1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa ѕ7
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| Ўкрэпи1тесz, сhнове веніамjнwвы, посредЁ їеrли1ма, и3 въ fекyи воструби1те труб0ю, и3 над8 веfахaрмомъ воздви1гните хорyгвь: ћкw ѕл†z произник0ша t сёвера, и3 сотрeніе вели1ко бывaетъ: | Біжіть, діти Веніамінові, із середовища Єрусалима, й у Фекої сурміть трубою і дайте знати вогнем у Бефкаремі, бо від півночі з’являється біда і велика загибель. |
|
2
|
2
|
| и3 tи1метсz высотA твоS, дщи2 сіHнz. | Розорю Я дочку Сиону, красиву і зніжену. |
|
3
|
3
|
| Къ нeй пріи1дутъ пaстыріе и3 стадA и4хъ, и3 постaвzтъ на нeй кyщы w4крестъ, и3 ўпасyтъ кjйждо рук0ю своeю. | Пастухи зі своїми стадами прийдуть до неї, розкинуть намети навколо неї; кожен буде пасти свою ділянку. |
|
4
|
4
|
| Ўгот0витесz на ню2 на брaнь, востaните и3 взhдемъ на ню2 њ полyдни: г0ре нaмъ, ћкw ўклони1сz дeнь, ћкw и3счезaютъ сBни днєвнhz. | Готуйте проти неї війну; вставайте і підемо опівдні. Горе нам! день уже схиляється, розпростираються вечірні тіні, |
|
5
|
5
|
| Востaните и3 взhдемъ на ню2 н0щію и3 расточи1мъ њснwвaніz є3S. | Вставайте, підемо і вночі, і зруйнуємо чертоги її! |
|
6
|
6
|
| Ћкw сі‰ гlетъ гDь си1лъ: посэцы2 древA є3гw2, и3злjй на їеrли1мъ си1лу: q, грaде лжи1вый, всsкое наси1льство въ нeмъ! | Бо так говорить Господь Саваоф: рубайте дерева і робіть насип проти Єрусалима: це місто має бути покаране; у ньому всяке гноблення. |
|
7
|
7
|
| Ћкоже студенY твори1тъ клaдzзь в0ду свою2, тaкw студенY твори1тъ ю5 ѕл0ба є3S: нечeстіе и3 пaкwсти ўслhшатсz въ нeмъ над8 лицeмъ є3гw2 всегдA. | Як джерело вивергає із себе воду, так воно виточує із себе зло: у ньому чутно насильство і грабіжництво, перед лицем Моїм завжди обра́зи і рани. |
|
8
|
8
|
| Нeмощію и3 ћзвою накaжешисz, їеrли1ме: да не tстyпитъ душA моS t тебє2, да не сотворю1 тz непрох0дну, зeмлю неwбитaнну. | Врозумися, Єрусалиме, щоб душа Моя не віддалилася від тебе, щоб Я не зробив тебе пустелею, землею ненаселеною. |
|
9
|
9
|
| Ћкw сі‰ гlетъ гDь си1лъ: њбирaйте, њбирaйте, ѓки віногрaдъ, њстaнки ї}лєвы, њбрати1тесz ѓки њбирaтель на к0шницу свою2. | Так говорить Господь Саваоф: до кінця обберуть залишок Ізраїля, як виноград; працюй рукою твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики. |
|
10
|
10
|
| КомY возглаг0лю и3 (комY) засвидётелствую, и3 ўслhшитъ; сE, неwбрBзана ўшесA и4хъ, и3 слhшати не возмогyтъ: сE, сл0во гDне бhсть къ ни6мъ въ поношeніе, и3 не воспріи1мутъ тогw2. | До кого мені говорити і кого напоумлювати, щоб слухали? Ось, вухо у них необрізане, і вони не можуть слухати; ось, слово Господнє в них у посміянні; воно неприємне їм. |
|
11
|
11
|
| И# ћрость мою2 и3сп0лнихъ, и3 терпёхъ, и3 не скончaхъ и4хъ: и3злію2 на младeнцы tвнЁ и3 на собрaніе ю4ношъ вкyпэ: мyжъ бо и3 женA ћти бyдутъ, стaрецъ со и3сп0лненнымъ днjй. | Тому я переповнений люттю Господньою, не можу тримати її у собі; виллю її на дітей на вулиці і на зібрання юнаків; узяті будуть чоловік з дружиною, літній з тим, хто віджив літа́. |
|
12
|
12
|
| И# прeйдутъ д0мы и4хъ ко и3ны6мъ, полS и3 жєны2 и4хъ тaкожде, ћкw прострY рyку мою2 на њбитaющихъ на земли2 сeй, гlетъ гDь. | І доми їхні перейдуть до інших, також поля і дружини; тому що Я простягну руку Мою на жителів цієї землі, — говорить Господь. |
|
13
|
13
|
| Понeже t мeншагw и3 дaже до б0лшагw вси2 соверши1ша беззакHннаz, t свzщeнника и3 дaже до лжепрор0ка вси2 сотвори1ша лHжнаz | Бо від малого до великого, кожен з них відданий користолюбству, і від пророка до священика — усі діють облудно; |
|
14
|
14
|
| и3 цэлsху сотрeніе людjй мои1хъ, ўничижaюще и3 глаг0люще: ми1ръ, ми1ръ: и3 гдЁ є4сть ми1ръ; | лікують рани народу Мого легковажно, говорячи: «мир! мир!», а миру немає. |
|
15
|
15
|
