Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас. | Се, я́ко о́чі раб в руку́ госпо́дій свої́х, я́ко о́чі раби́ні в руку́ госпожі́ своєя́, та́ко о́чі на́ші ко Го́споду Бо́гу на́шему, до́ндеже уще́дрить ни. |
|
3
|
3
|
| Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. | Поми́луй нас, Го́споди, поми́луй нас, я́ко помно́гу іспо́лнихомся унічиже́нія; |
|
4
|
4
|
| Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих. | найпа́че напо́лнися душа́ на́ша поноше́нія гобзу́ющих і унічиже́нія го́рдих. |
|
Псалом 123
|
Псалом 123
|
|
0
|
0
|
| Пісня ступенів. Давида. | Піснь степе́ней, 123. |
|
1
|
1
|
| Якби не Господь був з нами, — нехай скаже Ізраїль, | Я́ко а́ще не Госпо́дь би бил в нас, — да рече́ть у́бо Ізра́їль, |
|
2
|
2
|
| якби не Господь був з нами, коли повстали проти нас люди, — | я́ко а́ще не Госпо́дь би бил в нас, внегда́ воста́ти челові́ком на ни, — у́бо живи́х поже́рли би́ша нас; |
|
3
|
3
|
| вони б живих поглинули нас, коли гнів їх розпалився на нас. | внегда́ прогні́ватися я́рості їх на ни, у́бо вода́ потопи́ла би нас. |
|
4
|
4
|
| Вода б затопила нас; потоки залили б душу нашу. | Пото́к пре́йде душа́ на́ша; |
|
5
|
5
|
| Бурхливі хвилі води прийшли б над душею нашою. | у́бо пре́йде душа́ на́ша во́ду непостоя́нную. |
|
6
|
6
|
| Благословен Господь, Який не дав нас на здобич у зуби їхні. | Благослове́н Госпо́дь, І́же не даде́ нас в лови́тву зубо́м їх. |
|
7
|
7
|
| Душа наша, як пташка, вирвалася з сітки тих, що ловили. Сітка розірвалась, і ми спаслися. | Душа́ на́ша, я́ко пти́ця ізба́вися от сі́ті ловя́щих; сіть сокруши́ся, і ми ізба́влені би́хом. |
|
8
|
8
|
| Поміч наша в імені Господа, що створив небо і землю. Слава… | По́мощ на́ша во і́м'я Го́спода, сотво́ршаго не́бо і зе́млю. |
|
Псалом 124
|
Псалом 124
|
|
0
|
0
|
| Пісня ступенів. | Піснь степе́ней, 124. |
|
1
|
1
|
| Ті, що надіються на Господа, не похитнуться, як гора Сион, що стоїть вічно. | Наді́ющіїся на Го́спода, я́ко гора́ Сіо́н; не подви́житься в вік живи́й во Ієрусали́мі. |
|
2
|
2
|
| Гори навкруги Єрусалима, а Господь — навкруги народу Свого віднині і навіки. | Го́ри о́крест єго́, і Госпо́дь о́крест люді́й Свої́х, отни́ні і до ві́ка. |
|
3
|
3
|
| Бо не залишить [Господь] жезла нечестивих над долею праведних, щоб праведні не простягли рук своїх до беззаконня. | Я́ко не оста́вить Госпо́дь жезла́ грі́шних на жре́бій пра́ведних, я́ко да не про́струть пра́веднії в беззако́нія рук свої́х. |
|
4
|
4
|
| Благодій, Господи, добрим і праведним серцем. | Ублажи́, Го́споди, благі́я і пра́вия се́рдцем. |
|
5
|
5
|
| А тих, що звернули на криву дорогу неправди, нехай залишить Господь разом з тими, що чинять беззаконня. Мир на Ізраїля! | Уклоня́ющияся же в развраще́нія отведе́ть Госпо́дь с ді́лающими беззако́ніє; мир на Ізра́їля! |
|
Псалом 125
|
Псалом 125
|
|
0
|
0
|
| Пісня ступенів. | Піснь степе́ней, 125. |
|
1
|
1
|
| Коли повертав Господь з полону Сион, нам здавалося, що то був сон. | Внегда́ возврати́ти Го́споду плін Сіо́нь, би́хом я́ко уті́шені. |
|
2
|
2
|
| Тоді були душі наші повні радости, і з уст наших лилася пісня. Тоді між народами говорили: «Велике сотворив Господь над ними». | Тогда́ іспо́лнишася ра́дости уста́ на́ша, і язи́к наш весе́лія; тогда́ реку́ть во язи́ціх: возвели́чил єсть Госпо́дь сотвори́ти с ни́ми. |
|
3
|
3
|
| Так, Господь явив над нами велике; ми раділи серцем. | Возвели́чил єсть Госпо́дь сотвори́ти с на́ми; би́хом веселя́щеся. |
|
4
|
4
|
| Поверни ж, Господи, невільників наших, як потоки на південь. | Возврати́, Го́споди, пліне́ніє на́ше, я́ко пото́ки ю́гом. |
|
5
|
5
|
| Ті, що сіють зі сльозами, пожнуть з радістю. | Сі́ющії слеза́ми ра́достію по́жнуть. |
|
6
|
6
|
| Хто з плачем ніс сіяти зерно своє, той повернеться веселий, несучи снопи свої. | Ходя́щії хожда́ху і пла́кахуся, мета́юще сі́мена своя́; гряду́ще же при́йдуть ра́достію, взе́млюще рукоя́ті своя́. |
|
Псалом 126
|
Псалом 126
|
|
0
|
0
|
| Пісня ступенів. Соломона. | Піснь степе́ней, 126. |
|
1
|
1
|
| Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа. | А́ще не Госпо́дь сози́ждеть дом, всу́є труди́шася зи́ждущії; а́ще не Госпо́дь сохрани́ть град, всу́є бді стреги́й. |
|
2
|
2
|
| Даремно встаєте ви рано і лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий, тоді як Господь дає улюбленим Своїм спокійний сон. | Всу́є вам єсть у́треневати; воста́нете по сіді́нії яду́щії хліб болі́зні, єгда́ дасть возлю́бленним Свої́м сон. |
|
3
|
3
|
| Ось і діти — насліддя від Господа; нагорода від Нього — плід утроби. | Се, достоя́ніє Госпо́днє — си́нове, мзда — плода́ чре́вняго. |
|
4
|
4
|
| Як стріли в руках сильного, так і сини молоді. | Я́ко стрі́ли в руці́ си́льнаго, та́ко си́нове оттрясе́нних. |
|
5
|
5
|
| Блаженний, хто здобув таку поміч собі. Не осоромляться вони, коли біля брами міста свого говоритимуть з ворогами. | Блаже́н, і́же іспо́лнить жела́ніє своє́ от них; не постидя́ться, єгда́ глаго́лють враго́м свої́м во враті́х. |
|
Псалом 127
|
Псалом 127
|
|
0
|
0
|
| Пісня ступенів. | Піснь степе́ней, 127. |
|
1
|
1
|
| Блаженні всі, що бояться Господа. Ті, що ходять путями Його. | Блаже́нні всі боя́щіїся Го́спода, ходя́щії в путе́х Єго́; |
|
2
|
2
|
| Ти житимеш трудами рук твоїх. Блаженний ти, і добро тобі буде. | труди́ плодо́в [рук] твої́х сні́си; блаже́н єси́, і добро́ тебі́ бу́деть. |
|
3
|
3
|
| Жона твоя в домі твоїм як родюча лоза виноградна. Сини твої, як паростки дерева оливкового, навколо трапези твоєї. | Жена́ Твоя́, я́ко лоза́ плодови́та, в страна́х до́му твоєго́; |
|
4
|
4
|
| Ось так буде благословенний чоловік, що боїться Господа. | си́нове твої́, я́ко новосажде́нія ма́сличная, о́крест трапе́зи твоєя́. |
|
5
|
5
|
| Нехай благословить тебе Господь від Сиону. І побачиш блаженство Єрусалима по всі дні життя твого. | Се, та́ко благослови́ться челові́к боя́йся Го́спода. |
|
6
|
6
|
| Щоб побачив ти дітей синів твоїх. Мир на Ізраїля! | Благослови́ть тя Госпо́дь от Сіо́на, і у́зриши блага́я Ієрусали́ма вся дні живота́ твоєго́, |
|
Псалом 128
|
Псалом 128
|
|
0
|
0
|
| Пісня ступенів. | Піснь степе́ней, 128. |
|
1
|
1
|
| Багато разів бороли мене від юности моєї, — нехай скаже Ізраїль, | Мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моєя́, — да рече́ть у́бо Ізра́їль; |
|
2
|
2
|
| багато разів бороли мене від юности моєї, але не перемогли мене. | мно́жицею бра́шася со мно́ю от ю́ности моєя́, і́бо не премого́ша м'я. |
|
3
|
3
|
| На хребті моїм орали плугарі, проклали довгі борозни свої, | На хребті́ моє́м ді́лаша грі́шници, продолжи́ша беззако́ніє своє́. |
|
4
|
4
|
| але Господь справедливий, Він розсік пута беззаконників. | Госпо́дь пра́веден ссіче́ ви́я грі́шников. |
|
5
|
5
|
| Нехай осоромляться і відступлять ті, що ненавидять Сион. | Да постидя́ться і возвратя́ться всп'ять всі ненави́дящії Сіо́на; |
|
6
|
6
|
