|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Понѥже Uбо мнози начаша чинити повэсть. о извэстьныихъ. въ насъ вещьхъ. | Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі, |
|
2
|
2
|
| яко же предаша намъ. бывъше искони. самовидьци слUгы бывъше словеси. | як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*, |
|
3
|
3
|
| изволисz и мнэ. хожьшю испрьва по всэхъ. въ истинU по рzдU пьсати тебэ славьныи fеофиле. | то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле, |
|
4
|
4
|
| да разUмэѥши. о нихъ же наUченъ ѥси. словесы Uтвьржениѥ. | щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений. |
|
5
|
5
|
| Быc въ дн7и ирода цrz июдеиска. иереи етеръ именьмь захариа. t епимериа авианя. и жена ѥго. t дъщеръ ароновъ. имя ѥи елисаветь. | У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета. |
|
6
|
6
|
| бэста бо оба правьдьна. предь бGмь. ходzща. въ заповэдьхъ сихъ. и оправьданиихъ гн7ихъ бес порока. | Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно. |
|
7
|
7
|
| и не бэ има чада Ӑ Понѥже бэ елисаветь неплоды. и оба зам™рэвъша. въ дн7ьхъ своихъ бzста. | У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку. |
|
8
|
8
|
| быc же слUжащю ѥмU. въ дн7ь чреды своѥя предь бм7ь. | Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом, |
|
9
|
9
|
| по обычаю иереискU. лUчисz ѥмU покати въ цр7квь гн7ю. | за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього, |
|
10
|
10
|
| и все множьство людии бэ мlтвU творz вънэ. въ годъ тьмьяна. | а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння. |
|
11
|
11
|
| яви же сz ѥмU анGлъ гн7ь. стоя одеснUю олтарz. кадильнааго. | Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного. |
|
12
|
12
|
| и съмzтесz захариа видэвъ. и страхъ нападе на нь. | Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього. |
|
13
|
13
|
| рече же къ нѥмU анGлъ. гн7ь. не боисz захарие. занѥ Uслышана быc мlтва твоя. и жена твоя елисавеfь родить сн7ъ тебэ. и наречеши имя ѥмU iw7нъ. | Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан; |
|
14
|
14
|
| и бUдеть тебэ радость и веселиѥ. и мнозэ о рожьствэ ѥго въздрадUютьсz. | і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє, |
|
15
|
15
|
| бUдеть бо велии предь бм7ь. и вина и сикера не имать пити. и д¦а с™го испълнитьсz. и ѥще и чрева м™ри своѥя. | бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї. |
|
16
|
16
|
| и многы сн7ы изlвы wбратить къ го7µ бо7µ ихъ. | І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього. |
|
17
|
17
|
| и тъ предьидеть предь нимь. д¦мь и силою илииною. обратить с®ца оц7емъ и чада. противьныя въ мUдрость правьдьныихъ. Uготовати гв7и люди съвьршены. | І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений. |
|
18
|
18
|
| и рече захариа къ анGлU. по чесомU разUмэю се. азъ бо ѥсмь старъ. и жена моя зам™рэвъши въ дн7ьхъ своихъ. | І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх. |
|
19
|
19
|
| и tвэщавъ анGлъ рече ѥмU. азъ ѥсмь гаврилъ престояи предъ бм7ь. и посланъ ѥсмь гlти къ тебе. и бlговэстити тебэ се. | Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це. |
|
20
|
20
|
| и се бUдеши. мълча. и не могыи прогlти. до нѥго же дн7е бUдеть се Ӑ Занѥ не вэрова словесьмъ моимъ. яко же събUдетьсz въ времz моѥ. | І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу. |
|
21
|
21
|
| и бэша людиѥ жьдUще захариэ. и чюжахUсz. иже мUждzаше въ цр7кви. | Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі. |
|
22
|
22
|
| и шьдъ же не можаше гlти. къ нимъ. и разUмэша. яко видэниѥ видэ. въ цр7кви. и бэ помавая имъ. и пребываше нэмъ. | Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим. |
|
23
|
23
|
| и быc яко испълнишасz дн7ьѥ слUжьбы ѥго. иде въ домъ свои. | А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому. |
|
24
|
24
|
| по сихъ же дн7ьхъ. зачатъ елисавеfь жена ѥго. и таяшесz. пzть мц7ь. глщ7и. | Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи: |
|
25
|
25
|
| яко тако сътвори мнэ Gь. въ дн7и въ ня же призри. отzти поношениѥ моѥ. въ члв7цхъ. | так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми. |
|
26
|
26
|
| въ шестыи же. мcць. посланъ быc анGлъ гаврилъ t б7а. въ градъ галилеискъ. ѥмU же имя назареfь. | Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет, |
|
27
|
27
|
| къ дв7э обрUченэи мUжеви. ѥмU же иосифъ. t домU дв7дова. и имя ѥи дв7а мр7ия. | до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія. |
|
28
|
28
|
| и въшьдъ къ нѥи анGлъ рече. радUисz блгdтьная Gь съ тобою. Блн7а ты ѥси въ женахъ. | Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах. |
|
29
|
29
|
| она же слышавъши. съмzтесz о словеси. и помышляше въ себе. како бUдеть цэлованиѥ се. | Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання. |
|
30
|
30
|
| и рече ѥи анGлъ. не боисz мр7ие. обрэте блгdть. t б7а. | І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога. |
|
31
|
31
|
| и се зачьнъши въ чревэ. и родиши сн7ъ. и наречеши имя ѥмU iс7. | І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. |
|
32
|
32
|
| съ бUдеть велии. и сн7ъ вышьняго. наречетьсz. и дасть ѥмU Gь б7ъ престолъ дв7да оц7а ѥго. | Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його. |
|
33
|
33
|
| и въселитьсz въ домU ияковли въ вэкы. и цр7ствию ѥго нэсть коньца. | І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця. |
|
34
|
34
|
| рече же мр7ия къ анGлU. како бUдеть се мънэ. иде мUжа не знаю. | Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю? |
|
35
|
35
|
| и tвэщавъ анGлъ рече ѥи. д¦ъ с™ъ наидеть на тz. и сила вышьняаго осэнить тz. тэмь же и ѥже родитьсz. с™о наречетьсz сн7ъ б9ии. | Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. |
|
36
|
36
|
| и се елисавеfь. Uжика твоя. и та зачатъ сн7а въ старость свою. и се мcць шестыи ѥсть ѥи. нарицаѥмэи неплодъви. | Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною, |
|
37
|
37
|
| яко не изнеможеть отъ б7а. всzкъ гlъ. | бо не буває безсилим у Бога ніяке слово. |
|
38
|
38
|
| и рече мр7ия. се раба гн7я. бUди мнэ по гlU твоѥмU. и tиде t нея анGлъ. | Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел. |
|
39
|
39
|
| Въ оны дн7и. въставъши мр7иа. иде въ горU съ тъщаниѥмь въ градъ июдовъ. | Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине, |
|
40
|
40
|
| и въниде въ домъ захариинъ. и цэлова елисавеfь | і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету. |
|
41
|
41
|
| и быc. яко Uслыша елисаветь. цэлованиѥ мр7иино. възыграсz младеньць радощами въ чревэ ѥя. и исплънисz д¦мь елисавеfь. | Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета. |
|
42
|
42
|
| и възпи гласъмь великъмь и рече. блcна ты въ женахъ. и блcнъ плодъ Uтробы твоѥя. | І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї! |
|
43
|
43
|
| и отъкUдU се мнэ. да приде м™и Gа моѥго. къ мнэ. | І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене? |
|
44
|
44
|
| се бо яко быc глаc цэлования твоѥго въ Uшию моѥю. възыграсz младеньць. радощами въ Uтробэ моѥи. | Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй. |
|
45
|
45
|
| бlжная же вэрU ятъ. яко бUдеть съвьршениѥ гlанымь ѥи. отъ б7а. | Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа. |
|
46
|
46
|
| и рече мр7ия. величить дш7а моя Gа. | І сказала Марія: величає душа Моя Господа, |
|
47
|
47
|
| и въздрадовасz д¦ъ мои о бз7э сп7си моѥмь. | і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, |
|
48
|
48
|
| яко призри на съмэрение моѥ. се бо tселэ блажать мя вси роди. | бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. |
|
49
|
49
|
| яко сътвори мнэ величиѥ сильнъ. и с™о имz ѥмU. | Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його. |
|
50
|
50
|
| и милость ѥго въ родъ и родъ боѩщиимъ сz ѥго. | І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його. |
|
51
|
51
|
| сътвори дрьжавѫ мышьцеѭ своѥѭ расточи гръдыѩ мыслиѭ срьдьца ихъ. | Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх; |
|
52
|
52
|
| низъложи сильныѩ съ прэстолъ и възнесе съмэреныѩ. | скинув сильних з престолів і підніс смиренних; |
|
53
|
53
|
