|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| Коли ж Ісус довідався про почуте фарисеями, що Ісус більше збирає учеників і хрестить, ніж Іоан, — | Єгда́ у́бо разумѣ́ Іису́съ, я́ко услы́шаша фарісе́є, я́ко Іису́съ мно́жайшыя ученики́ твори́тъ и креща́єтъ, не́же Іоа́ннъ: |
|
2
|
2
|
| хоч Ісус Сам не хрестив, а ученики Його, — | Іису́съ же Са́мъ не креща́ше, но ученицы́ Єго́: |
|
3
|
3
|
| то залишив Юдею і знову пішов до Галилеї. | оста́ви Іуде́ю, и и́де па́ки въ Галіле́ю. |
|
4
|
4
|
| Належало ж Йому проходити через Самарію. | Подоба́ше же Єму́ проити́ сквозѣ́ Самарі́ю. |
|
5
|
5
|
| Ось приходить Він до міста самарянського, що зветься Сихар, поблизу землі, яку Яків дав синові своєму Йосифу. | Пріи́де у́бо во гра́дъ Самарі́йскій, глаго́лемый Сиха́рь, бли́зъ ве́си, ю́же даде́ Іа́ковъ Іо́сифу сы́ну своєму́: |
|
6
|
6
|
| Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці, а було близько шостої години. | бѣ́ же ту́ исто́чникъ Іа́ковль. Іису́съ же утру́ждся от пути́, сѣдя́ше та́ко на исто́чницѣ: бѣ́ [же] я́ко ча́съ шесты́й. |
|
7
|
7
|
| Приходить жінка з Самарії набрати води. Ісус говорить їй: дай Мені напитися. | Пріи́де жена́ от Самарі́и почерпа́ти во́ду. Глаго́ла є́й Іису́съ: да́ждь Ми́ пи́ти. |
|
8
|
8
|
| Бо ученики Його пішли до міста, щоб купити їжі. | Ученицы́ бо Єго́ отшли́ бя́ху во гра́дъ, да бра́шно ку́пятъ. |
|
9
|
9
|
| Жінка-самарянка каже Йому: як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися у мене, самарянки? Адже юдеї не знаються з самарянами. | Глаго́ла Єму́ жена́ Самаряны́ня: ка́ко ты́ Жидови́нъ сы́й от мене́ пи́ти про́сиши, жены́ Самаряны́ни су́щія, не прикаса́ютбося Жи́дове Самаря́номъ. |
|
10
|
10
|
| Ісус сказав їй у відповідь: якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, — то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої. | Отвѣща́ Іису́съ и рече́ є́й: а́ще бы вѣ́дала єси́ да́ръ Бо́жій, и Кто́ є́сть глаго́ляй ти́: да́ждь Ми́ пи́ти: ты́ бы проси́ла у Него́, и да́лъ бы ти́ во́ду жи́ву. |
|
11
|
11
|
| Говорить Йому жінка: Господи! Тобі і зачерпнути нема чим, а криниця глибока; звідки ж Ти маєш воду живу? | Глаго́ла Єму́ жена́: Го́споди, ни почерпа́ла има́ши, и студене́цъ є́сть глубо́къ: отку́ду у́бо има́ши во́ду жи́ву, |
|
12
|
12
|
| Невже Ти більший за отця нашого Якова, який дав нам криницю оцю і сам з неї пив, і діти його, і худоба його? | еда́ ты́ бо́ліи єси́ отца́ на́шего Іа́кова, и́же даде́ на́мъ студене́цъ се́й, и то́й изъ него́ пи́тъ, и сы́нове єго́, и ско́ти єго́? |
|
13
|
13
|
| Ісус сказав їй у відповідь: всякий, хто п’є цю воду, знову буде спраглим. | Отвѣща́ Іису́съ и рече́ є́й: вся́къ пія́й от воды́ сея́ вжа́ждется па́ки: |
|
14
|
14
|
