|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| Істину кажу у Христі, не обманюю, совість моя свідчить мені Духом Святим, | (За? R.) И$стину глаг0лю њ хrтЁ, не лгY, послушествyющей ми2 с0вэсти моeй д¦омъ с™hмъ, |
|
2
|
2
|
| що велика мені печаль і безупинний біль серцю моєму: | ћкw ск0рбь ми2 є4сть вeліz и3 непрестаю1щаz болёзнь сeрдцу моемY: |
|
3
|
3
|
| я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті, | моли1лъ бhхъ сS бо сaмъ ѓзъ tлучeнъ бhти t хrтA по брaтіи моeй, ср0дницэхъ мои1хъ по пл0ти, |
|
4
|
4
|
| тобто ізраїльтян, яким належить усиновлення, і слава, і заповіти, і законоположення, і богослужіння, і обітницi; | и5же сyть ї}лjте, и4хже всн7овлeніе и3 слaва, и3 завёти и3 законоположeніе, и3 служeніе и3 њбэтов†ніz: |
|
5
|
5
|
| їхні й отці, і від них Христос по плоті, Сущий над усіма Бог, благословенний повік, амінь. | и4хже nтцы2, и3 t ни1хже хrт0съ по пл0ти, сhй над8 всёми бGъ блгcвeнъ во вёки, ґми1нь. |
|
6
|
6
|
| Та не так, щоб слово Боже не збулось: бо не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїля; | (За? R№.) Не тaкоже, ћкw tпадE сл0во б9іе: не вси1 бо сyщіи t ї}лz, сjи ї}ль, |
|
7
|
7
|
| і не всі діти Авраама, які від плоті його, але сказано: «В Ісаакові наречеться тобі потомство». | ни занE сyть сёмz ґвраaмле, вси2 ч†да: но во їсаaцэ, речE, наречeтсz ти2 сёмz. |
|
8
|
8
|
| Тобто не діти тілесні є діти Божi; а діти обітниці визнаються за потомство. | Си1рэчь, не ч†да пл0тскаz, сі‰ ч†да б9іz: но ч†да њбэтовaніz причитaютсz въ сёмz. |
|
9
|
9
|
| Слово ж обітниці таке: «У цей час прийду, і буде у Сари син». | Њбэтовaніz бо сл0во сіE: на сіE врeмz пріидY, и3 бyдетъ сaррэ сhнъ. |
|
10
|
10
|
| І не тільки це; але так було з Ревеккою, коли вона зачала в той самий час двох синів від Ісаака, отця нашого. | Не т0чію же, но и3 ревeкка t є3ди1нагw л0жа їсаaка џтца нaшегw и3мyщи: |
|
11
|
11
|
| Бо, коли вони ще не народилися і не зробили нічого доброго чи злого, щоб воля Божа здійснилася в обранні | є3щe бо не р0ждшымсz, ни сотвори1вшымъ что2 бlго и3ли2 ѕло2, да по и3збрaнію предложeніе б9іе пребyдетъ |
|
12
|
12
|
| не від діл, а від Того, Хто кличе, сказано було їй: «Більший служитиме меншому»‚ | не t дёлъ, но t призывaющагw, речeсz є4й, ћкw б0лій пораб0таетъ мeншему, |
|
13
|
13
|
| як і написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів». | ћкоже є4сть пи1сано: їaкwва возлюби1хъ, и3сavа же возненави1дэхъ. |
|
14
|
14
|
| Що ж скажемо? Hевже неправда у Бога? Зовсім ні. | Что2 u5бо речeмъ; Е#дA непрaвда ў бGа; Да не бyдетъ. |
|
15
|
15
|
| Бо Він говорить Мойсеєві: «Кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію». | Мwmсeови бо гlетъ: поми1лую, є3г0же ѓще поми1лую, и3 ўщeдрю, є3г0же ѓще ўщeдрю. |
|
16
|
16
|
| Отже, помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто біжить, а від Бога, Який милує. | Тёмже u5бо ни хотsщагw, ни текyщагw, но ми1лующагw бGа. |
|
17
|
17
|
| Бо Писання говорить фараонові: «Hа те саме Я й настановив тебе, щоб показати над тобою силу Мою і щоб проповідане було ім’я Моє по всій землi». | Глаг0летъ бо писaніе фараHнови: ћкw на и4стое сjе воздвиг0хъ тS, ћкw да покажY тоб0ю си1лу мою2, и3 да возвэсти1тсz и4мz моE по всeй земли2. |
|
18
|
18
|
| Отже, кого хоче, милує; а кого хоче, озлобляє. | (За? Rв7.) Тёмже u5бо є3г0же х0щетъ, ми1луетъ: ґ є3г0же х0щетъ, њжесточaетъ. |
