|
Глава 20
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
|
И бысть въ ѥдинъ отъ дьнии тэхъ учzщу ѥму въ црькъви и благовэстуѭщу сташz сz архиереи и кънижьници съ старьци
|
І сталося в один з тих днів, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, прийшли первосвященики і книжники зі старійшинами.
|
|
2
|
2
|
|
и рэшz глаголѭще къ нѥму: рьци намъ коѥѭ областиѭ се твориши и къто ѥсть давыи тебэ область сиѭ;
|
І запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?
|
|
3
|
3
|
|
отъвэщавъ же рече къ нимъ: въпрошѫ вы и азъ ѥдиного словесе и рьцэте ми:
|
Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені —
|
|
4
|
4
|
|
крьщениѥ иоаново съ небесе ли бэ или отъ чловэкъ;
|
хрещення Іоанове було з небес чи від людей?
|
|
5
|
5
|
|
они же помышляахѫ въ себэ глаголѭще яко аще речемъ отъ небесе речеть по чьто не вэровасте ѥмµ;
|
Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?
|
|
6
|
6
|
|
аще ли речемъ отъ чловэкъ людиѥ вьси камениѥмь побиѭть ны. извэстьно бо бэ людемъ яко иоанъ пророкъ бэ.
|
А коли скажемо, що від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоан є пророк.
|
|
7
|
7
|
|
и отъвэщашz: не вэмъ отъкѫду.
|
І відповіли: не знаємо, звідки.
|
|
8
|
8
|
|
исусъ же рече имъ: ни азъ глаголѭ вамъ коѥѭ властиѭ се творѭ.
|
Ісус сказав їм: то і Я не скажу вам, якою владою це роблю.
|
|
9
|
9
|
|
Начzтъ же къ людемъ глаголати притъчѫ сиѭ. чловэкъ насади виноградъ и въдасть и дэлателемъ и отиде на лэта мънога.
|
І почав Він розповідати людям таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, та й відбув на довгий час.
|
|
10
|
10
|
|
и въ врэмz посъла къ дэлателемъ рабъ да отъ плода винограда дадzть ѥму. дэлателѥ же бивъше и пустишz тъщь.
|
І у певний час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника; але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
|
|
11
|
11
|
|
и приложи другыи посълати рабъ. они же и того бивъше и досаждьше ѥму пустишz тъщь.
|
Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим.
|
|
12
|
12
|
|
и приложи третии посълати. они же и сего уязвьше изгънашz.
|
І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали.
|
|
13
|
13
|
|
рече же господь винограда: чьто сътворѭ; послѭ сынъ мои възлюблѥныи. негли сего видэвъши усрамляѭть сz.
|
Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться.
|
|
14
|
14
|
|
видэвъше же и дэлателѥ мышляахѫ другъ къ другу глаголѭще: сь ѥсть наслэдьникъ придэте убиѥмъ и да наше бѫдеть достояниѥ.
|
А виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, щоб спадщина була нашою.
|
|
15
|
15
|
|
и изведъше и вънъ из винограда убишz. чьто убо створить имъ господинъ винограда;
|
І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника?
|
|
16
|
16
|
|
придеть и погубить дэлателѩ сиѩ и въдасть виноградъ инэмъ. слышавъше же рэшz: да не бѫдеть.
|
Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: нехай не буде так!
|
|
17
|
17
|
|
онъ же възьрэвъ на нѩ рече: чьто убо ѥсть писаноѥ се камень ѥгоже не врэду сътворишz зиждѫщеи сь бысть въ главѫ ѫгълу;
|
А Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем?
|
|
18
|
18
|
|
вьсякъ падыи на камени томь съкрушить сz. а на нѥмьже падеть сътьреть и.
|
Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздавить.
|
|
19
|
19
|
|
и възискашz архиереи и кънижьници възложити на нь руцэ въ тъ часъ и убояшz сz людии. разумэшz бо яко къ нимъ рече притъчѫ сиѭ.
|
І шукали в цей час первосвященики і книжники, як накласти на Нього руки, та побоялися народу; бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу.
|
|
20
|
20
|
|
и съглzдавъше посълаша засэдьникы творzща сz правьдьници сѫще да имѫть и въ словеси да бышz и прэдали владычьству и области воѥводы.
|
І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя.
|
|
21
|
21
|
|
и въпросишz и глаголѭще: учителю вэмъ яко право глаголѥши и учиши и не на лица зьриши нъ въ истинѫ пѫти божию учиши.
|
І вони запитали Його: Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш;
|
|
22
|
22
|
|
достоить ли намъ кесареви дань дати ли ни;
|
чи належить нам давати податок кесареві, чи ні?
|
|
23
|
23
|
|
разумэвъ же льсть ихъ рече къ нимъ: чьто мz искушаѥте;
|
Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: чого Мене спокушаєте?
