1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa в7
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ глаг0лющее: и3ди2 и3 вопjй во ќшы їеrли1му, рекjй: сі‰ гlетъ гDь: | І було слово Господнє до мене: |
|
2
|
2
|
| помzнyхъ ми1лость ю4ности твоеS и3 люб0вь совершeнства [Е#вр.: њбручeніz.] твоегw2, є3гдA послёдовалъ є3си2 въ пустhни ненасёzннэй с™0му ї}леву, гlетъ гDь. | йди і проголоси у вуха дочки Єрусалима: так говорить Господь: Я згадую про дружбу юности твоєї, про любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною у пустелю, у землю незасіяну. |
|
3
|
3
|
| С™ъ ї}ль гDеви, начaтокъ плодHвъ є3гw2: вси2 поzдaющіи є3го2 согрэшaтъ, ѕл†z пріи1дутъ на ни1хъ, речE гDь. | Ізраїль був святинею Господа, початком плодів Його; усі, хто поїдав його, були засуджувані, біди осягали їх, — говорить Господь. |
|
4
|
4
|
| Ўслhшите сл0во гDне, д0ме їaкwвль и3 вс‰ племенA д0му ї}лева. | Вислухайте слово Господнє, доме Якова і всі роди дому Ізраїлевого! |
|
5
|
5
|
| Сі‰ гlетъ гDь: к0е њбрэт0ша nтцы2 вaши во мнЁ погрэшeніе, ћкw ўдали1шасz t менє2 и3 ходи1ша в8слёдъ сyетныхъ и3 њсуети1шасz, | Так говорить Господь: яку неправду знайшли у Мені батьки ваші, що віддалилися від Мене і пішли за суєтою, й осуєтились, |
|
6
|
6
|
| и3 не рек0ша: гдё є3сть гDь, и3зведhй нaсъ t земли2 є3гЂпетскіz, преведhй нaсъ по пустhни, по земли2 неwбитaннэй и3 непрох0днэй, по земли2 безв0днэй и3 непл0днэй, по земли2, по нeйже не ходи1лъ мyжъ никогдaже и3 не њбитaлъ человёкъ тaмw; | і не сказали: «де Господь, Який вивів нас із землі Єгипетської, вів нас пустелею, землею порожньою і ненаселеною, землею сухою, землею тіні смертної, по якій ніхто не ходив і де не жила людина?» |
|
7
|
7
|
| И# введ0хъ вaсъ въ зeмлю карми1лъ, да снёсте плоды2 є3гw2 и3 благ†z тогw2: и3 внид0сте, и3 њскверни1ли є3стE зeмлю мою2, и3 достоsніе моE постaвили є3стE въ мeрзость. | І Я ввів вас у землю плодючу, щоб ви годувалися плодами її і добром її; а ви увійшли й осквернили землю Мою, і надбання Моє зробили мерзотою. |
|
8
|
8
|
| Свzщeнницы не рек0ша: гдЁ є4сть гDь; и3 держaщіи зак0нъ не вёдэша мS, и3 пaстыріе нечeствоваша на мS, и3 прор0цы прор0чествоваша въ ваaла и3 јдwлwмъ послёдоваша. | Священики не говорили: «де Господь?», і вчителі закону не знали Мене, і пастирі відпали від Мене, і пророки пророкували в ім’я Ваала і ходили слідом тих, які не допомагають. |
|
9
|
9
|
| Сегw2 рaди є3щE суд0мъ прётисz и4мамъ съ вaми, речE гDь, и3 съ сы6ны вaшими препрю1сz. | Тому Я ще буду судитися з вами, — говорить Господь, — і з синами синів ваших буду судитися. |
|
10
|
10
|
