1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ к҃а
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: | І було до мене слово Господнє: |
|
2
|
2
|
| сегѡ̀ ра́ди прорцы̀, сы́не человѣ́чь, и҆ оу҆твердѝ лицѐ твоѐ на і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ воззрѝ на ст҃ы̑ни и҆́хъ, и҆ прорцы̀ на зе́млю і҆и҃левꙋ, | сину людський! поверни лице твоє до Єрусалима і промов слово на святилища, і виречи пророцтво на землю Ізраїлеву, |
|
3
|
3
|
| и҆ рече́ши ко землѝ і҆и҃левѣ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ на тѧ̀, и҆ и҆звлекꙋ̀ ме́чь мо́й и҆з̾ ноже́нъ є҆гѡ̀, и҆ потреблю̀ ѿ тебє̀ непра́веднаго и҆ беззако́ннаго. | і скажи землі Ізраїлевій: так говорить Господь Бог: ось, Я — на тебе, і витягну меч Мій з піхов його і знищу в тебе праведного і нечестивого. |
|
4
|
4
|
| Поне́же потреблю̀ ѿ тебє̀ непра́веднаго и҆ беззако́нника, та́кѡ и҆зы́детъ ме́чь мо́й и҆з̾ ноже́нъ свои́хъ на всѧ́кꙋ пло́ть ѿ ю҆́га да́же до сѣ́вера, | А для того, щоб знищити у тебе праведного і нечестивого, меч Мій з піхов своїх піде на всяку плоть від півдня до півночі. |
|
5
|
5
|
| и҆ оу҆вѣ́сть всѧ́ка пло́ть, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь и҆звлеко́хъ ме́чь мо́й и҆з̾ ноже́нъ є҆гѡ̀, и҆ ктомꙋ̀ не возврати́тсѧ. | І пізнає всяка плоть, що Я, Господь, витяг меч Мій з піхов його, і він уже не повернеться. |
|
6
|
6
|
| И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, воздохнѝ въ сокрꙋше́нїи чре́слъ твои́хъ и҆ въ болѣ́знехъ возстенѝ пред̾ ѻ҆чи́ма и҆́хъ. | Ти ж, сину людський, стогни, скрушуючи стегна твої, і у го́рі стогни перед очима їхніми. |
|
7
|
7
|
| И҆ бꙋ́детъ, а҆́ще рекꙋ́тъ къ тебѣ̀: чесѡ̀ ра́ди ты̀ стене́ши; и҆ рече́ши: ѡ҆ возвѣще́нїи, ꙗ҆́кѡ грѧде́тъ: и҆ сокрꙋши́тсѧ всѧ́ко се́рдце, и҆ ѡ҆слабѣ́ютъ всѧ̑ рꙋ́ки, и҆ и҆́здшетъ всѧ́ка пло́ть и҆ всѧ́къ дꙋ́хъ, и҆ всѧ̑ сте́гна ѡ҆скверна́вѧтсѧ мокрото́ю: сѐ, грѧде́тъ и҆ бꙋ́детъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. | І коли скажуть тобі: «чого ти стогнеш?», скажи: «від чутки, що йде», — і розтане всяке серце, і всі руки опустяться, і всякий дух знеможе, й усі коліна затремтять, як вода. Ось, це прийде і збудеться, — говорить Господь Бог. |
|
8
|
8
|
| И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: | І було до мене слово Господнє: |
|
9
|
9
|
| сы́не человѣ́чь, прорцы̀ и҆ рече́ши: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: рцы̀: мечꙋ̀, мечꙋ̀! и҆з̾ѡстри́сѧ и҆ раз̾ѧри́сѧ, | сину людський! виречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: скажи: меч, меч нагострений і вичищений; |
