|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недуг. | Созва́въ же обана́десяте, даде́ и́мъ си́лу и вла́сть на вся́ бѣ́сы, и неду́ги цѣли́ти: |
|
2
|
2
|
| І послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих. | и посла́ и́хъ проповѣ́дати Ца́рствіє Бо́жіє и исцѣли́ти боля́щыя. |
|
3
|
3
|
| І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі. | И рече́ къ ни́мъ: ничесо́же возми́те на пу́ть: ни жезла́, ни пи́ры, ни хлѣ́ба, ни сребра́, ни по двѣма́ ри́зама имѣ́ти: |
|
4
|
4
|
| І в який дім увійдете, там залишайтесь і звідтіля виходьте в дорогу. | и въ о́ньже до́мъ вни́дете, ту́ пребыва́йте и отту́ду исходи́те: |
|
5
|
5
|
| А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них. | и єли́цы а́ще не пріє́млютъ ва́съ, исходя́ще от гра́да того́, и пра́хъ от но́гъ ва́шихъ оттряси́те, во свидѣ́телство на ня́. |
|
6
|
6
|
| Вони вийшли і проходили по селах, благовістячи і зціляючи повсюди. | Исходя́ще же прохожда́ху сквозѣ́ ве́си, благовѣству́юще и исцѣля́юще всю́ду. |
|
7
|
7
|
| Почув Ірод четвертовладник про все, що діялося через Нього, і стривожився, бо одні говорили, що то Іоан повстав з мертвих; | Слы́ша же И́родъ четвертовла́стникъ быва́ющая от Него́ вся́ и недоумѣва́шеся: зане́ глаго́лемо бѣ́ от нѣ́кихъ, я́ко Іоа́ннъ воста́ от ме́ртвыхъ: |
|
8
|
8
|
| інші ж — що Ілля з’явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків. | от инѣ́хъ же, я́ко Иліа́ яви́ся: от други́хъ же, я́ко проро́къ єди́нъ от дре́внихъ воскре́се. |
|
9
|
9
|
| І сказав Ірод: Іоанові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І намагався побачити Його. | И рече́ И́родъ: Іоа́нна а́зъ усѣ́кнухъ: кто́ же є́сть Се́й, о Не́мже а́зъ слы́шу такова́я? И иска́ше ви́дѣти Єго́. |
|
10
|
10
|
| Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили. І Він, взявши їх з Собою, відійшов осібно в безлюдне місце біля міста, що зветься Вифсаїда. | И возвра́щшеся апо́столи повѣ́даша Єму́, єли́ка сотвори́ша: и пои́мъ и́хъ, отъи́де єди́нъ на мѣ́сто пу́сто гра́да, нарица́ємаго Виѳсаи́да. |
|
11
|
11
|
| Але люди, довідавшись, пішли за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив їм про Царство Боже і зціляв тих, хто потребував зцілення. | Наро́ди же разумѣ́вше, по Не́мъ идо́ша: и пріє́мъ и́хъ, глаго́лаше и́мъ о Ца́рствіи Бо́жіи и тре́бующыя исцѣле́нія цѣля́ше. |
|
12
|
12
|
| День же почав схилятись. І приступивши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і знайти їжу, бо ми тут у безлюдному місці. | Де́нь же нача́тъ прекланя́тися. Присту́пльше же обана́десяте реко́ша Єму́: отпусти́ наро́дъ, да ше́дше во окре́стныя ве́си и се́ла вита́ютъ и обря́щутъ бра́шно: я́ко здѣ́ въ пу́стѣ мѣ́стѣ єсмы́. |
|
13
|
13
|
| А Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей? | Рече́ же къ ни́мъ: дади́те и́мъ вы́ я́сти. Они́ же рѣ́ша: нѣ́сть у на́съ вя́щше, то́кмо пя́ть хлѣ́бъ и ры́бѣ двѣ́, а́ще у́бо не ше́дше мы́ ку́пимъ во вся́ лю́ди сія́ бра́шна. |
|
14
|
14
|
| Бо їх було близько п’яти тисяч мужів. Але Він сказав ученикам Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят. | Бѣ́ху бо муже́й я́ко пя́ть ты́сящъ. Рече́ же ко ученико́мъ Свои́мъ: посади́те и́хъ на ку́пы по пяти́десятъ. |
|
15
|
15
|
| І зробили так, і розсадили всіх. | И сотвори́ша та́ко и посади́ша и́хъ вся́. |
|
16
|
16
|