| Нехай будуть як трава на покрівлі, що сохне раніше, ніж вирвуть її, | да бу́дуть, я́ко трава́ на здіх [на кро́віх], я́же пре́жде восторже́нія і́зсше; |
|
7
|
7
|
| якою жнець не наповнює руки своєї, і в’язальниця не зв’яже снопа. | Є́юже не іспо́лни руки́ своєя́ жняй, і ні́дра своєго́ рукоя́ті собира́яй; |
|
8
|
8
|
| А перехожі не скажуть: «Благословення Господнє на вас; благословляємо вас іменем Господнім». Слава… | і не рі́ша мимоходя́щії; благослове́ніє Госпо́днє на ви, благослови́хом ви во і́м'я Госпо́днє. |
|
Псалом 129
|
Псалом 129
|
|
0
|
0
|
| Пісня ступенів. | Піснь степе́ней, 129. |
|
1
|
1
|
| З глибини взиваю до Тебе, Господи, Господи, почуй голос мій. | Із глубини́ воззва́х к Тебі́, Го́споди; Го́споди, усли́ши глас мой. |
|
2
|
2
|
| Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого. | Да бу́дуть у́ші Твої́ вне́млющі гла́су моле́нія моєго́. |
|
3
|
3
|
| Якщо на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? | А́ще беззако́нія на́зриши, Го́споди, Го́споди, кто постої́ть? Я́ко у Тебе́ очище́ніє єсть. |
|
4
|
4
|
| Але у Тебе прощення; нехай благоговіють перед Тобою. | І́мене ра́ди Твоєго́ потерпі́х* Тя, Го́споди, потерпі́ душа́ моя́ в сло́во Твоє́; упова́ душа́ моя́ на Го́спода. |
|
5
|
5
|
| Ради імені Твого я надіюся на Тебе, Господи; терпіла душа моя у слові Твоїм. Уповає душа моя на Господа. | От стра́жі у́треннія до но́щі, от стра́жі у́треннія да упова́єть Ізра́їль на Го́спода; |
|
6
|
6
|
| Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповає Ізраїль на Господа. | я́ко у Го́спода ми́лость, і мно́гоє у Него́ ізбавле́ніє; і Той ізба́вить Ізра́їля от всіх беззако́ній єго́. |
|
7
|
|
| Бо у Господі милість і велике у Нього визволення, | |
|
8
|
|
| і Він визволить Ізраїля від усіх беззаконь його. | |
|
Псалом 130
|
Псалом 130
|
|
0
|
0
|
| Пісня ступенів. Давида. | Піснь степе́ней, 130. |
|
1
|
1
|
| Господи, не зазнавалося серце моє, не підносилися гордо очі мої; я не входив у велике і дивне, недосяжне для мене. | Го́споди, не вознесе́ся се́рдце моє́, ніже́ вознесо́стіся о́чі мої́; ніже́ ходи́х в вели́ких, ніже́ в ди́вних па́че мене́. |
|
2
|
2
|
| Чи не смиряв я душу свою, наче дитину, відлучену від грудей матері? Душа моя в мені жадає Тебе, як дитя грудей матері своєї. | А́ще не смиреному́дрствовах, но вознесо́х ду́шу мою́, я́ко отдоє́ноє на ма́тер свою́, та́ко возда́си на ду́шу мою́. |
|
3
|
3
|
| Нехай надіється Ізраїль на Господа віднині і навіки. | Да упова́єть Ізра́їль на Го́спода отни́ні і до ві́ка. |
|
Псалом 131
|
Псалом 131
|
|
0
|
0
|
| Пісня ступенів. | Піснь степе́ней, 131. |
|
1
|
1
|
| Пом’яни, Господи, Давида і всю лагідність його. | Пом'яни́, Го́споди, Дави́да і всю кро́тость єго́; |
|
2
|
2
|
| Як він присягався Господу, давав обітниці Богу Якова: | я́ко кля́тся Го́сподеві, обіща́ся Бо́гу Іа́ковлю; |
|
3
|
3
|
| «Не ввійду в світлицю дому мого, не ляжу на постіль мою, | а́ще вни́ду в селе́ніє до́му моєго́, іли́ взи́ду на одр посте́лі моєя́; |
|
4
|
4
|
| не дам заснути очам моїм і задрімати повікам моїм; | а́ще дам сон очи́ма мої́ма, і ві́ждома* мої́ма дрема́ніє, і поко́й скранія́ма* мої́ма; |
|
5
|
5
|
| не заспокоюся, поки не знайду оселі для Господа, дому для Бога Якова». | до́ндеже обря́щу мі́сто Го́сподеві, селе́ніє Бо́гу Іа́ковлю. |
|
6
|
6
|
| Ось ми чули про Нього в Єфрафі, знайшли Його на полях Іарима. | Се, сли́шахом я во Євфра́фі, обріто́хом я в поля́х дубра́ви; |
|
7
|
7
|
| Ходімо в оселі Його, поклонімося підніжжю ніг Його. | вни́дем в селе́нія Єго́, поклоні́мся на мі́сто, іді́же стоя́сті но́зі Єго́. |
|
8
|
8
|
| Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї. | Воскrни́, Го́споди, в поко́й Твой, Ти і ківо́т святи́ні Твоєя́. |
|
9
|
9
|
| Священики Твої зодягнуться в правду, і преподобні Твої зрадіють. | Свяще́нници Твої́ облеку́ться пра́вдою, і преподо́бнії Твої́ возра́дуються. |
|
10
|
10
|
| Ради Давида, раба Твого, не відверни лиця від помазаника Твого. | Дави́да ра́ди, раба́ Твоєго́, не отврати́ лице́ пома́заннаго Твоєго́. |
|
11
|
11
|
| Клявся Господь Давиду істиною і не зречеться її: «Із синів роду твого посаджу на престолі твоїм. | Кля́тся Госпо́дь Дави́ду і́стиною, і не отве́ржеться єя́: от плода́ чре́ва твоєго́ посажду́ на престо́лі твоє́м. |
|
12
|
12
|
| А коли сини твої зберігатимуть завіт Мій і повеління Мої, яких Я навчу їх, то й сини їхні навіки сидітимуть на престолі твоїм». | А́ще сохраня́ть си́нове твої́ заві́т Мой і свиді́нія Моя́ сія́, ї́мже научу́ я, і си́нове їх до ві́ка ся́дуть на престо́лі твоє́м. |
|
13
|
13
|
| Вибрав Господь Сион, забажав [його] на оселю для Себе. | Я́ко ізбра́ Госпо́дь Сіо́на, ізво́ли ї в жили́ще Себі́. |
|
14
|
14
|
| «Це місце спокою Мого повік віку, сказав Господь, тут оселюся, бо Я полюбив його. | Сей поко́й Мой во вік ві́ка, зді вселю́ся, я́ко Ізво́лих ї. |
|
15
|
15
|
| Поживу його Я, благословляючи, благословлю, і вбогих його Я нагодую хлібом. | Лови́тву єго́ благословля́яй благословлю́, ни́щия єго́ наси́щу хлі́би; |
|
16
|
16
|
| Священиків його Я зодягну в спасіння, і праведні його будуть радіти радістю. | свяще́нники єго́ облеку́ во спасе́ніє, і преподо́бнії єго́ ра́достію возра́дуються. |
|
17
|
17
|
| Там Я вирощу спасіння Давидові, поставлю світильник помазанику Моєму. | Та́мо возращу́ рог Дави́дові, угото́вах світи́льник пома́занному моєму́. |
|
18
|
18
|
| Ворогів його осоромлю Я, на ньому ж розцвіте святиня Моя». | Враги́ єго́ облеку́ студо́м, на нем же процвіте́ть святи́ня Моя́. |
|
Псалом 132
|
Псалом 132
|
|
0
|
0
|
| Пісня ступенів. Давида. | Піснь степе́ней, 132. |
|
1
|
1
|
| Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді! | Се, что добро́, іли́ что красно́, но є́же жи́ти бра́тії вку́пі? |
|
2
|
2
|
| Як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його. | Я́ко ми́ро на главі́, сходя́щеє на браду́, браду́ Ааро́ню, сходя́щеє на оме́ти оде́жди єго́; |
|
3
|
3
|
| Як роса єрмонська, що спадає на гори Сионські. Бо там посилає Господь благословення і життя навіки. | я́ко роса́ аєрмо́нськая сходя́щая на го́ри Сіо́нськія; я́ко та́мо запові́да Госпо́дь благослове́ніє і живо́т до ві́ка. |
|
Псалом 133
|
Псалом 133
|
|
0
|
0
|
| Пісня ступенів. | Піснь степе́ней, 133. |
|
1
|
1
|
| Нині благословляйте Господа, всі раби Господні, що стоїте у храмі Господнім, [у дворах дому Бога нашого]. | Се, ни́ні благослові́те Го́спода, всі раби́ Госпо́дні, стоя́щії в хра́мі Госпо́дні, во дво́ріх до́му Бо́га на́шего. |
|
2
|
2
|
| Вночі підносьте руки ваші до святині і благословляйте Господа. | В но́щех воздіжі́те ру́ки ва́ша во свята́я і благослові́те Го́спода. |
|
3
|
3
|
| Благословить і тебе з небесного Сиону Господь, Який створив небо і землю. Слава… | Благослови́ть Тя Госпо́дь от Сіо́на, сотвори́вий не́бо і зе́млю. |
|
Псалом 134
|
Псалом 134
|
|
0
|
0
|
| Алилуя. | Аллилу́я, 134. |
|
1
|
1
|
| Хваліть ім’я Господнє, хваліть, раби Господні, | Хвалі́те і́м'я Госпо́днє, хвалі́те, раби́ Го́спода, |
