|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| Идzше iс7ъ сквозэ сэяния. и въстьрзаахU Uченици ѥго класы и ѥдzахU. растирающе рUками. | Сталося, що у суботу, першу після другого дня Пасхи, довелося Йому йти через посіви, і ученики Його зривали колоски і їли, розтираючи руками. |
|
2
|
2
|
| ѥтери же t фарисэи рэша имъ. чьто творите. ѥго же не достоить творити въ сUботU. | Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботу? |
|
3
|
3
|
| и tвэщавъ iс7ъ рече къ нимъ. нэсте ли сего чьли. ѥже сътвори дв7дъ. ѥгда възалкасz самъ и иже съ нимь бzхU. | Ісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? |
|
4
|
4
|
| како въниде въ домъ б9ии. и хлэбъ прэдъложеныи приимъ ѥсть. и дасть сUщиимъ съ нимь. ихъ же не достояше ясти. тъкъмо иѥрэомъ ѥдинэмъ. | Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби принесення*, і їв, і дав тим, що були з ним, хоча їх не можна було їсти нікому, тільки одним священикам. |
|
5
|
5
|
| гlаше имъ. яко Gь ѥсть сн7ъ члв7чьскыи сUботэ. | І сказав їм: бо Син Людський є господарем і суботи. |
|
6
|
6
|
| бысть же въ дрUгUю сUботU. вънити ѥмU въ съньмище и Uчити. и бэ чловэкъ тU. рUка десная бэ сѫха ѥмU. | Довелося ж і в іншу суботу увійти Йому в синагогу і навчати. Там був чоловік, у якого права рука була суха. |
|
7
|
7
|
| и назирахUти и кънижьници. и фарисэи. аще въ сUботU исцэлити и. да обрzщють рэчь на нь. | Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього. |
|
8
|
8
|
| онъ же вэдzше помышления ихъ. и рече мUжеви имUщеомU сѫхѫ рUкU. въстани и стани посредэ ихъ. онъ же въста. | Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоловікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов. |
|
9
|
9
|
| рече же iс7ъ къ нимъ. въпрошю вы. аще достоить въ сUботU добро творити. или зъло творити. дш7ю спс7ти или погUбити. | Тоді сказав їм Ісус: запитаю вас, що годиться робити в суботу — добро чи зло? Спасти душу чи згубити? Вони мовчали. |
|
10
|
10
|
| и възьрэвъ на нz рече емѫ. простьри рUкU твою. онъ же простьре. и Uтвьрдисz рUка ѥго и исцэлэ яко и дрUгая. | І, поглянувши на всіх них, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга. |
|
11
|
11
|
| они же исплънишz сz безумия и глаголаахѫ другъ къ другу чьто бышz сътворили исусови. | Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Ісусом. |
|
12
|
12
|
| Въ wнъ+. изиде iс7ъ въ горµ помълитъсz. и бэ w в нощь. въ мlтвэ би7і. | У ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога. |
|
13
|
13
|
| ѥгда же бы7 дн7ь. I призва Uченикы своz. избра t нихъ. в7i. ть. zже нарь? ап7лы нарь?. | Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: |
|
14
|
14
|
| симона ѥго же iменова петръ. I андрэю брата ѥго. izкова. iвана. филипа. валфоромэz. | Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Филипа та Варфоломія, |
|
15
|
15
|
| фомµ zкова алфэѥва симона нарицаѥмаго зилъта. | Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та |
|
16
|
16
|
| iюдµ иаковлz. iюдµ скариwфескаго. iже быc предатьль. | Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником. |
|
17
|
17
|
| iсъшедъ съ нiми. ста на мэстэ равьнэ. и народъ Uченико ѥго. и много множество людии. t всеz жидовескиz. ѥrслма. i помориz. тµрьска i сидоньска. | І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських, |
|
18
|
18
|
| иже придоша послUшатъ ѥго. и ицэлитисz t недUгъ своихъ. и стражюще t д¦ъ нечистыихъ. и ицэляхUсz. | що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, — і зцілялися. |
|
19
|
19
|
| и вьсь народъ. искаше прикасатисz ѥмь. яко сила из нѥго исхожаше и цэляше всz. | І весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх. |
|
20
|
20
|
| и тъ възведъ очи свои на Uченикы своя глаголааше. Бл9ни нищии д¦мь. яко ваше ѥсть цр7ствиѥ б9иѥ. | І Він, звівши очі Свої на учеників Своїх, говорив: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже. |
|
21
|
21
|
| бл9ни алчющеи нынэ. яко вы насытите сz. бл9ни плачющеисz нынэ. яко въсмэѥтесz. | Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся. Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся. |
|
22
|
22
|
| бл9ни бUдете. ѥгда възненавидzть вы члв7ци. и ѥгда разлUчать вы. и пронесUть имя ваше яко зло. сн7а члв7ча ради. | Блаженні будете, коли зненавидять вас люди і коли розлучать вас і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського. |
|
23
|
23
|
| въздрадUитесz въ тъ дн7ъ. и възыграите. се бо мьзда ваша многа ѥсть на нб7схъ. | Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили пророкам батьки їхні. |
|
24
|
24
|
| обаче горе вамъ богатымъ яко въсприѩсте утэху вашѫ. | Але горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху. |
|
25
|
25
|
| горе вамъ насыщении яко възалъчете сz. горе вамъ смэѭщеи сz нынэ яко въздрыдаѥте и въсплачете сz. | Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати! |