| А хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне. | а и́же піє́тъ от воды́, ю́же А́зъ да́мъ єму́, не вжа́ждется во вѣ́ки: но вода́, ю́же [А́зъ] да́мъ єму́, бу́детъ въ не́мъ исто́чникъ воды́ теку́щія въ живо́тъ вѣ́чный. |
|
15
|
15
|
| Говорить Йому жінка: Господи, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди черпати. | Глаго́ла къ Нему́ жена́: Го́споди, да́ждь ми́ сію́ во́ду, да ни жа́жду, ни прихожду́ сѣ́мо почерпа́ти. |
|
16
|
16
|
| Ісус говорить їй: іди поклич чоловіка свого і приходь сюди. | Глаго́ла є́й Іису́съ: иди́, пригласи́ му́жа твоєго́ и пріиди́ сѣ́мо. |
|
17
|
17
|
| Жінка сказала Йому у відповідь: не маю я чоловіка. Говорить їй Ісус: правду сказала, що чоловіка не маєш, | Отвѣща́ жена́ и рече́ [Єму́]: не и́мамъ му́жа. Глаго́ла є́й Іису́съ: до́брѣ рекла́ єси́, я́ко му́жа не и́мамъ: |
|
18
|
18
|
| бо п’ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі; це ти правду сказала. | пя́ть бо муже́й имѣ́ла єси́, и ны́нѣ, єго́же и́маши, нѣ́сть ти́ му́жъ: се́ вои́стинну рекла́ єси́. |
|
19
|
19
|
| Жінка говорить Йому: Господи, бачу, що Ти пророк. | Глаго́ла Єму́ жена́: Го́споди, ви́жу, я́ко проро́къ єси́ Ты́: |
|
20
|
20
|
| Батьки наші поклонялися на цій горі, а ви говорите, що місце, де належить поклонятися, знаходиться в Єрусалимі. | отцы́ на́ши въ горѣ́ се́й поклони́шася: и вы́ глаго́лете, я́ко во Ієрусали́мѣхъ є́сть мѣ́сто, идѣ́же кла́нятися подоба́єтъ. |
|
21
|
21
|
| Ісус говорить їй: жінко, повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятись Отцеві, і не на цій горі, і не в Єрусалимі. | Глаго́ла є́й Іису́съ: же́но, вѣ́ру Ми́ ими́, я́ко гряде́тъ ча́съ, єгда́ ни въ горѣ́ се́й, ни во Ієрусали́мѣхъ покло́нитеся Отцу́: |
|
22
|
22
|
| Ви кланяєтеся тому, чого не знаєте, а ми кланяємося тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв. | вы́ кла́няетеся, єго́же не вѣ́сте: мы́ кла́няемся, єго́же вѣ́мы, я́ко спасе́ніє от Іуде́и є́сть: |
|
23
|
23
|
| Але прийде час, і нині вже є, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі. | но гряде́тъ ча́съ, и ны́нѣ є́сть, єгда́ и́стинніи покло́нницы покло́нятся Отцу́ ду́хомъ и и́стиною: и́бо Оте́цъ таковы́хъ и́щетъ покланя́ющихся Єму́: |
|
24
|
24
|
| Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною. | ду́хъ [е́сть] Бо́гъ: и и́же кла́няется Єму́, ду́хомъ и и́стиною досто́итъ кла́нятися. |
|
25
|
25
|
| Жінка говорить Йому: знаю, що прийде Месія, званий Христос; коли Він прийде, сповістить нам усе. | Глаго́ла Єму́ жена́: вѣ́мъ, я́ко Мессі́а пріи́детъ, глаго́лемый Христо́съ: єгда́ То́й пріи́детъ, возвѣсти́тъ на́мъ вся́. |
|
26
|
26
|
| Ісус сказав їй: це Я, Який розмовляю з тобою. | Глаго́ла є́й Іису́съ: А́зъ є́смь, глаго́ляй съ тобо́ю. |
|
27
|
27
|
| В цей час прийшли ученики Його і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто не сказав: чого Тобі треба? Або: про що говориш з нею? | И тогда́ пріидо́ша ученицы́ Єго́ и чудя́хуся, я́ко съ же́ною глаго́лаше: оба́че никто́же рече́: чесо́ и́щеши? Или́: что́ глаго́леши съ не́ю? |
|
28
|
28
|
| Тоді жінка залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям: | Оста́ви же водоно́съ сво́й жена́, и и́де во гра́дъ, и глаго́ла человѣ́комъ: |
|
29
|
29
|
| ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос? | пріиди́те [и] ви́дите Человѣ́ка, И́же рече́ ми вся́, єли́ка сотвори́хъ: єда́ То́й є́сть Христо́съ? |
|
30
|
30
|
| Вони вийшли з міста і пішли до Нього. | Изыдо́ша же изъ гра́да, и грядя́ху къ Нему́. |
|
31
|
31
|
| Тим часом ученики просили Його, кажучи: Учителю, їж. | Между́ же си́мъ моля́ху Єго́ ученицы́ [Єго́], глаго́люще: Равви́, я́ждь. |
|
32
|
32
|
| Він же сказав їм: Я маю їжу, якої ви не знаєте. | О́нъ же рече́ и́мъ: А́зъ бра́шно и́мамъ я́сти, єго́же вы́ не вѣ́сте. |
|
33
|
33
|
| Тому ученики говорили між собою: хіба хто приніс Йому їсти? | Глаго́лаху у́бо ученицы́ къ себѣ́: єда́ кто́ принесе́ Єму́ я́сти? |
|
34
|
34
|
| Ісус говорить їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити діло Його. | Глаго́ла и́мъ Іису́съ: Моє́ бра́шно є́сть, да сотворю́ во́лю Посла́вшаго Мя́ и совершу́ дѣ́ло Єго́. |
|
35
|
35
|
| Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони пополовіли і готові до жнив. | Не вы́ ли глаго́лете, я́ко єще́ четы́ри мѣ́сяцы су́ть, и жа́тва пріи́детъ? Се́ глаго́лю ва́мъ: возведи́те о́чи ва́ши, и ви́дите ни́вы, я́ко пла́вы су́ть къ жа́твѣ уже́: |
|
36
|
36
|
| Хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сівач, і жнець разом раділи. | и жня́й мзду́ пріє́млетъ, и собира́єтъ пло́дъ въ живо́тъ вѣ́чный, да и сѣ́яй вку́пѣ ра́дуєтся, и жня́й: |
|
37
|
37
|
| Бо про це є правдиве слово: один сіє, а інший жне. | о се́мъ бо сло́во є́сть и́стинноє, я́ко и́нъ є́сть сѣ́яй, и и́нъ є́сть жня́й: |
|
38
|
38
|
| Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: інші працювали, а ви ввійшли в їхню працю. | а́зъ посла́хъ вы́ жа́ти, идѣ́же вы́ не труди́стеся: ині́и труди́шася, и вы́ въ тру́дъ и́хъ внидо́сте. |
|
39
|
39
|
| І багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він сказав їй про все, що вона зробила. | От гра́да же того́ мно́зи вѣ́роваша въ О́нь от Самаря́нъ, за сло́во жены́ свидѣ́телствующія, я́ко рече́ ми вся́, єли́ка сотвори́хъ. |
|
40
|
40
|
| І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні. | Єгда́ у́бо пріидо́ша къ нему́ Самаря́не, моля́ху Єго́, да бы пребы́лъ у ни́хъ: и пребы́сть ту́ два́ дни́. |
|
41
|
41
|
| І ще більше увірувало в Нього за Його словом. | И мно́го па́че вѣ́роваша за сло́во Єго́: |
|
42
|
42
|
| А жінці тій говорили: вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос. | женѣ́ же глаго́лаху, я́ко не ктому́ за твою́ бесѣ́ду вѣ́руємъ: са́ми бо слы́шахомъ, и вѣ́мы, я́ко Се́й є́сть вои́стинну Спа́съ мі́ру, Христо́съ. |