|
10
|
10
|
| ꙗ҆́кѡ да и҆зсѣче́ши сѣчє́нїѧ: и҆з̾ѡстри́сѧ, ꙗ҆́кѡ да бꙋ́деши въ блеща́нїе и҆ гото́въ на разсы́панїе: сѣцы̀, и҆зничтожа́й, ѿри́ни всѧ́кое дре́во. | нагострений для того, щоб більше заколоти; вичищений, щоб блищав, як блискавка. Чи радіти нам, що жезл сина Мого зневажає всяке дерево? |
|
11
|
11
|
| И҆ дадѐ є҆го̀ оу҆гото́ванна, є҆́же держа́ти въ рꙋка́хъ є҆гѡ̀: наѡстри́лсѧ ме́чь, гото́въ є҆́сть, є҆́же да́нъ бы́ти въ рꙋ́цѣ сѣкꙋ́щагѡ. | Я дав його вичистити, щоб узяти у руку; уже нагострений цей меч і вичищений, щоб віддати його у руку вбивці. |
|
12
|
12
|
| Возопі́й и҆ воспла́чисѧ, сы́не человѣ́чь, ꙗ҆́кѡ се́й бы́сть въ лю́дехъ мои́хъ, се́й во всѣ́хъ старѣ́йшинахъ і҆и҃левыхъ: ѡ҆бита́ющїи бли́з̾ под̾ ме́чь бы́ша съ людьмѝ мои́ми: сегѡ̀ ра́ди восплещѝ рꙋка́ма твои́ма, | Стогни і ридай, сину людський, бо він — на народ Мій, на всіх князів Ізраїля; вони віддані будуть під меч з народом Моїм; тому вдаряй себе по стегнах. |
|
13
|
13
|
| ꙗ҆́кѡ ѡ҆правда́сѧ. И҆ что̀, а҆́ще и҆ пле́мѧ ѿри́нетсѧ; Не бꙋ́детъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. | Бо він уже випробуваний. І що, коли він зневажає і жезл? цей не встоїть, — говорить Господь Бог. |
|
14
|
14
|
| И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, прорцы̀ и҆ восплещѝ рꙋка́ма и҆ оу҆сꙋгꙋ́би ме́чь: тре́тїй ме́чь ꙗ҆́звєнымъ є҆́сть, ме́чь ꙗ҆́звєнымъ вели́къ, и҆ оу҆жаси́ши ѧ҆̀, | Ти ж, сину людський, пророкуй і вдаряй рукою об руку; і подвоїться меч і потроїться, меч на тих, яких уражають, меч на поразку великого, який проникає в нутрощі осель їх. |
|
15
|
15
|
| ꙗ҆́кѡ да сокрꙋши́тсѧ се́рдце и҆́хъ, и҆ оу҆мно́жатсѧ немощні́и во всѣ́хъ вратѣ́хъ и҆́хъ, предаю́тсѧ на оу҆сѣче́нїе ме́чное: бла́гѡ ѻ҆́стръ бы́сть на сѣче́нїе, бла́гѡ бы́сть на блиста́нїе. | Щоб розтанули серця і щоб полеглих було більше, Я біля всіх воріт їх поставлю грізний меч, о, горе! блискучий, як блискавка, нагострений для заколення. |
|
16
|
16
|
| Проходѝ ꙗ҆́кѡ мо́лнїѧ, ѡ҆стри́сѧ ѡ҆деснꙋ́ю и҆ ѡ҆шꙋ́юю, а҆́може а҆́ще лицѐ твоѐ воста́нетъ: | Зберися і йди праворуч або йди ліворуч, куди б не обернулося лице твоє. |
|
17
|
17
|
| и҆ а҆́зъ восплещꙋ̀ рꙋко́ю мое́ю къ рꙋцѣ̀ мое́й и҆ напꙋщꙋ̀ ꙗ҆́рость мою̀, а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ. | І Я буду плескати у долоні й угамую гнів Мій; Я, Господь, сказав. |
|
18
|
18
|
