1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa д7
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| Ѓще њбрати1шисz, ї}лю, гlетъ гDь, ко мнЁ њбрати1сz: и3 ѓще tи1меши мeрзwсти тво‰ t ќстъ твои1хъ, и3 t лицA моегw2 ўбои1шисz, | Якщо хочеш навернутися, Ізраїлю, — говорить Господь, — до Мене навернися; і якщо видалиш мерзоти твої від лиця Мого, то не будеш блукати. |
|
2
|
2
|
| и3 кленeшисz, живeтъ гDь, во и4стинэ и3 въ судЁ и3 въ прaвдэ, и3 благословsтъ въ нeмъ kзhцы и3 въ нeмъ восхвaлzтъ бGа во їеrли1мэ. | І будеш клястися: «живий Господь!» в істині, суді і правді; і народи будуть Ним благословлятися і Ним хвалитися. |
|
3
|
3
|
| Сі‰ бо гlетъ гDь мужє1мъ ї{динымъ и3 њбитaтелємъ їеrли6млимъ: понови1те себЁ полS и3 не сёйте на тeрніи: | Бо так говорить Господь до мужів Іуди та Єрусалима: розоріть собі нові ниви і не сійте між терням. |
|
4
|
4
|
| њбрёжитесz бGу вaшему и3 њбрёжите жестосeрдіе вaше, мyжіе ї{дины и3 њбитaющіи во їеrли1мэ, да не и3зhдетъ ћкw џгнь ћрость моS, и3 возгори1тсz, и3 не бyдетъ ўгашazй, рaди лукaвства начинaній вaшихъ. | Обріжте себе для Господа, і зніміть крайню плоть із серця вашого, мужі Іуди і жителі Єрусалима, щоб гнів Мій не відкрився, як вогонь, і не запалав невгасимо через вашу схильність до зла. |
|
5
|
5
|
| Возвэсти1те во їудeи, и3 да ўслhшитсz во їеrли1мэ: глаг0лите, восп0йте труб0ю на земли2, возопjйте ѕэлw2 и3 рцhте: собери1тесz, и3 вни1демъ во грaды твє1рды. | Оголосіть в Юдеї і розголосіть у Єрусалимі, і говоріть, і сурміть трубою по землі; волайте голосно і говоріть: «зберіться, і підемо в укріплені міста». |
|
6
|
6
|
| Воздви1гше (знaменіе) бэжи1те въ сіHнъ, потщи1тесz, не ст0йте, ћкw ѕл†z ѓзъ навождY t сёвера и3 сотрeніе вели1ко. | Виставте знамено до Сиону, біжіть, не зупиняйтеся, бо Я приведу від півночі біду і велику загибель. |
|
7
|
7
|
| Взhде лeвъ t л0жа своегw2, и3 погублszй kзhки воздви1жесz и3 и3зhде t мёста своегw2, да положи1тъ зeмлю твою2 въ пустhню, и3 грaди твои2 разорsтсz, њстaвшіи без8 њбитaтелей. | Виходить лев зі своїх хащів, і виступає винищувач народів: він виходить зі свого місця, щоб землю твою зробити пустелею; міста твої будуть розорені, залишаться без жителів. |
|
8
|
8
|
| Њ си1хъ препоsшитесz во врє1тища и3 плaчите и3 рыдaйте, ћкw не tврати1сz гнёвъ ћрости гDни t вaсъ. | Тому опояшіться веретищем, плачте і ридайте, бо лють гніву Господнього не відвернеться від нас. |
|
9
|
9
|
| И# бyдетъ въ дeнь т0й, гlетъ гDь, поги1бнетъ сeрдце царeво и3 сeрдце начaлникwвъ, и3 свzщeнницы ўжaснутсz, и3 прор0цы ўдивsтсz. | І буде у той день, — говорить Господь, — завмре серце в царя і серце в князів; і жахнуться священики, і здивуються пророки. |
|
10
|
10
|
