|
Глава 15
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
|
Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його.
|
(Зач. 78) Бя́ху же приближа́ющеся къ Нему́ вси́ мы́таріє и грѣ́шницы, послу́шати Єго́.
|
|
2
|
2
|
|
І нарікали фарисеї та книжники, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.
|
И ропта́ху фарісе́є и кни́жницы, глаго́люще, я́ко Се́й грѣ́шники пріє́млетъ и съ ни́ми я́стъ.
|
|
3
|
3
|
|
Але Він розповів їм таку притчу:
|
Рече́ же къ ни́мъ при́тчу сію́, глаго́ля:
|
|
4
|
4
|
|
який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не знайде її?
|
кі́й человѣ́къ от ва́съ имы́й сто́ ове́цъ, и погу́бль єди́ну от ни́хъ, не оста́витъ ли девяти́десяти и девяти́ въ пусты́ни, и и́детъ вслѣ́дъ поги́бшія, до́ндеже обря́щетъ ю́?
|
|
5
|
5
|
|
І, знайшовши її, з радістю візьме на плечі свої.
|
И обрѣ́тъ возлага́єтъ на ра́мѣ свои́ ра́дуяся:
|
|
6
|
6
|
|
І, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів, кажучи їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену.
|
и прише́дъ въ до́мъ, созыва́єтъ дру́ги и сосѣ́ды, глаго́ля и́мъ: ра́дуйтеся со мно́ю, я́ко обрѣто́хъ овцу́ мою́ поги́бшую.
|
|
7
|
7
|
|
Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння.
|
Глаго́лю ва́мъ, я́ко та́ко ра́дость бу́детъ на небеси́ о єди́номъ грѣ́шницѣ ка́ющемся, не́жели о девяти́десятихъ и девяти́ пра́ведникъ, и́же не тре́буютъ покая́нія.
|
|
8
|
8
|
|
Або яка жінка, маючи десять драхм*, якщо загубить одну драхму, не запалює світильник, і не замітає кімнату, і шукає старанно, доки не знайде,
|
Или́ ка́я жена́ иму́щи де́сять дра́хмъ, а́ще погуби́тъ дра́хму єди́ну, не вжига́єтъ ли свѣти́лника, и помете́тъ хра́мину, и и́щетъ прилѣ́жно, до́ндеже обря́щетъ?
|
|
9
|
9
|
|
а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму.
|
И обрѣ́тши созыва́єтъ други́ни и сосѣ́ды, глаго́лющи: ра́дуйтеся со мно́ю, я́ко обрѣто́хъ дра́хму поги́бшую.
|
|
10
|
10
|
|
Такою, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся.
|
Та́ко, глаго́лю ва́мъ, ра́дость быва́єтъ предъ А́нгелы Бо́жіими о єди́номъ грѣ́шницѣ ка́ющемся.
|
|
11
|
11
|
|
Ще сказав: один чоловік мав двох синів.
|
(Зач. 79) Рече́ же: человѣ́къ нѣ́кій имѣ́ два́ сы́на:
|
|
12
|
12
|
|
І сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно.
|
и рече́ юнѣ́йшій єю́ [от нихъ] отцу́: о́тче, да́ждь ми́ досто́йную ча́сть имѣ́нія. И раздѣли́ и́ма имѣ́ніє.
|
|
13
|
13
|
|
Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно.
|
И не по мно́зѣхъ дне́хъ собра́въ все́ мні́й сы́нъ, отъи́де на страну́ дале́че, и ту́ расточи́ имѣ́ніє своє́, живы́й блу́дно.
|
|
14
|
14
|
|
Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати.
|
Изжи́вшу же єму́ все́, бы́сть гла́дъ крѣ́покъ на странѣ́ то́й, и то́й нача́тъ лиша́тися.
|
|
15
|
15
|
|
І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней.
|
И ше́дъ прилѣпи́ся єди́ному от жи́тель тоя́ страны́: и посла́ єго́ на се́ла своя́ пасти́ свинія́.
|
|
16
|
16
|
|
І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому.
