1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
Псалом 106
Аллилу́я, 106.
1
Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко благ, я́ко во вік ми́лость Єго́.
2
Да реку́ть ізба́вленнії Го́сподем, ї́хже ізба́ви із руки́ врага́,
3
і от стран собра́ їх, от восто́к і за́пад, і сі́вера і мо́ря;
4
заблуди́ша в пусти́ні безво́дній, путі́ гра́да оби́тельнаго не обріто́ша;
5
а́лчуще і жа́ждуще, душа́ їх в них ізчезе́.
6
І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх ізба́ви я;
7
і наста́ви я на путь прав, вни́ти во град оби́тельний.
8
Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським;
9
я́ко наси́тил єсть ду́шу тщу, і ду́шу а́лчущу іспо́лни благ;
10
сідя́щия во тьмі і сі́ні сме́ртній, окова́нния нището́ю і желі́зом,
11
я́ко преогорчи́ша словеса́ Бо́жія, і сові́т Ви́шняго раздражи́ша.
12
І смири́ся в труді́х се́рдце їх, і ізнемого́ша, і не бі помага́яй.
13
І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх спасе́ я;
14
і ізведе́ я із тьми і сі́ні сме́ртния, і у́зи їх растерза́.
15
Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським;
16
я́ко сокруши́ врата́ мі́дная, і вереї́ желі́зния сломи́.
17
Восприя́т я от путі́ беззако́нія їх; беззако́ній бо ра́ди свої́х смири́шася.
18
Вся́каго бра́шна возгнуша́ся душа́ їх, і прибли́жишася до врат сме́ртних.
19
І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх спасе́ я;
20
посла́ сло́во своє́, і ізціли́ я, і ізба́ви я от растлі́ній їх.
21
Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським;
22
і да пожру́ть Єму́ же́ртву хвали́ і да возвістя́ть діла́ Єго́ в ра́дості.
23
Сходя́щії в мо́ре в корабле́х, творя́щії ді́ланія в вода́х мно́гих,
24
ті́ї ви́діша діла́ Госпо́дня і чудеса́ Єго́ во глубині́.
25
Рече́ — і ста дух бу́рен, і вознесо́шася во́лни єго́;
26
восхо́дять до небе́с і низхо́дять до бездн; душа́ їх в злих та́яше;
27
см'ято́шася, подвиго́шася, я́ко пія́ний, і вся му́дрость їх поглощена́ бисть.
28
І воззва́ша ко Го́споду, внегда́ скорбі́ти їм, і от нужд їх ізведе́ я;
29
і повелі́ бу́рі, і ста в тишину́, і умолко́ша во́лни єго́.
30
І возвесели́шася, я́ко умолко́ша, і наста́ви я в приста́нище хоті́нія Своєго́.
31
Да іспові́дяться [да іспові́дять] Го́сподеві ми́лості Єго́ і чудеса́ Єго́ синово́м челові́чеським;
32
да вознесу́ть єго́ в Це́ркві людсті́й, і на сіда́лищі ста́рець восхва́лять Єго́.
33
Положи́л єсть рі́ки в пусти́ню і ісхо́диша водна́я в жа́жду,
34
зе́млю плодоно́сную в сла́ность, от зло́би живу́щих на ней.
35
Положи́л єсть пусти́ню во єзе́ра водна́я і зе́млю безво́дную во ісхо́дища водна́я.
36
І насели́ та́мо а́лчущия, і соста́виша гра́ди оби́тельни;
37
і насі́яша се́ла, і насади́ша виногра́ди, і сотвори́ша плод жи́тен.
38
І благослови́ я, і умно́жишася зіло́; і скоти́ їх не ума́ли.
39
І ума́лишася і озло́бишася от ско́рби зол і болі́зні;
40
ізлія́ся унічиже́ніє на кня́зі їх, і облазни́ [заблужда́ти сотвори́] я по непрохо́дній, а не по путі́.
41
І помо́же убо́гу от нищети́ і положи́, я́ко о́вці, оте́чествія.
42
У́зрять пра́вії і возвеселя́ться, і вся́коє беззако́ніє загради́ть уста́ своя́.
43
Кто прему́др і сохрани́ть сія́? І разумі́ють ми́лості Госпо́дні.
Сла́ва:
