|
Глава 7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| Егда съконьча вьсz глаголы сиѩ въ слухы людемъ въниде въ капернаумъ. | Коли ж Він скінчив усі слова Свої до людей, що слухали Його, то увійшов до Капернаума. |
|
2
|
2
|
| сътьнику же нэкоѥму рабъ болz зълэ умирааше иже бэ ѥму чьстьнъ. | У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким той дорожив. |
|
3
|
3
|
| слышавъ же о исусэ посъла къ нѥму старьцz иудеискы молz и да прищьдъ съпасеть раба ѥго. | Почувши про Ісуса, він послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його. |
|
4
|
4
|
| они же пришьдъше къ исусµ моляахѫ и тъщьно глаголѭще яко достоинъ ѥсть ѥже аще даси ѥму. | І вони, прийшовши до Ісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це, |
|
5
|
5
|
| любить бо ѩзыкъ нашь и съборище тъ съзъда намъ. | бо любить народ наш і збудував нам синагогу. |
|
6
|
6
|
| исусъ же идяаше съ ними. ѥще же ѥму не далече сѫщу отъ дому посъла къ нѥму сътьникъ другы глаголѩ: господи не движи сz. нэсмь бо достоинъ да подъ кровъ мои вънидеши. | Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти під дах мій увійшов. |
|
7
|
7
|
| тэмьже ни себе достоина сътворихъ прити къ тебэ. нъ рьци словъмь и исцэълэѥть отрокъ мои. | Тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій. |
|
8
|
8
|
| ибо азъ чловэкъ ѥсмь подъ властели учинѥнъ имэѩ подъ собоѭ воины. и глаголѭ сему: иди и идеть. и другууму: приди и придеть. и рабу моѥму: сътвори се и сътворить. | Бо і я, людина підвладна, маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить. |
|
9
|
9
|
| и слышавъ се исусъ чуди сz ѥму и обращь сz послэдуѭщуу му народу рече: глаголѭ вамъ ни въ израили толикы вэры обрэтохъ. | Почувши це, Ісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри. |
|
10
|
10
|
| и възвращьше сz въ домъ посълании обрэтошz болzщааго раба исцэлэвъша. | Посланці, повернувшись у дім, знайшли хворого слугу здоровим. |
|
11
|
11
|
| идzше iс7ъ въ градъ нарицаѥмыи наинъ. и съ нимь идzахU Uченици ѥго и народъ мъногъ. | Після цього Ісус пішов до міста, що зветься Наїн; і з Ним ішло багато учеників Його і безліч народу. |
|
12
|
12
|
| яко же приближишzсz къ вратомъ града. и се изношаахU Uмьръшь сн7ъ иночzдыи м™ри своѥи. и та бэ въдова. и народъ t града мъногъ бэ съ нею. | Коли ж Він підійшов до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста. |
|
13
|
13
|
| и видэвъ ю Gь млrдова и рече ѥи. не плачисz. | Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач. |
|
14
|
14
|
| и пристUпль коснUсz въ одръ. и носzщии же сташа. и рече Uноше тебе гlю въстани. | І, підійшовши, доторкнувся до мар; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе, тобі кажу, встань! |
|
15
|
15
|
| и сэде мьртвыи и начатъ гlати. и дасти и м™ри своѥи. | І мертвий сів і почав говорити; і віддав його Ісус матері його. |
|
16
|
16
|
| приzтъ же страхъ вьсz. и славлzахU ба7 гlюще. яко прbркъ велии въста въ насъ. и яко посэти Gь людии своихъ. | І всіх охопив страх, і славили Бога, кажучи: великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій. |
|
17
|
17
|
| И изиде слово се по вьсеи иудеи о нѥмь и по вьсеи странэ. | Така чутка про Нього розійшлася по всій Юдеї і по всьому тому краю. |
|
18
|
18
|
| и възвэстишz иоану ученици ѥго о вьсэхъ сихъ. и призъвавъ дъва ѥтера отъ ученикъ своихъ иоанъ | І сповістили про все те Іоана учні його. |
