|
Глава 22
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
|
Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
|
Приближа́шеся же пра́здникъ опрѣсно́къ, глаго́лемый Па́сха:
|
|
2
|
2
|
|
І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу.
|
и иска́ху архієре́є и кни́жницы, ка́ко бы уби́ли Єго́: боя́хуся бо люде́й.
|
|
3
|
3
|
|
Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох,
|
Вни́де же сатана́ во Іу́ду нарица́ємаго Іскаріо́тъ, су́ща от числа́ обоюна́десяте.
|
|
4
|
4
|
|
і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм.
|
И ше́дъ глаго́ла архієре́омъ и воєво́дамъ, ка́ко Єго́ преда́стъ и́мъ.
|
|
5
|
5
|
|
Вони зраділи і згодилися дати йому срібників.
|
И возра́довашася, и совѣща́ша єму́ сре́бреники да́ти:
|
|
6
|
6
|
|
І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу.
|
и исповѣ́да [обѣща́ся], и иска́ше удо́бна вре́мене, да преда́стъ Єго́ и́мъ безъ наро́да.
|
|
7
|
7
|
|
Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
|
Пріи́де же де́нь опрѣсно́ковъ, во́ньже подоба́ше жре́ти па́сху:
|
|
8
|
8
|
|
І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску.
|
и посла́ Петра́ и Іоа́нна, ре́къ: ше́дша угото́вайта на́мъ па́сху, да я́мы.
|
|
9
|
9
|
|
Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували?
|
О́на же реко́ста Єму́: гдѣ́ хо́щеши угото́ваємъ?
|
|
10
|
10
|
|
Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде.
|
О́нъ же рече́ и́ма: се́ восходя́щема ва́ма во гра́дъ, сря́щетъ вы́ человѣ́къ въ скуде́льницѣ во́ду нося́: по не́мъ идѣ́та въ до́мъ, во́ньже вхо́дитъ,
|
|
11
|
11
|
|
І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми?
|
и рцѣ́та до́му влады́цѣ: глаго́летъ тебѣ́ Учи́тель: гдѣ́ є́сть оби́тель, идѣ́же па́сху со ученики́ Мои́ми снѣ́мъ?
|
|
12
|
12
|
|
І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте.
|
И то́й ва́ма пока́жетъ го́рницу ве́лію по́стлану: ту́ угото́вайта.
|
|
13
|
13
|
|
Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску.
|
Ше́дша же обрѣто́ста, я́коже рече́ и́ма: и угото́васта па́сху.
|
|
14
|
14
|
|
І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним,
|
И єгда́ бы́сть ча́съ, возлеже́, и обана́десяте апо́стола съ Ни́мъ.
|
|
15
|
15
|
|
і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
|
И рече́ къ ни́мъ: жела́ніємъ возжелѣ́хъ сію́ па́сху я́сти съ ва́ми, пре́жде да́же не пріиму́ му́къ:
|
|
16
|
16
|
|
Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
|
глаго́лю бо ва́мъ, я́ко отсе́лѣ не и́мамъ я́сти от нея́, до́ндеже сконча́ются во Ца́рствіи Бо́жіи.
|
|
17
|
17
|
|
І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою.
|
И пріи́мъ ча́шу, хвалу́ возда́въ, рече́: пріими́те сію́, и раздѣли́те себѣ́:
|
|
18
|
18
|
|
Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
|
глаго́лю бо ва́мъ, я́ко не и́мамъ пи́ти от плода́ ло́знаго, до́ндеже Ца́рствіє Бо́жіє пріи́детъ.
|
|
19
|
19
|
|
І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене.
|
И пріи́мъ хлѣ́бъ, хвалу́ возда́въ преломи́, и даде́ и́мъ, глаго́ля: сіє́ є́сть Тѣ́ло Моє́, є́же за вы́ дає́мо: сіє́ твори́те въ Моє́ воспомина́ніє.