|
2
|
2
|
| що стоїте у храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого. | стоя́щії во хра́мі Госпо́дні, во дво́ріх до́му Бо́га на́шего. |
|
3
|
3
|
| Хваліть Господа, бо Господь благий; співайте імені Його, бо це добре. | Хвалі́те Го́спода, я́ко благ Госпо́дь; по́йте і́мені Єго́, я́ко добро́; |
|
4
|
4
|
| Господь обрав Собі Якова, — обрав Ізраїля у насліддя Собі. | я́ко Іа́кова ізбра́ Себі́ Госпо́дь, Ізра́їля в достоя́ніє Себі́; |
|
5
|
5
|
| Я пізнав, що Господь великий, і що Бог наш над усіма богами. | я́ко аз позна́х, я́ко ве́лій Госпо́дь, і Госпо́дь наш над всі́ми бо́ги; |
|
6
|
6
|
| Все, що хоче, Господь творить на небесах і на землі, в морях і у всіх безоднях; | вся, єли́ка восхоті́ Госпо́дь, сотвори́ на небесі́ і на землі́, в моря́х і во всіх бе́зднах. |
|
7
|
7
|
| підносить хмари від країв землі, сяє блискавкою серед дощу, виводить вітри зі сховищ Своїх. | Возводя́ о́блаки от послі́дніх землі́, мо́лнії в дождь сотвори́, ізводя́й ві́три от сокро́вищ Свої́х. |
|
8
|
8
|
| Він умертвив первістків у Єгипті від людей до тварин, | І́же порази́ пе́рвенці єги́петськия от челові́ка до скота́; |
|
9
|
9
|
| явив знамення й чудеса посеред тебе, Єгипте, над фараоном і над усіма рабами його, | посла́ зна́менія і чудеса́ посреді́ тебе́, Єги́пте, на фарао́на і на вся раби́ єго́. |
|
10
|
10
|
| уразив багато народів і знищив могутніх царів: | І́же порази́ язи́ки мно́гі і ізби́ царі́ крі́пкі; |
|
11
|
11
|
| Сигона, царя Аморрейського, і Ога, царя Васанського, і всі царства ханаанські; | Сіо́на, царя́ Аморре́йська, і О́га, царя́ Васа́нська, і вся ца́рствія Ханаа́нська; |
|
12
|
12
|
| і віддав землю їх у насліддя Ізраїлю, в насліддя людям Своїм. | і даде́ зе́млю їх достоя́ніє, достоя́ніє Ізра́їлю лю́дем Свої́м. |
|
13
|
13
|
| Господи, ім’я Твоє навіки, і пам’ять про Тебе з роду в рід. | Го́споди, і́м'я Твоє́ в вік, і па́м'ять Твоя́ в род і род; |
|
14
|
14
|
| Бо Господь буде судити народ Свій і змилосердиться над рабами Своїми. | я́ко суди́ти і́мать Госпо́дь лю́дем Свої́м, і о рабі́х Свої́х умо́литься. |
|
15
|
15
|
| Ідоли язичників — срібло й золото, творіння рук людських. | І́доли язи́к — сребро́ і зла́то, діла́ рук челові́чеських; |
|
16
|
16
|
| Мають уста і не говорять, мають очі і не бачать, | уста́ і́муть і не возглаго́лють; о́чі і́муть і не у́зрять; |
|
17
|
17
|
| мають вуха і не чують, і нема дихання в устах їх. | у́ші і́муть і не усли́шать; ніже́ бо єсть дух во усті́х їх. |
|
18
|
18
|
| Подібні до них будуть і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них. | Подо́бні їм да бу́дуть творя́щії я і всі наді́ющіїся на ня. |
|
19
|
19
|
| Доме Ізраїлів! Благословляйте Господа. Доме Ааронів, благословляйте Господа! | До́ме Ізра́їлев, благослові́те Го́спода; до́ме Ааро́нь, благослові́те Го́спода; до́ме Леві́їн, благослові́те Го́спода; |
|
20
|
20
|
| Доме Левія, благословляйте Господа. Всі, хто боїться Господа, благословляйте Господа. | боя́щіїся Го́спода, благослові́те Го́спода. |
|
21
|
21
|
| Благословен Господь від Сиона, що живе в Єрусалимі. Алилуя! | Благослове́н Госпо́дь от Сіо́на, живи́й во Ієрусали́мі. |
|
Псалом 135
|
Псалом 135
|
|
0
|
0
|
| [Алилуя.] | Аллилу́я, 135. |
|
1
|
1
|
| Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. | Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко Благ; я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
2
|
2
|
| Прославляйте Бога богів, бо повіки милість Його. | Іспові́дайтеся Бо́гу бого́в; я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
3
|
3
|
| Прославляйте Господа володарів, бо повіки милість Його. | Іспові́дайтеся Го́сподеві господе́й; я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
4
|
4
|
| Він Один творить чудеса великі, бо повіки милість Його. | Сотво́ршему чудеса́ ве́лія Єди́ному; я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
5
|
5
|
| Він створив небеса премудро, бо повіки милість Його; | Сотво́ршему небеса́ ра́зумом; я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
6
|
6
|
| утвердив землю на водах, бо повіки милість Його. | Утверди́вшему зе́млю на вода́х; я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
7
|
7
|
| Він створив великі світила, бо повіки милість Його; | Сотво́ршему світи́ла ве́лія Єди́ному; я́ко в вік ми́лость Єго́; |
|
8
|
8
|
| сонце, щоб творило день, бо повіки милість Його; | со́лнце во о́бласть дне; я́ко в вік ми́лость Єго́; |
|
9
|
9
|
| місяць і зорі, щоб світили вночі, бо повіки милість Його; | луну́ і зві́зди во о́бласть но́щі; я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
10
|
10
|
| покарав Єгипет у первістках його, бо повіки милість Його; | Порази́вшему Єги́пта с пе́рвенці єго́; я́ко в вік ми́лость Єго́; |
|
11
|
11
|
| і вивів з нього Ізраїля, бо повіки милість Його; | і ізве́дшему Ізра́їля от среди́ їх; я́ко в вік ми́лость Єго́; |
|
12
|
12
|
| рукою кріпкою і силою могутньою, бо повіки милість Його; | руко́ю крі́пкою і ми́шцею висо́кою; я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
13
|
13
|
| Він розділив море Червоне, бо повіки милість Його; | Разді́льшему Чермно́є мо́ре в разділе́нія; я́ко в вік ми́лость Єго́; |
|
14
|
14
|
| і провів Ізраїля посеред нього, бо повіки милість Його; | і прове́дшему Ізра́їля посреді́ єго́; я́ко в вік ми́лость Єго́; |
|
15
|
15
|
| і потопив фараона й військо його у морі, бо повіки милість Його; | і істря́сшему фарао́на і си́лу єго́ в мо́ре Чермно́є; я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
16
|
16
|
| Він провів народ Свій через пустелю, бо повіки милість Його; | Прове́дшему лю́ди Своя́ в пусти́ні; я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
17
|
17
|
| і покарав царів великих, бо повіки милість Його; | Порази́вшему царі́ ве́лія; я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
18
|
18
|
| знищив царів сильних, бо повіки милість Його; | І уби́вшему царі́ крі́пкія; я́ко в вік ми́лость Єго́; |
|
19
|
19
|
| Сигона, царя аморреїв, бо повіки милість Його; | Сіо́на, царя́ Аморре́йська; я́ко в вік ми́лость Єго́; |
|
20
|
20
|
| і Ога, царя Васанського, бо повіки милість Його; | і О́га, царя́ Васа́нська; я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
21
|
21
|
| і віддав землю їх у насліддя, бо повіки милість Його; | І да́вшему зе́млю їх достоя́ніє; я́ко в вік ми́лость Єго́; |
|
22
|
22
|
| в насліддя Ізраїлю, рабу Своєму, бо повіки милість Його; | достоя́ніє Ізра́їлю, рабу́ Своєму́; я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
23
|
23
|
| Він пом’янув нас у смиренні нашому, бо повіки милість Його; | Я́ко во смире́нії на́шем пом'яну́ ни Госпо́дь; я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
24
|
24
|
| і визволив нас від ворогів наших, бо повіки милість Його; | І ізба́вил ни єсть от враго́в на́ших; я́ко в вік ми́лость Єго́; |
|
25
|
25
|
| Він дає поживу всім творінням, бо повіки милість Його. | дая́й пи́щу вся́кой пло́ті; я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
26
|
26
|
| Прославляйте Бога Небесного, бо повіки милість Його. | Іспові́дайтеся Бо́гу Небе́сному; я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
Псалом 136
|
Псалом 136
|
|
0
|
0
|
| Давида.] (Пісня перед Богом про неволю прор. Єремії). | Дави́ду Ієремі́єм, 136. |
|
1
|
1
|
| На ріках вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш. | На ріка́х Вавило́нських, та́мо сідо́хом і пла́кахом, внегда́ пом'яну́ти нам Сіо́на; |
|
2
|
2
|
| На вербах посеред нього повісили ми арфи наші. | на ве́рбіїх посреді́ єго́ обі́сихом орга́ни на́ша. |
|
3
|
3
|
| Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: «Заспівайте нам пісень сионських». | Я́ко та́мо вопроси́ша ни плі́ншії нас о словесі́х пі́сней, і ве́дшії нас о пі́нії; воспо́йте нам от пі́сней сіо́нських. |
|
4
|
4
|
| Як же нам співати пісню Господню на землі чужій? | Ка́ко воспоє́м піснь Госпо́дню на землі́ чужде́й? |
|
5
|
5
|
| Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя. | А́ще забу́ду тебе́, Ієрусали́ме, забве́нна бу́ди десни́ця моя́. |
|
6
|
6
|
| Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалим початком радости моєї. | Прильпни́ язи́к мой горта́ні моєму́, а́ще не пом'яну́ тебе́, а́ще не предложу́ Ієрусали́ма, я́ко в нача́лі весе́лія моєго́. |
|
7
|
7
|
| Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: «Руйнуйте його до останку». | Пом'яни́, Го́споди, си́ни Едо́мськія в день Ієрусали́мль глаго́лющия: істоща́йте, істоща́йте до основа́ній єго́. |
|
8
|
8
|
| Дочко Вавилона, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам. | Дщи Вавило́ня окая́нная, блаже́н, і́же возда́сть тебі́ воздая́ніє твоє́, є́же воздала́ єси́ нам; |
|
9
|
9
|
| Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь. Слава… | блаже́н, і́же і́меть і разбіє́ть младе́нці твоя́ о ка́мень. |
|
Псалом 137
|
Псалом 137
|
|
0
|
0
|
| Давида. (Аггея й Захарії). | Псало́м Дави́ду, Агге́я і Заха́рії, 137. |
|
1
|
1
|
| Прославляю Тебе, Господи, від усього серця мого. Перед ангелами співатиму похвалу Тобі за те, [що Ти почув усі слова уст моїх]. | Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м, і пред а́нгели воспою́ Тебі́, я́ко усли́шал єси́ вся глаго́ли уст мої́х; |
|
2
|
2
|
| Буду поклонятися перед святим храмом Твоїм і славити ім’я Твоє за милість Твою і правду Твою, бо Ти звеличив слово Твоє вище від усякого імені Твого. | поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоєму́ і іспові́мся і́мені Твоєму́ о ми́лості Твоє́й і і́стині Твоє́й, я́ко возвели́чил єси́ над всім і́м'я Твоє́ свято́є. |
|
3
|
3
|
| В день, коли я взивав до Тебе, Ти почув мене і вселив у душу мою силу. | В о́ньже а́ще день призову́ Тя, ско́ро усли́ши м'я; умно́жиши м'я в душі́ моє́й си́лою Твоє́ю. |
|
4
|
4
|
| Будуть прославляти Тебе, Господи, всі царі землі, коли почують слова уст Твоїх. | Да іспові́дяться Тебі́, Го́споди, всі ца́ріє зе́мстії, я́ко усли́шаша вся глаго́ли уст Твої́х; |
|
5
|
5
|
| Будуть у піснях прославляти путі Господні, бо велика слава Господня. | і да воспою́ть в путе́х Госпо́дніх, я́ко ве́лія сла́ва Госпо́дня; |
|
6
|
6
|
| Високий Господь: смиренного бачить і гордого пізнає здалека. | я́ко висо́к Госпо́дь, і смире́нния призира́єть, і висо́кая іздале́ча вість. |
|
7
|
7
|
| Якщо я піду серед напастей, Ти оживиш мене, простягнеш руку Твою на ворогів моїх, і спасе мене правиця Твоя. | А́ще пойду́ посреді́ ско́рби, живи́ши м'я; на гнів враг мої́х просте́рл єси́ ру́ку Твою́, і спасе́ м'я десни́ця Твоя́. |
|
8
|
8
|
| Господь воздасть за мене; Господи, милість Твоя повік. Не покидай творіння рук Твоїх. | Госпо́дь возда́сть за м'я; Го́споди, ми́лость Твоя́ во вік; діл руку́ Твоє́ю не пре́зри. |
|
Псалом 138
|
Псалом 138
|
|
0
|
0
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. (Захарії). | В коне́ць Дави́ду, псало́м Заха́ріїн, в разсі́янії, 138. |
|
1
|
1
|
| Господи, Ти випробував мене і знаєш мене. | Го́споди, іскуси́л м'я єси́ і позна́л м'я єси́; Ти позна́л єси́ сіда́ніє моє́ і воста́ніє моє́. |
|
2
|
2
|
| Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої. | Ти разумі́л єси́ помишле́нія моя́ іздале́ча; |
|
3
|
3
|
| Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі. | стезю́ мою́ і у́же моє́ Ти єси́ ізслі́довал і вся путі́ моя́ прови́діл єси́. |
|
4
|
4
|
| Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш. | Я́ко ність льсти в язи́ці моє́м; се, Го́споди, Ти позна́л єси́ |
|
5
|
5
|
| Ти ствердив мене і поклав на мене руку Твою. | вся послі́дняя і дре́вняя; Ти созда́л єси́ м'я і положи́л єси́ на мні ру́ку Твою́. |
|
6
|
6
|
| Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його. | Удиви́ся ра́зум Твой от мене́, утверди́ся, не возмогу́ к Нему́. |
|
7
|
7
|
| Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу? | Ка́мо пойду́ от Ду́ха Твоєго́? І от лиця́ Твоєго́ ка́мо біжу́? |
|
8
|
8
|
| Зійду на небо — Ти там перебуваєш; зійду в пекло — і там Ти. | А́ще взи́ду на не́бо, Ти та́мо єси́; а́ще сни́ду во ад, та́мо єси́. |
|
9
|
9
|
| Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря, | А́ще возьму́ крилі́ мої́ ра́но і вселю́ся в послі́дніх мо́ря, |
|
10
|
10
|
| і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене. | і та́мо бо рука́ Твоя́ наста́вить м'я, і удержи́ть м'я десни́ця Твоя́. |
|
11
|
11
|
| Сказав би я: може, темрява сховає мене, то й темрява стане світлою перед Тобою. | І ріх: єда́ тьма попере́ть м'я? І нощ просвіще́ніє в сла́дості моє́й. |
|
12
|
12
|
| Не сховає від Тебе й темрява, бо й ніч перед Тобою як день; і пітьма перед Тобою як світло. | Я́ко тьма не помрачи́ться от Тебе́, і нощ я́ко день просвіти́ться; я́ко тьма єя́, та́ко і світ єя́. |
|
13
|
13
|
| Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї. | Я́ко Ти созда́л [стяжа́л] єси́ утро́би моя́, восприя́л м'я єси́ із чре́ва ма́тере моєя́. |
|
14
|
14
|
| Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає. | Іспові́мся Тебі́, я́ко стра́шно удиви́лся єси́; чу́дна діла́ Твоя́, і душа́ моя́ зна́єть зіло́. |
|
15
|
15
|
| Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє. | Не утаї́ся кость моя́ от Тебе́, ю́же сотвори́л єси́ в та́йні, і соста́в мой в преіспо́дніх землі́. |
|
16
|
16
|
| Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було. | Несоді́ланноє моє́ ви́дісті о́чі Твої́, і в кни́зі Твоє́й всі напи́шуться; во днех сози́ждуться, і нікто́же в них. |
|
17
|
17
|
| О, які величні для мене замисли Твої, Боже! І яка велика кількість їх! | Мні же зіло́ че́стні би́ша дру́зі Твої́, Бо́же, зіло́ утверди́шася влади́чествія їх; |
|
18
|
18
|
| Став би лічити їх, та їх більше, ніж піску; коли я пробуджуюсь, я все ще перед Тобою. | ізочту́ їх, і па́че піска́ умно́жаться; воста́х, і єще́ єсьм с Тобо́ю. |
|
19
|
19
|
