1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ ѕ҃і
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: | І було до мене слово Господнє: |
|
2
|
2
|
| сы́не человѣ́чь, засвидѣ́телствꙋй і҆ерⷭ҇ли́мꙋ беззакѡ́нїѧ є҆гѡ̀ | сину людський! вислови Єрусалиму мерзоти його |
|
3
|
3
|
| и҆ рече́ши: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь дще́ри і҆ерⷭ҇ли́мстѣй: ко́рень тво́й и҆ бытїѐ твоѐ ѿ землѝ ханане́йски: ѻ҆те́цъ тво́й а҆морре́анинъ и҆ ма́ти твоѧ̀ хетте́анынѧ: | і скажи: так говорить Господь Бог дочці Єрусалима: твій корінь і твоя батьківщина у землі Ханаанській; батько твій аморрей, і мати твоя хеттеянка; |
|
4
|
4
|
| и҆ рожде́нїе твоѐ, въ ѻ҆́ньже де́нь роди́ласѧ є҆сѝ, не ѡ҆бѧза́ша сосє́цъ твои́хъ [Є҆вр.: не ѿрѣ́заша тѝ пꙋ́па.], и҆ водо́ю не ѡ҆мы́ша тѧ̀ на спасе́нїе, ни со́лїю ѡ҆соли́ша, нижѐ пелена́ми пови́ша: | при народженні твоєму, у день, коли ти народилася, пуповину твою не відрізали, і водою ти не була обмита для очищення, і сіллю не була осолена, і пеленами не повита. |
|
5
|
5
|
| и҆ не пощадѣ̀ тебѐ ѻ҆́ко моѐ, є҆́же сотвори́ти тебѣ̀ є҆ди́но ѿ всѣ́хъ си́хъ, пострада́ти что̀ ѡ҆ тебѣ̀, и҆ ѿве́ржена была̀ є҆сѝ на лицѐ по́лѧ стро́потствомъ дꙋшѝ твоеѧ̀, въ де́нь въ ѻ҆́ньже роди́ласѧ є҆сѝ. | Нічиє око не зглянеться на тебе, щоб з милости до тебе зробити тобі що-небудь з цього; але ти викинута була на поле, з презирства до життя твого, у день народження твого. |
|
6
|
6
|
| И҆ проидо́хъ сквозѣ́ тѧ и҆ ви́дѣхъ тѧ̀ смѣ́шенꙋ во кро́ви твое́й и҆ реко́хъ тѝ: ѿ кро́ве твоеѧ̀ жива̀ бꙋ́ди: и҆ реко́хъ тебѣ̀: во кро́ви твое́й живо́тъ тво́й: | І проходив Я мимо тебе, і побачив тебе, покинуту на потоптання в кровя́х твоїх, і сказав тобі: «у кровя́х твоїх живи!» Так, Я сказав тобі: «у кровя́х твоїх живи!» |
|
7
|
7
|
| оу҆множа́йсѧ, ꙗ҆́коже прозѧбе́нїе се́лное да́хъ тѧ̀, и҆ оу҆мно́жиласѧ є҆сѝ и҆ возвели́чиласѧ и҆ вошла̀ є҆сѝ во гра́ды градѡ́въ: сосцы̀ твоѝ возрасто́ша, и҆ вла́си твоѝ просвѣтлѣ́ша, ты́ же была̀ є҆сѝ нага̀ и҆ без̾ красы̀. | Примножив тебе, як польові рослини; ти виросла і стала великою, і досягла чудової краси: піднялися груди, і волосся у тебе виросло; але ти була нага і непокрита. |
|
8
|
8
|
| И҆ проидо́хъ сквозѣ́ тѧ и҆ ви́дѣхъ тѧ̀: и҆ сѐ, вре́мѧ твоѐ, ꙗ҆́кѡ вре́мѧ вита́ющихъ: и҆ простро́хъ крилѣ̑ моѝ на тѧ̀ и҆ прикры́хъ стꙋ́дъ тво́й, и҆ клѧ́хсѧ тебѣ̀ и҆ внидо́хъ въ завѣ́тъ съ тобо́ю, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, и҆ была̀ є҆сѝ мнѣ̀: | І проходив Я мимо тебе, і побачив тебе, і ось, це був час твій, час любови; і простер Я крила риз Моїх на тебе, і покрив наготу твою; і поклявся тобі і вступив у союз з тобою, — говорить Господь Бог, — і ти стала Моєю. |
|
9
|
9
|
| и҆ ѡ҆мы́хъ тѧ̀ водо́ю и҆ ѡ҆полоска́хъ кро́вь твою̀ ѿ тебє̀ и҆ пома́захъ тѧ̀ є҆ле́емъ, | Обмив Я тебе водою і змив з тебе кров твою і помазав тебе єлеєм. |
|
10
|
10
|
| и҆ ѡ҆блеко́хъ тѧ̀ въ пестрѡты̀ и҆ ѡ҆бꙋ́хъ тѧ̀ въ червлє́ны, и҆ препоѧ́сахъ тѧ̀ вѷссо́номъ и҆ возложи́хъ на тѧ̀ трїха́птонъ, | І надів на тебе візерунчасте плаття, і взув тебе в сап’янові сандалії, й оперезав тебе висоном, і покрив тебе шовковим покривалом. |
|
11
|
11
|
| и҆ оу҆краси́хъ тѧ̀ оу҆́тварїю и҆ возложи́хъ запѧ́стїе на рꙋ́цѣ твоѝ и҆ гри́внꙋ на вы́ю твою̀, | І убрав тебе в убрання, і поклав на руки твої зап’ястя і на шию твою намисто. |
|
12
|
12
|
| и҆ да́хъ оу҆серѧ̑зи на нѡ́здри твоѧ̑ и҆ ко́лца во оу҆́шы твоѝ и҆ вѣне́цъ хвалы̀ на главꙋ̀ твою̀: | І дав тобі кільце на твій ніс і серги на вуха твої і на голову твою прекрасний вінець. |
|
13
|
13
|
| и҆ оу҆краше́нна была̀ є҆сѝ зла́томъ и҆ сребро́мъ, и҆ ѻ҆дє́жды твоѧ̑ вѷссѡ́нны и҆ трїха́пты и҆ и҆спещрє́нїѧ, семїда́лъ и҆ ме́дъ и҆ ма́сло ꙗ҆́ла є҆сѝ, и҆ была̀ є҆сѝ добра̀ ѕѣлѡ̀ ѕѣлѡ̀, и҆ оу҆пра́виласѧ є҆сѝ на ца́рство: | Так прикрашалася ти золотом і сріблом, і одяг твій був висон і шовк і візерунчасті тканини; годувалася ти хлібом із кращого пшеничного борошна, медом і єлеєм, і була надзвичайно красива, і досягла царственої величі. |
|
14
|
14
|
| и҆ и҆зы́де и҆́мѧ твоѐ во ꙗ҆зы́ки въ добро́тѣ твое́й, занѐ соверше́нно бѣ̀ лѣ́потою въ красотѣ̀, ю҆́же оу҆чини́хъ на тебѣ̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. | І пронеслася між народами слава твоя заради краси твоєї, тому що вона була цілком досконала при тому чудовому убранні, яке Я поклав на тебе, — говорить Господь Бог. |
|
15
|
15
|
| Ты́ же оу҆пова́ла є҆сѝ на добро́тꙋ твою̀ и҆ соблꙋди́ла є҆сѝ во и҆́мени твое́мъ и҆ и҆злїѧ́ла є҆сѝ блꙋже́нїе твоѐ на всѧ́каго мимоходѧ́щаго, томꙋ̀ была̀ є҆сѝ, є҆мꙋ́же не подоба́ше: | Але ти понадіялася на красу твою, і, користуючись славою твоєю, стала блудити і поширювала блудодійство твоє на кожного, хто проходив мимо, віддаючись йому. |
|
16
|
16
|
| и҆ взѧла̀ є҆сѝ ѿ ри́зъ твои́хъ и҆ сотвори́ла себѣ̀ кꙋмі́ры сошвє́ныѧ и҆ соблꙋди́ла є҆сѝ съ ни́ми, и҆ не вни́деши, и҆ не бꙋ́детъ. | І взяла з одягу твого, і зробила собі різнобарвні висоти, і блудодіяла на них, як ніколи не трапиться і не буде. |