|
|
20
|
20
|
|
Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
|
Та́кожде же и ча́шу по ве́чери, глаго́ля: сія́ ча́ша Но́вый Завѣ́тъ Моє́ю Кро́вію, я́же за вы́ пролива́єтся:
|
|
21
|
21
|
|
І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі.
|
оба́че се́, рука́ предаю́щаго Мя́ со Мно́ю (є́сть) на трапе́зѣ,
|
|
22
|
22
|
|
Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає.
|
и Сы́нъ у́бо Человѣ́ческій и́детъ по рече́нному [по предуста́вленному совѣ́ту]: оба́че го́ре человѣ́ку тому́, и́мже предає́тся.
|
|
23
|
23
|
|
І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити.
|
И ті́и нача́ша иска́ти въ себѣ́, кото́рый у́бо от ни́хъ хо́щетъ сіє́ сотвори́ти.
|
|
24
|
24
|
|
Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого.
|
Бы́сть же и пря́ въ ни́хъ, кі́й мни́тся и́хъ бы́ти бо́лій.
|
|
25
|
25
|
|
Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться.
|
О́нъ же рече́ и́мъ: ца́ріє язы́къ госпо́дствуютъ и́ми, и облада́ющіи и́ми благода́теле нарица́ются.
|
|
26
|
26
|
|
Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга.
|
Вы́ же не та́ко: но бо́лій въ ва́съ, да бу́детъ я́ко мні́й: и ста́рѣй, я́ко служа́й.
|
|
27
|
27
|
|
Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
|
Кто́ бо бо́лій, возлежа́й ли, или́ служа́й? Не возлежа́й ли? А́зъ же посредѣ́ ва́съ є́смь я́ко служа́й.
|
|
28
|
28
|
|
Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
|
Вы́ же єсте́ пребы́вше со Мно́ю въ напа́стехъ Мои́хъ:
|
|
29
|
29
|
|
і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
|
и А́зъ завѣщава́ю ва́мъ, я́коже завѣща́ Мнѣ́ Оте́цъ Мо́й, Ца́рство,
|
|
30
|
30
|
|
щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
|
да я́сте и піє́те на трапе́зѣ Моє́й во Ца́рствіи Моє́мъ: и ся́дете на престо́лѣхъ, судя́ще обѣмана́десяте колѣ́нома Ізра́илевома.
|
|
31
|
31
|
|
Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю,
|
Рече́ же Госпо́дь: Сі́моне, Сі́моне, се́ сатана́ про́ситъ ва́съ, да бы́ сѣ́ялъ, я́ко пшени́цу:
|
|
32
|
32
|
|
але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
|
А́зъ же моли́хся о тебѣ́, да не оскудѣ́єтъ вѣ́ра твоя́: и ты́ нѣ́когда обра́щься утверди́ бра́тію твою́.
|
|
33
|
33
|
|
Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти.
|
О́нъ же рече́ Єму́: Го́споди, съ Тобо́ю гото́въ є́смь и въ темни́цу и на сме́рть ити́.
|
|
34
|
34
|
|
Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.
|
О́нъ же рече́: глаго́лю ти́, Пе́тре, не возгласи́тъ пѣ́тель дне́сь, до́ндеже трикра́ты отве́ржешися Мене́ не вѣ́дѣти.
|
|
35
|
35
|
|
І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому.
|
И рече́ и́мъ: єгда́ посла́хъ вы́ безъ влага́лища и безъ мѣ́ха и безъ сапо́гъ, єда́ чесого́ лише́ни бы́сте? Они́ же рѣ́ша: ничесо́же.
|
|
36
|
36
|
|
Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч.
|
Рече́ же и́мъ: но ны́нѣ и́же и́мать влага́лище, да во́зметъ, та́кожде и мѣ́хъ: а и́же не и́мать, да прода́стъ ри́зу свою́, и ку́питъ но́жъ.
|
|
37
|
37
|
|
Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця.
