1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ к҃в
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: | І було до мене слово Господнє: |
|
2
|
2
|
| и҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, а҆́ще сꙋди́ти бꙋ́деши гра́дꙋ крове́й, и҆ ꙗ҆вѝ є҆мꙋ̀ всѧ̑ беззакѡ́нїѧ є҆гѡ̀, | і ти, сину людський, чи хочеш судити, судити місто крови? вислови йому всі мерзоти його. |
|
3
|
3
|
| и҆ рече́ши: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ѽ, гра́де пролива́ѧй кро́вь средѣ̀ себє̀, є҆́же прїитѝ вре́мени є҆гѡ̀, и҆ творѧ́й кꙋмі́ры на себѐ, є҆́же ѡ҆скверни́тисѧ самомꙋ̀: | І скажи: так говорить Господь Бог: о, місто, що проливаєш кров серед себе, щоб настав час твій, і що робиш у себе ідолів, щоб оскверняти себе! |
|
4
|
4
|
| въ кро́ви и҆́хъ, ю҆́же и҆злїѧ́лъ є҆сѝ, согрѣши́лъ є҆сѝ, и҆ въ кꙋмі́рѣхъ твои́хъ, ꙗ҆̀же твори́лъ, ѡ҆скверни́лсѧ є҆сѝ, и҆ сократи́лъ є҆сѝ дни̑ твоѧ̑, и҆ приве́дъ вре́мѧ лѣ́тъ твои́хъ: сегѡ̀ ра́ди да́хъ тѧ̀ на оу҆кори́знꙋ ꙗ҆зы́кѡмъ и҆ на порꙋга́нїе всѣ̑мъ страна́мъ, | Кров’ю, яку ти пролило, ти зробило себе винним, й ідолами, яких ти наробило, ти осквернило себе, і наблизило дні твої і досягло часу твого. За це віддам тебе на посміяння народам, на наругу всім землям. |
|
5
|
5
|
| бли́з̾ тебє̀ и҆ дале́че ѿ тебє̀ сꙋ́щымъ, и҆ порꙋга́ютсѧ тебѣ̀ и҆ возопїю́тъ на тѧ̀: ѽ, нечи́стый, пресловꙋ́тый и҆ мно́гъ во беззако́нїихъ! | Близькі й далекі від тебе будуть насміхатися з тебе, що осквернило ім’я своє, прославилося шаленством. |
|
6
|
6
|
| сѐ, старѣ̑йшины до́мꙋ і҆и҃лева, кі́йждо ко свои̑мъ оу҆́жикамъ смѣси́шасѧ въ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ да пролїю́тъ кро́вь: | Ось ті, що начальствують у Ізраїля, кожен мірою сил своїх, були у тебе, щоб проливати кров. |
|
7
|
7
|
| ѻ҆тцꙋ̀ и҆ ма́тери ѕлосло́вѧхꙋ въ тебѣ̀ и҆ ко прише́лцꙋ ѡ҆браща́хꙋсѧ непра́вдами въ тебѣ̀: сиротꙋ̀ и҆ вдови́цꙋ преѡби́дѧхꙋ въ тебѣ̀: | У тебе батька і матір лихословлять, прибульцеві чинять образу посеред тебе, сироту і вдову пригноблюють у тебе. |
|
8
|
8
|
| и҆ ст҃а̑ѧ моѧ̑ оу҆ничижа́хꙋ и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ ѡ҆сквернѧ́хꙋ въ тебѣ̀: | Святинь Моїх ти не поважаєш і суботи Мої порушуєш. |
|
9
|
9
|
| мꙋ́жїе разбѡ́йницы бѣ́ша въ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ да пролїю́тъ въ тебѣ̀ кро́вь, и҆ на гора́хъ ꙗ҆дѧ́хꙋ въ тебѣ̀ и҆ сквє́рны творѧ́хꙋ въ тебѣ̀: | Наклепники знаходяться у тобі, щоб проливати кров, і на горах їдять у тебе ідоложертовне, посеред тебе роблять мерзоти. |
|
10
|
10
|
| сты́дъ ѻ҆́тчїй ѿкры́ша въ тебѣ̀, и҆ въ нечистотѣ̀ сѣдѧ́щꙋю ѡ҆брꙋга́ша въ тебѣ̀: | Наготу батька відкривають у тебе, дружину під час очищення нечистот її ґвалтують у тебе. |
|
11
|
11
|
| кі́йждо на женꙋ̀ по́дрꙋга своегѡ̀ беззако́нноваша, и҆ кі́йждо невѣ́сткꙋ свою̀ ѡ҆сквернѧ́ше въ нече́стїи, и҆ кі́йждо сестрꙋ̀ свою̀, дще́рь ѻ҆тца̀ своегѡ̀, ѡ҆брꙋгава́ше въ тебѣ̀: | Хтось робить мерзоти з дружиною ближнього свого, інший осквернює невістку свою, ще інший ґвалтує сестру свою, дочку батька свого. |
