1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ ѳ҃і
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
| Ты́ же, сы́не человѣ́чь, возмѝ пла́чь на кнѧ̑зи і҆и҃лєвы, | А ти здійми плач за князями Ізраїля |
|
2
|
2
|
| и҆ рече́ши: почто̀ ма́ти твоѧ̀ льви́ца средѣ̀ львѡ́въ почѝ, посредѣ̀ львѡ́въ оу҆мно́жи льви̑чища своѧ̑; | і скажи: що за левиця мати твоя? розташувалася серед левів, між молодими левами зрощувала левенят своїх. |
|
3
|
3
|
| И҆ ѿскочѝ є҆ди́нъ ѿ льви́чищъ є҆ѧ̀ и҆ бы́сть ле́въ, и҆ наꙋчи́сѧ восхища́ти восхищє́нїѧ и҆ человѣ́ки снѣдѐ. | І вигодувала одного із левенят своїх; він зробився молодим левом і навчився ловити здобич, їв людей. |
|
4
|
4
|
| И҆ слы́шаша ѡ҆ не́мъ ꙗ҆зы́цы, и҆ ꙗ҆́тъ бы́сть въ растлѣ́нїи и҆́хъ, приведо́ша є҆го̀ во оу҆здѣ̀ во є҆гѵ́петъ. | І почули про нього народи; він упійманий був у яму їхню, і в ланцюгах відвели його у землю Єгипетську. |
|
5
|
5
|
| И҆ ви́дѣ, ꙗ҆́кѡ ѿведе́нъ бы́сть ѿ неѧ̀, и҆ поги́бе ча́ѧнїе є҆ѧ̀: и҆ взѧ̀ и҆на́го ѿ льви́чищъ свои́хъ и҆ льво́мъ оу҆чинѝ є҆го̀, | І коли, почекавши, побачила вона, що надія її пропала, тоді взяла іншого із левенят своїх і зробила його молодим левом. |
|
6
|
6
|
| и҆ живѧ́ше посредѣ̀ львѡ́въ, бы́сть ле́въ и҆ наꙋчи́сѧ восхища́ти восхищє́нїѧ: человѣ́ки и҆з̾ѧдѐ, | І, зробившись молодим левом, він став ходити між левами і навчився ловити здобич, їв людей |
|
7
|
7
|
| и҆ пасѧ́шесѧ въ лю́тости свое́й, и҆ гра́ды и҆́хъ пꙋ̑сты поста́ви, и҆ погꙋбѝ зе́млю и҆ и҆сполне́нїе є҆ѧ̀ гла́сомъ рыка́нїѧ своегѡ̀. | і оскверняв удів їхніх і міста їхні спустошував; і опустіла земля і всі селища її від рикання його. |
|
8
|
8
|
| И҆ да́ша на́нь ꙗ҆зы́цы ѡ҆́крестъ ѿ стра́нъ и҆ простро́ша на́нь мрє́жи своѧ̑, и҆ въ погꙋбле́нїи и҆́хъ ꙗ҆́тъ бы́сть. | Тоді повстали на нього народи з навколишніх областей і розкинули на нього сіть свою; він упійманий був у яму їхню. |
|
9
|
9
|
| И҆ положи́ша є҆го̀ во оу҆здѣ̀ и҆ въ клѣ́ти, приведо́ша є҆го̀ ко царю̀ вавѷлѡ́нскꙋ и҆ вверго́ша є҆го̀ въ темни́цꙋ, ꙗ҆́кѡ да не слы́шитсѧ гла́съ є҆гѡ̀ ктомꙋ̀ на гора́хъ і҆и҃левыхъ. | І посадили його у клітку на ланцюзі і відвели його до царя Вавилонського; відвели його у фортецю, щоб не чутний уже був голос його на горах Ізраїлевих. |
|
10
|
10
|
| Ма́ти твоѧ̀ ꙗ҆́кѡ вїногра́дъ и҆ ꙗ҆́кѡ цвѣ́тъ ши́пчанъ на водѣ̀ насажде́нъ, пло́дъ є҆гѡ̀ и҆ ѿра́сль є҆гѡ̀ бы́сть ѿ воды̀ мно́ги. | Твоя мати була, як виноградна лоза, посаджена біля води; плодюча і гілляста була вона від достатку води. |
|
11
|
11
|
| И҆ бы́сть є҆мꙋ̀ же́злъ крѣ́пости над̾ пле́менемъ старѣ́йшинъ, и҆ вознесе́сѧ въ вели́чїи свое́мъ средѣ̀ ло́зїѧ: и҆ ви́дѣ вели́чество своѐ во мно́жествѣ ло́зїѧ своегѡ̀, | І були у неї гілки міцні для скіпетрів володарів, і високо піднявся стовбур її між густими гілками; і виділялася вона висотою своєю з безліччю гілок своїх. |
|
12
|
12
|
| и҆ ѡ҆бломи́сѧ въ ꙗ҆́рости, и҆ на зе́млю пове́рженъ бы́сть, и҆ вѣ́тръ зно́йный и҆зсꙋшѝ плоды̀ є҆гѡ̀: оу҆вѧдо́ша, и҆ и҆́зсше же́злъ крѣ́пости є҆гѡ̀: ѻ҆́гнь потребѝ є҆го̀. | Але у гніві вирвана, кинута на землю, і східний вітер висушив плід її; відрізані і засохли міцні гілки її, вогонь пожер їх. |
|
13
|
13
|
| И҆ нн҃ѣ насади́ша є҆го̀ въ пꙋсты́ни, на землѝ безво́днѣ. | А тепер вона пересаджена у пустелю, у землю суху і спраглу. |
|
14
|
14
|
| И҆ и҆зы́де ѻ҆́гнь ѿ жезла̀ и҆збра́нныхъ є҆гѡ̀ и҆ поѧдѐ и҆̀, и҆ не бѣ̀ въ не́мъ жезла̀ крѣ́пости є҆гѡ̀: пле́мѧ въ при́тчꙋ пла́ча є҆́сть, и҆ бꙋ́детъ пла́чь. | І вийшов вогонь із стовбура гілок її, пожер плоди її і не залишилося на ній гілок міцних для скіпетра володаря. Це жалібна пісня, і залишиться для плачу. |