|
17
|
17
|
| И҆ взѧла̀ є҆сѝ сосꙋ́ды хвалы̀ твоеѧ̀ ѿ сребра̀ моегѡ̀ и҆ зла́та моегѡ̀, ѿ ни́хже да́хъ тебѣ̀, и҆ сотвори́ла себѣ̀ ѡ҆́бразы мꙋ́жєски, и҆ соблꙋди́ла є҆сѝ въ ни́хъ. | І взяла ошатні твої речі з Мого золота і з Мого срібла, яке Я дав тобі, і зробила собі чоловічі зображення, і блудодіяла з ними. |
|
18
|
18
|
| И҆ взѧла̀ є҆сѝ ри̑зы своѧ̑ и҆спещрє́нныѧ и҆ ѡ҆дѣ́ѧласѧ є҆сѝ въ нѧ̀, и҆ ма́сло моѐ и҆ ѳѷмїа́мъ мо́й положи́ла є҆сѝ пред̾ лице́мъ и҆́хъ, | І взяла візерунчасті плаття твої, і одягла їх ними, і ставила перед ними єлей Мій і фіміам Мій, |
|
19
|
19
|
| и҆ хлѣ́бы моѧ̑, ꙗ҆̀же да́хъ тебѣ̀, семїда́ломъ и҆ ма́сломъ и҆ ме́домъ напита́хъ тѧ̀, и҆ положи́ла є҆сѝ та̑ пред̾ лице́мъ и҆́хъ въ воню̀ благоꙋха́нїѧ. И҆ бы́сть по си́хъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, | і хліб Мій, який Я давав тобі, пшеничне борошно, і єлей, і мед, якими Я годував тебе, ти ставила перед ними як приємні пахощі; і це було, — говорить Господь Бог. |
|
20
|
20
|
| и҆ взѧла̀ є҆сѝ сы́ны твоѧ̑ и҆ дщє́ри твоѧ̑, ꙗ҆̀же родила̀ є҆сѝ, и҆ закла́ла є҆сѝ и҆̀мъ въ потребле́нїе. Є҆да̀ ма́лѡ соблꙋди́ла є҆сѝ; | І взяла синів твоїх і дочок твоїх, яких ти народила Мені, і приносила у жертву на споживання їм. Чи мало було для тебе блудодіяти? |
|
21
|
21
|
| И҆ закла́ла є҆сѝ ча̑да твоѧ̑ и҆ дала̀ є҆сѝ ѧ҆̀, внегда̀ принесла̀ є҆сѝ и҆̀хъ на же́ртвꙋ и҆̀мъ. | Але ти і синів Моїх заколювала і віддавала їм, проводячи їх через вогонь. |
|
22
|
22
|
| Сїѐ па́че всѧ́кагѡ блꙋда̀ твоегѡ̀ и҆ гнꙋ́сностей твои́хъ: и҆ не помѧнꙋ́ла є҆сѝ дні́й младе́нства твоегѡ̀, є҆гда̀ была̀ є҆сѝ нага̀ и҆ без̾ѡбра́зна, и҆ смѣ́шена во кро́ви твое́й жила̀ є҆сѝ. | І при усіх твоїх мерзотах і блудодіяннях твоїх ти не згадала про дні юности твоєї, коли ти була нага і непокрита і покинута у крові твоїй на потоптання. |
|
23
|
23
|
| И҆ бы́сть по всѣ́хъ ѕло́бахъ твои́хъ, го́ре го́ре тебѣ̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, | І після всіх злодіянь твоїх, — горе, горе тобі! — говорить Господь Бог, — |
|
24
|
24
|
| и҆ создала̀ є҆сѝ себѣ̀ хра́мъ блꙋдни́ческїй и҆ сотвори́ла себѣ̀ полага̑нїѧ на всѣ́хъ сто́гнахъ: | ти побудувала собі блудилища і наробила собі підвищень на всякій площі; |
|
25
|
25
|