|
12
|
12
|
| мзды̑ взима́хꙋ въ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ да пролїю́тъ кро́вь, ли́хвꙋ и҆ и҆збы́токъ взима́хꙋ въ тебѣ̀: и҆ сконча́лъ є҆сѝ сконча́нїе ѕло́бы твоеѧ̀ ꙗ҆̀же въ наси́лїи, мене́ же забы́лъ є҆сѝ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. | Хабарі беруть у тебе, щоб проливати кров; ти береш ріст і лихву і насильством вимагаєш користь у ближнього твого, а Мене забуло, — говорить Господь Бог. |
|
13
|
13
|
| Сѐ оу҆̀бо, оу҆да́рю рꙋко́ю мое́ю ѡ҆ рꙋ́кꙋ мою̀ на та̑, ꙗ҆̀же соверши́лъ є҆сѝ и҆ ꙗ҆̀же сотвори́лъ є҆сѝ, и҆ на крѡ́ви твоѧ̑ бы́вшыѧ посредѣ̀ тебє̀: | І ось, Я сплеснув руками Моїми за користолюбство твоє, яке виявляється у тебе, і за кровопролиття, що відбувається посеред тебе. |
|
14
|
14
|
| а҆́ще оу҆стои́тъ се́рдце твоѐ, и҆ а҆́ще преѡдолѣ́ютъ рꙋ́цѣ твоѝ во дне́хъ, въ нѧ́же а҆́зъ творю̀ въ тебѣ̀; А҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ, и҆ сотворю̀. | Чи устоїть серце твоє, чи будуть тверді руки твої у ті дні, у які буду діяти проти тебе? Я, Господь, сказав і зроблю. |
|
15
|
15
|
| И҆ разсы́плю тѧ̀ во ꙗ҆зы́цѣхъ и҆ разсѣ́ю тѧ̀ въ страна́хъ, и҆ ѡ҆скꙋдѣ́етъ нечистота̀ твоѧ̀ и҆з̾ тебє̀, | І розсію тебе серед народів, і розвію тебе по землях, і покладу кінець мерзотам твоїм посеред тебе. |
|
16
|
16
|
| и҆ владѣ́ти бꙋ́дꙋ тобо́ю пред̾ ѻ҆чи́ма ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆ позна́еши, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. | І зробиш сам себе зневаженим перед очима народів, і пізнаєш, що Я Господь. |
|
17
|
17
|
| И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: | І було до мене слово Господнє: |
|
18
|
18
|
| сы́не человѣ́чь, сѐ, бы́ша мнѣ̀ до́мъ і҆и҃левъ смѣ́шани всѝ съ мѣ́дїю и҆ желѣ́зомъ, и҆ со ѻ҆́ловомъ чи́стымъ и҆ со свинце́мъ, средѣ̀ пе́щи сребро̀ смѣ́шено сꙋ́ть. | сину людський! дім Ізраїлів зробився у Мене окалиною; усі вони — олово, мідь і залізо і свинець у горнилі, зробилися, як окалина срібла. |
|
19
|
19
|
| Сегѡ̀ ра́ди рцы̀: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же бы́сте всѝ во смѣше́нїе є҆ди́но, сегѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ прїимꙋ̀ ва́съ во среди́нꙋ і҆ерⷭ҇ли́ма: | Тому так говорить Господь Бог: оскільки усі ви зробилися окалиною, за те ось, Я зберу вас у Єрусалим. |
|
20
|
20
|
| ꙗ҆́коже прїе́млетсѧ сребро̀ и҆ мѣ́дь, и҆ желѣ́зо и҆ свине́цъ и҆ ѻ҆́лово чи́стое во среди́нꙋ пе́щи, є҆́же дꙋ́нꙋти на нѧ̀ ѻ҆гню̀, да слїю́тсѧ, та́кѡ прїимꙋ̀ ва́съ во гнѣ́вѣ мое́мъ и҆ въ ꙗ҆́рости мое́й, и҆ соберꙋ̀ и҆ слїю̀ ва́съ, | Як у горнило кладуть разом срібло, і мідь, і залізо, і свинець, і олово, щоб роздмухати на них вогонь і розплавити; так Я у гніві Моєму й у люті Моїй зберу, і покладу, і розплавлю вас. |
|
21
|
21
|
| и҆ дꙋ́нꙋ на вы̀ во ѻ҆гнѝ гнѣ́ва моегѡ̀, и҆ слїѧ́ни бꙋ́дете средѣ̀ є҆гѡ̀: | Зберу вас і дихну на вас вогнем обурення Мого, і розплавитеся серед нього. |
|
22
|
22
|
