1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Κεφάλαιο 16
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| ΟΦΟΒΟΥΜΕΝΟΣ Κύριον ποιήσει αὐτό, καὶ ὁ ἐγκρατὴς τοῦ νόμου καταλήψεται αὐτήν· | Не бажай багато негідних дітей і не радій за синів нечестивих. Коли вони примножуються, не радій за них, якщо немає у них страху Господнього. |
|
2
|
2
|
| καὶ ὑπαντήσεται αὐτῷ ὡς μήτηρ καὶ ὡς γυνὴ παρθενίας προσδέξεται αὐτόν. | Не надійся на їх життя і не спирайся на їх кількість. |
|
3
|
3
|
| ψωμιεῖ αὐτὸν ἄρτον συνέσεως καὶ ὕδωρ σοφίας ποτίσει αὐτόν. | Краще один праведник, ніж тисяча грішників, |
|
4
|
4
|
| στηριχθήσεται ἐπ᾿ αὐτὴν καὶ οὐ μὴ κλιθῇ, καὶ ἐπ᾿ αὐτῆς ἐφέξει καὶ οὐ μὴ καταισχυνθῇ· | і краще померти бездітним, ніж мати дітей нечестивих, |
|
5
|
5
|
| καὶ ὑψώσει αὐτὸν παρὰ τοὺς πλησίον αὐτοῦ καὶ ἐν μέσῳ ἐκκλησίας ἀνοίξει στόμα αὐτοῦ. | бо від одного розумного населиться місто, а плем’я беззаконних спустіє. |
|
6
|
6
|
| εὐφροσύνην καὶ στέφανον ἀγαλλιάματος καὶ ὄνομα αἰώνιον κατακληρονομήσει. | Багато такого бачило око моє, і ще більше того чуло вухо моє. |
|
7
|
7
|
| οὐ μὴ καταλήψονται αὐτὴν ἄνθρωποι ἀσύνετοι, καὶ ἄνδρες ἁμαρτωλοὶ οὐ μὴ ἴδωσιν αὐτήν· | У збіговиську грішників запалає вогонь, як і у народі непокірливому запалювався гнів. |
|
8
|
8
|
| μακράν ἐστιν ὑπερηφανίας, καὶ ἄνδρες ψεῦσται οὐ μὴ μνησθήσονται αὐτῆς. | Не умилостивився Він над древніми велетнями, які у надії на силу свою зробилися відступниками; |
|
9
|
9
|
| Οὐχ ὡραῖος αἶνος ἐν στόματι ἁμαρτωλοῦ, ὅτι οὐ παρὰ Κυρίου ἀπεστάλη· | не пощадив тих, що жили в одному місці з Лотом, якими погребував за їхню гордість; |
|
10
|
10
|
| ἐν γὰρ σοφίᾳ ρηθήσεται αἶνος, καὶ ὁ Κύριος εὐοδώσει αὐτόν. | не помилував народу погибельного, який пишався гріхами своїми, |
|
11
|
11
|
| μὴ εἴπῃς ὅτι διὰ Κύριον ἀπέστην· ἃ γὰρ ἐμίσησεν, οὐ ποιήσεις. | так само як і шістсот тисяч чоловік, які об’єдналися у жорстокосерді своєму. І хоч би й один був непокірливий, було б дивно, якби він залишився непокараним; |
|
12
|
12
|
| μὴ εἴπῃς ὅτι αὐτός με ἐπλάνησεν· οὐ γὰρ χρείαν ἔχει ἀνδρὸς ἁμαρτωλοῦ. | бо і милість і гнів — у владі Його: сильний Він помилувати і вилити гнів. |
|
13
|
13
|
| πᾶν βδέλυγμα ἐμίσησε Κύριος, καὶ οὐκ ἔστιν ἀγαπητὸν τοῖς φοβουμένοις αὐτόν. | Як велика милість Його, так велике і викриття Його. Він судить людину за ділами її. |
|
14
|
14
|
| αὐτὸς ἐξ ἀρχῆς ἐποίησεν ἄνθρωπον καὶ ἀφῆκεν αὐτὸν ἐν χειρὶ διαβουλίου αὐτοῦ. | Не втече від Нього грішник з украденим, і терпіння благочестивого не залишиться марним. |
|
15
|
15
|
| ἐὰν θέλῃς, συντηρήσεις ἐντολὰς καὶ πίστιν ποίησαι εὐδοκίας. | Усякій милостині Він дасть місце, кожен одержить за ділами своїми. |
|
16
|
16
|
| παρέθηκέ σοι πῦρ καὶ ὕδωρ· οὗ ἐὰν θέλῃς, ἐκτενεῖς τὴν χεῖρά σου. | Не говори: «я сховаюся від Господа; невже з висоти хтось згадає про мене? |
|
17
|
17
|
| ἔναντι ἀνθρώπων ἡ ζωὴ καὶ ὁ θάνατος, καὶ ὃ ἐὰν εὐδοκήσῃ, δοθήσεται αὐτῷ. | У великій кількості народу мене не помітять; бо що душа моя у безмежному створінні? |
|
18
|
18
|
| ὅτι πολλὴ σοφία τοῦ Κυρίου· ἰσχυρὸς ἐν δυναστείᾳ καὶ βλέπων τὰ πάντα, | Ось, небо і небо небес — Боже, безодня і земля коливаються від відвідання Його. |
|
19
|
19
|
| καὶ οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ ἐπὶ τοὺς φοβουμένους αὐτόν, καὶ αὐτὸς ἐπιγνώσεται πᾶν ἔργον ἀνθρώπου. | Однаково ж трясуться від страху гори й основи землі, коли Він споглядає. |
|
20
|
20
|
| καὶ οὐκ ἐνετείλατο οὐδενὶ ἀσεβεῖν καὶ οὐκ ἔδωκεν ἄνεσιν οὐδενὶ ἁμαρτάνειν. | І цього не може зрозуміти серце; |