| и҆ въ нача́лѣ всѧ́кагѡ пꙋтѝ создала̀ є҆сѝ блꙋди̑лища своѧ̑ и҆ растли́ла добро́тꙋ твою̀, и҆ разложи́ла го́лєни твоѧ̑ всѧ́комꙋ мимоходѧ́щемꙋ и҆ оу҆мно́жила є҆сѝ блꙋ́дъ тво́й: | біля початку всякої дороги влаштувала собі узвишшя, ганьбила красу твою і розкидала ноги твої для всякого перехожого, і примножила блудодіяння твої. |
|
26
|
26
|
| и҆ соблꙋди́ла съ сынмѝ є҆гѵ́петскими сосѣ̑ды твои́ми дебелопло́тными, и҆ мно́гажды блꙋди́ла є҆сѝ, є҆́же разгнѣ́вати мѧ̀. | Блудила із синами Єгипту, сусідами твоїми, людьми великорослими, і примножувала блудодіяння твої, прогнівляючи Мене. |
|
27
|
27
|
| И҆ сѐ, прострꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на тѧ̀ и҆ ѿве́ргꙋ зако́ны твоѧ̑ и҆ преда́мъ тѧ̀ дꙋша́мъ ненави́дѧщымъ тебѐ, дще́ремъ и҆ноплеме́нникѡвъ, совраща́ющымъ тѧ̀ съ пꙋтѝ твоегѡ̀, и҆́мже нече́ствовала є҆сѝ. | І ось, Я простяг на тебе руку Мою, і зменшив призначене тобі, і віддав тебе на сваволю дочкам филистимським, які ненавидять тебе, які посоромилися соромітної поведінки твоєї. |
|
28
|
28
|
| И҆ соблꙋди́ла є҆сѝ съ сынмѝ а҆ссѵ́ровыми и҆ нижѐ та́кѡ насы́тиласѧ є҆сѝ: и҆ соблꙋди́ла и҆ не насы́тиласѧ, | І блудила ти із синами Ассура і не наситилася; блудила з ними, але тим не задовольнилася; |
|
29
|
29
|
| и҆ оу҆мно́жила завѣ́ты твоѧ̑ ко землѝ ханане́йстѣй, халде́йстѣй, и҆ нижѐ въ си́хъ насы́тиласѧ є҆сѝ. | і примножила блудодіяння твої у землі Ханаанській до Халдеї, але і тим не задовольнилась. |
|
30
|
30
|
| Что̀ сотворю̀ се́рдцꙋ твоемꙋ̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, внегда̀ твори́ши всѧ̑ сїѧ̑ дѣла̀ жены̀ блꙋдни́цы проде́рзыѧ; И҆ соблꙋди́ла є҆сѝ трегꙋ́бѡ во дще́рехъ твои́хъ. | Яким стомленим повинно бути серце твоє, — говорить Господь Бог, — коли ти все це робила, як неприборкана блудниця! |
|
31
|
31
|
| Є҆гда̀ согради́ла є҆сѝ блꙋди́лище твоѐ въ нача́лѣ всѧ́кагѡ пꙋтѝ и҆ высѡ́каѧ твоѧ̑ сотвори́ла є҆сѝ на всѣ́хъ сто́гнахъ, и҆ не была̀ ꙗ҆́кѡ блꙋдни́ца собира́ющаѧ нае́мъ. | Коли ти будувала собі блудилища біля початку всякої дороги і робила собі узвишшя на всякій площі, ти була не як блудниця, тому що відкидала подарунки, |
|
32
|
32
|
| Жена̀ любодѣ́йница подо́бна тебѣ̀, ѿ мꙋ́жа своегѡ̀ взе́млющи нае́мъ, | але як перелюбна дружина, яка приймає замість свого чоловіка чужих. |
|
33
|
33
|
| всѣ̑мъ блꙋди́вшымъ съ не́ю даѧ́ше нае́мъ: и҆ ты̀ дала̀ є҆сѝ нае́мъ всѣ̑мъ рачи́телємъ твои̑мъ и҆ ѡ҆бременѧ́ла и҆̀хъ, є҆́же приходи́ти и҆̀мъ къ тебѣ̀ ѿвсю́дꙋ во блꙋжє́нїѧ твоѧ̑. | Усім блудницям дають подарунки, а ти сама давала подарунки всім коханцям твоїм і підкуповувала їх, щоб вони з усіх боків приходили до тебе блудити з тобою. |
