|
Глава 22
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| Въ оно вреұ. приближашесz праздьникъ. опрэснъкъ нарицаѥмыи пасха. | Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою. |
|
2
|
2
|
| и искаахU архиереи и книжьници. како ѥго быша Uбили. бояхU бо сz людии. | І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу. |
|
3
|
3
|
| въниде же сотона въ июдU. нарицаѥмааго искариота. сUща t числа обою надесzте. | Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох, |
|
4
|
4
|
| и шьдъ же гlа архиереомъ. и воѥводамъ црк7вьныимъ. како ѥго предасть имъ. | і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм. |
|
5
|
5
|
| и въздрадовашасz. и съвэщаша ѥмU дати сребро. | Вони зраділи і згодилися дати йому срібників. |
|
6
|
6
|
| и исповэда. и искаше подобьна времене. да ѥго предасть имъ. без народа. | І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу. |
|
7
|
7
|
| приде же дн7ь wпрэснъкъ. вънь же подобьно жьрти. пасхU. | Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня. |
|
8
|
8
|
| и посла петра иwана рекъ. шьдъша Uготоваита намъ пасхU да ямъ. | І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску. |
|
9
|
9
|
| она же рекоста ѥмU. къде хощеши да Uготоваѥвэ тобэ. | Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували? |
|
10
|
10
|
| онъ же рече имъ. се въшьдъшемъ вамъ въ градъ. сърzщеть ваю члbвкъ. въ скUдэльницэ водU носz. по нѥмь идэта. въ домъ вънь же въходить. | Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде. |
|
11
|
11
|
| и речета гн7U домU гlть тобэ Uчитель. кде ѥсть обітель. идеже пасхU съ Uченикы моими сънэмь. | І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми? |
|
12
|
12
|
| и тъ вама покажеть. горьницю великU постьланU. и тU Uготовита. | І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте. |
|
13
|
13
|
| шьдъша же обрэтота. яко же рече има. и Uготовисте пасхU. | Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску. |
|
14
|
14
|
| и ѥгда быc година. възлеже. и оба надесzте апcлъ съ нимь. | І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним, |
|
15
|
15
|
| и рече къ нимъ. жаданиѥмь въжадахъсz. сию пасхU ясти съ вами. преже даже не приимU мUкы. | і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань. |
|
16
|
16
|
| гlю бо вамъ. яко tселэ. не имамъ ясти. t нѥго. дондеже коньчаѥтьсz. въ цр7ствэ б9ии. | Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому. |
|
17
|
17
|
| и приимъ чашю. хвалU въздавъ рече. приимэте се и раздэлите собэ. | І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою. |
|
18
|
18
|
| гlю бо вамъ. tселэ не имамъ пити. t плода лозьнааго. дондеже цр7ство б9иѥ придеть. | Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже. |
|
19
|
19
|
| и приимъ хлэбъ. хвалU въздавъ преломі и дасть имъ гlя. се ѥсть тѥло моѥ даѥмоѥ за вы. се творите въ мою памzѹ. | І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене. |
|
20
|
20
|
| и чашю тако же. по вечерzнии гlя. си чаша. новыи завэтъ. моѥю кръвью. яже проливаѥтсz за вы | Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається. |
|
21
|
21
|
| wбаче се рUка. предающааго мz съ мною ѥсть на трапезэ. | І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі. |
|
22
|
22
|
| и сн7ъ Uбо члbвчь идеть по повелэнUUмU. обаче горе чlвкU томU. имь же преданъ бUдеть. | Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає. |
|
23
|
23
|
| и ти начаша искати въ собэ. которыи Uбо бUдеть t ніхъ. хотzи сътворити себе. | І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити. |
|
24
|
24
|
| быc же и пьрz въ нихъ. кто t нихъ мьнить сz быти болии. | Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого. |
|
25
|
25
|
