1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa з7i
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
| Грёхъ їyдинъ напи1санъ є4сть писaломъ желёзнымъ на н0гти ґдамaнтовэ, начертaнъ на скрижaли сeрдца и4хъ и3 на р0зэхъ nлтарeй и4хъ. | Гріх Іуди написаний залізним різцем, алмазним вістрям накреслений на скрижалі серця їх і на рогах жертовників їх. |
|
2
|
2
|
| Е#гдA воспомsнутъ сhнове и4хъ nлтари6 сво‰ и3 дубр†вы сво‰ при дрeвэ ли1ственнэ и3 на холмёхъ выс0кихъ, | Як про синів своїх, згадують вони про жертовники свої і діброви свої біля зелених дерев, на високих пагорбах. |
|
3
|
3
|
| q, наг0рный (жи1телю)! крёпость твою2 и3 сокрHвища тво‰ въ расхищeніе дaмъ, и3 высHкаz тво‰, грBхъ рaди твои1хъ, ±же во всёхъ предёлэхъ твои1хъ, | Гору Мою у полі, майно твоє і всі скарби твої віддам на розграбування, і всі висоти твої — за гріхи в усіх межах твоїх. |
|
4
|
4
|
| и3 њстaнешисz є3ди1нъ t наслёдіz твоегw2, є4же дaхъ тебЁ: и3 служи1ти тS сотворю2 врагHмъ твои6мъ въ земли2, є3sже не вёси: ћкw џгнь разжeглъ є3си2 въ ћрости моeй, дaже во вёкъ горёти бyдетъ. Сі‰ гlетъ гDь: | І ти через себе позбавишся спадщини твоєї, яку Я дав тобі, і віддам тебе у рабство ворогам твоїм, у землю, якої ти не знаєш, тому що ви розпалили вогонь гніву Мого; він буде горіти повіки. |
|
5
|
5
|
| пр0клzтъ человёкъ, и4же надёетсz на человёка и3 ўтверди1тъ пл0ть мhшцы своеS на нeмъ, и3 t гDа tстyпитъ сeрдце є3гw2: | Так говорить Господь: проклята людина, яка надіється на людину і плоть робить своєю опорою, і серце якої відходить від Господа. |
|
6
|
6
|
| и3 бyдетъ ћкw ди1віz мmрjка въ пустhни и3 не ќзритъ, є3гдA пріи1дутъ благ†z, и3 њбитaти бyдетъ въ сухотЁ и3 въ пустhни, въ земли2 слaнэй и3 неwбитaемэй. | Вона буде як вереск у пустелі і не побачить, коли прийде добре, й оселиться у місцях спекотних у степу, на землі неплідній, ненаселеній. |
|
7
|
7
|
| И# бlгословeнъ человёкъ, и4же надёетсz на гDа, и3 бyдетъ гDь ўповaніе є3гw2: | Благословенна людина, яка надіється на Господа, і уповання якої — Господь. |
|
8
|
8
|
| и3 бyдетъ ћкw дрeво насаждeнное при водaхъ, и3 во влaгэ пyститъ корeніе своE: не ўбои1тсz, є3гдA пріи1детъ зн0й, и3 бyдетъ на нeмъ стeбліе зелeно, и3 во врeмz безд0ждіz не ўстраши1тсz и3 не престaнетъ твори1ти плодA. | Бо вона буде як дерево, посаджене біля вод, яке пускає коріння своє біля потоку; не знає воно, коли приходить спека; лист його зелений, і в час засухи воно не боїться і не перестає приносити плід. |
|
9
|
9
|
| Глубоко2 сeрдце (человёку) пaче всёхъ, и3 человёкъ є4сть, и3 кто2 познaетъ є3го2; | Лукаве серце людське найбільше і вкрай зіпсоване; хто пізнає його? |
|
10
|
10
|
| Ѓзъ гDь и3спытyzй сердцA и3 и3скушazй ўтрHбы, є4же воздaти комyждо по пути2 є3гw2 по плодHмъ и3з8wбрётеній є3гw2. | Я, Господь, проникаю у серце і випробовую нутрощі, щоб воздати кожному за путями його і за плодами діл його. |
|
11
|
11
|
| Возгласи2 рsбъ, собрA, и4хже не роди2, творsй богaтство своE не съ суд0мъ: въ преполовeніи днjй свои1хъ њстaвитъ є5 и3 на послёдокъ св0й бyдетъ безyменъ. | Куріпка сідає на яйця, яких не несла; таким є той, хто здобуває багатство неправдою: він залишить його у половині днів своїх, і нерозумним залишиться при кінці своєму. |
|
12
|
12
|
| Пrт0лъ слaвы возвышeнъ t начaла, мёсто с™hни нaшеz. | Престіл слави, піднесений від початку, є місце освячення нашого. |
|
13
|
13
|
| Чazніе ї}лево, гDи! вси2 њставлsющіи тS да постыдsтсz, tступaющіи (t тебє2) на земли2 да напи1шутсz, ћкw њстaвиша и3ст0чникъ живhхъ в0дъ, гDа. | Ти, Господи, надія Ізраїлева; усі, що залишають Тебе, осоромляться. «Ті, що відступають від Мене, будуть написані на поросі, тому що залишили Господа, джерело води живої». |
|
14
|
14
|
| И#сцэли1 мz, гDи, и3 и3сцэлёю: сп7си1 мz, и3 спcнъ бyду, ћкw хвалA моS ты2 є3си2. | Зціли мене, Господи, і зціленим буду; спаси мене, і спасеним буду; бо Ти хвала моя. |
|
15
|
15
|
