1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa в7i
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| Првdнъ є3си2, гDи, ћкw tвэщaю къ тебЁ: nбaче судбы6 возглаг0лю къ тебЁ: что2, ћкw пyть нечести1выхъ спёетсz, ўгобзи1шасz вси2 творsщіи беззакHніz; | Праведний будеш Ти, Господи, якщо я стану судитися з Тобою; і однак же буду говорити з Тобою про правосуддя: чому шлях нечестивих благоуспішний, і всі віроломні благоденствують? |
|
2
|
2
|
| Насади1лъ є3си2 и5хъ, и3 ўкорени1шасz, ч†да сотвори1ша и3 сотвори1ша пл0дъ: бли1з8 є3си2 ты2 ќстъ и4хъ, далeче же t ўтр0бъ и4хъ. | Ти насадив їх, і вони вкорінилися, виросли і приносять плід. У вустах їх Ти близький, але далекий від серця їх. |
|
3
|
3
|
| И# ты2, гDи, разумёеши мS, ви1дэлъ мS є3си2 и3 и3скуси1лъ є3си2 сeрдце моE пред8 тоб0ю: собери2 и5хъ ћкw џвцы на заколeніе и3 њчcти и5хъ въ дeнь заколeніz и4хъ. | А мене, Господи, Ти знаєш, бачиш мене і випробовуєш серце моє, яке воно до Тебе. Відокрем їх, як овець на заколення, і приготуй їх на день забиття. |
|
4
|
4
|
| Док0лэ плaкати и4мать землS, и3 травA всS сeлнаz и4зсхнетъ t ѕл0бы живyщихъ на нeй; Погиб0ша ск0ти и3 пти6цы, ћкw рек0ша: не ќзритъ бGъ путjй нaшихъ. | Чи довго буде ремствувати земля, і трава на усіх полях — сохнути? худоба і птахи гинуть за нечестя жителів її, бо вони говорять: «Він не побачить, що з нами буде». |
|
5
|
5
|
| Н0зэ твои2 текyтъ и3 разслaблzютъ тS: кaкw ўгот0вишисz съ к0ньми; и3 въ земли2 ми1ра твоегw2 ўповaлъ є3си2, кaкw сотвори1ши въ шyмэ їoрдaнстэмъ; | Якщо ти з пішими біг, і вони втомили тебе, як же тобі змагатися з кіньми? і якщо у країні мирній ти був безпечний, то що будеш робити у повінь Йордану? |
|
6
|
6
|
| Понeже и3 брaтіz тво‰ и3 д0мъ nтцA твоегw2, и3 сjи tверг0шасz тебє2 и3 тjи возопи1ша, созади2 тебє2 собрaшасz: не вёруй и5мъ, є3гдA глаг0лати бyдутъ тебЁ благ†z. | Бо і брати твої і дім батька твого, і вони віроломно вчиняють з тобою, і вони кричать услід тобі гучним голосом. Не вір їм, коли вони говорять тобі і добре. |
|
7
|
7
|
| Њстaвихъ д0мъ м0й, њстaвихъ достоsніе моE, дaхъ возлю1бленную дyшу мою2 въ рyки врагHвъ є3S: | Я залишив дім Мій; покинув наділ Мій; найлюб’язніше для душі Моєї віддав у руки ворогів його. |
|
8
|
8
|
| бhсть мнЁ достоsніе моE ћкw лeвъ въ дубрaвэ, дадE проти1ву менє2 глaсъ св0й: сегw2 рaди возненави1дэхъ є5. | Наділ Мій зробився для Мене як лев у лісі; підняв на Мене голос свій: за те Я зненавидів його. |
|
9
|
9
|
| Не вертeпъ ли veнинъ достоsніе моE мнЁ, и3ли2 пещeра w4крестъ є3гw2; И#ди1те, собери1те вс‰ ѕвBри сє1лныz, и3 да пріи1дутъ снёсти є5. | Наділ Мій став у Мене, як різнобарвний птах, на якого з усіх боків напали інші хижі птахи. Йдіть, збирайтеся, усі польові звірі: йдіть пожирати його. |
|
10
|
10
|
| Пaстыріе мн0зи растли1ша віногрaдъ м0й, њскверни1ша чaсть мою2, дaша чaсть желaемую мою2 въ пустhню непрох0дную, | Багато пастухів зіпсували Мій виноградник, потоптали ногами ділянку Мою; улюблену ділянку Мою зробили порожнім степом; |
|
11
|
11
|
| положи1ша въ потреблeніе пaгубы: менє2 рaди разорeніемъ разорeна є4сть всS землS, ћкw ни є3ди1нъ є4сть, и4же размышлsетъ сeрдцемъ. | зробили його пустелею, і у запустінні він плаче переді Мною; вся земля спустошена, тому що жодна людина не бере цього до серця. |
|
12
|
12
|
| Во всsкій пyть пустhни пріид0ша њпустошaющіи, ћкw мeчь гDень поsстъ t крaz земли2 дaже до крaz є3S: нёсть ми1ра всsцэй пл0ти. | На всі гори в пустелі прийшли спустошувачі; бо меч Господа пожирає усе від одного краю землі до іншого: немає миру ні для якої плоті. |
|
13
|
13
|
| Посёzсте пшени1цу, ґ тeрніе пожaсте: досто‰ніz и4хъ не полє1зна бyдутъ и5мъ: постыди1тесz стыдёніемъ t похвалeніz вaшегw, t поношeніz пред8 гDемъ. | Вони сіяли пшеницю, а пожали терни; змучилися, і не одержали ніякої користи; посоромтеся ж таких прибутків ваших з причини полум’яного гніву Господа. |
|
14
|
14
|
| Ћкw сі‰ гlетъ гDь њ всёхъ сосёдэхъ лукaвыхъ, прикасaющихсz наслёдію моемY, є4же раздэли1хъ лю1демъ мои6мъ ї}лю: сE, ѓзъ и3ст0ргну и5хъ t земли2 и4хъ и3 д0мъ їyдинъ и3звeргну t среды2 и4хъ: | Так говорить Господь про усіх злих Моїх сусідів, які нападають на наділ, який Я дав у спадщину народу Моєму, Ізраїлю: ось, Я вивергну їх із землі їх, і дім Іудин вивергну із середовища їх. |
|
15
|
15
|
| и3 бyдетъ, є3гдA и3ст0ргну и5хъ, њбращyсz и3 поми1лую и5хъ, и3 вселю2 и5хъ ког0ждо въ достоsніе своE и3 ког0ждо въ зeмлю свою2: | Але після того, як Я вивергну їх, знову поверну і помилую їх, і приведу кожного у наділ його і кожного у землю його. |
|
16
|
16
|
| и3 бyдетъ, ѓще ўчaщесz научaтсz путє1мъ людjй мои1хъ, є4же клsтисz и4менемъ мои1мъ, жи1въ гDь, ћкоже научи1ша людjй мои1хъ клsтисz ваaломъ, и3 сози1ждутсz посредЁ людjй мои1хъ: | І якщо вони навчаться шляхів народу Мого, щоб клястися ім’ям Моїм: «живий Господь!», як вони навчили народ Мій клястися Ваалом, то оселяться серед народу Мого. |
|
17
|
17
|
| ѓще же не послyшаютъ, и3ст0ргну kзhкъ џный и3сторгaніемъ и3 погублeніемъ, речE гDь. | Якщо ж не послухаються, то Я викоріню і зовсім знищу такий народ, — говорить Господь. |