|
43
|
43
|
| Як минуло ж два дні, Він вийшов звідти і пішов до Галилеї, | По двою́ же дню́ изы́де отту́ду, и и́де въ Галіле́ю: |
|
44
|
44
|
| бо Сам Ісус свідчив, що пророк у своїй батьківщині не має чести. | Са́мъ бо Іису́съ свидѣ́телствова, я́ко проро́къ во своє́мъ оте́чествіи че́сти не и́мать. |
|
45
|
45
|
| Коли Він прийшов до Галилеї, то галилеяни прийняли Його, побачивши все, що Він зробив в Єрусалимі під час свята, бо і вони ходили на свято. | Єгда́ же пріи́де въ Галіле́ю, прія́ша Єго́ Галіле́ане, вся́ ви́дѣвше, я́же сотвори́ во Ієрусали́мѣхъ въ пра́здникъ: и ті́и бо пріидо́ша въ пра́здникъ. |
|
46
|
46
|
| Отже, Ісус знову прийшов до Кани галилейської, де перетворив воду на вино. Був у Капернаумі царедворець, у якого син був хворий. | Пріи́де же па́ки Іису́съ въ Ка́ну Галіле́йскую, идѣ́же претвори́ во́ду въ віно́. И бѣ́ нѣ́кій царе́въ му́жъ, єго́же сы́нъ боля́ше въ Капернау́мѣ. |
|
47
|
47
|
| Він, почувши, що Ісус прийшов з Юдеї в Галилею, прийшов до Нього і просив Його прийти і зцілити його сина, який був при смерті. | Се́й слы́шавъ, я́ко Іису́съ пріи́де от Іуде́и въ Галіле́ю, и́де къ Нему́ и моля́ше Єго́, да сни́детъ и исцѣли́тъ сы́на єго́: имѣ́яше бо умре́ти. |
|
48
|
48
|
| Ісус сказав йому: ви не увіруєте, якщо не побачите знамень і чудес. | Рече́ у́бо Іису́съ къ нему́: а́ще зна́меній и чуде́съ не ви́дите, не и́мате вѣ́ровати. |
|
49
|
49
|
| Царедворець говорить Йому: Господи! Прийди, поки не помер син мій. | Глаго́ла къ Нему́ царе́въ му́жъ: Го́споди, сни́ди, пре́жде да́же не у́мретъ отроча́ моє́. |
|
50
|
50
|
| Ісус каже йому: іди, син твій живий. І повірив чоловік слову, яке сказав йому Ісус, і пішов. | Глаго́ла єму́ Іису́съ: иди́, сы́нъ тво́й жи́въ є́сть. И вѣ́рова человѣ́къ словеси́, є́же рече́ єму́ Іису́съ, и идя́ше. |
|
51
|
51
|
| Одразу, як тільки він входив, зустріли його слуги його і сказали: син твій живий. | А́біє же входя́щу єму́, [се́,] раби́ єго́ срѣто́ша єго́, и возвѣсти́ша [ему́], глаго́люще, я́ко сы́нъ тво́й жи́въ є́сть. |
|
52
|
52
|
| Він спитав у них: о котрій годині стало йому легше? Йому сказали: вчора о сьомій годині покинула його гарячка. | Вопроша́ ше у́бо от ни́хъ о ча́сѣ, въ кото́рый легча́є єму́ бы́сть, и рѣ́ша єму́, я́ко вчера́ въ ча́съ седмы́й оста́ви єго́ о́гнь. |
|
53
|
53
|
| Зрозумів батько, що це був саме той час, коли Ісус сказав йому: син твій живий, і увірував сам і весь дім його. | Разумѣ́ же оте́цъ, я́ко то́й бѣ́ ча́съ, въ о́ньже рече́ єму́ Іису́съ, я́ко сы́нъ тво́й жи́въ є́сть: и вѣ́рова са́мъ и ве́сь до́мъ єго́. |
|
54
|
54
|
| Це вже друге чудо сотворив Ісус, повернувшись з Юдеї в Галилею. | Сіє́ па́ки второ́є знаме́ніє сотвори́ Іису́съ, прише́дъ от Іуде́и въ Галіле́ю. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.