1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Κεφάλαιο 26
|
Глава 26
|
|
1
|
1
|
| ΕΝ τρισὶν ὡραΐσθην καὶ ἀνέστην ὡραία ἔναντι Κυρίου καὶ ἀνθρώπων· ὁμόνοια ἀδελφῶν, καὶ φιλία τῶν πλησίον, καὶ γυνὴ καὶ ἀνὴρ ἑαυτοῖς συμπεριφερόμενοι. | Щасливий чоловік доброї дружини, і число днів його — подвійне. |
|
2
|
2
|
| τρία δὲ εἴδη ἐμίσησεν ἡ ψυχή μου καὶ προσώχθισα σφόδρα τῇ ζωῇ αὐτῶν· πτωχὸν ὑπερήφανον, καὶ πλούσιον ψεύστην, γέροντα μοιχὸν ἐλαττούμενον συνέσει.— | Дружина доброчесна радує свого чоловіка і літа його наповнить миром; |
|
3
|
3
|
| ᾿Εν νεότητι οὐ συναγήοχας, καὶ πῶς ἂν εὕροις ἐν τῷ γήρᾳ σου; | добра дружина — щаслива доля: вона дається у наділ тим, хто боїться Господа; |
|
4
|
4
|
| ὡς ὡραῖον πολιαῖς κρίσις καὶ πρεσβυτέροις ἐπιγνῶναι βουλήν. | з нею у багатого і бідного — серце задоволене й лице повсякчас веселе. |
|
5
|
5
|
| ὡς ὡραία γερόντων σοφία καὶ δεδοξασμένοις διανόημα καὶ βουλή. | Трьох страшиться серце моє, а при четвертому я молюся: |
|
6
|
6
|
| στέφανος γερόντων πολυπειρία, καὶ τὸ καύχημα αὐτῶν φόβος Κυρίου.— | міського лихослів’я, збурення черні й обмовлення на смерть, — усе це жахливо. |
|
7
|
7
|
| ᾿Εννέα ὑπονοήματα ἐμακάρισα ἐν καρδίᾳ καὶ τὸ δέκατον ἐρῶ ἐπὶ γλώσσης· ἄνθρωπος εὐφραινόμενος ἐπὶ τέκνοις, ζῶν καὶ βλέπων ἐπὶ πτώσει ἐχθρῶν· | Хвороба серця і печаль — дружина, ревнива до іншої дружини, |
|
8
|
8
|
| μακάριος ὁ συνοικῶν γυναικὶ συνετῇ, καὶ ὃς ἐν γλώσσῃ οὐκ ὠλίσθησε, καὶ ὃς οὐκ ἐδούλευσεν ἀναξίῳ αὐτοῦ· | і бич язика її, до всіх прискіпливий. |
|
9
|
9
|
| μακάριος ὃς εὗρε φρόνησιν, καὶ ὁ διηγούμενος εἰς ὦτα ἀκουόντων· | Ярмо вола, яке рухається туди і сюди, — зла дружина; хто бере її — той подібний до того, хто хапає скорпіона. |
|
10
|
10
|
| ὡς μέγας ὁ εὑρὼν σοφίαν· ἀλλ᾿ οὐκ ἔστιν ὑπὲρ τὸν φοβούμενον τὸν Κύριον· | Велика досада — дружина, віддана пияцтву, і вона не приховає свого сорому. |
|
11
|
11
|
| φόβος Κυρίου ὑπὲρ πᾶν ὑπερέβαλεν, ὁ κρατῶν αὐτοῦ τίνι ὁμοιωθήσεται; [ | Схильність жінки до блуду пізнається з підняття очей і вій її. |
|
12
|
12
|
| φόβος Κυρίου ἀρχὴ ἀγαπήσεως αὐτοῦ, πίστις δὲ ἀρχὴ κολλήσεως αὐτοῦ]. | Над безсоромною дочкою постав міцну варту, щоб вона, відчувши послаблення, не зловжила собою. |
|
13
|
13
|