|
|
24
|
24
|
|
покажите ми пэнzзь. чии имать образъ и написаниѥ; отъвэщавъше рэшz: кесаревъ.
|
Покажіть Мені динарій — чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве.
|
|
25
|
25
|
|
онъ же рече къ нимъ: въздадите убо яже сѫть кесарева кесареви. и яже сѫть божия богови.
|
Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
|
|
26
|
26
|
|
и не могошz зазьрэти глагола ѥго прэдъ людьми. и дивльше сz о отъвэтэ ѥго умълчашz.
|
І не могли впіймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли.
|
|
27
|
27
|
|
Пристѫпльше же нэции отъ садукеи глаголѭщеи въскрэшению не быти въпрашаахѫ и глаголѭще:
|
Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його:
|
|
28
|
28
|
|
учителю муѶси написалъ ѥсть намъ аще кому братъ умреть имы женѫ и тъ бес чzдъ умреть. да поиметь женѫ ѥго братъ и въскрэсить сэмz брата своѥго.
|
Учителю, Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то нехай брат його візьме жінку його, відродить потомство братові своєму.
|
|
29
|
29
|
|
седмь убо братиѩ бэ. и прьвыи поѥмь женѫ умрэтъ бесчzдьнъ.
|
Отже, було сім братів, і перший взяв жінку і помер бездітним;
|
|
30
|
30
|
|
и поѩтъ въторыи жену и тъ умрэтъ бесчzдьнъ.
|
узяв ту жінку другий, і той помер бездітним;
|
|
31
|
31
|
|
и третии поѩтъ ѭ. такожде и вьси семь умрэшz не оставльше чzдъ.
|
узяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли.
|
|
32
|
32
|
|
послэжде же вьсэхъ и жена умрэтъ.
|
Після всіх померла і жінка.
|
|
33
|
33
|
|
въ въскрэшениѥ убо котораго ихъ бѫдеть жена; семь бо имэшz ѭ женѫ.
|
Отже, у воскресінні, якому з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за дружину.
|
|
34
|
34
|
|
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: сынове вэка сего женzть сz и посагаѭть.
|
Ісус сказав їм у відповідь: сини віку цього женяться і виходять заміж;
|
|
35
|
35
|
|
а съподобльшеи сz вэкъ тъ улучити и въскрэшениѥ ѥже отъ мрьтвыихъ ни женzть сz ни посагаѭть
|
а ті, що сподобилися досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж.
|
|
36
|
36
|
|
ни умрэти потомь могѫть. равьни бо сѫть ангеломъ и сынове суть божии въскрэшению сынове сѫще.
|
І вмерти вже не можуть; бо вони рівні з ангелами і є сини Божі, ставши синами воскресіння.
|
|
37
|
37
|
|
а яко въстаѭть мрьтвии и муѶси съказа при кѫпинэ якоже глаголетть господа бога авраамля и бога исакова и бога ияковля.
|
А що мертві воскресають, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.
|
|
38
|
38
|
|
богъ же нэсть мрьтвыихъ нъ живыихъ вьси бо тому живи сѫть.
|
Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі.
|
|
39
|
39
|
|
отъвэщавъше ѥдини кънижьници рэшz: учителю добрэ рече.
|
На це деякі з книжників сказали: Учителю, Ти добре сказав.
|
|
40
|
40
|
|
кътому же не съмэахѫ ѥго въпрашати ни чьсо же. рече же къ нимъ:
|
І більше не насмілювалися запитувати Його ні про що. Він же сказав їм:
|
|
41
|
41
|
|
како глаголѭть нэции христа быти сына давыдова;
|
як це кажуть, що Христос є сином Давидовим,
|
|
42
|
42
|
|
а самъ давыдъ глаголеть въ кънигахъ псаломьскыихъ: рече господь господеви моѥму сzди о деснѫѭ мене
|
А сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене,
|
|
43
|
43
|
|
доньдеже положѫ врагы твоѩ подъножию ногама твоима.
|
доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх?
|
|
44
|
44
|
|
давыдъ и убо господа нарицаѥть то како ѥму ѥсть сынъ;
|
Отже, Давид називає Його Господом; як же Він син йому?
|
|
45
|
45
|
|
слышящемъ же вьсэмъ людемъ рече къ ученикомъ своимъ:
|
І коли увесь народ слухав, Він сказав ученикам Своїм:
|
|
46
|
46
|
|
вънимаите себе t кънижьникъ. хотzщиихъ въ одеждzхъ ходити. и любzщиихъ. цэлования на тържищи ихъ. и прэдъсэдания на съньмищихъ и прэжезъвания на обэдэхъ.
|
стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали на народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях,
|
|
47
|
47
|
|
иже сънэдають домы въдовиць. и виною далече молzтьсz. си приимUть осUжениѥ большеѥ.
|
які з’їдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
