|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
|
Въ оно время. посла iс7 Uченикы своя. по дъвэма предь лицемъ своимь. въ всzкъ градъ и мэсто. ямо же хотzше самъ ити.
|
Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти.
|
|
2
|
2
|
|
гlаша же къ нимъ. жатва Uбо многа. а дэлатель мало. молитесz Uбо. го7µ жатвы. да изведеть дэлателя на жатвU твою.
|
І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
|
|
3
|
3
|
|
идэте. се азъ посылаю вы яко агньца посредэ вълкъ.
|
Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків.
|
|
4
|
4
|
|
не носите вълагалища ни врэтища ни сапогъ и ни кого же на пѫти не цэлуите.
|
Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.
|
|
5
|
5
|
|
въ ньже домъ вънидете колижьдо прьвэѥ глаголэте: миръ дому сему.
|
В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому.
|
|
6
|
6
|
|
и аще бѫдеть ту сынъ мира почиѥть на нѥмь миръ вашь. аще ли ни къ вамъ възвратить сz.
|
І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться.
|
|
7
|
7
|
|
въ томъ же дому прэбываите эдѫще и пиѭще яже сѫть у нихъ. достоинъ бо ѥсть дэлатель мьзды своѥѩ. не прэходите из дому въ домъ.
|
В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім.
|
|
8
|
8
|
|
и въ ньже градъ колижьдо въходите и приѥмлѭть вы эдите прэдълагаѥмая вамъ.
|
І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть.
|
|
9
|
9
|
|
и цэлите недѫжьныѩ иже сѫть въ нѥмь. и глаголите имъ: приближи сz на вы царьствиѥ божиѥ.
|
І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже.
|
|
10
|
10
|
|
и въ нь же колижьдо. градъ въходите. и не приѥмлють васъ. и шьдъше на распUтия ѥго. рьцэте.
|
Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть:
|
|
11
|
11
|
|
и прахъ прильпъшии насъ. t града вашего. въ ногахъ нашихъ. tтрzсаѥмъ вамъ. обаче се вэдите. яко приближисz на вы цр7ство божие.
|
і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже.
|
|
12
|
12
|
|
гlю же вамъ. яко содомлямъ тъ дн7ь tрадънэѥ бUдеть. нежели градU томU.
|
Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому.
|
|
13
|
13
|
|
горе тебэ хоразинъ. горе тебэ виfъсаида. яко аще въ тµрэ и сидонэ бышz силы былы бывъшzѩ въ ваю древлѥ убо въ врэтищи и попелэ сэдzще покаяли сz бышz.
|
Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися.
|
|
14
|
14
|
|
обаче тµру и сидону отърадьнэѥ бѫдеть на сѫдэ неже вама.
|
Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам.
|
|
15
|
15
|
|
и ты каперънауме до небесе възнесыи сz до ада низъведеши сz.
|
І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш.
|
|
16
|
16
|
|
слUшаяи васъ мене слUшаѥть. и tмэтаясz васъ мене сz tмэтаѥть. а tмэтаясz мене tмэтаѥтьсz пославъшааго мz.
|
Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене.
|
|
17
|
17
|
|
възвратишажесz седмъ десzть. съ радостию гlюще. Gи. и бэси повинUютьсz намъ о имени твоѥмь.
|
Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє.
|
|
18
|
18
|
|
рече же имъ. видэхъ сотонU яко мълнию съ нь7се съпадъшю.
|
Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба.
|
|
19
|
19
|
|
се дахъ вамъ власть. настUпати. на змия и скърпия. и на всю силU врагU. и ничто же васъ не вредить.
|
Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам.
|
|
20
|
20
|
|
обаче о семь не радUитесz. яко дс7и вамъ повинUютьсz. радUите же сz. яко имена ваша написана сUть. на нбс7эхъ.
|
Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах.
|
|
21
|
21
|
|
въ тъ чаc въздрадовасz д¦мь iс7ъ и рече. исповэдаю ти сz о§е Gи. нбс7и и земли. яко Uтаилъ ѥси t прэмUдрыихъ и разUмьныихъ. и tкры се младеньцемъ. еи о§е. яко тако быc блн7ѥ прэдъ тобою.
|
У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.