|
И жела́ше насы́тити чре́во своє́ от роже́цъ, я́же ядя́ху свинія́: и никто́же дая́ше єму́.
|
|
17
|
17
|
|
Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду;
|
Въ себе́ же прише́дъ, рече́: коли́ко нає́мникомъ отца́ моєго́ избыва́ютъ хлѣ́бы, а́зъ же гла́домъ ги́блю?
|
|
18
|
18
|
|
встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою
|
Воста́въ иду́ ко отцу́ моєму́, и реку́ єму́: о́тче, согрѣши́хъ на не́бо и предъ тобо́ю,
|
|
19
|
19
|
|
і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
|
и уже́ нѣ́смь досто́инъ нарещи́ся сы́нъ тво́й: сотвори́ мя я́ко єди́наго от нає́мникъ твои́хъ.
|
|
20
|
20
|
|
Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його.
|
И воста́въ и́де ко отцу́ своєму́. Єще́ же єму́ дале́че су́щу, узрѣ́ єго́ оте́цъ єго́, и ми́лъ єму́ бы́сть, и те́къ нападе́ на вы́ю єго́, и облобыза́ єго́.
|
|
21
|
21
|
|
Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином.
|
Рече́ же єму́ сы́нъ: о́тче, согрѣши́хъ на не́бо и предъ тобо́ю, и уже́ нѣ́смь досто́инъ нарещи́ся сы́нъ тво́й.
|
|
22
|
22
|
|
А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги;
|
Рече́ же оте́цъ къ рабо́мъ свои́мъ: изнеси́те оде́жду пе́рвую и облецы́те єго́, и дади́те пе́рстень на ру́ку єго́ и сапоги́ на но́зѣ:
|
|
23
|
23
|
|
і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися!
|
и приве́дше теле́цъ упита́нный заколи́те, и я́дше весели́мся:
|
|
24
|
24
|
|
Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися.
|
я́ко сы́нъ мо́й се́й ме́ртвъ бѣ́, и оживе́: и изги́блъ бѣ́, и обрѣ́теся. И нача́ша весели́тися.
|
|
25
|
25
|
|
А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі;
|
Бѣ́ же сы́нъ єго́ ста́рѣй на селѣ́: и я́ко гряды́й прибли́жися къ до́му, слы́ша пѣ́ніє и ли́ки:
|
|
26
|
26
|
|
і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке?
|
и призва́въ єди́наго от о́трокъ, вопроша́ше: что́ [у́бо] сія́ су́ть?
|
|
27
|
27
|
|
Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим.
|
О́нъ же рече́ єму́, я́ко бра́тъ тво́й пріи́де: и закла́ оте́цъ тво́й телца́ упита́нна, я́ко здра́ва єго́ прія́тъ.
|
|
28
|
28
|
|
Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його.
|
Разгнѣ́вася же, и не хотя́ше вни́ти. Оте́цъ же єго́ изше́дъ моля́ше єго́.
|
|
29
|
29
|
|
Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми.
|
О́нъ же отвѣща́въ рече́ отцу́: се́ толи́ко лѣ́тъ рабо́таю тебѣ́, и николи́же за́повѣди твоя́ преступи́хъ, и мнѣ́ николи́же да́лъ єси́ козля́те, да со дру́ги свои́ми возвесели́лся бы́хъ:
|
|
30
|
30
|
|
Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля.
|
єгда́ же сы́нъ тво́й се́й, изъяды́й твоє́ имѣ́ніє съ любодѣ́йцами, пріи́де, закла́лъ єси́ єму́ телца́ пито́маго.
|
|
31
|
31
|
|
Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє.
|
О́нъ же рече́ єму́: ча́до, ты́ всегда́ со мно́ю єси́ и вся́ моя́ твоя́ су́ть:
|
|
32
|
32
|
|
Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся.
|
возвесели́тижеся и возра́довати подоба́ше, я́ко бра́тъ тво́й се́й ме́ртвъ бѣ́, и оживе́: и изги́блъ бѣ́, и обрѣ́теся.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.