|
Глаго́лю бо ва́мъ, я́ко єще́ пи́саноє се́, подоба́єтъ, да сконча́єтся о Мнѣ́, є́же: и со беззако́нными вмѣни́ся. И́бо є́же о Мнѣ́, кончи́ну и́мать.
|
|
38
|
38
|
|
Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить!
|
Они́ же рѣ́ша: Го́споди, се́ ножа́ здѣ́ два́. О́нъ же рече́ и́мъ: дово́лно є́сть.
|
|
39
|
39
|
|
І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його.
|
(Зач. 109) И изше́дъ и́де по обы́чаю въ го́ру Єлео́нскую: по Не́мъ же идо́ша ученицы́ Єго́.
|
|
40
|
40
|
|
Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
|
Бы́въ же на мѣ́стѣ, рече́ и́мъ: моли́теся, да не вни́дете въ напа́сть.
|
|
41
|
41
|
|
А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
|
И Са́мъ отступи́ от ни́хъ я́ко верже́ніємъ ка́мене, и покло́нь колѣ́на моля́шеся,
|
|
42
|
42
|
|
говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде!
|
глаго́ля: О́тче, а́ще во́лиши мимонести́ ча́шу сію́ от Мене́: оба́че не Моя́ во́ля, но Твоя́ да бу́детъ.
|
|
43
|
43
|
|
Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його.
|
Яви́ся же Єму́ А́нгелъ съ небесе́, укрѣпля́я Єго́.
|
|
44
|
44
|
|
І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю.
|
И бы́въ въ по́двизѣ, прилѣ́жнѣє моля́шеся: бы́сть же по́тъ Єго́ я́ко ка́пли кро́ве ка́плющыя на зе́млю.
|
|
45
|
45
|
|
Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку,
|
И воста́въ от моли́твы [и] прише́дъ ко ученико́мъ, обрѣ́те и́хъ спя́щихъ от печа́ли
|
|
46
|
46
|
|
і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу.
|
и рече́ и́мъ: что́ спите́? Воста́вше моли́теся, да не вни́дете въ напа́сть.
|
|
47
|
47
|
|
Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
|
Єще́ же Єму́ глаго́лющу, се́ наро́дъ, и нарица́ємый Іу́да, єди́нъ от обоюна́десяте, идя́ше предъ ни́ми, и приступи́ ко Іису́сови цѣлова́ти Єго́. Сіє́ бо бѣ́ зна́меніє да́лъ и́мъ: Єго́же а́ще лобжу́, То́й є́сть.
|
|
48
|
48
|
|
Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?!
|
Іису́съ же рече́ єму́: Іу́до, лобза́ніємъ ли Сы́на Человѣ́ческаго предає́ши?
|
|
49
|
49
|
|
Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем?
|
Ви́дѣвше же, и́же бѣ́ху съ Ни́мъ, быва́ємоє, рѣ́ша Єму́: Го́споди, а́ще уда́римъ ноже́мъ?
|
|
50
|
50
|
|
І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо.
|
И уда́ри єди́нъ нѣ́кій от ни́хъ архієре́ова раба́, и урѣ́за єму́ у́хо десно́є.
|
|
51
|
51
|
|
Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
|
Отвѣща́въ же Іису́съ рече́: оста́вите до сего́. И косну́вся у́ха єго́, исцѣли́ єго́.
|
|
52
|
52
|
|
Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене!
|
Рече́ же Іису́съ ко прише́дшымъ На́нь архієре́омъ и воєво́дамъ церко́внымъ и ста́рцемъ: я́ко на разбо́йника ли изыдо́сте со ору́жіємъ и дреко́льми я́ти Мя́?
|
|
53
|
53
|
|
Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
|
По вся́ дни́ су́щу Ми́ съ ва́ми въ це́ркви, не простро́сте руки́ на Мя́: но се́ є́сть ва́ша годи́на и о́бласть те́мная.
|
|
54
|
54
|
|
Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік.
