1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ з҃
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
|
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ:
|
І було до мене слово Господнє:
|
|
2
|
2
|
|
и҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, рцы̀: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: землѝ і҆и҃левѣ коне́цъ прїи́де, коне́цъ прїи́де на четы́ри краи̑ землѝ.
|
і ти, сину людський, [скажи]: так говорить Господь Бог; землі Ізраїлевій кінець, — кінець прийшов на чотири краї землі.
|
|
3
|
3
|
|
Прише́лъ є҆́сть коне́цъ, нн҃ѣ коне́цъ тебѣ̀, и҆ и҆спꙋщꙋ̀ ꙗ҆́рость мою̀ на тѧ̀, и҆ ѿмщꙋ̀ тебѣ̀ по пꙋтє́мъ твои̑мъ, да́мъ на тѧ̀ всѧ̑ ме́рзѡсти твоѧ̑.
|
Ось кінець тобі; і пошлю на тебе гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми, і покладу на тебе всі мерзоти твої.
|
|
4
|
4
|
|
Не пощади́тъ ѻ҆́ко моѐ на тѧ̀, и҆ не поми́лꙋю, занѐ пꙋ́ть тво́й на тѧ̀ да́мъ, и҆ ме́рзѡсти твоѧ̑ средѣ̀ тебє̀ бꙋ́дꙋтъ, и҆ оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь.
|
І не пощадить тебе око Моє, і не помилую, і воздам тобі за шляхами твоїми, і мерзоти твої з тобою будуть, і пізнаєте, що Я Господь.
|
|
5
|
5
|
|
Тѣ́мже сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ѕло̀ є҆ди́но ѕло̀, сѐ, и҆́детъ.
|
Так говорить Господь Бог: біда єдина, ось, іде біда.
|
|
6
|
6
|
|
Коне́цъ прише́лъ є҆́сть, прїи́де коне́цъ, воста̀ на тѧ̀, сѐ, прїи́де.
|
Кінець прийшов, прийшов кінець, встав на тебе; ось дійшла,
|
|
7
|
7
|
|
Прїи́де плете́нїе на тѧ̀ живꙋ́щаго на землѝ: прїи́де вре́мѧ, прибли́жисѧ де́нь, не съ молво́ю, нижѐ съ болѣ́зньми.
|
дійшла напасть до тебе, жителю землі! надходить час, наближається день сум’яття, а не веселих вигуків на горах.
|
|
8
|
8
|
|
Нн҃ѣ и҆збли́зꙋ и҆злїю̀ гнѣ́въ мо́й на тѧ̀ и҆ сконча́ю ꙗ҆́рость мою̀ на тебѣ̀, и҆ ѡ҆сꙋждꙋ̀ тѧ̀ по пꙋтє́мъ твои̑мъ и҆ да́мъ на тѧ̀ всѧ̑ ме́рзѡсти твоѧ̑.
|
Ось, незабаром виллю на тебе лють Мою і звершу над тобою гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми, і покладу на тебе всі мерзоти твої.
|
|
9
|
9
|
|
Не пощади́тъ ѻ҆́ко моѐ, и҆ не поми́лꙋю, занѐ пꙋти̑ твоѧ̑ на тѧ̀ да́мъ, и҆ ме́рзѡсти твоѧ̑ посредѣ̀ тебє̀ бꙋ́дꙋтъ, и҆ позна́еши, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь бїѧ́й.
|
І не пощадить тебе око Моє, і не помилую. За шляхами твоїми воздам тобі, і мерзоти твої з тобою будуть; і пізнаєте, що Я Господь каратель.
|
|
10
|
10
|
|
Сѐ, де́нь гдⷭ҇ень прихо́дитъ, сѐ, коне́цъ прише́лъ є҆́сть, и҆зы́де плете́нїе, и҆ процвѣтѐ же́злъ,
|
Ось день! ось прийшла, настала напасть! жезл виріс, гордість розрослася.
|
|
11
|
11
|
|
прозѧбѐ оу҆кори́зна, и҆ сокрꙋши́тъ оу҆твержде́нїе беззако́нника: и҆ не съ пли́щемъ, ни съ потща́нїемъ: и҆ не ѿ ни́хъ сꙋ́ть, и҆ нѣ́сть красы̀ въ ни́хъ.
