Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською - Глава 15

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава 15	Главa є7i

1	1
І надіслав Антиох, син царя Димитрія, листи з островів морських до Симона, великого священика і правителя народу юдейського, і до всього народу.	И# послA цaрь ґнті0хъ сhнъ дими1тріа царS посл†ніz t nстровHвъ морски1хъ сjмwну ґрхіерeю и3 начaлнику kзhка їудeйска и3 всемY kзhку.
2	2
Вони були такого змісту: «Цар Антиох Симону, первосвященику і правителю народу, і народу юдейському — радуватися.	И# бsху содержaще w4бразъ сeй: цaрь ґнті0хъ сjмwну жерцY вели1кому и3 kзhка начaлнику и3 kзhку їудeйскому рaдоватисz:
3	3
Оскільки люди зловредні оволоділи царством батьків наших, то я хочу повернути царство, щоб відновити його, як воно було раніше. Я набрав численне військо і приготував військові кораблі;	понeже мyжіе губи1телє њдержaша ц†рствіz nтє1цъ нaшихъ, хощy же снабдёти цaрство, да ўстр0ю є5 ћкоже бЁ прeжде, и3 t стрaнъ собрaхъ мн0жество си1лъ и3 сотвори1хъ корабли6 вHинскіz,
4	4
і хочу пройти по області, щоб покарати тих, які спустошили область нашу і розорили багато міст у царстві.	хощy же и3зhти во странY, да tмщY растли1вшымъ странY нaшу и3 њпустоши1вшымъ грaды мнHги въ цaрствіи (моeмъ),
5	5
Залишаю тепер за тобою всі данини, які уступали тобі царі, що були раніше за мене, й інші дари, які вони уступали тобі;	нн7э u5бо ўтверждaю тебЁ вс‰ њставлє1ніz дaней, ±же њстaвиша тебЁ бhвшіи прeжде менє2 цaріе, и3 є3ли6ки и4ны дaры њстaвиша тебЁ,
6	6
дозволяю тобі карбувати свою монету у країні твоїй.	и3 попусти1хъ тебЁ твори1ти ковaніе њс0быхъ пёнzзей во странЁ твоeй,
7	7
Єрусалим і святилище нехай будуть вільні; і всю зброю, яку ти заготував, і фортеці, побудовані тобою, якими ти володієш, нехай залишаються у тебе.	їеrли1му же и3 с™hнемъ бhти свобHднымъ: и3 вс‰ nр{жіz, є3ли6ка ўгот0валъ є3си2, и3 тверды6ни, и5хже создaлъ є3си2, и5хже держи1ши, да бyдутъ тебЁ:
8	8
І всякий борг царський і майбутні царські борги відтепер і назавжди нехай будуть відпущені тобі.	и3 вeсь д0лгъ царeвъ, и3 ±же подобaютъ царeви, tнн7э и3 во всE врeмz да њстaвzтсz тебЁ:
9	9
Коли ж ми оволодіємо царством нашим, тоді вшануємо тебе і народ твій і храм великою честю, щоб слава ваша стала відома по всій землі».	є3гдa же њдержи1мъ цaрство нaше, прослaвимъ тебE и3 лю1ди тво‰ и3 свzти1лище слaвою вели1кою, ћкw да kвлeнна бyдетъ слaва вaша по всeй земли2.
10	10
У сто сімдесят четвертому році вступив Антиох у землю батьків своїх, і зібралися до нього всі війська, так що тих, які залишилися з Трифоном, було небагато.	Лёта сто2 сeдмьдесzтъ четвeртагw и3зhде ґнті0хъ въ зeмлю nтє1цъ свои1хъ, и3 собрaшасz къ немY вси2 вHи, ћкw м†лымъ бhти њстaвшымъ со трЂфwномъ.
11	11
І переслідував його цар Антиох, і він утік у Дору, яка біля моря;	И# гнaше є3го2 ґнті0хъ цaрь, и3 пріи1де бэжaщь въ дHру, ћже при м0ри:
12	12
бо він побачив, що звалилися на нього біди і залишили його війська.	вёдzше бо, ћкw собрaшасz ѕл†z нaнь и3 њстaвиша є3го2 в0ини.
13	13
І прийшов Антиох до Дори і з ним сто двадцять тисяч воїнів і вісім тисяч кінноти	И# њполчи1сz ґнті0хъ на дHру, и3 съ ни1мъ дванaдесzть тeмъ мужeй брaнныхъ и3 џсмь тhсzщъ к0нникwвъ:
14	14
й оточив місто, а кораблі підійшли з моря, і тіснив він місто із суші і моря, і не давав нікому ні вийти, ні ввійти.	и3 њбступи2 грaдъ, и3 корабли6 t м0рz пріид0ша, и3 њскорблsше грaдъ t земли2 и3 м0рz, и3 не њстaви ни є3ди1наго и3зhти и3 вни1ти.
