1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ к҃є
|
Глава 25
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: | І було до мене слово Господнє: |
|
2
|
2
|
| сы́не человѣ́чь, оу҆твердѝ лицѐ твоѐ на сы́ны а҆ммѡ̑ни и҆ прорцы̀ на нѧ̀, | сину людський! поверни лице твоє до синів Аммонових і проречи на них пророцтво, |
|
3
|
3
|
| и҆ рече́ши сынѡ́мъ а҆ммѡ̑нимъ (глаго́лѧ): слы́шите сло́во гдⷭ҇а а҆дѡнаѧ̀, сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же пора́довастесѧ ѿ ст҃ы́хъ мои́хъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆сквернє́на бы́ша, и҆ ѡ҆ землѝ і҆и҃левѣ, ꙗ҆́кѡ поги́бе, и҆ ѡ҆ домꙋ̀ і҆ꙋ́динѣ, ꙗ҆́кѡ ѿи́де въ плѣне́нїе: | і скажи синам Аммоновим: слухайте слово Господа Бога: так говорить Господь Бог: за те, що ти про святилище Моє говориш: «а! а!», тому що воно зганьблене, — і про землю Ізраїлеву, тому що вона спустошена, і про дім Іудин, тому що вони пішли у полон, — |
|
4
|
4
|
| тогѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ предаю̀ ва́съ сынѡ́мъ кедє́млимъ въ наслѣ́дїе, и҆ вселѧ́тсѧ со и҆мѣ́нїемъ свои́мъ въ тебѣ̀ и҆ поста́вѧтъ въ тебѣ̀ селє́нїѧ своѧ̑: ті́и поѧдѧ́тъ плоды̀ твоѧ̑, и҆ ті́и и҆спїю́тъ тꙋ́къ тво́й: | за те ось, Я віддам тебе у спадщину синам сходу, і побудують у тебе кошари свої, і поставлять у тебе намети свої, і будуть їсти плоди твої і пити молоко твоє. |
|
5
|
5
|
| и҆ да́мъ гра́дъ а҆ммѡ́нь па̑ствы велблю́дѡвъ и҆ сы́ны а҆ммѡ̑ни на па́ствꙋ ѻ҆ве́цъ, и҆ оу҆разꙋмѣ́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. | Я зроблю Равву стійлом для верблюдів, і синів Аммонових — пастухами овець, і пізнаєте, що Я Господь. |
|
6
|
6
|
| Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ: поне́же восплеска́лъ є҆сѝ рꙋко́ю твое́ю и҆ потопта́лъ ного́ю твое́ю и҆ пора́довалсѧ є҆сѝ дꙋше́ю твое́ю ѡ҆ землѝ і҆и҃левѣ, | Бо так говорить Господь Бог: за те, що ти плескав у долоні й тупав ногою, і з усім презирством до землі Ізраїлевої душевно радів, — |
|
7
|
7
|
| тогѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ прострꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на тѧ̀ и҆ да́мъ тѧ̀ въ разграбле́нїе ꙗ҆зы́кѡмъ, и҆ потреблю́ тѧ ѿ люді́й и҆ погꙋблю́ тѧ ѿ стра́нъ па́гꙋбою, и҆ оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. | за те ось, Я простягну руку Мою на тебе і віддам тебе на розкрадання народам, і знищу тебе з числа народів, і згладжу тебе з числа земель; скрушу тебе, і пізнаєш, що Я Господь. |
|
8
|
8
|
| Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же речѐ мѡа́въ и҆ сиі́ръ: сѐ, ꙗ҆́коже всѝ ꙗ҆зы́цы, до́мъ і҆и҃левъ и҆ і҆ꙋ́да, | Так говорить Господь Бог: за те, що Моав і Сеїр говорять: «ось і дім Іудин, як усі народи!», |
|
9
|
9
|
| сегѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ разсла́блю мы́шцꙋ мѡа́влю ѿ градѡ́въ кра́йнихъ є҆гѡ̀, и҆збра́ннꙋю зе́млю, до́мъ і҆асїмꙋ́ѳовъ над̾ и҆сто́чникомъ гра́да примо́рскагѡ (ваелмѡ́на и҆ карїаѳаі́ма): | за те ось, Я, починаючи від міст, від усіх прикордонних міст його, краси землі, від Беф-Ієшимофа, Ваалмеона і Киріафаїма, відкрию бік Моава |
|
10
|
10
|
| сы́ны кедє́мли на сы́ны а҆ммѡ̑ни да́хъ ѧ҆̀ въ наслѣ́дїе, ꙗ҆́кѡ да не бꙋ́детъ па́мѧти сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ во ꙗ҆зы́цѣхъ: | для синів сходу і віддам його у спадщину їм, разом із синами Аммоновими, щоб сини Аммона не згадувалися більше серед народів. |
|
11
|
11
|
| и҆ въ мѡа́вѣ сотворю̀ ѿмще́нїе, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. | І над Моавом учиню суд, і пізнають, що Я Господь. |
|
12
|
12
|
| Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же сотворѝ і҆дꙋме́а, є҆гда̀ ѿмсти́ша ті́и ѿмще́нїемъ (во гнѣ́вѣ) до́мꙋ і҆ꙋ́довꙋ, и҆ памѧтоѕло́бствоваша и҆ ѿмсти́ша прю̀ ѿ ни́хъ: | Так говорить Господь Бог: за те, що Едом жорстоко мстився дому Іудиному і тяжко згрішив, звершуючи над ним помсту, |
|
13
|
13
|
| тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: прострꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на і҆дꙋме́ю и҆ потреблю̀ ѿ неѧ̀ человѣ́ки и҆ ско́тъ и҆ поста́влю ю҆̀ пꙋ́стꙋ, и҆ ѿ ѳема̑нъ гони́ми мече́мъ падꙋ́тъ: | за те, так говорить Господь Бог: простягну руку Мою на Едома і знищу у нього людей і худобу, і зроблю його пустелею; від Фемана до Дедана усі впадуть від меча. |
|
14
|
14
|
| и҆ да́мъ ѿмще́нїе моѐ на і҆дꙋме́ю рꙋко́ю люді́й мои́хъ і҆и҃лѧ, и҆ сотворѧ́тъ во і҆дꙋме́и по гнѣ́вꙋ моемꙋ̀ и҆ по ꙗ҆́рости мое́й, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ ѿмще́нїе моѐ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. | І звершу помсту Мою над Едомом рукою народу Мого, Ізраїля; і вони будуть діяти в Ідумеї за Моїм гнівом і Моїм обуренням, і пізнають помсту Мою, — говорить Господь Бог. |
|
15
|
15
|
| Сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же сотвори́ша и҆ноплемє́нницы во ѿмще́нїи и҆ возста́виша ме́сть ра́дꙋющесѧ все́ю дꙋше́ю є҆́же потреби́ти да́же до вѣ́ка, | Так говорить Господь Бог: за те, що филистимляни вчинили мстиво і мстилися з презирством у душі, на загибель, з вічної ворожости, |
|
16
|
16
|
| тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ прострꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на и҆ноплеме́нники, и҆ потреблю̀ кри́тѧнъ, и҆ погꙋблю̀ ѡ҆ста́вшыѧ живꙋ́щыѧ на примо́рїи, | за те, так говорить Господь Бог: ось, Я простягну руку Мою на филистимлян, і знищу критян, і знищу залишок їх на березі моря; |
|
17
|
17
|
| и҆ сотворю̀ въ ни́хъ ѿмще́нїе вели́ко, во ѡ҆бличе́нїихъ ꙗ҆́рости моеѧ̀, и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, є҆гда̀ да́мъ ѿмще́нїе моѐ на нѧ̀. | і звершу над ними велику помсту покараннями лютими; і пізнають, що Я Господь, коли звершу над ними Мою помсту. |
