|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти. | По си́хъ же яви́ Госпо́дь и инѣ́хъ се́дмьдесятъ, и посла́ и́хъ по двѣма́ предъ лице́мъ Свои́мъ во вся́къ гра́дъ и мѣ́сто, а́може хотя́ше Са́мъ ити́: |
|
2
|
2
|
| І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє. | глаго́лаше же къ ни́мъ: жа́тва у́бо мно́га, дѣ́лателей же ма́ло: моли́теся у́бо Го́споди́ну жа́твѣ, да изведе́тъ дѣ́латели на жа́тву Свою́. |
|
3
|
3
|
| Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків. | Иди́те: се́ А́зъ посыла́ю вы́ я́ко а́гнцы посредѣ́ волко́въ. |
|
4
|
4
|
| Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте. | Не носи́те влага́лища, ни пи́ры, ни сапо́гъ и ни кого́же на пути́ цѣлу́йте. |
|
5
|
5
|
| В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому. | Въ о́нъ же а́ще до́мъ вни́дете, пе́рвѣе глаго́лите: ми́ръ до́му сему́: |
|
6
|
6
|
| І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться. | и а́ще у́бо бу́детъ ту́ сы́нъ ми́ра, почі́єтъ на не́мъ ми́ръ ва́шъ: а́ще ли же ни́, къ ва́мъ возврати́тся. |
|
7
|
7
|
| В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім. | Въ то́мъ же дому́ пребыва́йте, яду́ще и пію́ще, я́же су́ть у ни́хъ: досто́инъ бо є́сть дѣ́латель мзды́ своєя́: не преходи́те изъ до́му въ до́мъ. |
|
8
|
8
|
| І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть. | И въ о́нъ же а́ще гра́дъ вхо́дите, и пріє́млютъ вы́, яди́те предлага́ємая ва́мъ: |
|
9
|
9
|
| І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже. | и исцѣли́те неду́жныя, и́же су́ть въ не́мъ, и глаго́лите и́мъ: прибли́жися на вы́ Ца́рствіє Бо́жіє. |
|
10
|
10
|
| Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть: | И въ о́нъ же а́ще гра́дъ вхо́дите, и не пріє́млютъ ва́съ, изше́дше на распу́тія єго́, рцы́те: |
|
11
|
11
|
| і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже. | и пра́хъ прилѣ́пшій на́мъ от гра́да ва́шего, оттряса́ємъ ва́мъ. Оба́че сіє́ вѣ́дите, я́ко прибли́жися на вы́ Ца́рствіє Бо́жіє. |
|
12
|
12
|
| Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому. | Глаго́лю ва́мъ, я́ко Cодо́мляномъ въ де́нь то́й отра́днѣе бу́детъ, не́же гра́ду тому́. |
|
13
|
13
|
| Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися. | Го́ре тебѣ́, Хорази́не, го́ре тебѣ́, Виѳсаи́до: я́ко а́ще въ Ти́рѣ и Сидо́нѣ бы́ша си́лы бы́ли бы́вшыя въ ва́ю, дре́вле у́бо во вре́тищи и пе́пелѣ сѣдя́ще покая́лися бы́ша: |
|
14
|
14
|
| Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам. | оба́че Ти́ру и Сидо́ну отра́днѣе бу́детъ на судѣ́, не́же ва́ма. |
|
15
|
15
|
| І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш. | И ты́, Капернау́ме, и́же до небе́съ вознесы́йся, до а́да низведе́шися. |
|
16
|
16
|
| Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене. | Слу́шаяй ва́съ, Мене́ слу́шаєтъ: и отмета́яйся ва́съ, Мене́ отмета́єтся: отмета́яйся же Мене́, отмета́єтся Посла́вшаго Мя́. |
|
17
|
17
|
| Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє. | Возврати́шася же се́дмьдесятъ съ ра́достію, глаго́люще: Го́споди, и бѣ́си повину́ются на́мъ о и́мени Твоє́мъ. |
|
18
|
18
|
| Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба. | Рече́ же и́мъ: ви́дѣхъ сатану́ я́ко мо́лнію съ небесе́ спа́дша. |
|
19
|
19
|
| Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам. | Се́, даю́ ва́мъ вла́сть наступа́ти на змію́ и на скорпі́ю и на всю́ си́лу вра́жію: и ничесо́же ва́съ вреди́тъ. |
|
20
|
20
|
| Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах. | Оба́че о се́мъ не ра́дуйтеся, я́ко ду́си ва́мъ повину́ются: ра́дуйтеся же, я́ко имена́ ва́ша напи́сана су́ть на небесѣ́хъ. |
|
21
|
21
|
| У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління. | Въ то́й ча́съ возра́довася ду́хомъ Іису́съ и рече́: исповѣ́даютися, О́тче, Го́споди небесе́ и земли́, я́ко утаи́лъ єси́ сія́ от прему́дрыхъ и разу́мныхъ, и откры́лъ єси́ та́ младе́нцемъ: є́й, О́тче, я́ко та́ко бы́сть благоволе́ніє предъ Тобо́ю. |
|
22
|
22
|
