1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa ‹
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| Слhшите сл0во гDне, є4же гlа гDь на вaсъ, д0ме ї}левъ. | Слухайте слово, яке Господь говорить вам, доме Ізраїлів. |
|
2
|
2
|
| Сі‰ гlетъ гDь: по путє1мъ kзhкwвъ не ўчи1тесz и3 t знaменій небeсныхъ не страши1тесz, ћкw и4хъ боsтсz kзhцы. | Так говорить Господь: не вчіться шляхів язичників і не страшіться знамень небесних, яких язичники страшаться. |
|
3
|
3
|
| Понeже зак0ны kзhкwвъ сyетни сyть: дрeво є4сть t лёса и3зсёченое, дёло тект0нское и3 сліsніе: | Бо устави народів — порожнеча: зрубують дерево у лісі, обробляють його руками теслі за допомогою сокири, |
|
4
|
4
|
| сребр0мъ и3 злaтомъ ўкрaшєна сyть, и3 млатaми и3 гвоздьми2 ўтверди1ша |, да не дви1жутсz: | покривають сріблом і золотом, прикріплюють цвяхами і молотом, щоб не хиталося. |
|
5
|
5
|
| сребро2 и3звazно є4сть, не глаг0лютъ, носи1ми н0сzтсz, понeже ходи1ти не возм0гутъ: не ўб0йтесz и4хъ, ћкw не сотворsтъ ѕлA, и3 блaга нёсть въ ни1хъ. | Вони — як обточений стовп, і не говорять; їх носять, тому що ходити не можуть. Не бійтеся їх, тому що вони не можуть заподіяти зла, але і добра робити не в силах. |
|
6
|
6
|
| Нёсть под0бенъ тебЁ, гDи: вели1къ є3си2 ты2 и3 вели1ко и4мz твоE въ крёпости. | Немає подібного до Тебе, Господи! Ти великий, і ім’я Твоє велике могутністю. |
|
7
|
7
|
| Кто2 не ўбои1тсz тебє2, q, цRю2 kзhкwвъ твоs бо чeсть междY всёми премyдрыми kзhкwвъ, и3 во всёхъ цaрствахъ и4хъ ни є3ди1нъ є4сть под0бенъ тебЁ. | Хто не убоїться Тебе, Царю народів? бо Тобі єдиному належить це; тому що між усіма мудрецями народів і в усіх царствах їх немає подібного до Тебе. |
|
8
|
8
|
| Кyпнw бyіи и3 безyмніи сyть, ўчeніе сyетныхъ и4хъ дрeво є4сть: | Усі до одного вони безглузді і дурні; пусте вчення — це дерево. |
|
9
|
9
|
| сребро2 и3зви1то t fарсjса прих0дитъ, злaто t њфaза, и3 рукA златарeй, дэлA вс‰ худ0жникwвъ: въ синетY и3 багрzни1цу њдёютъ и5хъ, дэлA ўмодёлникwвъ вс‰ сі‰. | Розбите на листи срібло привезене з Фарсиса, золото — з Уфаза, справа художника і рук плавильника; одяг на них — гіацинт і пурпур: усе це — справа людей майстерних. |
|
10
|
10
|
| ГDь же бGъ и4стиненъ є4сть, т0й бGъ живhй и3 цRь вёчный, t гнёва є3гw2 подви1гнетсz землS, и3 не стерпsтъ kзhцы прещeніz є3гw2. | А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля, і народи не можуть витримати обурення Його. |
|
11
|
11
|
| Тaкw рцhте и5мъ: б0зи, и5же небесE и3 земли2 не сотвори1ша, да поги1бнутъ t земли2 и3 t си1хъ, и5же под8 небесeмъ сyть. | Так говоріть їм: боги, які не створили неба і землі, зникнуть з землі і з-під небес. |
|
12
|
12
|
| ГDь сотвори1вый зeмлю во крёпости своeй, ўстр0ивый вселeнную въ премyдрости своeй, и3 рaзумомъ свои1мъ прострE нeбо. | Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса. |
|
13
|
13
|
| Ко глaсу своемY даeтъ мн0жество в0дъ на небеси2: и3 возведE w4блаки t послёднихъ земли2, блист†ніz въ д0ждь сотвори2 и3 и3зведE вётръ t сокр0вищъ свои1хъ. | За гласом Його шумлять води на небесах, і Він піднімає хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх. |