| О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого! Відійдіть від мене, кровожерні! | А́ще ізбіє́ши грі́шники, Бо́же; му́жіє крове́й, уклоні́теся от мене́. |
|
20
|
20
|
| Вороги Твої, Господи, говорять проти Тебе зневажливо; марне замишляють вороги Твої. | Я́ко ревни́ві єсте́ в помишле́ніїх, при́ймуть в суєту́ гра́ди Твоя́. |
|
21
|
21
|
| Чи ж мені не мати ненависти проти тих, що Тебе, Господи, ненавидять? І чи не цуратися тих, що повстають проти Тебе? | Не ненави́дящия ли Тя, Го́споди, возненави́діх, і о вразі́х Твої́х іста́ях? |
|
22
|
22
|
| Повною ненавистю ненавиджу їх; ворогами моїми стали вони. | Соверше́нною не́навистію возненави́діх я; во враги́ би́ша мі. |
|
23
|
23
|
| Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої. | Іскуси́ м'я, Бо́же, і уві́ждь се́рдце моє́; істяжи́ м'я і разумі́й стезі́ моя́; |
|
24
|
24
|
| Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну. | і виждь, а́ще путь беззако́нія во мні, і наста́ви м'я на путь ві́чен. |
|
Псалом 139
|
Псалом 139
|
|
0
|
0
|
| Псалом. | В коне́ць, псало́м Дави́ду, 139. |
|
1
|
1
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. | Ізми́ м'я, Го́споди, от челові́ка лука́ва, от му́жа непра́ведна ізба́ви м'я; |
|
2
|
2
|
| Спаси мене, Господи, від людей лукавих; захисти мене від гнобителів: | і́же поми́слиша непра́вду в се́рдці, весь день ополча́ху бра́ні; |
|
3
|
3
|
| вони замишляють неправду в серці; щодня готуються до битви, | ізостри́ша язи́к свой, я́ко змії́н; яд а́спідов под устна́ми їх. |
|
4
|
4
|
| гострять язики свої, як змія, отрута аспида в устах їхніх. | Сохрани́ м'я, Го́споди, із руки́ грі́шничі, от челові́к непра́ведних ізми́ м'я, і́же поми́слиша зап'я́ті стопи́ моя́. |
|
5
|
5
|
| Збережи мене, Господи, від руки беззаконника; захисти від гнобителів, що задумали спинити кроки життя мого. | Скри́ша го́рдії сіть мні і у́жи, преп'я́ша сіть нога́ма мої́ма; |
|
6
|
6
|
| Горді розставили таємно сіті на мене при дорозі; приготували для мене яму. | при стезі́ собла́зни положи́ша мі. |
|
7
|
7
|
| Я сказав Господу: Ти — Бог мій! Почуй, Господи, голос моління мого! | Ріх Го́сподеві: Бог мой єси́ Ти, внуши́, Го́споди, глас моле́нія моєго́. |
|
8
|
8
|
| Господи, Господи! Сило спасіння мого! Ти покрив голову мою в день битви. | Го́споди, Го́споди! Си́ло спаcе́нія моєго́, осіни́л єси́ над главо́ю моє́ю в день бра́ні. |
|
9
|
9
|
| Не допусти, Господи, здійснитися наміру нечестивого; не дай успіху замислам його, щоб вони не загордилися. | Не преда́ждь мене́, Го́споди, от жела́нія моєго́ грі́шнику; поми́слиша на м'я, не оста́ви мене́, да не когда́ вознесу́ться. |
|
10
|
10
|
| Голови тих, що оточили мене, нехай покриє зло уст їхніх. | Псало́м окруже́нія їх, труд усте́н їх покри́єть я. |
|
11
|
11
|
| Нехай впаде на них гаряче вугілля; нехай впадуть вони у вогонь і у безодню, так щоб не встали. | Паду́ть на них у́глія о́гненная, низложи́ши я во страсте́х, і не постоя́ть. |
|
12
|
12
|
| Людина злоязична не утвердиться на землі; злоба приведе гнобителя до загибелі. | Муж язи́чен не іспра́виться на землі́; му́жа непра́ведна зла́я улов'я́ть во істлі́ніє. |
|
13
|
13
|
| Знаю, що Господь учинить суд пригнобленим і справедливість бідним. | Позна́х, я́ко сотвори́ть Госпо́дь суд ни́щим і месть убо́гим. |
|
14
|
14
|
| І будуть праведні прославляти ім’я Твоє; непорочні оселяться перед лицем Твоїм. Слава… | Оба́че пра́веднії іспові́дяться і́мені Твоєму́, і вселя́ться пра́вії с лице́м Твої́м. |
|
Псалом 140
|
Псалом 140
|
|
0
|
0
|
| Псалом Давида. | Псало́м Дави́ду, 140. |
|
1
|
1
|
| Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли взиваю до Тебе. | Го́споди, воззва́х к Тебі́, усли́ши м'я; воньми́ гла́су моле́нія моєго́, внегда́ воззва́ти мі к Тебі́. |
|
2
|
2
|
| Нехай стане молитва моя як кадило перед Тобою; піднесення рук моїх — як жертва вечірня. | Да іспра́виться моли́тва моя́, я́ко кади́ло пред Тобо́ю; воздія́ніє руку́ моє́ю — же́ртва вече́рняя. |
|
3
|
3
|
| Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх. | Положи́, Го́споди, хране́ніє усто́м мої́м і двер огражде́нія о устна́х мої́х. |
|
4
|
4
|
| Не відхили серця мого до слів лукавих — виправдовувати мої гріхи, разом з людьми, що чинять беззаконня, щоб не став я спільником пристрастей їхніх. | Не уклони́ се́рдце моє́ в словеса́ лука́вствія — непщева́ти вини́ о грісі́х с челові́ки, ді́лающими беззако́ніє; і не сочту́ся со ізбра́нними їх. |
|
5
|
5
|
| Нехай навчає мене праведник милістю, нехай і викриває мене; єлей же слів грішника нехай не намастить голови моєї. | Нака́жеть м'я пра́ведник ми́лостію і обличи́ть м'я, єле́й же грі́шнаго да не нама́стить глави́ моєя́; я́ко єще́ і моли́тва моя́ во благоволе́ніїх їх. |
|
6
|
6
|
| І молитва моя проти злодіянь їхніх. Пожерла земля в безодні суддів їхніх. | Поже́рти би́ша при ка́мені судії́ їх; усли́шаться глаго́ли мої́, я́ко возмого́ша [услади́шася]. |
|
7
|
7
|
| Почуті ж були слова мої як переможні; як груддя землі розметалися вони по землі; так розсипалися кості їхні над пеклом. | Я́ко то́лща землі́ просі́деся на землі́, расточи́шася ко́сті їх при а́ді. |
|
8
|
8
|
| На Тебе ж, Господи, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї. | Я́ко к Тебі́, Го́споди, Го́споди, о́чі мої́; на Тя упова́х, не отими́ ду́шу мою́; |
|
9
|
9
|
| Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, і від спокус, що їх наставили беззаконні. | сохрани́ м'я от сі́ті, ю́же соста́виша мі, і от собла́зн ді́лающих беззако́ніє. |
|
10
|
10
|
| У сіть свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду. | Паду́ть во мре́жу свою́ грі́шници; єди́н єсьм аз, до́ндеже прейду́. |
|
Псалом 141
|
Псалом 141
|
|
0
|
|
| Повчання Давида. Молитва його, коли він був у печері. | |
|
1
|
1
|
| Голосом моїм до Господа взиваю: голосом моїм до Господа молюся. | Ра́зума Дави́ду, внегда́ би́ти єму́ в верте́пі моля́щемуся, 141. |
|
2
|
2
|
| Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу. | Гла́сом мої́м ко Го́споду воззва́х, гла́сом мої́м ко Го́споду помоли́хся. |
|
3
|
3
|
| Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене. | Пролію́ пред Ним моле́ніє моє́, печа́ль мою́ пред Ним возвіщу́. |
|
4
|
4
|
| Дивився я навкруги — і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою. | Внегда́ ізчеза́ти от мене́ ду́ху моєму́, і Ти позна́л єси́ стезі́ моя́; на путі́ сем, по нему́же хожда́х, скри́ша сіть мні. |
|
5
|
5
|
| Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих. | Сматря́х одесну́ю і возгля́дах, і не бі зна́яй мене́; поги́бе бі́гство от мене́, і ність взиска́яй ду́шу мою́. |
|
6
|
6
|
| Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене. | Воззва́х к Тебі́, Го́споди, ріх: Ти єси́ упова́ніє моє́, часть моя́ єси́ на землі́ живи́х. |
|
7
|
7
|
| Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє. На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою. | Воньми́ моле́нію моєму́, я́ко смири́хся зіло́; ізба́ви м'я от гоня́щих м'я, я́ко укріпи́шася па́че мене́. |
