Зміст

Глава 19
Глава 19
1
1
Въ врэмz оно въниде iс7ъ въ иѥрихU. Потім Ісус увійшов до Єрихона і проходив через нього.
2
2
и се мUжь именьмь закхэи. и сь бэ старэи мытаремъ. и тъ бэ богатъ. І ось один муж на ім’я Закхей, він був старший над митарями і чоловік був багатий,
3
3
и искаше видэти iс7а къто ѥсть. и не можzше народъмь. яко тэлъмь малъ бэ. бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малий на зріст.
4
4
и прэди текъ възлэзе на ягодичинѫ. да видить iс7а. яко тUдэ хотzаше минUти. І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї.
5
5
и яко приде на мэсто. възьрэвъ iс7ъ видэ и. и рече ѥмU закхэю. потъщавъсz сълэзи. днcь бо подобаѥть ми въ домU твоѥмь быти. Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі.
6
6
и потъщавъсz сълэзе. и приятъ и радUясz. І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю.
7
7
и видэвъше и фарисэи ръптахU гlюще. яко къ грэшьнѫ мUжю въниде витатъ. І всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка.
8
8
ставъ же закхэи и рече. Gи се полъ имэния моѥго дамь нищиимъ. и яще ѥсмь кого чимь обидэлъ. възвращю четверицею. Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо.
9
9
рече же къ нѥмU iс7ъ. яко днcь сп©ениѥ домU твоѥмU бысть. зане и сн7ъ аврамль ѥсть. Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів.
10
10
приде бо сн7ъ чловэчьскыи. възискатъ и съпастъ погыбъшааго. Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло.
11
11
слышащемъ же имъ се приложь притъчѫ рече занѥже тъ бэ близь иерусалима и мьняаху яко абиѥ хощеть царьствиѥ божиѥ явити сz. Коли ж вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже повинне скоро відкритися.
12
12
рече же: чловэкъ нэкыи добра рода иде на странѫ далече приѩтъ себэ царьствиѥ и възвратитъ сz. Отже, сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство і повернутися.
13
13
призъвавъ же десzть рабъ своихъ и дасть имъ десzть мънасъ и рече къ нимъ: куплѭ дэите доньдеже придѫ. Покликавши десятьох рабів своїх, дав їм десять мин* і сказав їм: пустіть їх у діло, поки я повернусь.
14
14
граждане же ѥго ненавидэахѫ ѥго и послаша молитвѫ въ слэдъ ѥго глаголѭще: не хощемъ сѥму да царьствуеть надъ нами. Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: ми не хочемо, щоб він царював над нами.
15
15
и бысть ѥгда сz възврати приимъ царьствиѥ и рече: да пригласzтъ ѥму рабы ты имъже дасть съребро да увэсть какѫ куплѭ сѫть сътворили. І коли він повернувся, прийнявши царство, то звелів покликати рабів тих, яким дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав.
16
16
приде же прьвыи глаголѩ: господи мънасъ твоя придэла десzть мънасъ. Прийшов перший і сказав: господарю, мина твоя принесла десять мин.
17
17
и рече ѥму: благыи рабе и добрыи яко о малэ вэрьнъ бысть бѫди область имы надъ десzтиѭ градъ. І сказав йому: гаразд, добрий рабе! За те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами.
18
18
и приде въторыи глаголѩ: господи мънасъ твоя створи пzть мънасъ. Прийшов другий і сказав: господарю, мина твоя принесла п’ять мин.
19
19
рече же и тому и ты бѫди надъ пzтиѭ градъ. Сказав і цьому: і ти будь над п’ятьма містами.
20
20
и другыи приде глаголѩ: господи се мънасъ твоя ѭже имэхъ положенѫ въ убрусэ. Прийшов ще один і сказав: господарю, ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину,
21
21
бояахъ бо сz тебе яко чловэкъ яръ ѥси. въземлеши ѥгоже не положь и жьнеши ѥгоже не сэвъ. бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.
22
22
глагола ѥму: отъ устъ твоихъ сѫждѫ ти зълыи рабе. вэдэаше яко азъ чловэкъ яръ ѥсмь въземлѭ ѥгоже не положихъ и жьнѫ ѥгоже не сэхъ. Господар сказав йому: твоїми вустами суджу тебе, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв.
23
23
и по чьто не въдасть моѥго съребра пэнzжьникомъ; и азъ пришьдъ съ лихвоѭ истzзалъ ѥ быхъ. Чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, узяв його з прибутком?