|
26
|
26
|
| горе ѥгда рекѫть добрэ о васъ чловэци. по сему бо творяахѫ лъжиимъ пророкомъ отьци ихъ. | Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні. |
|
27
|
27
|
| нъ вамъ глаголѭ слышzщиимъ: любите врагы вашz. добро творите ненавидzщиимъ васъ. | Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас; |
|
28
|
28
|
| благословите кльнѫщzѩ вы. молите сz за творzщzѩ вамъ обидѫ. | благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас. |
|
29
|
29
|
| биѭщуу му тz въ ланитѫ подаи и другѫѭ. и отъѥмлѭщуу му тебэ ризѫ и срачицz не възбрани. | Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто забирає в тебе верхній одяг, не борони взяти і сорочку. |
|
30
|
30
|
| вьсякому же просzщууму у тебе даи и отъ отъѥмлѭщааго твоя не истzзаи. | Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай. |
|
31
|
31
|
| яко хощете да творѭ вамъ члbвци и вы творите имъ тако же. | І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм. |
|
32
|
32
|
| аще любите любzщая вы. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници любzщиихъ любzть. | І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те дяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить. |
|
33
|
33
|
| и аще бlготворите. бlготворzщиимъ вамъ. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници то же творzтъ. | І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те дяка? Бо і грішники те саме роблять. |
|
34
|
34
|
| и аще въ заѥмъ даѥте. t нихъ же чzѥте въсприяти. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници грэшьникомъ въ заѥмъ дають. да въсприимUть равьно. | І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати. |
|
35
|
35
|
| обаче любите врагы ваша. и бlго творите. и въ заимъ даите. ничьсо же чающе. и бUдеть мьзда вашz мънога. и бUдете сн7ове вышьнzаго. яко тъ бlгъ ѥсть. на невъзблагодэтьныя. и зълыя. | Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих. |
|
36
|
36
|
| бUдэте Uбо щедри. яко же и оц7ь вашь щедръ ѥсть. | Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний. |
|
37
|
37
|
| не сѫдите да не сѫдzть вамъ. и не осѫждаите да не осѫдzть васъ. отъпущаите и отъпустzть вы. | Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть; |
|
38
|
38
|
| даите и дасть сz вамъ. мэрѫ добрѫ натъканѫ и потрѫсьнѫ и прэлияѭщѫ сz дадzть на лоно ваше. тоѭ бо мэроѫ ѥѭже мэрите възмэрить сz вамъ. | давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам. |
|
39
|
39
|
| рече же притъчѫ имъ: еда можеть слэпьць слэпьца водити; не оба ли въ ямѫ въпадете сz; | Сказав же їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму? |
|
40
|
40
|
| нэсть ученикъ надъ учительмь своимь. съврьшенъ же вьсякъ бѫдеть якоже учитель ѥго. | Учень не буває вищим від свого учителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його. |
|
41
|
41
|
| чьто же видиши сѫчьць иже ѥсть въ оцэ брата твоѥго а брьвьна ѥже ѥсть въ оцэ твоѥмь не чуѥши; | Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? |
|
42
|
42
|
| ли како можеши рещи брату твоѥму: брате остави да изьмѫ сѫчьць иже ѥсть въ оцэ твоѥмь самъ брьвьна въ оцэ твоѥмь не видz; лицемэре изьми прьвэѥ брьвьно изъ очесе твоѥго и тъгда прозрьиши изzти сѫчьць иже въ оцэ брата твоѥго. | Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре! Вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. |
|
43
|
43
|
| нэсть бо дрэво добро творz плода зъла. ни дрэво зъло творz плода добра. | Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий. |
|
44
|
44
|
| вьсяко бо дрэво отъ плода своѥго познаѥть сz. не отъ трьния бо чешѫть смокъви ни отъ кѫпины грозда объѥмлѭть. | Бо всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника. |
|
45
|
45
|
| благыи чловэкъ отъ благааго съкровища срьдца своего износить благоѥ. и зълыи чловэкъ отъ зълааго съкровища срьдьца своѥго износить зълоѥ. отъ избытъка бо срьдьца глаголѭтъ уста ѥго. | Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її. |
|
46
|
46
|
| Чьто же мz зовете господи господи а не творите яже глаголѭ; | Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! — а не робите того, що Я кажу? |
|
47
|
47
|
| вьсякъ грzдыи къ мънэ и слышzи словеса моя и творz я съкажѫ вамъ кому ѥсть подобьнъ. | Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, — скажу вам, до кого подібний. |
|
48
|
48
|
| подобьнъ ѥсть чловэку зиждѫщу храминѫ. иже ископа и углѫби и положи основаниѥ на камени. наводию же бывъшу припаде рэка храминэ тои и не може двигнѫти ѥѩ. основана бо бэ на камени. | Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені. |
|
49
|
49
|
| а слышавыи и не сътворь подобьнъ ѥсть чловэку съзъдавъшу храминѫ на земли без основания. ѥиже прирази сz рэка и абиѥ разори сz. и бысть раздрµшениѥ храмины тоѩ велиѥ. | А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике. |
Зміст ▼
