1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa lд
|
Глава 34
|
|
1
|
1
|
| Сл0во, є4же бhсть ко їеремjи t гDа, є3гдA навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій и3 вси2 вHи є3гw2, и3 всS землS влaсти є3гw2 и3 вси2 лю1діе воевaху на їеrли1мъ и3 на вс‰ грaды ї{дины, гlz: | Слово, яке було до Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар Вавилонський, і все військо його і всі царства землі, підвладні руці його, і всі народи воювали проти Єрусалима і проти усіх міст його: |
|
2
|
2
|
| тaкw речE гDь бGъ ї}левъ: и3ди2 ко седекjи царю2 їyдину и3 речeши є3мY: тaкw речE гDь: предaніемъ предaстсz сeй грaдъ въ рyцэ царS вавmлHнска, и3 в0зметъ є3го2 и3 пожжeтъ є3го2 nгнeмъ: | так говорить Господь, Бог Ізраїлів: йди і скажи Седекії, царю Юдейському, і скажи йому: так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це у руки царя Вавилонського, і він спалить його вогнем; |
|
3
|
3
|
| и3 ты2 не ўцэлёеши t рукY є3гw2, и3 ћтъ бyдеши, и3 въ рyцэ є3гw2 предaсисz: и3 џчи твои2 џчи є3гw2 ќзрzтъ, и3 ўстA є3гw2 со ўсты6 твои1ми соглаг0лютъ, и3 въ вавmлHнъ вни1деши. | і ти не уникнеш руки його, але неодмінно будеш узятий і відданий у руки його, і очі твої побачать очі царя Вавилонського, і вуста його будуть говорити до твоїх вуст, і підеш у Вавилон. |
|
4
|
4
|
| Но nбaче слhши сл0во гDне, седекjе, царю2 їyдинъ! тaкw гlетъ гDь къ тебЁ: не ќмреши t мечA, но въ ми1рэ ќмреши: | Утім, слухай слово Господнє, Седекіє, царю Юдейський! так говорить Господь про тебе: ти не помреш від меча; |
|
5
|
5
|
| и3 ћкоже плaкаша nтцє1въ твои1хъ цaрствовавшихъ прeжде тебє2, восплaчутсz и3 тебє2: ўвы2, г0споди, и5: ўвы2, г0споди! восплaчутсz и3 тебє2, ћкw сл0во ѓзъ согlахъ, речE гDь. | ти помреш у мирі, і як для батьків твоїх, попередніх царів, які були раніше тебе, спалювали при похованні пахощі, так спалять і для тебе й оплачуть тебе: «горе, государю!», бо Я вирік це слово, — говорить Господь. |
|
6
|
6
|
| И# глаг0ла їеремjа прbр0къ ко седекjи царю2 їyдину вс‰ словесA сі‰ во їеrли1мэ. | Єремія пророк усі слова ці переказав Седекії, царю Юдейському, в Єрусалимі. |
|
7
|
7
|
| И# си1ла царS вавmлHнска воевA на їеrли1мъ и3 на грaды ї{дины њстaвшыzсz: на лахjсъ и3 на ґзи1ку, ћкw тjи њстaшасz во градёхъ їyдиныхъ грaды твє1рды. | Тим часом військо царя Вавилонського воювало проти Єрусалима і проти усіх міст юдейських, які ще залишалися, проти Лахиса й Азеки; бо з міст юдейських тільки ці залишалися, як міста укріплені. |
|
8
|
8
|
| Сл0во бhвшее ко їеремjи t гDа, повнегдA скончaти царю2 седекjи завётъ къ лю1демъ, и5же во їеrли1мэ, є4же нарещи2 и5мъ tпущeніе, | Слово, яке було до Єремії від Господа після того, як цар Седекія уклав завіт з усім народом, який був у Єрусалимі, щоб оголосити свободу, |
|
9
|
9
|
| є4же tпусти1ти комyждо рабA своего2 и3 комyждо рабhню свою2, є3врeанина и3 є3врeаныню, свобHдны, да не раб0таетъ мyжъ t ї}лz. | щоб кожен відпустив на волю раба свого і рабиню свою, єврея та єврейку, щоб ніхто з них не тримав у рабстві юдея, брата свого. |
|
10
|
10
|
| И# њбрати1шасz вси2 вельмHжи и3 вси2 лю1діе вступи1вшіи въ завётъ, є4же tпусти1ти комyждо рабA своего2 и3 комyждо рабY свою2 свобHдны и3 ктомY не владёти и4ми. Слhшаша u5бо и3 tпусти1ша. | І послухалися усі князі і весь народ, які вступили у завіт, щоб відпустити кожному раба свого і кожному рабиню свою на волю, щоб не тримати їх надалі у рабах, — і послухалися і відпустили; |
|
11
|
11
|
| И# њбрати1шасz по си1хъ вспsть и3 ўдержaша пaки рабы6 и3 рабы6ни сво‰, и5хже tпусти1ша своб0дныхъ, и3 взsша въ рабы6 и3 рабы6ни. | але після того, роздумавши, стали брати назад рабів і рабинь, яких відпустили на волю, і примусили їх бути рабами і рабинями. |
|
12
|
12
|
| И# бhсть сл0во гDне ко їеремjи t гDа гlz: | І було слово Господнє до Єремії від Господа: |
