Псалом 39
1
В коне́ць, псало́м Дави́ду, 39.
2
Терп'я́ потерпі́х Го́спода, і внят мі і усли́ша моли́тву мою́;
3
і возведе́ м'я от ро́ва страсте́й і от бре́нія ти́ни, і поста́ви на ка́мені но́зі мої́ і іспра́ви стопи́ моя́;
4
і вложи́ во уста́ моя́ піснь но́ву, пі́ніє Бо́гу на́шему. У́зрять мно́зі і убоя́ться, і упова́ють на Го́спода.
5
Блаже́н муж, єму́же єсть і́м'я Госпо́днє упова́ніє єго́, і не призрі́ в суєти́ і неістовле́нія ло́жная.
6
Мно́га сотвори́л єси́ Ти, Го́споди Бо́же мой, чудеса́ Твоя́, і помишле́нієм Твої́м ність кто уподо́биться Тебі́; возвісти́х і глаго́лах; умно́жишася па́че числа́.
7
Же́ртви і приноше́нія не восхоті́л єси́, ті́ло же сверши́л мі єси́; всесожже́ній і о грісі́ не взиска́л єси́.
8
Тогда́ ріх: се, прийду́; в глави́зні кни́жні пи́сано єсть о мні;
9
є́же сотвори́ти во́лю Твою́, Бо́же мой, восхоті́х, і зако́н Твой посреді́ чре́ва моєго́.
10
Благовісти́х пра́вду в це́ркві вели́цій, се, устна́м мої́м не возбраню́; Го́споди, Ти разумі́л єси́.
11
Пра́вду Твою́ не скрих в се́рдці моє́м, і́стину Твою́ і спасе́ніє Твоє́ ріх, не скрих ми́лость Твою́ і і́стину Твою́ от со́нма мно́га.
12
Ти же, Го́споди, не удали́ щедро́т Твої́х от мене́; ми́лость Твоя́ і і́стина Твоя́ ви́ну да засту́питі м'я.
13
Я́ко одержа́ша м'я зла́я, ї́мже ність числа́; постиго́ша м'я беззако́нія моя́, і не возмого́х зрі́ти; умно́жишася па́че влас глави́ моєя́, і се́рдце моє́ оста́ви м'я.
14
Благоволи́, Го́споди, ізба́вити м'я; Го́споди, во є́же помощи́ мі, воньми́.
15
Да постидя́ться і посра́м'яться вку́пі і́щущії ду́шу мою́, із'я́ти ю; да возвратя́ться всп'ять і постидя́ться хотя́щії мі зла́я.
16
Да при́ймуть а́біє студ свой глаго́лющії мі: бла́гоже, бла́гоже!
17
Да возра́дуються і возвеселя́ться о Тебі́ всі і́щущії Тебе́, Го́споди, і да реку́ть ви́ну «Да возвели́читься Госпо́дь!» лю́б'ящії спасе́ніє Твоє́.
18
Аз же нищ єсьм і убо́г, Госпо́дь попече́ться о мні; Помо́щник мой і Защи́титель мой єси́ Ти, Бо́же мой, не закосни́.