|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
|
Іуда почув про славу римлян, що вони могутні і сильні і прихильно приймають усіх, хто звертається до них, і хто б не приходив до них, з усіма укладали вони дружбу.
|
И# слhша їyда и4мz ри1млzнъ, ћкw сyть си1льни крёпостію, и3 тjи благоволsтъ њ всёхъ приложи1вшихсz къ ни6мъ, и3 є3ли1цы пріи1дутъ къ ни6мъ, составлsютъ съ ни1ми дрyжбу, и3 ћкw сyть си1льни крёпостію.
|
|
2
|
2
|
|
А що вони могутні і сильні, — розповідали йому про війни їхні, про мужні подвиги, які вони показали над галатами, як вони підкорили їх і зробили данниками;
|
И# повёдаша є3мY бр†ни и4хъ и3 мyжєства бл†га, ±же творsтъ въ галaтэхъ, и3 ћкw њдержaша и5хъ и3 привед0ша и5хъ под8 дaнь:
|
|
3
|
3
|
|
також про те, що зробили вони у країні Іспанській, щоб оволодіти срібними і золотими рудниками, які знаходяться там,
|
и3 коли6ка сотвори1ша во странЁ їспанjйстэй, є4же ўдержaти руды6 сребрA и3 злaта, є4же тaмw: и3 њдержaша всsко мёсто совётомъ свои1мъ и3 долготерпёніемъ,
|
|
4
|
4
|
|
і своєю розсудливістю і твердістю оволоділи всім краєм, хоч той край дуже далеко відлежав від них, також і про царів, які виступали проти них від кінців землі, і вони знищили їх і уразили великою поразкою, а інші платять їм щорічно данину;
|
и3 мёсто бЁ далeче tстоsщо t ни1хъ ѕэлw2: и3 царeй нашeдшихъ на ни1хъ t крaz земли2 сотр0ша, и3 порази1ша и5хъ ћзвою вели1кою, пр0чіи же даю1тъ и5мъ дaнь по вс‰ лBта:
|
|
5
|
5
|
|
вони також розбили на війні і підкорили собі Филипа і Персея, царя Китійського, й інших, що повстали проти них,
|
и3 філjппа и3 персeа кітіeйскаго царS, и3 востaвшихъ на ни1хъ сокруши1ша и5хъ въ брaни и3 њдержaша и5хъ:
|
|
6
|
6
|
|
і Антиоха, великого царя Азії, який вийшов проти них на війну зі ста двадцятьма слонами, і з кіннотою, і колісницями, і дуже численним військом і був розбитий ними;
|
и3 ґнті0ха вели1каго царS ґсjйскаго, шeдшаго проти1ву и4хъ на брaнь, и3мyщаго сто2 двaдесzть слонHвъ, к0нники и3 колєсни1цы и3 си1лу вeлію ѕэлw2, и3 сотрeнъ бhсть t ни1хъ:
|
|
7
|
7
|
|
вони взяли його живого і змусили платити їм велику данину, — як його, так і наступних після нього царів, — дати заручників і допустити розділ,
|
и3 ћша є3го2 жи1ва, и3 ўстaвиша, да даeтъ и5мъ т0й и3 цaрствующіи по нeмъ дaнь вели1ку, и3 даsти зал0гъ и3 ўставлeніе,
|
|
8
|
8
|
|
а країну Індійську і Мідію, і Лідію й інші з кращих областей його, узявши від нього, віддали цареві Євменію;
|
и3 странY їндjйску и3 мидjю, и3 лmдjю и3 t пред0брыхъ стрaнъ и4хъ, и3 взsвше и5хъ t негw2 дaша | є3vмeнію царю2:
|
|
9
|
9
|
|
і про те, як елліни намірилися прийти і знищити їх,
|
и3 ћкw совэщaша сyщіи t є3ллaды пріити2 и3 взsти и4хъ: и3 ўвёдано бhсть сл0во тBмъ,
|
|
10
|
10
|
|
але цей намір зробився їм відомим, і вони послали проти них одного воєначальника і воювали проти них, — і багато з них упало уражених, і взяли у полон дружин їхніх і дітей їхніх і пограбували їх, і оволоділи їхньою землею, і зруйнували фортеці їхні, і поневолили їх до цього дня;
|
и3 послaша на ни1хъ воев0ду є3ди1наго и3 воевaша на ни1хъ, и3 пад0ша t ни1хъ ћзвеніи мн0зи, и3 плэни1ша жeнъ и4хъ и3 ч†дъ и4хъ, и3 разгрaбиша и5хъ и3 зeмлю и4хъ њдержaша, и3 разори1ша тверды6ни и4хъ и3 пораб0тиша и5хъ дaже до сегw2 днE:
|
|
11
|
11
|
|
й інші царства й острови, які будь-коли повставали проти них, вони руйнували і поневолювали.