|
13
|
13
|
| тaкw речE гDь бGъ ї}левъ: ѓзъ завэщaхъ завётъ ко nтцє1мъ вaшымъ въ дeнь, въ џньже и3збaвихъ | t земли2 є3гЂпетскіz, и3з8 д0му раб0ты, гlz: | так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я уклав завіт з батьками вашими, коли вивів їх із землі Єгипетської, з дому рабства, і сказав: |
|
14
|
14
|
| є3гдA скончaютсz шeсть лётъ, да tпyстиши брaта своего2 є3врeанина, и4же пр0данъ є4сть тебЁ: и3 да дёлаетъ ти2 шeсть лётъ, и3 да tпyстиши є3го2 своб0дна t себє2. И# не послyшаша менE nтцы2 вaши, ни приклони1ша ќха своегw2. | «наприкінці сьомого року відпускайте кожен брата свого, єврея, який продав себе тобі; нехай він працює на тебе шість років, а потім відпусти його від себе на волю»; але батьки ваші не послухали Мене і не прихилили вуха свого. |
|
15
|
15
|
| И# њбрати1стесz вы2 днeсь сотвори1ти пр†ваz пред8 nчи1ма мои1ма, є4же нарещи2 комyждо tпущeніе бли1жнzгw своегw2: и3 соверши1сте завётъ пред8 лицeмъ мои1мъ въ домY, и3дёже нарэчeсz и4мz моE въ нeмъ: | Ви нині навернулися і зробили справедливо перед очима Моїми, оголосивши кожен волю ближньому своєму, й уклали переді Мною завіт у домі, над яким наречене ім’я Моє; |
|
16
|
16
|
| и3 tврати1стесz, и3 њскверни1сте завётъ м0й, є4же возврати1ти комyждо рабA своего2 и3 комyждо рабY свою2, и5хже tпусти1сте свобHдны душeю и4хъ: и3 покори1сте и5хъ, ћкоже бhти ў вaсъ въ рабы6 и3 въ рабы6ни. | але потім роздумали і знеславили ім’я Моє, і повернули до себе кожен раба свого і кожен рабиню свою, яких відпустили на волю, куди душі їх завгодно, і примушуєте їх бути у вас рабами і рабинями. |
|
17
|
17
|
| Тогw2 рaди си1це речE гDь: вы2 не послyшасте менE, нарещи2 tпущeніz кjйждо брaту своемY и3 кjйждо бли1жнему своемY: сE, ѓзъ нарицaю tпущeніе вaмъ на мeчь и3 на смeрть и3 на глaдъ, и3 дaмъ вы2 на разсhпаніе всBмъ цaрствамъ зємнhмъ: | Тому так говорить Господь: ви не послухалися Мене у тому, щоб кожен оголосив волю братові своєму і ближньому своєму; за те ось Я, — говорить Господь, — проголошую вам свободу піддатися мечу, моровиці й голоду, і віддам вас на озлоблення в усі царства землі; |
|
18
|
18
|
| и3 дaмъ мyжы преступи1вшыz завётъ м0й и3 не хранsщыz словeсъ завёта моегw2, є3мyже соизв0лиша пред8 лицeмъ мои1мъ: телцA є3г0же разсэк0ша на двЁ ч†сти и3 ходи1ша междY раздэлeнными частьми2 є3гw2: | і віддам тих, що переступили завіт Мій і не устояли у словах завіту, який вони уклали перед лицем Моїм, розсікши тельця надвоє і пройшовши між розсіченими частинами його, |
|
19
|
19
|
| кн‰зи ї{дины и3 кн‰зи їеrли6мли, и3 вельм0жы и3 жерцы2 и3 вс‰ лю1ди земли2 ходsщыz междY раздэлeнымъ телцeмъ, | князів юдейських і князів єрусалимських, євнухів і священиків і увесь народ землі, який проходив між розсіченими частинами тельця, — |
|
20
|
20
|
| и3 дaмъ | въ рyки врагHмъ и4хъ и3 въ рyки и4щущихъ души2 и4хъ, и3 бyдутъ трyпи и4хъ въ ћдь пти1цамъ небє1снымъ и3 ѕвэрє1мъ зємнhмъ: | віддам їх до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душí їх, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним. |
|
21
|
21
|
| и3 седекjю царS їудeйска и3 кн‰зи є3гw2 дaмъ въ рyцэ врагHвъ и4хъ и3 въ рукY и4щущихъ души2 и4хъ и3 въ рукY в0инства царS вавmлHнска, tбэгaющихъ t ни1хъ. | І Седекію, царя Юдейського, і князів його віддам до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душí їх, і до рук війська царя Вавилонського, яке відступило від вас. |
|
22
|
22
|
| СE, ѓзъ завэщaю, речE гDь, и3 возвращY | въ зeмлю сію2, и3 повою1ютъ на ню2, и3 в0змутъ ю5, и3 пожгyтъ ю5 nгнeмъ и3 грaды ї{дины: и3 дaмъ | въ непрохHдны t живyщихъ. | Ось, Я дам повеління, — говорить Господь, — і поверну їх до цього міста, і вони нападуть на нього, і візьмуть його, і спалять його вогнем, і міста Юдеї зроблю пустелею безлюдною. |
