1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa f7
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| Кто2 дaстъ главЁ моeй в0ду и3 nчесє1мъ мои6мъ и3ст0чникъ слeзъ; и3 плaчусz дeнь и3 н0щь њ побіeнныхъ дщeре людjй мои1хъ. | О, хто дасть голові моїй воду й очам моїм — джерело сліз! я плакав би день і ніч про уражених дочки народу мого. |
|
2
|
2
|
| Кто2 дaстъ мнЁ въ пустhни витaлище послёднее; и3 њстaвлю лю1ди мо‰ и3 tидY t ни1хъ: понeже вси2 любодёйствуютъ, соб0рище престyпникwвъ. | О, хто дав би мені у пустелі пристановище подорожніх! залишив би я народ мій і пішов би від них: бо усі вони перелюбники, збіговисько віроломних. |
|
3
|
3
|
| И# налzк0ша љзhкъ св0й ћкw лyкъ: лжA и3 невёрство ўкрэпи1шасz на земли2, и4бо t ѕлhхъ во ѕл†z произыд0ша и3 менE не познaша, речE гDь. | Як лук, напружують язик свій для неправди, підсилюються на землі неправдою; бо переходять від одного зла до іншого, і Мене не знають, — говорить Господь. |
|
4
|
4
|
| Кjйждо t и4скреннzгw своегw2 да стрежeтсz, и3 на брaтію свою2 не ўповaйте, и4бо всsкъ брaтъ запинaніемъ запнeтъ, и3 всsкъ дрyгъ льсти1внw наск0читъ. | Стережіться кожен свого друга, і не довіряйте жодному зі своїх братів; тому що всякий брат ставить спотикання іншому, і всякий друг розносить наклепи. |
|
5
|
5
|
| Кjйждо дрyгу своемY посмэeтсz, и4стины не возглаг0лютъ: научи1ша љзhкъ св0й глаг0лати лжY, непрaвдоваша и3 не восхотёша њбрати1тисz. | Кожен обманює свого друга, і правди не говорять: привчили язик свій говорити неправду, лукавлять до втоми. |
|
6
|
6
|
| Ли1хва на ли1хву и3 лeсть на лeсть: не восхотёша ўвёдэти менE, речE гDь. | Ти живеш серед підступництва; з підступництва вони зрікаються знати Мене, — говорить Господь. |
|
7
|
7
|
| Сегw2 рaди тaкw гlетъ гDь си1лъ: сE, ѓзъ разжегY и5хъ и3 и3скушY и5хъ: чт0 бо и4но сотворю2 t лицA лукaвства дщeри людjй мои1хъ; | Тому так говорить Господь Саваоф: ось, Я розплавлю і випробую їх; бо як інакше Мені чинити з дочкою народу Мого? |
|
8
|
8
|
| СтрэлA ўzзвлsющаz љзhкъ и4хъ, льсти1віи глаг0лы ќстъ и4хъ: пріsтелю своемY глаг0летъ ми6рнаz, внyтрь же себє2 и3мёетъ враждY. | Язик їх — убивча стріла, говорить підступно; вустами своїми говорять із ближнім своїм дружньо, а у серці своєму будують йому підступи. |
|
9
|
9
|
| Е#дA на си1хъ не посэщY; речE гDь: и3ли2 лю1демъ такwвhмъ не tмсти1тъ дш7A моS; | Невже Я не покараю їх за це? — говорить Господь; чи не помститься душа Моя такому народові, як цей? |
|
10
|
10
|
| На горaхъ воспріими1те плaчь и3 тужeніе и3 на стезsхъ пустhни рыдaніе, ћкw њскудёша, за є4же не бhти человёкwмъ преходsщымъ: не слhшаша глaса њбитaніz t пти1цъ небeсныхъ и3 дaже до скотHвъ, ўжас0шасz, tид0ша. | Про гори здійму плач і крик, і про степові пасовища — ридання, тому що вони випалені, так що ніхто там не проходить, і не чутно бекання стад: від птахів небесних до худоби — усі розсіялися, пішли. |
|
11
|
11
|
| И# дaмъ їеrли1мъ въ преселeніе и3 въ жили1ще ѕміє1мъ и3 грaды ї{дины положY въ разорeніе, ћкw не бyдетъ њбитaющагw. | І зроблю Єрусалим купою каміння, житлом шакалів, і міста Юдеї зроблю пустелею, без жителів. |
|
12
|
12
|
| Кто2 мyжъ премyдръ, и3 ўразумёетъ сіE; и3 къ немyже сл0во ќстъ гDнихъ, да возвэсти1тъ вaмъ, чесw2 рaди поги1бе землS, сожжeна є4сть ћкw пустhнz, є3sже никт0же прох0дитъ; | Чи є такий мудрець, який зрозумів би це? І до кого говорять уста Господні — пояснив би, за що загинула країна і випалена, як пустеля, так що ніхто не проходить нею? |
|
13
|
13
|
| И# речE гDь ко мнЁ: понeже њстaвиша зак0нъ м0й, є3г0же дaхъ пред8 лицeмъ и4хъ, и3 не послyшаша глaса моегw2 и3 не ходи1ша по немY, | І сказав Господь: за те, що вони залишили закон Мій, який Я встановив для них, і не слухали гласу Мого і не чинили за ним; |
