Зміст
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Главa к7в
Глава 22
1
1
Сі‰ речE гDь: и3ди2 и3 вни1ди въ д0мъ царS їyдина и3 рцы2 тaмw сл0во сіE, Так сказав Господь: зійди у дім царя Юдейського і промов слово це
2
2
и3 речeши: слhши сл0во гDне, царю2 їyдинъ, и4же сэди1ши на прест0лэ давjдовэ, ты2 и3 д0мъ тв0й, и3 раби2 твои2 и3 лю1діе твои2 и3 входsщіи двeрьми си1ми: і скажи: вислухай слово Господнє, царю Юдейський, що сидиш на престолі Давидовому, ти, і слуги твої, і народ твій, які входите цими воротами.
3
3
сі‰ гlетъ гDь: твори1те сyдъ и3 прaвду, и3 и3збaвите си1лою ўгнетeна t рукY њби1дzщагw и5, и3 пришeлца и3 си1ра и3 вдови1цы не њскорблsйте, не ўгнетaйте беззак0ннw, и3 кр0ве непови1нныz не и3зливaйте на мёстэ сeмъ. Так говорить Господь: чиніть суд і правду і рятуйте скривдженого від руки гнобителя, не кривдьте і не утискуйте прибульця, сироту і вдову, і невинної крови не проливайте на місці цьому.
4
4
Ѓще бо творsще сотворитE сл0во сіE, то2 вни1дутъ вратaми д0му сегw2 цaріе сэдsщіи на прест0лэ давjдовэ и3 всэдaющіи на колєсни1цы и3 на к0ни, тjи и3 раби2 и4хъ и3 лю1діе и4хъ. Бо якщо ви будете виконувати слово це, то будуть входити воротами дому цього царі, які сидять замість Давида на престолі його, які їздять на колісниці і на конях, самі й слуги їхні і народ їхній.
5
5
Ѓще же не послyшаете словeсъ си1хъ, сaмъ соб0ю заклsхсz, речE гDь, ћкw въ пустhню бyдетъ д0мъ сeй. А якщо не послухаєте слів цих, то Мною клянуся, — говорить Господь, — що дім цей зробиться порожнім.
6
6
Понeже тaкw гlетъ гDь на д0мъ царS їyдина: галаaдъ ты2 мнЁ, главA лівaнскаz, ѓще не постaвлю тебE въ пустhню, во грaды неwбит†нны, Бо так говорить Господь дому царя Юдейського: Галаад ти у Мене, вершина Ливану; але Я зроблю тебе пустелею і міста безлюдними
7
7
и3 наведY на тS ўбивaюща мyжа и3 сэки1ру є3гw2, и3 посэкyтъ и3збр†нныz кeдры тво‰ и3 вeргутъ на џгнь. і приготую проти тебе винищувачів, кожного зі своїм знаряддям, і зрубають кращі кедри твої і кинуть у вогонь.
8
8
И# пр0йдутъ kзhцы мн0зи сквозЁ грaдъ сeй, и3 речeтъ кjйждо и4скреннему своемY: вскyю сотвори2 гDь тaкw грaду семY вели1кому; І багато народів будуть проходити через місто це і говорити одне одному: «за що Господь так учинив з цим великим містом?»
9
9
И# tвэщaютъ: сегw2 рaди, ћкw њстaвиша завётъ гDа бGа своегw2 и3 поклони1шасz богHмъ чужди6мъ и3 послужи1ша и5мъ. І скажуть у відповідь: «за те, що вони залишили завіт Господа Бога свого і поклонялися іншим богам і служили їм».
10
10
Не плaчите мeртвагw, нижE рыдaйте њ нeмъ: плaчите плaчемъ њ и3сходsщемъ, ћкw не возврати1тсz ктомY, нижE ўви1дитъ земли2 рождeніz своегw2. Не плачте за померлим і не жалійте за ним; але гірко плачте за тим, хто відходить у полон, бо він уже не повернеться і не побачить рідної країни своєї.
11
11
Понeже сі‰ речE гDь къ селли1му сhну їwсjину царю2 їyдину цaрствующему вмёстw їwсjи nтцA своегw2, и4же и3зшeлъ є4сть t мёста сегw2: не возврати1тсz ктомY сёмw, Бо так говорить Господь про Саллума, сина Іосії, царя Юдейського, який царював після батька свого, Іосії, і який вийшов з цього місця: він уже не повернеться сюди,
12
12
но на мёстэ т0мъ, ѓможе превед0хъ є3го2, тaмw ќмретъ и3 земли2 сеS не ќзритъ ктомY. але помре у тому місці, куди відвели його полоненим, і більше не побачить землі цієї.
13
13
Г0ре созидaющему д0мъ св0й съ непрaвдою и3 гHрницы сво‰ не въ судЁ, ў негHже бли1жній є3гw2 дёлаетъ тyне, и3 мзды2 є3гw2 не воздaстъ є3мY: Горе тому, хто будує дім свій неправдою і світлиці свої беззаконням, хто примушує ближнього свого працювати задарма і не віддає йому платні його,
14
14
и4же речE: сози1жду себЁ д0мъ прострaненъ, и3 гHрницы ширHки со tвeрстыми џкнами и3 свHды кeдровыми, и3 распи6саны чeрвленцемъ. хто говорить: «побудую собі дім великий і світлиці просторі», — і прорубує собі вікна, й обшиває кедром, і фарбує червоною фарбою.
15
15
Е#дA цaрствовати бyдеши, ћкw ты2 поwщрsешисz њ ґхaзэ nтцЁ твоeмъ; не kдsтъ, нижE пію1тъ: лyчше тебЁ бhло твори1ти сyдъ и3 прaвду блaгу. Чи думаєш ти бути царем, тому що обклав себе кедром? батько твій їв і пив, але чинив суд і правду, і тому йому було добре.
