|
Глава 1
|
Глvа, а~”
|
|
1
|
1
|
|
Коли цар Давид постарів, увійшов у похилі літа, то покривали його одягом, але він не міг зігрітися.
|
И$ цр~ь дв~дъ бы'сть состарњ'въся. и^ прешеD дн~и своя. и^ ѓ^дњва'хђ и& ри'зами мно'гими. и^ не съгрњва'шеся”
|
|
2
|
2
|
|
І сказали йому слуги його: нехай пошукають для господаря нашого царя молоду дівчину, щоб вона була з царем і доглядала за ним і лежала з ним, — і буде тепло господарю нашому, цареві.
|
И$ рњша ѓ%троцы е^мђ да пои%щемъ господи'нђ свое^мђ цр~ю. дв~ица ё'ныи и^ преDста'нетъ цр~еви. и^ бђдетъ грњ'ющи е^го, и^ да лежи'тъ с ни'мъ, и^ съгрњ'етъ господи'на на'шего цр~я”
|
|
3
|
3
|
|
І шукали красиву дівчину у всіх краях Ізраїльських, і знайшли Ависагу сунамитянку, і привели її до царя.
|
И$ възыска'ша ё%нотка до'бры въ всемъ предњ'ли і^и^л~евњ. и^ ѓ^брњто'ша а^виса'нђ сђман#тяны'ню. и^ приведо'ша я& къ цр~ю”
|
|
4
|
4
|
|
Дівчина була дуже красива, і доглядала вона за царем і прислуговувала йому; але цар не пізнав її.
|
И$ б^њ ю%нотка добра` видњ'нїемъ ѕњло. и^ бы'сть грњ'ющи цр~я, и^ слђжа'щи е^мђ. цр~ь же не позна'ше ея`”
|
|
5
|
5
|
|
Адонія, син Аггифи, загордувавши, говорив: я буду царем. І завів собі колісниці і вершників і п’ятдесят чоловік скороходів.
|
И$ посеM а^до'нїя сн~ъ а^сги'џовъ поDне'съся гл~я а%зъ и%мамъ црsтвова'ти. и^ сътвори` себњ` колесни'ца и^ ко'ня, и^ н~, мђжъ и^же хожда'хђ преD ни'мъ”
|
|
6
|
6
|
|
Батько ж ніколи не утруднював його запитанням: для чого ти це робиш? Він же був дуже красивий і народився у нього після Авессалома.
|
И$ не ѓ^ста'ви е^го эTцъ е^го никогда'же гл~я почто` с^е т^ы та'котвори'ши. и^ б^њ то'и кра'сенъ зра'комъ ѕњ'ло” и^ того` роди'лъ по а^весоло'мњ”
|
|
7
|
7
|
|
І радився він з Іоавом, сином Саруїним, і з Авиафаром священиком, і вони допомагали Адонії.
|
И$ бњша совњти е^го съ і^ѓ^а'вомъ сн~омъ сарђиа'совымъ. и^ съ вїа^џа'ромъ і^е^ре'ѓ^мъ. и^ помага'хђ въ слDњ а^донїя'”
|
|
8
|
8
|
|
Але священик Садок і Ванея, син Іодаїв, і пророк Нафан, і Семей, і Рисій, і сильні Давидові не були на боці Адонії.
|
Садо'к же і^е^ре'и. и^ ванњя сн~ъ и^ѓ^а^наданїи'нъ. и^ наџа'нъ прoркъ, и^ семеи'нъ и^ рисі'и и^ сн~ове си'лнїи, двд~вњ не бњша по а^до'нїи”
|
|
9
|
9
|
|
І заколов Адонія овець і волів і тельців біля каменя Зохелет, що біля джерела Рогель, і запросив усіх братів своїх, синів царя, із усіма юдеянами, які служили у царя.
|
И$ жря'ше а^до'нїя ѓ%вца и^ те'лца и^ а'гнеца. при ка'мени зое^ле'џњ. и^же ѓ^блежа'ше ё%стїе кла'дяѕю роги'ля. и^ призва` вс^ю бра'тїю свою, сн~ы цр~евы. и^ вс^я мђжа і^ё'довы ѓ%троки цр~евы.
|
|
10
|
10
|
|
Пророка ж Нафана і Ванею, і тих сильних, і Соломона, брата свого, не запросив.
|
наџа'на же прoрка и^ ване'я. и^ вс^я си'лнїи. и^ соло'мона бра'та свое^го не зва`”
|
|
11
|
11
|
|
Тоді Нафан сказав Вирсавії, матері Соломона, говорячи: чи чула ти, що Адонія, син Аггифин, зробився царем, а цар наш Давид не знає про це?
