1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ к҃
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть въ лѣ́то седмо́е, въ пѧ́тый мцⷭ҇ъ, въ десѧ́тый де́нь мцⷭ҇а, прїидо́ша мꙋ́жїе ѿ старѣ́йшинъ до́мꙋ і҆и҃лева вопроси́ти гдⷭ҇а и҆ сѣдо́ша пред̾ лице́мъ мои́мъ. | У сьомому році, у п’ятому місяці, у десятий день місяця, прийшли мужі зі старійшин Ізраїлевих запитати Господа і сіли перед лицем моїм. |
|
2
|
2
|
| И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: | І було до мене слово Господнє: |
|
3
|
3
|
| сы́не человѣ́чь, глаго́ли ко старѣ́йшинамъ до́мꙋ і҆и҃лева и҆ рече́ши къ ни̑мъ: та́кѡ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: є҆да̀ вопроси́ти менѐ вы̀ прихо́дите; живꙋ̀ а҆́зъ, а҆́ще ѿвѣща́ю ва́мъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. | сину людський! говори зі старійшинами Ізраїлевими і скажи їм: так говорить Господь Бог: ви прийшли запитати Мене? Живу Я, не дам вам відповіді, — говорить Господь Бог. |
|
4
|
4
|
| А҆́ще ѿмще́нїемъ ѿмщꙋ̀ и҆̀мъ: сы́не человѣ́чь, беззакѡ́нїѧ ѻ҆тє́цъ и҆́хъ засвидѣ́телствꙋй и҆̀мъ, | Чи хочеш судитися з ними, чи хочеш судитися, сину людський? вислови їм мерзоти батьків їхніх |
|
5
|
5
|
| и҆ рече́ши къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: ѿ негѡ́же днѐ и҆збра́хъ до́мъ і҆и҃левъ, и҆ оу҆вѣ́дѣнъ бы́хъ пле́мени до́мꙋ і҆а́кѡвлѧ и҆ позна́нъ бы́хъ и҆̀мъ во землѝ є҆гѵ́петстѣй, и҆ прїѧ́хъ ѧ҆̀ рꙋко́ю мое́ю гл҃ѧ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ: | і скажи їм: так говорить Господь Бог: у той день, коли Я обрав Ізраїля і, піднявши руку Мою, поклявся племені дому Якова, і відкрив Себе їм у землі Єгипетській, і, піднявши руку, сказав їм: «Я Господь Бог ваш!» — |
|
6
|
6
|
| въ то́й де́нь под̾ѧ́хъ ѧ҆̀ рꙋко́ю мое́ю, є҆́же и҆звестѝ ѧ҆̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ въ зе́млю, ю҆́же оу҆гото́вахъ и҆̀мъ, зе́млю кипѧ́щꙋю млеко́мъ и҆ ме́домъ, со́тъ є҆́сть па́че всѣ́хъ земе́ль, | у той день, піднявши руку Мою, Я поклявся їм вивести їх із землі Єгипетської у землю, яку Я приглянув для них, яка тече молоком і медом, красу всіх земель, |
|
7
|
7
|
| и҆ реко́хъ къ ни̑мъ: кі́йждо ме́рзѡсти ѿ ѻ҆че́съ свои́хъ ѿве́ржите и҆ во творе́нїихъ є҆гѵ́петскихъ не ѡ҆сквернѧ́йтесѧ, а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ. | і сказав їм: відкиньте кожен мерзоти від очей ваших і не оскверняйте себе ідолами єгипетськими: Я Господь Бог ваш. |
|
8
|
8
|
| И҆ ѿверго́шасѧ менє̀ и҆ не хотѣ́ша послꙋ́шати мѧ̀: кі́йждо ме́рзостей ѿ ѻ҆че́съ свои́хъ не ѿверго́ша и҆ творе́нїй є҆гѵ́петскихъ не ѡ҆ста́виша. И҆ реко́хъ, є҆́же и҆злїѧ́ти ꙗ҆́рость мою̀ на нѧ̀ и҆ сконча́ти гнѣ́въ мо́й на ни́хъ средѣ̀ землѝ є҆гѵ́петскїѧ. | Але вони збурилися проти Мене і не хотіли слухати Мене; ніхто не відкинув мерзот від очей своїх і не залишив ідолів єгипетських. І Я сказав: виллю на них гнів Мій, виснажу на них лють Мою серед землі Єгипетської. |