| Πᾶσαν πληγὴν καὶ μὴ πληγὴν καρδίας, καὶ πᾶσαν πονηρίαν καὶ μὴ πονηρίαν γυναικός· | Бережися безсоромного ока, і не дивуйся, якщо воно згрішить проти тебе: |
|
14
|
14
|
| πᾶσαν ἐπαγωγὴν καὶ μὴ ἐπαγωγὴν μισούντων, καὶ πᾶσαν ἐκδίκησιν καὶ μὴ ἐκδίκησιν ἐχθρῶν. | як змучений спрагою подорожній відкриває вуста і п’є всяку найближчу воду, |
|
15
|
15
|
| οὐκ ἔστι κεφαλὴ ὑπὲρ κεφαλὴν ὄφεως, καὶ οὐκ ἔστι θυμὸς ὑπὲρ θυμὸν ἐχθροῦ. | так вона сяде навпроти всякого намету і перед стрілою відкриє сагайдак. |
|
16
|
16
|
| συνοικῆσαι λέοντι καὶ δράκοντι εὐδοκήσω ἢ ἐνοικῆσαι μετὰ γυναικὸς πονηρᾶς. | Люб’язність дружини насолодить її чоловіка, і розсудливість її зміцнить кістки його. |
|
17
|
17
|
| πονηρία γυναικὸς ἀλλοιοῖ τὴν ὅρασιν αὐτῆς καὶ σκοτοῖ τὸ πρόσωπον αὐτῆς ὡς ἄρκος. | Лагідна дружина — дар Господа, і немає ціни благовихованій душі. |
|
18
|
18
|
| ἀνὰ μέσον τοῦ πλησίον αὐτοῦ ἀναπεσεῖται ὁ ἀνὴρ αὐτῆς, καὶ ἀκούσας ἀνεστέναξε πικρά. | Благодать на благодать — дружина сором’язлива, |
|
19
|
19
|
| μικρὰ πᾶσα κακία πρὸς κακίαν γυναικός, κλῆρος ἁμαρτωλοῦ ἐπιπέσοι αὐτῇ. | і немає достойної міри для стриманої душі. |
|
20
|
20
|
| ἀνάβασις ἀμμώδης ἐν ποσὶ πρεσβυτέρου, οὕτως γυνὴ γλωσσώδης ἀνδρὶ ἡσύχῳ. | Що сонце, яке сходить на висотах Господніх, |
|
21
|
21
|
| μὴ προσπέσῃς ἐπὶ κάλλος γυναικὸς καὶ γυναῖκα μὴ ἐπιποθήσῃς. | те краса доброї дружини в оздобленні дому її; |
|
22
|
22
|
| ὀργὴ καὶ ἀναίδεια καὶ αἰσχύνη μεγάλη γυνὴ ἐὰν ἐπιχορηγῇ τῷ ἀνδρὶ αὐτῆς. | що світильник, який сяє на святому свічнику, те краса лиця її у зрілому віці; |
|
23
|
23
|
| καρδία ταπεινὴ καὶ πρόσωπον σκυθρωπὸν καὶ πληγὴ καρδίας γυνὴ πονηρά· χεῖρες παρειμέναι καὶ γόνατα παραλελυμένα ἥτις οὐ μακαριεῖ τὸν ἄνδρα αὐτῆς. | що золоті стовпи на срібній основі, те прекрасні ноги її на твердих п’ятах. |
|
24
|
24
|
| ἀπὸ γυναικὸς ἀρχὴ ἁμαρτίας, καὶ δι᾿ αὐτὴν ἀποθνήσκομεν πάντες. | Від двох було у скорботі серце моє, а при третьому збуджувалося у мені обурення: |
|
25
|
25
|
| μὴ δῷς ὕδατι διέξοδον μηδὲ γυναικὶ πονηρᾷ ἐξουσίαν. | якщо воїн терпить від бідности, і розумні мужі бувають у зневазі; |
|
26
|
26
|
| εἰ μὴ πορεύεται κατὰ χεῖρά σου, ἀπὸ τῶν σαρκῶν σου ἀπότεμε αὐτήν. | і якщо хто відвертається від праведности до гріха, Господь підготує на того меч. |