|
И$ рече наџа'нъ къ вирсаві'и ма'тери соло'мони гл~я” Слы'шала л^и е^си ја%ко црsтвђ'етъ а^до'нїя. сн~ъ а^сги'џы. господи'нъ нашъ дв~дъ не вњ'дњ.
|
|
12
|
12
|
|
Тепер, ось, я раджу тобі: рятуй життя твоє і життя сина твого Соломона.
|
и^ н~нњ прїиди` совњща'ю т^и совњтъ, і^ и^зба'виши дш~ђ свою и^ дш~ђ сн~а свое^го соло'мона”
|
|
13
|
13
|
|
Йди і ввійди до царя Давида і скажи йому: чи не клявся ти, господарю мій царю, рабі твоїй, говорячи: «син твій Соломон буде царем після мене і він сяде на престолі моєму»? Чому ж воцарився Адонія?
|
Прїиди` и^ вни'ди къ цр~ю дв~дђ. и^ речеши к не'мђ гл~ющи, нњ'си л^и г~и мои цр~ю кля'лся рабњ` свое'и преD гм~ъ бм~ъ гл~я. ја^ко соло'монъ сн~ъ твои црsтвђе^тъ по мн^њ. и^ то'и ся'детъ на престо'лњ мое'мъ” Чт^о с^е е%сть да црsтвђетъ а^до'нїя,
|
|
14
|
14
|
|
І ось, коли ти ще будеш говорити там з царем, ввійду і я слідом за тобою і доповню слова твої.
|
и^ с^е бђ'детъ гл~юще тебњ` съ цр~емъ, и^ а'зъ вни'дђ въ слњ'дъ тебе` и^ сконча'ю гл~ъ тво'и”
|
|
15
|
15
|
|
Вирсавія ввійшла до царя в спальню; цар був дуже старий, і Ависага сунамитянка прислуговувала цареві;
|
И$ вни'де вир#саві'я къ цр~ю въ ло'жницђ, и^ цр~ь состарњ'лся бя'ше ё^же ѕњ'ло, и^ ави'са сђман#тяны'ни бя'ше слђжащи цр~ю”
|
|
16
|
16
|
|
і нахилилася Вирсавія і поклонилася цареві; і сказав цар: що тобі?
|
И$ прикло'ньшеся вир#савїя, поклони'ся цр~еви. и^ рече цр~ь что` т^и е^сть”
|
|
17
|
17
|
|
Вона сказала йому: господарю мій царю! ти клявся рабі твоїй Господом Богом твоїм: «син твій Соломон буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму».
|
ѓ^на' же рече г~и мои цр~ю. т^ы кля'ся преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ рабњ` твое'и. ја%ко црsтвђ'етъ сн~ъ твои соло'монъ по мн^њ, и^ то'и ся'детъ на прsтлњ мое^мъ”
|
|
18
|
18
|
|
А тепер, ось, Адонія став царем , і ти, господарю мій царю, не знаєш про це.
|
И$ с^е нн~њ а^до'нїя црsтвђ'ет#, и^ ты` господи'не мои цр~ю не вњ'си”
|
|
19
|
19
|
|
І заколов він багато волів, тельців і овець, і запросив усіх синів царських і священика Авиафара, і воєначальника Іоава; Соломона ж, раба твого, не запросив.
|
И$ поже'рлъ е^сть телца` и^ а'гнеца. и ѓ'вца мно'жество. и^ созва` вс^я сн~ы цр~евы. и^ а^вїа^џа'ра жерца` и^ѓ^а'ва. кня'ѕя си'лныхъ. соло'мона же раба` твое^го не призва`”
|
|
20
|
20
|
|
Але ти, господарю мій, — цар, і очі всіх ізраїльтян звернені на тебе, щоб ти оголосив їм, хто сяде на престолі господаря мого царя після нього;
|
Ты' же г~и мои цр~ю ѓ%чи всего і^и^л~я к тебњ возира'юT да възвњсти'ши и^мъ кт^о ся'детъ на прsтњ господи'на мое^го и^ цр~я”
|
|
21
|
21
|
|
інакше, коли господар мій цар спочине з батьками своїми, впаде звинувачення на мене і на сина мого Соломона.
|
И$ бђдетъ ја%ко ё^сне'тъ господиn мои цр~ь съ эTц~ы свои'ми. и^ бђ'девњ а^зъ и^ сн~ъ мо'и соло'монъ грњшна”
|
|
22
|
22
|
|
Коли вона ще говорила з царем, прийшов і пророк Нафан.
|
И$ быs е^ще е'и гл~ющи съ цр~емъ и^ наџа'нъ прoркъ прїиде”
|
|
23
|
23
|
|
І сказали цареві, говорячи: ось Нафан пророк. І увійшов він до царя і поклонився цареві лицем до землі.
|
И$ възвњсти'ша цр~ю гл~юще с^е наџа'нъ прoркъ и^ вни'де преD лице` цр~ево. и^ поклони'ся цр~ю преD лицемъ е^го до земля`”
|
|
24
|
24
|
|
І сказав Нафан: господарю мій царю! чи сказав ти: «Адонія буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму»?
|
И$ рече наџа'нъ г~и мо'и цр~ю. ты' ли рече а^до'нїи да црsтвђ'етъ по мнњ`. и^ да ся'детъ на прsтлњ мое^мъ”
|
|
25
|
25
|
|
Тому що він нині зійшов і заколов багато волів, тельців і овець, і запросив усіх синів царських і воєначальників і священика Авиафара, і ось, вони їдять і п’ють у нього і говорять: нехай живе цар Адонія!
|
ЈА/ко сни'де днsь и^ закла` те'лца, и^ ја^гня'та. и^ ѓ^вца` въ мно'жество. и^ созва` вс^я сн~ы цр~вы и^ кня'ѕя си'лныX. и^ а^вїа^џа'ра и^ере'я, и^ с^е сђть ја^дђщи и^ пїю'щи преD ниM. и рњша да живе'тъ цр~ь а^до'нїя”
|
|
26
|
26
|
|
А мене, раба твого, і священика Садока, і Ванею, сина Іодаєвого, і Соломона, раба твого, не запросив.
|
И мене` самого раба` твое^го. и^ садо'ка і^ере'я. и^ ванњя сн~а и^ѓ^да'ева. и^ соло'мона раба` твое^го не зва`”
|
|
27
|
27
|
|
Чи не сталося це з волі господаря мого царя, і чому ти не відкрив рабу твоєму, хто сяде на престолі господаря мого царя після нього?
|
эT господи'на л^и цр~я мое^го бы'сть гл~ъ се'и. не сказа` б^о рабђ` свое^мђ, кт^о ся'деT на прsтлњ господи'на мое^го цр~я по неM”
|
|
28
|
28
|
|
І відповів цар Давид і сказав: покличте до мене Вирсавію. І увійшла вона і стала перед царем.
|
И$ эTвњща` цр~ь дв~дъ, и^ рече зови` м^и вирсавїю. и^ вни'де вирсавїя, и^ ста` преD цр~емъ”
|
|
29
|
29
|
|
І клявся цар і сказав: живий Господь, Який спасав душу мою від усякого лиха!
|
И$ кля'тся цр~ь и^ рече, жи'въ г~ь и^же и^зба'ви дш~ђ мою` эT всея` печа'ли.
|
|
30
|
30
|
|
Як я клявся тобі Господом Богом Ізраїлевим, говорячи, що Соломон, син твій, буде царювати після мене, і він сяде на престолі моєму замість мене, так я і зроблю це сьогодні.
|
ја%коже кляX ти ся преD гм~ъ бм~ъ і^и^л~евымъ гл~я ја%ко соло'монъ сн~ъ твои, се'и црsтвђ'етъ по мнњ`. и^ то'и ся'детъ на прsтлњ моеM въ мене` мњсто. ја%кота'ко сътворю` е^мђ въ дне'шнїи дн~ь”
|
|
31
|
31
|
|
І нахилилася Вирсавія лицем до землі, і поклонилася цареві, і сказала: нехай живе господар мій цар Давид повіки!
|
И$ преклони'ся вирсавїя лице'мъ на' землю, и^ поклони'ся цр~еви. и^ рече да живе'тъ господи'нъ мо'и цр~ь дв~дъ въ вњ'ки”
|
|
32
|
32
|
|
І сказав цар Давид: покличте до мене священика Садока і пророка Нафана і Ванею, сина Іодаєвого. І увійшли вони до царя.
|
И$ рече дв~дъ цр~ь. призови` м^и садо'ка жеrца` и^ наџа'на прoрка. и^ ванњя сн~а и^ѓ^да'е^ва. и^ въшеDше ста'ша преD цр~емъ”
|
|
33
|
33
|
|
І сказав їм цар: візьміть із собою слуг господаря вашого і посадіть Соломона, сина мого, на мула мого, і привезіть його до Гиона,
|
И$ рече и^мъ цр~ь, пои^мњте съ собо'ю рабы` господи'на свое^го. и^ всади'те сн~а мое^го соло'мона на м#ща` мое`. и^ ведњте и& на ѓ^лта'рь”
|
|
34
|
34
|
|
і нехай помаже його там Садок священик і Нафан пророк на царя над Ізраїлем, і засурміть трубою і виголосіть: нехай живе цар Соломон!