|
Псалом 142
|
Псалом 142
|
|
0
|
0
|
| Псалом Давида, [коли його переслідував син — Авессалом.] | Псало́м Дави́ду, єгда́ гоня́ше єго́ Авессало́м, син єго́, 142. |
|
1
|
1
|
| Господи, почуй молитву мою, зглянься на моління моє в істині Твоїй, вислухай мене у правді Твоїй. | Го́споди, усли́ши моли́тву мою́, внуши́ моле́ніє моє́ во і́стині Твоє́й, усли́ши м'я в пра́вді Твоє́й; |
|
2
|
2
|
| І не входь у суд з рабом Твоїм, бо не виправдається перед Тобою ніхто з живих. | і не вни́ди в суд с рабо́м Твої́м, я́ко не оправди́ться пред Тобо́ю всяк живи́й. |
|
3
|
3
|
| Бо ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, посадив мене в темряву, як давно померлих. | Я́ко погна́ враг ду́шу мою́; смири́л єсть в зе́млю живо́т мой; посади́л м'я єсть в те́мних, я́ко ме́ртвия ві́ка. |
|
4
|
4
|
| І впав у мені дух мій, стривожилось у мені серце моє. | І уни́ во мні дух мой, во мні см'яте́ся се́рдце моє́. |
|
5
|
5
|
| Я згадую дні давні, розмірковую про всі діла Твої і в творінні рук Твоїх повчаюся. | Пом'яну́х дні дре́внія, поучи́хся во всіх ді́ліх Твої́х, в творе́ніїх руку́ Твоє́ю поуча́хся. |
|
6
|
6
|
| До Тебе простягаю руки мої: душа моя, як земля безводна, перед Тобою. | Возді́х к Тебі́ ру́ці мої́; душа́ моя́, я́ко земля́ безво́дная, Тебі́. |
|
7
|
7
|
| Скоро почуй мене, Господи, згасає дух мій. Не відверни лиця Твого від мене, бо уподібнюся тим, що сходять у могилу. | Ско́ро усли́ши м'я, Го́споди, ізчезе́ дух мой; не отврати́ лиця́ Твоєго́ от мене́, і уподо́блюся низходя́щим в ров. |
|
8
|
8
|
| Дай мені зрання відчути милість Твою, бо на Тебе уповаю. Вкажи мені, [Господи], путь, якою піду, бо до Тебе підношу душу мою. | Сли́шану сотвори́ мні зау́тра ми́лость Твою́, я́ко на Тя упова́х; скажи́ мні, Го́споди, путь, в о́ньже пойду́, я́ко к Тебі́ взях ду́шу мою́. |
|
9
|
9
|
| Визволи мене від ворогів моїх, Господи, до Тебе вдаюся, | Ізми́ м'я от враг мої́х, Го́споди, к Тебі́ прибіго́х. |
|
10
|
10
|
| навчи мене творити волю Твою, бо Ти єси Бог мій. Дух Твій благий наставить мене на землю правди; | Научи́ м'я твори́ти во́лю Твою́, я́ко Ти єси́ Бог мой; Дух Твой Благи́й наста́вить м'я на зе́млю пра́ву. |
|
11
|
11
|
| імені Твого ради, Господи, оживи мене правдою Твоєю. Виведи з печалі душу мою | І́мене Твоєго́ ра́ди, Го́споди, живи́ши м'я пра́вдою Твоє́ю; ізведе́ши от печа́лі ду́шу мою́; |
|
12
|
12
|
| і милістю Твоєю знищ ворогів моїх. І вигуби гнобителів душі моєї, бо я раб Твій є. Слава… | і ми́лостію Твоє́ю потреби́ши враги́ моя́ і погуби́ши вся стужа́ющия душі́ моє́й; я́ко аз раб Твой єсьм. |
|
Псалом 143
|
Псалом 143
|
|
0
|
0
|
| Псалом Давида. [Проти Голіафа.] | Псало́м Дави́ду, к Голіа́фу, 143. |
|
1
|
1
|
| Благословенний Господь Бог мій, що навчає руки мої до боротьби і пальці мої до битви. | Благоcлове́н Госпо́дь Бог мой, науча́яй ру́ці мої́ на ополче́ніє, пе́рсти моя́ на брань. |
|
2
|
2
|
| Він — милість моя і охорона моя; твердиня моя і Спаситель мій; Він — щит мій, і я надіюся на Нього; Він прихиляє народ мій до мене. | Ми́лость моя́ і прибі́жище моє́, Засту́пник мой і Ізба́витель мой, Защи́титель мой, і на Него́ упова́х; повину́яй лю́ди моя́ под м'я. |
|
3
|
3
|
| Господи! Що таке людина, що Ти виявляєш їй Себе, і сини людські, що Ти піклуєшся про них? | Го́споди, что єсть челові́к, я́ко позна́лся єси́ єму́? Іли́ син челові́ч, я́ко вміня́єши єго́? |
|
4
|
4
|
| Людина — як подих вітру; дні її — як тінь, що зникає. | Челові́к суєті́ уподо́бися; дні́є єго́ — я́ко сінь прехо́дять. |
|
5
|
5
|
| Господи! Прихили небо Твоє і зійди; торкнися гір — і з них піде дим. | Го́споди, преклони́ небеса́ і сни́ди; косни́ся гора́м — і воздим'я́ться; |
|
6
|
6
|
| Блисни блискавкою — і розжени ворогів моїх; пусти стріли Твої — і розвій їх. | блесни́ мо́лнію — і разжене́ши я; посли́ стрі́ли Твоя́ — і см'яте́ши я. |
|
7
|
7
|
| Простягни руку Твою з висоти, визволи мене і спаси мене з вод великих, — з руки синів чужих, | Посли́ ру́ку Твою́ с висоти́, ізми́ м'я і ізба́ви м'я от вод мно́гих, із руки́ сино́в чужди́х, |
|
8
|
8
|
| що їх уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди. | ї́хже уста́ глаго́лаша суєту́, і десни́ця їх — десни́ця непра́вди. |
|
9
|
9
|
| Боже! Нову пісню Тобі співаю; на десятиструннім псалтирі буду співати Тобі, | Бо́же, піснь но́ву воспою́ Тебі́, во псалти́рі десятостру́ннім пою́ Тебі́; |
|
10
|
10
|
| бо Ти даєш спасіння царям; визволив Давида, раба Твого, від меча лютого. | даю́щему спасе́ніє царе́м, ізбавля́ющему Дави́да, раба́ Своєго́, от меча́ лю́та. |
|
11
|
11
|
| Визволи мене і спаси мене від руки синів чужих, що їхні уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди. | Ізба́ви м'я і ізми́ м'я із руки́ сино́в чужди́х, ї́хже уста́ глаго́лаша суєту́, і десни́ця їх — десни́ця непра́вди; |
|
12
|
12
|
| Нехай сини наші будуть як розквітлі рослини у молодості своїй; і дочки наші нехай будуть прибрані й прикрашені, як стовп у царських палатах. | ї́хже си́нове їх — я́ко новосажде́нія водруже́ная в ю́ності своє́й, дще́рі їх удо́брени, преукра́шени, я́ко подо́біє хра́ма; |
|
13
|
13
|
| Нехай житниці наші будуть повні і всяким хлібом багаті. Нехай множаться тисячами вівці на пасовищах наших. | храни́лища їх іспо́лнена, отрига́ющая от сего́ в сіє́; о́вці їх многопло́дни, мно́жащияся во ісхо́дищих свої́х; воло́ве їх то́лсті; |
|
14
|
14
|
| Нехай воли наші будуть ситі, і не буде ні розкрадання, ні пропажі, ні стогону на вулицях наших. | ність паде́нія опло́ту, ніже́ прохо́да, ніже́ во́пля в сто́гнах їх. |
|
15
|
15
|
| Блаженний народ, у якого все це є. Блаженний народ, у якого Господь — Бог його. | Ублажи́ша лю́ди, ї́мже сія́ суть; блаже́нні лю́діє, ї́мже Госпо́дь Бог їх. |
|
Псалом 144
|
Псалом 144
|
|
0
|
0
|
| Хвала Давида. | Хвала́ Дави́ду, 144. |
|
1
|
1
|
| Величатиму Тебе, Боже мій, Царю [мій], і благословлятиму ім’я Твоє повіки й повік віку. | Вознесу́ Тя, Бо́же мой, Царю́ мой, і благословлю́ і́м'я Твоє́ в вік і в вік ві́ка. |
|
2
|
2
|
| Кожного дня благословлятиму Тебе і хвалитиму ім’я Твоє повіки й повік віку. | На всяк день благословлю́ Тя, і восхвалю́ і́м'я Твоє́ в вік і в вік ві́ка. |
|
3
|
3
|
| Великий Господь і преславний, і немає меж величі Його. | Ве́лій Госпо́дь і хва́лен зіло́, і вели́чію Єго́ ність конця́. |
|
4
|
4
|
| З роду в рід будуть прославляти діла Твої і сповіщати про могутність Твою, | Род і род восхва́лять діла́ Твоя́ і си́лу Твою́ возвістя́ть; |
|
5
|
5
|
| а я буду говорити про велич слави святині Твоєї і розповідати про чуда Твої. | великолі́піє сла́ви святи́ні Твоєя́ возглаго́лють і чудеса́ Твоя́ пові́дять; |
|
6
|
6
|
| Скажуть про силу дивних діянь Твоїх, і я розповідатиму про велич Твою. | і си́лу стра́шних Твої́х реку́ть і вели́чіє Твоє́ пові́дять; |
|
7
|
7
|