|
14
|
14
|
| Бyй сотвори1сz всsкъ человёкъ t ўмA (своегw2), постыдёсz всsкъ златодёлникъ во и3зваsніихъ свои1хъ, ћкw лHжнаz сліS, нёсть дyха въ ни1хъ: | Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник ідолом своїм, тому що виплавлене ним є неправда, і немає у ньому духу. |
|
15
|
15
|
| сyєтна сyть дэлA, смёху достHйна, во врeмz посэщeніz своегw2 поги1бнутъ. | Це повна порожнеча, справа омани; під час відвідування їх вони зникнуть. |
|
16
|
16
|
| Нёсть сицевaz чaсть їaкwву, ћкw создaвый вс‰ т0й є4сть, и3 ї}ль жeзлъ достоsніz є3гw2, гDь си1лъ и4мz є3мY. | Не така, як їх, доля Якова; бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл насліддя Його; ім’я Його — Господь Саваоф. |
|
17
|
17
|
| СобрA tвнЁ и3мёніе, њбитaющее во и3збрaнныхъ, | Забирай із землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі; |
|
18
|
18
|
| понeже тaкw гlетъ гDь: сE, ѓзъ tвeргу њбитaтєли земли2 сеS въ ск0рби и3 смущY и5хъ, ћкw да њбрsщетсz ћзва твоS. | бо так говорить Господь: ось, Я викину жителів цієї землі цього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх. |
|
19
|
19
|
| Г0ре во сокрушeніи твоeмъ, болёзненна ћзва твоS: ѓзъ же рёхъ: вои1стинну сіS болёзнь моS (є4сть) и3 њб8sтъ мS, жили1ще моE њпустЁ, поги1бе: | Горе мені у моєму скрушенні; болісна рана моя, але я говорю сам у собі: «справді, це моя скорбота, і я буду нести її; |
|
20
|
20
|
| ски1ніz моS њпустЁ, поги1бе, и3 вс‰ кHжи мо‰ растерзaшасz: сынHвъ мои1хъ и3 nвeцъ мои1хъ нёсть, нёсть ктомY мёста ски1ніи моeй, мёста к0жамъ мои6мъ: | намет мій спустошений, і всі мотузки мої порвані; діти мої пішли від мене, і немає їх: нема кому вже розкинути шатро моє і розвісити килими мої, |
|
21
|
21
|
| понeже њбуsша пaстыріе и3 гDа не взыскaша, сегw2 рaди не ўразумЁ всE стaдо и3 расточeно бhсть. | бо пастирі зробилися безглуздими і не шукали Господа, а тому вони і чинили нерозумно, і все стадо їх розсіяне». |
|
22
|
22
|
| Глaсъ слhшаніz, сE, грzдeтъ и3 трyсъ вeлій t земли2 сёверныz, да положи1тъ грaды ї{дины въ запустёніе и3 во њбитaніе ѕміє1мъ [стрyfwмъ]. | Несеться чутка: ось вона йде, і великий шум від країни північної, щоб міста Юдеї зробити пустелею, житлом шакалів. |
|
23
|
23
|
| Вёмъ, гDи, ћкw нёсть человёку пyть є3гw2, нижE мyжъ п0йдетъ и3 и3спрaвитъ шeствіе своE. | Знаю, Господи, що не у волі людини путь її, що не у владі того, хто йде, давати напрямок стопам своїм. |
|
24
|
24
|
| Накажи2 нaсъ, гDи, nбaче въ судЁ, ґ не въ ћрости, да не ўмaленыхъ нaсъ сотвори1ши. | Карай мене, Господи, але за правдою, не у гніві Твоєму, щоб не принизити мене. |
|
25
|
25
|
| И#злjй гнёвъ тв0й на kзhки не знaющыz тS и3 на племенA, ±же и4мене твоегw2 не призвaша, ћкw поzд0ша їaкwва и3 потреби1ша є3го2 и3 пaжить є3гw2 њпустоши1ша. | Вилий лють Твою на народи, які не знають Тебе, і на племена, які не прикликають імені Твого; бо вони з’їли Якова, пожерли його і знищили його, і житло його спустошили. |