24
24
и прэдъстоѩщи имъ рече: възмэте отъ нѥго мънасѫ и дадите имѫщуу му десzть мънасъ. І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин.
25
25
и рэшz ѥму: господи имать десzть мънасъ. І сказали йому: господарю, у нього є десять мин.
26
26
глаголѭ же вамъ яко вьсякому имѫщуму дадzть а отъ неимѫщааго и ѥже имать отъимѫть отъ нѥго. Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має.
27
27
обаче врагы моѩ ты не хотэвъшzѩ мънэ да царь быхъ былъ надъ ними приведэте сэмо и исэцэте ѩ прэдъ мъноѭ. А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте переді мною.
28
28
И се рэкъ идэаше прэди въсходz въ иерусалимъ. Сказавши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалима.
29
29
и бысть яко приближи сz въ виfфагиѭ и виfаниѭ къ горэ нарицаѥмэи елеонъ посла дъва ученикъ своихъ І коли наблизився до Виффагії та Вифанії, до гори, що зветься Елеонською, послав двох учеників Своїх
30
30
глаголѩ: идэта въ прямьнѭѭ вьсь въ нѭже въходzща обрzщета жрэбz привzзано на нѥже ни къто же къде отъ чловэкъ не въсэде. отърэшьша ѥ приведэта. і сказав: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть.
31
31
и аще къто вы въпрашаѥть почьто отърэшаѥта ѥ тако речета ѥму яко господь трэбуѥть ѥго. А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? — скажіть йому так: Господь його потребує.
32
32
шьдъша же посланая обрэтосте якоже рече има. Посланці пішли і знайшли все так, як Він сказав їм.
33
33
отърэшаѭщема же има жрэбz рэшz господиѥ ѥго къ нима: чьто отърэшаѥта жрэбz; Коли ж вони відв’язували осля, то господарі його сказали їм: навіщо відв’язуєте осля?
34
34
она же рэсте яко господь трэбуѥть ѥго. Вони відповіли: Господь його потребує.
35
35
и приведосте ѥ къ исусови и възврьгъше ризы своѩ на жрэбz въсадишz исуса. І привели його до Ісуса, і, накинувши одяг свій на осля, посадили Ісуса.
36
36
идѫщу же ѥму постилаахѫ ризы своѩ по пѫти. І коли Він їхав, стелили одяг свій на дорозі.
37
37
приближаѭщу же сz ѥму абиѥ къ нисхождению горэ елеоньсцэи начzтъ вьсе мъно- жьство ученикъ радуѭще сz хвалити бога гласъмь велиѥмь о вьсэхъ силахъ ѩже видэшz А коли Він наближався вже до спуску з гори Елеонської, безліч учеників почали радісно хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили,
38
38
глаголѭще: благословенъ грzдыи царь въ имz господьне миръ на небеси и слава въ вышниихъ. кажучи: благословен Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх!
39
39
и ѥдини фарисеи отъ народа рэшz къ нѥму: учителю запрэти ученикомъ твоимъ. І деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони ученикам Твоїм.
40
40
и отъвэщавъ рече имъ: глаголѭ вамъ яко аще и си умлъчzть камениѥ въпити имать. Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить.
41
41
и яко приблизи сz видэвъ градъ плака сz о нѥмь І коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним
42
42
глаголz яко аще бы разумэлъ въ дьнь сь твои и ты яже къ миру твоѥму. нынэ же укры сz отъ очию твоѥю. і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх.
43
43
яко придѫть дниѥ на тz и обложzть врази твои острогъ о тебэ и обидѫть тz и осzдѫть тz вьсѫдѫ Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль.
44
44
и разбиѭть тz и чzда твоя въ тебэ и не оставzть въ тебэ камене на камени понѥже не разумэ врэмене посэщению твоѥму. І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх.
45
45
и въшьдъ въ црькъвь начzтъ изгонити продаѭщаѩ въ нѥи и купуѭщаѩ І ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували,
46
46
глаголѩ имъ: писано ѥсть храмъ мои храмъ молитвэ ѥсть. вы же сътвористе и врьтьпъ разбоиникомъ. кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників.
47
47
и бэ учz въ црькъви по вьсz дьни. архиереи же и кънижьници искаахѫ ѥго погубити и старэишины людемъ. І навчав щодня в храмі. А первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його,
48
48
и не обрэтаахѫ чьто сътворzть ѥму. людиѥ бо вьси дрьжаахѫ сz ѥго послушаѭще. і не знаходили, що б зробити з Ним, бо всі люди трималися Його і слухали Його.