2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
...
|
Κεφάλαιο 16
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
|
ΟΦΟΒΟΥΜΕΝΟΣ Κύριον ποιήσει αὐτό, καὶ ὁ ἐγκρατὴς τοῦ νόμου καταλήψεται αὐτήν·
|
Не бажай багато негідних дітей і не радій за синів нечестивих. Коли вони примножуються, не радій за них, якщо немає у них страху Господнього.
|
|
2
|
2
|
|
καὶ ὑπαντήσεται αὐτῷ ὡς μήτηρ καὶ ὡς γυνὴ παρθενίας προσδέξεται αὐτόν.
|
Не надійся на їх життя і не спирайся на їх кількість.
|
|
3
|
3
|
|
ψωμιεῖ αὐτὸν ἄρτον συνέσεως καὶ ὕδωρ σοφίας ποτίσει αὐτόν.
|
Краще один праведник, ніж тисяча грішників,
|
|
4
|
4
|
|
στηριχθήσεται ἐπ᾿ αὐτὴν καὶ οὐ μὴ κλιθῇ, καὶ ἐπ᾿ αὐτῆς ἐφέξει καὶ οὐ μὴ καταισχυνθῇ·
|
і краще померти бездітним, ніж мати дітей нечестивих,
|
|
5
|
5
|
|
καὶ ὑψώσει αὐτὸν παρὰ τοὺς πλησίον αὐτοῦ καὶ ἐν μέσῳ ἐκκλησίας ἀνοίξει στόμα αὐτοῦ.
|
бо від одного розумного населиться місто, а плем’я беззаконних спустіє.
|
|
6
|
6
|
|
εὐφροσύνην καὶ στέφανον ἀγαλλιάματος καὶ ὄνομα αἰώνιον κατακληρονομήσει.
|
Багато такого бачило око моє, і ще більше того чуло вухо моє.
|
|
7
|
7
|
|
οὐ μὴ καταλήψονται αὐτὴν ἄνθρωποι ἀσύνετοι, καὶ ἄνδρες ἁμαρτωλοὶ οὐ μὴ ἴδωσιν αὐτήν·
|
У збіговиську грішників запалає вогонь, як і у народі непокірливому запалювався гнів.
|
|
8
|
8
|
|
μακράν ἐστιν ὑπερηφανίας, καὶ ἄνδρες ψεῦσται οὐ μὴ μνησθήσονται αὐτῆς.
|
Не умилостивився Він над древніми велетнями, які у надії на силу свою зробилися відступниками;
|
|
9
|
9
|
|
Οὐχ ὡραῖος αἶνος ἐν στόματι ἁμαρτωλοῦ, ὅτι οὐ παρὰ Κυρίου ἀπεστάλη·
|
не пощадив тих, що жили в одному місці з Лотом, якими погребував за їхню гордість;
|
|
10
|
10
|
|
ἐν γὰρ σοφίᾳ ρηθήσεται αἶνος, καὶ ὁ Κύριος εὐοδώσει αὐτόν.
|
не помилував народу погибельного, який пишався гріхами своїми,
|
|
11
|
11
|
|
μὴ εἴπῃς ὅτι διὰ Κύριον ἀπέστην· ἃ γὰρ ἐμίσησεν, οὐ ποιήσεις.
|
так само як і шістсот тисяч чоловік, які об’єдналися у жорстокосерді своєму. І хоч би й один був непокірливий, було б дивно, якби він залишився непокараним;
|
|
12
|
12
|
|
μὴ εἴπῃς ὅτι αὐτός με ἐπλάνησεν· οὐ γὰρ χρείαν ἔχει ἀνδρὸς ἁμαρτωλοῦ.
|
бо і милість і гнів — у владі Його: сильний Він помилувати і вилити гнів.
|
|
13
|
13
|
|
πᾶν βδέλυγμα ἐμίσησε Κύριος, καὶ οὐκ ἔστιν ἀγαπητὸν τοῖς φοβουμένοις αὐτόν.
|
Як велика милість Його, так велике і викриття Його. Він судить людину за ділами її.
|
|
14
|
14
|
|
αὐτὸς ἐξ ἀρχῆς ἐποίησεν ἄνθρωπον καὶ ἀφῆκεν αὐτὸν ἐν χειρὶ διαβουλίου αὐτοῦ.
|
Не втече від Нього грішник з украденим, і терпіння благочестивого не залишиться марним.
|
|
15
|
15
|
|
ἐὰν θέλῃς, συντηρήσεις ἐντολὰς καὶ πίστιν ποίησαι εὐδοκίας.
|
Усякій милостині Він дасть місце, кожен одержить за ділами своїми.
|
|
16
|
16
|
|
παρέθηκέ σοι πῦρ καὶ ὕδωρ· οὗ ἐὰν θέλῃς, ἐκτενεῖς τὴν χεῖρά σου.
|
Не говори: «я сховаюся від Господа; невже з висоти хтось згадає про мене?
|
|
17
|
17
|
|
ἔναντι ἀνθρώπων ἡ ζωὴ καὶ ὁ θάνατος, καὶ ὃ ἐὰν εὐδοκήσῃ, δοθήσεται αὐτῷ.
|
У великій кількості народу мене не помітять; бо що душа моя у безмежному створінні?
|
|
18
|
18
|
|
ὅτι πολλὴ σοφία τοῦ Κυρίου· ἰσχυρὸς ἐν δυναστείᾳ καὶ βλέπων τὰ πάντα,
|
Ось, небо і небо небес — Боже, безодня і земля коливаються від відвідання Його.
|
|
19
|
19
|
|
καὶ οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ ἐπὶ τοὺς φοβουμένους αὐτόν, καὶ αὐτὸς ἐπιγνώσεται πᾶν ἔργον ἀνθρώπου.
|
Однаково ж трясуться від страху гори й основи землі, коли Він споглядає.
|
|
20
|
20
|
|
καὶ οὐκ ἐνετείλατο οὐδενὶ ἀσεβεῖν καὶ οὐκ ἔδωκεν ἄνεσιν οὐδενὶ ἁμαρτάνειν.
|
І цього не може зрозуміти серце;
|
