1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa к7
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
|
И# ўслhша пасхHръ сhнъ є3ммeровъ свzщeнникъ, и4же постaвленъ бЁ начaлникъ въ домY гDни, їеремjю прbр0чествующа словесA сі‰:
|
Коли Пасхор, син Еммерів, священик, він же і наглядач у домі Господньому, почув, що Єремія як пророк промовив слова ці,
|
|
2
|
2
|
|
и3 ўдaри пасхHръ їеремjю прbр0ка и3 ввeрже є3го2 въ клaду, ћже бЁ во вратёхъ веніамjнихъ вhшнихъ въ домY гDни.
|
то вдарив Пасхор Єремію пророка і посадив його у колоду, яка була біля верхніх воріт Веніамінових при домі Господньому.
|
|
3
|
3
|
|
Бhвшу же ќтру, и3зведE пасхHръ їеремjю t клaды. И# речE къ немY їеремjа: не пасхHръ наречE (гDь) и4мz твоE, но пресeлника tвсю1ду.
|
Але на другий день Пасхор випустив Єремію з колоди, і Єремія сказав йому: не «Пасхор»* нарік Господь ім’я тобі, але «Магор Миссавив»*.
|
|
4
|
4
|
|
Понeже сі‰ гlетъ гDь: сE, ѓзъ дaмъ тS въ преселeніе и3 всёхъ другHвъ твои1хъ: и3 падyтъ мечeмъ вр†гъ свои1хъ, и3 џчи твои2 ќзрzтъ, и3 тебE и3 всего2 їyду дaмъ въ рyки царS вавmлHнска, и3 преведyтъ и5хъ въ вавmлHнъ и3 побію1тъ и5хъ мечьми2.
|
Тому що так говорить Господь: ось, Я зроблю тебе жахом для тебе самого і для усіх друзів твоїх, і впадуть вони від меча ворогів своїх, і твої очі побачать це. І всього Іуду віддам до рук царя Вавилонського, і відведе їх у Вавилон і уразить їх мечем.
|
|
5
|
5
|
|
И# дaмъ всю2 си1лу грaда сегw2 и3 вс‰ труды2 є3гw2 и3 вс‰ сокрHвища царS їyдина дaмъ въ рyки врагHвъ є3гw2, и3 расхи1тzтъ и5хъ и3 в0змутъ и3 tведyтъ въ вавmлHнъ.
|
І віддам усе багатство цього міста і усе надбання його, й усі коштовності його; і всі скарби царів юдейських віддам до рук ворогів їхніх, і пограбують їх і візьмуть, і відправлять їх у Вавилон.
|
|
6
|
6
|
|
Тh же, пасхHръ, и3 вси2 њбитaтеліе д0му твоегw2, tи1дете во плэнeніе, и3 въ вавmлHнъ пріи1деши и3 тaмw ќмреши, тaмw же и3 погребeшисz ты2 и3 вси2 дрyзіе твои2, и5мже прор0чествовалъ є3си2 лжY.
|
І ти, Пасхоре, й усі, хто живе у домі твоєму, підете в полон; і прийдеш у Вавилон, і там помреш, і там будеш похований, ти і усі друзі твої, яким ти пророкував неправдиво.
|
|
7
|
7
|
|
Прельсти1лъ мS є3си2, гDи, и3 прельщeнъ є4смь, крэплёйшій менє2 є3си2 и3 превозм0глъ є3си2: бhхъ въ посмёхъ вeсь дeнь, вси2 ругaютсz мнЁ.
|
Ти вів мене, Господи, — і я захоплений; Ти сильніший за мене — і переміг, і я щодня у посміянні, усякий знущається з мене.
|
|
8
|
8
|
|
Понeже г0рькимъ сл0вомъ мои1мъ посмэю1сz, tвержeніе и3 бёдность наведY, ћкw бhсть въ поношeніе мнЁ сл0во гDне и3 въ посмёхъ вeсь дeнь.
|
Бо лиш тільки почну говорити я, — кричу про насильство, волаю про руйнування, тому що слово Господнє обернулося на ганьбу для мене і на повсякденне посміяння.