| И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: | І було до мене слово Господнє: |
|
19
|
19
|
| и҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, оу҆чинѝ себѣ̀ пꙋти̑ два̀, є҆́же вни́ти мечꙋ̀ царѧ̀ вавѷлѡ́нска, ѿ страны̀ є҆ди́ныѧ и҆зы́дꙋтъ нача̑ла два̀, и҆ рꙋ́кꙋ оу҆гото́ваютъ въ нача́лѣ пꙋтѝ гра́да, ѿ нача́ла пꙋтѝ оу҆чини́ши, | і ти, сину людський, уяви собі дві дороги, по яких слід іти мечу царя Вавилонського, — обидві вони повинні виходити з однієї землі; і накресли руку, накресли на початку доріг до міст. |
|
20
|
20
|
| ꙗ҆́кѡ вни́ти мечꙋ̀ на равва́ѳъ сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ и҆ на і҆ꙋде́ю и҆ і҆ерⷭ҇ли́мъ средѣ̀ є҆гѡ̀. | Уяви дорогу, по якій меч ішов би у Равву синів Аммонових і в Юдею, в укріплений Єрусалим; |
|
21
|
21
|
| Поне́же ста́нетъ ца́рь вавѷлѡ́нскъ на ста́рѣмъ пꙋтѝ, на нача́лѣ ѻ҆бои́хъ пꙋті́й, є҆́же волхвова́ти волхвова́нїемъ, ꙗ҆́коже вскипѣ́ти жезлꙋ̀, и҆ вопроша́ти ва́ѧныхъ и҆ вражи́ти во оу҆тро́бахъ. | тому що цар Вавилонський зупинився на роздоріжжі, на початку двох доріг, для ворожіння: трясе стріли, запитує терафимів, розглядає печінку. |
|
22
|
22
|
| И҆ бы́сть ѡ҆деснꙋ́ю є҆гѡ̀ волше́бство на і҆ерⷭ҇ли́мъ, є҆́же ѡ҆бста́вити ѻ҆стро́гъ и҆ є҆́же ѿве́рсти оу҆ста̀ съ во́племъ и҆ возвы́сити гла́съ со глаше́нїемъ трꙋ́бнымъ, и҆ ꙗ҆́кѡ поста́вити ѻ҆стро́гъ пред̾ враты̀ є҆гѡ̀ и҆ насы́пати пе́рсти и҆ поста́вити стрѣ̑лницы. | У правій руці у нього жереб: «у Єрусалим», де слід поставити тарани, відкрити для побоїща вуста, піднести голос для воєнного крику, підвести тарани до воріт, насипати вал, побудувати облогові вежі. |
|
23
|
23
|
| И҆ то́й а҆́ки волхвꙋ́ѧ и҆̀мъ волхвова́нїе пред̾ ни́ми, оу҆седмерѧ́ѧ седмєри́цы, и҆ то́й воспомина́ѧй непра̑вды є҆гѡ̀ помѧнꙋ́ти. | Це ворожіння здалося в очах їх неправдивим; але оскільки вони клялися клятвою, то він, згадавши про таке їхнє віроломство, вирішив узяти його. |
|
24
|
24
|
| Тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же воспомѧнꙋ́сте непра̑вды ва́шѧ, внегда̀ ѿкры́шасѧ нечє́стїѧ ва̑ша, ꙗ҆́кѡ ꙗ҆ви́тисѧ грѣхѡ́мъ ва́шымъ во всѣ́хъ беззако́нїихъ ва́шихъ и҆ во всѣ́хъ начина́нїихъ ва́шихъ, поне́же воспомѧнꙋ́сте, въ тѣ́хъ ꙗ҆́ти бꙋ́дете. | Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви самі приводите на пам’ять беззаконня ваше, роблячи явними злочини ваші, виставляючи на вид гріхи ваші в усіх ділах ваших, і самі приводите це на пам’ять, то ви будете взяті руками. |
|
25
|
25
|
