1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
Псалом 57
1
В коне́ць, да не растли́ши, Дави́ду в столпописа́ніє, 57.
2
А́ще воі́стину у́бо пра́вду глаго́лете, пра́вая суді́те, си́нове челові́честії.
І́бо в се́рдці беззако́ніє ді́лаєте на землі́, непра́вду ру́ки ва́ша сплета́ють.
4
Очужди́шася грі́шници от ложе́сн, заблуди́ша от чре́ва, глаго́лаша лжу.
5
Я́рость їх по подо́бію зміїну́, я́ко а́спида глу́ха і затика́ющаго у́ші свої́,
6
і́же не усли́шить гла́са обава́ющих*, обава́єм обава́ється от прему́дра.
7
Бог сокруши́ть зу́би їх во усті́х їх; члено́вния* львов сокруши́л єсть Госпо́дь.
8
Унічижа́ться, я́ко вода́ мимотеку́щая; напряже́ть лук свой, до́ндеже ізнемо́гуть.
9
Я́ко воск раста́яв оти́муться; паде́ огнь на них, і не ви́діша со́лнця.
10
Пре́жде є́же разумі́ти те́рнія ва́шего ра́мна, я́ко жи́ви, я́ко во гні́ві пожре́ть я.
11
Возвесели́ться пра́ведник, єгда́ уви́дить отмще́ніє; ру́ці свої́ уми́єть в кро́ві грі́шника.
12
І рече́ть челові́к: а́ще у́бо єсть плод пра́веднику, у́бо єсть Бог судя́ їм на землі́.
Сла́ва:
