|
Глава 19
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
| Въ врэмz оно въниде iс7ъ въ иѥрихU. | Потім Ісус увійшов до Єрихона і проходив через нього. |
|
2
|
2
|
| и се мUжь именьмь закхэи. и сь бэ старэи мытаремъ. и тъ бэ богатъ. | І ось один муж на ім’я Закхей, він був старший над митарями і чоловік був багатий, |
|
3
|
3
|
| и искаше видэти iс7а къто ѥсть. и не можzше народъмь. яко тэлъмь малъ бэ. | бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малий на зріст. |
|
4
|
4
|
| и прэди текъ възлэзе на ягодичинѫ. да видить iс7а. яко тUдэ хотzаше минUти. | І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї. |
|
5
|
5
|
| и яко приде на мэсто. възьрэвъ iс7ъ видэ и. и рече ѥмU закхэю. потъщавъсz сълэзи. днcь бо подобаѥть ми въ домU твоѥмь быти. | Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі. |
|
6
|
6
|
| и потъщавъсz сълэзе. и приятъ и радUясz. | І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю. |
|
7
|
7
|
| и видэвъше и фарисэи ръптахU гlюще. яко къ грэшьнѫ мUжю въниде витатъ. | І всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка. |
|
8
|
8
|
| ставъ же закхэи и рече. Gи се полъ имэния моѥго дамь нищиимъ. и яще ѥсмь кого чимь обидэлъ. възвращю четверицею. | Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо. |
|
9
|
9
|
| рече же къ нѥмU iс7ъ. яко днcь сп©ениѥ домU твоѥмU бысть. зане и сн7ъ аврамль ѥсть. | Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів. |
|
10
|
10
|
| приде бо сн7ъ чловэчьскыи. възискатъ и съпастъ погыбъшааго. | Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло. |
|
11
|
11
|
| слышащемъ же имъ се приложь притъчѫ рече занѥже тъ бэ близь иерусалима и мьняаху яко абиѥ хощеть царьствиѥ божиѥ явити сz. | Коли ж вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже повинне скоро відкритися. |
|
12
|
12
|
| рече же: чловэкъ нэкыи добра рода иде на странѫ далече приѩтъ себэ царьствиѥ и възвратитъ сz. | Отже, сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство і повернутися. |
|
13
|
13
|
| призъвавъ же десzть рабъ своихъ и дасть имъ десzть мънасъ и рече къ нимъ: куплѭ дэите доньдеже придѫ. | Покликавши десятьох рабів своїх, дав їм десять мин* і сказав їм: пустіть їх у діло, поки я повернусь. |
|
14
|
14
|
| граждане же ѥго ненавидэахѫ ѥго и послаша молитвѫ въ слэдъ ѥго глаголѭще: не хощемъ сѥму да царьствуеть надъ нами. | Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: ми не хочемо, щоб він царював над нами. |
|
15
|
15
|
| и бысть ѥгда сz възврати приимъ царьствиѥ и рече: да пригласzтъ ѥму рабы ты имъже дасть съребро да увэсть какѫ куплѭ сѫть сътворили. | І коли він повернувся, прийнявши царство, то звелів покликати рабів тих, яким дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав. |
|
16
|
16
|
| приде же прьвыи глаголѩ: господи мънасъ твоя придэла десzть мънасъ. | Прийшов перший і сказав: господарю, мина твоя принесла десять мин. |
|
17
|
17
|
| и рече ѥму: благыи рабе и добрыи яко о малэ вэрьнъ бысть бѫди область имы надъ десzтиѭ градъ. | І сказав йому: гаразд, добрий рабе! За те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами. |
|
18
|
18
|
| и приде въторыи глаголѩ: господи мънасъ твоя створи пzть мънасъ. | Прийшов другий і сказав: господарю, мина твоя принесла п’ять мин. |
|
19
|
19
|
| рече же и тому и ты бѫди надъ пzтиѭ градъ. | Сказав і цьому: і ти будь над п’ятьма містами. |
|
20
|
20
|
| и другыи приде глаголѩ: господи се мънасъ твоя ѭже имэхъ положенѫ въ убрусэ. | Прийшов ще один і сказав: господарю, ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину, |
|
21
|
21
|
| бояахъ бо сz тебе яко чловэкъ яръ ѥси. въземлеши ѥгоже не положь и жьнеши ѥгоже не сэвъ. | бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв. |
|
22
|
22
|
| глагола ѥму: отъ устъ твоихъ сѫждѫ ти зълыи рабе. вэдэаше яко азъ чловэкъ яръ ѥсмь въземлѭ ѥгоже не положихъ и жьнѫ ѥгоже не сэхъ. | Господар сказав йому: твоїми вустами суджу тебе, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв. |
|
23
|
23
|
| и по чьто не въдасть моѥго съребра пэнzжьникомъ; и азъ пришьдъ съ лихвоѭ истzзалъ ѥ быхъ. | Чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, узяв його з прибутком? |
|
24
|
24
|