| СE, тjи глаг0лютъ ко мнЁ: гдЁ є4сть сл0во гDне; да пріи1детъ. | Ось, вони говорять мені: «де слово Господнє? нехай воно прийде!» |
|
16
|
16
|
| Ѓзъ же не ўтруди1хсz, тебЁ (пaстырю) послёдуzй, и3 днE человёча не пожелaхъ: ты2 вёси и3сход‰щаz t ўстeнъ мои1хъ, пред8 лицeмъ твои1мъ сyть: | Я не поспішав бути пастирем у Тебе і не бажав дня бідування, Ти це знаєш; що вийшло з уст моїх, відкрите перед лицем Твоїм. |
|
17
|
17
|
| не бyди ми2 во tчуждeніе, ўповaніе моE ты2 въ дeнь лю1тъ. | Не будь страшним для мене, Ти — надія моя у день біди. |
|
18
|
18
|
| Да постыдsтсz гонsщіи мS, ѓзъ же да не постыждyсz: да ўстрашaтсz тjи, ѓзъ же да не ўстрашyсz: наведи2 на ни1хъ дeнь њѕлоблeніz, сугyбымъ сокрушeніемъ сотри2 и5хъ. | Нехай посоромляться гонителі мої, а я не буду посоромлений; нехай вони затремтять, а я буду безтрепетним; наведи на них день бідування і скруши їх подвійним знищенням. |
|
19
|
19
|
| Сі‰ гlетъ гDь ко мнЁ: и3ди2 и3 стaни во вратёхъ сынHвъ людjй твои1хъ, и4миже вх0дzтъ цaріе ї{дины и3 и3сх0дzтъ, и3 во всёхъ вратёхъ їеrли1мскихъ и3 речeши къ ни6мъ: | Так сказав мені Господь: піди і стань у воротах синів народу, якими входять царі юдейські і якими вони виходять, і біля усіх воріт єрусалимських, |
|
20
|
20
|
| слhшите сл0во гDне, цaріе ї{дины и3 всS їудeа и3 вeсь їеrли1мъ, входsщіи во вратA сі‰. | і говори їм: слухайте слово Господнє, царі юдейські, і вся Юдея, і всі жителі Єрусалима, які входять цими воротами. |
|
21
|
21
|
| Сі‰ гlетъ гDь: сохрани1те дyшы вaшz и3 не носи1те бремeнъ въ дeнь суббHтъ, и3 не и3сходи1те враты2 їеrли1ма, | Так говорить Господь: бережіть душі свої і не носіть тягарів у день суботній і не вносьте їх воротами єрусалимськими, |
|
22
|
22
|
| и3 не и3зноси1те бремeнъ и3з8 домHвъ вaшихъ въ дeнь суббHтный, и3 всsкагw дёла не твори1те: њсвzти1те дeнь суббHтный, ћкоже заповёдахъ nтцє1мъ вaшымъ: | і не виносьте тягарів з домів ваших у день суботній, і не займайтеся жодною працею, але святіть день суботній так, як Я заповів батькам вашим, |
|
23
|
23
|
| и3 не ўслhшаша, ни приклони1ша ќха своегw2, но њжесточи1ша вы6и сво‰ пaче nтє1цъ свои1хъ, да не ўслhшатъ мS и3 да не пріи1мути наказaніz. | які, втім, не послухалися і не прихилили вуха свого, але зробилися жорстокосердими, щоб не слухати і не приймати настановлення. |
|
24
|
24
|
| И# бyдетъ, ѓще послyшаете менE, гlетъ гDь, є4же не вноси1ти бремeнъ во вратA грaда сегw2 въ дeнь суббHтный, и3 свzти1ти дeнь суббHтный, не твори1ти въ џнь всsкагw дёла, | І якщо ви послухаєте Мене у тому, — говорить Господь, — щоб не носити тягарів воротами цього міста у день суботній і щоб святити суботу, не займаючись у цей день жодною працею, |
|
25
|
25
|
| и3 вни1дутъ во вратA грaда сегw2 цaріе и3 нач†лницы, сэдsщіи на прест0лэ давjдовэ и3 восходsщіи на колесни1цахъ и3 к0нехъ свои1хъ, тjи и3 нач†лницы и4хъ, мyжіе ї{дины и3 њбитaтеліе їеrли1ма: и3 њбитaти бyдутъ во грaдэ сeмъ во вёки: | то воротами цього міста будуть входити царі і князі, які сидять на престолі Давида, які їздять на колісницях і на конях, вони і князі їхні, юдеї і жителі Єрусалима, і місто це буде населеним вічно. |
|
26
|
26
|
| и3 пріи1дутъ t градHвъ їyдиныхъ и3 t њкрeстныхъ їеrли1ма, и3 t земли2 веніамjни и3 t п0льныхъ, и3 t г0рнихъ и3 t ю4га, носsще всесожжє1ніz и3 жeртву, и3 fmміaмъ и3 манаY [дaръ] и3 лівaнъ, носsще хвалY въ д0мъ гDень. | І будуть приходити з міст юдейських, і з околиць Єрусалима, і з землі Веніамінової, і з рівнини і з гір і з півдня, і приносити всепалення і жертву, і хлібне приношення, і ливан, і подячні жертви у дім Господній. |
|
27
|
27
|
| И# бyдетъ, ѓще не послyшаете менE є4же свzти1ти дeнь суббHтный и3 не носи1ти бремeнъ, нижE входи1ти вратaми їеrли1ма въ дeнь суббHтный, то2 зажгY џгнь во вратёхъ є3гw2, и3 пожрeтъ д0мы їеrли6мли и3 не ўгaснетъ. | А якщо не послухаєте Мене у тому, щоб святити день суботній і не носити тягарів, входячи у ворота Єрусалима в день суботній, то запалю вогонь у воротах його, і він пожере палаци Єрусалима і не погасне. |
