1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃ѕ
|
Глава 36
|
|
1
|
1
|
| И҆ ты̀, сы́не человѣ́чь, прорцы̀ на го́ры і҆и҃лєвы и҆ рцы̀: | І ти, сину людський, виречи пророцтво на гори Ізраїлеві і скажи: гори Ізраїлеві! слухайте слово Господнє. |
|
2
|
2
|
| го́ры і҆и҃лєвы, слы́шите сло́во гдⷭ҇не, сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же речѐ вра́гъ на вы̀: бла́гоже, пꙋсты́нѧ вѣ́чнаѧ во ѡ҆держа́нїе на́мъ бы́сть: | Так говорить Господь Бог: оскільки ворог говорить про вас: «а! а! і вічні висоти дісталися нам у наділ», |
|
3
|
3
|
| тогѡ̀ ра́ди прорцы̀ и҆ рцы̀: та́кѡ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: занѐ бы́ти ва́мъ погꙋблє́нымъ и҆ безчє́стнымъ и҆ возненави̑дѣнымъ ѿ ꙗ҆зы̑къ ѡ҆кре́стныхъ ва́мъ, є҆́же бы́ти ва́мъ во ѡ҆держа́нїе про́чымъ ꙗ҆зы́кѡмъ, и҆ взыдо́сте и҆ бы́сте въ поноше́нїе оу҆сте́нъ и҆ во оу҆кори́знꙋ страна́мъ: | то проречи пророцтво і скажи: так говорить Господь Бог: за те, саме за те, що спустошують вас і поглинають вас з усіх боків, щоб ви стали надбанням інших народів і піддалися лихослів’ю і пересудам людей, — |
|
4
|
4
|
| сегѡ̀ ра́ди, го́ры і҆и҃лєвы, слы́шите сло́во гдⷭ҇не, сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь гора́мъ и҆ холмѡ́мъ, и҆ пото́кѡмъ и҆ де́бремъ, и҆ полѧ́намъ и҆ ѡ҆пꙋстошє́нымъ, и҆ разорє́нымъ и҆ градѡ́мъ ѡ҆ста́влєнымъ, и҆̀же бы́ша въ плѣне́нїе и҆ въ попра́нїе ѡ҆ста́вшымъ ꙗ҆зы́кѡмъ ѡ҆крє́стнымъ. | за це, гори Ізраїлеві, вислухайте слово Господа Бога: так говорить Господь Бог горам і пагорбам, лощинам і долинам, і спустілим руїнам, і залишеним містам, які зробилися здобиччю і посміянням іншим навколишнім народам; |
|
5
|
5
|
| Тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: а҆́ще не во ѻ҆гнѝ рве́нїѧ моегѡ̀ гл҃ахъ на про́чыѧ ꙗ҆зы́ки и҆ на і҆дꙋме́ю всю̀, ꙗ҆́кѡ да́ша зе́млю мою̀ себѣ̀ во ѡ҆держа́нїе со весе́лїемъ (ѿ всегѡ̀ се́рдца), ѡ҆безче́стивше дꙋ́шы, є҆́же потреби́ти повоева́нїемъ: | за це так говорить Господь Бог: у вогні ревности Моєї Я вирік слово на інші народи і на всю Ідумею, які призначили землю Мою у володіння собі, з сердечною радістю і з презирством у душі прирікаючи її на здобич собі. |
|
6
|
6
|
| тогѡ̀ ра́ди прорцы̀ на зе́млю і҆и҃левꙋ и҆ рцы̀ гора́мъ и҆ холмѡ́мъ, и҆ полѧ́намъ и҆ де́бремъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ во рве́нїи мое́мъ и҆ въ ꙗ҆́рости мое́й гл҃ахъ, за оу҆кори́знꙋ, ю҆́же прїѧ́сте ѿ ꙗ҆зы̑къ. | Тому проречи пророцтво про землю Ізраїлеву і скажи горам і пагорбам, лощинам і долинам: так говорить Господь Бог: ось, Я прорік це у ревності Моїй і у люті Моїй, тому що ви несете на собі посміяння від народів. |
|
7
|
7
|
| Тогѡ̀ ра́ди сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ воздви́гнꙋ рꙋ́кꙋ мою̀ на ꙗ҆зы́ки, и҆̀же ѡ҆́крестъ ва́съ, ті́и безче́стїе своѐ прїи́мꙋтъ. | Тому так говорить Господь Бог: Я підняв руку Мою з клятвою, що народи, які навколо вас, самі понесуть сором свій. |
|
8
|
8
|