| Тогw2 рaди пріиди1те во џстровы хеттjмъ и3 ви1дите, и3 въ кидaръ посли1те и3 разсмотри1те прилёжнw и3 ви1дите, ѓще сотворє1на бhша такwвaz; | Бо підіть на острови хиттимські і подивіться, і пошліть у Кидар і розвідайте старанно, і розгляньте: чи було там що-небудь подібне до цього? |
|
11
|
11
|
| ѓще премэни1ша kзhцы б0ги сво‰, и3 тjи не сyть б0зи; лю1діе же мои2 премэни1ша слaву свою2 на то2, t негHже не ўп0льзуютсz. | чи перемінив який народ богів своїх; хоч вони і не боги? а Мій народ проміняв славу свою на те, що не допомагає. |
|
12
|
12
|
| Ўжасeсz нб7о њ сeмъ и3 вострепетA попремн0гу ѕэлw2, гlетъ гDь. | Подивуйтеся цьому, небеса, і здригніться, і жахніться, — говорить Господь. |
|
13
|
13
|
| Двa бо ѕл† сотвори1ша лю1діе мои2: менE њстaвиша и3ст0чника воды2 жи1вы, и3 и3скопaша себЁ кладенцы2 сокрушє1ныz, и5же не возм0гутъ воды2 содержaти. | Бо два зла зробив народ Мій: Мене, джерело води живої, залишили, і висікли собі водойми розбиті, які не можуть тримати води. |
|
14
|
14
|
| Е#дA рaбъ є4сть ї}ль, и3ли2 домочaдецъ є4сть; вскyю бhсть въ плэнeніе; | Хіба Ізраїль раб? або він домочадець? чому він зробився здобиччю? |
|
15
|
15
|
| На него2 рыкaша льв0ве и3 и3здaша глaсъ св0й, и5же постaвиша зeмлю є3гw2 въ пустhню, и3 грaды є3гw2 сожжeни сyть, є4же не њбитaти въ ни1хъ. | Зарикали на нього молоді леви, подали голос свій і зробили землю його пустелею; міста його спалені, без жителів. |
|
16
|
16
|
| И# сhнове мемфjса и3 тафны2 познaша тS и3 поругaшасz тебЁ. | І сини Мемфиса і Тафни об’їли тім’я твоє. |
|
17
|
17
|
| Не сі‰ ли сотвори2 тебЁ то2, ћкw њстaвилъ є3си2 менE; гlетъ гDь бGъ тв0й. | Чи не заподіяв ти собі це тим, що залишив Господа Бога твого у той час, коли Він вів тебе у дорозі? |
|
18
|
18
|
| И# нн7э что2 тебЁ и3 пути6 є3гЂпетскому, є4же пи1ти в0ду геHнскую [Е#вр.: мyтну.], и3 что2 тебЁ и3 пути6 ґссmрjйскому, да піeши в0ду рёчную; | І нині для чого тобі путь у Єгипет, щоб пити воду з Нілу? і для чого тобі путь в Ассирію, щоб пити воду з ріки її? |
|
19
|
19
|
| Накaжетъ тS tступлeніе твоE, и3 ѕл0ба твоS њбличи1тъ тS: и3 ўвёждь и3 ви1ждь, ћкw ѕло2 и3 г0рько ти2 є4сть, є4же њстaвити мS, гlетъ гDь бGъ тв0й: и3 не бlговоли1хъ њ тебЁ, гlетъ гDь бGъ тв0й. | Покарає тебе нечестя твоє, і відступництво твоє викриє тебе; отже, пізнай і розміркуй, як погано і гірко те, що ти залишив Господа Бога твого і страху Мого немає у тобі, — говорить Господь Бог Саваоф. |
|
20
|
20
|