|
|
22
|
22
|
|
и обращь сz къ ученикомъ рече: вься мънэ прэдана бышz отъ отьца моѥго. и ни къто же не вэсть къто ѥсть сынъ тъкъмо отьцъ. и къто ѥсть отьцъ тъкъмо сынъ и ѥмуже аще хощеть сынъ явити.
|
І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити.
|
|
23
|
23
|
|
и обращь сz къ ученикомъ ѥдинэмъ рече: блажени очи видzщии яже видите.
|
І, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите!
|
|
24
|
24
|
|
глаголѭ бо вамъ яко мънози пророци и царе въсхотэшz видэти яже вы видите и не видэшz. и слышати яже слышите и не слышашz. Въ он+о.
|
Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули.
|
|
25
|
25
|
|
законьникъ ѥтеръ приде къ iс7ѫ искUшая и гlz. Uчителю чьто сътворю. животъ вэчьныи наслэдUю.
|
І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне?
|
|
26
|
26
|
|
wнъ же рече ѥмU. въ законэ како писано ѥсть. како чьтеши.
|
Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш?
|
|
27
|
27
|
|
онъ же tвэщавъ рече. възлюбиши га7 ба7 твоѥго вьсэмь сьрдьцьмь твоимь. и вьсею дш7ею своѥю. и вьсею крэпостию своѥю. и вьсэмь помышлениѥмь твоимь. и искрьнzаго своѥго яко самъ сz.
|
Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе.
|
|
28
|
28
|
|
рече же ѥмU iс7ъ. право tвэщz се сътвори и живъ бUдеши.
|
Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити.
|
|
29
|
29
|
|
онъ же хотz оправьдатисz самъ рече къ iс7U. и кто ѥсть искрьнии мои.
|
Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній?
|
|
30
|
30
|
|
tвэщавъ же iс7ъ и рече. члв7къ ѥтеръ съхожаше t еrлма въ ѥрихонъ. и въ разбоиникы въпаде. иже и съвълкъше и язвы възложьше отидоша. оставльше и ѥль жива сUща.
|
На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого.
|
|
31
|
31
|
|
по приключаю же иѥреи ѥтеръ. съхожааше пUтьмь тэмь. и видэвъ и мимоиде.
|
Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо.
|
|
32
|
32
|
|
тако же же и леUгитъ. бывъ на томь мэстэ и пришьдъ и видэвъ и мимо иде.
|
Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.
|
|
33
|
33
|
|
самарzнинъ же ѥтеръ. грzдыи приде надъ нь. и видэвъ и млrдова.
|
Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився;
|
|
34
|
34
|
|
и пришьдъ обzза стрUпы ѥго. възливая олэи и вино. и въсаждь же и на свои скотъ. и приведе и въ гостиньницю и прилежа емь.
|
і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього;
|
|
35
|
35
|
|
и на Uтрья ишьдъ. и възьмъ дъва пэнzзz. дасть гостиньникU. и рече ѥмU прилежи ѥмь. и ѥже аще прилежиши. азъ же ѥгда възвращьсz въздамь ти.
|
а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі.
|
|
36
|
36
|
|
кто Uбо тэхъ трии искрьнии мьнитьсz быти. въпадъшемU въ разбоиникы.
|
Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників?
|
|
37
|
37
|
|
онъ же рече сътвории млcть съ нимь. рече же ѥмU iс7ъ. иди и ты тако же твори.
|
Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само.
|
|
38
|
38
|
|
Въ wно вреұ. въниде iс7 въ вьсь етерU. жена же нэкая именьмь марfа. прияты и въ домъ свои.
|
Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім.
|
|
39
|
39
|
|
и сеи бэ сестра именъмь. мария. яже сэдъши при ногU iс7вU слышаше слово ѥго.
|
У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його.
|
|
40
|
40
|
|
маръfа же мълвzше о мнозэ слUжьбэ. ставъши же рече. Gи. не радиши ли. яко сестра моя единU мz остави. слUжити ти. рьци Uбо ѥи да ми поможеть.
|
Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені.
|
|
41
|
41
|
|
tвэщавъ же iс7 рече ѥи. маръfа. марfа. печешисz и мълвzше о мнозэ.
|
Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що.
|
|
42
|
42
|
|
ѥдино же ѥсть на потрэбU. мр7ия бо бlгUю часть избра. яже не tиметьсz t нѥя.
|
А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