| Постыдёшасz, ћкw њскудёша: и3 нижE ѓки посрамлsеми постыдёшасz и3 безчeстіz своегw2 не познaша: сегw2 рaди падyтъ падeніемъ свои1мъ и3 во врeмz посэщeніz своегw2 поги1бнутъ, речE гDь. | Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, ніскільки не соромляться і не червоніють. За те впадуть між убитими, і під час відвідування Мого будуть повалені, — говорить Господь. |
|
16
|
16
|
| Сі‰ гlетъ гDь: стaните на путeхъ и3 ви1дите, и3 вопроси1те њ стезsхъ гDнихъ вёчныхъ и3 ви1дите, кjй є4сть пyть блaгъ, и3 ходи1те по немY и3 њбрsщете њчищeніе душaмъ вaшымъ. И# рек0ша: не п0йдемъ. | Так говорить Господь: зупиніться на шляхах ваших і розгляньте, і розпитайте про путі древніх, де путь добра, і йдіть нею, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: «не підемо». |
|
17
|
17
|
| И# постaвихъ над8 вaми стрaжы: слhшите глaсъ трубы2. И# рек0ша: не послyшаемъ. | І поставив Я вартових над вами, сказавши: «слухайте звук труби». Але вони сказали: «не будемо слухати». |
|
18
|
18
|
| Сегw2 рaди ўслhшаша kзhцы и3 пасyщіи стадA сво‰. | Отже, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними буде. |
|
19
|
19
|
| Слhши, землE: сE, ѓзъ навождY на лю1ди сі‰ ѕл†z, пл0дъ tвращeніz и4хъ, ћкw словeсъ мои1хъ не послyшаша и3 зак0нъ м0й tверг0ша. | Слухай, земле: ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їх; бо вони слів Моїх не слухали і закон Мій відкинули. |
|
20
|
20
|
| Вскyю мнЁ кади1ло t савы2 прин0сите и3 кінамHнъ t земли2 дaльніz; всесожжє1ніz в†ша не сyть прі‰тна, и3 жeртвы вaшz не ўслади1ша мS. | Для чого Мені ладан, який іде із Сави, і запашна тростина з далекої країни? Всепалення ваші неугодні, і жертви ваші неприємні Мені. |
|
21
|
21
|
| Сегw2 рaди тaкw гlетъ гDь: сE, ѓзъ дaмъ на лю1ди сі‰ болёзнь, и3 и3знем0гутъ nтцы2 и3 сhнове вкyпэ, сосёдъ и3 и4скренній є3гw2 поги1бнутъ. | Тому так говорить Господь: ось, Я покладу перед народом цим спотикання, і спотикнуться об них батьки і діти разом, сусід і друг його, і загинуть. |
|
22
|
22
|
| Сі‰ гlетъ гDь: сE, лю1діе грzдyтъ t сёвера, и3 kзhкъ вели1къ востaнетъ t конє1цъ земли2, | Так говорить Господь: ось, іде народ від країни північної, і народ великий піднімається від країв землі; |
|
23
|
23
|
| лyкъ и3 щи1тъ в0змутъ: мучи1теленъ є4сть и3 не ўмилосeрдитсz: глaсъ є3гw2, ћкw м0ре шумsщее: на к0нехъ и3 колесни1цахъ њполчи1тсz ѓки џгнь на брaнь на тS, дщи2 сіHнz. | тримають у руках лук і спис; вони жорстокі і немилосердні, голос їх шумить, як море, і несуться на конях, вишикувані, як одна людина, щоб воювати з тобою, дочко Сиону. |
|
24
|
24
|
| Слhшахомъ слyхъ є3гw2, њслабёша рyцэ нaши, ск0рбь њб8sтъ нaсъ, бwлёзни ћкw родsщіz. | Ми почули звістку про них, і руки у нас опустилися, скорбота охопила нас, муки, як жінку при пологах. |
|
25
|
25
|
| Не и3сходи1те на ни6вы и3 на пути6 не ходи1те, понeже мeчь врaжій њбитaетъ w4крестъ. | Не виходьте в поле і не ходіть дорогою, бо меч ворогів, жах з усіх боків. |
|
26
|
26
|
| Дщи2 людjй мои1хъ, препоsшисz врeтищемъ и3 посhплисz пeпеломъ, плaчь возлю1бленнагw сотвори2 тебЁ рыдaніе г0рько, понeже внезaпу пріи1детъ запустёніе на вaсъ. | Дочко народу мого! опояши себе веретищем і посипай себе попелом; тужи, ніби про смерть єдиного сина, гірко плач; бо раптово прийде на нас згубник. |
|
27
|
27
|
| И#скуси1телz дaхъ тS въ лю1дехъ и3скyсныхъ, и3 ўвёси мS, внегдA и3скуси1ти ми2 пyть и4хъ: | Вежею поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхом їх. |
|
28
|
28
|
| вси2 непослyшни ходsщіи стропти1вw: мёдь и3 желёзо, вси2 растлёни сyть. | Усі вони — вперті відступники, живуть наклепами; це мідь і залізо, — усі вони розбещувачі. |
|
29
|
29
|
| ЊскудЁ мёхъ t nгнS, и3стлЁ џлово: всyе ковaчь сребро2 куeтъ, лук†вства бо и4хъ не и3стazша. | Роздувальний міх обгорів, свинець зотлів від вогню: плавильник плавив даремно, бо злі не відокремилися; |
|
30
|
30
|
| Сребро2 tриновeно нарцhте и4хъ, ћкw гDь tвeрже и5хъ. | відкинутим сріблом назвуть їх, тому що Господь відкинув їх. |