|
34
|
34
|
| И҆ бы́сть въ тебѣ̀ сопроти́вно ѡ҆бы́чаю же́нскꙋ во блꙋже́нїи твое́мъ, и҆ съ тобо́ю соблꙋди́вшымъ, вмѣ́стѡ є҆́же бы да́ти тебѣ̀ нае́мъ, и҆ нае́мъ не даде́сѧ тебѣ̀, и҆ бы́сть въ тебѣ̀ сопроти́вно. | У тебе у блудодіяннях твоїх було супротивне тому, що буває у жінок: не за тобою ганялися, але ти давала подарунки, а тобі не давали подарунків; і тому ти чинила на противагу іншим. |
|
35
|
35
|
| Сегѡ̀ ра́ди слы́ши, блꙋдни́це, сло́во гдⷭ҇не. | Тому вислухай, блуднице, слово Господнє! |
|
36
|
36
|
| Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: занѐ и҆злїѧ́ла є҆сѝ мѣ́дь твою̀, и҆ ѿкры́етсѧ сра́мъ тво́й во блꙋже́нїи твое́мъ ко рачи́телємъ твои̑мъ, и҆ во всѧ̑ помышлє́нїѧ беззако́нїй твои́хъ, и҆ во кро́ви ча̑дъ твои́хъ, ꙗ҆̀же дала̀ є҆сѝ и҆̀мъ: | Так говорить Господь Бог: за те, що ти так розсипала гроші твої, і у блудодіяннях твоїх розкрита була нагота твоя перед коханцями твоїми і перед усіма мерзенними ідолами твоїми, і за кров синів твоїх, яких ти віддавала їм, — |
|
37
|
37
|
| сегѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ на тѧ̀ соберꙋ̀ всѧ̑ похотникѝ твоѧ̑, съ ни́миже смѣси́ласѧ є҆сѝ, и҆ всѣ́хъ, и҆̀хже люби́ла є҆сѝ, со всѣ́ми, и҆̀хже ненави́дѣла є҆сѝ: и҆ соберꙋ̀ ѧ҆̀ на тѧ̀ ѿвсю́дꙋ и҆ ѿкры́ю ѕлѡ́бы твоѧ̑ къ ни̑мъ, и҆ оу҆́зрѧтъ ве́сь сра́мъ тво́й. | за те ось, Я зберу всіх коханців твоїх, якими ти насолоджувалась і яких ти кохала, з усіма тими, яких ненавиділа, і зберу їх звідусіль проти тебе, і розкрию перед ними наготу твою, і побачать увесь сором твій. |
|
38
|
38
|
| И҆ ѿмщꙋ́ ти ѿмще́нїемъ любодѣ́йцы и҆ пролива́ющїѧ кро́вь, и҆ положꙋ́ тѧ во кро́ви ꙗ҆́рости и҆ рве́нїѧ, | Я буду судити тебе судом перелюбниць і тих, хто проливає кров, — і віддам тебе кривавій люті і ревнощам; |
|
39
|
39
|
| и҆ преда́мъ тѧ̀ въ рꙋ́цѣ и҆́хъ, и҆ раскопа́ютъ блꙋди́лище твоѐ и҆ разорѧ́тъ высѡ́каѧ твоѧ̑, и҆ совлекꙋ́тъ съ тебє̀ ри̑зы твоѧ̑ и҆ во́змꙋтъ сосꙋ́ды хвалы̀ твоеѧ̀, и҆ ѡ҆ста́вѧтъ тѧ̀ на́гꙋ и҆ безстꙋ́днꙋ: | віддам тебе у руки їх і вони зруйнують блудилища твої, і розкидають узвишшя твої, і зірвуть з тебе одяг твій, і візьмуть убрання твоє, і залишать тебе нагою і непокритою. |
|
40
|
40
|
| и҆ приведꙋ́тъ на тѧ̀ наро́ды, и҆ побїю́тъ тебѐ ка́менїемъ и҆ и҆зсѣкꙋ́тъ тѧ̀ мечьмѝ свои́ми, | І скличуть на тебе зібрання, і поб’ють тебе камінням, і розрубають тебе мечами своїми. |
|
41