| І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити. | И́ обра́щься ко ученико́мъ, рече́: вся́ Мнѣ́ предана́ бы́ша от Отца́ Моєго́: и никто́же вѣ́сть, кто́ є́сть Сы́нъ, то́кмо Оте́цъ: и кто́ є́сть Оте́цъ, то́кмо Сы́нъ, и єму́же а́ще хо́щетъ Сы́нъ откры́ти. |
|
23
|
23
|
| І, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите! | И́ обра́щься ко ученико́мъ, єди́нъ рече́: блаже́ни о́чи ви́дящіи, я́же ви́дите: |
|
24
|
24
|
| Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули. | глаго́лю бо ва́мъ, я́ко мно́зи проро́цы и ца́ріє восхотѣ́ша ви́дѣти, я́же вы́ ви́дите, и не ви́дѣша: и слы́шати, я́же слы́шите, и не слы́шаша. |
|
25
|
25
|
| І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне? | И се́, зако́нникъ нѣ́кій воста́, искуша́я Єго́ и глаго́ля: Учи́телю, что́ сотвори́въ, живо́тъ вѣ́чный наслѣ́дую? |
|
26
|
26
|
| Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш? | О́нъ же рече́ къ нему́: въ зако́нѣ что́ пи́сано є́сть? Ка́ко чте́ши? |
|
27
|
27
|
| Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе. | О́нъ же отвѣща́въ рече́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ от всего́ се́рдца твоєго́, и от всея́ души́ твоєя́, и все́ю крѣ́постію твоє́ю, и всѣ́мъ помышле́ніємъ твои́мъ: и бли́жняго своєго́ я́ко са́мъ себе́. |
|
28
|
28
|
| Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити. | Рече́ же єму́: пра́во отвѣща́лъ єси́: сіє́ сотвори́, и жи́въ бу́деши. |
|
29
|
29
|
| Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній? | О́нъ же хотя́ оправди́тися са́мъ, рече́ ко Іису́су: и кто́ є́сть бли́жній мо́й? |
|
30
|
30
|
| На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого. | Отвѣща́въ же Іису́съ рече́: человѣ́къ нѣ́кій схожда́ше от Ієрусали́ма во Ієрихо́нъ, и въ разбо́йники впаде́, и́же совле́кше єго́, и я́звы возло́жше отидо́ша, оста́вльше єдва́ жи́ва су́ща. |
|
31
|
31
|
| Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. | По слу́чаю же свяще́нникъ нѣ́кій схожда́ше путе́мъ тѣ́мъ, и ви́дѣвъ єго́, мимои́де. |
|
32
|
32
|
| Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо. | Та́кожде же и леви́тъ, бы́въ на то́мъ мѣ́стѣ, прише́дъ и ви́дѣвъ, мимои́де. |
|
33
|
33
|
| Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився; | Самаря́нинъ же нѣ́кто гряды́й, пріи́де надъ него́, и ви́дѣвъ єго́, милосе́рдова: |
|
34
|
34
|
| і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього; | и присту́пль обвяза́ стру́пы єго́, возлива́я ма́сло и віно́: всади́въ же єго́ на сво́й ско́тъ, приведе́ єго́ въ гости́нницу, и прилѣжа́ єму́: |
|
35
|
35
|
| а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі. | и нау́трія изше́дъ, изъе́мъ два́ сре́бреника, даде́ гости́ннику, и рече́ єму́: прилѣжи́ єму́: и, є́же а́ще пріиждиве́ши, а́зъ єгда́ возвращу́ся, возда́мъ ти́. |
|
36
|
36
|
| Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників? | Кто́ у́бо от тѣ́хъ тріє́хъ бли́жній мни́ттися бы́ти впа́дшему въ разбо́йники? |
|
37
|
37
|
| Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само. | О́нъ же рече́: сотвори́вый ми́лость съ ни́мъ. Рече́ же єму́ Іису́съ: иди́, и ты́ твори́ та́кожде. |
|
38
|
38
|
| Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім. | Бы́сть же ходя́щымъ и́мъ, и Са́мъ вни́де въ ве́сь нѣ́кую: жена́ же нѣ́кая и́менемъ Ма́рѳа прія́тъ Єго́ въ до́мъ сво́й. |
|
39
|
39
|
| У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його. | И сестра́ є́й бѣ́ нарица́ємая Марі́а, я́же и сѣ́дши при ногу́ Іису́сову, слы́шаше сло́во Єго́. |
|
40
|
40
|
| Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені. | Ма́рѳа же мо́лвяше о мно́зѣ слу́жбѣ, ста́вши же рече́: Го́споди, не бреже́ши ли, я́ко сестра́ моя́ єди́ну мя́ оста́ви служи́ти? Рцы́ у́бо є́й, да ми́ помо́жетъ. |
|
41
|
41
|
| Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. | Отвѣща́въ же Іису́съ рече́ є́й: Ма́рѳо, Ма́рѳо, пече́шися, и мо́лвиши о мно́зѣ, |
|
42
|
42
|
| А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї. | еди́но же є́сть на потре́бу: Марі́а же благу́ю ча́сть избра́, я́же не отъи́мется от нея́. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.