Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (громадянський шрифт) - Глава 22

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Глава 22	Глава 22

1	1
Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.	Приближа́шеся же пра́здникъ опрѣсно́къ, глаго́лемый Па́сха:
2	2
І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу.	и иска́ху архієре́є и кни́жницы, ка́ко бы уби́ли Єго́: боя́хуся бо люде́й.
3	3
Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох,	Вни́де же сатана́ во Іу́ду нарица́ємаго Іскаріо́тъ, су́ща от числа́ обоюна́десяте.
4	4
і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм.	И ше́дъ глаго́ла архієре́омъ и воєво́дамъ, ка́ко Єго́ преда́стъ и́мъ.
5	5
Вони зраділи і згодилися дати йому срібників.	И возра́довашася, и совѣща́ша єму́ сре́бреники да́ти:
6	6
І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу.	и исповѣ́да , и иска́ше удо́бна вре́мене, да преда́стъ Єго́ и́мъ безъ наро́да.
7	7
Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.	Пріи́де же де́нь опрѣсно́ковъ, въ о́нъ же подоба́ше жре́ти па́сху:
8	8
І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску.	и посла́ Петра́ и Іоа́нна, ре́къ: ше́дша угото́вайта на́мъ па́сху, да я́мы.
9	9
Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували?	О́на же реко́ста Єму́: гдѣ́ хо́щеши угото́ваємъ?
10	10
Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде.	О́нъ же рече́ и́ма: се́ восходя́щема ва́ма во гра́дъ, сря́щетъ вы́ человѣ́къ въ скуде́льницѣ во́ду нося́: по не́мъ идѣ́та въ до́мъ, въ о́нъ же вхо́дитъ,
11	11
І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми?	и рцѣ́та до́му влады́цѣ: глаго́летъ тебѣ́ Учи́тель: гдѣ́ є́сть оби́тель, идѣ́же па́сху со ученики́ Мои́ми снѣ́мъ?
12	12
І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте.	И то́й ва́ма пока́жетъ го́рницу ве́лію по́стлану: ту́ угото́вайта.
13	13
Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску.	Ше́дша же обрѣто́ста, я́коже рече́ и́ма: и угото́васта па́сху.
14	14
І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним,	И єгда́ бы́сть ча́съ, возлеже́, и обана́десяте апо́стола съ Ни́мъ.
15	15
і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.	И рече́ къ ни́мъ: жела́ніємъ возжелѣ́хъ сію́ па́сху я́сти съ ва́ми, пре́жде да́же не пріиму́ му́къ:
16	16
Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.	глаго́лю бо ва́мъ, я́ко отсе́лѣ не и́мамъ я́сти от нея́, до́ндеже сконча́ются во Ца́рствіи Бо́жіи.
17	17
І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою.	И пріи́мъ ча́шу, хвалу́ возда́въ, рече́: пріими́те сію́, и раздѣли́те себѣ́:
18	18
Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.	глаго́лю бо ва́мъ, я́ко не и́мамъ пи́ти от плода́ ло́знаго, до́ндеже Ца́рствіє Бо́жіє пріи́детъ.
19	19
І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене.	И пріи́мъ хлѣ́бъ, хвалу́ возда́въ преломи́, и даде́ и́мъ, глаго́ля: сіє́ є́сть Тѣ́ло Моє́, є́же за вы́ дає́мо: сіє́ твори́те въ Моє́ воспомина́ніє.
20	20
Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.	Та́кожде же и ча́шу по ве́чери, глаго́ля: сія́ ча́ша Но́вый Завѣ́тъ Моє́ю Кро́вію, я́же за вы́ пролива́єтся:
21	21
І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі.	оба́че се́, рука́ предаю́щаго Мя́ со Мно́ю [е́сть] на трапе́зѣ,
22	22
Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає.	и Сы́нъ у́бо Человѣ́ческій и́детъ по рече́нному : оба́че го́ре человѣ́ку тому́, и́мже предає́тся.
23	23
І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити.	И ті́и нача́ша иска́ти въ себѣ́, кото́рый у́бо от ни́хъ хо́щетъ сіє́ сотвори́ти.
24	24
Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого.	Бы́сть же и пря́ въ ни́хъ, кі́й мни́тся и́хъ бы́ти бо́лій.
25	25
Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться.	О́нъ же рече́ и́мъ: ца́ріє язы́къ госпо́дствуютъ и́ми, и облада́ющіи и́ми благода́теле нарица́ются.