| Він же, узявши п’ять хлібів і дві рибини і поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав ученикам, щоб роздали народові. | Пріи́мъ же пя́ть хлѣ́бъ и о́бѣ ры́бѣ, воззрѣ́въ на не́бо, благослови́ и́хъ, и преломи́, и дая́ше ученико́мъ предложи́ти наро́ду. |
|
17
|
17
|
| І всі їли, і наситились, і набрали залишків дванадцять кошиків. | И ядо́ша и насы́тишася вси́: и взя́ша избы́вшыя и́мъ укру́хи ко́шя двана́десяте. |
|
18
|
18
|
| І сталося, коли Він молився у безлюдному місці, ученики були з Ним. Він запитав їх: за кого вважає Мене народ? | И бы́сть єгда́ моля́шеся єди́нъ, съ Ни́мъ бѣ́ху ученицы́: и вопроси́ и́хъ, глаго́ля: кого́ Мя глаго́лютъ наро́ди бы́ти? |
|
19
|
19
|
| Вони сказали у відповідь: за Іоана Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків. | Они́ же отвѣща́вше рѣ́ша: Іоа́нна Крести́теля: ині́и же Илію́: друзі́и же, я́ко проро́къ нѣ́кій от дре́внихъ воскре́се. |
|
20
|
20
|
| Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого. | Рече́ же и́мъ: вы́ же кого́ Мя глаго́лете бы́ти? Отвѣща́въ же Пе́тръ рече́: Христа́ Бо́жія. |
|
21
|
21
|
| Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це, | О́нъ же запре́щь и́мъ, повелѣ́ никому́же глаго́лати сего́, |
|
22
|
22
|
| сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути зневаженим старійшинами, первосвящениками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. | ре́къ, я́ко подоба́єтъ Сы́ну Человѣ́ческому мно́го пострада́ти, и искуше́ну бы́ти от ста́рецъ и архієре́й и кни́жникъ, и убіє́ну бы́ти, и въ тре́тій де́нь воста́ти. |
|
23
|
23
|
| До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною. | Глаго́лаше же ко всѣ́мъ: а́ще кто́ хо́щетъ по Мнѣ́ ити́, да отве́ржется себе́, и во́зметъ кре́стъ сво́й, и послѣ́дуєтъ Ми́. |
|
24
|
24
|
| Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. | И́же бо а́ще хо́щетъ ду́шу свою́ спасти́, погу́битъ ю́: а и́же погу́битъ ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, се́й спасе́тъ ю́. |
|
25
|
25
|
| Бо що за користь матиме людина, якщо придбає ввесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить? | Что́ бо по́льзы и́мать человѣ́къ, пріобрѣ́тъ мі́ръ ве́сь, себе́ же погуби́въ или́ оттщети́въ? |
|
26
|
26
|
| Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів. | И́же бо а́ще постыди́тся Мене́ и Мои́хъ слове́съ, сего́ Сы́нъ Человѣ́ческій постыди́тся, єгда́ пріи́детъ во сла́вѣ Своє́й и О́тчей и святы́хъ А́нгелъ. |
|
27
|
27
|
| Воістину кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже. | Глаго́лю же ва́мъ вои́стинну: су́ть нѣ́цыи от здѣ́ стоя́щихъ, и́же не и́мутъ вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дятъ Ца́рствіє Бо́жіє. |
|
28
|
28
|
| Після цих слів, днів через вісім, узявши Петра, Іоана і Якова, зійшов Він на гору помолитись. | Бы́сть же по словесѣ́хъ си́хъ я́ко дні́й о́смь, и поє́мъ Петра́ и Іоа́нна и Іа́кова, взы́де на гору́ помоли́тися. |
|
29
|
29
|
| І коли Він молився, вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим. | И бы́сть єгда́ моля́шеся, видѣ́ніє лица́ Єго́ и́но, и одѣя́ніє Єго́ бѣло́ блиста́яся. |
|
30
|
30
|
| І ось два мужі розмовляли з Ним, то були Мойсей і Ілля: | И се́ му́жа два́ съ Ни́мъ глаго́люща, я́же бѣ́ста Моисе́й и Иліа́, |
|
31
|
31
|
| з’явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі. | я́вльшася во сла́вѣ, глаго́ласта же исхо́дъ Єго́, єго́же хотя́ше сконча́ти во Ієрусали́мѣ. |
|
32
|
32
|
| Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним. | Пе́тръ же и су́щіи съ ни́мъ бя́ху отягче́ни сно́мъ: убу́ждшеся же ви́дѣша сла́ву Єго́, и о́ба му́жа стоя́ща съ Ни́мъ. |
|
33
|
33
|
| Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі, — не знаючи сам, що говорить. | И бы́сть єгда́ разлучи́стася от Него́, рече́ Пе́тръ ко Іису́су: Наста́вниче, добро́ є́сть на́мъ здѣ́ бы́ти: и сотвори́мъ сѣ́ни три́, єди́ну Тебѣ́, и єди́ну Моисе́ови, и єди́ну Иліи́: не вѣ́дый, є́же глаго́лаше. |
|
34
|
34
|
| Коли ж він це говорив, з’явилася хмара і покрила їх, і вони злякались, як увійшли в хмару. | Се́ же єму́ глаго́лющу, бы́сть о́блакъ, и осѣни́ и́хъ: убоя́шася же, вше́дше во о́блакъ. |
|
35
|
35
|
| І був з хмари Голос, Який говорив: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте! | И гла́съ бы́сть изъ о́блака, глаго́ля: Се́й є́сть Сы́нъ Мо́й Возлю́бленный, Того́ послу́шайте. |
|
36
|
36
|
| І коли був цей Голос, Ісус залишився один. А вони промовчали і нікому нічого не розповідали в ті дні про те, що бачили. | И єгда́ бы́сть гла́съ, обрѣ́теся Іису́съ єди́нъ. И ті́и умолча́ша, и никому́же возвѣсти́ша въ ты́я дни́ ничесо́же от тѣ́хъ, я́же ви́дѣша. |
|
37
|
37
|
| Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу. | Бы́сть же въ про́чій де́нь, сше́дшымъ и́мъ съ горы́, срѣ́те Єго́ наро́дъ мно́гъ. |
|
38
|
38
|
| Раптом хтось з народу викликнув: Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний: | И се́ му́жъ изъ наро́да возопи́, глаго́ля: Учи́телю, молю́тися, при́зри на сы́на моєго́, я́ко єдиноро́денъ ми́ є́сть: |
|
39
|
39
|
| його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його. | и се́ ду́хъ є́млетъ єго́, и внеза́пу вопіє́тъ, и пружа́єтся съ пѣ́нами, и єдва́ отхо́дитъ от него́, сокруша́я єго́: |
|
40
|
40
|
| Я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли. | и моли́хся ученико́мъ Твои́мъ, да иждену́тъ єго́: и не возмого́ша. |
|
41
|
41
|
| Ісус же сказав у відповідь: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи до Мене сина твого. | Отвѣща́въ же Іису́съ рече́: о, ро́де невѣ́рный и развраще́нный, доко́лѣ бу́ду въ ва́съ и терплю́ вы́? Приведи́ [Ми] сы́на твоєго́ сѣ́мо. |
|
42
|
42
|
| Коли ж той ще йшов, біс звалив його і стряс, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його. | Єще́ же гряду́щу єму́, пове́рже єго́ бѣ́съ и стрясе́. Запрети́ же Іису́съ ду́хови нечи́стому, и исцѣли́ о́трока, и вдаде́ єго́ отцу́ єго́. |
|
43
|
43
|
| І всі дивувались величі Божій. Коли всі ще дивувались усьому, що творив Ісус, Він сказав ученикам Своїм: | Дивля́хуся же вси́ о вели́чіи Бо́жіи. Всѣ́мъ же чудя́щымся о всѣ́хъ, я́же творя́ше Іису́съ, рече́ ко ученико́мъ Свои́мъ: |
|
44
|
44
|
| вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські. | вложи́те вы́ во у́шы ва́ши словеса́ сія́: Сы́нъ бо Человѣ́ческій и́мать преда́тися въ ру́цѣ человѣ́честѣ. |
|
45
|
45
|
| Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись. | Они́ же не разумѣ́ша глаго́ла сего́, бѣ́ бо прикрове́нъ от ни́хъ, да не ощутя́тъ єго́: и боя́хуся вопроси́ти Єго́ о глаго́лѣ се́мъ. |
|
46
|
46
|
| Спало ж їм на думку — хто б з них був більший? | Вни́де же помышле́ніє въ ни́хъ, кто́ и́хъ вя́щшій бы бы́лъ. |
|
47
|
47
|
| Ісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою | Іису́съ же вѣ́дый помышле́ніє серде́цъ и́хъ, пріє́мъ отроча́, поста́ви є́ у Себе́ |
|
48
|
48
|
