Глава 4
1
Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, здобув через плоть?
2
Якщо Авраам виправдався ділами, він має похвалу, але не у Бога.
3
Бо що говорить Писання? Повірив Авраам Боговi‚ і це зараховано йому в праведність.
4
Hагорода тому, хто робить, дається не з ласки, а за обов’язком.
5
А тому, хто не робить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його зараховується в праведність.
6
Так само і Давид називає блаженним чоловіка, якому Бог зараховує праведність незалежно від діл:
7
«Блаженні ті, чиї беззаконня прощені і чиї гріхи відпущені.
8
Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха».
9
Блаженство це належить до обрізання чи до необрізання? Ми говоримо, що Авраамові віра зарахована в праведність.
10
Коли зарахована? Після обрізання чи до обрізання? Hе після обрізання, а до обрізання.
11
І знак обрізання він одержав як печать праведности через віру, яку мав під час необрізання, щоб стати отцем усіх віруючих у необрізанні, щоб і їм була зарахована праведність‚
12
і отцем обрізаних, що не тільки прийняли обрізання‚ але і ходять по слідах віри отця нашого Авраама, яку він мав ще в необрізання.
13
Бо не законом була дарована Авраамовi‚ чи нащадкам його‚ обітниця — бути спадкоємцем світу, але праведністю віри.
14
Коли спадкоємцями є ті, що стверджуються законом, то даремна віра, обітниця недіюча;
15
бо закон викликає гнів, тому що, де нема закону, нема і злочину.
16
Отже, по вірі, щоб було з ласки, щоб обітниця була непорушна для всіх, не тільки за законом, а й за вірою нащадків Авраама, який є отцем усім нам,
17
як написано: «Я настановив тебе отцем багатьох народів»– перед Богом, Якому він повірив, Який оживляє мертвих і називає неіснуюче як існуюче.
18
Він, всупереч надії, увірував‚ що стане отцем багатьох народів, за сказаним: «Таке численне буде сíм’я твоє».
19
І не знеміг у вірі, і не вважав свого тіла, майже сторічного, за вже змертвіле, і утроби Сариної за омертвілу;
20
не засумнівався в обітниці Божій невірою, але зміцнився у вірі, віддавши славу Боговi‚
21
і був цілком упевнений, що Він має силу і виконати обіцяне.
22
Тому і зараховано йому у праведність.
23
Та не про нього одного написано, що зараховано йому,
24
але й стосовно нас; буде зараховано і нам, віруючим у Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, Господа нашого,
25
Який був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого.