26	26
Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга.	Вы́ же не та́ко: но бо́лій въ ва́съ, да бу́детъ я́ко мні́й: и ста́рѣй, я́ко служа́й.
27	27
Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.	Кто́ бо бо́лій, возлежа́й ли, или́ служа́й? Не возлежа́й ли? А́зъ же посредѣ́ ва́съ є́смь я́ко служа́й.
28	28
Але ви були зі Мною в напастях Моїх,	Вы́ же єсте́ пребы́вше со Мно́ю въ напа́стехъ Мои́хъ:
29	29
і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,	и А́зъ завѣщава́ю ва́мъ, я́коже завѣща́ Мнѣ́ Оте́цъ Мо́й, Ца́рство,
30	30
щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.	да я́сте и піє́те на трапе́зѣ Моє́й во Ца́рствіи Моє́мъ: и ся́дете на престо́лѣхъ, судя́ще обѣмана́десяте колѣ́нома Ізра́илевома.
31	31
Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю,	Рече́ же Госпо́дь: Си́моне, Си́моне, се́ сатана́ про́ситъ ва́съ, да бы́ сѣ́ялъ, я́ко пшени́цу:
32	32
але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.	А́зъ же моли́хся о тебѣ́, да не оскудѣ́етъ вѣ́ра твоя́: и ты́ нѣ́когда обра́щься утверди́ бра́тію твою́.
33	33
Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти.	О́нъ же рече́ Єму́: Го́споди, съ Тобо́ю гото́въ є́смь и въ темни́цу и на сме́рть ити́.
34	34
Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.	О́нъ же рече́: глаго́лю ти́, Пе́тре, не возгласи́тъ пѣ́тель дне́сь, до́ндеже трикра́ты отве́ржешися Мене́ не вѣ́дѣти.
35	35
І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому.	И рече́ и́мъ: єгда́ посла́хъ вы́ безъ влага́лища и безъ мѣ́ха и безъ сапо́гъ, єда́ чесого́ лише́ни бы́сте? Они́ же рѣ́ша: ничесо́же.
36	36
Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч.	Рече́ же и́мъ: но ны́нѣ и́же и́мать влага́лище, да во́зметъ, та́кожде и мѣ́хъ: а и́же не и́мать, да прода́стъ ри́зу свою́, и ку́питъ но́жъ.
37	37
Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця.	Глаго́лю бо ва́мъ, я́ко єще́ пи́саноє се́, подоба́єтъ, да сконча́єтся о Мнѣ́, є́же: и со беззако́нными вмѣни́ся. И́бо є́же о Мнѣ́, кончи́ну и́мать.
38	38
Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить!	Они́ же рѣ́ша: Го́споди, се́ ножа́ здѣ́ два́. О́нъ же рече́ и́мъ: дово́лно є́сть.
39	39
І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його.	И изше́дъ и́де по обы́чаю въ го́ру Єлео́нскую: по Не́мъ же идо́ша ученицы́ Єго́.
40	40
Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.	Бы́въ же на мѣ́стѣ, рече́ и́мъ: моли́теся, да не вни́дете въ напа́сть.
41	41
А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,	И Са́мъ отступи́ от ни́хъ я́ко верже́ніємъ ка́мене, и покло́нь колѣ́на моля́шеся,
42	42
говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде!	глаго́ля: О́тче, а́ще во́лиши мимонести́ ча́шу сію́ от Мене́: оба́че не Моя́ во́ля, но Твоя́ да бу́детъ.
43	43
Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його.	Яви́ся же Єму́ А́нгелъ съ небесе́, укрѣпля́я Єго́.
44	44
І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю.	И бы́въ въ по́двизѣ, прилѣ́жнѣе моля́шеся: бы́сть же по́тъ Єго́ я́ко ка́пли кро́ве ка́плющыя на зе́млю.
45	45
Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку,	И воста́въ от моли́твы [и] прише́дъ ко ученико́мъ, обрѣ́те и́хъ спя́щихъ от печа́ли
46	46
і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу.	и рече́ и́мъ: что́ спите́? Воста́вше моли́теся, да не вни́дете въ напа́сть.
47	47
Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.	Єще́ же Єму́ глаго́лющу, се́ наро́дъ, и нарица́ємый Іу́да, єди́нъ от обоюна́десяте, идя́ше предъ ни́ми, и приступи́ ко Іису́сови цѣлова́ти Єго́. Сіє́ бо бѣ́ зна́меніє да́лъ и́мъ: Єго́же а́ще лобжу́, То́й є́сть.
48	48
Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?!	Іису́съ же рече́ єму́: Іу́до, лобза́ніємъ ли Сы́на Человѣ́ческаго предає́ши?