| Понeже t вёка сокруши1лъ є3си2 и4го твоE и3 растерзaлъ є3си2 ќзы тво‰ и3 рeклъ є3си2: не и4мамъ тебЁ служи1ти, но пойдY на всsкій х0лмъ выс0кій и3 под8 всsкимъ дрeвомъ ли1ственнымъ тaмw разлію1сz въ блудЁ моeмъ. | Бо здавна Я скрушив ярмо твоє, розірвав кайдани твої, і ти говорив: «не буду служити ідолам», а між тим на усякому високому пагорбі і під усяким гіллястим деревом ти блудодіяв. |
|
21
|
21
|
| Ѓзъ же насади1хъ тS віногрaдъ плодон0сенъ, вeсь и4стиненъ: кaкw преврати1лсz є3си2 въ г0ресть, віногрaдъ чуждjй; | Я насадив тебе як благородну лозу, — найчистіше насіння; як же ти перетворилася у Мене на дикий паросток чужої лози? |
|
22
|
22
|
| Ѓще ўмhешисz нjтромъ и3 ўмн0жиши себЁ травы2 борjfовы, пор0ченъ є3си2 во беззак0ніихъ твои1хъ предо мн0ю, речE гDь бGъ. | Тому, хоч би ти умився милом і багато ужив на себе лугу, нечестя твоє відзначене переді Мною, — говорить Господь Бог. |
|
23
|
23
|
| Кaкw речeши: не њскверни1хсz и3 в8слёдъ ваaла не ходи1хъ; ви1ждь пути6 тво‰ на мёстэ многогр0бищнэмъ и3 ўвёждь, что2 сотвори1лъ є3си2. Въ вeчеръ глaсъ є3гw2 рыдaше, | Як можеш ти сказати: «я не осквернив себе, я не ходив слідом Ваала?» Подивися на поведінку твою у долині, пізнай, що робила ти, жвава верблюдиця, яка гасає по шляхах твоїх? |
|
24
|
24
|
| пути6 сво‰ разшири2 на в0ды пусты6нныz, въ п0хотехъ души2 своеS вётромъ ношaшесz, прeданъ бhсть, кто2 њбрати1тъ є3го2; вси2 и4щущіи є3гw2 не ўтрудsтсz, во смирeніи є3гw2 њбрsщутъ є3го2. | Звиклу до пустелі дику ослицю, яка у пристрасті душі своєї ковтає повітря, хто може утримати? Усі, хто шукає її, не стомляться: у її місяці вони знайдуть її. |
|
25
|
25
|
| Tврати2 н0гу твою2 t пути2 стр0потна и3 гортaнь тв0й t жaжди. И# речE: возмужaюсz, ћкw возлюби2 чужди1хъ и3 в8слёдъ и4хъ хождaше. | Не давай ногам твоїм стоптувати взуття, і гортані твоїй — знемагати від спраги. Але ти сказав: «не надійся, ні! бо люблю чужих і буду ходити слідом за ними». |
|
26
|
26
|
| Ћкоже стhдъ тaтю, є3гдA ћтъ бyдетъ, тaкw постыдsтсz сhнове ї}лєвы, тjи и3 цaріе и4хъ, и3 нач†лницы и4хъ и3 свzщeнницы и4хъ и3 прор0цы и4хъ. | Як злодій, коли впіймають його, буває осоромлений, так осоромив себе дім Ізраїлів: вони, царі їх, князі їх, і священики їх, і пророки їх, — |
|
27
|
27
|
| Дрeву рек0ша: ћкw nтeцъ м0й є3си2 ты2: и3 кaмени: тh мz роди1лъ є3си2: и3 њбрати1ша ко мнЁ хребты2, ґ не ли1ца сво‰: и3 во врeмz њѕлоблeніz своегw2 рекyтъ: востaни и3 и3збaви нaсъ. | говорячи дереву: «ти мій батько», і каменю: «ти народив мене»; бо вони повернули до Мене спину, а не лице; а під час біди своєї будуть говорити: «встань і спаси нас!» |
|
28
|
28
|