|
И$ да пома'жет# е^гот^ђ садо'къ і^ере'и и^ наџа'нъ прoркъ на црsтво въ і^и^л~и і^ и^ё'дњ. и^ въстрђби'те ро'гомъ. и^ речете` живе'тъ цр~ь соло'монъ”
|
|
35
|
35
|
|
Потім проведіть його назад, і він прийде і сяде на престолі моєму; він буде царювати замість мене; йому заповідав я бути вождем Ізраїля й Іуди.
|
І$ и^зыидњте и^ в^ы въ слDњ е^го. и^ вни'детъ и^ ся'детъ на прsтлњ мое^мъ. ја%кото'и црsтвђ'етъ въ мое` мњ'сто. и^ а'зъ заповњ'дахъ да бђдеT властели'нъ, надъ і^и^л~емъ і^ и^ё'дою”
|
|
36
|
36
|
|
І відповів Ванея, син Іодаїв, царю і сказав: амінь, — нехай скаже так Господь Бог господаря мого царя!
|
И$ эTвњща'въ и^ ванњя' сн~ъ и^ѓ^а^нада'евъ, ц~рю и^ рече. да бђдет# та'ко вњренъ г~ђ б~ђ гл~ъ се'и господи'на мое^го цр~я”
|
|
37
|
37
|
|
Як був Господь Бог з господарем моїм царем, нехай так буде Він і з Соломоном і нехай звеличить престіл його більше за престіл господаря мого царя Давида!
|
ЈА/коже е^сть г~ь съ господи'номъ мои^мъ цр~емъ. та'ко да бђдетъ и^ с# соло'мономъ. и^ да възвели'читъ прsетлъ е^го паче прsтла господи'на мое^го дв~да”
|
|
38
|
38
|
|
І пішли Садок священик і Нафан пророк і Ванея, син Іодая, і хелефеї і фелефеї, і посадили Соломона на мула царя Давида, і повезли його до Гиона.
|
И$ сни'де садо'къ і^е^ре'и, и^ а^наџа'нъ прoркъ. и^ ванњя' сн~ъ и^ѓ^да'евъ. и^ хере'џ#џи и^ ѓ^ џелеџїи'. и^ всади'ша соло'мона на м#ща` цр~я двDва. и^ възведо'ша и& на ѓ^лтаr.
|
|
39
|
39
|
|
І взяв Садок священик ріг з єлеєм зі скинії і помазав Соломона. І засурмили трубою, і весь народ викликував: нехай живе цар Соломон!
|
И взя'тъ садо'къ і^е^ре'и ро'гъ съ и^еле'ѓM эT скљ'нїя. и^ помаза` соло'мона, и^ въстрђби'ша ро'гомъ, и^ рњша вс^и лю'дїе, живе'тъ цр~ь соло'монъ”
|
|
40
|
40
|
|
І весь народ проводжав Соломона, і грав народ на сопілках, і дуже радів, так що земля розсідалася від криків його.
|
И$ възыидо'ша вс^и лю'дїе въслњд# е^го. и^ ликова'хђ в ли'цњхъ, и^ веселя'хђся весе'лїемъ вели'кимъ, и^ рас#сњде'ся земля` эT гласа и^хъ”
|
|
41
|
41
|
|
І почув Адонія і всі запрошені ним, як тільки перестали їсти; а Іоав, почувши звук труби, сказав: від чого цей шум міста, що розхвилювалося?
|
И$ слы'ша а^до'нїя и^ вс^и и^збра'ннїи е^го, и^ тїи бя'хђ сконча'ли ё^же` ја^дђще, и^ слы'ша іѓ^а'въ гла'съ ро'жныи, и^ рече чїи' глаs е^сть гра'дђ шђмя'щђ”
|
|
42
|
42
|
|
Ще він говорив, як прийшов Іоанафан, син священика Авиафара. І сказав Адонія: увійди; ти — чесна людина і несеш добру звістку.