| Ва́ше же гро́здїе и҆ пло́дъ ва́шъ, го́ры і҆и҃лєвы, поѧдѧ́тъ лю́дїе моѝ, ꙗ҆́кѡ надѣ́ютсѧ прїитѝ. | А ви, гори Ізраїлеві, розпустіть гілля ваше і будете приносити плоди ваші народу Моєму Ізраїлю; бо вони скоро прийдуть. |
|
9
|
9
|
| Ꙗ҆́кѡ сѐ, а҆́зъ къ ва́мъ, и҆ призрю̀ на вы̀, и҆ воздѣ́лаете и҆ насѣ́ете: | Бо ось, Я до вас повернуся, і ви будете оброблені і засіяні. |
|
10
|
10
|
| и҆ оу҆мно́жꙋ въ ва́съ человѣ́ки, ве́сь до́мъ і҆и҃левъ до конца̀, и҆ населѧ́тсѧ гра́ди, и҆ пꙋсты̑ни ѡ҆градѧ́тсѧ: | І оселю на вас безліч людей, весь дім Ізраїлів, весь, і заселені будуть міста і забудовані руїни. |
|
11
|
11
|
| и҆ оу҆мно́жꙋ ва́съ людьмѝ и҆ ското́мъ, и҆ оу҆мно́жатсѧ и҆ возрастꙋ́тъ, и҆ вселю̀ ва́съ ꙗ҆́коже пре́жде, и҆ бла́го сотворю̀ ва́мъ ꙗ҆́коже бы́вшымъ пре́жде ва́съ, и҆ оу҆разꙋмѣ́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь: | І примножу на вас людей і худобу, і вони будуть плодитися і розмножуватися, і заселю вас, як було у минулі часи ваші, і буду благодіяти вам більше, ніж за старих часів ваших, і пізнаєте, що Я Господь. |
|
12
|
12
|
| и҆ нарождꙋ̀ въ ва́съ человѣ́ки лю́ди моѧ̑ і҆и҃лѧ, и҆ наслѣ́дѧтъ ва́съ, и҆ бꙋ́дете и҆̀мъ во ѡ҆держа́нїе, и҆ не приложитѐ ктомꙋ̀ безча́дни бы́ти ѿ ни́хъ. | І приведу на вас людей, народ Мій, Ізраїля, і вони будуть володіти тобою, земле! і ти будеш спадщиною їх і не будеш більше робити їх бездітними. |
|
13
|
13
|
| Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: поне́же глаго́лаша тебѣ̀: землѧ̀ поѧда́ющаѧ человѣ́ки ты̀ є҆сѝ, и҆ безча́днаѧ ѿ ꙗ҆зы́ка, твоегѡ̀ была̀ є҆сѝ: | Так говорить Господь Бог: за те, що говорять про вас: «ти — земля, що поїдає людей і робить народ твій бездітним»: |
|
14
|
14
|
| тогѡ̀ ра́ди человѣ́кѡвъ ктомꙋ̀ не поѧ́си и҆ ꙗ҆зы́ка твоегѡ̀ не ѡ҆безча́диши ктомꙋ̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. | за те вже не будеш поїдати людей і народу твого не будеш надалі робити бездітним, — говорить Господь Бог. |
|
15
|
15
|
| И҆ не оу҆слы́шитсѧ въ ва́съ ктомꙋ̀ безче́стїе ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆ оу҆кори̑зны люді́й не прїи́мете ктомꙋ̀, и҆ ꙗ҆зы́къ тво́й не бꙋ́детъ без̾ ча́дъ ктомꙋ̀, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. | І не будеш більше чути посміяння від народів, і наруги від племен не понесеш уже на собі, і народу твого надалі не будеш робити бездітним, — говорить Господь Бог. |
|
16
|
16
|
| И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: | І було до мене слово Господнє: |
|
17
|
17
|
| сы́не человѣ́чь, до́мъ і҆и҃левъ всели́сѧ на землѝ свое́й, и҆ ѡ҆скверни́ша ю҆̀ пꙋте́мъ свои́мъ и҆ кꙋмі́рми свои́ми и҆ нечистота́ми свои́ми, и҆ по нечистотѣ̀ мѣ̑сѧчнаѧ и҆мꙋ́щїѧ бы́сть пꙋ́ть и҆́хъ пред̾ лице́мъ мои́мъ: | сину людський! коли дім Ізраїлів жив на землі своїй, він осквернював її поведінкою своєю і ділами своїми; путь їх перед лицем Моїм був як нечистота жінки під час очищення її. |
|
18
|
18
|
| и҆ и҆злїѧ́хъ ꙗ҆́рость мою̀ на нѧ̀, кро́ви ра́ди, ю҆́же пролїѧ́ша на зе́млю, и҆ кꙋмі́рми свои́ми ѡ҆скверни́ша ю҆̀, | І Я вилив на них гнів Мій за кров, яку вони проливали на цій землі, і за те, що вони осквернювали її ідолами своїми. |
