|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| Въ оно время. посла iс7 Uченикы своя. по дъвэма предь лицемъ своимь. въ всzкъ градъ и мэсто. ямо же хотzше самъ ити. | Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти. |
|
2
|
2
|
| гlаша же къ нимъ. жатва Uбо многа. а дэлатель мало. молитесz Uбо. го7µ жатвы. да изведеть дэлателя на жатвU твою. | І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє. |
|
3
|
3
|
| идэте. се азъ посылаю вы яко агньца посредэ вълкъ. | Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків. |
|
4
|
4
|
| не носите вълагалища ни врэтища ни сапогъ и ни кого же на пѫти не цэлуите. | Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте. |
|
5
|
5
|
| въ ньже домъ вънидете колижьдо прьвэѥ глаголэте: миръ дому сему. | В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому. |
|
6
|
6
|
| и аще бѫдеть ту сынъ мира почиѥть на нѥмь миръ вашь. аще ли ни къ вамъ възвратить сz. | І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться. |
|
7
|
7
|
| въ томъ же дому прэбываите эдѫще и пиѭще яже сѫть у нихъ. достоинъ бо ѥсть дэлатель мьзды своѥѩ. не прэходите из дому въ домъ. | В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім. |
|
8
|
8
|
| и въ ньже градъ колижьдо въходите и приѥмлѭть вы эдите прэдълагаѥмая вамъ. | І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть. |
|
9
|
9
|
| и цэлите недѫжьныѩ иже сѫть въ нѥмь. и глаголите имъ: приближи сz на вы царьствиѥ божиѥ. | І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже. |
|
10
|
10
|
| и въ нь же колижьдо. градъ въходите. и не приѥмлють васъ. и шьдъше на распUтия ѥго. рьцэте. | Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть: |
|
11
|
11
|
| и прахъ прильпъшии насъ. t града вашего. въ ногахъ нашихъ. tтрzсаѥмъ вамъ. обаче се вэдите. яко приближисz на вы цр7ство божие. | і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже. |
|
12
|
12
|
| гlю же вамъ. яко содомлямъ тъ дн7ь tрадънэѥ бUдеть. нежели градU томU. | Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому. |
|
13
|
13
|
| горе тебэ хоразинъ. горе тебэ виfъсаида. яко аще въ тµрэ и сидонэ бышz силы былы бывъшzѩ въ ваю древлѥ убо въ врэтищи и попелэ сэдzще покаяли сz бышz. | Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися. |
|
14
|
14
|
| обаче тµру и сидону отърадьнэѥ бѫдеть на сѫдэ неже вама. | Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам. |
|
15
|
15
|
| и ты каперънауме до небесе възнесыи сz до ада низъведеши сz. | І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш. |
|
16
|
16
|
| слUшаяи васъ мене слUшаѥть. и tмэтаясz васъ мене сz tмэтаѥть. а tмэтаясz мене tмэтаѥтьсz пославъшааго мz. | Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене. |
|
17
|
17
|
| възвратишажесz седмъ десzть. съ радостию гlюще. Gи. и бэси повинUютьсz намъ о имени твоѥмь. | Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє. |
|
18
|
18
|
| рече же имъ. видэхъ сотонU яко мълнию съ нь7се съпадъшю. | Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба. |
|
19
|
19
|
| се дахъ вамъ власть. настUпати. на змия и скърпия. и на всю силU врагU. и ничто же васъ не вредить. | Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам. |
|
20
|
20
|
| обаче о семь не радUитесz. яко дс7и вамъ повинUютьсz. радUите же сz. яко имена ваша написана сUть. на нбс7эхъ. | Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах. |
|
21
|
21
|
| въ тъ чаc въздрадовасz д¦мь iс7ъ и рече. исповэдаю ти сz о§е Gи. нбс7и и земли. яко Uтаилъ ѥси t прэмUдрыихъ и разUмьныихъ. и tкры се младеньцемъ. еи о§е. яко тако быc блн7ѥ прэдъ тобою. | У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління. |
|
22
|
22
|