| і сказав їм: хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між вами, той є великий. | и рече́ и́мъ: и́же а́ще пріи́метъ сіє́ отроча́ во и́мя Моє́, Мене́ пріє́млетъ: и и́же а́ще Мене́ пріє́млетъ, пріє́млетъ Посла́вшаго Мя́: и́же бо ме́ншій є́сть въ ва́съ, се́й є́сть вели́къ. |
|
49
|
49
|
| При цьому Іоан сказав: Наставнику, ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами. | Отвѣща́въ же Іоа́ннъ рече́: Наста́вниче, ви́дѣхомъ нѣ́коєго о и́мени Твоє́мъ изгоня́ща бѣ́сы: и возбрани́хомъ єму́, я́ко вослѣ́дъ не хо́дитъ съ на́ми. |
|
50
|
50
|
| Ісус сказав йому: не забороняйте; бо хто не проти вас, той за вас. | И рече́ къ нему́ Іису́съ: не брани́те: и́же бо нѣ́сть на вы́, по ва́съ є́сть. |
|
51
|
51
|
| І було, коли наближалися дні відходу Його з цього світу, Він твердо вирішив іти до Єрусалима. | Бы́сть же єгда́ скончава́хуся дні́є восхожде́нію Єго́, и То́й утверди́ лице́ Своє́ ити́ во Ієрусали́мъ: |
|
52
|
52
|
| І послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли, і увійшли до села самарянського, щоб приготувати Йому. | и посла́ вѣ́стники предъ лице́мъ Свои́мъ: и изше́дше внидо́ша въ ве́сь Самаря́нску, я́ко да угото́вятъ Єму́: |
|
53
|
53
|
| Але там не прийняли Його, бо було видно, що йде Він до Єрусалима. | и не прія́ша Єго́, я́ко лице́ Єго́ бѣ́ гряду́щеє во Ієрусали́мъ. |
|
54
|
54
|
| Побачивши це, ученики Його, Яків і Іоан, сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив? | Ви́дѣв ша же ученика́ Єго́ Іа́ковъ и Іоа́ннъ, рѣ́ста: Го́споди, хо́щеши ли, рече́ма, да о́гнь сни́детъ съ небесе́ и потреби́тъ и́хъ, я́коже и Иліа́ сотвори́? |
|
55
|
55
|
| Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу; | Обра́щься же запрети́ и́ма, и рече́: не вѣ́ста, ко́єго ду́ха єста́ вы́: |
|
56
|
56
|
| бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села. | Сы́нъ бо Человѣ́ческій не пріи́де ду́шъ человѣ́ческихъ погуби́ти, но спасти́: и идо́ша во и́ну ве́сь. |
|
57
|
57
|
| Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. | Бы́сть же иду́щымъ и́мъ по пути́, рече́ нѣ́кій къ Нему́: иду́ по Тебѣ́, а́може а́ще и́деши, Го́споди. |
|
58
|
58
|
| Ісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні — гнізда; а Син Людський не має, де й голови прихилити. | И рече́ єму́ Іису́съ: ли́си я́звины и́мутъ, и пти́цы небе́сныя гнѣ́зда: Сы́нъ же Человѣ́ческій не и́мать гдѣ́ главу́ подклони́ти. |
|
59
|
59
|
| А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені перше піти і поховати батька мого. | Рече́ же ко друго́му: ходи́ вслѣ́дъ Мене́. О́нъ же рече́: Го́споди, повели́ ми́, [да] ше́дъ пре́жде погребу́ отца́ моєго́. |
|
60
|
60
|
| Але Ісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців; а ти йди, благовісти Царство Боже. | Рече́ же єму́ Іису́съ: оста́ви ме́ртвыя погребсти́ своя́ мертвецы́: ты́ же ше́дъ возвѣща́й Ца́рствіє Бо́жіє. |
|
61
|
61
|
| І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи, тільки дозволь перше мені попрощатися з домашніми моїми. | Рече́ же и другі́й: иду́ по Тебѣ́, Го́споди: пре́жде же повели́ ми́ отвѣща́тися, и́же су́ть въ дому́ моє́мъ. |
|
62
|
62
|
| Але Ісус сказав йому: жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого. | Рече́ же къ нему́ Іису́съ: никто́же возло́жь ру́ку свою́ на ра́ло и зря́ вспя́ть, упра́вленъ є́сть въ Ца́рствіи Бо́жіи. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.