49	49
Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем?	Ви́дѣвше же, и́же бѣ́ху съ Ни́мъ, быва́ємоє, рѣ́ша Єму́: Го́споди, а́ще уда́римъ ноже́мъ?
50	50
І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо.	И уда́ри єди́нъ нѣ́кій от ни́хъ архієре́ова раба́, и урѣ́за єму́ у́хо десно́є.
51	51
Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.	Отвѣща́въ же Іису́съ рече́: оста́вите до сего́. И косну́вся у́ха єго́, исцѣли́ єго́.
52	52
Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене!	Рече́ же Іису́съ ко прише́дшымъ На́нь архієре́омъ и воєво́дамъ церко́внымъ и ста́рцемъ: я́ко на разбо́йника ли изыдо́сте со ору́жіємъ и дреко́льми я́ти Мя́?
53	53
Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.	По вся́ дни́ су́щу Ми́ съ ва́ми въ це́ркви, не простро́сте руки́ на Мя́: но се́ є́сть ва́ша годи́на и о́бласть те́мная.
54	54
Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік.	Є́мше же Єго́ ведо́ша, и введо́ша Єго́ во дво́ръ архієре́овъ. Пе́тръ же вослѣ́дъ идя́ше издале́ча.
55	55
Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними.	Возгнѣ́щшымъ же о́гнь посредѣ́ двора́ и вку́пѣ сѣдя́щымъ и́мъ, сѣдя́ше Пе́тръ посредѣ́ и́хъ.
56	56
Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.	Узрѣ́вши же єго́ рабы́ня нѣ́кая сѣдя́ща при свѣ́тѣ , и воззрѣ́вши на́нь, рече́: и се́й съ Ни́мъ бѣ́.
57	57
Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його!	О́нъ же отве́ржеся Єго́, глаго́ля: же́но, не зна́ю Єго́.
58	58
Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні!	И пома́лѣ другі́й ви́дѣвъ єго́, рече́: и ты́ от ни́хъ єси́. Пе́тръ же рече́: человѣ́че, нѣ́смь.
59	59
Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин.	И мимоше́дшу я́ко часу́ єди́ному, и́нъ нѣ́кій крѣпля́шеся глаго́ля: вои́стинну и се́й съ Ни́мъ бѣ́: и́бо Галіле́анинъ є́сть.
60	60
Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.	Рече́ же Пе́тръ: человѣ́че, не вѣ́мъ, є́же глаго́леши. И а́біє, єще́ глаго́лющу єму́, возгласи́ пѣ́тель.
61	61
І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене.	И обра́щься Госпо́дь воззрѣ́ на Петра́: и помяну́ Пе́тръ сло́во Госпо́дне, я́коже рече́ єму́, я́ко пре́жде да́же пѣ́тель не возгласи́тъ, отве́ржешися Мене́ трикра́ты.
62	62
І, вийшовши геть, плакав гірко.	И изше́дъ во́нъ, пла́кася го́рько.
63	63
Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його.	И му́жіє держа́щіи Іису́са руга́хуся Єму́, бію́ще:
64	64
І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив?	и закры́вше Єго́, бія́ху Єго́ по лицу́, и вопроша́ху Єго́, глаго́люще: прорцы́, кто́ є́сть ударе́й Тя́?
65	65
І багато іншої хули говорили на Нього.	И и́на мно́га ху́ляще глаго́лаху На́нь.
66	66
А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон	И я́ко бы́сть де́нь, собра́шася ста́рцы людсті́и и архієре́є и кни́жницы, и ведо́ша Єго́ на со́нмъ сво́й,
67	67
і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите.	глаго́люще: а́ще Ты́ єси́ Христо́съ? Рцы́ на́мъ. Рече́ же и́мъ: а́ще ва́мъ реку́, не и́мете вѣ́ры:
68	68
Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите.	а́ще же и вопрошу́ [вы́], не отвѣща́єте Ми́, ни отпустите́:
69	69
Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.	отсе́лѣ бу́детъ Сы́нъ Человѣ́ческій сѣдя́й одесну́ю си́лы Бо́жія.
70	70
І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я.	Рѣ́ша же вси́: Ты́ ли у́бо єси́ Сы́нъ Бо́жій? О́нъ же къ ни́мъ рече́: вы́ глаго́лете, я́ко А́зъ є́смь.
71	71
Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його.	Они́ же рѣ́ша: что́ єще́ тре́буємъ свидѣ́телства? Са́ми бо слы́шахомъ от у́стъ Єго́.

← Глава 21

Глава 23 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Підтримати проект

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Підтримати проект