|
19
|
19
|
| и҆ разсы́пахъ ѧ҆̀ во ꙗ҆зы́ки и҆ развѣ́ѧхъ ѧ҆̀ во страны̑: по пꙋтѝ и҆́хъ по начина́нїю и҆́хъ сꙋди́хъ и҆̀мъ. | І Я розсіяв їх серед народів, і вони розвіяні по землях; Я судив їх за путями їх і за ділами їх. |
|
20
|
20
|
| И҆ внидо́ша во ꙗ҆зы́ки, въ нѧ́же внидо́ша та́мѡ, и҆ ѡ҆скверни́ша и҆́мѧ моѐ ст҃о́е, внегда̀ глаго́латисѧ и҆̀мъ: лю́дїе гдⷭ҇ни сі́и и҆ ѿ землѝ своеѧ̀ и҆зыдо́ша. | І прийшли вони до народів, куди пішли, і знеславили святе ім’я Моє, тому що про них говорять: «вони — народ Господа, і вийшли з землі Його». |
|
21
|
21
|
| И҆ пощади́хъ ѧ҆̀ и҆́мене ра́ди моегѡ̀ ст҃а́гѡ є҆́же ѡ҆скверни́ша до́мъ і҆и҃левъ во ꙗ҆зы́цѣхъ, а҆́може внидо́ша. | І пожалів Я святе ім’я Моє, яке знеславив дім Ізраїлів серед народів, куди прийшов. |
|
22
|
22
|
| Тогѡ̀ ра́ди рцы̀ до́мꙋ і҆и҃левꙋ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: не ва́мъ а҆́зъ творю̀, до́ме і҆и҃левъ, но и҆́мене моегѡ̀ ра́ди ст҃а́гѡ, є҆́же ѡ҆скверни́сте во ꙗ҆зы́цѣхъ, та́мѡ а҆́може внидо́сте. | Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: не для вас Я зроблю це, доме Ізраїлів, а заради святого імені Мого, яке ви знеславили серед народів, куди прийшли. |
|
23
|
23
|
| И҆ ѡ҆сщ҃ꙋ̀ и҆́мѧ моѐ вели́кое, ѡ҆скверне́нное во ꙗ҆зы́цѣхъ, є҆́же ѡ҆скверни́сте средѣ̀ и҆́хъ, и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ ꙗ҆зы́цы, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, внегда̀ ѡ҆сщ҃ꙋ́сѧ въ ва́съ пред̾ ѻ҆чи́ма и҆́хъ. | І освячу велике ім’я Моє, знеславлене серед народів, серед яких ви знеславили його, і пізнають народи, що Я Господь, — говорить Господь Бог, — коли явлю на вас святість Мою перед очима їх. |
|
24
|
24
|
| И҆ возмꙋ̀ вы̀ ѿ ꙗ҆зы̑къ и҆ соберꙋ̀ вы̀ ѿ всѣ́хъ земе́ль, и҆ введꙋ̀ вы̀ въ зе́млю ва́шꙋ, | І візьму вас з народів, і зберу вас з усіх країн, і приведу вас у землю вашу. |
|
25
|
25
|
| и҆ воскроплю̀ на вы̀ во́дꙋ чи́стꙋ, и҆ ѡ҆чи́ститесѧ ѿ всѣ́хъ нечисто́тъ ва́шихъ и҆ ѿ всѣ́хъ кꙋмі́рѡвъ ва́шихъ, и҆ ѡ҆чи́щꙋ ва́съ. | І окроплю вас чистою водою, і ви очиститеся від усіх скверн ваших, і від усіх ідолів ваших очищу вас. |
|
26
|
26
|
| И҆ да́мъ ва́мъ се́рдце но́во и҆ дꙋ́хъ но́въ да́мъ ва́мъ, и҆ ѿимꙋ̀ се́рдце ка́менное ѿ пло́ти ва́шеѧ и҆ да́мъ ва́мъ се́рдце пло́тѧно, и҆ дх҃ъ мо́й да́мъ въ ва́съ: | І дам вам серце нове, і дух новий дам вам; і візьму з плоті вашої серце кам’яне, і дам вам серце плотське. |
|
27
|
27
|
| и҆ сотворю̀, да въ за́повѣдехъ мои́хъ хо́дите, и҆ сꙋды̀ моѧ̑ сохранитѐ и҆ сотворитѐ ѧ҆̀. | Вкладу всередину вас дух Мій і зроблю те, що ви будете ходити у заповідях Моїх і устави Мої будете дотримувати і виконувати. |
|
28
|
28
|
| И҆ вселите́сѧ на землѝ, ю҆́же да́хъ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ, и҆ бꙋ́дете мѝ въ лю́ди, а҆́зъ же бꙋ́дꙋ ва́мъ въ бг҃а. | І будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим, і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом. |
|
29
|
29
|