| И҆ ты̀, скверна́ве, беззако́нниче, старѣ́йшино і҆и҃левъ, є҆гѡ́же грѧде́тъ де́нь во вре́мѧ непра́вды, коне́цъ: | І ти, недостойний, злочинний вождь Ізраїля, день якого настав нині, коли нечестю його буде покладено кінець! |
|
26
|
26
|
| сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: снимѝ кїда́ръ и҆ ѿложѝ вѣне́цъ, се́й не тако́въ бꙋ́детъ, смири́лъ є҆сѝ высо́кое и҆ возне́слъ смире́нное: | Так говорить Господь Бог: зніми із себе діадему і поклади вінець; цього вже не буде; принижене піднесеться і високе принизиться. |
|
27
|
27
|
| непра́вдꙋ, непра́вдꙋ, непра́вдꙋ положꙋ̀ є҆го̀, и҆ то́й не тако́въ бꙋ́детъ, до́ндеже прїи́детъ, є҆мꙋ́же досто́итъ, и҆ преда́мъ є҆мꙋ̀. | Скину, скину, скину і його не буде, доки не прийде Той, Кому належить він, і Я дам Йому. |
|
28
|
28
|
| И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, прорцы̀ и҆ рече́ши: сѐ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь къ сынѡ́мъ а҆ммѡ̑нимъ и҆ ко оу҆кори́знѣ и҆́хъ, и҆ рече́ши: мечꙋ̀, мечꙋ̀ и҆звлече́ный на сѣче́нїе, и҆звлече́ный на сконча́нїе, дви́гнисѧ, ꙗ҆́кѡ да блиста́еши: | І ти, сину людський, проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог про синів Аммона і про ганьбу їх; і скажи: меч, меч оголений для заколення, вичищений для знищення, щоб блищав, як блискавка, |
|
29
|
29
|
| въ видѣ́нїи твое́мъ сꙋ́етнѣмъ, и҆ внегда̀ вражби́ти тебѣ̀ лѡ́жнаѧ, є҆гда̀ предае́шисѧ ты̀ на вы̑и ꙗ҆́звеныхъ беззако́нникѡвъ, и҆́хже де́нь приспѣ̀ во вре́мѧ непра́вды, коне́цъ: | щоб, тоді як представляють тобі пусті видіння і неправдиво ворожать тобі, і тебе доклав до обезголовлених нечестивців, день яких настав, коли нечестю їх буде покладений кінець. |
|
30
|
30
|
| возврати́сѧ въ нѡжны̀ твоѧ̑ и҆ не ста́ни на мѣ́стѣ се́мъ, въ не́мже роди́лсѧ є҆сѝ, на землѝ твое́й и҆́мамъ тѧ̀ сꙋди́ти: | Чи повернути його у піхви його? — на місці, де ти створений, на землі походження твого буду судити тебе: |
|
31
|
31
|
| и҆ и҆злїю̀ на тѧ̀ гнѣ́въ мо́й, во ѻ҆гнѝ гнѣ́ва моегѡ̀ дꙋ́нꙋ на тѧ̀ и҆ преда́мъ тѧ̀ въ рꙋ́цѣ мꙋже́й ва̑рваръ, творѧ́щихъ па́гꙋбꙋ: | і виллю на тебе обурення Моє, дихну на тебе вогнем люті Моєї і віддам тебе до рук людей лютих, досвідчених у вбивстві. |
|
32
|
32
|
| ѻ҆гню̀ бꙋ́деши ꙗ҆́дь, кро́вь твоѧ̀ бꙋ́детъ посредѣ̀ землѝ твоеѧ̀: не бꙋ́детъ твоеѧ̀ па́мѧти, зане́же а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ. | Ти будеш поживою вогню, кров твоя залишиться на землі; не будуть і згадувати про тебе; бо Я, Господь, сказав це. |