|
14
|
14
|
| но поид0ша по и3зволeнію сeрдца своегw2 лукaвагw и3 в8слёдъ јдwлwвъ, и5мже научи1ша и5хъ nтцы2 и4хъ: | а ходили за впертістю серця свого і слідом Ваала, як навчили їх батьки їхні. |
|
15
|
15
|
| сегw2 рaди тaкw гlетъ гDь си1лъ, бGъ ї}левъ: сE, ѓзъ напитaю лю1ди сі‰ тэснотaми и3 въ питіE дaмъ и5мъ в0ду жeлчную, | Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я нагодую їх, цей народ, полином, і напою їх водою з жовчю; |
|
16
|
16
|
| и3 расточY и5хъ во kзhки, и4хже не знaша тjи и3 nтцы2 и4хъ, и3 послю2 на ни1хъ мeчь, д0ндеже и3стлsтсz. | і розсію їх між народами, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, і пошлю услід їм меч, доки не знищу їх. |
|
17
|
17
|
| Сі‰ речE гDь си1лъ: призови1те плачeвницъ, и3 да пріи1дутъ, и3 ко женaмъ прем{дрымъ посли1те, и3 да вэщaютъ | Так говорить Господь Саваоф: подумайте, і покличте плакальниць, щоб вони прийшли; пошліть за майстринями у цій справі, щоб вони прийшли. |
|
18
|
18
|
| и3 да пріи1мутъ над8 вaми плaчь, и3 да и3зведyтъ џчи вaши слeзы, и3 вёжди вaши да и3злію1тъ в0ду: | Нехай вони поспішать і здіймуть плач за нас, щоб з очей наших лилися сльози, і з вій наших текла вода. |
|
19
|
19
|
| занE глaсъ плaча слhшанъ бhсть во сіHнэ: кaкw бёдни бhхомъ, постыждeни ѕэлw2, ћкw њстaвихомъ зeмлю и3 tри1нухомъ жили6ща н†ша; | Бо голос плачу чутно з Сиону: «як ми пограбовані! ми жорстоко посоромлені, бо залишаємо землю, тому що зруйнували житла наші». |
|
20
|
20
|
| Тёмже слhшите, жєны2, сл0во гDне, и3 пріими1те ўши1ма вaшима словесA ќстъ є3гw2, и3 научи1те дщє1ри вaшz рыдaнію, и3 кazждо и4скреннюю свою2 плaчу: | Отже, слухайте, жінки, слово Господа, і нехай прислухається вухо ваше до слів уст Його; і вчіть дочок ваших плачу, і одна одну — жалібних пісень. |
|
21
|
21
|
| понeже взhде смeрть сквозЁ џкна в†ша и3 вни1де въ зeмлю вaшу погуби1ти nтрочaта tвнЁ и3 ю4ношы t ст0гнъ. | Бо смерть входить у наші вікна, вдирається у палаци наші, щоб знищити дітей на вулицях, юнаків на площах. |
|
22
|
22
|
| (Глаг0ли:) сі‰ речE гDь: и3 бyдутъ мeртвіи человёцы въ примёръ на лицы2 п0лz земли2 вaшеz, ћкw сёно созади2 жнyшагw, и3 не бyдетъ собирaющагw. | Скажи: так говорить Господь: і будуть повалені трупи людей, як гній на полі і як снопи позаду женця, і не буде кому зібрати їх. |
|
23
|
23
|
| Тaкw гlетъ гDь: да не хвaлитсz мyдрый мyдростію своeю, и3 да не хвaлитсz крёпкій крёпостію своeю, и3 да не хвaлитсz богaтый богaтствомъ свои1мъ: | Так говорить Господь: нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, нехай не хвалиться сильний силою своєю, нехай не хвалиться багатий багатством своїм. |
|
24
|
24
|
| но њ сeмъ да хвaлитсz хвалsйсz, є4же разумёти и3 знaти, ћкw ѓзъ є4смь гDь творsй млcть и3 сyдъ и3 прaвду на земли2, ћкw въ си1хъ в0лz моS, гlетъ гDь. | Але хто хвалиться, хвалися тим, що розумієш і знаєш Мене, що Я — Господь, Який творить милість, суд і правду на землі; бо тільки це благоугодно Мені, — говорить Господь. |
|
25
|
25
|
| СE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 посэщY на всёхъ, и5же њбрёзаную и4мутъ пл0ть свою2: | Ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю усіх обрізаних і необрізаних: |
|
26
|
26
|
| на є3гЂпетъ и3 на їдумeю, и3 на є3дHмъ и3 на сhны ґммw6ни, и3 на сhны мw†вли и3 на всsкаго њстризaющаго власы2 по лицY своемY, њбитaющыz въ пустhни, ћкw вси2 kзhцы неwбрёзани пл0тію, вeсь же д0мъ ї}левъ неwбрёзани сyть сердцы2 свои1ми. | Єгипет і Юдею, й Едома і синів Аммонових, і Моава і всіх, що стрижуть волосся на скронях, які живуть у пустелі; тому що усі ці народи необрізані, а увесь дім Ізраїлів з необрізаним серцем. |