| и обращь сz къ ученикомъ рече: вься мънэ прэдана бышz отъ отьца моѥго. и ни къто же не вэсть къто ѥсть сынъ тъкъмо отьцъ. и къто ѥсть отьцъ тъкъмо сынъ и ѥмуже аще хощеть сынъ явити. | І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити. |
|
23
|
23
|
| и обращь сz къ ученикомъ ѥдинэмъ рече: блажени очи видzщии яже видите. | І, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите! |
|
24
|
24
|
| глаголѭ бо вамъ яко мънози пророци и царе въсхотэшz видэти яже вы видите и не видэшz. и слышати яже слышите и не слышашz. Въ он+о. | Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули. |
|
25
|
25
|
| законьникъ ѥтеръ приде къ iс7ѫ искUшая и гlz. Uчителю чьто сътворю. животъ вэчьныи наслэдUю. | І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне? |
|
26
|
26
|
| wнъ же рече ѥмU. въ законэ како писано ѥсть. како чьтеши. | Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш? |
|
27
|
27
|
| онъ же tвэщавъ рече. възлюбиши га7 ба7 твоѥго вьсэмь сьрдьцьмь твоимь. и вьсею дш7ею своѥю. и вьсею крэпостию своѥю. и вьсэмь помышлениѥмь твоимь. и искрьнzаго своѥго яко самъ сz. | Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе. |
|
28
|
28
|
| рече же ѥмU iс7ъ. право tвэщz се сътвори и живъ бUдеши. | Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити. |
|
29
|
29
|
| онъ же хотz оправьдатисz самъ рече къ iс7U. и кто ѥсть искрьнии мои. | Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній? |
|
30
|
30
|
| tвэщавъ же iс7ъ и рече. члв7къ ѥтеръ съхожаше t еrлма въ ѥрихонъ. и въ разбоиникы въпаде. иже и съвълкъше и язвы възложьше отидоша. оставльше и ѥль жива сUща. | На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого. |
|
31
|
31
|
| по приключаю же иѥреи ѥтеръ. съхожааше пUтьмь тэмь. и видэвъ и мимоиде. | Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. |
|
32
|
32
|
| тако же же и леUгитъ. бывъ на томь мэстэ и пришьдъ и видэвъ и мимо иде. | Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо. |
|
33
|
33
|
| самарzнинъ же ѥтеръ. грzдыи приде надъ нь. и видэвъ и млrдова. | Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився; |
|
34
|
34
|
| и пришьдъ обzза стрUпы ѥго. възливая олэи и вино. и въсаждь же и на свои скотъ. и приведе и въ гостиньницю и прилежа емь. | і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього; |
|
35
|
35
|
| и на Uтрья ишьдъ. и възьмъ дъва пэнzзz. дасть гостиньникU. и рече ѥмU прилежи ѥмь. и ѥже аще прилежиши. азъ же ѥгда възвращьсz въздамь ти. | а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі. |
|
36
|
36
|
| кто Uбо тэхъ трии искрьнии мьнитьсz быти. въпадъшемU въ разбоиникы. | Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників? |
|
37
|
37
|
| онъ же рече сътвории млcть съ нимь. рече же ѥмU iс7ъ. иди и ты тако же твори. | Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само. |
|
38
|
38
|
| Въ wно вреұ. въниде iс7 въ вьсь етерU. жена же нэкая именьмь марfа. прияты и въ домъ свои. | Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім. |
|
39
|
39
|
| и сеи бэ сестра именъмь. мария. яже сэдъши при ногU iс7вU слышаше слово ѥго. | У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його. |
|
40
|
40
|
| маръfа же мълвzше о мнозэ слUжьбэ. ставъши же рече. Gи. не радиши ли. яко сестра моя единU мz остави. слUжити ти. рьци Uбо ѥи да ми поможеть. | Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені. |
|
41
|
41
|
| tвэщавъ же iс7 рече ѥи. маръfа. марfа. печешисz и мълвzше о мнозэ. | Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. |
|
42
|
42
|
| ѥдино же ѥсть на потрэбU. мр7ия бо бlгUю часть избра. яже не tиметьсz t нѥя. | А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї. |
Зміст ▼