| И# рек0хъ: q, вLко гDи, є3дA њбольсти1лъ є3си2 лю1ди сі‰ и3 їеrли1ма, рекjй: ми1ръ бyдетъ вaмъ; и3 сE, пр0йде мeчь дaже до души2 и4хъ. | І сказав я: о, Господи Боже! Невже Ти зваблював тільки народ цей і Єрусалим, говорячи: «мир буде у вас»; а тим часом меч доходить до душі? |
|
11
|
11
|
| Во врeмz џно речeтсz лю1демъ си6мъ и3 їеrли1му: дyхъ заблуждeніz въ пустhни, пyть дщeре людjй мои1хъ, не ко њчищeнію, нижE во с™0е: | У той час сказано буде народу цьому і Єрусалиму: пекучий вітер несеться з висот пустельних на шлях дочки народу Мого, не для віяння і не для очищення; |
|
12
|
12
|
| дyхъ и3сполнeніz t си1хъ пріи1детъ мнЁ, и3 нн7э ѓзъ возгlю суды2 мо‰ къ ни6мъ. | і прийде до Мене звідти вітер сильніший за цей, і Я сотворю суд над ними. |
|
13
|
13
|
| СE, ћкw w4блакъ взhдетъ, и3 ћкw ви1хрь колєсни1цы є3гw2, быстрёе nрлHвъ к0ни є3гw2: г0ре нaмъ, ћкw бёдствуемъ. | Ось, піднімається він подібно до хмар, і колісниці його — як вихор, коні його швидші за орлів; горе нам! бо ми будемо розорені. |
|
14
|
14
|
| Њмhй t лукaвства сeрдце твоE, їеrли1ме, да спасeшисz: док0лэ бyдутъ въ тебЁ помышлє1ніz бёдъ твои1хъ; | Змий зле із серця твого, Єрусалиме, щоб спастися тобі: доки будуть гніздитися у тобі злочесні думки? |
|
15
|
15
|
| Глaсъ бо возвэщaющагw t дaна пріи1детъ, и3 слы6шана бyдетъ болёзнь t горы2 є3фрeмли. | Бо уже несеться голос від Дана і згубна звістка з гори Єфремової: |
|
16
|
16
|
| Рцhте kзhкwмъ: сE, пріид0ша: возвэсти1те во їеrли1мэ: полцы2 и4дутъ t земли2 дaльніz и3 дaша на грaды ї{дины глaсъ св0й, | оголосіть народам, сповістіть Єрусалим, що йдуть з далекої країни ті, що беруть в облогу, і криками своїми наповнюють міста Юдеї. |
|
17
|
17
|
| ѓки стрaжы сeлніи бhша над8 ни1мъ w4крестъ: ћкw пренебрeглъ мS є3си2, гlетъ гDь. | Як вартові полів, вони обступають його навкруги, бо він збурився проти Мене, — говорить Господь. |
|
18
|
18
|
| Пути6 тво‰ и3 начин†ніz тво‰ сотвори1ша тебЁ сі‰: сіE лукaвство твоE, понeже г0рько, ћкw прикоснyсz сeрдцу твоемY. | Шляхи твої і діяння твої заподіяли тобі це; від твого нечестя тобі так гірко, що доходить до серця твого. |
|
19
|
19
|
| Чрeво моE, чрeво моE боли1тъ мнЁ, и3 ч{вства сeрдца моегw2, смущaетсz душA моS, терзaетсz сeрдце моE: не ўмолчY, ћкw глaсъ трубы2 ўслhшала душA моS, в0пль рaти и3 бэды2: | Утроба моя! утроба моя! тужу в глибині серця мого, хвилюється у мені серце моє, не можу мовчати; бо ти чуєш, душе моя, звук труби, тривогу битви. |
|
20
|
20
|
| сотрeніе (на сотрeніе) призывaетсz, понeже њпустёла всS землS, внезaпу њпустЁ жили1ще моE, расторг0шасz к0жы мо‰. | Біда за бідою: уся земля спустошується, раптово розорені шатри мої, миттєво — намети мої. |
|
21
|
21
|