|
и3 прHчаz ц†рства и3 џстровы, и5же нёкогда проти1вишасz и5мъ, и3стреби1ша и3 пораб0тиша и5хъ:
|
|
12
|
12
|
|
А з друзями своїми і з тими, що довіряли їм, вони зберігали дружбу; й оволоділи царствами ближніми і дальніми, і всі, які чули ім’я їхнє, боялися їх.
|
съ дрyги же свои1ми и3 примирsющимисz къ ни6мъ сохранsху дрyжбу, и3 њдержaху ц†рства бли6жнzz и3 д†льнzz, и3 є3ли1цы слhшаху и4мz и4хъ, боsхусz t ни1хъ:
|
|
13
|
13
|
|
Якщо захочуть кому допомогти і кого поставлять царем, ті царюють, і кого хочуть, змінюють, і вони дуже піднеслися;
|
є3ли6цэмъ же ѓще хотsтъ помогaти и3 воцарsти, цaрствуютъ: и3 и5хже ѓще хотsтъ, премэнsютъ: и3 вознес0шасz ѕэлw2:
|
|
14
|
14
|
|
але, попри все те, ніхто з них не покладав на себе вінця і не одягався у порфиру, щоб величатися нею.
|
и3 во всёхъ си1хъ не возлагaше ни є3ди1нъ t ни1хъ діади1мы, ни њблачaшесz въ порфЂру, є4же возвели1читисz њ нeй:
|
|
15
|
15
|
|
Вони склали у себе раду, і постійно щодня триста двадцять чоловік радяться в усьому, що стосується народу і благоустрою його;
|
и3 совётную палaту сотвори1ша себЁ, и3 на всsкъ дeнь совётоваху въ нeй њ мн0жествэ (нар0дwвъ) є4же благоустроsти и5хъ:
|
|
16
|
16
|
|
і кожного року одній людині довіряють вони начальство над собою і володарювання над усією землею їхньою, і всі слухають одного, і не буває ні заздрости, ні ревнощів між ними.
|
и3 ввэрsютъ є3ди1ному человёку начaлство своE по лёту, и3 госп0дствовати всeю землeю и4хъ, и3 вси2 повинyютсz є3ди1ному, и3 нёсть зaвисти нижE рвeніz въ ни1хъ.
|
|
17
|
17
|
|
Тоді обрав Іуда Евполема, сина Іоанового, сина Аккосового, й Іасона, сина Єлеазарового, і послав їх у Рим, щоб укласти з ними дружбу і союз,
|
И# и3збрA їyда є3vполем0на сhна їwaннова, сhна ґккHсова, и3 їaсона сhна є3леазaрова, и3 послA и5хъ въ ри1мъ, состaвити съ ни1ми дрyжбу и3 споборeніе,
|
|
18
|
18
|
|
і щоб вони зняли з них ярмо, бо вони бачать, що Еллінське царство хоче поневолити Ізраїля.
|
и3 є4же tsти t ни1хъ и4го и4хъ, понeже ви1дэша цaрство є4ллинское порабощaющее ї}лz въ раб0ту.
|
|
19
|
19
|
|
Отже, вони вирушили у Рим, хоч шлях був дуже довгий, і ввійшли у зібрання ради і, приступивши, сказали:
|
И# и3д0ша въ ри1мъ, пyть же вeлій ѕэлw2, и3 внид0ша въ палaту совётную, и3 tвэщaша и3 рёша:
|
|
20
|
20
|
|
Іуда Маккавей і брати його і весь народ юдейський послали нас до вас, щоб укласти з вами союз і мир, і щоб ви вписали нас у число соратників і друзів ваших.
|
їyда маккавeй и3 брaтіz є3гw2 и3 мн0жество їудeйское послaша нaсъ къ вaмъ состaвити съ вaми дрyжбу и3 ми1ръ и3 вписaти нaсъ споб0рниками и3 другaми вaшими.
|
|
21
|
21
|
|
І угодне було це слово перед ними.
|
И# ўг0дно бhсть сл0во пред8 ни1ми.