| Будуть проголошувати пам’ять великої благости Твоєї і правдою Твоєю будуть радуватися. | па́м'ять мно́жества бла́гости Твоєя́ отри́гнуть і пра́вдою Твоє́ю возра́дуються. |
|
8
|
8
|
| Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий. | Щедр і ми́лостив Госпо́дь, долготерпіли́в і многоми́лостив. |
|
9
|
9
|
| Благий Господь до всіх, і милість Його на всіх ділах Його. | Благ Госпо́дь вся́чеським, і щедро́ти Єго́ на всіх ді́ліх Єго́. |
|
10
|
10
|
| Нехай славлять Тебе, Господи, всі діла Твої, і святі Твої нехай благословляють Тебе. | Да іспові́дяться Тебі́, Го́споди, вся діла́ Твоя́, і преподо́бнії Твої́ да благослов'я́ть Тя; |
|
11
|
11
|
| Нехай скажуть про славу Царства Твого і проповідують про силу Твою, | сла́ву Ца́рствія Твоєго́ реку́ть і си́лу Твою́ возглаго́лють, |
|
12
|
12
|
| щоб дізналися сини людські про могутність Твою і про славну велич Царства Твого. | сказа́ти синово́м челові́чеським си́лу Твою́ і сла́ву великолі́пія Ца́рствія Твоєго́. |
|
13
|
13
|
| Царство Твоє — Царство всіх віків, і влада Твоя через усі роди. [Вірний Господь у всіх словах Своїх і праведний у всіх ділах Своїх.] | Ца́рство Твоє́ — Ца́рство всіх віко́в, і влади́чество Твоє́ во вся́ком ро́ді і ро́ді. Ві́рен Госпо́дь во всіх словесі́х Свої́х і преподо́бен во всіх ді́ліх Свої́х. |
|
14
|
14
|
| Зміцнює Господь усіх, що падають, і піднімає тих, що впали. | Утвержда́єть Госпо́дь вся низпа́дающия і возставля́єть вся низве́рженния. |
|
15
|
15
|
| Очі всіх з надією на Тебе, Господи, дивляться, і Ти даєш їм поживу в час свій. | О́чі всіх на Тя упова́ють, і Ти дає́ши їм пи́щу во благовре́менії; |
|
16
|
16
|
| Відкриваєш руку Твою і насичуєш усі творіння благами Твоїми. | отверза́єши Ти ру́ку Твою́ і ісполня́єши вся́коє живо́тно благоволе́нія. |
|
17
|
17
|
| Праведний Господь у всіх путях Своїх і благий у всіх ділах Своїх. | Пра́веден Госпо́дь во всіх путе́х Свої́х і преподо́бен во всіх ді́ліх Свої́х. |
|
18
|
18
|
| Господь близько до всіх, хто призиває Його, хто призиває Його праведно. | Близ Госпо́дь всім призива́ющим Єго́, всім призива́ющим Єго́ во і́стині; |
|
19
|
19
|
| Він сповняє бажання тих, що бояться Його, чує молитву їхню і спасає їх. | во́лю боя́щихся Єго́ сотвори́ть, і моли́тву їх усли́шить, і спасе́ть я. |
|
20
|
20
|
| Господь охороняє всіх, що люблять Його, а всіх нечестивців знищить. | Храни́ть Госпо́дь вся лю́б'ящия Єго́, і вся грі́шники потреби́ть. |
|
21
|
21
|
| Хвалу Господню будуть виголошувати уста мої. І всі творіння нехай прославляють ім’я Його повік віку. Слава… | Хвалу́ Госпо́дню возглаго́лють уста́ моя́; і да благослови́ть вся́ка плоть і́м'я свято́є Єго́ в вік і в вік ві́ка. |
|
Псалом 145
|
Псалом 145
|
|
0
|
0
|
| [Алилуя. Аггея й Захарії.] | Аллилу́я, Агге́я і Заха́рії, 145. |
|
1
|
1
|
| Хвали, душе моя, Господа! Буду хвалити Господа, поки й життя мого. | Хвали́, душе́ моя́, Го́спода; |
|
2
|
2
|
| Співатиму Богові моєму, поки й живу. | восхвалю́ Го́спода в животі́ моє́м, пою́ Бо́гу моєму́, до́ндеже єсьм. |
|
3
|
3
|
| Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння. | Не наді́йтеся на кня́зі, на си́ни челові́чеськія, в ни́хже ність спаcе́нія. |
|
4
|
4
|
| Вийде дух його і вернеться в землю свою; в той день загинуть усі помисли його. | Ізи́деть дух єго́, і возврати́ться в зе́млю свою́; в той день поги́бнуть вся помишле́нія єго́. |
|
5
|
5
|
| Блажен, кому Бог Якова — помічник його; у кого надія на Господа Бога свого, | Блаже́н, єму́же Бог Іа́ковль помо́щник єго́, упова́ніє єго́ на Го́спода Бо́га своєго́, |
|
6
|
6
|
| що створив небо і землю, море і все, що в них; Він береже істину повік, | сотво́ршаго не́бо і зе́млю, мо́ре і вся, я́же в них; храня́щаго і́стину в вік, |
|
7
|
7
|
| творить суд покривдженим, дає поживу голодним. | творя́щаго суд оби́димим, даю́щаго пи́щу а́лчущим. Госпо́дь ріши́ть окова́нния; |
|
8
|
8
|
| Господь визволяє закованих, Господь умудряє сліпців, Господь підносить повалених, Господь любить праведників; | Госпо́дь умудря́єть сліпці́; Госпо́дь возво́дить низве́рженния; Госпо́дь лю́бить пра́ведники. |
|
9
|
9
|
| Господь охороняє пришельців; сироту і вдову прийме, а путь грішників погубить. | Госпо́дь храни́ть прише́лці, си́ра і вдову́ при́йметь, і путь грі́шних погуби́ть. |
|
10
|
10
|
| Царюватиме Господь повіки, Бог твій, Сионе, з роду в рід. Алилуя. | Воцари́ться Госпо́дь во вік, Бог Твой, Сіо́не, в род і род. |
|
Псалом 146
|
Псалом 146
|
|
0
|
0
|
| [Алилуя.] (Аггея й Захарії.) | Аллилу́я, 146. |
|
1
|
1
|
| Хваліть Господа, бо благо співати Богу нашому: нехай буде Йому насолодою наша хвала. | Хвалі́те Го́спода, я́ко благ псало́м; Бо́гові на́шему да услади́ться хвале́ніє. |
|
2
|
2
|
| Господь будує Єрусалим, і розсіяних людей Своїх збере. | Зи́ждай Ієрусали́ма Госпо́дь; разсі́янія Ізра́їлєва собере́ть; |
|
3
|
3
|
| Він зціляє розбитих серцем і перев’язує рани їхні. | ізціля́яй сокруше́нния се́рдцем і об'язу́яй сокруше́нія їх; |
|
4
|
4
|
| Знає кількість усіх зірок, і всіх їх за іменами називає. | ізчита́яй мно́жество звізд, і всім їм імена́ нарица́яй. |
|
5
|
5
|
| Великий Господь наш, і велика сила [Його], і розуму Його немає числа. | Ве́лій Госпо́дь наш, і ве́лія крі́пость Єго́, і ра́зума Єго́ ність числа́. |
|
6
|
6
|
| Смиренних підносить Господь, а нечестивих принижує до землі. | Приє́мляй кро́ткия Госпо́дь, смиря́яй же грі́шники до землі́. |
|
7
|
7
|
| Співайте Господу хвалу, співайте Богу нашому на гуслях. | Начні́те Го́сподеві во іспові́данії, по́йте Бо́гові на́шему в гу́слех; |
|
8
|
8
|
| Він покриває небо хмарами і посилає на землю дощ, вирощує на горах траву [і всяку рослину на поживу людям]. | одіва́ющему не́бо о́блаки, уготовля́ющему землі́ дождь; прозяба́ющему на гора́х траву́ і злак на слу́жбу челові́ком; |
|
9
|
9
|
| Дає поживу тваринам і всім птахам, що прославляють Його. | даю́щему ското́м пи́щу їх і птенце́м вра́новим, призива́ющим Єго́. |
|
10
|
10
|
| Не на силу коня дивиться Він, і не на швидкість людських ніг зважає. | Не в си́лі ко́нстій восхо́щеть, ніже́ в ли́стіх му́жеських благоволи́ть; |
|
11
|
11
|
| Господь любить тих, що бояться Його і уповають на милість Його. | благоволи́ть Госпо́дь в боя́щихся Єго́ і во упова́ющих на ми́лость Єго́. |
|
Псалом 147
|
Псалом 147
|
|
0
|
0
|
| (Аггея й Захарії.) | Аллилу́я, Агге́я і Заха́рії, 147. |
|
1
|
1
|
| Прославляй, Єрусалиме, Господа! Хвали Бога твого, Сионе! | Похвали́, Ієрусали́ме, Го́спода, хвали́ Бо́га Твоєго́, Сіо́не; |
|
2
|
2
|
| Бо Він укріпив засуви врат твоїх, і благословив синів твоїх у тобі. | я́ко укріпи́ вереї́ врат Твої́х, благослови́ си́ни Твоя́ в Тебі́. |
|
3
|
3
|
| Він утвердив у межах твоїх мир і поживною пшеницею насичує тебе. | Полага́яй преді́ли Твоя́ мир, і ту́ка пшени́чна насища́яй Тя; |
|
4
|
4
|
| Він посилає слово Своє на землю, і скоро поширюється слово Його. | посила́яй сло́во Своє́ землі́, до ско́рости тече́ть сло́во Єго́, |
|
5