|
|
9
|
9
|
|
И# рек0хъ: не воспомzнY и4мене гDнz, нижE возглаг0лю ктомY во и4мz є3гw2. И# бhсть въ сeрдцы моeмъ ћкw џгнь горsщь, палsщь въ костeхъ мои1хъ, и3 разслабёхъ tвсю1ду, и3 не могY носи1ти:
|
І подумав я: «не буду я нагадувати про Нього і не буду більше говорити в ім’я Його»; але було у серці моєму, що ніби горить вогонь, який наповнює кістки мої, і я стомився, стримуючи його, і не міг.
|
|
10
|
10
|
|
слhшахъ бо досади1тєлства мн0гихъ собрaвшихсz w4крестъ: напади1те, напади1мъ нaнь, вси2 мyжіе дрyзіе є3гw2: наблюдaйте помышлeніе є3гw2, ѓще (кaкw) прельсти1тсz, и3 прем0жемъ нaнь и3 сотвори1мъ tмщeніе нaше є3мY.
|
Бо я чув слова багатьох: погрози навколо; «заявіть, говорили вони, і ми зробимо донос». Усі, що жили зі мною у мирі, стежать за мною, чи не спіткнуся я: «можливо, говорять, він попадеться, і ми здолаємо його й помстимося йому».
|
|
11
|
11
|
|
ГDь же со мн0ю є4сть ћкw борeцъ крёпкій: сегw2 рaди погнaша и3 ўразумёти не мог0ша: постыдёшасz ѕэлw2, ћкw не разумёша безчeстіz своегw2, є4же во вёкъ не забвeно бyдетъ.
|
Але зі мною Господь, як сильний ратоборець; тому гонителі мої спіткнуться і не здолають; сильно осоромляться, тому що чинили нерозумно; посоромлення буде вічне, ніколи не забудеться.
|
|
12
|
12
|
|
И# ты2, гDи си1лъ, и3скушazй првdнаz, вёдаzй ўтрHбы и3 сердцA, (молю1тисz,) да ви1жду мщeніе твоE на ни1хъ, тебё бо tкрhхъ прю2 мою2.
|
Господи сил! Ти випробовуєш праведного і бачиш нутрощі і серце. Нехай побачу я помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє.
|
|
13
|
13
|
|
П0йте гDу, хвали1те гDа, ћкw и3збaви дyшу ўб0гагw t руки2 лукaвыхъ.
|
Співайте Господу, хваліть Господа, бо Він спасає душу бідного від руки лиходіїв. —
|
|
14
|
14
|
|
Пр0клzтъ дeнь, въ џньже роди1хсz: дeнь, въ џньже породи1 мz мaти моS, да не бyдетъ благословeнъ.
|
Проклятий день, в який я народився! день, в який народила мене мати моя, нехай не буде благословенний!
|
|
15
|
15
|
|
Пр0клzтъ мyжъ, и4же возвэсти2 nтцY моемY, рекjй: роди1сz тебЁ џтрокъ мyжескъ, и3 ћкw рaдостію возвесели2 є3го2.
|
Проклята людина, яка принесла звістку батькові моєму і сказала: «у тебе народився син», і тим дуже порадувала його.
|
|
16
|
16
|
|
Да бyдетъ человёкъ т0й ћкоже грaди, ±же преврати2 гDь ћростію и3 не раскazсz: да слhшитъ в0пль заyтра и3 рыдaніе во врeмz полyденное:
|
І нехай буде з тією людиною, що з містами, які зруйнував Господь і не пожалів; нехай чує вона ранком волання й опівдні ридання
|
|
17
|
17
|
|
ћкw не ўби1лъ менE въ ложеснaхъ мaтере, и3 былa бы мнЁ мaти моS гр0бъ м0й и3 ложеснA зачaтіz вёчнагw.
|
за те, що вона не убила мене у самій утробі — так, щоб мати моя була мені гробом, і утроба її залишалася вічно вагітною.
|
|
18
|
18
|
|
Вскyю и3зыд0хъ и3з8 ложeснъ, да ви1жду труды2 и3 бwлёзни, и3 скончaшасz въ постыдёніи днjе мои2;
|
Для чого вийшов я з утроби, щоб бачити труди і скорботи, і щоб дні мої зникали у неславі?
|