|
19
|
19
|
| посла къ исусови глаголѩ: ты ли ѥси грzдыи или иного чаѥмъ; | Іоан, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Ісуса спитати: чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? |
|
20
|
20
|
| пришьдъша же къ нѥму мѫжа рэсте: иоанъ крьститель посъла ны къ тебэ глаголѩ: ты ли ѥси грzдыи ли иного чаѥмъ; | Вони, прийшовши до Ісуса, сказали: Іоан Хреститель послав нас до Тебе спитати — чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? |
|
21
|
21
|
| въ тъ часъ исцэли мъногы отъ недѫгъ и ранъ и духъ зълъ и мъногомъ слэпомъ дарова прозрьэниѥ. | А в той час Він зцілив багатьох від недуг і ран, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння. |
|
22
|
22
|
| и отъвэщавъ исусъ рече има: шьдъша възвэстита иоанови яже видэста и слышаста яко слэпии прозираѭть. хромии ходzть. прокажении очищаѭть сz. глусии слышzть. мрьтвии въстаѭть. нищии благовэстуѭть. | І сказав їм Ісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоанові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовістять. |
|
23
|
23
|
| и блаженъ ѥсть иже аще не съблазнить сz о мънэ. | І блаженний той, хто не спокуситься через Мене! |
|
24
|
24
|
| отъшьдъшема же вэстьникома иоановома начzтъ глаголати о иоанэ: чесо изидосте въ пустынѭ видэтъ; трьсти ли вэтръмь движемы; | А як одійшли учні Іоана, Він почав говорити народові про Іоана: на що ходили ви дивитися в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? |
|
25
|
25
|
| нъ чесо изидосте видэтъ; чловэка ли мzкъками ризами одэна; се иже въ одежди славьнэ и пищи сѫще въ царьскихъ сѫть. | На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м’який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палатах. |
|
26
|
26
|
| нъ чесо изидосте видэтъ пророка ли; еи глаголѭ и лише пророка. | На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка. |
|
27
|
27
|
| сь ѥсть о нѥмьже писано ѥсть: се азъ посылаѭ ангелъ мои прэдъ лицемь твоимь иже уготоваѥть пѫть твои прэдъ тобоѭ. | Це той, про кого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою. |
|
28
|
28
|
| глаголѭ же вамъ: болии рожденыихъ женами пророкъ иоана крьстителя ни кто же нэсть. мьнии же въ царьствии божии болии ѥго ѥсть. | Бо кажу вам: з народжених жінками немає жодного пророка, більшого за Іоана Хрестителя, але найменший у Царстві Божому більший за нього. |
|
29
|
29
|
| и вьси людиѥ слышавъше и мытаре оправъдишz бога крьщьше сz крьщениѥмь иоановомъ. | І всі люди, що слухали Його, навіть і митарі, визнавши славу Бога, хрестилися хрещенням Іоановим. |
|
30
|
30
|
| фарисеи же и законьници съвэтъ божии отъврьгошz въ себэ не крьщьше сz отъ нѥго. | Фарисеї ж і законники відкинули волю Божу про себе і не хрестилися від нього. |
|
31
|
31
|
| рече же господь: кому уподоблѭ чловэкы рода сего и кому сѫть подобьни; | Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього і до кого вони подібні? |
|
32
|
32
|
| подобьни сѫть дэтищемъ сэдzщемъ на тръжищихъ и приглашаѭщемъ другъ друга и глаголѭщемъ: пискахомъ вамъ и не плzсасте. рыдахомъ вамъ и не плакасте сz. | Вони подібні до дітей, що сидять на торжищах і кличуть одне одного й кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали. |
|
33
|
33
|
| приде бо иоанъ крьститель ни хлэба эды ни вина пиѩ. и глаголете: бэсъ имать. | Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і говорите: він біса має. |