|
Постає сила на жезл нечестя; нічого не залишиться від них, і від багатства їх, і від шуму їх, і від пишноти їх.
|
|
12
|
12
|
|
Прїи́де вре́мѧ, прибли́жисѧ де́нь: кꙋпꙋ́ѧй да не ра́дꙋетсѧ, и҆ продаѧ́й да не пла́четсѧ, ꙗ҆́кѡ гнѣ́въ на всѐ мно́жество и҆́хъ.
|
Прийшов час, настав день: хто купив, не радій, і хто продав, не плач; бо гнів над усією безліччю їх;
|
|
13
|
13
|
|
Зане́же притѧжава́ѧй ко продаю́щемꙋ ктомꙋ̀ не возврати́тсѧ, и҆ є҆щѐ въ жи́зни живꙋ́щемꙋ, ꙗ҆́кѡ видѣ́нїе на всѐ мно́жество и҆́хъ не возврати́тсѧ, и҆ человѣ́къ во ѻ҆чесѣ́хъ жи́зни своеѧ̀ не оу҆крѣпи́тсѧ.
|
Бо хто продав, не повернеться до проданого, хоч би і залишилися вони у живих; бо пророче видіння про всю безліч їх не відміниться, і ніхто своїм беззаконням не укріпить свого життя.
|
|
14
|
14
|
|
Вострꙋби́те трꙋбо́ю и҆ разсꙋди́те всѧ̑, и҆ не бꙋ́детъ грѧдꙋ́щагѡ на ра́ть, ꙗ҆́кѡ гнѣ́въ мо́й на всѐ мно́жество и҆́хъ.
|
Засурмлять у трубу, і все готується, але ніхто не йде на війну: бо гнів Мій над усією безліччю їх.
|
|
15
|
15
|
|
Ра́ть ѿвнѣ̀ съ мече́мъ, гла́дъ же и҆ сме́рть и҆звнꙋ́трь: и҆́же на по́ли мече́мъ сконча́етсѧ, сꙋ́щихъ же во гра́дѣ гла́дъ и҆ сме́рть сконча́етъ.
|
Поза домом меч, а у домі моровиця і голод. Хто у полі, той помре від меча; а хто у місті, того пожеруть голод і моровиця.
|
|
16
|
16
|
|
И҆ оу҆цѣлѣ́ютъ спасе́ннїи ѿ ни́хъ и҆ бꙋ́дꙋтъ на гора́хъ ꙗ҆́кѡ голꙋби̑цы скорбѧ́ще: и҆ всѣ́хъ и҆збїю̀, коего́ждо въ непра́вдахъ є҆гѡ̀.
|
А вцілілі з них утечуть і будуть на горах, як голуби долин; усі вони будуть стогнати, кожен за своє беззаконня.
|
|
17
|
17
|
|
Всѧ̑ рꙋ́ки разслабѣ́ютъ, и҆ всѧ̑ сте́гна ѡ҆калѧ́ютсѧ мо́кростїю.
|
У всіх руки опустяться, й у всіх коліна затремтять, як вода.
|
|
18
|
18
|
|
И҆ препоѧ́шꙋтсѧ во врє́тища, и҆ покры́етъ ѧ҆̀ оу҆́жасъ: и҆ на всѧ́цѣмъ лицы̀ сра́мъ на ни́хъ, и҆ на всѧ́цѣй главѣ̀ плѣ́шь.
|
Тоді вони опережуться веретищем, і обійме їх трепет і у всіх на лицях буде сором, і у всіх на головах пліш.
|
|
19
|
19
|
|
Сребро̀ и҆́хъ на сто́гнахъ пове́ржетсѧ, и҆ зла́то и҆́хъ презрѣ́но бꙋ́детъ: сребро̀ и҆́хъ и҆ зла́то не возмо́жетъ и҆зба́вити и҆̀хъ въ де́нь гнѣ́ва гдⷭ҇нѧ, дꙋ́ши и҆́хъ не насы́тѧтсѧ, и҆ чрева̀ и҆́хъ не напо́лнѧтсѧ, занѐ ка́знь непра́востей и҆́хъ бы́сть.
|
Срібло своє вони викинуть на вулиці, і золото у них буде у зневазі. Срібло їх і золото їх не у змозі буде врятувати їх у день гніву Господа. Вони не наситять ними душ своїх і не наповнять утроб своїх; бо воно було приводом до беззаконня їх.
|
|
20
|
20
|
|
И҆збра̑нныѧ оу҆́твари въ горды́ню положи́ша ѧ҆̀, и҆ ѡ҆́бразы ме́рзостей свои́хъ и҆ гнꙋ́снѡсти сотвори́ша ѿ ни́хъ: сегѡ̀ ра́ди да́хъ ѡ҆́наѧ и҆̀мъ въ нечистотꙋ̀.
|
І у червоних убраннях своїх вони перетворювали його на гордість, і робили з нього зображення мерзотних своїх ідолів; за те і зроблю його нечистим для них;
|
|
21
|
21
|
|
И҆ преда́мъ ѧ҆̀ въ чꙋжді̑ѧ рꙋ́цѣ, є҆́же разгра́бити ѧ҆̀, и҆ гꙋби́телємъ землѝ въ кѡры́сти, и҆ ѡ҆сквернѧ́тъ ѧ҆̀.
|
і віддам його у руки чужих у здобич і беззаконникам землі на розкрадання, і вони осквернять його.
|
|
22
|
22
|
|
И҆ ѿвращꙋ̀ лицѐ моѐ ѿ ни́хъ, и҆ ѡ҆сквернѧ́тъ стражбꙋ̀ мою̀, и҆ вни́дꙋтъ въ нѧ̀ неѡпа́снѡ, и҆ ѡ҆сквернѧ́тъ ѧ҆̀:
|
І відверну від них лице Моє, і осквернять потаємне Моє; і прийдуть туди грабіжники, і осквернять його.
|
|
23
|
23
|
|
и҆ сотворѧ́тъ мѧте́жъ, поне́же землѧ̀ полна̀ сꙋда̀ кро́ве, и҆ гра́дъ по́лнъ беззако́нїѧ.
|
Зроби ланцюг, бо земля ця наповнена кривавими злодіяннями, і місто повне насильства.
|
|
24
|
24
|
|
И҆ приведꙋ̀ ѕлы̑ѧ ꙗ҆зы́ки, и҆ наслѣ́дѧтъ до́мы и҆́хъ: и҆ ѿвращꙋ̀ велича́нїе крѣ́пости и҆́хъ, и҆ ѡ҆сквернѧ́тсѧ свѧта̑ѧ и҆́хъ.
|
Я приведу найлютіших з народів, і заволодіють домами їхніми. І покладу кінець пихатості сильних, і будуть осквернені святині їхні.
|
|
25
|
25
|
|
И҆ моле́нїе прїи́детъ, и҆ взы́щетъ ми́ра, и҆ не бꙋ́детъ.
|
Йде пагуба; будуть шукати миру, і не знайдуть.
|
|
26
|
26
|
|
Го́ре на го́ре бꙋ́детъ, и҆ вѣ́сть на вѣ́сть бꙋ́детъ, и҆ не бꙋ́детъ видѣ́нїе ѿ прⷪ҇ро́ка, и҆ зако́нъ поги́бнетъ ѿ жерца̀ и҆ совѣ́тъ ѿ ста́рєцъ.
|
Біда піде за бідою і звістка за звісткою; і будуть просити у пророка видіння, і не стане вчення у священика і поради у старців.
|
|
27
|
27
|
|
Ца́рь воспла́четсѧ, и҆ кнѧ́зь ѡ҆блече́тсѧ въ па́гꙋбꙋ, и҆ рꙋ́ки люді́й землѝ разслабѣ́ютъ: по пꙋтє́мъ и҆́хъ сотворю̀ и҆̀мъ и҆ по сꙋдѡ́мъ и҆́хъ ѿмщꙋ̀ и҆̀мъ, и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь.
|
Цар буде ремствувати, і князь одягнеться у жах, і в народу землі будуть тремтіти руки. Вчиню з ними за шляхами їхніми, і за судами їхніми буду судити їх; і пізнають, що Я Господь.
|