|
И$ с^е е^мђ е^ще` гл~ющђ. и^ се'и і^ѓ^а^наџа'нъ сн~ъ и^а^вїа^џа'рь і^е^ре'я прїиде. и^ рече а^до'нїя, вни'ди ја%ко мђжъ си'лныи т^ы е^си. и^ бл~га'я възвњща'еши”
|
|
43
|
43
|
|
І відповів Іонафан і сказав Адонії: так, господар наш цар Давид поставив Соломона царем;
|
И$ эTвњща` і^ѓ^а^наџа'нъ и^ рече, и^звњстно господи'нъ нашъ цр~ь дв~дъ постави` соло'мона цр~ем#”
|
|
44
|
44
|
|
і послав цар з ним Садока священика і Нафана пророка, і Ванею, сина Іодая, і хелефеїв і фелефеїв, і вони посадили його на мула царського;
|
И$ посла` с ни'ми цр~ь садо'ка і^е^ре'я, и^ наџа'на прoрка. и^ ванњя' сн~а и^ѓ^да'ева. и^ хереџі'я, и^ фелеџїю', и^ всади'ша и& на м#ща` цр~ево”
|
|
45
|
45
|
|
і помазали його Садок священик і Нафан пророк на царя в Гионі, і звідти вирушили з радістю, і прийшло у рух місто. Ось від чого шум, який ви чуєте.
|
И$ помаза'ста и& садо'къ і^е^ре'и, и^ наџаn прoрк# на црsтво на ѓ^лтари`. и^ взыидо'ша эTтђдђ веселя'щеся, и^ то'и т^и е^сть бы'лъ шђмъ гра'да. и^ гласъ и^же слы'шасте”
|
|
46
|
46
|
|
І Соломон уже сів на царському престолі.
|
И$ сњ'де соло'монъ на прsтлњ црsтњмъ”
|
|
47
|
47
|
|
І слуги царя приходили поздоровити господаря нашого царя Давида, говорячи: Бог твій нехай прославить ім’я Соломона більше за твоє ім’я і нехай звеличить престіл його більше за твій престіл. І поклонився цар на ложі своєму,
|
И$ внидо'ша раби` цр~еви блsви'ти господи'на на'шего цр~я дв~да гл~юще. да ё^бл~житъ г~ь да ё^бл~житъ и%мя соломоне сн~а твое^го, паче и%мени твое^го, и^ да възвели'читъ прsтлъ е^го. па'че прsтола твое^го. и^ поклони'ся цр~ь къ ѓ^дрђ е^го”
|
|
48
|
48
|
|
і сказав цар так: «благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який сьогодні дав [від сімені мого] того, хто сидить на престолі моєму, і очі мої бачать це!»
|
И$ си'це рече цр~ь. блsвен# г~ь б~ъ і^и^л~евъ. и^же да'стъ днесь эT сњмене мое^го, на прsтлњ мое^мъ. и^ ѓ'чи мои` с^е ви'дњста”
|
|
49
|
49
|
|
Тоді злякалися і встали всі запрошені, які були в Адонії, і пішли кожен своєю дорогою.
|
И$ ё^жасо'шася ё'жасомъ, и^ въста'ша вс^и и'збра'ннїи а^до'нїе^вы. і^ и^дя'хђ коQдо пђте'мъ свои'мъ”
|
|
50
|
50
|
|
Адонія ж, боячись Соломона, встав і пішов і схопився за роги жертовника.
|
И$ а^до'нїя ё^боя'ся эT лица` соло'моня. и^ въстаv и эTи'де. и^ ја%ся за ро'гъ ѓ^лтаря`,
|
|
51
|
51
|
|
І донесли Соломону, говорячи: ось, Адонія боїться царя Соломона, і ось, він тримається за роги жертовника, говорячи: нехай поклянеться мені тепер цар Соломон, що він не умертвить раба свого мечем.
|
и^ възвњсти'ша соло'монђ гл~юще. с^е а^до'нїя ё^боја%ся эT лица` цр~я соло'мона, и^ держи'тся за ро'гъ ѓ^лтаря` гл~я. да клене'тъ м^и ся цр~ь днесь ја^ко да не ё^бїетъ раба` свое^го ѓ^рђжие^мъ”
|
|
52
|
52
|
|
І сказав Соломон: якщо він буде людиною чесною, то жодна волосина його не впаде на землю; якщо ж знайдеться в ньому лукавство, то помре.
|
И рече соло'монъ, а^ще бђдеT съ сн~ы си'лныхъ т^о ни власъ главы` е^го ё^падеT на' землю. и^ а'ще ѕло'ба ѓ^бря'шется в неM потоM, т^о да ё'мретъ”
|
|
53
|
53
|
|
І послав цар Соломон, і привели його від жертовника. І він прийшов і поклонився цареві Соломону; і сказав йому Соломон: іди в дім свій.
|
И$ посла` цр~ь соло'моn, и^ сведо'ша и& со ѓ^лтаря`, и^ поклони'ся цр~ю соло'монђ, и^ рече е^мђ соло'моn и^ди` в доM свои”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.