|
Глава 22
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
|
Въ оно вреұ. приближашесz праздьникъ. опрэснъкъ нарицаѥмыи пасха.
|
Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
|
|
2
|
2
|
|
и искаахU архиереи и книжьници. како ѥго быша Uбили. бояхU бо сz людии.
|
І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу.
|
|
3
|
3
|
|
въниде же сотона въ июдU. нарицаѥмааго искариота. сUща t числа обою надесzте.
|
Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох,
|
|
4
|
4
|
|
и шьдъ же гlа архиереомъ. и воѥводамъ црк7вьныимъ. како ѥго предасть имъ.
|
і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм.
|
|
5
|
5
|
|
и въздрадовашасz. и съвэщаша ѥмU дати сребро.
|
Вони зраділи і згодилися дати йому срібників.
|
|
6
|
6
|
|
и исповэда. и искаше подобьна времене. да ѥго предасть имъ. без народа.
|
І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу.
|
|
7
|
7
|
|
приде же дн7ь wпрэснъкъ. вънь же подобьно жьрти. пасхU.
|
Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
|
|
8
|
8
|
|
и посла петра иwана рекъ. шьдъша Uготоваита намъ пасхU да ямъ.
|
І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску.
|
|
9
|
9
|
|
она же рекоста ѥмU. къде хощеши да Uготоваѥвэ тобэ.
|
Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували?
|
|
10
|
10
|
|
онъ же рече имъ. се въшьдъшемъ вамъ въ градъ. сърzщеть ваю члbвкъ. въ скUдэльницэ водU носz. по нѥмь идэта. въ домъ вънь же въходить.
|
Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде.
|
|
11
|
11
|
|
и речета гн7U домU гlть тобэ Uчитель. кде ѥсть обітель. идеже пасхU съ Uченикы моими сънэмь.
|
І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми?
|
|
12
|
12
|
|
и тъ вама покажеть. горьницю великU постьланU. и тU Uготовита.
|
І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте.
|
|
13
|
13
|
|
шьдъша же обрэтота. яко же рече има. и Uготовисте пасхU.
|
Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску.
|
|
14
|
14
|
|
и ѥгда быc година. възлеже. и оба надесzте апcлъ съ нимь.
|
І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним,
|
|
15
|
15
|
|
и рече къ нимъ. жаданиѥмь въжадахъсz. сию пасхU ясти съ вами. преже даже не приимU мUкы.
|
і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
|
|
16
|
16
|
|
гlю бо вамъ. яко tселэ. не имамъ ясти. t нѥго. дондеже коньчаѥтьсz. въ цр7ствэ б9ии.
|
Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
|
|
17
|
17
|
|
и приимъ чашю. хвалU въздавъ рече. приимэте се и раздэлите собэ.
|
І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою.
|
|
18
|
18
|
|
гlю бо вамъ. tселэ не имамъ пити. t плода лозьнааго. дондеже цр7ство б9иѥ придеть.
|
Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
|
|
19
|
19
|
|
и приимъ хлэбъ. хвалU въздавъ преломі и дасть имъ гlя. се ѥсть тѥло моѥ даѥмоѥ за вы. се творите въ мою памzѹ.
|
І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене.
|
|
20
|
20
|
|
и чашю тако же. по вечерzнии гlя. си чаша. новыи завэтъ. моѥю кръвью. яже проливаѥтсz за вы
|
Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
|
|
21
|
21
|
|
wбаче се рUка. предающааго мz съ мною ѥсть на трапезэ.
|
І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі.
|
|
22
|
22
|
|
и сн7ъ Uбо члbвчь идеть по повелэнUUмU. обаче горе чlвкU томU. имь же преданъ бUдеть.
|
Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає.
|
|
23
|
23
|
|
и ти начаша искати въ собэ. которыи Uбо бUдеть t ніхъ. хотzи сътворити себе.
|
І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити.
|
|
24
|
24
|
|
быc же и пьрz въ нихъ. кто t нихъ мьнить сz быти болии.
|
Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого.
|
|
25
|
25
|
|
iс7 же рече имъ. цrе язычьнии. Uстоять имъ. и обладающе ими. блг7дэтелѥ нарицаютьсz.
|
Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться.