|
|
22
|
22
|
|
І ось список того послання, яке написали вони у відповідь на мідних дошках і послали в Єрусалим, щоб воно служило для них там пам’ятником миру і союзу:
|
И# сіE списaніе послaніz, є4же восписaша на дщи1цахъ мёдzныхъ и3 послaша во їеrли1мъ бhти ў ни1хъ тaмw въ пaмzть ми1ра и3 споб0рства:
|
|
23
|
23
|
|
«благо нехай буде римлянам і народу юдейському на морі й на суші на віки, і меч і ворог нехай будуть далеко від них!
|
блaго да бyдетъ ри1млzнwмъ и3 kзhку їудeйску на м0ри и3 на земли2 въ вёкъ, nрyжіе же и3 врази2 далeче да бyдутъ t ни1хъ:
|
|
24
|
24
|
|
Якщо ж настане війна раніше у римлян або у всіх союзників їхніх у всьому володінні їхньому,
|
ѓще же настyпитъ брaнь ри1млzнwмъ пeрвэе и3ли2 всBмъ споб0рникwмъ и4хъ во всeмъ госп0дствэ и4хъ,
|
|
25
|
25
|
|
то народ юдейський повинен зробити їм усім серцем допомогу у війні, як вимагатиме того час;
|
споб0ретъ kзhкъ їудeйскій, ћкоже врeмz њпредэли1тъ и5мъ, сeрдцемъ п0лнымъ:
|
|
26
|
26
|
|
і тим, що воюють, вони не будуть ні давати, ні постачати ні хліба, ні зброї, ні грошей, ні кораблів, бо так угодно римлянам; вони повинні виконувати обов’язок свій, нічого не одержуючи.
|
и3 рaтующымъ не дадyтъ, нижE ссyдzтъ пшени1цею, nрyжіемъ, сребр0мъ, кораблsми, ћкоже ўг0дно ри1млzнwмъ, и3 сохранsтъ зaпwвэди и4хъ ничт0же взeмлюще:
|
|
27
|
27
|
|
Точно так само, якщо раніше трапиться війна у народу юдейського, римляни від душі будуть допомагати їм у війні, як вимагатиме того час,
|
тaкожде ѓще и3 kзhку їудeйску прeжде случи1тсz брaнь, пом0гутъ ри1млzне t души2, ћкоже и5мъ врeмz њпредэли1тъ:
|
|
28
|
28
|
|
і тим, що допомагають у війні, не будуть давати ні хліба, ні зброї, ні грошей, ні кораблів: так угодно Риму; вони повинні виконувати свої обов’язки — і без обману».
|
и3 споборaющымъ не дaстсz пшени1ца, nрyжіе, сребро2, корабли6, ћкоже ўг0дно ри1млzнwмъ: и3 сохранsти зaпwвэди и4хъ, и3 без8 лeсти.
|
|
29
|
29
|
|
На таких умовах уклали римляни союз з народом юдейським.
|
По си6мъ словесє1мъ ўстaвиша ри1млzне лю1демъ їудє1йскимъ.
|
|
30
|
30
|
|
Якщо ж після цих умов ті й другі захочуть що-небудь додати або зменшити, нехай зроблять це за їх загальним бажанням, і те, що вони додадуть або зменшать, буде мати силу.
|
Ѓще же по словесёхъ си1хъ совэщaютсz сjи и3 џніи приложи1ти и3ли2 tsти нёчто, сотворsтъ t произволeніz своегw2, и3 є4же ѓще приложaтъ и3ли2 tи1мутъ, бyдутъ твєрдA.
|
|
31
|
31
|
|
А про те зло, яке робить юдеям цар Димитрій, ми написали йому так: «для чого ти наклав тяжке твоє ярмо на друзів наших і союзників — юдеїв?
|
Ґ њ ѕл0бахъ, ±же цaрь дими1трій твори1тъ въ ни1хъ, писaхомъ є3мY, глаг0люще: вскyю њтzготи1лъ є3си2 и4го твоE на дрyги нaшz споб0рники їудє1и;
|
|
32
|
32
|
|
Якщо вони ще звернуться до нас зі скаргою на тебе, то ми виявимо до них справедливість і будемо воювати проти тебе на морі і на суші».
|
ѓще u5бо пaки прибёгнутъ къ нaмъ на тS, сотвори1мъ и5мъ сyдъ и3 њполчи1мсz на тS м0ремъ и3 землeю.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.