1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 16
|
Κεφάλαιο 16
|
|
1
|
1
|
| Не бажай багато негідних дітей і не радій за синів нечестивих. Коли вони примножуються, не радій за них, якщо немає у них страху Господнього. | ΟΦΟΒΟΥΜΕΝΟΣ Κύριον ποιήσει αὐτό, καὶ ὁ ἐγκρατὴς τοῦ νόμου καταλήψεται αὐτήν· |
|
2
|
2
|
| Не надійся на їх життя і не спирайся на їх кількість. | καὶ ὑπαντήσεται αὐτῷ ὡς μήτηρ καὶ ὡς γυνὴ παρθενίας προσδέξεται αὐτόν. |
|
3
|
3
|
| Краще один праведник, ніж тисяча грішників, | ψωμιεῖ αὐτὸν ἄρτον συνέσεως καὶ ὕδωρ σοφίας ποτίσει αὐτόν. |
|
4
|
4
|
| і краще померти бездітним, ніж мати дітей нечестивих, | στηριχθήσεται ἐπ᾿ αὐτὴν καὶ οὐ μὴ κλιθῇ, καὶ ἐπ᾿ αὐτῆς ἐφέξει καὶ οὐ μὴ καταισχυνθῇ· |
|
5
|
5
|
| бо від одного розумного населиться місто, а плем’я беззаконних спустіє. | καὶ ὑψώσει αὐτὸν παρὰ τοὺς πλησίον αὐτοῦ καὶ ἐν μέσῳ ἐκκλησίας ἀνοίξει στόμα αὐτοῦ. |
|
6
|
6
|
| Багато такого бачило око моє, і ще більше того чуло вухо моє. | εὐφροσύνην καὶ στέφανον ἀγαλλιάματος καὶ ὄνομα αἰώνιον κατακληρονομήσει. |
|
7
|
7
|
| У збіговиську грішників запалає вогонь, як і у народі непокірливому запалювався гнів. | οὐ μὴ καταλήψονται αὐτὴν ἄνθρωποι ἀσύνετοι, καὶ ἄνδρες ἁμαρτωλοὶ οὐ μὴ ἴδωσιν αὐτήν· |
|
8
|
8
|
| Не умилостивився Він над древніми велетнями, які у надії на силу свою зробилися відступниками; | μακράν ἐστιν ὑπερηφανίας, καὶ ἄνδρες ψεῦσται οὐ μὴ μνησθήσονται αὐτῆς. |
|
9
|
9
|
| не пощадив тих, що жили в одному місці з Лотом, якими погребував за їхню гордість; | Οὐχ ὡραῖος αἶνος ἐν στόματι ἁμαρτωλοῦ, ὅτι οὐ παρὰ Κυρίου ἀπεστάλη· |
|
10
|
10
|
| не помилував народу погибельного, який пишався гріхами своїми, | ἐν γὰρ σοφίᾳ ρηθήσεται αἶνος, καὶ ὁ Κύριος εὐοδώσει αὐτόν. |
|
11
|
11
|
| так само як і шістсот тисяч чоловік, які об’єдналися у жорстокосерді своєму. І хоч би й один був непокірливий, було б дивно, якби він залишився непокараним; | μὴ εἴπῃς ὅτι διὰ Κύριον ἀπέστην· ἃ γὰρ ἐμίσησεν, οὐ ποιήσεις. |
|
12
|
12
|
| бо і милість і гнів — у владі Його: сильний Він помилувати і вилити гнів. | μὴ εἴπῃς ὅτι αὐτός με ἐπλάνησεν· οὐ γὰρ χρείαν ἔχει ἀνδρὸς ἁμαρτωλοῦ. |
|
13
|
13
|
| Як велика милість Його, так велике і викриття Його. Він судить людину за ділами її. | πᾶν βδέλυγμα ἐμίσησε Κύριος, καὶ οὐκ ἔστιν ἀγαπητὸν τοῖς φοβουμένοις αὐτόν. |
|
14
|
14
|
| Не втече від Нього грішник з украденим, і терпіння благочестивого не залишиться марним. | αὐτὸς ἐξ ἀρχῆς ἐποίησεν ἄνθρωπον καὶ ἀφῆκεν αὐτὸν ἐν χειρὶ διαβουλίου αὐτοῦ. |
|
15
|
15
|
| Усякій милостині Він дасть місце, кожен одержить за ділами своїми. | ἐὰν θέλῃς, συντηρήσεις ἐντολὰς καὶ πίστιν ποίησαι εὐδοκίας. |
|
16
|
16
|
| Не говори: «я сховаюся від Господа; невже з висоти хтось згадає про мене? | παρέθηκέ σοι πῦρ καὶ ὕδωρ· οὗ ἐὰν θέλῃς, ἐκτενεῖς τὴν χεῖρά σου. |
|
17
|
17
|
| У великій кількості народу мене не помітять; бо що душа моя у безмежному створінні? | ἔναντι ἀνθρώπων ἡ ζωὴ καὶ ὁ θάνατος, καὶ ὃ ἐὰν εὐδοκήσῃ, δοθήσεται αὐτῷ. |
|
18
|
18
|
| Ось, небо і небо небес — Боже, безодня і земля коливаються від відвідання Його. | ὅτι πολλὴ σοφία τοῦ Κυρίου· ἰσχυρὸς ἐν δυναστείᾳ καὶ βλέπων τὰ πάντα, |
|
19
|
19
|
| Однаково ж трясуться від страху гори й основи землі, коли Він споглядає. | καὶ οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ ἐπὶ τοὺς φοβουμένους αὐτόν, καὶ αὐτὸς ἐπιγνώσεται πᾶν ἔργον ἀνθρώπου. |
|
20
|
20
|
| І цього не може зрозуміти серце; | καὶ οὐκ ἐνετείλατο οὐδενὶ ἀσεβεῖν καὶ οὐκ ἔδωκεν ἄνεσιν οὐδενὶ ἁμαρτάνειν. |
|
21
|
|
| а путі Його хто осягне? Як вітер, якого людина не може бачити, так і більша частина діл Його прихована. | |
|
22
|
|
| Хто звістить про діла правосуддя Його? або хто буде очікувати їх? бо далеко це визначення». | |
|
23
|
|
| Убогий розумом думає так, і людина нерозумна і той, хто в омані, розмірковує так нерозумно. | |
|
24
|
|
| Слухай мене, сину мій, і вчися знання, і слухай серцем твоїм слова мої. | |
|
25
|
|
| Я показую тобі вчення обмірковане і передаю знання точне. | |
|
26
|
|
| За визначенням Господа діла Його від початку, і від створення їх Він розділив частини їх. | |
|
27
|
|
| Навіки влаштував Він діла Свої, і початки їх — у роди їх. Вони не голодніють, не стомлюються і не припиняють своїх дій. | |
|
28
|
|
| Жодне не гнітить близького йому, | |
|
29
|
|
| і повіки не стануть вони проти слова Його. | |
|
30
|
|
| І потім споглянув Господь на землю і наповнив її Своїми благами. | |
|
31
|
|
| Душа усього, що живе, покрила лице її, і у неї все повернеться. |