|
41
|
| и҆ запалѧ́тъ до́мы твоѧ̑ ѻ҆гне́мъ и҆ сотворѧ́тъ въ тебѣ̀ ѿмще́нїе пред̾ жена́ми мно́гими: и҆ ѡ҆бращꙋ́ тѧ ѿ блꙋже́нїѧ, и҆ найма̀ ктомꙋ̀ не да́си. | Спалять доми твої вогнем і вчинять над тобою суд перед очима багатьох дружин; і покладу кінець блуду твоєму, і не будеш уже давати подарунків. |
|
42
|
42
|
| И҆ послю̀ ꙗ҆́рость мою̀ на тѧ̀, и҆ ѿи́метсѧ рве́нїе моѐ ѿ тебє̀: и҆ почі́ю и҆ ктомꙋ̀ не попекꙋ́сѧ. | І вгамую на тобі гнів Мій, і відступить від тебе обурення Моє, і заспокоюся, і вже не буду гніватися. |
|
43
|
43
|
| Поне́же не помѧнꙋ́ла є҆сѝ дні́й младе́нства твоегѡ̀ и҆ ѡ҆печа́лила мѧ̀ во всѣ́хъ си́хъ: и҆ сѐ, а҆́зъ пꙋти̑ твоѧ̑ на главꙋ̀ твою̀ да́хъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: и҆ та́кѡ сотвори́ла є҆сѝ нече́стїе по всѣ̑мъ беззако́нїємъ твои̑мъ. | За те, що ти не згадала про дні юности твоєї і всім цим гнівала Мене, ось, і Я поведінку твою оберну на твою голову, — говорить Господь Бог, — щоб ти не віддавалася більш розпусті після всіх твоїх мерзот. |
|
44
|
44
|
| Сїѧ̑ сꙋ́ть всѧ̑, є҆ли̑ка реко́ша на тѧ̀ въ при́тчи, глаго́люще: ꙗ҆́коже ма́ти, та́кѡ и҆ дще́рь. | Ось, усякий, хто говорить притчами, може сказати про тебе: «яка мати, така і дочка». |
|
45
|
45
|
| Дще́рь ма́тере твоеѧ̀ ты̀ є҆сѝ, ѿри́нꙋвшаѧ мꙋ́жа своего̀ и҆ ча̑да своѧ̑: и҆ сєстры̀ се́стръ твои́хъ, ѿри́нꙋвшыѧ мꙋже́й свои́хъ и҆ ча̑дъ свои́хъ: ма́ти ва́ша хетте́анынѧ, а҆ ѻ҆те́цъ ва́шъ а҆морре́й: | Ти дочка у матір твою, яка покинула чоловіка свого і дітей своїх, — і ти сестра у сестер твоїх, які покинули чоловіків своїх і дітей своїх. Мати ваша хеттеянка, і батько ваш аморрей. |
|
46
|
46
|
| сестра̀ ва́ша старѣ́йшаѧ самарі́а, та̀ и҆ дщє́ри є҆ѧ̀ живꙋ́щыѧ ѡ҆шꙋ́юю тебє̀: и҆ сестра̀ твоѧ̀ ме́ншаѧ, живꙋ́щаѧ ѡ҆деснꙋ́ю тебє̀, содо́ма и҆ дщє́ри є҆ѧ̀. | Більша ж сестра твоя — Самарія, що з дочками своїми живе наліво від тебе; а менша сестра твоя, що живе від тебе направо, є Содома з дочками її. |
|
47
|
47
|
| Но нижѐ по пꙋтє́мъ и҆́хъ ходи́ла є҆сѝ, нижѐ сотвори́ла по беззако́нїємъ и҆́хъ понѐ ма́лѡ, и҆ превозшла̀ є҆сѝ и҆̀хъ во всѣ́хъ пꙋте́хъ твои́хъ. | Але ти і не їхніми путями ходила і не за їхніми мерзотами чинила; цього було мало: ти чинила розпусніше за них на всіх путях твоїх. |
|
48
|
48
|
| Живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, не сотвори́ла содо́ма сїѧ̀ сестра̀ твоѧ̀ и҆ дщє́ри є҆ѧ̀, ꙗ҆́коже ты̀ сотвори́ла и҆ дщє́ри твоѧ̑. | Живу Я, — говорить Господь Бог; Содома, сестра твоя, не робила того сама і її дочки, що робила ти і дочки твої. |
