Псалом 138
В коне́ць Дави́ду, псало́м Заха́ріїн, в разсі́янії, 138.
1
Го́споди, іскуси́л м'я єси́ і позна́л м'я єси́; Ти позна́л єси́ сіда́ніє моє́ і воста́ніє моє́.
2
Ти разумі́л єси́ помишле́нія моя́ іздале́ча;
3
стезю́ мою́ і у́же моє́ Ти єси́ ізслі́довал і вся путі́ моя́ прови́діл єси́.
4
Я́ко ність льсти в язи́ці моє́м; се, Го́споди, Ти позна́л єси́
5
вся послі́дняя і дре́вняя; Ти созда́л єси́ м'я і положи́л єси́ на мні ру́ку Твою́.
6
Удиви́ся ра́зум Твой от мене́, утверди́ся, не возмогу́ к Нему́.
7
Ка́мо пойду́ от Ду́ха Твоєго́? І от лиця́ Твоєго́ ка́мо біжу́?
8
А́ще взи́ду на не́бо, Ти та́мо єси́; а́ще сни́ду во ад, та́мо єси́.
9
А́ще возьму́ крилі́ мої́ ра́но і вселю́ся в послі́дніх мо́ря,
10
і та́мо бо рука́ Твоя́ наста́вить м'я, і удержи́ть м'я десни́ця Твоя́.
11
І ріх: єда́ тьма попере́ть м'я? І нощ просвіще́ніє в сла́дості моє́й.
12
Я́ко тьма не помрачи́ться от Тебе́, і нощ я́ко день просвіти́ться; я́ко тьма єя́, та́ко і світ єя́.
13
Я́ко Ти созда́л [стяжа́л] єси́ утро́би моя́, восприя́л м'я єси́ із чре́ва ма́тере моєя́.
14
Іспові́мся Тебі́, я́ко стра́шно удиви́лся єси́; чу́дна діла́ Твоя́, і душа́ моя́ зна́єть зіло́.
15
Не утаї́ся кость моя́ от Тебе́, ю́же сотвори́л єси́ в та́йні, і соста́в мой в преіспо́дніх землі́.
16
Несоді́ланноє моє́ ви́дісті о́чі Твої́, і в кни́зі Твоє́й всі напи́шуться; во днех сози́ждуться, і нікто́же в них.
17
Мні же зіло́ че́стні би́ша дру́зі Твої́, Бо́же, зіло́ утверди́шася влади́чествія їх;
18
ізочту́ їх, і па́че піска́ умно́жаться; воста́х, і єще́ єсьм с Тобо́ю.
19
А́ще ізбіє́ши грі́шники, Бо́же; му́жіє крове́й, уклоні́теся от мене́.
20
Я́ко ревни́ві єсте́ в помишле́ніїх, при́ймуть в суєту́ гра́ди Твоя́.
21
Не ненави́дящия ли Тя, Го́споди, возненави́діх, і о вразі́х Твої́х іста́ях?
22
Соверше́нною не́навистію возненави́діх я; во враги́ би́ша мі.
23
Іскуси́ м'я, Бо́же, і уві́ждь се́рдце моє́; істяжи́ м'я і разумі́й стезі́ моя́;
24
і виждь, а́ще путь беззако́нія во мні, і наста́ви м'я на путь ві́чен.