|
|
26
|
26
|
|
вы же не тако. нъ иже болии въ васъ. да бUдеть яко мьнии. и старэи яко слUга.
|
Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга.
|
|
27
|
27
|
|
кто Uбо болии ѥсть. възлежаи ли. или слUжаи. и не въвъзлэжаи ли. азъ же посредэ васъ. ѥсмь. яко слUжаи.
|
Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
|
|
28
|
28
|
|
вы же ѥсте пребывающеи. съ мною. въ напастьхъ моихъ.
|
Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
|
|
29
|
29
|
|
и азъ завэщаю вамъ. яко же завэща мнэ оц7ь мои цр7ьство.
|
і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
|
|
30
|
30
|
|
да ясте и пиѥте. на трьпэзэ моѥи. въ цр7ствэ моѥмь. и сzдете на двою надесzте престолU. сUдzща обэма на десzте колэнома изlѥвома.
|
щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
|
|
31
|
31
|
|
Рече Gь симоне. симоне. сотона просить васъ. да бы сэялъ яко пьшеницю.
|
Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю,
|
|
32
|
32
|
|
азъ же молихъсz о тобэ. да не оскUдэѥть вэра твоя. и ты нэкъгда обративъсz. Uтвьрдиши братью твою.
|
але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
|
|
33
|
33
|
|
онъ же рече ѥмU Gи. съ тобою. готовъ ѥсмь. и въ тьмьницю. и въ съмьрть ити.
|
Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти.
|
|
34
|
34
|
|
iс7 же рече. гlю ті петре. не възгласить днcь кUръ. дондеже три краты tвьржешисz мене не вэдэти.
|
Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.
|
|
35
|
35
|
|
и рече имъ iс7. ѥгда послахъ вы безъ вълагалища. и безъ пиры. и безъ сапогъ. еда чего лишени бысте. они же рекоша. ничто же.
|
І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому.
|
|
36
|
36
|
|
рече же имъ. нъ нынэ. иже имать вълагалище. да възьметь тако же и пирU. а иже не имать. да продасть ризU свою. и да кUпzть ножь.
|
Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч.
|
|
37
|
37
|
|
гlю бо вамъ. яко w семь. писаноѥ подобаѥть съконьчантисz о мнэ. еже и съ безаконьникы. въмэнисz. ѥже бо о мнэ. коньчинU имать.
|
Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця.
|
|
38
|
38
|
|
они же рекоша Gи. се сде ножа два. онъ же рече имъ. довъльно ѥсть.
|
Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить!
|
|
39
|
39
|
|
и ишьдъ идzаше по wбычаю въ горU елеоньскUю. по нѥмь же идоша. и Uченици ѥго.
|
І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його.
|
|
40
|
40
|
|
бывъ же на мэстэ рече имъ: молите сz да не вънидете въ напасть.
|
Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
|
|
41
|
41
|
|
и самъ отъстѫпи отъ нихъ яко врьжениѥ камене. и поклонь колэнэ моляаше сz
|
А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
|
|
42
|
42
|
|
глаголz: отьче аще волиши мимо неси чашѫ сиѭ отъ мене. обаче не моя воля нъ твоя да бѫдеть.
|
говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде!
|
|
43
|
43
|
|
яви же сz ѥмU анGлъ съ нб7се. Uкрэпляя ѥго.
|
Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його.
|
|
44
|
44
|
|
и бывъ въ подвизэ. прилэжьно молzашесz. и быc потъ ѥго. яко и капля кръви. каплюще на землю.
|
І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю.
|
|
45
|
45
|
|
и въставъ t мlтвы. и приде къ Uченикомъ. и обрэте я съпzща.
|
Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку,
|
|
46
|
46
|
|
и рече имъ: чьто съпите; въставъше помолите сz да не вънидете въ напасть.
|
і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу.
|
|
47
|
47
|
|
Ѥще же ѥму глаголѭщу се народъ и нарицаѥмыи иуда ѥдинъ отъ обою на десzте прэдъ ними идэаше. и пристѫпи къ исусови лобъзатъ ѥго. се бо бэ знамениѥ далъ имъ. ѥгоже лобъжѫ тъ ѥсть.
|
Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
|
|
48
|
48
|
|
исусъ же рече ѥму: иудо лобъзаниѥмь ли сына чловэчьскааго прэдаѥши;
|
Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?!
