Глава 9
1
Істину кажу у Христі, не обманюю, совість моя свідчить мені Духом Святим,
2
що велика мені печаль і безупинний біль серцю моєму:
3
я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті,
4
тобто ізраїльтян, яким належить усиновлення, і слава, і заповіти, і законоположення, і богослужіння, і обітницi;
5
їхні й отці, і від них Христос по плоті, Сущий над усіма Бог, благословенний повік, амінь.
6
Та не так, щоб слово Боже не збулось: бо не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїля;
7
і не всі діти Авраама, які від плоті його, але сказано: «В Ісаакові наречеться тобі потомство».
8
Тобто не діти тілесні є діти Божi; а діти обітниці визнаються за потомство.
9
Слово ж обітниці таке: «У цей час прийду, і буде у Сари син».
10
І не тільки це; але так було з Ревеккою, коли вона зачала в той самий час двох синів від Ісаака, отця нашого.
11
Бо, коли вони ще не народилися і не зробили нічого доброго чи злого, щоб воля Божа здійснилася в обранні
12
не від діл, а від Того, Хто кличе, сказано було їй: «Більший служитиме меншому»‚
13
як і написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів».
14
Що ж скажемо? Hевже неправда у Бога? Зовсім ні.
15
Бо Він говорить Мойсеєві: «Кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію».
16
Отже, помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто біжить, а від Бога, Який милує.
17
Бо Писання говорить фараонові: «Hа те саме Я й настановив тебе, щоб показати над тобою силу Мою і щоб проповідане було ім’я Моє по всій землi».
18
Отже, кого хоче, милує; а кого хоче, озлобляє.
19
Ти скажеш мені: «За що ще звинувачує? Бо хто може противитися волі Його?»
20
А ти хто, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже творіння своєму творцеві: «Hавіщо ти мене так зробив?»
21
Хіба не має влади гончар над глиною, щоб із тієї самої суміші зробити один сосуд для почесного, а другий для непочесного вжитку?
22
Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив сосуди гніву, готові до погибелі,
23
щоб разом явити багатство слави Своєї над сосудами милосердя, які Він приготував для слави,
24
над нами, яких Він покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників?
25
Як і в Осії Він говорить: «Hе Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену — улюбленою».
26
І на тому місці, де сказано їм: «Ви — не Мій народ», там вони названі будуть синами Бога Живого.
27
Ісая ж провіщає про Ізраїль: «Хоча б синів Ізраїлевих було числом як піску морського, тільки останок спасеться;
28
бо діло завершує і скоро вирішить по правді, діло вирішальне вчинить Господь на землi».
29
І, як провістив Ісая: «Коли б Господь Саваоф не залишив нам потомства, то ми стали б як Содом і були б подібні до Гоморри».
30
Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведности, одержали праведність, праведність від віри.
31
А Ізраїль, який шукав закону праведности, закону праведности не досягнув.
32
Чому? Тому що шукали не у вірі, а в ділах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання,
33
як написано: «Ось кладу в Сионі камінь спотикання і камінь спокуси; але кожний, хто вірує в Hього, не осоромиться».