16
16
Не познaша, не суди1ша судA смирeнныхъ, нижE судA ни1ща: не сіe ли тебЁ є4сть, є4же не знaти тебЁ менE, речE гDь; Він розбирав справу бідного й убогого, і тому йому добре було. Чи не це означає знати Мене? — говорить Господь.
17
17
СE, не сyть џчи твои2, нижE сeрдце твоE блaго, но къ сребролю1бію твоемY и3 кр0ве непови1нныz проліsнію, и3 ко њби1дамъ и3 ко ўбjйству, є4же твори1ти |. Але твої очі і твоє серце звернені тільки до твоєї користи і до пролиття невинної крови, до того, щоб робити утиск і насильство.
18
18
Сегw2 рaди сі‰ речE гDь ко їwакjму сhну їwсjину царю2 їyдину: г0ре мyжу семY, не њплaчутъ є3гw2: г0ре, брaте! нижE возрыдaютъ њ нeмъ: ўвы2 мнЁ, господи1не! Тому так говорить Господь про Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: не будуть оплакувати його: «горе, брат мій!» і: «горе, сестра!» Не будуть оплакувати його: «горе, государ!» і: «горе, його велич!»
19
19
Погребeніемъ џслимъ погребeтсz, влачи1мь и3звeрженъ бyдетъ внЁ врaтъ їеrли1ма. Ослячим похованням буде він похований; витягнуть його і кинуть далеко за ворота Єрусалима.
20
20
Взhди на лівaнъ и3 возопjй, и3 въ васaнъ дaждь глaсъ тв0й, и3 возопjй на w4нъ п0лъ м0рz, ћкw сотрeни сyть вси2 люб0вніи твои2. Зійди на Ливан і кричи, і на Васані піднеси голос твій і кричи з Аварима, бо знищені усі друзі твої.
21
21
Гlахъ къ тебЁ въ падeніи твоeмъ, и3 рeклъ є3си2: не ўслhшу. Сeй пyть тв0й t ю4ности твоеS, ћкw не послyшалъ є3си2 глaса моегw2. Я говорив тобі під час благоденства твого; але ти сказав: «не послухаю». Така була поведінка твоя від самої юности твоєї, що ти не слухав голосу Мого.
22
22
Всёхъ пaстырей твои1хъ ўпасeтъ вётръ, и3 люб0вніи твои2 во плэнeніе п0йдутъ, и3 тогдA постыди1шисz и3 посрами1шисz t всёхъ лю1бzщихъ тS: Усіх пастирів твоїх розвіє вітер, і друзі твої підуть у полон; і тоді ти будеш осоромлений і посоромлений за усі злодіяння твої.
23
23
и4же сэди1ши въ лівaнэ и3 гнэзди1шисz въ кeдрэхъ, возстенeши, є3гдA пріи1дутъ къ тебЁ бwлёзни, ћкw раждaющіz. Ти, що живеш на Ливані, гніздишся на кедрах! яким жалюгідним будеш ти, коли осягнуть тебе муки, як болі жінки при пологах!
24
24
ЖивY ѓзъ, речE гDь, ѓще бyдетъ їехонjа сhнъ їwакjма цaрь їyдинъ, пeрстень на руцЁ деснёй моeй, tтyду и3ст0ргну тS Живу Я, — сказав Господь: якби Ієхонія, син Іоакима, цар Юдейський, був перснем на правій руці Моїй, то і звідси Я зірву тебе
25
25
и3 предaмъ тS въ рyки и4щущихъ души2 твоеS и3 въ рyки, и4хже ты2 бои1шисz лицA, и3 въ рyки навуходон0сора царS вавmлHнска и3 въ рyки халдewмъ, і віддам тебе до рук тих, що шукають душі твоєї, і до рук тих, яких ти боїшся, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук халдеїв,
26
26
и3 tвeргу тS и3 мaтерь твою2, ±же роди1 тz, въ зeмлю чyжду, въ нeйже нёсте рождeни, и3 тaмw ќмрете: і викину тебе і твою матір, яка народила тебе, у чужу країну, де ви не народилися, і там помрете;
27
27
ґ въ зeмлю, въ ню1же тjи желaютъ душaми свои1ми возврати1тисz, не возвратsтсz. а в землю, куди душа їх буде бажати повернутися, туди не повернуться.
28
28
Њбезчeстисz їехонjа, ѓки сосyдъ непотрeбенъ, ћкw tриновeнъ бhсть т0й и3 сёмz є3гw2, и3 и3звeрженъ въ зeмлю, є3sже не вёдzше. «Невже ця людина, Ієхонія, є створіння огидне, відкинуте? чи він — сосуд непотребний? за що вони викинуті — він і плем’я його, і кинуті у країну, якої не знали?»
29
29
ЗемлE, землE, землE, слhши сл0во гDне! О, земле, земле, земле! слухай слово Господнє.
30
30
Сі‰ речE гDь: напиши2 мyжа сего2 tвeржена, мyжа, и4же во днeхъ свои1хъ не пред8успёетъ: нижe бо бyдетъ t сёмене є3гw2 мyжъ, и4же сsдетъ на прест0лэ давjдовэ, и3 влaсть и3мёzй ктомY во їyдэ. Так говорить Господь: запишіть чоловіка цього позбавленим дітей, чоловіком злощасним у дні свої, тому що ніхто вже з племені його не буде сидіти на престолі Давидовім і володарювати в Юдеї.
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.