| алчѫщzѩ исплъни благъ и богатzщzѩ сz отъпусти тъщz. | голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим. |
|
54
|
54
|
| приѩтъ израиля отрока своѥго помzнѫти милость | Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість, |
|
55
|
55
|
| якоже глагола къ отьцемъ нашимъ аврааму и сэмени ѥго до вэка. | як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку. |
|
56
|
56
|
| пребыc же мр7ия съ нѥю. яко три мcцэ. и и възвратисz въ домъ свои. | Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій. |
|
57
|
57
|
| елисавеfи же испълнишасz дн7ьѥ родити. и роди сн7ъ. | Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина. |
|
58
|
58
|
| и слышаша окр7стъ живUщеи. w рожdении ѥя. яко въ* възвеличилъ ѥсть Gь млcть свою съ нѥю. | І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею. |
|
59
|
59
|
| и бы въ осмыи дн7ь. придоша обрэзатъ отрочате. и нарицахUть и именьмь оц7а своѥго захариа. | І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією. |
|
60
|
60
|
| и tвэщавъши м™и ѥго ре?. ни. нъ да наречетьсz iw7анъ. | На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном. |
|
61
|
61
|
| и рэша ѥи. яко никто же ѥсть t рожения твоѥго. иже нарицаѥтьсz именьмь тэмь. | І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим. |
|
62
|
62
|
| помаяхU же оц7ю ѥго. како бы хотэлъ нарещи ѥ. | І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його. |
|
63
|
63
|
| и спрошь дъщицю. наpа. гlя. иоанъ ѥсть имя ѥмU. И чюдишасz вси. | Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі. |
|
64
|
64
|
| и tвьрзошасz ѥго Uста. абиѥ и языкъ ѥго. и гlаше бlгсловz б7а. | І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога. |
|
65
|
65
|
| и быc на всэхъ страхъ. живUщиихъ окр7стъ ихъ. и въ всеи странэ иUдеисцэи. повэдаѥми бzхU гlи си. | І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це. |
|
66
|
66
|
| и положиша вси на с®цхь. своихъ. гlюще. что Uбо wтроча се бUдеть. и рUка гн7я бэ съ нимь. | Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним. |
|
67
|
67
|
| и захариа оц7ь ѥго испълнисz д¦мь ст7мь. прbрчьствова. гlя. | І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи: |
|
68
|
68
|
| Бlнъ Gь б7ъ изlвъ. яко посэти и сътвори избавлѥниѥ людьмъ своимъ. | благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому. |
|
69
|
69
|
| и въздвиже рогъ съпасения нашего въ дому давыда отрока своѥго. | І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого, |
|
70
|
70
|
| якоже глагола усты свzтыихъ сѫщиихъ отъ вэка пророкъ ѥго. | як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку, |
|
71
|
71
|
| спасениѥ отъ врагъ нашихъ и из рѫкъ вьсэхъ ненавидzщиихъ насъ. | що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас; |
|
72
|
72
|
| сътворити милость съ отьци нашими и помzнѫти завэтъ свzтыи свои. | сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій — |
|
73
|
73
|
| клzтвоѭ ѥѭже клzтъ сz къ аврааму отьцу нашему. дати намъ | дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому, |
|
74
|
74
|
| без страха из рѫкы врагъ нашихъ избавльшемъ сz | щоб ми, визволившись від рук ворогів наших, |
|
75
|
75
|
| служити ѥму прэподобиѥмь и правьдоѭ прэдъ нимь вьсz дьни живота нашего. | безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого. |
|
76
|
76
|
| и ты отроче прbркъ. вышьняаго наречѥшисz. предъидеши бо предъ лицемь гн7ьмь. Uготовати пUти ѥго. | І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому. |
|
77
|
77
|
| дати разумъ съпасения людемъ ѥго въ отпущениѥ грэхъ ихъ. | Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх, |
|
78
|
78
|
| милосрьдии ради бога нашего въ нихъже посэтилъ ѥсть насъ въстокъ съвыше. | з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба, |
|
79
|
79
|
| просвэтити сэдzщzѩ въ тьмэ и сэни съмрьтьнэ. направити ногы нашz на пѫть мирьнъ. | просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру. |
|
80
|
80
|
| отроча же растzше и крэпляшесz д¦мь. и бэ въ пUстыняхъ. до дн7е явлѥния своѥго изlю. | Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві. |
Зміст ▼