| и прэдъстоѩщи имъ рече: възмэте отъ нѥго мънасѫ и дадите имѫщуу му десzть мънасъ. | І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин. |
|
25
|
25
|
| и рэшz ѥму: господи имать десzть мънасъ. | І сказали йому: господарю, у нього є десять мин. |
|
26
|
26
|
| глаголѭ же вамъ яко вьсякому имѫщуму дадzть а отъ неимѫщааго и ѥже имать отъимѫть отъ нѥго. | Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має. |
|
27
|
27
|
| обаче врагы моѩ ты не хотэвъшzѩ мънэ да царь быхъ былъ надъ ними приведэте сэмо и исэцэте ѩ прэдъ мъноѭ. | А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте переді мною. |
|
28
|
28
|
| И се рэкъ идэаше прэди въсходz въ иерусалимъ. | Сказавши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалима. |
|
29
|
29
|
| и бысть яко приближи сz въ виfфагиѭ и виfаниѭ къ горэ нарицаѥмэи елеонъ посла дъва ученикъ своихъ | І коли наблизився до Виффагії та Вифанії, до гори, що зветься Елеонською, послав двох учеників Своїх |
|
30
|
30
|
| глаголѩ: идэта въ прямьнѭѭ вьсь въ нѭже въходzща обрzщета жрэбz привzзано на нѥже ни къто же къде отъ чловэкъ не въсэде. отърэшьша ѥ приведэта. | і сказав: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть. |
|
31
|
31
|
| и аще къто вы въпрашаѥть почьто отърэшаѥта ѥ тако речета ѥму яко господь трэбуѥть ѥго. | А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? — скажіть йому так: Господь його потребує. |
|
32
|
32
|
| шьдъша же посланая обрэтосте якоже рече има. | Посланці пішли і знайшли все так, як Він сказав їм. |
|
33
|
33
|
| отърэшаѭщема же има жрэбz рэшz господиѥ ѥго къ нима: чьто отърэшаѥта жрэбz; | Коли ж вони відв’язували осля, то господарі його сказали їм: навіщо відв’язуєте осля? |
|
34
|
34
|
| она же рэсте яко господь трэбуѥть ѥго. | Вони відповіли: Господь його потребує. |
|
35
|
35
|
| и приведосте ѥ къ исусови и възврьгъше ризы своѩ на жрэбz въсадишz исуса. | І привели його до Ісуса, і, накинувши одяг свій на осля, посадили Ісуса. |
|
36
|
36
|
| идѫщу же ѥму постилаахѫ ризы своѩ по пѫти. | І коли Він їхав, стелили одяг свій на дорозі. |
|
37
|
37
|
| приближаѭщу же сz ѥму абиѥ къ нисхождению горэ елеоньсцэи начzтъ вьсе мъно- жьство ученикъ радуѭще сz хвалити бога гласъмь велиѥмь о вьсэхъ силахъ ѩже видэшz | А коли Він наближався вже до спуску з гори Елеонської, безліч учеників почали радісно хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили, |
|
38
|
38
|
| глаголѭще: благословенъ грzдыи царь въ имz господьне миръ на небеси и слава въ вышниихъ. | кажучи: благословен Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх! |
|
39
|
39
|
| и ѥдини фарисеи отъ народа рэшz къ нѥму: учителю запрэти ученикомъ твоимъ. | І деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони ученикам Твоїм. |
|
40
|
40
|
| и отъвэщавъ рече имъ: глаголѭ вамъ яко аще и си умлъчzть камениѥ въпити имать. | Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить. |
|
41
|
41
|
| и яко приблизи сz видэвъ градъ плака сz о нѥмь | І коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним |
|
42
|
42
|
| глаголz яко аще бы разумэлъ въ дьнь сь твои и ты яже къ миру твоѥму. нынэ же укры сz отъ очию твоѥю. | і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх. |
|
43
|
43
|
| яко придѫть дниѥ на тz и обложzть врази твои острогъ о тебэ и обидѫть тz и осzдѫть тz вьсѫдѫ | Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль. |
|
44
|
44
|
| и разбиѭть тz и чzда твоя въ тебэ и не оставzть въ тебэ камене на камени понѥже не разумэ врэмене посэщению твоѥму. | І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх. |
|
45
|
45
|
| и въшьдъ въ црькъвь начzтъ изгонити продаѭщаѩ въ нѥи и купуѭщаѩ | І ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували, |
|
46
|
46
|
| глаголѩ имъ: писано ѥсть храмъ мои храмъ молитвэ ѥсть. вы же сътвористе и врьтьпъ разбоиникомъ. | кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників. |
|
47
|
47
|
| и бэ учz въ црькъви по вьсz дьни. архиереи же и кънижьници искаахѫ ѥго погубити и старэишины людемъ. | І навчав щодня в храмі. А первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його, |
|
48
|
48
|
| и не обрэтаахѫ чьто сътворzть ѥму. людиѥ бо вьси дрьжаахѫ сz ѥго послушаѭще. | і не знаходили, що б зробити з Ним, бо всі люди трималися Його і слухали Його. |
Зміст ▼
