|
Глава 23
|
Глава 23
|
|
1
|
1
|
| И въставъше вьсе мъножьство ихъ ведошz и къ пилату. | І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата. |
|
2
|
2
|
| начzшz же на нь вадити глаголѭще: сего обрэтохомъ развращаѭща языкъ нашь и възбранzѭща даяти кесареви дань глаголѭща себе христа царя быти. | І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем. |
|
3
|
3
|
| пилатъ же въпроси и глаголѩ: ты ли ѥси царь иудеомъ; онъ же отъвэщавъ рече ѥму: ты глаголѥши. | Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш. |
|
4
|
4
|
| пилатъ же рече къ архиереомъ и къ народу: ни коѥѩ же вины не обрэтаѭ въ чловэцэ семь. | Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому. |
|
5
|
5
|
| они же крэплэахѫ сz глаголѭще яко развращаѥть люди учz по вьсеи иудеи начьнъ отъ галилеѩ досьде. | Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця. |
|
6
|
6
|
| пилатъ же слышавъ галилеѭ въпроси и: аще чловэкъ галилеискъ ѥсть; | Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин? |
|
7
|
7
|
| и разумэвъ яко отъ области иродовы ѥсть посъла и къ ироду сѫщу и тому въ иерусалимэ въ дьни ты. | І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі. |
|
8
|
8
|
| иродъ же видэвъ исуса радъ бысть зэло. бэ бо желэѩ отъ многъ врэменъ видэти и занѥ слышааше мънога о нѥмь и надэаше сz знамениѥ ѥтеро видэти отъ нѥго бываѥмо. | Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення. |
|
9
|
9
|
| въпрашааше же и словесы мъногы. онъ же ни чесо же не отъвэщавааше ѥму. | І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому. |
|
10
|
10
|
| стоэахѫ же архиереи и кънижьници прилэжьно вадzще на нь. | Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його. |
|
11
|
11
|
| укорь же и иродъ съ вои своими порѫгавъ сz облъкъ и въ ризѫ свэтьлѫ възврати и къ пилатови. | Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата. |
|
12
|
12
|
| бысте же си друга иродъ же и пилатъ въ тъ дьнь съ собоѭ. прэжде бо бэасте враждѫ имѫща между собоѭ. | І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою. |
|
13
|
13
|
| пилатъ съзъвавъ архиереѩ и кънzзz и люди | Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ, |
|
14
|
14
|
| рече къ нимъ: приведосте ми чловэка сего яко развращаѭща люди. и се азъ истzзавъ прэдъ вами не обрэтохъ ни ѥдиноѩ о чловэцэ семь вины ѩже на нь вадите. | сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його. |
|
15
|
15
|
| нъ ни иродъ. посълахъ бо и къ нѥму и се ни чьто же достоино съмрьти сътворено ѥсть о нѥмь. | Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив. |
|
16
|
16
|
| показавъ убо отъпущѫ и. | Отже, покаравши Його, відпущу. |
|
17
|
17
|
| потрэбѫ же имэаше на вьсz празьдьникы отъпущати имъ ѥдиного. | А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня. |
|
18
|
18
|
| възъпиша же вьси народи глаголѭще: възьми сего отъпусти же намъ варавѫ | Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву! |
|
19
|
19
|
| иже бэ за ѥдинѫ крамолѫ бывъшѫѭ въ градэ и убииство въврьженъ въ тьмьницѫ. | А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці. |
|
20
|
20
|
| пакы же пилатъ възгласи хотz отъпустити исуса. | Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса. |
|
21
|
21
|
| они же въпияахѫ глаголѭще: пропьни и пропьни. | Але вони кричали: розіпни, розіпни Його! |
|
22
|
22
|
| онъ же третиицеѭ рече къ нимъ: чьто бо сътвори зъло; ни чьсо же достоина съмрьти обрэтохъ о нѥмь. показавъ и убо отъпущѫ. | Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу. |
|
23
|
23
|
| они же прилежаахѫ гласы велии просzще ѥго на пропzтиѥ. и устоэахѫ гласи ихъ и архиереистии. | Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників. |
|
24
|
24
|
| пилатъ же посѫди быти прошениѥ ихъ. | І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім. |
|
25
|
25
|
| отъпусти же имъ въсажденааго въ тьмьницѫ за крамолѫ и убииство ѥгоже прошаахѫ а исуса прэдасть воли ихъ. | І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю. |
|
26
|
26
|
| и яко и поведошz ѥмъше симона ѥдиного кµринея грzдѫща съ села задэша ѥму крьстъ носити по исусэ. | І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом. |
|
27
|
27
|
| идэаше же въ слэдъ ѥго мъногъ народъ людии и жены ѩже и бияахѫ сz и плакаахѫ сz ѥго. | І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним. |
|
28
|
28
|
| обращь же сz исусъ къ нимъ рече: дъщери иерусалимьскы не плачите сz о мънэ. обаче себе плачите сz и чzдъ вашихъ. | Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими. |
|
29
|
29
|
| яко се дьниѥ грzдѫть въ нѩже рекѫть: блажени неплодъви и чрэва яже не родишz и съсьци иже не доишz. | Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували! |
|
30
|
30
|
| тъгда начьнѫть глаголати горамъ: падэте на ны и хлъмомъ покрыите ны. | Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас! |
|
31
|
31
|
| занѥ аще въ сырэ дрэвэ си творzть въ сусэ чьто бѫдеть; | Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим? |
|
32
|
32
|
| ведена быста съ iс7мь. ина два злодэя. Uбитъ. | Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити. |
|
33
|
33
|
| и ѥгда приведоша на мэсто. нарицаѥмоѥ краниѥво. тU распzша ѥго. и злодэя. wвого Uбо wдеснUю. а дрUгааго ошююю. | І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку. |
|
34
|
34
|
| iс7ъ же гlааше. о§е tпUсти имъ. не вэдzть бо сz что творzще. раздэляюще. рызы его. метахU жеребия. | Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб. |
|
35
|
35
|
| и стояхU людиѥ зрzще. подражахU же ѥго кнzзи. гlюще съ ними. ины ѥсть сп7слъ. да сп7сть и себе. аще сь ѥсть х©ъ. сн7ъ б9и избраныи. | І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець. |
|
36
|
36
|
| рUгахU же сz ѥмU и воини. пристUплюще. и оцьтъ приносzще ѥмU. | Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет, |
|
37
|
37
|
| и гlюще. аще ты ѥси цrь июдеискъ. сп7сисz самъ. | і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам. |
|
38
|
38
|
| бэ же и написаниѥ написано надъ нимь. кънигами елиньсками. и римьсками. и жиdвьcкми. сь ѥсть цrь иUдеискъ. | І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський». |
|
39
|
39
|
| ѥдинъ же t повэшеныихъ. злодэи. хUлzше ѥго гlя. аще ты ѥси х©ъ сп©исz самъ и насъ. | Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас. |
|
40
|
40
|
| tвэщавъ же дрUгыи. прэтzше ѥмU гlя. ни ли ты боишисz б7а. яко въ томь же осUжении ѥси. | Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? |
|
41
|
41
|
| да вэ Uбо въ правьдU. достоина бо по дэломъ наю прѥмлѥвэ. а сь нічто же зла не сътвори. | І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив. |
|
42
|
42
|
| и гlаше I©ви. помzни мя Gи ѥгда придеши въ цр7ство твоѥ. | І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє! |
|
43
|
43
|
| и рече ѥмU I©ъ. ам7нъ гlю тобэ. днcь съ мною бUдеши въ раи. | І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю. |
|
44
|
44
|
| бэ же година акы шестая. и тьма быc по всеи земли. до годыны девzтыя. | Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої. |
|
45
|
45
|
| и помьрче сълн7це. и запона цр7квьная. раздрасz на двоѥ. съ вышьняго края. до нижьняаго. | І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині. |
|
46
|
46
|
| и възглашь гласъмь великъмь. I© рече. о§е въ рUцэ твои. предаю д¦ъ мои. и се рекъ. издъше. | Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух. |
|
47
|
47
|
| вэдэвъ же сътьникъ. бывъшеѥ. прослави б7а гlя. въ истинU чlвкъ сь. правьдьнъ бэ. | Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний. |
|
48
|
48
|
| и вси пришьдъше народи на позоръ сь. видzще бывающая. бьюще пьрси своя. възвращахUсz. | І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди. |
|
49
|
49
|
| стояхU же вси знаѥмиі ѥго. издалеча. и жены пришьдъшая по нѥмь. отъ галилея. зрzще сихъ. | Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це. |
|
50
|
50
|
| И се мѫжь именьмь иосифъ съвэтьникъ сыи мѫжь благъ и правьдьнъ. | І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником*, чоловік благий і праведний, |
|
51
|
51
|
| сь не бэ присталъ съвэтэ и дэлэ ихъ. отъ аримаfеа града иудеиска. иже чаяше и тъ царьствия божия. | який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого, |
|
52
|
52
|
| сь пристѫпль къ пилату испроси тэло исусово. | прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове. |
|
53
|
53
|
| и сънемъ ѥ обитъ ѥ плащаницеѭ и положи ѥ въ гробэ исэченэ въ нѥмьже не бэ ни къто же ни когда же положенъ. | І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений. |
|
54
|
54
|
| и дьнь бэ парпскеви и сѫбота свитааше. | День той був п’ятниця, і надходила субота. |
|
55
|
55
|
| въ слэдъ же шьдъшz жены ѩже бэахѫ пришьлы съ нимь отъ галилеѩ видэшz гробъ и яко положено бысть тэло ѥго. | Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його. |
|
56
|
56
|
| възвращz же сz уготовашz ароматы и мµро и въ сѫботѫ убо умлъчашz по заповэди. | Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю. |
Зміст ▼
