|
Глава 22
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав: | Рече Gь притъчю сию. |
|
2
|
2
|
| Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму. | подобьно ѥсть цrтво нб7сьноѥ члв7кѫ цrю. иже сътвори бракъ сно7µ своѥмU. |
|
3
|
3
|
| І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти. | и посъла рабы своя. призъвати зъваныя на бракъ. и не хотzхU прити. |
|
4
|
4
|
| Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля. | пакы посъла ины рабы гlz. рьцэте зъваныимъ. се обэдъ мои Uготовахъ. Uньци мои Uпитэнии исколени. и всz готова. придэте на бракъ. |
|
5
|
5
|
| Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги. | они же не радивъше отидU. овъ на село своѥ. овъ на кUплю свою. |
|
6
|
6
|
| Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх. | а прочии имъше рабы ѥго. досадишz имъ и избишz я. |
|
7
|
7
|
| Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє. | и слышzвъ цrь тъ ражнэвасz. и посълавъ воя своя. погUби Uбиицz ты. и грады ихъ зажьже. |
|
8
|
8
|
| Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні. | тъгда гlа рабомъ своимъ. бракъ Uбо готовъ ѥсть. а зъвании бэшz достоини. |
|
9
|
9
|
| Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля. | идэте Uбо на исходищz пUтии. и ѥлико аще обрzщете. призовэте на бракъ. |
|
10
|
10
|
| І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми. | и ишьдъше раби на пUть. събьрашz вьсz яже обрэтU. зълыя и добрыя. и испълнишz бракъ възлежащиихъ. |
|
11
|
11
|
| Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг. | въшьдъ же цrь. видэ t възлежzщиихъ. видэ тU члв7ка. не обълачена въ одэниѥ брачьноѥ. |
|
12
|
12
|
| І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав. | гlа ѥмU дрUже како въниде сэмо. не имыи одэниа брачьнааго. онъ же Uмълчz. |
|
13
|
13
|
| Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. | тъгда рече цrь слUгамъ. съвzзавъше ѥмU рUцэ и нозэ възьмэте и въвьрзэте и въ тьмU кромэшьнюю. тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зѫбомъ. |
|
14
|
14
|
| Бо багато покликаних, та мало обраних. | мънози бо сUть зъвании мало же избьраныихъ. въ оно+. |
|
15
|
15
|
| Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові. | съвэтъ сътворишz фарисеи на iс7а да и облъжють словъмь. |
|
16
|
16
|
| І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу. | и посълаша къ немU Uченикы своя. и съ иродияды гlюще. Uчителю вэмъ яко истиньнъ ѥси. пUти б9ию въистинU Uчиши. и не родиши ни о комь же. не зьриши бо на лица чlвкомъ. |
|
17
|
17
|
| Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні? | рьци Uбо намъ чьто ти сz мьнить. достоино лн ѥсть дати киносъ кэсареви или ни. |
|
18
|
18
|
| Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри? | разUмэвъ же iс7ъ лUкавьствия ихъ и рече имъ. чьто мz искUшаѥте Uбокрыти. |
|
19
|
19
|
| Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій. | покажэте ми стьглzзь киносьныи. они же принесоша ѥмU пэнzзь. |
|
20
|
20
|
| І говорить їм: чиє це зображення і напис? | онъ же гlа имъ чии ѥсть образъ сь и написаниѥ. |
|
21
|
21
|
| Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові. | гlашz ѥмU кэсаревъ. тогда гlа имъ. въздадите кэсарева кесареви. и б9ия бв7и. |
|
22
|
22
|
| Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли. | и слышzвъше дивишzсz и оставльше и отидошz. |
|
23
|
23
|
| В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його: | въ тъ дьнь пристѫпишz къ нѥму садукеи иже глаголѭть не быти въскрэшению и въпросишz и |
|
24
|
24
|
| Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого. | глаголѭще: учителю моµѶси рече: аще къто умьреть не имы чzдъ да поиметь братъ ѥго женѫ ѥго и въскрэсить сэмz брата своѥго. |
|
25
|
25
|
| Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму. | бэ же въ насъ седмь братиѩ и прьвыи ожень сz умрэтъ и не имы сэмене остави женѫ своѭ брату своѥмµ. |
|
26
|
26
|
| Так само і другий, і третій, навіть до сьомого. | такожде въторыи и третии до седьмааго. |
|
27
|
27
|
| А після всіх померла і жінка. | послэжде же ихъ вьсэхъ умрэтъ и жена. |
|
28
|
28
|
| Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її. | въ въскрэшениѥ убо которааго отъ седми бѫдеть жена; вьси бо имэша ѭ. |
|
29
|
29
|
| Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої. | отъвэщавъ же исусъ рече имъ: блѫдите не вэдѫще книгъ ни силы божиѩ. |
|
30
|
30
|
| Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах. | въ въскрэшениѥ бо ни женzть сz ни посагаѭть нъ яко ангели божии на небесеи сѫть. |
|
31
|
31
|
| А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом: | о въскрэшении же мрьтвыихъ нэсте ли чьли реченааго вамъ богъмь глаголѭщемь: |
|
32
|
32
|
| Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих. | азъ ѥсмь богъ авраамль и богъ исаковъ и богъ ияковль. нэсть богъ богъ мьртвыихъ нъ живыихъ. |
|
33
|
33
|
| І, чуючи, народ дивувався вченню Його. | и слышавъше народи дивляахѫ сz о учении ѥго. |
|
34
|
34
|
| А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом. | Фарисэи же слышавъше яко срами садукеѩ събьрашz сz въкупэ. Въ оно+. |
|
35
|
35
|
| І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи: | законоUчитель ѥтеръ. приде къ iс7ви искUшяи и гlz. |
|
36
|
36
|
| Учителю, яка заповідь найбільша в законі? | Uчителю кая заповэдь ѥсть больши въ законэ. |
|
37
|
37
|
| Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. | iс7ъ же рече ѥмU, възлюбиши Gа б7а твоѥго вьсэмь срд7цьмь своимь. и всею дш7ею своѥю. и вьсею мыслью своѥю. |
|
38
|
38
|
| Це є перша і найбільша заповідь. | се естъ пьрвая и большия заповэдь. |
|
39
|
39
|
| Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. | въторая же подобьна ѥи. възлюбиши ближьнzаго своѥго яко и самъ сz. |
|
40
|
40
|
| На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки. | вьсею Uбо заповэдию. въ законэ прbрци сUть. |
|
41
|
41
|
| Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх: | събьраномъ же фарисэомъ. въпроси я iс7ъ. |
|
42
|
42
|
| що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів. | гlz. чьто сz вамъ мьнить о ¦э чии ѥсть сн7ъ. гlашz ѥмU дв7двъ. |
|
43
|
43
|
| Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи: | гlа имъ како Uбо дв7дъ д¦ъмь нарицzѥте и Gа гlz. |
|
44
|
44
|
| сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх. | рече Gь гв7и моѥмU сzди одеснUю мене. дондеже положю врагы твоя. подъножиѥ ногама твоима. |
|
45
|
45
|
| Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? | аще Uбо дв7дъ д¦мь Gа нарицаѥть. како ѥмU ѥсть сн7ъ. |
|
46
|
46
|
| І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його. | и никто же ѥмU не може tвэщати словесе. ни съмэ кто t дн7е того въпросити ѥго ктомU. |