| И҆ сп҃сꙋ̀ вы̀ ѿ всѣ́хъ нечисто́тъ ва́шихъ (и҆ ѡ҆чи́щꙋ вы̀ ѿ грѣ̑хъ ва́шихъ всѣ́хъ), и҆ призовꙋ̀ пшени́цꙋ и҆ оу҆мно́жꙋ ю҆̀, и҆ не да́мъ на вы̀ гла́да: | І звільню вас від усіх нечистот ваших, і призву хліб, і примножу його, і не дам вам терпіти голоду. |
|
30
|
30
|
| и҆ распложꙋ̀ пло́дъ древе́сный и҆ плоды̀ сє́лныѧ, ꙗ҆́кѡ да не прїи́мете ктомꙋ̀ гла́дныѧ оу҆кори́зны во ꙗ҆зы́цѣхъ. | І примножу плоди на деревах і плоди полів, щоб надалі не терпіти вам ганьби від народів через голод. |
|
31
|
31
|
| И҆ помѧне́те пꙋти̑ своѧ̑ ѕлы̑ѧ и҆ начина̑нїѧ ва̑ша не блага̑ѧ, и҆ вознегодꙋ́ете пред̾ лице́мъ и҆́хъ ѡ҆ беззако́нїихъ ва́шихъ и҆ ѡ҆ ме́рзостехъ ва́шихъ. | Тоді згадаєте про злі путі ваші і недобрі діла ваші і відчуєте відразу до самих себе за беззаконня ваші і за мерзоти ваші. |
|
32
|
32
|
| Не ва́съ ра́ди а҆́зъ творю̀, до́ме і҆и҃левъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, вѣ́стно да бꙋ́детъ ва́мъ, (до́ме і҆и҃левъ:) постыди́тесѧ и҆ оу҆срами́тесѧ ѿ пꙋті́й ва́шихъ, до́ме і҆и҃левъ. | Не заради вас Я зроблю це, — говорить Господь Бог, — нехай буде вам відомо. Червонійте і соромтеся шляхів ваших, доме Ізраїлів. |
|
33
|
33
|
| Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: во ѻ҆́ньже де́нь ѡ҆чи́щꙋ вы̀ ѿ всѣ́хъ беззако́нїй ва́шихъ и҆ населю̀ гра́ды, и҆ соградѧ́тсѧ пꙋсты̑ни, | Так говорить Господь Бог: у той день, коли очищу вас від усіх беззаконь ваших і населю міста, і забудовані будуть руїни, |
|
34
|
34
|
| и҆ землѧ̀ поги́бшаѧ воздѣ́лаетсѧ вмѣ́стѡ тогѡ̀, ꙗ҆́кѡ погꙋбле́на бы́сть пред̾ ѻ҆чи́ма всѧ́кагѡ мимоходѧ́щагѡ: | і спустошена земля буде оброблена, бувши пустелею в очах усякого, хто проходить мимо, |
|
35
|
35
|
| и҆ рекꙋ́тъ: землѧ̀ ѻ҆́наѧ поги́бшаѧ бы́сть ꙗ҆́кѡ вертогра́дъ сла́дости, и҆ гра́ди ѡ҆пꙋстѣ́вшїи и҆ разоре́ннїи и҆ раско́паннїи, забра́лы оу҆твержде́нни ста́ша: | тоді скажуть: «ця опустіла земля зробилася, як сад Едемський; і ці розвалені й опустілі і розорені міста укріплені і населені». |
|
36
|
36
|
| и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ ꙗ҆зы́цы, є҆ли́цы ѡ҆ста́нꙋтсѧ ѡ҆́крестъ ва́съ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь возгради́хъ разорє́нныѧ и҆ насади́хъ погꙋблє́нныѧ: а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ и҆ сотворю̀. | І пізнають народи, які залишаться навколо вас, що Я, Господь, знову створюю зруйноване, засаджую спустіле. Я, Господь, сказав — і зробив. |
|
37
|
37
|
| Сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, є҆щѐ ѡ҆брѧ́щꙋсѧ до́мꙋ і҆и҃левꙋ, є҆́же сотвори́ти и҆̀мъ: оу҆мно́жꙋ и҆̀хъ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы, человѣ́ки ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы ст҃ы̑ѧ, | Так говорить Господь Бог: ось, ще й у тім явлю милість Мою дому Ізраїлевому, примножу їх людьми як стадо. |
|
38
|
38
|
| ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы і҆ерⷭ҇ли̑мли во пра́здникахъ є҆гѡ̀, та́кѡ бꙋ́дꙋтъ гра́ди ѡ҆пꙋстѣ́вшїи по́лни ста́дъ человѣ́ческихъ: и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. | Як багато буває жертовних овець у Єрусалимі під час свят його, так повні будуть людьми опустілі міста, і пізнають, що Я Господь. |