|
Є́мше же Єго́ ведо́ша, и введо́ша Єго́ во дво́ръ архієре́овъ. Пе́тръ же вослѣ́дъ идя́ше издале́ча.
|
|
55
|
55
|
|
Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними.
|
Возгнѣ́щшымъ же о́гнь посредѣ́ двора́ и вку́пѣ сѣдя́щымъ и́мъ, сѣдя́ше Пе́тръ посредѣ́ и́хъ.
|
|
56
|
56
|
|
Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.
|
Узрѣ́вши же єго́ рабы́ня нѣ́кая сѣдя́ща при свѣ́тѣ [огни́], и воззрѣ́вши на́нь, рече́: и се́й съ Ни́мъ бѣ́.
|
|
57
|
57
|
|
Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його!
|
О́нъ же отве́ржеся Єго́, глаго́ля: же́но, не зна́ю Єго́.
|
|
58
|
58
|
|
Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні!
|
И пома́лѣ другі́й ви́дѣвъ єго́, рече́: и ты́ от ни́хъ єси́. Пе́тръ же рече́: человѣ́че, нѣ́смь.
|
|
59
|
59
|
|
Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин.
|
И мимоше́дшу я́ко часу́ єди́ному, и́нъ нѣ́кій крѣпля́шеся глаго́ля: вои́стинну и се́й съ Ни́мъ бѣ́: и́бо Галіле́анинъ є́сть.
|
|
60
|
60
|
|
Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.
|
Рече́ же Пе́тръ: человѣ́че, не вѣ́мъ, є́же глаго́леши. И а́біє, єще́ глаго́лющу єму́, возгласи́ пѣ́тель.
|
|
61
|
61
|
|
І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене.
|
И обра́щься Госпо́дь воззрѣ́ на Петра́: и помяну́ Пе́тръ сло́во Госпо́дне, я́коже рече́ єму́, я́ко пре́жде да́же пѣ́тель не возгласи́тъ, отве́ржешися Мене́ трикра́ты.
|
|
62
|
62
|
|
І, вийшовши геть, плакав гірко.
|
И изше́дъ во́нъ, пла́кася го́рько.
|
|
63
|
63
|
|
Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його.
|
И му́жіє держа́щіи Іису́са руга́хуся Єму́, бію́ще:
|
|
64
|
64
|
|
І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив?
|
и закры́вше Єго́, бія́ху Єго́ по лицу́, и вопроша́ху Єго́, глаго́люще: прорцы́, кто́ є́сть ударе́й Тя́?
|
|
65
|
65
|
|
І багато іншої хули говорили на Нього.
|
И и́на мно́га ху́ляще глаго́лаху На́нь.
|
|
66
|
66
|
|
А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон
|
И я́ко бы́сть де́нь, собра́шася ста́рцы людсті́и и архієре́є и кни́жницы, и ведо́ша Єго́ на со́нмъ сво́й,
|
|
67
|
67
|
|
і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите.
|
глаго́люще: а́ще Ты́ єси́ Христо́съ? Рцы́ на́мъ. Рече́ же и́мъ: а́ще ва́мъ реку́, не и́мете вѣ́ры:
|
|
68
|
68
|
|
Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите.
|
а́ще же и вопрошу́ [вы́], не отвѣща́єте Ми́, ни отпустите́:
|
|
69
|
69
|
|
Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.
|
отсе́лѣ бу́детъ Сы́нъ Человѣ́ческій сѣдя́й о десну́ю си́лы Бо́жія.
|
|
70
|
70
|
|
І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я.
|
Рѣ́ша же вси́: Ты́ ли у́бо єси́ Сы́нъ Бо́жій? О́нъ же къ ни́мъ рече́: вы́ глаго́лете, я́ко А́зъ є́смь.
|
|
71
|
71
|
|
Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його.
|
Они́ же рѣ́ша: что́ єще́ тре́буємъ свидѣ́телства? Са́ми бо слы́шахомъ от у́стъ Єго́.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.