| iс7 же рече имъ. цrе язычьнии. Uстоять имъ. и обладающе ими. блг7дэтелѥ нарицаютьсz. | Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться. |
|
26
|
26
|
| вы же не тако. нъ иже болии въ васъ. да бUдеть яко мьнии. и старэи яко слUга. | Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга. |
|
27
|
27
|
| кто Uбо болии ѥсть. възлежаи ли. или слUжаи. и не въвъзлэжаи ли. азъ же посредэ васъ. ѥсмь. яко слUжаи. | Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга. |
|
28
|
28
|
| вы же ѥсте пребывающеи. съ мною. въ напастьхъ моихъ. | Але ви були зі Мною в напастях Моїх, |
|
29
|
29
|
| и азъ завэщаю вамъ. яко же завэща мнэ оц7ь мои цр7ьство. | і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство, |
|
30
|
30
|
| да ясте и пиѥте. на трьпэзэ моѥи. въ цр7ствэ моѥмь. и сzдете на двою надесzте престолU. сUдzща обэма на десzте колэнома изlѥвома. | щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. |
|
31
|
31
|
| Рече Gь симоне. симоне. сотона просить васъ. да бы сэялъ яко пьшеницю. | Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю, |
|
32
|
32
|
| азъ же молихъсz о тобэ. да не оскUдэѥть вэра твоя. и ты нэкъгда обративъсz. Uтвьрдиши братью твою. | але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх. |
|
33
|
33
|
| онъ же рече ѥмU Gи. съ тобою. готовъ ѥсмь. и въ тьмьницю. и въ съмьрть ити. | Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти. |
|
34
|
34
|
| iс7 же рече. гlю ті петре. не възгласить днcь кUръ. дондеже три краты tвьржешисz мене не вэдэти. | Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене. |
|
35
|
35
|
| и рече имъ iс7. ѥгда послахъ вы безъ вълагалища. и безъ пиры. и безъ сапогъ. еда чего лишени бысте. они же рекоша. ничто же. | І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому. |
|
36
|
36
|
| рече же имъ. нъ нынэ. иже имать вълагалище. да възьметь тако же и пирU. а иже не имать. да продасть ризU свою. и да кUпzть ножь. | Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч. |
|
37
|
37
|
| гlю бо вамъ. яко w семь. писаноѥ подобаѥть съконьчантисz о мнэ. еже и съ безаконьникы. въмэнисz. ѥже бо о мнэ. коньчинU имать. | Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця. |
|
38
|
38
|
| они же рекоша Gи. се сде ножа два. онъ же рече имъ. довъльно ѥсть. | Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить! |
|
39
|
39
|
| и ишьдъ идzаше по wбычаю въ горU елеоньскUю. по нѥмь же идоша. и Uченици ѥго. | І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його. |
|
40
|
40
|
| бывъ же на мэстэ рече имъ: молите сz да не вънидете въ напасть. | Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу. |
|
41
|
41
|
| и самъ отъстѫпи отъ нихъ яко врьжениѥ камене. и поклонь колэнэ моляаше сz | А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився, |
|
42
|
42
|
| глаголz: отьче аще волиши мимо неси чашѫ сиѭ отъ мене. обаче не моя воля нъ твоя да бѫдеть. | говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде! |
|
43
|
43
|
| яви же сz ѥмU анGлъ съ нб7се. Uкрэпляя ѥго. | Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його. |
|
44
|
44
|
| и бывъ въ подвизэ. прилэжьно молzашесz. и быc потъ ѥго. яко и капля кръви. каплюще на землю. | І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю. |
|
45
|
45
|
| и въставъ t мlтвы. и приде къ Uченикомъ. и обрэте я съпzща. | Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку, |
|
46
|
46
|
| и рече имъ: чьто съпите; въставъше помолите сz да не вънидете въ напасть. | і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу. |
|
47
|
47
|
| Ѥще же ѥму глаголѭщу се народъ и нарицаѥмыи иуда ѥдинъ отъ обою на десzте прэдъ ними идэаше. и пристѫпи къ исусови лобъзатъ ѥго. се бо бэ знамениѥ далъ имъ. ѥгоже лобъжѫ тъ ѥсть. | Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є. |