|
|
49
|
49
|
|
видэвъше же иже бэахѫ о нѥмь бываѥмоѥ рэшz ѥму: господи аще ударимъ ножьмь;
|
Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем?
|
|
50
|
50
|
|
и удари ѥдинъ нэкыи отъ нихъ архиереова раба и отърэза ѥму ухо десноѥ.
|
І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо.
|
|
51
|
51
|
|
отъвэщавъ же исусъ рече: оставите до сего. и коснѫвъ въ ухо ѥго исцэли и.
|
Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
|
|
52
|
52
|
|
рече же исусъ къ пришьдъшиимъ на нь архиереомъ и стратигомъ црьквънымъ и старьцемъ: яко на разбоиника ли изидосте съ мечи и дрькольми ятъ мене;
|
Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене!
|
|
53
|
53
|
|
по вьсz дьни сѫщу ми съ вами въ црькъви не прострэсте рѫкы на мz. нъ се ѥсть ваша година и область тьмьная.
|
Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
|
|
54
|
54
|
|
имъшеи же и въведошz и въ домъ архиереовъ. петръ же идэаше въ слэдъ издалече.
|
Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік.
|
|
55
|
55
|
|
възгнэщьшемъ же имъ огнь посрэдэ двора и въкупэ сэдъшемъ сэдэаше петръ по срэдэ ихъ.
|
Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними.
|
|
56
|
56
|
|
узьрэвъши же и рабыни ѥтера сэдzщь при свэщи и възрьэвъши на нь рече: и сь съ нимь бэ.
|
Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.
|
|
57
|
57
|
|
онъ же отъврьже сz ѥго глаголz: не знаю ѥго жено.
|
Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його!
|
|
58
|
58
|
|
и не по мъногу другыи видэвъ и рече: и ты отъ нихъ ѥси. петръ же рече: чловэче нэсмь.
|
Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні!
|
|
59
|
59
|
|
и мимошьдъши яко годинэ ѥдинои инъ ѥтеръ крэпляаше сz глаголz: въ истинѫ и сь съ нимь бэ. ибо галилеи ѥсть.
|
Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин.
|
|
60
|
60
|
|
рече же петръ: чловэче не вэмь яже глаголеши. и абиѥ ѥще глаголѭщу ѥму възгласи куръ.
|
Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.
|
|
61
|
61
|
|
и обращьсz господь възрьэ на петра и помzнѫ петръ слово господьне якоже рече ѥму яко прэжде даже не възгласить куръ три краты отъврьжеши сz мене.
|
І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене.
|
|
62
|
62
|
|
и ишьдъ вънъ плака сz горько.
|
І, вийшовши геть, плакав гірко.
|
|
63
|
63
|
|
и мѫжи дрьжzщеи исуса рѫгаахѫ сz ѥму биѭще.
|
Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його.
|
|
64
|
64
|
|
и закрывъше и бияахѫ и по лицу. въпрашаахѫ же и глаголѭще: прорьци къто ѥсть ударии тz;
|
І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив?
|
|
65
|
65
|
|
и ина мънога хулzще глаголаахѫ на нь.
|
І багато іншої хули говорили на Нього.
|
|
66
|
66
|
|
и яко бысть дьнь събьрашz сz старьци людьсции и архиереи и кънижьници и ведошz и на съньмъ свои
|
А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон
|
|
67
|
67
|
|
глаголѭще: аще ты ѥси христосъ рьци намъ. рече же имъ: аще вамъ рекѫ не имете вэры.
|
і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите.
|
|
68
|
68
|
|
аще же и въпрошѫ не отъвэщаѥте ми ни пустите.
|
Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите.
|
|
69
|
69
|
|
отъселэ бѫдеть сынъ чловэчьскыи сэдz одеснѫѭ силы божиѩ.
|
Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.
|
|
70
|
70
|
|
рэшz же вьси: ты ли убо ѥси сынъ божии; онъ же къ нимъ рече: вы глаголѥте яко азъ ѥсмь.
|
І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я.
|
|
71
|
71
|
|
они же рэшz: чьто ѥще трэбуѥмъ свэдэтельства; сами бо слышахомъ отъ устъ ѥго.
|
Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