|
9
|
9
|
| И҆ сотвори́хъ, ꙗ҆́кѡ да и҆́мѧ моѐ весьма̀ не ѡ҆скверни́тсѧ пред̾ ꙗ҆зы̑ки, въ ни́хже сꙋ́ть ті́и средѣ̀ и҆́хъ, въ ни́хже позна́нъ бы́хъ и҆̀мъ пред̾ лице́мъ и҆́хъ, є҆́же и҆звестѝ ѧ҆̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ. | Але Я вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, серед яких знаходилися вони і перед очима яких Я відкрив Себе їм, щоб вивести їх із землі Єгипетської. |
|
10
|
10
|
| И҆ и҆зведо́хъ ѧ҆̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ и҆ введо́хъ ѧ҆̀ въ пꙋсты́ню, | І Я вивів їх із землі Єгипетської і привів їх у пустелю, |
|
11
|
11
|
| и҆ да́хъ и҆̀мъ за́пѡвѣди моѧ̑, и҆ ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ ꙗ҆ви́хъ и҆̀мъ, ꙗ҆̀же а҆́ще сотвори́тъ человѣ́къ, жи́въ бꙋ́детъ въ ни́хъ: | і дав їм заповіді Мої, й оголосив їм Мої постанови, виконуючи які людина була б живою через них; |
|
12
|
12
|
| и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ да́хъ и҆̀мъ, є҆́же бы́ти въ зна́менїе междꙋ̀ мно́ю и҆ междꙋ̀ и҆́ми, є҆́же разꙋмѣ́ти и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь ѡ҆сщ҃а́ѧй и҆̀хъ. | дав їм також суботи Мої, щоб вони були знаменням між Мною і ними, щоб знали, що Я Господь, Який освячує їх. |
|
13
|
13
|
| И҆ гл҃ахъ ко до́мꙋ і҆и҃левꙋ въ пꙋсты́ни: въ за́повѣдехъ мои́хъ ходи́те и҆ ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ сохрани́те, є҆́же твори́ти ѧ҆̀, ꙗ҆̀же сотвори́тъ человѣ́къ и҆ жи́въ бꙋ́детъ въ ни́хъ. И҆ разгнѣ́ва мѧ̀ до́мъ і҆и҃левъ въ пꙋсты́ни: въ за́повѣдехъ бо мои́хъ не ходи́ша и҆ ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ ѿверго́ша, ꙗ҆̀же сотвори́тъ человѣ́къ и҆ жи́въ бꙋ́детъ въ ни́хъ: и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ ѡ҆скверни́ша ѕѣлѡ̀. И҆ реко́хъ, є҆́же и҆злїѧ́ти ꙗ҆́рость мою̀ на нѧ̀ въ пꙋсты́ни, є҆́же потреби́ти и҆̀хъ. | Але дім Ізраїлів збурився проти Мене у пустелі: за заповідями Моїми не чинили і відкинули постанови Мої, виконуючи які людина живою була б через них, і суботи Мої порушували, і Я сказав: виллю на них лють Мою у пустелі, щоб знищити їх. |
|
14
|
14
|
| И҆ сотвори́хъ, ꙗ҆́кѡ да весьма̀ и҆́мѧ моѐ не ѡ҆скверни́тсѧ пред̾ ꙗ҆зы̑ки, и҆з̾ ни́хже и҆зведо́хъ ѧ҆̀ пред̾ ѻ҆чи́ма и҆́хъ. | Але Я вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, на очах яких Я вивів їх. |
|
15
|
15
|
| И҆ а҆́зъ воздвиго́хъ рꙋ́кꙋ мою̀ на нѧ̀ въ пꙋсты́ни весьма̀, є҆́же не ввестѝ и҆́хъ въ зе́млю, ю҆́же да́хъ и҆̀мъ, въ зе́млю текꙋ́щꙋю млеко́мъ и҆ ме́домъ, со́тъ є҆́сть па́че всеѧ̀ землѝ: | Навіть Я, піднявши руку Мою проти них у пустелі, поклявся, що не введу їх у землю, яку Я призначив, — яка тече молоком і медом, красу всіх земель, — |
|
16
|
16
|