|
48
|
48
|
| исусъ же рече ѥму: иудо лобъзаниѥмь ли сына чловэчьскааго прэдаѥши; | Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?! |
|
49
|
49
|
| видэвъше же иже бэахѫ о нѥмь бываѥмоѥ рэшz ѥму: господи аще ударимъ ножьмь; | Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем? |
|
50
|
50
|
| и удари ѥдинъ нэкыи отъ нихъ архиереова раба и отърэза ѥму ухо десноѥ. | І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо. |
|
51
|
51
|
| отъвэщавъ же исусъ рече: оставите до сего. и коснѫвъ въ ухо ѥго исцэли и. | Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його. |
|
52
|
52
|
| рече же исусъ къ пришьдъшиимъ на нь архиереомъ и стратигомъ црьквънымъ и старьцемъ: яко на разбоиника ли изидосте съ мечи и дрькольми ятъ мене; | Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене! |
|
53
|
53
|
| по вьсz дьни сѫщу ми съ вами въ црькъви не прострэсте рѫкы на мz. нъ се ѥсть ваша година и область тьмьная. | Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви. |
|
54
|
54
|
| имъшеи же и въведошz и въ домъ архиереовъ. петръ же идэаше въ слэдъ издалече. | Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік. |
|
55
|
55
|
| възгнэщьшемъ же имъ огнь посрэдэ двора и въкупэ сэдъшемъ сэдэаше петръ по срэдэ ихъ. | Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними. |
|
56
|
56
|
| узьрэвъши же и рабыни ѥтера сэдzщь при свэщи и възрьэвъши на нь рече: и сь съ нимь бэ. | Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним. |
|
57
|
57
|
| онъ же отъврьже сz ѥго глаголz: не знаю ѥго жено. | Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його! |
|
58
|
58
|
| и не по мъногу другыи видэвъ и рече: и ты отъ нихъ ѥси. петръ же рече: чловэче нэсмь. | Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні! |
|
59
|
59
|
| и мимошьдъши яко годинэ ѥдинои инъ ѥтеръ крэпляаше сz глаголz: въ истинѫ и сь съ нимь бэ. ибо галилеи ѥсть. | Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин. |
|
60
|
60
|
| рече же петръ: чловэче не вэмь яже глаголеши. и абиѥ ѥще глаголѭщу ѥму възгласи куръ. | Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень. |
|
61
|
61
|
| и обращьсz господь възрьэ на петра и помzнѫ петръ слово господьне якоже рече ѥму яко прэжде даже не възгласить куръ три краты отъврьжеши сz мене. | І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене. |
|
62
|
62
|
| и ишьдъ вънъ плака сz горько. | І, вийшовши геть, плакав гірко. |
|
63
|
63
|
| и мѫжи дрьжzщеи исуса рѫгаахѫ сz ѥму биѭще. | Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його. |
|
64
|
64
|
| и закрывъше и бияахѫ и по лицу. въпрашаахѫ же и глаголѭще: прорьци къто ѥсть ударии тz; | І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив? |
|
65
|
65
|
| и ина мънога хулzще глаголаахѫ на нь. | І багато іншої хули говорили на Нього. |
|
66
|
66
|
| и яко бысть дьнь събьрашz сz старьци людьсции и архиереи и кънижьници и ведошz и на съньмъ свои | А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон |
|
67
|
67
|
| глаголѭще: аще ты ѥси христосъ рьци намъ. рече же имъ: аще вамъ рекѫ не имете вэры. | і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите. |
|
68
|
68
|
| аще же и въпрошѫ не отъвэщаѥте ми ни пустите. | Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите. |
|
69
|
69
|
| отъселэ бѫдеть сынъ чловэчьскыи сэдz одеснѫѭ силы божиѩ. | Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої. |
|
70
|
70
|
| рэшz же вьси: ты ли убо ѥси сынъ божии; онъ же къ нимъ рече: вы глаголѥте яко азъ ѥсмь. | І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я. |
|
71
|
71
|
| они же рэшz: чьто ѥще трэбуѥмъ свэдэтельства; сами бо слышахомъ отъ устъ ѥго. | Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його. |
Зміст ▼