|
49
|
49
|
| Ѻ҆ба́че сїѐ беззако́нїе содо́мы сестры̀ твоеѧ̀, го́рдость въ сы́тости хлѣ́ба и҆ во и҆з̾ѻби́лїи вїна̀, и҆ сластолю́бствоваша та̀ и҆ дщє́ри є҆ѧ̀: сїѐ бѧ́ше є҆́й и҆ дще́ремъ є҆ѧ̀: и҆ рꙋкѝ оу҆бо́гомꙋ и҆ ни́щемꙋ не подаѧ́хꙋ, | Ось у чому було беззаконня Содоми, сестри твоєї, і дочок її: у гордості, пересиченні й ліності, і вона руки бідного й убогого не підтримувала. |
|
50
|
50
|
| и҆ велича́хꙋсѧ, и҆ сотвори́ша беззакѡ́нїѧ предо мно́ю: и҆ ѿверго́хъ ѧ҆̀ ꙗ҆́коже ви́дѣхъ. | І загордилися вони, і робили мерзоти перед лицем Моїм, і, побачивши це, Я відкинув їх. |
|
51
|
51
|
| Самарі́а же по́лъ грѣхѡ́въ твои́хъ не согрѣшѝ: и҆ оу҆мно́жила є҆сѝ беззакѡ́нїѧ твоѧ̑ па́че ѻ҆́нѣхъ, и҆ ѡ҆правда́ла є҆сѝ сєстры̀ твоѧ̑ во всѣ́хъ беззако́нїихъ твои́хъ, ꙗ҆̀же сотвори́ла є҆сѝ. | І Самарія половини гріхів твоїх не нагрішила; ти перевершила їх мерзотами твоїми, і через твої мерзоти, які робила ти, сестри твої виявилися правішими за тебе. |
|
52
|
52
|
| И҆ ты̀ прїимѝ мꙋче́нїе твоѐ, въ не́мже растли́ла є҆сѝ сєстры̀ твоѧ̑ во грѣсѣ́хъ твои́хъ, и҆́миже беззако́нновала па́че тѣ́хъ, и҆ ѡ҆правда́ла и҆̀хъ па́че тебє̀: и҆ ты̑ посрами́сѧ и҆ прїимѝ безче́стїе твоѐ, внегда̀ ѡ҆правда́ти тебѣ̀ сєстры̀ твоѧ̑. | Неси ж посоромлення твоє і ти, яка осуджувала сестер твоїх; за гріхами твоїми, якими ти зганьбила себе більше за них, вони правіші за тебе. Червоній же від сорому і ти, і неси посоромлення твоє, так виправдавши сестер твоїх. |
|
53
|
53
|
| И҆ ѡ҆бращꙋ̀ ѡ҆бращє́нїѧ и҆́хъ, ѡ҆браще́нїе содо́мы и҆ дще́рей є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆браще́нїе самарі́и и҆ дщере́й є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆бращꙋ̀ ѡ҆браще́нїе твоѐ средѣ̀ и҆́хъ, | Але Я поверну полон їх, полон Содоми і дочок її, полон Самарії і дочок її, і між ними полон полонених твоїх, |
|
54
|
54
|
| ꙗ҆́кѡ да прїи́меши мꙋче́нїе твоѐ и҆ безче́стна бꙋ́деши ѿ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же сотвори́ла є҆сѝ во разгнѣ́ванїи мое́мъ. | щоб ти несла посоромлення твоє і соромилась усього того, що робила, слугуючи для них утішенням. |
|
55
|
55
|
| И҆ сестра̀ твоѧ̀ содо́ма и҆ дщє́ри є҆ѧ̀ возста́вѧтсѧ, ꙗ҆́коже бѣ́ша и҆спе́рва: и҆ самарі́а и҆ дщє́ри є҆ѧ̀ возста́вѧтсѧ, ꙗ҆́коже бѣ́ша и҆спе́рва: и҆ ты̀ и҆ дщє́ри твоѧ̑ возста́витесѧ, ꙗ҆́коже бѣ́сте пре́жде. | І сестри твої, Содома і дочки її, повернуться у попередній стан свій; і Самарія і дочки її повернуться у попередній стан свій, і ти і дочки твої повернетеся у попередній стан ваш. |