15	15
Тоді прийшов з Рима Нуминій і ті, що супроводжували його, з листами до царів і країн, в яких було написане таке:	Пріи1де же нуми1ній и3 и5же съ ни1мъ t ри1ма, и3мyще послaніе царє1мъ и3 странaмъ, въ ни1хже напи6сана сі‰:
16	16
«Левкій, консул Римський, царю Птоломею — радуватися.	леvкjй v3пaтъ ри1мскій птоломeю царю2 рaдоватисz:
17	17
Прийшли до нас юдейські посли, друзі наші і союзники, послані від первосвященика Симона і народу юдейського, відновити давню дружбу і союз,	послы2 їудeйстіи пріид0ша къ нaмъ дрyзи нaши и3 спобHрницы, њбновлsюще прeжнюю дрyжбу и3 споборeніе, п0слани t сjмwна ґрхіерeа и3 людjй їудeйскихъ,
18	18
і принесли золотий щит у тисячу мин.	принес0ша же и3 щи1тъ златhй мн†съ тhсzщи:
19	19
Отже, ми захотіли написати царям і країнам, щоб вони не чинили їм зла, і не воювали проти них і міст їхніх і країни їхньої, і не допомагали тим, хто воює проти них.	ўг0дно u5бо бhсть нaмъ писaти ко царє1мъ и3 странaмъ, да не нан0сzтъ и5мъ ѕHлъ и3 да не рaтуютъ и5хъ, ни градHвъ и4хъ, ни страны2 и4хъ, и3 да не споборaютъ рaтующымъ проти1ву и4хъ:
20	20
Ми розсудили прийняти від них щит.	и3 и3зв0лисz нaмъ пріsти t ни1хъ щи1тъ:
21	21
Отже, якщо які зловредні люди втекли до вас із країни їхньої, видайте їх первосвященику Симону, щоб він покарав їх за законом їхнім».	ѓще u5бо нёцыи губи1телє пребэжaша t страны2 и4хъ къ вaмъ, предaйте и5хъ сjмwну ґрхіерeю, да tмсти1тъ и5мъ по зак0ну своемY.
22	22
Те саме написав він царю Димитрію й Атталу, Аріарафі й Арсаку,	Т†zжде написA дими1трію царю2 и3 ґттaлу, и3 ґріарafу и3 ґрсaку,
23	23
і в усі області, і Сампсамі і спартанцям, і в Делос, і в Минд, і в Сикіон, і в Карію, і в Самос, і в Памфілію, і в Ликію, і в Галикарнасс, і в Родос, і у Фасиліду, і в Кос, і в Сиду, і в Арад, і в Гортину, і в Книду, і в Кіпр, і в Киринію.	и3 во вс‰ страны6, и3 самpaку и3 спартіaтwмъ, и3 въ ди1лонъ и3 въ мЂндонъ, и3 въ сmкіHнъ и3 въ карjю, и3 въ сaмонъ и3 въ памфmлjю, и3 въ лmкjю и3 въ ґлікарнaсъ, и3 въ р0дъ и3 въ фасилjду, и3 въ кHю и3 въ сіди1ну, и3 въ ґрaдъ и3 въ гортЂну, и3 въ кнjдъ и3 въ кЂпръ и3 въ кmринjю.
24	24
Список з цих листів написали Симону первосвященику.	Списaніе же и4хъ написaша сjмwну ґрхіерeю.
25	25
Цар же Антиох обложив Дору вдруге, нападаючи на неї з усіх боків і будуючи машини, і закрив Трифона так, що неможливо було йому ні ввійти, ні вийти.	Ґнті0хъ же цaрь њполчи1сz на дHру втори1цею, наводS вhну на ню2 рyки и3 мих†ны творS, и3 заключи2 трЂфwна є4же не входи1ти нижE и3сходи1ти.
26	26
І послав до нього Симон дві тисячі обраних мужів на допомогу йому, і срібло і золото, і достатньо запасів;	И# послA є3мY сjмwнъ двЁ тhсzщы мужeй и3збрaнныхъ въ п0мощь є3мY и3 сребро2 и3 злaто и3 сосyды мнHги.
27	27
але він не захотів прийняти це і відкинув усе, в чому раніше домовився з ним, і відчужився від нього.	И# не восхотЁ и5хъ пріsти, но tвeрже вс‰, є3ли6ка завэщA є3мY прeжде, и3 tчужди1сz t негw2.
