Глава 4
1
О, ти прекрасна, люба моя, ти прекрасна! очі твої блакитні під кучерями твоїми; волосся твоє — як стадо кіз, які сходять із гори Галаадської;
2
зуби твої — як отара вистрижених овець, які виходять із купальні, у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними;
3
як стрічка червона губи твої, і вуста твої люб’язні; як половинки гранатового яблука — щоки твої під кучерями твоїми;
4
шия твоя — як стовп Давидів, споруджений для зброї, тисяча щитів висить на ньому — усі щити сильних;
5
два соски твої — як двійні молодої сарни, які пасуться між лілеями.
6
Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, піду я на гору мирову і на пагорб фіміаму.
7
Уся ти прекрасна, люба моя, і плями немає на тобі!
8
Зі мною з Ливану, наречена! зі мною йди з Ливану! поспішай з вершини Амани, з вершини Сеніра й Ермона, від лігвищ левових, від гір барсових!
9
Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена! полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, одним намистом на шиї твоїй.
10
О, які любі пестощі твої, сестро моя, наречена! о, наскільки кращі пестощі твої за вино, і пахощі мастей твоїх кращі за всі пахощі!
11
Стільниковий мед капає з уст твоїх, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і пахощі одягу твого подібні до пахощів Ливану!
12
Замкнений сад — сестро моя, наречена, закладений колодязь, запечатане джерело:
13
розсадники твої — сад із гранатовими яблуками, з чудовими плодами, кипери з нардами,
14
нард і шафран, аїр і кориця з усякими запашними деревами, мира й алое з усякими кращими ароматами;
15
садове джерело — колодязь живих вод і потоки з Ливану.
16
Піднімися вітер з півночі і принесися з півдня, повій на сад мій, — і поллються аромати його! — Нехай прийде любий мій у сад свій і споживає солодкі плоди його.