| поне́же сꙋдбы̑ моѧ̑ ѿверго́ша и҆ въ за́повѣдехъ мои́хъ не ходи́ша, и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ ѡ҆скверни́ша и҆ в̾слѣ́дъ помышле́нїй се́рдца своегѡ̀ хожда́хꙋ. | за те, що вони відкинули постанови Мої, і не ходили за заповідями Моїми, і порушували суботи Мої; бо серце їхнє прагнуло до ідолів їхніх. |
|
17
|
17
|
| И҆ пощадѣ̀ ѧ҆̀ ѻ҆́ко моѐ, є҆́же потреби́ти и҆̀хъ, и҆ не сотвори́хъ и҆̀мъ сконча́нїѧ въ пꙋсты́ни. | Але око Моє пошкодувало погубити їх; і Я не знищив їх у пустелі. |
|
18
|
18
|
| И҆ реко́хъ ко ча́дѡмъ и҆́хъ въ пꙋсты́ни: въ зако́нѣхъ ѻ҆тє́цъ ва́шихъ не ходи́те и҆ ѡ҆правда́нїй и҆́хъ не храни́те, и҆ ко творе́нїємъ є҆гѵ́пєтскимъ не примѣша́йтесѧ и҆ не ѡ҆сквернѧ́йтесѧ: | І говорив Я синам їхнім у пустелі: не ходіть за правилами батьків ваших, і не дотримуйтесь настанов їхніх, і не оскверняйте себе ідолами їхніми. |
|
19
|
19
|
| а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ: въ за́повѣдехъ мои́хъ ходи́те, и҆ ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ снабди́те и҆ твори́те ѧ҆̀, | Я Господь Бог ваш: за Моїми заповідями живіть, і Моїх уставів дотримуйтеся, і виконуйте їх. |
|
20
|
20
|
| и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ ѡ҆свѧща́йте: и҆ бꙋ́детъ въ зна́менїе междꙋ̀ мно́ю и҆ междꙋ̀ ва́ми, є҆́же вѣ́дѣти ва́мъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ. | І святіть суботи Мої, щоб вони були знаменням між Мною і вами, щоб ви знали, що Я Господь Бог ваш. |
|
21
|
21
|
| И҆ разгнѣ́ваша мѧ̀, и҆ ча̑да и҆́хъ въ за́повѣдехъ мои́хъ не ходи́ша и҆ ѡ҆правда́нїй мои́хъ не снабдѣ́ша, є҆́же твори́ти ѧ҆̀: сїѧ̑ бо сотвори́въ человѣ́къ жи́въ бꙋ́детъ въ ни́хъ: и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ ѡ҆скверни́ша ѕѣлѡ̀. И҆ реко́хъ: и҆злїю̀ ꙗ҆́рость мою̀ на нѧ̀, є҆́же сконча́ти гнѣ́въ мо́й на ни́хъ въ пꙋсты́ни. | Але і сини збурилися проти Мене: за заповідями Моїми не чинили й уставів Моїх не дотримувалися, не виконували того, виконуючи що людина була б жива, порушували суботи Мої, — і Я сказав: виллю на них гнів Мій, виснажу над ними лють Мою у пустелі; |
|
22
|
22
|
| И҆ сотвори́хъ, ꙗ҆́кѡ да и҆́мѧ моѐ весьма̀ не ѡ҆скверна́витсѧ пред̾ ꙗ҆зы̑ки, ѿ ни́хже и҆зведо́хъ ѧ҆̀ пред̾ ѻ҆чи́ма и҆́хъ. | але Я відхилив руку Мою і вчинив заради імені Мого, щоб воно не хулилося перед народами, перед очима яких Я вивів їх. |
|
23
|
23
|
| И҆ а҆́зъ воздвиго́хъ рꙋ́кꙋ мою̀ на нѧ̀ въ пꙋсты́ни, є҆́же расточи́ти ѧ҆̀ во ꙗ҆зы́цѣхъ и҆ разсѣ́ѧти ѧ҆̀ во страна́хъ, | Також, піднявши руку Мою у пустелі, Я поклявся розсіяти їх серед народів і розвіяти їх по землі |
|
24
|
24
|
| поне́же ѡ҆правда́нїй мои́хъ не сотвори́ша и҆ за́пѡвѣди моѧ̑ ѿри́нꙋша и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ ѡ҆скверни́ша, и҆ в̾слѣ́дъ кꙋмі́рѡвъ ѻ҆тє́цъ и҆́хъ бы́ша ѻ҆чеса̀ и҆́хъ. | за те, що вони постанов Моїх не виконували і заповіді Мої відкинули, і порушували суботи Мої, й очі їхні поверталися до ідолів батьків їхніх. |