| И# гдЁ сyть б0зи твои2, ±же сотвори1лъ є3си2 тебЁ; да востaнутъ и3 и3збaвzтъ тS во врeмz њѕлоблeніz твоегw2: по числy бо градHвъ твои1хъ бhша б0зи твои2, їyдо, и3 по числY путjй їеrли1мскихъ жрsху ваaлу. | Де ж боги твої, яких ти зробив собі? — нехай вони встануть, якщо можуть спасти тебе у час біди твоєї; бо скільки в тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо. |
|
29
|
29
|
| Вскyю глаг0лете ко мнЁ; вси2 вы2 нечeствовасте и3 вси2 вы2 беззак0нновасте ко мнЁ, гlетъ гDь. | Для чого вам змагатися зі Мною? — усі ви [нечестиво чинили і] грішили проти Мене, — говорить Господь. |
|
30
|
30
|
| Всyе порази1хъ ч†да в†ша, наказaніz не пріsсте, мeчь поzдE прор0ки вaшz, ѓки лeвъ погублszй, и3 не ўбоsстесz. | Даремно вражав Я дітей ваших: вони не прийняли напоумлення; пророків ваших пожирав меч ваш, як лев, який винищує [, і ви не убоялись]. |
|
31
|
31
|
| Слhшите сл0во гDне, тaкw гlетъ гDь: є3дA пустhнz бhхъ ї}лю, и3ли2 землS непл0дна; вскyю рёша лю1діе мои2: њбладaеми не бyдемъ и3 пот0мъ не пріи1демъ къ тебЁ; | О, роде! слухайте ви слово Господнє: чи був Я пустелею для Ізраїля? чи був Я країною мороку? Навіщо ж народ Мій говорить: «ми самі собі господарі; ми вже не прийдемо до Тебе»? |
|
32
|
32
|
| Е#дA забyдетъ невёста красотY свою2, и3 дёва мwни1ста пeрсій свои1хъ; лю1діе же мои2 забhша менE дни6 безчи1слєнны. | Чи забуває дівчина прикрасу свою і наречена — вбрання своє? а народ Мій забув Мене, — немає числа дням. |
|
33
|
33
|
| Что2 є3щE добро2 ўхи1триши на путeхъ твои1хъ, є4же взыскaти любвE; Не тaкw: но и3 ты2 лукaвновала є3си2, є4же њскверни1ти пути6 тво‰, | Як майстерно направляєш ти шляхи твої, щоб здобути любов! і для того навіть до злочинів пристосовувала ти шляхи твої. |
|
34
|
34
|
| и3 въ рукaхъ твои1хъ њбрётесz кр0вь дyшъ (ўб0гихъ) непови1нныхъ: не въ р0вэхъ њбрэт0хъ и5хъ, но во всsцэй дубрaвэ. | Навіть на полах одягу твого знаходиться кров людей бідних, невинних, яких ти не застала при зламі, і, незважаючи на все це, |
|
35
|
35
|
| И# реклA є3си2: непови1нна є4смь, но да tврати1тсz ћрость твоS t менє2. СE, ѓзъ суждyсz съ тоб0ю, внегдA рещи2 тебЁ: не согрэши1хъ: | говориш: «оскільки я невинна, то, напевне, гнів Його відвернеться від мене». Ось, Я буду судитися з тобою за те, що говориш: «я не згрішила». |
|
36
|
36
|
| понeже презрёла є3си2 ѕэлw2, є4же повтори1ти пути6 тво‰: и3 t є3гЂпта постыди1шисz, ћкоже постыдёна є3си2 t ґссyра: | Навіщо ти так багато бродиш, змінюючи путь твою? Ти так само будеш посоромлена і Єгиптом, як була посоромлена Ассирією; |
|
37
|
37
|
| ћкw и3 tтyду и3зhдеши, и3 рyцэ твои2 на главЁ твоeй: ћкw tри1ну гDь надёzніе твоE, и3 не благопоспэши1тсz тебЁ въ нeмъ. | і від нього ти вийдеш, поклавши руки на голову, тому що відкинув Господь надії твої, і не будеш мати з ними успіху. |
