Церковнослов'янсько-український словник
На основі «Повного церковнослов'янського словника» прот. Григорія Дяченка. Переклад подано українською та транслітерацією київським ізводом.
О҆трепъ
Отреп
лахміття
О҆трече́нїе
Отрече́ніє
вирок, ухвала
О҆трече́нникъ
Отрече́нник
зрікся
О҆треченныѧ книги
Отреченния книги
заборонені книги
О҆трещѝ
Отрещи́
відмовити
О҆трива́ти
Отрива́ти
зіштовхувати, витісняти, відкидати
О҆трыга́ю
Отрига́ю
промовляю, вимовляю, відбиваю
відкинуто, відрізано
О҆тринове́нїе
Отринове́ніє
отринення, витіснення, відкидання
О҆трица́ю
Отрица́ю
позбавляю спадщини, відлучаю
О҆трица́юсѧ
Отрица́юся
зрікаюся, відмовляюся, не слухаюсь, зраджую, грішу, відвертаюсь, 2. відпускаю, прощаюсь, розлучаюся
О҆трѣба
Отріба
очисний засіб
О҆трѣва́ти
Отріва́ти
відкидати, відштовхувати
О҆трѣша́ю
Отріша́ю
звільняю від повинності
О҆трѣше́нїе
Отріше́ніє
розв'язання сумніву, усунення непорозуміння
О҆трѣѧва́ти
Отріява́ти
Див. Отріва́ти
відкинути, відпихнути
О҆трова
Отрова
отрута
О҆тродъ
Отрод
рід, покоління, 2. потомство, нащадок
відродження, переродження, іноді – хрещення
О҆трожде́нный
Отрожде́нний
народжений
підліток, юнак, хлопчик, 2. нащадок, 3. раб, слуга
отроковиця, дівчина, діва, рідше – молода жінка
О҆трокоро́дїе
Отрокоро́діє
дитинство, дітонародження
О҆трокорожда́ю
Отрокорожда́ю
народжую немовля
О҆трокотво́рный
Отрокотво́рний
чадородний
Ѻ҆троча̀
Отроча́
дитина
О҆троченье
Отроченье
відстрочка
Отрочи́щъ
Отрочи́щ
дитина, юнак чи дівчина
О҆трочникъ
Отрочник
спадкоємець
О҆тсвѣнѧ́тисѧ
Отсвіня́тися
відчужуватися, віддалятися
О҆тси́живати
Отси́живати
сидіти до оніміння, 2. закінчувати час сидіння, ув'язнення, 3. доживати до пільгового терміну на ділянці, 4. закінчувати відстоювання вина
О҆тсѣче́нїе
Отсіче́ніє
обрізання єврейське, спрямоване в гірший бік, на розбрат церкви
О҆тсла́нникъ
Отсла́нник
єпископ, звільнений з єпархії
О҆тслꙋ́живати
Отслу́живати
відправляти
О҆тсочить
Отсочить
захищатися від звинувачення
О҆тста́иватисѧ
Отста́иватися
стоянням в затишному місці перечікувати небезпеку, 2. очищатися осадженням гущі (про рідини), 3. відпочивати стоячи в стайні (про коней), 4. наполегливо стояти на своєму в суді, 5. бути обстоюваним
О҆тстоѧ́ти
Отстоя́ти
відстояти на далеку відстань
відбути, закінчити, 2. захистити
нехай не буде
О҆тстꙋпи́ти
Отступи́ти
відступитися від віри
християнин, що зрікся віри
О҆тсѧгнꙋть
Отсягнуть
дістатися, дійти
О҆тта́мо
Отта́мо
звідти з того місця
О҆ттерза́ти
Оттерза́ти
відривати, відсмикувати, відхиляти від спілкування
Ѻ҆ттира́тисѧ
Оттира́тися
знищуватися від тертя, відставати
О҆ттища́ти
Оттища́ти
протистояти
Ѻ҆ттогда̀
Оттогда́
з того часу
з того часу, відтоді
О҆тторга́тисѧ
Отторга́тися
відірватися, відступити, відстати
О҆ттрѧстѝ пра́хъ отъ но́гъ
Оттрясти́ пра́х от но́г
припинити стосунки з людиною чи містом взагалі
О҆тха́живати
Отха́живати
закінчувати ходьбу; 2. мати ходіння до суду у справі; 3. відрізати, відмежовувати
О҆тха́пати
Отха́пати
відкусити, відгризти, зубами відірвати
О҆тходи́ть
Отходи́ть
йти, вмирати
О҆тхо́днаѧ
Отхо́дная
канон, який читають при відході душі
О҆тхо́дный
Отхо́дний
відокремлений
О҆тхожїй
Отхожій
відділений
О҆тцеверхо́вный
Отцеверхо́вний
головний між батьками
надію втратив, 2. зниклий, втрачений
О҆тчеиме́нный
Отчеиме́нний
ім'ям батька званий
О҆тчеисхо́дный
Отчеисхо́дний
вихідний від Отця
О҆тчелю́бецъ
Отчелю́бець
особливо любить і шанує батька
О҆тчелю́бовно
Отчелю́бовно
подібно до чадолюбивого батька
Ѻ҆тчерожде́нный
Отчерожде́нний
народжений від Отця
Ѻ҆тчеси́льный
Отчеси́льний
рівносильний Отцю
О҆тчина
Отчина
родовий маєток, вотчина
О҆тчитисѧ
Отчитися
ріднитися з ким-небудь, 2. тримати сторону за спорідненістю
О҆тчичи
Отчичи
спадкові селяни, яким давали землю
О҆тъчищати
Отчищати
протистояти
О҆тчꙋжд́емый
Отчуждемий
змінний
О҆тше́дшїй
Отше́дшій
пішов, помер
О҆тше́льникъ
Отше́льник
чернець, що живе на самоті, пустельник
О҆тше́льствїе
Отше́льствіє
відлучка
О҆тщепе́нецъ
Отщепе́нець
розкольник
О҆тщетева́ти
Отщетева́ти
забирати, видаляти
О҆тщетева́юсѧ
Отщетева́юся
шкоду терплю
О҆тщети́тель
Отщети́тель
завдає збитку іншому
О҆́ть
Оть
щоб
О҆тѧга́ю
Отяга́ю
обтяжую
О҆тѧгча́ю
Отягча́ю
обтяжуюсь, виснажуюсь
О҆тѧгче́нный
Отягче́нний
обтяжений
О҆тъꙗдь
Отядь
ліки
Ѻ҆тъѧ́тельница
От'я́тельниця
та, що знищує щось
Ѻ҆тъѧ́ти
От'я́ти
відібрати, 2. взяти, 3. зняти, 4. викрасти, 5. скасувати, 6. винищити, 7. обтерти, 8. відрубати, 9. позбавити, 10. припинити, 11. пробачити
Ѻ҆тъѧ́тисѧ
От'я́тися
пройти, 2. бути взятим
Ѡ҆ꙋбо́жати
Оубо́жати
зубожіти, ставати нещасним
Ѻ҆фа́ла
Офа́ла
Див. О́фла
О҆фе́лъ
Офе́л
південно-східний похилий схил гори Моріа
Ѻ҆́фии
О́фиї
син первосвященика Іллі
О҆фиръ
Офир
загадкова країна
О҆фїома́хъ
Офіома́х
рід сарани
Ѻ҆́фла
О́фла
висота, висока огорожа в Єрусалимі
Ѻ҆фра
Офра
місто, в якому жив Гедеон
О҆фѳалмїа
Оффалмія
хвороба очей
О҆ха́бити
Оха́бити
остерегти
О҆ха́битисѧ
Оха́битися
ухилятися, віддалятися
О҆халовати
Охаловати
бруднити, безчестити, оскверняти, ганьбити
О҆ха́пити
Оха́пити
обіймати
О҆хврастїе
Охврастіє
хмиз
О҆хластати
Охластати
загнуздувати, приборкувати, вгамовувати