|
25
|
25
|
| И҆ да́хъ и҆̀мъ за́пѡвѣди не дѡбры̀ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ, въ ни́хже не бꙋ́дꙋтъ жи́ви: | І попустив їм настанови недобрі й постанови, від яких вони не могли бути живі, |
|
26
|
26
|
| и҆ ѡ҆скверню̀ ѧ҆̀ въ даѧ́нїихъ и҆́хъ, внегда̀ проводи́ти (и҆̀мъ) всѧ́кое разверза́ющее ложесна̀, да погꙋблю̀ и҆̀хъ, да оу҆разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь. | і попустив їм осквернитися жертвоприношеннями їхніми, коли вони стали проводити через вогонь усякий перший плід утроби, щоб розорити їх, щоб знали, що Я Господь. |
|
27
|
27
|
| Сегѡ̀ ра́ди глаго́ли къ до́мꙋ і҆и҃левꙋ, сы́не человѣ́чь, и҆ рече́ши къ ни̑мъ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: да́же до сегѡ̀ разгнѣ́ваша мѧ̀ ѻ҆тцы̀ ва́ши во грѣсѣ́хъ свои́хъ, и҆́миже согрѣши́ша ко мнѣ̀: | Тому говори дому Ізраїлевому, сину людський, і скажи їм: так говорить Господь Бог: ось чим ще хулили Мене батьки ваші, віроломно вчиняючи проти Мене: |
|
28
|
28
|
| и҆ введо́хъ ѧ҆̀ въ зе́млю, въ ню́же воздвиго́хъ рꙋ́кꙋ мою̀, є҆́же да́ти ю҆̀ и҆̀мъ: и҆ ви́дѣша всѧ́къ хо́лмъ высо́къ и҆ всѧ́ко дре́во присѣ́нное, и҆ пожро́ша та́мѡ богѡ́мъ свои̑мъ и҆ оу҆чини́ша та́мѡ ꙗ҆́рость дарѡ́въ свои́хъ, и҆ положи́ша та́мѡ воню̀ благово́нїѧ своегѡ̀ и҆ возлїѧ́ша та́мѡ возлїѧ̑нїѧ своѧ̑. | Я привів їх у землю, яку з клятвою обіцяв дати їм, піднявши руку Мою, — а вони, виглядівши собі усякий високий пагорб і всяке гіллясте дерево, стали заколювати там жертви свої, і ставили там образливі для Мене приношення свої і запашні куріння свої, й узливали там узливання свої. |
|
29
|
29
|
| И҆ реко́хъ къ ни̑мъ: что̀ сꙋ́ть а҆ввама̀ [высо́кое], ꙗ҆́кѡ вы̀ вхо́дите та́мѡ; и҆ прозва́ша и҆́мѧ є҆мꙋ̀ а҆ввама̀ да́же до дне́шнѧгѡ днѐ. | І Я говорив їм: що це за висота, куди ходите ви? тому ім’ям Бама називається вона і до цього дня. |
|
30
|
30
|
| Сегѡ̀ ра́ди рцы̀ къ до́мꙋ і҆и҃левꙋ: сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: а҆́ще во беззако́нїихъ ѻ҆тє́цъ ва́шихъ вы̀ ѡ҆сквернѧ́етесѧ и҆ в̾слѣ́дъ ме́рзостей и҆́хъ вы̀ соблꙋжда́ете, | Тому скажи дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: чи не оскверняєте ви себе за прикладом батьків ваших і чи не блудодієте услід мерзотам їхнім? |
|
31
|
31
|
| и҆ въ приноше́нїи дарѡ́въ ва́шихъ и҆ въ наро́цѣхъ ва́шихъ, є҆гда̀ прохо́дѧтъ ча̑да ва̑ша сквозѣ̀ ѻ҆́гнь: вы̀ ѡ҆сквернѧ́етесѧ во всѣ́хъ кꙋмі́рѣхъ ва́шихъ да́же до дне́шнѧгѡ днѐ, и҆ а҆́зъ ѿвѣща́ю ли ва́мъ, до́ме і҆и҃левъ; Живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, а҆́ще ѿвѣща́ю ва́мъ и҆ а҆́ще взы́детъ на дꙋ́хъ ва́шъ сїѐ. | Приносячи дари ваші і проводячи синів ваших через вогонь, ви оскверняєте себе всіма ідолами вашими до цього дня, і хочете запитувати Мене, доме Ізраїлів? живу Я, — говорить Господь Бог, — не дам вам відповіді. |
|
32
|
32
|
| И҆ не бꙋ́детъ, ꙗ҆́коже вы̀ глаго́лете: бꙋ́демъ, ꙗ҆́коже ꙗ҆зы́цы и҆ ꙗ҆́коже племена̀ зємна́ѧ, слꙋжи́ти дре́вꙋ и҆ ка́менїю. | І що приходить вам на думку, зовсім не збудеться. Ви говорите: «будемо, як язичники, як племена іноземні, служити дереву і каменю». |
|
33
|
33
|
| Сегѡ̀ ра́ди живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, а҆́ще не рꙋко́ю крѣ́пкою и҆ мы́шцею высо́кою и҆ въ ꙗ҆́рости и҆злїѧ́ннѣй црⷭ҇твовати бꙋ́дꙋ над̾ ва́ми: | Живу Я, — говорить Господь Бог: рукою міцною і силою великою і виливом гніву буду панувати над вами. |
|
34
|
34
|
| и҆ и҆зведꙋ̀ вы̀ ѿ люді́й и҆ прїимꙋ́ вы ѿ стра́нъ, въ ни́хже бѣ́сте разсѣ́ѧни, рꙋко́ю крѣ́пкою и҆ мы́шцею высо́кою и҆ ꙗ҆́ростїю и҆злїѧ́нною, | І виведу вас із народів і з країн, по яких ви розсіяні, і зберу вас рукою міцною і силою великою і виливом гніву. |
|
35
|
35
|
| и҆ приведꙋ̀ ва́съ въ пꙋсты́ню лю́дскꙋю и҆ разсꙋждꙋ́сѧ съ ва́ми та́мѡ лице́мъ къ лицꙋ̀: | І приведу вас у пустелю народів, і там буду судитися із вами лицем до лиця. |
|
36
|
36
|
| ꙗ҆́коже сꙋди́хсѧ со ѻ҆тцы̑ ва́шими въ пꙋсты́ни землѝ є҆гѵ́петскїѧ, та́кѡ сꙋждꙋ̀ и҆ ва́мъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: | Як Я судився з батьками вашими у пустелі землі Єгипетської, так буду судитися з вами, — говорить Господь Бог. |
|
37
|
37
|
| и҆ проведꙋ̀ вы̀ под̾ жезло́мъ мои́мъ и҆ введꙋ̀ вы̀ въ числѣ̀ завѣ́та, | І проведу вас під жезлом і введу вас в узи завіту. |
|
38
|
38
|
| и҆ и҆зберꙋ̀ ѿ ва́съ нечєсти́выѧ и҆ ѿве́ргшыѧсѧ: и҆з̾ земли́ бо ѡ҆бита́нїѧ и҆́хъ и҆зведꙋ̀ ѧ҆̀, и҆ въ зе́млю і҆и҃левꙋ не вни́дꙋтъ, и҆ позна́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ. | І виділю з вас заколотників і непокірливих Мені. Із землі перебування їх виведу їх, але у землю Ізраїлеву вони не ввійдуть, і пізнаєте, що Я Господь. |
|
39
|
39
|
| Вы́ же, до́ме і҆и҃левъ, си́це гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: кі́йждо кꙋмі́ры своѧ̑ ѿими́те, и҆ пото́мъ а҆́ще послꙋ́шаете менѐ, и҆ и҆́мене моегѡ̀ ст҃а́гѡ не ѡ҆скверна́вите ксемꙋ̀ въ дарѣ́хъ ва́шихъ и҆ рꙋкотворе́нїихъ ва́шихъ: | А ви, доме Ізраїлів, — так говорить Господь Бог, — йдіть кожен до своїх ідолів і служіть їм, якщо Мене не слухаєте, але не оскверняйте більше святого імені Мого дарами вашими й ідолами вашими, |
|
40
|
40
|
| поне́же на горѣ̀ мое́й ст҃ѣ́й, на горѣ̀ высо́цѣ і҆и҃левѣ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь, та́мѡ послꙋ́жатъ мѝ ве́сь до́мъ і҆и҃левъ до конца̀ на землѝ, и҆ та́мѡ прїимꙋ̀ ѧ҆̀ и҆ та́мѡ присѣщꙋ̀ на приношє́нїѧ ва̑ша и҆ нача́тки ѡ҆бѣ́тѡвъ ва́шихъ во всѣ́хъ ѡ҆свѧще́нныхъ ва́шихъ. | тому що на Моїй святій горі, на горі високій Ізраїлевій, — говорить Господь Бог, — там буде служити Мені весь дім Ізраїлів, — весь, скільки є його на землі; там Я з благоволінням прийму їх, і там вимагатиму приношень ваших і начатків ваших з усіма святинями вашими. |