|
56
|
56
|
| И҆ не была̀ содо́ма сестра̀ твоѧ̀ во слы́шанїе во оу҆стѣ́хъ твои́хъ во дне́хъ горды́ни твоеѧ̀, | Про сестру твою Содому і спомину не було у вустах твоїх у дні гордині твоєї, |
|
57
|
57
|
| пре́жде ѿкрове́нїѧ ѕло́бъ твои́хъ, ꙗ҆́коже нн҃ѣ оу҆кори́зна є҆сѝ дще́рей сѵ́рскихъ и҆ всѣ́хъ сꙋ́щихъ ѡ҆́крестъ є҆ѧ̀ дще́рей и҆ноплеме́нничихъ ѡ҆держа́щихъ тѧ̀ ѡ҆́крестъ: | доки ще не відкрито було нечестя твоє, як у час посоромлення від дочок Сирії і всіх, хто оточував її, від дочок Филистими, які дивилися на тебе з презирством з усіх боків. |
|
58
|
58
|
| нечє́стїѧ твоѧ̑ и҆ беззакѡ́нїѧ твоѧ̑ ты̀ понесла̀ є҆сѝ ѧ҆̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь. | За розпусту твою і за мерзоти твої терпиш ти, — говорить Господь. |
|
59
|
59
|
| Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: и҆ сотворю̀ въ тебѣ̀, ꙗ҆́коже сотвори́ла є҆сѝ, ꙗ҆́коже презрѣ́ла є҆сѝ є҆́же престꙋпи́ти завѣ́тъ мо́й: | Бо так говорить Господь Бог: Я вчиню з тобою, як учинила ти, знехтувавши клятву порушенням союзу. |
|
60
|
60
|
| и҆ воспомѧнꙋ̀ а҆́зъ завѣ́тъ мо́й, и҆́же съ тобо́ю во дне́хъ младе́нства твоегѡ̀, и҆ возста́влю тебѣ̀ завѣ́тъ вѣ́чный: | Але Я згадаю союз Мій з тобою у дні юности твоєї, і відновлю з тобою вічний союз. |
|
61
|
61
|
| и҆ помѧне́ши пꙋти̑ твоѧ̑ и҆ безче́стна бꙋ́деши, внегда̀ по́ймеши сєстры̀ твоѧ̑ старѣ́йшыѧ со ю҆нѣ́йшими твои́ми, и҆ да́мъ ѧ҆̀ тебѣ̀ на созида́нїе, но не ѿ завѣ́та твоегѡ̀: | І ти згадаєш про путі твої, і буде соромно тобі, коли станеш приймати до себе сестер твоїх, більших за тебе, як і менших за тебе, і коли Я буду давати тобі їх за дочок, але не від твого союзу. |
|
62
|
62
|
| и҆ возста́влю а҆́зъ завѣ́тъ мо́й съ тобо́ю, и҆ оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь: | Я відновлю союз Мій з тобою, і пізнаєш, що Я Господь, |
|
63
|
63
|
| ꙗ҆́кѡ да помѧне́ши и҆ оу҆срами́шисѧ, и҆ не бꙋ́детъ тебѣ̀ ктомꙋ̀ ѿве́рсти оу҆́стъ твои́хъ ѿ лица̀ безче́стїѧ твоегѡ̀, є҆гда̀ млⷭ҇тивъ бꙋ́дꙋ тебѣ̀ по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка сотвори́ла є҆сѝ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. | для того, щоб ти пам’ятала і соромилася, і щоб надалі не можна було тобі і рота відкрити від сорому, коли Я прощу тобі все, що ти робила, — говорить Господь Бог. |
