1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
Псалом 140
Псало́м Дави́ду, 140.
1
Го́споди, воззва́х к Тебі́, усли́ши м'я; воньми́ гла́су моле́нія моєго́, внегда́ воззва́ти мі к Тебі́.
2
Да іспра́виться моли́тва моя́, я́ко кади́ло пред Тобо́ю; воздія́ніє руку́ моє́ю — же́ртва вече́рняя.
3
Положи́, Го́споди, хране́ніє усто́м мої́м і двер огражде́нія о устна́х мої́х.
4
Не уклони́ се́рдце моє́ в словеса́ лука́вствія — непщева́ти вини́ о грісі́х с челові́ки, ді́лающими беззако́ніє; і не сочту́ся со ізбра́нними їх.
5
Нака́жеть м'я пра́ведник ми́лостію і обличи́ть м'я, єле́й же грі́шнаго да не нама́стить глави́ моєя́; я́ко єще́ і моли́тва моя́ во благоволе́ніїх їх.
6
Поже́рти би́ша при ка́мені судії́ їх; усли́шаться глаго́ли мої́, я́ко возмого́ша [услади́шася].
7
Я́ко то́лща землі́ просі́деся на землі́, расточи́шася ко́сті їх при а́ді.
8
Я́ко к Тебі́, Го́споди, Го́споди, о́чі мої́; на Тя упова́х, не отими́ ду́шу мою́;
9
сохрани́ м'я от сі́ті, ю́же соста́виша мі, і от собла́зн ді́лающих беззако́ніє.
10
Паду́ть во мре́жу свою́ грі́шници; єди́н єсьм аз, до́ндеже прейду́.