| Док0лэ зрёти и4мамъ бэжaщихъ, слhшащь глaсы тр{бныz; | Чи довго бачити мені знамено, слухати звук труби? |
|
22
|
22
|
| Понeже вождeве людjй мои1хъ менE не познaша: сhнове бyіи сyть и3 безyмни, мyдри сyть, є4же твори1ти ѕл†z, блaго же твори1ти не познaша. | Це від того, що народ Мій нерозумний, не знає Мене: нерозумні вони діти, і немає у них глузду; вони розумні на зло, але добра робити не вміють. |
|
23
|
23
|
| Воззрёхъ на зeмлю, и3 сE, ничт0же, и3 на нeбо, и3 не бЁ свёта є3гw2. | Дивлюся на землю, і ось, вона розорена і порожня, — на небеса, і немає від них світла. |
|
24
|
24
|
| Ви1дэхъ г0ры, и3 трепетaху, и3 вси2 х0лми возмути1шасz. | Дивлюся на гори, і ось, вони тремтять, і всі пагорби коливаються. |
|
25
|
25
|
| Воззрёхъ, и3 сE, не бЁ человёка, и3 вс‰ пти6цы небє1сныz ўжасaхусz. | Дивлюсь, і ось, немає людини, і всі птахи небесні розлетілися. |
|
26
|
26
|
| Ви1дэхъ, и3 сE, карми1лъ пyстъ, и3 вси2 грaди сожжeни nгнeмъ t лицA гDнz, и3 t лицA гнёва ћрости є3гw2 погиб0ша. | Дивлюсь, і ось, Кармил — пустеля, і всі міста його зруйновані від лиця Господа, від люті гніву Його. |
|
27
|
27
|
| Сі‰ гlетъ гDь: пустA бyдетъ всS землS, скончaніz же не сотворю2. | Бо так сказав Господь: уся земля буде спустошена, але остаточного знищення не зроблю. |
|
28
|
28
|
| Њ си1хъ да плaчетъ землS, и3 да помрачи1тсz нeбо свhше: понeже гlахъ, и3 не раскaюсz: ўстреми1хсz, и3 не tвращyсz t негw2. | Заплаче про це земля, і небеса затьмаряться угорі, тому що Я сказав, Я визначив, і не розкаюся у тім, і не відступлю від того. |
|
29
|
29
|
| T глaса kздsщихъ и3 напрzжeнна лyка побэжE всsка странA: внид0ша въ разсBлины и3 въ дубр†вы сокрhшасz и3 на кaменіе взыд0ша: вси2 грaди њстaвлени сyть, не њбитaетъ въ ни1хъ человёкъ. | Від шуму вершників і стрільців розбіжаться всі міста: вони підуть у густі ліси і вилізуть на скелі; всі міста будуть залишені, і не буде у них жодного жителя. |
|
30
|
30
|
| Тh же, запустёлаz, что2 сотвори1ши; ѓще њблечeшисz во багрzни1цу и3 ўкраси1шисz мони1сты златhми, ѓще намaжеши стjвіемъ џчи твои2, всyе ўкрашeніе твоE: tри1нуша тS любHвницы твои2, души2 твоеS и4щутъ. | А ти, спустошена, що будеш робити? Хоч ти вдягаєшся в пурпур, хоч прикрашаєш себе золотим убранням, обмальовуєш очі твої фарбами, але марно прикрашаєш себе: знехтували тебе коханці, вони шукають душі твоєї. |
|
31
|
31
|
| Глaсъ бо ћкw родsщіz слhшахъ стенaніz твоегw2: ѓки первородsщіz глaсъ дщeре сіHни и3стaетъ, и3 њпyститъ рyцэ свои2: г0ре мнЁ, ћкw и3счезaетъ душA моS над8 ўбіeнными. | Бо Я чую голос ніби жінки у пологах, стогін ніби тієї, що народжує вперше, голос дочки Сиону; вона стогне, простягаючи руки свої: «о, горе мені! душа моя знемагає перед убивцями». |