|
19
|
19
|
| Ти скажеш мені: «За що ще звинувачує? Бо хто може противитися волі Його?» | Речeши u5бо ми2: чесw2 рaди є3щE ўкорsетъ, в0ли бо є3гw2 кто2 проти1витисz м0жетъ; |
|
20
|
20
|
| А ти хто, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже творіння своєму творцеві: «Hавіщо ти мене так зробив?» | Тёмже u5бо, q, человёче, ты2 кто2 є3си2, проти1въ tвэщazй бGови; є3дA речeтъ здaніе создaвшему є5: почто2 мS сотвори1лъ є3си2 тaкw; |
|
21
|
21
|
| Хіба не має влади гончар над глиною, щоб із тієї самої суміші зробити один сосуд для почесного, а другий для непочесного вжитку? | И#ли2 не и4мать влaсти скудeльникъ на брeніи, t тогHжде смэшeніz сотвори1ти џвъ ќбw сосyдъ въ чeсть, џвъ же не въ чeсть; |
|
22
|
22
|
| Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив сосуди гніву, готові до погибелі, | Ѓще же хотS бGъ показaти гнёвъ св0й и3 kви1ти си1лу свою2, пренесE во мн0зэ долготерпёніи сосyды гнёва совершє1ны въ поги1бель: |
|
23
|
23
|
| щоб разом явити багатство слави Своєї над сосудами милосердя, які Він приготував для слави, | и3 да скaжетъ богaтство слaвы своеS на сосyдэхъ млcти, ±же пред8угот0ва въ слaву, |
|
24
|
24
|
| над нами, яких Він покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників? | и5хже и3 призвA нaсъ не т0чію t їудє1й, но и3 t kзы6къ: |
|
25
|
25
|
| Як і в Осії Він говорить: «Hе Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену — улюбленою». | ћкоже и3 во њсjи гlетъ: нарекY не лю1ди мо‰ лю1ди мо‰, и3 невозлю1бленую возлю1блену: |
|
26
|
26
|
| І на тому місці, де сказано їм: «Ви — не Мій народ», там вони названі будуть синами Бога Живого. | и3 бyдетъ, на мёстэ, и3дёже речeсz и5мъ: не лю1діе мои2 є3стE вы2, тaмw нарекyтсz сн7ове бGа живaгw. |
|
27
|
27
|
| Ісая ж провіщає про Ізраїль: «Хоча б синів Ізраїлевих було числом як піску морського, тільки останок спасеться; | И#сaіа же вопіeтъ њ ї}ли: ѓще бyдетъ число2 сынHвъ ї}левыхъ ћкw пес0къ морскjй, њстaнокъ спасeтсz: |
|
28
|
28
|
| бо діло завершує і скоро вирішить по правді, діло вирішальне вчинить Господь на землi». | сл0во бо скончавaz и3 сокращaz въ прaвдэ, ћкw сл0во сокращeно сотвори1тъ гDь на земли2, |
|
29
|
29
|
| І, як провістив Ісая: «Коли б Господь Саваоф не залишив нам потомства, то ми стали б як Содом і були б подібні до Гоморри». | и3 ћкоже проречE и3сaіа: ѓще не бы гDь саваHfъ њстaвилъ нaмъ сёмене, ћкоже сод0мъ ќбw бhли бhхомъ, и3 ћкоже гом0рру ўпод0билисz бhхомъ. |
|
30
|
30
|
| Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведности, одержали праведність, праведність від віри. | Что2 u5бо речeмъ, ћкw kзhцы, не гонsщіи прaвду, постиг0ша прaвду, прaвду же, ћже t вёры: |
|
31
|
31
|
| А Ізраїль, який шукав закону праведности, закону праведности не досягнув. | ї}ль же, гонS зак0нъ прaвды, въ зак0нъ прaвды не пости1же. |
|
32
|
32
|
| Чому? Тому що шукали не у вірі, а в ділах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання, | Чесw2 рaди; ЗанE не t вёры, но t дёлъ зак0на: преткнyшасz бо њ кaмень претыкaніz, |
|
33
|
33
|
| як написано: «Ось кладу в Сионі камінь спотикання і камінь спокуси; але кожний, хто вірує в Hього, не осоромиться». | ћкоже є4сть пи1сано: сE, полагaю въ сіHнэ кaмень претыкaніz и3 кaмень соблaзна: и3 всsкъ вёруzй въ џнь не постыди1тсz. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