|
34
|
34
|
| приде сынъ чловэчьскыи эды и пиѩ и глаголете: се чловэкъ ядьца и винопиица другъ мытаремъ и грэшьникомъ. | Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і говорите: ось чоловік, Який любить їсти, пити вино, друг митарям і грішникам. |
|
35
|
35
|
| и оправьди сz прэмѫдрость отъ чzдъ своихъ. | І виправдалася премудрість всіма дітьми своїми*. |
|
36
|
36
|
| Въ оно время. молzаше етеръ t фарисеи iс7а. да бы элъ съ ними. и въшьдъ въ домъ фарисеовъ. възлеже. | Один з фарисеїв просив Його, щоб спожив з ним їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг. |
|
37
|
37
|
| и се жена въ градэ. иже бэ грэшьница. и Uвэдэвъши яко възлежить. въ храминэ фарисеовэ. принесъши алавастръ мvра. | І ось жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром |
|
38
|
38
|
| и ставъши зади. нри ногU ѥго. плачющисz начатъ. мазати нозэ ѥго сльзами. и власы главы своѥя. отираше. и облобызаше нозэ ѥго и мазаше мvръмь. | і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром. |
|
39
|
39
|
| видэвъ же фарисеи възвавъ ѥго рече. въ себе гlя. сь аще бы былъ прbркъ. ви- дэлъ бы Uбо кто. и кака жена прикасаѥтьсz ѥмь. яко грэшьница ѥсть. | Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам собі: якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця. |
|
40
|
40
|
| tвэщавъ же iс7 ре?. къ нимь. симоне имамъ ти нэчто рещи. онъ же рече. Uчителю рьци. | Звернувшись до нього, Ісус сказав: Симоне, я маю тобі дещо сказати. Він же говорить: кажи, Вчителю. |
|
41
|
41
|
| два дължьника бэста. заимодавьцю. нэкомU. ѥдинъ бэ дължнъ пzтью сътъ динарь. а дрUгыи пzтью десzтъ. | Ісус сказав: у одного лихваря було два боржники, один винен був п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. |
|
42
|
42
|
| не имущема има въздати. обэма tда. которыи ѥю Uбо възлюби и. | Коли ж вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його? |
|
43
|
43
|
| tвэщавъ симонъ рече. непьщюю. яко ѥмU же вzще tда. онъ же рече ѥмU. право сUдилъ ѥси. | У відповідь Симон сказав: думаю, що той, якому більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив. |
|
44
|
44
|
| и tвращьсz къ женэ къ симонU вънидохъ ти въ домъ. воды на нозэ мои не дасть. си же сльзами омочи нозэ мои. и власы своими отре. | І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, вона ж слізьми обливала ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла. |
|
45
|
45
|
| цэлования ми не дасть. си же tнѥлэ же вънидохъ. не преста облобызающи ногU моѥю. | Ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої. |
|
46
|
46
|
| wлэѥмь главы моѥя. си же мvръмь помаза нозэ мои. и власы своими отьре. | Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої. |
|
47
|
47
|
| ѥго же ради гlю ти. tпUщаютьсz грэси ѥи мнози. яко възлюби много. а емU же мьнѥ tпUщаетьсz мнѥ любить. | Через те кажу тобі: прощаються гріхи її численні за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить. |
|
48
|
48
|
| рече же ѥи tпUщаютьтісz грэси твои. | Їй же сказав: прощаються тобі гріхи. |
|
49
|
49
|
| и начаша възлежащеи съ нимь. гlти въ себе. кто сь ѥсть яко и грэхы tпUщаѥть. | Ті, що були з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає? |
|
50
|
50
|
| рече же къ женэ. вэра твоя съпасеть тz иди въ миръ. | Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе; йди з миром. |
Зміст ▼