|
41
|
41
|
| Въ воню̀ благово́нїѧ прїимꙋ̀ вы̀, є҆гда̀ и҆зведꙋ̀ вы̀ и҆з̾ люді́й и҆ прїимꙋ̀ вы̀ ѿ стра́нъ, въ нѧ́же расточе́ни бы́сте, и҆ ѡ҆сщ҃ꙋ́сѧ въ ва́съ пред̾ ѻ҆чи́ма людски́ма: | Прийму вас, як запашне куріння, коли виведу вас із народів і зберу вас із країн, по яких ви розсіяні, і буду святитися у вас перед очима народів. |
|
42
|
42
|
| и҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь, є҆гда̀ введꙋ̀ вы̀ въ зе́млю і҆и҃левꙋ, въ зе́млю, на ню́же воздвиго́хъ рꙋ́кꙋ мою̀ да́ти ю҆̀ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ: | І пізнаєте, що Я Господь, коли введу вас у землю Ізраїлеву, — у землю, яку Я клявся дати батькам вашим, піднявши руку Мою. |
|
43
|
43
|
| и҆ помѧне́те та́мѡ пꙋти̑ ва́шѧ и҆ всѧ̑ мє́рзкїѧ грѣхѝ ва́шѧ, въ ни́хже ѡ҆скверни́стесѧ, и҆ посрамитѐ ли́ца ва̑ша во всѣ́хъ ѕло́бахъ ва́шихъ, ꙗ҆̀же сотвори́сте: | І згадаєте там про путі ваші і про всі діла ваші, якими ви оскверняли себе, і гребуватимете самими собою за всі злодіяння ваші, які ви робили, |
|
44
|
44
|
| и҆ позна́ете, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь, є҆гда̀ сотворю̀ ва́мъ та́кѡ, ꙗ҆́кѡ да и҆́мѧ моѐ не ѡ҆скверни́тсѧ по пꙋтє́мъ ва́шымъ ѕлы̑мъ и҆ по рꙋкотворе́нїємъ ва́шымъ растлѣ̑ннымъ, до́ме і҆и҃левъ, гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь. | І пізнаєте, що Я Господь, коли буду чинити з вами заради імені Мого, не за злими вашими шляхами і вашими ділами розпусними, доме Ізраїлів, — говорить Господь Бог. |
|
45
|
45
|
| И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: | І було до мене слово Господнє: |
|
46
|
46
|
| сы́не человѣ́чь, оу҆твердѝ лицѐ твоѐ на ю҆́гъ и҆ воззрѝ на дарѡ́ма, и҆ прорцы̀ на дꙋбра́вꙋ старѣ́йшинꙋ наге́ва | сину людський! поверни лице твоє на шлях до полудня, і промов слово на полудень, і проречи пророцтво на ліс південного поля. |
|
47
|
47
|
| и҆ рече́ши дꙋбра́вѣ наге́вовѣ: слы́ши сло́во гдⷭ҇не, сїѧ̑ гл҃етъ а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ возгнѣщꙋ̀ въ тебѣ̀ ѻ҆́гнь, и҆ пожже́тъ въ тебѣ̀ всѧ́ко дре́во зеле́ное и҆ всѧ́ко дре́во сꙋхо́е, не оу҆га́снетъ пла́мень разжже́ный, и҆ и҆згори́тъ въ не́мъ всѧ́ко лицѐ ѿ полꙋ́дне до сѣ́вера, | І скажи південному лісу: слухай слово Господа; так говорить Господь Бог: ось, Я запалю у тобі вогонь, і він пожере у тобі всяке дерево зелене і всяке дерево сухе; не згасне палаюче полум’я, і все буде спалено ним від півдня до півночі. |
|
48
|
48
|
| и҆ оу҆вѣ́сть всѧ́ка пло́ть, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь разжего́хъ є҆го̀, и҆ не оу҆га́снетъ. | І побачить усяка плоть, що Я, Господь, запалив його, і він не згасне. |
|
49
|
49
|
| И҆ реко́хъ: ника́коже, гдⷭ҇и, гдⷭ҇и! сі́и глаго́лютъ ко мнѣ̀: не при́тча ли є҆́сть сїѧ̀ глаго́лема; | І сказав я: о, Господи Боже! вони говорять про мене: «чи не говорить він притчі?» |