|
5
|
| Сипле сніг Свій, як вовну, іній, як попіл, розсипає. | даю́щаго сніг Свой, я́ко во́лну*, мглу — я́ко пе́пел посипа́ющаго, |
|
6
|
6
|
| Кидає град Свій грудками, а проти морозів Його хто встоїть? | мета́ющаго го́лоть* Свой, я́ко хлі́би; проти́ву лиця́ мра́за* Єго́ кто постої́ть? |
|
7
|
7
|
| Пошле слово Своє, і розтануть вони; подме вітер Його, і потечуть води. | По́слеть сло́во Своє́, і іста́єть я; дхнеть дух Єго́, і потеку́ть во́ди. |
|
8
|
8
|
| Він сповістив слово Своє Якову, і суди Свої — Ізраїлю. | Возвіща́яй сло́во Своє́ Іа́кову, оправда́нія і судьби́ Своя́ Ізра́їлеві; |
|
9
|
9
|
| Не вчинив Він цього нікому іншому з народів, і судів Його вони не знають. Слава… | не сотвори́ та́ко вся́кому язи́ку, і судьби́ Своя́ не яви́ їм. |
|
Псалом 148
|
Псалом 148
|
|
0
|
0
|
| [Алилуя.] | Аллилу́я, Агге́я і Заха́рії, 148. |
|
1
|
1
|
| Хваліть Господа з небес! Хваліть Його у вишніх. | Хвалі́те Го́спода с небе́с, хвалі́те Єго́ в ви́шніх. |
|
2
|
2
|
| Хваліть Його, всі ангели Його, хваліть Його, всі Сили Його. | Хвалі́те Єго́ всі а́нгели Єго́; хвалі́те Єго́, вся си́ли Єго́. |
|
3
|
3
|
| Хваліть Його, сонце й місяць, хваліть Його, всі зорі й світло. | Хвалі́те Єго́, со́лнце і луна́; хвалі́те Єго́ вся зві́зди і світ. |
|
4
|
4
|
| Хваліть Його, небеса небес; і вода, що вище небес. | Хвалі́те Єго́, небеса́ небе́с, і вода́, я́же преви́ше небе́с. |
|
5
|
5
|
| Нехай хвалять ім’я Господнє, бо Він [промовив — і сталося,] Він повелів — і створилося. | Да восхва́лять і́м'я Госпо́днє; я́ко Той рече́ — і би́ша; Той повелі́ — і созда́шася. |
|
6
|
6
|
| Поставив їх на віки вічні; дав їм закон, що не змінюється. | Поста́ви я в вік і в вік ві́ка; повелі́ніє положи́, і не ми́мо і́деть. |
|
7
|
7
|
| Хваліть Господа від землі: всі моря, всі риби і всі безодні. | Хвалі́те Го́спода от землі́, змі́єве і вся бе́здни; |
|
8
|
8
|
| Хваліть Його вогонь, град, сніг, туман, вітер буйний, що виконує волю Його; | огнь, град, сніг, го́лоть, дух бу́рен, творя́щая сло́во Єго́; |
|
9
|
9
|
| хваліть Його гори і всі горби, дерева плодові і всі ліси, | го́ри і всі хо́лми, древа́ плодоно́сна і всі ке́дри; |
|
10
|
10
|
| звірі і всі тварини, всі плазуни і птахи крилаті, | зві́ріє і всі ско́ти, га́ди і пти́ці перна́ти; |
|
11
|
11
|
| царі земні і всі народи, князі і всі судді, | ца́ріє зе́мстії і всі лю́діє, кня́зі і всі судії́ зе́мстії; |
|
12
|
12
|
| юнаки й діви, старі з молодими — | ю́ноші і ді́ви, ста́рці с ю́нотами. |
|
13
|
13
|
| нехай хвалять ім’я Господнє, бо прославилось ім’я Його Одного. Слава Його на небі і на землі. | Да восхва́лять і́м'я Госпо́днє; я́ко вознесе́ся і́м'я Того́ Єди́наго, іспові́даніє Єго́ на землі́ і на небесі́. |
|
14
|
14
|
| Він підніс силу людей Своїх, славу всіх святих Своїх, синів Ізраїлевих, близьких Йому. Алилуя. | І вознесе́ть рог люді́й Свої́х; піснь всім преподо́бним Єго́, синово́м Ізра́їлевим, лю́дем приближа́ющимся Єму́. |
|
Псалом 149
|
Псалом 149
|
|
0
|
0
|
| [Алилуя.] | Аллилу́я, 149. |
|
1
|
1
|
| Співайте Господу пісню нову! Хвала Йому в Церкві преподобних Його. | Воспо́йте Го́сподеві піснь но́ву; хвале́ніє Єго́ в це́ркві преподо́бних. |
|
2
|
2
|
| Нехай звеселиться духовний Ізраїль Сотворителем своїм, сини Сиону нехай возрадуються Царю своєму. | Да возвесели́ться Ізра́їль о сотво́ршем Єго́, і си́нове Сіо́ні возра́дуються о Царі́ своє́м. |
|
3
|
3
|
| Нехай хвалять ім’я Його хором, з тимпанами і гуслями нехай співають Йому, | Да восхва́лять і́м'я Єго́ в ли́ці, в тимпа́ні і псалти́рі да пою́ть Єму́. |
|
4
|
4
|
| бо любить Господь людей Своїх і покірних підносить до спасіння. | Я́ко благоволи́ть Госпо́дь в лю́дех Свої́х, і вознесе́ть кро́ткия во спасе́ніє. |
|
5
|
5
|
| Нехай звеличаться преподобні у славі і зрадіють в оселях своїх. | Восхва́ляться преподо́бнії во сла́ві і возра́дуються на ло́жах свої́х. |
|
6
|
6
|
| Нехай буде хвала Богові в устах їхніх, і мечі двогострі в руках їхніх, | Возноше́нія Бо́жия в горта́ні їх, і мечі́ обою́ду остри́ в рука́х їх; |
|
7
|
7
|
| щоб учинити помсту над нечестивими і кару над беззаконними; | сотвори́ти отмще́ніє во язи́ціх, обличе́нія в лю́дех; |
|
8
|
8
|
| зв’язати царів їхніх путами і славних їхніх — кайданами залізними, | св'яза́ти царі́ їх пу́ти, і сла́вния їх ручни́ми око́ви желі́зними; |
|
9
|
9
|
| вчинити над ними суд написаний. Слава ця буде всім святим Його. Алилуя. | сотвори́ти в них суд напи́сан. Сла́ва сія́ бу́деть всім преподо́бним Єго́. |
|
Псалом 150
|
Псалом 150
|
|
0
|
0
|
| [Алилуя.] | Аллилу́я, 150. |
|
1
|
1
|
| Хваліть Бога в святих Його, хваліть Його в утвердженні сили Його. | Хвалі́те Бо́га во святи́х Єго́, хвалі́те Єго́ во утверже́нії си́ли Єго́; |
|
2
|
2
|
| Хваліть Його в могутності сили Його; хваліть його за безмежну велич Його. | хвалі́те Єго́ на си́лах [в си́лах] Єго́, хвалі́те єго́ по мно́жеству вели́чествія Єго́; |
|
3
|
3
|
| Хваліть Його голосом сурми; хваліть його на арфі і гуслях. | хвалі́те Єго́ во гла́сі тру́бнім, хвалі́те Єго́ во псалти́рі і гу́слех; |
|
4
|
4
|
| Хваліть Його хором під тимпани; хваліть його на струнах і органах. | хвалі́те Єго́ в тимпа́ні і ли́ці, хвалі́те Єго́ во стру́нах і орга́ні; |
|
5
|
5
|
| Хваліть Його на органах милозвучних; хваліть Його на органах і зі співами. | хвалі́те Єго́ в кимва́ліх доброгла́сних, хвалі́те Єго́ в кимва́ліх восклица́нія. |
|
6
|
6
|
| Все, що дише, нехай хвалить Господа. Алилуя. | Вся́коє диха́ніє да хва́лить Го́спода. |
|
1001
|
1001
|
| Слава… | Сла́ва: |
|
Псалом 151
|
Псалом 151
|
|
0
|
0
|
| [Псалом Давида на поєдинок з Голіафом* | Сей псало́м осо́б пи́сан, Дави́дов, і вні числа́ 150 псалмо́в, внегда́ єдинобо́рствоваше на Голіа́фа |
|
1
|
1
|
| Я був найменшим серед братів моїх і наймолодшим у домі батька мого; пас овець батька мого. | Мал біх в бра́тії моє́й і ю́нший в дому́ отця́ моєго́; пасо́х о́вці отця́ моєго́. |
|
2
|
2
|
| Руки мої зробили орган, пальці мої настроювали псалтир. | Ру́ці мої́ сотвори́сті орга́н, і пе́рсти мої́ соста́виша псалти́р. |
|
3
|
3
|
| І хто сповістить Господу моєму? Сам Господь, Сам почув. | І кто возвісти́ть Го́сподеві моєму́? Сам Госпо́дь, Сам усли́шить; |
|
4
|
4
|
| Він послав ангела Свого і взяв мене від овець батька мого, і помазав мене єлеєм помазання Свого. | Сам посла́ а́нгела Своєго́, і взят м'я от ове́ць отця́ моєго́, і пома́за м'я єле́єм пома́занія Своєго́. |
|
5
|
5
|
| Брати мої прекрасні і великі, але Господь не благозволив обрати з них. | Бра́тія моя́ добрі́ і вели́ці; і не благоволи́ в них Госпо́дь. |
|
6
|
6
|
| Я вийшов назустріч іноплеміннику, і він прокляв мене ідолами своїми. | Ізидо́х в срі́теніє іноплеме́ннику, і прокля́т м'я і́доли свої́ми. |
|
7
|
7
|
| Але я, вихопивши у нього меч, обезглавив його і звільнив від ганьблення синів Ізраїлевих.] | Аз же істо́ргнув меч от него́, обезгла́вих єго́ і от'я́х поноше́ніє от сино́в Ізра́їлевих. |