| ꙗ҆́коже слива́етсѧ сребро̀ средѣ̀ пе́щи, та́кѡ слїе́тесѧ посредѣ̀ є҆гѡ̀ и҆ позна́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь и҆злїѧ́хъ ꙗ҆́рость мою̀ на ва́съ. | Як срібло розплавляється у горнилі, так розплавитеся і ви серед нього, і пізнаєте, що Я, Господь, вилив лють Мою на вас. |
|
23
|
23
|
| И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: | І було до мене слово Господнє: |
|
24
|
24
|
| сы́не человѣ́чь, рцы̀ є҆мꙋ̀: ты̀ є҆сѝ землѧ̀ неѡдожди́маѧ, нижѐ до́ждь бы́сть на тѧ̀ въ де́нь ꙗ҆́рости. | сину людський! скажи йому: ти — земля неочищена, не зрошувана дощем у день гніву! |
|
25
|
25
|
| Є҆гѡ́же старѣ̑йшины средѣ̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ львы̀ рыка́юще, восхища́юще восхищє́нїѧ, дꙋ́шы и҆з̾ѧда́юще наси́лїемъ, бога́тство и҆ че́сть прїе́млюще, и҆ вдѡви́цы твоѧ̑ оу҆мно́жишасѧ посредѣ̀ тебє̀: | Змова пророків її серед неї — як лев, що рикає, терзає здобич; з’їдають душі, оббирають майно і коштовності, і множать кількість удів. |
|
26
|
26
|
| и҆ жерцы̀ є҆гѡ̀ ѿверго́шасѧ зако́на моегѡ̀ и҆ ѡ҆скверни́ша ст҃а̑ѧ моѧ̑: междꙋ̀ ст҃ы́мъ и҆ скверна́вымъ не разлꙋча́хꙋ, и҆ междꙋ̀ нечи́стымъ и҆ чи́стымъ не раздѣлѧ́хꙋ, и҆ ѿ сꙋббѡ́тъ мои́хъ покрыва́хꙋ ѻ҆́чи своѝ, и҆ ѡ҆сквернѧ́хꙋ мѧ̀ посредѣ̀ себє̀: | Священики її порушують закон Мій і оскверняють святині Мої, не відокремлюють святого від несвятого і не вказують різниці між чистим і нечистим, і від субот Моїх вони закрили очі свої, і Я принижений у них. |
|
27
|
27
|
| кнѧ̑зи є҆гѡ̀ средѣ̀ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ во́лцы восхища́юще похищє́нїѧ, є҆́же пролїѧ́ти кро́вь и҆ погꙋби́ти дꙋ́шы, ꙗ҆́кѡ да лихои́мствомъ лихои́мствꙋютъ: | Князі у неї, як вовки, які викрадають здобич; проливають кров, гублять душі, щоб придбати користь. |
|
28
|
28
|
| и҆ проро́цы є҆гѡ̀ помазꙋ́ющїи и҆̀хъ падꙋ́тъ, ви́дѧщїи сꙋ́єтнаѧ, волхвꙋ́ющїи лѡ́жнаѧ, глаго́люще: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: а҆ гдⷭ҇ь не гл҃а. | А пророки її все замазують брудом, бачать пусте і пророкують їм неправдиве, говорячи: «так говорить Господь Бог», тоді як не говорив Господь. |
|
29
|
29
|
| Люді́й землѝ оу҆тѣснѧ́юще непра́вдою и҆ восхища́юще восхищє́нїѧ, ни́ща и҆ оу҆бо́га наси́льствꙋюще и҆ со прише́лцемъ не живꙋ́ще сꙋдо́мъ. | А в народі гнітять одне одного, грабують і пригноблюють бідного й убогого, і прибульця пригноблюють несправедливо. |
|
30
|
30
|
| И҆ и҆ска́хъ ѿ ни́хъ мꙋ́жа живꙋ́ща пра́вѡ и҆ стоѧ́ща цѣ́лѡ пред̾ лице́мъ мои́мъ во вре́мѧ гнѣ́ва моегѡ̀, є҆́же бы не до конца̀ погꙋби́ти є҆го̀ [гра́дъ і҆ерⷭ҇ли́мъ], и҆ не ѡ҆брѣто́хъ. | Шукав Я у них людину, яка поставила б стіну і стала б переді Мною у проломі за цю землю, щоб Я не погубив її, але не знайшов. |
|
31
|
31
|
| И҆ и҆злїѧ́хъ на́нь ꙗ҆́рость мою̀ во ѻ҆гнѝ гнѣ́ва моегѡ̀, є҆́же сконча́ти ѧ҆̀: пꙋти̑ и҆́хъ на главы̑ и҆́хъ да́хъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. | Отже, виллю на них обурення Моє, вогнем люті Моєї знищу їх, поведінку їхню поверну їм на голову, — говорить Господь Бог. |