28	28
І послав до нього Афиновія, одного з друзів своїх, щоб переговорити з ним і сказати: «Ви володієте Іоппією і Газарою і фортецею Єрусалимською — містами царства мого;	И# послA къ немY ґfиновjа є3ди1наго t другHвъ свои1хъ, да побесёдуетъ съ ни1мъ, глаг0лz: вы2 держитE їoппjю и3 газaру и3 краегрaдіе є4же во їеrли1мэ, грaды цaрства моегw2,
29	29
ви спустошили межі їх і зробили велике ураження на землі, й оволоділи багатьма місцями у царстві моєму.	предёлы и4хъ њпустоши1сте, и3 сотвори1сте ћзву вели1ку на земли2, и3 госп0дствовасте мэстaми мн0гими въ цaрствіи моeмъ:
30	30
Отже, віддайте тепер міста, які ви взяли, і данину з тих місць, якими ви володієте поза межами юдейськими.	нн7э u5бо tдади1те грaды, и5хже взsсте, и3 д†ни мёстъ, и4миже њгосп0дствовасте внЁ предёлwвъ їудeйскихъ:
31	31
Якщо ж не так, то дайте за них п’ятсот талантів срібла, і за спустошення, яке вчинили, і за данину з міст інші п’ятсот талантів; а якщо не дасте, то ми прийдемо і будемо воювати з вами».	ѓще же ни2, дади1те мёстw си1хъ пsть сHтъ талaнтwвъ сребрA, и3 за њпустошeніе, и4мже њпустоши1сте, и3 за д†ни градHвъ друг‡z пsть сHтъ талaнтwвъ: ѓще же ни2, пришeдше порaтуемъ вaсъ.
32	32
І прийшов Афиновій, друг царя, у Єрусалим, і коли побачив славу Симона і скарбницю з золотим і срібним начинням і навколишню красу, то здивувався й оголосив йому слова царя.	И# пріи1де ґfиновjй дрyгъ цaрскій во їеrли1мъ, и3 ви1дэ слaву сjмwнову, и3 сокр0вище злaта и3 сребрA, и3 ўстроeніе дов0лно, и3 ўжасeсz, и3 возвэсти2 є3мY словесA ц†рска.
33	33
Симон сказав йому у відповідь: ми ні чужої землі не брали, ні володарювали над чужим, але володіємо спадщиною батьків наших, яку вороги наші одного разу неправедно привласнили собі.	И# tвэщaвъ сjмwнъ, речE є3мY: нижE чуждyю зeмлю пріsхомъ, нижE чужд†z њдержaхомъ, но наслёдіе nтє1цъ нaшихъ, t вр†гъ же нaшихъ въ нёкое врeмz непрaведнw ўдержaсz:
34	34
Ми ж, вибравши час, знову повернули собі спадщину батьків наших.	мh же врeмz и3мyще воспріsхомъ наслёдіе nтє1цъ нaшихъ:
35	35
Що стосується Іоппії та Газари, яких ти вимагаєш, то вони самі заподіяли багато зла народу у країні нашій; за них ми дамо сто талантів. На це Афиновій нічого не відповів;	њ їoппjи же и3 газaрэхъ, и5хже пр0сиши, сjи творsху въ лю1дехъ ћзву вeлію въ странЁ нaшей, t си1хъ дади1мъ тал†нтъ сто2. И# не tвэщA є3мY ґfиновjй словесE.
36	36
але, з досадою повернувшись до царя, розповів йому ці слова і про славу Симона, і про все, що бачив, і цар сильно розгнівався.	Возврати1сz же съ ћростію ко царю2 и3 возвэсти2 є3мY словесA сі‰ и3 слaву сjмwнову и3 вс‰ є3ли6ка ви1дэ. И# прогнёвасz цaрь гнёвомъ вeліимъ.
37	37
Трифон же, сівши на корабель, утік в Орфосіаду.	ТрЂфwнъ же всёдъ къ корaбль, tбэжE во nрfwсіaду.
38	38
Тоді цар, зробивши воєначальником приморської країни Кендевея, доручив йому піші і кінні війська	И# постaви цaрь кендевeа воев0дою прим0рскимъ и3 си6лы пэхHтныz и3 кHнныz дадE є3мY.
39	39
і наказав йому йти війною проти Юдеї, наказав йому також побудувати Кедрон і укріпити ворота, і як воювати з народом; сам же цар погнався за Трифоном.	И# повелЁ є3мY њполчи1тисz проти1ву лицA їудeйска, и3 заповёда є3мY создaти кедрHнъ и3 ўтверди1ти вратA, и3 да рaтуетъ лю1ди. Цaрь же гонsше трЂфwна.
40	40
І прийшов Кендевей в Іамнію, і почав викликати на битву народ і вдиратися в Юдею і брати народ у полон і вбивати;	И# пріи1де кендевeй во їамнjю и3 начA раздражaти лю1ди и3 входи1ти во їудeю и3 плэни1ти лю1ди и3 ўбивaти: и3 создA кедрHнъ
41	41
і побудував Кедрон, і розташував там кінноту і військо, щоб вони, виходячи звідти, обходили дороги Юдеї, як наказав йому цар.	и3 постaви тaмw к0нники и3 си6лы, ћкw да и3сходsще прох0дzтъ пути6 їудє1йскіz, ћкоже повелЁ є3мY цaрь.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт